СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ)
Data on the structural and functional organization of macrozoobenthos communities in the Ukrainian sector of the Danube nearshore area are presented based on research conducted between 2004 and 2021. Over this period, a total of 82 macrozoobenthos taxa were recorded, belonging to 7 phyla: Cnidaria (...
Збережено в:
| Дата: | 2026 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Marine Ecological Journal
2026
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://mej.od.ua/index.php/mej/article/view/732 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Marine Ecological Journal |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Marine Ecological Journal| _version_ | 1867479062864199680 |
|---|---|
| author | Бондаренко, О.С. Синьогуб, І.О. Кудренко, С.А. Рибалко, О.А. |
| author_facet | Бондаренко, О.С. Синьогуб, І.О. Кудренко, С.А. Рибалко, О.А. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "О.С. Бондаренко",
"institution": "ДУ «Інститут морської біології НАН України»"
},
{
"author": "І.О. Синьогуб",
"institution": "ДУ «Інститут морської біології НАН України»"
},
{
"author": "С.А. Кудренко",
"institution": "ДУ «Інститут морської біології НАН України»"
},
{
"author": "О.А. Рибалко",
"institution": "ДУ «Інститут морської біології НАН України»"
}
] |
| author_sort | Бондаренко, О.С. |
| baseUrl_str | https://mej.od.ua/index.php/mej/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-06-08T05:25:28Z |
| description | Data on the structural and functional organization of macrozoobenthos communities in the Ukrainian sector of the Danube nearshore area are presented based on research conducted between 2004 and 2021. Over this period, a total of 82 macrozoobenthos taxa were recorded, belonging to 7 phyla: Cnidaria (2 species), Platyhelminthes (lower taxa were not identified), Nemertea (lower taxa were not identified), Annelida (21 species of the class Polychaeta; members of the class Clitellata were not identified to lower taxa), Phoronida (1 species), Mollusca (25 species), and Arthropoda (31 species). According to the frequency of occurrence, the following species were classified as constant: the polychaetes Heteromastus filiformis (80.8%), Alitta succinea (70.4%), Nephtys hombergii (52.6%), Polydora cornuta (51.9%), and the bivalve mollusks Anadara kagoshimensis (56.7%) and Mya arenaria (52.2%). The average abundance of macrofauna during the study period was 2824±292 ind.∙m⁻², and the biomass was 214.9±30.4 g∙m⁻². In terms of abundance, the region was dominated by annelids (Annelida, 54.6%), while mollusks (Mollusca, 91.1%) prevailed in terms of biomass. Among individual species, H. filiformis (23.6%) and Lentidium mediterraneum (22.3%) dominated by abundance, whereas A. kagoshimensis (34.9%), M. arenaria (24.5%), and Mytilus galloprovincialis (23.5%) dominated by biomass. It was found that the highest abundance values are characteristic of stations near the Danube Delta at depths up to 15 m, while biomass values showed an aggregated distribution pattern. The biodiversity of the area was characterized by relatively low values: the number of taxa per station ranged from 1 to 22, and the Shannon index (H’log2) varied from 0.03 to 3.27 bit∙ind.⁻¹, demonstrating a gradual increase from the edge of the delta toward the open sea. The trophic structure of the macrozoobenthos in the Danube nearshore area consisted of six groups: predators, deposit feeders, suspension feeders, herbivores, polyphages, and plant-detritus feeders. Deposit feeders dominated in terms of the number of taxa and abundance (43.9% and 58.9%, respectively), while suspension feeders dominated in terms of biomass (88.4%). It was established that the highest density of deposit feeders is characteristic of depths between 10 and 20 m, whereas suspension feeders prevailed in abundance at depths up to 15 m and dominated in biomass throughout the entire studied range (up to 25.4 m). |
| doi_str_mv | 10.47143/1684-1557/2026.1.7 |
| first_indexed | 2026-06-08T01:00:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
72
МОРСЬКИЙ
ЕКОЛОГІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
© Бондаренко О.С., Синьогуб І.О., Кудренко С.А., Рибалко О.А., 2026
УДК 574.587(262.5:282.243.7)
DOI 10.47143/1684-1557/2026.1.7
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ
ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ)
Бондаренко О.С. – к.б.н., с.н.с., ORCID 0000-0003-2280-060X
Синьогуб І.О. – м.н.с., ORCID 0000-0003-4787-1332
Кудренко С.А. – к.б.н., н.с., ORCID 0000-0001-8827-6316
Рибалко О.А. – пров. інж., ORCID 0009-0007-1435-9849
ДУ «Інститут морської біології НАН України»
olena.bondarenko@gmail.com
Наведені дані щодо структурно-функціональної організації угруповань макрозообентосу української ділянки
пригирлового узмор’я р. Дунай за результатами досліджень 2004–2021 рр. Всього в угрупованні зареєстровано
82 таксони макрофауни, що належали до 7 типів: Cnidaria (2 види), Platyhelminthes (таксони нижчого рангу не
визначали), Nemertea (таксони нижчого рангу не визначали), Annelida (21 вид класу Polychaeta; представників
класу Clitellata до таксонів нижчого рангу не визначали), Phoronida (1 вид), Mollusca (25 видів) та Arthropoda
(31 вид). До постійних видів за частотою трапляння віднесені поліхети Heteromastus filiformis (80,8%), Alitta
succinea (70,4%), Nephtys hombergii (52,6%), Polydora cornuta (51,9%) та двостулкові молюски Anadara
kagoshimensis (56,7%) і Mya arenaria (52,2%). Середня чисельність макрофауни за період дослідження склала
2824±292 екз.∙м⁻², біомаса – 214,86±30,36 г∙м⁻². За чисельністю переважали кільчасті черви Annelida (54,6%),
за біомасою – молюски Mollusca (91,1%). Серед окремих видів за чисельністю домінували H. filiformis (23,6%)
та Lentidium mediterraneum (22,3%), за біомасою – A. kagoshimensis (34,9%), M. arenaria (24,5%) та Mytilus
galloprovincialis (23,5%). Виявлено, що найвищі показники чисельності характерні для станцій поблизу дельти
Дунаю на глибинах до 15 м, тоді як показники біомаси демонстрували агрегований тип розподілу. Біорізнома-
ніття району характеризувалося відносно низькими показниками: кількість таксонів на станціях коливалась від
1 до 22, а індекс Шеннона (Н’log2) варіював в межах 0,03–3,27 біт∙особина⁻¹, демонструючи поступове зростання
від краю дельти у бік відкритого моря. Трофічну структуру макрозообентосу формували шість груп: хижаки,
детритофаги, сестонофаги, фітофаги, поліфаги та рослинно-детритоїдні. За кількістю таксонів та чисельністю
домінували детритофаги (43,9% та 58,9% відповідно), а за біомасою – сестонофаги (88,4%). Встановлено, що
найбільша щільність детритофагів характерна для глибини 10–20 м, тоді як сестонофаги за чисельністю перева-
жали на глибинах до 15 м, а за біомасою домінували у всьому дослідженому діапазоні (до 25,4 м).
