Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля
The classic names of a series of objects and park compositions of Sofiivka as a result of diligent analysis of classical literature and other sources have been restored. The architect of Sofiivka L. Metcel reproduced the images of Homer’s Odyssey on a palette of human work and nature.
Gespeichert in:
| Datum: | 2000 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Englisch |
| Veröffentlicht: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2000
|
| Online Zugang: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1287 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860144809556049920 |
|---|---|
| author | Kosenko, I.S. |
| author_facet | Kosenko, I.S. |
| author_sort | Kosenko, I.S. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2020-01-17T20:33:18Z |
| description | The classic names of a series of objects and park compositions of Sofiivka as a result of diligent analysis of classical literature and other sources have been restored. The architect of Sofiivka L. Metcel reproduced the images of Homer’s Odyssey on a palette of human work and nature. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.3334733 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:50:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 712.4(091)
МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ ОБРАЗІВ ГОМЕРОВО!
“ ОДІССЕЇ” В ПАРКОВИХ КОМПОЗИЦІЯХ “ СОФІЇВКИ”
ЯК ВЕРШИНА ГЕНІАЛЬНОСТІ ЛЮДВИГА МЕТЦЕЛЯ
І.С. КОСЕНКО
Дендрологічний парк “Софіївка" НАН України
Україна, 20300 Умань, вул. Київська, 12а
На підставі скрупульозного аналізу античної літератури та інших джерел відновлено втрачені класичні назви
деяких об'єктів та паркових композицій “Софіївки", в яких Л. Метцель геніально відтворив образи Гомерової
“Одіссеї” на полотні людської праці та природи.
Минув час, коли зі сторінок українських га
зет і журналів, інших періодичних видань
зникли полемічні дискусії про справжнього
будівничого “Софіївки” . Відомий в Україні,
нині покійний, історик Г.Ю. Храбан, за архів
ними матеріалами опублікував статтю [17], з
якої нині стало загальновизнаним, що авто
ром топографічного та архітектурного проек
ту, а також керівником будівництва був тала
новитий польський військовий інженер Люд
виг Метцель (1764—1848).
Не викликає ні у кого сумніву й автор ідеї
будівництва парку в стилі античної міфоло
гії — графиня Софія Вітт, про що свідчить
її лист, який зберігається в Центральному
державному архіві України у Києві, надісла
ний майбутньому чоловікові С.Щ. Потоцько-
му в 1795 р. [7].
Мета цієї роботи — на підставі літератур
них досліджень відновити образи і втрачені
назви об’єктів “Софіївки” , про які, зокрема,
писав В.І. Іващенко [4] з нагоди 100-річчя її
заснування. Він зауважував, що всі компо
зиційні ділянки парку спочатку мали класичні
назви, запозичені з грецької та римської
міфологій. Тепер ці назви забуті або заміне
ні на інші.
© i.e. КОСЕНКО, 2000
Ми не зупинятимемось на таких об’єктах
чи паркових композиціях, як острів Анти-
Цірцеї, грот Фетіди, грот Діани, грот Каліп-
со та ін., названих першими співцями “Со
фіївки” — С. Трембецьким, Де Лагардом,
С. Грозою, Т. Темері. З їх праць, власне, і
розпочалося відновлення тих назв, що, на
нашу й думку інших авторів, які досліджува
ли “Софіївку” , були свого часу втрачені або
замінені на інші, а саме: грот Західний, грот
“Горішок” , камінь “Шапка Мономаха” , “Кав
казька гірка” та ін., які не можна віднести до
класичних, тобто таких, що мають міфоло
гічне підґрунтя.
Наша доповідь, нам здається, розкриє іс
тинні назви багатьох паркових композицій, в
яких Л. Метцель бачив насамперед образи
Гомерової “Одіссеї” ; її уважне, детальне ви
вчення і послужило підставою для цього по
відомлення.
