Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва

The main conditions of scientific and educational discipline “parklearning” are formulated. It is based on the bioecological, phytocenotic peculiarities of the different categories of parking cultural phytocenoses buildings and on the use of specific, generic and floristic complexes. The extensive b...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автори:	Kuznetsov, S.I., Klimenko, Y.O.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2003
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1138
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860144648719171584
author	Kuznetsov, S.I. Klimenko, Y.O.
author_facet	Kuznetsov, S.I. Klimenko, Y.O.
author_sort	Kuznetsov, S.I.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2020-01-05T21:16:00Z
description	The main conditions of scientific and educational discipline “parklearning” are formulated. It is based on the bioecological, phytocenotic peculiarities of the different categories of parking cultural phytocenoses buildings and on the use of specific, generic and floristic complexes. The extensive basis of 10 main components and directs of further development of the parklearning is present.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.3253316
first_indexed	2025-07-17T12:49:19Z
format	Article
fulltext	ПАРКОЗНАВСТВО ТА ЗЕЛЕНЕ БУДІВНИЦТВО УДК 634.017:712.4 С.І. КУЗНЕЦОВ, Ю.О. КЛИМЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ПАРКОЗНАВСТВО ЯК БІОЕКОАОГІЧНА ОСНОВА ПАРКОБУДІВНИЦТВА Сформульовано основні положення наукової та освітньої дисципліни "паркознавство", яка базу ється на біоекологічних і фітоценотичних особливостях створення різних категорій паркових культурфітоценозів, а також на використанні видових, родових та флористичних комплексів. Подано розгорнуте обґрунтування 10 основних складових частин та напрямів подальшого роз витку паркознавства. У наш час створення нових парків та рек о н стр у к ц ія існую чи х н абуває дедалі більшої актуальності, особливо, коли йдеться про старовинні парки України, які маю ть величезну п р и родно-історичну цінність. К ож ний сад, парк — це синтез природи, культури та архітектури. Ц ілком зрозуміло, що робота зі створення парків або їх реконструкції в перш у чергу вимагає відповідних знань біології та екології д ер евн и х рослин , ф ітоц ен оти ч н и х особливостей різних паркових куль турф ітоценозів, декоративної х ар акте ристики видових, родових, ф л ори с тичних та інш их комплексів. Наукою, яка б об 'єднала усі ці знання в єдине ціле, могло б бути паркозн авство , котре слугувало б б іоекологічн ою основою паркобудівництва в таком у ж © С.І. КУЗНЕЦОВ, Ю.О. КЛИМЕНКО, 2003 плані, як лісознавство є біоекологіч ною основою лісівництва. Передусім хотілось би відмітити знач ний внесок у розвиток біологічних ос нов паркобудівництва таких учених, як Ю.П. Бялович, М.А. Кохно, О.І. Ко- лесніков, В.П. Кучерявий, О.Л. Липа, О.О. Лаптев, Л.І. Рубцов, І.К. Пачось- кий, С.С. Пятницький, які багато зро били для розвитку дендрології, культур- фітоценології, біологічних засад ланд ш афтної архітектури. Україна, яка має 88 парків загально державного значення площею 5,9 тис. га (у т. ч. 68 старовинних парків площею 4675 га) та 414 — місцевого значення площею 7,1 тис. га, є справжньою скарб ницею об'єктів садово-паркового мис тецтва, що належить до світової куль турної спадщини. Крім того, до складу природно-заповідного фонду України входять 34 дендропарки, 24 ботанічні ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2.003, N° 1—2 131 С.I. Кузнецов, Ю.О. Клименко сади, 27 регіональних ландш аф тних парків. Перш і великі парки в Україні почали з'являтися вж е в другій половині XVII ст., але найбільшого розвитку вони досягли в XIX —на початку XX ст. О.Л. Ли па [12] зазначає, що у цей період їх нараховувалося близько 250. На жаль, більшість з них нині перебуває на різних стадіях деградації. їх відновлення є загальнонаціональною справою, але керувати нею повинні висококваліф іко вані фахівці. П роблема відновлення цих парків має історичний, біологічний, ландш афт ний та соціальний аспекти. П итання щодо ступеня наближ ення ландш афт ного вигляду парків до періоду мемо- ріалізації досить складне. Н а сьогодні найпрофесійніш е це висвітлено в робо тах Д.С. Лихачова [13] та В.