Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів

The results of theoretical and practical researches on the creation of botanical expositions with species of the genera Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. in M.M. Gryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine are summarized. According to the ecol...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Shumyk, M.I.
Format:	Artikel
Sprache:	Englisch
Veröffentlicht:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2013
Online Zugang:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/330
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Institution

Plant Introduction

_version_	1860122056984625152
author	Shumyk, M.I.
author_facet	Shumyk, M.I.
author_sort	Shumyk, M.I.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-11-26T18:24:39Z
description	The results of theoretical and practical researches on the creation of botanical expositions with species of the genera Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. in M.M. Gryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine are summarized. According to the ecological and evolutionary analysis of introduction of the species of the family Ericaceae Juss. found peculiarities of edatope and ecotope, plant selection and mycorrhizal symbiosis.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.1492856
first_indexed	2025-07-17T12:41:42Z
format	Article
fulltext	89ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 УДК 712.4+631.466 М.І. ШУМИК Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БОТАНІЧНИХ ЕКСПОЗИЦІЙ ЗА УЧАСТЮ МІКОТРОФНИХ ВИДІВ Узагальнено результати теоретичних і практичних досліджень із створення ботанічних експозицій за участю видів з родів Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України. За результатами еколого-еволюційного аналізу та інтродукційного випробування досліджуваних видів з родини Ericaceae Juss. установлено особливості формування едатопу і екотопу, добору рослин та мікоризного симбіозу. Ключові слова: Ericaceae, кислотність ґрунтів, мікориза. © М.І. ШУМИК, 2013 Аналіз загального географічного поширен- ня, систематики і біології вересових свід- чить про походження їх в умовах вологого теплого клімату гірських районів субтро- пічних і тропічних областей, імовірно, у верхній крейдяний та ранній третинний період [16]. Представники родини Ericaceae Juss. найчастіше можна зустріти на від- критих просторах з кислими ґрунтами, в холодному і теплому помірному кліматі. Родина майже космополітна. У тропічних районах представлена переважно в гір- ських районах на великій висоті і мало представлена в Австралії [15]. Видам роди- ни Ericaceae притаманна специфічна екто- ендомікориза; органічний азот і фосфор рослини засвоюють з мікоризних грибів [13, 15]. Ерікоїдні мікоризи домінують у таких природних угрупованнях, як торф’яні бо- лота, гірські і заболочені вересові фітоце- нози, котрі характеризуються низкою чин- ників, які негативно впливають на рослинні ценози: низький рівень рН, високе співвід- ношення С:N, наявність токсичних металів. Таким чином, ерікоїдна мікориза дає змогу вересовим успішно конкурувати з іншими рослинами в несприятливих для них умо- вах. Еволюція родини Ericaceae свідчить про консервативність видів, а специфічні умови їх місцезростань є оптимальними для них через відсутність конкуренції з боку молодших і життєздатніших видів. Здат- ність до епіфітного способу життя є переду- мовою існування більшості видів Ericaceae на дуже бідних, оліготрофних ґрунтах і ва- гомою преадаптацією для освоєн ня неспри- ятливих для росту, бідних в енергетичному відношенні екотопів. Зважаючи на консти- туційний консерватизм життєвих форм ве- ресових метою роботи було визначити опти- мальне середовище — матеріальну основу для вияву біоморфологічних преадаптацій, з допомогою яких формується успішний ін- тродукційний біологічний спектр рослин при переселенні. Матеріал та методи Об’єктом дослідження були природні попу- ляції Rhododendron myrtifolium Schott and Kotschy на схилах вершин Українських Карпат (г. Говерла в межах висот 1350– 2050 м н. р. м.), R. luteum Sweet. та R. tomen- tosum Harmaja на Українському Поліссі (ДП «Коростенське лісомисливське госпо- дарство», Ушомирське лісництво, Клесів- ський держлісгосп, Чабелівське лісництво), Calluna vul garis (L.) Hull. на території Ша ць- кого національного природного парку, ко- лекційні насадження видів родів Rhododen- dron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. 