Витоки та походження троянд групи патіо
The origins of patio roses garden class are observed as a historical process of hybridization and breeding of roses. The modern data concerning ancestral forms from which patio roses inherited valuable in ornamental gardening features such as recurrent flowering, abundance of bloom, winter hardiness...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Englisch |
| Veröffentlicht: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2013
|
| Online Zugang: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/288 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860121880015405056 |
|---|---|
| author | Denysko, I.L. |
| author_facet | Denysko, I.L. |
| author_sort | Denysko, I.L. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2019-11-25T20:33:26Z |
| description | The origins of patio roses garden class are observed as a historical process of hybridization and breeding of roses. The modern data concerning ancestral forms from which patio roses inherited valuable in ornamental gardening features such as recurrent flowering, abundance of bloom, winter hardiness are analyzed. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.1631095 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:41:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
78 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
© І.Л. ДЕНИСКО, 2013
УДК 582.734.4:635.92
І.Л. ДЕНИСКО
Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України
Україна, 20300 Черкаська обл., м. Умань, вул. Київська, 12а
ВИТОКИ ТА ПОХОДЖЕННЯ ТРОЯНД ГРУПИ ПАТІО
Походження садової групи троянд патіо розглянуто як історичний процес селекції троянд. Проаналізовано сучасні
дані щодо предкових форм, від яких троянди патіо успадкували цінні у декоративному садівництві властивості —
ремонтантність, рясність цвітіння і зимостійкість.
Ключові слова: троянди патіо, гібридизація, селекція, вид, сорт, садова група троянд.
Краса та аромат квіток сприяли введенню
троянди в культуру у країнах інтенсивного
зрошуваного землеробства на Близькому
Сході, про що свідчать численні археоло-
гічні пам’ятки, на яких збереглися зобра-
ження троянд. Протягом п’яти тисячоліть
людство насолоджувалося трояндами як
декоративними рослинами, зробивши їх
символом краси й вишуканості, а також ви-
користовувало їх лікувальні та пряно-
смакові властивості [16, 21, 34]. У сучасно-
му індустріальному суспільстві троянда є
однією з економічно найважливіших деко-
ративних культур. Так, у 2001 р. на євро-
пейських аукціонах, де торгують зрізани-
ми квітками, було укладено угоди купівлі-
продажу троянд на загальну суму 858 млн
євро, що становило 31 % від загального об-
сягу комерційних операцій [25].
З ботаніко-систематичної та селекційної
точки зору сучасні садові троянди — це
культигенний комплекс, генотип якого було
ускладнено протягом багатовікової куль-
тури внаслідок віддаленої і міжсортової гі-
бридизації, індукованого та спонтанного
мутагенезу [4, 9]. Процес поліпшення деко-
ративних властивостей деяких видів шип-
шин триває і нині переважно у вигляді ба-
гаторазового схрещування одних культур-
них троянд з іншими, до якого періодично
залучають генофонд дикорослих, здебіль-
шого диплоїдних видів, що дало початок
сучасним групам сортів троянд, зокрема,
групі патіо. Сучасні сорти троянд здебіль-
шого є наслідком інтрогресивної гібридиза-
ції, коли фертильні гібриди F
1
було піддано
зворотному схрещуванню з одним з бать-
ківських видів або обома [22].
У 2007 р. у світі налічувалося понад 30 тис.
сортів троянд, які задовольняли най різ но-
манітніші смаки споживачів і потреби садо во-
паркової архітектури та промислового квіт-
никарства [31]. Всесвітня федерація спілок
виробників троянд запровадила поділ сор-
тів на 37 різних груп і підгруп (34 садові
групи, об’єднані у 3 великі групи) залежно
від габітусу і висоти куща, морфологічних
особливостей квітки (форма, розмір, махро-
вість), тривалості та рясності цвітіння тощо.
Аналіз генетичних зв’язків між цими гру-
пами та всередині них — досить складний з
огляду на дуже тривалу і недостатньо задо-
кументовану історію та конфіденційність
інформації виробників щодо походження
успішних сортів [1, 6, 15, 28].