О. Агаль- цової [1]. Великої уваги заслуговує біо логічний аспект. Головна суть його у тому, що архітектурний простір парків повинен базуватись на біологічній ос нові (фундаменті біологічних дисцип лін). П итання ландш афтного аспекту відновлення парків досить детально розглянуто в працях вітчизняних та за кордонних учених, і тому ми не зупиня ємося на ньому. П арковому культур- ф ітоценозу притаманна також соціаль на зумовленість походж ення (цільова спрямованість, звичаї, смаки та традиції фундаторів). І в цьому проявляється така їх особливість, як історичність. Одним із найважливіш их питань пар- кознавства є, безумовно, формування дендрологічного складу насадж ень. Старовинним паркам завж ди була при таманна індивідуальність. На сьогодні вона багато в чому втрачена. Відрод ж ення цієї індивідуальності, безумовно, повинно відбуватися за рахунок від новлення первинного задуму ф унда торів парку, в т. ч. відновлення рослин них композицій, їх видового складу. Нині серед головних паркоутворюю чих видів із хвойних переваж аю ть екзоти (Picea abies, Pinus strobus, Pinus nigra, Picea pungens, Thuja occidentalis), з листяних — аборигенні види, характер ні для дібров (Q uercus robur, Acer pla- tanoides, Fraxinus excelsior, C arpinus betulus, Tilia cordata, Acer cam pestre), a також деякі екзоти. До питання вико ристання інтродуцентів при відновленні старовинних парків треба підходити дуже обережно, використовувати ті ви ди, які висаджували творці парків, або, якщ о первісний таксономічний склад насадж ень парку встановити не вдало ся, ті, які пройшли довгу апробацію як в екологічному, так і в ландш афтному відношенні. Велику увагу слід надавати збагаченню паркових композицій кущ а ми, знову ж таки з урахуванням тих ви мог, які висувають до декоративних порід. Д уж е важливим завданням є зб е реж ення насадж ень і навіть окремих екземплярів, які мають цінність переду сім як об'єкти генофонду. Питання довговічності деревних рос лин також є актуальним у паркознавстві. Тривалість їх життя має велике значення в садово-парковому господарстві з еко логічного, естетичного та економічного поглядів. В умовах культури у деревних рослин скорочується тривалість ж иття в паркових умовах як мінімум у 1,5 — 2 рази, а в умовах вуличних насаджень — удвічі-тричі. У зв 'язку з цим для ство рення оптимального реж иму й прог нозування збереж ення відносної довго вічності рослин у старих парках, а також при створенні нових необхідний сполу чений багатофакторний комплекс біо- морфологічних, екологічних спостере ж ень і агротехнічних заходів. Важливу роль у деяких випадках мо ж е відігравати й алелопатичний фактор. 132 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, № 1—2 П а р к о зн а вс т во я к б іоекологіч н а о сн о ва п а р к о б уд івн и ц т ва ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Так, при проведенні робіт з рекон струкції садів, які є складовою час тиною багатьох парків та інших озеле нених територій, потрібно враховувати мож ливість прояву ґрунтовтоми. Це явищ е спричинене тим, що деякі сади існують на тих самих місцях упродовж багатьох років (іноді навіть століть), і якщ о ці насадж ення меморіальні чи історичні, вони не можуть бути замінені іншими або відтворені під час рекон струкції на іншому місці. Алелопатична ґрунтовтома мож е призвести до зн и ж ення декоративності і навіть загибелі садів, які заново створюються. Щоб уникнути цього, нами розроблений [23] спосіб просторово-часових ритмів для використання при ф орм уванні п а р кового ф ітоценозу. Для плодових садів він полягає у розподілі їх на частини, у кож ній з яких переваж но вирощ увався б певний вид плодових рослин. При старінні і розпаді цих садів мож на було б міняти місцями розташ ування видів. Зап ланована заздалегідь мож ливість зам іни одних рослин і ком позицій іншими в процесі реконструкції плодо вих садів базується на біологічних особ ливостях цієї групи рослин і повинна стати невід 'єм ною частиною п ар к о будівництва. Лісові ландш афти України можуть правити за взірець при побудові садово- паркових ландшафтів. В.Є. Свириденко та А.З. Ш виденко [20] розр ізняю ть залеж но від складу деревних порід та їх поєднання такі лісові ландш афти: світлохвойні, темнохвойні, ш ироколис тяні, дрібнолистяні, а також мішані хвойно-листяні ліси. Естетичний вигляд світлохвойних, насамперед соснових та модринових лісових ландшафтів, ви з начається їх високим температурним та світловим комфортом [17]. Ландш афти темнохвойних лісів створю ю ть ялина звичайна, ялиця сибірська, кедрова сос на. Вони вирізняю ться похмурістю, але діють на людину заспокійливо. Ланд ш аф ти ш ироколистяних лісів мають високу вітрозахисну, пилевловлювальну здатність (на жаль, тільки влітку), нада ють ландш афтам величності. Л андш аф ти дрібнолистяних лісів (з беріз, осик) створю ю ть ж иттєрадісний настрій, хоча і не відрізняються різноманітністю бу дови та зовнішнього виду. В ландш аф тах міш аних лісів естетичні властивості домінуючого виду м ож на посилювати чи послаблю вати доміш ками інш их деревних рослин. Вигляд лісового ландш афту п ереваж но визначається типом лісу та віком деревостану. При цьому потрібно вра ховувати типи лісопаркового ландш аф ту — закриті, напівзакриті, відкриті — з відповідним розподілом кожного з них. У загальненим прийомом поліпш ення лісових ландш аф тів для підвищ ення естетичної та санітарно-гігієнічної їх цінності є рубки формування ландш аф тів, коли людина дотримується індивіду ального підходу до кожного дерева і визначає його місце у новому архітек турному просторі, використовую чи всю сукупність зовніш ніх ознак дерев. Одними з найскладніших паркових комплексів, безумовно, є ботанічні сади. Вони завж ди були й є закладами, які використовувались й використовую ться для науково-освітньої роботи. І лише, починаючи з другої половини XX ст., ботанічні сади, особливо великі за пло щею, стали використовуватися населен ням міст із рекреаційною метою. Ось саме цю їх роль і повинно висвітлювати паркознавство. На наш у думку, поняття "ботанічний сад" і "ботанічний парк” нерівноцінні. Ботанічний парк відзна чається менш им різноманіттям рослин, тут не проводяться науково-дослідні ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, Ne 1—2 133 С.I. Кузнецов, Ю.