Біла Церква. Браницькі. “Олександрія”
Genealogy of the Branitskys family and present condition of the Dendrological Park Aleksandria of the National Academy of Sciences of Ukraine are shown.
Gespeichert in:
| Datum: | 2000 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Englisch |
| Veröffentlicht: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2000
|
| Online Zugang: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1292 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860144815872671744 |
|---|---|
| author | Chernetsky, Е.А. Mordatenko, L.P. |
| author_facet | Chernetsky, Е.А. Mordatenko, L.P. |
| author_sort | Chernetsky, Е.А. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2020-01-17T20:54:06Z |
| description | Genealogy of the Branitskys family and present condition of the Dendrological Park Aleksandria of the National Academy of Sciences of Ukraine are shown. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.3334749 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:50:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
= ЛА ЦЕРКВА. БРАНИЦЬКІ. “ ОЛЕКСАНДРІЯ”
А -ІЕРНЕЦЬКИЙ, Л.П. МОРДАТЕНКО
Ід е о л о г іч н и й парк “Олександрія” НАН України
1с і-з , 09100 Біла Церква, дендропарк “Олександрія” НАН України
генеалогію родини Браницьких і сучасний стан
І -сзний комплекс маєтків Браницьких на
о єдині сформувався упродовж останньої
-є-езті XVIII — початку XIX ст. Великий ко-
г»:--!ий гетьман Францішек Ксаверій Брани-
— отримав у спадкове володіння Біло-
_-:<зське староство. На рубежі XVIII—
р * ст. гетьман придбав також Богуславщи-
|«- і Понятовських та Рокитнянщину в Кар-
|в. _а<их. Ці маєтки складали єдиний терито-
і ї і _гний масив та економічний простір.
' і 'овною резиденцією Браницьких стала
z. *3 Церква за кількох причин. Місто було
•;=ним у старостві, густо заселеним, з
£ :ї.інутою торгівлею та цеховим вироб-
*»_*зом. За часів воєводи Равського князя
С ~-слава Вінцентія Яблоновського тут у
~ -І р. був закінчений старостинський за-
|«- з якому розміщувалася добре облаш-
" ;-а резиденція. Крім того, місто було
- - ІШ И М , ніж інші містечки, якими володі-
іг . " Боаницькі, — Ставище, Богуслав, Рокитне.
’зєтками Браницьких володіли чотири
1 *т:«агіння.
“ ■ерше покоління — гетьман Францішек
<•: ееерій (Ксаверій Петрович) та Олександра
і Е-'ельгардтів (Олександра Василівна) —
е : :дло нерозподіленими маєтками з ре-
.г-дією у Білій Церкві упродовж 1778—
В ■ -РЧЕЦЬКИЙ, Л.П. МОРДАТЕНКО, 2000
І ■ ' 5 15-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2
дендрологічного парку “Олександрія” НАН України.
1838 pp. За гетьманових часів було збу
довано й облаштовано доволі скромну місь
ку резиденцію — ансамбль Зимового пала
цу і позаміську — з великим мистецтвом
створений парк “Олександрія” та ансамбль
Літнього палацу. Тоді ж у місті розпочалося
велике будівництво: парафіяльного костелу
Св. Івана Хрестителя та церкви Преобра
ження Господнього (в яких було влаштовано
родові склепи), торгових рядів, ансамблю
поштової станції.
Друге покоління — сенатор граф Владис
лав Григорій (Владислав Ксаверійович) та
Роза із Потоцьких (Роза Станіславівна) —
володіло також нерозподіленими маєтками
упродовж 1838—1843 pp. Тоді ж завершило
ся велике будівництво у Білій Церкві — зве
дено церкву Св. Марії Магдалини на Заріччі,
ансамбль Білоцерківської гімназії.
