Зображення обкладинки

Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України

The problem of forming a stable ecosystems and preservation of natural diversity under the conditions of the south of Ukraine is discussed. On an example of 100-year experience of the Biosphere Reserve Askania Nova it is shown the different approaches to the preservation of the species and associati...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2002
Автор: Havrylenko, V.S.
Формат: Стаття
Мова:Англійська
Опубліковано: M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2002
Онлайн доступ:https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1195
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Plant Introduction
Завантажити файл: Pdf

Репозитарії

Plant Introduction
_version_ 1860144711093714944
author Havrylenko, V.S.
author_facet Havrylenko, V.S.
author_sort Havrylenko, V.S.
baseUrl_str https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection OJS
datestamp_date 2020-01-10T18:18:05Z
description The problem of forming a stable ecosystems and preservation of natural diversity under the conditions of the south of Ukraine is discussed. On an example of 100-year experience of the Biosphere Reserve Askania Nova it is shown the different approaches to the preservation of the species and associations; these approaches are the regime absolutely reserve, the introduction and the acclimatization plants and animals in the dendrological and zoo parks, the keeping of the mammals and birds under the semi-free conditions. It is described the biosphere functions of the territory reserve which is in the Pontic bird’s migratory corridor; trans-continental stream of the biotic energy from the Arctic Ocean to the upper reaches to the Nile is carrying out along this migratory corridor. The ways of the forming the region network of the ecosystems are determined, also it is written the negative process which is preventing to realize the Ukrainian Ecological Network Law.
doi_str_mv 10.5281/zenodo.3333737
first_indexed 2025-07-17T12:49:59Z
format Article
fulltext B.C. ГАВРИЛЕНКО УДК 502.7:502.72(477.72) Біосферний заповідник "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна Україна, 75230, Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт Асканія-Нова, вул. Фрунзе, 13 БІОСФЕРНІ ФУНКЦІЇ "АСКАНІЇ-НОВА" У ПІВДЕННОМУ СТЕПОВОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ Обговорюється проблема формування сталих екосистем і збереження біорізноманіття в умовах півдня України. На прикладі столітнього досвіду Біосферного заповідника "Асканія-Нова" показано різні підходи до збереження видів та угруповань: абсолютно-заповідний режим, інтродукція та акліматизація рослин і тварин у дендрологічний та зоологічний парки, напіввільне утримання ссавців і птахів. Охарактеризовано біосферні функції заповідної території, розміщеної в понтичному міграційному коридорі птахів, через який здійснюється трансконтинентальний потік біотичної енергії від Північного Льодовитого океану до верхів'їв ріки Ніл. Окреслено шляхи формування системи екологічного каркаса (екомережі) регіону та показано негативні процеси, які перешкоджають реалізації Закону України "Про екологічну мережу". Ідея формування сталих екологічних систем, які поєднують природні території з поселен­ нями людей, бере свій початок з другої по­ ловини XIX ст. Прикладом цього є нинішня територія Біосферного заповідника "Ас- канія-Нова", яка до 1918 р. перебувала в приватному землеволодінні Фрідріха Фальц- Фейна. Впроваджена ним структура земле­ користування повністю відповідає сучасній структурі біосферних резерватів [15]. Сьо­ годні практично неможливо з'ясувати, чи то була його самостійна думка, чи підказ когось із вчених, які відвідували Асканію-Нова. Але важливим є саме той факт, що тут 1898 p., уперше на півдні України, було виділено під заповідання "захисну ділянку" (так назива­ лася в перших наукових публікаціях ділянка "Стара" — праядро нинішньої заповідної © B.C. ГАВРИЛЕНКО, 2002 цілини), яку оточувала буферна зона з май­ же такого самого за станом степу, по якому, крім Асканії-Нова, були розкидані хутори Орлов, Гесів, Тишків, Кам'яний, Олександ- рин, Маркеїв, Молочний, Іллін, Круглий. Більшість із них з часом зникли, на місці інших утворилися села. їхні околиці сьогодні входять до