90 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 М.І. Шумик у Національному ботанічному саду іме- ні М.М. Гришка НАН України. Геобота- нічні обстеження проводили за методика- ми К.А. Малиновського, В.М. Сукачова [7, 10]. Фітоценотичні описи та ідентифіка- цію рослинних угруповань здійснювали на засадах флористичної класифікації Ж. Браун-Блан ке [14]. Для вивчення біо- морфологічних особливостей використо- вували методику І.Г. Серебрякова [9], з доповненням інших авторів [4], для дослі- дження підземної частини рослин — ме- тодику М.С. Шалита [11]. Вивчення етапів формування зелених насаджень в урбоекоситемах проводили за принципами і методами, розробленими О.О. Лаптєвим [6] і Л.І. Рубцовим [8]. Використаний у дослідженнях ево лю- ційно-аналоговий підхід до конструювання культурфітоценозів ураховує симбіотичні складові інтродукованих видів, ієрархічну стійкість біологічних угруповань відповід- но до стійкості кожного з блоків ієрархії (вища рослина — мікроценоз). При вивчен- ні мікоризи рослин ступінь її розвитку та розподіл у кореневій системі оцінювали за частотою трапляння та інтенсивністю за- раження. Останній показник визначали на анатомічних зрізах за п’я ти бальною систе- мою. Застосовано імітуючі методи побудови фітоценотичного об’єкта, спрощені фізичні моделі природних екосистем (штучні фіто- ценози). Результати та обговорення Унікальним центром флористичного та еко- логічного різноманіття і основним джере- лом інтродукції толерантних вічнозелених видів роду Rhododendron є Східноазійська флористична область [1]. Досвід інтродук- ції вічнозелених рододендронів у За хідну Європу свідчить, що не лише історичні пе- редумови, а й аналогія (гомологія) клімату та рослинності в межах генетично близь- ких дендрофлор часто є вирішальною умо- вою виживання інтродуцентів у нових умо- вах. Більшість біологічно пристосованих видів Rhododendron, Calluna, Erica, Vacci- nium (до 90 %) походять з флорогенетично пов’язаних дендрофлор Голарктики, на- самперед Середземноморської і Східно- азійської областей. Помірні і теплопомірні райони Китаю, Японії і Гімалаїв, Північної Америки є найперспективнішими джере- лами інтродукції представників родини Ericaceae в Україну. В природних умовах більшість видів Ericaceae зростають у світ- лих гірських хвойних або хвойно-широ ко- листяних лісах у напівзатінку або в субаль- пійському чи альпійському пасмах гір, де часто бувають тумани. Вони пристосували- ся до високої вологості повітря і потребу- ють пухких, вологих, водо- і повітропро- никних, багатих на гумус, кислих ґрунтів, здатних забезпечити добрий дренаж. На нейтральних або лужних ґрунтах вони не ростуть. Представники родини поширені на різних типах ґрунтів, але завжди кис- лих або дуже кислих. Наприклад, північно- американські види рододендронів — R. ma- ximum L. та R. catawbiense Michx. — зрос- тають на сіро-бурих підзолистих ґрунтах з рН — 4,2–6,0. Види з Китаю, Індії та Бір- ми — на щебенистих ґрунтах скелястих гір (рН — 4,0–5,0). Кавказські рододендрони ростуть на бурих кислих ґрунтах. Європей- ські (альпійські) рододендрони — R. myrtifo- lium, R. hirsutum L. та R. ferrugineum L. — оселяються на ґрунтовій підстилці (рН 3,8– 6,0). Наявність R. luteum на Волині по в’я- зана з розміщенням на цій території кристалічних порід, в яких після вивітрю- вання утворюється субстрат з кислою ре- акцією ґрунтового середовища (рН 5,5). Кислотність ґрунту відіграє важливу роль у житті вересових, оскільки сприяє засво- єнню заліза. Оптимальним для вересових є рН 3,5–5,5. Якщо в умовах культури кислотність ґрунту знижується, то вини- кають ознаки хлорозу рослин: листки на- бувають жовто-зеленого кольору, різко зменшується приріст пагонів, рослини утворюють менше квіткових