Розпочнемо з виникнення назви грот За
хідний, яку вперше вжив І.А. Косаревський у
1951 р. Грот споруджений з рожевого грані
ту, в ньому влаштовані гранітні лавочки та
столик. Це зручне місце для відпочинку від
відувачів. У первинних літературних джерелах
не йдеться про його призначення, але ми
завжди були впевнені, що Л. Метцель не міг
влаштувати цей грот з чисто територіальною
16 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, N° 2
Матеріалізація образів Гомерової “Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки”
назвою, вона обов’язково повинна відобра
жати сюжет якогось міфу. І ось, працюючи
над текстом Гомерової “Одіссеї” , ми дійшли
глибокого переконання, що цей грот симво
лічно відображає грот Сцілли. Для підтверд
ження процитуємо: “До широкого неба гос
трою вершиною піднімається... там ніколи
не буває ні літом, ні осінню світла... .
..Камінь скелі, і на самій її середині печера,
темним жерлом направлена до темряви
Ереба на захід...” [2, с. 152]. Як бачимо,
слово “захід" є у тексті. Ереб — підземне
царство пітьми, через яке душі померлих
проходять в Аїд, вхід же до нього міститься
під “Левкадською скелею” . У такій печері, чи
гроті, жила страшна потворна Сцілла, що
весь час несамовито гавкала. Це люте стра
ховисько мало дванадцять ніг і шість голів
на довгих шиях, а в кожній пащі — три ряди
зубів. До половини сховавшись у глибокій
печері, Сцілла виставляла назовні всі свої
голови й пильно чигала. Ловила вона дель
фінів, тюленів та інших мешканців моря і,
звісно, жодного корабля не пропускала, не
схопивши когось собі на поживу.
Порівняння влаштування цього гроту з йо
го описом у “Одіссеї” та з анатомічною побу
довою шийного хребця тварин викликає по
див і захоплення талановитістю і майстер
ністю будівничого, якому вдалося з мертво
го каміння відтворити живий образ пригоди,
що сталася з Одіссеєм і його супутниками.
Згідно з текстом “Одіссеї” , навпроти Сціл-
линої печери височіла трохи нижча скеля, під
якою жила страхітлива Харібда, що тричі на
день ковтала чорну воду і тричі на день її
вивергала. Якби ми зупинилися на Залізно
му містку, що веде до “Площі Зборів” , і ста
ли обличчям до Великого водоспаду, то серед
•аотично розкиданого каміння, що у нас пе
ред очима, можна побачити і грот Харібди.
Прослідкуємо походження назви “Площа
Зборів". Вона вперше вживана Т. Темері
[19]. З.Я. Іванова та Б.С. Сидорук (1976) ви
словили припущення, що вона з'явилася в
період, коли “Софіївка” була у віданні упра
вління військових поселень. У той час у пар-
<у в недільні дні грав військовий оркестр і
шляхетні люди міста збиралися тут, щоб по
слухати музику, потанцювати. Але площа
5SN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2
: - 1-1577
створена в перший етап будівництва парку,
тому, безумовно, відповідно до задуму ав
тора повинна була б відтворювати, так са
мо, як і всі інші видові ділянки парку, сюжет
якогось міфу. На жаль, у поемі С. Трембець-
кий нічого не розповів про цей чарівний,
завжди пожвавлений куточок парку, звідки
можна спостерігати і за фонтаном “Змія” , і
за “Терасою Муз” , і за Великим водоспадом.
Враховуючи топографію, ми у працях [6 ,
7] припускалися думки, що творець парку в
цій місцині хотів відобразити один з міфів, а
саме міф про “Острів Блаженних” . На нього
судді підземного царства Аїда направляли
душі праведних. “Острів Блаженних” — в ан
тичній літературі змальовується як країна
вічного щастя. Ще здалеку відчувається
приємний аромат квітів: ніжний запах тро
янд, нарцисів, гіацинтів, лілій, фіалок, мирта,
лавра, виноградної лози. Там течуть річки
прозорі як кришталь, ласкавий вітерець
злегка колише ліс і в його гіллі весь час зву
чить чарівна пісня. Тут панує вічна весна і
життя проходить у розвагах, прогулянках,
приємних бесідах.
