Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження
The paper is devoted to life and creative achievement of eminent Irish landsape architect and botanist Dionizy Miklair (Denis Mac-Clair), who laid near 40 landscape gardens in Ukraine, had founded Kremieniec Botanical Garden and was a pioneer of floristic researches in Ukraine.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Англійська |
| Опубліковано: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2012
|
| Онлайн доступ: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/422 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Plant Introduction| _version_ | 1860122434463596544 |
|---|---|
| author | Melnik, V.I. |
| author_facet | Melnik, V.I. |
| author_sort | Melnik, V.I. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2019-11-30T17:24:53Z |
| description | The paper is devoted to life and creative achievement of eminent Irish landsape architect and botanist Dionizy Miklair (Denis Mac-Clair), who laid near 40 landscape gardens in Ukraine, had founded Kremieniec Botanical Garden and was a pioneer of floristic researches in Ukraine. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.2541666 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:42:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
103ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
© В.І. МЕЛЬНИК, 2012
УДК 371.2:[37+001:58](477,82)89
В.І. МЕЛЬНИК
Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1
ДІОНІСІЙ МІКЛЕР. ДО 250-річчя З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Висвітлено життєвий шлях і творчий доробок видатного ірландського ландшафтного архітектора та ботаніка
Діонісія Міклера (Деніса Мак-Клера), який заклав близько 40 ландшафтних садів в Україні, заснував Кременецький
ботанічний сад та був піонером флористичних досліджень в Україні.
Ключові слова: Діонісій Міклер (Деніс Мак-Клер), ландшафтний архітектор, англійські парки, ботанічний сад, Rhodo-
dendron luteum Sweet.
Цього року виповнюється 250 років з дня
народження видатного ірландського ланд-
шафтного архітектора та ботаніка Діонісія
Міклера (Деніса Мак-Клера), який був
творцем перших англійських садів (парків)
в Україні та Польщі і піонером флористич-
них досліджень на території нашої країни.
В Україні Міклер створив близько 40 анг-
лійських парків, однак, на превеликий жаль,
він не залишив жодних записів про історію
та принципи їх створення. Основним дже-
релом наших знань про його життя і твор-
чість є статті відомого польського історика
та краєзнавця А. Пшедзєцького [23, 24], на-
писані за спогадами Міклера, які він про-
диктував історику під час закладання пар-
ку в родовому маєтку Пшедзєцьких у Чор-
ному Острові на Поділлі (нині Хмельницька
обл.). Усі пізніші публікації про Міклера [3–
7, 9, 16] написано переважно, за матеріала-
ми А. Пшедзєцького, хоча не всі вони міс-
тять посилання на першоджерело.
Зважаючи на унікальність культурного
надбання, пов’язаного з творчим доробком
Д. Міклера, ми напередодні його 250-річного
ювілею, окрім зазначеної праці А. Пшедзє-
цького, вивчили інші, переважно польські
джерела [8, 10, 13, 25–27, 29, 30], газетні пуб-
лікації [14, 17–19], архівні матеріали [21] та
сучасний стан деяких закладених ним парків.
Одержані дані дають змогу значно доповнити
важливі аспекти його творчого доробку.
Деніс Мак-Клер народився 15 вересня
1762 р. у сім’ї Джона Мак-Клера (Jone
Mc-Clair) та Ненсі М-К’ю (Nancy M-Cue) в
маєтку Файфілд (Fairfield), неподалік від
міста Атлон (Athlone) в графстві Роскомон
(Roscommon) (нині графство Вестміс —
West me ath) у центрі Ірландії [9]. Його дитя-
чі роки пройшли в батьківському домі. З
16-річного віку Деніс навчався в Дублінській
академії, зокрема вивчав ботаніку, якій піз-
ніше присвятив своє життя. Він змушений
був самостійно оплачувати своє навчання,
оскільки його батько був засуджений анг-
лійським урядом до страти за участь в ір-
ландському католицькому повстанні 1777 р.,
відомому під назвою white-boys, але йому
вдалося виїхати до Прусії, а потім до Поль-
щі, де він служив у Війську Польському і
згодом отримав чин майора артилерії.
Після закінчення навчання Деніс Мак-
Клер приїхав до Лондона, де працював пей-
зажистом садів, реалізуючи на практиці те,
що художники зображували на полотні. Він
працював у багатьох парках, зокрема в маєт-
ку лорда Бедфорда в графстві Кент [23, 24].
З молодих років Деніс мріяв про далекі
подорожі. В 1788 р., склавши іспит з природ-
ничих наук, він вирушив у наукову експе-
дицію до Південної Америки. Однак йому
вдалося досягти лише острова Святої Єлени.
