Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин

The state of the problem of decision causes of limits of plant species areas from Alphonse de Candolle to our days are regarded. Contribution of well-known phytogeographes P.P. Semjonov-Tjan-Shanskij, W. Szafer, H. Walter and D. Pigott in solution of this problem are elucidated. Critical analysis of...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Melnik, V.I.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2016
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/117
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860121155741941760
author	Melnik, V.I.
author_facet	Melnik, V.I.
author_sort	Melnik, V.I.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-11-11T08:13:47Z
description	The state of the problem of decision causes of limits of plant species areas from Alphonse de Candolle to our days are regarded. Contribution of well-known phytogeographes P.P. Semjonov-Tjan-Shanskij, W. Szafer, H. Walter and D. Pigott in solution of this problem are elucidated. Critical analysis of theories and field studies does not confirmed hypothesis about dependence of area limits from the sums of temperatures during vegetative period and isotherms. Determination of influence of ecological (mainly climatic) factors on reproductive processes and forming new generations of plants in populations is a key aspect of investigation of causes of area limits. Reliable determination of causes of plant area limits will be possible only owing to detailed analysis of specific conditions of habitats, study interactions among ecological factors and plants in adult state, as well in initial stages of ontogenesis, take into account plant cultivation within and outside of natural areas.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2386508
first_indexed	2025-07-17T12:39:41Z
format	Article
fulltext	3ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 УДК 581.52 В.І. МЕЛЬНИК Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ПРО ПРИЧИНИ, ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ МЕЖІ АРЕАЛІВ ВИДІВ РОСЛИН Розглянуто стан проблеми визначення причин, які зумовлюють межі ареалів видів рослин, з часів Альфонса Декандоля до наших днів. Висвітлено вклад у вирішення цієї проблеми видатних фітогеографів П.П. Семенова-Тян-Шанського, В. Ша- фера, Г. Вальтера, Д. Піготта. Критичний аналіз теорій та наші польові дослідження не підтверджують гіпотезу про залежність меж ареалів видів від сум температур протягом вегетаційного періоду та ізотерм. Визначення впливу екологічних (переважно кліматичних) чинників на репродуктивні процеси і формування нових генерацій особин у по- пуляціях є ключовим аспектом дослідження причин, які зумовлюють межі ареалів видів рослин. Установлення цих причин можливе при детальному аналізі конкретних місцезростань, вивченні взаємодії між екологічними чинниками середовища та рослинами не лише в дорослому стані, а й на початкових етапах онтогенезу, врахуванні досвіду ви- рощування рослин у межах природного ареалу та поза його межами. Ключові слова: фітогеографія, рослини, види, межі ареалів, причини, Альфонс Декандоль. © В.І. МЕЛЬНИК, 2016 Установлення причин, які зумовлюють поши- рення видів рослин на поверхні Землі, є однією з найскладніших проблем фітогеографії з ча- сів Альфонса Декандоля. Ще в 1836 р. знаме- нитий швейцарський ботанік [15] зазначив, що найбільш складним аспектом його науко- вої роботи в галузі фітогеографії було вста- новлення причин, які обмежують поширення видів на рівнинах та в горах. Стаття Декандоля [16] про причини, котрі зумовлюють північні межі ареалів рослин, ви- кликала великий інтерес, про що свідчать ан- глійський та німецький переклади, надруко- вані в наступні роки [16]. Вчений зауважив, що північні межі поширення рослин збіга- ються з лініями середньолітніх температур (ізотермами). Подальші спостереження Де- кандоля за географічним поширенням 40 ви- дів рослин в Європі спонукали його до нових пояснень зумовленості меж ареалів. У своїй знаменитій монографії «Géographie botanique raisonnée…» [17] Декандоль зазна- чив, що «географічне поширення видів на по- верхні Землі є основою для майже всіх розділів ботанічної географії», і присвятив цій проб- лемі третину книги. Ґрунтуючись на вченні Т.