“Площа Зборів” оточена дерев’яними лав
ками, на яких, зручно влаштувавшись, від
почивають відвідувачі. Вона розташована на
півострові овальної форми. У центрі площі
привертає увагу басейн, посеред якого ви
сочить величезна гранітна ваза. Вода до ба
сейну подається підземною чавунною тру
бою з Верхнього ставу й утримується на од
ному рівні, тому що надлишок води відводи
ться в Нижній став через прокладений під
землею гранітний канал. Влітку вазу прикра
шають яскраві квіти, які мимоволі приваблю
ють погляди відвідувачів. Довкола цього оваль
ного басейну відкриваються прекрасні пей
зажі, які послідовно змінюють один одного.
С. Гроза (Groza, 1843), описуючи цей пів
острів, оповідає, що в східному напрямку,
навпроти басейну, серед липових наса
джень розміщено гранітний олтар, названий
“Храмом Венери” . Олтар — це гладенько
вирізьблена гранітна плита, що має два схі
дці, а з боків встановлено по шість гранітних
стовпчиків. У кожному куті на стовпах вста
новлені мармурові вази з прекрасними пи
шними квітами.
17
І.С . Косенко
T. Темері, замальовуючи цей куточок пар
ку трохи пізніше, вже не згадує про “Храм
Венери” , а зауважує, що тут довкола поста
менту зі статуєю Париса в особливих випад
ках розміщалися музиканти. Мармурова ста
туя Париса прикрашає це місце і сьогодні.
Підсумовуючи вищенаведене, можна при
пуститися думки, що “Площа Зборів” заду
мана, створена і названа самим Л. Метце-
лем. Адже Гомер, описуючи пригоди Одіс
сея, розповідав, як після всіх поневірянь,
завдяки заступництву богів, морська хвиля,
нарешті, викидає знесилене тіло Одіссея на
острів, де жили феаки — міфічний народ, що
добре знався на мореплавстві та корабле
будуванні. Апкіной — онук бога Посейдона,
мудрий володар феаків, що прихистив Одіс
сея й відправив його до острова Ітака, скли
кав на майдан (“Площа Зборів” ) усіх знатних
людей, які розсілися на дерев’яних лавках
та камінні. Посеред майдану височів храм
Посейдона (басейн з гранітною вазою), а
дещо збоку розміщувався храм Венери, про
який свого часу писав С. Гроза.
Як бачимо, все тут відповідає опису Го
мера, тому й надалі вважатимемо, що цю
місцевість слід називати “Площа Зборів” ,
або “Майдан Зборів” , а басейн з гранітною
вазою — “Храмом Посейдона” . Олтар, на
якому стоїть статуя Париса, доречно нази
вати “Храмом Венери” .
Підтверджує наше припущення і той факт,
що слово “площа" є в тексті “Одіссеї” і по
вторюється двічі: “ ...Он изумился, увидевши
пристани, в них бесконечный ряд кораблей,
и народную площадь...-, ...Царь Алкиной
многовластный повел знаменитого гостя на
площадь, где невдали кораблей феакийцы
сбирались. Сели, пришедши, на гладко об
тесанных камнях друг с другом рядом
они...” [1]. З “Площею Зборів” , як правило,
асоціюються веселощі, танці, пісні, ігри у
всіх авторів, які описували її, але при цьо
му не посилались на “Одіссею” . Алкіной,
цар феаків, приймаючи Одіссея на майдані
(“Площа Зборів” ) каже, характеризуючи свій
народ: “ ...Вспомнишь о доблестях наших и
тех дарованьях, какие нам от отцов благо
датью Зевса достались в наследство. Мы, я
скажу, ни в кулачном бою, ни в борьбе не
отличны. Быстры ногами зато несказанно и
первые в море. Любим обеды РО С КО Ш Н Ь-
пение, музыку, пляску, свежесть одежд, сла
дострастные бани и мягкое ложе. Но пригла
сите сюда плясунов феакийских” [ 1].
Наступний об’єкт — грот “Горішок", який
постане перед нами, якщо ми стоятимемо кз
Залізному містку і дивитимемось прямо переї
собою в бік композиції “Долина Велетнів”.
Грот “Горішок” ніби завершує композицію
“Долини Велетнів” . На назву Т орішок” впер
ше потрапляємо у І.А. Косаревського [5]
хоча короткий опис цього невеликого грот,
є ще у С. Грози. Здається, що величезн.
