Buchumschlag

Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди

The list of families and species of plants-producers of cyanogenic glycosides which one are reserve substances, defend a vegetative organism from negative biotic and abiotic factors, ensure detoxicating of redundant and harmful compounds of exchange is given.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
Hauptverfasser: Kudrenko, I.K., Levon, V.F., Moroz, P.A., Golubkova, I.N.
Format: Artikel
Sprache:Englisch
Veröffentlicht: M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2011
Online Zugang:https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/527
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Plant Introduction
Завантажити файл: Pdf

Institution

Plant Introduction
_version_ 1860122862175649792
author Kudrenko, I.K.
Levon, V.F.
Moroz, P.A.
Golubkova, I.N.
author_facet Kudrenko, I.K.
Levon, V.F.
Moroz, P.A.
Golubkova, I.N.
author_sort Kudrenko, I.K.
baseUrl_str https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection OJS
datestamp_date 2019-12-04T21:14:54Z
description The list of families and species of plants-producers of cyanogenic glycosides which one are reserve substances, defend a vegetative organism from negative biotic and abiotic factors, ensure detoxicating of redundant and harmful compounds of exchange is given.
doi_str_mv 10.5281/zenodo.2545934
first_indexed 2025-07-17T12:43:21Z
format Article
fulltext 62 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 УДК 551.3:547.56:581.134 І.К. КУДРЕНКО, В.Ф. ЛЕВОН, П.А. МОРОЗ, І.М. ГОЛУБКОВА Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ ВТОРИННИХ МЕТАБОЛІТІВ У РОСЛИНАХ. ЦІАНОГЕННІ ГЛІКОЗИДИ Наведено перелік родин та родів рослин — продуцентів ціаногенних глікозидів, які є запасними речовинами, захи- щають рослинний організм від негативних біотичних і абіотичних чинників, забезпечують детоксикацію над- лишкових та шкідливих сполук обміну речовин. © І.К. КУДРЕНКО, В.Ф. ЛЕВОН, П.А. МОРОЗ, І.М. ГОЛУБКОВА, 2011 Дослідження вторинних метаболітів у рос- линах набуває дедалі більшого значення, оскільки ці сполуки широко використову- ються людиною в повсякденному житті. З них одержують багато препаратів, які за- стосовують у медицині, харчовій промис- ловості, парфюмерії. Деякі вторинні мета- боліти сприяють збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Нині про- водиться велика кількість дослідницьких робіт з вивчення і виділення вторинних ме- таболітів рослин. На основі цих досліджень розробляють нові шляхи виділення та син- тезу ефективних лікарських препаратів. Вивчення вторинних метаболітів було розпочато 200 років тому , коли німецький аптекар Зюртенер виділив морфін. Термін «вторинні метаболіти» увійшов в біологічну термінологію понад сто років тому після опублікування праць німецького вченого Альбрехта Косселя, який запропонував розділити складові речовини клітини на первинні та вторинні. Він стверджував, що первинні метаболіти присутні в кожній рослинній клітині, а вторинні — трапля- ються тільки «випадково» і не є необхідни- ми для життя рослини. Поширення цих сполук та необов’язкова наявність у близь- ких видах рослин свідчать про те, що їхній біосинтез пов’язаний з процесами, які ма- ють вторинний характер [15]. На відміну від первинних метаболітів, сполуки вто- ринного метаболізму мають функціональне значення не на рівні клітини, а на рівні ці- лого організму [10,11]. Існує думка, що вторинні метаболіти — це сполуки, синтез яких пов’язаний з функ- ціонуванням альтернативних шляхів пер- винного метаболізму рослин [16]. Ця гіпоте- за ґрунтується на наявності в рослинах великої кількості альтернативних шляхів метаболізму (наприклад, шляхів дихання), наслідком неадекватності яких може бути утворення вторинних метаболітів, таких як глікозиди різної хімічної будови [17]. Вто- ринні метаболіти беруть участь у процесі детоксикації продуктів первинного метабо- лізму [16]. До вторинних