Б. Бус сенго про необхідність для кожної рос- лини певної суми тепла (температур) протягом вегетаційного сезону, потреба в якій неодна- кова у різних видів рослин, А. Декандоль дій- шов висновку, що поширення видів по по- верхні Землі лімітують певні суми температур у період від початку до кінця розвитку рослин у певному вегетаційному сезоні. Відповідно, якщо сума температур певного місця на по- верхні Землі така, що забезпечує певну кіль- кість тепла для певної рослини, то вона може тут зростати, якщо ж сума температур менша за суму тепла, необхідного для розвитку рос- лини, то остання не досягає цієї місцевості. Критиком поглядів А. Декандоля ще за йо- го життя був видатний російський географ П.П. Се менов-Тян-Шанський [13]. Як і Де- кандоль, він вважав, що встановлення при- чин, які обмежують ареали рослин, є найваж- ливішим завданням ботанічної географії. На конкретних прикладах учений показав, що чинником, котрий лімітує поширення видів, є не сума температур, а найнижчі та найвищі температури, які негативно впливають на цві- 4 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 В.І. Мельник тіння рослин. Так, Euonymus europea L. згідно з теорією Декандоля потребує суми температур 2480 °C і досягає Единбурга, де ця сума стано- вить 2582 °C, та Москви, де вона становить 2542 °C. Вид не зростає в районі Стокгольма (су ма температур — 2168 °C) і Санкт-Пе тер бур га (сума температур — 1884 °C), однак зростає на Аландських островах Ботнічної затоки, сума тем- ператур на яких протягом вегетаційного пе ріоду не перевищує відповідний показник у районі Санкт-Петербурга. П.П. Се менов-Тян- Шан- ський [13] наводить низку по дібних прикладів, які не підтверджують теорію Декандоля. Критиком поглядів А. Декандоля був також видатний польський ботанік W. Szafer. У під- ручнику з фітогеографії [20] він зауважував, що на поширення видів рослин впливають не середні температури, а максимальна та міні- мальна і характер розподілу температур про- тягом вегетаційного періоду. Видатні німецькі фітогеографи H. Walter та H. Straka [21] відзначили, що 150-річний до- свід установлення кліматичних ліній, які б відповідали межам ареалів, не увінчався успі- хом. Такий підхід не може бути екологічним, оскільки між ізотермами та межами ареалів не існує причинно-наслідкових зв’язків, відпо- відно, кліматичні ізолінії не можуть бути об- межуючими чинниками для поширення ви- дів. Щоб обґрунтовано пояснити причини, які зумовлюють межі ареалів, необхідно роз- крити біологічні механізми впливу кліматич- них та інших екологічних чинників на геогра- фічне поширення видів. Наведені переконливі обґрунтування від- сутності причинно-наслідкових зв’язків між кліматичними ізолініями та межами ареалів видів ігноруються багатьма авторами еколо- гічних, ботанічних і дендрологічних моногра- фій та статей. Так, В.І. Парфенов [12] пов’язує північно-східну межу ареалу Hedera heliх L. з ізо- термою січня (– 4,5 °C), зауважуючи, що поза межами цієї ізотерми на сході вид сильно по- шкоджується морозами. Однак це тверджен- ня заперечує досвід інтродукції H. he liх у м. Києві. В 50—60-х роках минулого століття до Національного ботанічного саду НАН Ук- раїни були завезені живі рослини H. heliх з Поділля, Карпат та Кавказу. Нині в лісових культурфітоценозах дубових та букових лісів, які за своїм видовим складом близькі до при- родних аналогів, на ботанічно-географічних ділянках «Ліси рівнинної частини України», «Карпати», «Кавказ» H. heliх утворив стійкі інтродукційні популяції на площі близько 5 га. Його суцільні загущені клони займають пло- щу до 500 м2 кожен. До складу інтродукційної популяції входять не лише вегетативні, а й