Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні
Based on the literary and our own researches the accommodation of the Corylus species in Ukraine in the periods of evolution of the organic world is followed up, the composition of phytocenoses including common Corylus in different forests is described.
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Englisch |
| Veröffentlicht: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
1999
|
| Online Zugang: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1431 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860144965068259328 |
|---|---|
| author | Kosenko, I.S. |
| author_facet | Kosenko, I.S. |
| author_sort | Kosenko, I.S. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2020-01-22T19:32:36Z |
| description | Based on the literary and our own researches the accommodation of the Corylus species in Ukraine in the periods of evolution of the organic world is followed up, the composition of phytocenoses including common Corylus in different forests is described. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.3365224 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:52:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 634.5 (477)
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ ПОШИРЕННЯ
ВИДІВ CORYLUS L. В УКРАЇНІ
І.С. КОСЕНКО
Дендрологічний парк “Софіївка” НАН України
Україна, Черкаська обл., 20300 Умань, вул. Київська, 12а
На підставі літературних та власних досліджень простежено поширення видів ліщини в Україні по періодах
розвитку рослинного світу, описано склад фітоценозів, до яких входить ліщина звичайна в різних суборах та
дібровах.
Філогенез ліщини звичайної на території
сучасної України відбувався невіддільно від
генезису рослинності на цій території. До
слідження флорогенезу на території Украї
ни знаходимо в працях І.К. Пачоського [9],
Є.М. Лавренка [6, 7], Ю.Л. Клеопова [5],
М.І. Нейштадта [8, 9], П.І. Дорофеева [2],
Б.В. Заверухи [3, 4], І.Ф. Удри [13] та ін.
У наш час єдиним видом ліщини у при
родній флорі України є ліщина звичайна
(Corylus avellana L.). Вперше назва “avellana”
зустрічається у Плінія. Походить вона від
назви італійського міста Авеліно в Кампаньї,
де ще за античних часів ліщину розводили у
великій кількості. У 1751 р. назву “avellana”
застосував К. Лінней як видову назву дико
рослої ліщини звичайної [12].
Із усіх сучасних видів роду Corylus ліщина
звичайна — наймолодший і в той же час —
найпоширеніший, бо охоплює всю Європу,
крім крайньої північної та частково степової
частини, а також Кавказ та Малу Азію. Буду
чи анемофільною рослиною, ліщина звичай
на утворює величезну кількість пилку: в од
ній сережці налічується до 4 млн пилкових
зерен [8]. За Я. Д ’яковською [14], пилок лі
щини звичайної теоретично може розлітати
ся на відстань до 121 км.
© І.С. КОСЕНКО, 1999
В останню дніпровсько-валдайську між
льодовикову епоху ліщина звичайна була
широко розповсюджена на території Східної
Європи. В період кліматичного оптимуму
північна межа її ареалу проходила вище
Онезького озера. Під кінець міжльодовико
вої епохи у зв’язку з початком похолодання
ліщина повністю зникає з лісів.
За П. Келлером [15], район Базеля (Швей
царські Альпи) був льодовиковим сховищем
ліщини звичайної, звідки вона потім поши
рилась у Середню Швейцарію та інші місця.
Деякі дослідники [1, 16] вважали, що льодо
виковим сховищем ліщини звичайної була
Південно-Західна Європа, звідки ліщина по
ширилась на північ і північний схід. Інші
[17] — заперечували таку можливість. Оче
видно, слід погодитись з Є.М. Лавренком
[7], який вважав, що найважливішу роль у
формуванні флори Східної Європи, у тому
числі України, в післяльодовикові періоди
відіграли середньоєвропейський та карпато-
північнобалканський центр консервації теп
лолюбної флори.
Середньоєвропейський центр нині пов’я
заний головним чином із Середньою Євро
пою (звідси його назва), але в періоди зле
деніння він переміщувався на північ. Звідси
й отримала основну масу форм рослинність
38 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, № 3—4
ЭИС. 1. Поширення ліщини в Україні у ранньому голоцені
.шроколистяних і частково змішаних лісів
середньої смуги Східної Європи, в тому чис
лі й України.
Карпато-північнобалканський центр є схід-
-им крилом середньоєвропейського центру.
У формуванні флористичного складу широ-
<олистяних лісів Східної Європи, і в першу
^ергу України, цей центр відіграв основну
эоль. Зокрема, Є.М. Лавренко [7] вважав,
до ліщина звичайна мігрувала в Україну із
"івнічнобалканського центру на схід. Щодо
•сримсько-кавказьких сховищ, то вплив їх в
/країні істотно не відчувся.