Ключові слова: структурно-функціональна організація, угруповання, макрозообентос, узмор’я Дунаю, україн-
ський шельф.
Вступ
Пригирлове узмор’я Дунаю представляє собою
контакту зону «річка-море» або потамоконтур,
в якій постійно відбувається змішування річкових
та морських вод. Українська частина пригирло-
вого узмор’я охоплює акваторію від берегової лінії
Кілійської частини дельти Дунаю до межі морської
води з солоністю близько 17‰, зовнішня межа зале-
жить від об’єму стоку Дунаю та вітрового режиму
(Bogatova 2013). На узмор’ї в процесі трансфор-
мації дунайської води в морську формуються зони
з різкими градієнтами солоності. відбувається оса-
дження більшої частини органічних та неорганіч-
них компонентів річкового стоку, а хімічні та біоло-
гічні процеси в регіоні характеризуються високими
швидкостями (Berlinsky et al. 2006; Bogatova 2013).
Ці процеси визначають узмор’я Дунаю як буферну
систему, де акумулюються органічні та неорганічні
сполуки, включаючи токсиканти та радіонукліди
(Зайцев и Поликарпов 2002). Саме безпосередній
вплив річкового стоку, особливості гідролого-гідро-
хімічних умов регіону формують унікальні оселища
73Морський екологічний журнал, № 1. 2026 ISSN 1684-1557
Структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю...
для гідробіонтів та обумовлюють високі структур-
но-функціональні характеристики і біорізноманіття
їхніх угруповань (Экосистема … 1998).
Одним з важливих біологічних елементів еко-
системи є бентичні безхребетні, які відіграють важ-
ливу роль у функціонуванні екосистем пригирлових
зон. Макрозообентос забезпечує широкий спектр
екологічних функцій, включаючи біотурбацію, біо-
ірригацію, кругообіг поживних речовин, а також
відіграє важливу роль у формуванні трофічних
зв’язків (Atwood et al. 2015; Chakraborty et al. 2022;
Martinetto et al. 2023). Завдяки своїй діяльності бен-
тосні організми активно змінюють фізичні та хімічні
властивості донних відкладів через процеси риття,
перемішування осаду, вентиляції нір (Lehuen et al.
2024). Біотурбація сприяє покращенню аерації осаду,
інфільтрації води та перерозподілу поживних речо-
вин (Morys, Powilleit and Forster 2017; van de Velde et
al. 2020). Бентосні організми відіграють ключову роль
у циркуляції хімічних елементів та поживних речо-
вин безпосередньо через фізіологічні процеси такі
як харчування, дихання та виділення (Miernik, Janas
and Kendzierska 2023). Особливу роль макрозообен-
тос відіграє у регуляції потоків речовин між водною
товщею та донними відкладами. Наприклад, сестоно-
фаги переносять завислі речовини з води в осад, тоді
як детритофаги забезпечують переробку органічної
речовини (Politi et al. 2019; Bhuiyan et al. 2025).
Метою даної роботи було дослідити структур-
но-функціональну організацію угруповань макро-
зообентосу української частини пригирлового
узмор’я Дунаю.
Матеріал та методи дослідження
Угруповання макрозообентосу пригирлового
узмор’я Дунаю вивчали в період 2004–2021 рр. на
20-ти станціях (рис. 1).
Станції відбору проб були розташовані на мулах
(190 проб), замуленому піску (21 проба), черепашко-
вому (27 проб) і змішаному (53 проби) типах субстра-
тів та охоплювали діапазон глибини 3,8–25,4 м. Всього
зібрано та оброблено 291 пробу макрозообентосу.
Визначення структурно-функціональної органі-
зації угруповань макрозообентосу регіону проведено
на ділянках дна, які не зазнають прямих антропоген-
них тисків, пов’язаних з будівництвом та експлуата-
цією глибоководного суднового ходу «Дунай–Чорне
море» – зони днопоглиблення та дампінгу ґрунту.
Специфіка умов формування та функціонування
бентичних угруповань в цих зонах є питанням для
окремого дослідження.
Рис. 1. Схема розташування станцій відбору проб макрозообентосу у пригирловому узмор’ї Дунаю
в період 2004–2021 рр.
74 ISSN 1684-1557 Морський екологічний журнал, № 1. 2026
Бондаренко О.С., Синьогуб І.О., Кудренко С.А., Рибалко О.А.
Проби макрозообентосу збирали з борту судна
з використанням дночерпака Петерсена з пло-
щею розкриття 0,1 м2. Зразки промивали через
систему ґрунтових сит з мінімальним вічком 1 мм.
Організми макрозообентосу разом з залишками
субстрату поміщали в пластикові банки ємністю
0,5 л, фіксували нейтралізованим 4-х % розчином
формальдегіду та транспортували до лабораторії
для подальших досліджень. В лабораторних умо-
вах зразки обробляли відповідно до загальновжи-
ваних методик (Володкович 1980; Todorova and
Konsulova 2005).
Ідентифікацію організмів макрозообентосу
проводили з використанням стереомікроскопу
MICROmed ХS-6320, за необхідності – світло-
вого мікроскопу BRESSER Science TRM 301.
Кожен організм визначали за можливості до най-
нижчого таксономічного рангу. Для кожного так-
сону в окремих зразках, шляхом прямого обліку
визначали кількість особин та їхню вологу масу.
Перед визначенням вологої маси тварин підсу-
шували на фільтрувальному папері. Зважування
проводили з використанням лабораторних ваг
TBE-0,21-0,001 з точністю до 0,001 г. Чисельність
та біомасу для кожного таксону розраховували на
1 м2. Назви видів наведені у відповідності до Сві-
тового реєстру морських видів (WoRMS) (https://
www.marinespecies.org/). Для оцінки структури
макрозообентосу для кожного визначеного так-
сону розраховано індекс трапляння. До основних
відносили таксони, що траплялись на ≥50%
станцій, до другорядних – 49,9–25% станцій, до
випадкових – на <25% відповідно. Оцінку біоріз-
номаніття макрозообентосу проводили з викорис-
танням індексу Шеннона (H’log2) (Shannon and
Weaver 1949):
H
n
N
log
n
N
i i� �� �
2 .
ni – рясність і-го виду, N – сума рясностей всіх видів.
Для оцінки функціональної організації донних
угруповань індикаторами слугували чисельність
та біомаса трофічних груп. Приналежність окре-
мого таксону до певної трофічної групи визначали
за опублікованими даними (Грезе 1977; Лосовская
1977; Киселева 1981).
