Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень

Achievements of scientists of fruit bearing plants acclimatization department are showed. Main long-term trends of researches are determined.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
Hauptverfasser:	Moroz, P.A., Kudrenko, I.K.
Format:	Artikel
Sprache:	Englisch
Veröffentlicht:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005
Online Zugang:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/932
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Institution

Plant Introduction

_version_	1860124529479647232
author	Moroz, P.A. Kudrenko, I.K.
author_facet	Moroz, P.A. Kudrenko, I.K.
author_sort	Moroz, P.A.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-12-28T16:36:17Z
description	Achievements of scientists of fruit bearing plants acclimatization department are showed. Main long-term trends of researches are determined.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2584296
first_indexed	2025-07-17T12:47:13Z
format	Article
fulltext	61ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція плодових рослин — невичерп� не джерело розширення асортименту і збільшення виробництва плодів. Важлива роль в розвитку досліджень з інтродукції нових видів і сортів плодових культур в Ук� раїну належить видатним ученим Л.П. Си� миренку та М.Ф. Кащенку. Л.П. Симиренко в 1888 р. створив розсадник і колекційно� помологічний сад, на базі якого пізніше бу� ла організована Мліївська дослідна станція садівництва (нині Інститут садівництва іме� ні Л.П. Симиренка). Академік М.Ф. Кащенко заснував у Києві Акліматизаційний сад (1914 р.), в якому створив селекційний фонд персика, абрикоси, айви, черешні, кизилу, вперше інтродукував актинідію (Actinidia kolomicta Max., Actinidia arguta Planch.), хеномелес (Chaеnomeles japonica Lindl.), шефердію (Shepherdia argentea Nutt.), каш� тан посівний (Castanea sativa Mill.). М.Ф. Кащенко висіяв насіння європей� ських та американських сортів персика і до 1935 р. виростив три покоління цієї півден� ної культури. У 1936 р. серед сіянців треть� ого покоління було відібрано найкращі се� лекційні номери, які отримали статус сор� тів: Серпневий Кащенка 118 і Серпневий Кащенка 163. М.Ф. Кащенко вивів також зимостійкі й урожайні форми абрикоси, зокрема селекційні номери 16 (відібраний із сіянців місцевих форм) та 84 (відібраний із сіянців південних сортів). Сорти персика се� лекції М.Ф. Кащенка були використані в Українському науково�дослідному інсти� туті садівництва (м. Київ) як вихідний ма� теріал для створення нових сортів (наприк� лад, Київського раннього та інших) [10, 46, 47]. Започатковані Л.П. Симиренком та М.Ф. Кащенком дослідження з інтродукції в Лісостеп України південних і нових пло� дових культур продовжили науковці від� ділу акліматизації плодових рослин На� ціонального ботанічного саду ім. М.М. Гриш� ка НАН України. Ця робота має важливе соціальне значення, оскільки плоди півден� них, нових і малопоширених плодових куль� тур містять біологічно активні речовини лікувально�профілактичної дії, які особли� во потрібні людському організму в умовах забрудненого середовища. Використання в харчуванні плодів персика, абрикоси, али� чі, айви, кизилу, актинідії, горіха волосько� го сприяє виведенню з організму радіо� нуклідів, важких металів та інших шкідли� вих речовин, зміцненню здоров'я, підви� щенню працездатності людини. Корисні властивості плодів цих культур зберігають� ся при переробці. Нові та малопоширені плодові культури, порівняно з традиційними (яблуня, груша, слива та інші), значно менш уражуються шкідниками і хворобами, що дає змогу одержувати екологічно безпечну продук� цію. Після смерті М.Ф. Кащенка у 1935 р. Акліматизаційний сад увійшов до складу Інституту ботаніки, а з 1944 року перейшов УДК 631.524:631.52:634.1/7 П.А. МОРОЗ, І.К. КУДРЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 ІНТРОДУКЦІЯ І СЕЛЕКЦІЯ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР: ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕНЬ Показано досягнення науковців відділу акліматизації плодових рослин, визначено основні перспективні напрями досліджень на майбутнє. © П.А. МОРОЗ, І.К. КУДРЕНКО, 2005 62 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко у відання Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР [20]. У 1975 р. кращі селекційні форми півден� них плодових культур були перенесені в Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР у зв'язку з ліквідацією Аклі� матизаційного саду [47]. Подальший розвиток досліджень з ін� тродукції нових і малопоширених плодових культур пов'язаний з ім'ям видатного вче� ного�інтродуктора і селекціонера І.М. Шай� тана, який створив близько 100 нових селек� ційних форм персика, абрикоси, аличі, ак� тинідії, лимонника китайського, винограду та низькорослої яблуні з плакучою кроною. І.М. Шайтан працював в Саду з 1946 до 1996 р. У вересні 1946 р. Іван Миронович вступив до аспірантури за спеціальністю "генетика і селекція" при ЦРБС АН Ук� раїни, яку закінчив у 1949 р. і захистив кан� дидатську дисертацію на тему: "Биологи� ческие особенности плодовых культур при отдаленной гибридизации" (керівник — академік М.М. Гришко). Разом з Д.Ф. Лих� варем він брав участь у підготовці гене� рального плану будівництва Ботанічного саду АН УРСР, вносив пропозиції щодо ко� лекцій і ділянок плодового саду. І.М. Шайтан очолював групу плодових культур, яка входила до складу відділу біології рослин (1947—1950). Створенням експозиційних і колекційних ділянок пло� дових рослин у 1947—1950 рр. керував Д.Ф. Лихвар, а у 1950—1980 рр. — І.М. Шай� тан. У 1951—1953 рр. І.М. Шайтан завідував відділом плодових культур, який згодом бу� ло реорганізовано. Колекції плодових куль� тур у різні роки підпорядковувалися від� ділам: субтропічних плодових рослин (за� відувач канд. с.