кві- туючі особини виду. Відрізняється від інших монографія D. Pi- gott [18], в якій описано причинно-наслідкові зв’язки між межею ареалу Tilia сordata Mill. та екологічними чинниками. Автор установив, що північна межа ареалу в Англії зумовлена прохолодними літніми температурами, які не сприяють запиленню квіток, що призводить до формування фертильного насіння. Про- ростання пилкових зерен у Tilia сordata від- бувається за температури 14—15 °С і досягає максимум за температури 25—26 °С. В Озер- ному краї Англії, де проходить північна межа ареалу Tilia сordata, температура повітря в пе- ріод цвітіння лип не досягає екологічного оптимуму для проростання пилку. За таких умов пилок залишається в тичинках і, відпо- відно, не відбувається запилення. Однак в окремі роки температура повітря в період цвітіння Tilia сordata становить 22—28 °С. Тоді формується невелика кількість повно- цінного насіння, яке забезпечує поповнення популяції новими генераціями особин. Ос- кіль ки умови, сприятливі для проростання пилку і, відповідно, формування повноцін- ного насіння Tilia сor da ta, на північній межі ареалу виникають лише в окремі роки, нові генерації особин цього виду сприяють лише утриманню виду на межі ареалу, а не його ін- вазії на північ. У зв’язку з недостатнім вивченням причин, які зумовлюють межі ареалів, у підручниках з фітогеографії, навіть у найкращих з них, вони зовсім не висвітлюються або висвітлюються вкрай незадовільно. Так, в одному з найкра- щих підручників — «Введение в географию 5ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин растений» О.І. Толмачова [14] пояснюється, що південна межа ареалу Picea abies (L.) Karst. зумовлена зниженням життєвості (зниження граничного віку та зменшення насіннєвої про- дуктивності) цього виду на півдні. Однак наші багаторічні спостереження за станом популя- цій ялини європейської в Українському По- ліссі свідчать про те, що на південній межі ареалу ялинники характеризуються хорошою життєвістю, довговічністю та високими по- казниками насіннєвої продуктивності. В на- ших попередніх публікаціях [6, 8] міститься детальний огляд гіпотез щодо причин півден- ної межі ареалу Picea abies. Наводимо нашу оригінальну теорію про причини, які зумов- люють південну межу ареалу виду на Східно- європейській рівнині. Межі толерантності до зволоження ґрунту в деревних рослин на початку онтогенезу знач- но вужчі, ніж у дорослому стані. Не є винят- ком і ялина європейська. Її сходам притаман- на висока інтенсивність транспірації, тоді як слабко розвинена коренева система сходів з обмеженою зоною поглинання може забезпе- чити потребу рослини у волозі лише при до- статньому регулярному зволоженні поверхні ґрунту. При перезволоженні ґрунту слабка йо го аерація також негативно впливає на стан схо- дів. Дослідами Т.Б. Гортинського [2] встанов- лено, що межі толерантності сходів ялини до зволоження ґрунту становлять 30—80 % від повної вологоємності. Зрозуміло, що перева- жаючі на Поліссі піщані та супіщані дерново- підзолисті ґрунти і перезволожені торф’яно- болотні ґрунти, які разом займають близько 70 % території Українського Полісся [1], є не- придатним субстратом для розвитку ялино- вих сходів. Окрім того, піщані ґрунти відзна- чаються низьким капілярним підйомом, тому за нетривалої відсутності атмосферного зво- ложення їх верхній 10-сантиметровий шар лег- ко висушується [11]. На Поліссі лише в межах екотону між лісовими та болотними екосисте- мами, де зростає ялина, зволоженість поверх- ні ґрунту регулярно протягом вегетаційного сезону утримується в межах толерантності яли- нових сходів. Природні місцезростання Picea abies на Поліссі приурочені до долин лісових струм- ків, які з’єднують в єдину гідрологічну систе- му болотні масиви між собою або з озерами та річками. Екотонне положення поліських ялинників виявляється як в особливостях їх ґрунтів, так і у флористичному складі фітоце- нозів [8]. У ґрунтах підзолоутворення відбувається паралельно із заболоченням та