О. Клименко роботи. На відміну від звичайного парку культури та відпочинку у ботанічному парку не повинно бути спортивно- розважальних споруд. По суті, це спро щ ений варіант ботанічного саду. В обласних центрах і великих містах (із населенням не менш е 500 тис. осіб) доцільно створювати ботанічні сади, а у містах меншого масштабу — промисло вих та рекреаційних центрах — ботанічні парки. Розмір площі ботанічного саду обласного значення, на наш у думку, повинен становити 25 — 30 га, парку — 10 — 20 га. Територіально основою нових ботанічних садів і парків можуть бути міські сади, парки, дендрарії. Експозиції рослин ботанічних садів різні. За наш ими підрахунками [8], до таких можуть належати 9 типів (ден драрії, рокарії, монокультурні сади, природна флора, культивовані, водні рослини, системні посадки, ор ан ж е рейні, тематичні) та 40 підтипів. У садово-парковому будівництві по ряд з іншими повинні бути враховані бо- таніко-географічні дані щодо вихідного матеріалу. Видові, родові, флористичні та інші біоекологічні комплекси вже давно знайш ли ш ироке використання у будівництві ботанічних садів та парків, і нині слід їх ширше застосовувати як при реконструкції, так і при будівництві нових парків. Особливу увагу, безумов но, потрібно звернути на флористичні комплекси, потенціал яких розкритий ще далеко не повною мірою, так само, як і можливість їх використання. Сучасний асортимент декоративних рослин, з якими працю є паркобудівник, дуже великий і різноманітний. Звичайні ботанічні характеристики і систематич ні класифікації рослин не можуть пов ністю задовольнити ландш афтного архі тектора. Класифікація рослин за окре мими декоративними ознаками часто може затьмарити загальний характер фізіономічного вигляду рослин. У зв 'я з ку з цим Л.І. Рубцов [19] запропонував поняття "фізіономічні типи дерев та кущів". Для цілей створення садово- паркового ландш аф ту важ ливий не стільки характер пристосування рослин до навколишнього середовища, скільки фізіономія тих ж иттєвих форм рослин, які визначаю ть образ садово-паркового ландшафту. Л.І. Рубцов виділив 17 груп дерев і 9 фізіономічних типів кущів. У м еж ах науково-освітньої дисципліни "паркознавство" вивчення цих груп і типів дуж е важливе. Н а сьогодні накопичено великий експерим ентальний досвід створення угруповань рослин як з аборигенних, так і з екзотичних видів. Настав час у за гальнити досвід будівництва садів і пар ків з позицій нового напряму — парко вої культурфітоценології. Фітоценотич- ний підхід дає змогу розглядати паркові ландш афти як сформовані фітоценотич- ні угруповання, що підпорядковані законам природного розвитку і вод ночас є тією чи іншою мірою руко творними ландшафтами. Як і природні насадж ення, паркові культурф ітоце- нози також відносяться до справжніх фітоценозів і, таким чином, для них характерн і складна внутріш ня орга нізація структури й ф ункції, певні фітоклімат та середовищ е, динамічність, багатовимірність і здатність до само регуляції. За тривалістю існування паркові угруповання відносяться до групи постійних ф ітоценозів (трива лість їх ж иття десятки й сотні років). Головною відміною паркового угрупо вання від природного рослинного є антропогенне походження. І щ е одна важ лива особливість паркових ф ітоце нозів — створення художнього образу, суть якого у формуванні найвиразніш их композицій рослин. 134 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, Ns 1—2 П а р к о зн а вс т во я к б іоекологічн а о сн о ва п а р к о б уд івн и ц т ва ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- При вивченні паркових насадж ень з фітоценотичного погляду необхідно ви діляти типологічно однорідні ділянки за дерево-чагарниковим та трав'янистим ярусами. У відділі дендрології та парко- знавства НБС НАНУ була запропоно вана [14] модифікована типологічна класифікація, побудована на основі гео ботанічних класифікацій природної рос линності. Вона включає такі ієрархічні рівні: тип рослинності — підтип рослин ності — формація — група субформацій — субформація — група асоціацій — асоціа ція — культурфітоценоз — фрагмент куль- турфітоценозу. Унікальність паркових фітоценозів дає можливість представляти асоціацію навіть одним культурфітоце- нозом чисельністю 15 — 20 дерев. Д уж е важ ливою характеристикою паркового культурфітоценозу є його від новлення. Воно є одним із головних умов тривалого існування рослинних угрупо вань, оскільки забезпечує відновлення деревостану, збереж ення та