До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера
It is covered formation E.-R. Trautfetter as a known botanist and his contribution to development of systematization and other field of botany. Special attention is given to role of scientist in creation of Botanical garden at the Taras Shevchenko Kyiv National University.
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2009
|
| Online Access: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/670 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Plant Introduction |
| Download file: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860123430230163456 |
|---|---|
| author | Melnik, V.I. Kudrenko, I.K. |
| author_facet | Melnik, V.I. Kudrenko, I.K. |
| author_sort | Melnik, V.I. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2019-12-15T17:58:17Z |
| description | It is covered formation E.-R. Trautfetter as a known botanist and his contribution to development of systematization and other field of botany. Special attention is given to role of scientist in creation of Botanical garden at the Taras Shevchenko Kyiv National University. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.2556365 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:44:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
108 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
УДК 58(092)
В.І. МЕЛЬНИК, І.К. КУДРЕНКО
Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1
ДО 200-РІЧЧЯ ВИДАТНОГО БОТАНІКА Е.-Р. ТРАУТФЕТТЕРА
Висвітлено становлення Е.-Р. Траутфеттера як вченого-ботаніка, показано його вклад у розвиток систематики
та інших галузей ботаніки. Особливу увагу приділено ролі вченого у створенні ботанічного саду при Київському
національному університеті імені Тараса Шевченка.
Ернст-Рудольф Траутфет-
тер народився у 1809 р. у
Мітаві (нині м. Єлгава в Лат-
вії). В цьому місті пройшло
його дитинство, тут він за-
кінчив гімназію. У 1825 р.
Ернст-Рудольф їде в Дерпт
(нині Тарту, Естонія), де
вступає до місцевого уні-
верситету на медичний фа-
культет. Зрозумівши зго-
дом, що медицина — це не
його покликання, він пере-
ходить на фізико-мате ма-
тичний факультет, до якого
в той час входили природ-
ничі науки, і зосереджує-
ться на вивченні ботаніки.
Як згадує В.І. Вернад-
ський [6], "это было время огромного влия-
ния в правительственных кругах немецких
групп русского общества; можно сказать,
что они в это время держали в значитель-
ной мере в своих руках правительственную
власть. Как раз в это же время университет
в Дерпте получил широкое развитие и на-
ходился в теснейшей связи с немецкими
университетами германских государств; он
связывал все немецкое общество в единое
культурное целое и давал почву для созда-
ния в нем научной деятельности и научных
специалистов. В общем, это
немецкое общество было
сплоченным, и сплочен-
ность эта чрезвычайно уси-
ливалась университетской
жизнью".
На той час ботаніку в
Дерптському університеті ви-
кладав К.Ф. Ледебур, який
був видатним ботаніком, ав-
тором знаменитої "Алтай-
ської флори". У 1829 р. Тра-
утфеттера було нагородже-
но золотою медаллю за
особливі успіхи у вивченні
ботаніки. З цього часу бота-
ніка становитиме основний
сенс життя Траут феттера.
Після закінчення уні-
верситету із золотою медаллю Траутфет-
тер викладає ботаніку в сільськогосподар-
ському інституті.
Захист дисертації та надзвичайне за-
хоплення молодого вченого рослинами не
залишились непоміченими, і вже у 1833 р.
Траутфеттер отримав посаду помічника
директора Ботанічного саду Дерптсько-
го університету, а в 1834 р. — доцента у
Дерптському університеті.
Визнанням авторитету Е.-Р. Траутфет-
тера серед ботаніків стало його призначен-
ня у 1835 р. помічником директора Санкт-
Петербурзького ботанічного саду. Він бере © В.І. МЕЛЬНИК, І.К. КУДРЕНКО, 2009
Ернст-Рудольф Траутфеттер
109ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера
активну участь в обробці матеріалів, зібра-
них під час ботанічних експедицій по Росії
і 1837 р. публікує німецькою мовою працю з
історії ботаніки в Росії.
У першій половині XIX ст. промисло-
вість на півдні Росії почала розвиватися
швидкими темпами. У Києві розпочинаєть-
ся піднесення економічного, культурного
та наукового життя.