оглеєнням, то- му вони належать до різновидності тор ф’я- нистих дерново-підзолистих супіщаних ґрун- тів. Їх формування відбувалося на супіщаних відкладах, які на глибині близько 1,0—1,5 м підстилаються водонепроникними породами (найчастіше — моренним суглинком). Завдя- ки неглибокому заляганню водонепроникних порід, приуроченості поліських ялинників до похилених долин лісових струмків та наяв- ності поблизу постійних джерел стоку рівень ґрунтових вод у місцезростаннях ялини на Поліссі регулярно утримується протягом ве- гетаційного сезону на глибині 50—100 см. Зав дяки цьому капілярна кайма незалежно від погодних умов досягає поверхні ґрунту, за- безпечуючи її зволоженість у межах толерант- ності ялинових сходів. Таким чином, на Поліссі, територія якого характеризується нестійким атмосферним зво- ложенням, переважанням низь ко во ло го єм- них піщаних відкладів та перезволожених боліт, едафотопи, сприятливі для розвитку схо дів ялини, трапляються дуже рідко, що виключає широке поширення ялинників у ре гіоні. Лише в умовах екотону між лісовими та болотними екосистемами, де поверхня ґрунту регулярно незалежно від погодних умов зволожена в ме жах толерантності ялинових сходів, їх роз- виток і, відповідно, безперервна зміна поко- лінь та саме існування автохтонних ялинни- ків можливі. Навряд чи можна погодитися з думкою О.І. Тол мачова [14] про те, що північно-схід на межа ареалу Fagus sylvatica L. збігається з ізо- термами найхолоднішої пори року. Наші де- тальні дослідження найбільш східних в Євро- пі букових лісів Подільської височини пока- 6 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 В.І. Мельник зали, що східна межа ареалу Fagus sylvatica зумовлена іншими чинниками. В наших по- передніх публікаціях [7, 9] містяться детальні описи букових лісів Подільської височини, зокрема найсхідніших локалітетів, огляд та критика існуючих гіпотез. Тут наводимо нашу оригінальну теорію щодо зумовленості схід- ної межі ареалу Fagus sylvatica в Європі. W. Szafer [19] указував на приуроченість бу- кових лісів Поділля до найбільш піднесених ділянок рельєфу, розташованих на шляхах за- хідного переносу вологих повітряних мас, за- значивши, що саме тут створюються сприят- ливі для росту і розвитку бука умови зволо- ження. Однак букові культури зростають не лише на найбільш піднесених місцях, а й в широкому діапазоні лісорослинних умов. На відміну від природних угруповань, у букових культурах зазвичай відсутній підріст Fagus syl- vatica. Це наводить на думку про те, що умови, сприятливі для росту Fagus sylvatica на почат- кових етапах онтогенезу, є лише в природних бучинах. Сходи бука європейського характеризують- ся високою інтенсивністю транспірації, однак їх недостатньо розвинена коренева система з обмеженою зоною поглинання може забезпе- чити потребу рослин у волозі лише при до- статньому постійному зволоженні поверхне- вих шарів ґрунту. При перезволоженні ґрунтів слабка їх аерація негативно впливає на стан сходів. В умовах Лісостепу України поверхне- ві шари різних типів лісових ґрунтів під час навіть нетривалих посушливих періодів силь- но пересихають [3], що призводить до масової загибелі сходів бука в лісових культурфітоце- нозах. Моніторинг за станом букових сходів, який проводиться з 2001 р. у лісових культурах у Голосієво та на ботаніко-географічних ді- лянках «Ліси рівнинної частини України» і «Карпати» в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України, показав, що після високоурожайних років у лісових культурах бука в м. Києві в травні спостеріга- ється масова поява сходів [4]. Їх щільність ста- новить 10—20 сходів на 1 м2. Протягом травня сходи добре ростуть і розвиваються. Однак у посушливі періоди літа в червні — липні по- чинається масове усихання сходів і наприкін- ці літа зазвичай не залишається жодного сходу [4]. З цим, імовірно, пов’язана відсутність мо- лодих генерацій у букових культурах рівнин- ної частини України (за винятком букових культур, закладених на місці