104 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
В.І. Мельник
Рис. 1. Палестина — перший англійський парк в
Украї ні, закладений Д. Міклером в 1792 р. у м. Дуб-
но. Ілюстрація до статті А. Пшедзєцького «Ogrody
Miklera» (Przyjaciel Ludu, 1841)
Тяжко захворівши, він висадився на острів і
18 днів провів тут, чекаючи на корабель,
який відвіз його на батьківщину.
Повернувшись додому, Деніс Мак-Клер
працював над створенням ландшафтних
композицій під керівництвом відомого ланд-
шафтного архітектора Томаса Леге (Thomas
Leggett), який спочатку полюбив його як
свого найкращого учня, а потім пересліду-
вав як небезпечного конкурента.
На той час у садово-парковому мисте-
цтві остаточно утвердився «англійський
стиль» пейзажних парків. Теорія пейзаж-
ного парку дедалі більше захоплювала лю-
дей епохи Просвітництва. Оскільки роль
Англії в становленні пейзажного паркобу-
дування була провідною, сюди приїздили
щоб набути досвіду та по зразки [6].
У 1790 р. до Лондона приїхала польська
княгиня Ізабелла Чарторийська і запросила
молодого, але вже відомого ландшафтного
архітектора Деніса Мак-Клера для роботи в
парках у своєму родовому маєтку Пулави
та в князя Станіслава Понятовського в Кор-
суні. Мак-Клер погодився. Важливим аргу-
ментом на користь цієї пропозиції було те,
що у Війську Польському служив його бать-
ко. Проте їм не судилося зустрітися. Джон
Мак-Клер, отримавши амністію англій сь-
кого короля, повернувся до Ірландії.
У Варшаві Деніс Мак-Клер був люб’яз-
но прийнятий королем Станіславом-Ав гус-
том, який виділив йому значну суму гро-
шей і попросив його зачекати з від’їздом до
Корсуня. Пізніше Деніс Мак-Клер, якого
поляки називали Діонісієм Міклером, дові-
дався, що князь Станіслав виїхав за кор-
дон, відмовившись від свого наміру заклас-
ти ландшафтний парк у Корсуні.
Під час перебування у Варшаві Діонісій
Міклер познайомився з сином литовського
канцлера Адамом Хребтовичем, якого ціка-
вили науки та мистецтво. Міклера з Хреб-
товичем зближувало також те, що останній
добре володів англійською мовою, тоді ще
малопоширеною в Польщі. На замовлення
Адама Хребтовича Міклер заклав парк при
палаці канцлера на вулиці Довгій (Dlugiej)
як подарунок для його батька — Йоахіма
Хребтовича. За два тижні Міклер створив
перший у Польщі парк в англійському сти-
лі. Цей шедевр ландшафтної архітектури
викликав захоплення у Хребтовича-стар-
шо го і став місцем паломництва для бага-
тьох варшав’ян [17].
Перебуваючи в Польщі, Міклер втілив у
життя деякі із своїх ідей у парках Пулави
та Аркадії [6].
У 1792 р. на запрошення княгині Михай-
лови Любомирської 30-річний ландшафт-
ний архітектор Діонісій Міклер приїхав до
м. Дубно на Волині. Це стало початком три-
валого і надзвичайно плідного періоду в його
житті та діяльності в Україні. Того ж року
він заклав знаменитий парк Палестина нав-
коло Дубенського замку (рис. 1). Цей перший
в Україні парк в англійському стилі був на-
стільки досконалим, що всі сусіди Любомир-
ських запрошували Міклера створити подібні
парки в їхніх маєтках. Зокрема він був за-
прошений генералом Криштофом Карвиць-
ким до містечка Мізоч на березі р. Стубла
для створення ландшафтного парку. Чер-
гуючи насадження хвойних і листяних по-
рід з відкритими просторами, з яких від-
кривався вид на прекрасну будівлю в стилі
класицизму в маєтку Карвицьких, Міклер
створив чудові експозиції. Над ставом спо-
105ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження
руджено кам’яний грот, обрамлений висо-
кими ялинами.
На початку 90-х років ХVIII ст. Діонісій
Міклер створив англійські парки в Пориць-
ку — маєтку знаменитого на Волині діяча,
засновника Кременецької гімназії Тадеу-
ша Чацького, в Боремелі — родовому маєт-
ку князів Сангушків. Парк і палац у По-
рицьку розташовано на штучно створеному
острові площею близько 3 га.