метаболітів належать, зок рема, ціаногенні глікозиди. Вони є ток- синами, а також речовинами, що можуть бути попередниками амінокислот. HCN легко реагує з ненасиченими вуглеводня- ми, з яких утворюються азотвмісні гетеро- циклічні сполуки піримідинового та пури- нового ряду, які входять до складу молекул ДНК та РНК. А. Ленінджер стверджує, що всі відомі «будівельні блоки» — амінокис- 63ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди лоти, пурини, піримідини — легко утворю- ються в експериментах, які відтворюють умови первісної Землі, а також виявляють- ся в давніх гірських і осадових породах та в метеоритах, що переконливо свідчить про те, що ці сполуки були здавна поширені і, можливо, навіть були переважаючими про- дуктами хімічної еволюції. Частково це можна пояснити тим, що ці сполуки утво- рюються внаслідок послідовності реакцій, які є найстійкішими. Можливо, що основні типи біологічних молекул є по суті обо- в’язковими продуктами хімічної еволюції, причому не тільки на Землі, а і в будь- якому іншому місці Всесвіту, де є умови, що сприяють абіотичному утворенню орга- нічних сполук [ 10, 11]. Мета роботи — з’ясувати поширення та функції ціаногенних глікозидів у рослин- ному світі. Ціаногенез — це спроможність рослин синтезувати сполуки (ціаногенні глікози- ди), що при гідролізі виділяють синильну кислоту, або ціанистий водень (HCN). Од- ним з класичних джерел HCN є насіння гір- кого мигдалю Prunus amygdalus, що міс- тить глікозид амигдалін. Характерний за- пах HCN — це запах «гіркого мигдалю» [2, 5]. Щорічно реєструють численні випадки отруєння домашньої худоби і зрідка смер- тельні випадки серед людей внаслідок уживання в їжу рослинної сировини, яка містить глікозид амигдалін. HCN токсич- ний для широкого спектра організмів за- вдяки тому, що він є інгібітором цитохромів у системі транспорту електронів. Багато досліджень ціаногенезу провів англійський учений Д. Джонс [30–32]. Хоча роль ціаногенних глікозидів у рос- линах остаточно не з’ясована, більшість дослідників вважають, що основна функція цих сполук — захисна [6, 14]. На початку XIX століття амигдалін ши- роко використовувався лікарями — алопа- тами і гомеопатами. В США з 1920 р. його почали використовувати для лікування раку. Проте там амигдалін був визнаний настільки токсичним, що його використан- ня було заборонено. Нині багато лікарських препаратів виго- товляють, застосовуючи ціаногенні гліко- зиди. Щоб уникнути негативних наслідків при використанні таких препаратів, на ла- бораторних тваринах вивчають дію, дози, співвідношення діючих речових. Моделю- вання процесів метаболізму ціаногенних глікозидів у тваринних організмах показа- ло, що у тонкій кишці щура амигдалін гід- ролізується до пруназину і цей процес за- лежить від pH середовища [39]. Порівняння гідролізу лінамарину, амиг- даліну та пруназину проводили на сліпій кишці хом’яка. Результати показали більш швидку реакцію ферментного гідролізу та абсорбції ціаніду для пруназину та амигда- ліну, ніж лінамарину. Максимальну кон- центрацію амигдаліну в крові хом’яка за- фіксовано через 1 годину після введення, вона зберігалась до 3 годин. Схожі дані отримано і для лінамарину [22]. Ціаногенні глікозиди виявлено майже у 800 видів рослин, що представляють 70–80 родин. Загальна кількість ціаногенних глі- козидів досить невелика — близько 30. За винятком декількох сполук, виявлених у представників родини Sapindaceae, у струк- турі яких є ліпідний залишок, усі відомі ціа ногени мають однакову структуру, на- ведену на рисунку. Структура ціаногенного глікозиду: Glic — гліко- зидний залишок; R1, R2 — аліфатичний або арома- тичний радикал В останні десятиріччя значно зросла кількість досліджень ціаногенних глікози- дів вищих рослин, що пов'язано з появою принципово нових методів аналізу, іденти- фікації та посиленням інтересу до цих спо- 64 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 І.К. Кудренко, В.Ф. Левон, П.А. Мороз, І.