Горобина: стан та перспективи культури
The research deals with up questions of the introduction and selection of the mountain ash species in Ukraine. Their biological characteristics and biological features are given under the conditions of growth in the Forest-Steppe zone of Ukraine. The pomological description and biochemical character...
Збережено в:
| Дата: | 2000 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Англійська |
| Опубліковано: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2000
|
| Онлайн доступ: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1395 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Plant Introduction| _version_ | 1860144924378267648 |
|---|---|
| author | Melnichenko, N.V. |
| author_facet | Melnichenko, N.V. |
| author_sort | Melnichenko, N.V. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2020-01-13T17:05:02Z |
| description | The research deals with up questions of the introduction and selection of the mountain ash species in Ukraine. Their biological characteristics and biological features are given under the conditions of growth in the Forest-Steppe zone of Ukraine. The pomological description and biochemical characteristics of the new cultivars are presented. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.3364674 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:52:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
ГОРОБИНА: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТУРИ
- В. МЕЛЬНИЧЕНКО
-зональний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
заїна, 01030 Київ, вул. Пирогова, 9
£ ■•світлено питання інтродукції і селекції видів горобин в Україні. Наведено ботанічну характеристику і біо-
' : гічні особливості їх в умовах Лісостепу України. Зроблено помологічний опис і дано біохімічну оцінку нових
портів горобин.
: д горобини Sorbus L. належить до родини
:;зоцвітих Rosaceae L. З 84 видів горобин
поширених у помірному поясі Північної
■ зкулі, значна частина має гібридне похо-
:_«ення, в культуру введено 14 [9, 11].
Об’єм роду Sorbus L. чітко не встановлений
-еоез великий поліморфізм видів, які утворю-
•:~ь цей таксон, а також через розкиданість
: -ч х ареалів.
Заданими багатьох дослідників [4, 10, 29],
Sorbus L. містить 85 видів. Е.Ц. Габрие
ли [4] визнала в роді 50 видів, обминаючи
;елику кількість сумнівних. В.Л. Комаров і
•_ Д. Цинзерлінг [10] навели класифікацію
: :ду Sorbus L., попередньо розділеного на 2
■ ^ооди: Eu-Sorbus К о т . і Hahnia Med. Підрід
E_-Sorbus В.Л. Комаров розбив на 2 секції:
І : "ius, в яку включив єдиний вид — S. domes-
и:а L., і Aucuparia, що м і с т и т ь 3 види. Підрід
- - “ піа Ю.Д. Цинзерлінг також розбив на 2 сек-
Aria з 5 рядами, що включають 20 видів, і
* : -отипну секцію Tosminaria з видом S. tosmi-
ь з (L.) Crantz. A. Rehder [40] виділив Sorbus
гамостійний рід з 5 секціями.
-а основі вивчення ряду Subfuscae із секції
- з куди входить і вид Micromeles alnifolia,
: _ Габриелян [4] виявила значну подібність
■ -*ими в будові квіток, плодів і листків. Ре-
- : Мельниченко, 2000
тельним аналізом квіток і плодів, а також по
рівняльно-морфологічним вивченням китайсь
кої групи горобин і видів з ряду Subfuscae до
ведено спільність ознак у цих видів: наявність
у мезокарпі клітин двоякого роду — крохма-
леносних і тих, які містять дубильні речовини і
хлоропласти, що розміщені групами. Це власти
во лише представникам секції Aria.
Г.В. Максимова [14], не знайшовши відмін
від видів секції Aria у Sorbus alnifolia, описала
Micromeles як S. alnifolia і віднесла його до
роду Sorbus підроду Hahnia секції Aria, а не
до роду Micromeles.
Е.Ц. Габриелян [4] дала класифікацію роду
Sorbus L., згідно з якою виключила підроди,
а виділила секції і підсекції.
I. Sect. Sorbus (Aucuparia Medic) К. Koch.
В неї включено 12 Subsect.
II. Sect. Lobatae Gabr.
III. Sect. Aria Pers — 9 Subsect.
IV. Sect. Micromeles (Deche) Rehd - 3 Subsect.
V. Sect. Torminaria (D.C.) Schauer.
VI. Sect. Cornus (Spahe) Boiss.
VII. Sect. Chamaemespilus G. Hegi.
Число хромосом у горобин різних видів
коливається від 2п = 34 до 2п = 68.
З давніх часів горобину використовували
як декоративну рослину.
Інтродукція різних видів горобин у Росії роз
почалась у другій половині XVIII ст., що засвід
'605-6574. Інтродукція рослин. 2000, N9 3-4 77
Н.В. Мельниченко
чують праці Н.В. Шредера (1861) і А.П. Фед-
ченко (1870) [31, 37].
Починаючи з 1930-х років велику роботу
щодо інтродукції горобин у колишньому СРСР
проводив А.В. Гурський [6].
Значний внесок в інтродукцію горобин зро
били Ф.Н. Русанов [27], Л.А. Фролова, Т.І. Заі-
коннікова.Т.В. Максимова [14], І.П. Петрова [25].
В Україні горобина відома з 1809 р. У 1911 р.
в Кременецькому ботанічному саду на Волині
з ’явилась горобина гібридна (Sorbus hyb-
rida L.) — результат схрещування S. domestica
і S. intermedia. Нині цей вид поширений у бо
танічних садах, парках, скверах і вуличних на
садженнях. Найкремезніше і найстаріше де
рево горобини (заввишки до 14 м) росте у
Львові. Найбільші дерева цього виду у Пол
таві (Петрівський парк) та Харкові [13].
У 1809 р. вперше в Україні з ’явилась у куль
турі горобина борошниста (Sorbus aria L.)
Crantz., інтродукована в Основ’янському саду
на Харківщині, а з 1811 р. її вирощують у ко
лекційних насадженнях Кременецького саду.
Нині вона відома майже в усіх ботанічних са
дах. З того ж року в акліматизаційному саду
ім. І.Н. Каразіна почали вирощувати горобину
садову, або домашню (S. domestica L.) [7].