�г. наук Н.М. Вільчинський), технічних рослин (канд. с.�г. наук І.О. Дрига, 1953—1958 рр.), культурної флори (акад. М.М. Гришко, 1958—1960 рр.), інтродукції і акліматизації культурних рослин (канд. с.�г. наук Ф.Г. Передерій, 1961—1965 рр.). Академік М.М. Гришко започаткував се� лекційний напрям у дослідженнях з інтро� дукції рослин і особливу увагу приділяв ро� ботам з інтродукції та акліматизації перси� ка як одної з пріоритетних плодових куль� тур. З 1965 р. І.М. Шайтан очолював відділ інтродукції і акліматизації рослин, до скла� ду якого входила група плодових культур (у 1970 р. цей відділ було перейменовано у відділ акліматизації плодових рослин), а з 1981 до 1996 р. працював старшим науко� вим співробітником цього відділу. З 1981 р. відділ очолює д�р біол. наук професор П.А. Мороз. Нині у відділі пра� цює 6 кандидатів і 2 доктори наук. Досяг� нення відділу відзначені чотирма премі� ями ім. Л.П. Симиренка та двома преміями ім. В.Я. Юр'єва Президії НАН України. Науковці відділу проводять дослідження за такими напрямами: інтродукція плодо� вих рослин з метою збагачення рослинних ресурсів України; збереження біорізно� маніття плодових рослин ex situ; селекція південних (абрикоса, айва, алича, персик), нових (актинідія, лимонник китайський, хе� номелес, жимолость їстівна, шефердія, мас� линка багатоквіткова, хурма віргінська, унабі, ожина, каштан посівний, шовковиця чорна, глід), місцевих малопоширених куль� тур (кизил, калина, горобина); вивчення взаємодії і післядії плодових культур з ме� тою визначення місця культури в садозміні і сівозміні розсадників. У 1950—1960 рр. І.М. Шайтан інтродуку� вав насіння персика з Китаю, Чехословач� чини, Угорщини, Канади, Ірану та інших країн і використав його як вихідні форми для селекції. Зокрема було вирощено сіянці з понад 30 зразків насіння, отриманого з Китаю [41, 42]. Нагадаємо, що на думку М.І. Вавилова, найперспективнішим для інтродукції рослин є вихідний матеріал з центрів походження видів [1, 2]. Із сіянців першого покоління китайсько� го походження відібрано сорти Дружба, Рум'яний, Нектарин київський, а з сіянців другого покоління — сорт Дніпровський. Усі вони витримали конкурсне сортовипробу� 63ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень вання і були районовані в кількох областях УРСР, а Нектарин київський — у Молдавії і Придністров'ї. Сорт Дружба рекомендова� ний для вирощування у Придністров'ї і Вінницькій області, Рум'яний — у Він� ницькій і Миколаївській, Дніпровський — у Вінницькій, Кіровоградській, Миколаїв� ській і Київській областях [46]. У подальшій селекційній роботі були ви� користані форми М.Ф. Кащенка, європей� ські, американські сорти та сорти китайсь� кого походження. Від схрещування персика Серпневий 163 з дикорослим китайським персиком Мао�тха�ор одержано селекційну форму Поліський, яка часто використовува� лась у повторних схрещуваннях, зокрема при створенні сорту Пам'ять Шевченка (гібрид 51 — Поліський × Золотий ювілей), Славутич (гібрид 51 × Дружба), Подарунок Києва (гібрид 51 × Дружба), Лісостеповий (Дніпровський × Пам'ять Шевченка), Окса� митовий (4�СР�9 Кащенка × Груди Венери), Щедрий (183 Кащенка × Дружба), Пам'ять Гришка (43 × Славутич), Любимець (Нікіт� ській × Славутич). Автори цих сортів — І.М. Шайтан, Л.М. Чуприна (табл. 1) . Таким чином, сорти персика північноки� тайської групи є перспективним вихідним матеріалом для інтродукції в лісостепову зону України і створення нових сортів пер� сика з підвищеною зимостійкістю [22]. Сорти І.М. Шайтана та його колег, виве� дені на північній межі зростання персика, вирізняються відмінними смаковими якос� тями, високою продуктивністю (30—50 кг з дерева), підвищеною зимостійкістю. Вони занесені до Реєстру сортів рослин України і становлять 25% усього сортименту цієї культури, рекомендованого для вирощу� вання в Україні. Шляхом схрещування дикорослих ви� дів персика (Мао�тха�ор × персик Давида) І.М. Шайтан створив найкращу підщепу для персика — сорт Підщепний 1. У подальшій роботі з персиком проводи� лись досліди, які допомогають веденню цієї культури, повніше розкривають біологічні особливості й адаптаційний потенціал пер� сика при інтродукції у Лісостеп України. І.Б. Чорний рекомендував закладати коре� невласні насадження персика, оскільки де� рева персика, вирощені з насіння, продук� тивніші, довговічніші і зимостійкіші, ніж щеплені [40]. Було опрацьовано експрес�ме� тод виявлення серед сіянців персика форм з жовтим м'якушем плода до початку плодо� ношення за нагромадженням каротиноїдів у центральній жилці листка [23]. З'ясовано реакцію персика на ураження фітопатоген� ним грибом Taphrina deformans Fuck., який спричиняє кучерявість листя. Негативний вплив патогена виявляється у зменшенні Сорт Строк достигання Маса плода, г Урожай, ц/га Забарвлення м'якуша Рум'яний 01.05—10.08 130—150 120—150 Білий Дружба 08.08—14.08 180—250 150—200 Білий Дніпровський 25.07—07.08 150—180 150—200 Білий Славутич 10.08—20.08 100—120 115—212 Жовтий Пам'ять Шевченка 01.08—17.08 110—120 150—200 Білий Подарунок Києва 25.07—08.08 180—240 130—150 Білий Лісостеповий 20.07—01.08 100—150 150—200 Білий Нектарин київський 01.08—15.08 70—80 100—150 Жовтий Оксамитовий 01.08—10.08 90—120 130—180 Білий Любимець 20.08—08.09 150—180 130—160 Жовтий Пам'ять Гришка 25.08—07.09 150—180 120—150 Жовтий Щедрий 01.09—10.09 100—120 150—200 Білий Таблиця 1. Характеристики сортів персика, які пройшли державне сортовипробування кількості хлорофілів а і b, каротиноїдів та фенольних сполук [28, 34]. Вміст ціаноген� ного глікозиду пруназину підвищується, що є захисною реакцією рослин. Дослідже� но динаміку утворення ціаногенних гліко� зидів у різних сортів персика як біохімічних маркерів адаптації при інтродукції на пів� ніч України [24]. Виведені М.