М. Голубкова лук у зв’язку з їхнім практичним значен- ням для сучасної біології та медицини. Один з найвідоміших ціаногенних гліко- зидів — амигдалін — виявлено в насінні ба- гатьох рослин родини Rosaceae — сливи, вишні, яблуні, гіркого мигдалю, персика, абрикоси (таблиця). Крім того, його знайде- но в листках лавровишні, черемхи і моло- дих пагонах горобини [1, 3, 7–9, 34]. У сучасних дослідницьких роботах іден- тифікують ціаногенні глікозиди, застосо- вуючи новітні хімічні та фізичні методи аналізу. Виявлено, що у насінні Prunus se- rotina, P. virginiana cv. Schubert наявний тільки моноглікозид пруназин, а у P. ilicifo- lia, P. lyonii та Laurocerasus знайдено амигдалін, який успадковувався гібридами P. pa dus cv. Grandiflorus та P. virginiana cv. Schubert [23]. У насінні Sorbus commixta виявлено як амигдалін, так і пруназин [33]. Рослини — продуценти ціаногенних глі- козидів зростають у тропічних, субтропіч- них та помірних зонах земної кулі. У сортах і гібридах персика селекції На- ціонального ботанічного саду ім. М.М. Гриш- ка НАН України вивчали вміст пруназину, як одного з генетично зумовлених показни- ків пристосованості до несприятливих умов. Результати засвідчили, що за зміною рівня пруназину в поколіннях рослин мож- на простежити поступову зміну реакцій рослинного організму. Внаслідок високої специфічності пруназину (як речовини, яка має захисну функцію) можна судити про філогенетичні зв’язки сортів персика в но- вих екологічних умовах. Дослідження ціа- ногенезу близьких за походженням сортів персика (Дружба і Дніпровський та ін.) по- казало схожість у накопиченні пруназину у споріднених сортів [7]. Нами також досліджено вміст ціаноген- них глікозидів у рослин різних культур і сортів родини Розових у різні періоди веге- тації. Найбільш помітну різницю у вмісті ціаногенних глікозидів протягом вегетації виявлено в сортах аличі в період достиган- ня плодів. Таку ж тенденцію спостерігали в яблуні. У сливи накопичується значно мен- ше цих речовин. У вишні сорту Ужгород- ська рання змін у вмісті ціаногенних гліко- зидів протягом вегетації не відзначили. В абрикосі сорту Ранній Ботсаду спостеріга- ється значне зниження вмісту ціаногенних глікозидів у період дозрівання плодів [3, 9]. Дослідження ціаногенезу сортів перси- ка показало схожість у накопиченні пруна- зину в період активного росту, що є під- твердженням зміни ціаногенезу залежно від фенофази рослин. Так, зміна вмісту пруназину в надземних органах персика протягом вегетації мала певні закономір- ності. Кількість пруназину у насінні поміт- но збільшувалась при достиганні плодів. На нашу думку, перерозподіл вмісту прунази- ну з листків у насіння, а також синтез пру- назину безпосередньо у насінні відбуваєть- ся у серпні, тобто під час остаточного фор- мування зародка у насінні [8, 34]. У насінні абрикоса ціаногенні глікозиди представлені здебільшого амигдаліном і меншою мірою — пруназином. Якщо для фармакології ціаногенні глі- козиди є цінною речовиною, то для харчо- вої промисловості велика кількість ціано- генних глікозидів є неприпустимою. Ціано- генні глікозиди самі по собі є нетоксичними, але при їх гідролізі специфічним фермен- том β-глюкозидазою утворюється проміж- ний продукт — ціаногідрин, який спонтан- но розкладається з утворенням бензальде- гіду та синильної кислоти. Щоб позбутися продуктів ціаногенезу в промисловості за- стосовують гарячий обробіток зерен при 100 °С протягом 20 хвилин [40, 41]. У харчовій промисловості використову- ють насіння не лише абрикоса, а і персика. Тому дослідження вмісту ціаногенних глі- козидів у плодах з точки зору застосування їх як добавок у лікери, кондитерські виро- би передбачає вивчення накопичення цих речовин. З’ясовано, що найбільший вміст пруназину і бензальдегіду — у ділянці ближче до кісточки, де вони утворюються 65ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди Найбільш відомі ціаногенні глікозиди (вміст від 0,1 до 1,8%)* Ціаногенний