відтворення місцевого генофонду деревних рослин. Розглядаючи питання стійкості паркових угруповань, ми повинні враховувати не лише біоекологічний аспект стійкості (компонентів, які утворюють фітоценоз), ф ітоценотичний (зв 'язки між ком по нентами), а й антропогенний (вплив лю дини впродовж періоду існування паркового фітоценозу). Останній може бути як стабілізуючим фактором (ство рення різновікових зм іш аних насад жень, організація доріжно-стежкової м е режі, сприяння природному відновлен ню, встановлення обмежуючих режимів користування), так і дестабілізуючим (створення одновікових насаджень, незарегульоване рекреаційне наванта ження, у т. ч. сіножать, збір насіння, а також забруднення повітря, води, ґрунту тощо). Для оцінки кількісної характе ристики динамічної стійкості паркових культурфітоценозів запропонована ш ка ла, в якій як головні критерії обрані такі: походження деревостану і ґрунту, про сторове розміщення, довговічність, само- відновлення, життєвість едифікаторного виду, стійкість до несприятливих ф акто рів, вплив людини. За сумою отриманих балів той чи інший фітоценоз може бути віднесений до однієї з чотирьох груп стійкості [14]. Садово-парковий ландш афт є р ізно видом культурного ландшафту, і тому він повинен розглядатися у зв 'язку з географічним ландшафтом. Л.І. Рубцов [20] вваж ав головною відміною садово- паркового ландш афту від географічного те, що садово-парковий ландш афт є витвором мистецтва і тому його ство рення й розвиток повинні бути під порядковані таким ж е закономірностям, які леж ать в основі художньої творчості. Л.І. Рубцов класифікував садово-паркові ландшафти за розміром на чотири групи: ландшафтний район, макро-, мезо-, мікроландшафт. Усе різноманіття садово- паркових ландшафтів він звів до таких основних типів: лісові, паркові, лучні, садові, гірські (альпійські), регулярні. Він також визначив головні компоненти садово-паркового ландшафту: рослин ність, рельєф, клімат. Найважливішим компонентом, на його думку, є рослин ність. Рубцов першим ввів поняття пар кового культурфітоценозу або паркового фітоценозу. Основу паркових культур фітоценозів, за його твердженням, по винні складати аборигенні едифікаторні види. У своїй теорії Л.І. Рубцов приділив також увагу питанням формування садо во-паркового ландш афту й розробці принципів створення садово-паркових композицій. З наступних робіт, присвячених пар ковим культурфітоценозам, треба відзна чити праці О.О. Ніценка [18], Т.Г. Ларіної ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, № 1—2 135 С.I. Кузнецов, Ю.О. Клименко та А.А. А нненкова [11], В.П. Кучерявого [9, 10]. Останній дав найчіткіш е ви зн а чення садово-паркового культорфіто- ценозу — це рослинні угруповання, створені штучним шляхом на основі засад садово-паркового мистецтва на лісових та нелісових площах [10, с. 203]. Він запропонував класифікувати садо во-паркові ф ітоц енози залеж н о від походження деревостану, підросту, під ліска та трав'янистого покриву, прин ципів створення (природного чи ш туч ного) на 9 груп: сільвоценози (лісові), ф рутоценози (чагарникові), помолого- ценози (садові), вітоценози (виноград ники), ф лороценози (квітники), прато- ценози (газони, луки), агроценози (поля із зерновими та просапними культу рами), стрипоценози (захисні смуги), акваценози (декоративні ставки та ба сейни з рослинністю). Аналізуючи різні підходи до класиф і кації паркових культурф ітоценозів мож на зазначити, що всі вони мають свої переваги і обмеження, тобто мають визначені меж і використання. Н ем ож ливо, мабуть, створити ідеальну класи фікацію паркових культурфітоценозів, оскільки вона повинна включати дуже багато параметрів. На наш у думку [15], за основу найдоцільніш е прийняти біогеоценотичний підхід Л.І. Рубцова [20 , 21 ]. Парки, як і біоценози, перебуваю ть у постійному розвитку. К ож не рослинне угруповання у будь-який момент свого існування зазнає змін. Ті з них, які від буваю ться в паркових культурф іто ценозах, ми відносимо до екзогенетич- них (за В.М. Сукачовим), тобто таких, які зумовлені діяльністю людини, або, навпаки, її бездіяльністю у парку впро довж тривалого періоду. В результаті виникаю ть деградаційні сукцесії. Ми виділяємо три типи деградації паркових культурфітоценозів, а саме: ландш афт ний, таксономічний та фітоценотичний. П ерш а з них проявляється на початко вих етапах бездіяльності людини в пар ках. Вона відбувається завдяки безкон трольному росту високих чагарників, а також окремих дерев, внаслідок чого зникаю ть чудові краєвиди. Цей тип д е градації притаманний, приміром, ки їв ським, придніпровським (так званим нагірним) правобереж ним паркам. Од ночасно починають поступово зникати цінні малостійкі форми, види дерев, кущів, сорти квітів — це таксономічна деградація. І якщ о термін невтручання людини у догляд паркових насадж ень становить кілька десятків років або сві домо знищ ується едиф ікаторний вид починається вж е фітоценотична дегра дація. У дібровах при цьому основний паркоутворю ю чий вид — дуб звичай ний — заміню ється його супутниками, такими, як клен гостролистий, ясен звичайний та іншими. В умовах лісових насадж ень однією з основних причин зміни порід під час переходу корінних деревостанів у похідні є різниця в тем пах приросту у висоту. Те саме ми спостерігаємо і в паркових культурфіто ценозах. Цікаві спостереж ення за динамікою структурних змін у дендропарку "Тро- стянець" були зроблені О.