З 1936 р. в Україні було випробувано й деякі
інші види, а саме Sorbus americana March.,
S. amurensis Koehne, S. dumosa Sarg., S. latifolia
(Lam.) Pess., S. thianshanica Rups., S. umbellata
Zingerl., які виявились цілком стійкими [11].
Найбільшу колекцію горобин було зібрано
в дендропарку “Тростянець” на Чернігівщині:
за даними інвентаризації 1986 p., тут зроста
ло 17 її видів і форм [22]. Для Лісостепової
дослідно-селекційної станції наводиться 13
видів і 6 гибридів.
Другим центром (осередком) зосередження
горобин в Україні є Полтавська обл.
У 1930 p., за даними О.Л. Липи [13], тут
зростало 12 видів і форм, у Ботанічному саду
ім. акад. О.В. Фоміна Київського державного
університету ім. Т.Г. Шевченка (1940) — 9, в
Уманському дендропарку “Софіївка” (Черкась
ка обл., 1946) — 8 видів. Нині колекція горо
бин у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна
налічує 13 видів [9], які введено в культуру.
М.Ф. Кащенко здійснив широку і планову
інтродукцію плодових, декоративних і лікарсь
ких рослин у Києві на початку XX ст. Саме він,
визначаючи напрям робіт щодо акліматизації,
основну увагу зосередив на вивченні і створенні
південних плодово-ягідних рослин, придатних
для культури в північній частині України [7].
Одним з цікавих об’єктів, інтродукованих у
1920-х роках у Київ, була горобина кримська,
або домашня, чи великоплідна — Sorbus do-
mestika L., яка є давнім реліктом середзем
номорської флори. Цей вид у дикому стані ро
сте в гірській частині Криму, переважно в лісах
південного макросхилу головного пасма гір, у
поясі від 100 до 800 м над р. м. Вона характе
ризується незвичними масивними як для пред
ставників роду Sorbus плодами завдовжки 15—
35, завширшки 13—30 мм. Середня маса пло
ду дикорослої рослини дорівнює 5,5 г, макси
мальна — 10 г. У культурі відібрані форми з
плодами масою до 15—18 г [16, 17, 19].
У 1965—1971 pp. в Ботанічному саду
ім. акад. О.В. Фоміна було введено в культуру
Sorbus intermedia (Ehrh.) Pess, S. discolor
(Maxim), S. auc. L. “Dirkenii” , S. commixta (Hedl),
інтродуковані із Західної Європи, Малої Азії,
Північної Америки, Китаю, Кореї, Японії, Се
редземномор’я і запозичених у ботсад з Ме
щерська (Лісостепової дослідно-селекційної
станції), розсадника Ужгородського комунгос
пу та розсадника “Багрінова гора” Київського
комунгоспу, дендропарку “Тростянець” Черні
гівської обл., Ташкентського ботсаду, Ставро
поля, околиць Фрунзе з урочища Апа-Арча [9].
Колекційні і селекційні форми горобини ак
ліматизаційного саду ім. М.Ф. Кащенка, які
стали основою селекційної роботи з гороби
нами в Центральному республіканському бо
танічному саду АН УРСР (ЦРБС) з 1975 p., коли
акліматизаційний сад було ліквідовано, а його
колекції перенесено в ЦРБС [7]. Горобину як
плодову культуру вивчають багато наукових
установ — в Одесі, Умані, на Полтавщині, Сум
щині, в Донецьку, Ялті та ін. Найбільшу увагу
горобині як плодовій культурі приділяють у бо
танічних садах Києва [8, 19, 20].
Вивченням горобини як плодової культури
доведено доцільність широкого культивування
її в різних регіонах України. Проте промисло
вого значення в Україні культура горобини не
отримала через відсутність розсадників, в яких
у достатній кількості вирощували б посадко-
78 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3-4
Горобина: стан та перспективи культури
н/ій матеріал, а також через слабкий розви-
*о»с переробної промисловості [16, 17].
На можливості використання горобини в
^ьтурі і селекції наголошували багато ро-
: йських учених — М.В. Ритов, В.В. Пашкевич,
- Шредер, І.В. Мічурін та ін. [15, 37]. В Ук
іс н і велику увагу приділяють збору і збере-
■ тН Н Ю генофонду горобини. Роботу щодо
-~оодукції і селекції горобин проводить Цент-
: їльна генетична лабораторія ім. І.В. Мічуріна
- • тського ботанічного саду — Національного
- - ..хового центру УААН. Нові сорти, що відрізня-
■^ся масивними плодами приємного смаку,
: <е цікаві для промислових садів [18].
Ця культура особливо цінна для північних
: н плодівництва при закладанні сортів “си-
:зинного” призначення [12], оскільки здат-
і зростати в найрізноманітніших географіч-
■ зонах і швидкоплідна.
Вивченням різних сортів горобини в Там-
: зській і Рязанській областях доведено, що
; :ередньої врожайності 7—12 т/га і держав-
закупівельних цін 30—40 крб. за 100 кг про-
■ дії чистий прибуток з 1 га в господарствах
■зловить 1500—2500 крб. Отже, вона за цим
■ ззником не поступається іншим плодовим
: :дам, економічний ефект від вирощуван-
- =<их не перевищує 1000—2000 крб. Вод-
- . - зс горобина значно перевершує їх за на-
■.ченням у плодах вітамінів, мікроелементів
-ших корисних речовин [12].
5 ведення культури горобини у виробницт-
^асть змогу щорічно отримувати високі
• і врожаї плодів і забезпечувати населення
- •* мово-весняний період цінними продук-
їх переробки.
":ловні якості культури — швидкоплідність,
: -не плодоношення, висока врожайність,
- ~ет до шкідників і хвороб, значний вміст
:'ічно активних речовин, що забезпечує
* уз остання плодів у медичній, кондитерській
■ есо-горілчаній промисловості [24].