У 1797 р. під час поїздки Д. Міклера до
Лондона він дізнався про загибель свого
батька і брата під час нового ірландського
повстання. В Лондоні він одружився з Ма-
тильдою Мільтон — племінницею відомого
поета Джона Мільтона. З молодою дружи-
ною він повернувся на Волинь. Наступного
року його дружина померла під час пологів.
Намагаючись забути про своє горе, Міклер
повністю віддався роботі і заклав пейзажні
парки на Поділлі — в маєтку Хієроніма Со-
банського в Батанівці, Михайла Собансько-
го — в Ободівці, князя Ярослава Потоць-
кого — в Ситковицях та на Волині — в маєт-
ку гетьмана Яблоновського в Кривині.
Одним з найбільш продуктивних у жит-
ті Міклера був період з 1801 до 1805 р. У
цей час він заклав ландшафтний парк у ма-
єтку панів Чарнецьких в Заборолі, Хлопів-
ських — у Холопові, камергера Олізара —
в Катах, генерала Кропінського — у Ворон-
чині, пана Бистрого — в Іванчицях, Дуль сько-
го — в Балабанівці, Чарнецького — в Лашках,
Коженьовського — в Кодні.
Під час подорожі до Кракова в 1805 р.
Діонісій Міклер одружився з донькою шлях-
тича Народославського, з якою оселився в
селі Вільшани поблизу Луцька, яке пізніше
стане його власністю. В 1809 р. він був запро-
шений видатним просвітником Тадеушем
Чацьким для створення ботанічного саду
при Волинській гімназії. За кошт гімназії він
у 1811 р. разом з князем Казимиром Любо-
мирським виїхав до Англії через Петербург,
Архангельськ, Фінляндію, Швецію для по-
повнення колекції рослин ботанічного саду.
У 1814 р. Міклер заклав ландшафтні
парки на Поділлі — в маєтку Орловських у
Северинівці та Вітославського в Чернятині.
Повернувшись до Вільшан, Міклер до 1829 р.
працював на Волині, де заклав парки в ма-
єтках князів Радзивілів у Шпанові та Під-
лужному, Свейковських, у Колодні, графа
Естергазі в Городку.
Протягом 1829–1831 рр. померли дружи-
на та двоє синів Діонісія Міклера. Щоб вта-
мувати біль втрати, він подорожує по Поділ-
лю, створює чудові пейзажні сади в маєтках
Віталовських у Чернятині, Раціборовських у
Макові, Комарів у Курилівці, Чацького в
Серебринівці, Собанської в Джурині, Дем-
бовських у Гермаках, Людовіка Маковець-
кого у Водичках та Дермані на Волині. Він
переробив на англійський стиль парки в ма-
єтках старости Грохольського в Ситнічанах
та графа Болеслава Потоцького в Ковалівці,
створив план парку в маєтку Залевського у
Водичках, заклав ландшафт ний парк у ма-
єтку Каменовських у Куражі на березі р. Го-
ринь. Кожного року він оздоблював парк у
Кривині на Волині.
В останні роки життя Міклер заклав чу-
дові ландшафтні парки в маєтках Чорний
Острів князів Пшедзєцьких та графа Гус-
тава Олізара в Коростишеві.
Діонісій Міклер закінчив свій життєвий
шлях 14 травня 1853 р. у м. Дубно, де 60 ро-
ків тому заклав перший в Україні англій-
ський парк Палестина, і був похований на
польському кладовищі, яке до наших днів
не збереглося.
Закладені Діонісієм Міклером близько 40
ландшафтних садів вигідно відрізнялися від
садів, створених іншими ландшафтними
архітекторами. Сучасники називали ці сади
міклерівськими. Міклерівський стиль фор-
мувався під впливом теорії англійського
пейзажного парку, опис якого міститься в
поемі Джона Мільтона «Загублений рай».
Те, що згодом отримало назву «англійський
сад» було ніщо інше, як дбайливо догляну-
тий елемент суто сільського пейзажу.
У роботах Міклера втілилась ідея пей-
зажного парку як ушляхетненого сільсько-
го ландшафту. Його концепція потрапи-
ла на сприятливий ґрунт у Східній Європі.