бруньок. Тому бажано кожен рік перевіряти кис- 91ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів лотність ґрунту (в лабораторії або за до- помогою індикаторів кислотності). Якщо кислотність ґрунту низька (рН 6,5–6,9) або реакція лужна (рН 7,1–8,0), то кислот- ність слід підвищити. Calluna vulgaris зростає у хвойних, рід- ше — змішаних лісах, на торф’янистих болотах, відкритих оселищах з бідними, вологими ґрунтами. Типовий оліготроф. В умовах Шацького національного природ- ного парку завдяки зменшенню антропо- генного впливу (рекреаційне навантажен- ня, площа сільськогосподарських угідь, випас худоби) зафіксовано значне збіль- шення оселищ Calluna vulgaris. За даними П.Т. Ященко [12], у природних популяціях переважали синільні групи. Розмноження відбувалося переважно вегетативним шля- хом, а сіянці траплялися поодиноко. Нами досліджено пустища (Ericeta) двох асоціацій: біловусово-вересової (Calluna vulgaris — Nardus stricta) і кладонієво-вересової (Cal- luna vulgaris — Cladonia sp.). Установлено, що на відкритих оселищах з потенційно низькою конкуренцією значно зросла частка особин Calluna vulgaris насіннєвого походження. В угрупованнях трапляють- ся рослини всіх онтогенетичних груп (зо- крема ювенільні та імматурні особини) (рис. 1). За нашими спостереженнями, у суворих екологічних умовах високогір’я, в низинах і долинах провідну роль у розвитку вересо- вих асоціацій відіграють вологість ґрунту і повітря. Зазвичай, вологість ґрунту дуже висока; під час затяжних дощів досягає 800%, а в окремі дні — до 2800% від маси ґрунту [7]. Найвологішими є верхні горизон- ти ґрунту, які підтримують високу вологість повітря після дощів; з глибиною вологість ґрунту зменшується, що свідчить про добру дренованість ґрунтів під Ericaceae. Природні умови Києва значно відрізня- ються від умов, яких потребують представ- ники родини Ericaceae. Клімат тут хоч і по- мірний, але часто трапляються суворі зими або літні посухи чи суховії. Околиці Києва, а також район розташування Ботанічного саду характеризуються помірно холодним кліматом з більш-менш вологою зимою. Специфіка київських зим визначається втручанням атлантичних мас повітря, при- несених західними та південно-західними вітрами, в зв’язку з чим клімат по м’як- шується. Як наслідок цього середня добова температура взимку реєструється у межах від 0–5 оС [3]. Проникнення атлантичного повітря виявляється циклонами з рясними опадами (у вигляді мокрого снігу). Часто спо с- терігаються тумани, заморозки та ожеледиця. Рис. 1. Природна асоціація Calluna vulgaris — Cladonia sp. Шацький національний природний парк, 2011 р. 92 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 М.І. Шумик Плюсова температура призводить до того, що сніговий покрив різко зменшується або зовсім зникає. Це не сприяє зимостій- кості вічнозелених представників Erica- ceae, оскільки у природних умовах ста- більний сніговий покрив підвищує їх зи- мостійкість. Вважають, що територія Ботанічного саду після льодовикового періоду була вкрита лучними степами, під якими розвивалися ґрунти дернового типу ґрунтоутворення. Потім, у зв’язку зі зволоженням клімату, територія була зайнята широколистяними лісами, під якими відбувалися процеси опід- золювання ґрунтів [3]. Можна вважати, що у зв’язку із доміну- ванням у минулому рослинності дібров, на території саду процес опідзолення дійшов до стадії темно-сірих лісових ґрунтів. Саме вони є основним ґрунтовим типом на тери- торії саду, вкриваючи значну частину його площі. Незначну частину площі займають опідзолені чорноземи, ще менше сірих опід- золених ґрунтів. Уміст гумусу в опідзоле- них чорноземах варіює від 2 % у сформова- них на лесі до 4 %, де ґрунтоутворюючою породою є глина. Низький вміст гумусу в цій ґрунтовій різновидності (2 %) пов’язують зі змитістю верхнього шару ґрунту. Акту- альна реакція ґрунтів — нейтральна або близька до нейтральної. Опідзолені чорно- земи — легкосуглинистого механічного складу. Вони більше за інші ґрунтові різно- видності на території саду забезпечені еле- ментами живлення. Загальна площа, за- йнята опідзоленими чорноземами, порівня- но