Третє і четверте покоління — граф Влади
слав Михаїл (Владислав Владиславович) та
Марія із Сапєг (Марія Євстафівна) з дочками
Марією Розалією Радзивілл і Софією Строц-
ці — володіли частиною маєтків з резиденці
єю у Білій Церкві з 1843 до 1918 p., причому
дочки Владислава Михаїла вступили у воло
діння тільки після смерті батька у 1884 р. На
цей період припадає становлення Білої Церк
ви як регіонального промислово-торговель
ного центру. Показовим є рапорт жандарм
45
Є.А. Чернецький, Л .П . Мордатенко
ського полковника про Білу Церкву 1886 p.,
який, зрештою, підводить підсумок здобут
кам часів Владислава Михаїла: “За послед
нее десятилетие в пределах Киевской гу
бернии в промышленном, торговом и даже
политическом отношении приобрело боль
шое значение местечко Белая Церковь Ва
сильковского уезда, которое в означенных
отношениях, а также по количеству народо
населения превзошло все уездные города
губернии, чему немало способствовало на
хождение сего местечка на железной доро
ге и сосредоточение в нем главного управ
ления большими имениями и содержание
заведений Графини Браницкой. В местечке
Белая Церковь народонаселение доходит до
37 тыс. жителей, в нем имеется мужская и
женская гимназии, чугунно-литейный и пи
воваренный заводы, около местечка распо
ложены сахарные заводы Шамраевский,
Езернянский, Саливонковский, Кожанский и
Сенявский, а в 50 верстах располагается
Ставищанский сахарный завод в Таращан-
ском уезде; все эти заведения, большие по
производствам, почему в них сосредоточи
вается огромное число рабочих; нахожде
ние в местечке Белая Церковь главного
управления имениями и заведений сосре
доточивает в нем массу служащих частных
лиц по найму и преимущественно польского
и еврейского происхождения и приезжаю
щих по коммерческим делам и предприяти
ям в местечко, которое, по отзывам ком
мерческих лиц, приняло на себя торговое
значение г. Бердичева...” [16, с. 4].
Після смерті графа Владислава Михаїла
його спадкоємці продовжували курс на еко
номічну розбудову маєтків та Білої Церкви
як їх центру, що блискуче вдалося.
Другим значним центром володінь Брани-
цьких було містечко Ставище. Вже у сере
дині XVIII ст. воно набуває значення півден
ної столиці Білоцерківського староства. Тут
будуються старостинський замок і костел
Св. Трійці.
Важливим фактором було й те, що пого
ловщину збирали в окремому Ставищансь-
кому кагалі, а греко-католицькі та православ
ні церкви мали окремі протопопії з центром
у Ставищах.
Резиденцію Браницьких тут будували ще з
кінця XVIII ст. (з нею пов’язана смерть Олек
сандра Браницького, старшого сина гетьма
на), але стало в ній замешкав у середині
XIX ст. граф Олександр (Олександр Владис
лавович) — другий позашлюбний син сена
тора Владислава Григорія, який успадкував
після смерті батька Ставищанщину. Він був
одружений з Анною із Голинських. Після йо
го смерті у 1877 р. маєтки успадкував єди
ний син — граф Пій Владислав (Владислав
Олександрович), одружений з Юлією із По-
тоцьких. Після його смерті у 1914 р. маєтки
перейшли у спадок його удові та дітям: Ма
рії Любомирській, Анні Тарновській, Юлії По-
тоцькій, Розі Тишкевич.
Третій центр володінь Браницьких містив
ся у Богуславі. Як значне королівське міста
Богуслав з ’являється вже у XVII ст. У XVIII ст
старости богуславські (серед них був і ос
танній з графів Браницьких) мали тут замок
добре облаштовану резиденцію. Згодом Бо-
гуславське староство було подароване По-
нятовським, у яких його придбав гетьман
Браницький. Увагу до облаштування Богу-
слава зазначено ще в першому поколінн
Браницьких на Київщині. Сенатор Владислав
Григорій, ще за життя матері, у 1825 р. бу
дує тут костел Св. Андрія. У середині XIX ст
після розподілу маєтків між онуками Богу-
славщину отримує граф Григорій Костянтиі
(Костянтин Владиславович), одружений ;
Ядвігою із Потоцьких. Після листопадовоп
повстання Браницькі дарують царській ро
дині Рокитнянщину, а згодом продають
значну частину Богуславщини разом із міс
течком Богуславом. Спадкоємець Григорі?
Костянтина — його син Францішек Ксаве-
рій Владислав Олександр Костянтин Андріі
Леон (Ксаверій Костянтинович), одруженні*
з Анною із Потоцьких, влаштував резиден
цію в Медвинському Ключі, який залишивсь
від широких батькових володінь.
