Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології
The author present the literary data about the exometabolites of aromatic plants. It have been shown the meaning in allelopathy and perspectives of their use. The actuality of researches of Calendula genus species at the aspect of agrophytocenology is demonstrated.
Gespeichert in:
| Datum: | 2006 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Englisch |
| Veröffentlicht: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2006
|
| Online Zugang: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/841 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Plant Introduction| _version_ | 1860124153545228288 |
|---|---|
| author | Radiosa, S.A. |
| author_facet | Radiosa, S.A. |
| author_sort | Radiosa, S.A. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2019-12-26T20:11:59Z |
| description | The author present the literary data about the exometabolites of aromatic plants. It have been shown the meaning in allelopathy and perspectives of their use. The actuality of researches of Calendula genus species at the aspect of agrophytocenology is demonstrated. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.2566574 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:46:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
58 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
На сучасному етапі розвитку рослинництва
виникла необхідність у видах поліфункціо*
нального використання, стійких до різних
антропогенних забруднювачів та фітопато*
генних організмів, а також у тих, які ство*
рюють фітосанітарний ефект в екосистемі.
Особливе місце серед них посідають арома*
тичні рослини, зокрема представники родів
Tagetes, Calendula, Ocimum, Dracocepha*
lum тощо.
Ці рослини містять біологічно активні
речовини, які надходять у навколишнє се*
редовище разом з кореневими та леткими
виділеннями, змивами з надземних органів,
чим зумовлюють місце і роль цих рослин в
агрофітоценозах [8, 11].
Культура ароматичних рослин пошире*
на в багатьох країнах світу. Традиційно їх
вирощують у південних районах України та
в ближньому зарубіжжі (Росія, Молдова). Ці
рослини використовуються в медицині, ве*
теринарії, парфумерно*косметичній, хар*
човій промисловості (лікеро*горілчаній га*
лузі, кулінарії), миловарному, фарфорово*
му, текстильному виробництві, ароматера*
пії, фітотерапії, фітодизайні.
Вивчення біологічного потенціалу цих
рослин є перспективним напрямом алело*
патії. Є відомості щодо високої алелопатич*
ної активності чорнобривців відзначених
(Tagetes signata Bartl.) [24], змієголовника
молдавського (Dracocephalum moldavica
L.), календули лікарської (Calendula offici*
nalis L.) [54]. Тому, актуальним є впровад*
ження їх в агроценози для оздоровлення
середовища вирощування рослин, пошук
нових природних інсектицидних, антимік*
робних, антивірусних речовин.
Серед ароматичних рослин на особливу
увагу заслуговує рід Calendula — нагідки,
який нараховує близько 20 видів. На тери*
торії колишнього СРСР у природних умо*
вах зростає п'ять видів, а саме: н. карака*
линські — C. karakalensis Vass, н. лікар*
ські — C. officinalis, н. персидські — C. persi*
ca C.A.M., н. польові — C. arvensis, н. тонкі —
C. gracilis DC [5]. У межах сучасної України
виявлено лише два види — н. лікарські та
н. польові. На думку ботаніків, нагідки лі*
карські є давнім природним гібридом н. на*
півчагарникових (C. suffruticosa), які рос*
туть у Південній Європі, та африканського
виду н. зіркоподібні (C. stellata L.) [17, 18].
Види цього роду характеризуються ін*
сектицидними властивостями [35], зокрема
проти нематод. При вирощуванні видів
нагідок поряд з трояндами, на ділянках су*
ниці, ураження їх нематодами стає немож*
ливим. Внесення її рослинної маси у ґрунт
під флокси захищає їх від стеблової флок*
сової нематоди.
Крім того, встановлено фунгіцидну і бак*
терицидну активність видів Calendula. Так,
вони знищують збудника чорної ніжки (фу*
заріозу), а також метеликів, кліщів [35, 44].
10% відвар квітів нагідок використовується© С.А. РАДІОЗА, 2006
УДК 581.5:524.1:633.8:55
С.А. РАДІОЗА
Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1
БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ЕКЗОМЕТАБОЛІТІВ
АРОМАТИЧНИХ РОСЛИН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
В АГРОФІТОЦЕНОЛОГІЇ
Наведено огляд літератури щодо екзометаболітів ароматичних рослин, їх значення в алелопатії та перспектив
використання. Показано актуальність дослідження видів роду Calendula в аспекті проблем агрофітоценології.
59ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
ББііооллооггііччннаа ааккттииввннііссттьь ееккззооммееттааббооллііттіівв ааррооммааттииччнниихх ррооссллиинн ттаа ппееррссппееккттииввии їїхх ввииккооррииссттаанннняя......
для боротьби з колорадським жуком [14].
Виявлено бактерицидну активність Calen*
dula officinalis щодо стафілококів і стрепто*
коків. У дослідах in vitro 10% водні витяжки
нагідок пригнічують ріст Staphylococcus
aureus, Streptococcus faecalis, Klebsiella
pneumoniae, Serratia marcescens, а 5% —
Bacillus cereus, Escherichia coli, Proteus vul*
garis, Pseudomonas aeruginosa, Candida albi*
cans [17, 18].
Виявлено також противірусну актив*
ність діючих речовин Calendula officinalis.
Органічний екстракт суцвіть нагідок у дозі
500 мг/моль значно пригнічує цитопато*
логічну дію вірусу імунодефіциту людини
HIV*1 (утворення синцитію й загибель клі*
тин) [67]. За даними Н.С. Богданової [4], на*
гідки мають високу віруліцидну активність
щодо вірусу грипу типу А і А2.