зведених при- родних лісостанів Fagus sylvatica). У природних букових лісах, приурочених до найбільш підвищених ділянок рельєфу на Поділлі, розташованих на шляхах західного переносу вологих повітряних мас, де за рік у середньому випадає на 80—120 мм (на 15—20 %) опадів більше, ніж на висотах, нижчих за 300 м [5], поверхневі шари ґрунту не пересихають навіть при тривалій посушливій погоді. Тому лише тут в рівнинній частині України є екото- пи, сприятливі для розвитку букових сходів. Це виключає широке поширення природних букових лісів на східній межі ареалу Fagus syl- vatica. З 3—5-річного віку в бука інтенсивно фор- мується система додаткових коренів. Зона ґрунтового живлення в цей період онтогенезу охоплює не лише поверхневі, а й глибші шари ґрунту. Тому 3—5-річні рослини на відміну від сходів не залежать так жорстко від зволоження поверхні ґрунту. Вони добре почувають себе в культурі на едафотонах, на яких розвиток схо- дів і, відповідно, існування природних буко- вих угруповань є неможливим. У зв’язку з цим, букові культури зростають у широкому діапа- зоні лісорослинних умов в острівній частині ареалу Fagus sylvatica та поза його межами. Таким чином, переважаючі на Поділлі при- родні умови не відповідають межам толерант- ності букових сходів до вологи. Лише в специ- фічних умовах повітряного та ґрунтового зво- ложення на найбільш підвищених ділянках рельєфу, розташованих на шляхах західного переносу вологих повітряних мас, розвиток сходів і, відповідно, безперервна зміна поко- лінь у популяціях і саме існування природних лісостанів Fagus sylvatica можливі. Критичний аналіз існуючих теорій та влас- ні дослідження причин, які зумовлюють межі ареалів видів, виявили, що ці межі зазвичай 7ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин зумовлені впливом кліматичних чинників на репродуктивні процеси та становлення нових генерацій у популяціях видів. Механізми цьо- го впливу специфічні для кожного виду. Їх розкрито лише для небагатьох видів. Загальні недоліки існуючих гіпотез щодо причин меж ареалів видів: 1) при поясненні зумовленості меж ареалів автори гіпотез наво- дять лише загальний аналіз природних умов, майже не згадують про місцезростання; 2) зу- мовленість меж ареалів видів рослин еколо- гічними (переважно кліматичними) чинника- ми розглядається винятково щодо дорослих рослин, тоді як відомо, що різні етапи онтоге- незу рослин характеризуються певними мор- фологічними та біологічними ознаками, кож- на вікова група по-різному пов’язана з навко- лишнім середовищем та неоднаково реагує на вплив екологічних чинників; 3) не вра хо- вуєть ся досвід вирощування рослин у культурі в межах природних ареалів та поза ними (для деревних рослин цей досвід є надзвичайно ве- ликим, унікальним і цінним). У цілому більш ніж за 160-річний період вивчення зумовленості меж ареалів видів рос- лин цю проблему досліджено недостатньо. Висловлювання П.П Семенова-Тян-Шан сь- ко го [13] про те, що теорія зумовленості меж ареалів у вищих рослин після Альфонса Де- кандоля перебуває в такому самому стані, як і до його публікації, справедливе для ниніш- нього стану ареалогії — найважливішого під- розділу фітогеографії. 1. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К. Круп- ского, В.И. Полупана. — К.: Урожай, 1979. — 160 с. 2. Гортинский Т.Б. О факторах, ограничивающих прорастание семян и рост проростков Picea excelsa Link. в лесах южной тайги / Т.Б. Гортинский // Бо- тан. журн. — 1964. — Т. 49, № 10. — С. 1389—1404. 3. Зонн С.В. Почвенная влага и лесные насаждения / С.В. Зонн. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — 198 с. 4. Інтродукція бука європейського в зелену зону м. Києва / В.І. Мельник, А.А. Дзиба, В.Т. Харчи- шин, Р.І. Савчук // Інтродукція рослин. — 2010. — № 1. — С. 20—25. 5. Клімат України / За ред. В.М. Ліпінського, В.А. Дя- чука, В.М. Бабіченко. — К.: Вид-во Раєвського, 2003. — 343 с. 6. Мельник В.И. Закономерности островной ло- кализации ельников Украинского Полесья / В.