Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування

Basing of literary sources the questions of ecological and geografical origin, introduction and perspectives of cultivation of Diospyros L. species – Diospyros kaki L., D. lotus L., D. virginian – in Ukraine are described. The biomorfological characteristics of species under consideration, its pecul...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автори:	Grigorieva, O.V., Klimenko, S.V.
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005
Онлайн доступ:	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/946
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Plant Introduction
Завантажити файл:

Репозитарії

Plant Introduction

_version_	1860124777166929920
author	Grigorieva, O.V. Klimenko, S.V.
author_facet	Grigorieva, O.V. Klimenko, S.V.
author_sort	Grigorieva, O.V.
baseUrl_str	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection	OJS
datestamp_date	2019-12-28T19:01:20Z
description	Basing of literary sources the questions of ecological and geografical origin, introduction and perspectives of cultivation of Diospyros L. species – Diospyros kaki L., D. lotus L., D. virginian – in Ukraine are described. The biomorfological characteristics of species under consideration, its peculiarities of propagation and growing have been presented.
doi_str_mv	10.5281/zenodo.2584359
first_indexed	2025-07-17T12:47:52Z
format	Article
fulltext	21ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 У харчуванні людини, збереженні і зміц9 ненні її здоров'я важливу роль відіграють плоди ягідних культур, які мають високі смакові властивості, а також є цінним дже9 релом вітамінів та інших біологічно актив9 них речовин. Саме до таких культур нале9 жить хурма, плоди якої японці здавна вва9 жають найкращими в світі. У перекладі з тюркської слово "хурма" оз9 начає солодка, приємна. І дійсно, плоди хурми надзвичайно смачні. За літературними дани9 ми, вони містять до 17—18% цукрів, головним чином глюкозу і фруктозу [11]. Для порівнян9 ня, плоди апельсинів містять 6—19% цукрів, персиків — 8—11, яблук — 7—15, груш — 7—13, слив — 7—12,5, абрикосів — 7—11,5, айви — 9—11%) [17]. У сухих плодах хурми вміст цукрів становить 40—65% [10, 24], біл9 ків — 1,16—1,6, жирів — 0,31—0,85%. Свіжі плоди відзначаються низькою кислотністю і високим вмістом каротину і пектинів [11]. Не9 достиглі плоди хурми містять до 0,1—1,5% та9 нідів, унаслідок чого їм властива терпкість, під час зберігання, коли плоди набувають темно9червоно9бурого або майже чорного за9 барвлення, таніди переходять у нерозчинний стан і плоди втрачають терпкість. Плоди хурми є чудовим дієтичним про9 дуктом, вони вживаються у свіжому виг9 ляді, з них готують пастилу, варення, дже9 ми, сиропи, маринади, густе варево, яке на9 зивається "бекмез" і широко використо9 вується в кулінарії. Змішуючи плоди хурми з борошном, виготовляють особливо смач9 ний хліб, з перебродивших плодів отриму9 ють спирт і готують пиво [3]. У плодах хурми у великій кількості міс9 титься вітамін С, у незначній — А і Р, міне9 ральні речовини — калій, кальцій, залізо та йод [1, 14]. При їх вживанні у людини по9 ліпшується апетит, підвищується праце9 здатність, дещо знижується артеріальний тиск. Поєднання різних біологічно активних речовин дає змогу рекомендувати плоди хурми в медичній практиці при багатьох захворюваннях [14]. Так, сік плодів має бак9 терицидні властивості, тому його рекомен9 дують споживати при шлункових захворю9 ваннях, захворюваннях на цингу, ангіну, катар дихальних шляхів [7]. Із свіжих плодів хурми був отриманий препарат сукдіоскапіл у вигляді консерво9 ваного і стабілізованого соку, який містить до 40% йоду і рекомендований для лікуван9 ня форм тіреотоксикозу легкого і середньо9 го ступеня важкості. Порошок сухого листя хурми викорис9 товують у народній медицині як крово9 спинний, сечогінний і гіпотензивний засіб. Настій з кори застосовують при проносі, дизентерії, лихоманці, при запальних про9 цесах ротової порожнини. У субтропічному плодівництві хурма за своїм господарсько9економічним значен9 ням посідає друге місце після цитрусових.