гранітну брилу підтримує лише невеликий
округлий камінь, хоча насправді він міцно
лежить на природній основі завдяки майс
терно врівноваженому центру ваги. У гро~
“Горішок” вирубана гранітна лава, а поряд з
ним влаштовано штучний триступеневий во- 1
доспад; струмки його переливаються, дзве-1
нять і невловимо зникають під хаотично на- ]
громадженим камінням “Долини Велетнів'.!
ніби соромлячись пишності, навіть грандіоз-І
ності Великого водоспаду.
Досліджуючи походження назви гроту То-1
рішок” , ми, як і у випадку з гротом Західний. І
були переконані, що, автори, будуючи парк. І
втілювали в нього зовсім інший зміст. На
нашу думку, перед нами грот циклопа Полі- ;
фема. Підтвердженням цього припущення є
острівець, який буде попереду, якщо пе- І
рейти на дерев’яний місток у Темпейській]
долині і повернутися обличчям до Великого]
водоспаду і “Площі Зборів” . Далі розкидані І
гранітні валуни, що нагадують похмурі гори. І
де окремо по глибоких печерах живуть цик-1
лопи, дикі й непривітні, що не визнають ні-1
яких законів, не шанують навіть богів.
Не будемо зупинятися на деталях перебу
вання Одіссея в гроті Поліфема, але безпе
речним доказом задуму автора у відтворенні |
образу власне цього гроту є той загострений
видовжений камінь, що нагадує довжелезну '
циклопову палицю, яка лежала біля кошари.
Від тієї ломаки Одіссей відтяв чималий шма
ток і звелів своїм друзям загострити з одно
го краю та засмалити на вогні. Як відомо з
міфу, цим кілком Одіссей згодом виколов
єдине око Паліфема. Перейдіть місток, по
18 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2
М атеріалізація образів Гомерової “Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки”
зерніть ліворуч, підійдіть до водоспаду річки
Стікс, яка ховає далі свої води серед безлічі
• аменів, поверніть ще раз ліворуч і прямо
перед собою побачите гранітний Одіссеєв-
ський загострений кілок, а далі — численні
різноманітні гроти, в яких жили циклопи.
Окремо зупинимось на характеристиці
підземних річок, і зокрема річки Стікс. Річ у
тім, що автор цього повідомлення, як і йо
го попередники, протягом останніх майже
"00 років вважав, що Головний водоспад
: падає з витоку підземної річки Стікс. Так
'исали всі автори радянських часів, у тому
-лслі і Г.Ю. Храбан, який перекладав з фран
цузької мови “Путівник по “Софіївці” Т.Те-
• *ері. Однак уважне вивчення цієї праці при
вело до певного відкриття: Т.Темері річкою
Стікс називав русло Кам’янки (в тексті він
З'адує її тричі), що протікає від Ботанічного
'.‘ істка і далі, звиваючись між камінням
Долини Велетнів” , чи “Країни Циклопів” ,
=<що дивитись з дерев’яного містка, що в
Темпейській долині, сюди — на “Площу
Зборів” , утворює Нижній став, тобто Іонічне
'■•оре, перед “Площею Зборів” . Цікаво, що із
3-алізного містка перед “Площею Зборів”
•'іжна побачити витоки всіх семи річок, які,
за уявленням древніх греків, протікали в
'^зем ном у царстві Аїда. Вивчаючи їх за мі
кологією, ми дійшли висновку, що річка, яка
*ече під землею в “Софіївці” , називається
■Геронт. Впадає вона не в Мертве озеро, як
- зжали раніше, а в Ахеронтійське, звідки
зливаючись з бурхливими водами річки
*сдіта (“Ріка Плачу” ), вона впадає в Стікс,
н :ди якої течуть у нас під ногами. З Ахерон-
- .' ського озера води річки Флегегон (“Вог-
--^а Ріка") під землею течуть до фонтана
Земиструмінь” , а звідти, зливаючись з по-
-:-ам и річки Лета (“Ріка Забуття” ), яка по-
- -ається у гроті Діани і також впадає у
1~ <с. Цей вихід видніється на березі Ниж-
- - j _o ставу, якраз біля статуї Аполлона
Ее'эведерського. Виходи ще двох підзем-
річок розташовані один проти одного:
t -еан— витікає з урочища Звіринець, Мне-
• осина (“Ріка Пам’яті” ), — утворивши ба-
:е.м довкола “Храму Посейдона” , впадає в
- - - й став з “Площі Зборів” , там де стоять
-- "ристані дві гранітні лави.
