Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування

The questions of ecological and geographical distributi on, phylogenesis, introduction and perspectives of cultivation of Sambucus L. species in Ukraine have been presented. The biomorphological characteristic of 3 natural and 9 introduction species and worlds sorts are given. The features of their...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автори:	Kolisnyk, L.M., Klimenko, S.V.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2006
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/858
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860124220687646720
author	Kolisnyk, L.M. Klimenko, S.V.
author_facet	Kolisnyk, L.M. Klimenko, S.V.
author_sort	Kolisnyk, L.M.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-12-26T21:05:33Z
description	The questions of ecological and geographical distributi on, phylogenesis, introduction and perspectives of cultivation of Sambucus L. species in Ukraine have been presented. The biomorphological characteristic of 3 natural and 9 introduction species and worlds sorts are given. The features of their propagation are analyzed.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2567050
first_indexed	2025-07-17T12:46:24Z
format	Article
fulltext	32 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 УДК 582.973(581,9 + 581,4) Л.М. КОЛІСНИК, С.В. КЛИМЕНКО 1 Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 РІД SAMBUCUS L. (SAMBUCACEAE LINK.) В УКРАЇНІ: ВИДОВИЙ СКЛАД, ЕКОЛОГОzГЕОГРАФІЧНЕ ПОШИРЕННЯ, БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТИВУВАННЯ Висвітлено питання філогенезу, еколого�географічного поширення, інтродукції та перспективи культивування представників роду Sambucus L. в Україні. Наведено біоморфологічну характеристику 3 аборигенних і 9 інтродукованих видів, світовий сортимент, проаналізовано особливості розмноження. Народноzгосподарське значення Збагачення асортименту плодових і деко� ративних рослин, що культивуються в Ук� раїні — важлива проблема раціонального використання рослинних ресурсів і збере� ження біологічного різноманіття, що перед� бачає інтродукцію рослин, цінних для різ� них галузей народного господарства: пло� дівництва, фармакогнозії, фітомеліорації, озеленення. До таких рослин належать види моно� типної, маловивченої в Україні родини Sambucaceae Link. Сьогодні види роду Sam� bucus L. — бузини широко культивують у промислових масштабах у країнах Європи (Австрія, Німеччина, Італія) та Америці. В екологічному господарстві австрійської провінції Штірія під бузину відведено 1000 га. А її плоди реалізують за ціною 0,36—0,58 євро за 1 кг. На другий рік куль� тивування в промислових посадках уро� жай з однієї рослини становить 1 кг, а на п'ятий — вже 30 кг, тобто 125 ц/га [15]. Як плодові значний інтерес становлять три види бузини, плоди яких їстівні: S. nig� ra L. — б. чорна, S. canadensis L. — б. ка� надська і S. caerulea Rafin. — б. голуба. Плоди бузини чорної використовувались людиною в їжу, ймовірно, дуже давно, оскільки насіння бузини знайдено в Європі в розкопках пальових будівель кам'яного віку. Про неї писав Пліній у I ст. н. е. Відома вона була і в середні віки. З XVIII ст. виро� щувались її садові форми як плодові і деко� ративні рослини. Добре відома бузина в країнах Європи і в наш час. З її плодів готу� ють варення, джем, желе, мармелад, сік, вино, начинку для пирогів, повидло, кисіль, мус, оцет, а також безпечний натуральний барвник для кондитерських виробів та ін� ших продуктів [6, 14, 26]. Суцвіття запіка� ють у тісті. З квіток варять варення [7]. Бузина канадська з більш крупними, со� лодкими і дуже запашними ягодами вро� жайніша, ніж б. чорна. Б. голуба з крупні� шими ягодами, ніж у б. канадської, але в менших щитках. Ягоди б. канадської вико� ристовувались американськими індіанцями задовго до того, як у Північній Америці з'я� вились європейці. Перші переселенці також використовували бузину, і ця традиція збе� реглася до наших днів за рахунок збору ди� корослих ягід. У кінці минулого століття в штатах Пенсильванія, Огайо, Нью�Йорк щорічно збирали до 2,5 тис. т плодів бузини. Хоча на сьогодні створено промислові сор� тові посадки бузини, лісові дикорослі рос� лини досі залишаються важливим джере� лом постачання цих ягід, збирання і пере� робку яких частково механізовано [15, 27]. © Л.