Сучасна системна парадигма інтродукції рослин

Some aspects of plant introduction are considered. Practical and theoretical achievements and errors in plant introduction were analyzed. Plant introduction is defined as the synthetic, unifying and analytical science.

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	1999
Main Authors:	Sobko, V.G., Gaponenko, М.B.
Format:	Article
Language:	English
Published:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 1999
Online Access:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1493
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Plant Introduction
Download file:

Institution

Plant Introduction

_version_	1860145030344212480
author	Sobko, V.G. Gaponenko, М.B.
author_facet	Sobko, V.G. Gaponenko, М.B.
author_sort	Sobko, V.G.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2020-01-25T19:41:54Z
description	Some aspects of plant introduction are considered. Practical and theoretical achievements and errors in plant introduction were analyzed. Plant introduction is defined as the synthetic, unifying and analytical science.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.3367341
first_indexed	2025-07-17T12:53:02Z
format	Article
fulltext	Теорія та методи інтродукції рослин УДК 631,524 Э 1999 СУЧАСНА СИСТЕМНА ПАРАДИГМА ІНТРОДУКЦІЇ РОСЛИН В, Г. СОБКО, М. Б. ГАПОНЕНКО Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України Україна, 01014 Київ, вуя. Тімірязєвська, 1 Розглядаються окрем і аспекти інтродукції рослин. Аналізуються сучасні практичні надбання та теоретичні досягнення і прорахунки при зд ійсненн і інтродукційного процесу. Інтродукцію рослин охарактеризовано як науку синтетичну, єднальну і аналітичну. Теорія, яка дозволяє правильно оцінити та успішно виконати дослідницькі завдання, на зивається парадигмою (від грец. парабєгу- ца - приклад, зразок). У природничих на уках цей термін застосовується переважно для характеристики формування наукового напрямку, для оглядів і описів різних етапів становлення науки від допарадигмального (стихійного, без теоретичної основи) до па- оадигмального стану, коли уже опрацьовані певні теоретичні підвалини, нерідко з де якими розбіжностями в семантичному на повненні термінів, методів і методик. Пара дигма - це методологія науки, дисциплінар на матриця ЇЇ окремих компонентів, “призна ні всіма наукові досягнення, що впродовж означеного часу створюють модель проб лем, які необхідно розв’язати науковій спі льноті” [13, с. 11]. Виходячи з цих позицій, розглянемо інт- оодукцію рослин як синтетичну науку, що методологічно базується на комплексній си стемній парадигмі, використовуючи дані ба гатьох споріднених, ботанічних дисциплін, •сотрі практично відокремились від неї (ін тродукції) і фактично зародились у практич ній діяльності людини. Інтродукція пройшла складний шлях станов- ~ення, в і д стихійного використання диких ко рисних рослин до цілеспрямованого освоєн ня ресурсів природних флор і наукового прогнозування їх відтворення. Становлення інтродукції як науки йшло поруч зі станов ленням людини в процесі її еволюційного розвитку. Збираючи плоди і насіння та за лишаючи їх рештки біля свого помешкання, первісна людина підсвідомо створювала та ким чином перші штучні насадження, перші примітивні сади, зароджуючи основи земле робства і садівництва. Ці події розпочалися за часів матріархату, коли елементарною господарською одиницею була сім ’я - вели ка група родичів по материнській лінії. Мож на впевнено стверджувати, що біля колиски інтродукції, як і завжди, першою була жінка. Вже значно пізніше велику роль в розвитку інтродукції рослин відіграли купці і монахи. Прикро, що до наших часів інтродукцію рослин розглядають як простий практичний напрямок діяльності людини, ставлячи під сумнів її як науку. Ми