і і - . '505-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2
Величезна брила граніту, що наполовину
виступає з води Нижнього ставу, названа
уже в XX ст. “Каменем Смерті” . Цю назву
вперше згадує в рукописному нарисі Л.О. Ка-
зарінов. Існує навіть легенда про загибель
сотень кріпаків під скелею, що зірвалася з
місця, де її встановлювали. Однак під час
будівництва “Софіївки” цього не могло ста
тися. Архітектор Л. Метцель, який надзви
чайно тонко і точно розраховував набагато
складніші споруди, в чому кожен має змо
гу переконатись, оглядаючи парк, не міг
припуститись такої помилки. Ми вважаємо,
що ця брила лежить там, де їй і належить,
згідно із задумом зодчого, — неподалік від
скелі, яку описав перший поет “Софіївки”
С.Трембецький під назвою “Левкадська ске
ля” . Ця скеля пов’язана з трагічними подія
ми, що відбулися в Стародавній Греції, зо
крема, в житті поетеси Сафо (VII—VI ст. до
н. е.). Про неї теж згадує С. Трембецький.
Батьківщиною Сафо був острів Лесбос в
Егейському морі. Поетеса створила гурток із
знатних дівчат, де навчала їх музиці, танцям,
складанню пісень і назвала його Домом
служниць муз. Згідно з грецькою міфоло
гією, на цьому ж острові жив звичайний
смертний Фаон. Якось йому довелося пере
возити човном богиню кохання Афродіту. З
неї він не взяв відповідної платні, і в наго
роду богиня дала йому чудодійне зілля, яке
перетворило його на юнака-красеня. Всі
жінки закохувалися в нього, але Фаон відхи
ляв їхню любов. За версією римського пое
та Овідія, у Фаона до безтями закохалася
Сафо, але він знехтував її почуттям і поете
са у відчаї кинулася зі скелі в Іонічне море.
Отже, “Левкадська скеля” (“левкас” — бі
лий) — це міфічна біла скеля на крайньому
заході, біля входу в підземне царство Аїда.
Розташовану дещо вище “Левкадської ске
лі” і “Острова Лесбос” сусідню з ними пар
кову композицію називають “Кавказька гірка".
Цю назву вперше згадує О.Л. Липа [10]. До
виходу цієї праці місцевість вище “Левкад
ської скелі” називали кам’янистою ділянкою.
Своїм мальовничим рельєфом і нагромаджен
ням великих гранітних брил це місце дійсно
чимось нагадує Кавказькі гори і логічно
пов’язується з міфом про титана Прометея.
19
І.С. Косенко
T '
Після ґрунтовного опрацювання Гомеро
во!' “Одіссеї” , ми припускаємося думки, що
Л. Метцель цей кам’янистий берег, скорі
те , створював як берег острова Ітака, що
був батьківщиною славнозвісного Одіссея.
“Острів Ітака” , або “Левкадська скеля” , роз
ташований у Нижньому ставу (в Іонічному
морі). Якщо дотримуватись цього, то камінь,
який лежить у воді і символізує, згідно з на
шими раніше висловленими припущеннями,
острів Лесбос, може і не бути ним, бо острів
Лесбос лежить в Егейському морі. Цей ка
мінь, скоріше, може символічно відображати
силует того корабля, на якому феакійці до
ставили сплячого Одіссея на його батьків
щину після того, як він добрався до Феакії з
острова Каліпсо. Згідно з міфологією, бог
моря Посейдон, за дозволом Зевса, пока
рав феакійців за те, що вони допомогли
Одіссею. Після повернення корабля з 52 ве-
слярами-феакійцями з острова Ітака він на
крив корабель з веслярами долонею, і во
ни навіки перетворилися на камінь. Можли
во, звідси й пішла назва “Камінь Смерті".