Політична діяльність Корчаків-Браницькиш
в історичні часи мала різне спрямування.
Постать великого коронного гетьман.- ■
Ксаверія Браницького вже 200 років викли- І
кає водоспад польських звинувачень у зраz 1
46 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, N.
Біла Церква. Браницькі. “Олександрія”
' _ональних інтересів. Браницький був од-
■ з вождів русофільського політичного
.. який всіляко боровся зі спробами ко-
- "я Станіслава Августа та його оточення
- нормувати застарілі конструкції Речі По-
: *итої й увійти до XIX ст. з оновленою
: чавою. Браницький став одним із про
б р ів Тарговицької конфедерації, що на
далася скасувати реформи. Останні два
поділи Речі Посполитої, що поклали край
яренному існуванню Польської держави,
/шли при активній участі Браницького,
• всіма засобами підтримував російські
‘ гоеси. В останні години існування Речі
политої, коли вже було оголошено про
■ 'овий розподіл залишків польської тери-
сейм оголосив Браницького зрадни-
нації та прийняв рішення про скасуван-
•ого титулів і конфіскацію всього майна,
т це рішення вийшло вже запізно. Бранй-
•й мав імператорські гарантії на все, що
=ки хотіли у нього відібрати. Від цього
всі поляки, що після розподілу Речі По
д іт о ї залишились на національній пози-
•'али до Браницького та його родини
ї~ивне ставлення.
: ззом з цим треба зазначити, що роз-
' л і зникнення Речі Посполитої не були
:о гетьмана. Його політичний курс був
-мований не проти держави, а проти
:.'Стості короля. Браницький прагнув по
чатися за королівську корону під час
ового безкоролів’я, спираючись на ро-
=<і гроші. Справжнє ставлення гетьмана
= зсії добре репрезентують русофобські
зви його, тоді ще малого сина.
~ :ля смерті імператриці Катерини II сто-
• Браницьких з царською родиною по
злися через негативне ставлення Пав-
zo пам’яті, справ та друзів його покійної
: Є відомості про встановлення нагля-
- а графом Браницьким. Але ця опала не
■ -ула так сильно на кар’єру їхнього си-
— графа Владислава Григорія: в царю-
я Павла він отримав орден Св. Івана
римського, що заснував імператор.
. "очатком царювання Олександра І Бра-
знов отримали втрачені позиції, хоча
; повернулися до двору. Залишившись
; " й Церкві і займаючись здебільшого
справами величезних маєтків, що належали
роду, вони підтримували стосунки з Рома-
новими. Імператор Олександр відвідував Бі
лу Церкву та резиденцію Браницьких “Олек
сандрію” , віддаючи шану старій гетьмановій
родині, всіляко сприяв її дітям. Так, дочки
графині Олександри Софія та Єлизавета
отримали 1807 р. звання фрейлін, добре
йшла кар’єра сина Владислава Григорія,
який став сенатором, кавалером декількох
орденів. Крім імператора до Білої Церкви у
той час приїздили й інші члени царської ро
дини. О. Браницька теж знаходила можли
вості зробити послугу царю та його дружині.
Наприклад, позичала імператорові гроші на
турецьку війну 1807—1809 pp., у 1821 р. во
на “представила Императрице Марии Фе
доровне 400 000 рублей на содержание се
ми пансионерок в училище ордена Св. Ека
терины” , яким її було нагороджено ще за
часів Катерини II. Кілька разів відвідував
графиню Олександру імператор Микола І,
який “ставився до неї з великою повагою” .
Одного разу, після закінчення Служби Божої
в домовій церкві Св. Катерини (розташову
валася в “Олександрії” ) він подарував духів
нику графині священику Антонію Павловсь-
кому золотий перстень з діамантами, що
також можна розглядати як ілюстрацію від
ношення до графині Браницької.
Політична проблема постала проти волі
графині Олександри через небажані, за її
думкою, одруження її дітей. З чотирьох пред
ставників другого покоління графів Браниць
ких, які досягли повноліття, троє одружили
ся з нащадками роду Потоцьких. Цей рід, на
відміну від Браницьких, займав визначні по
зиції в польському визвольному русі й брав
активну участь у повстанні 1830 р. З По-
тоцькими до родини Браницьких прийшли
ідеї польського патріотизму та русофобії.