зони антропогенних ландшафтів та частини буферної зони заповідника. Ми акцентуємо увагу на деяких історичних ре­ чах, відомих асканійцям, але маловідомих у світі. Адже вважається, що концепція біо­ сферного резервату була розроблена робо­ чою групою програми "Людина і біосфера" тільки в 1974 p., а створення всесвітньої ме­ режі розпочалося з 1976-го. Із другим тверд­ женням можна цілком погодитися, з пер­ шим — ні. Як нерідко вже траплялося в історії країни, і Асканія-Нова не є винятком, наші пріоритети втрачаються через неспро­ 8 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, Ns 1 Біосф ерні ф ункції "Асканії-Нова" у південном у ст еповом у регіон і України -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ^ можність своєчасно запатентувати відкрит­ тя, яке згодом, уже під іншою назвою та ав­ торством, повернеться до нас. Формування сучасної структури Біосфер- ного заповідника "Асканія-Нова" пройшло складний шлях. Власне, як повноцінна при­ родоохоронна науково-дослідна установа за­ гальнодержавного й міжнародного значення заповідник існує з травня 1995 р. При цьому аж ніяк не можна відкидати значні здобутки кількох поколінь учених, природоохорон- ників, які забезпечили збереження незви­ чайного конгломерату із заповідного степу, дендрологічного та зоологічного парків і за­ клали базу для розбудови сучасної за­ повідної справи країни. Створення штучних природоохоронних об'єктів, що нині діють в "Асканії-Нова", відбувалося в умовах, які не відповідали біології видів, що завозилися сюди. їх існування забезпечувалось і забез­ печується додатковою енергією, привнесе­ ною у трансформовані людиною екосисте­ ми. При всій оригінальності цих утворень проблеми їх утримання існували як за часів Ф. Фальц-Фейна, так і нині. Тому нерідко виникають запитання, чи варто було ство­ рювати такий енергоємний комплекс і яку роль надалі він відіграватиме в житті меш­ канців регіону. Відомо, що 85 — 90 % тери­ торії Херсонської та прилеглих областей трансформовано до втрати корінних екосис­ тем, і процеси, що йдуть у них, поки що не визначені в часі. Порівняно зі степовим біомом України площа степових заповідників незначна, і ймовірність втрати біорізноманіття на них дуже велика. Тому дотримання режиму заповідності в прямому розумінні цього сло­ ва — як недоторканості — для асканійсько- го степу є необхідною умовою. Із загальної степової площі заповідника в 11054 га ос­ танніми роками абсолютно-заповідний ре­ жим утримується більше ніж на 7000. У при­ родному ядрі виявлено 478 видів представ­ ників рослинного царства [4], більше 200 асоціацій та інших угруповань [2, 3]. Уся біота заповідника нині включає понад 3300 видів. Порівняно з іншими заповідниками тут не дуже висока щільність видового різноманіття. Але слід ураховувати кліма­ тичні умови підзони типчаково-ковилових степів, близькі до напівпустельного варіанта. Цей клімат протягом 100 років забезпечує клімаксове існування в абсолютно-заповід­ ному режимі ділянки "Стара", описаної ще в 1902 р. Й. Пачоським, яка не трансформува­ лася в лучний біоценоз усупереч його про­ гнозам. Тому можна впевнено сказати, що одну з найголовніших функцій біосферного резервату, визначену Севільською стра­ тегією [14], — збереження генетичних ре­ сурсів, біологічних видів, екосистем і ланд­ шафтів — заповідник повністю виконує. Більше того, враховуючи особливість ас- канійського природно-заповідного фонду, до аборигенної біоти слід додати інтродуковані флору дендропарку (938 деревних видів і форм та близько 1500 видів, сортів і форм трав'янистих рослин) та фауну зоопарку (118 видів, порід і форм ссавців та птахів на напіввільному утриманні). Система господарювання, яка практику­ валася в останні півстоліття у південному степовому регіоні, зруйнувала біоценотичні зв'язки в степових екосистемах, зробивши їх неповночленними. Функціонування їх нині обмежене в часі і залежить від темпів згасання домінуючих популяцій. З метою поновлення міжекосистемних зв'язків, за­ безпечення протікання еволюційних про­ цесів, формування ноосферних систем, які можливі тільки за умови стабілізації взаємодії людини з довкіллям, останнім ча­ сом розробляється теоретична основа еко­ логічного каркаса певних природних зон [5, 7]. В Україні частіше застосовується синонім цього поняття — "екологічна мережа" — термін, запозичений від "Європейської ме­ режі". Як і більшість екологічних понять, во­ но має різні трактування, залежно від того, ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, № 1 9 B.C. Гавриленко ------------------------------------------------------------------------------- якии смисл вкладається автором у його оз­ начення. Екологічний каркас, у нашому ро­ зумінні, це сукупність корінних та частково трансформованих природних екосистем, а також багаторічних агроекосистем певної географічної зони чи підзони, які репрезен­ тують увесь зональний комплекс біоти, че­ рез яку здійснюється основний речовинно- енергетичний потік біотичного обміну, за­ вдяки чому підтримуються континіум живої природи, ландшафтна структура території та її еволюція. Ядрами екологічного каркаса, безумовно, повинні бути найбільш збере­ жені природні території, які на півдні Ук­ раїни залишилися в основному в заповідни­ ках, частково — заказниках та Азово-Си- ваському національному природному парку. На фоні степового біома України, який зай­ має більше 33 млн га, заповідні об'єкти ви­ щого порядку виглядають надзвичайно скромно: сумарна площа реально існуючих степових екосистем у всіх заповідниках і національних природних парках становить близько 23 тис. га або 0,08 % від усього біома. Офіційні статистичні дані про площу природно-заповідного фонду в степовій зоні, які включають заказники, заповідні урочи­ ща, ландшафтні парки, не відображають ре­ альної площі та стану степових екосистем, розміщених на цих територіях, оскільки в цей показник входять штучні й природні на­ садження, водні акваторії тощо. Для півдня степової зони, на відміну від центральних областей України, характерні такі території. Передусім, це об'єкти при­ родно-заповідного фонду загальнодержавно­ го значення: Український степовий за­ повідник з відділеннями "Стрільцівський степ", "Крейдяна флора", "Провальський степ", "Хомутівський степ", "Кам'яні моги­ ли"; природні заповідники — "Єланецький степ" та Карадазький, частково — Казан- типський та Опукський; біосферні за­ повідники — "Асканія-Нова" і, частково, Чорноморський; Азово-Сиваський націо­ нальний природний парк. Більшість із них потрапили до Південноукраїнського екоко- ридору екологічної мережі України [9]. За­ повідник "Асканія-Нова" репрезентує Тав­ рійський регіон, який охоплює частину межиріччя Дніпро-Молочна, Північне При- сивашшя та Північний Крим. Аналіз літера­ турних даних показує, що саме на цих тери­ торіях сьогодні зосереджене основне біоце- нотичне різноманіття степів. У степових заповідниках сконцентровано 20,4 % усього флористичного різноманіття України [10]. На заповідних територіях зафіксовано май­ же 90 % видового різноманіття аборигенної фауни України. Заповідники "Асканія-Нова", Чорноморський, Кримський, Карадазький, Казантипський, Український степовий, крім того, є ІВА територіями [12]. Функціональне значення заповідних те­ риторій у системі природокористування змінюється з часом. Якщо на перших етапах заповідання вони виконують роль збережен­ ня біоти власне в заповідниках, то при збільшенні чисельності особин окремих видів включається механізм розселення їх за межі заповідника. Реалізація цієї функції за­ лежить від умов середовища. На сьогодні складаються більш сприятливі умови для її здійснення. До 2001 р. від 20 до 25 % орних земель степової зони України по 3 —4 роки не використовувалися в сільському госпо­ дарстві і вступили в бур'янисту стадію дему­ тації. Щоб мати в степовій зоні дешеву кормову базу тваринництва, необхідно по­ вернутися до створення окультурених напівприродних пасовищ, які, в свою чергу, стали б сполучними кільцями між існуючи­ ми заповідними об'єктами в екологічному каркасі регіону. Відомо, що спонтанна дему­ тація перелогів триває протягом кількох де­ сятиліть, але цей процес можна прискорити розробленими Д.С. Дзибовим [6] та Є.