Біологічні властивості видів роду Calen*
dula зумовлені наявністю у сировині комп*
лексу біологічно активних речовин, зокре*
ма, листя і стебла містять сапоніни, ненаси*
чені тритерпендіоли, представлені спирта*
ми (у вільному стані і у вигляді ефірів) та
олеїновою кислотою (у вільному стані і у ви*
гляді глікозидів), гірку речовину — кален*
дин C23H38O7 та дубильні речовини [38, 51]. З
коренів нагідок виділено два тритерпенових
глікозиди (сапоніни), похідні олеанолової
кислоти — календулозид А (C42H68O18) та
календулозид В (C48H78O18) [22, 53], інулін. У
плодах знайдено жирну олію, що скла*
дається переважно з гліцеридів лауринової
і пальмітинової кислот, а також алкалоїди
[45]. У суцвіттях виявлено флавоноїди: рам*
нетин, ізорамнетин, ізорамнетин*3*глюко*
зид, ізорамнетин*3*рутинозид (нарцисин),
ізорамнетин*3*β*D*глюкопіранозид, ізорам*
нетин*3*β*D*глюкопіранозид*6*1*β*L*рам*
нофуранозид, ізокверцетин, кверцетин*3*β*
D*глюкопіранозид [3], які проявляють спаз*
молітичну, жовчогінну, антитоксичну, діу*
ретичну, противиразкову, протипухлинну
дію на організм людини [19]. Суцвіття на*
гідок і їх листки містять також каротиноїди,
компонентний склад яких залежить від місця
зростання рослин: ζ*каротин (C40H56), лікопин
(C40H56), віолоксантин (C40H56O4), рубіксан*
тин (C40H56O), неоликопин А, цитраксантин
(C40H56O), флавоксантин (C40H56O3). Із суцвіть
виділено вуглеводень парафінового ряду —
гентриаконтан і два ситостерини, ефірну
олію (близько 0,02%), смоли (близько 3,44%),
слиз (до 4%), альбуміни (0,64%), кислоти —
яблучну (6,84%), пентадецилову C15H30O2 та
сліди саліцилової, а також незначну кіль*
кість алкалоїдів [21, 22]. І.А. Дамирів відно*
сить нагідки до групи вітаміноносів, оскільки
у суцвіттях міститься до 2678 мг/100 г ас*
корбінової кислоти [43]. Наявність барвни*
кових пігментів, органічних кислот, арома*
тичних речовин та вітамінів дає змогу вико*
ристовувати нагідки в харчовій промисло*
вості (як ароматизатор і барвник при
виробництві жирів, твердого сиру) [38].
Застосування Calendula officinalis у ме*
дицині зумовлене наявністю значної кіль*
кості флавоноїдів. Так, препарати з цього
виду нагідок застосовують при виразці
шлунка і дванадцятипалої кишки, гастри*
тах, хворобах печінки і жовчних шляхів,
захворюваннях серця, що супроводжують*
ся порушенням ритму, гіпертонічній хво*
робі, під час клімактеричного періоду [23,
30, 53]. У Франції свіжий сік нагідок широко
використовують при імпетиго, для проми*
вання поранень, опіків, виразок, які довго
не гояться, полоскання ротової порожнини
та горла, при ангінах, стоматитах, укусах
бджіл і ос [38, 45, 59].
У зв'язку з вищевикладеним актуальним
є вивчення алелопатичних особливостей
видів роду Calendula та встановлення біо*
хімічного складу летких та водорозчинних
виділень.
Леткі та водорозчинні виділення, що
продукуються рослинами, являють собою
комплекс органічних сполук різноманітної
хімічної природи, які у більшості випадків
мають фізіологічну активність. Об'єм і
склад цих речовин значно змінюються за*
лежно від життєвих форм рослин і еко*
логічних умов.
60 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
СС..АА.. РРааддііооззаа
Леткі, або фітогенні, сполуки продуку*
ються непошкодженими рослинами, фітон*
циди утворюються клітинами пошкоджених
органів, а міазміни є джерелом летких спо*
лук перегниваючих залишків рослин [12].
У зв'язку з поширенням летких виділень
у природі, вони змінюють хімічний склад
повітря, регулюють функціонування біоти
у природних та штучних біоценозах, зни*
жують чисельність фітопатогенних мікро*
організмів ґрунту та повітря [39], здійсню*
ють певний вплив на рослини, і, таким чи*
ном, відіграють велику фізіологічну та еко*
логічну роль [27].
Леткі речовини із внутрішніх тканин че*
рез продихи або кутикулу епідерми виділя*
ються у навколишнє середовище [36]. У
складі цих виділень виявлено низькомоле*
кулярні алкани (метан, етан, пропан, бутан)
[39], алкени (етилен, пропілен, бутилен)
[31], аліфатичні альдегіди (валеріановий,
масляний, оцтовий) [48, 58], низькомолеку*
лярні жирні кислоти, їх ефіри, спирти, ке*
тони, органічні і нуклеїнові кислоти та інші
сполуки. У багатьох ароматичних рослин ці
виділення містять також терпени. Із неор*
ганічних сполук виявлено водень, аміак, си*
нильну кислоту [40].
Виділення рослиною летких речовин за*
лежить від багатьох факторів, зокрема від
рівня ростових процесів і інтенсивності фо*
тосинтезу [64]. Найактивніше леткі сполуки
виділяються, як правило, у період вегетації
(травень*серпень), в осінній період виділен*
ня зменшуються, а у період глибокого спо*
кою відсутні.
Найрізноманітнішими за складом летких
сполук є екзометаболіти квіток, рідше —
листків, найбіднішими є виділення коренів.
Загальний вихід летких виділень за період
вегетації рослин може становити до 4% су*
хої маси речовини [37]. Переважну частину
цих виділень становлять ефірні олії —
складні суміші різних хімічних сполук, що
характеризуються високою летючістю. Ці
речовини добре розчинні у спирті, ефірі,
слабо — у воді [42].
На даний час серед компонентів ефірних
олій ідентифіковано кілька сотень індивіду*
альних хімічних речовин. Це спирти, склад*
ні ефіри, альдегіди, кетони, фенольні спо*
луки, органічні кислоти, лактони, окиси та
інші компоненти, які здатні до взаємного
перетворення в процесі онтогенезу [34].