106 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
В.І. Мельник
В 1805 р. вийшла в світ книга княгині Чарто-
рийської «Mysli rosne o sposobie zakladania
ogrodów», яка мала величезний вплив на
розвиток паркобудування в Польщі та Ук-
раїні. В ній наведено приклади розташуван-
ня садів, композицій, розміщення дерев, ре-
комендації щодо побудови оранжерей для
рідкісних та екзотичних рослин. Захоплен-
ня садівництвом ввійшло в моду в Польщі та
Україні. Наприкінці XVIII — в першій поло-
вині ХІХ ст. створено багато садів над річка-
ми та ставами Волині, на пагорбах Поділля,
в українських степах. Ті, кому не пощастило
залучити Міклера до планування садів, самі
реалізовували його ідеї. Часто наслідування
були примітивними, але нові віяння вже за-
хопили всіх [6, 7, 23, 24].
«Непримітну долинку, нічого не обіцяю-
чий пагорб, прилеглу скелю, найближчий
став або ліс він неочікувано наповнював
красою», — писала про творіння Міклера в
1853 р. «Gazeta warszawska» [14].
Високо оцінюючи творчість Міклера,
J. Drége [13] зазначав: «Міклер був садів-
ником високого стилю, справжнім митцем.
Там, де місцевість була придатною для
створення парків, він творив чудові речі,
наповнюючи красою кожну непримітну до-
линку або пагорб. У закладених ним сіль-
ських парках завдяки умілому поєднанню
загущених груп дерев з відкритими про-
сторами він відтворював краєвиди, близькі
до природних».
Не всі з міклерівських садів збереглися
до нашого часу, а ті, які збереглись, втрати-
ли за довгі десятиріччя недогляду естетич-
ні якості. Особливу цінність у науковому та
ландшафтно-естетичному відношеннях ста-
новить найкраще збережений ландшаф-
тний парк у селі Северинівка на Поділлі
(нині Жмеринський р-н Вінницької обл.),
закладений Міклером у 1814 р. У першій
половині ХХ ст. цей парк відвідав відомий
польський історик ландшафтної архітекту-
ри Е. Янковський [15], який згодом згадував,
що «кожен, кому з вікон палацу в Севери-
нівці відкривалась панорама трьох ставків,
що ніби ярусами спускались у долину, об-
рамлені декоративними насадженнями, не
міг не зрозуміти, яким широким був політ
творчої фантазії митця і як він, послугову-
ючись вкрай обмеженим матеріалом, воло-
дів великим відчуттям гармонії деревоста-
нів, їхньої різнобарвності та ефектів соняч-
ного світла, яким наповнювались дерева,
галявини та дзеркало вод». Северинівський
парк створено в мальовничій долині р. Рів,
де виходять на поверхню вапнякові породи
Мурафських товтр — залишки коралових
рифів сарматського моря, пасмо яких тяг-
неться звідси на південь аж до Молдови.
Величні останці коралових рифів надають
місцевості неповторного вигляду як на від-
критих просторах, так і на залісненій тери-
торії.
Унікальне поєднання сприятливих пе-
редумов для створення ландшафтного пар-
ку — пересічений рельєф долини р. Рів, її
обширні водні плеса та виходи на поверхню
вапнякових скель на її берегах — було май-
стерно використано Міклером при створен-
ні парку. До наших днів збереглися закла-
дені ним величні 200-річні дубові, ясеневі,
липові, ялинові, кленові (Acer platanoides L.,
Acer tataricum L., Acer рseudoplatanus L.)
алеї та групові посадки, окремі дерева бука
(Fagus sylvatica L.) (рис. 2), черешні (Cera-
sus avium (L.) Moench), модрини (La rix de-
cidua Mill.), сосни звичайної (Pinus sylve-
stris L.), сосни веймутової (Pinus strobus L.),
сосни чорної (Pinus nigra Arnold.), туї (Thuya
occidentalis L.). Особливий інтерес стано-
вить вікова 200-річна особина бруслини єв-
ропейської (Euonymus europaea L.) у вигля-
ді невеликого дерева заввишки 7 м з діаме-
тром стовбура 12 см.
За десятиріччя недогляду значна части-
на парку перетворилася на ліс з густим
підростом листяних порід та підліском, до
складу якого входить рідкісний для Поділ-
ля вид Viburnum lantana L., котрий пере-
буває тут поблизу східної межі ареалу.
Величні 200-річні дерева Северинівсько го
парку дають нам найповнішу інформацію
про видовий склад дендрофлори міклерів-
ських парків у цілому. Проведення ланд-
107ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження
Рис. 2. Вікові буки (Fagus sylvatica) в
ландшафтному парку в Северинівці
(Вінницька обл.)
Рис. 3. Залишки оранжерейно-тепличного комп-
лексу часів Міклера в Северинівському парку
шафтних рубок дало б змогу відновити
первісний вигляд парку.