М. КОЛІСНИК, С.В. КЛИМЕНКО, 2006 33ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 РРіідд SSaammbbuuccuuss LL.. ((SSaammbbuuccaacceeaaee LLiinnkk..)) вв УУккррааїїнніі:: ввииддооввиийй ссккллаадд,, ееккооллооггоо��ггееооггррааффііччннее ...... Цілі рослини бузини канадської і спорід� нених видів використовуються індіанцями Центральної Америки для удобрення ґрун� ту: їх зрізають і закопують у траншеях, де заплановано вирощувати культурні росли� ни [27]. Листки бузини червоної багаті зольними речовинами, в зв'язку з цим вона використо� вується як ґрунтополіпшуюча рослина [8, 16]. Бузина цінується і як декоративна рос� лина в період цвітіння і плодоношення. Вона має пірамідальні, кулеподібні, плакучі різ� новидності з різноманітним забарвленням листків (червоним, золотистим, біло�піст� рявим), особливо цінуються види бузини як декоративні за їх швидкий ріст. Бузину можна садити як живопліт для закріплення схилів і насипів [9—11]. Біохімічний склад і лікарські властивості З давніх часів бузина відома як лікарська рослина. Для лікування використовують квітки, плоди, молоде листя, кору гілок, ко� ріння. В Європі її вважали священним дере� вом і цінували за здатність подовжувати життя [6, 25]. Помічено, що рослини як чорної, так і червоної бузини мають фітонцидні та ака� рицидні властивості; відлякують мишей, щурів, тарганів, мух [6, 8, 15]. У плодах нагромаджується до 6% цукрів, у тому числі до 2,8% глюкози і до 2,5% фрук� този, до 1,1% кислот, до 50 мг/100 г вітаміну С, Р�активні речовини, вітамін Е, каротин, дубильні речовини (до 0,3%), глікозиди, ефірна олія. Плоди містять 20% сухих речо� вин, макро� і мікроелементи. В квітках і листках бузини знайдено глікозиди самбу� нігрін та самбуцин, а також такі речовини, як рутин, хомен, дубильні і слизисті, каро� тин, до 180 мг% вітаміну С, 0,03% ефірних олій (у сухих квітках), валеріанову, оцтову, хлорогенову та яблучну кислоти. Кора гілок містить біологічно активні речовини, в на� сінні є багато жирних олій [6, 14]. Найбільше цінуються квітки бузини чор� ної як потогінний, протизапальний, крово� очисний, сечогінний та проносний засіб. Ліки з б. чорної вживають при бронхіті, ка� тарах, гарячці, ревматизмі, артритах (рев� матичних і подагричних), подагрі [16]. Для профілактики та лікування хвороб нирок і сечового міхура, діабету та хронічних колі� тів рекомендують виготовляти з ягід б. чор� ної повидло, киселі, сиропи і вживати їх без будь�якого дозування [1, 8, 14]. У суміші з листям та квітками їх рекомендують як бо� летамувальний засіб хворим на водянку, гі� помнезію жовчних шляхів, атонію чи гіпото� нію шлунка і товстого кишечнику. Плоди б. чорної широко використовують у медици� ні різних країн для лікування цукрового ді� абету, гепатиту, виразкової хвороби шлун� ка та дванадцятипалої кишки [1, 14, 16, 25]. Швейцарські фармакологи рекомендують сік і мус із стиглих ягід б. чорної як фітоте� рапевтичний засіб, що підвищує тонус хво� рого, зменшує біль під час невралгій. В Ук� раїні в науковій медицині як лікарську си� ровину застосовують тільки квітки бузини [8, 14, 16]. Філогенетичні зв'язки родини Sambucaceae До роду Sambucus належать від 35 [31] до 40 видів [32]. Немає одностайної думки щодо систематичного положення роду Sambucus. Більшість дослідників, у тому числі сучасні, відносять рід Sambucus до родини Caprifo� liaceae Juss. (порядок Rubiales) [23, 33, 38]. Л.