Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними

On a grounds of analysis of the paleobotanic investigations a wide prevalent of the genus Betula in time of previous geological periods is discovered. The development of the genus Betula began in top chalk period and lower eocensis.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2001
Автор:	Parkhomenko, L.I.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2001
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1230
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860144752425435136
author	Parkhomenko, L.I.
author_facet	Parkhomenko, L.I.
author_sort	Parkhomenko, L.I.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2020-01-10T21:37:25Z
description	On a grounds of analysis of the paleobotanic investigations a wide prevalent of the genus Betula in time of previous geological periods is discovered. The development of the genus Betula began in top chalk period and lower eocensis.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.3333875
first_indexed	2025-07-17T12:50:18Z
format	Article
fulltext	УДК 561:58:575-321:582.632.1 Л.І. ПАРХОМЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ФІЛОГЕНЕЗ РОДУ БЕРЕЗА (BETULA L.) ЗА ПАЛЕОБОТАНІЧНИМИ ДАНИМИ На підставі аналізу даних палеоботанічних досліджень виявлено велике поширення роду Betula L. у попередні геологічні епохи. Розвиток беріз розпочався в епоху верхньої крейди та нижнього еоцену. Є відомості, що квіткові рослини з'явилися на Землі ще задовго до крейдяного періоду [44]. У процесі філогенетичного розвитку рослини набували біологічних особливостей, які допомагали їм пристосовуватися до зміни факторів навколишнього середовища. Аналіз історичного розвитку роду Betula L. дає нам підставу твердити про високу по тенційну адаптивну можливість видів цього роду, що є дуже важливим при їх інтро дукції. Сучасні методи інтродукції рослин ґрунтуються на їх філогенетичних зв 'я з ках. У ботанічних садах, дендрологічних пар ках та інших ботанічних установах найвиз- нанішим методом інтродукції рослин є ме тод філогенетичних або родових комплексів, запропонований Ф.М. Русановим [40], який полягає в тому, що на основі вивчення філо генетичного розвитку роду експерименталь но випробовується в нових умовах якомога більша кількість його видів, різновидів, форм та гібридів. Це дає можливість виявити © Л.І. ПАРХОМЕНКО, 2001 біологічну та господарську цінність групи рослин, визначити їх придатність для вико ристання та потенційну можливість для ши рокого культивування та селекції. Інтродукція беріз в Україні, яка розпоча лася в 40-х роках XX ст., досі проводиться з використанням методу родових комплексів, еколого-історичного методу М.В. Культіасо- ва [28], методу порівняльного вивчення рослин у минулі геологічні епохи А.М. Кри- штофовича [23 — 25]; методів А.Т. Артюшенко [4]; Е.Н. Ананової [2 — 3]; І.Н. Воронової [10]; В.В. Коралової [17]; Н.А. Щокіної [46]; П.І. До- рофєєва [13—15]; А.В. Ярмоленко [47] та аналізу сучасного культурного ареалу рос лин, який дає уявлення про географічну та кліматичну амплітуду поширення видів ро ду Betula на Землі та можливості їх інтро дукції та культивування в Україні у сучас ний період [1, 5, 11, 12, 20 — 22, 30 — 36, 4 1 -4 3 та інші]. Рід Betula L. (береза) належить до від ділу M agnoliophyta (покритонасінні), кла су M agnoliopsyda (дводольні), підкласу H am am elid idae (гамамелідіди), порядку ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 83 Л.I. Пархоменко Betulales (березоцвіті), родини Betulaceae (березові) [45]. На основі зібраних М.Ф. Нейбургом у 1927 р. відбитків вегетативних та репродук тивних органів на горі Апгутас у Зайсанській котловині і після обробки їх у Ботанічному інституті ім. В.Л. Комарова Російської ака демії наук (РАН) було визначено вік роду Betula. А.