Ф. Кащенком нові форми, які сприяли поширенню абрикоси в Лісостепу України, були розмножені І.М. Шайтаном і використані як вихідні в подальшій се� лекційній роботі [25]. Зокрема при виве� денні сорту Ботсадівський материнською формою при схрещуванні був № 84, а бать� ківською — сорт Литовченко. Сорт Бот� садівський вирізняється підвищеною зи� мостійкістю, плоди його достигають у дру� гій половині липня, до Реєстру сортів рос� лин України занесений у 2001 р. (автори І.М. Шайтан, Л.М. Чуприна, І.К. Кудренко). Пізньостиглий сорт Київський консервний отриманий шляхом гібридизації № 84 Ка� щенка та сорту Ювілейний, плоди його дос� тигають у першій половині серпня. Сорт аб� рикоси Пам'ять Кащенка відібраний серед сіянців, вирощених з насіння південного по� ходження, до Реєстру сортів рослин Ук� раїни занесений у 2001 р. (автори І.М. Шай� тан, Л.М. Чуприна). Вихідним матеріалом для створення цього сорту був селекційний номер 74 Кащенка. Алича порівняно з персиком і абрико� сою менш вимоглива до умов зростання, дуже посухостійка і достатньо зимостійка. І.М. Шайтаном і Л.М. Чуприною створений ранньостиглий сорт аличі Київська гібрид� на шляхом схрещування сортів Василівсь� ка і Десертна, виведених у Нікітському бо� танічному саду К.Ф. Костіною. Плоди сорту Київська гібридна достигають у першій по� ловині липня. До Реєстру сортів рослин Ук� раїни сорт занесено у 2001 р. [9]. Колекція персика нараховує 4 види (Per� sica kansuensis Kov. et Kost., P. davidiana Carr., P. ferganensis Kost. et Rjab., P. vulgaris Mill.), 48 сортів і 70 селекційних форм; абри� коси — 2 види (Armeniaca vulgaris Lam. і A. dasycarpa Ehrh.), 26 сортів і 30 гібридів; аличі (Prunus cerasifera Ehrh.) — 15 сортів і 10 форм. Крім цього, одержано з Нікітсько� го саду міжвидові гібриди Prunus brigan� tiaca Vill. × P. сerasifera Ehrh.; P. brigantiaca Vill. × Armeniaca vulgaris Lam. Значних успіхів досягли науковці від� ділу у дослідженнях з інтродукції і селекції видів роду Actinidia Lindl. У 1950—1958 рр. І.М. Шайтан інтродукував 4 види актині� дії — а. коломікта (Аctinidia kolomikta Max.), а. гостру (A. arguta (Sieb. et Zucc.) 64 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко Сорт Маса плода, г Урожай з куща, кг Вміст аскорбінової кислоти, мг% Строк достигання Таблиця 2. Характеристика сортів актинідії Сентябрьська 7—10 5—7,5 90—182 01.09—10.09 Пурпурова садова 8,7—11 20—28 91—110 11.09—20.09 Київська гібридна 13—18 9—16 70—140 01.09—10.09 Київська крупноплідна 12—19 12—15 146—150 10.09—20.09 Фігурна 4—7,5 10—12 114—120 16.09—28.09 Рима 5—8 10—12 20.09—30.09 Перлина саду 5—7 6—7 70—75 20.08—30.08 Загадкова 9—11 10—12 99—106 12.09—25.09 Надія 9—12 14—16 12.09—25.09 Оригінальна 14—16 10—12 120—125 12.09—25.09 Рубінова 8—10 9—12 105—112 01.09—10.09 Караваєвська урожайна 6—8 22—24 125—134 10.10—20.10 Planch.), а. пурпурову (A. purpurea Rehd.) та а. китайську (A. chinensis Planch.). Cьо� годні НБС ім. М.М. Гришка є визнаним нау� ковим центром інтродукції та селекції ак� тинідії в Україні. У 1992 р. районований сортимент попов� нився 5 сортами: Київська гібридна, Київ� ська крупноплідна, Пурпурова садова, Сен� тябрьська, Фігурна (селекціонери І.М. Шай� тан, Р.Ф. Клеєва). Того ж року були пере� дані в Державне сортовипробування сорти Рубінова, Оригінальна, Караваєвська уро� жайна (автори І.М. Шайтан, Р.Ф. Клеєва, О.Ф. Клименко), які були занесені до Ре� єстру сортів рослин України у 2001 р. По� дальші відбори кращих форм із селекцій� ного фонду здійснювала Н.В. Скрипченко, за її поданням до Реєстру були занесені сорти Загадкова, Перлина саду, Надія, Ри� ма (табл. 2). У 1986—2000 рр. були вирощені сіянці сортів ківі (Actinidia deliciosa (Chev.)Liang et Ferguson) з насіння, одержаного з Нової Зеландії, Японії, США та Болгарії. З�поміж цих сіянців відібрали форму, яка проду� кує плоди і насіння в умовах НБС ім. М.М. Гришка. Крім цього, з Далекого Сходу була інтродукована A. poligama (Sieb. et Zucc.) Max. Нині колекція актинідій нараховує 5 видів, 12 сортів, 300 cелекційних форм. Н.В. Скрипченко провела порівняльне вивчення особливостей росту, розвитку і розмноження п'яти видів актинідії при інтродукції в умовах Лісостепу України і показала, що актинідія гостра, а. коломікта, а. пурпурова, а. полігама та сорти селекції НБС ім. М.М. Гришка є перспективними для культивування в Лісостепу України. Кліма� тичні умови лісостепової зони забезпечу� ють проходження повного циклу сезонного розвитку рослинами зазначених видів. Плоди цих видів повністю достигають і да� ють схоже насіння, що свідчить про успішну інтродукцію їх у районі до� сліджень [37]. Сіянці актинідії вступають у пору плодо� ношення на 5—7�й рік, вегетативно розмно� жені рослини — на 4—5�й. Інтенсивність та тривалість росту пагонів залежить від виду актинідії, типу пагонів (вегетативні, генера� тивні та вегетативно�генеративні) і погод� них умов. Період найактивнішого росту ве� гетативних та вегетативно�генеративних пагонів припадає на червень — середину липня. Пагони чоловічих рослин актинідії вирізняються інтенсивним ростом порівня� но з пагонами жіночих. Актинідії властива висока насіннєва продуктивність — плід містить від 90 (у Actinidia purpurea) до 820 насінин (у A. chi� nensis). Насіння актинідії потребує двохетапної стратифікації: спочатку його витримують упродовж двох місяців у вологому піску за температури 18—20 °С, а потім стільки ж часу за температури 2—4 °С. Свіжозібране насіння можна висівати під зиму (в жовтні� листопаді), що забезпечує проходження процесу природної стратифікації. Посіви вкривають листям, торфом чи тирсою. На� сіння втрачає здатність до проростання вже після першого року зберігання. Встановлено