Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин

It has been found that mechanism of plant acclimatization from the point of view modern achievements in molecular genetics. Genetic foundation of naturalization is historically form reaction norm in the limits of this norm the properties and characteristics of plant adaptation are formed. Changes of...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Rykhlivsky, I.P.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2007
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/813
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860124037854789632
author	Rykhlivsky, I.P.
author_facet	Rykhlivsky, I.P.
author_sort	Rykhlivsky, I.P.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-12-26T13:12:43Z
description	It has been found that mechanism of plant acclimatization from the point of view modern achievements in molecular genetics. Genetic foundation of naturalization is historically form reaction norm in the limits of this norm the properties and characteristics of plant adaptation are formed. Changes of adaptation features and characteristics of acclimatization are connected with change reaction norm of organisms under influence of environment. Thus the acclimatization is original type of selection – formation from nonadapted to definite climatic conditions plants and are so adapted that become definite part of local flora.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2565498
first_indexed	2025-07-17T12:45:58Z
format	Article
fulltext	101ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 Інтродукція (від лат. introductio — введен� ня) як науковий термін застосовується у біології після опублікування праці А. Де� кандоля "Раціональна ботанічна географія" (1858) [3]. Під цим терміном розумілося пе� ренесення рослини з однієї місцевості в іншу, де раніше вона не була відома. Подіб� не трактування не змогло ввібрати в себе всі можливі ситуації, а тому сприяло ви� никненню багатьох суперечностей навколо складності приживання рослин у різних кліматичних умовах. Наприклад, рослина з пункту "А" може гарно прижитися в пункті "Б" і погано — в пункті "В", а в пункті "С" зовсім не прижитися. Вирішення подібних суперечностей відбулося за рахунок вве� дення понять "натуралізація" та "аклімати� зація". Під натуралізацією розуміли інтро� дукцію рослин у країни, де природні і кліматичні умови були близькими або на� віть тотожними до умов району їх поход� ження [8]. Отже, натуралізація розглядала� ся як механічне перенесення рослин у нове для них місцезростання без істотних змін умов існування, а тому не потребувала жод� них біологічних пристосувань до умов ново� го місцезростання. Термін "акліматизація" походить від ла� тинського "ad" — до (для) і грецького "kli� ma" — клімат і означає пристосування ор� ганізмів до нових кліматичних, ґрунтових, агротехнічних умов і біоценозів. На потен� ційні можливості пристосувальних змін рослинних і тваринних організмів на шляху їх еволюційного удосконалення першим звернув увагу Ж.Б. Ламарк. У праці "Філо� софія зоології" (1809) положення про трену� вання і нетренування органів та успадку� вання набутих ознак він представляв як універсальний закон еволюції. На його дум� ку, постійно функціонуючі органи посилю� ються і розвиваються, а нефункціонуючі, навпаки, послаблюються і з часом зника� ють. Функціонально�морфологічні зміни, які виникають за життя особини, переда� ються з покоління в покоління, тобто успад� ковуються [6]. У другій половині ХІХ ст. вчення Ж.Б. Ла� марка, яке ввійшло в історію науки як ла� маркізм, трансформувалося в три самостійні напрями: ектогенез, автогенез і неовіталізм. Ектогенезисти (Г. Спенсер, Т. Еймер, А. Жіар, Г. Боньє) в еволюційному процесі надавали перевагу зовнішнім умовам. Ор� ганізм виступав пасивним матеріалом, а І.П. РИХЛІВСЬКИЙ Подільський державний аграрно�технічний університет Україна, 32300 м. Кам'янець�Подільський, вул. Т. Шевченка, 13 ГЕНЕЗИС ПОГЛЯДІВ НА МЕХАНІЗМ АКЛІМАТИЗАЦІЇ РОСЛИН * Розглянуто механізм акліматизації рослин з точки зору сучасних досягнень молекулярної генетики. Генетичною основою натуралізації є історично сформована норма реакції, в межах якої формуються адаптаційні ознаки і властивості. При акліматизації зміни адаптаційних ознак і властивостей пов'язані зі зміною норм реакцій організмів під впливом навколишнього середовища, тобто акліматизація — це своєрідний вид селекції: створення з не пристосованих до даних кліматичних умов рослин, пристосованих настільки, що вони стають невід'ємною складовою місцевої флори. © І.