Д. Оськіна вважає, що обидва роди — Sambucus і Viburnum L. — мають деякі оз� наки анатомічної будови, що роблять їх спорідненими з іншими жимолостевими: залозисті ворсинки на листках з еліпсо� їдальними головками і продихи ранунку� лоїдного типу. Все це свідчить проти ви� ділення роду Sambucus в окрему родину і не заперечує об'єднання родів Sambucus і Viburnum в одну трибу [23]. Однак уже на початку XIX ст. B.C. Du� mortier, Fritch (цит. за [17, 18]) виділяють з родини Caprifoliaceae роди Sambucus, Vi� burnum, Lentago Rafin., Opulus Mill. в ок� 34 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 ЛЛ..ММ.. ККоолліісснниикк,, СС..ВВ.. ККллииммееннккоо ремі родини (fam. Viburnidae y Dumortier, Viburneae y Bartling). Датський систематик Вармінг [4], німецький систематик Ветш� тейн [5] та інші віднесли рід Sambucus до окремої триби. Проте вже Вармінг за мор� фологічними ознаками листків, квіток і плодів виділяє групу бузинних. P. Gasson [35], розглядаючи Caprifoliaceae більш де� тально, погодився з виділенням в монотип� ну родину роду Sambucus. C.R. Metcalfe [36, 37] дослідив низку ознак в анатомічній бу� дові роду Sambucus (наявність кристаліч� ного піску, присутність в стеблі вузьких товстостінних перициклічних волокон, ши� рока серцевина, високоспеціалізована кси� лема). Він вважав, що ці ознаки, поряд з де� якими морфологічними особливостями, до� сить переконливі для визнання самостійно� сті родини Sambucaceae. А.Л. Тахтаджян [28, 30], виділяючи рід Sambucus в окрему родину Sambucaceae, включає її до поряд� ку Dipsacales. Цей порядок стоїть найближ� че до Hydrangeales і походить від одного з древніх його представників. Водночас він близький і до порядку Cornales. Родина Sambucaceae, за А.Л. Тахтаджя� ном [30], відрізняється від інших тетраспо� ричним жіночим гаметофітом Adoxa�типу, а також непарнопірчастоскладними листка� ми, товстою м'якою серцевиною, наявністю в стеблі вузьких, товстостінних перицик� лічних волокон, простою перфорацією су� дин, п'яти�трикісточковими плодами, дов� шим зародком. Саме на цій основі в пізнішій праці він відносить родину Sambucaceae до порядку Adoxales [39], що свідчить про дос� татнє обґрунтування можливості піднесення Sambucus і Viburnum до рангів самостійних монотипних родин, виділених ним раніше. М.В. Нілова [21, 22] вважає, що існують до� сить серйозні відмінності в анатомічній бу� дові кори родів Sambucus і Viburnum, а та� кож інших представників Caprifoliaceae. У роді Sambucus виділено 3 секції [32]: Eu� sambucus, Ebulus, O`ma, пізніше М.Л. Кузь� міна [17, 18] виділила такі секції: Ebulus, Sambucus, Olma. Щодо філогенетичних зв'язків, то на думку A.M. Wilkinson [40, 41], групи Vibur� num і Sambucus походять від примітивних Cornaceous. Водночас він вважав, що за дея� кими рисами рід Sambucus подібний до ва� леріанових (Valerianaceae), що підтверджу� ється даними біохімії (наявність валеріано� вої кислоти). За результатами низки серо� логічних досліджень насіння G.R. Millebrand та P.E. Fairbrothers (цит. за [17, 21]) відміча� ють досить велику подібність між родами Sambucus і Cornus. У пізнішій праці R. Dahlgren [34] вклю� чає монотипну родину Sambucaceae до по� рядку Cornales надпорядку Corniflorae. Fritch (цит. за [21, 22]) відмічає схожість Sambucus, особливо Sambucus ebulus і Va� leriana за габітусом. Він вважає це не збігом, а доказом родинного зв'язку, який однак не дуже близький, тому що представники Va� lerianaceae різко відрізняються від видів Sambucus редукцією кількості членів анд� роцея, наявністю інтрозних пиляків та ін� шими ознаками. Види роду Sambucus та їх ареали Ареал роду Sambucus охоплює помірні і субтропічні райони північної