Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L.
It was analyzed the results of investigations on taxonomy and volume of Viburnum L. species. Examined of the phyllogenetic relations of the genus Viburnum.
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Англійська |
| Опубліковано: |
M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
2005
|
| Онлайн доступ: | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/947 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Plant Introduction |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Plant Introduction| _version_ | 1860124781702021120 |
|---|---|
| author | Demchenko, O.O. |
| author_facet | Demchenko, O.O. |
| author_sort | Demchenko, O.O. |
| baseUrl_str | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2019-12-28T19:03:58Z |
| description | It was analyzed the results of investigations on taxonomy and volume of Viburnum L. species. Examined of the phyllogenetic relations of the genus Viburnum. |
| doi_str_mv | 10.5281/zenodo.2584361 |
| first_indexed | 2025-07-17T12:47:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
27ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
УДК 582.973:712.25[477]
О.О. ДЕМЧЕНКО
Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України
Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1
СИСТЕМАТИКА ТА ФІЛОГЕНЕТИЧНІ ЗВ'ЯЗКИ
ВИДІВ РОДУ VIBURNUM L.
Проаналізовано результати досліджень із з'ясування систематичного положення та об'єму роду Viburnum L.
Розглянуто філогенетичні зв'язки в межах роду.
ББiiооллооггiiччннii ооссооббллииввооссттii,, ооннттоо�� ттаа ффiiллооггееннеезз
iiннттррооддууккоовваанниихх ррооссллиинн
Види роду Viburnum L. відомі ще з антич9
них часів. Давні римляни називали калину
гордовину Viburnum (від лат. viere — плес9
ти), а вперше ця назва згадується у творах
Вергілія (70—19 pp. до н. е.). Наукова ла9
тинська назва роду була дана К. Ліннеєм у
1753 р.
При аналізі літературних джерел ми ви9
явили, що немає одностайної думки віднос9
но систематичного положення роду та кіль9
кості видів у ньому. Тому виникла потреба
вивчити історію цього питання та проаналі9
зувати положення роду в сучасних систе9
мах вищих рослин.
Традиційно види роду Viburnum L. від9
носили до родини Caprifoliaceae Juss. (по9
рядок Rubiales) [7, 22]. На початку XIX ст.
B.C. Dumortier, а пізніше F.T. Bartling ви9
ділили роди Viburnum L., Lentago Rafin.,
Opulus Mill. та Sambucus L. в окрему роди9
ну (fam. Viburnidae у Dumortier, Vibuneae у
Bartling) [16].
У сучасних системах вищих рослин ро9
дина Caprifoliaceae підпорядковується по9
рядку Dipsacales. У системі A. Cronquist
[12], що ґрунтується на хімічних, сероло9
гічних, анатомічних та морфологічних оз9
наках, рід Viburnum розглядається в складі
родини Caprifoliaceae. В системі квіткових
рослин R. Dahlgren [13], основаній на аналізі
великої кількості ознак, зокрема хімічних,
ембріологічних, анатомічних, цитологічних,
палінологічних, рід Viburnum вилучається
з Caprifoliaceae і возводиться у ранг родини.
Крім того, R. Dahlgren переносить родини
Viburnaceae, Sambucaceae, Caprifoliaceae i
Adoxaceae до порядку Cornales.
R.T. Thorne включає Viburnum до поряд9
ку Dipsacales, але в складі родини Adoxa9
ceae, яка має дві підродини — Adoxoidae та
Viburnoidae [21].
А.Л. Тахтаджян [8] вважав за можливе
виділити рід Viburnum з Caprifoliaceae і на9
дати йому ранг самостійної родини. Істотні
відмінності, виявлені між родами родини
Caprifoliaceae за результатами серологіч9
них [17], цитологічних [14], карпологічних
[1] та інших досліджень, зокрема особли9
вості васкулярної анатомії квітки [16, 23,
24], зумовили доцільність розподілу цієї ро9
дини на три самостійні: Caprifoliaceae,
Viburnaceae та Sambucaceae [9]. Вилучення
родів Viburnum та Sambucus із Caprifoli9
aceae і возведення їх у ранг родин підтверд9
жено також ембріологічними ознаками [3].
Великий набір ознак, притаманних тільки
Sambucus, робить доцільним їх вилучення з
порядку Dipsacales. Однак вилучення крім
них з цього порядку Viburnaceae та особли9
во Caprifoliaceae, а також включення цих
родин до порядку Cornales [13] не видається
необхідним.
© О.О. ДЕМЧЕНКО, 2005
28 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
О.О. Демченко
А.Л. Тахтаджян в останньому варіанті
своєї філогенетичної системи [20] об'єднує
ці родини (з урахуванням ембріологічних
ознак) у надпорядку Dipsacanae, який міс9
тить три порядки: Viburnalеs (Viburna9
ceae), Adoxales (Sambucaceae, Adoxaceae)
та Dipsacales (Caprifoliaceae, Valerianaceae,
Triplostegiaceae, Dipsacaceae, Mоrinaceae).
Таке розташування родин, що раніше вхо9
дили до складу порядку Dipsacales, вида9
ється більш природним.