Можна вважати встановленим, що ліщина
:зичайна в період останнього зледеніння у
Західній Європі не переходила Північних
А_пьп, а у Східній Європі — північніше Голов-
-ого Кавказького хребта [8]. У ранньому го-
'Оцені (плейстоценова епоха антропогено
вого періоду) в Україні ліщина звичайна бу-
~а вже у західній її частині із Закарпаттям
включно [8] (рис. 1).
Із Карпатського центру міграція ліщини
звичайної відбувалася на схід України. Ціка
во, що в Карпатах у ранньому голоцені лі
щина звичайна знаходилася значно вище,
ніж у наш час. Причиною цього, очевидно, є
те, що клімат був тоді м ’якший, вегетацій
ний період тепліший і триваліший [8].
Масове поширення ліщини звичайної в
Європі розпочалося після субарктичного ча
су із пануванням у лісах сосни. Проникнув
ши у соснові деревостої у вигляді підліску,
ліщина звичайна своїм масовим конкурен
том мала лише сосну і частково березу. За
сприятливих кліматичних умов ліщина зви
чайна утворювала такі густі зарості під на
метом сосни, що перешкоджала природно
му поновленню світлолюбних сосни та бере
зи. Внаслідок цього на місці сосново-бере-
зових лісів виникли ліщинові гаї. На думку
М.І. Нейштадта [8], про це свідчать пилкові
діаграми Європи.
Істотною перешкодою для поширення лі
щини звичайної виявилась ялина. Про це
SSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, № 3—4 39
І.С. Косенко
РИС. 2. Поширення ліщини в Україні у середньому голоцені
свідчить той факт, що там, де ялини було
багато, ліщини було мало. Підтверджують це
також пилкові діаграми [8].
У ранньому голоцені ліщина звичайна по
ширювалася надзвичайно швидко. За підра
хунками Ф. Фірбаса [17], відстань у 500—
700 км ліщина подолала за 1000—1500 ро
ків, поширившись по всій території теперіш
ньої Німеччини. Швидкість поширення її ста
новила 5—7 км за рік. В Україні у цей час
ліщина звичайна поширювалася зі швидкіс
тю 2,5 км за рік.
Слід зазначити, що ці дані можуть бути
дуже завищеними. За новітніми досліджен
нями [13], рослини з важким безкрилим на
сінням, які поширюються зоохорно, мігрують
зі швидкістю 15—20 м за рік, тобто відстань
у 1 км вони долають за 50—70 років. Очеви
дно, орієнтація лише на дані пилкового ана
лізу може призвести до істотних похибок
для висновків про швидкість міграції рослин
як у минулому, так і нині.
У середньому голоцені ліщина звичайна в
Україні далеко поширилася на північ, південь
і схід, зайнявши майже всю сучасну терито
рію України. На півдні вона поширилася
майже до межі сучасного її ареалу, а на пів
ночі та сході досягла сучасних меж країни
[8] (рис. 2).
У пізньому голоцені ліщина звичайна про
довжувала поширюватися на території Ук
раїни і досягла сучасних меж свого поши
рення (рис. 3).
На думку М.І. Нейштадта [8], з кінця се
реднього голоцену й до сьогодні щільність
насаджень ліщини звичайної весь час змен
шується й одночасно звужується її ареал.
Цей процес триває не менше 3000—
4000 років. Призупинити його може лише
втручання людини з її сучасними засобами
інтродукції і акліматизації рослин.
Отже, на території сучасної України і в
неогені, і в антропогені єдиним видом із ро
ду Corylus L. у флорі цієї території була і за
40 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, N9 3—4
Минуле і сучасне поширення видій Corylus L. в Україні
РИС. 3. Поширення ліщини в Україні у пізньому голоцені
лишається нині ліщина звичайна (Corylus
avellana L.).
В Україні ліщина звичайна входить до
складу фітоценозів у свіжих, вологих і сирих
складних суборах (сугрудках, судібровах), су-
■их, свіжих, вологих і сирих дібровах (грудах).