півкулі, пів� денну половину Південної Америки і части� ну Австралії, Cхідну Африку, о. Нова Гві� нея. Дико бузина зростає в південній поло� вині Європи — в Криму, на Кавказі. Куль� тивується в Прибалтиці, західній частині середньої лісової, лісостепової, західної і південної степової зони Європейської час� тини колишнього Радянського Союзу, на Північному Кавказі, в Центральному і Південному Закавказзі [13, 24, 29, 31—33]. У природній флорі України трапляють� ся три види: S. nigra — бузина чорна, S. ra� cemosa L. — б. червона, S. ebulus L. — б. тра� в'яниста. Інтродуковані 9 видів бузини зростають у колекціях ботанічних садів, дендропарків, дендраріїв національних та аграрних університетів [9, 11, 12, 24, 31, 33]. S. nigra (S. vulgaris Neck., S. medulosa Gilib., S. arborescens Gilib., S. florida 35ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 РРіідд SSaammbbuuccuuss LL.. ((SSaammbbuuccaacceeaaee LLiinnkk..)) вв УУккррааїїнніі:: ввииддооввиийй ссккллаадд,, ееккооллооггоо��ггееооггррааффііччннее ...... Salisb.) — б. чорна. Природний ареал — Прибалтика, Крим, Кавказ, Західна Євро� па, зокрема, південь Швейцарії, Західний Сибір, Південно�Західна Африка і Західна Азія. Описаний з Європи. Тип знаходиться у Лондоні [7, 31, 32]. S. racemosa (S. praecox Bernh., S. race� mosa var. glabra Miq., S. sylvestris Bubani, S. racemosa var. a. normalis Schwer, S. racemo� se subsp. euracemon E. Wolf.) — б. кистиста, червона, або звичайна. Природний ареал — райони верхньої і середньої течії Дніпра, верхньої течії Дністра, як здичавіла трап� ляється на площі від Прибалтики до Перед� кавказзя, у горах Західної Європи, у За� хідному Сибіру і на Далекому Сході, Бал� канському півострові. Описаний з Європи. Тип — у Лондоні [32]. S. ebulus L. — б. трав'яниста (бузник). Природний ареал — Центральна і Південна Європа, Крим, південна Прибалтика, Мол� дова, Кавказ, Туркменія, Іран. Описаний з Європи. Тип — у Лондоні [32]. S. canadensis L. — б. канадська. Природ� ний ареал: східна частина Північної Амери� ки від Канади до Флориди і Техасу [7, 27]. S. coreana (Nakai) Kom. et. Abies — б. ко� рейська. Природній ареал — Далекий Схід — південь Примор'я, Китай, Корейський півострів. Описаний з Кореї. Тип — у Токіо [32]. S. kamtschatica E. Woif — б. камчатська. Природний ареал — південна частина Кам� чатки. Ендем. Описаний з культурного ек� земпляра, вирощеного із насіння, привезе� ного з Камчатки В.Л. Комаровим, у Ботаніч� ному саду в Ленінграді. Тип не зберігся [32]. S. latipinna Nakai — б. широколисточко� ва. Природний ареал — Далекий Схід, пів� денна частина Примор'я, Китай, Корейсь� кий півострів. Описаний із середньої части� ни Корейського півострова (провінція Хоан� хай). Тип — у Японії. S. melanocarpa Gray — б. чорноплідна. Природний ареал — захід Північної Аме� рики — від Британської Колумбії до Калі� форнії [32]. S. pubens Michx — б. пухнаста. Природ� ний ареал — Північна Америка — від Пів� денної Канади до Джорджії, Колорадо і Ка� ліфорнії [32]. S. sachalinensis Pojark — б. сахалінська. Природний ареал — Сахалін і Курильські острови. Ендем. Описаний з порту Дуе в се� редній частині Сахаліну. Тип — у Ленін� граді [32]. S. sibirica Nakai — б. сибірська. Природ� ний ареал — Приуралля, Західний і Схід� ний Сибір, Далекий Схід, Китай, північна частина Корейського півострова. Описаний з Алтаю. Тип — у Токіо [32]. S. sieboldiana (Mig) Schwer. — б. Зіболь� да. Природний ареал — Далекий Схід, Са� халін, Курильські острови, Японія. Описа� ний з Японії. Тип — у Нідерландах. S. caеrulea Rafin — б. голуба. Природний ареал — від Британської Колумбії до Ка� ліфорнії і на схід до Монтани та Юти [7]. Морфологічні властивості та біологічні особливості аборигенних видів бузини Б. чорна. Листопадний кущ або низьке де� рево (до 10 м заввишки). Кора