© О.В. ГРИГОР’ЄВА, С.В. КЛИМЕНКО, 2005 УДК 634.45:581.922.4 + 581.95.581.16 (477) О.В. ГРИГОР’ЄВА, С.В. КЛИМЕНКО Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 РІД DIOSPYROS L. (EBENACEAE GUERKE) В УКРАЇНІ: ІНТРОДУКЦІЯ, ПЕРСПЕКТИВИ КУЛЬТИВУВАННЯ На основі літературних даних висвітлено питання еколого�географічного походження, інтродукції та перспекти� ви культивування представників роду Diospyros L. — D. kaki L., D. lotus L. і D. virginiana — в Україні. Подано біомор� фологічну характеристику інтродуцентів, проаналізовано особливості їх розмноження та культивування. 22 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 О.В. Григор’єва, С.В. Клименко Рід Diospyros L. належить до родини Ebenaceae Guеrke (порядок Ebenales, над9 порядок Ericanae), яка об'єднує 3 роди і по9 над 500 видів [26, 27]. За даними М.Д. Ома9 рова, рід Diospyros нараховує понад 200 видів, більшість яких є вічнозеленими рос9 линами, що зростають у тропічних і суб9 тропічних районах [19]. Рід Diospyros L. пантропічний, з найбільшою концентрацією в Малайзії, лише окремі види зростають в Західній Азії, Японії і південно9східній час9 тині США [24]. Ареал роду Diospyros охоплює Закав9 каззя і Середню Азію, Туреччину, Іран, Афганістан, Китай, Ост9Індію, Малай9 ський архіпелаг і Північну Америку. Гео9 графічне поширення свідчить про древ9 ність цього роду. Залишки представників роду Diospyros знайдено в крейдових від9 кладеннях азіатської частини колишнього СРСР, Лівії, Північної Америки і Грен9 ландії [13]. Основна кількість видів роду зо9 середжена в Ост9Індії і на Малайському архіпелазі, де розташований центр розвит9 ку родини Ebenaceae. Найбільш поширені в культурі три види хурми, які інтродуковані також і у північні райони помірної зони: Diospyros kaki L. — хурма східна, або японська, D. lotus L. — х. кавказька та D. virginiana L — х. віргінсь9 ка. Ці види є спорідненими і легко переза9 пилюються. Найціннішим видом у практичному від9 ношенні є хурма східна, або японська. Її культивують з давнини, про що свідчить не лише поширення її в культурі по всій Пів9 денно9Східній Азії, а й величезна кількість сортів. Первинний центр древньої селекції знаходиться в Китаї, вторинний — в Японії [10]. На території Росії D. kaki вперше з'я9 вився в 1889 р., коли був завезений із Фран9 ції на Кавказ і через нестачу хороших сортів тривалий час залишався лише до9 слідною та аматорською плодовою культу9 рою. Після планомірного вивчення і вип9 робування, а також виведення сортів, які вирізняються відсутністю терпкості навіть у недостиглому стані та іншими господар9 сько9цінними якостями плодів, хурма схід9 на стала перспективною плодовою росли9 ною для промислового вирощування. Нині її вирощують на Кавказі, по всьому Чорно9 морському узбережжю від Геленджика до Батумі, в Азербайжані і Нагорному Дагес9 тані, в Краснодарському краї і в Середній Азії. Основною зоною культури хурми вва9 жаються Абхазія, Аджарія і західна Грузія. В Україні її культивують на Південному березі Криму, в Одесі, Закарпатті [26]. До Нікітського ботанічного саду насіння хурми вперше було завезене в 1819 р. [12]. До на9 ших днів тут збереглися окремі дерева сор9 ту Костата 75—1209річного віку. В 1941 р. тут вперше було закладено невелику план9 тацію (0,05 га) хурми із саджанців сортів, завезених із Франції. Ця плантація стала базою для подальшого поширення хурми в садівництві Криму. Великий практичний інтерес становить х. віргінська. Плоди дикої хурми, як і плоди хурми кавказької, терпкі до останньої стадії стиглості. Нині отримано значну кількість крупноплідних сортів цього виду, в плодах яких відсутня терпкість, а за вмістом цукрів деякі з них перевершують кращі сорти хурми