Значну цінність становлять добре збе-
режені з часів Міклера стінки оранжереї і
теплиць (рис. 3), що дає змогу відтворити
оранжерейно-тепличний комплекс того часу.
Ще кілька років тому це було неможливо,
оскільки була відсутня будь-яка інформація
про видовий склад рослин захищеного ґрун-
ту в міклерівських парках. Нещодавно в
Центральному державному історичному ар-
хіві м. Києва виявлено унікальний доку-
мент — «Дело о перевозке растений из Под-
лужанского имения в Киевский дворцовый
сад» (1873) [2], який містить список рослин
захищеного ґрунту в закладеному Мікле-
ром у 1812 р. саду в Підлужному на Волині
(рис. 4). Цей документ ліквідує велику про-
галину в наших знаннях про міклерівські
парки, адже він є єдиним джерелом наших
знань про асортимент рослин захищеного
ґрунту в міклерівських садах. Список рос-
лин, які зростали в оранжереях і теплицях у
Підлужному, вражає багатством та різно-
маніттям видів та форм. Усього там зроста-
ло 280 видів та форм рослин. Найбільшою
кількістю видів були представлені кактуси
(12), алое (9), бегонії та фікуси (по 5 видів). З
деревних рослин та кущів там зростали ака-
ції, драцени, евкомія, кипарис, гібіскус, лавр,
олеандр, Pinus lanceolata, туї. Трав’янисті
рослини, окрім зазначених вище, були пред-
ставлені видами родів венерин волос, ама-
рилліс, арум, папірус, кринум, традесканція,
ірис, півонія, сансев’єра, примула, бромелія,
тропічними та субтропічними видами родів
мальва, подорожник, шавлія. Досить знач-
ною була колекція помаранчевих: 10 сортів
апельсина, 6 сортів (151 дерево) лимона.
Аналіз цього документа свідчить про те,
що міклерівські сади були значними осеред-
ками інтродукції рослин захищеного ґрунту,
декоративного та плодового садівництва.
Великою історичною заслугою Діонісія
Міклера була його діяльність зі створення
ботанічного саду в Кременці в 1806–1809 рр.
Цей епізод життя та діяльності Міклера доб-
ре відомий завдяки публікаціям Е.Р. Траут-
веттера [29, 30], написаними за матеріалами
рукопису В. Бессера «Історія ботанічного
саду в Кременці на Волині», переданого ав-
тору нащадками покійного професора Бес-
сера. За задумом засновника Волинської
гімназії Тадеуша Чацького ботанічний сад
мав бути створений на основі першого в
Україні ландшафтного парку Палестина,
закладеного Міклером в м. Дубно. Він просив
108 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
В.І. Мельник
Рис. 4. Палацово-парковий ансамбль у с. Підлужному
(Рівненська обл.). З акварелі Наполеона Орди (1872 р.)
Рис. 5. Пам’ятний знак на честь Діонісія Міклера, вста-
новлений у Кременецькому ботанічному саду в 2007 р.
володарів Дубенського замку князів Любо-
мирських пожертвувати приміщення і парк
для гімназії та ботанічного саду, однак вони
йому в цьому відмовили [1].
За три роки роботи в Кременці Міклер
розробив проект ботанічного саду та втілив
його в життя. Первісна площа саду стано-
вила 4,5 га. Він складався із парку відпо-
чинку (англійський сад), розарію, шкілки,
трьох оранжерей і теплиць. Зібрана Мікле-
ром колекція живих рослин нараховувала
460 видів місцевої флори та 760 екзотів.
Після Міклера Кременецьким ботаніч-
ним садом опікувався професор В.К. Бес-
сер, при якому колекція рослин розши-
рилася до 12 тис. видів. Удосконалюючи
ботанічний сад, Бессер з великою повагою
ставився до доробку свого попередника.
Коли виникла проблема з англійським са-
дом (парковою частиною ботанічного саду),
який через вільне відвідування перетво-
рився на «прохідний двір», віленські про-
фесори радили вилучити цю частину бота-
нічного саду і не витрачати гроші на її
утримання. Хоча Бессер як приватна особа
вважав, що без англійського саду можна
обійтися, але як директор ботанічного саду
не допускав думки про його непотрібність,
поважаючи первинний задум творця бота-
нічного саду Діонісія Міклера [5, 21].
Англійський сад — це єдина частина
старого Кременецького ботанічного саду,
яка збереглась до наших днів. Насолоджу-
ючись красою його вікових дерев, ми повин-
ні пам’ятати, що своїм існуванням цей ше-
девр ландшафтної архітектури завдячує
таланту Діонісія Міклера та мудрості Віл-
лібальда Бессера.