глікозид Родина Рід Амигдалін Rosaceae Prunus, Pyrus, Amygdalus, Amelanchier, Cydonia, Crataegus, Malus, Cerasus Ginkgoaceae Gínkgo Пруназин Rosaceae Prunus, Persica, Armeniaca Дурин Poaceae Sorghum Лінамарин Acanthaceae Jaslicia, Beloperone Agavaceae Agave, Cordyline, Sancevieria, Yucca Alismataceae Echinodorus Anacardiaceae Mangifera Annonaceae Annona Apocynaceae Aspidasperma, Plumeria Araucariaceae Araucaria Asclepiadaceae Asclepia Asteraceae Taraxacum, Vernonia, Eupatorium, Bidens, Wedellia Chrysobalanaceae Correpia Commelinaceae Zebrina Convolvulaceae Catharantus, Ipomea Crassulaceae Bryophyllum sp. Ericaceae Rhododendron Euphorbiaceae Croton, Euphorbia, Manihot, Ricinus Fabaceae Lonchocarpus, Machaerium, Cajanus, Erythrina, Leucena, Lotus, Phaseolus, Trifolium Geraniaceae Geranium Lamiaceae Melissa, Origanum, Persea Lauraceae Endlicheria, Nectandra, Ocolea Liliaceae Lilium, Aloe Linaceae Linum Malvaceae Bastardiopsis, Hibiscus Melastomataceae Miconia, Tibouchina Meliaceae Cabralea, Guarea, Trichiai, Cedrela, Melia Mimosaceae Acacia, Anadenanthera, Piptadenia, Calliandra Moraceae Ficus, Sorocea, Artocarpus Myrsinaceae Rapanea Myrtaceae Psidium Nyctaginaceae Bougainvillea, Pisonia Oleaceae Jasminum Passifloraceae Passiflora Phytolaccaceae Galesia Piperaceae Piper Plantaginaceae Plantago Poaceae Brachiaria Proteaceae Grevillea, Macadamia Rubiaceae Palicourea, Coffea Rutaceae Baufourodendron, Pilocarpus, Zanthoxylum, Citrus Sapotaceae Crysophyllum Simaroubaceae Picramnia Tiliaceae Corchorus Tropaeolaceae Tropaeolum Urticaceae Boehmeria Verbenaceae Aegiphila, Vitex, Lantana Violaceae Hybanthus Віцианін Fabaceae Vicia Неолінустатин Linaceae Linum Passifloraceae Passiflora Самбунігрин Sambucaceae Sambucus Таксифілин Linaceae Linum Триглоцинін Juncaginaceae Triglochin Лотаустралін Fabaceae Lotus * За літературними даними 66 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 І.К. Кудренко, В.Ф. Левон, П.А. Мороз, І.М. Голубкова внаслідок ферментного гідролізу амигда- ліну [19]. Для визначення ціанідів кожний рік про- понуються нові прилади та методи. Один з таких приладів дає змогу точно визначити вміст ціанідів, глікозинолатів у невеликих наважках. Такий прилад можна викорис- товувати у польових умовах [21]. Особливо актуальним є визначення вміс- ту ціанідів у маніоці, зернах льону, сорго, пагонах бамбука, тому що в багатьох краї- нах ці рослини є харчовими культурами. Запропоновано метод пікрат, який ґрунту- ється на порівнянні зі стандартними сумі- шами в перерахунку на амигдалін, який є ефективнішим за інші. Цей метод визна- чення ціанідів у рослинній сировині та про- дуктах зробили основним в країнах, які розвиваються [27]. Додавання олійного метилового ефіру з насіння абрикоса (як каталізатор викорис- товували гідроокис калію) у дизельне паль- не показало, що така суміш може успішно використовуватись у тепловозах. Додаван- ня такого ефіру до сумішей з пальним на- віть у невеликих кількостях поліпшує ро- боту машин [25]. Вивченням асфіксії коренів персика і сливи та вмісту амигдаліну, а також факто- рами, які впливають на його гідроліз, займа- лися Salesses G., Juste C. [38]. При вирощу- ванні вказаних рослин у водній культурі без аерації виявлено симптоми асфіксії — в’янення і засихання листя та побуріння коренів. Такі симптоми спостерігали і при хорошій аерації, якщо в розчин вводили порошок з деревини коренів дорослих рос- лин або суміш амигдаліну та емульсину. Персики, які містять у коренях до 6,85% ці- аногенних глікозидів, дуже чутливі до по- ганої аерації, а при вмісті цих речовин 4,48 % (на суху речовину) корені стають менш чутливими. Введення емульсину, підви- щення температури прискорює гідроліз амигдаліну і виникає отруєння рослин. Змі- на pH середовища не впливала на гідроліз амигдаліну. Таким чином, у персика шкода від під- топлення кореневої системи пов’язана з вивільненням синильної кислоти при гід- ролізі амигдаліну. У сливи вміст