анатомо�морфологічні від� мінності листків рослин актинідії з маточ� ковими та тичинковими квітками. Доведено, що кількість продихів на одиницю площі поверхні листка, коефіцієнт палісадності, а також архітектоніка поверхні листка мо� жуть слугувати критеріями при визначенні статі рослин актинідії. Листки та пагони жіночих рослин актинідії відрізняються від чоловічих вищим вмістом біологічно актив� них речовин упродовж вегетаційного періо� ду. Шляхом визначення сумарного вмісту фенольних сполук, флавонолів, а також кількості дубильних речовин та аскорбіно� вої кислоти можна попередньо діагностува� ти стать у сіянців актинідії. Визначено оптимальний період для роз� множення актинідії напівздерев'янілими живцями, який збігається з періодом най� інтенсивнішого росту пагонів (червень—се� редина липня), а для заготівлі здерев'я� нілих пагонів — з періодом глибокого спо� 65ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень кою рослин (жовтень—листопад). Рекомен� довано нові ефективні стимулятори ризоге� незу ауксино�цитокінінової дії, які підви� щують здатність живців до обкорінення. Встановлено, що регенераційна здатність рослин різних видів актинідії є видоспе� цифічною ознакою і пов'язана з фітогормо� нальним статусом цих рослин, а коефіцієнт фітогормонального балансу є критерієм здатності напівздерев'янілих живців ак� тинідії до обкорінення [37, 38]. Н.С. Гриненко виконала великий обсяг робіт з міжвидової гібридизації актинідії за участю 6 видів та 3 сортів. Вперше було одержано позитивні результати гібриди� зації таких видів: а. гостра × а. китайська, а. пурпурова × а. коломікта, а. полігама × а. ки� тайська, а. полігама × а. коломікта, а. полі� гама × а. гостра, а. полігама × а. пурпурова [31, 32]. Крім актинідії з Далекого Сходу був ін� тродукований лимонник китайський, пло� ди, листя, пагони, корені якого містять ре� човини, що тонізують організм людини. Шляхом відбору серед сіянців, вирощених з насіння від вільного запилення, виведено сорт лимонника Садовий�1, який занесено до Реєстру сортів рослин України з 1998 р. (автори І.М. Шайтан, Р.Ф. Клеєва, О.Ф. Кли� менко). Завдяки зусиллям науковців відділу ди� корослий вид лимонник китайський пере� творено на садову культуру. Плоди лимон� ника достигають наприкінці серпня або на початку вересня. Урожай з куща 3—6 кг. Основний прийом розмноження лимонника — осінній посів насіння в добре підготовлені та удобрені компостом грядки; за весняного посіву насіння необхідно стратифікувати при змінних температурах (аналогічно ак� тинідії). Кущі лимонника дають багато ко� реневих паростків, які можна використову� вати як посадковий матеріал [44]. Започатковані академіком М.Ф. Кащен� ком роботи з інтродукції кизилу, айви і хе� номелес продовжила д�р біол. наук профе� сор С.В. Клименко. В результаті її бага� торічної роботи до Реєстру сортів рослин України занесено 14 сортів кизилу, 5 — ай� ви і 4 — хеномелес [9]. Вона зібрала великий і надзвичайно цінний колекційний фонд плодових рослин: 20 сортів, 100 форм айви (Cydonia оblonga Mill.); 4 види, 25 сортів, 150 форм кизилу (Cornus L.); 4 види, 10 сортів, 50 форм хеномелес (Chaenomeles Lindl.); 4 види, 10 сортів, 30 форм горобини (Sorbus L.); 2 сорти мушмули (Mespilus germanica L.); 3 види, 7 форм шипшини (Rosa L.); 2 ви� ди, 15 форм шефердії (Shepherdia Nutt.); 2 форми аронії (Aronia melanocarpa (Michx.) Elliot.); 1 вид маслинки (Elaeagnus umbel� lata Thund.); 2 види ірги (Amelanchier Medik.); 1 вид черемхи (Padus racemosa (Lam.) Gilib.); 7 видів глоду (Crataegus L.); 4 види барбарису (Berberis L.). C.В. Клименко розробила біологічні осно� ви культури кизила справжнього (Cornus mas L.) та айви звичайної в Україні [14—18]. Вивчено ритми росту і розвитку, особли� вості запилення, репродуктивну здатність, морфологічні особливості, період спокою насіння, насіннєву та вегетативну репро� дукцію кизилу в природі та культурі, мор� фогенез генеративних органів айви в зв'яз� ку із зимостійкістю. Сформульовано кон� цепцію адаптивної інтродукції, "суть якої полягає у виявленні та мобілізації по� тенційних можливостей окремих елементів генофонду" [18]. Встановлено, що при інтро� дукції в процесі природного та штучного доборів із покоління в покоління підви� щується зимостійкість рослин, розширю� ється селекційна база. Виявлено райони формової різноманітності інтродукційних популяцій кизилу в культурі, створено уні� кальну колекцію видів та сортів кизилу, вперше в Україні виведено високопродук� тивні зимостійкі сорти кизилу [19]. Складе� но біоморфологічну та помологічну харак� теристику сортів і селекційних форм кизи� лу та айви, досліджено біохімічний склад плодів. Свіжі плоди нових сортів кизилу та айви вирізняються стабільно високим вміс� том вітаміну С, відповідно 101—177 і 102— 66 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко 136 мг%. Розроблено прийоми насіннєвого та вегетативного розмноження. Посадковий матеріал для державного сортовипробуван� ня та створення маточних насаджень пере� дано в господарства Вінницької, Київської, Полтавської, Черкаської, Тернопільської, Кіровоградської, Дніпропетровської, За� порізької, Миколаївської та Донецької об� ластей. Монографії С.В. Клименко є першим узагальненням результатів досліджень ки� зилу справжнього в Україні взагалі та айви звичайної на півночі України. Нові сорти хеномелес японської харак� теризуються високою зимостійкістю, посу� хостійкістю, середня маса їх плодів стано� вить 40—80 г. Плоди достигають у вересні — напочатку жовтня, вирізняються високим вмістом вітаміну С (202—346 мг%). Важли� вим критерієм оцінки сортів хеномелес є ве� личина насінної камери, у нових сортів вона невелика, вихід плодового м'якуша стано� вить 86—94% маси плода [21, 35]. І.М. Шайтан і Р.