П. Ве- деньковим [1] методами ренатуралізації степів, які можна використовувати в кон­ кретних ситуаціях залежно від наявних 10 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, № 1 Біосф ерні ф ункції "Асканії-Нова" у південном у ст еповом у регіон і України -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- можливостей. Осередками інспермацїї поки­ нутих земель, крім заповідних територій, можуть бути залишки степової рослинності на схилах балок, кладовищах та стародавніх могилах, у зонах відчуження залізниць, ліній електропередач та інших комунікацій. Саме навколо них і слід розпочинати роботи із за­ луження. Водночас треба створити в півден­ ному степовому регіоні одну-дві станції для вирощування степових кормових трав. Ро­ бота над однією з них була розпочата і в "Асканії-Нова", готувався пілотний проект. Звичайно, пілотні проекти — це не роз­ в'язання проблеми. Ми вносили пропозиції щодо прийняття Державної програми рена­ туралізації степів, які включали стратегічні підходи до ренатуралізації на два-три деся­ тиліття — тривалість першого етапу дему­ тації степу від оранки до вторинної цілини. Під залуження також повинні бути відведені низькобонітетні виснажені землі схилів до­ лин малих річок басейну Азовського моря: Грузького Єланчика, Кальміусу, Берди, Кільтичії, Обитічної, Лозоватки, Корсака, Молочної, Великого та Малого Утлюка. Че­ рез водорозділи вказаних водотоків у їх верхній, середній та нижній течіях слід про­ вести залужені локальні екологічні коридо­ ри. Густота розміщення цих коридорів по­ винна визначатися після спеціального землевпорядкування з урахуванням особли­ востей рельєфу. Доцільно використати принципи контурного землекористування. При цьому населені пункти і землі навколо них будуть осередками з інтенсивним при­ родокористуванням, а в міру віддалення від них території переходитимуть у напівпри- родний та природний варіанти й використо­ вуватимуться для відгінного скотарства. Таким чином, можна досягти найбільш еко­ номічної схеми отримання сільськогоспо­ дарської продукції в регіоні та збереження осередків природи, оскільки зовнішні конту­ ри суб'єктів господарювання напівприрод- них і природних екосистем повинні зливати­ ся. У результаті реалізації проекту можливе відновлення водоохоронної функції степової рослинності на узбережжях річок, створен­ ня умов для спонтанної локальної міграції організмів через водорозділи, яких сьогодні для більшості видів практично немає. Шля­ хом створення цієї мережі в гіідзоні ковило­ во-типчакових степів можливе розв'язання проблеми збереження гено- і ценофонду, яка залишається для низки видів надкри- тичною. У степовій зоні спостерігається ви­ тіснення аборигенних видів представниками лісового та інтразональних водно-болотних комплексів. Цей процес важко контролюва­ ти й регулювати через те, що заміщення проходить на рівні адаптованих до більш помірних умов існування видів та підвидів, які поширюються завдяки зрошенню, лісо­ смугам та іншим невластивим для зони біотопам. Особливого впливу зазнають вузь- коареальні ендемічні види, які були приуро­ чені до приморської смуги полиново-типча­ кових екосистем. У вересні 2000 р. Верхов­ ною Радою України прийнято Закон "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", куди ввійшли і наші про­ позиції. Але до того часу, як у державі знайдуться кошти на його реалізацію, ми можемо втратити проміжні кільця еко­ логічної мережі у вигляді цілин уздовж річок, Азовського моря, Сиваша, які не ма­ ють охоронних статусів. Тому ми вважаємо, що найближчим часом необхідно ініціювати прийняття постанови Верховної Ради або указу Президента України, які б забороня­ ли, незалежно від форм власності, подальше розорювання цілин, а, можливо, і старих пе­ релогів; відповідно Кабінет Міністрів мав би прийняти постанову про відповідальність за такі порушення. Це, можливо, призупинить негативні процеси, які виникли у зв'язку з роздержавленням земель. Не менш важливим питанням, яке може бути вирішене через створення екологічно- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, N° 1 11 B.C. Гавриленко о * ------------------------------------------------------------------------------------------------------- го каркаса, є розвантаження нинішніх тери­ торій природно-заповідного фонду від се­ зонних впливів мігруючих птахів. Розміщен­ ня в підзоні низки заповідників, Азово-Си- васького національного природного парку, заказників на косах Азовського моря та угідь Центрального Сиваша, що охороня­ ються за Рамсарською конвенцією і пов­ ністю входять до Азово-Чорноморського міграційного коридору, з їх захисними влас­ тивостями та наявністю кормової бази, ство­ рило умови для перерозподілу мігруючих птахів і їх надмірної концентрації саме на цих об'єктах. Залежно від коливання шири­ ни міграційного потоку