П. РИХЛІВСЬКИЙ, 2007 ДДииссккууссiiяя * Відбираючи матеріали для публікацій, редакція журналу прагне надати читачам можливість ознайомитися з різними поглядами на нагальні наукові проблеми, обговорити полемічні питання, адже науковий журнал — це передусім дискусійна трибуна. Тому ре� дакція журналу ухвалила надрукувати статтю І.П. Рихлівського, запрошуючи читачів до дискусії. 102 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 ІІ..ПП.. РРииххллііввссььккиийй всі характерні для нього зміни були на� слідком впливу умов середовища. Автогенезисти (К. Негелі, Г. Осборн, Е. Коп, Л. Берг), навпаки, нехтували дією навколишнього середовища і зосереджу� вали увагу на адаптивних мутаціях, які з невідомих причин індукуються самим ор� ганізмом. Неовіталісти (А. Паулі, Р. Франсе, А. Ваг� нер) основне джерело еволюції вбачали в свідомих вольових актах організмів. Вони наділяли свідомістю і пам'яттю як організм в цілому, так і кожну його клітину. Повною протилежністю цим поглядам на еволюцію виглядало вчення Ч. Дарвіна, згідно з яким існує дві форми мінливості — визначена і невизначена. Визначена мін� ливість — це пристосувальна реакція ор� ганізмів на дію чинників навколишнього се� редовища. Пов'язані з нею зміни мають об� межений термін існування. За відсутності дії чинників, які їх спричинили, вони зникають вже в наступному (наступних) поколінні [2]. Невизначена мінливість також індуку� ється дією зовнішніх чинників, але немає пристосувального характеру. Вона успад� ковується, а тому Ч. Дарвін вважав її го� ловним матеріалом еволюції. Проте уяв� лення про невизначену мінливість як ма� теріал еволюції тривалий час залишалось найвразливішою стороною теорії Дарвіна через загальноприйняте на той час вчення про поглинаючі схрещування, завдяки яким новоутворені зміни при схрещуванні розчиняються, зникають, оскільки спад� ковість, як тоді вважалося, не пов'язана з успадкуванням окремих ознак, а являє со� бою тільки загальні властивості. Це про� тиріччя дарвінівської теорії вперше відмі� тив Ф. Дженкінс, який показав, що при схрещуванні рослини з новою ознакою з рослиною, яка не має її, утворюється потом� ство з послабленим удвічі виявом цієї озна� ки. В наступних поколіннях вона дедалі більше зменшуватиметься і поступово зникне, а тому еволюція за таких умов не� можлива. Таким чином були створені тео� ретичні передумови для визнання мо� дифікаційної мінливості головним чинни� ком еволюції: умови середовища вплива� ють на індивідуальний розвиток організмів, визначають їх морфологічні і фізіологічні властивості, а також зумовлюють адек� ватні зміни генотипу і тому успадковують� ся. Була сформульована ідея успадкування набутих протягом індивідуального розвит� ку рослинного (тваринного) організму оз� нак. Хибні висновки Ф. Дженкінса були спро� стовані відкриттям Г. Менделя (1865), згідно з яким рецесивні мутації, що виникають в організмі, не зникають, а зберігаються в по� пуляціях в гетерозиготному стані. Це сто� сується і частки ознак батьківських форм при схрещуванні. Вони не знищуються, не змішуються, а проявляються у гібридних рослин першого покоління (F1) у формі, ха� рактерній для одного з батьків, або у про� міжній формі. В наступних поколіннях у ре� зультаті розщеплення ознаки знову прояв� ляються в певних співвідношеннях. Ознака, яка нібито зникає в першому поколінні, є рецесивною, а та, яка проявляється, — домінантною [9]. Після встановлення дискретності спадко� вих чинників, їх відносної стабільності, зникли всі сумніви щодо того, що основним еволюційним матеріалом є невизначена мін� ливість мутаційного походження. Тогочасна класична генетика, в принципі визнаючи мінливість живої природи, не по� в'язувала її еволюційний процес із змінами навколишнього середовища. Вона відкидала будь�яку можливість безпосередньо зміню� вати умовами життя спадковість рослинно� го (тваринного) організму, а також ставила під сумнів більш ранню еволюційну