Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні

The ecological and biological peculiarities and economy meaning species of genus Prunus L., which are spreaded in the nature and cultured in Ukraine, are given.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Vasylyshyna, N.M.
Формат: Стаття
Мова:Англійська
Опубліковано: M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2008
Онлайн доступ:https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/755
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Plant Introduction
Завантажити файл: Pdf

Репозитарії

Plant Introduction
_version_ 1860123796218839040
author Vasylyshyna, N.M.
author_facet Vasylyshyna, N.M.
author_sort Vasylyshyna, N.M.
baseUrl_str https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection OJS
datestamp_date 2019-12-21T20:49:43Z
description The ecological and biological peculiarities and economy meaning species of genus Prunus L., which are spreaded in the nature and cultured in Ukraine, are given.
doi_str_mv 10.5281/zenodo.2561465
first_indexed 2025-07-17T12:45:25Z
format Article
fulltext 87ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 4 На території України рід Prunus L. налічує вісім видів, з них чотири трапляються в природних умовах і чотири — в культурі [19, 28]. Найпоширенішим природним видом є P. stepposa Kotov (P. spinosa L. p.p.), ареал якого охоплює всю територію України, крім північних районів Полісся. Друге місце посідає західноєвропейський вид P. spinosa L., який трапляється у правобережних районах країни. Субендемічний вид P. mol4 davica Kotov (P. spinosa L.var. dasyphylla Schur) трапляється у Вінницькій та Одеській областях, а також у флорі Молдо4 ви. На вапнякових відслоненнях Товтрового кряжа зростає густоопушена форма, яку Анджійовський описав під назвою P. pogolica Andrz. і яка потребує додаткових досліджень [33]. Всі зазначені види поселя4 ються на степових і кам'янистих схилах, га4 лявинах лісів та узліссях, утворюючи у південних районах країни нерідко неп4 рохідні чагарникові угруповання. В умовах культури найпоширеніші P. do4 mestica L. та P. insititia L., походження яких невідоме. Часто культивують також два споріднені середньоазійські види — P. cera4 sifera Ehrh. і P. divaricata Ledeb., які іноді розглядають як вид і підвид — P. cerasifera Ehrh. subsp. divaricata (Ledeb.) C.K. Schne4 id.). У ботанічних садах України інтродуко4 вано інші види Prunus. У Національному бо4 танічному саду ім. М.М. Гришка НАН Украї4 ни досліджуються такі маловідомі види, як P. sogdiana Vass., P. pissardii Carriere, P. sa4 licina Lindl., P. americana Marsh. У Доне4 цькому ботанічному саду вивчають P. pu4 mila L., P. curdica Fenzl. et Fritch, P. hortu4 lana Belley, P. brigantina Nill. та P. mexicana C.Wats. Традиційно на території України види роду Prunus L. відомі під назвами "слива", "терен" і "тернослива", після широкого впро4 вадження середньоазійських рослин з'явив4 ся ще один фітонім — "алича". Існує також понад сотні народних назв, проте на всій те4 риторії для культивованих видів і сортів застосовують назву "слива", а для дикорос4 лих — "терен". За життєвими формами види роду Pru4 nus L. належать до дерев, лише окремі рослини формують кущі та чагарникові угруповання. Крона дерев компактна, з густим галуженням гілок, які у деяких видів рослин закінчуються гострими ко4 лючками. Листки чергові, черешкові, різ4 номанітні за формою: від яйцеподібних до вузькоеліптичних чи трикутних, на вер4 хівці загострені, біля основи пластинки зазвичай з двома залозками. Квітки по4 одинокі або в пучках, п'ятичленні, тичинок багато. Плід — однонасінна кістянка, різ4 ного забарвлення, часто з восковим шаром на поверхні. Кісточка сплюснута, довгаста, гладенька або зморшкувата [6, 24, 27, 30]. Плодоносить слива як на однорічних паго4 нах минулого року, так і на укорочених гілочках різного типу — шпорцях довжи4 ною до 5 см і так званих букетних гілочках до 1 см. Плодоносити починає на 3—44му році росту і розвитку [1, 3, 7, 25]. УДК 582.711.71:634.2(477) Н.