Садову групу Patio було виокремлено у
класифікації троянд 1999 р. Спрощену схе-
му походження троянд патіо внаслідок
схрещування низькорослих троянд Flori-
bunda і Hybrid Tea з трояндами Miniature
79ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
Витоки та походження троянд групи патіо
наведено на рис. 1 [1, 6, 23]. Згідно з цією
схемою вихідним видом для отримання
старовинних троянд була Rosa gallica L.,
культура якої у середньовіччі набула по-
ширення на території Галлії (нинішньої
Франції) [10]. У природному стані цей вид
описують як кущ з темно-червоними квіт-
ками діаметром 4–6 см, виїмчастими пе-
люстками, переважно поодинокими. Цві-
тіння впродовж вегетаційного періоду од-
норазове [11]. R. gallica характеризується
наявністю надзвичайної мінливості під
впливом умов існування [12].
У перших століттях нашої ери троянди
Gallica було схрещено з Rosa moschata J.
Herrm. (2n = 2х =
14) — плетистим кущем,
пагони якого можуть досягати довжини 5 м.
Кремово-білі квітки діаметром 5 см зібрані у
нещільний щиток або напівзонтик. Листки
світло-зелені. Цвітіння впродовж вегетацій-
ного періоду одноразове. Внаслідок цього
схрещування було отримано троянди Bifera,
які вирізнялися тривалим цвітінням — з
червня до осені. Квітки яскраво- або темно-
чер воні, інколи — рожеві, великі, переважно
густомахрові, часто зібрані в суцвіття [12].
Троянду ‘Quatre Saisons’ (syn. ‘Rose of
the Four Seasons’, syn. ‘Autumn Damask’),
отриману від повторного схрещування
Gallica з Bifera (за схемою L.-Å. Gustavsson),
відносять до групи троянд Damask — R. ×
damascena var. semperflorens [2, 14, 33].
Кущ 1,2–1,5 м заввишки, розлогий. Квітки
рожеві, махрові, діаметром понад 7 см, за-
пашні, пелюстки нещільні, чашолистки дов-
гі. Листки сірувато-зелені. Цвітіння по-
вторне. Зимостійка. На думку L.-Å. Gus-
tavsson (1999), троянду ‘Quatre Sai sons’
виведено у кінці першого тисячоліття на-
шої ери, тоді як Х. ван Дейк і М. Купершок
Рис. 1. Походження троянд садової групи патіо (за L.-Å. Gustavsson
і Дж. Меттоком)
80 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
І.Л. Дениско
(2003) зазначають: «Як садова рослина вона
значення не має, але це, вочевидь, єдина
повторноквітуча старовинна троянда, виве-
дена до появи китайських троянд… Вважа-
ється, що цю троянду знали вже стародавні
греки у V столітті до н. е.». Автори також
припускають, що саме цю троянду мав на
увазі Вергілій, згадуючи «biferique rosaria
Paesti» («і трояндові сади Пестума, які цві-
туть двічі на рік») [38]. D. Austin (2009)
вважає ‘Quatre Saisons’ «безумовно най-
давнішою з європейських повторноквіту-
чих троянд». Нині встановлено, що повтор-
не цвітіння у троянд контролюється єдиним
рецесивним геном [17].
На межі XVIII і XIX ст. завдяки схре-
щуванню троянд Gallica і R. × damascena
var. semperflorens одержано гібриди, здат-
ні до повторного цвітіння. Ця група троянд
отримала назву Portland (2n = 4х = 28).
Квітки троянд переважно густомахрові,
забарвлення — від білого, блідо-рожевого
до фіолетово-пурпурового. Портлендські
троянди вирізняються морозостійкістю:
вони здатні витримувати температуру до
–29 °С [33].
У другій половині XVIII ст. європейські
троянди було схрещено з китайськими
трояндами — комплексом видів (секція Chi-
nensis) і культурних сортів, які вирощували
у Китаї понад тисячу років. Знайдена у при-
роді предкова форма Rosa chinensis var.
spontanea (Rehder et Wilson) Yu et Ku An
являє собою вічнозелений кущ близько 2,5 м
(інколи — до 5 м) заввишки. Квітки поодино-
кі або зібрані по 2–3, спочатку рожеві або
майже білі, потім — червоні, діаметром
5–6 см. Листки короткочерешкові, склада-
ються з 3–5 голих, з верхнього боку темно-
зелених, з нижнього — світліших ланцето-
подібних листочків. Цвітіння впродовж ве-
гетаційного сезону одноразове [39].
