Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція

We describe of specific composition, distribution, in  troductions and selections processes of genus Armeniaca Mill. and specify the Ukrainian genus and fruit name. The characteristic of apricots variety breeded in the M.M. Gryshko National Botanical Gardens of the NAS of Ukraine. We co...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автори: Kudrenko, I.K., Sobko, V.G.
Формат: Стаття
Мова:Англійська
Опубліковано: M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005
Онлайн доступ:https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/912
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Plant Introduction
Завантажити файл: Pdf

Репозитарії

Plant Introduction
_version_ 1860124446885412864
author Kudrenko, I.K.
Sobko, V.G.
author_facet Kudrenko, I.K.
Sobko, V.G.
author_sort Kudrenko, I.K.
baseUrl_str https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection OJS
datestamp_date 2019-12-28T13:55:56Z
description We describe of specific composition, distribution, in  troductions and selections processes of genus Armeniaca Mill. and specify the Ukrainian genus and fruit name. The characteristic of apricots variety breeded in the M.M. Gryshko National Botanical Gardens of the NAS of Ukraine. We consider the etymology and symantic genus folk name.
doi_str_mv 10.5281/zenodo.2584215
first_indexed 2025-07-17T12:47:00Z
format Article
fulltext У своїй основній праці "Система природи" поряд із бінарною номенклатурою Карл Лінней чітко опрацював супідрядність сис тематичних категорій: клас, порядок, рід, вид [2]. В основу класифікації покладено кількість, розміри і розміщення тичинок і маточок, проте не рідко дослідник викорис товував й інші морфологічні ознаки. При опрацюванні родини Шипшинові (Rosaceae) вперше пропонується термін "кістянка" — drupa і всі рослини цієї родини, що мають такі плоди, об'єднані у збірний рід Drupa, до складу якого ввійшли Слива, Персик, Миг даль і Абрикоса в сучасному обсязі і ро зумінні цих родів. У відомій праці "Філосо фія ботаніки" К. Лінней пише: "Турнефор первым установил родовые признаки с соб людением всех признаков науки". В цій же праці Турнефор виділив роди Armeniaca, Cerasus, Lavrocerasus i Prunus [6]. Отже, К. Лінней знав про існування та ких родів, проте, надаючи надмірно пе ребільшеного значення плоду кістянці, не визнавав рід Armeniaca і описував абрико су під видовою назвою Prunus аrmeniaca L., ставлячи, таким чином, знак рівності Dru pa = Prunus. У 1786 р. англійський садівник і ботанік Філіпп Міллер дійшов висновку, що лін неєвський рід Prunus дуже розмаїтий, ви лучив з нього рослини вірменського поход ження і відновив турнефорівську назву ро ду Armeniaca, описавши вже звичайний тоді для Європи вид під назвою A. vulgaris Mill. Зауважимо, що на теренах Європи вперше рослина згадується у працях пись менників I ст. н. е. — добре знаного агронома Колумели і військового лікаря Діоскорида — яку вони іменували сливою вірменською — Prunus armeniacum. Вірогідно, що в Рим і Афіни рослина була завезена з Вірменії, де вона тоді культивувалась, адже достовір них даних про природне зростання її на Кавказі немає — на території Вірменії і Да гестану трапляються лише здичавілі особи ни. За А. Бремом, в Європу абрикоса була завезена з Вірменії Александром Маке донським [1]. Існує також альтернативна думка, з якою не можна не погодитись, що в Європу абрикоса була завезена із Персії чи Османської імперії, куди вона потрапила з Китаю, де і понині формує численні при родні гірські популяції. У сучасному розумінні рід Armeniaca налічує 8 видів, ареал якого охоплює Китай, Японію, Маньчжурію, Далекий Схід, Сибір, Середню Азію і Монголію. Рід залишається дуже неоднорідним і поліморфним. Два йо го види — абрикоса сибірська і Давида — мають дуже гірке, неїстівне опліддя, яке при дозріванні втрачає сік, тобто стає су хим, до того ж воно зовні опушене і схоже на плід мигдалю не тільки морфологічно, а й за господарськими ознаками. 