В.І. Вернадський відмічав, що створен-
ня в Росії вищих навчальних закладів,
"точно так же как создание независимых
от них и от Академии наук научных об-
ществ резко меняло положение Академии
наук в нашей стране, так как создавались
новые, независимые от нее центры научной
работы… они неизбежно должны были
явиться более национальными..." [6].
Стає очевидною необхідність створення
та відкриття університету. Організатором і
першим ректором Київського універси-
тету Св. Володимира, офіційно відкритого
15 липня 1834 р., став Михайло Олексан-
дрович Максимович [4]. Спочатку універ-
ситет розміщувався у будинку генерала
Бегичева (нині вулиця Інститутська) і мав
два відділення — історико-філологічне та
фізико-математичне і 13 кафедр. 28 серпня
1834 р. були прочитані перші лекції в Київ-
ському університеті.
Про престиж Київського університету
свідчила велика кількість заяв на ім’я по-
печителя Київського навчального округу
з проханням щодо переводу викладачів та
студентів до Києва з інших освітянських
закладів [14].
За проектом видатного архітектора того
часу Савелія-Йосифа-Антонія Беретті (в Ук -
раїні його називають Вікентієм Івановичем) у
1837 р. розпочалось зведення будівлі універ-
ситету по вулиці Великій Володимирській.
Закінчував будівництво вже його син —
Олександр Беретті. Університет було назва-
но на честь Святого Володимира [7].
Михайло Олександрович Максимович
був висококваліфікованим ботаніком, тому,
добре розуміючи важливість досліджень
Траутфеттера і з огляду на його авторитет
у наукових колах, Максимович запрошує
його на роботу до Імператорського універ-
ситету імені Св. Володимира для підготов-
ки наукових кадрів.
З 1838 р., вивчивши російську мову,
Ернст-Рудольф у Київському університеті
виконує обов'язки ординарного професора
ботаніки, а з 1839 р. — ординарного профе-
сора на кафедрі ботаніки. Того ж року йому
було присуджено ступінь доктора природ-
ничих наук [3]. Він також завідував агро-
номічним кабінетом, кабінетом механічної
школи (1839–1843) та мінералогічним кабі-
нетом (1842–1846) [9].
М.О. Максимович добре розумів необ-
хідність створення Ботанічного саду поруч
з університетом і порушував це питання
ще в період підготовки до відкриття Уні-
верситету. 8 серпня 1833 р. було прийнято
офіційне рішення "...на перевозку ботани-
ческого сада бывшего Волынского лицея из
Кременца в Киев". Проте закладання саду
розпочалося лише через шість років.
У 1838 р. почали надходити рослини з
Кременця. Їх не було куди розміщувати,
тому B. Бессер та Е.-Р. Траутфеттер були
змушені діяти таким чином: "…по пред-
ставлению оных растений и дерев в Киев
до устройства здесь университетского бо-
танического сада помещено оные временно
в ведении Киевского казенного сада" [13].
Лише 5 травня (за старим стилем) 1839 р.
попечитель Київського навчального округу
дозволив "учредить" у Києві тимчасовий
ботанічний сад.
10 травня 1839 р. професор Е.-Р. Траут-
феттер погодив з ректором університету
К.А. Неволіним кошторис на утри мання
саду в розмірі 2153 крб. на рік. Саме 10 трав-
ня (за старим стилем) вважається датою
створення тимчасового ботанічного саду.
Першим директором цього саду був В.Г. Бес-
сер. Після його смерті Е.-Р. Траутфеттер на
основі переданих йому записів Бессера
опублікував працю про історію Кремене-
цького ботанічного саду.
110 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
В.І. Мельник, І.К. Кудренко
Авторитет Траутфеттера як ботаніка
допоміг на початку 1839 р. отримати майже
з усіх ботанічних садів Європи насіння ба-
гатьох рослин. 12 травня того ж року про-
фесором Е.-Р. Траутфеттером і садівником
Гохгутом воно було висіяно в тимчасовому
ботанічному саду, а вже у 1841 р. кілька сот
видів рослин було включено до списку на-
сіння, яке пропонувалось для обміну з ін-
шими ботанічними установами.
Біля університету, на Тарасівській ву-
лиці, у міщанки Попової за 70 крб. асигна-
ціями було орендовано город, а у міщанина
Постолапенка за 200 крб. асигнаціями —
будинок. З цього і почалося створення тим-
часового ботанічного саду.