В. Ярмоленко [47] стверджує, що рід Betula був представлений по всій Північній півкулі, починаючи з верхнього крейдяного періоду в усіх розділах третин ного та четвертинного періодів. У викопно му стані найчастіше знаходять відбитки лис тя, рідше — суцвіття та супліддя, а також ок ремі плоди, приквіткові луски, деревину та корені. Відбитки вегетативних та репродук тивних органів беріз флори Ашутасу нале жать до двох секцій: Costatae Rgl. і Albae Rgl. Секція Costatae давніша. У сучасній флорі види цієї секції збереглися у Північно-Східній Азії та Гімалаях, де їх най більша кількість, і серед них — ряд видів із реліктовими ареалами. У минулі періоди во ни були дуже широко розповсюджені й пред ставлені великою кількістю видів у Євразії та Північній Америці. Найширше вони були представлені в палеогені. Представником цієї секції у флорі Ашутасу є В. prisca Ett. з довгасто-овальними листками із нерівномір ними тонкими відігнутими зубцями, луски плодових сережок — із короткими, спрямо ваними вгору лопатями. Близькою до сучасної В. pubescens Ehrh. є В. subpubescens Goepp., яка належить до секції Albae Rgl. Ця секція молодша і в су часному стані представлена великою кіль кістю видів, широко розповсюджених у по мірній зоні Євразії та Північної Америки. У викопному стані зустрічається, головним чи ном, у неогенових відкладеннях. Палінологічні дослідження Л.А. Купріяно- вою [29] пилкових зерен Betula показали ар хаїчність будови пилку. На її думку, це свідчить про філогенетичний зв'язок поряд ку Betulales з порядком Casuarinales, Му- ricales та Juglandales. Вивченню розповсюдження в минулі пе ріоди по земній кулі деревних рослин, у то му числі видів Betula L., присвячені дос лідження А.М. Криштофовича [23-26]. У результаті його досліджень були знайдені у викопному стані листки, плодові сережки та їх покривні луски, насіння, деревина та зер на пилку різних видів берези у верхньо крейдяних відкладеннях у Північній Аме риці, Малій Азії, Західному Закавказзі, Середній Азії (у районі Зайсанської котло вини). Викопні рештки видів секції Costatae були знайдені в крейдяних відкладеннях Північної Америки, Гренландії, Ісландії, Шпіцбергену, у міоценових відкладеннях Скелястих гір, у Західному Сибіру (Бухтар- ма), в Україні (Кринки), у пліоценових від кладеннях Алтаю та на Рейні в Західній Європі. У неогеновій флорі Європи та За хідного Сибіру до кінця міоцену збереглися види стародавньої секції із безкрилими пло дами, близькі до сучасних видів секції Cos tatae. Так, у берези даурської (В. davurica Pall.), кам'яної (В. ermanii Cham.), вишневої (В. lenta L.), Шмідта (В. schmidtii Regel) та інших плодові луски дерев'янисті і залиша ються на осі суцвіття до наступного року, а у В. schmidtii плоди не мають крилець. У Європі внаслідок палеоботанічних дос ліджень берези виявлені у відк\аденнях нео генового періоду в еоцені. Палінологічні дослідження шляхом спорово-пилкового аналізу рослинності Приазов'я показали, що в середньому пліоцені ландшафт тут ще був лісостеповим. В умовах зниженого рельєфу (в ярах, балках, долинах річок) росли широ колистяно-хвойні ліси з липою, сосною, бе резою, дубом, ліщиною. У добре зволожених місцях були змішані ліси, в яких росли яли на, ялиця, бук, хмелеграб, гікорі, тсуга, лапи на. У районі м. Маріуполя Донецької області при аналізі верхньопліоценових відкладень виявлено пилок В. pubescens Ehrh. та В. реп- 84 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними dula Roth. [4]. Пилок цих видів також вияв лено в спорово-пилковому комплексі плей- стоценових відкладень у районі с. Примор ське Білгород-Дністровського району Одесь кої області, що характеризує рослинність лісостепового типу. Крім беріз, тут росли па дуб, дзельква, тутові, бук, ліщина, капітан, лапина. Карпологічними дослідженнями