Графиня Олександра, захищаючи ті позиції,
які рід Браницьких зайняв у придворному
житті Санкт-Петербурга, починаючи з 1770—
1780 pp. намагалася активно протидіяти не
бажаним тенденціям. Але навіть її син Вла
дислав, на якого вона мала неабиякий
вплив, одружився з Потоцькою і мав від
неї двох синів. Графиня Олександра цілком
усвідомлювала, яке майбутнє чекає на її
-. 05-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2 47
Є.А. Чернецький, Л.П . Мордатенко
нащадків, маючи перед очима приклад По-
тоцьких, які втратили Умань з “Софіївкою” та
значну частину уманських маєтків внаслідок
конфіскацій за участь у повстанні. Крім то
го, вона добре пам’ятала ставлення Санкт-
Петербурга до родини під час царювання
Павла І.
Добрі стосунки з Романовими підтриму
валися Браницькими й після смерті графині
Олександри упродовж 1838—1843 pp., коли
на чолі роду стояв граф Владислав Григо
рій, який вдало удавав, що знаходиться
осторонь від польського визвольного руху.
Але особливих надій на те, що політичний
заповіт графині Олександри буде виконаний
і після смерті її сина, вже не було навіть і
в останні роки його життя. Враховуючи, як
патріотично тримали себе онуки упродовж
1840-х років, можна впевнено говорити, що
вдома, “при своїх” , виховання дітей мало
чітке польсько-патріотичне спрямування.
Зі смертю графа Владислава теплі відно
сини між Браницькими та Романовими почи
нають потроху холоднішати й скоро зовсім
зникають, перетворившись на ворожнечу.
Тому самі зміни в політичній та національ
ній орієнтації третього покоління Браницьких
цілком зрозумілі — онуки збагнули необхід
ність спокутувати зраду свого діда. Приклад
родичів Потоцьких, які заради незалежності
батьківщини пішли на ризик втрати своїх
українських маєтків (й частково їх втратили),
міг сильно вплинути на свідомість молодих
Браницьких.
Внаслідок цього старший з братів — Фран
циск Ксаверій, який зробив блискучу війсь
кову кар’єру, був часто на очах у Миколи І,
поїхав до Франції, почав спілкуватись з
польською еміграцією, увійшов до Великого
Сходу Франції (головна французька масон
ська ложа) й, врешті-решт, відмовився по
вернутись до імперії. Імператор видав на
каз, який дуже нагадував рішення польсько
го сейму півстолітньої давнини про конфіс
кацію майна та скасування посад, титулів
(на відміну від поляків, імператор виконав
його). Натомість Франциск Ксаверій-онук
став одним з відомих фінансистів Франції і
постійно фінансував польський національно-
визвольний рух, був одним із закордонних
проводирів другого польського повстання
1863 р. Щоб підкреслити своє ставлення до
політики царів стосовно Польщі, Франциск
Ксаверій Браницький взяв участь у Кримсь
кій війні на боці союзників (йшов в атаку про
ти росіян, одягнувши російські нагороди).
Молодші брати Франциска Ксаверія також
відзначились новою для Браницьких патріо
тичною свідомістю. Костянтин Браницький,
володар Богуславського маєтку, продав йо
го більшу частину й також вийшов з росій
ського підданства. Граф Олександр, воло
дар Ставищанського маєтку, був звинува
чений у підтримці польського повстання
1863 р. й кілька років був на засланні.
Лише граф Владислав, що володів біло
церківськими маєтками та резиденцією
всього роду, зберіг добре реноме при дворі,
але це, скоріш, треба віднести на рахунок
необхідності, аніж дійсної його вірності цар
ському престолу. Проте його величезні во
лодіння та вплив на місцеві справи врахову
валися у Санкт-Петербурзі — імператор
Олександр II приїздив до Білої Церкви, а
також великий князь Микола Миколайович-
молодший (онук Миколи І), що потім був го
ловнокомандувачем російської армії під час
першої світової війни. 4 червня 1916 р. гра
финю Марію Браницьку (удова графа Вла-
дислава-онука, яка разом з дочками успад
кувала його володіння) відвідала в Білій
Церкві імператриця Марія Федорівна, мати
останнього російського імператора. Всі ці
стосунки Браницьких з Романовими можна
розглядати виключно в політичному відно
шенні: польський визвольний рух не вщухав
і візити членів царської родини мали зроби
ти відповідний вплив на громадську свідо
мість. Колишньої близькості їм вже ніколи
не судилося відродити.