Зазвичай одна із складових частин ефірної
олії переважає (провідний компонент) і виз*
начає запах та деякі фізико*хімічні власти*
вості, які для окремих видів є видоспеци*
фічними [16].
Ефірні олії рослин часто перебувають у
вільному стані, рідше — у зв'язаному у виг*
ляді глюкозидів. Нагромаджуються вони в
ефіроолійних вмістилищах, не виключена
можливість їх поширення в тканинах.
Вміст ефірної олії дуже коливається —
від тисячних часток відсотка (ягоди, кісточ*
кові, насіннєві плоди) до кількох відсотків
(ефіроолійні і пряноароматичні рослини,
цитрусові). Крім виду і сорту рослин, на
кількість та якість ефірної олії впливають:
період вегетації, час збору врожаю, погодні
умови та агротехнічні заходи. У рослин
найбільша масова частка олії, що виділя*
ється, спостерігається з 12*ої до 16*ої годи*
ни, а вранці й ввечері вона знижується [52].
Вихід лавандової олії становить від 0,8—
2,5%, олії чорнобривців — 0,3—0,5%, олії
змієголовника — 0,1—0,3%.
Установлено, що одні й ті самі органи,
наприклад листки, залежно від їх розташу*
вання на рослині містять олії, що відрізня*
ються за вмістом і співвідношенням компо*
нентів. Так, ефірна олія з листків, стебел,
суцвіть коріандру містить до 90% децилово*
го альдегіду, а олія із зрілих плодів — 70%
ліналоола і лише сліди альдегідів. Це, ймо*
вірно, пояснюється тим, що кожний орган,
виконуючи певну функцію, має відповідний
ферментативний апарат, який контролює
синтез окремих компонентів [2].
Леткі терпени впливають на рослини
двома шляхами: повітряним та через ґрунт
в умовах недостатньої зволоженості. Тер*
пени ефірних олій Salvia leucophylla, S. mel*
61ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
ББііооллооггііччннаа ааккттииввннііссттьь ееккззооммееттааббооллііттіівв ааррооммааттииччнниихх ррооссллиинн ттаа ппееррссппееккттииввии їїхх ввииккооррииссттаанннняя......
lifera, S. apiana за цих умов зумовлюють
токсичність ґрунту, внаслідок чого довкола
їх кущів у радіусі 1 м не можуть рости інші
види [71]. Така сама картина спостерігаєть*
ся у випадку каліфорнійського полину та
евкаліптів [7].
Ефірні олії та їх компоненти впливають
не лише на інші види рослин. Існує гіпотеза,
що рослини*донори летких виділень мо*
жуть пошкоджуватись власними ефірними
оліями, наприклад, лаванда, аніс [44].
Під впливом ефірних олій відбуваються
глибокі фізіолого*біохімічні зміни в кліти*
нах рослин, а саме: змінюється проникність
клітинних мембран [69], спостерігається
гальмування мітозу, розтягнення клітин
[68], певні зміни у синтезі білка, ДНК [76],
зменшення кількості мітохондрій, нагро*
мадження ліпідів, глибокі зміни у фотосин*
тезі, диханні, порушення водного балансу
[7, 77]. Терпенові сполуки спричиняють та*
кож морфологічні зміни рослин. Так, одно*
річники, які росли поряд з лавандою, набу*
вали карликової форми [11].
Ефірні олії та їх окремі компоненти
здавна привертали увагу вчених з погляду
їх впливу на мікроорганізми, що має важ*
ливе значення для медицини [46, 49, 66, 73].
Так, пари ефірного олії материнки припи*
няють рух інфузорій протягом 1,5—2 хв,
полину сірого — через 30—60 с, богородсь*
кої трави — через 1—1,5 хв, змієголовника
і гісопу — у перші ж секунди. Загальна
кількість мікроорганізмів знижується на
50% при застосуванні ефірних олій шавлії і
фенхеля, тоді як олія полину лимонного і
гісопу на мікроби практично не впливає. Зо*
лотистий стафілокок найбільш чутливий до
ефірних олій троянди, лаванди, м'яти, шав*
лії, полину (у дозі 1,5 мкл) [74, 78].
Аналіз літературних даних свідчить про
токсичну дію окремих компонентів, особли*
во монотерпенової природи [4, 56, 63, 71, 82],
які переважають у складі повітряного сере*
довища трав'янистих ароматичних рослин
[47]. Є повідомлення про їх біологічну ак*
тивність по відношенню до патогенної та
умовно патогенної мікрофлори [1] і до рос*
линних тестів [6, 13]. Шавлієва олія в концен*
трації 25 мг/м3 повністю інгібує ріст клітин
Pseudomonas pyocyanea і Bacillus mesente*
ricus. Лимонен, що входить до її складу, при*
гнічує ріст міцелію Alternaria alternata,
Penicillium funiculosum [55]. Є дані щодо ви*
користання гераніолу і цитралю як гербі*
цидів, що пригнічують проростання насіння
щириці (Amaranthus spinosus) і ріст міце*
лію гриба Alternaria solani, який спричиняє
у рослин некрози [75]. Виділяючись у вели*
ких кількостях в атмосферу, окремі компо*
ненти ефірних олій можуть впливати і на
вищі рослини. Ефірна олія полину гіркого
містить β*каріофіли, бізаболен та інші спо*
луки, що утворюють на повітрі хамазулен,
який пригнічує ріст коренів, проростання
насіння, активність окислювальних фер*
ментів [7]. Характер впливу (інгібування,
стимулювання або відсутність достовірного
ефекту) має важливе значення для алело*
патії.
Леткі сполуки з травмованих рослинних
тканин і розтертих органів — фітонциди —
це фітоорганічні речовини (альдегіди, спир*
ти, кетони, складні ефіри тощо) із сильни*
ми відновлюючими функціями. На думку
Б.П. Токіна, вони є речовинами, що забезпе*
чують імунітет рослин, і тому властиві всім
представникам рослинного світу [32]. Фі*
тонциди утворюються одними організмами
і певним чином діють на інші організми.