Ф. Клеєва відібрали із селекційного фонду сорт калини Київська садова №1 з напівсолодкими плодами, маса 100 плодів — 76 г, урожай з куща — 25— 30 кг. Сорт розмножений і переданий у пло� дорозсадницькі господарства для створен� ня маточних насаджень [44]. Вивчення калини звичайної (Viburnum opulus L.) продовжив І.Р. Кісілевський, який відібрав у дачних і присадибних садах Київської, Чернігівської, Житомирської, Рівненської областей 23 перспективні фор� ми. Більшість з них є крупноплідними — маса одного плода близко 1 г. Він розробив систему оцінки селекційного фонду калини, в основу якої покладено показники, що ха� рактеризують продуктивність і якість пло� дів. 14 форм оцінено за вмістом органічних кислот, цукрів, пектину, аскорбінової кис� лоти, каротину, антоціанів, лейкоантоціа� нів, катехінів та хлорогенових кислот, вияв� лено форми з високим вмістом аскорбінової кислоти (46—96 мг%) [13]. І.Р. Кісілевський запропонував модель ідеального сорту калини: врожайність — 170—200 ц/га (при схемі посадки 4 × 5 м), вміст цукру в плодах — 12—16%, β�кароти� ну — 0,5—5 мг%, аскорбінової кислоти — 50—100, Р�активних речовин — 3000—5000, хлорогенової кислоти — 1000—1500 мг% (на сиру речовину), заліза — 80—100 мг/кг су� хої речовини [13]. Випробувано нові стимулятори росту, які посилюють ризогенез зелених живців калини, сприяють збільшенню маси і дов� жини коренів (агростемін, ізотіуронієва сіль, МТУ та БЕС). Для лісових розсадників запропоновано прийоми передпосівної підготовки насіння калини, які дають змогу уникнути "мертвих посівів" і забезпечують високу польову схожість насіння. Питанням інтродукції нової плодової куль� тури — маслинки багатоквіткової (Elaeag� nus multiflorа Thunb.) — присвячені роботи Є.А. Васюка, який з'ясував особливості рос� ту і розвитку маслинки, їх узгодженість з погодно�кліматичними умовами Лісостепу України, оцінив успішність інтродукції, розробив ефективні прийоми розмноження, вдосконалив прийоми стратифікації, віді� брав 6 перспективних форм [5]. З острова Камчатка (Російська Феде� рація) інтродукована лоніцера голуба (Loni� cera caerulea L.), або жимолость, яка нале� жить до родини Caprifoliaceae Vant. Це не� великий прямостоячий кущ заввишки 0,5— 1,4 м (у природних умовах — до 2,5 м), з густою округлою або еліпсоподібною розга� луженою кроною, діаметром 0,6—1,4 м. Плід синьо�блакитного кольору з восковим нальотом, завдовжки 8—26 мм, діаметром 6—14 мм. Плоди дуже варіюють за формою, навіть у межах одного куща: округлі, оваль� ні, веретеноподібні, довгасті, яйцеподібні та ін. Маса плода становить від 0,4 до 1,3 г. За смаком плоди кислі, солодко�кислі або кис� ло�солодкі, іноді з ледь відчутною гіркотою. Лоніцера ціниться за дуже ранні строки достигання — це найперша ягода в сезоні, достигає на 7—10 днів раніше від садових суниць. Лоніцера голуба витримує зниження температури до �40 °С, має дуже короткий 67ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень період спокою. В умовах Лісостепу України тимчасове потепління взимку провокує по� чаток вегетації лоніцери, внаслідок цього після настання морозів пошкоджуються ге� неративні бруньки і зменшується врожай [4, 5]. Плоди лоніцери голубої містять до 18% цукрів (сахароза, фруктоза, глюкоза), різні органічні кислоти, вітамін С (21—44 мг%), багато антоціанів і катехінів (1611—4927 мг%), пектинові речовини. Селекція жимолості спрямована на одер� жання високопродуктивних крупноплідних форм з плодами десертного смаку. Серед сіянців, вирощених з насіння, зібраного під час експедиції на Камчатку, відібрано перс� пективні форми з плодами високих смако� вих якостей із середньою масою плода 515— 1261 мг. Особливий інтерес становлять ранні форми, які достигають на 3—6 днів раніше від контрольного російського сорту Сіняя птіца і значно переважають контроль за розмірами і масою плода. Науковцями відділу відібрано скоро� плідні форми горіха волоського, які почина� ють плодоносити на 2—3�й рік, вирізняють� ся гроноподібним типом плодоношення, ма� са плода — 7—15 г, ядра — 5—8 г, товщина ендокарпа — 0,7—1,5 мм [11, 12, 39]. Співробітниками відділу отримано нові експериментальні дані щодо алелопатичних властивостей плодових культур. Ці до� слідження було розпочато з ініціативи ака� деміка А.М. Гродзінського [8]. Так, П.А. Мо� роз розробив методи збору рослинних ви� ділень у природних умовах та в лаборато� рії, фракціонування за допомогою сорбентів і органічних розчинників та визначення алелопатичної активності екзометаболітів. Він отримав оригінальні дані щодо алелопа� тичної активності і толерантності плодових культур. Установлено, що в коренях, пагонах, квіт� ках, плодах та листках традиційних і нових плодових культур містяться алелопатично активні речовини (коліни), які впродовж усього життя рослин надходять у ґрунт з кореневими виділеннями, дифузатами, опа� дом і кореневими залишками. Доведено, що алелопатична активність прижиттєвих ви� ділень, опаду і кореневих залишків плодо� вих культур зумовлена фенольними сполу� ками. Обґрунтовано видоспецифічність дії продуктів життєдіяльності рослин, які наг� ромаджуються в ґрунті і зумовлюють вплив попередньої породи на наступну в агро� фітоценозі [29]. За беззмінної культури плодових коліни старих рослин�попередників негативно впливають на фізіолого�біохімічні процеси в молодих рослинах, гальмують їхній ріст, зокрема у сіянцях яблуні під впливом ко� лінів яблуні, підвищується вміст ендоген� них фенольних речовин�антагоністів ІОК. Коліни яблуні затримують також погли� нання азоту, калію, цинку і марганцю сі� янцями яблуні, знижують карбоксилазну активність ключового фермента фотосин� тезу — Д�рибулозо�1,5�дифосфаткарбок� силази. Одним з об'єктів дії екзогенних фе� нольних речовин яблуні є клітинні мембра� ни [30]. Поглинальна