20 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 УДК 582.711.713:581.522.4+581.95:631.52 І.К. КУДРЕНКО, В.Г. СОБКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 РІД ARMENIACA MILL. (ROSACEAE JUSS.): ВИДОВИЙ СКЛАД, ГЕОГРАФІЯ, ІНТРОДУКЦІЯ, СЕЛЕКЦІЯ Подано відомості щодо видового складу, поширення, інтродукційного і селективного процесів у роді Armeniaca Mill., уточнено українську родову назву та назву плоду. Наведено опис сортів абрикоси селекції Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України. Розглянуто етимологію і семантику народних назв. © І.К. КУДРЕНКО, В.Г. СОБКО, 2005 Абрикоса японська (A. mume Sieb.) культивується переважно як декоративна рослина та як імунна проти захворювань підщепа. Сорти, які культивують у східно приокеанських країнах, належать до виду A. ansu (Kom.) Kost. Суходільні регіони Єв разії заполонили сорти абрикоси звичайної, природний ареал якої складається з двох локалітетів: східного — Китайського і за хідного — Тянь Шанського [8]. Досить незвичайним представником ро ду Armeniaca є опушеноплодий, або чор ний, абрикос — A. dasycarpa (Ehrh.) Pers., який наочно демонструє гарну сумісність при схрещуванні різних видів підродини Prunoideae: він має ознаки як аличі, так і абрикоси. За листками і габітусом крони, а також за плодами темного забарвлення зі смаком здичавілої сливи він відрізняється від інших видів абрикоси. Взагалі ж абрикоса є типовим перехрес ником, тобто для її запліднення необхідно перенесення пилку з іншої рослини, най краще — від іншого сорту. Тому постала проблема забезпечення садівництва само плідними сортами. Цей напрям відбору налічує не одну сотню років. Унаслідок ба гатовікової культури абрикоси було виве дено багато самоплідних сортів. Однак сор ти ці майже всі європейської групи. Відо мий знавець роду Armeniaca — К.Ф. Кості на [4] — розділила сорти абрикоси на 4 основних групи: середньоазійську, ірано закавказьку, європейську та маньчжуро сибірську. Перша група об'єднує сорти са мобезплідні, які виникли завдяки стихійно му розмноженню кращих форм насінням. Вищий рівень садівництва в Європі, а са ме — вегетативні клони відібраних само плідних сортів, забезпечили більш стабіль ні врожаї плодів. Коли і звідки з'явилась абрикоса звичай на на території України ботанічній науці достеменно невідомо. За археологічними і палеоботанічними дослідженнями, вона з'являється на території нашої країни в окультурених шарах ранньотрипільської цивілізації близько IV тисячоліття до нашої ери [9]. Аналізуючи семантику назв виду, поши рених у науковій літературі і в народному побуті, можна припустити, що проникали вони різними шляхами. Термін "абрикоса" запозичений із Західної Європи, де він схо же вимовляється в багатьох латино ро манських мовах: у Німеччині — це Abri cose, в Голландії — Abricoos, в Іспанії — Abercoque, в Португалії — Abricoza. Стве рджують, що саме з Португалії чи з Німеч чини через Польщу була запозичена назва, яка спочатку з'явилась у західних регіонах України. А. Брем пише, що араби називали абри косу attaikuk, а іспанці трансформували її в abboricoque. Назва "мореля" походить від латинізова ного слова amarelum, що виникло на основі слів "de Armenia" — із Вірменії, яке і донині поширене в окремих провінціях Італії. От же, абрикоса звичайна як рослина з'явила ся на території України із заходу, про що свідчать дві згадані українізовані її назви. Термін "жерделя" прийшов в Україну з Ту реччини чи Ірану, де він турецькою тран скриптується як zezdali, а перською — zаz dalu і перекладається як "золотий плід" та є етимологічним відповідником праслов'ян ського zoito — золото. До речі, в кримських татар назва "абрикос" звучить як "зердалі". Нині назви "мореля" і "жерделя" стосують ся звичайних рослин і дрібних плодів, "аб рикоса" — культурних особин і крупних плодів. Згідно з ботанічною номенклату рою доцільно вид і рослину іменувати аб рикосою (ж. р.), а плід — абрикосом (ч. р.) [5]. Зазначимо, що народних фітонімів сто совно абрикоси дуже багато, особливо часто вони трапляються в прикордонних регіо нах, зокрема в Закарпатті і на Буковині. До таких належать: боросква, дзердзурка, зарзарі, косинкса. Абрикоса звичайна — дуже поліморф ний вид, широка амлітуда мінливості якого зумовлена інтенсивною культурою. 21ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція Відзначають такі його різновиди: var. pendula Jacq. — пагони рослини по никлі; var. variegata C. K. Schu — листки стро каті; var. cozdifosia Sez. — листки з широкою серцеподібною основою; var. communis Schumbler et Martens — охоплює здичавілі особини; var. stricta Van Houtte — рослини з пірамідальною кроною [8]. Стихійно інтродукція абрикоси на тери торію України розпочалася у ХVІІ ст. зав дяки торгівлі з південними країнами. У ХVІІІ ст. з'являються наукові описи півден них плодових культур, що вирощувалися в Полтаві. З початку XX ст. інтродукцією і се лекцією абрикоси в Україні займаються на науковій основі. У своєму колекційному са ду Л.П. Симиренко вивчав близько 3000 сор тів плодових культур, у тому числі 69 сортів абрикоси. Багато з цих сортів згодом були поширені в Україні [7]. Роботи академіка М.Ф. Кащенка з аклі матизації абрикоси в період 1914—1935 рр. поклали початок селекційній роботі з цією культурою в умовах Києва. Колекція сортів і форм, зібрана в Акліматизаційному саду М.Ф. Кащенка, в 1975 р. була перенесена в Національний ботанічний сад ім. М.М. Гриш ка. Роботу вченого з акліматизації, а згодом і селекції абрикоси й інших південних куль тур на півночі України, продовжив І.М. Шай тан з колегами. З 1945—1946 рр., одночасно з будівницт вом Ботанічного саду АН УРСР, створюєть ся і колекція південних плодових культур. Сорти і форми були отримані з Угорщини, Болгарії, Ірану, Китаю, США, Канади, республік колишнього Радянського Союзу. І.М. Шайтан і Л.М. Чуприна використовува ли в селекційній роботі форми М.Ф. Кащен ка, а також світовий генофонд абрикоси. Одним з недоліків абрикоси як плодової культури є короткий період її спокою. В роки з ранніми відлигами і пізніми заморозками часто пошкоджуються генеративні бруньки, внаслідок цього врожай плодів не завжди відповідає потенційним можливостям сорту. Негативний вплив виявляють також весняні тумани і дощі, що сприяють перенесенню грибкових захворювань. Дуже актуальним у селекції абрикоси є використання форм із тривалим періодом спокою й одержання мо розостійких міжвидових гібридів, стійких до моніліозу і клястероспоріозу. Незважаючи на несприятливі погодні умови навесні (пізньовесняні заморозки) 1999 і 2000 років, значна кількість сортів, створених у НБС ім. М.М. Гришка, — Київ ський консервний, Ботсадівський, Пам'ять Кащенка і деякі інші перспективні фор ми — мали врожай на 4,5 бали. Найменше постраждали від температурних коливань голоплідні форми. Гірше перенесли замо розки великоплідні сорти. Сорт Ботсадівский має у своєму генотипі властивості кащенківских форм, зокрема, материнською формою при схрещуванні був гібрид Кащенка № 84. Сорт Пам'ять Ка щенка, хоча і виведений з насіння південно го походження, відрізняється значною зи мостійкістю. Сорти ці заслуговують на ши роке впровадження в промислове й аматор ське садівництво. Сорт Пам'ять Кащенка є перспективним для селекції на крупно плідність. До Реєстру сортів 2001 р. було внесено такі сорти абрикоси, як Ботсадівський, Пам'ять Кащенка. Автори: І.М. Шайтан, Л.М. Чуприна, І.К. Кудренко. Пам'ять Кащенко (див. рисунок) виро щено з насіння південного походження. Дерево ошатне, середньої сили росту, з під вищеною зимостійкістю. Плоди опукло овальні, ледве сплюснуті з боків до верши ни, великі, масою 45—50 г, жовті, з карміно вим рум'янцем при основі плоду, високих смакових якостей. М'якоть жовтогаряча, соковита, щільна, духмяна та запашна. Вміст цукру — 12,0%, кислоти — 1,0%, де густаційна оцінка — 5 балів. Кісточка се редніх розмірів, округла, масою 4 г, легко відокремлюється від м'якоті. 