Будь*який фітонцидний матеріал є біо*
логічно активним, але ступінь активності
його буде різним: фітотоксична, бактери*
цидна, фунгіцидна, протистоцидна, немато*
цидна, інсектицидна, віруліцидна актив*
ність. Фітонцидна активність більшості рос*
лин протягом дня коливається незначною
мірою, причому у цих коливаннях не вияв*
лено закономірного характеру. Існує зако*
номірність, яка має загальний характер:
молодші органи рослин завжди мають вищу
активність, ніж аналогічні, але старіші ор*
гани. Активність фітонцидів залежить і від
систематичної належності рослин, їх біохі*
62 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
СС..АА.. РРааддііооззаа
мічного складу, фази розвитку (у фазі буто*
нізації і цвітіння рослини в більшості ви*
падків мають вищу фітонцидність, ніж у фа*
зі початку вегетації) [11], умов існування —
абіотичних і біотичних факторів середови*
ща [33].
Фітонциди по відношенню до вищих рос*
лин, найпростіших і мікроорганізмів вияв*
ляють різний механізм дії. У більшості ви*
падків фітонциди рослин, що спричиняли
загибель найпростіших чи мікробів, мало*
активні щодо вищих рослин. Так, фітонци*
ди цибулі Вальдштейна смертельні для па*
рамецій і водночас спричиняють лише по*
мірне пригнічення росту вищих рослин [32].
Фітонциди активні щодо проростаючого
насіння, впливають на ріст коренів, фото*
синтез, гутацію та інші прояви життєдіяль*
ності рослин [11].
Отже, леткі речовини виявляють широ*
кий спектр дії на функціональні системи
різних організмів, у тому числі і рослин*
них.
Провідну роль у співіснуванні організмів
у біоценозах і створенні між ними алелопа*
тичних взаємовідношень відіграють водо*
розчинні виділення, які вимиваються опа*
дами з вегетуючих органів рослин, кореневі
виділення, а також виділення, що надхо*
дять у ґрунт при мікробному розкладанні
відмерлих рослинних тканин. При цьому
великий вплив на рослини здійснюють і ме*
таболіти супутніх ґрунтових мікроорга*
нізмів.
Установлено, що із листків та інших над*
земних органів рослин вилуговується до
50% зольних елементів, а під час дощу ви*
мивається до 10 кг/га речовин [81]. Серед
речовин, що вимиваються із вегетуючих
рослин, виявлено значну кількість міне*
ральних (іони натрію, марганцю, калію,
магнію) і органічних (амінокислоти, орга*
нічні кислоти, а також речовини вторинного
походження, що легко поглинаються інши*
ми рослинами) сполук [12]. Якісний і кіль*
кісний склад цих виділень залежить від
температури, вологості, реакції ґрунту,
умов аерації, а також виду, сорту, віку рос*
лин, пори року [9, 19].
Алелопатична активність може моди*
фікуватися зовнішніми умовами. Найак*
тивнішими водорозчинними алелопатично
активними сполуками в більшості ви*
падків виявилися водні витяжки з листків,
слабшими — із стебел, коренів, плодів та
їх оболонок, насіння. Ця закономірність не
є абсолютною, і в дослідах зафіксовано ба*
гато відхилень. Отже, потенційна алело*
патична активність у рослин неоднакова
[55].
Виділення речовин коренями вчені роз*
глядають як активний процес. Через коре*
неву систему в ґрунт можуть виділятися
майже всі сполуки, що поступають ззовні
або синтезуються в рослині [37]. У складі
кореневих виділень переважають органічні
кислоти, амінокислоти і цукри, водночас у
кореневих ексудатах трапляються і специ*
фічні речовини, які виявляють безпосеред*
ній або опосередкований (через формуван*
ня особливої ризосферної мікрофлори)
алелопатичний вплив на сусідні рослини.
Органічні речовини кореневих виділень бе*
руть участь в утворенні комплексних речо*
вин і сприяють розчиненню у ґрунті сполук
заліза, міді, оксалатів і фосфатів кальцію
[60].
Роль кореневих виділень більшості аро*
матичних рослин не встановлено, але існу*
ють відомості, що кореневі ексудати Tagetes
patula виявились токсичними для різних
організмів унаслідок наявності поліфеноль*
них сполук (5*ацетил*4*гідроксі*2*ізопре*
ніл бензофуран і 2,2'*бітіофен) [80]. Кореневі
виділення Melilotus alba Medis інгібують
проростання насіння кукурудзи, редьки і
самого буркуну внаслідок виділення у ґрунт
кумарину [79].
Кореневі виділення впливають на видо*
вий і кількісний склад ризосферної мікроф*
лори [10], позитивний вплив останньої
сприяє формуванню добре розвинених,
здорових рослин, які менш уражуються
шкідниками та хворобами.
63ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
ББііооллооггііччннаа ааккттииввннііссттьь ееккззооммееттааббооллііттіівв ааррооммааттииччнниихх ррооссллиинн ттаа ппееррссппееккттииввии їїхх ввииккооррииссттаанннняя......
Речовини, що виділяються одними рос*
линами, поглинаються коренями інших
рослин і, таким чином, можуть справляти
алелопатичний вплив на останні: змінювати
характер, напрямок росту коренів та сте*
бел, життєдіяльність рослин у цілому. Най*
характернішим прикладом є вплив корене*
вих виділень одних рослин на проростання
насіння інших. Дослідження показали, що
під дією кореневих екзометаболітів про*
ростків видів Tagetes спостерігається під*
вищення алелопатичної активності корене*
вих виділень проростків люпинів білого та
жовтого [28].