За 700 років до н. е., відповідно до схеми
L.-Å. Gustavsson (1999), R. chinensis var. spon-
tanea було схрещено з іншим видом, який
походить з південно-західного Китаю —
Rosa gigantea Coll. ex Crépin (2n = 2х = 14).
Це великий кущ з дугоподібно вигнутими
або довгими (до 30 м завдовжки) пагонами,
які обплітають сусідні дерева. Квітки великі
(до 15 см у діаметрі), білі або жовтуваті. Опи-
сано також форми з блідо-рожевими квіт-
ками. Листки з 5–7 сизуватими знизу лис-
точками [37].
Наслідком схрещування R. gigantea з R.
chinensis var. spontanea є Rosa × odorata
(hort. ex Andrews) Sweet (2n = 2х, 3х = 14,
21) (syn. R. indica fragrans Redout. et Thory,
syn. R. indica odoratissima Lindl.). Квітки
білі або мають рожевий, жовтий чи оран-
жевий відтінок, прості або махрові, діа-
мет ром 3–10 см, поодинокі, розташовані по
2–3 або зібрані пучками, дуже запашні.
Листки з 5–9 еліптичними, яйцеподібними
або видовжено-яйцеподібними шкірястими
голими з обох боків листочками. Кущ вічно-
зелений, за несприятливих умов — листо-
падний. На початку ХІХ ст. R. × odorata
було привезено з Південного Китаю до За-
хідної Європи. За тогочасними описами, це
були рослини зі світло-рожевими, зовні —
з пурпуровим відтінком великими (7 см)
махровими (17–25 пелюсток) квітками з
сильним чайним ароматом. Листки з полис-
ком складалися з 3–5 листочків. Кущ пря-
морослий, галузистий, заввишки 30–60 см.
Пагони колючі. Завдяки аромату ці росли-
ни отримали назву «Tea Roses» [13, 32].
Для подальшого схрещування було вико-
ристано, зокрема, чотири сорти китайських
садових троянд, відомих як «китайські пле-
мінні троянди» (China Stud Roses) — Sla-
ter’s Crimson China (2n = 3х = 21), Hume’s
Blush Tea-scented China (2n = 2х = 14), Par-
sons’ Pink China (2n = 2х = 14) і Parks’ Yel-
low Tea-scented China (2n = 2х = 14). Біль-
шість сучасних гібридів містять генетичний
матеріал принаймні одного з цих сортів.
Нові сорти мали особливості, не властиві
європейським трояндам: негусте галужен-
ня куща, червоне забарвлення молодих
листків, темно-червоне забарвлення кві-
ток, яке не тьмяніло, нові аромати, квітки
своєрідної форми (з високим центром) і ви-
81ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
Витоки та походження троянд групи патіо
тончену форму пуп’янків під час розгор-
тання, повторне цвітіння [20, 26].
Сорт Slater’s Crimson China (syn. Bel-
field, syn. Crimson China Rose, syn. Monthly
Rose, syn. Old Crimson China) описано у
1792 р. Кущ заввишки від 30 до 75 см, галу-
зистий. Листки темно-зелені. Квітки пур-
пу рово-малинові до яскраво-червоних, зі
світлим центром, махрові, з легким арома-
том. Цвітіння протягом сезону тривале. Цей
сорт вважають предковою формою всіх су-
часних червоних троянд [28].