И. Мельник // Лесоведение. — 2001. — №. 1. — С. 13—18. 7. Мельник В.И. Закономерности распространения буковых лесов Волыно-Подольской возвышен- ности / В.И. Мельник // Лесоведение. — 2006. — №. 4. — С. 67—74. 8. Мельник В.І. Острівні ялинники Українського По лісся / В.І. Мельник. — К. : Наук. думка, 1993. — 104 с. 9. Мельник В.І. Букові ліси Подільської височини / В.І. Мельник, О.М. Корінько. — К.: Фітосоціо- центр, 2005. — 150 с. 10. Микулинский С.Р. Альфонс Декандоль / С.Р. Ми- кулинский, Л.А. Маркова, Б.А. Старостин. — М. : Наука, 1973. — 296 с. 11. Михович А.И. Регулируемое лесоосушение / А.И. Ми- хович. — М.: Лесн. пром-сть, 1979. — 166 с. 12. Парфенов В.И. Обусловленность распространения и адаптация видов растений на границах ареалов / В.И. Парфенов. — Минск: Наука и техника, 1980. — 205 с. 13. Семенов П.П. О важности ботанико-гео гра фи чес- ких исследований в России / П.П. Семенов // Вестн. Рус. географ. о-ва, 1851. — Ч. 1, кн. 1, о. 10. — С. 1—9. 14. Толмачев А.И. Введение в географию растений / А.И. Толмачев. — Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1974. — 244 с. 15. Candolle de A. Fragments d’un discourse sur la géogra- phie botanique, prononsé á Genéve le 16 juillet dans une céremonie academique / A. de Candolle // Bibl. Univ. — 1834. — Vol. 56. — P. 1—29. 16. Candolle de A. Sur les causes qui limitent les espèces végetale du coté du nord, en Europe et dans les regions analogues / A. de Candolle // Comptes rendus de L’Acud. Sc. — 1847. — Vol. 25. — P. 895—903. 17. Candolle de A. Geographie botanique raisonnée ou ex- position de fait principaux et lois concernant lu distri- bution geographique actuelle / A. de Candolle. — Paris: Librairie de Victor Masson et Genéve: Librairie Allemande de J. Kessmann, 1855. — 2 volumes. — 1365 p. 18. Pigott D. Lime-trees and basswoods. A biological mono- graph of the genus Tilia / D. Pigott. — Cambridge: Uni- versity Press, 2012. — 395 p. 19. Szafer W. Las i step na Zachodniem Podolu / W. Szafer // Rozpr. wydz. mot.- przyrod. Polsniej Akademii Uniej. — 1935. — T. 71. — P. 1—135. 20. Szafer W. General Plants Geography / W. Szafer. — Warszaw: PWN, 1975. — 490 s. 21. Walter H. Arealkunde. Floristisch-historische Geobo- tanik / H. Walter, H. Straka. — Stuttgart: Verlag Eugen Ulmer, 1970. — 478 S. 8 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 В.І. Мельник REFERENCES 1. Krupskij, N.K. and Polupan, V.I. (eds.) (1979), Atlas pochv Ukrainskoj SSR [Atlas of the soils of Ukrainian SSR]. Kyiv: Urojay, 160 p. 2. Gortynskij, T.B. (1964), About of the factors limiting germination of the seeds and growth of the seedlings of Picea abies in the forests of southern tajga Bota- ni cheskij jurnal [Botanical Jornal], vol. 49, N10, pp. 1389—1404. 3. Zonn, S.V. (1959), Pochvennaja vlaga i lesnyje nasaz- de nija [Soil moisture and forest plantation]. Moskva: Iszd.-vo AN SSSR, 198 p. 4. Melnyk, V.I., Dzyba, A.A., Charchyshin, V.T. and Sav- czuk, R.I. (2010), Introduction of Fagus sylvatica in green zone of Kyiv sity. Introductia roslin [Plant int ro- duction], N 1, pp. 20—25. 5. Lipinskij, V.M., Djachuk, V.A. and Babichenko, V.M. (eds.) (2003), Klimat Ukrainy [Climate of Ukraine]. Kyiv: Wyd-wo Raevskogo, 343 p. 6. Melnyk, V.I. (2001), Conformities of insular localiza- tion of spruce forests in Ukrainian Polissa. Lesovede- nije, N 1, pp. 13—18. 7. Melnyk, V.I. (2006), Conformities of distribution of beech forests in Volhynian-Podolian Upland. Leso- vedenije, N 4, pp. 67—74. 8. Melnyk, V.I. (1993), Ostrivni jalynnyki Ukrainskogo Polissa [Insular spruce forests of Ukrainian Polissa]. Kyiv: Naukova dumka, 104 p. 9. Melnyk, V.I. and Korinko, O.M. (2005), Bukovi lisy Podilskoji vysochyny [Beech forests of Podolian Up- land]. Kyiv: Fitosociocentr, 150 p. 10. Mykulinskij, S.P., Markova, L.A. and Starostin, B.A. (1970), Alphonse de Candolle. Moskva : Nauka, 296 p. 11. Mihovich, A.I. (1979), Regulirujemoje lesoosuchenije [Regulate forest desiceation]. Moskva : Nauka, Les naja promyshlennost, 166 p. 12. Parfenov, V.I. (1980), Obuslovlennost rasprostranenija i adaptaciji vidov rastenij na granicach arealov [Condi- tionality of distribution and adaptation of plant species in the limits of areas] Minsk: Nauka i technika, 205 p. 13. Semjonov, P.P. (1851), About importance of phytogeo- graphical investigation in Russia. Vestnik Ruskogo geo- graphicheskogo obschestwa., part 1, book 1, 10, pp. 1—9. 