Результати та обговорення
В пригирловому узмор’ї р. Дунай за період
дослідження зареєстровано 82 таксони макрозообен-
тосу, які відносились до 7 типів: Cnidaria (2 види),
Platyhelminthes (таксони нижчого рангу не визна-
чали), Nemertea (таксони нижчого рангу не визна-
чали), Annelida (21 вид класу Polychaeta; представ-
ників класу Clitellata до таксонів нижчого рангу не
визначали), Phoronida (1 вид), Mollusca (25 видів)
та Arthropoda (31 вид). За частотою трапляння до
постійних та другорядних віднесено по 6 видів
(табл. 1), інші 70 таксонів класифіковані як випадкові.
На досліджуваній ділянці пригирлового
узмор’я Дунаю загальна чисельність донних макро-
безхребетних на окремих станціях варіювала від
5 екз.ꞏм-2 до 52060 екз.ꞏм-2, біомаса – від 0,01 гꞏм-2 до
3938,70 гꞏм-2. Середня чисельність за період дослі-
дження склала 2824±292 екз.ꞏм-2, середня біо-
маса – 214,84±30,36 гꞏм-2. Значні коливання чисель-
ності та біомаси макрозообентосу на окремих
локаціях відображають високу гетерогенність еко-
логічних умов пригирлового узмор’я для донних
безхребетних. За чисельністю превалювали пред-
ставники Annelida (54,6% від багаторічного показ-
ника чисельності) та Mollusca (39,5% відповідно), за
біомасою домінували Mollusca (91,1% від багаторіч-
ного показника біомаси) (рис. 2).
Таблиця 1
Структурні показники основних та другорядних видів макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю
(2004–2021 рр.)
Вид Частота
трапляння, %
Чисельність,
екз.ꞏм-2
Біомаса,
гꞏм-2
Основні види
Heteromastus filiformis (Claparède, 1864) 80,8 667±94 2,09±0,25
Alitta succinea (Leuckart, 1847) 70,4 207±22 5,68±0,65
Anadara kagoshimensis (Tokunaga, 1906) 56,7 90±15 75,01±10,77
Nephtys hombergii Savigny in Lamarck, 1818 52,6 60±7 2,59±0,26
Mya arenaria Linnaeus, 1758 52,2 126±32 52,66±20,97
Polydora cornuta Bosc, 1802 51,9 161±38 0,19±0,04
Другорядні види
Melinna palmata Grube, 1870 47,8 332±71 5,40±1,07
Amphibalanus improvisus (Darwin, 1854) 39,9 37±7 1,18±0,24
Harmothoe imbricata (Linnaeus, 1767) 33,0 11±2 0,12±0,02
Ampelisca diadema (A. Costa, 1853) 36,1 101±24 0,30±0,06
Cerastoderma glaucum (Bruguière, 1789) 34,7 54±16 5,62±1,14
Mytilus galloprovincialis Lamarck, 1819 30,6 50±12 50,45±12,52
75Морський екологічний журнал, № 1. 2026 ISSN 1684-1557
Структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю...
Серед окремих видів за чисельністю перева-
жали H. filiformis (23,6%), Lentidium mediterraneum
(O.G. Costa, 1830) (22,3%), M. palmata (11,7%)
та A. succinea (7,3%), за біомасою – A. kagoshimensis
(34,9%), M. arenaria (24,5%) та M. galloprovincialis
(23,5%).
Високі показники загальної чисельності донних
макробезхребетних характерні для станцій наближе-
них до краю дельти Дунаю і знижуються на морис-
тих станціях. Показники загальної біомаси макрозо-
обентосу демонстрували агрегований тип розподілу
(рис. 3).
Так на малій глибині на піщаних субстратах
висока чисельність макрозообентосу формується
за рахунок щільності поселення характерного для
даного оселища дрібного двостулкового молюска
А Б
Рис. 2. Середні багаторічні показники чисельності (екз.ꞏм-2, А) та біомаси (гꞏм-2, Б) таксонів високого
рангу донних безхребетних пригирлового узмор’я Дунаю в 2004–2021 рр.
А Б
Рис. 3. Просторовий розподіл середніх багаторічних показників чисельності (екз.ꞏм-2, А)
та біомаса (гꞏм-2, Б) макрозообентосу в пригирловому узмор’ї Дунаю (2004–2021 рр.)
76 ISSN 1684-1557 Морський екологічний журнал, № 1. 2026
L. mediterraneum. Найвищий зареєстрований показ-
ник його чисельності склав 50400 екз.ꞏм-2, біо-
маса – 102,50 гꞏм-2. В Чорному морі він найчастіше
трапляється на опріснених ділянках, біля гирл річок
та в лиманах (Определитель … 1972). На окремих
ділянках мілководдя українського шельфу щіль-
ність його поселень сягала до 250000 екз.ꞏм-2, а
біомаса – до 2–3 кгꞏм-2. Він є важливим кормовим
об’єктом для багатьох промислових риб (Black
Sea … 1998). На станціях розташованих на мули-
стих субстратах в зоні інтенсивного осадження
органічних та неорганічних компонентів річкового
стоку, характерна найбільша щільність видів-опор-
туністів – H. filiformis та A. succinea. На мористих
станціях на мулистих субстратах формуються посе-
лення M. palmata з високою щільністю.
Для низки локацій дослідженого регіону
характерні високі біомаси двостулкових молюсків.
Висока біомаса A. kagoshimensis формується на різ-
них ділянках узмор’я – як на мулистих субстратах,
мулах з детритом, так і на змішаних ґрунтах та чере-
пашках. M. galloprovincialis в основному заселяє
змішані типи субстратів та черепашки, які в регіоні
займають незначні площі дна, окремі скупчення
мідій трапляються на мулистих субстратах. Посе-
лення M. arenaria з високою біомасою трапляються
майже на всьому полігоні досліджень.
Біорізноманіття макрозообентосу пригирлового
узмор’я Дунаю характеризувалось відносно низь-
кими показниками. Кількість таксонів макробез-
хребетних на окремих стаціях коливалась від 1 до
22 таксонів, індекс біорізноманіття Шеннона (Н’log2)
варіював від 0,03 біт∙особина-1 до 3,27 біт∙особина-1.
Аналіз просторового розподілу біорізноманіття
макрозообентосу на основі індексу Шеннона демон-
струє його поступове збільшення від краю дельти
Дунаю до мористих станцій (рис. 4). Збільшення
біорізноманіття донних угруповань в мористій
частині узмор’я може бути пов’язане з послаблен-
ням інтенсивності процесів пов’язаних з трансфор-
мацією річкових вод у морські.