амигдаліну в коренях ста- новить від 1,99 до 3,87 %, їхня чутливість до підтоплення не пов’язана з гідролізом ціа- ногенних речовин [38]. Відомо, що персик — рослина дуже але- лопатично активна і спричиняє ґрунтовто- му. З виділеннями та органічними рештка- ми персика в ґрунт потрапляють речовини фенольної природи та ціаногенні глікози- ди, які і визначають алелопатичний режим ґрунту. Пруназин, який міститься в коре- нях персика, розкладається на синильну кислоту та бензальдегід. Тому після старих дерев персика недоцільно висаджувати молоді, які погано ростуть і не дають при- ріст [12]. Доведено, що насадження персика ма- ють ґрунтову мікрофлору, яка здатна гід- ролізувати ціаногенні глікозиди. Вивчення ризосфери коренів різних за віком дерев персика показало, що найбільш багаті на таку мікрофлору молоді дерева [26]. Б. Патрік пояснював несумісність під- щеп вмістом пруназину в рослинах: на сія- нець персика та укорінений живець сливи прищепили бруньку персика. При весняно- му щепленні вже на початку серпня на листках виникли симптоми несумісності. Глікозид пруназин містився в обох видах, у листках персика його було більше, ніж на сливі. Пруназин у корі та листках не коре- лював з симптомами несумісності [20]. Зауважимо, що рослинний організм пев- ною мірою піддається ушкодженню дією зимового зниження температури, неспри- ятливих кліматичних умов, ураженню грибними хворобами, а також впливу нега- тивних чинників біотичної та абіотичної природи. Вторинні метаболіти відіграють важливу роль у стійкості рослинного орга- нізму до різних стресових умов [6, 17, 18, 37]. У зв’язку з цим актуальним є подальше вивчення захисної дії вторинних метаболі- 67ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди тів та їхніх еколого-біохімічних функцій у рослинному організмі (передусім при ін- тродукції). За останніми даними, чотири основні класи вторинних метаболітів (ціаногенні глікозиди, бензоксиглікозиди, авенакозиди та глікозинолати), які активуються β-глю- козидазою, виконують функцію фітоан- тисептиків. Захист рослинних організмів від патогенів та несприятливих факторів середовища є основною функцією ціано- генних глікозидів. За змінами у біохіміч- ному статусі рослин можна простежити еволюцію розвитку окремих видів рослин [37]. Зрошування персикових саджанців пре- паратом, який містив алюміній, протягом 8 тижнів призвело до підвищення рівня пруназину в коренях [24]. Отже, підвищен- ня рівня ціаногенних глікозидів — це відпо- відь рослини на негативні чинники середо- вища [30–32]. Одержані нами дані щодо вмісту синильної кислоти в здорових і ура- жених кучерявістю листках деяких сортів персика підтверджують це припущення. В уражених кучерявістю листках спостері- гається підвищення рівня синильної кисло- ти, як одного з механізмів захисту рослин на відміну від здорових листків [13]. У да- ному випадку пруназин виконує функцію фітоалексинів. Згідно із загальною класи- фікацією фітоалексинів, яку запропонува- ли Homans A.L., Fuchs A. [29], захисні ре- човини рослин поділяють на дві групи — конститутивні інгібітори, синтез яких не залежить від ураження (або фітонциди у широкому значенні), та індуковані, які син- тезуються у відповідь на контакт з патоге- ном. За класифікацією А.П. Дмитрієва пру- назин цілком відповідає якісним показни- кам фітоалексинів, тобто виконує захисні функції у відповідь на контакт з патогеном [4]. Таким чином, вторинні метаболіти вико- нують не одну функцію, їхня мультифунк- ціональність сприяє успішному пристосу- ванню до стрес-факторів. Не існує єдиної думки про роль вторинних метаболітів в організмі рослин. Так, деякі вчені вважа- ють, що вторинні метаболіти — це непот- рібні залишки первинного метаболізму внаслідок незбалансованого росту клітин і тканин [28]. Синтез вторинних метаболітів є альтернативним шляхом первинного ме- таболізму [16, 17]. На думку інших, вторин- ні метаболіти — це продукти детоксикації шкідливих речовин [9, 