незначна. Темно-сірі опідзолені ґрунти утворюють основний фон ґрунтового по- криву саду. Займаючи значну частину пло- щі саду, вони вкривають увесь вододіл, східний схил з нього до Дніпра, за винят- ком невеликих плям опідзоленого чорнозе- му, а також південне плато і західний схил з вододілом [3]. Ці ґрунти сформовані на лесі легкого суглинистого складу. Потуж- ність їх гумусового горизонту досягає 30– 35 см. Важкий механічний склад ґрунтоут- ворюючої породи впливає на морфологію ґрунту. Вони мають дещо зменшений про- філь, що відповідає складу ґрунтів на важ- ких породах. Вміст гумусу у верхньому горизонті іноді становить 4 % і вище. Акту- альна реакція ґрунтів — кисла. Дер ново- слабопідзолисті ґрунти вкривають цен т- ральну частину саду, переважно — її зни- жену частину. У цій частині території вони мають легкий піщаний механічний склад, а біля головного входу, на стику з лесовидни- ми породами, набувають супіщаного харак- теру і збагачені фракцією мулу. Гумусовий горизонт цих ґрунтів малопотужний (дося- гає 15 см), із вмістом гумусу в середньому 1,5 %. Вони бідні на елементи живлення рослин і мають дуже низькі фізичні влас- тивості — органічні речовини розклада- ються в них швидко, з повною мінераліза- цією у короткий термін [3]. Тому ці ґрунти є малородючими. Крім того, ці ґрунти не ма- ють водоутримуючих властивостей, а та- кож здатності піднімати воду з нижніх ша- рів. Через це водний режим таких ґрунтів нестійкий — опади швидко просочуються на глибину, не затримуючись у кореневому шарі, тому влітку рослини страждають від нестачі вологи. Великий вплив на формування ґрунтів на території саду мала діяльність людини. Будівництво фортифікаційних укріплень у 1812 р., використання частини Ботанічного саду як підсобного господарства заводу «Арсенал», будівництво і знесення великої кількості приватного житла, що супрово- джувалось будівельним засміченням, знач- ний обсяг земляних робіт з планування і створення експозицій Ботанічного саду призвели до деградації ґрунтового покриву [3]. Тому у більшості випадків говорити про закономірності його творення і про його ево- люцію не має жодних підстав. Разом з цим аналіз едафотопу свідчить про придатність основних ґрунтів для культивування пред- ставників родини Ericaceae за умови дове- дення їх до потрібної кислотності, механіч- ного складу, підвищення вмісту органічної 93ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів речовини і забезпечення відповідного гідро- логічного режиму. Найпростішим способом досягнення цього є додавання до ґрунту сфагнового торфу або вересової землі і напівперепрілої хвої Pinus sylvestris L. Досвід вирощування рододендронів у паркових умовах великого міста та на тери- торіях промислових підприємств свідчить, що більшість рослин добре витримують за- газованість та запиленість повітря. Це дуже важливо, оскільки завдяки цим властиво- стям їх можна використовувати в озеленен- ні в екологічно забруднених районах. У природних умовах більшість рослин містять мікоризу [10]. Мікориза Ericales, ерікоїдна мікориза, є результатом склад- ної еволюції, її предком була везикулярно- ар бускулярна мікориза (ВАМ), згодом ВАМ розвинулася до ектомікоризи, а пізніше — до арбутоїдної ектомікоризи, як у мікоге- теротрофів Monotropa. Ерікоїдна мікориза трапляється у родинах Ericaceae та Epac- ridaceae [15]. Викопні рештки вказують на те, що рослини, які містять ерікоїдну міко- ризу, мають вік щонайменше 80 млн років [15]. Мікориза представників родини Erica- ceae належить до мікориз ерікоїдного типу. Це унікальний тип мікоризи, який форму- ється рослинами кількох родин порядку Ericales. Рослини, котрі утворюють цей тип мікоризи, зростають здебільшого на бідних ґрунтах. Ерікоїдна мікориза складається з внутрішньої (розвиток в клітинах) фази, яка формується у вигляді щільних клубків гіф у зовнішніх шарах клітин кореня, та зов нішньої фази (мікодермісу), яка скла- дається з поодиноких гіф, поширених на невелику відстань у ґрунті. Ерікоїдна мі- кориза також має сапротрофні властивос- ті, які дають змогу рослинам отримувати поживні речовини з нерозкладених орга- нічних решток завдяки грибам-симбіонтам. Мікориза Ericaceae зазвичай облігатна. За нашими спостереженнями, труднощі куль- тивування R. myrtifolium пов’язані з від- сутністю належних умов для розвитку притаманної йому мікоризи, а не умов для самої рослини. Досвід більшості ботанічних садів світу свідчить про кращі результати інтродукції багатьох трудних для культури видів за Рис. 2. Модель штучної екосистеми за участю Rhododendron tomentosum, Sphagnum L.,Vaccinium oxy- coccos L. та ін. Польща, Ботанічний сад Вроцлавського університету 94 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 М.