лише на території Біосферного заповідника "Асканія-Нова", як правило, кожної осені зосереджуються від 6 до 20 тис. сірих журавлів (перша хвиля міграційного потоку) та від 20 до 100 тис. особин білолобої гуски (друга хвиля). За­ реєстровані максимуми вказують на мож­ ливість надмірних концентрацій: 42 тис. жу­ равлів та 560 тис. гусей [13]. Ця надзвичай­ но рухома біомаса здатна впливати на природні й агроекосистеми в радіусі 40 км від центру зосередження, стимулюючи кру­ гообіг речовин та створюючи їх потужні міжекосистемні потоки. Наприклад, 14-ти- сячне угруповання сірих журавлів щодоби трансформує 10,3x106 кДж, що еквівалентно 5,8 т сухої речовини злаків. У заповідних екосистемах, які перебувають в клімаксово- му стані, такий пресинг може викликати зміни їх сталості. Розширення напівприрод- них територій з посівами багаторічних трав дасть змогу зняти ударні хвилі трансконти­ нентального біоенергетичного потоку, який переноситься від узбережжя Північного Льо­ довитого океану до верхів'їв Нілу. Одночас­ но буде знято питання пошкодження мігру­ ючими зграями культурних агроценозів. Хотілося б звернути увагу на процеси, як розпочалися в південному степовому регіоні саме в останні два роки. Прискорене роз­ державлення землі, зміна способів господа­ 12 рювання призвели до безсистемної експлуа­ тації як орних земель, так і залишків цілин­ них. На перших повністю порушено сі­ возміни, з року в рік висіваються одні й ті самі культури, що призводить до подальшо­ го збіднення ґрунтів. На півдні триває ско­ рочення площ природних екосистем. Розо­ рюються навіть вузькі смуги природної рос­ линності вздовж Сиваша. Приблизно така сама ситуація складається з деревною рос­ линністю. Освоєння регіону супроводжува­ лося створенням комфортних умов для про­ живання: закладанням парків і скверів, за­ хисних лісосмуг, озелененням вулиць, створенням різноманітних водойм. Але енергетична криза, яка охопила регіон, при­ звела в багатьох місцях до повного знищен­ ня або значної деградації зелених насад­ жень. Основним способом "догляду" за лісо­ смугами в літній період стало випалювання трави, що призводить до прискореного їх за­ сихання. Багато насаджень вирубується. У цьому плані наш заповідник має суттєву перспективу і як потенційний постачальник посадкового матеріалу, і як потужний про­ пагандист озеленення, оскільки генофонд дендрологічного парку в основному адапто­ ваний до материкових умов. На прикладі культивування багатьох екзотів можна про­ стежити, наскільки важливо використовува­ ти при озелененні вже адаптовані форми ок­ ремих видів, а не завозити їх з місць природ­ ного зростання. Асканійський дендропарк може правити за взірець у формуванні ком­ фортних умов для проживання людей навіть у посушливому степу. Наступна функція заповідника, яка цілком відповідає Севільській стратегії, — науково-технічне забезпечення наукових проектів, екологічної освіти та підготовки кадрів. Уся ця діяльність пргггаманна нашій установі. Її науковий потенціал найпо­ тужніший серед заповідників країни [11]: один доктор і вісім кандидатів наук, які за­ безпечують наукова! супровід діяльності ISSN 1605-6574 Апф пfjem ai росиш , 2002, № 1 Біосф ерні ф ункції "Асканії-Нова" у південном у ст еповом у регіон і України трьох основних підрозділів установи: степу, дендропарку та зоопарку. Сектор еко­ логічної пропаганди щорічно приймає від 32 до 42 тис. екскурсантів. На сьогодні це най­ вищий показник для заповідників СНД. Але його робота не обмежується лише екс­ курсіями. Проводяться Дні довкілля, Марші парків, анкетування населення, дослідження впливу заповідника на свідомість та поінформованість населення. Великі складнощі виникають з виконан­ ням ще однієї біосферної функції, яка пе­ редбачає сприяння соціально-економічно­ му розвитку регіону. На сьогодні це акту­ альне питання, оскільки підходи до діяльності біосферних резерватів у нашій країні і в Західній Європі чи Північній Америці відрізняються. У високорозвине- них країнах за біосферними заповідниками закріплена координація соціально-еко­ номічних питань усього регіону. У нас — поки що ні, до компетенції заповідників входить координація дії тільки в межах зон заповідника. Є надія, що заповідні об'єкти півдня Ук­ раїни найближчим часом перейдуть від кон­ сервативного збереження природи до участі в активній ренатуралізації порушених екосис­ тем, а базова державна програма, розрахова­ на на 15 років, знайде матеріальне втілення. 