відкла день середнього плейстоцену в Середньому Придніпров'ї (Канівська ГЕС) з'ясовано, що тоді тут росли В. pubescens, В. humiiis, В. папа. Насіння низькорослих видів берези у цих відкладеннях свідчить про те, що тут пройшов льодовик, який залишив сліди у вигляді морени [15]. У цей період бореальні види поширювалися на південь по річкових долинах. Палеоботанічні дослідження флори міо ценових відкладень поблизу Амвросіївки на Донеччині показали, що рід Betula тут був представлений 4 видами: В. pendula, В. pubescens, В. humiiis та В. папа. На право му березі р. Дон біля хут. Пухлявського в пліоценових відкладеннях, а також у неоге нових відкладеннях на північному узбереж жі Азовського моря виявлені поодинокі зер на пилку беріз секції Albae [3, 39]. Порів няльний аналіз міоценових та пліоценових відкладень Нижнього Дону та Північно-Схід- ного Приазов'я дає підставу зробити висно вок про те, що в середньому і верхньому міоцені тут росли берези секції Costatae, Albae, а пізніше — В. humiiis із секції Fru- ticosae і В. папа із секції Nanae. Порівняння складу викопної флори с. Кринки [23, 27] та флори нижньо-сарматських відкладень Північно-Східного Приазов'я [3] вказує на те, що рід Betula був широко розповсюдже ний в обох флорах. Представники роду Betula присутні і в меотичних відкладеннях біля Одеси [10]. Склад меотичної флори де ревних та кущових рослин району Одеси, Приазов'я, Придніпров'я, Нижнього Дону та Прикаспію порівняно бідніший за флору Південно-Східної Азії та Північної Америки. Зникнення більшості родів та видів рослин мало місце в основному в кінці середнього сармату [2, 17, 46]. Неогенова флора Північної Америки має багато спільного з флорою Азії. Флорис тичні області цього періоду виявлені в Північній Америці біля Мексиканської зато ки (подібні до полтавської в Європі), а також у Південно-Західній Азії. Вони пережили тропічну фазу в минулому й продовжують розвиватися в сучасний період. У північно- західній частині штатів Вайомінг, Дакота, Монтана, у долині р. Мекензі і аж до арк тичного кола рослинність еоцену була пред ставлена листяними теплолюбними видами та голонасінними, зокрема Sequoia, Тахо- dium, Ginkgo, Betula [23]. Види роду Betula, з ’явившись в еоцені й олігоцені, поширились у Гренландії, Ісландії, на Алясці (В. prisca Ett., В. папа L.). У флорі Дакоти та на площі від Техасу до Британсь кої Колумбії й Аляски, найповніш е — у Канзасі, Небрасці, Айові та Міннесоті рід Betula був представлений десятьма видами. У середньому еоцені на території сучас них штатів Колорадо, Юта, Вайомінг зроста ли арктонеогенові й субтропічні рослини. Схожі рослини, типові для арктичних та північно-азіатських флор, були знайдені в тургайській флорі Далекого Сходу. Міоценова флора Ангариди — продов ження тургайської флори, її видовий склад був наближений до складу широколистяних лісів сучасних флор. Рештки рослинності цього періоду збереглися поблизу Тари на Іртиші у вигляді викопних стовбурів та насіння, у каолінах поблизу Челябінська, на Бахтармі (Алтай), Сахаліні і в Японії, де міо ценову флору ще важко відділити від пліо ценової та олігоценової. У міоценових відкладеннях Північної Америки в районі Скелястих гір біля озера Флоритан на висоті 1500 м над рівнем моря серед рослинності верхнього міоцену знай- ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 85 Л. I. Пархоменко -------------------------------------------------------------------------------- дено рештки видів Betula, які збереглися і в сучасній флорі. У відкладеннях цього ж пе ріоду у Західному Сибіру виявлені безкрилі плоди Betula секції Costatae. Рештки Betula були знайдені у пліоценових відкладеннях на Камі, у північно-східній частині Рейну та Майна [13, і 4, 16]. А в неогенових відкла деннях в Європі та Сибіру часто зустріча ються плоди, які належать представникам роду Betula, але видів зі схожими плодами серед сучасних беріз небагато, і всі вони — із секції Costatae. У більшості сучасних видів Betula, у тому числі із секції Albae, плоди іншого типу: порівняно дрібні, вузькі, тонкі, з широкими крильцями. Плоди сучасних видів Betula у відкладеннях палеогену й міоцену зустрічаються досить рідко, що свідчить про порівняно молодий вік основ ної частини видів Betula з секції Albae. П.