стверджуємо, що це не лише велика наука, котра має свою істо рію і методологію, а й велике мистецтво, варте захоплення, бо лише великі і геніальні майстри могли побудувати такі світові ше деври, якими є Королівські сади у Великій Британії, Версаль у Франції чи славнозвіс ний дендропарк “Софіївка" в Україні. SBN 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1 - - 94490 21 В. Г . Собко, М . Б. Гапоненко Історично стихійна інтродукція започатку валась у межах ареалу того чи іншого виду корисних рослин і лише значно пізніше культивування їх здійснювалось поза межа ми ареалу. Той, хто визнає інтродукцію рос лин лише поза межами ареалу, позбавляє науку її історичного підґрунтя. Перші так звані терасні сади, наприклад ті, що виник ли на території Індії за часів найстарішої Шумеро-Аркадіаської цивілізації (IV тисячо ліття до н. е.), створювались лише з місце вих видів рослин, серед яких були інжир, виноград, фінікова пальма, лотос [18]. Не визнаючи культивування рослин певного ви ду в межах його ареалу інтродукцією, “кри тики” цього напрямку нічого нового не про понують, просто заперечуючи його, немов такого напрямку взагалі не існує. Вважаємо, що культивування рослин в межах і поза межами ареалу варто розглядати як два специфічні напрямки інтродукції, кожний з яких має право на самостійне існування. Рослинний світ нашої планети знаходить ся під безперервним впливом найрізномані тніших факторів, які сприяють або, навпаки, гальмують його розвиток. Обставини, що впливали на рослинний покрив Землі, в по передні геологічні періоди були зумовлені зміною розташування сучасних материків, утворенням нових гірських систем, зміною кліматичних умов, що спричинило зміни в поширенні рослин і привело до утворення їхніх ареалів. У подальшому до цих чинників додався ще один, дуже вагомий фактор - діяльність людини, який продовжує діяти в сучасний період. У глобальному масштабі з розвитком людства вживання продуктів при родних ценозів постійно знижувалось, а ви користання продукції агроценозів зростало, що привело до постійного посилення ролі інтродукції рослин і перетворило її в синте тичну наукову дисципліну [22]. Залишаючи поза увагою деталі історично го розвитку інтродукції, звернемося до пра ктичних і теоретичних досягнень її, принай мні за останні 2 століття. Методологічно ін тродукційний процес варто розглядати в трьох його аспектах: наукове прогнозування (діагностика), експеримент (моделювання), оцінка результатів чи успішності культури. До блоку прогнозування відносять систе матичний, ареалогічний, біоморфологічний, флористичний, фітоценотичний, флорогене- тичний аналізи, які опрацьовують, як прави ло, камерально, за літературними джерела ми (регіональні флори, визначники, моно графії, гербарії). Приступаючи до прогно зування, здійснюють інтродукційний пошук по окремих регіонах-донорах інтродуцентів. Об’єктами пошуку є природні види або куль- тигенні форми, перспективні для введення в культуру в даному пункті інтродукції. Систематичний аналіз проводять найчас тіше тоді, коли планують інтродукувати пев ну групу корисних рослин з природної фло ри, або ж при вирішенні природоохоронних проблем, наприклад при збереженні рідкіс них та зникаючих видів рослин ex situ. На важливість застосування систематичного аналізу в інтродукції рослин вперше звернув увагу В.П.