Діонісій Міклер був піонером флористич-
них досліджень в Україні. Як вже зазнача-
лося, він здійснив експедицію за маршрутом
Кременець — Санкт-Петербург — Архан-
гельськ — узбережжя Білого моря (Росія) —
Фінляндія — Стокгольм — оз. Венерн — Ге-
теборг (Швеція) — Лондон (Велика Брита-
нія), метою якої був збір посадкового
матеріалу для поповнення колекції рослин
Кременецького ботанічного саду. Він приді-
лив велику увагу вивченню та введенню в
культуру рослин місцевої флори. З цією ме-
тою багато подорожував по Україні. Най-
більш тривалою була його подорож на Поділ-
ля вздовж узбережжя р. Дністер від Хотина
до Рашкова. Під час цієї подорожі він впер-
ше в Україні виявив у лісах на Поділлі рід-
кісне дерево Sorbus torminalis L. Orantz. та
ввів його в культуру [23, 24].
Під час екскурсії на Полісся в 1795 р.
Мік лер поблизу с. Селище (нині Сарнен-
ський р-н Рівненської обл.) виявив невідому
до того часу в Україні і в Європі в цілому
рослину [8, 10, 25]. Розмноживши її в оран-
жереї м. Пулави в Польщі, Міклер привіз її
до Лондона, де вона була визначена як аза-
лія понтійська (Azalea pontica L.), а нині
109ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження
відома переважно як рододендрон жовтий
(Rhododendron luteum Sweet.). На той час
ботанікам ця рослина була вже відомою з
Кавказу за описом Ж.-П. Турнефора під
назвою Charmoerhododendron Pontica. З
1793 р. її вирощували в Англії з насіння, за-
везеного з Кавказу відомим природознав-
цем П.-С. Палласом та російським послом у
Великій Британії князем Мусіним-Пуш-
кіним [11]. Однак саме завдяки Міклеру аза-
лія понтійська стала надзвичайно популяр-
ною в ботанічних садах та садівничих фір-
мах Англії, Франції, Німеччини, Голландії,
Австрії. Аби задовольнити величезний по-
пит на насіння азалії понтійської в Європі,
співробітники Кременецького ботанічного
саду змушені були збирати його не лише в
культурі, а й у природі [21, 28]. Так ботаніки
Європи познайомилися з однією з найбільш
цікавих рослин флори України, а Міклер,
торгуючи саджанцями цього рідкісного
виду, заробив стільки грошей, що зміг ку-
пити село Вільшани поблизу Луцька [25].
Описуючи відкриття азалії понтійської
на Поліссі, К. Стецький [27] порівнює Мікле-
ра з Колумбом. Нам це порівняння видається
досить вдалим. Однак деякі автори [11, 22]
вказують, що одночасно з Міклером азалію
понтійську виявив в Україні і ввів у культу-
ру в Англії Антоній Панталеон Хове — поль-
ський мисливець за рослинами, який у
1780–1820 рр. працював у К’ю і збирав рос-
лини в Африці, Індії та на Цейлоні [12]
W. Curtis (1799) (цит. за P. Daskiewicz [11])
вказує, що А. Хове виявив азалію понтій-
ську на берегах Дніпра та Дністра в 1796 р.
На підтвердження цього він наводить ури-
вок зі щоденника Хове, оригінал якого не
зберігся: «Дев’ятого червня 1796 р. знай-
шов кілька рослин з роду азалія на березі
Дніпра, на болотному ґрунті, рослини зав-
вишки чотири фути, вони розпочали квіту-
вати. Тут цю рослину називають загадко-
вим кущем і вважають її ефективним засо-
бом для лікування венеричних хвороб.
Двадцятого червня знайшов цей вид на
березі Дністра у володіннях Станіслава
Щесного Потоцького, за 16 миль від міста
Могилева, на торфовищі, рослини заввишки
від 4 до 20 футів. Цю рослину тут вважають
отруйною і вживають для лікування різних
хвороб. Четвертого липня в околицях Оча-
кова знайшов тисячі цих рослин, цілком
розвинених, на болоті, яке кожної весни за-
ливається морськими водами. Я познайо-
мився з татарським селянином, який має
хороші доходи з торгівлі медом з її квіток.
Він продає цей мед як ліки в Константино-
по лі та інших регіонах Туреччини.
П’ятнадцятого липня, приїхавши до
Трапезунду, знайшов долину, віддалену
від моря на десять англійських миль, ціл-
ковито покриту цією рослиною».