Архітектор Беретті розробив також про-
ект ботанічного саду, для якого обрав місце
перед ще не побудованим корпусом універ-
ситету, і навіть склав кошторис робіт.
Оглянувши запропоноване архітекто-
ром Беретті місце, ректор університету
М.О. Максимович і викладач А.Л. Андр-
жейовський писали в Раду університету:
"...место сие безводно, находится на полу-
денном жару солнца, выставлено на
острые восточные ветры, но если бы было
дозволено употребить большую сумму де-
нег, то из сего места можно было бы сде-
лать хороший сад". Мабуть, "употребить
большую сумму денег" на той час не ви-
далося можливим.
Питання з територією для ботанічно-
го саду вирішилося, коли в 1837 р. розпо-
чалося будівництво корпусу університету
на Володимирській вулиці, і на пустир, що
прилягав з тильного боку до корпусу, не
виявилося впливових претендентів.
Починаючи з 1839 р. проведено роботи з
впорядкування цього пустиря під постій-
ний ботанічний сад. Для цього було залу-
чено кріпаків з Київскої губернії. Біль-
шість із них, пройшовши школу Траут-
феттера та його садівника Гохгута, стали
настільки обізнаними у садівництві, що
змогли створити сади у маєтках своїх гос-
подарів [5].
У жовтні 1841р. розпочалися перші робо-
ти зі створення постійного Ботанічного саду.
Безпосередню участь у закладанні саду взя-
ли архітектор Беретті і професори-ботаніки
університету В. Бессер та Е.-Р. Траут-
феттер.
Траутфеттер на той час захопився ство-
ренням колекцій і віддавав усі свої сили і
енергію втіленню цього проекту. Велика ро-
бота проведена ним з вивчення флори і збо-
ру гербарію. Для цього Траутфеттер орга-
нізував ботанічні експедиції. Так, у 1853 р.
він досліджував флору Київської, Поділь-
ської та Херсонської губерній, в 1856 р. —
флору Поділля та Бессарабії [8]. В. Бессе-
ром і Е.-Р. Траутфеттером започатковано
найбільший гербарій України, який зберіга-
ється нині в Інституті ботаніки ім. М.Г. Хо-
лодного НАН України. Різними шляхами
потрапляли гербарні зразки до університе-
ту Святого Володимира. У фондах Цен-
трального державного історичного архіву
м. Києва збереглися документи про пере-
дачу гербарію рослин флори Росії та Швей-
царських Альп ординарного професора
Андржейовського до університету.
Для визначення рослин гербарій віддали
професорам Черняєву і В. Бессеру. Профе-
сор Траутфеттер писав, що гербарій скла-
дається з: 1) дикорослих рослин, зібраних у
Зауральських, Західних, Південних краї-
нах Російської держави; 2) садових рослин,
зібраних у Кременецькому ботанічному
саду. До цих рослин приєднана невелика
кількість дикорослих рослин з інших країн
(з Австрії та Швейцарії). За півроку було
визначено 10 000 видів і 30 000 екземплярів
рослин [15].
У 1841 р. Траутфеттер займає посаду
декана фізико-математичного факультету,
з 1842 по 1845 р. читає лекції з мінералогії
та геології. З 1843 по 1847 р. він є віце-го ло-
вою комісії, створеної для опису губерній
Київського навчального округу. У 1847 р.,
по обранні ради університету ім. Святого
Володимира був ректором у 1847–1859 р.
[3]. Увесь цей час він продовжує опікувати-
111ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера
ся ботанічним садом. У 1849 р. імператор
Микола І, відвідавши сад, був вражений
багатством його колекцій та надзвичайною
красою рослин у поєднанні з ландшафтом.
На знак подяки імператор подарував Тра-
утфеттеру перстень.
Траутфеттер був людиною з широким
колом інтересів та дивовижної працездат-
ності. Він почав розробляти основи фізіо-
логії рослин, зокрема досліджував питан-
ня росту та розвитку рослин. Щоденно по
8–10 год він читав студентам Київського
університету лекції з таких дисциплін, як
загальна ботаніка, ботанічна терміноло-
гія, геологія, мінералогія, кристалографія.