Малєєв [14]. Важливою складовою частиною систематики є таксономія, котру доцільніше розглядати як самостійну науку, її часто вважають синонімом систематики або ж плутають їх атрибути - вид з таксо ном і навпаки. Відомо, що елементарною одиницею сис тематики рослин є вид. Об'єктом дослі дження інтродукції рослин також є вид, про те інтродукують його окремі представники. Таким чином, дослідження проводяться пе реважно на організменному рівні, рідше на рівні популяції чи асоціації. Найчастіше сис тематичний аналіз проводять у поліморфних родах і оліготипних родинах, виявляючи фі- летичні зв’язки між окремими видами. Слід зазначити, що древні види рослин, які пе ребувають у фізіологічному реліктовому ста ні, приживаються гірше, ніж молоді види. Так, внаслідок систематичного аналізу вста новлено, що найстарішим і найпримітивні- шим видом серед вовчих ягід є Daphne genkwa Hook., що належить до монотипної одноіменної секції. Виявилось, що інтроду кувати його в умовах Києва неможливо. Важ ко піддаються інтродукції і такі види тирли чів, як Gentiana lutea L. і G. punctata L. з примітивної секції Coelanthe, котрі, на думку М.Г.Попова [17], є видами палеоген-неоге- нових реліктових широколистяних лісів. 22 ISBN 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1 Сучасна системна парадигма інтродукції рослин У тих випадках, коли у флорі відсутні ви ди, які інтродуктор запланував ввести в культуру, шукають близьких його “родичів” . Наприклад, на Поліссі і в Лісостепу України відсутні види ферул (Ferula), звичайно по ширених у Середній Азії, проте тут трапля ються близькі родичі - ферульники (Ferula- go) і смовді (Peucedanum), і тому можна прогнозувати успішне культивування їх в умовах Києва, особливо із підроду Реисе- danoides (Boiss.) Korov., що практично і до вела своїми дослідженнями Т.О.Козак [10]. Часто систематики виявляють у флорах окремі форми видів, і тим самим допомага ють інтродукторові у пошуках і окультуренні цих форм. На систематичній основі Ф .М .Русанов [19] запропонував метод родових комплексів, який спочатку називав філогенетичним ме тодом, що з нашої точки зору точніше відпо відає дійсності, адже при проведенні дослід жень на філетичній основі можна аналізува ти окремо лише складові частини дуже по ліморфних родів, якими є підроди, секції і навіть ряди. Автор виключав зі свого методу монотипні роди, бо розглядав їх через приз му гібридизації, для якої необхідно як міні мум два види одного і того ж роду. Автором систематично опрацьовані такі роди, як Tamarix L., Jucca L., Cotoneaster Medik., Cra taegus L., Rosa L., Ribes L., Hibiscus L., з яких вдалось успішно інтродукувати лише окремі види чи групи видів, тобто окремі філогенетичні ланки родів. Метод родових комплексів давно знахо диться на озброєнні багатьох європейських садів, які створюють колекції за система тичним принципом (рододендронетуми, спі- ретуми чи сади троянд), проте найяскраві ше цей метод проявився в дослідженнях Ф.М.Русанова [19]. Зауважимо, що всілякі порівняння інтродукційних досліджень ло зинні розглядатись лише з видами одного роду, родини або відділу. Порівняння потен ційних можливостей представників хвоще подібних з плауноподібними чи однодольних з дводольними не може дати позитивних і достовірних результатів, адже ці таксони дуже філогенетично ізольовані і формування їх вегетативної соми, ріст і розвиток індиві дуумів (онтогенез) проходять за специфіч ними закономірностями. Наприклад, у дво дольних коренева система діє постійно, у однодольних - пульсаційно, як правило, на тимчасовому формуванні додаткових коре нів, і тому перші можна пересаджувати впродовж всього періоду вегетації, другі - найдоцільніше під час літнього спокою. Важливе місце у прогнозуванні успішного вирощування нових рослин посідає геогра фічний аналіз, або спосіб визначення гео графічних елементів (геоелементів), з яких складається та чи інша флора. Аналіз про водиться за принципом об’єднання видів у групи, ареали яких подібні в просторово- географічному відношенні. При цьому іноді звертають увагу на походження виду, тобто враховують генезисну інформацію сучасних ареалів. Хоча сьогодні не існує єдиної думки щодо географічних елементів, більшість схи ляється до схем, що базуються на соляр ній основі. Великий теоретичний вклад при дослідженні солярних зон внесли такі росій ські вчені, як В.