І. Шумик умов біогеоценотичного підходу до форму- вання експозицій рослин (рис. 2). Досі в бо- танічних садах, дендраріях при експону- ванні рослин та формуванні колекцій рос- лин переважно використовується метод родових комплексів. Він має низку переваг: високий демонстраційний і художній по- тенціал, простіше сприйняття ботанічної системи рослин, можливість прояву особ- ливостей як рослини, так і митця тощо. Проте при моделюванні природних угру- повань цей метод може бути використаний як допоміжний. Ландшафтно-екологічний принцип побу- дови культурбіоценозів передбачає створен- ня біологічних систем з природною ієрархі- єю структурних компонентів та правильним вибором екологічних факторів. Таким чином, ландшафтно-екологічний принцип визнача- тимуть біогеоценологічний та еколого-фак- торальний методи, які разом з модельним підходом до створення штучних біогеоцено- зів складатимуть основу створення експо- зиційних колекцій з домінуванням видів родини Ericaceae. Біогеоценологічний метод спрямований на те, щоб створити угруповання рослин, наближені до природних. Таким чином під- вищується віталітет як едифікаторів, так і асектаторних видів у ценозах. Віталітет рослини є досягненням нею такого стану, який забезпечує реалізацію генетично зу- мовленої програми росту, продуктивності виду, сорту тощо. Найвищою життєвістю вирізняються рослини в природних угрупованнях або в умовах, максимально наближених до при- родних. В цьому відношенні штучні моделі природних фітоценозів можуть стати най- ефективнішими при конструюванні толе- рантних, довговічних і екологічно ефектив- них зелених насаджень. За непродуманого введення в штучні біогеоценози кількох едифікаторів ускладнюються умови фор- мування біогеоценозів, оскільки едифіка- тори не лише визначають загальний фі- зіономічний обрис насадження, але через міжвидову конкуренцію можуть значно по- гіршити умови зростання асектаторних ви- дів. На думку В.М. Сукачова, біогеоценоз складається з косного компонента, або гру- пи компонентів — екотопу та біоценозу [10]. Останній включає фітоценоз, мікробоце- ноз, зооценоз, мікоценоз, альгоценоз, ліхе- ноценоз із власними взаємозв’язками між собою. Зважаючи на наявність облігатної мікоризи у представників родини Ericaceae, зазначені ценози відіграють провідну роль у підтримці життєздатності, життєдіяль- ності рослин. Еколого-факторальний метод визначає залежність формування культурбіогеоце- нозів, зокрема взаємне розташування рос- лин, від окремих екологічних факторів [8]. Чітке дотримання умов основних ліміту- ючих факторів для культивування Erica- ceae (ґрунт — світло — вологість) є запору- кою їх успішного росту і розвитку в культурі. При введенні в культуру природних ви- дів рослин виникає низка проблем, цей про- цес у більшості випадків має непередбачу- вані наслідки. Особливо це стосується урбо- екосистем. Якщо пригадати полеміку 30-х років ХХ ст. з теорії інтродукції між Г. Май- ром (метод кліматичних аналогів) та В.П. Ма- лєєвим, який заперечував можливість пря- мого перенесення рослин з одного регіону в інший, стають зрозумілішими позитивні і негативні сторони інтродукційного процесу. У світі практично немає кліматично ідентич- них районів, тому логічнішим є детальний флорогенетичний аналіз об’єк ту інтродук- ції, створення імітаційних та штучних моде- лей [5]. Наші дослідження видів родини Ericaceae свідчать про те, що створення ко- лекцій цих рослин у Ботанічному саду є най- ефективнішим за методом моделювання природних асоціацій. У 80-ті роки ХХ ст. Л.І. Рубцов та О.