А, можливо, це той острівець Астерида, на
якому, згідно з Гомером, женихи Пенелопи,
дружини Одіссея, робили засідку, щоб уби
ти Телемаха, сина Одіссея, який відплив з
острова Ітака на пошуки свого батька.
Кілька слів про статую “Зима” . У 1846 р.
на карті “Софіївки” у виданні Т. Темері впер
ше з ’явилася назва цієї статуї “Вічний Жид” ,
або “Агасфер". Тоді вона стояла навпроти
фонтана “Семиструмінь", тобто там, де й
тепер. А. Регель у своїй праці також називав
цю скульптуру “Вічний Жид".
Статуя зображає старого чоловіка, облич
чя його виражає біль, страждання, він нама
гається прикритися хітоном, щоб захисти
тись від холоду. Вважалося, що це — алего
рія і пори року, і життя людини.
Вічний Жид, за середньовічною леген
дою, — один з тих, хто глузував з Ісуса Хри
ста, коли він ніс тяжкий хрест на Голгофу до
місця розп’яття. Він не давав Ісусу Христу
зупинитися відпочити. За це його засуджено
до вічного блукання по Землі аж до самого
страшного суду. Легенда про Агасфера (Віч
ного Жида) зацікавила багатьох митців і бу
ла відображена у творчості Гете, Шлегеля,
Ленау, Пушкіна, Жуковського, Кюхельбеке
ра, Шеллі, Ежена Сю, Яна Потоцького та ін.
Назва “Зима” у цієї статуї вперше вжи
вана І. Косаревським [5], і понад 50 років
наводилася в усіх радянських виданнях про
“Софіївку” .
Оскільки вся “Софіївка” , згідно з нашими
дослідженнями, відображає героїчні пригоди
Одіссея, це — не “Зима” і не “Агасфер” . Пе
ред нами статуя самого Одіссея, якого бо
гиня Афіна, залежно від обставин, перетво
рювала то на старця в хітоні, як у цій скульп
турі, то на сильного і красивого юнака. Ось
таким старим Одіссей з ’являється на острів
феаків, а коли розпочинаються змагання на
“Площі Зборів” , він вмить перетворюється
на мужнього мускулистого сильного воїна.
Старим і слабким він приходить і в хатину
свинопаса Свмея, щоб той його не впізнав:
“ ...Одіссея жезлом торкнулась Афіна. Змор
шками вкрилась на тілі гнучкім його шкіра
прекрасна, і над чолом його русе облізло
волосся, і постать згорбилась раптом уся,
так неначе в одряхлого старця, вмить по
мутніли і очі, раніше такі ще прекрасні...”
[2, с. 232].
Тож недаремно С. Гроза називає її скульп
турою Старого і вказує, що вона стояла на
“Левкадській скелі” , тобто на батьківщині
Одіссея — острові Ітака. На наше глибоке
переконання, цю скульптуру надалі так і слід
називати “Одіссей” і поставити на самій
вершині “Острова Ітака” , там, де раніше, як
ми писали, стояли бюсти Тадеуша Костюш-
ка, потім імператриці Олександри Федорів
ни, Т.Г. Шевченка, В.І. Леніна. Адже скульп
тура потрапила в парк вже після того, як
Л. Метцель від’їхав до Варшави і йому не
вдалося до кінця реалізувати свій задум,
тому упродовж цих 200 років скульптури
весь час переміщували по парку.
Сьогодні, безперечно, важко розгадати
всі задуми талановитого Л. Метцеля, який у
гротах, скелях, джерелах, водоспадах, окре
мих каменях і рослинах вдало матеріалізу
вав старогрецькі міфи про богів і насампе
ред Гомерову “Одіссею” . Про це свідчить і
наш опис тієї ділянки парку, де камінь, що
лежить у воді, можна уявити і як острів Лес
бос, і як острів Астерида, і як камінь, що
20 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, N° 2
Матеріалізація образів Гомерової “Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки”
символізує загибель корабля феакійців ра
зом з ними, аж ніяк не кріпаків, що будували
цей парк, як стверджували раніше.