Навіть побіжний погляд на текст уривку
зі щоденника Хове може виявити, що це
груба підробка, в якій абсолютною вигад-
кою є опис географічного поширення та
умов місцезростань азалії понтійської в
Україні. Не викликає заперечень лише «ту-
рецький» фрагмент цього запису, оскільки
околиці Трапезунда розміщені в межах
ареалу Rhododendron luteum, звідки його
міг завезти до Англії Хове. Отже, єдиним
першовідкривачем цієї рослини в Україні і
в Європі в цілому був Діонісій Міклер.
З нагоди 200-річного ювілею Кременець-
кого ботанічного саду в 2007 р. на його тери-
торії з ініціативи директора саду В.Г. Стель-
мащука споруджено пам’ятний знак Д. Мік-
леру (рис. 5). На гранітній стелі зображено
вперше виявлені ним в Україні азалію пон-
тійську та береку. Найкращим па м’ят ни-
ком знаменитому ландшафтному архітек-
тору було б дбайливе ставлення та охорона,
реконструкція і реставрація створених ним
парків.
1. Аноним. Дубно// Волынские губернские
ведомости. — 1866. — №44. — С. 368–370.
2. Дело о перевозке растений из Подлужанского
имения в Киевский дворцовый сад // Центральний
державний архів у м. Києві, 14 травня 1873. Фонд
№493, оп. 5, од. зберігання 106. — С. 3–9, 34–37.
3. Мельник В.І. Діонісій Міклер (До 230-річчя
з дня народження) // Укр. ботан. журн. — 1993. —
50, № 1. — С. 177–178.
110 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2012, № 3
В.І. Мельник
4. Мельник В.І. Життя і діяльність Діонісія
Міклера (1762–1853) в Україні // Там само. — 1997. —
54, № 6. — С. 593–596.
5. Мельник В.І. Сад Волинських Афін. Ботанічна
наука та освіта у Волинській гімназії — Кременецько-
му ліцеї (1806–1832). — К.: Фітосоціоцентр, 2008. — 28 с.
6. Родічкіна О., Родічкін І. Життя і творчість
Діонісія Міклера в Україні // Архітектура Украї-
ни. — 1992. — № 3 — С. 33–39.
7. Родічкін І., Родічкіна О. Старовинні маєтки
України. — К.: Мистецтво, 2005. — 384 с.
8. Besser V. Catalogue des plantes du jardin bo-
tanique de Krzemieniec en Volhynie. — Krzemienic,
1810. — 88 p.
9. Bowe P. Art and Nature. The Polish and
Ukrainian Gardens of Denis Mc Clair (1762–1853).
Chronicles the exotic career of an Irish landscape
gardener and émigré in the 19 centure // Іrish Arts
Review. — 2002. —Vol. 18. — P. 176—184.
10. D’Abancour-Wirstleinowa M. Pierwsza wy-
ciecz ka botaniczna w Miadobory // Kosmos. — 1911. —
3–4. — S. 317–320.
11. Daszkiewicz P. Antoni Pantaleon Howe w pra-
cach brytyjskich historyków botaniki. Przyczynek do
biogramu malo znanego polskiego zbieracza roślin //
Kwartalnik Historii Nauki i Techiki. — 2000. — S. 103–
109.
12. Desmond R. Kew. The History of the Royal
Botanic Gardens. — Kew, 1995. — 466 p.
13. Drége J. Ogrody w Polsce // Wielka Encyc-
lopedia Powszechna Ilustrowana. — Warszawa,
1904. — S. 906–958.
14. Gaseta Warszawska. — 1853, N 289, 22 pa-
dziernika — 3 listopada.
15. Jankowski E. Dzieje ogrodnictwa w Polsce. W
zarycie. — Warszawa: Naklad Banku dla Handlu i
Przemyslu, 1923. — 212 s.
16. Kowalska K. Mikler ( Mac. Clair) Dionizy //
Slownik biologów polskich. — Warszawa: PWN,
1987. — S. 69–70.
17. Kurjer Warszawski. — 1843. — N 287.
18. Kurjer Warszawski. — 1853. — N 135. — S. 688.
19. Kurjer Warszawski. — 1853. — 136. — S. 702.
20. Kurjer Warszawski. — 1888. — N 244.
21. Oleszakowa J. Stanislaw Bonifacy Jundzill i
Willibald Besser w swietle wzajemnej koresponden-
cii // Studia i Materialy z Dziejów Nauki Polskiej. —
1971. — Ser. B., z. 21. — S. 83–113.