О. Ільєнком, Т.М. Курбаль та В.А. М едведєвим [3]. Суттєві зміни у співвідношенні в насад ж еннях листяних та хвойних видів були зумовлені зміною кількісного складу листяних видів. За чисельністю екзем п лярів у насадж еннях дендропарку від соток хвойних понад століття (1885 — 2000) зберігся на рівні 29%, хоча про тягом цього періоду спостерігалися коливання від 29% до 10— 14%. За період 1960 — 2000 pp. кількість родин зм ен ш илась з 52 до 41, причому переваж на 136 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, N° 1—2 П а р к о зн а вст во як б іоекологічн а о сн о ва п а р к о б уд івн и ц т ва більш ість зни клих рослин — це недовговічні кущ і, які походять із Китаю , С ередньої Азії, К авказу та Середземномор'я. В умовах існуючих паркових насадж ен ь найбільш а відносна життєздатність була відмічена для клена гостролистого та в 'я за шорсткого, що зумовлено їхньою знач ною тіньовитривалістю та високою здатністю до самовідновлення. Світло лю бна сосна звичайна має низький відсоток молодняка і потребує штучного відновлення. Це стосується і берези повислої. М ож на цілком погодитись з вищ езазначеними авторами, що паркові насадж ення впродовж усього періоду свого існування зазнаю ть структурних змін як природним шляхом, так і вн ас лідок подій, що відбуваються у сус пільстві. Це стосується кількісних змін у сп іввіднош енні вікових категорій паркоутворю ю чих видів, а також друго рядних порід та нечисленних видів. Саме на підставі цих показників доціль но робити прогнозну оцінку подаль шого розвитку паркових ландш афтів та розробляти заходи щодо їх оптимізації. Ю.О. Клименко [5, 6] встановив, що парки Києва утворені на базі соснових та дібровних або заплавних лісів і у цих природних насадж еннях відбуваються відповідні зміни рослинності. Так, у пар ках, створених на базі лісів із сосни звичайної, спостерігається зменш ення зімкнутості соснового деревостану і перетворення насаджень лісового типу на парковий. Під рідколіссям сосни часто створюють декоративні посадки листя них видів, що врешті-решт призводить до заміни корінних хвойних насаджень на штучні листяні. У парках другої групи діброви займаю ть лиш е частину території. їхні площі дедалі скорочуються, після відпаду дубів починається доміну вання супутніх видів — таких, як клен гостролистий, ясен звичайний, липа серцелиста, ільмові, або виду другого ярусу — граба звичайного. У заплавних парках постійно зменш ується площа луків (завдяки створенню насадж ень та заростанню самосівом). Під пологом то поль чорних (найпоширенішого у пар ках цієї групи виду) формується другий ярус з клена ясенелистого, а оскільки тополі недовговічні рослини, мож на очі кувати у подальшому їх заміни кленом ясенелистим. В умовах урбанізованого середовищ а в паркових ф ітоценозах мають місце як сильватизаційні, так і десильватизаційні процеси, що зумовлено різними аспек тами антропогенного впливу [4]. М іж аборигенними та інтродукованими ви дами, а також між ними і навколишнім середовищ ем існує певна складна в за ємодія, в результаті чого утворюються угрупування, значною мірою відмінні від лісових. Наші спостереж ення цілком співпадають з висновками В.П. Куче рявого [10], що в останні кілька десяти літь у паркових культурфітоценозах по чали превалю вати процеси міжвидової конкуренції, проникнення до їх складу місцевих лісових та рудеральних видів, це також стосується і утворення підпо- логових гіперсинузій у парках, харак терних для природних лісостанів. Н А. Ім- ш енецька [4] теж звертає увагу на те, що у складі паркових деревостанів ш пилькові програю ть у конкурентній боротьбі і дедалі більшого едифікатор- ного значення набуваю ть листяні авто хтонні види та інтродуценти, про що вж е згадували дослідники, які спосте рігали за динамікою структурних змін насадж ень у дендропарку "Тростянець" [3]. Безумовно, в паркознавстві повинно знайти своє місце використання пред ставників гідрофільної флори як деко- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, № 1—2 137 С.I. Кузнецов, Ю.О. Клименко ративного елементу ландшафтів водойм, оскільки водні поверхні є одним з най важливіших компонентів паркових ком плексів і існує необхідність підбору рослин за ознакою декоративності для створення композицій за участю як або ригенів, так і інтродуцентів, з метою ландш афтної оптимізації водойм. Г.Ф. М орозов [16] прийш ов до розу міння лісу як географічного явища, так само, як і Л.