За П.С. Погребняком [11], у свіжих склад
них суборах (свіжих сугрудках, свіжих судіб
ровах — індекс С2 за лісотипологічною кла
сифікацією П.С. Погребняка), які займають
: льш-менш підвищені, рівні, добре дрено
вані місця і складаються з багатоярусних
-еревостоїв, в Українському Поліссі й Лісо-
:тепу перший ярус — сосна звичайна (Pinus
; vestris L.), другий ярус— дуб звичайний
3uercus robur L.), до якого домішані береза
-звисла (Betula pendula Roth.), осика (Ро-
: jlu s tremula L.), клен гостролистий (Acer
: atanoides L.), липа серцелиста (Tilia cor-
:a:a Mill.), граб звичайний (Carpinus betulus
третій ярус — горобина звичайна (Sor-
: -s ancuparia L.), груша звичайна (Pyrus
communis L.), яблуня лісова (Malus sylvestris
(L.) Mill.). У підліску цих насаджень — ліщина
звичайна разом з бруслиною бородавчас
тою (Euonymus verrucosa L.) та європейсь
кою (Е. Europaea L.), свидиною (Swida san-
guinea Opiz.), глодом одноматочковим (Cra-
taequs monoqyna Jacq.), кленом татарським
(Acer tataricum L.), бузиною чорною (Sambu-
cus nigra L.).
У вологих складних суборах (лісотиполо-
гічний індекс С3), які у Лісостепу займають
знижені місця, улоговини з ґрунтовими во
дами на глибині 2,5—4 м, а в Українському
Поліссі — місця з відносно добрим дрена
жем, склад і структура деревостанів фізіо
номічно мало відрізняються від насаджень
свіжих складних суборів. У підліску тут, крім
перелічених у попередньому типі лісу, ще
трапляються калина звичайна (Viburnum opu-
lus L.) та крушина ламка (Frangula alnus Mill.).
У сирому складному суборі (сирому суг-
рудку, лісотипологічний індекс С4) дерево-
?SV 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, № 3—4 41
І.С. Косенко
стани займають знижені місця з ґрунтовими
водами на глибині 1—2 м. У першому ярусі
ростуть сосна звичайна з домішками бере
зи повислої та пухнастої (Betula pubescens
Ehrh.), у другому — дуб звичайний та вільха
чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.). У під-
лісковому ярусі разом з ліщиною звичайною
і крушиною ламкою ростуть клен гостролис
тий, липа серцелиста та граб звичайний.
У сухій діброві (лісотипологічний індекс
Д ,). деревостани якої розповсюджені голов
ним чином у південній частині Лісостепу та у
Байрачному Степу, у першому ярусі — дуб
звичайний і ясен звичайний (Fraxinus excel
sior L.), у другому — клени гостролистий і
польовий (Acer campestre L.), липа серцели
ста, груша звичайна, яблуня лісова, граб
звичайний. У підліску — глід одноматочко-
вий, бруслина бородавчаста, ліщина зви
чайна зрідка.
П.С. Погребняк [11] виділив три кліматич
ні варіанти сухої діброви:
1) звичайна — з пануванням дуба звичай
ного з домішкою ясена звичайного у пер
шому ярусі, клени гостролистий і польовий
та липа серцелиста — у другому ярусі, а у
підліску — ліщина звичайна, бруслина боро
давчаста та інші кущові види;
2) грабово-дубова, яка відрізняється від
першої пануванням граба звичайного у дру
гому ярусі. У підліску, крім ліщини звичай
ної, іноді трапляються калина — гордовина
(Viburnum lantana L.) і дерен справжній (Сог-
nus mas L.);
3) скельнодубова — з пануванням дуба
скельного (Quercus petraea Liebl.) у першо
му ярусі, а граба звичайного — у другому
ярусі. Підлісок — той же, що й у поперед
ньому варіанті сухої діброви.
Крім цих кліматичних варіантів сухої діб
рови П.С. Погребняк [11] виділив едафічний
“кальцієфільний” варіант — суха діброва на
чорноземі, у насадженнях якого немає граба
звичайного, дерена справжнього. У підліс
к у — клен татарський (Acer tataricum L.), сви
дина криваво-червона, зрідка ліщина звичайна.
Свіжі діброви (лісотипологічний індекс
Д2) — найпоширеніший тип дібров у Лісо
степу України. Ліщина звичайна в них —
обов’язковий компонент підліску, за винят
ком тих варіантів свіжої діброви, де через
щільне змикання крон верхнього ярусу не
достатня освітленість, як, наприклад, у сві
жому груді, де у другому ярусі панує граб
звичайний.
П.С. Погребняк [11] зазначає, що кліма
тичні варіанти свіжих дібров різноманітні. В
Україні слід відзначити лісостепову зону й
Крим, де виділяються грабові діброви. Це
басейни Дніпра, Південного Буга й Дністра.