22 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 І.К. Кудренко, В.Г. Собко Плоди достигають у другій половині липня. Врожайність з одного дерева — 40—50 кг. Сорт відзначається підвищеною зимостій кістю. Плоди універсального використання у свіжому, консервованому вигляді, а та кож для виготовлення сухофруктів. Ботсадівський. Сорт гібридного поход ження — форма Кащенка 84 × Литовченко, раннього терміну дозрівання (кінець липня). Дерево середньої сили росту. Плоди ве ликі, масою 40—50 г, округлі, сплюснуті з боків. Шкірочка із середньою опушеністю. Основне забарвлення плоду — жовте, з розмитим рум'янцем. Плоди дуже приваб ливі. М'якоть жовта, ніжна, соковита, со лодка, смачна. Дегустаційна оцінка — 5 ба лів. Кісточка середнього розміру, масою 4—5 г, вільно відокремлюється від м'якоті. Урожайність з дерева 80—100 кг. Сорт відзначається підвищеною зимостійкістю, має регулярне плодоношення. Плоди універ сального використання. Абрикоса належить до популярних кіс точкових плодових порід в Україні і на Північному Кавказі. Вона відзначається ду же швидким ростом і відносно раннім пло доношенням. На 3—4 й рік після посадки рослини досягають генеративного стану, а з п'ятого і шостого року входять у щорічне плодоношення. Важливою особливістю абрикоси є раннє достигання плодів (ли пень) — після черешень і перед достиган ням слив, літніх яблук і груш. Задовільно зростає абрикоса на піщаних і кам'янистих ґрунтах. Вона є однією з най більш засухостійких плодових порід (після мигдалю). Відносно невибаглива до умов зростання. Властивостями цими відрізня ються сіянці — жерделі або морелі, у зв'яз ку з чим ця порода заслуговує на увагу для вирощування у вітрозахисних смугах уз довж доріг, насадженнях для захисту ґрун тів від ерозії. Серед кісточкових плодових порід за врожайністю і довговічністю дере ва абрикоси посідають одне з перших місць, даючи у відповідних кліматичних умовах за правильного агротехнічного догляду у се редньому 8—10 т плодів з 1 га, а в окремі роки до 20 т і вище. Вступаючи в плодоношення на 3—4 й рік після посадки, дерева абрикоси в п'яти річному віці дають уже по 3—5 кг з одного дерева, у 7 років — 15—20 кг, до 15—20 ро ків дають врожаї до 60 — 100 кг з дерева. Врожай з дуже розвинутих дерев низки за кавказьких і середньоазіатських сортів не рідко досягає 300—400 кг, а в окремих ви падках — до 700 кг з дерева. На теренах України та Європи абрикоса звичайна трапляється лише в культурі. В природних умовах іноді можна натрапити на здичавілі особини з дрібними плодами під назвою "жерделі" або "морелі". На узбе режжі Чорного моря доцільне культиву вання абрикоси ансу (A. ansu), пристосова ної до умов морського (океанічного) клімату. 23ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція Абрикос сорту Пам'ять Кащенка Для північно східних районів України як зимостійку підщепу рекомендують абрико су сибірську. Основна цінність абрикоси звичайної — її плоди, які називають абрикосами, хоча морфологічно цей плід є кістянкою, що складається із соковитого, смачного та їстів ного опліддя чи оплодня, що огортає тверду кам'янисту кісточку, яка в свою чергу охо роняє і зберігає в недоторканості насінину. Насінина чимала (2—3 г), багата на олію солодкуватого і гірко солодкуватого смаку. Кількість олії коливається в межах від 45 до 58% на суху речовину. Оплодень містить від 5 до 20% цукрів, в умовах культури збіль шується у розмірах у напрямку з півночі на південь. Високою цукристістю славляться закавказькі та середньоазіатські сорти. До складу цукрів входить сахароза (3—10%), глюкоза (0,2—3,9%), фруктоза (0,07—3%), мальтоза (0,05—2,4%) і декстрин (0,23— 1,7%). Плоди, насіння і абрикосова камедь ви соко ціняться в офіційній та народній меди цині. М'якоть плодів, окрім цукрів, містить понад 2,5% органічних кислот (яблучну, ли монну, винну, саліцилову), близько 10 мг% аскорбінової кислоти, пектини (1%), бета