Підводячи підсумки, треба сказати, що за
70 років після смерті графині Олександри
нащадки не тільки не виконали її політично
го заповіту, але значною мірою знищили ті
засади економічної потужності, які зрадою
гетьмана та зв’язками гетьманової вдалося
перевести через бурхливі роки розподілів
Речі Посполитої, царювання Павла Петрови
ча й повстання декабристів, потім поляків
Однак у політичному заповіті старої графині
48 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2
Біла Церква. Браницькі. “Олександрія”
-■ ий був спрямований на просту консерва-
_ о традиційних придворних стосунків, був
:^ин серйозний прорахунок, який, правда,
— можна ставити їй у провину. Вона не мог-
іг передбачити, що через століття імперія
ї'зде , Романови будуть розстріляні, части
н о почнуть приватне життя на Заході, а
? 'ьшовики будуватимуть нову імперію вже
-г інших соціальних засадах. Це не перед-
!ї-ил а не тільки вона, але й її онуки.
Якщо ми поглянемо на втрати та здобутки
.хів і правнуків гетьманових, то побачимо,
: зміни були недостатніми та невдалими
- збереження економічної потужності ро-
після 1917 р. За другу половину XIX ст.
-=фи Браницькі внаслідок конфіскації неру-
voro майна, яке належало Франциску
зверію-онуку, і продаж втратили маєтки
Волині та окремі маєтки на Київщині,
.обливо вагомим був продаж значної час-
колишнього Богуславського староства
- подарунки (хабарі) царській родині одра-
~ісля придушення повстання 1863 р. На-
• сть були придбані замок Монтрезор на
ззі з містечком навколо нього (Франція),
■з в Італії та колишній палац Віланов з
•"ом під Варшавою (спадок від графів
~эцьких). Як видно з цього побіжного
-ду, Браницькі втратили прибуткові маєт-
-а Україні й придбали розкішні, але не-
•"буткові помешкання на Заході, з яких
_ э Віланов розташовувався у межах ім-
: Покоління меценатів і колекціонерів
їи л о с я безсилим перед соціальними та
=<овими катастрофами XX ст.
І/часний стан парку “Олександрія” визна-
оеставраційні роботи, розпочаті 1957 р.
-ерівництвом Д.М. Криворучка. До 1968 р.
-звлено більшість малих архітектурних
■ Китайський місток, водоспад Руїни,
:-аду “Ехо” , Колону пелікана, Арочний
:<, Великий водоспад та ін. Одночасно
' : споруджено й нові об’єкти — джерело
_а Круглу альтанку. На території колиш-
" о фруктового саду (у східній частині
• під керівництвом І.Г. Дерія закладено
~аркові насадження.
-аступні роки значну увагу звертали на
-струкцію паркових насаджень. З 1983 р.
у ньому проводились регулярні науково об
ґрунтовані ландшафтні та санітарні вирубки,
що сприяло значному поліпшенню естетич
ного і фітосанітарного станів деяких ділянок.
Для відновлення старих і створення нових
композицій до складу насаджень введено
велику кількість дерев та кущів, у тому числі
і нових видів, які ніколи раніше не росли в
парку. Під керівництвом та за участю спів
робітників Національного ботанічного саду
ім. М.М. Гришка НАН України закладено інт
родукційний та промисловий розсадники,
організовано дослідно-промислову дільницю
квітництва закритого та відкритого ґрунту.
Кількість рослин, які культивуються в парку
“Олександрія” , зросла за останні 100 років
приблизно у 8 разів.