О. Лап- тєв відзначали, що для створення екологічно ефективних і біологічно стійких біогео- ценозів та формування стабільного біогео- ценотичного покриву в сучасному урбо- ланд шафті необхідно застосувати інші 95ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів наукові принципи і методи [6, 8]. Як ком- плексний запропоновано екологічний прин- цип створення міських біогеоценозів [6]. Висновки Для більшості представників родини Eri- caceae що вищим є ступінь спадкового кон- серватизму конституційних особливостей життєвої форми, то точніше повинні відпо- відати нові умови існування середовищу, в яких сформувалась та чи інша біоморфа. Результати геоботанічних досліджень природних оселищ Calluna vulgaris, Rodo- dendron myrtifolium, R. luteum, R. tomento- sum свідчать про специфічні взаємозв’язки біотичних компонентів всередині біоцено- зів та з екологічними умовами довкілля. Ключовими для адекватності та пізнаваль- ної цінності моделей природних комплек- сів за участю Ericaceae є правильний добір параметрів стану та провідних чинників, які забезпечують успішний ріст і розвиток рослин. Ландшафтно-екологічний принцип кон- струювання штучних біогеоценозів ґрун- тується на біоценологічному, еколого-фак- торальному та модельному методах фор- мування зелених насаджень. Створення штучної моделі природного угруповання за участю представників родини Ericaceae передбачає: оцінку адекватності стану і па- раметрів компонентів екосистеми та вста- новлення цінності взаємозв’язків між ними; моделювання ландшафту, кліматопу та еда- топу; мікоризація рослин з метою забезпе- чення «інтегральної» стратегії адаптації споріднених організмів до умов середови- ща існування. Успішність інтродукції висо- комікотрофних видів, якими є представни- ки родини Ericaceae, залежить від наявно- сті мікоризи і сприятливих умов для її розвитку. 1. Александрова М.С. Рододендроны природ- ной флоры СССР. — М.: Наука, 1975. — 112 с. 2. Барбарич А.І. Поширення рододендрона жовтого на Українському Поліссі та можливості гос- подарського його використання // Ботан. журн. — 1953. — 10, № 2. — С. 55–58. 3. Бедриковская И.П. Почвы Ботанического сада АН, их агрохимическая характеристика и способы повышения их плодородия. — К., 1962. — 127 с. 4. Колищук В.Г. Стелющиеся древесные рас- тения (еколого-морфологический анализ): Авто- реф. дис. …д-ра биол. наук. — Львов, 1971. — 40 с. 5. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. — К.: Наук. думка, 1994. — 186 с. 6. Лаптєв О.О. Інтродукція та акліматизація рослин з основами озеленення. — К.: Фітосоціо- центр, 2001. — 128 с. 7. Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. — К.: Наук. думка, 1980. — 280 с. 8. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники в ланд- шафтной архитектуре. — К.: Наук. думка, 1977. — 271 с. 9. Серебряков И.Г. Жизненные формы стелю- щихся растений // Экологическая морфология растений. Жизненные формы покрытосеменных и хвойных. — М.: Высш. шк., 1962. — С. 315–340. 10. Сукачев В.Н. Растительное сообщество: Введение в фитосоциологию. — М.; Л.: Книга, 1928. — 232 с. 11. Шалыт М.С. Вегетативное размножение и возобновление высших растений и методы его изу- чения // Полевая геоботаника. — М.; Л.: Наука, 1960. — Т. 2. — С. 163–205. 12. Ященко П.Т. Класифікаційна схема рослин- ності Шацького національного природного парку на засадах домінантності видів як відображення різ- номанітності природних типів їх оселищ // Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку: Матеріали наук. конф. — Львів, 2011. — С. 7–21. 13. Cullen J. Hardy rhododendron species: a guide to identification. — Portland: Timber Press, 2005. — 496 p. 14. Braun-Blanquet J. Pflancensoziologie. Grund- züge der Vegetationskunde. — Berlin: Springer, 1928. — 330 S. 15. Kron K.A., Judd W.S., Stevens P.F. et al. Phy- logenetic classification of Ericaceae: molecular and morphological evidence // Botan. Review. — 2002. — 68 (3). — P. 335–423. 16. Temple A. Ericaceae: Polymorphisme archi- tectural d’une famille des regions tempereres et tropicales d’altitude. — C. r. Acad. sci., 1977. — 284, N 3. — P. 163–166. Рекомендував до друку П.