спроможність ґрунту за� безпечує акумуляцію колінів у коренезасе� леному шарі, внаслідок чого формується алелопатичний режим і в умовах монокуль� тури виникає ґрунтовтома. Наприклад, у ґрунті під деревами персика нагромад� жується речовина з групи конденсованих флаванів, що вивільняється при розкла� данні кореневих залишків. Запропоновано способи подолання ґрун� товтоми в плодових садах шляхом транс� формації фітоценозів упродовж 3—4�річ� ного періоду між корчуванням і поновлен� ням плодових насаджень і раціонального чергування культур у садозміні та сівозміні розсадників. Рекомендовано варіанти чер� гування культур. Вперше розроблено уявлення про піс� лядію рослин як про один із типів їхніх взаємовідношень у культурфітоценозах. Післядія зумовлена змінами ґрунтового се� редовища в процесі життєдіяльності рос� 68 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко лин (винос поживних речовин, зміна фізич� них і хімічних властивостей ґрунту, нагро� мадження шкідників і збудників хвороб), зокрема алелопатична післядія — це вплив акумульованих ґрунтом органічних про� дуктів життєдіяльності попередників на наступні рослини у фітоценозі [29, 30]. В.П. Грахов установив, що саме фенольні сполуки зумовлюють виявлення видоспе� цифічної алелопатичної активності водо� розчинних речовин коренів та опаду дерев персика [6]. Алелопатичні функції феноль� них сполук яблуні з'ясував І.М. Грикун [7]. Він показав, що при монокультурі яблуні у ґрунті під деревами нагромаджуються ек� зометаболіти фенольної природи, значна частина яких ідентична ендогенним фе� нольним сполукам яблуні. В коренезаселе� ному шарі ґрунту виявлено флоризин та вільні фенолкарбонові кислоти: пара�окси� бензойну, пара�кумарову, флоретинову, орто�кумарову. Алелопатично активні ре� човини яблуні негативно впливають на поглинання елементів мінерального жив� лення. При вирощуванні саджанців яблуні в умовах монокультури у рослин послаблю� ються ростові процеси, погіршується якіс� ний склад кореневої системи, знижується стійкість до грибних захворювань, змен� шується вихід стандартного посадкового матеріалу. Вивчено алелопатичні особливості нових плодових культур, встановлено, що ак� тинідія, лимонник китайський, калина та хеномелес є аутоінтолерантними рослина� ми і їх не доцільно повторно садити на одно� му й тому самому місці. Кизил належить до аутотолерантних видів, які добре перено� сять беззмінне вирощування. Алелопатич� на активність нових плодових культур зу� мовлена фенольними сполуками. Крім фе� нольних речовин у лимонника виявлено лігнани дибензоциклооктадієнового ряду (схизандрин, схизандрол та інші похідні), у актинідії — сапоніни тритерпенового ряду. На підставі даних про алелопатичні власти� вості рекомендовано кращі попередники для нових плодових культур, запропонова� но схеми їх чергування у садозміні та сівозміні розсадників [33, 36]. Важливим досягненням кількох по� колінь науковців відділу акліматизації пло� дових рослин є формово�декоративний плодовий сад, створений за схемою Гоше у 1957 р. і реконструйований у 1996—2005 рр. (у зв'язку з недовговічністю карликової під� щепи яблуні). Формовий сад займає площу близько 1 га. Тут зростає 800 деревних рослин у вигляді 50 різноманітних штучних форм (арка, ваза, вінок, кошик, канделяброва пальмета, спіраль, змійка, піраміда, ліра, пальмета Вер'є, гірлянда, вертикальний і горизонтальний кордони тощо), є також штамбовий аґрус, альтанки з винограду, актинідії, лимонника китайського [26, 43]. Формово�декоративний плодовий сад — унікальна ділянка, яка демонструє можли� вості інтенсифікації садівництва та вико� ристання плодових рослин у садово�парко� вому будівництві. Подальші дослідження співробітників відділу також спрямовуватимуться на зба� гачення рослинних ресурсів України, збе� реження генофонду плодових рослин, збільшення видової різноманітності садо� вих фітоценозів, виведення високопродук� тивних зимостійких сортів плодових куль� тур. На 2005—2010 рр. заплановано виконати такі завдання: збереження і поповнення колекцій, зі� браних у попередні роки (персик, абри� коса, алича, актинідія, кизил, айва, хено� мелес, лимонник китайський, маслинка багатоквіткова та ін.); формування нових колекцій інтродуко� ваних плодових рослин (унабі, хурма, азиміна, шовковиця, каштан їстівний, лохина, журавлина, мушмула та ін.); створення та вивчення інтродукційних популяцій плодових рослин, відбір перс� пективних форм; охорона ex situ видів плодових рослин, 69ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень які занесені до Червоної книги України та до Європейського червоного списку (вишня Клокова, глід Пояркової, г. Тур� нефора, г. кримський); міжвидова гібридизація актинідії, зокре� ма залучення до селекційного процесу актинідії полігама, що дасть змогу ви� вести сорти з підвищеним вмістом каро� тину в плодах; з'ясування морфологічних та фізіолого� біохімічних особливостей статі у видів роду актинідія; вивчення стійкості інтродуцентів до не� сприятливих факторів навколишнього середовища; удосконалення прийомів розмноження інтродукованих плодових рослин; передача в сортовипробування 7 сортів інтродукованих плодових культур; відбір декоративних плакучих форм яб� луні для використання в зеленому будів� ництві. Надзвичайно важливим завданням є роз� робка концепції біотичної інтенсифікації плодівництва. Технічна інтенсифікація має свої межі, зумовлені екологічними фактора� ми, тому необхідно розробляти нову систе� му садівництва на основі біотичної інтен� сифікації, для того щоб садові фітоценози не тільки давали екологічно безпечну про� дукцію, а й сприяли оздоровленню довкілля та збереженню родючості ґрунту. Біотичної інтенсифікації можна домогтися шляхом збільшення видової різноманітності садових фітоценозів у просторі (створенням полі� компонентних насаджень з урахуванням алелопатичної взаємодії та сумісності куль� тур) і в часі (раціональна садозміна, чергу� вання зерняткових, кісточкових, ягідних, горіхоплідних культур з урахуванням особ� ливостей алелопатичної післядії плодових культур). Складовими біотичної інтен� сифікації можуть бути сидерати, мульчу� вання міжрядь, симбіотичні та вільноживучі азотфіксуючі мікроорганізми, вирощування ароматичних рослин у міжряддях. Це дасть змогу уникнути ґрунтовтоми, обмежити застосування отрутохімікатів, зберегти ро� дючість ґрунту, зменшити енергозатрати. Для обґрунтування положень біотичної інтенсифікації необхідно провести польові та вегетаційні досліди. 