Реставрація і реконструкція парку триває
донині. Так, нещодавно закінчено ландшафт
не оформлення Північного входу; проведено
роботи з очистки декоративних ставків;
здійснено благоустрій території Палієвої го
ри, встановлено пам’ятний знак Семену Па
лію; збудовано огорожу території парку; ре
ставровано озеро Діани; розроблено проект
та розпочато ландшафтне оформлення Схід
ної поляни; розпочато відновлення перлини
“Олександрії” — паркової діброви; встанов
лено на постійне місце ювілейну колону са
дівнику А. Енсу. На черзі відновлення та ре
конструкція нових паркових об’єктів.
1. Бовуа Даніель. Битва за землю в Україні 1863—1914.
Поляки в соціоетнічних конфліктах. — К. : Критика,
1998, — 334 с.
2. Бовуа Даніель. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська
шляхта між царизмом та українськими масами
(1831—1863) / Перекл. з франц. Зої Борисюк. — К. :
ІНТЕЛ, 1 9 9 6 .-4 1 6 с.
3. Браницкая 11 Словарь Брокгауза и Ефрона: В 87 т. —
Т. 8. — С. 596-597.
4. Браницкие / / Там же. — С. 597—598.
5. Браницкий / / Русский биографический словарь. —
СПб., 1908. — С. 327—328.
6. Браницька-Вольська Анна. Дані про родину Корчак-
Браницьких / Пер. з польс. Володимира Іванціва
(Ксерокс машинопису). — 67 с. — Особистий архів
Євгена Чернецького.
7. Викторов Н. Кружок шестнадцати / / Истор. вестн. —
1895. — С. 174—182.
8. Григоренко І.Т. Воспоминания жителя Белой Церкви,
старого коммуниста, учителя-пенсионера Григоренко
Ивана Тихоновича, работавшего до Советской вла
сти у Браницких/ / Папки М.М. Грисюка (Машино
пис). — Біла Церква, 1963. — 13 арк. — Особистий
архів Євгена Чернецького.
z05-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 2 49
Є.А. Чернецький, Л.П . Мордатенко
9. Кривошея 1.1. Потоцькі герба Пілява: тульчинська
лінія. — К. : Наук, світ, 2000. — 16 с.
10. Лихач Е. Браницкая / / Русский биографический
словарь. — СПб., 1908. — С. 326—327.
11. Мордатенко Л.П., Гайдамак В.М., Галкин С.П. Ден
дропарк “Александрия" / Путеводитель. — Киев :
Наук, думка, 1990. — 78 с.
12. Познанский Б. Кое-что о козаччине на Украине в
1855 году/ / Киев, старина. — 1905. — 89. — Ап
рель.— С. 139—159.
13. Познанский Борис. Император Александр I в Белой
Церкви у графини Браницкой / / Там же. — 1889. —
2 5 .— Апрель. — С. 187—188.
14. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях
Киевской губернии. — Киев, 1864.
15. Ришкевич А. Колекціонери та любителі / Пер. з
польс. Л. Кочі (Ксерокс машинопису). — 42 с. —
Особистий архів Євгена Чернецького.
16. Родословная книга дворян Киевской губернии за
время от 1865 по 1905 год. Часть V / / Держ. арх.
Київ, обл., ф. 782, оп. 2, спр. 431, арк. 1—6.
17. Списки титулованным родам и лицам Российской
империи. — СПб., 1892.
18. Степанишина Оксана. Господарство графів Брани-
цьких на Київщині і реформа 1861 року в їх маєт
ках. — К., 1930.
19. Церкви, сооруженные Графинею А.В. Браницкою / /
Киев, губерн. ведомости. — 1855. — № 4. — С. 22—
26.
20. Чернецкий Е.А. Мемориал светлейшему князю Гри
горию Потемкину-Таврическому в Белой Церкви. —
Белая Церковь : Мустанг, 1997. — 44 с.
21. Чернецький Є.А. Білоцерківські реліквії імп. Катери
ни II та кн. Г.О. Потьомкіна-Таврійського / / Пробле
ми збереження та відродження пам'яток історії та
культури. Матеріали наук.-практ. конф., присвяченої
70-річчю Білоцерк. держ. краєзнав. музею “Біла Це
рква” (25—27 трав. 1994 p.). — Біла Церква : Б.в.,
1994. — С. 25—26.
22. Чернецький Є., Ярмола О. Мовчазний свідок старо
вини / / Біла Церква. Вчора, сьогодні, завтра. —
1998. — № З, — С. 18-21.