Трофічну структуру макрозообентосу при-
гирлового узмор’я Дунаю формували шість груп:
хижаки, детритофаги, сестонофаги, фітофаги, полі-
фаги та рослинно-детритоїдні. В цілому в регіоні за
кількістю таксонів переважали три трофічні групи:
детритофаги (43,9% від загальної кількісті таксонів
макрозообентосу), хижаки (25,6%) та сестонофаги
(19,5% відповідно). Інші трофічні групи були пред-
ставлені незначною кількістю видів (табл. 2).
Рис. 4. Просторовий розподіл біорізноманіття
макрозообентосу за середніми багаторічними
показниками індексу Шеннона (H’, log2)
в пригирловому узмор’ї Дунаю (2004–2021 рр.)
За чисельністю домінували детритофаги (58,9%
від загальної чисельності макрозообентосу), зна-
чна частка у цьому показнику була у сестонофагів
(36,1% відповідно), разом вони формували 95% від
загальної чисельності донної макрофауни. За біома-
сою домінували сестонофаги, відсоток яких в показ-
нику загальної біомаси макрозообентосу регіону
склав 88,4%.
Таблиця 2
Трофічні групи макрозообентосу та їхні структурні показники в пригирловому узмор’ї Дунаю
Трофічна група Кількість таксонів Чисельність, екз.ꞏм-2 Біомаса, гꞏм-2
Хижаки 21 104±10 7,14±2,60
Детритофаги 36 1662±149 17,65±1,60
Сестонофаги 16 1018±244 189,92±30,00
Фітофаги 4 38±8 0,10±0,02
Поліфаги 1 <1 0,04±0,03
Рослинно-детритоїдні 4 1±<1 0,01±0,01
Всього 82 2824±292 214,86±30,36
Бондаренко О.С., Синьогуб І.О., Кудренко С.А., Рибалко О.А.
77Морський екологічний журнал, № 1. 2026 ISSN 1684-1557
Детритофаги в пригирловому узмор’ї Дунаю
були представлені переважно Arthropoda (19 видів)
та Annelida (13 видів поліхет та олігохети). При
цьому за чисельністю та біомасою домінували
Annelida (87,9% від загального показника чисельно-
сті детритофагів та 77,7% від загального показника
біомаси) (рис. 5).
Серед детритофагів за чисельністю переважали H.
filiformis (667±94 екз.ꞏм-2), M. palmata (332±71 екз.ꞏм-2),
A. succinea (207±22 екз.ꞏм-2) та P. cornuta (161±38 екз.ꞏм-2).
За біомасою домінували A. succinea (5,68±0,65 гꞏм-2)
та M. palmata (5,40±1,07 гꞏм-2).
Трофічну групу сестонофагів за всіма структур-
ними показниками формували переважно Mollusca
(рис. 6). Вони були представлені 14 видами, їхні
чисельність та біомаса склали 94,9% та 99,3% від
загальних показників відповідно. За чисельністю
домінував L. mediterraneum (629±234 екз.ꞏм-2), за біо-
масою переважали A. kagoshimensis (75,01±10,77 гꞏм-2)
і M. arenaria (52,66±20,97 гꞏм-2).
А Б В
Рис. 5. Співвідношення кількості видів (А), чисельності (екз.ꞏм-2, Б) та біомаси (гꞏм-2, В) різних таксонів
в трофічній групі детритофаги
А Б В
Рис. 6. Співвідношення кількості видів (А), чисельності (екз.ꞏм-2, Б) та біомаси (гꞏм-2, В) різних таксонів
в трофічній групі сестонофаги
Хижаки були представлені типами Cnidaria
(2 види), Platyhelminthes (до таксонів нижчого рангу
не визначали), Nemertea (до таксонів нижчого рангу
не визначали (рис. 7).
Серед хижаків за чисельністю домінували
Annelida, склавши 73,5% від загальної чисельності
даної трофічної групи. Відносно висока чисель-
ність зареєстрована для хижої поліхети N. hombergii
(80±7 екз.ꞏм-2). За біомасою переважали Mollusca
(47,8% від загальної біомаси хижаків) та Annelida
(38,5% відповідно). Основу біомаси хижаків фор-
мували R. venosa (3,29±2,52 гꞏм-2) та N. hombergii
(2,59±0,26 гꞏм-2).
Отже угруповання макрозообентосу пригир-
лового узмор’я Дунаю характеризуються високою
чисельністю дрібних видів детритофагів, пере-
важно поліхет, та відносно високою біомасою
сестонофагів, здебільшого двостулкових молюс-
ків. Значні щільності дрібних детритофагів свід-
чать про високі швидкості біологічних процесів
Структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю...
78 ISSN 1684-1557 Морський екологічний журнал, № 1. 2026
в донних оселищах регіону, що в цілому є харак-
терним для потамоконтуру.
В результаті аналізу змін загальних чисельності
та біомаси макрозообентосу в пригирловому районі
Дунаю в залежності від глибини, яка збільшується
з віддаленням у бік моря від краю дельти Дунаю,
встановлено, що найбільші показники загальної
чисельності формуються в діапазонах глибини до
10–15 м (4144±835 екз.ꞏм-2 та 3964±996 екз.ꞏм-2 від-
повідно) (рис. 8).
Характерно, що найнижчі показники загальної
біомаси макрозообентосу в регіоні формуються на
глибині до 10 м (67,08±9,69 гꞏм-2) та збільшуються
приблизно в чотири рази в інших досліджуваних
діапазонах.
Найвищі показники чисельності детритофагів
характерні для глибини 10–20 м, при цьому високі
показники їхньої біомаси спостерігаються з 10 м до
25 м. Висока чисельність сестонофагів формуються
на глибині до 15 м, біомаса – на глибині 10–25,4 м
(табл. 3).
Серед детритофагів на глибині до 10 м
та 10,1–15 м за чисельністю домінували H. filiformis,
A. diadema, A. succinea та P. cornuta, за біомасою
A. succinea та H. filiformis. В діапазоні глибини 15,1–
20 м серед детритофагів за чисельністю домінували
H. filiformis, P. cornuta, A. succinea та M. palmata.
За біомасою переважала поліхета A. succinea. На
глибині 20,1–25 м за чисельністю та біомасою
домінувала M. palmata. Серед сестонофагів на гли-
бині до 15 м за чисельністю превалював дрібний
молюск L .mediterraneum, на глибині 15,1 – 25 м –
A. kagoshimensis, M. galloprovincialis та M. arenaria, які
за біомасою домінували у всьому діапазоні глибин.
А Б В
Рис. 7. Співвідношення кількості видів (А), чисельності (екз.ꞏм-2, Б) та біомаси (гꞏм-2, В) різних таксонів
в трофічній групі хижаки
Рис. 8. Багаторічні показники чисельності (екз.ꞏм-2, А) та біомаси (гꞏм-2, Б) макрозообентосу
пригирлового узмор’я Дунаю на різній глибині (2004–2021 рр.)