> ~лодах горобини містяться вуглеводи,
і - нні кислоти, сорбіт, P-активні сполуки,
і ни С, Е, мінеральні, пектинові, азотисті та
- _ — нні речовини. В сукупності вони зміцню-
: ;~:ляри, виліковують цингу, а вітамін Е, на
- < вони багаті, запобігає м’язовій слабкості,
- - : : ;хлерозу, сприяє збільшенню кількості мо-
> - . матерів, які годують грудьми.
Біологічно активні сполуки, що містяться в
плодах горобини, поліпшують роботу печінки
і нирок, відіграють важливу роль в обміні жирів
і профілактиці атеросклерозу [28, 34, 35]. Зі
стиглих ягід горобини виготовляють варен
ня, пастилу, горобинові родзинки, квас, на
ливки, настої, оцет, лікери, використовують
у кондитерській промисловості [1, 38].
У давні часи горобина була незамінним
плодовим деревом. І не помилялися наші
предки, включаючи в свій раціон її плоди. Віта
міну С в них вдвічі більше, ніж у лимонах, а
цукрів міститься до 9 % [4].
Використовують горобину і з лікувальною
метою, а саме, сік з ягід застосовують у ме
дицині для профілактики цинги і ревматиз
му, при захворюваннях нирок [28, 34, 35].
Плоди горобини за вмістом вітаміну С на
ближаються до чорної смородини, а каротину
в них вдвічі більше, ніж у моркві [34, 35, 37].
У разі нестачі вітаміну С у людини порушу
ються процеси азотного обміну, вона швид
ко стомлюється, в’яла, знижується опірність
організму різним захворюванням. Добова
потреба людини в цьому вітаміні 50—75 мг [3].
У плодах горобини міститься від 78,5 до
211 мг % вітаміну С [5, 35, 38].
До складу плодів горобини входить значна
кількість каротину (провітамін А), який під дією
ферменту каротинази стінок кишок легко пе
ретворюється на вітамін А [28, 36]. На думку
багатьох дослідників, відсутність в їжі вітамі
ну А призводить до порушення росту, значно
знижує опірність організму хворобам, послаб
лює зір. Вітамін А сукупно з вітаміном С
сприяє зниженню рівня холестерину в крові
[28]. Добова потреба людини у вітаміні А —
4 ^5 мг. У плодах горобини міститься від 5,9
до 11,4 мг% каротину [3].
Фенолкислоти плодів горобини (хлороге
нова, кофейна, хінна, ферулова та ін.) чинять
жовчогінну, сечогінну, протизапальну і капі-
лярозміцнювальну дію [36].
Плоди горобини містять вісім незамінних
амінокислот, багато різних цукрів (крім глю
кози — галактозу, арабінозу, ксилозу, рамно
зу, цукрозу).
У значних кількостях у плодах накопичують
ся також яблучна, янтарна, лимонна, винна,
виноградна та інші кислоти, які беруть актив-
-5-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3 -4 79
Н.В. Мельниченко
ну участь в обміні речовин. Кислоти посилю
ють секрецію і травну здатність шлункового
соку, що разом з жовчогінним ефектом сприяє
поліпшенню травлення [28].
Загальновідомий замінник цукру — сорбіт
вперше було отримано саме з горобини [28].
З ним пов'язують багато її корисних власти
востей. Він сприяє зниженню вмісту холесте
рину в крові, зменшенню кількості жирів у
печінці. Сорбіт та інші препарати, виготовлені
3 горобини, мають чітко виражені жовчогінні
властивості, тому їх застосовують для комп
лексного лікування вірусного гепатиту з ме
тою знезараження деяких метаболітів (про
дуктів обміну) [28].
Виявлено в горобині і таку унікальну спо
луку, як серотонін, що є провідником нерво
вих збуджень [28].
У м ’якоті плодів горобини міститься від
4 до 16 мг% амігдаліну, який підвищує стійкість
організму проти кисневого голодування, ви
являє рентгенозахисний ефект. Основою його
дії є захист дихальних ферментів, що перено
сять кисень, від руйнування шляхом утворен
ня з ними тимчасових зв’язків. Очевидно, з
цією його властивістю пов’язане і вживання
плодів горобини людиною, що вчаділа: коли
їх просто пожувати, відразу стає легше [28].
Свіжі плоди горобини містять фітонциди —
хімічні речовини, що виробляються рослина
ми і мають бактерицидні та фунгіцидні влас
тивості [28, 31].
Плоди горобини — цінний дієтичний вітамін
ний продукт. їх використовують у свіжому ви
гляді для виготовлення соків, повидла, компотів,
варення, цукатів та у протертому вигляді ра
зом з обліпихою і яблуками. Настої або чай з
плодів застосовують як профілактичний засіб
при авітамінозах. Плоди горобини входять до
складу різноманітних вітамінних зборів. Сухі
плоди та сік широко застосовують для лікуван
ня гіпертонічної хвороби [32, 34].
У традиційній медицині при захворюваннях
печінки, щитоподібної залози, коліті, геморої
застосовують квітки горобини, при захворю
ваннях серця, зниженій кислотності шлунко
вого соку — плоди [5].
Дрібно посічене листя горобини використо
вували при закладанні картоплі на зберігання як
засіб проти проростання і в’янення бульб [12].
Квітки і плоди горобини застосовують > су
часній харчовій, медичній і парфумерній г ; : -
мисловості.
Плоди горобини виділяються за вм іст :*
біологічно активних речовин, тому саме з : - *
мають стати одним з найважливіших в/z ї
полівітамінної рослинної сировини для Х £ І -
чової промисловості [28, 34].
Ботанічна характеристика. Горобина —
рево або кущ з почерговим листорозміщен'-^v
Листки у різних видів прості, суцільні, перис- :-
розсічені, лопатеві або складні, непарнопериг-
по краю зубчасті або пилчасті з прилистка».*-*..