І. Дорофєєв [16] за характером відміннос тей у морфологічних ознаках плодів викоп них видів Betula розділив їх на дві групи: В. decilipiens (Nikit.) Dorof. — плоди дріб ні, але товстуваті, крильця вузькі, епідер міс на крильцях і горішку майже непрозо рий, луски товсті, лопаті слабо розвинуті або їх немає. Плоди такого типу є лише у деяких сучасних східно-азіатських видів — В. shmid- tii Rgl., В. delavayi Fr., В. potanini Batal. У згаданих сучасних видів плодові луски тонкі, чітко розділені на лопаті й цілком відповіда ють ознакам Betula. Ці види еволюційно більш досконалі та розвинуті, подібні до ви копних архаїчних видів Betula Європейсько- Сибірської неогенової флори. У другої гру пи, представником якої є В. kireevskiana Dorof., плоди великі, товсті, крильця вузькі, з майже непрозорим епідермісом на горішку й крильцях, мають більш чітко розділені лопаті на лусках, ніж у групи В. decilipiens. Плоди такого типу зустрічаються у деяких сучасних східно-азіатських видів Betula — В. chinensis Maxim., В. globispica Shirai. У олігоценових відкладеннях поблизу м. Світлогорська у Калінінградській області виявлено плоди В. baltica Dorof. Цей же вид знайдено в нижньоміоценових відкла деннях у Чехії. Плоди цього виду Betula дрібні й схожі за типом до В. decilipiens. На Алдані біля Мамонтової гори у міоценових відкладеннях виявлені плоди викопних видів В. aldanensis Dorof., В. russanovii Dorof., в олігоценових відкладеннях біля с. Білояр- ка на р. Тавда — В. tawdensis Dorof., а на р. Тим — В. tuwensis Dorof. У цих чотирьох викопних видів Betula плоди великі й схожі на плоди видів групи В. kireevskiana. У міоценових відкладеннях у басейні р. Анадир виявлено В. anadyrensis Dorof. Плоди цього виду не мають крилець, дов гасті, сірувато-коричневі, верхівка слабко витягнута. Плоди В. anadyrensis за розмі ром і формою більше схожі на плоди північноамериканського виду В. lenta L. У неогеновій флорі Китаю знайдено види Betula, подібні до сучасних. Слід зазначити, що неогенова рослинність Китаю дуже схо жа на лісову рослинність сучасного Півден ного Китаю, а неогенова флора Північної Америки має багато спільного з флорою Азії. У тургайській флорі виявлено багато представників сережкоцвітих. Наприкінці еоцену та в олігоцені в Азії, Північній Аме риці та Європі був сформований лісовий комплекс із родів Fagus, Quercus, Alnus, Betula, Ulmus, Juglans, Pterocarya, Acer, Vitis та інших [24]. По краю льодовиків існувала тундрова флора, представлена Betula папа і сланкими видами Salix. Пізніше стали до мінувати види сосни, ялини, ялиці. Осика й береза зростають разом із сосною, пізніше з'являється широколистяна рослинність із Quercus robur, Q. sessiliflora, Acer pla- tanoides, Betula pendula та В. pubescens. Ще в пліоцені в північній частині Східної Євро пи була поширена тайга з ялини, тсуги, ялиці, сосни, модрини, видів шовковиці, ак тинідії, клокички, вейгели, сучасних Betula pendula, В. pubescens, В. папа та інших. Зо нальне розмежування рослинності плейсто- 86 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними цену було підготовлено уже в пліоцені, а лісова зона розташовувалася південніше, ніж сучасна. Разом із ялиною широко була розповсюджена В. humilis. У льодовикових глинах цього періоду в Польщі та на Гали чині виявлено представників типової тунд рової флори, зокрема В. humilis