0
50
100
150
200
250
300
350
400
450
0
1000
2000
3000
4000
5000
6000
до 10.0 м 10.1-15.0 м 15.1-20.0 м 20.1-25.0 м
Бі
ом
ас
а,
гꞏ
м
-2
Чи
се
ль
ні
ст
ь,
е
кз
ꞏм
-2
Чисельність Біомаса
Бондаренко О.С., Синьогуб І.О., Кудренко С.А., Рибалко О.А.
79Морський екологічний журнал, № 1. 2026 ISSN 1684-1557
Висновки
Угруповання макрозообентосу пригирлового
узмор’я Дунаю в період 2004–2021 рр. формували
82 таксони з 7 типів: Cnidaria, Platyhelminthes,
Nemertea, Annelida, Phoronida, Mollusca
та Arthropoda. За частотою трапляння до основних
видів віднесені Heteromastus filiformis (80,8%),
Alitta succinea (70,4%), Nephtys hombergii (52,6%),
Polydora cornuta (51,9%), Anadara kagoshimensis
(56,7%) та Mya arenaria (52,2%).
В регіоні багаторічні середні значення чисельності
та біомаси макрозообентосу склали 2824±292 екз.ꞏм-2
та 214,86±30,36 гꞏм-2 відповідно. За чисельністю
переважали Annelida (54,6%) та Mollusca (39,5%),
за біомасою – Mollusca (91,1%). Висока чисельність
макрозообентосу формується на ділянках біля краю
дельти Дунаю (глибина до 10 м, 4144±835 екз.ꞏм-2),
найменша – на мористих станціях (глибина 20,1–
25 м, 1726±191 екз.ꞏм-2). Низька біомаса характерна
для глибини до 10 м (67,08±9,69 гꞏм-2), висока – на
глибині 15,1–20 м (294,93±120,22 гꞏм-2). Індекс Шен-
нона (Н’log2) коливався від 0,03 бітꞏособина-1 до
3,27 бітꞏособина-1. З наростанням глибини збільшу-
ється біорізноманіття макрозообентосу.
Трофічну структуру макрозообентосу пригир-
лового узмор’я Дунаю формували хижаки, детрито-
фаги, сестонофаги, фітофаги, поліфаги та рослин-
но-детритоїдні безхребетні. За кількістю таксонів
(43,9%) та чисельністю (58,9%) домінували детри-
тофаги, за біомасою – сестонофаги (88,4%). На гли-
бині до 10 м за чисельністю домінували детритофаги
(42,5%) та сестонофаги (56,4%), на інших глиби-
нах – детритофаги (максимум в діапазоні глибини
15,1–20 м – 82,7%). За біомасою у всьому досліджу-
ваному діапазоні глибини домінували сестонофаги
(78,6–93,3%).
Отже біля краю дельти Дунаю угруповання
макрозообентосу формують дрібні види з високою
щільністю та низькою біомасою. В мористій частині
узмор’я знижується чисельність угруповань, під-
вищується біомаса, зростає їхнє біорізноманіття.
Виявлені закономірності розподілу структурних
показників макрозообентосу значною мірою фор-
муються внаслідок впливу річкових вод та їхньої
трансформації в морську. Значні щільності дрібних
детритофагів в донних оселищах регіону свідчать
про високі швидкості біологічних процесів в бен-
талі, що в цілому є характерним для потамоконтуру.
Таблиця 3
Чисельність (екз.ꞏм-2) та біомаса (гꞏм-2) трофічних груп макрозообентосу
в пригирловому узмор’ї Дунаю на різній глибині
Трофічна група
Глибина
до 10 м 10,1–15 м 15,1–20 м 20–25 м
Чисельність, екз.ꞏм-2
Хижаки 29±10 32±9 154±27 151±19
Детритофаги 1758±291 2267±540 2211±439 1213±168
Сестонофаги 2334±773 1632±771 286±79 297±46
Фітофаги 15±6 23±9 23±8 63±17
Поліфаги – – <1 <1
Рослинно-детритоїдні – 9±8 – <1
Всього 4144±835 3964±996 2660±447 1726±191
Біомаса, гꞏм-2
Хижаки 1,59±0,55 1,60±0,55 4,64±0,86 13,36±6,09
Детритофаги 12,76±2,01 16,02±3,00 20,72±2,47 20,02±3,26
Сестонофаги 52,70±8,78 248,55±84,39 269,49±120,24 235,83±40,54
Фітофаги 0,04±0,01 0,07±0,03 0,05±0,02 0,18±0,05
Поліфаги – – 0,029±0,03 0,08±0,07
Рослинно-детритоїдні – 0,029±0,02 – 0,02±0,02
Всього 67,08±9,69 266,27±85,27 294,93±120,22 269,47±41,65
Список використаних джерел
1. Володкович Ю.Л. Методы изучения морского
бентоса. Руководство по методам биологического ана-
лиза морской воды и донных отложений. Ленинград :
Гидрометеоиздат, 1980. С. 150–165.
2. Грезе И.И. Бокоплавы. Фауна Украины. Высшие
ракообразные. Киев : Наукова думка, 1985. Т. 5. 172 с.
3. Зайцев Ю.П., Поликарпов Г.Г. Экологические
процессы в критических зонах Чёрного моря: синтез
Структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю...
80 ISSN 1684-1557 Морський екологічний журнал, № 1. 2026
результатов двух направлений исследований с сере-
дины XX до начала XXI веков. Морской экологический
журнал. 2002. Т. 1. № 1. С. 33–50.
4. Киселева М.И. Бентос рыхлых грунтов Чер-
ного моря. Киев : Наукова думка, 1981. 168 с.
5. Лосовская Г. В. Экология полихет Черного
моря. Киев : Наукова думка, 1977. 91 с.
6. Определитель фауны Черного и Азовского
морей : в 3 т. / отв. ред. В.А. Водяницкий. Киев : Наукова
думка, 1972. Т. 3 : Свободноживущие беспозвоночные.
Членистоногие (продолжение), моллюски. 340 с.
7. Экосистема взморья украинской дельты Дуная /
Ю.П. Зайцев, Л.В. Воробьева, Б.Г. Александров и др. ; отв.
ред. Л.В. Воробьева. Одесса : Астропринт, 1998. 332 с.
8. Atwood T.B., Connolly R.M., Ritchie E.G. et
al. Predators help protect carbon stocks in blue carbon
ecosystems. Nature Climate Change. 2015. Vol. 5. № 12.
P. 1038–1045. DOI: https://doi.org/10.1038/nclimate2763.
9. Berlinsky N., Bogatova Yu., Garkavaya
G. Estuary of the Danube. The Handbook of Environmental
Chemistry. Vol. 5 : Water Pollution. Pt. H : Estuaries / ed.
by P.J. Wangersky. Berlin : Springer, 2006. P. 233–264.