Світова культура має чимало прикладів
відображення Гомерово! “Одіссеї” — пісні
вірного кохання, мудрості, героїзму, високо
го патріотизму та інших моральних чеснот
людства, які з давніх-давен і до наших часів
оспівуються в піснях, відображуються у тан
цях, в музиці, у картинах, у тому числі таких
відомих художників, як Мікеланджело, Ру
бенс, Рембрандт і багатьох інших.
Геній Л. Метцеля якраз і полягає в тому,
що він — єдиний у світі архітектор, який зу
мів цей класичний твір покласти на полотно
природи й людської праці й так талановито
•: відобразити. Отож, беріть в руки Гомеро-
зу “Одіссею” і пройдіться по “Софіївці” — ви
відчуєте і побачите цю геніальність.
Ми зупинилися лише на тих паркових
■юмпозиціях, назви яких, на нашу думку, то
тожні та збігаються з описом Гомерової
'Одіссеї” . Повний текст екскурсій по “Со-
оіївці” буде опублікований окремим видан
ням найближчим часом.
Автор вдячний насамперед викладачеві
•■•..зичного училища, екскурсоводові парку
- . Стефуці, яка, власне, своїм баченням
ісразів одіссеєвських героїв у “Софіївці”
-зштовхнула на аналіз попередньої праці,
а також працівникам парку Т.П. Балабак,
~Є. Алпатовій та екскурсоводам М.Х. Рудюк,
Г.В. Никитюк, Т.М. Бистранівській, що разом
з автором працювали в пошуках історичних
-ззв паркових композицій “Софіївки” .
":мер. Одиссея. — М. : Правда, 1984. — 320 с.
І ~:иер. Одіссея. — К. : Дніпро, — 462 с.
} "гейвс Р. Мифы Древней Греции, — M. : Прогресс,
' Э92. — 624 с.
- -'ващенко В. Исторический очерк Умани и Царицына
(Софиевки). — Киев, 1895.
5- і:-:зоевский И.А. Государственный заповедник “Co-
с .-евка”. — Киев : Изд-во Акад. архитектуры УССР,
Э51 - 117 с.
~ • :сенко И.С., М и т и н В.В., Сидорук Т.Н. Список се-
v -ч предлагаемых в обмен Уманским Государст-
=<г--ым дендрологическим парком “Софиевка" АН
.*СС? в 1991—1993 годах. — Умань, 1993. — 13 с.
емко І.С., Храбан Г.Ю., Мітін В.В., Гарбуз В.Ф.
Ц ;-^ологічний парк "Софіївка”. — К. : Наук, думка,
'Э56 - 155 с.
: « zssyjibKO Д.С., Рева М.Л., Тулупій Г.Г. Дендроло-
парк “Софіївка”. — К. : Вид-во АН УРСР,
Э62. — 83 с.
9. Кун Н.А. Легенды и мифы древней Греции.— М. :
Планета детства, 1998. — 608 с.
10. Лыпа А.Л. “Софиевка”: Уманский государственный
заповедник (1796—1949). — Киев: Изд-во АН УССР,
1948. — 10 с.
11. Мифологический словарь,— М. : Сов. энцикл.,
1991. — 736 с.
12. Мифы народов мира. Энциклопедия. — М. : Сов.
энцикл., 1987. — Т. 1. А—К. — 671 с.
13. Мифы народов мира. Энциклопедия. — М. : Сов.
энцикл., 1988. — Т. 2. К—Я. — 719 с.
14. Немировский А.И. Мифы древней Эллады, — М.
Просвещение, 1992. — 319 с.
15. Пашкевич В.В. Уманский Царицын с а д // Вестн.
импер. Рос. о-ва садоводства. — Спб., 1894. —
№ 3. — С. 167—179.
16. Регель А. Изящное садоводство и художественные
сады. — Спб.: Издание Г.Б. Винклера, 1896.
17. Храбан Г. Ю. Перший архітектор “Софіївки” І І Укр.
істор. журн. — 1971.