японської, не поступаю9 чись їй урожайністю і морозостійкістю. Природній ареал виду охоплює східну частину Північної Америки від Коннектіку9 ту до Айови і від Канзасу до Флоріди, го9 ловним чином у середній і нижній частинах басейну р. Міссісіпі. Сіянці хурми віргінсь9 кої є підщепою для х. східної. D. virginiana була завезена до Англії і з часом у незначних масштабах стала виро9 щуватися в південній Європі. На територію Росії цей вид потрапив, імовірно, одночасно з хурмою японською, але через терпкість плодів не отримав поширення. В Україні в культурі з 1879 р., вирощується в бо9 танічних садах Києва, Львова, Ужгорода, Ялти, Одеси. В умовах Південного берега Криму D. virginiana цвіте, плодоносить і са9 мовідновлюється. 23ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування Хурма кавказька, або рожева, — це най9 давніший субтропічний представник роду Diospyros і єдиний здичавілий представник цього роду на території колишнього СРСР [26]. Природний ареал охоплює Кавказ, Ма9 лу й Середну Азію, Японію, Китай, Гімалаї, Середземномор'я. В культурі вид пошире9 ний у Середземномор'ї, Малій Азії, Кур9 дистані, Ірані, Індії, Гімалаях, Японії, Ки9 таї, на Балканах та Кавказі. В Україні куль9 тивується в ботанічних садах Києва, Льво9 ва, Одеси, на Закарпатті і в Криму. D. lotus — листопадне дерево заввишки до 14—16 м з округлою або пірамідальною кроною. Рослини дводомні чи полігамні. Квітки роздільностатеві чотиричленні акти9 номорфні. Маточкові квітки жовто9кремові, поодинокі. Зав'язь верхня, 4—89гнізда, в кожному гнізді по 1—2 насінних зачатки. В основі зав'язі в заглибинах розміщені нек9 тарники. Тичинкові квітки крупніші, чашо9 листки менш зрослі. Цвітіння хурми кав9 казької в Узбекистані спостерігається в се9 редині травня — на початку червня. Плоди дрібні, 1,5—2 см у діаметрі, соковиті, спо9 чатку зеленуваті, терпкі, з часом стають по9 маранчевими, а при повному достиганні — темно9червоними з сизою поволокою. D. virginiana — листопадне дерево зав9 вишки до 30 м. Молоді гілки з темною чер9 воно9 або сіро9коричневою корою й округ9 лими сочевичками. Пагони гладкі чи опу9 шені. Листки чергові, еліптичні, широко9 клиноподібні або серцеподібні, зверху темно9зелені, блискучі, знизу сіро9зелені, опушені. Рослини дводомні, інколи трапля9 ються однодомні. Тичинкові і маточкові квітки х. віргінської за будовою дуже схожі з квітками х. кавказької, але за розміром удвічі більші. Цвітіння їх спостерігається із запізненням на 5—10 діб порівняно з попе9 реднім видом. Плоди хурми віргінської діаметром 2—3,5 см у діаметрі, зі слабким ароматом, забарвлення від помаранчевого до червоного. D. kaki — листопадне дерево заввишки 6—15 м, пагони з сірою корою і округлими сочевичками. Листки чергові, шкірясті, овальні або еліптичні, верхня частина лист9 кової пластинки темно9зелена, блискуча, нижня — сіро9зелена, опушена. Рослини од9 нодомні чи полігамні. Двостатеві квітки трапляються рідко і з'являються переважно в центрі чоловічого суцвіття. Плід — велика м'ясиста ягода завдовжки 6—8 см і завшир9 шки 4—5 см. Плоди відрізняються великою кількістю насіння (до 25% усього об'єму). Початок вегетації хурми східної і кав9 казької на півдні Росії (у Краснодарському краї) спостерігається на початку травня за температури +10—+11 °С, а хурми вір9 гінської — дещо пізніше порівняно з інши9 ми видами [21]. Хурма — це сильноросла порода, яка має різко виражений період зимового спо9 кою і два періоди росту пагонів [4, 6]. За ха9 рактером росту виділяють три групи па9 гонів: 1) завдовжки до 10 см (ростуть лише 15—20 діб); 2) завдовжки 10—25 см, ріст яких закінчується перед цвітінням і 3) зав9 довжки понад 30 см, які ростуть і по закінченні періоду цвітіння. Ріст більшості пагонів уповільнюється чи зупиняється до початку цвітіння і після нього. Установлено, що утворення квіткових горбиків у пазухах зачаткових листків хур9 ми, на відміну від багатьох