Ліщина в цих дібровах відсутня, як взагалі
відсутній підлісковий ярус через слабку
освітленість ґрунту внаслідок щільного зми
кання крон верхнього ярусу.
Іншим кліматичним варіантом свіжої діб
рови в лісостеповій зоні України є скельно-
дубові діброви Поділля, де підлісковий ярус
через слабку освітленість ґрунту також від
сутній. Тому й ліщина звичайна у цих дібро
вах також відсутня.
Свіжі діброви, як зазначає П.С. Погребняк
[11], також мають свій кальцієфільний варі
ант, який, по суті, є нітрофільним, бо надмір
вапна тут пов’язаний з достатнім зволожен
ням, великою кількістю гумусу та інтенсив
ними процесами амоніфікації та нітрифікації
в ґрунті. Звичайно цей варіант зустрічається
на глибоких чорноземах. У підліску дерево-
станів цього типу свіжої діброви ліщина зви
чайна є обов’язковим компонентом, вона
тут дуже розростається.
Вологі діброви (лісотипологічний індекс
Дз) розповсюджені переважно у північній
частині Лісостепу України та у південній час
тині Українського Полісся. Від свіжих дібров
вони відрізняються зменшеною часткою ясе
на звичайного та граба звичайного у дере-
востанах і посиленням ролі липи серцелис
тої. Ліщина звичайна тут у підлісковому яру
сі є звичайним компонентом. Разом з нею у
цьому ярусі ростуть бузина чорна, клен та
тарський, крушина ламка, калина звичайна.
Сирі діброви (лісотипологічний індекс Д,)
в Україні трапляються у вигляді великих ма
сивів і тільки в Українському Поліссі. Рівень
ґрунтових вод в них залягає на глибині 1—
2 м, тому у всіх видів деревних рослин негли
бока коренева система. У першому ярусі
ростуть дуб звичайний, до якого домішуєть
ся верба чорна, подекуди ясен звичайний,
42 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, № 3—4
Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні
ноді береза пухнаста та осика. У другому
ярусі — клен гостролистий, липа серцелис
та, граб звичайний. У підліску — ліщина зви
чайна, бруслини бородавчаста та європей
ська, свидина кров’яно-червона, крушина
~амка, калина звичайна, бузина чорна.
Отже, з цього короткого опису фітоцено
зів, у складі яких є ліщина звичайна, можна
скласти уявлення про екологічний ареал лі
щини звичайної.
Але в новітньоісторичний час, коли в Ук
раїні започаткувалося і набуло розвитку де
коративне садівництво й інтенсивне плодів
ництво, було звернуто увагу на культивуван
ня ліщини звичайної як горіхоносної та де
коративної рослини, а пізніше — також ін
ших видів роду Corylus. Уже в XVII ст. вхо
дять у культуру ліщини з Південно-Західної
Європи — ліщини ведмежа (С. colurna L.) і
велика, або ломбардська (С. maxima Mill.), а
у XX ст. — види з Кавказу, Північної Америки
та Східної Азії. Це кавказька ліщина понтій-
ська (С. pontica С. Koch), північноамерикан
ські ліщини — американська (С. americana
Marsch.) і рогата (С. cornuta Marsch.), схід-
ноазіатські ліщини — різнолиста (С. hete-
rophylla Fisch. ex Trautv.), маньчжурська
(С. manshurica Maxim.) та Зібольдова, або
японська (С. siboldiana Blume).
На сьогодні широко культивуються ліщини
ведмежа та велика, решта поки що вирощу
ється у колекціях ботанічних садів, дендро
парків і дендраріїв. Проте досвід культиву
вання північноамериканських та східноазіат-
ських видів у колекційних насадженнях свід
чить, що з часом ці види можуть набути
більшого поширення в культурі.
1. Вульф Е. В. Введение в историческую географию
растений. — 2-е изд. — М.; Л.: Госиздат Колхоз.
Совхоз. Лит., 1933. — 414 с.
2. Дорофеев П. И. Развитие третичной флоры СССР по
данным палеокарпологических исследований: Авто-
реф. дис. ... д-ра биол. наук. — Л., 1964. — 45 с.
3. Заверуха Б. В. К истории развития флоры Южной
Волыни / / Природная обстановка и фауны прошло
го. — 1965. — Вып. 2. — С. 156—161.
4. Заверуха Б. В. Флора Волыно-Подолии и ее гене
зис. — К.: Наук, думка, 1985. — 192 с.