Квітки дрібні, правильні, двостатеві, чашолист..в
і пелюсток по 5 шт., округлої або яйцеподіб-:
форми, білого, рідше рожевого кольору, TV**- І
нок від 15 до 25, маточка утворена 2—5 зросли
ми плодолистками, зав’язь нижня, стовпи*'*.» |
вільні або зрослі при основі. Плід — олігоморс-
не яблуко круглої, трохи приплюснутої форі."
Плоди 2—5-гнізді, куле- або грушоподібні, ^ег-
воно-жовті або коричневі, діаметром 8—12 кол
Мають терпкий гіркувато-кислий смак. Після м:-
розів у плодах підвищується вміст розчинних ву-
леводів і їх смак поліпшується.
Один плід містить від 3 до 5 насінин. Насінь
світло- або темно-коричневе, блискуче, трс*> j
зігнуте або округлої форми, завдовжки 4—€
завширшки 1,2—2,3 і завтовшки — до 1 мм >
середньому в 1 кг насіння горобини налічуєть
ся 250—280 тис. шт.
Горобина має добре розвинену корене?,
систему, розміщену у верхніх шарах ґрунту.
Основна маса коренів однорічних саджание
знаходиться в шарі ґрунту 5—35 см і займав
невеликий об’єм, окремі корені проникаю^
на глибину до 50 см.
У дорослих рослин основна маса скелети.'-,
і обростаючих коренів (75—80 %) розміщуєте
ся в ґрунтовому горизонті — 40 см, окремі кс-
рені досягають глибини 2 м і більше [1,12].
Залежно від видових, сортових особливос
тей трапляються кущисті форми горобин зав
вишки 0,5—1,5 м або деревоподібні — 2—20 м
більше. Низькорослі горобини — бузинолистг
анадирська, Шнейдера та деякі азійські і кав
казькі види [1]. Дуже високорослі — домашню
берека, звичайна, сибірська, амурська та ін.
Значна частина видів горобин утворюй
штамб заввишки 50—70 см, його діаметр може
80 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3--
Горобина: стан та перспективи культури
досягати 30—50 см і більше. Стовбур харак
теризується достатньою міцністю, здатний ви-
•римувати велике навантаження врожаю.
У більшості видів переважають пірамідаль-
а і широкопірамідальна крони. Трапляються
ущоподібні, плакучі і сланкі форми. З віком
~ип крони може змінюватися, пірамідальна
•оже стати крислатою, округлою тощо.
Біологічні особливості. Вегетація різних
;.щів горобин, за нашими даними, відбуваєть-
:я протягом 23—24 днів. Початковий її етап
4.IV по 27.IV, а завершальний — з 6.IX по
12.Х, тобто через 46—47 днів. Вегетація горо-
:ин у Лісостепу України розпочинається в се-
: -єдині квітня. Бубнявіння бруньок у горобин
дмічено нами наприкінці березня — на почат-
квітня [16, 17].
За складного комплексу умов середовища,
_о впливають на розвиток і ріст рослин, про-
-:дним є тепловий режим, тобто термічний
‘ зктор визначає початок вегетації і різну три-
злість фаз розвитку горобин. Важливим по-
ззником у зв’язку з цим є сума ефективних
-мператур ґеф(А.Г. Щиголєв, 1941, А.Г. Щи-
: ієв, А.К. Шиманюк, 1962) [39].
Фенологічні спостереження дають змогу
•значити суми ефективних температур
з яких у горобин наступають певні фази, та
довготривалість.
Початком активної вегетації для горобин є
:зпукування бруньок, яке у різних видів роз-
:-инається за різних середньодобових тем-
-:атур повітря. Так, у 1980—1984 pp. нами
з фіксовано розпукування бруньок у Sorbus
.ruparia L. і S. torminalis L. за середньодо-
:зої температури повітря відповідно 4,8 і
1 С. Для інтродукованих видів середньодо-
з температури повітря значно вищі і для
ybrida, S. intermedia та інших становлять
довідно 6,8, 7,8 та 5,2—13,5 "С. Суми ефек-
з- их температур, потрібні для розпукуван-
:оуньок в аборигенних видів S. aucuparia і
:orminalis, становлять відповідно 60,7 і
: 'С, в інтродукованих — 60,7—68,2 °С. За
дується розпукування бруньок, коли £ґеф
: аборигенних видів досягне 85,9—94,1 °С,
інтродукованих — 94,1—108,7 °С [20].
~ : наток цвітіння відмічено в різні строки: 8—
найраніше) і 25—27.V (найпізніше). Три-
■ гть цвітіння — 10—12 діб, £ґеф — 267—320 °С.
В умовах Києва початок цвітіння горобин
визначається сумою температур за травень.
Чим нижча сума ефективних температур у цей
період, тим пізніше розпочинається цвітіння, і
навпаки. Середньодобова температура в пе
ріод цвітіння — 18,0 °С.
Періоди масового цвітіння у різних видів і
сортів горобин збігаються. Тривалість цвітіння
однієї квітки становить 2—3 доби.
Цвітінню передує інтенсивний ріст пагонів і
розвиток листків. Повне облиствлення закін
чується за 2ґеф150—200 °С (приблизно до 6.V)
[20, 23].
Плодоношення горобин розпочинається у
віці 6—8 років, а в гібридних форм з 4-х років.
Підвищена температура і незначна кількість
опадів сприяють швидкому росту плодів. Пло
ди у видів Sorbus aucuparia і S. domestica до
зрівають на початку вересня, у решти видів —
наприкінці вересня — на початку жовтня. Го
робині властива періодичність плодоношення.
Одночасно з дозріванням плодів листя го
робини набуває осіннього забарвлення, оскіль
ки в цей час знижується температура повітря.
Листопад у горобин тривалий, тому що лис
тки обпадають не відразу, а протягом 1—1,5 міс.
Це, очевидно, пов’язано з неодночасним роз
витком листків навесні, і до часу обпадання
листя вони за віком різні. Отже, перебіг фено
фаз залежить від біологічних особливостей виду
та погодних умов [1].