1. Веденьков Е.П. О восстановлении степной растительности на юге Украины. — Аскания-Но- ва, 1997. — 39 с. 2. Веденьков Е.П. О разнообразии ценобиоты заповедной степи "Аскания-Нова" / / Актуальні питання збереження та відновлення степових екосистем. — Асканія-Нова, 1998. — С. 17-20. 3. Веденьков Е.П., Веденькова А.Г. Сравнитель­ ное изучение результатов крупномасштабного и детального картографирования растительности асканийской целины / / Вісті Біосферного за­ повідника "Асканія-Нова": Охорона та збережен­ ня рідкісних видів. — Асканія-Нова, 2000. — С. 53-57. 4. Веденьков Е.П., Дрогобич Н.Е. Основные итоги реинвентаризации флоры природного яд­ ра Биосферного заповедника "Аскания-Нова" / / Актуальні питання збереження та відновлення степових екосистем. — Асканія-Нова, 1998. — С. 12-15. 5. Гавриленко B.C. Території природно-за­ повідного фонду як основа екологічного каркаса системи природокористування південного степо­ вого регіону / / Вісник Дніпропетр. держ. аграр. ун-ту. - 1999. - № 1-2. - С. 29-32. 6. Дзыбов Д.С. Метод ускоренного воссозда­ ния травяных сообществ / / Экспериментальная биогеоценология и агроценозы. — М.: Наука, 1979. - С. 129-131. 7. Елизаров А.М. Экологический каркас — стратегия степного природопользования XXI ве­ ка / / Степной бюллетень. — Новосибирск, 1998. — № 2. - С. 6-12. 8. Закон України "Про загальнодержавну про­ граму формування національної екологічної ме­ режі України на 2000-2115 роки". — ВР України, Закон № 1989—III від 21.09.2000. 9. Мовчан Я.І. "Зелені коридори" — в май­ бутнє. Екологічна мережа України / / Жива Ук­ раїна. - 1998. - № 7. - С. 1-2. 10. Порівняльна оцінка фіторізноманітності заповідних степових екосистем України з метою оптимізації режимів охорони / Я.П. Дідух, B.C. Ткаченко, П.Г. Плюта, I.A. Коротченко, Т.В. Фіцайло. — Київ, 1998. — 75 с. 11. Природно-заповідний фонд України за­ гальнодержавного значення: Довідник / Упоряд. В.Б. Леоненко та ін. — Київ, 1999. — 240 с. 12. ІВА території України: території, важливі для збереження видового різноманіття та кіль­ кісного багатства птахів / Відп. ред. О.Ю. Мики- тюк. — К.: СофтАРТ, 1999. — 324 с. 13. Havrylenko V. The potential of "ecological corridors" for waterfowl migrating through the nor­ thern Black Sea / / Acta omithologica. — 2000. — Vol. 35. - N 1. - P. 41-44. 14. M an and Biosphere (МАВ) Programme: International Conference on Biosphere Reserves. Seville (Spain), 20-25 March 1995. — МАВ Report Series. - N. 65. - UNESCO, 1996. - 52 p. 15. T ask force on criteria and guidelines for the choice and establishment of biosphere reserves. — Paris, 1974. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, № 1 13 B.C. Гавриленко ------------------------------------------------------------------------------------ БИОСФЕРНЫЕ ФУНКЦИИ "АСКАНИИ- НОВА" В ЮЖНОМ СТЕПНОМ РЕГИОНЕ УКРАИНЫ B.C. Гавриленко Биосферный заповедник "Аскания-Нова" им. Ф.Э. Фальц-Фейна, Украина, пгт Аскания-Нова Обсуждается проблема формирования устойчи­ вых экосистем и сохранения биоразнообразия в условиях юга Украины. На примере столетнего опыта Биосферного заповедника "Аскания-Но­ ва" показаны различные подходы к сохранению видов и сообществ: абсолютно-заповедный ре­ жим, интродукция и акклиматизация растений и животных в дендрологический и зоологический парки, полувольное содержание млекопитающих и птиц. Охарактеризованы биосферные функции заповедной территории, находящейся в понтиче- ском миграционном коридоре птиц, через кото­ рый осуществляется трансконтинентальный по­ ток биотической энергии от Северного Ледови­ того океана к верховьям реки Нил. Определены пути формирования системы экологического каркаса (экосети) региона и показаны негатив­ ные процессы, препятствующие реализации За­ кона Украины "Об экологической сети". BIOSPHERE FUNCTIONS OF THE RESERVE ASKANIA NOVA IN THE SOUTH STEPPE REGION OF UKRAINE V. S. Havrylenko Falz-Fein Biosphere Reserve Askania Nova, Ukraine, Askania Nova The problem of forming a stable ecosystems and preservation of natural diversity under the conditions of the south of Ukraine is discussed. On an example of 100-year experience of the Biosphere Reserve Askania Nova it is shown the different approaches to the