В.Докучаев, Г.І.Танфільєв, Л.С.Берг, А.М.Криштофович [1, 2, 5, 11, 12, 23], праці яких є класичні і знайомство з ними обов’язкове. На солярному принципі побудований метод кліматичних аналогів Г.Майра [28], безпідставно розкритикова ний деякими інтродукторами. При геогра фічному аналізі флор і окремих груп рос лин варті знайомства праці Ю.Д.Клеопо- ва, Г.Мойзеля, М.Г.Попова, О.І.Толмачова, Р.В.Камеліна, Б.А.Юрцева, М .В.Клокова, В.І.Чопика, P.І.Бурди, В.В.Новосада [3, 6-9, 15, 16, 25-27, 29]. Найчастіше виділяють такі географічні елементи. 1. Плюрирегіональний, або мультирегіо- нальний, - види, що охоплюють принаймні три континенти, точніше три флористичні царства (Convolvulus arvense L., Typha an- gustifolia L.). 2. Голарктичний - види, які поширені в Євразії і Північній Америці, тобто по всій те риторії Голарктичного царства (Cystopteris filix-fragilis (L.) Borb., Artemisia annua L.). 3. Палеарктичний - види, що поширені майже по всій Євразії, а точніше в помір них і субтропічних областях Палеарктичного SBN 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1 23 В. Г . Собко, М . Б. Гапоненко царства в межах Старого Світу (Plantago major L., Veronica beccabunga L.). 4. Циркумбореальний - види, які зроста ють у хвойних лісах Євразії та Північної Америки, тобто в лісах Циркумбореальної області (Pinus sibirica L.). 5. Неморальний (Європейський) - види, що поширені в широколистяних лісах Європи і збігаються з поширенням Quercus robur L. 6. Аркто-Альпійський - види, які ростуть в арктичній області та високогір’ї Голарктики чи Палеарктики (Dryas octopetala L., Diphasi- astrum alpinum (L.) Holub.). 7. Альпійський - види, що поширені в аль пійському і субальпійському поясах Голарк тики чи Палеарктики, але не трапляються на рівнинах арктичної області (Pulsatilla alba Reichenb. til., Leontopodium alpinum Cass.). 8. Середземноморський - види, які зрос тають по берегах сучасного Середземного моря, в межах Середземноморської флори стичної області (Asphodelina lutea (L.) Rei chenb., A. taurica (Pall, ex Bieb.) Engl.). 9. Давньосередземноморський - види, котрі поширені у межах сучасного Серед земномор’я та Ірано-Туранської флористич ної області, у межах Давнього Середземно мор’я в розумінні М. Г. Попова (1983), (Or chis simia Lam., Rhus coriaria L.). 10. Понтичний, або причорноморський, - види, які ростуть у степових ценозах навко ло Чорного моря (всі види роду Stipa L.). 11. Біполярно-монтанний - види, що тра пляються в горах Антарктики й Антарктиди (Poa alpina L.). Іноді згадані географічні елементи роздрі бнюють або ж дві пограничні частини з ’єд нують в одне ціле, зрозуміло, з бінарною назвою. Так, Середземноморський елемент поділяють на Східний і Західний, а Понтич ний поєднують зі Східносередземноморськмм. Загалом географічний аналіз досить деталь но опрацьований лише для Північної півкулі. Часто поруч з географічним аналізом про водять флористичні огляди, які базуються на принципі наявності ендемічних таксонів. При родно, що при цьому враховують також гео логічні, геоморфологічні та кліматичні умови певного регіону. Найкраще флористичні об ласті Землі опрацьовані А.Л.Тахтаджяном [24]. В його праці на історичній основі об ґрунтовані 6 флористичних царств і 34 про вінції чи області. Цінність флористичних до сліджень А.Л.