Всі види горобин зимо- та посухостійкі.
Про високу зимостійкість горобин свідчить
ареал цього роду, окремі види якого зроста
ють за межами Північного полюса. Так, горо
бина звичайна добре переносить суворі зими
в північній і середній смузі, де морози в ок
ремі роки досягають 46—50 °С. Найменш зи
мостійким є європейсько-середземноморсь
кий вид — горобина домашня, або кримська,
чи садова, хоча в умовах Києва вона ніколи
не пошкоджується.
Меншу зимостійкість інших видів поясню
ють їх географічним походженням з більш
південних і північних регіонів з м’яким кліма
том (Середня Азія, Прибалтика, Скандинавія).
Зимостійкість знижується також у разі пере
саджувань, які послаблюють загальний стан
рослин і тимчасово знижують інтенсивність
ростових процесів [1].
6-05-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3-4 81
Н.В. Мельниченко
Екологічні особливості горобин. Поши
рення горобин пов’язане з певними кліматич
ними умовами.
Теплолюбність. За зимостійкістю горобина
посідає одне з чільних місць серед деревних
порід.
Будь-який вид горобини в своїй екологічній
зоні має високу зимостійкість, але за межа
ми ареалу ця ознака не зберігається. Гороби
на арія незалежно від способу розмноження у
разі вирощування в середній смузі сильно
підмерзає навіть у порівняно теплі зими. Над
земна частина у неї зберігається на рівні сніго
вого покриву, а в суворі безсніжні зими по
шкоджується і коренева система, яка добре
переносить промерзання ґрунту до —14,5 "С.
У зв’язку з пізніми строками цвітіння квітки
рідко ушкоджуються заморозками, вони
здатні переносити зниження температури до
—2,5 °С [1, 12].
Світлолюбність. Більшість видів горобин
краще росте на світлі, в затінку у них раніше
завершується ріст, приріст слабкий, крона
рідка. Висота стовбура 30-річної горобини,
що росте на відкритому місці, менше (8,4 м),
ніж горобини, що росте під покривом лісу
(10,2 м) [12]. Горобина звичайна, яку часто
відносять до тіневитривалих порід, краще ро
сте і плодоносить не під покривом хвойних і
листяних дерев, а на добре освітлених галя
винах, уздовж стежок і доріг.
Найбільш світлолюбні види горобин, що
перенесені з південних районів, — велико-
плідна, арія та ін. Тіневитривалість усіх видів і
сортів підвищується з поліпшенням режиму
ґрунтового живлення.
Реакція на нестачу світла залежить від габі
тусу крони дерева. Різновиди з компактною
щільною кроною характеризуються вищою
тіневитривалістю порівняно з видами, що ма
ють крислату або кулеподібну крону.
Винятково велика роль світла у нагрома
дженні в плодах біологічно активних речовин.
За недостатнього освітлення значно знижуєть
ся накопичення цукрів, кислот, вітамінів, особ
ливо каротиноїдів і вітаміну Р. Інтенсивне ут
ворення пігментів може відбуватися лише в
умовах достатнього освітлення [1].
Вологолюбність. Горобина — мезофіт, зрос
тає в помірно зволожених місцях. За надлишку
вологи в неї відразу відмирають кореневі во
лоски, потім скелетні корені, що пов’язано з
недостатньою аерацією. Багато горобин (кав
казька, перська, туркестанська, тянь-шанська
та ін.) посухостійкі, добре ростуть і плодо
носять у спекотні посушливі роки. Потреба го
робин у воді особливо велика в період поси
леного росту пагонів, а також під час форму
вання врожаю, коли відбувається закладання
квіткових бруньок. Дуже вибагливі до вологи
сіянці горобини. За нестачі вологи в ґрунті вони
погано ростуть і в перший рік не досягають
стандартних розмірів.
Вибагливість до вологи значної частини
видів і сортів горобин зумовлена неглибо
ким заляганням кореневої системи й особ
ливостями її будови.
Щорічні високі врожаї горобина дає в умо
вах рівномірного забезпечення її необхідною
кількістю вологи протягом усього періоду ве
гетації. В посушливі роки без штучного зро
шення у горобини може порушуватись функ
ціональна діяльність кореневої системи. В
результаті у рослин послаблюються ростові
процеси, здрібнюються і змінюють забарвлен
ня плоди, всихає і передчасно обпадає листя.
Засохлі плоди можуть тривалий час залиша
тися на деревах. У такі роки можливе також
зниження зимостійкості рослин [1, 12].
Ґоунтові умови. Горобина росте на різних ти
пах ґрунтів і ґрунтових різновидах. У тайзі плодо
носна горобина росте в основному на свіжих
супіщаних і суглинкових ґрунтах. Однак середній
урожай плодів горобини у віці 28 років на супі
щаному ґрунті нижчий (48 кг/га), ніж на суглин
кових (136 кг/га) [1, 12].
Горобина звичайна добре росте на дерно-
во-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. Най
кращими для горобин є суглинки легкого і се
реднього гранулометричного складу. Дуже
добре ростуть і плодоносять горобини на чор
ноземних середньосуглинкових ґрунтах. Ґрун
тові умови зростання горобин значно вплива
ють на якість плодів. Найбільша кількість сор
біту накопичується у горобин, що зростають
на важких суглинкових (до 34,9 %) ґрунтах.
Вміст каротиноїдів, аскорбінової кислоти, фла
вонів вищий у горобин, що ростуть на піщаних
і супіщаних ґрунтах легкого гранулометрично
го складу [12].
82 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3~*
Горобина: стан та перспективи культури
Селекція горобин; характеристика перс-
-ективних форм. Серед горобин є вели-
зплідні, десертні сорти горобини звичайної,
: -ведені І.В. Мічуріним та його послідовника-
— Титан, Гранатна, Бурка, Красуня, Черво-
з велика, а також сорти народної селекції —
-іевеженская’ горобина та отримані за її учас
тю гібриди [2, 15]. Ці форми нині вивчають у
-5С НАН України.