preservation of the species and associations; these approaches are the regime absolutely reserve, the introduction and the acclimatization plants and ani­ mals in the dendrological and zoo parks, the keeping of the mammals and birds under the semi-free con­ ditions. It is described the biosphere functions of the territory reserve which is in the Pontic bird's migra­ tory corridor; trans-continental stream of the biotic energy from the Arctic Ocean to the upper reaches to the Nile is carrying out along this migratory corridor. The ways of the forming the region network of the ecosystems are determined, also it is written the ne­ gative process which is preventing to realize the Ukrainian Ecological Network Law. 14 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2002, Ns 1
id oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1195
institution Plant Introduction
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2025-07-17T12:49:59Z
publishDate 2002
publisher M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv wwwplantintroductionorg/b8/cd8b89a617b095635a01d1312f653bb8.pdf
spelling oai:ojs2.plantintroduction.org:article-11952020-01-10T18:18:05Z Biosphere functions of the reserve Askania Nova in the South Steppe region of Ukraine Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України Havrylenko, V.S. The problem of forming a stable ecosystems and preservation of natural diversity under the conditions of the south of Ukraine is discussed. On an example of 100-year experience of the Biosphere Reserve Askania Nova it is shown the different approaches to the preservation of the species and associations; these approaches are the regime absolutely reserve, the introduction and the acclimatization plants and animals in the dendrological and zoo parks, the keeping of the mammals and birds under the semi-free conditions. It is described the biosphere functions of the territory reserve which is in the Pontic bird’s migratory corridor; trans-continental stream of the biotic energy from the Arctic Ocean to the upper reaches to the Nile is carrying out along this migratory corridor. The ways of the forming the region network of the ecosystems are determined, also it is written the negative process which is preventing to realize the Ukrainian Ecological Network Law. Обговорюється проблема формування сталих екосистем і збереження біорізноманіття в умовах півдня України. На прикладі столітнього досвіду Біосферного заповідника “Асканія-Нова” показано різні підходи до збереження видів та угруповань: абсолютно-заповідний режим, інтродукція та акліматизація рослин і тварин у дендрологічний та зоологічний парки, напіввільне утримання ссавців і птахів. Охарактеризовано біосферні функції заповідної території, розміщеної в понтичному міграційному коридорі птахів, через який здійснюється трансконтинентальний потік біотичної енергії від Північного Льодовитого океану до верхів'їв ріки Ніл. Окреслено шляхи формування системи екологічного каркаса (екомережі) регіону та показано негативні процеси, які перешкоджають реалізації Закону України “Про екологічну мережу”. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2002-03-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1195 10.5281/zenodo.3333737 Plant Introduction; Vol 13 (2002); 8-14 Інтродукція Рослин; Том 13 (2002); 8-14 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377873 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1195/1149 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle Havrylenko, V.S.
Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title_alt Biosphere functions of the reserve Askania Nova in the South Steppe region of Ukraine
title_full Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title_fullStr Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title_full_unstemmed Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title_short Біосферні функції “Асканії-Нова” у південному степовому регіоні України
title_sort біосферні функції “асканії-нова” у південному степовому регіоні україни
url https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1195
work_keys_str_mv AT havrylenkovs biospherefunctionsofthereserveaskanianovainthesouthstepperegionofukraine
AT havrylenkovs bíosfernífunkcííaskaníínovaupívdennomustepovomuregíoníukraíni

Схожі ресурси