М. ВАСИЛИШИНА Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ВИДИ РОДУ PRUNUS L. (ROSACEAE JUSS.) В УКРАЇНІ Наведено еколого6біологічні властивості та господарське значення видів роду Prunus L., поширених у природі та культурі в Україні. © Н.М. ВАСИЛИШИНА, 2008 88 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 4 НН..ММ.. ВВаассииллиишшииннаа Слива утворює потужну кореневу систе4 му, яка проникає на легких ґрунтах на гли4 бину до 12 м. Основна маса коренів залягає на глибині 40—80 см. Сливи характеризу4 ються скоростиглістю і збуджуваністю бру4 ньок, тому за сприятливих умов зволоження для них характерний довгий хвилеподібний ріст пагонів і їх галуження протягом літа. Строк цвітіння видів залежить від режи4 му температур, які передують цьому пе4 ріоду. Сума середньодобових температур до цвітіння коливається від 460 до 556 °С. Пе4 ріод цвітіння видів — з березня по травень. Плоди достигають наприкінці червня — на початку жовтня [9, 24]. Слива — світлолюбна плодова рослина. Вегетаційний період триває в середньому 218—225 днів. Види сливи характеризу4 ються коротким і неглибоким періодом біо4 логічного спокою [3, 11, 18]. Сливи вимогливі до родючості і вологості ґрунтів; не витримують застою води. Деякі види (P. cerasifera Ehrh., P. spinosa L.) посу4 хостійкі і менш вибагливі до умов вирощу4 вання. Вони добре ростуть на легких сірих опідзолених ґрунтах, пристосовуються до різних ґрунтів та рельєфів, де інші кісточко4 ві породи ростуть і плодоносять погано. Ви4 моги до температурного режиму видів різні: вимогливішими до тепла є P. cerasifera Ehrh., P. domestica L., зимостійкішими — P. spinosa L., P. brigantiaca Vill., P. ussuriensis Kov. et. Kost. [9, 12, 27]. Культивують і вирощують сливи заради смачних плодів. Такого різноманіття щодо забарвлення плодів та строків їхнього дос4 тигання не відзначено в жодної іншої пло4 дової культури [1, 2, 32]. Амплітуда строків достигання плодів у сортів сливи — з трав4 ня по жовтень. За калорійністю плоди сливи поступаються лише винограду і вишні, але значно перевищують яблука, груші, абри4 коси, персики, смородину, малину і суниці. Мінливість смаку плодів сливи — від кис4 лих до таких, які відрізняються підвищеним вмістом цукрів, ніжним м`якушем, добрим гармонійним смаком, дають змогу викорис4 товувати плоди у свіжому вигляді, для кон4 сервування, тривалого зберігання та замо4 рожування [8, 10, 16, 30]. Плоди сливи використовують для при4 готування перших страв, гострих приправ, пюре. З них виготовляють компоти, варен4 ня, соки, джем, повидло, мармелад, желе, сухофрукти, наливки, лікери. Окрім цього, вони мають фармакологічні і декоративні властивості (різне забарвлення плодів — від жовтого, рожевого, вишневого до чорно4 го). Трапляються також декоративні види роду: з плакучою формою крони, пурпуро4 вим (Prunus pissardii Carriere), темно4пур4 пуровим, рожево4пурпуровим листям, ро4 жевими квітками тощо [9, 14, 26, 29]. Деревину видів роду Prunus L. викорис4 товують для різних токарських робіт, виго4 товлення меблів, у деревообробній промис4 ловості [5, 13, 22]. Багато дикорослих видів використовують як підщепу не тільки для культурних сортів слив, а й для абрикоси, персика і мигдалю [9, 15, 18]. Плоди слив — цінний продукт харчуван4 ня. Вони містять багато цукрів, кислот, віта4 мінів, пектинових і мінеральних речовин, вміст яких коливається залежно від виду, сорту, району і року вирощування. Плоди містять від 12,8 до 29% сухих речовин, кількість моноцукрів коливається від 2,8 до 16%, із них фруктози 1,4—6,2%, глюкози 1,4—11,4%, кислот — 0,35—4,0%, пектину — 0,33—5,0%, аскорбінової кислоти — 22 мг/100 г. Також накопичується до 60 мг флавонових глікозидів і до 300 мг — флавонів, до 13,4 мг — піридоксину, до 2,5 мг — вітаміну В9, до 1,0 мг — вітаміну Е, до 0,5 мг — вітаміну К, до 0,4 мг — вітаміну РР, до 0,2 мг — вітаміну В1, до 0,14 мг — каротину, до 0,04 мг — вітаміну В2. У плодах міститься калій, магній, солі фосфору, каль4 цію, заліза, натрію. Вміст калію досягає 188 мг/100 г [2, 3, 14, 21]. Наявність у плодах Р4активних речовин (до 875 мг/100 г) дає підстави використову4 вати їх у лікуванні захворювань, пов`язаних з проникністю капілярів, а також при гіпер4 тонічній хворобі, запаленні легень, тубер4 89ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 4 ВВииддии ррооддуу PPrruunnuuss LL.. ((RRoossaacceeaaee JJuussss..)) вв УУккррааїїнніі кульозі, ревматизмі. З лікувальною метою також використовують квіти, листя, плоди, кору гілок і коріння терну. Плоди терну вживають при розладах шлунка і кишок, дизентерії, кандидозах. Препарати з квітів діють як сечогінний засіб, поліпшують обмін речовин, їх використовують при гастриті, ревматизмі [2, 17, 31]. У насінні сливи, тер4 носливи, терну і аличі міститься 43—52% масел. Невисихаючі жирні олії використо4 вують у парфумерній і медичній промисло4 вості [2]. У культурі рід відомий понад 2000 років. Найчастіше культивують сливу звичайну, або домашню (Prunus domestica L., 2n' = 48). Кількість сортів нині налічує 2—3 тис., із них у культурі і селекції використовують лише 150—200 [3, 20]. До Державного Реєстру сортів рослин України занесено 15 сортів сливи і 10 — аличі [4]. У колекції Національ4 ного ботанічного саду ім. М.М. Гришка нара4 ховується 9 сортів сливи: Ренклод Альтана, Угорка італійська, Волошка, Джеферсон та інші, і 16 сортів аличі: Десертна, Київська гібридна, Кримська роза, Кубанська комета, Нікітська жовта та інші. При створенні нових сортів селекціонери враховують недоліки існуючого асортименту сливи. Однією з основних вимог у всіх райо4 нах вирощування культури залишається підвищення зимостійкості квіткових бруньок і самих рослин для забезпечення стабільного плодоношення. Крім того, сорти повинні мати такі ознаки, як: самоплідність, слаборослість, компактна крона, стійкість до хвороб та шкід4 ників, ранньостиглість, товарний розмір пло4 дів і транспортабельність [2, 23]. Потрібно провести додаткові досліджен4 ня біологічних особливостей, способів розм4 ноження видів, генофонду, ширше викорис4 товувати аборигенні види в селекції для поліпшення асортименту та просування культури сливи на північ. 1. Анзин Б.Н., Еникеев Х.К., Рожков М.И. Сли4 ва. — М.: Сельхозгиз, 1956. — 460 с. 2. Витковский В.Л. Плодовые растения мира. — СПб.: Лань, 2003. — 592 с. 3. Власюк С.Г. Слива та алича. — К.: Урожай, 1989. — 150 с. 4. Державний реєстр сортів рослин, придат4 них для поширення в Україні у 2006 р. — К.: Альфа, 2006. — 229 с. 5. Древесные породы мира. Т. 3 Древесные по4 роды СССР / В.Г. Атрохин, К.К. Калуцкий, Ф.Т. Тю4 риков; Под ред. К.К. Калуцкого. — М.: Лесн. пром4 сть, 1982. — 264 с. 6. Дикие сородичи культурных растений и их распространение на територии СССР / Под ред. В.В. Никитина, О.Н. Бондаренко. — Л.: Наука, 1975. — 69 с. 7. Елисеев И.П. Вишня и слива. — Г.: Горьков. книж. изд4во, 1961. — 146 с. 8. Еремин Г.В. Алыча. — М.: Колос, 1969. — 168 с. 9. Еремин Г.В. Алыча. — М.: Агропромиздат, 1989. — 112 с. 10. Ефремова М., Еремин Г.В., Михеев А. и др. Почти все о сливе и алыче // Приусадебное хозяй4 ство. — 1997. — № 6. — С. 45—57. 11. Жуковский П.М. Культурные растения и их сородичи. — Л.: Колос, 1971. — 752 с. 12. Каталог мировой коллекции ВИР. Вып. 481. Слива. — Л.: Колос, 1989. — 76 с. 13. Качалов А.А. Деревья и кустарники. Спра4 вочник. — М.: Лесн. пром4сть, 1969. — 408 с. 14. Ковалев Н.В. Алыча в природе, культуре и селекции. — Ташкент: Изд4во АН УзССР, 1955. — 207 с. 15. Крюков Ф.А. Слива. — М., Л.: Сельхозгиз, 1949. — 170 с. 16. Курсаков Г.А., Курсакова Л.Е., Ванин И.И. Вишня и слива. — М.: Колос, 1966. — 309 с. 17. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К.: Олімп, 1992. — 544 с. 18. Методические рекомендации по выращи4 ванию крупноплодных сортов алычи в Крыму. — Ялта: ГНБС, 1981. — 17с. 19. Определитель высших растений Украины. — К.: Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. 20. Помологія: В 5 т. / За заг. ред. М.В. Андрієнко. — К.: Урожай, 1997. — Т. 3. — 280 с. 21. Рязанова Л.Г. Отношение алычи к небла4 гоприятным факторам внешней среды // Биологи4 ческие основы плодоводства: Сб. науч. тр. — КГАУ, Краснодар, 2000. — Вып. 380 (408). — С. 50—54. 