Проте найулюбленішою його наукою зали-
шалась ботаніка. Маючи на той час звання
таємного радника, він із задоволенням про-
водив практичні заняття зі студентами і
особисто саджав рослини. Слід зазначити,
що Траутфеттер добре знав екологічні ви-
моги різних видів.
Траутфеттер сприяв розвитку садівни-
цтва в Києві і в Південно-західному краю,
яке на той час перебувало в Києві і його око-
лицях в "незавидном положении", про що
він писав 26 жовтня 1858 р. опікунові Ки-
ївського навчального округу М.І. Пирогову:
"Всі витвори саду, як рослини, так і насіння
і інші твори, що опинилися в саду в зайвій
кількості, роздавати бажаючим безплатно".
Траутфеттер планував вирощувати в
ботанічному саду просто неба деякі гос-
подарсько-цінні рослини, які в місцевих са-
дах були рідкісними: "лучших сортов вино-
град, абрикосы, персики". У 1845 р. Траут-
феттер почав розводити в ботанічному саду
виноград за всіма правилами садівництва і
вже у 1852 р. отримав задовільні результа-
ти. На думку Траутфеттера, ботанічний
сад також мав займатися акліматизацією
таких рослин, "поширення яких може при-
нести велику користь тутешньому краю".
Восени 1852 р., будучи ректором універ-
ситету, Е.-Р. Траутфеттер передав керів-
ництво садом випускнику Київського уні-
верситету (першого випуску) професору
Опанасу Семеновичу Роговичу, який з
1847 р. завідував кафедрою ботаніки [9].
В акті передачі було зазначено, що в
саду є 419 видів дерев і кущів, представ-
лених 26 416 особинами, 1725 видів оран-
жерейних рослин, 2685 видів однорічних,
дворічних і багаторічних трав. Отже, че-
рез 13 років після заснування ботанічний
сад Київського університету за кількістю
зібраних у ньому деревних і трав'янистих
рослин посів одне з перших місць серед бо-
танічних садів Російської імперії.
У 1850 р. професор Траутфеттер зробив
першу спробу ботаніко-географічного роз-
поділу Східної Європи ("Die Pflan zen geo-
graphischen Verhaltnisse des Europ. Rus-
lands"). За особливостями рослин він розпо-
ділив її на чотири області: 1) північну Росію,
або область тундри; 2) західну — область
європейської ялини; 3) східну — область
сибірських хвойних порід і 4) південну —
область листяних деревних порід. Області
своєю чергою були поділені на округи, на-
приклад, округ лучних трав і степів, тощо
[15, 16]. Ця праця є однією з перших у галузі
фітогеографії.
У 1859 р. Траутфеттеру виповнилося
50 років. Він був ректором, деканом, опу-
блікував понад 80 наукових праць, був об-
раний членом 8 наукових товариств як у
Росії, так і за кордоном. 6 травня цього року
"по вислузі 25 років" Траутфеттер був від-
правлений у відставку, а 18 листопада 1859 р.
Рада університету обрала його своїм по-
чесним членом [14].
У 1860 р. Траутфеттер став директором
Горигорецького землеробського інституту
в Білорусі. Керуючи навчальною роботою
інституту, він продовжував свої наукові
дослідження, займався інтродукцією рос-
лин, поповнював колекцію інститутського
дендрарію, яка у 1863 р. нараховувала 900
видів [9]. Того ж року інститут переводять
до Санкт-Петербурга. У 1864 р. Траутфет-
тера призначають завідувачем Імператор-
ського Санкт-Петербурзького ботанічного
саду, а у 1866 р. — директором цього саду.
112 ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
В.І. Мельник, І.К. Кудренко
Наукова етика і повага до колег були ха-
рактерною рисою Траутфеттера. Він при-
свячує статті Ф.Б. Фішеру. У цьому відчува-
ється повага до авторитету колишнього ди-
ректора. Під час його директорства було
засновано науковий журнал "Труды Импе-
раторского Ботанического сада (Acta Hordi
Pet ropolitani)". Відомості щодо створення
Санкт-Петербурзького ботанічного саду та
його колекцій містяться в написаній Траут-
феттером книзі "Краткий очерк истории
Императорского Санкт-Петербургского са-
да" (1871). За багатством колекцій Санкт-
Петербурзький сад посідав друге місце в
світі після Королівського ботанічного саду
в К’ю (Велика Британія). Так, на початку
70-років століття, колекція живих рослин
нараховувала 21 000 видів, а наукова бібліо-
тека — 15 000 томів і була найкращою в сві-
ті серед спеціалізованих ботанічних біб-
ліотек. Пізніше Імператорський Санкт-
Петербурзький ботанічний сад було визна-
но одним з кращих в Європі [8].