Тахтаджяна полягає в тому, що вони охоплюють сушу всієї земної кулі. До складних аналізів належать флороге- нетичні дослідження, які проводять ті бота нічні сади, що мають підпорядковані їм при родні заповідні території на зразок заповід ника “Мис Мартьян” , який прилягає до те риторії Державного Нікітського ботанічного саду в Криму. Після флористичних досліджень варто звер нути увагу на еколого-ценотичні досліджен ня, які віддзеркалюють відношення кожного виду до довкілля і певною мірою визначаю ться через його адаптаційний потенціал. У цьому випадку доречно говорити про еколо- го-ценотичну “вірність” , тобто постійну при уроченість виду до певної екологічної ніші. Основною типологічною одиницею еколого- ценотичного аналізу вважається екофітон або екоценофітон. У межах Голарктичного царства визначають наступні екоценофітони. 1. Сільванти (si) - види, приурочені до лісових угруповань, переважно на підзолис тих ґрунтах (Corylus avellana L., Corydalis solida (L.) Clairv.). 2. Пратанти (pr) - види, поширені на луках (Festuca pratensis Huds., Ranunculus repens L.). 3. Степанти (st) - види, приурочені до степів (Stipa ucrainica P. Smirn., Euphorbia stepposa Zoz). 4. Петрофанти (pr) - види, що зростають на кам’янистих місцях, включаючи вапнякові і крейдяні відслонення (Dianthus hypanica Klok., Siiene cretacea Fisch. ex Sprebg.). 5. Псамофіти (ps) - види, поширені на пісках (Linaria sabulosa Czern. ex Klok., Co- ryspermum insulare Klok.). 6. Галофанти (ha) - види, приурочені до солонців і солончаків (Suaeda salsa (L.) Pall., Salsola soda L.). 7. Палюданти (pa) - види, що трапляють ся на болотах і болотистих луках (Orchis palustris Jacq., Gladiolus palustris Gaud.). 8. Акванти (aq) - види повільно текучих і стоячих вод (Nymphaea alba L., Trapa natans L. s. I.). 24 ISBN 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1 Сучасна системна парадигма інтродукції рослин 9. Літоранти (Іі) - рослини, що поселя ються на піщано-скам’янілих оліготрофних субстратах морського побережжя (Tamarix gracilis Willd., Astrodaucus litoralis (Bieb.) Drude). 10. Кріофанти (kr) - види, поширені у ви сокогір’ях Карпат, альпійські чи субальпійсь кі рослини (Rhodiola rosea L., Aster alpinus L.). Крім названих 10 еколого-фітоценотичних груп рослин іноді виділяють ще й збірний екоценофітон - синантропофанти, який складається з рудеральних і сегетальних бур’янів і для цілей інтродукції важливого значення не має. З метою вивчення взаємних зв'язків рос лин із середовищем, що їх оточує, прово дять біоморфологічний аналіз за схемою Раункієра, яка базується на розміщенні на поверхні ґрунту бруньок, які адаптовані до певного типу клімату. Найчастіше при біо- морфологічному аналізі використовують 8 ос новних біоморф чи клімаморф, а саме: фа- ^ерофіти (Fa), хамефіти (Ch), гемікриптофіти Нк), криптофіти (Кг), геофіти (Hf), гелофіти Не), гідрофіти (Hd) та терофіти (Те). Важливим елементом при аналізі рослин- -ого різноманіття є дослідження життєвих форм, під якими розуміють морфологічну будову, що сформувалась у процесі еволю ції і відображається у зовнішньому вигляді - габітусі. Нині існує ряд класифікацій, які базуються на різному підході до їх вивчення, -іайповнішу систему опрацював І.Г.Серебря- •ов [20, 21], в основу якої він поклав габі- ~ус, тісно пов’язаний з ритмом розвитку ро- :лини. Характеристика кожної життєвої фор ми у вищих рослин складається на підставі морфологічних ознак надземних і підземних ~агонів та кореневих систем з урахуванням :.<тму розвитку і тривалості життя. За габі тусом розрізняють такі основні типи рослин: дерева (вічнозелені чи листопадні), такі самі ■ущі і кущики, півкущі і півкущики та тра- н янисті рослини. За тривалістю великого •.•ттєвого циклу є полікарпіки, монокарпіки, багаторічники, малорічники і однорічники. Розрізняють такі основні типи вегетації: віч- -озелені, зимозелені, літньозелені (листо- ~здні), ефемери і ефемероїди. Існують такі -.