DOI: https://doi.org/10.1007/698_5_034.
10. Black Sea Biological Diversity: Ukraine /
Yu.P. Zaitsev, B.G. Alexandrov (eds). New York : United
Nations Publications, 1998. 351 p.
11. Bogatova Yu.I. Hydrochemical Regime
of the Ukrainian Part of Danube Nearshore Area. Water
Resources. 2013. Vol. 40. № 3. P. 305–314.
12. van de Velde S.J., Hidalgo-Martinez S., Callebaut I.
et al. Burrowing fauna mediate alternative stable states in
the redox cycling of salt marsh sediments. Geochimica
et Cosmochimica Acta. 2020. Vol. 276. P. 31–49. DOI:
https://doi.org/10.1016/j.gca.2020.02.021.
13. Martinetto P., Montemayor D.I., Alberti J. et al.
Crab bioturbation and herbivory may account for variability
in carbon sequestration and stocks in south west atlantic
salt marshes. Frontiers in Marine Science. 2016. Vol. 3.
Art. 122. DOI: https://doi.org/10.3389/fmars.2016.00122.
14. Lehuen A., Oulhen R.-M., Zhou Z. al. Multispecies
macrozoobenthic seasonal bioturbation effect on sediment
erodibility. Journal of Sea Research. 2024. Vol. 201. Art.
102525. DOI: https://doi.org/10.1016/j.seares.2024.102525.
15. Chakraborty A., Saha G.K., Aditya G.
Macroinvertebrates as engineers for bioturbation in freshwater
ecosystem. Environmental Science and Pollution Research.
2022. Vol. 29. № 43. P. 64447–64468.
16. Miernik N.A., Janas U., Kendzierska H. Role
of Macrofaunal Communities in the Vistula River Plume,
the Baltic Sea – Bioturbation and Bioirrigation Potential.
Biology. 2023. Vol. 12. № 2. Art. 147. DOI: https://doi.
org/10.3390/biology12020147.
17. Morys C., Powilleit M., Forster S. Bioturbation
in relation to the depth distribution of macrozoobenthos
in the southwestern Baltic Sea. Marine Ecology Progress
Series. 2017. Vol. 579. P. 19–36. DOI: https://doi.
org/10.3354/meps12236.
18. Politi T., Zilius M., Castaldelli G. et al. Estuarine
Macrofauna Affects Benthic Biogeochemistry in
a Hypertrophic Lagoon. Water. 2019. Vol. 11. № 6. Art.
1186. DOI: https://doi.org/10.3390/w11061186.
19. Bhuiyan M.K.A., Godoy O., González-Ortegón E. et al.
Salt marsh macrofauna: An overview of functions and services.
Marine Environmental Research. 2025. Vol. 205. Art. 106975.
DOI: https://doi.org/10.1016/j.marenvres.2025.106975.
20. Shannon C.E., Weaver W. The mathematical
theory of communication. Urbana : University of Illinois
Press, 1949. 117 p.
21. Todorova V., Konsulova T. Manual for
quantitative sampling and sample treatment of marine soft-
bottom macrozoobenthos. Sofia : IO-BAS, 2005. 37 p.
22. WoRMS Editorial Board. World Register of Marine
Species. Available from https://www.marinespecies.org
[Accessed 20 Apr. 2026].
References
1. Volodkovich, Yu.L. (1980). Metody izucheniya
morskogo bentosa [Methods for studying marine benthos].
In: Rukovodstvo po metodam biologicheskogo analiza
morskoy vody i donnykh otlozheniy [Manual on methods
of biological analysis of sea water and bottom sediments].
Leningrad: Gidrometeoizdat, 150–165 [in Russian].
2. Greze, I.I. (1985). Bokoplavy. Fauna Ukrainy.
Vysshiye rakoobraznyye [Amphipods. Fauna of Ukraine. Higher
Crustaceans]. Kyiv: Naukova Dumka, Vol. 5 [in Russian].
3. Zaitsev, Yu. P., & Polikarpov, G.G. (2002).
Ekologicheskiye protsessy v kriticheskikh zonakh Chernogo
morya: sintez rezultatov dvukh napravleniy issledovaniy s
serediny XX do nachala XXI veков [Ecological processes in
the critical zones of the Black Sea: synthesis of the results
of two research directions from the middle of the 20th to
the beginning of the 21st centuries]. Morskoy ekologicheskiy
zhurnal, 1(1), 33–50 [in Russian].
4. Kiseleva, M.I. (1981). Bentos rykhlykh gruntov
Chernogo morya [Benthos of soft sediments of the Black
Sea]. Kyiv: Naukova Dumka [in Russian].
5. Losovskaya, G.V. (1977). Ecology of Black Sea
polychaetes [Ekologiya polikhet Chernogo morya]. Kyiv:
Naukova Dumka [in Russian].
6. Vodyanitsky, V.A. (Ed.). (1972). Opredelitel
fauny Chernogo i Azovskogo morey [Identification key to
the fauna of the Black and Azov Seas]. Kyiv: Naukova
Dumka, Vol. 3 [in Russian].
7. Zaitsev, Yu.P., Vorobyova, L.V., Aleksandrov, B.G.
et al. (1998). Ekosistema vzmorya ukrainskoy delty Dunaya
[Ecosystem of the nearshore area of the Ukrainian Danube
Delta]. L.V. Vorobyova (Ed.). Odessa: Astroprint [in Russian].
8. Atwood, T.B., Connolly, R.M., Ritchie, E.G. et al.
(2015). Predators help protect carbon stocks in blue carbon
ecosystems. Nature Climate Change, 5(12), 1038–1045.
9. Berlinsky, N., Bogatova, Yu., & Garkavaya, G.
(2006). Estuary of the Danube. In: P. J. Wangersky (Ed.),
The Handbook of Environmental Chemistry, Vol. 5: Water
Pollution, Pt. H: Estuaries (pp. 233–264). Berlin: Springer.
10. Zaitsev, Yu.P., & Alexandrov, B.G. (Eds). (1998).
Black Sea Biological Diversity: Ukraine. New York:
United Nations Publications.
11. Bogatova, Yu. I. (2013). Hydrochemical Regime
of the Ukrainian Part of Danube Nearshore Area. Water
Resources, 40(3), 305–314.
12. van de Velde, S.J., Hidalgo-Martinez, S.,
Callebaut, I. et al. (2020). Burrowing fauna mediate
Бондаренко О.С., Синьогуб І.О., Кудренко С.А., Рибалко О.А.
81Морський екологічний журнал, № 1. 2026 ISSN 1684-1557
alternative stable states in the redox cycling of salt
marsh sediments. Geochimica et Cosmochimica Acta,
276, 31–49.