та В. папа. На початку голоцену, коли розпочалося потепління, широкого розповсюдження набу ли сосна й береза (Betula pendula та В. pubes- cens). Береза становила 40 — 80 %, ялина — 10 — 12 %. У середині голоцену в лісах зроста ло до 40 % ялиці, 40 % ялини і 20 % берези. У викопній флорі Аляски між верхньою крейдою та найнижчим еоценом було вияв лено 3 види Betula. В околицях Тауйської гу би на Камчатці знайдено відбитки берези неогенової флори — Betula brongniartii Heer. Ці відкладення відносяться до міоцену і ана логічні відкладенням, знайденим у штаті Орегон в Північній Америці, а також у Японії, на Сахаліні та Камчатці [25]. У неоге новій флорі Сахаліну виявлено В. prisca Ett., В. elliptica Sap., В. brongniartii Heer., В. sacha- linensis Heer., які нині тут уже не зростають. На Камчатці, біля затоки Корфа, знайдено відбитки листка берези, близької до В. sa- chalinensis. Кенайська флора Аляски у Пів нічній Америці дуже схожа на флору затоки Корфа на Камчатці. Ці флори мають багато спільних видів Populus, Salix, Fagus, Quercus, Betula, Corylus, Alnus, Acer, Juglans. У Західному Сибіру у флорі Бахтарми виявле на В. lenta, яка тепер зростає лише в Атлан тичному регіоні Північної Америки. У пліоценових відкладеннях в Японії були виявлені Taxus baccata, Betula schmidtii та Corylus sieboldiana [26]. Викопна флора палео генових шарів Сахаліну характеризується пануванням сережкоцвітих, які представля ють арктично-неогенову флору без ознак південних елементів рослинності, і не від різняється від флори Середньої Японії. Дале кий Схід є однією з територій, де яскраво виражена послідовність розвитку рослинно го покриву далекого минулого — від тріасо вої до пліоценової епохи. Зміна рослинності та безперервний її розвиток відбувалися в умовах зміни кліма тичних факторів та конкуренції рослинних формацій. Цілі роди, представлені в Європі в міоцені, практично зникли у цьому регіоні, тоді як на сході Північної Америки, у Китаї і в Японії вони існують і досі. Ці факти по яснюються як незалежною еволюцією від спільного родоводу, так і міграціями, викли каними зміною клімату [6]. Таких умов не було в Європі, на заході та півночі Північної Америки. В антропогенових відкладеннях у Зейсько-Бурейському районі Далекого Схо ду поблизу затоки Асташихи були знайдені відбитки стовбурів до 70 см діаметром і зав довжки 2 м Ginkgo sp., Ulmus sp., Betula sp. Палеоботанічними дослідженнями В.M. Васильєва [7 -9 ], П.І, Дорофєєва [16], І А. Корчагіної [18, 19], С.Г. Навашина [38] та інших учених підтверджено давність та примітивність нині відомих видів секції Costatae. У сучасних флорах види цієї секції ростуть у відділених один від одного ареа лах — Приатлантичній Північній Америці, у Східній та Південно-Східній Азії, на Кавказі. Знахідки у викопних відкладеннях листя, плодів, пилку, насіння, деревини видів секції Costatae на шляху міграції з півночі на південь свідчать про існування центру їх ви никнення в сучасній арктичній області, яка стала притулком для арктонеогенової флори. Види секції Albae виникли у Байка ле — Саяно — Хангає — Алтайській гірській си стемі і поширились у Східну Європу, а по тім — і в Західну. В Європі вони зайняли великі простори і стали на шлях посилено го автохтонного переродження. Види секції Albae були широко розповсюджені в антро погеновому періоді (у плейстоцені) у межах посушливих областей Середземномор'я, Прикаспію, Приазов'я та Центральної Азії, нині збереглися лише в гірських реліктових лісах, які існують із неогенового періоду. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 87 Л.