каротин (1,6 мг%), тіамін, рибофлавін, фла воноїди, калій (305 мг %), залізо, срібло то що. Лікувальна цінність плодів абрикоси звичайної зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро і макроелементів, цукрів тощо. Свіжі абрикоси корисно вживати під час вагітності, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки ротової порожни ни, трофічних виразках гомілки, серцево судинних захворюваннях, що супроводжу ються набряками. Сушені абрикоси (урюк, курага) рекомендують вживати при атеро склерозі, коронарній недостатності як дже рело добре засвоюваного калію. У наш час особливої актуальності набу ває використання плодів абрикоси як анти оксидантів для виведення з організму солей важких металів і радіонуклідів. Пектини, що відіграють основну роль у цьому, ста новлять 2,3% на сиру речовину. Завдяки та кому високому вмістові пектинів плоди аб рикоси використовують для приготування високоякісних мармеладів, желе, конфітю рів, джемів. Мінеральний і вітамінний склад плодів абрикоси відрізняється особливою цінністю [8]. Кількість провітаміну А у сирих плодах досягає 3—5 мг %, тобто за вмістом кароти ну їх можна порівняти з яєчним жовтком. Також в абрикосі містяться вітаміни В1, В2, С, Е, Р, РР, фолієва кислота. Найважливішими мінеральними компо нентами є калій, магній і залізо. Калій має протиатеросклеротичну й антигіпертонічну дію, магній — антиспазматичні і судинороз ширювальні властивості, залізо необхідне для підтримки оптимального складу крові. Властивість плодів абрикоси відновлювати гемоглобін у крові робить його цінним засо бом при лікуванні недокрів'я. У плодах міститься багато зольних еле ментів, що сприяють підтримці кислотно лужної рівноваги в крові. У меншій кіль кості представлені цинк, алюміній і мідь. М'якоть плоду має у своєму складі велику кількість речовин фенольної природи. Свіжі абрикоси рекомендується вжива ти дітям при гіпо й авітамінозах. Хворим на діабет і ожиріння свіжі та сушені плоди абрикоси слід вживати в обмеженій кіль кості. При сонячних опіках обличчя вико ристовують маски зі свіжого соку. Насіння абрикоси звичайної йде на виго товлення олії, яка містить емульсин, гліко зид амігдалін і використовується в парфу мерній і харчовій промисловості так само, як персикова або мигдалева олія. Абрикосова камедь (Gummi Armeniacae) виробляється у вигляді порошку білого або жовтого кольору й інколи застосовується як обволікаючий засіб. В Європу, про що вже йшлося, абрикоса потрапила близько двох тисяч років тому, а, можливо, пізніше. Абрикосу високо цінили давні єгиптяни, про що свідчать списки рослин на плитах 24 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 І.К. Кудренко, В.Г. Собко царських пірамід. У придворному "квадрат ному" саду Тель ель Амарни (ХVI ст. до н. е.) разом з фініковою пальмою, гранатовим де ревом та оливою висаджували, щоправда по кутках, і абрикосу [3]. Абрикоса є однією з пріоритетних куль тур. Такий значний інтерес до неї зумовле ний надзвичайно цінними якостями плодів. Тому сьогодні, коли Україна починає про водити політику інтеграції у світову торгів лю, актуальним є впровадження нових ви сокопродуктивних сортів абрикоси вітчиз няної селекції. 1. Брем А. Жизнь растений. — М.: Эксма, 2004. — 345 с. 2. Житков Е.М. Система Линнея и система Ла марка // Бюл. МОИП. Отделение биол. — 1940. — 49. —Вып. 1. — С. 1—18. 3. Кернер фон Марилаун. Жизнь растений. Ис тория растений. — СПб.: типогр. "Просвещение", 1902. — Т. 2. — 841 с. 4. Костина К.Ф. Исследования по самоопыле нию абрикоса // Тр. Гос. Никит. ботан. сада. — 1970. — Т. ХLV. — С. 7—17. 5. Котів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. — К. : Наук. дум ка, 2004. — 710 с. 6. Линней К. Философия ботаники. — М.: Нау ка, 1989. — 456 с. 7. Симиренко Л.П. Иллюстрированное описа ние маточных коллекций питомника. — К.: Изд во Импер. ун та, 1901. — 410 с. 8. Флора СССР. — М.: Изд во АН СССР, 1941. — Т. 10. — 675 с. 9. Янушевич З.