18. Ящужинский В. Умань и Царицын с а д // Киев. губ.
ведомости. — 10 и 31 янв. 1853 г., 16 янв. 1854 г.
19. Groza S. Opisanie Zofiowski. — 1843.— Цит. по:
Przybylski (1978). Krakow, 1978. — S. 225.
20. Themery T. Guide de Sophiowka, surnomme la mer-
veille de I'Ukraine... — Odessa, 1846. — S. 15—49.
21. Trembecki S. Sophiowka: Poeme polonais, traduit vers
francais par le comte de Lagarde. — Vienne, 1815. —
160 s.
22. Trembecki S. Zofijowka: Estep і objasnienia Adama
Mickiewicza. — Poznan, 1822. — S. 8—76.
Надійшла 17.08.2000
МАТЕРИАЛИЗАЦИЯ ОБРАЗОВ ГОМЕРОВОЙ
“ОДИССЕИ” В ПАРКОВЫХ КОМПОЗИЦИЯХ
“СОФИЕВКИ” КАК ВЕРШИНА ГЕНИАЛЬНОСТИ
ЛЮДВИГА МЕТЦЕЛЯ
И. С. Косенко
Дендрологический парк “Софиевка” НАН Украины,
Украина, Умань
На основании тщательного анализа античной литера
туры и других источников восстановлены утраченные
классические названия некоторых объектов и парковых
композиций “Софиевки” , в которых Л. Метцель ге
ниально воссоздал образы Гомеровой “Одиссеи” на
полотне человеческого труда и природы.
THE INCARNATION OF HOMER’S ODYSSEY
IMAGES IN PARK COMPOSITIONS OF SOFIIVKA
AS A CULMINATION OF METCEL’S GENIUS
I. S. Kosenko
Dendrological Park Sofiivka,
National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine,
Uman
The classic names of a series of objects and park com
positions of Sofiivka as a result of diligent analysis of clas
sical literature and other sources have been restored. The
architect of Sofiivka L.Metcel reproduced the images of
Homer’s Odyssey on a palette of human work and nature.
і . 5-6574. Інтродукція рослин. 2000, Ns 2 21
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1287 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:50:49Z |
| publishDate | 2000 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/83/abbff4ba9cd92e977d6d082bb282d283.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-12872020-01-17T20:33:18Z The incarnation of Homer's Odyssey images in park compositions of Sofiivka as a culmination of Metcel's genius Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля Kosenko, I.S. The classic names of a series of objects and park compositions of Sofiivka as a result of diligent analysis of classical literature and other sources have been restored. The architect of Sofiivka L. Metcel reproduced the images of Homer’s Odyssey on a palette of human work and nature. На підставі скрупульозного аналізу античної літератури та інших джерел відновлено втрачені класичні назви деяких об'єктів та паркових композицій “Софіївки", в яких Л. Метцель геніально відтворив образи Гомерової “Одіссеї” на полотні людської праці та природи. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2000-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1287 10.5281/zenodo.3334733 Plant Introduction; Vol 6 (2000); 16-21 Інтродукція Рослин; Том 6 (2000); 16-21 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377885 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1287/1240 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Kosenko, I.S. Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title | Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title_alt | The incarnation of Homer's Odyssey images in park compositions of Sofiivka as a culmination of Metcel's genius |
| title_full | Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title_fullStr | Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title_full_unstemmed | Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title_short | Матеріалізація образів Гомерової “ Одіссеї” в паркових композиціях “Софіївки” як вершина геніальності Людвига Метцеля |
| title_sort | матеріалізація образів гомерової “ одіссеї” в паркових композиціях “софіївки” як вершина геніальності людвига метцеля |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1287 |
| work_keys_str_mv | AT kosenkois theincarnationofhomersodysseyimagesinparkcompositionsofsofiivkaasaculminationofmetcelsgenius AT kosenkois materíalízacíâobrazívgomerovoíodísseívparkovihkompozicíâhsofíívkiâkveršinageníalʹnostílûdvigametcelâ AT kosenkois incarnationofhomersodysseyimagesinparkcompositionsofsofiivkaasaculminationofmetcelsgenius |