І. Пархоменко Загальний ареал роду Betula L. за палеоботанічними даними (за P.M. Мурзовою [37) [ Спорово-пилковий аналіз відкладень еоце ну та олігоцену свідчить про існування видів роду Betula в пустелі Кизил-Кум, на плато Устюрт у Ферганській долині та її гірському оточенні, у Північно-Західній Фергані. У фло рі пліоцену з басейну р. Саріоб та у відкла деннях неогену на Памірі виявлено пилок видів Betula, які нині невідомі. Види секції Fruticosae і Nanae найбільшо го розвитку досягли в льодовиковий період і майже не змінилися з того часу. С.Г. Навашин [38], вивчаючи процес за пліднення у берези, виявив, що він подібний до такого у казуаринових. На основі цього він вважав, що берези є проміжною ланкою між казуариновими та примітивними покри тонасінними. У результаті аналізу відбитків вегетатив них та генеративних органів P.M. Мурзова [37] встановила, що рід Betula у викопному стані зустрічається у Північній півкулі в усіх відкладеннях неогену та антропогену (див. рис.). На основі відбитків листків, решток плодових лусок та кори виділено дві сек ції — Costatae та Albae. Визначено, що секція Costatae більш давня, і в сучасних флорах її види широко розповсюджені в Північно-Східній Азії та Гімалаях. У палео гені види цієї секції були поширені в Євро пі, Азії та Північній Америці У сучасній флорі ця секція представлена не так широ ко, оскільки її види більш теплолюбні. Секція Albae філогенетично молодша. Ви ди цієї секції виявлені у відкладеннях неоге ну та антропогену. У сучасній флорі вона представлена великою кількістю видів і форм, широко розповсюджених у помірній зоні. Види секції Albae холодостійкіші й по- сухостійкіші. У Південній півкулі види роду Betula не виявлені у відкладеннях геологічних епох минулого. Відсутні вони тут і нині. На підставі аналізу даних палеоботаніч них досліджень філогенетичного розвитку роду Betula можна зробити такі висновки: 1. У геологічні епохи, які передували остан ньому льодовиковому періоду, рід Betula був значно ширше розповсюджений, ніж нині. 2. Зміна кліматичних умов у минулі гео логічні епохи спричинила вимирання біль- 88 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- шості видів Betula секції Costatae, внаслідок чого суцільні ареали широко розповсю д ж ених видів виявилися роз'єднаними. 3. Найдавнішими видами роду Betula є види секції Costatae, більшість яких вимер ла. Філогенетичний розвиток їх розпочався в епоху верхньої крейди та нижнього еоцену. 4. Філогенетичний розвиток роду Betula розпочався і триває нині в умовах бореаль- но-мезофільного клімату. 1. Аврорин Н.А. Переселение растений на По лярный Север: Эколого-географический ана лиз. — М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1956. — 286 с. 2. Ананова Е.Н. Палинологические данные к вопросу о происхождении степей на юге Евро пейской равнины / / Ботан. журн. — 1954. — 39, № 3. - С. 343-356. 3. Ананова Е.Н. Пыльца в неогеновых отложе ниях юга Русской равнины. — JL: Изд-во Jle- нингр. ун-та, 1974. — 196 с. 4. Артюшенко А. Т. Растительность Лесостепи и Степи Украины в четвертичном периоде (по данным спорово-пыльцевого анализа). — К.: Наук, думка, 1970. — 175 с. 5. Базилевская Н.А. Теории и методы интро дукции растений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. - 131 с. 6. Боли А. Северная Америка. — М.: Огиз, 1948. - 286 с. 7. Васильев В.Н. К систематике и географии дальневосточных берез / / Ботан. журн. — 1942. — 27, № 1-2. - С. 1-19. 8. Васильев В.Н. Байкало-Саянская область как один из главнейших поздних центров формирования рода Betula L. / / Тр. Ин-та леса АН СССР. - 1958. - 37. - С. 120-141. 9. Васильев В.Н. Betula schmidtii Rgl. — пред ставитель одной из древнейших групп рода Be tula L. / / Вопросы ботаники на Дальнем Восто ке. Дальневосточный филиал Ин-та им. В.Л. Ко марова АН СССР. — Владивосток, 1969. — С. 53-62. 10. Воронова И.Н. Меотическая флора юга Украины: Автореферат дис. ... канд. биол. на ук. — Л., 1951. — 16 с. 11. Вульф Е.