І. Рубцов, він розглядав садово-парковий ландш афт як різновид географічного ландшафту. Розвиваю чи думку цих учених, ми прийш ли до розуміння парку як явищ а географ іч ного. Це зумовлено і дендрологічним складом парків, і складом культурфіто- ценозів, і тенденціями зміни рослин ності. Саме це і знайш ло відображ ення в "Порайонному асортименті дерев і кущів України" [19], який розроблено для восьми ґрунтово-кліматичних зон України: Полісся, Лісостепу, Північного і Ц ентрального Степу, П івденного Степу, передгірних і гірських районів Криму, П івденного берегу Криму, передгірних і гірських районів Карпат, Закарпаття. Цим зумовлюється необ хідність пош уку і розробки специф іч них заходів щодо здійснення озеле нювальних робіт, підвищ ення стійкості, довговічності, якості та ф ітомеліора- тивної ролі зелених насадж ень у різних ґрунтово-кліматичних зонах. Також треба звернути увагу на в е лику роль субтропічних і тропічних рос лин у паркобудівництві. Щ е в середині XVIII — перш ій половині XIX ст. для облаш тування парків, садиб і оран ж ерей панських маєтків запрош ували відомих архітекторів і садівників із-за кордону. В Лісостеповій зоні України багато рослин влітку виносили з теп лиць і розташ овували в партерній час тині. Це були, зокрема, агави, драцени, кордиліни, персики, цитрусові, казуа- рини [24]. Згодом увагу привертаю ть сорти камелій, троянд, рододендронів. В Україні в цьому відношенні значну роль відіграли парки "Олександрія" у Білій Церкві, "Софіївка" в Умані, парки в Со- киринцях і Качанівці. Серед споруд Ц ар ського саду (нині М іський парк) у Києві було кілька великих оранж ерей і теп лиць. Т.М. Ч еревченко і Н.В. Чувікіна [24] наводять також дані щодо ш ирокого використання субтропічних і тропічних рослин у графських і панських маєтках в Яготині, у селах Новоселиця, М ихай- лівка, Антоніни (Хмельницька область), в Корсуні (нині Корсунь-Ш евченків- ський), у селах Верхівня й Соловіївка (Ж итомирська область). А що вж е к а зати про парки Південного берега К ри му, де паркоутворюю чі види (кедри, к и париси, ялиці, середземноморські дуби та інші в основному походять із С еред земномор'я, Гімалаїв, Північної А мери ки). На жаль, нині ми втратили велике розмаїття тропічних і субтропічних р ос лин, яке було представлене в оран ж е реях і теплицях старовинних парків Ук раїни. П аркові насадж ення України харак теризую ться ш ироким діапазоном умов навколиш нього середовищ а. Для того, щоб утримувати ці насадж ення біоло гічно стійкими, довговічними в різних експозиціях, необхідна як достовірна оцінка існуючих умов, так і прогноз можливих змін. За наш ими даними [8], слід рекомендувати такі основні методи оцінки: а) за показниками продуктив ності рослин; б) за видовим складом як дерев'янистих, так і трав'янистих рослин; в) за кількістю хімічних речовин, які накопичуються в органах рослин; г) за інтенсивністю відмирання тканин рос лин. Екологічна оцінка вимагає також 138 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, Ns 1—2 П а р к о зн а вс т во як б іоекологічн а о сн о ва п а р к о б уд івн и ц т ва визначення видового складу шкідників та хвороб, орнітофауни. О собливої ува ги потребує ґрунтовий моніторинг. У старих парках відмічені випадки різкого погірш ення стану насадж ен ь та відм ирання інтродуцентів, особливо хвойних, зумовлені антропогенним и факторами: ущ ільненням ґрунту та його підтопленням, забрудненням будівель ним сміттям чи протиобмерзаю чими речовинами, пош кодженням коренів під час прокладання чи ремонту комуні кацій. У паркових умовах система ґрун тового моніторингу передбачає прове дення спостереж ень за станом ґрунто вого покриву та впливом на нього, оцінку цього впливу як на ґрунт, так і на насадж ення парків. Одним з основ них принципів ґрунтового моніторингу повинен бути комплексний контроль за параметрами, які визначаю ть родючість ґрунтів, та показниками, що характе ризую ть негативні зміни у ф ізичних та фізико-хімічних властивостях ґрунтів, а також за реакцією дерев, кущів, рослин надґрунтового покриву на зміну власти востей ґрунтів. Ц ей вид моніторингу у старовинних парках здійсню ється за допомогою довготривалих стаціонарних спостереж ень на одних і тих ж е ділян ках на основі єдиних методів, які вклю чають відбір зразків для аналізу у ви з начені строки у строго ф іксованих міс цях з урахуванням парцелярної будови паркових культурф ітоценозів . А на літичні дослідження також повинні бути виконані за єдиними методиками [14]. Узагальнюючи дані щодо паркознав- ства як теоретичної основи паркобу дівництва ми підійшли до такого понят тя кінця XX —початку XXI ст. як біо- архітектура. Її принципами є: обґрунту вання важливості біологічних моделей і біоматеріалів для архітектури, реструк туризація міських і сільськогосподар ських зон згідно з екологічними прин ципами, запровадж ення терміна "біо- поліс" як оптимальної стратегії в архі тектурі та плануванні [2]. Саме міські сади й парки є невід'ємною частиною нашої спадщини, збільшують біологічне різноманіття, слугують основним еле ментом в архітектурному середовищ і міста, відіграють важливу екологічну, освітню та санітарно-гігієнічну роль, покращ ую ть якість життя. Саме біоцен- тричний погляд (у т. ч. в паркобудів- ництві) мож