Титан (горобина звичайна х груша х яблуня
тэвонолиста). Невисоке дерево з міцною
:мпактною кроною, темно-зеленими блиску-
лди листками, в нижній частині перистороз-
^еними, у верхній — еліптичними. Плоди виш-
-зого кольору, кисло-солодкі на смак, се-
-дня маса 1,2 г. Містять 36 мг% аскорбіно-
• :Т кислоти, 7—9 % цукрів, 1,8 % кислот. Сорт
•мостійкий, щорічно рясно плодоносить.
- бре розмножується зеленими живцями.
“ ‘ оди використовують для переробки (отри-
оть прекрасне варення). Сорт заслуговує на
■роке впровадження [12, 20].
гранатна (горобина звичайна х глід крива-
-червоний). Невисоке дерево (заввишки З—
- .«) з міцною розрідженою кроною, темно-
-теними блискучими листками, в нижній
;:тині перисторозсіченими, у верхній — яй-
- подібними або еліптичними. Плоди темно-
•'-іневого кольору, кисло-солодкі, терпкі на
■ак, середня маса 1 ,1г, містять 25—35 мг %
сорбінової кислоти, 5—8 % цукрів, 1,3—5%
:лот. Сорт зимостійкий, врожайний, у пору
здоношення вступає з 2—3-річного віку,
5ре розмножується зеленими живцями.
Плоди використовують для переробки. Сорт
заслуговує на широке впровадження [20].
Бурка (сорбаронія альпійська х горобина зви
чайна). Низькоросле дерево (заввишки до 1,5—
2,5 м) з щільною кроною, у пору плодоношен
ня вступає на 2—3-й рік. Листки прості, непар-
ноперисторозсічені, темно-зелені. Плоди се
реднього розміру (маса плодів у щитку 13—17 г),
червоно-бурі, трохи терпкі на смак, викорис
товують для переробки. Містять 25—36 мг%
аскорбінової кислоти, 7,5 % цукрів, 1,7 % кис
лот. Сорт характеризується високою зимостій
кістю, високоврожайний, плодоносить щоріч
но, добре розмножується зеленими живцями,
невибагливий до умов зростання [12, 20].
Красуня (горобина звичайна х суміш пилку
сортів груші). Середньоросле дерево з пірамі
дальною кроною, непарноперистими широки
ми листками темно-зеленого кольору, масив
ними (1,0—1,5 г) червоно-рожевими плодами,
кисло-солодкими на смак, які містять до 38 мг %
аскорбінової кислоти, добре зберігаються при
заготівлі. Сорт зимостійкий, врожайний. Зеле
ними живцями розмножується погано. Цікавий
для декоративного садівництва [12].
Червона велика (горобина моравська х суміш
пилку сортів груші). Високоросле дерево з роз
логою кроною. Листки великі, непарноперисті
з 5—6 парами листків. Плоди великі, рожево-
червоного кольору, середньою масою 1,5 г,
кількість плодів у щитку — 15—20 шт. Плоди
містять 45,7 мг % аскорбінової кислоти, 8,6 %
цукрів, 2,7 % кислот. Сорт зимостійкий, пло
доносить щорічно, добре розмножується зе
м о логічна характеристика форм горобини домашньої
Характеристика плодів
■ :«ер форми
Маса, г
Розмір, см
Форма Забарвлення
Висота Ширина
1 7,8 2.7 2,3 Округло-грушоподібна Блідо-жовте з рум'янцем
2 13,4 2,8 3,3 Г рушоподібна Яскраво жовте з рум’янцем
3 11,0 2,6 2,8 Яблукоподібна Жовто-зелене з рожевими
цятками
4 9,7 2,3 2,5 Г рушоподібна Жовто-зелене з червоними
цятками
5 12,2 2,4 2,5 Яблукоподібна Жовте з рум’янцем і
коричневими цятками
6 17,8 3,6 3,0 Циліндрично-випукла Блідо-жовте, поверхня шорстку
вата
7 14,0 2,4 3,0 Г рушоподібна Жовте з коричневими цятками,
поверхня шорсткувата
1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, № 3-4 83
Н.В. Мельниченко
леними живцями, плоди використовують для
переробки [12].
Кубова (сорт народної селекції). Високорос
ле дерево з широкопірамідальною кроною. Ли
стки непарноперисті з 7—9 парами листків. У
пору плодоношення вступає на 4-й рік. Плоди
великі, оранжево-червоного кольору, кисло-
солодкі на смак, використовують у свіжому
вигляді і для переробки. Зеленими живцями
розмножується погано. Сорт зимостійкий, за
слуговує на поширення [12].
Лікерна (горобина звичайна х аронія чор
ноплідна). Невисоке дерево (заввишки 3—4 м)
з міцною розрідженою кроною, темно-зеле-
ними блискучими листками. Плоди темно-си
нього або чорного кольору, кисло-солодкі,
терпкі на смак, середня маса 1,5—2,5 г.
Містять до 9 % цукрів, 1,2—4 % кислот. Сорт
зимостійкий, врожайний, у пору плодоношен
ня вступає з 2—3-річного віку, добре розмно
жується зеленими живцями. Плоди викорис
товують для переробки. Сорт заслуговує на
широке впровадження [20].