На думку J. Harkness (1978) і L.-Å. Gustav s-
son (1999), від схрещування ‘Slater’s Crimson
China’ з невідомим сіянцем у першій чверті
ХІХ ст. у Європі було отримано мініатюрні
троянди. Це твердження ґрунтується на по-
дібності листків ‘Slater’s Crim son China’ і мі-
ніатюрних троянд. C.C. Hurst (1941) і H. Higson
(2012) вважають вихідною формою мініатюр-
них троянд сорт Parsons’ Pink China. За ін-
шою версією, європейські мініатюрні троянди
походять від поширеної в культурі у Китаї
низькорослої (до 75 см заввишки) диплоїд-
ної (2n = 2х = 14) кущової троянди Rosa
chinensis ‘Minima’ (Sims) Voss. Кущі дещо
розлогі, галузисті. Листочки (5–7 шт.) зеле-
ні, яйцеподібні. Квітки дрібні (1,5–2 см),
світло-рожеві або білі, переважно напів-
махрові з легким ароматом, поодинокі або
зібрані у суцвіття [5, 8, 18, 19, 34]. Першою
мініатюрною трояндою, яку почали виро-
щувати у великій кількості, вважають
‘Pompon de Paris’. У 1922 р. було інтродуко-
вано сорт Roulettii (деякі дослідники його
ототожнюють з Pompon de Paris). Унаслідок
схрещування цієї троянди з представника-
ми інших садових груп було одержано по-
вторноквітучі низькорослі сорти заввишки
15–50 см, які вирізнялися рясністю цвітін-
ня і різноманіттям забарвлення. Їх було від-
несено до групи троянд Miniature. Сучасні
мініатюрні троянди (2n = 2х, 3х, 4x = 14, 21,
28) — це ремонтантні карликові рослини
заввишки 5–45 см, які мають прості або
махрові квітки діаметром від 1 до 4 см з пе-
люстками із загостреним кінчиком [8, 18].
Троянди Bourbon (2n = 3х, 4x = 21, 28)
вважають наслідком спонтанного схрещу-
вання R. × damascena var. semperflorens і
китайської троянди ‘Parsons’ Pink China’.
Троянди цієї групи мають білі, рожеві, чер-
воні або пурпурові, округло-чашоподібні,
махрові, запашні квітки діаметром до 10 см,
переважно зібрані у суцвіття. Їм притаман-
не тривале цвітіння протягом літа (а за
умов достатнього зволоження — і протягом
осені). Недоліками бурбонських троянд є
недостатня стійкість проти збудників за-
хворювань і слабка зимостійкість. Напри-
кінці ХІХ ст. ця група троянд втратила
свою популярність, проте вона відіграла
важливу роль у створенні нових сортів [8].
Протягом XIX ст. у Європі тривали ро-
боти з отримання сортів троянд, яким було
б властиве рясне тривале цвітіння у поєд-
нанні із зимостійкістю. Наслідком наступ-
них схрещувань R. chinensis var. spontanea
і R. × odorata з трояндами Portland, Bourbon
і Noisette (отриманими внаслідок схрещу-
вання R. chinensis Jacq. з R. moschata) (2n =
2х, 3х, 4x = 14, 21, 28) стали численні пов-
торноквітучі сорти. Їх було об’єднано у са-
дову групу Hybrid Perpetual (2n = 4x = 28).
Кущі високі (понад 1,5 м). Листки великі.
Більшість ремонтантних троянд мають
червоні, рожеві, зрідка — білі або жовті,
округло-чашоподібні, махрові квітки діа-
метром 8–10 см, розташовані по 3–5 на міц-
них квітконосах. До кінця XIX ст. троянди
Hybrid Perpetual посідали у культурі тро-
янд домінуючу позицію [3, 8, 35].
Продуктом схрещування R. × odorata з
трояндами Noisette і Bourbon стали числен-
ні сорти Tea Roses (2n = 2х, 3х, 4x = 14, 21,
28), відмінні від тогочасних європейських
троянд. Кущі заввишки від 0,5 до 2,0 м і біль-
ше. Листки переважно шкірясті та блискучі.
Квітки різноманітного забарвлення (роже-
ві, білі, кремові, так званих світанкових то-
нів — золотисті, ніжно-рожеві, інколи —
червоні, жовті, оранжеві), з високим цент ром.
Цвітуть повторно. Зимостійкість чайних
троянд залишалася низькою [8].