е допомогти створити гар монічне суспільство, яке б забезпечува ло технічний прогрес, захищало б і по ліпшувало навколиш нє середовищ е. Треба також зазначити, що всі відмі чені нами напрями досліджень у парко- знавстві, які вж е мають певні напрацю- вання, можуть стати основою для вик ладання цієї дисципліни у вищ их нав чальних закладах, що готують фахівців із зеленого будівництва та ландш афтної архітектури. Завдання дисципліни — дати студентам фундаментальні знання щодо біологічних, екологічних, історич них передумов й принципів створення та функціонування паркових об'єктів в Україні та в інших країнах світу, які мають великий досвід створення парків. Таким чином, паркознавство може мати такі складові частини і в подаль шому розвиватися у таких напрямах: 1. В ивчення старовинних парків України як невід'ємної частини її при- родно-заповідного фонду, в т. ч. біоло гічного, ландш афтного та історичного аспектів відновлення їх насаджень. 2. Дослідження дендрологічного скла ду старовинних паркових насаджень, особливо паркоутворю ю чих видів, а та кож фізіономічних типів деревних рос лин. 3. П орівняння довговічності деревних рослин у природі та в культурі й роз- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, № 1—2 139 С.I. Кузнецов, Ю.О. Клименко робка методів їх збереж ення. Визна чення ролі алелопатичного фактора. 4. Вивчення природних лісових ф іто ценозів України та типів лісопаркових ландш афтів як вихідного матеріалу для паркобудівництва. О панування рубками формування ландшафту. 5. Розробка основних принципів ф ор мування ботанічних садів як об'єктів ландш аф тної архітектури з у р а хуванням біологічних особливостей їх ніх головних складових — видових, р о дових, флористичних та інших комп лексів. 6. Вивчення лісопарків та гідропарків як культурценозів та їх відмінностей від природних фітоценозів. Подальша р о з робка класифікації садово-паркових ланд шафтів та культурценозів. 7. Визначення антропогенних, ф орм у ючих та деградогенних сукцесій біогео- ценотичного ш ару урбоекосистеми та тенденцій змін рослинності у паркових культурфітоценозах. 8. Вивчення парків як географічних об'єктів, а також ролі субтропічних і тропічних рослин у паркобудівництві. 9. О цінка екологічних умов при зак ладанні та реконструкції парків. Ґрунто вий моніторинг. Боротьба із ш кід никами та хворобами в парках. 10. Вивчення ролі біоархітектури в паркобудівництві як складової частини біополітики в межах мегаполісів та в р із них типах садово-паркових ландшафтів. Усе сказане вище дає нам підґрунтя для того, щоб вважати паркознавство окремою науковою та освітньою дисцип ліною з біоекологічною основою парко будівництва і відповідною теоретичною базою. 1. Агальцова В.А. Сохранение мемори альных лесопарков. — М.: Лесн. пром-сть, 1980. - 262 с. * * 4 2. Арвантіс А.В. Шляхи досягнення гармонійної глобалізації і збереження довкілля 11 Наук, вісник: Міські сади і парки: минуле, сучасне, майбутнє. — 2001. — Вип. 11.5. - С. 21-29. 3. Ільєнко О.О., Курбаль Т.М., Медведев В.А. Динаміка структурних змін насаджень дендропарку "Тростянець" / / Інтродукція рослин. — 2001. — № 1-2. — С. 199—207. 4. Імшенецька Н.А. Загальні тенденції роз витку паркових фітоценозів / / Наук, вісник: Міські сади і парки: минуле, сучасне, майбутнє. — 2001. — Вип. 11.5. — С. 338—342. 5. Клименко Ю.О. Тенденції зміни дерев ної рослинності київських парків, створених на базі лісів із сосни звичайної / / Інтро дукція рослин. - 1999. - № 2. - С. 1 ІО НУ. 6. Клименко Ю.О. Тенденції зміни дерев ної рослинності київських парків, створених на базі рослинності заплави Дніпра / / Там само. - № 3-4. - С. 149-156. 7. Клименко Ю.О., Ільєнко О.О., Медве дев В.А. Дендропарк "Тростянець": методика реконструкції насаджень / / Там само. — 2001. - № 1-2. - С. 208-224. 8. Кузнецов С.И., Кішменко Ю.А., Мироно ва Г.А. и др. Формирование основных типов экспозиций в ботанических садах и дендро парках. — К.: Наук, думка, 1994. — 198 с. 9. Кучерявий В.П. Зеленая зона города. — К.: Наук, думка, 1981. — 248 с. 10. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. - 500 с. 11. Ларина Т.Г., Анненков А.А. Методи ческие указания по геоботаническому изу чению парковых сообществ. — Ялта: Изд. ГНБС, 1980. - 28 с. 12. Липа О.Л. Визначні сади і парки Ук раїни та їх охорона. — К.: Вид-во Київ, ун ту, 1960. - 175 с. 13. Лихачев Д.С. Заметки о реставрации мемориальных садов и парков / / Сб. Вос становление памятников культуры. - М.: Искусство, 1981. — С. 95—120. 14. Миронова Г.А., Кузнецов С.И., Галуш ко Р.В., Казимирова Р.Н. Рекомендации по биологической оценке парковых насажде ний. - К.: Б. ин., 1992. — 12 с. 140 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, N° 1—2 П а р к о зн а вст во я к б іоек о л о гіч н а о сн о ва п а р к о б уд івн и ц т ва ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 15. Миронова Г.А., Пушкарь В.В., Кузне цов С. И. Методические рекомендации по созданию хвойных парковых культурфито- ценозов в Лесостепи Украины для слуша- телей-специалистов зеленого строительства. — К.: ИПК Минжилкомхоза УССР, 1989. - 35 с. 16. Морозов Г.