16]. Вторинний ме- таболізм є необхідним для запасання речо- вин, які можуть бути використані шляхом перетворення. Наприклад, глікозиди мо- жуть бути попередниками амінокислот або перетворюватися на цукри [11]. За твер- дженням третіх, вторинні метаболіти захи- щають рослини від біотичних і абіотичних стресів [35–37]. Розглянувши роль вторинних метаболі- тів у рослинах можна відзначити, що вони виконують різні функції. Згідно з принци- пом мультифункціональності, сформульо- ваним А. Дорном у 1875 р., в процесі еволю- ції краще зберігаються структури, які мо- жуть виконувати дві функції і більше [18]. Мультифункціональність вторинних мета- болітів підвищує адаптаційний потенціал рослин, що має значення не тільки для он- тогенезу, а й для філогенезу. На основі літературних даних та резуль- татів власних досліджень можна зробити висновок, що вивчення ціаногенних гліко- зидів та їхньої ролі у житті рослин є акту- альною проблемою, особливо при інтродук- ції харчових та кормових рослин. 1. Березовский В.М. Химия витаминов. — 2-е изд. — М.: Пищевая пром-сть, 1973. — 317 с. 2. Бочков А.Ф. Образование и расщепле- ние гликозидных связей. — М.: Наука, 1978. — 179 с. 3. Василишина Н.М., Кудренко І.К., Ле вон В.Ф., Мороз П.А. Дослідження біоморфологічних та біо- хімічних особливостей у рослин підродини Prunoi- deae залежно від фаз розвитку // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Інтродукція та збе- реження рослинного різноманіття. — 2009. — С. 33–34. 68 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 І.К. Кудренко, В.Ф. Левон, П.А. Мороз, І.М. Голубкова 4. Дмитриев А.П. Фитоалексины и их роль в устойчивости растений. — К.: Институт клеточной биологии, 1999. — 204 с. 5. Зинин А.Н. Труды по органической химии / Отв. ред. Б.А. Арбузов. — М.: Наука, 1982. — 259 с. 6. Косулина Л.Г., Луцепко Э.К., Аксенова В.А. Физиология устойчивости растений к неблаго- приятным факторам среды. — Ростов-на-Дону, 1993. — 240 с. 7. Кудренко І.К., Левон В.Ф. Порівняльне ви- вчення накопичення пруназину в гібридах і сортах персика (Persica vulgaris Mill.), близьких за похо- дженням // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біо- ло гія. — 2005. — Вип. 16. — С. 125–128. 8. Кудренко І.К., Левон В.Ф., Мороз П.А. Зміни вмісту пруназину в органах рослин персика в період активного росту // Матер. міжнар. наук. конф. «Інтродукція рослин на початку ХХІ століття: до- сягнення і перпективи» (до 120-річчя з дня народ- ження М.І. Вавилова). — К., 2007. — С. 258–262. 9. Левон В.Ф., Кудренко І.К., Василиши- на Н.М., Мороз П.А. Динаміка накопичення пру- назину в пагонах представників роду Prunus // Інтродукція рослин. — 2007. — № 3. — С. 109–111. 10. Ленинджер А. Биохимия. — М. : Мир, 1974. — 958 с. 11. Лукнер М. Вторичный метаболизм у мик- роорганизмов, растений и животных. — М.: Мир, 1979. — 550 с. 12. Мороз П.А. Аллелопатия в плодовых са- дах. — К.: Наук. думка, 1990. — 208 с. 13. Мороз П.А., Левон В.Ф., Кудренко І.К. Зміни у листках персика під впливом гриба Taphrina deformans Fuck. // Физиология и биохимия куль- турных растений. — 2003. — 35, № 3. — С. 252–256. 14. Носов А.М. Функции вторичных метабо- литов растений in vivo и in vitro // Физиол. расте- ний. — 1994. — 41, № 6. — С. 873–878. 15. Пасешниченко В.А. Растения — продуцен- ты биологически активных веществ // Сорос. образ. журн. — 2001. — № 8. — С. 13–19. 16. Полевой В.В. Физиология растений. — М.: Высш. шк., 1989. — 464 с. 17. Рощина В.Д., Рощина В.В. Выделительная функция высших растений. — М.: Наука, 1989. — 211 с. 18. Северцов А.С. Направленность эволюции. — М.: Изд-во МГУ, 1990. — 220 с. 19. Aubert Ch., Milhet C. Distribution of the vola- tile compounds in the different parts of a white-fle- shed peach (Prunus persica L. Batsch) // Food Chem- istry — 2007. — 102, N 1. — P. 375–384. 20. Breen P.J. Cyanogenic glycosides and graft incompatibility between peach and plum // J Amer. Soc Hortic Sci. — 1974. — N 5. — P. 251–256. 