інших рослин, спостерігається рано навесні — з початком сокоруху [22]. Час початку цвітіння хурми залежить від видових особливостей, погодних і еко9 логічних умов зростання. В роки із сухою теплою зимою цвітіння спостерігається значно раніше, ніж у роки з дощовою холод9 ною весною. Період цвітіння припадає на другу половину травня, а іноді — на початок червня [25], тому весняні заморозки не є пе9 решкодою для вирощування рослин в умо9 вах Києва. Кількість чоловічих і жіночих квіток залежить від погодних умов, стану дерева. Після цвітіння протягом місяця обпа9 дає від 1 до 30% зав'язі, за температури повітря 30—32 °С цей показник ще вищий [23]. Чоловічі екземпляри всіх видів хурми 24 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 О.В. Григор’єва, С.В. Клименко характеризуються тривалішим періодом цвітіння, вступають у фазу цвітіння на 1—2 дні раніше і закінчують її на 2—3 дні пізніше. Хурма — невибаглива рослина і догляд за нею простіший, ніж за традиційними пло9 довими рослинами, вона менш ушкоджуєть9 ся хворобами і шкідниками, що дає мож9 ливість отримувати екологічно чисті плоди. Найморозостійкішим видом хурми є х. віргінська, оскільки на батьківщині цей вид зростає в районах, де абсолютний мінімум температур становить 939 °С. Хурмі кавказькій властива дещо нижча моро9 зостійкість — вона витримує зниження тем9 ператури лише до –27...–28 °С. В умовах Південного берега Криму хурма кавказька витримує температуру до –25 °С. У північних районах України іноді вимерзає, успішніше зростає у Львові і цілком стійка в Закар9 патській області [26]. Морозостійкість х. східної найнижча, але водночас вона дещо вища порівняно з іншими субтропічними культурами [9, 10]. Цей вид витримує зни9 ження температури до –21...–22 °С. Різні сор9 ти хурми також значно відрізняються за стійкістю до низьких температур. Так, за да9 ними М.Д. Омарова, найморозостійкішим сортом є сорт Костата, дещо нижча вона у сорту Хіакуме (Корольок) [19]. Звичайно, стійкість до низьких температур залежить від місцезнаходження рослин у саду, агро9 техніки, ступеня визрівання деревини, три9 валості морозного періоду, віку рослин тощо. До ґрунтів хурма невибаглива — вона добре росте на пісках, солонцях та вапня9 ках, але віддає перевагу родючим, вологим, добре дренованим ґрунтам. Як свідчать літературні дані [8, 11], хурма надзвичайно вимоглива до вологості ґрунту, особливо в ювенільний період розвитку. За даними А.Я. Зарецького, хурма східна в західній Грузії навіть у районах з підвищеною во9 логістю ґрунту в окремі періоди вегетації дуже потерпала від засухи — у неї пов9 ністю обпадало листя [11]. Тривалі дощі, як відмічає В.П. Єкимов, можуть інколи спри9 чинити псування плодів на дереві [8]. Хурма вимоглива до тепла і світла. Нор9 мальний ріст і розвиток рослин можливий лише за умов, коли сума активних темпера9 тур дорівнює 3000—3500 °С. Недостатнє освітлення крони рослин призводить до видовження пагонів і обсипання плодів. Г.Т. Гутієв вказує, що в Середній Азії хур9 ма росте повільніше, ніж у вологих субт9 ропіках, дерева невисокі, плоди дрібніші, але накопичують значно більше цукрів [5]. Хурма розмножується як насінням (з ньо9 го вирощують підщепи), так і вегетативно (відсадками, щепленням). Основним спосо9 бом масового розмноження є щеплення (зок9 рема окулірування). Як підщепу для хурми в світовій практиці використовують сіянці хурми східної, віргінської і кавказької. На території колишнього СРСР основною під9 щепою слугувала х. кавказька, яка утворює хорошу кореневу систему, добре переносить пересадку і більш стійка до засухи. Єдиний недолік цього виду — рослини вражаються бактеріозом [17]. Х. віргінська значно рідше пошкоджується бактеріозом, утворює дов9 гий стрижневий корінь з невеликою кіль9 кістю мичкуватих корінців, у зв'язку з чим значно гірше витримує пересадку й утворює велику кількість кореневої порості. Щеплені на ній рослини розвиваються