теорію, побудовану на існуванні іманентної (внут� рішньо притаманної) здатності організмів змінювати ознаки у відповідь на цілеспря� мовані зовнішні подразнення і передавати їх нащадкам. Короткий аналіз зміни поглядів на при� роду мінливості, з якою безпосередньо по� 103ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 ГГееннееззиисс ппоогглляяддіівв ннаа ммееххааннііззмм ааккллііммааттииззааццііїї ррооссллиинн в'язується процес акліматизації рослинних організмів, показує як в першій половині ХХ ст. утворилася колізія теоретичних постулатів, які взаємовиключають один одного. З одного боку, згідно з концепцією успад� кування набутих під час індивідуального розвитку ознак, акліматизаційний процес не має жодних біологічних і генетичних пе� решкод. Кожна рослина, перенесена в умо� ви іншого клімату, поступово пристосовує� ться через систему певних "виховних дій". Уся складність процесу полягає тільки в правильному визначенні його методики, тобто яким фактором впливати, в якій дозі (експозиції) і на якому етапі розвитку рос� лин. У підручнику для сільськогосподарських інститутів "Селекція і насінництво польових культур" (автор — М.М. Максимович) заз� началося, що: "…змінюючи умови навко� лишнього середовища, виховуючи батьків� ські форми і їх нащадків у відповідних умо� вах, людина значною мірою може керувати формуванням спадковості. Це положення повністю відповідає матеріалістичному ро� зумінню біологічних процесів і найваж� ливішого з них — спадковості… Зміна спад� ковості організму завжди адекватна дії умов навколишнього середовища. Будь� який чинник навколишнього середовища змінює не взагалі властивості або ознаки, а тільки ту властивість або ознаку, розвиток яких визначає даний чинник" [7]. Згідно з класичною генетикою, акліма� тизація як процес пристосування рослин� ного організму до умов навколишнього се� редовища залишалася досить проблема� тичною. По�перше, дія чинників навко� лишнього середовища адекватних змін не спричиняє, і на цій основі акліматизація взагалі неможлива. По�друге, аклімати� зація можлива за умов виникнення мутацій або генних рекомбінацій, які успішно про� йшли адаптаційний відбір. На практиці сві� доме створення необхідних мутантних форм і рекомбінантів потребує спеціальної селекційної роботи і не завжди дає пози� тивні наслідки. І.І. Шмальгаузен у праці "Фактори ево� люції" підкреслював, що виникнення окре� мих мутацій має всі ознаки випадкових подій, які неможливо ані передбачити, ані викликати штучно, що "…зв'язку між якіс� тю мутації і певною зміною чинників зов� нішнього середовища не існує" [12]. Точка зору Ю.А. Філіпченка полягала у тому, що "…еволюція організмів виникає насамперед під впливом внутрішніх при� чин, закладених у них самих, до яких чисто вторинно можуть домішуватися дії навко� лишнього середовища" [11]. Значно пізніше, більш ніж через 40 ро� ків, подібні погляди висловлював В.В. Саха� ров: "Наш аналіз явищ природи привів до найрішучішого висновку про вторинне, під� порядковане значення середовища. Провід� ний же початок розвитку організмів закла� дений у самих організмах і повинен розу� мітися як "саморух", "саморозвиток"". За його словами, в еволюції "…не під безпосе� редньою дією умов, а в логіці саморозвитку спочатку виникають нові ознаки і власти� вості, завдяки яким і створюються можливі зміни умов існування " [10]. Проте деякі результати досліджень з насінництва, селекції та інтродукції не впи� сувались в такі категоричні схеми і вимага� ли додаткових пояснень. Наприклад, перет� ворення озимих форм злаків на ярі і навпа� ки; залежність продуктивності культури від умов репродукції насіння; окремі пози� тивні наслідки використання методу сту� пінчастої акліматизації при переселенні рослин у несприятливі для них умови тощо. Не можливо було відкинути факт ство� рення одного із шедеврів світової селекції — сорту пшениці Миронівська 808 методом цілеспрямованої зміни ярої форми пшениці Артемівка в озиму. Не зовсім вписувався в тогочасну генетичну теорію факт створення іншого сорту — Поліська 70 методом ендо� спермальної ін'єкції озимої пшениці Безос� та 1 озимим житом Тацинський голубий. 104 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 ІІ..