21. Brimer L., Molgaard P. Simple densitometric method for estimation of cyanogenic glycosides and cyanohydrins under field conditions // Biochemical Systematics and Ecology. — 1986. — 14, N 1. — P. 97–103. 22. Frakes R.A., Sharma R.P., Willhite C.C. Com- parative metabolism of linamarin and Food and amyg- dalin in hamsters // Chemical Toxicology. — 1986. — 24, N 5. — P. 417–420. 23. Frank S., Santamour Jr. Amygdalin in Pru- nus leaves // Phytochemistry. — 1998. — 47, N 8. — P. 1537–1538. 24. Graham C.J. Erratum to «Nonstructural car- bohudrate and prunasin composition of peach seed- lings fertilized with different nitrogen sources and aluminum» // Scientia Horticulturae. — 2002. — 95, N 4. — P. 357. 25. Gumus M., Kasifoglu S. Performance and emission evaluation of a compression ignition engine using a biodiesel (apricot seed kernel oil methyl ester) and its blends with diesel fuel biodiesel // Biomass and Bioenergy. — 2010. — 34, N 1. — P. 134–139. 26. Gur A., Cohen Y. The peach replant prob- lem—some causal agents // Soil Biology and Bio- chemistry. — 1989. — 21, N 6. — P. 829–834. 27. Haque M.R., Bradbury J.H. Total cyanide de- termination of plants and foods using the picrate and acid hydrolysis methods // Food Chemistry. — 2002. — 77, N 1. — P. 107–114. 28. Haslam E. Metabolites and metabolism: A commentary on secondary metabolism. — Oxford: Clarendon press, 1985. — 161 p. 29. Homans A.L., Fuchs A. Direct bioautogra- phy on thin — layer chromatograms as method for detecting fungitoxic substances // J. Chromatog- raphy. — 1970. — 51, N 2. — P. 327–329. 30. Jones D.A. Co-evolution and cyanogenesis. In: Heywood V.H. (ed.), Taxonomy and Ecology. — Lon- don: Academic Press, 1974. — Р. 213–242. 31. Jones D.A. Cyanogenic glycosides and their function. In: Harborne J.B. (ed.) Phytochemical Ecol- ogy. — London: Academic Press, 1972. — Р. 103–124. 32. Jones D.A., Keymer R.J., Ellis W.M. In: Har- borne J.B. (ed.) Biochemical aspects of Plant and Animal coevolution. — London: Academic Press, 1978. — Р. 21–34. 33. Kiyokazu Takaishi, Hiroshi Kuwajima. Pru- nasin and amygdalin from Sorbus commixta // Phy- tochemistry. — 1976. — 15, N 12. — P. 1984. 34. Levon V.F., Kudrenko I.K. Seasonal changes in accumulation of prunasine at a peach (Persica vulgaris Mill.) // The materials of XXXV Annual ESNA Meeting, European Society for new methods in agricultural research Amiens, France, 2005. — P. 96. 69ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2011, № 1 Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди 35. Matern U. Coumarins and other phenylpro- panoid compounds in the defense response of plants cells // Planta Medica. — 1991. — 57, N 7. — P. 515. 36. Morant A.V., Jorgensen K., Jorgensen C., Paquette S.M. // Phytochemistry. — 2008. — 69, N 9. — P. 1795–1813. 37. Mothes K. Historical introduction // Encyc. Plant Physiol. New Ser. — Vol. 8. — Berlin; Heidel- berg; N.Y.: Springer-Verlag, 1980. — P. 7. 38. Salesses G., Juste C. Recherches sur l΄asphyxie radiculaire des arbres fruitiers cher et prunier: etude de leur feneur en amygdaline et des facteurs interve- nant dans I΄hydrolise de celle — ci // Ann. Amelior. Plant. — 1971. — N 3. — P. 265–280. 39. Strugala G.J., Rauws A.G., Elbers R. Intes- tinal first pass metabolism of amygdalin in the rat in vitro // Biochem. Pharmacol. — 1986. — 35, N 13. — P. 2123–2128. 40. Tunçel G., Nout M.J.R., Brimer L., Göktan D. Toxilogical, nutritional and microbiological evalua- tion of tempe fermentation with Rhizopus oligosporus of bitter and sweet apricot seed // Int. J. Food Micro- biol. — 1990. — 11. — P. 337–344. 41. Tunçel G., Nout M.J.R., Brimer L. Degrada- tion of cyanogenic glycosides of bitter apricot seeds (Prunus armeniaca) by endogenous and added en- zymes as affected by heat treatments and particle size // Food Chemistry. — 1998. — 63, N 1. — P. 65–69. Рекомендував до друку П.Є. Булах И.К. Кудренко, В.