1. Вавилов Н.И. Ботанико�географические осно� вы селекции // Теоретические основы селекции растений. — М; Л.: Сельхозгиз, 1935. — Т. 1. — С. 17—73. 2. Вавилов Н.И. Селекция как наука //Генети� ка и сельское хозяйство. — М.: Знание, 1967. — С. 5—19. 3. Васюк Є.А. Маслинка багатоквіткова (Ela� eagnus multiflorа Thunb.) в Лісостепу України (ріст, розвиток, розмноження): Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 2004. — 20 с. 4. Васюк Є.А., Мороз П.А. Особливості росту лоніцери голубої в Лісостепу України //Матеріали 12�ї міжнародної наукової конференції "Вивчення онтогенезу рослин природних і культурних флор у ботанічних закладах і дендропарках Євразії". — Полтава, 2000. — С. 62—64. 5. Васюк Е.А., Осипова И.Ю., Мороз П.А. Ло� ницера голубая — перспективы культивирования в Лесостепи Украины //Тез. докл. междунар. науч. конф. "Ботанические сады: состояние и перспекти� вы сохранения, изучения, использования биологи� ческого разнообразия растительного мира" (Минск, 30—31 мая). — Минск, 2002. — С. 204—205. 6. Грахов В.П. Аллелопатическая функция фенольных соединений персика: Автореф. дис. … канд. биол. наук. — Киев, 1991. — 22 с. 7. Грикун І.М. Алелопатичні функції фе� нольних сполук яблуні: Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 1993. — 19 с. 8. Гродзинский А.М. Аллелопатия растений и почвоутомление // Избр. тр. — Киев: Наук. думка, 1991. — 432 с. 9. Державний реєстр сортів рослин, придат� них для поширення в Україні у 2004 році. — К.: Алефа, 2003. — 230 с. 10. Дрига І.О. Роботи з акліматизації персиків у Києві //Тр. Ботан. саду АН УРСР, 1949. — Т. 1. — С. 78—107. 11. Канивец В.И. Физиолого�морфологические характеристики генетической связи китайской скороплодной формы с типичным орехом грецким в культуре // Цитология и генетика. — 1996. — 30, № 2. — С. 52—60. 12. Канивец В.И. Скороплодная форма ореха грецкого (Juglans regia L. f. fertilis Petz et Kirch.) и 70 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко генетическая связь ее с типичным орехом грецким, распространенным в культуре //Докл. НАН Укра� ины. — 1996. — № 1. — С. 104—107. 13. Кісілевський І.Р. Відбір і розмноження перспективних форм калини звичайної (Viburnum opulus L.): Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 1994. — 25 с. 14. Клименко С.В. Айва обыкновенная, ее био� логические особенности и хозяйственная оценка в северной части Лесостепи Украины: Автореф. дис. … канд. биол. наук. — Киев, 1970. — 30 с. 15. Клименко С.В. Биоэкологические основы интродукции Cydonia оblonga Mill. и Cornus mas L. на севере Украины // Интродукция и акклимати� зация растений. — 1986. — Вып. 6. — С. 23—28. 16. Клименко С.В. Кизил на Украине. — К.: На� ук. думка, 1990.— 176 с. 17. Клименко С.В. Айва обыкновенная. — К.: Наук. думка, 1993. — 288 с. 18. Клименко С.В. Биологические основы куль� туры кизила настоящего (Cornus mas L.) и айвы обыкновенной (Cydonia оblonga Mill.) в Украине: Ав� тореф. дис. … д�ра биол. наук. — Ялта, 1993. — 49 с. 19. Клименко С.В. Кизил в Україні. — К.: Фіто� соціоцентр, 2000. — 92 с. 20. Клименко С.В. Вклад академіка М.Ф. Ка� щенка у розвиток теорії і практики інтродукції рослин в Україні // Інтродукція рослин. — 2003. — № 4. — С. 3—17. 21. Клименко С.В., Недвига О.Н. Хеномелес: инт� родукция, состояние и перспективы культуры // Інтродукція рослин. — 1999. — № 3�4. — С. 125— 134. 22. Кудренко І.К., Гриненко Н.С. Зимостійкість генеративних бруньок Persica vulgaris Mill. у Лісо� степу України // Інтродукція рослин. — 2002. — № 3�4. — С. 82—88. 23. Кудренко І.К., Косян А.М., Мороз П.А. Зв'язок забарвлення м'якуша плодів персика зі складом пігментів у листках //Физиология и био� химия культурных растений. — 2002. — 34, № 6. — С. 524—528. 24. Кудренко И.К., Левон В.Ф., Мороз П.А. Ди� наміка накопичення пруназину в пагонах персика (Persica vulgaris Mill.) // Наук. вісник Чернів. ун� ту, сер. біологія. — 2002. — Вип.144. — С. 202—207. 25. Кудренко І.К., Мороз П.А. Акліматизація південних плодових культур у Лісостепу України // Наук. вісник Національного аграрного ун�ту. — 2002. — Вип. 48. — С. 106—111. 26. Кудренко І.К., Шайтан І.М. Формово�де� коративний плодовий сад — зразок садово�парко� вого мистецтва // Матеріали міжнар. наук. конф., присвяченої 135�річчю Ботанічного саду ОНУ ім. І.І. Мечнікова "Роль ботанічних садів в зеленому будівництві міст, курортних та рекреаційних зон". — Одеса: Латстар, 2002. — Ч.1. — С. 236—239. 27. Левон В.Ф., Кудренко И.К., Мороз П.А. На� копичення фенольних сполук у персика (Persica vul� garis Mill.) в залежності від екзогенних факторів // Наук. вісник Чернів. ун�ту, сер. біологія. — 2002. — Вип. 144. — С. 222—227. 28. Левон В.Ф., Кудренко И.К., Мороз П.А. Влияние гриба Taphrina deformans Fuck. на пигме� нтный комплекс листьев персика (Persica vulgaris Mill.) //Материалы V междунар. симпозиума "Но� вые и нетрадиционные растения и перспективы их использования". — Москва; Пущино, 2003. — Т. 3. — С. 95—97. 29. Мороз П.А. Аллелопатия в плодовых садах. — К.: Наук. думка, 1990. — 208 с. 30. Мороз П.