13. Martinetto, P., Montemayor, D. I., Alberti, J. et al.
(2016). Crab bioturbation and herbivory may account
for variability in carbon sequestration and stocks in
south west atlantic salt marshes. Frontiers in Marine
Science, 3, 122.
14. Lehuen, Oulhen, Zhou et al. (2024). Multispecies
macrozoobenthic seasonal bioturbation effect on sediment
erodibility. Journal of Sea Research, 201, 102525.
15. Chakraborty, A., Saha, G. K., & Aditya, G.
(2022). Macroinvertebrates as engineers for bioturbation
in freshwater ecosystem. Environmental Science
and Pollution Research, 29(43), 64447–64468. https://doi.
org/10.1007/s11356-022-21950-8
16. Miernik, N. A., Janas, U., & Kendzierska, H.
(2023). Role of Macrofaunal Communities in the Vistula
River Plume, the Baltic Sea – Bioturbation and Bioirrigation
Potential. Biology, 12(2), 147.
17. Morys, C., Powilleit, M., & Forster, S. (2017).
Bioturbation in relation to the depth distribution
of macrozoobenthos in the southwestern Baltic Sea.
Marine Ecology Progress Series, 579, 19–36.
18. Politi, T., Zilius, M., Castaldelli, G. et al. (2019).
Estuarine Macrofauna Affects Benthic Biogeochemistry in
a Hypertrophic Lagoon. Water, 11(6), 1186.
19. Bhuiyan, M. K. A., Godoy, O., González-Ortegón,
E. et al. (2025). Salt marsh macrofauna: An overview
of functions and services. Marine Environmental Research,
205, 106975.
20. Shannon, C.E., & Weaver, W. (1949).
The mathematical theory of communication. Urbana:
University of Illinois Press.
21. Todorova, V., & Konsulova, T. (2005). Manual
for quantitative sampling and sample treatment of marine
soft-bottom macrozoobenthos. Sofia: IO-BAS.
22. WoRMS Editorial Board (2026). World
Register of Marine Species. Available from
https://www.marinespecies.org [Accessed 20 Apr. 2026].
STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF MACROZOOBENTHOS
OF THE DANUBE NEARSHORE AREA (UKRAINIAN SHELF)
Bondarenko О.S., PhD, Senior researcher, Synyogub I.A., Junior researcher, Kudrenko S.A., PhD, Researcher,
Rybalko A.O., Engineer
Institute of Marine Biology of the National academy of Sciences of Ukraine
olena.bondarenko@gmail.com
Data on the structural and functional organization of macrozoobenthos communities in the Ukrainian sector
of the Danube nearshore area are presented based on research conducted between 2004 and 2021. Over this period, a total
of 82 macrozoobenthos taxa were recorded, belonging to 7 phyla: Cnidaria (2 species), Platyhelminthes (lower taxa were not
identified), Nemertea (lower taxa were not identified), Annelida (21 species of the class Polychaeta; members of the class
Clitellata were not identified to lower taxa), Phoronida (1 species), Mollusca (25 species), and Arthropoda (31 species).
According to the frequency of occurrence, the following species were classified as constant: the polychaetes
Heteromastus filiformis (80.8%), Alitta succinea (70.4%), Nephtys hombergii (52.6%), Polydora cornuta (51.9%),
and the bivalve mollusks Anadara kagoshimensis (56.7%) and Mya arenaria (52.2%). The average abundance
of macrofauna during the study period was 2824±292 ind.∙m⁻², and the biomass was 214.9±30.4 g∙m⁻². In terms
of abundance, the region was dominated by annelids (Annelida, 54.6%), while mollusks (Mollusca, 91.1%) prevailed in
terms of biomass. Among individual species, H. filiformis (23.6%) and Lentidium mediterraneum (22.3%) dominated by
abundance, whereas A. kagoshimensis (34.9%), M. arenaria (24.5%), and Mytilus galloprovincialis (23.5%) dominated
by biomass. It was found that the highest abundance values are characteristic of stations near the Danube Delta at depths
up to 15 m, while biomass values showed an aggregated distribution pattern.
The biodiversity of the area was characterized by relatively low values: the number of taxa per station ranged from
1 to 22, and the Shannon index (H’log2) varied from 0.03 to 3.27 bit∙ind.⁻¹, demonstrating a gradual increase from
the edge of the delta toward the open sea. The trophic structure of the macrozoobenthos in the Danube nearshore area
consisted of six groups: predators, deposit feeders, suspension feeders, herbivores, polyphages, and plant-detritus
feeders. Deposit feeders dominated in terms of the number of taxa and abundance (43.9% and 58.9%, respectively),
while suspension feeders dominated in terms of biomass (88.4%). It was established that the highest density of deposit
feeders is characteristic of depths between 10 and 20 m, whereas suspension feeders prevailed in abundance at depths up
to 15 m and dominated in biomass throughout the entire studied range (up to 25.4 m).
Key words: structural and functional organization, communities, macrozoobenthos, Danube nearshore area,
Ukrainian shelf.
Дата першого надходження статті до видання: 26.03.2026
Дата прийняття статті до друку після рецензування: 28.04.2026
Дата публікації (оприлюднення) статті: 29.05.2026
Стаття поширюється на умовах
ліцензії відкритого доступу (CC BY 4.0)
Структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я Дунаю...