82 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
І.Л. Дениско
Троянди Hybrid Tea (2n = 2х, 3х, 4x = 14,
21, 28) з’явилися внаслідок схрещування
сортів Hybrid Perpetual і Tea Roses. Першим
сортом цієї групи вважають ‘La France’
(Guillot Fils, 1867) (2n = 3х = 21). Троянди,
отримані внаслідок схрещування цього сор-
ту з іншими сортами, набули популярності
завдяки стійкості та потужному росту,
успадкованим від Hybrid Perpetual, ніжно-
му забарвленню і характерній формі, успад-
кованим від Tea Roses. У 1884 р. троянди
Hybrid Tea відокремили від Hybrid Perpe-
tual, а невдовзі завдяки зворотному схре-
щуванню з останніми було отримано червоні
сорти. Нині чайно-гібридні сорти посідають
провідне місце у світовому сортименті тро-
янд. Кущі невисокі (в середньому 60–80 см
заввишки). Листки великі. Квітки мають
різноманітне забарвлення, великі (до 14 см),
махрові, переважно запашні, поодинокі або
у невеликих суцвіттях [8, 15].
1804 р. до Англії з Китаю було інтродуко-
вано R. multiflora var. carnea Thory, яка ста-
ла вихідною формою для плетистих троянд і
троянд флорібунда [29]. У 1862 р. з Японії до
Франції було надіслано насіння аборигенного
виду R. multiflora Thunb. — лазячого куща,
який утворює пагони до 7 м завдовжки. Квіт-
ки діаметром 1,5–2,0 см, білі або рожевуваті,
з п’ятьма вузькими пелюстками, зібрані у
багатоквіткові, переважно пірамідальні су-
цвіття. Цвітіння рясне, тривале [8, 12].
У 1870-х роках унаслідок схрещування
низькорослих повторноквітучих R. multi-
flora з R. chinensis var. spontanea (можливо,
з нащадками ‘Parsons’ Pink China’) було
отримано сорти групи Polyantha (2n = 2х =
14) — низькі кущові троянди з численними,
дрібними (3–4 см у діаметрі), переважно
рожевими, червоними або білими махрови-
ми квітками. Листки дрібні. Цвітіння рясне,
тривале [8, 26].
На початку ХХ ст. данський селекціонер
Д.Т. Паульсен отримав від схрещування
троянд Polyantha і Hybrid Tea зимостійкі
сорти Ellen Poulsen (1911), Rödhätte (1912),
Kirsten Poulsen (1924), Else Poulsen (1924).
Ці сорти, схожі на Polyantha за структурою
Рис. 2. Походження троянд сорту Festival
83ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
Витоки та походження троянд групи патіо
суцвіття, з подібними до Hybrid Tea, але
дрібнішими квітками було об’єднано у гру-
пу троянд Hybrid Polyantha, або Poulsen.
Надалі від повторних схрещувань Hybrid
Polyantha із сортами Hybrid Tea та інших
садових груп було отримано сорти, об’єднані
у групу Floribunda [8, 15]. Сучасні троянди
Floribunda (2n = 2х, 3х, 4x = 14, 21, 28) ма-
ють різноманітні за забарвленням, формою
(від пласких до келихоподібних) і махровіс-
тю (від простих до дуже махрових) квітки,
зібрані у різні за розміром суцвіття. Цвітін-
ня дуже рясне і триваліше, ніж у троянд
Hybrid Tea. Більшість сортів групи Flori-
bunda виявляють добру зимостійкість і стій-
кість проти збудників захворювань [8].
Низькорослі сорти троянд Floribunda (до
45–50 см заввишки) існують протягом три-
валого часу. У своїй групі вони посідають
особливе місце, поступаючись за розмірами
іншим сортам. Кущі цих троянд, їх квітки
та листки були занадто великі, щоб відне-
сти їх до мініатюрних троянд. У 1999 р. за
пропозицією Американської спілки вироб-
ників троянд до класифікації садових тро-
янд було внесено групу Mini-Flora [30]. За
офіційним визначенням до цієї групи відно-
сять «низькорослі троянди з квітками, зіб-
раними у суцвіття». В Європі назва «Mini-
Flora» не прижилася, тут цю групу троянд
називають «Patio» [6, 7, 36]. Троянди патіо —
це низькорослі кущові троянди 30–45 см
зав вишки. Кущ компактний, з пряморосли-
ми або дещо розлогими пагонами. Листки
переважно темно-зелені, з полиском, моло-
ді листки у більшості сортів мають червоне
або бронзове забарвлення. Квітки різнома-
нітного забарвлення (від білого до жовтого
або темно-червоного), невеликі (діаметром
2,0–7,5 см), від пласких до келихоподібних,
переважно із слабким ароматом, зібрані у
негусті китицеподібні суцвіття. Цвітіння
рясне, повторне або безперервне.