В. Историческая география расте ний. — М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1944. — 546 с. 12. Гродзінський A.M. До системи уявлень про інтродукцію та акліматизацію рослин 11 Інтродукція та акліматизація рослин на Ук раїні. — К.: Наук, думка, 1978. — Вип. 12. — С. 3-7. 13. Дорофеев П.И. Новые данные о плиоцено вой флоре Камы / / Докл. АН СССР. — 1957. — 117, № 3. - С. 217-218. 14. Дорофеев П.И. Новые данные о плейстоце новых флорах Белоруссии и Смоленской облас ти / / Материалы по истории флоры и раститель ности СССР. - М. - Л.: Изд-во АН СССР. - 1963. - С. 32-39. 15. Дорофеев П.И. Развитие третичной флоры СССР по данным палеокарпических исследова ний: Автореферат дис. ... докт. биол. наук. — Л., 1964. - 45 с. 16. Дорофеев П.И. О некоторых третичных пред ставителях рода Betula L. / / Докл. АН СССР. — 1967. - 173, № 3. - С. 681-684. 17. Коралова В. В. Спорово-пилкові комплекси верхнього та середнього міоцену північної части ни Причорноморської западини 11 Укр. ботан. журн. — 1962. — 29, № 4. — С. 55—62. 18. Корчагина И.А. О природе цветка бере зовых / / Тр. Моск. об-ва испыт. природы. — 1974. - 51. - С. 50-74. 19. Корчагина И.А. Семейство березовых / / Жизнь растений. — М.: Просвещение, 1980. — Т. 5. - Ч. 1. - С. 311-324. 20. Кохно М.А. Інтродукція кленів на Украї ні. — К: Наук, думка, 1968. — 171 с. 21. Кохно Н.А. Клены Украины. — К.: Наук, думка, 1982. — 184 с. 22. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных расте ний в Украине. — К : Наук, думка, 1994. — 185 с. 23. Криштофович А. Н. Курс палеоботаники. — М. - Л., 1933. - 326 с. 24. Криштофович А.Н. Палеоботаника: Гостех- издат, 1957. — 650 с. 25. Криштофович А.Н. Избранные труды (Геологические, стратиграфические и палеобота нические работы). — М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1962. - Т. 2. - 532 с. 26. Криштофович А.Н. Избранные труды. — М. - Л.: Наука, 1966. - Т. 3. - 451 с. 27 Криштофович А.Н., Байковская Т.М. Сарматская флора Крынки. — М. - Л.: Изд- во АН СССР, 1965. - 210 с. ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4 89 Л.І. Пархоменко 28. Культиасов М. Б. Эколого-исторический метод в интродукции растений / / Бюл. ГБС. — 1953. - Вып. 15. - С. 24-40. 29. Куприянова JI.A. Палинология сережко цветных. — М. — Л.: Наука, 1965. — 180 с. 30. Лапин П. И. Интродукция древесных рас тений в средней полосе Европейской части СССР. Научные основы, методы и результаты: Автореферат дис. ... докт. биол. наук. — JI., 1974. - 34 с. 31. Логгинов В.Б. Интродукционная оптими зация лесных культурценозов. — К.: Наук, дум ка, 1988. - 164 с. 32. Лыпа А.Л. Дендрологические богатства Украинской ССР и их использование / / Озеле нение населенных мест. — К.: Изд-во Акад. ар хитектуры УССР, 1952. — С. 11-521. 33. Лыпа А.Л. Ступенчатая акклиматизация растений как метод географических ступеней / / Тезисы совещ. по теории и методам акклимати зации растений. — М. — Л., 1953. — С. 121-123. 34. Лыпа А.Л. Методологические и методиче ские предпосылки по проведению работ по сту пенчатой акклиматизации растений / / Бюл. ГБС. - 1965. - Вып. 59. - С. 3-8. 35. Лыпа А.Л. Интродукция и акклиматизация древесных растений на Украине. — К.: Вища школа, 1978. — 113 с. 36. Малеев В. П. Теоретические основы аккли матизации растений: Приложение к трудам по прикладной ботанике, генетике и селекции. — Л., 1933. - 262 с. 37. Мурзова P.M. Виды рода Betula L., интро- дуцированные ботаническим садом АН УзССР / / Дендрология Узбекистана. — Ташкент: Фан, 1977. - 8. - С. 3-81. 38. Навашин С.Г. Об обыкновенной березе и о морфологическом значении халазогамии / / Из бранные труды. — 1951. — Т. 1. — С. 123-166. 39. Пименова Н.В. Сарматская флора Амвро- сиевки. — К.: Изд-во АН УССР, 1954. — 218 с. 40. Русанов Ф.Н. Новые методы интродукции растений / / Бюл. ГБС. — 1950. — Вып. 7. — С. 27-36. 