ясно�бура, вздовж глибокозморшкувата, гілки сірі, мо� лоді пагони зелені, із сочевичками. Листки до 32 см завдовжки, з (3)5—7(9) листочків, яйцеподібно�еліптичних, 4—12 см завдовж� ки та 1,5—6 см завширшки. Квітки білі з жов� тим відтінком, зібрані в зонтикоподібні су� цвіття, 10—20 см у діаметрі. Плід — ягодо� подібна кістянка, їстівна, з прозорим м'яку� шем та темно�червоним соком, округла або овальна, темно�фіолетово�чорна, 5—6 мм завдовжки, від 5,5 до 6 мм у діаметрі. Цвіте в травні�червні, плодоносить у серпні—верес� ні. Насінина — яйцеподібна кісточка, 3— 4,5 мм завдовжки, до 2 мм завширшки, ясно� жовта або ясно�коричнева, маса 1000 шт. — 3—4,5 г [9, 11, 32]. Б. трав'яниста. Багаторічна трав'янис� та рослина з неприємним запахом, товстим повзучим кореневищем. Стовбур до 1,5 м заввишки, прямий, або слаборозгалужений, голий або має поодинокі волоски. Листки ве� 36 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 ЛЛ..ММ.. ККоолліісснниикк,, СС..ВВ.. ККллииммееннккоо ликі, з (5)9—15 листочків, 5—20 см завдо� вжки. Суцвіття верхівкове. Віночок білий або зверху білий, а всередині рожевий або червоний. Плоди чорні, блискучі, з черво� ним соком, близько 4 мм завдовжки, з трьо� ма (чотирма) яйцеподібними, тригранними насінинами. Цвіте в червні—серпні, плодо� носить у серпні—жовтні [9, 11, 32]. Б. червона. Листопадний кущ або дерево до 5 м заввишки. Листки з 3—8 листочків, 5—8 см завдовжки, 3—4 см завширшки. Квітки жовтувато�білі, в щільних яйце� або колосоподібних суцвіттях. Плід — ягодо� подібна кістянка до 5 мм завдовжки, 3— 4 мм у діаметрі. Цвіте в травні, плодоносить у липні—серпні. Насінина — яйцеподібно� трикутна кістянка, 2,5—4 мм завдовжки, 1—2 мм завширшки, маса 1000 шт. — 1,5— 4 г [9, 11, 32]. Вимоги до умов зростання і деякі особливості культури Бузина — невибаглива рослина, і догляд за нею простіший, ніж за традиційними пло� довими рослинами, вона менш пошкод� жується хворобами і шкідниками, що доз� воляє отримувати екологічно чисту про� дукцію. Бузина — тіньовитривала, але доб� ре плодоносить на освітлених ділянках, зимо� і посухостійка культура. Оскільки бузина цвіте пізно (у травні—червні), то весняними приморозками не пошкоджуєть� ся. Вегетація всіх видів бузини починається пізніше, ніж у інших плодових рослин. Пло� ди достигають у кінці серпня—вересні [1, 2, 15, 19]. До ґрунтів бузина невибаглива, але кра� ще зростає на родючих, вологоємких, за� безпечених азотом і кальцієм, добре дрено� ваних ґрунтах [19, 26]. Сортові саджанці бузини чорної і б. ка� надської формують переважно один стов� бур, хоча сіянцеві рослини частіше культи� вують у вигляді великого куща з великою кількістю гілок. При вирощуванні на висо� кому штамбі бузина чорна, а особливо б. червона, дуже декоративні. Красиво виглядає густа кулеподібна крона під час достигання плодів. Штамбові рослини менш схильні утворювати поросль від кореня та основи стовбура. Схема посадки штамбових рослин — 4,0 × × 1,5—2 м, кущових — 5,0 × 3—4 м. Бузину розмножують як насінням [3, 20], так і вегетативно (живцями, кореневищами та відсадками) [28]. Сортимент і напрями селекції Сортів бузини небагато, вітчизняних сортів немає. В Європі відомі австрійські сорти — Хашберг, Дунай, Прегартен, Тульбинг. Рос� лини цих сортів високоврожайні, супліддя складаються з 5 частин з красивими блис� кучими синьо�чорними плодами, які дости� гають у кінці серпня — на початку вересня. Маса супліддя — 50—70 г. Плоди не осипа� ються. В 1954 р. виведено сорти в Данії — Алесо, Гамбург, Корсор, Самбу. Маса пло� дів у щитку цих сортів 45—60 г, що вдвічі перевищує масу щитка дикорослої форми бузини. Середня маса плоду — 5,3—6,5 г, що також удвічі більше за таку дикорослої форми (3,3 г). У Росії бузину чорну вирощують пере� важно на рівні популяції, яка складається із різноманітних