Результати лабораторних досліджень,
отримані шляхом тестування шавлії з рос*
линами*партнерами у водній культурі пока*
зали, що у варіантах з непетою, змієголовни*
ком і кропом не виявлено жодного взаємного
двостороннього позитивного впливу, за ви*
нятком лише однієї пари (змієголовник +
шавлія), де спостерігалось лише посилення
росту коренів в обох видів рослин. У всіх
варіантах зафіксовано лише односторонній
позитивний або негативний вплив на всі чи
окремі досліджувані показники. Так, непета
стимулювала ростові процеси в озимої пше*
ниці, зокрема вдвічі збільшуючи її загальну
масу, тоді як сама непета під впливом остан*
ньої була досить пригнічена; у парі з ярим
ріпаком та кукурудзою непета стимулюва*
ла ріст головного кореня рослини*партнера і
збільшення його маси [54]. В умовах ґрунту
алелопатичні відносини ускладнюються.
Кореневі екзометаболіти захищають
проростаюче насіння, проростки й рослини
від збудників хвороб, виявляють фунгіцидні
та бактерицидні властивості [26], що зумов*
люються комплексом біологічно активних
речовин. Кореневі виділення пригнічують
патогени, інактивують токсини та екзофер*
менти, які виділяються грибами в навколиш*
нє середовище. Екстракти із коренів галь*
мують спороношення грибів, а також збуд*
ників фузаріозу, антракнозу, церкоспорозу
різних культур. Це дає можливість вико*
ристовувати екзометаболіти проростаючого
насіння рослини*донора для поліпшення
посівних якостей насіння, росту і розвитку
проростків, підвищення стійкості їх до не*
сприятливих умов середовища й захворю*
вань, поліпшення врожайності та якості
продукції сільськогосподарських рослин*
акцепторів, і є одним із можливих шляхів
підвищення врожайності та якості про*
дукції рослинництва.
Високою алелопатичною активністю
відрізняються також водорозчинні виді*
лення із листків. Так, у змивах з листків
евкаліптів виявлено інгібітори — похідні
коричних кислот: кофейну, хлорогенову,
п*кумарову, ферулову кислоти [71].
Більшість фізіологічно активних речо*
вин, що вимиваються із рослинних тканин
водою, належать до речовин фенольної
природи. Встановлено, що вищі рослини
синтезують близько 3000 природних фе*
нольних сполук [15]. Серед них активними і
дієвими є феноли, характер дії яких визна*
чається розміщенням груп у бензольному
кільці: м*феноли здатні стимулювати, а o* і
п*феноли — інгібувати ростові процеси.
Мішенню їх дії є фермент РНК*полімераза
на етапі транскрипції [25].
До фенольних сполук належать фенол*
карбонові кислоти, флавонові пігменти, ду*
бильні речовини, ненасичені лактони та ін.
Вони відіграють важливу роль в алелопатії,
оскільки мають різноманітні фізіологічні
механізми дії.
Речовини фенольної природи є ендоген*
ними рістрегулюючими речовинами, які
відіграють роль інгібіторів росту [20], змі*
нюють активність ферментів, впливають на
фітоімунітет [41], проникність і транспорт*
ну функцію мембран [65], синтез білків та
ліпідів [57], вміст хлорофілів [70], інтен*
сивність фотосинтезу [72], інтенсивність
дихання [62], рухи продихів, розподіл еле*
ментів мінерального живлення [57], водний
потенціал [61], катаболізм ауксинів, процес
диференціації тканин [15, 50].
У зв'язку з наведеним вище актуальним
є дослідження алелопатичних особливостей
64 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
СС..АА.. РРааддііооззаа
видів роду Calendula протягом онтогенезу,
встановлення хімічної природи фізіологіч*
но активних речовин та ролі мікроорганіз*
мів з ризосферного ґрунту у хімічній взає*
модії рослин і родючості ґрунту, а також
використання отриманих результатів для
регуляції процесів росту та розвитку рос*
лин, оздоровлення середовища вирощуван*
ня рослин та боротьби з бур'янами.
1. Айзенман Б.Н., Смирнов В.В., Бондарен9
ко А.С. Фитонциды и антибиотики высших расте*
ний. — К.: Наук. думка, 1986. — 188 с.
2. Балковая Е.Н. Физиолого*биохимическая
характеристика эфиромасличных растений. —
Днепропетровск: Днепропетр. гос. ун*т, 1958. — 183 с.
3. Бірюк В.А., Чорнобай В.Т. Флавоноїди
суцвіть нагідок // Фармацевтичний журн. — 1972.
— № 2. — С. 44—49.
4. Богданова Н.С., Николаева И.С., Щербако9
ва Л.И. Изучение противовирусных свойств ка*
лендулы лекарственной // Фармакология и ток*
сикология. — 1970. — 33, № 3. — С. 349—355.
5. Васильченко И.Т. Семейство Asteraceae.
Род Calendula // Флора СССР. — М.: Изд*во АН
СССР, 1961. — Т. 26. — С. 857—861.
6. Гарштя Л.Я. Аллелопатические свойства
некоторых растений из семейства зонтичных
(Umbelliferae): Автореф. дис. … канд. биол. наук. —
Киев, 1971. — 23 с.
7. Георгиев Г., Милянова Ц. Аллелопатия и
физиологические процессы в растениях // Приро*
да (РБ). — 1982. — № 2. — С. 19—22.
8. Георгиевский В.П., Комиссаренко Н.Ф.,
Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества
лекарственных растений. — Новосибирск: Наука,
1990. — 328 с.
9. Гинева Г.М. Регуляция метаболизма у рас*
тений при недостатке кислорода. — М.: Наука,
1975. — 279 с.
10. Головко Э.А., Биляновская Т.М., Воробей И.И.
и др. Аллелопатия растений в аспекте проблем аг*
рофитоценологии // Физиология и биохимия культ.
растений. — 1999. — 31, № 2. — С. 103—114.
11. Гродзинский А.М. Аллелопатия растений и
почвоутомление: Избр. тр. — К.: Наук. думка, 1991.
— 432 с.