22. Селекция плодовых растений / Пер. с англ. В.Г. Александровой, В.А. Высоцкого, Н.В. Гадалия; Под ред. Х.К. Еникеева. — М.: Колос, 1981. — 760 с. 90 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2008, № 4 НН..ММ.. ВВаассииллиишшииннаа 23. Смыкова В.К., Лищук А.И. Селекция алычи в Южной зоне садоводства // Интенсификация се4 лекции плодовых культур: Сб. науч. тр. — Ялта, 1999. — Т. 118. — С. 72—78. 24. Соколов С.Я. Слива // Деревья и кустарни4 ки СССР. — М.: Л.: Изд4во АН СССР, 1954. — С. 690—714. 25. Татаринцев А.С., Заец В.К., Кузьмин А.Я. и др. Селекция и сортоведение плодовых и ягодных культур. — М.: Колос, 1981. — 363 с. 26. Троян З.А., Боненко Ж.Н., Юрченко Н.В. и др. Алыча — ценное универсальное сырье для про4 изводства разнообразных консервов // Достижение науки и техники АПК. — 2002. — № 3. — С. 28—30. 27. Флора СССР. — М.: Л.: АН СССР, 1941. — Т. 10. — С. 510—521. 28. Флора УРСР. — К.: Вид4во АН УРСР, 1954. — Т. 6. — С. 690—714. 29. Черепанов С.К. Сосудистые растения Рос4 сии и сопредельных государств (в пределах бывше4 го СССР). — СПб.: Мир и семья, 1995. — 992 с. 30. Шайтан И.М., Чуприна Л.М., Анпилого6 ва В.А. Биологические особенности и выращива4 ние персика, абрикоса, алычи. — К.: Наук. думка, 1989. — 256 с. 31. Ющев А.А., Витковский В.Л. Вишня хоро4 ша, да и слива не плоха. — СПб.: Агропромиздат, 1995. — 160 с. 32. Яхимович О.М. Алича великоплідна // Сіль4 ський журн. — 2001. — № 9. — С. 20. 33. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. Nomenclatural checklist. — Kiev, 1999. — 245 p. Рекомендувала до друку І.К. Кудренко Н.М. Василишина Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев ВИДЫ РОДА PRUNUS L. (ROSACEAE JUSS.) В УКРАИНЕ Приведены эколого4биологические свойства и хо4 зяйственное значение видов рода Prunus L., рас4 пространенных в природе и культуре в Украине. N.M. Vasylyshyna M.M. Gryshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv SPECIES OF GENUS PRUNUS L. (ROSACEAE JUSS.) IN UKRAINE The ecological and biological peculiarities and eco4 nomy meaning species of genus Prunus L., which are spreaded in the nature and cultured in Ukraine, are given.
id oai:ojs2.plantintroduction.org:article-755
institution Plant Introduction
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2025-07-17T12:45:25Z
publishDate 2008
publisher M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv wwwplantintroductionorg/17/d070a840e323b6badd1c4fddfe12ec17.pdf
spelling oai:ojs2.plantintroduction.org:article-7552019-12-21T20:49:43Z Species of genus Prunus L. (Rosaceae Juss.) in Ukraine Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні Vasylyshyna, N.M. The ecological and biological peculiarities and economy meaning species of genus Prunus L., which are spreaded in the nature and cultured in Ukraine, are given. Наведено еколого-біологічні властивості та господарське значення видів роду Prunus L., поширених у природі та культурі в Україні. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2008-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/755 10.5281/zenodo.2561465 Plant Introduction; Vol 40 (2008); 87-90 Інтродукція Рослин; Том 40 (2008); 87-90 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377797 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/755/722 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle Vasylyshyna, N.M.
Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title_alt Species of genus Prunus L. (Rosaceae Juss.) in Ukraine
title_full Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title_fullStr Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title_full_unstemmed Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title_short Види роду Prunus L. (Rosaceae Juss.) в Україні
title_sort види роду prunus l. (rosaceae juss.) в україні
url https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/755
work_keys_str_mv AT vasylyshynanm speciesofgenusprunuslrosaceaejussinukraine
AT vasylyshynanm vidiroduprunuslrosaceaejussvukraíní