ПП.. РРииххллііввссььккиийй Вимагали більш чіткого теоретичного обґрунтування результати досліджень за� лежності продуктивності рослин від умов репродукування насіння, викладені в кла� сичних працях Дж. Ацці та інших. У до� слідах Дж. Ацці насіння чотирьох сортів пшениці вирощувалось у двох пунктах Італії: в Перуджі (волога погода) і Мессіні (жарка суха погода). Більш урожайним вия� вилось насіння мессінської репродукції. Во� но перевищувало перуджанське насіння у сорту Обердан на 12,2%, Азізія — на 39,6%, Міллаццо — на 38,3% і Ардіто — на 15,7% [1]. Подібні результати, а їх було досить ба� гато, вимагали більш глибокого вивчення механізмів впливу умов життя на природу рослин, їх спадкові властивості. Частковому розв'язанню проблеми спри� яли відкриття в молекулярній генетиці, зроблені наприкінці ХХ ст., коли було вста� новлено, що поряд із структурними генами, особливості успадкування яких досліджува� лись на етапі становлення класичної генети� ки, існує ціла низка спадкових явищ, пов'язаних з надлишковою ДНК. Явище надлишковості полягає в тому, що наявна ДНК в клітині набагато перевищує за кількістю ДНК, якою представлений увесь комплекс структурних генів, що кодують білки. Так, у дрозофіли загальний вміст ДНК у 20 разів більший за її кількість, представлену структурними генами, у лю� дини — в 40 разів тощо. Синтез надлишкової ДНК є реакцією організму на вплив умов зовнішнього середовища. Функціональне значення її пов'язане з тиражуванням генів, що відповідають у даний момент за адап� таційні процеси. Експериментальним підтвердженням подібного явища можуть бути досліди, в яких під впливом отрут, вве� дених у клітину ссавців, спостерігалось ти� ражування в хромосомі під дією ферменту зворотної транскріптази сотень копій по� трібного структурного гена, що сприяло зростанню резистентності до летального чинника. Процес насичення хромосом не� обхідними копіями може відбуватися як у зародкових, так і в соматичних клітинах. Як наслідок спостерігається певний паралелізм ідентичних за своїм характером адап� таційних процесів у сомі і в зародкових клі� тинах, за яким стоїть єдність фізіологічної і генетичної адаптації. Інакше кажучи, влас� тивості, яких набуває рослина в процесі он� тогенезу, мають матеріальну основу для свого збереження і передачі наступним по� колінням [4, 13]. Це відкриття дало змогу розкрити один з механізмів зростання фізіологічної стій� кості рослинного організму в критичній си� туації і фіксування модифікаційної мінли� вості в структурних елементах спадково� сті. Встановлена можливість переходу мо� дифікаційної мінливості в генотипічну під� твердила наявність позитивного впливу кліматичних умов і агротехнічних заходів на репродуктивні властивості насіння. Крім того, вона повністю зруйнувала теорію ус� падкування набутих ознак за Ламарком. Річ у тім, що із зміною умов навколишнього се� редовища з'являється не ознака, яка за� кріплюється в спадковому апараті організ� му, а виникає потреба в цій ознаці, яка і ре� алізується за рахунок тиражування копій потрібних структурних генів. Інакше кажу� чи, під дією навколишнього середовища ви� никає відповідна адаптаційна ознака, тобто білок або група білків; для генетичного закріплення набутої ознаки білки повинні сформувати відповідні РНК і ДНК. А такий процес в принципі неможливий, оскільки особливості білків залежать від інформації, яка транскрибується з ДНК і РНК. Тран� скрибування ж генетичної інформації з біл� ків на ДНК і РНК сучасній науці невідоме. За сучасним уявленням, зміну норми ре� акції організму схематично можна описати так: під дією навколишнього середовища виникає потреба в трансформуванні норми реакції організму; відповідно до цього відбу� вається тиражування необхідних генів; ДНК і РНК цих генів формують відповідні 105ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 ГГееннееззиисс ппоогглляяддіівв ннаа ммееххааннііззмм ааккллііммааттииззааццііїї ррооссллиинн білки, тобто формуються певні адаптаційні властивості (ознаки) організму. Інший шлях впливу екологічних чин� ників на спадкові структури рослинних ор� ганізмів, завдяки якому змінюється норма генетичної реакції, дослідив на молекуляр� ному рівні О.