форм, отриманих від ви� сіву насіння. У США відомо близько 30 сортів цієї культури. Багато уваги селекції бузини приділяв Л. Бербанк, вважаючи її більш цікавим видом, ніж шовковиця. Ним виве� дено сорт Сюперб, відібрано форми із світ� ло�забарвленими солодкими плодами, які після сушіння за смаком і зовнішнім вигля� дом були схожі на білі родзинки. Відомі такі американські сорти: Адамс�1, Адамс�2, Кент, Скотіа, Йорк, Вікторія, Джонс, Нова. В наш час найкращими для більшості умов північних областей Америки вважаються сорти Джонс, Скотіа і Адамс, а для східної Канади рекомендують сорти Кент, Нова, Скотіа, Вікторія [15, 26, 27]. В Україні є багато форм різних декора� тивних видів бузини [9, 10, 11, 12]. 37ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 РРіідд SSaammbbuuccuuss LL.. ((SSaammbbuuccaacceeaaee LLiinnkk..)) вв УУккррааїїнніі:: ввииддооввиийй ссккллаадд,, ееккооллооггоо��ггееооггррааффііччннее ...... Основні напрями селекційної роботи з бузиною на сьогодні: збільшення розміру суцвіть і плодів, підвищення щільності м'я� куша, дрібнонасінність, міцні стебла, здат� ність витримати великий врожай, здатність рослин до самозапилення, їх продуктив� ність, одночасність достигання плодів у су� цвітті. В центрі уваги вчених — привабливе забарвлення, ароматність і зменшення терп� кості плодів, стійкість до осипання і підви� щення пристосування рослин до різних клі� матичних умов. Перспективним є створення генотипів з пониклими суцвіттями, тому що типи із суцвіттями, спрямованими догори, більше потерпають від птахів. Інтерес до бузини останнім часом зріс у всьому світі. Вирішені вже деякі важливі се� лекційні питання, створено великоплідні сор� ти, розроблено технологічні методи збирання, очищення і механічного відділення насіння, що значно спростило переробку. Все це дало змогу країнам з промисловим вирощуван� ням бузини налагодити виробництво джему, желе та інших продуктів високої якості і пос� тачання їх на ринок протягом року. Наведені дані щодо значення, стану та перспектив розвитку культури бузини, її ви� мог до умов вирощування свідчать про необ� хідність і можливість культивування різних видів бузини як плодових, лікарських і деко� ративних рослин в умовах Лісостепу Украї� ни, але для цього потрібні додаткові дослі� дження біологічних особливостей розмно� ження та вирощування видів бузини в умовах інтродукції, збереження генофонду перспек� тивних сортів та використання їх у селекції. 1. Андрієнко М.В., Роман І.С. Малопоширені ягідні і плодові культури. — К.: Урожай, 1991. — 168 с. 2. Бейкер Х. Плодовые культуры. — М.: Мир, 1992. — 198 с. 3. Броуз Ф. Мак�Миллан. Размножение рас� тений. — М.: Мир, 1992. — С. 39. 4. Варминг Е. Систематика растений. — М., 1898. — Т. 2. — 840 с. 5. Веттштейн Р. Руководство по система� тике растений. Высшие растения (скрытосемен� ные). — М., 1912. — Т. 2, ч. 2. — 501 с. 6. Витковский В.Л. Плодовые растения ми� ра. — СПб.: Лань, 2003. — С. 253—255. 7. Вульф Є.В., Малеева О.Ф. Мировые ресурсы полезных растений. — Л.: Наука, 1969. — С. 400—401. 8. Губанов И.А., Киселева К.В., Новиков В.С. Дикорастущие полезные растения. — М.: Изд�во Моск. ун�та, 1987. — С. 34. 9. Декоративні рослини природної флори України / Під ред. А.М. Гродзінського. — К.: Наук. думка, 1977. — 224 с. 10. Декоративные садовые растения. Деревья и кустарники. — М., 2000. — С. 97—101. 11. Дендрофлора України. Дикорослі й культи� вовані дерева і кущі. Покритонасінні. Ч. II. — К.: Фітосоціоцентр, 2005. — С. 603—608. 12. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Покрытосеменные / Под ред. Н.А. Кохно. — К.: Наук. думка, 1986. — С. 160—163. 13. Жизнь растений. Цветковые растения / Под ред. акад. А.Л. Тахтаджяна. — М.: Просвеще� ние, 1981. — Т. 5, ч. 2. — С. 377—378. 14. Кащеев А.