5. Кпеопов Ю. А. До історії рослинного вкриття Украї
н и / / Четвертинний період,— 1931.— Вип. 1/2. —
C. 123—151.
6 . Лавренко Є. М. Рослинність України / / Вісник при
родознавства. — 1927. — Вип. 1/2. — 41 с.
7. Лавренко Е. М. История флоры и растительности
СССР по данным современного распространения
растений / / Растительность СССР. — М.; Л.: Изд-во
АН СССР, 1938. — Т. 1. — С. 235-296.
8 . Нейштадт М. И. История лесов и палеография
СССР в голоцене. — М.: Изд-во АН СССР, 1957. —
404 с.
9. Нейштадт М. И. Расселение лещины обыкновенной
по территории Европейской части СССР в после
ледниковое время / / Ботан. журн. — 1953. — 38,
N2 3. — С. 330-349.
10. Пачосский И. К. Основные черты развития фло
ры юго-западной России / / Зап. Новорос. о-ва
естествоиспытателей. Прилож. к 34 т. — 1910. —
Вып. 34. — 430 с.
11. Погребняк П. С. Основы лесной типологии, — К.:
Изд-во АН УССР, 1955. — 455 с.
12. Смольянинова Л. А. Лещ ина// Культурная флора
СССР. — Орехоплодные. — М.; Л.: Гос. изд-во сов
хоз. и колхоз, лит-ры, 1936. — 344 с.
13. Удра И. Ф. Расселение растений и вопросы палео-
и биогеографии. — К.: Наук, думка, 1988. — 200 с.
14. Dyakowska J. Researches on the rapidity of the falling
down of pollen of some trees. — Cracovie, 1937.
15. Keller P. Pollenanalytische Untersuchungen an Schwei-
zer Mooren und ihren florengenetische Deutung / /
Veroff. Geobotan. Institut Riibel. — 1928. — H. 5.
16. Bertsch K. Geschichte des deutschen Walds. — Berlin,
1940.
17. Firbas F. Spat und nacheiszeitliche Wald — geschichte
Mitteieuropas nordlich der Alpes. — Jena, 1949. —
490 S.
Надійшла 02.03.2000
ПРОШЛОЕ И СОВРЕМЕННОЕ РАСПРОСТРАНЕНИЯ
ВИДОВ CORYLUS L. В УКРАИНЕ
И. С. Косенко
Дендрологический парк “Софиевка"
НАН Украины, Умань
На основании литературных и собственных исследова
ний отслежено расселение видов лещин в Украине по
периодам развития органического мира, описан состав
фитоценозов, в которые входит лещина обыкновенная
в различных суборах и дубравах.
THE PAST AND PRESENT DISTRIBUTION
OF CORYLUS L. SPECIES IN UKRAINE
I. S. Kosenko
Dendrological park “Sofiivka", National
Academy of Sciences of Ukraine, Uman
Based on the literary and our own researches the acco
modation of the Corylus species in Ukraine in the periods
of evolution of the organic world is followed up, the com
position of phytocenoses including common Corylus in
different forests is described.
ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин. 1999, Ns 3—4 43
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1431 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:52:24Z |
| publishDate | 1999 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/81/233d2c3282c72f83035b243d93ac8d81.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-14312020-01-22T19:32:36Z The past and present distribution of Corylus L. species in Ukraine Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні Kosenko, I.S. Based on the literary and our own researches the accommodation of the Corylus species in Ukraine in the periods of evolution of the organic world is followed up, the composition of phytocenoses including common Corylus in different forests is described. На підставі літературних та власних досліджень простежено поширення видів ліщини в Україні по періодах розвитку рослинного світу, описано склад фітоценозів, до яких входить ліщина звичайна в різних суборах та дібровах. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 1999-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1431 10.5281/zenodo.3365224 Plant Introduction; Vol 3 (1999); 38-43 Інтродукція Рослин; Том 3 (1999); 38-43 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377891 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1431/1381 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Kosenko, I.S. Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title | Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title_alt | The past and present distribution of Corylus L. species in Ukraine |
| title_full | Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title_fullStr | Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title_full_unstemmed | Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title_short | Минуле і сучасне поширення видів Corylus L. в Україні |
| title_sort | минуле і сучасне поширення видів corylus l. в україні |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1431 |
| work_keys_str_mv | AT kosenkois thepastandpresentdistributionofcoryluslspeciesinukraine AT kosenkois minuleísučasnepoširennâvidívcoryluslvukraíní AT kosenkois pastandpresentdistributionofcoryluslspeciesinukraine |