Ф. Левон, П.А. Мороз, И.Н. Голубкова Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев ЭКОЛОГО-ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ РОЛЬ ВТОРИЧНЫХ МЕТАБОЛИТОВ В РАСТЕНИЯХ. ЦИАНОГЕННЫЕ ГЛИКОЗИДЫ Приведен перечень семейств и родов растений — продуцентов цианогенных гликозидов, которые яв- ляются запасными веществами, защищают расти- тельный организм от негативных биотических и абиотических факторов, обеспечивают детоксикацию избыточных и вредных соединений обмена веществ. I.K. Kudrenko, V.F. Levon, P.A. Moroz, I.N. Golubkova M.M. Gryshko National Botanical Gardens, Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv ECOLOGICAL AND PHYSIOLOGICAL ROLE OF THE SECONDARY METABOLITES IN PLANTS. CYANOGENIC GLYCOSIDES The list of families and species of plants-producers of cyanogenic glycosides which one are reserve sub- stances, defend a vegetative organism from nega- tive biotic and abiotic factors, ensure detoxicating of redundant and harmful compounds of exchange is given.
id oai:ojs2.plantintroduction.org:article-527
institution Plant Introduction
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2025-07-17T12:43:21Z
publishDate 2011
publisher M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv wwwplantintroductionorg/c2/7175b793d49e2f2a80261b70171473c2.pdf
spelling oai:ojs2.plantintroduction.org:article-5272019-12-04T21:14:54Z Ecological and physiological role of the secondary metabolites in plants. Cyanogenic glycosides Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди Kudrenko, I.K. Levon, V.F. Moroz, P.A. Golubkova, I.N. The list of families and species of plants-producers of cyanogenic glycosides which one are reserve substances, defend a vegetative organism from negative biotic and abiotic factors, ensure detoxicating of redundant and harmful compounds of exchange is given. Наведено перелік родин та родів рослин – продуцентів ціаногенних глікозидів, які є запасними речовинами, захищають рослинний організм від негативних біотичних і абіотичних чинників, забезпечують детоксикацію надлишкових та шкідливих сполук обміну речовин. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2011-03-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/527 10.5281/zenodo.2545934 Plant Introduction; Vol 49 (2011); 62-69 Інтродукція Рослин; Том 49 (2011); 62-69 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377773 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/527/503 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle Kudrenko, I.K.
Levon, V.F.
Moroz, P.A.
Golubkova, I.N.
Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title_alt Ecological and physiological role of the secondary metabolites in plants. Cyanogenic glycosides
title_full Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title_fullStr Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title_full_unstemmed Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title_short Еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. Ціаногенні глікозиди
title_sort еколого-фізіологічна роль вторинних метаболітів у рослинах. ціаногенні глікозиди
url https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/527
work_keys_str_mv AT kudrenkoik ecologicalandphysiologicalroleofthesecondarymetabolitesinplantscyanogenicglycosides
AT levonvf ecologicalandphysiologicalroleofthesecondarymetabolitesinplantscyanogenicglycosides
AT morozpa ecologicalandphysiologicalroleofthesecondarymetabolitesinplantscyanogenicglycosides
AT golubkovain ecologicalandphysiologicalroleofthesecondarymetabolitesinplantscyanogenicglycosides
AT kudrenkoik ekologofízíologíčnarolʹvtorinnihmetabolítívuroslinahcíanogenníglíkozidi
AT levonvf ekologofízíologíčnarolʹvtorinnihmetabolítívuroslinahcíanogenníglíkozidi
AT morozpa ekologofízíologíčnarolʹvtorinnihmetabolítívuroslinahcíanogenníglíkozidi
AT golubkovain ekologofízíologíčnarolʹvtorinnihmetabolítívuroslinahcíanogenníglíkozidi

Ähnliche Einträge