Посаду директора ботанічного саду Тра-
утфеттер обіймав до 1875 р., коли, зважа-
ючи на слабке здоров’я, його було відправ-
лено у відставку. Імператорська академія
наук, членом-кореспондентом якої Траут-
феттера було обрано ще в 1837 р., прису-
дила йому в 1885 р. Почесну золоту медаль
Бера за дослідження російської флори, а
Імператорський Санкт-Петербурзький бо-
танічний сад зробив його в 1875 р. своїм
почесним членом. Вийшовши у відставку,
Траутфеттер оселився біля ботанічного
саду на Аптекарському острові і продо-
вжив наукову діяльність [1, 2].
Майже всі праці Траутфеттера присвя-
чені флорі Російської імперії. Серед них є
монографії по окремих групах рослин росій-
ської флори, наприклад, родам Salix та
Campanula. В інших працях наведено ре-
зультати обробки колекцій російських ман-
дрівників Міддендорфа, Шренка, Радде,
Бек кера, Чекановського та інших. На той
час Траутфеттер був кращим знавцем ро-
сійської флори. Його гербарій зберігається
нині в Ботанічному саду БІН РАН. За жит-
тя він передав гербарні колекції багатьом
навчальним закладам у Києві, Москві і
Петербурзі. Більшість праць Траутфеттера
надруковано в мемуарах і бюлетенях Імпе-
раторської академії наук, бюлетенях Імпе-
раторського Московського товариства при-
рододослідників і в зібраннях праць Імпера-
торського ботанічного саду. У 1844–1846 рр.
Траутфеттер надрукував 8 випусків із
40 таблицями малюнків рослин російської
флори. Найважливіші його праці: "Florae
Ros sicae fontes" ("Праці Імператорського бо-
танічного саду", 1880, т. 7) — докладний біб-
ліографічний покажчик усіх статей, присвя-
чених флорі Росії, і "In cre menta flo rae pha-
enogamae Rossicae" (Праці Імператорського
ботанічного саду 1883 — 1884, т. 8, 9) — по-
кажчик рослин, знайдених у Росії після ви-
ходу "Flora Rossica" К. Ледебура. Як заува-
жив В.І. Липський (1913), Траутфеттер в
свій час був єдиним знавцем флори всієї
Росії, як її європейської, так і азійської
частини [9].
Траутфеттера ще за життя називали
найобізнанішим ботаніком у Росії. Найкра-
щим безсмертним символом його праці є
види рослин, названі на його честь.
1. Базилевская Н.А., Белоконь И.П., Щерба-
кова А.А. Краткая история ботаники. — М.: Наука,
1968. — 310 с.
2. Баранов П.А. У истоков отечественной бота-
ники // Седьмые ежегодные Комаровские чтения. —
1952. — С. 1–16.
3. Биографический словарь профессоров и пре-
подавателей Императорского Университета св. Вла-
димира (1834–1884) / Под ред. В.С. Иконникова. — К.:
Тип. Ун-та Св. Владимира, 1884. — 860 с.
4. Білокінь І.П. Михайло Олександрович Мак-
симович // Ботан. журн. — 1954. — 11, № 3. —
С. 120—125.
5. Ботанические исследования на Украине:
до клады УБО // АН УССР: Ин-т ботаники им. Н.Г.
Холодного. — К.: Наук. думка, 1990. — 128 с.
6. Вернадский В.И. Публицистические статьи. —
М.: Наука, 1995. — С. 347.
7. Київський національний університет імені Та ра-
са Шевченка. — К.: Бібліотека українця, 1999. — 270 с.
113ISSN 1605-6574. Інтродукція рослин, 2009, № 2
До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера
8. Липский В.И. Биография и литературная де-
ятельность ботаников и лиц, соприкасавшихся с Им-
ператорским ботаническим садом. — СПб., 1913. —
В. 1. — 132 с.