Є. Булах 96 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2013, № 2 М.І. Шумик Н.И. Шумик Национальный ботанический сад имени Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ БОТАНИЧЕСКИХ ЭКСПОЗИЦИЙ С УЧАСТИЕМ МИКОТРОФНЫХ ВИДОВ Обобщены результаты теоретических и практиче- ских исследований по созданию ботанических экс- позиций с участием видов из родов Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. в Нацио- нальном ботаническом саду им. Н.Н. Гришко НАН Украины. По результатам эколого-эволюционного анализа и интродукционного испытания исследуе- мых видов из семейства Ericaceae Juss. установле- ны особенности формирования эдатопа и экотопа, подбора растений и микоризного симбиоза. Ключевые слова: Ericaceae, кислотность почв, ми- кориза. M.I. Shumyk M.M. Gryshко National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv THE FEATURES OF FORMATION OF BOTANICAL EXPOSITIONS OF MYCOTROPHIC SPECIES The results of theoretical and practical researches on the creation of botanical expositions with species of the genera Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. in M.M. Gryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine are summarized. According to the ecological and ev- olutionary analysis of introduction of the species of the family Ericaceae Juss. found peculiarities of edatope and ecotope, plant selection and mycorrhizal symbiosis. Key words: Ericaceae, soil acidity, micorrhiza.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-330
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:41:42Z
publishDate	2013
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/9c/cec34a5f3ef09453d01e86fb14a14e9c.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-3302019-11-26T18:24:39Z The features of formation of botanical expositions of mycotrophic species Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів Shumyk, M.I. The results of theoretical and practical researches on the creation of botanical expositions with species of the genera Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. in M.M. Gryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine are summarized. According to the ecological and evolutionary analysis of introduction of the species of the family Ericaceae Juss. found peculiarities of edatope and ecotope, plant selection and mycorrhizal symbiosis. Узагальнено результати теоретичних і практичних досліджень із створення ботанічних експозицій за участю видів з родів Rhododendron L., Calluna Salisb., Erica L., Vaccinium L. у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України. За результатами еколого-еволюційного аналізу та інтродукційного випробування досліджуваних видів з родини Ericaceae Juss. установлено особливості формування едатопу і екотопу, добору рослин та мікоризного симбіозу. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2013-08-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/330 10.5281/zenodo.1492856 Plant Introduction; Vol 58 (2013); 89-96 Інтродукція Рослин; Том 58 (2013); 89-96 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377753 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/330/314 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Shumyk, M.I. Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title	Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title_alt	The features of formation of botanical expositions of mycotrophic species
title_full	Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title_fullStr	Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title_full_unstemmed	Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title_short	Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
title_sort	особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/330
work_keys_str_mv	AT shumykmi thefeaturesofformationofbotanicalexpositionsofmycotrophicspecies AT shumykmi osoblivostíformuvannâbotaníčnihekspozicíjzaučastûmíkotrofnihvidív AT shumykmi featuresofformationofbotanicalexpositionsofmycotrophicspecies

Особливості формування ботанічних експозицій за участю мікотрофних видів

Institution

Ähnliche Einträge