22. Piorecki J., Dubiel E. Volhynian Polesie — main
surce of the Yellow Azalea (Rhododendron luteum
Sweet) in European gardens and parcs // Rocznik
Polskiego towarzystwa dendrologicznego. — 2009. —
57. — S. 29–32.
23. Przedzieeki A. Ogrody Miklera // Podole,
Wolyn, Ukraina. — Wilno, 1841. — T. 2. — S. 126–141.
24. Przedziecki A. Ogrody Miklera // Przyjaciel
Ludu. — 1841. — Rok 8, №2. — S. 11–15.
25. Rosenberg-Rozycki H. Jaka miejscowośc w
Europe jest ojczyzna Azalii pontijskiej // Ogrodnik
Polski. — 1884. — 6, N 1. — S. 17–21.
26. Stecki T.J. Ogrodnictwo na Wołyniu // Wolyń
pod wzgledem statystycznym, historycznym i arche-
ologicznym. — Lwów, 1864. — T. 1. — S. 186–197.
27. Stecki T. J. Z boru i stepu. Obrazy i pamiat-
ki. — Kraków, 1888. — 347 s.
28. Szafer W. Z teki przyrodnika. — Warszawa:
Wiedza Powszechna, 1964. — 199 s.
29. Trautvetter E.R. Ueber der Krzemienicer bota-
nischen Garden // Bulletin de la Societé Imperial des
Naturalistes de Moskau. — 1843. — 16. — S. 1–22.
30. Trautvetter E.R. O ogrodzie botanicznym w
Krzemiencu // Biblioteka Warszawska. — 1857. —
4. — S. 170–175.
Рекомендував до друку П.А. Мороз
В.И. Мельник
Национальный ботанический сад
им. Н.Н. Гришко НАН Украины,
Украина, г. Киев
ДИОНИСИЙ МИКЛЕР.
К 250-летию СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ
Освещены жизненный путь и творческое наследие
известного ландшафтного архитектора и ботаника
Дионисия Миклера (Дениса Маклера), который за-
ложил около 40 ландшафтных парков в Украине,
создал Кременецкий ботанический сад и был пио-
нером флористических исследований в Украине.
Ключевые слова: Дионисий Миклер (Денис Мак-
Клер), ландшафтный архитектор, английские пар-
ки, ботанический сад, Rhododendron luteum Sweet.
V.I. Melnik
M.M. Gryshko National Botanical Gardens,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Ukraine, Kyiv
DIONIZY MIKLAIR.
TO 250 anniversary OF BIRTHDAY
The paper is devoted to life and creative achieve-
ment of eminent Irish landsape architect and bota-
nist Dionizy Miklair (Denis Mac-Clair), who laid near
40 landscape gardens in Ukraine, had founded Kre-
mieniec Botanical Garden and was a pioneer of floris-
tic researches in Ukraine.
Key words: Dionizy Miklair (Denis Mac-Clair), land-
scape architect, english parks, botanical garden, Rho-
dodendron luteum Sweet.
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-422 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:42:30Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/c6/4f49c593131d00a6a5b05c14eae290c6.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-4222019-11-30T17:24:53Z Dionizy Miklair. To 250 anniversary of birthday Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження Melnik, V.I. The paper is devoted to life and creative achievement of eminent Irish landsape architect and botanist Dionizy Miklair (Denis Mac-Clair), who laid near 40 landscape gardens in Ukraine, had founded Kremieniec Botanical Garden and was a pioneer of floristic researches in Ukraine. Висвітлено життєвий шлях і творчий доробок видатного ірландського ландшафтного архітектора та ботаніка Діонісія Міклера (Деніса Мак-Клера), який заклав близько 40 ландшафтних садів в Україні, заснував Кременецький ботанічний сад та був піонером флористичних досліджень в Україні. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2012-09-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/422 10.5281/zenodo.2541666 Plant Introduction; Vol 55 (2012); 103-110 Інтродукція Рослин; Том 55 (2012); 103-110 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377759 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/422/402 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Melnik, V.I. Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title | Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title_alt | Dionizy Miklair. To 250 anniversary of birthday |
| title_full | Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title_fullStr | Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title_full_unstemmed | Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title_short | Діонісій Міклер. До 250-річчя з дня народження |
| title_sort | діонісій міклер. до 250-річчя з дня народження |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/422 |
| work_keys_str_mv | AT melnikvi dionizymiklairto250anniversaryofbirthday AT melnikvi díonísíjmíklerdo250ríččâzdnânarodžennâ |