|
| id | oai:ojs2.mej.od.ua:article-732 |
| institution | Marine Ecological Journal |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-06-09T01:00:18Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Marine Ecological Journal |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | mejodua/14/3151da540883cd28c8cfd849476a7714.pdf |
| spelling | oai:ojs2.mej.od.ua:article-7322026-06-08T05:25:28Z STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF MACROZOOBENTHOS OF THE DANUBE NEARSHORE AREA (UKRAINIAN SHELF) СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) Бондаренко, О.С. Синьогуб, І.О. Кудренко, С.А. Рибалко, О.А. структурно-функціональна організація, угруповання, макрозообентос, узмор’я Дунаю, український шельф structural and functional organization, communities, macrozoobenthos, Danube nearshore area, Ukrainian shelf Data on the structural and functional organization of macrozoobenthos communities in the Ukrainian sector of the Danube nearshore area are presented based on research conducted between 2004 and 2021. Over this period, a total of 82 macrozoobenthos taxa were recorded, belonging to 7 phyla: Cnidaria (2 species), Platyhelminthes (lower taxa were not identified), Nemertea (lower taxa were not identified), Annelida (21 species of the class Polychaeta; members of the class Clitellata were not identified to lower taxa), Phoronida (1 species), Mollusca (25 species), and Arthropoda (31 species). According to the frequency of occurrence, the following species were classified as constant: the polychaetes Heteromastus filiformis (80.8%), Alitta succinea (70.4%), Nephtys hombergii (52.6%), Polydora cornuta (51.9%), and the bivalve mollusks Anadara kagoshimensis (56.7%) and Mya arenaria (52.2%). The average abundance of macrofauna during the study period was 2824±292 ind.∙m⁻², and the biomass was 214.9±30.4 g∙m⁻². In terms of abundance, the region was dominated by annelids (Annelida, 54.6%), while mollusks (Mollusca, 91.1%) prevailed in terms of biomass. Among individual species, H. filiformis (23.6%) and Lentidium mediterraneum (22.3%) dominated by abundance, whereas A. kagoshimensis (34.9%), M. arenaria (24.5%), and Mytilus galloprovincialis (23.5%) dominated by biomass. It was found that the highest abundance values are characteristic of stations near the Danube Delta at depths up to 15 m, while biomass values showed an aggregated distribution pattern. The biodiversity of the area was characterized by relatively low values: the number of taxa per station ranged from 1 to 22, and the Shannon index (H’log2) varied from 0.03 to 3.27 bit∙ind.⁻¹, demonstrating a gradual increase from the edge of the delta toward the open sea. The trophic structure of the macrozoobenthos in the Danube nearshore area consisted of six groups: predators, deposit feeders, suspension feeders, herbivores, polyphages, and plant-detritus feeders. Deposit feeders dominated in terms of the number of taxa and abundance (43.9% and 58.9%, respectively), while suspension feeders dominated in terms of biomass (88.4%). It was established that the highest density of deposit feeders is characteristic of depths between 10 and 20 m, whereas suspension feeders prevailed in abundance at depths up to 15 m and dominated in biomass throughout the entire studied range (up to 25.4 m). Наведені дані щодо структурно-функціональної організації угруповань макрозообентосу української ділянки пригирлового узмор’я р. Дунай за результатами досліджень 2004–2021 рр. Всього в угрупованні зареєстровано 82 таксони макрофауни, що належали до 7 типів: Cnidaria (2 види), Platyhelminthes (таксони нижчого рангу не визначали), Nemertea (таксони нижчого рангу не визначали), Annelida (21 вид класу Polychaeta; представників класу Clitellata до таксонів нижчого рангу не визначали), Phoronida (1 вид), Mollusca (25 видів) та Arthropoda (31 вид). До постійних видів за частотою трапляння віднесені поліхети Heteromastus filiformis (80,8%), Alitta succinea (70,4%), Nephtys hombergii (52,6%), Polydora cornuta (51,9%) та двостулкові молюски Anadara kagoshimensis (56,7%) і Mya arenaria (52,2%). Середня чисельність макрофауни за період дослідження склала 2824±292 екз.∙м⁻², біомаса – 214,86±30,36 г∙м⁻². За чисельністю переважали кільчасті черви Annelida (54,6%), за біомасою – молюски Mollusca (91,1%). Серед окремих видів за чисельністю домінували H. filiformis (23,6%) та Lentidium mediterraneum (22,3%), за біомасою – A. kagoshimensis (34,9%), M. arenaria (24,5%) та Mytilus galloprovincialis (23,5%). Виявлено, що найвищі показники чисельності характерні для станцій поблизу дельти Дунаю на глибинах до 15 м, тоді як показники біомаси демонстрували агрегований тип розподілу. Біорізноманіття району характеризувалося відносно низькими показниками: кількість таксонів на станціях коливалась від 1 до 22, а індекс Шеннона (Н’log2) варіював в межах 0,03–3,27 біт∙особина⁻¹, демонструючи поступове зростання від краю дельти у бік відкритого моря. Трофічну структуру макрозообентосу формували шість груп: хижаки, детритофаги, сестонофаги, фітофаги, поліфаги та рослинно-детритоїдні. За кількістю таксонів та чисельністю домінували детритофаги (43,9% та 58,9% відповідно), а за біомасою – сестонофаги (88,4%). Встановлено, що найбільша щільність детритофагів характерна для глибини 10–20 м, тоді як сестонофаги за чисельністю переважали на глибинах до 15 м, а за біомасою домінували у всьому дослідженому діапазоні (до 25,4 м). Marine Ecological Journal Морський екологічний журнал 2026-05-29 Article Article Рецензована Стаття application/pdf https://mej.od.ua/index.php/mej/article/view/732 10.47143/1684-1557/2026.1.7 Marine Ecological Journal ; No. 1 (2026): Marine ecological journal; 72-81 Морський екологічний журнал; № 1 (2026): Морський екологічний журнал; 72-81 10.47143/1684-1557/2026.1 uk https://mej.od.ua/index.php/mej/article/view/732/729 https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | структурно-функціональна організація угруповання макрозообентос узмор’я Дунаю український шельф Бондаренко, О.С. Синьогуб, І.О. Кудренко, С.А. Рибалко, О.А. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title | СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title_alt | STRUCTURAL AND FUNCTIONAL ORGANIZATION OF MACROZOOBENTHOS OF THE DANUBE NEARSHORE AREA (UKRAINIAN SHELF) |
| title_full | СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title_fullStr | СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title_full_unstemmed | СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title_short | СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЗООБЕНТОСУ ПРИГИРЛОВОГО УЗМОР’Я ДУНАЮ (УКРАЇНСЬКИЙ ШЕЛЬФ) |
| title_sort | структурно-функціональна організація макрозообентосу пригирлового узмор’я дунаю (український шельф) |
| topic | структурно-функціональна організація угруповання макрозообентос узмор’я Дунаю український шельф |
| topic_facet | структурно-функціональна організація угруповання макрозообентос узмор’я Дунаю український шельф structural and functional organization communities macrozoobenthos Danube nearshore area Ukrainian shelf |
| url | https://mej.od.ua/index.php/mej/article/view/732 |
| work_keys_str_mv | AT bondarenkoos structuralandfunctionalorganizationofmacrozoobenthosofthedanubenearshoreareaukrainianshelf AT sinʹogubío structuralandfunctionalorganizationofmacrozoobenthosofthedanubenearshoreareaukrainianshelf AT kudrenkosa structuralandfunctionalorganizationofmacrozoobenthosofthedanubenearshoreareaukrainianshelf AT ribalkooa structuralandfunctionalorganizationofmacrozoobenthosofthedanubenearshoreareaukrainianshelf AT bondarenkoos strukturnofunkcíonalʹnaorganízacíâmakrozoobentosuprigirlovogouzmorâdunaûukraínsʹkijšelʹf AT sinʹogubío strukturnofunkcíonalʹnaorganízacíâmakrozoobentosuprigirlovogouzmorâdunaûukraínsʹkijšelʹf AT kudrenkosa strukturnofunkcíonalʹnaorganízacíâmakrozoobentosuprigirlovogouzmorâdunaûukraínsʹkijšelʹf AT ribalkooa strukturnofunkcíonalʹnaorganízacíâmakrozoobentosuprigirlovogouzmorâdunaûukraínsʹkijšelʹf |