повільно, вирізняються низькорослістю, недовговіч9 ністю [17]. Сіянці х. східної як підщепу вико9 ристовують лише в Японії і Китаї. Вирощування підщепи для хурми прак9 тично не відрізняється від інших плодових культур. За літературними даними, насіння х. віргінської і х. кавказької зберігає схо9 жість протягом 2 років, а х. східної втрачає вже після 9 місяців зберігання. Насіння кра9 ще заготовляти восени, стратифікацію слід проводити в прохолодному приміщенні у вологому чистому піску і висівати насіння навесні в посівні ящики або посівні грядки. Важливою умовою отримання високосхо9 жого насіння є непересушування його, тому хороші результати одержано при осінньому посіві насіння в грядки та після 39місячної стратифікації його у вологому субстраті. 25ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування З метою збереження сортових ознак у наступних поколіннях рослини хурми розм9 ножують вегетативним способом, застосо9 вуючи різні способи щеплення живцем — копуліровка, вприклад, в розщеп та ін., щеплення вічком (окулірування) та розмно9 ження з допомогою кореневих відростків. Оскільки інтенсивний сокорух погіршує приживання, тому щеплення сіянців прово9 дять до посиленого сокоруху — навесні (в квітні) або восени (у вересні) [28]. Для щеп9 лення рано навесні живці заготовляють во9 сени і зберігають у холодильнику за темпе9 ратури 0—5 °С. Хурма віргінська легко розмножується кореневими паростками. На батьківщині, в Північній Америці, вона утворює таку масу кореневих паростків, що вони часто засмі9 чують посадки. Х. кавказька частково може розмножуватися з допомогою кореневих па9 ростків, х. східна таким способом не розмно9 жується взагалі. З метою поширення цінних сортів хурми та проведення оздоровлення рослин вико9 ристовують метод клонального мікророзм9 ноження [15]. Саме цей метод розмноження хурми застосовують у Нікітському ботаніч9 ному саду. Щодо розмноження хурми зеле9 ними живцями, то всі спроби виявилися марними. Причиною цього вважається наяв9 ність в корі суцільного кільця склеренхімних елементів. Тому у виробничих умовах такий спосіб розмноження не застосовують. За останніми літературними даними, існує величезна кількість сортів хурми — понад 2,5 тис. [2]. За особливістю процесу запилення вони розподілені на три групи. До першої входять сорти, яким необхідне запилення для зав'язування плодів (Хіаку9 ме, Гошо9Гакі, Зенджи9Мару, Гейлі), до другої — сорти, які плодоносять без запи9 лення, тобто партенокарпічні (Сідлес, Гошо, Тамопам великий), до третьої групи — проміжної — сорти Хачіа, Костата та інші. Залежно від смакових якостей плодів сор9 ти поділяють також на три групи: перша — сорти з терпкими, в'яжучими плодами, тер9 пкість яких зникає, коли м'якоть набуває же9 леподібної консистенції (Хачіа, Сідлес, Кос9 тата, Гошо), друга — сорти з плодами, які не мають терпкості і в твердому стані, незалеж9 но від того, чи відбулося запилення, чи ні і на9 явності насіння, третя — королькові сорти, смак яких покращується у процесі зберіган9 ня. Чим більше в плодах насіння, тим він смачніший (Хіакуме, Зенжи9Мару та інші). За строками достигання сорти поділяють на ранньостиглі (Сідлес, Гошо9Гакі, ХХ вєк), середньостиглі (Хіакуме, Хачіа, Шоколад9 ная) і пізньостиглі (Чинебулі, Гейлі, Коста9 та). Для умов Лісостепу найперспективні9 шими є ранньостиглі сорти, які встигають краще підготуватися до зими. За ознакою морозо9 і зимостійкості в на9 ших умовах надзвичайно перспективними є гібриди х. східної і х. віргінської. Один з та9 ких гібридів — сорт Росіянка — виведений А.К. Пасенковим у Криму [20]. Цей сорт, за В.