14. Tolmachev, A.I. (1974), Vvedenije v geographiju ras- tenij [Introduction to plant geography]. Leningrad: Isd-vo Leningradskogo universiteta, 244 p. 15. Candolle de, A. (1834), Fragments d’un discourse sur la géographie botanique, prononsé á Genive le 16 juil- let dens une ciremonie academique. Bibl. Univ., vol. 56, pp. 1—29. 16. Candolle de, A. (1847), Sur les causes qui limited les espèces végetale du coté du nord, en Europe et dans les regions analogues. Comptes rendus de L’Acad. Sc., vol. 25, pp. 895—903. 17. Candolle de, A. (1855), Geographie botanique raison- née on exposition de fait principaux et lois concernant lu distribution geographique actuelle. Paris: Librairie de Victor Masson et Genéve: Librairie Allemande de J. Kessmann, 2 volumes, 1365 p. 18. Pigott, D. (2012), Lime-trees and basswoods. A bio- logical monograph of the genus Tilia, Cambridge: Uni- versity Press, 395 p. 19. Szafer, W. (1935), Las i step na Zachodniem Podolu. Rozpr. wydz. mat.- przyrod. Polskiej Akademii Uniej, T. 71., pp. 1—135. 20. Szafer, W. (1975), General Plants Geography. Warszaw: PWN, 490 p. 21. Walter, H. and Straka, H. (1970), Arealkunde. Floris- tisch-historische Geobotanik. Stuttgart: Verlag Eugen Ulmer, 478 S. Рекомендував до друку П.Є. Булах Надійшла до редакції 26.05.2016 р. В.И. Мельник Национальный ботанический сад имени Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев О ПРИЧИНАХ, ОБУСЛАВЛИВАЮЩИХ ГРАНИЦЫ АРЕАЛОВ ВИДОВ РАСТЕНИЙ Рассмотрено состояние проблемы определения при- чин, обуславливающих границы ареалов видов со вре- мен Альфонса Декандоля до наших дней. Освещен вклад в решение этой проблемы выдающихся фито- географов П.П. Семенова-Тян-Шанского, В. Шафе- ра, Г. Вальтера, Д. Пиготта. Критический анализ тео- рий и наши полевые исследования не подтверждают гипотезу о зависимости границ ареалов от сумм тем- ператур в течение вегетационного периода и изотерм. Оп ределение влияния экологических (преимущест- вен но климатических) факторов на репродукционные процессы и формирование новых поколений особей в популяциях является ключевым аспектом исследова- ния причин, обуславливающих границы ареалов ви- дов растений. Установление этих причин возможно при детальном анализе конкретных местообитаний, изучении взаимодействия между экологическими факторами среды и растениями не только во взрос- лом состоянии, но и на начальных этапах онтогенеза, учете опыта выращивания растений в пределах есте- ственного ареала и за его пределами. Ключевые слова: фитогеография, растения, виды, гра- ницы ареалов, Альфонс Декандоль. 9ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2016, № 3 Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин V.I. Melnik M.M. Gryshko National Botanical Garden, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv ABOUT OF CAUSES OF THE LIMITS OF PLANT SPECIES AREAS The state of the problem of decision causes of limits of plant species areas from Alphonse de Candolle to our days are regarded. Contribution of well-known phytogeographes P.P. Semjonov-Tjan-Shanskij, W. Szafer, H. Walter and D. Pigott in solution of this problem are elucidated. Criti- cal analysis of theories and field studies does not confirmed hypothesis about dependence of area limits from the sums of temperatures during vegetative period and isotherms. Determination of influence of ecological (mainly climatic) factors on reproductive processes and forming new genera- tions of plants in populations is a key aspect of investigation of causes of area limits. Reliable determination of causes of plant area limits will be possible only owing to detailed analysis of specific conditions of habitats, study interac- tions among ecological factors and plants in adult state, as well in initial stages of ontogenesis, take into account plant cultivation within and outside of natural areas. Key words: phytogeography, plants, species, limits of areas, causes, Alphonse de Candolle.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-117