41. Сикура И. И. Природная флора Средней Азии — источник интродукции на Украине. — К.: Наук, думка, 1975. — 221 с. 42. Сикура И.И. Переселение растений при родной флоры Средней Азии на Украину. — К.: Наук, думка, 1982. — 207 с. 43. Соколов С.Я. Современное состояние тео рии акклиматизации и интродукции растений / / Тр. Ботан. ин-та им. В.Л. Комарова, 1957. — Сер. 6. — Вып. 5. — С. 9-32. 44. Тахтаджян А.Л. Происхождение покрыто семенных растений. — М.: Советская наука, 1954. - 223 с. 45. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофи- тов. — Л. : Наука, 1987. — 439 с. 46. Щекина Н.А. Спорово-пыльцевые ком плексы третичных отложений Украинской ССР (Материалы к Первой международной палиноло гической конференции) / / Докл. сов. палиноло гов. - М. - Л„ 1962. - С. 126-129. 47. Ярмоленко А.В. Betulaceae / / Тр. Ботан. ин- та АН СССР. - 1956. - Сер. 6. - Вып. 1. - С. 89-98. ФИЛОГЕНЕЗ РОДА БЕРЕЗА (BETULA L.) ПО ПАЛЕОБОТАНИЧЕСКИМ ДАННЫМ Л. И. Пархоменко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев На основании анализа палеоботанических иссле дований обнаружено широкое распространение рода Betula в предыдущие геологические эпохи. Развитие берез началось в эпоху верхнего мела и нижнего эоцена. PHYLLOGENES1S OF GENUS BETULA L. ACCORDING TO THE PALEOBOTANIC DATA LA. Parkhomenko M.M. Grishko National Botanical Garden of NAS of Ukraine, Ukraina, Kyiv On a grounds of analysis of the paleobotanic investi gations a wide prevalent of the genus Betula in time of previous geological periods is discovered. The development of the genus Betula began in top chalk period and lower eocensis. 90 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2001, № 3—4
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1230
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:50:18Z
publishDate	2001
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/81/320c32367783b64ef618dd25009de781.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-12302020-01-10T21:37:25Z Phyllogenesis of genus Betula L. according to the paleobotanic data Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними Parkhomenko, L.I. On a grounds of analysis of the paleobotanic investigations a wide prevalent of the genus Betula in time of previous geological periods is discovered. The development of the genus Betula began in top chalk period and lower eocensis. На підставі аналізу даних палеоботанічних досліджень виявлено велике поширення роду Betula L. у попередні геологічні епохи. Розвиток беріз розпочався в епоху верхньої крейди та нижнього еоцену. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2001-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1230 10.5281/zenodo.3333875 Plant Introduction; Vol 11 (2001); 83-90 Інтродукція Рослин; Том 11 (2001); 83-90 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377877 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1230/1184 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Parkhomenko, L.I. Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title	Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title_alt	Phyllogenesis of genus Betula L. according to the paleobotanic data
title_full	Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title_fullStr	Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title_full_unstemmed	Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title_short	Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними
title_sort	філогенез роду береза (betula l.) за палеоботанічними даними
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1230
work_keys_str_mv	AT parkhomenkoli phyllogenesisofgenusbetulalaccordingtothepaleobotanicdata AT parkhomenkoli fílogenezroduberezabetulalzapaleobotaníčnimidanimi

Філогенез роду береза (Betula L.) за палеоботанічними даними

Репозитарії

Схожі ресурси