О. Жученко. Він створив нову концепцію поняття сутності і закономір� ності рекомбіогенезу в процесі еволюції і селекції, що сприяло розробці методів ке� рування цим явищем. За цією концепцією, залежність особливостей рекомбіогенезу від умов середовища розглядається як ви� дове еволюційне пристосування, яке забез� печує стратегію нагромадження і вивіль� нення генетичної мінливості [5]. Досліди, проведені О.О. Жученком, пока� зали, що відбір організмів на стійкість до температурних режимів призводить до швидкої перебудови генотипічної системи регуляції рекомбінацій. Зміни кросинговеру відбуваються під впливом зовнішніх чин� ників не тільки в стадії зіготени і пахітени першого поділу мейозу, коли має місце обмін гомологічними частинами між хрома� тидами, а й на більш ранній стадії мейозу. Це наштовхує на думку, що через зміни ме� таболізму відбувається щось на кшталт за� пам'ятовування дії чинників середовища, яке впливає на хід кросинговеру. За О.О. Жу� ченком, це явище називається онтогенетич� ною пам'яттю. Враховуючи, що реакції кро� синговеру на чинники середовища входять до системи норми реакції, О.О. Жученко дійшов висновку, що кросинговер у присто� сованих організмів пригнічується, а у ор� ганізмів з порушеними пристосуваннями — посилюється. Таким чином, це явище регу� лює відповідь спадкової системи на потребу в рекомбінаціях за умов зміни середовища. Такий системний підхід, що інтегрує регу� лятивну роль організації геному під впли� вом екологічних чинників, приводить до но� вого розуміння рекомбінаційної системи ви� ду. В ньому втілена ідея про значущість еколого�філогенетичної залежності приро� ди головних властивостей генетичної систе� ми виду від історії взаємодії генотипу з умовами середовища [4]. Наведені приклади досліджень з моле� кулярної генетики значно розширюють су� часні поняття про механізми впливу умов навколишнього середовища на генетичну основу рослинного організму; вони розкри� вають нові шляхи розвитку та удоскона� лення адаптаційних можливостей рослин при перенесенні їх у нові, не характерні для них умови. Отже, з точки зору сучасної генетики, натуралізація рослин являє собою вид адап� тації, який контролюється онтогенетичною (модифікаційною) мінливістю. Генетичною основою натуралізації є історично сформо� вана норма реакції організму, в межах якої здійснюється пристосування рослини до но� вих умов і розвиток, при потребі, певних адаптаційних ознак і властивостей. Акліматизація також являє собою вид адаптації, але в основі її лежить філогене� тична (генотипна) мінливість, яка реалі� зується через перетворення генетичної програми, пов'язаної із зміною норми ре� акції організмів під впливом навколиш� нього середовища. Це своєрідний вид се� лекції — створення із недостатньо присто� сованої до даних кліматичних умов росли� ни пристосованої до такого ступеня, що вона стає невід'ємною частиною місцевої флори. 1. Ацци Дж. Сельскохозяйственная экология / Пер. с англ. Н.А. Емельяновой и др. — М.: Изд�во иностр. лит�ры, 1959. — 479 с. 2. Дарвин Ч. Происхождение видов путем ес� тественного отбора // Дарвин Ч. Сочинения. — М.; Л.: Изд�во АН СССР, 1939. — Т. 3. — С. 253—678. 3. Декандоль А. Раціональна ботанічна гео� графія. — 1858. 4. Дубинин Н.П. Новое в современной генети� ке. — М.: Наука, 1986. — 223 с. 5. Жученко А.А. Экологическая генетика культурных растений. — Кишинев: Штиинца, 1980. — 587 с. 6. Ламарк Ж.Б. Философия зоологии. — М.; Л.: 1935. — Т. 1; 1937. — Т. 2. 106 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2007, № 2 ІІ..ПП.. РРииххллііввссььккиийй 7. Максимович М.М. Селекция и семеновод� ство полевых культур. — М: Сельхозиздат, 1962. — 407 с. 8. Малеев В.П. Теоретические основы аккли� матизации. — Л.: Гос. изд�во колхоз. и совхоз. лит� ры, 1933. — 160 с. 9. Мендель Г. Опыты над растительными гиб� ридами. — М.; Л.: Наука, 1935. 10. Сахаров В.В. Организм и среда. — М.: Зна� ние, 1968. — 47 с. 11. Филипченко Ю.А. Изменчивость и эволю� ция. — Петербург; Берлин; Стокгольм; Лондон: Изд�во З.И. Гршебина, 1921. — 73 с. 12. Шмальгаузен И.И. Факторы эволюции. Те� ория стабилизирующего отбора. — 2�е изд. — М.: Наука, 1968. — 444 с. 13. Grov J. Сan Lamark be Resurrected? // Cell. — 1980. — Vol. 19. — P. 807. И.