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:39:41Z
publishDate	2016
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/a5/3afe093c74b005ab34361906f369dda5.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1172019-11-11T08:13:47Z About of causes of the limits of plant species areas Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин Melnik, V.I. The state of the problem of decision causes of limits of plant species areas from Alphonse de Candolle to our days are regarded. Contribution of well-known phytogeographes P.P. Semjonov-Tjan-Shanskij, W. Szafer, H. Walter and D. Pigott in solution of this problem are elucidated. Critical analysis of theories and field studies does not confirmed hypothesis about dependence of area limits from the sums of temperatures during vegetative period and isotherms. Determination of influence of ecological (mainly climatic) factors on reproductive processes and forming new generations of plants in populations is a key aspect of investigation of causes of area limits. Reliable determination of causes of plant area limits will be possible only owing to detailed analysis of specific conditions of habitats, study interactions among ecological factors and plants in adult state, as well in initial stages of ontogenesis, take into account plant cultivation within and outside of natural areas. Розглянуто стан проблеми визначення причин, які зумовлюють межі ареалів видів рослин, з часів Альфонса Декандоля до наших днів. Висвітлено вклад у вирішення цієї проблеми видатних фітогеографів П.П. Семенова-Тян-Шанського, В. Шафера, Г. Вальтера, Д. Піготта. Критичний аналіз теорій та наші польові дослідження не підтверджують гіпотезу про залежність меж ареалів видів від сум температур протягом вегетаційного періоду та ізотерм. Визначення впливу екологічних (переважно кліматичних) чинників на репродуктивні процеси і формування нових генерацій особин у популяціях є ключовим аспектом дослідження причин, які зумовлюють межі ареалів видів рослин. Установлення цих причин можливе при детальному аналізі конкретних місцезростань, вивченні взаємодії між екологічними чинниками середовища та рослинами не лише в дорослому стані, а й на початкових етапах онтогенезу, врахуванні досвіду вирощування рослин у межах природного ареалу та поза його межами. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2016-09-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/117 10.5281/zenodo.2386508 Plant Introduction; Vol 71 (2016); 3-9 Інтродукція Рослин; Том 71 (2016); 3-9 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377704 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/117/109 Copyright (c) 2018 The Author(s) http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Melnik, V.I. Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title	Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title_alt	About of causes of the limits of plant species areas
title_full	Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title_fullStr	Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title_full_unstemmed	Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title_short	Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
title_sort	про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/117
work_keys_str_mv	AT melnikvi aboutofcausesofthelimitsofplantspeciesareas AT melnikvi propričiniâkízumovlûûtʹmežíarealívvidívroslin

Про причини, які зумовлюють межі ареалів видів рослин

Репозитарії

Схожі ресурси