12. Гродзинский А.М., Кострома Е.Ю., Шроль
Т.С., Хохлова И.Т. Прямые методы биотестирова*
ния почвы и метаболитов микроорганизмов. Алле*
лопатия и продуктивность растений. — К.: Наук.
думка, 1990. — С. 121—124.
13. Грюммер Г. Взаимное влияние высших
растений — аллелопатия. — М.: Изд*во иностр.
лит*ры, 1957. — 262 с.
14. Жирмунская Н.М. Зеленые удобрения на
садовом участке. — 1993. — 45 с.
15. Запрометов М.Н. О функциональной роли
фенольных соединений в растениях // Физиоло*
гия растений. — 1992. — 39, № 6. — С. 1197—1207.
16. Зелепуха С.И. Антимикробные свойства
растений, употребляемых в пищу. — К.: Наук. дум*
ка, 1973. — С. 66—107.
17. Зузук Б.М., Куцик Р.В., Калугина С.М. и
др. Календула лекарственная (Calendula officina*
lis). Аналитический обзор // Провизор. — 2001. —
№ 4. — С. 29—31.
18. Зузук Б.М., Куцик Р.В., Калугина С.М. и др.
Календула лекарственная (Calendula officinalis).
Аналитический обзор // Провизор. — 2001. — № 5. —
С. 29—34.
19. Календула / Под ред. Р.Р. Исмаилова, Д.А.
Костылева. — Уфа: БГАУ, 2000. — 102 с.
20. Кефели В.И. Природные ингибиторы роста
и фитогормоны. — М.: Наука, 1974. — 253 с.
21. Логачева Л.И., Арсюхина Л.И., Брыкин А.И.
Календула // Вопросы агротехники возделывания
лекарственных культур: Сб. науч. работ. — 1976. —
Вып. 9. — Ч. 1. — С. 50—52.
22. Мальцева М.В., Никонов Г.К., Турова А.Д.
Ноготки лекарственные (календула лекарствен*
ная) — Calendula officinalis L. // Атлас лекар*
ственных растений СССР / Под ред. Н.В. Цицина.
— М.: Гос. изд*во мед. лит*ры, 1962. — С. 384—387.
23. Машанов В.И., Покровский А.А. Пряноаро*
матические растения. — М.: Агропромиздат, 1991. —
С. 7—10.
24. Машковська С.П. Морфологічні та фізіоло*
го*біохімічні особливості представників роду Tage*
tes L. // Наук. вісник Ужгород. держ. ун*ту. Сер.
біологія. — 2001. — № 9. — С. 189—194.
25. Мороз П.А., Комиссаренко Н.Ф. Аллелопа*
тическая активность некоторых фенольных соеди*
нений // Роль токсинов растительного и микроби*
ального происхождения в аллелопатии. — К.: Наук.
думка, 1983. — С. 118—122.
26. Наумов Г.Ф., Севрюкова Л.Ф. Защитные
функции биологически активных веществ прорас*
тающих семян и возможность их применения для
повышения болезнеустойчивости растений // Ал*
65ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
ББііооллооггііччннаа ааккттииввннііссттьь ееккззооммееттааббооллііттіівв ааррооммааттииччнниихх ррооссллиинн ттаа ппееррссппееккттииввии їїхх ввииккооррииссттаанннняя......
лелопатия и продуктивность растений. — К.: Наук.
думка, 1990. — С. 69—78.
27. Николаевский В.В., Еременко А.И., Ива*
нов И.К. Биологическая активность эфирных ма*
сел. — М.: Медицина, 1987. — 144 с.
28. Пида С.В., Машковська С.П. Кореневі виді*
лення: хімічний склад, значення в алелопатії та
перспективи використання // Агроекологічний
журн. — 2003. — № 3. — С. 47—51.
29. Писаренко В.М., Писаренко В.П. Захист
рослин: екологічно обґрунтовані системи. — Пол*
тава: ІнтерГрафіка, 2002. — С. 321—322.
30. Попов О.П. Лікарські рослини в народній
медицині. — К.: Здоров'я, 1971. — С. 161—163.
31. Поруцкий Г.В., Лучко А.С., Матковский
К.И. О содержании этиленовых углеводородов в
летучих выделениях растений // Физиология рас*
тений. — 1962. — 9, вып. 4. — С. 482—485.
32. Проблемы фитонцидов и аллелопатия //
Фитонциды. Результаты, перспективы и задачи
исследований. — К.: Наук. думка, 1972. — С. 276.
33. Проблемы фитонцидов и фитоценозы //
Фитонциды. Результаты, перспективы и задачи
исследований. — К.: Наук. думка, 1972. — С. 276.
34. Работягов В.Д., Свиденко Л.В., Деревянко
В.Н., Бойко М.Ф. Эфиромасличные и лекарствен*
ные растения, интродуцированные в Херсонской
области. — Херсон, 2003. — С. 10.
35. Растения охраняют растения. Рекомендации
по использованию растительных препаратов для
борьбы с вредителями. — Ленинград, 1989. — 33 с.
36. Рощина В.Д. Экзометаболиты древесных
растений и механизмы их действия на раститель*
ные клетки: Автореф. дис. … д*ра биол. наук:
03.00.12. — Киев, 1974. — 43 с.
37. Рощина В.Д., Рощина В.В. Выделительная
функция высших растений. — М.: Наука, 1989. —
214 с.
38. Сало Л.П. Лекарственные растения. — М:
Медицина, 1985. — С. 126—128.
39. Санадзе Г.А. Выделение растениями лету*
чих органических веществ. — Тбилиси: Изд*во АН
ГССР, 1961. — 93 с.
40. Скворцов С.С. Летучие выделения расте*
ний и их роль в защитных реакциях против микро*
организмов: Автореф. дис. … д*ра биол. наук // 1*й
Ленинград. мед. ин*т им. акад. И.П. Павлова. — Ле*
нинград, 1964. — С. 5.
41. Стом Д.И. Аллелопатия и гипотеза о хино*
нах как активной форме полифенолов // Сб. науч.