Гібридні форми горобини великоплідної,
домашньої або кримської. Крім горобини
звичайної, великоцінною як плодова рослина є
горобина домашня — релікт середземноморсь
кої флори. Ця горобина в дикому стані росте
лише в гірській частині Криму, переважно в лісах
південного макросхилу головного пасма гір,
смугою від 100 до 800 м над р. м. [26]. Вона
характеризується незвичайно великими як для
представників роду Sorbus плодами завдовжки
15—34, завширшки — 13—34 мм. Середня маса
плоду дикорослої рослини дорівнює 5,5, мак
симальна — 10 г. У культурі відібрані форми з
плодами масою до 15—20 г, вмістом цукрів
14,5%. Головним недоліком плодів горобини
домашньої є таніди, вміст яких досягає 2—3 %
сирої маси плодів, що надає їм терпкості. Проте
терпкість — явище тимчасове. У міру достиган
ня, що супроводжується побурінням і зм’якшен
ням плодів, вміст танідів у них зменшується до
0,1—2% і вони стають приємно кисло-солод
кими. Тоді плоди можна їсти свіжими, а також
використовувати для приготування компотів і ки
селів. У найурожайніші роки з окремих дерев
можна зняти 1,5—2,0 ц плодів [26].
Вивчення внутрішньовидової мінливості
горобини домашньої дало змогу виділити сім
форм за габітусом крони, формою і розміром
плодів, термінами вегетації і достигання плодів
(таблиця) [21].
Кожна з форм заслуговує на подальше ви
вчення і вегетативне розмноження для вико
ристання як сортів у плодівництві. Перспек
тивно виділено окремі насіннєві рослини, так
звані “плюсові” екземпляри, які різняться за
низкою корисних ознак, зокрема, за біохімі
чним складом плодів. Адже це один з най
важливіших показників оцінки різних видів і
форм горобин як плодових рослин.
Нашими дослідженнями стосовно вмісту
вітаміну С в плодах горобини домашньої
підтверджено найменший його вміст (1,2 мг%).
Сортові горобини, зокрема Лікерна (гібрид го
робини звичайної та аронії) за вмістом віта
міну С посідає проміжне місце (14,6 мг %). Хоча
в плодах горобини домашньої вміст вітаміну С
незначний, проте, за літературними даними,
вони містять інші, не менш цінні вітаміни і біо
логічно активні речовини.
Враховуючи формове різноманіття гороби
ни домашньої, ми й надалі проводитимемо
відбір за біохімічними показниками.
Завдяки високій зимостійкості, практично
щорічній врожайності, стійкості до шкідників,
хвороб, високій декоративності горобин по
пит на них як на плодові рослини значно зріс.
Фермерські і приватні господарства перероб
ляють плоди і використовують їх як натуральні
барвники для виготовлення компотів і безал
когольних напоїв.
Впровадження культури горобини у вироб
ництво дасть змогу щорічно отримувати ви
сокі врожаї плодів і забезпечувати населення
в зимово-весняний період цінними продукта
ми їх переробки.
1 .Бережная З.Г. Рябина. —М.: Лесн. пром-сть, 1985.—78 с.
2. Вавилов Н И. Теоретические основы селекции. — М.:
Наука, 1987. — 506 с.
3. Вигоров Л.И. Витамины на ветках.—Л.: Учпедгиз, 1976. —
183 с.
4. Габриэлян Э.Ц. Рябины (Sorbus L.) Западной Азии >•
Гималаев. — Ереван: Изд-во АН СССР, 1954. — 304 а
5. Гаммерман Л.Ф., Щупинская М.Д. Растения-целите
ли. — М.: Высш. шк., 1963. — 277 с.
6. Гурский А.В. Основные итоги интродукции древесных рас
тений СССР. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954. — 304 с
7. Кащенко Н.Ф. Первые шаги моего акклиматизацио—
ного питомника в г. Киеве. — Ростов-на-Дону. Из;-
во о-ва садоводов, 1914. — 24 с.
84 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 2000, Ns 3~-
Горобина: стан та перспективи культури
• -1ИМЄНК0 С.В. Перспективные виды рябин для вве
дения в культуру. — Киев, 1997. — 4 с. — (Информ.
четок / Киев, ЦНТЭИ; № 150—97).
• :гесниченко О.М. Адаптивний характер листопадності
■еревних рослин / / Вісн. Київ, ун-ту. Інтродукція та збе-
г-іження рослинного різноманіття. — 1999. — Вип. 1. —
С 35-36.
:■.*аров В.Л., Цизерлинг Ю.Д. Род Sorbus L. / / Фло-
:з СССР. — 1939. — 9. — С. 372.
: ‘ чо Н.А. Деревья и кустарники. Справочник. — Киев:
-аук. думка, 1980. — 236 с.
‘■урьянов М.А. Рябина садовая. — М.: Агропромиз-
zzr, 1986.— 78 с.
'z-ra А.Л. Дендрологические богатства Украинской ССР
использование в озеленении населенных мест. — Ки-
-з Изд-во Акад. архитектуры УССР, 1952. — С. 366—370.
'аксимова Г.В. Виды рода Sorbus L., интродуциро-
;г-ные Ботаническим садом АН УзССР / / Дендроло-
гмн Узбекистана. — 1977. — С. 142—220.
урин И В. Сочинения. — М.: Сельхозгиз, 1948. — 2. —
С. 295-298.
'ельниченко Н.В. Интродуцированные виды рода
~:'bus L. в озеленении в условиях Лесостепи и По-
гсья УССР / / Интродукция и акклиматизация рас-
-ений. — 1987. — Вып. 8. — С. 19-21.
‘ельниченко Н.В. Интродукция видов рода Sorbus L.
■ крайне и перспективы их использования / / Інтро-
:.хція рослин. — 1999. — № 2. — С. 37—42.
'ельниченко Н.В. Состояние и перспективы разви-
- рябины / / Природні ресурси, екологія та охорона
-:ров ’я населення Полісся: Матеріали міжнар. наук.-
:акт. конф. — Луцьк: Надстир’я, 2000. — С. 93—98.
'ельниченко Н.В. Интродуцированные виды Sorbus L.
>:остепи Украины//VII Молодежи, конф. ботаников.
: -Пб„ 15—19 мая 2000 г. —С.-Пб., 2000, —С. 237-238.
‘иьниченко Н.В. Биологические особенности або-
• енных и интродуцированных видов рода Sorbus L.
'^гостепи и Полесья Украины: Дис. ... канд. биол.
• = ,к. — Днепропетровск, 1989. — 287 с.