А. Екологічні аспекти алелопатич� ної післядії едифікаторів садових фітоценозів: Ав� тореф. дис. ... д�ра біол. наук. — Дніпропетровськ, 1995. — 50 с. 31. Мороз П.А., Гриненко Н.С. Межвидовая гибридизация актинидии //Материалы междунар. научн. конф. "Плодоводство на рубеже ХХІ века" (Самохваловичи, Пинск, 9—13 октября 2000 г.). — С. 96—97. 32. Мороз П.А., Гриненко Н.С., Скрипченко Н.В. Интродукция и селекция актинидии: достижения и перспективы развития исследований // Інтро� дукція рослин. — 2002. — № 2. — С. 14—25. 33. Мороз П.А., Осипова І.Ю. Алелопатичні властивості нових плодових культур // Інтро� дукція рослин. — 2001. — № 1�2. — С. 98—109. 34. Мороз П.А., Левон В.Ф., Кудренко І.К. Зміни у листках персика під впливом гриба Taph� rina deformans Fuck // Физиология и биохимия культурных растений. — 2003. — 35, № 3. — С. 252—256. 35. Недвига О.М. Біоекологічні особливості хе� номелеса японського і перспективи його культиву� вання в Лісостепу України: Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 1994. — 22 с. 36. Осипова І.Ю. Алелопатичні особливості но� вих плодових культур: Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 2000. — 19 с. 37. Скрипченко Н.В. Інтродукція видів роду Actinidia Lindl. в Лісостепу України (ріст, розви� ток, особливості розмноження): Автореф. дис. … канд. біол. наук. — Київ, 2002. — 21 с. 38. Скрипченко Н.В., Мороз П.А. Актинідія. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 44 с. 39. Тыж Р.М., Антонюк Н.М. Скороплодная и обыкновенная формы ореха грецкого. — К.: Наук. думка, 1984. — 135 с. 71ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень 40. Черный И.Б. Особенности развития сеян� цев персика при воздействии пониженными тем� пературами на семена и вегетирующие растения: Автореф. дис. … канд. биол. наук. — Киев, 1968. — 27 с. 41. Шайтан И.М. Интродукция зарубежных форм персика // Бюл. Гл. ботан. сада. — 1965. — 57. — С. 19—24. 42. Шайтан И.М. Культура персика (Биоло� гия, интродукция, агротехника). — К.: Урожай, 1967. — 195 с. 43. Шайтан И.М., Клименко С.В. Декоратив� ный плодовый сад. — К.: Урожай, 1993. — 303 с. 44. Шайтан И.М., Клименко С.В., Анпилого" ва В.А. Высоковитаминные растения на приуса� дебном участке. — К.: Урожай, 1991. — 240 с. 45. Шайтан И.М., Мороз П.А., Клименко С.В. и др. Интродукция и селекция южных и новых пло� довых растений. — К.: Наук. думка, 1983. — 216 с. 46. Шайтан И.М., Чуприна Л.М., Анпилого" ва В.А. Биологические особенности и выращива� ние персика, абрикоса, алычи. — К.: Наук. думка, 1989. — 256 с. 47. Шайтан І.М. Акліматизація рослин в СРСР. — К.: АН УРСР, 1959. — 175 с. П.А. Мороз, И.К. Кудренко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев ИНТРОДУКЦИЯ И СЕЛЕКЦИЯ ПЛОДОВЫХ КУЛЬТУР: ДОСТИЖЕНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ИССЛЕДОВАНИЙ Показаны достижения научных сотрудников отде� ла акклиматизации плодовых растений, определе� ны основные перспективные направления исследо� ваний на будущее. P.A. Moroz, I.K. Kudrenko M.M.Gryshko National Botanical Gardens, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv INTRODUCTION AND SELECTION OF FRUIT BEARING PLANTS: ACHIEVEMENTS AND PERSPECTIVES OF INVESTIGATION’S DEVELOPMENT Achievements of scientists of fruit bearing plants acclimatization department are showed. Main long� term trends of researches are determined. 72 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 3 П.А. Мороз, І.К. Кудренко
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-932
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:47:13Z
publishDate	2005
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/5c/27d94b7d0bf951bf066d319f6a43e45c.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-9322019-12-28T16:36:17Z Introduction and selection of fruit bearing plants: achievements and perspectives of investigation's development Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень Moroz, P.A. Kudrenko, I.K. Achievements of scientists of fruit bearing plants acclimatization department are showed. Main long-term trends of researches are determined. Показано досягнення науковців відділу акліматизації плодових рослин, визначено основні перспективні напрями досліджень на майбутнє. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005-09-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/932 10.5281/zenodo.2584296 Plant Introduction; Vol 27 (2005); 61-72 Інтродукція Рослин; Том 27 (2005); 61-72 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377835 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/932/894 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Moroz, P.A. Kudrenko, I.K. Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title	Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title_alt	Introduction and selection of fruit bearing plants: achievements and perspectives of investigation's development
title_full	Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title_fullStr	Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title_full_unstemmed	Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title_short	Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
title_sort	інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/932
work_keys_str_mv	AT morozpa introductionandselectionoffruitbearingplantsachievementsandperspectivesofinvestigationsdevelopment AT kudrenkoik introductionandselectionoffruitbearingplantsachievementsandperspectivesofinvestigationsdevelopment AT morozpa íntrodukcíâíselekcíâplodovihkulʹturdosâgnennâtaperspektivirozvitkudoslídženʹ AT kudrenkoik íntrodukcíâíselekcíâplodovihkulʹturdosâgnennâtaperspektivirozvitkudoslídženʹ

Інтродукція і селекція плодових культур: досягнення та перспективи розвитку досліджень

Institution

Ähnliche Einträge