тр.: Физиолого*биохимические основы взаимодей*
ствия растений в фитоценозах. — 1975. — Вып. 6. —
С. 8—11.
42. Танасиенко Ф.С. Эфирные масла. Содержа*
ние и состав в растениях. — К.: Наук. думка, 1985.
— С. 5—8.
43. Телятьев В.В. Полезные растения Цент*
ральной Сибири. — Новосибирск: Наука, Сибирс*
кое изд*во, 1987. — 400 с.
44. Токин Б.П. Целебные яды растений. — Л:
Ленинздат, 1974. — 343 с.
45. Турова А.Д, Сапожникова Э.Н., Вьен Диок
Ли. Лекарственные растения СССР и Вьетнама. —
М.: Медицина, 1987. — С. 124—127.
46. Тютюнник В.И., Пономарева Н.Г., Криво9
шен Ю.К. Антимикробное действие эфирных ма*
сел, выделяемых из растений // Тр. ВНИИ эфи*
ромасличных культур. — 1977. — № 10. — С. 27—
32.
47. Урбанович Л.И., Харченко Г.И., Чубарь А.П.
Применение эфирных масел из растений, произ*
раставших в Крыму, в стоматологии // Основные
направления научных исследований по интенсив*
ности эфирномасличного производства: Тез. докл.
IV симпозиума по эфиромасличным растениям и
маслам (Симферополь, 1—4 окт., 1985). — Симфе*
рополь, 1985. — С. 177—178.
48. Фирчук Р.П. Влияние фитонцидов некото*
рых пищевых растений Прикарпатья на керат*
конъюктивит // Науч. докл. высш. шк. Сер. Биол.
науки. — 1968. — № 9. — С. 85—87.
49. Фитонциды и антибиотики высших расте*
ний // Б.Е. Айзенман, В.В. Смирнов, А.С. Бондарен*
ко. — К.: Наук. думка, 1984. — 280 с.
50. Харборн Дж. Биохимия фенольных соеди*
нений. — М.: Мир, 1968. — 451с.
51. Чиков П.С., Лаптев Ю.П. Витаминные и лекар*
ственные растения. — М: Колос, 1997. — С. 265—269.
52. Шарапов М.И. Влияние климата на про*
дуктивность растений и качество эфирных ма*
сел // Эфиромасличное сырье и технология
эфирных масел. — М.: Пищ. пром*сть, 1968. —
Вып 1. — С. 21.
53. Шретер А.И., Муравьева Д.А., Пакалн Д.А.,
Ефимова Ф.В. Лекарственная флора Кавказа. —
М.: Медицина, 1979. — С. 197—200.
54. Юрчак Л.Д. Алелопатія в агробіогеоцено*
зах ароматичних рослин. — К.: Фітосоціоцентр,
2005. — 410 с.
55. Юрчак Л.Д., Побирченко Г.А. Культура
шалфея мускатного в Лесостепи Украины. — К.:
Наук. думка, 1997. — 166 с.
66 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
СС..АА.. РРааддііооззаа
56. Asplund R.O. Some quantitative aspects of
the phitotoxiciti of monoterpenes // Weed Sci. —
1969. — 17, N 1. — Р. 454—455.
57. Baziramakenga R.J., Leroux G.D., Simard
R.R., Nadeau P. Allelopathic effects of phenolic acids
on nucleic acid and protein levels in soybean
seedlings // Can. J. Bot. — 1997. — 75, N 3. — Р.
445—450.
58. Camm E.L. VV — mediated antibiotic activi*
ty of some compositae species // Phytochemistry. —
1975. — 14, N 9. — Р. 1014—1016.
59. Chemli R., Toumi A., Oueslati S. et al. Calen*
dula arvensis L.: Impact des saponines sur la toxicite,
le pouvoir hemolytique et l'activite anti*inflamma*
toire // J. Pharm. Belg. — 1990. — 45, N 1. — P. 176—
180.
60. Comfort S. D., Jnskeep W.P. Chemic pro*
cesses in the rhizosphere. — Medison, 1991. — 491 p.
61. Danks M.L., Fletcher J.S., Rice E.L. Effect of
phenolic inhibitors on growth and metabolism of glu*
cose*UL*14 C in Planl's Scarlet Rose Cell — suspen*
sion cultutes // Amer. J. Bot. — 62, N 3. — P. 311—317.
62. Devi S.R., Prasad M.N.V. Ferulic acid medi*
ated changes in oxidative enzymes of maize seed*
lings: Implication in growth // Biol. Plant. — 1996. —
38, N 1. — Р. 387—395.
63. Friedman J., Korein L., Katz D., Sneh B. Inte*
raction between aromatic shurubs and actinomicetes,
their possible rolle in determining allelopathy //
Abstr. pap. 190th ACS Nat. meet. — Chicago, 1985. —
Р. 114.
64. Fries N. Effects volatile organic compounds
on the growth and development of fungu // Frans.
Brit. Mycol. Soc. — 1973. — 60, N 1. — P. 1—12.
65. Glass A.M. Influnce of phenolic acids on ion
uptake. I. Inhibition of phosphate uptake // Plant
Physiol. — 1973. — 51, N 12. — P. 1037—1041.
66. Hovadik A., Cladek N. Antimicrobni pusobeni
eterickych deju nektorych aromatikych rostlin //
Bull. VUS. — 1974. — 18, N 1. — P. 61—72.
67. Kalvatchev Z., Walder R., Garzaro D. Anti*
HIV activiti of extracts frim Calendula officinalis L. //
Biomed. Pharmacother. — 1997. — 51, N 4. —
P. 176—180.
68. Kobayashi A., Kim M.J., Kawazu K. Uptake
and exudation of phenolic components by wheat
and antimicrobial components of the root exudates //
Z. Naturforsche. C: Biosci. — 1996. — 51, N 718. —
P. 527—533.
69. Lorber P.K., Muller W.H. Vоlatile growth in*
hibitors produced by Salvia leucophylla effects on
seedling root tip ultrastructure // Aver. J. Bot. —
1976. — 63, N 1. — P. 196—200.