К. Дикорастущие съедобные растения в нашем питании. — М.: Пищ. пром�сть, 1980. — С. 33. 15. Клименко С.В., Колесник Л.Н. Интереснее шелковицы // Огородник. — 2005. — № 8. — С. 18—20. 16. Кондратюк Е.Н., Ивченко С.И., Смык Г.К. Дикорастущие лекарственные и плодовые расте� ния Украины. — К.: Урожай, 1969. — 178 с. 17. Кузьмина М.Л. Конспект видов семейств Caprifoliaceae, Viburnaceae, Sambucaseae и Ado� xaceae флоры Кавказа // Ботан. журн. — 1996. — 81, № 10. — С. 92—95. 18. Кузьмина М.Л. Значение анатомических признаков зрелого эндокарпия для уточнения сис� темы рода Sambucus (Caprifoliaceae) // Ботан. журн. — 1997. — 82, № 7. — С. 73—78. 19. На ниве кубанской: Дайджест�издание. — Краснодар, 2001. — № 3 (18). — С. 80—82. 20. Николаева М.Г., Разумова М.В., Гладко� ва В.Н. Справочник по проращиванию покоящихся семян. — Л.: Наука, 1985. — С. 262. 21. Нилова М.В. История таксономического изу� чения семейства Caprifoliaceae // Ботан. журн. — 2001. — 86, № 7. — С. 65—74. 22. Нилова М.В. Сравнительная анатомия коры представителей семейства Caprifoliaceae // Ботан. журн. — 2001. — 86, № 11. — С. 37—48. 23. Оськина Л.Д. Система семейства жимолос� тных (fam. Caprifoliaceae Juss.): Автореф. дис. … канд. биол. наук. — Нальчик, 1974. — 21 с. 24. Плотникова Л.С. Ареалы интродуцирован� ных древесных растений флоры СССР. — М.: Нау� ка, 1983. — С. 241—242. 38 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2006, № 3 ЛЛ..ММ.. ККоолліісснниикк,, СС..ВВ.. ККллииммееннккоо 25. Попов А.П. Лекарственные растения в на� родной медицине. — К.: Здоров'я, 1994. — С. 29—32. 26. Радюк А.Ф., Радюк В.А. Плодово�ягодный сад. — Минск: Ураджай, 1997. — С. 524—525. 27. Селекция плодовых растений. — М.: Колос, 1981. — С. 375—376. 28. Тахтаджян А.Л. Система и филогения цветковых растений. — М., Л.: Наука, 1966. — 611 с. 29. Тахтаджян А.Л. Флористические области земли. — Л.: Наука, 1978. — 248 с. 30. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофи� тов. — Л.: Наука, 1987. — С. 225. 31. Флора европейской части СССР. Т. III. Дву� дольные // Под ред. Ан. А. Федорова. — Л.: Наука, 1978. — С. 10—12. 32. Флора СССР. — М.; Л.: Изд�во АН СССР, 1958. — Т. 23. — 776 с. 33. Черепанов С.К. Сосудистые растения Рос� сии и сопредельных государств (в пределах быв� шего СССР). — СПб.: Мир и семья, 1995. — С. 906. 34. Dahlgren R. General aspects of angiosperm evolution and macrosystematics // Nordic J. Bot. — 1983. — 3. — P. 119—149. 35. Gasson P. The identification of eight woody genera of the Caprifoliaceae by selected features of their root anatomy // Bot. J. Lin. Soc. — 1979. — 78, N 4. — P. 267—284. 36. Metcalfe C.R. The systematic anatomy of the vegetative organs of the angiosperm // Biol. Rev. — 1946. — 21, N 4. — P. 159—172. 37. Metcalfe C.R., Chalk L. Anatomy of the dico� tyledons. — Oxford, 1950. — Vol. 2. — 1500 p. 38. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs. — New York, 1949. — P. 826—829. 39. Takhtajan A.L. Diversity and classification of flowering plants. — New York, 1997. — 643 p. 40. Wilkinson A.M. Floral anatomy and mor� phology of some spesies of the tribes Linnaceae and Sambucaceae of the Caprifoliaceae // Amer. J. Bot. — 1948а. — 35. — P. 365—371. 41. Wilkinson A.M. Floral anatomy and mor� phology of some spesies of the genus Viburnum of the Caprifoliaceae // Amer. J. Bot. — 1948в. — 35. — P. 455— 465. Рекомендував до друку В.Г. Собко Л.М. Колесник, С.