В. Дадикіним [20], витримує мороз до 30 °С. Він успішно вирощується в Краснодарі (уро9 жай — 50—80 кг плодів з дерева), плоди його за смаком схожі на плоди хурми східної, але дещо менші за розмірами. Сорт американ9 ського походження Miader також достатньо зимостійкий і має плоди, які за смаком нагаду9 ють плоди хурми східної. Значний інтерес ста9 новлять і інші сорти хурми селекції Нікітсько9 го ботанічного саду, такі як Звьоздочка, Таврічанка, Мєчта, Рубіновая та Українка. Таким чином, наведені літературні дані щодо еколого9географічного походження ви9 дів хурми, їх вимог до умов вирощування свід9 чать про можливість культивування цих ви9 дів в умовах Лісостепу України, але потрібні додаткові дослідження біологічних особливос9 тей видів хурми в умовах інтродукції, особли9 востей їх розмноження та вирощування. 1. Алексеев В.П. Виргинская хурма и перспек9 тивы ее культуры в СССР как плодового и кормо9 вого растения //Новые пищевые и сахарные куль9 туры, серия ХІ. — 1935. — № 5. — 98 с. 2. Витковский В.Л. Плодовые растения ми9 ра. — Спб.: Лань, 2003. — С. 493—497. 26 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2 О.В. Григор’єва, С.В. Клименко 3. Воронцов В.Е. Хурма, ее сорта и переработ9 ка плодов // Бюл. ВНИИ чая и субтропических культур. — 1945. — № 192. — 73 с. 4. Гасанов З.М. Влияние летней обрезки побе9 гов на динамику роста корней субтропической хур9 мы в ранний возрастной период // Науч. докл. высш. шк. Биол. науки. — 1972. — № 5. — С. 82—84. 5. Гутиев Г.Т. Субтропические плодовые рас9 тения. — М.: Сельхозгиз, 1958. — 92 с. 6. Драгавцев А.П. Плодоводство в Китае. — М.: Колос, 1966. — С. 87—90. 7. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения — целители. — 29е изд., доп. и перераб. — К.: Наук. думка, 1988. — С. 262—264. 8. Екимов В.П. Субтропическое плодовод9 ство. — М.: Сельхозгиз, 1955. — С. 272—280. 9. Животинская С.М. Культура хурмы в Уз9 бекистане. — Ташкент: Фан, 1972. — 64 с. 10. Жуковский П.М. Культурные растения и их сородичи: Систематика, география, цитогенетика, им9 мунитет, экология, происхождение, использование. — 39е изд., перераб. и доп. — Л.: Колос, 1971. — 751 с. 11. Зарецкий А.Я. Японская хурма. — Л. : Издание Всесоюзного ин9та растениеводства, 1934. — 604 с. 12. Калайда Ф.К. Род Diospyros L.в кн. "Деревья и кустарники" // Тр. Гос. Никит. ботан. сада. — 1948. — Т. 22, вып. 394. — С. 19—20. 13. Малеев В.Т. Третичные реликты во флоре Западного Кавказа и основные этапы четвертич9 ной истории его флоры и растительности СССР. — М.; Л.: Изд9во АН СССР, 1994. — Вып. 1. — 120 с. 14. Михайловська М.В., Приходько С.М. Сад на підвіконні. — 29е вид. доп.і перероб. — К.: Урожай, 1990. — 318 c. 15. Митрофанова И.В. Микроклональное разм9 ножение субтропических и тропических плодовых культур // Тр. Никит. ботан. сада. — 1997. — Т. 119. — С. 63—95. 16. Мурри Н.М. Хурма. — Сухуми: АБГИЗ, 1941. — 62 с. 17. Нестеренко Г.А. Культура хурмы. — М.: Гос. изд9во с.9х. лит9ры. 1950. — 80 с. 18. Нижерадзе А., Фишман Г., Самарина А., Романенко Е. Атлас сортов субтропической хур9 мы. — Тбилиси: Сабсота Сакартвело, 1965. — 76 с. 19. Омаров М.Д. Субтропические плодовые культуры. — Майкоп: Б. и., 1994. — С. 20—23. 20. Пасенков А.К. Итоги сортоизучения вос9 точной хурмы в Никитском ботаническом саду. — Харьков: Б. и., 1970. — С. 91. 21. Сапиев А.В., Воронцов В.В., Кобляков В.В. Субтропическое садоводство России. — М.: ИК "Родник", ж9л "Аграрная наука", 1997. — С. 18—26. 22. Сергеева К.А. О развитии генеративных по9 чек у различных видов хурмы //Бюл. ГБС. — 1956. — Вып. 24. — С. 42. 23. Славкина Т.И. Материалы к биологии хур9 мы. — Ташкент: Фан, 1954. — 104 с. 24. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов. — Л.: Наука, 1987. — 439 с. 25. Федоренко В.С. Главнейшие субтропичес9 кие плодовые культуры. — К.: Изд9во Укр. с.9х. акад., 1985. — С. 94—110. 26. Флора СССР. — М.; Л.: Изд9во АН СССР. — 1952. — Т. 18. — С. 475—481. 27. Черепанов С.К. Сосудистые растения Рос9 сии и сопредельных государств (в пределах быв9 шего СССР). — Спб.: Мир и семья, 1995. — 991 с. 28. Kawa C. Topworking the native persimmon. — Pomona, 1969. — 21 р. Рекомендував до друку В.Г. Собко О.В. Григорьева, С.