■пи надземних пагонів: розеточні, піврозе- точні і безрозеточні. За характером віднов лення пагони можуть бути моноподіальними, дихотомічними або симподіальними. За бу довою підземних пагонів розрізняють такі типи життєвих форм: довгокореневищні, ко- роткокореневищні, бульбокореневищні, над- земностолонові, підземностолонові та кау- дексові. При інтродукції рослин варто порів нювати лише ті, що належать до одного ти пу життєвої форми. Багаторічна еколого-біологічна оцінка жит тєвих форм опрацьована в лінійній системі В.М.Голубєва [4], яка, на жаль, не знайшла широкого застосування при проведенні ін тродукційних досліджень. Найважливішою ознакою в цій системі є лінійна довжина річ ного пагона як показника оптимального рос ту і розвитку рослин у природних умовах і відповідно в первинній культурі. І, нарешті, останній за рахунком, але не за змістом едафічний фактор, який оцінює ться, як правило, за принципом аналогій. Проведений комплексний аналіз біологіч них і абіотичних факторів дає право сподіва тися на успіх перенесення і введення у пер винну культуру лише тих видів корисних ро слин, які отримали найвищу діагностичну оцінку, що може підтверджуватись експери ментальними дослідженнями. Експеримен тальна ж частина інтродукційного процесу являє собою тему окремої публікації. 1. Берг Л. С. Ландшафтно-географические зоны СССР. - Л.: Наука, 1930. - 401 с. 2. Берг Л. С. Основы климатологии. - Л.: Наука, 1938. - 455 с. 3. Бурда Р. И. Антропогенная трансформация флоры. - Киев.: Наук, думка, 1991. - 167 с. 4. Голубев В. Н. Принцип построения и содержания линейной системы жизненных форм покрытосемен ных растений / / Бюл. Моск. о-ва испытателей при роды. Отд. биологии. - 1972. - Вып. 7. - № 6. - С. 72-80. 5. Докучаев В. В. Наші степи колись і тепер: Пер. з рос. - К. - 1949. - 139 с. 6. Камелин Р. В. Флорогенетический анализ естествен ной флоры горной Средней Азии. - Л.: Наука, 1973. - 353 с. 7. Клеопов Ю. Д. Основные черты развития флоры ши роколиственных лесов Европейской части СССР / / Материалы по истории флоры и растительности СССР. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1941. - Вып. 1. - С. 183-256. 8. Клоков М. В. Расообразование в роде тимьянов на территории Советского Союза. - Киев: Наук, думка, 1973. - 192 с. ; 5.*V 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1 25 В. Г . Собко, М. Б. Гапоненко 9. Клоков М. В. Псамофильные флористические ком плексы на территории УССР (Опыт анализа пса- мофитона) / / Новости систематики высших и низ ших растений. - Киев: Наук, думка, 1980. - С. 90 - 151. 10. Козак Т. А. Интродукция видов рода Ferula L. фло ры Средней Азии в условиях Правобережной Лесо степи Украины: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Киев, 1986. - 24 с. 11. Криштофович А. Н. Развитие ботанико-географи ческих провинций Северного полушария с конца Мелового периода / / Собр. соч. сов. ботаников. - 1936. - Т. 3. - С. 9-24. 12. Криштофович А. Н. Эволюция растительного покро ва в геологическом прошлом и ее основные факто ры / / Материалы по истории флоры и растительно сти СССР. - 1946. - Вып. 2. - С. 21-86. 13. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1977. - 300 с. 14. Малеев В. П. Теоретические основы акклиматиза ции. - Л.: Сельхозгиз, 1933. - 160 с. 15. Новосад В. В. Флора Керченско-Таманского регио на. - Киев: Наук, думка, 1992. - 280 с. 16. Попов М. Г. О применении ботанико-географичес кого метода в систематике растений / / Пробл. бо таники. - 1950. - 1. - С. 70-109. 17. Попов М. Г. Основы флорогенетики / / Избр. тр. - Киев: Наук, думка, 1983. - Т. 1. - С. 132-237. 18. Рандхава М. Сады через века. - М.: Знание, 1981. - 340 с. 19. Русанов Ф. Н. Теория и опыт переселения растений в условиях Узбекистана. - Ташкент: Фан, 1974. - 40 с. 20. Серебряков И. Г. Экологическая морфология рас тений. - М.: Высш. шк., 1962. - 378 с. 21. Серебряков И. Г. Жизненные формы растений и их изучение / / Полевая геоботаника. - 1965. - Вып. 3. - С. 146-205. 