Ф. Учение о лесе. — М.: Наука, 1949. — 455 с. 17. Мякушко В.К. Сосновые леса равнин ной части УССР. — К.: Наук, думка, 1978. — 256 с. 18. Ниценко А.А. Сады и парки как объекты геоботанического исследования / / Вестник ЛГУ, Сер. биол — 1969. — Вып. 3. — № 15. - С. 35-41. 19. Пушкар В.В., Кузнецов С.І., Левон Ф.М. Порайонний асортимент дерев та кущів Ук раїни. — К.: Б. ін., 1998. — 187 с. 20. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники в ландшафтной архитектуре. — К.: Наук, думка, 1977. — 272 с. 21. Рубцов Л.И. Садово-парковый ландшафт. - К.: Изд-во АН УССР, 1956. - 212 с. 22. Свириденко В.Є., Швиденко А.З. Лісівництво. - К.: Сільгоспосвіта, 1995. - 364 с. 23. Успенская Н.Д., Клименко Ю.А., Кузнецов С.И., Давыденко И.А. Формиро вание зеленых насаждений при памятниках Древней Руси. — К.: Наук, думка, 1991. - 112 с. 24. Черевченко Т. М., Чувікіна Н.В. Старовинні парки — першоджерела інтро дукції тропічних і субтропічних рослин в Україні / / Інтродукція рослин. — 2000. — № 2. - С. 3-10. ПАРКОВЕДЕНИЕ КАК БИОЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОСНОВА ПАРКОВОГО СТРОИТЕЛЬСТВА С. И. Кузнецов, Ю.А. Клименко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев Сформулированы основные положения науч ной и учебной дисциплины "парковедение", которая базируется на изучении биоэколо- гических и фитоценотических особенностей создания разных категорий парковых куль- турфитоценозов, а также на использовании ви довых, родовых и флористических комплексов. Дано развернутое обоснование 10 главных сос тавных частей и направлений дальнейшего развития парковедения. THE PARKLEARNING - A BIOECOLO- GICAL BASE OF THE PARK BUILDING S. I. Kuznetsov, Yu.O. Klimenko М. M. Grishko National Botanical Gardens, National Academy of Science of Ukraine, Ukraine, Kyiv The main conditions of scientific and educa tional discipline "parklearning" are formulated. It is based on the bioecological, phytocenotic peculiarities of the different categories of par king cultural phytocenoses buildings and on the use of specific, generic and floristic complexes. The extensive basis of 10 main components and directs of further development of the parklear ning is present. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2003, Ne 1—2 141
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1138
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:49:19Z
publishDate	2003
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/ec/cec5770505be258fde740f0e59765eec.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-11382020-01-05T21:16:00Z The parklearning – a bioecological base of the park building Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва Kuznetsov, S.I. Klimenko, Y.O. The main conditions of scientific and educational discipline “parklearning” are formulated. It is based on the bioecological, phytocenotic peculiarities of the different categories of parking cultural phytocenoses buildings and on the use of specific, generic and floristic complexes. The extensive basis of 10 main components and directs of further development of the parklearning is present. Сформульовано основні положення наукової та освітньої дисципліни “паркознавство”, яка базується на біоекологічних і фітоценотичних особливостях створення різних категорій паркових культурфітоценозів, а також на використанні видових, родових та флористичних комплексів. Подано розгорнуте обґрунтування 10 основних складових частин та напрямів подальшого розвитку паркознавства. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2003-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1138 10.5281/zenodo.3253316 Plant Introduction; Vol 17 (2003); 131-141 Інтродукція Рослин; Том 17 (2003); 131-141 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377865 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1138/1094 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Kuznetsov, S.I. Klimenko, Y.O. Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title	Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title_alt	The parklearning – a bioecological base of the park building
title_full	Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title_fullStr	Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title_full_unstemmed	Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title_short	Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
title_sort	паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1138
work_keys_str_mv	AT kuznetsovsi theparklearningabioecologicalbaseoftheparkbuilding AT klimenkoyo theparklearningabioecologicalbaseoftheparkbuilding AT kuznetsovsi parkoznavstvoâkbíoekologíčnaosnovaparkobudívnictva AT klimenkoyo parkoznavstvoâkbíoekologíčnaosnovaparkobudívnictva AT kuznetsovsi parklearningabioecologicalbaseoftheparkbuilding AT klimenkoyo parklearningabioecologicalbaseoftheparkbuilding

Паркознавство як біоекологічна основа паркобудівництва

Репозитарії

Схожі ресурси