В. Клименко Национальный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев РОД DIOSPYROS L. (EBENACEAE GUERKE) В УКРАИНЕ: ИНТРОДУКЦИЯ, ПЕРСПЕКТИВЫ КУЛЬТИВИРОВАНИЯ На основе литературных данных освещены вопро9 сы эколого9географического происхождения, инт9 родукции и перспективы культивирования предс9 тавителей рода Diospyros L. — D. kaki L., D. lotus L. и D. virginianа — в Украине. Приведена биоморфо9 логическая характеристика интродуцентов, про9 анализированы особенности их размножения и культивирования. O.V. Grigorieva, S.V. Klimenko M.M. Grishko National Botanical Gardens, National Academy of Scіenses of Ukraine, Ukraine, Kyiv DIOSPYROS L. (EBENACEAE GUERKE) GENUS IN UKRAINE: INTRODUCTION, PERSPECTIVES OF CULTIVATION Basing of literary sources the questions of ecological and geografical origin, introduction and perspectives of cultivation of Diospyros L. species — Diospyros kaki L., D. lotus L., D. virginian — in Ukraine are described. The biomorfological characteristics of species under consideration, its peculiarities of pro9 pagation and growing have been presented.
id	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-946
institution	Plant Introduction
keywords_txt_mv	keywords
language	English
last_indexed	2025-07-17T12:47:52Z
publishDate	2005
publisher	M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	wwwplantintroductionorg/e5/4fc52ff3b496e729f634eff59b3a7be5.pdf
spelling	oai:ojs2.plantintroduction.org:article-9462019-12-28T19:01:20Z Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) genus in Ukraine: introduction, perspectives of cultivation Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування Grigorieva, O.V. Klimenko, S.V. Basing of literary sources the questions of ecological and geografical origin, introduction and perspectives of cultivation of Diospyros L. species – Diospyros kaki L., D. lotus L., D. virginian – in Ukraine are described. The biomorfological characteristics of species under consideration, its peculiarities of propagation and growing have been presented. На основі літературних даних висвітлено питання еколого-географічного походження, інтродукції та перспективи культивування представників роду Diospyros L. – D. kaki L., D. lotus L. і D. virginiana – в Україні. Подано біоморфологічну характеристику інтродуцентів, проаналізовано особливості їх розмноження та культивування. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/946 10.5281/zenodo.2584359 Plant Introduction; Vol 26 (2005); 21-26 Інтродукція Рослин; Том 26 (2005); 21-26 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377839 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/946/907 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle	Grigorieva, O.V. Klimenko, S.V. Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title	Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title_alt	Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) genus in Ukraine: introduction, perspectives of cultivation
title_full	Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title_fullStr	Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title_full_unstemmed	Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title_short	Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування
title_sort	рід diospyros l. (ebenaceae guerke) в україні: інтродукція, перспективи культивування
url	https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/946
work_keys_str_mv	AT grigorievaov diospyroslebenaceaeguerkegenusinukraineintroductionperspectivesofcultivation AT klimenkosv diospyroslebenaceaeguerkegenusinukraineintroductionperspectivesofcultivation AT grigorievaov ríddiospyroslebenaceaeguerkevukraínííntrodukcíâperspektivikulʹtivuvannâ AT klimenkosv ríddiospyroslebenaceaeguerkevukraínííntrodukcíâperspektivikulʹtivuvannâ

Рід Diospyros L. (Ebenaceae Guerke) в Україні: інтродукція, перспективи культивування

Репозитарії

Схожі ресурси