В. Культурные растения юго запада СССР по палеоботаническим исследовани ям. — Кишинев: Штиинца, 1976. — 187 с. Рекомендувала до друку Н.С. Гриненко И.К. Кудренко, В.Г. Собко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев РОД ARMENIACA MILL. (ROSACEAE JUSS.): ВИДОВОЙ СОСТАВ, ГЕОГРАФИЯ, ИНТРОДУКЦИЯ, СЕЛЕКЦИЯ Представлены сведения о видовом составе, рас пространении, интродукционном и селекционном процессах в роде Armeniaca Mill., уточнено украин ское родовое название и название плода. Даны опи сания сортов абрикоса селекции Национального ботанического сада им. Н.Н. Гришко НАН Украины. Рассматривается этимология и семантика народ ных названий. I.K. Kudrenko, V.G. Sobko M.M. Gryshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv GENUS ARMENIACA MILL. (ROSACEAE JUSS.): SPECIFIC COMPOSITION, GEOGRAPHY, INTRODUCTION, SELECTION We describe of specific composition, distribution, in troductions and selections processes of genus Arme niaca Mill. and specify the Ukrainian genus and fruit name. The characteristic of apricots variety breeded in the M.M. Gryshko National Botanical Gardens of the NAS of Ukraine. We consider the etymology and symantic genus folk name. 25ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 4 Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
id oai:ojs2.plantintroduction.org:article-912
institution Plant Introduction
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2025-07-17T12:47:00Z
publishDate 2005
publisher M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv wwwplantintroductionorg/5e/46e7706ab13afa149c00267590de215e.pdf
spelling oai:ojs2.plantintroduction.org:article-9122019-12-28T13:55:56Z Genus Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): specific composition, geography, introduction, selection Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція Kudrenko, I.K. Sobko, V.G. We describe of specific composition, distribution, in  troductions and selections processes of genus Armeniaca Mill. and specify the Ukrainian genus and fruit name. The characteristic of apricots variety breeded in the M.M. Gryshko National Botanical Gardens of the NAS of Ukraine. We consider the etymology and symantic genus folk name. Подано відомості щодо видового складу, поширення, інтродукційного і селективного процесів у роді Armeniaca Mill., уточнено українську родову назву та назву плоду. Наведено опис сортів абрикоси селекції Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України. Розглянуто етимологію і семантику народних назв. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005-12-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/912 10.5281/zenodo.2584215 Plant Introduction; Vol 28 (2005); 20-25 Інтродукція Рослин; Том 28 (2005); 20-25 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377831 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/912/875 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle Kudrenko, I.K.
Sobko, V.G.
Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title_alt Genus Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): specific composition, geography, introduction, selection
title_full Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title_fullStr Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title_full_unstemmed Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title_short Рід Armeniaca Mill. (Rosaceae Juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
title_sort рід armeniaca mill. (rosaceae juss.): видовий склад, географія, інтродукція, селекція
url https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/912
work_keys_str_mv AT kudrenkoik genusarmeniacamillrosaceaejussspecificcompositiongeographyintroductionselection
AT sobkovg genusarmeniacamillrosaceaejussspecificcompositiongeographyintroductionselection
AT kudrenkoik rídarmeniacamillrosaceaejussvidovijskladgeografíâíntrodukcíâselekcíâ
AT sobkovg rídarmeniacamillrosaceaejussvidovijskladgeografíâíntrodukcíâselekcíâ