9. Немкин В.В., Немкина И.А. Рудольф Эр-
нестович Траутфеттер (1809—1889) // Ботан.
журн. — 1990. — 75, № 3. — С. 1209—1220.
10. От аптекарского огорода до ботанического
института. Очерки по истории Ботанического ин-
ститута Академии наук СССР. — М.; Л.: Изд-во АН
СССР, 1957. — 307 с.
11. Рогович Афанасий Семенович // Биологи:
Биограф. справочник. — К.: Наук. думка, 1984. —
С. 535.
12. Стельмащук В. Кременецький ботанічний
сад: Історія та сучасність // Екологічний сполох. —
1999. — № 4. — С. 3.
13. Центральний державний історичний архів
м. Києва. — Фонд № 442, оп. № 64, д. № 267. —
С. 1—166.
14. Центральний державний історичний архів
м. Києва. — Фонд № 707, оп. № 1, д. № 604. —
С. 1—3.
15. Центральний державний історичний ар-
хів м. Києва. — Фонд № 707, оп. № 7, д. № 190. —
С. 1—5.
16. Щербакова А.А. История ботаники в России
до 60-х годов ХІХ века (додарвиновский период). —
Новосибирск: Наука, 1979. — 368 с.
17. Траутфеттер // Энциклопедический сло-
варь Ф.А. Брокгауза и И.А. Эфрона. — СПб., 1899. —
Т. 54. — С. 884.
18. http://www.botaniki.ru/investigations/
nuraliev2002
Рекомендував до друку П.А. Мороз
В.И. Мельник, И.К. Кудренко
Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко
НАН Украины, Украина, г. Киев
К 200-летию ВЫДАЮЩЕГОСЯ БОТАНИКА
Э.-Р. ТРАУТФЕТТЕРА
Освещено становление Э.-Р. Траутфеттера как
ученого ботаника, показан его вклад в развитие
систематики и других отраслей ботаники. Особое
внимание уделено роли ученого в создании ботани-
ческого сада при Киевском национальном универ-
ситете имени Тараса Шевченко.
V.I. Melnik, I.K. Kudrenko
M.M. Gryshko National Botanical Gardens,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Ukraine, Kyiv
FOR 200-years OF FAMOUS BOTANIST
E.-R. TRAUTFETTER
It is covered formation E.-R. Trautfetter as a known
botanist and his contribution to development of system-
atization and other field of botany. Special attention is
given to role of scientist in creation of Botanical garden
at the Taras Shevchenko Kyiv Na tional University.
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-670 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:44:45Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/c2/d5b9da3c6d3d6c567d9cd6b0a24750c2.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-6702019-12-15T17:58:17Z For 200-years of famous botanist E.-R. Trautfetter До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера Melnik, V.I. Kudrenko, I.K. It is covered formation E.-R. Trautfetter as a known botanist and his contribution to development of systematization and other field of botany. Special attention is given to role of scientist in creation of Botanical garden at the Taras Shevchenko Kyiv National University. Висвітлено становлення Е.-Р. Траутфеттера як вченого-ботаніка, показано його вклад у розвиток систематики та інших галузей ботаніки. Особливу увагу приділено ролі вченого у створенні ботанічного саду при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2009-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/670 10.5281/zenodo.2556365 Plant Introduction; Vol 42 (2009); 108-113 Інтродукція Рослин; Том 42 (2009); 108-113 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377791 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/670/637 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Melnik, V.I. Kudrenko, I.K. До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title | До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title_alt | For 200-years of famous botanist E.-R. Trautfetter |
| title_full | До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title_fullStr | До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title_full_unstemmed | До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title_short | До 200-річчя видатного ботаніка Е.-Р. Траутфеттера |
| title_sort | до 200-річчя видатного ботаніка е.-р. траутфеттера |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/670 |
| work_keys_str_mv | AT melnikvi for200yearsoffamousbotanistertrautfetter AT kudrenkoik for200yearsoffamousbotanistertrautfetter AT melnikvi do200ríččâvidatnogobotaníkaertrautfettera AT kudrenkoik do200ríččâvidatnogobotaníkaertrautfettera |