За даними, наведеними у літературних
джерелах [1, 5, 6, 8, 31], ми дослідили похо-
дження 18 сортів троянд патіо з колекції
Національного дендрологічного парку «Со-
фіївка»: Baby Carnaval, Bella Rosa, Bianco,
Bluenette, Bright Smile, Buttons, Cinderella,
Festival, Fire King, Green Diamond, Haku-
un, Maidy, Orange Meillandina, Perestroika,
Pretty Polly, Queen Mother, Regensberg,
Tamango. Так, у процесі створення сорту
Festival протягом ХІХ–ХХ ст. було вико-
ристано сорти троянд, які належать до 13
садових груп: Floribunda, Hybrid Foetida,
Hybrid Moschata, Hybrid Multiflora, Hybrid
Perpetual, Hybrid Rugosa, Hybrid Spinosis-
sima, Hybrid Tea (у тому числі плетисті
сорти Climbing Hybrid Tea), Hybrid Wichu-
raiana, Kordesii, Large flowered Climber,
Noisette, Polyantha, Tea Roses (рис. 2).
Отже, садову групу троянд патіо було
створено внаслідок багатовікової віддаленої
гібридизації за участі видів R. chinensis, R.
gal lica, R. gigantea, R. moschata, R. multiflora і
численних сортів, які належать, щонаймен-
ше, до 12 садових груп. Крім того, у процесі
створення сортів патіо було застосовано гене-
тичний матеріал сортів, похідних від R. foe-
tida, R. macrophylla, R. roxburghii, R. rugosa,
R. spi nosissima, R. wichuraiana. Предкові фор-
ми троянд патіо мають різний рівень плоїд-
ності (2n = 2х, 3х, 4x = 14, 21, 28), походять з
різних географічних районів, мають неодна-
ковий ступінь зимостійкості та генетично зу-
мовленої стійкості проти захворювань. Тро-
янди патіо успадкували від предкових форм
гени, які зумовлюють найцінніші у декора-
тивному садівництві ознаки, — ремонтант-
ність, рясність цвітіння і зимостійкість, фе-
нотипний вияв яких у ґрунтово-кліматичних
умовах Правобережного Лісостепу України
потребує детального вивчення.
1. Бумбеева Л.И. Розы. — М.: Кладезь-Букс,
2010. — 256 с.
2. Дейк ван Х., Купершок М. Розы. — М.: Ла-
биринт Пресс, 2003. — 144 с.
3. Ижевский С.А. Розы. — М.: Сельхозгиз,
1958. — 336 с.
4. Клименко З.К. Биологические основы се-
лекции садовых роз на юге Украины: Автореф.
дис. … д-ра биол. наук: спец. 03.00.01 «Радиобиоло-
гия». — Ялта, 1996. — 77 с.
84 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
І.Л. Дениско
5. Клименко З.К., Рубцова Е.Л. Розы (интро-
дуцированные и культивируемые на Украине):
Каталог-справочник. — К.: Наук. думка, 1986. —
214 с.
6. Метток Дж. Энциклопедия по выращива-
нию роз. — М.: Арт-Родник, 2003. — 160 с.
7. Писарев Е.А. Розы. Энциклопедия. — М.:
Эксмо, 2008. — 288 с.
8. Розы. Итоги интродукции / В.Н. Былов, Н.Л. Ми-
хайлов, Е.И. Сурина. — М.: Наука, 1988. — 440 с.