В. Клименко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев РОД SAMBUCUS L. (SAMBUCACEAE LINK.) В УКРАИНЕ: ВИДОВОЙ СОСТАВ, ЭКОЛОГО� ГЕОГРАФИЧЕСКОЕ РАСПРОСТРАНЕНИЕ, БИОМОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ, ПЕРСПЕКТИВЫ КУЛЬТИВИРОВАНИЯ Освещены вопросы филогенеза, эколого�географи� ческого распространения, интродукции и перспектив культивирования представителей рода Sambucus L. в Украине. Приведены биоморфологическая харак� теристика 3 аборигенных и 9 интродуцированных ви� дов, мировой сортимент, проанализированы особен� ности размножения. L.M. Kolisnyk, S.V. Klimenko M.M. Grуshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv GENUS SAMBUCUS L. (SAMBUCACEAE LINK.) IN UKRAINE: SPECIES STRUCTURE, ECOLOGICAL AND GEOGRAPHICAL DISTRIBUTION, BIOMORPHOLOGICAL FEATURES, PERSPECTIVES OF CULTIVATION The questions of ecological and geographical distributi� on, phylogenesis, introduction and perspectives of cul� tivation of Sambucus L. species in Ukraine have been presented. The biomorphological characteristic of 3 natural and 9 introduction species and worlds sorts are given. The features of their propagation are analyzed.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-858
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:46:24Z
publishDate	2006
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/1d/38f79123aeb60dc4a54d41277fa74a1d.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-8582019-12-26T21:05:33Z Genus Sambucus L. (Sambucaceae Link.) in Ukraine: species structure, ecological and geographical distribution, biomorphological features, perspectives of cultivation Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування Kolisnyk, L.M. Klimenko, S.V. The questions of ecological and geographical distributi on, phylogenesis, introduction and perspectives of cultivation of Sambucus L. species in Ukraine have been presented. The biomorphological characteristic of 3 natural and 9 introduction species and worlds sorts are given. The features of their propagation are analyzed. Висвітлено питання філогенезу, еколого-географічного поширення, інтродукції та перспективи культивування представників роду Sambucus L. в Україні. Наведено біоморфологічну характеристику 3 аборигенних і 9 інтродукованих видів, світовий сортимент, проаналізовано особливості розмноження. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2006-09-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/858 10.5281/zenodo.2567050 Plant Introduction; Vol 31 (2006); 32-38 Інтродукція Рослин; Том 31 (2006); 32-38 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377819 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/858/822 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Kolisnyk, L.M. Klimenko, S.V. Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title	Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title_alt	Genus Sambucus L. (Sambucaceae Link.) in Ukraine: species structure, ecological and geographical distribution, biomorphological features, perspectives of cultivation
title_full	Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title_fullStr	Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title_full_unstemmed	Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title_short	Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
title_sort	рід sambucus l. (sambucaceae link.) в україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/858
work_keys_str_mv	AT kolisnyklm genussambucuslsambucaceaelinkinukrainespeciesstructureecologicalandgeographicaldistributionbiomorphologicalfeaturesperspectivesofcultivation AT klimenkosv genussambucuslsambucaceaelinkinukrainespeciesstructureecologicalandgeographicaldistributionbiomorphologicalfeaturesperspectivesofcultivation AT kolisnyklm rídsambucuslsambucaceaelinkvukraínívidovijskladekologogeografíčnepoširennâbíomorfologíčníosoblivostíperspektivikulʹtivuvannâ AT klimenkosv rídsambucuslsambucaceaelinkvukraínívidovijskladekologogeografíčnepoširennâbíomorfologíčníosoblivostíperspektivikulʹtivuvannâ

Рід Sambucus L. (Sambucaceae Link.) в Україні: видовий склад, еколого-географічне поширення, біоморфологічні особливості, перспективи культивування

Репозитарії

Схожі ресурси