ільниченко Н.В. Модификационная изменчивость
гюрмовое разнообразие рябины крымской в ус-
I еиях Лесостепи Украины / / Інтродукція рослин. —
599. — № 3 /4 .— С. 139—141.
■:ник Г.Е. Деревья и кустарники дендропарка “Трос-
=-ец". — Киев: Изд-во АН УССР, 1961, — С. 149-151.
'■■:ник Г.Е. Сроки и характер цветения деревьев и ку-
—зсников. — Киев: Наук, думка, 1976. — С. 333—338.
ердин М.В. Об использовании рябины обыкновен-
и ее таксационные показатели/ / Лесн. журн. —
570. — № 4. — С. 15-18.
~т-рова И.П., Бородина Н.А. Рябина. Итоги интро-
- 'л и в Москве. — М.: Наука, 1992. — 118 с.
~эв К.П. Рябины Крыма и перспективы их использо-
'• 'яв культуре: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. —
•-'ферополь, 1952. — 24 с.
тзновФ.Н. Новые методы интродукции растений / / Бюл.
■' Вотан. сада АН СССР. — 1950, — Вып. 7 ,—С. 27—36.
■'ожникова Э.М. Угощайтесь, рябина! / / Сельск.
■ *знь. — 1996. — № 184.
■ os С.С. Дикорастущие полезные растения. — М.;
■ -педгиз, 1946. — 100 с.
30. Тахтаджян А.Л. Флористические области Земли. — Л.:
Наука, 1978. — 247 с.
31. Удачина Е.Г., Горбунов Ю.Н. Пищевая ценность ря
бины / / Сад и огород. — 1993. — № 5. — С. 5—9.
32. Федоров М.Н. Содержание сорбита, аскорбиновой
кислоты, флавонолов и каротиноидов в плодах ряби
ны обыкновенной / / Сб. тр. Марийского политехи, ин-
та, 1972. — Вып. 3. — № 59. — С. 222—227.
33. Федченко А.П. Интродукция рябины в России //Земле-
дельческ. газета. — 1870. — № 36. — С. 295—297.
34. Ханина Н.П. Витаминная ценность рябины / / Садовод
ство. — 1984. — № 12. — С. 19—20.
35. Церевитинов Ф.В., Колесник А.А. Рябина Sorbus aucu
paria 11 Пищ. пром-сть СССР. — 1974. — 5. — С. 14—19.
36. Шапиро Д.К. Целебные культуры — перспективные
направления в садоводстве. — Минск: Наука и тех
ника, 1978. — С. 3—10.
37. Шапиро Д.К., Минциводо М.И. Дикорастущие плоды
и ягоды. — Минск: Ураджай, 1988. — 128 с.
38. Шапиро Д.К., Бичевская Р.Н. Витаминная ценность ди
корастущих плодово-ягодных растений Белоруссии / /
Растит, ресурсы. — 1969. — 2, вып. 2. — С. 190—193.
39. Щиголев А.Г., Шиманюк А.К. Влияние суммы эффек
тивных температур на цветение и плодоношение де
ревьев / / Интродукция и акклиматизация растений. —
1962.— Вып. 4 .— С. 14—16.
40. RehderA. Manual of cultivated trees and shrubs hardy in
North America. — New-York: Macmillan Co., 1949. — 429 p.
Надійшла 11.08.2000
РЯБИНА: СОСТОЯНИЕ
И ПЕРСПЕКТИВЫ КУЛЬТУРЫ
Н.В. Мельниченко
Национальный педагогический университет
им. М.П. Драгоманова, Украина, Киев
Освещены вопросы интродукции и селекции видов ря
бин в Украине. Приведены ботаническая характеристика
и биологические особенности их в условиях Лесостепи
Украины. Даны помологическое описание и биохимичес
кая оценка новых сортов рябин.
MOUNTAIN ASH TREE:
THE STATE AND PROSPECTS OF THE CULTURE
N.V. Melnichenko
M.P. Dragomanov National Pedagogical University,
Ukraine, Kyiv
The research deals with up questions of the introduction
and selection of the mountain ash species in Ukraine. Their
biological characteristics and biological features are given
under the conditions of growth in the Forest—Steppe zone
of Ukraine. The pomological description and biochemical
characteristics of the new cultivars are presented.
: '5-6574. Інтродукція рослин. 2000, Na 3-4 85
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1395 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:52:03Z |
| publishDate | 2000 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/34/f2a4214ceec964c25bb45ba1ba58c534.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-13952020-01-13T17:05:02Z Mountain ash tree: the state and prospects of the culture Горобина: стан та перспективи культури Melnichenko, N.V. The research deals with up questions of the introduction and selection of the mountain ash species in Ukraine. Their biological characteristics and biological features are given under the conditions of growth in the Forest-Steppe zone of Ukraine. The pomological description and biochemical characteristics of the new cultivars are presented. Висвітлено питання інтродукції і селекції видів горобин в Україні. Наведено ботанічну характеристику і біологічні особливості їх в умовах Лісостепу України. Зроблено помологічний опис і дано біохімічну оцінку нових сортів горобин. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2000-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1395 10.5281/zenodo.3364674 Plant Introduction; Vol 7 (2000); 77-85 Інтродукція Рослин; Том 7 (2000); 77-85 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377883 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1395/1346 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Melnichenko, N.V. Горобина: стан та перспективи культури |
| title | Горобина: стан та перспективи культури |
| title_alt | Mountain ash tree: the state and prospects of the culture |
| title_full | Горобина: стан та перспективи культури |
| title_fullStr | Горобина: стан та перспективи культури |
| title_full_unstemmed | Горобина: стан та перспективи культури |
| title_short | Горобина: стан та перспективи культури |
| title_sort | горобина: стан та перспективи культури |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1395 |
| work_keys_str_mv | AT melnichenkonv mountainashtreethestateandprospectsoftheculture AT melnichenkonv gorobinastantaperspektivikulʹturi |