9. Сааков С.Г. К происхождению садовых роз //
Вопросы эволюции, биогеографии, генетики и селек-
ции. — М.–Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — С. 232–236.
10. Сааков С.Г. Происхождение садовых роз и
направление работ в селекции их. — М.: Наука,
1965. — 21 с.
11. Флора СССР / [глав. ред. В.Л. Комаров]. — М.;
Л.: Изд-во АН СССР, 1934–1964. — Т. 10. — 675 с.
12. Хржановский В.Г. Розы. — М.: Сов. наука,
1959. — 494 с.
13. Andrews H.C. Roses: or, A monograph of the
genus Rosa: 2 vols. — London: Richard Taylor's,
1828. — Vol. 2. — 132 p.
14. Austin D. Handbook of Roses 2009/10. — Al-
brighton: David Austin Nursery Limited, 2009. — 121 p.
15. Ben-Meir H., Vainstein A. Assessment of ge-
netic relatedness in roses by DNA fingerprint ana-
lysis // Scientia Horticulturae. — 1994. — 58. —
P. 115–121.
16. Debener Th., Linde M. Exploring complex or-
namental genomes: The Rose as a model plant //
Critical Reviews in Plant Science. — 2009. — 28. —
P. 267–280.
17. De Vries D.P., Dubois L.A.M. Inheritance of
the recurrent flowering and moss characters in F
1
and F
2
Hybrid Tea × R. centifolia muscosa (Aiton)
Seringe populations // Gartenbauwissenschaft. —
1984. — N 49. — S. 97–100.
18. Dubois L.A.M., De Vries D.P. On the inherit-
ance of the dwarf character in polyantha × Rosa chin-
ensis minima (Sims) Voss F
1
-populations // Euphyti-
ca. — 1987. — 36. — P. 535–539.
19. Fitch Ch.M. The Complete book of miniature
roses. — New York: Howthorn Books Inc., 1977. —
342 p.
20. Gardes L., Heizmann P., Joyaux F. Molecular
typing and history of the provins roses horticultural
group // Europian Journal of Horticultural Science. —
2005. — 70 (4). — P. 162–172.
21. Gudin S. Rose: Genetics and breeding //
Plant Breeding Review. — 2000. — 17. — P. 159–
189.
22. Gudin S. Breeding Overview // Encyclopedia
of Rose Science. — Amsterdam: Elsevier Ltd., Aca-
demic Press, 2003. — Vol. 1. — P. 25–33.
23. Gustavsson L.-Å. Rosenlexikon. — Kopenha-
ga: Rosinante Forlag A/S, 1999. — 544 s.
24. Harkness J. Roses. — London: Dent & Sons
Ltd., 1978. — 290 p.
25. Heinrichs F. International statistics flowers and
plants // AIPH / Union Fleurs. — 2008. — Vol. 56. —
P. 16–90.
26. Higson H. Jiang entian heritage rose garden
// The Quarryhill Quarterly. — 2012. — 9, N 3. —
P. 3–4.
27. Hurst C.C. Notes on the origin and evolution
of our garden roses // Journal of Royal Horticul-
tural Society. — 1941. — 66. — P. 242–250, 282–
289.
28. Krüssmann G. The complete book of roses. —
Portland: Timber Press in cooperation with the Ame-
rican Horticultural Society, 1981. — 436 p.
29. Loudon J.C. Loudon’s Encyclopedia of Plants. —
London: Longmans, Green & Co., 1866. — 1576 p.
30. Modern Roses XI: The World Encyclopedia
of Roses / [ed. T. Cairns, M. Young, J. Adams, B. Ed-
berg]. — San Diego, San Francisco, New York, Boston,
London, Sydney, Tokyo: Academic Press, 2000. —
642 p.
31. Modern Roses 12: The Comprehensive list of
roses in cultivation or of historical or botanical impor-
tance. — Shreveport: The American Rose Society,
2007. — 576 p.
32. Redouté P.J. Les Roses / [le texte par Cl. Ant.
Thory]. — Paris: L’imprimerie de Fermin Didot,
1817. — T. 1.— 214 p.