70. Losing M.N., Sell P.I. Erfarhrungen mit ver*
schiedenen Tagetes*Arten zur Beklmpfung von
Lasionsnematoden (Pratylenchus spp.) (Tylenchida:
Pratylenchidae) (5—8 Oct., 1992) // Mill. Biol. Bun*
desant. Land und Forst. Wirt. — Berlin—Dahlem.,
1992. — S. 282—292.
71. Moral R. del, Muller C.H. The allelopathic
effects of Eucalyptus camaldulensis // Amer. Midl.
Nat. — 1970. — 83, N 1. — Р. 254—282.
72. Moreland D.E., Novitzky W.P. Effects of phenolic
acids coumarins and flavonoids on isolated chloroplasts
and mitochondria // ACS Symposium series. — Ame*
rican Chemical Society. — 1987. — N 330. — Р. 247—261.
73. Okazaki K., Ochima S. Antibacterial octivity
of hinger plants // J. Pharm. Soc. Jap. — 1953. — 73,
N 4. — Р. 344—345.
74. Rice E.P. Some biological effects of volatiles
emanatine from wood // Canad. J. Bot. — 1976. — 48,
N 4. — P. 719—735.
75. Rizvi S.G.H., Rizvi V. Rolle of allelochemicals
in improving crop. productivity // Abstracts of
Papers 190th ACS NAT. Am. Mut. Am. Chem. Soc. —
Chicago, 1985. — N 136.
76. Rizvi S.G.H., Rizvi V. Explotation of allelo*
chemicals in improving crop. productivity // Allelo*
pathy basic and applied aspects. — London, 1992. —
P. 443—472.
77. Schwar Crh. Die Wirkung isolierter Wermu*
tinhaltstoffe auf Foeniculum vulgare Mill., Lepi*
dium sativum L. und Lactuca sativa L. var. langifolia
Lam. // Flora. — 1962. — 152, N 3. — S. 509—515.
78. Shrimpton D.M., Whithev H.S. Inhibition of
growth of blue strain fungi by wood extractives //
Ibid. — 1968. — N 46. — P. 751—761.
79. Shunte M.E. The allelopathic aspects of Meli*
lotus alba trough coumarin // J. Wash. Acad. Sci. —
1984. — 74, N 4. — P. 117—120.
80. Tang S.C., Wat C.K., Towers J.H.N. Thio*
phenes and benzofurans in undisturben rhizosphere
of Tagetes patula // Plant Soil. — 1987. — 98, N 2. —
P. 93—97.
81. Tukcy H.B. Jr. Leaching of substances from
plants // Biochem. Inter. Among Plants. — Washin*
gton: Nat. Acad. Sci., 1971. — P. 25—33.
82. Weawer T., Kich L. Allelopathic potential of
terpene secreting (agronomic) plant // Proc. Mont.
Acad. Sci. — 1982. — 41, N 1. — P. 51—56.
Рекомендувала до друку Л.Д. Юрчак
67ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 4
ББііооллооггііччннаа ааккттииввннііссттьь ееккззооммееттааббооллііттіівв ааррооммааттииччнниихх ррооссллиинн ттаа ппееррссппееккттииввии їїхх ввииккооррииссттаанннняя......
С.А. Радиоза
Национальный ботанический сад
им. Н.Н. Гришка НАН Украины,
Украина, г. Киев
БИОХИМИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬ
ЭКЗОМЕТАБОЛИТОВ АРОМАТИЧЕСКИХ
РАСТЕНИЙ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИХ
ИСПОЛЬЗОВАНИЯ В АГРОФИТОЦЕНОЛОГИИ
Приведен обзор литературы относительно экзоме*
таболитов ароматических растений, их значения в
аллелопатии и перспектив использования. Показа*
на актуальность исследования видов рода Calen*
dula в аспекте проблем агрофитоценологии.
S.A. Radiosa
M.M. Gryshko National Botanical Gardens,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Ukraine, Kyiv
BIOLOGICAL ACTIVITY OF AROMATIC
PLANTS EXOMETABOLITES AND PROSPECTS
FOR THEIR USE IN AGROPHYTOCENOLOGY
The author present the literary data about the
exometabolites of aromatic plants. It have been
shown the meaning in allelopathy and perspectives
of their use. The actuality of researches of Calendula
genus species at the aspect of agrophytocenology is
demonstrated.
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-841 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:46:14Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/3d/f6dda1e5f8ca057d3553509f6668163d.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-8412019-12-26T20:11:59Z Biological activity of aromatic plants exometabolites and prospects for their use in agrophytocenology Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології Radiosa, S.A. The author present the literary data about the exometabolites of aromatic plants. It have been shown the meaning in allelopathy and perspectives of their use. The actuality of researches of Calendula genus species at the aspect of agrophytocenology is demonstrated. Наведено огляд літератури щодо екзометаболітів ароматичних рослин, їх значення в алелопатії та перспектив використання. Показано актуальність дослідження видів роду Calendula в аспекті проблем агрофітоценології. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2006-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/841 10.5281/zenodo.2566574 Plant Introduction; Vol 32 (2006); 58-67 Інтродукція Рослин; Том 32 (2006); 58-67 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377817 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/841/806 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Radiosa, S.A. Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title | Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title_alt | Biological activity of aromatic plants exometabolites and prospects for their use in agrophytocenology |
| title_full | Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title_fullStr | Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title_full_unstemmed | Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title_short | Біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| title_sort | біологічна активність екзометаболітів ароматичних рослин та перспективи їх використання в агрофітоценології |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/841 |
| work_keys_str_mv | AT radiosasa biologicalactivityofaromaticplantsexometabolitesandprospectsfortheiruseinagrophytocenology AT radiosasa bíologíčnaaktivnístʹekzometabolítívaromatičnihroslintaperspektiviíhvikoristannâvagrofítocenologíí |