22. Собко В. Г., Гапоненко М. Б. Інтродукція рідкісних і зникаючих рослин флори України. - К.: Наук, думка, 1996. - 283 с. 23. Танфильев Г. И. Ботанико-географические иссле дования в степной полосе 11 Тр. Экспедиции, сна- ряж. лесн. департаментом под рук. В. В. Докучае ва. - 1898. - 2, № 2. - С. 1-134. 24. Тахтаджян А. Л. Флористические области Земли. - Л.: Наука, 1978. - 247 с. 25. Толмачев А. И. Введение в географию растений. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. - 244 с. 26. Чопик В. І. Високогірна флора Українських Карпат. - К.: Наук, думка, 1976. - 250 с. 27. Юрцев Б, А. Флора Сунтар-Каята. - Л.: Наука, 1968. - 235 с. 28. Mayr Н. Die Naturgesetzlicher Grundlage des Wald- baues. - Berlin: Parey, 1909. - 366 s. 29. Meuse/ H. Vergleichende Chorologie der Zennt. Europ. Flora. - Jena, 1965. - 421 s. Надійшла 05.07.99 СОВРЕМЕННАЯ СИСТЕМНАЯ ПАРАДИГМА ИНТРОДУКЦИИ РАСТЕНИЙ В. Г. Собко, Н. Б. Гапоненко Национальный ботанический сад им. Н. Н. Гришко НАН Украины, Киев Рассматриваются отдельные аспекты интродукции рас тений. Анализируются современные практические и теоретические достижения и просчеты в осуществле нии интродукционного процесса. Интродукция расте ний характеризуется как наука синтетическая, объеди няющая и аналитическая. MODERN SYSTEM PARADIGM OF PLANT INTRODUCTION V. G. Sobko, М. B. Gaponenko М. M. Grischko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv Some aspects of plant introduction are considered. Practi cal and theoretical achievements and errors in plant intro duction were analyzed. Plant introduction is defined as the synthetic, unifying and analytical science. 26 ISBN 966-00-0536-9 Інтродукція рослин. 1999, № 1
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-1493
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:53:02Z
publishDate	1999
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/92/340fc75d9ef93fc68d11b00984b0ac92.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-14932020-01-25T19:41:54Z Modern system paradigm of plant introduction Сучасна системна парадигма інтродукції рослин Sobko, V.G. Gaponenko, М.B. Some aspects of plant introduction are considered. Practical and theoretical achievements and errors in plant introduction were analyzed. Plant introduction is defined as the synthetic, unifying and analytical science. Розглядаються окремі аспекти інтродукції рослин. Аналізуються сучасні практичні надбання та теоретичні досягнення і прорахунки при здійсненні інтродукційного процесу. Інтродукцію рослин охарактеризовано як науку синтетичну, єднальну і аналітичну. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 1999-04-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1493 10.5281/zenodo.3367341 Plant Introduction; Vol 1 (1999); 21-26 Інтродукція Рослин; Том 1 (1999); 21-26 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377898 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1493/1440 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Sobko, V.G. Gaponenko, М.B. Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title	Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title_alt	Modern system paradigm of plant introduction
title_full	Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title_fullStr	Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title_full_unstemmed	Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title_short	Сучасна системна парадигма інтродукції рослин
title_sort	сучасна системна парадигма інтродукції рослин
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/1493
work_keys_str_mv	AT sobkovg modernsystemparadigmofplantintroduction AT gaponenkomb modernsystemparadigmofplantintroduction AT sobkovg sučasnasistemnaparadigmaíntrodukcííroslin AT gaponenkomb sučasnasistemnaparadigmaíntrodukcííroslin

Сучасна системна парадигма інтродукції рослин

Institution

Similar Items