33. Rosen von Schultheis. Älteste deutsche Ro-
senschule — seit 1868. — Bad Nauheim-Steinfurth:
Rosenhof Schultheis, 2009. — 128 S.
34. Shepherd R.E. History of the rose. — New
York: The Macmillan Company, 1954. — 264 p.
35. Supplémént au Catalogue des Roses, cultivées
chez Prevost Fils. — Roeun: L’Imprimerie de Nicétas
Periaux Le Jeune, 1830. — 63 p.
36. The American Rose Society. Encyclopedia of
Roses / Ch. & B. Quest-Ritson. — New York: DK
Publishing, 2003. — 448 p.
37. Ueda Y., Akimoto S. Cross- and self-compat-
ibility in various species of the genus Rosa // Jour-
nal of Horticultural Science and Biotechnology. —
2001. — 76 (4). — P. 392–395.
38. Vergilius Maro P. Georgica // Opera, sive Bu-
colica, Georgica et Aeneis / Publius Virgilius Maro. —
Bruxelles: La Comité de liquidation de la Société Natio-
nale pour la propagation des bons livres, 1852. —
P. 31–93.
39. Wang G. A study of the history of Chinese
roses from ancient works and images // Acta Horti-
culturae. — 2007. — 751. — P. 347–351.
Рекомендувала до друку О.Л. Рубцова
85ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 4
Витоки та походження троянд групи патіо
И.Л. Дениско
Национальный дендрологический
парк «Софиевка» НАН Украины,
Украина, г. Умань
ИСТОКИ И ПРОИСХОЖДЕНИЕ
РОЗ ГРУППЫ ПАТИО
Происхождение садовой группы роз патио рассмо-
трено как исторический процесс селекции роз.
Проанализированы современные данные о предко-
вых формах, от которых розы патио унаследовали
ценные для декоративного садоводства свойства —
ремонтантность, обилие цветения и зимостой-
кость.
Ключевые слова: розы патио, гибридизация, селек-
ция, вид, сорт, садовая группа роз.
I.L. Denysko
National Dendrological Park Sofiyivka,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Ukraine, Uman'
BACKGROUND AND ORIGINS
OF PATIO ROSES GARDEN CLASS
The origins of Patio roses garden class are observed
as a historical process of hybridization and breeding
of roses. The modern data concerning ancestral forms
from which Patio roses inherited valuable in orna-
mental gardening features such as recurrent flower-
ing, abundance of bloom, winter hardiness are ana-
lyzed.
Key words: Patio roses, hybridization, breeding, spe-
cies, cultivar, garden class of roses.
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-288 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:41:15Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/e9/1707da8bcafb7ed7e2b1d72af85068e9.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-2882019-11-25T20:33:26Z Background and origins of patio roses garden class Витоки та походження троянд групи патіо Denysko, I.L. The origins of patio roses garden class are observed as a historical process of hybridization and breeding of roses. The modern data concerning ancestral forms from which patio roses inherited valuable in ornamental gardening features such as recurrent flowering, abundance of bloom, winter hardiness are analyzed. Походження садової групи троянд патіо розглянуто як історичний процес селекції троянд. Проаналізовано сучасні дані щодо предкових форм, від яких троянди патіо успадкували цінні у декоративному садівництві властивості – ремонтантність, рясність цвітіння і зимостійкість. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2013-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/288 10.5281/zenodo.1631095 Plant Introduction; Vol 60 (2013); 78-85 Інтродукція Рослин; Том 60 (2013); 78-85 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377749 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/288/274 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Denysko, I.L. Витоки та походження троянд групи патіо |
| title | Витоки та походження троянд групи патіо |
| title_alt | Background and origins of patio roses garden class |
| title_full | Витоки та походження троянд групи патіо |
| title_fullStr | Витоки та походження троянд групи патіо |
| title_full_unstemmed | Витоки та походження троянд групи патіо |
| title_short | Витоки та походження троянд групи патіо |
| title_sort | витоки та походження троянд групи патіо |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/288 |
| work_keys_str_mv | AT denyskoil backgroundandoriginsofpatiorosesgardenclass AT denyskoil vitokitapohodžennâtroândgrupipatío |