П. Рыхливский Подольский государственный аграрно�технический университет, Украина, г. Каменец�Подольский ГЕНЕЗИС ВЗГЛЯДОВ НА МЕХАНИЗМ АККЛИМАТИЗАЦИИ РАСТЕНИЙ Рассмотрен механизм акклиматизации растений с точки зрения современных достижений молеку� лярной генетики. Генетической основой натура� лизации является исторически сформированная норма реакции, в границах которой формируются адаптационные признаки и свойства. При аккли� матизации изменения адаптационных признаков и свойств связаны с изменением норм реакций ор� ганизмов под влиянием внешней среды, то есть акклиматизация — это своеобразный вид селек� ции: создание из не приспособленных к данным климатическим условиям растений приспособ� ленных настолько, что они становятся неотъемле� мой частью местной флоры. I.P. Rykhlivsky Podillya State Agrarian�Engineering University, Ukraine, Kamenets�Podolskiy GENESIS VIEWS ON THE MECHANISM OF PLANT ACCLIMATIZATION It has been found that mechanism of plant acclimati� zation from the point of view modern achievements in molecular genetics. Genetic foundation of natural� ization is historically form reaction norm in the limits of this norm the properties and characteristics of plant adaptation are formed. Changes of adaptation features and characteristics of acclimatization are connected with change reaction norm of organisms under influence of environment. Thus the acclimati� zation is original type of selection — formation from non�adapted to definite climatic conditions plants and are so adapted that become definite part of local flora.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-813
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:45:58Z
publishDate	2007
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/74/2c31bc59bd39c861ec3c4b93383d1274.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-8132019-12-26T13:12:43Z Genesis views on the mechanism of plant acclimatization Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин Rykhlivsky, I.P. It has been found that mechanism of plant acclimatization from the point of view modern achievements in molecular genetics. Genetic foundation of naturalization is historically form reaction norm in the limits of this norm the properties and characteristics of plant adaptation are formed. Changes of adaptation features and characteristics of acclimatization are connected with change reaction norm of organisms under influence of environment. Thus the acclimatization is original type of selection – formation from nonadapted to definite climatic conditions plants and are so adapted that become definite part of local flora. Розглянуто механізм акліматизації рослин з точки зору сучасних досягнень молекулярної генетики. Генетичною основою натуралізації є історично сформована норма реакції, в межах якої формуються адаптаційні ознаки і властивості. При акліматизації зміни адаптаційних ознак і властивостей пов'язані зі зміною норм реакцій організмів під впливом навколишнього середовища, тобто акліматизація – це своєрідний вид селекції: створення з не пристосованих до даних кліматичних умов рослин, пристосованих настільки, що вони стають невід'ємною складовою місцевої флори. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2007-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/813 10.5281/zenodo.2565498 Plant Introduction; Vol 34 (2007); 101-106 Інтродукція Рослин; Том 34 (2007); 101-106 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377809 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/813/779 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Rykhlivsky, I.P. Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title	Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title_alt	Genesis views on the mechanism of plant acclimatization
title_full	Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title_fullStr	Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title_full_unstemmed	Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title_short	Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
title_sort	генезис поглядів на механізм акліматизації рослин
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/813
work_keys_str_mv	AT rykhlivskyip genesisviewsonthemechanismofplantacclimatization AT rykhlivskyip genezispoglâdívnamehanízmaklímatizacííroslin

Генезис поглядів на механізм акліматизації рослин

Репозитарії

Схожі ресурси