23. Чернецький Є. Білоцерківська церква св. Миколая
(1637—1917 pp.). — Біла Церква : Мустанг, 1999. —
36 с.
24. Чернецький Є. Браницькі І І Замкова гора. — 1999—
2000. — № 12989-13071.
25. Шумигорский Е. Из галлереи исторических силу
этов. Графиня А.В. Браницкая / / Истор. вестн.—
1900. — Т. 79. — Январь. — С. 171—202.
26. Щербина В. Жалованная грамота гр. Ф.К. Браниц-
кому на Белоцерковское староство (1774, дек. 13) / /
Киев, старина. — 1893. — Т. 41. — Апрель. —
С. 161—165.
27. Энгельгардт Л.Н. Записки Льва Николаевича Эн-
гельгардта. 1766—1836. — Москва, 1868.
28. Boniecki A. Herbarz Polski. — Warszawa, 1900. — II,
cz. 1. — S. 108-109.
29. Czernecki E. Hrabina Branicka. — Biala Cerkiew, 1999. —
77 s.
30. Konopczynski V/. Braniccy 11 Polski Slownik Biografic-
zny. — Krakow, 1936. — T. 2. — S. 398-401.
31. Materialy do biografii, genealogii і heraldyki Polskiej. —
Buenos Aires, Paryz, 1964. — S. 233.
32. Rulikowski E. Opis powiatu Wasylkowskiego pod
wzgledem historycznym, obyczajowym і statystycz-
nym. — Warszawa : w drukarni S. Orgelbranda, 1853.
33. Wojciechowska-Zywultowa Jadwiga. Biala Cerkiew.
Ksiazka pamiatkowa bialocerkiewian. — Warszawa,
1939. — 83 s.
34. Zat^ski S. Jezuici w Polsce. — Lwow, 1905. — T. 4,
cz. 4. — (Kolegia і domy zaJozonie za krolow Jana
Kazimierza, Michala, Jana III, obydwoch Sasow і Sta-
nistawa Augusta, 1648—1773).
Надійшла 26.08.2000
БЕЛАЯ ЦЕРКОВЬ. БРАНИЦКИЕ. “АЛЕКСАНДРИЯ”
Е.А. Чернецкий, Л.П. Мордатенко
Дендрологический парк "Александрия" НАН Украины,
Украина, Белая Церковь
Приведены генеалогия семьи Браницких и современ
ное состояние дендрологического парка “Александрия*
НАН Украины.
BELAYA TSERKOV. THE BRANITSKYS. ALEXANDRIA
Е.А. Chernetsky, L.P. Mordatenko
State dendrological park Aleksandria,
National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine,
Bila Tserkva
Genealogy of the Branitskys family and present condition
of the Dendrological Park Aleksandria of the National Aca
demy of Sciences of Ukraine are shown.
50 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, Nr
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1292 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:50:52Z |
| publishDate | 2000 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/d2/df2ee6d8cb5ac9481508e325f0054ad2.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-12922020-01-17T20:54:06Z Belaya Tserkov. The Branitskys. Alexandria Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” Chernetsky, Е.А. Mordatenko, L.P. Genealogy of the Branitskys family and present condition of the Dendrological Park Aleksandria of the National Academy of Sciences of Ukraine are shown. Подано генеалогію родини Браницьких і сучасний стан дендрологічного парку “Олександрія” НАН України. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2000-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1292 10.5281/zenodo.3334749 Plant Introduction; Vol 6 (2000); 45-50 Інтродукція Рослин; Том 6 (2000); 45-50 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377885 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1292/1245 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Chernetsky, Е.А. Mordatenko, L.P. Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title | Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title_alt | Belaya Tserkov. The Branitskys. Alexandria |
| title_full | Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title_fullStr | Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title_full_unstemmed | Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title_short | Біла Церква. Браницькі. “Олександрія” |
| title_sort | біла церква. браницькі. “олександрія” |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1292 |
| work_keys_str_mv | AT chernetskyea belayatserkovthebranitskysalexandria AT mordatenkolp belayatserkovthebranitskysalexandria AT chernetskyea bílacerkvabranicʹkíoleksandríâ AT mordatenkolp bílacerkvabranicʹkíoleksandríâ |