Немає одностайної думки і щодо кіль9
кості видів роду Viburnum: за A. Rehder
[19] їх 120, за А.І. Поярковою [11], Б.Н. За9
мятіним [2], G. Krüssmann [18] — 200, за
А.Л. Тахтаджяном [10] — 225, за D. Egolf
[14] та G.R. Hillebrand, D.E. Fairbrothers [17] —
250 видів.
Перша спроба обробити рід Viburnum
була зроблена C. Fritsch [15], який поділив
рід на 5 підродів: Intergatt I. Euviburnum
Clarkе ( Sect 1. Lantana Spach.; sect 2. Opulus
Much.; sect 3. Loniceroides Orst.), Intergatt II.
Tinus Borkh., Intergatt III. Orienotinus Orst.,
Intergatt IV. Solenotinus DC., Intergatt V.
Microtinus Orst.
А.І. Пояркова [11] в обробці роду Viburnum
у "Флоре СССР" відносить до нього 200 видів
у помірних зонах і поясах північної півкулі,
які вона поділяє на 4 секції, та види секції, яку
іноді виділяють в окремий рід — Orienotinus
Orst.), що зростають в Андах (Південна та
Центральна Америка) та на о. Ямайка.
Поділ роду Viburnum за А.І. Поярковою:
секц. 1. Pseudotinus Clarkе.; секц. 2. Lantana
Spach.; секц. 3. Odontotinus Rehd.; секц. 4.
Opulus DC.; секц. 5. Orienotinus Orst.
Секцію Opulus А.І. Пояркова пропонує
поділити на 2 філетичних ряди: ряд Opulus
Pojark., що включає V. opulus L., V. sargentii
Koehne, V. trilobum Marsh., та ряд Puaci9
flora Pojark., що відрізняється від першого
відсутністю крайових стерильних квіток, з
двома видами: V. koreanum Nakai та V. edu9
lе (Mchx.) Raf.
Запропонованого A. Rehder [19] поділу
роду Viburnum на 9 секцій, що ґрунтується
на морфологічних ознаках, дотримуються й
інші автори [2, 14, 18].
Sect. 1. Thyrsosma (Raf.) Rehd.
V. fragrans Bge., V. erubescens Wall.,
V. henryi Hemsl., V. sieboldii Miq., V. grandi9
florum Wall. V. × bodnantense Aberc., V. foe9
tens Decne., V. × hillieri Stern, V. odoratissi9
mum Ker9Gawl., V. photinioides Fashiro, V. sus9
pensum Lindl., V. glomeratum Maxim.
Sect. 2. Lantana Spach.
V. carlesii Hemsl., V. × carlotta Hort., V. ×
× chenaultii Chenault, V. × carlcephalum
Burk. ex. Pike, V. cotinifolium D.Don., V.
veitchii C.H.Wright, V. lantana L., V. schen9
sianum Maxim., V. bitchiuense Mak., V. bud9
dleifolium C.H. Wright., V. burejaeticum Rgl.
et Herd., V. mongolicum (Pall.) Rehd., V. urceo9
latum Sieb. et Zucc., V. utile Hemsl., V. rhyti9
dopyllum Hemsl., V. macrocephalum Fort., V.
rhytdophylloides Suring., V. × rhytido9
carpum Lemoine., V. × juddii Rehd., V. ×
× burkwoodii Burk. et Skip., V. microphyllum
(Oerst.) Hemsl., V. stellulatum Hemsl.
Sect. 3. Pseudotinus Clarke
V. alnifolium Marsh., V. furcatum Bl., V. sym9
podiale Graebn., V. cordifolium Wall. ex DC.
Sect. 4. Pseudopulus Dipp.
V. plicatum Thunb.
Sect. 5. Lentago DC.
V. nudum L., V. cassinoides L., V. lenta9
go L., V. rufidulum Raf., V. prunifolium L.,
V. vetteri Zab., V. × jackii Rehd., V. obovatum
Walt.
Sect. 6. Tinus Maxim.
V. davidii Franch., V. cinnamomifolium
Rehd., V. rigidum Vent., V. tinus L. V. propin9
quum Hemsl., V. harryanum Rehd., V. cal9
vum Rehd., V. atrocyaneum Clarke.
Sect. 7. Megalotinus Maxim.
V. cylindricum D.Don., V. coriaceum Bl.,
V. sempervirens Koch.
Sect. 8. Odontotinus Rehd.
V. japonicum Spreng., V. foetidum Wall.,
V. recognitum Fern., V. setigerum Hance.,
V. phlebotrichum Sieb. et Zucc., V. wrightii
Miq., V. dilatatum Thunb., V. corylifolium
Hook., V. wilsonii Rehd., V. betulifolium Batal.,
29ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
Систематика та філогенетичні зв'’язки видів роду Viburnum L.
V. lobophyllum Graebn., V. ovatifolium Rehd.,
V. dasyanthum Rehd., V. hupehense Rehd.,
V. erosum Thunb., V. ichangense Rehd., V. den9
tatum L., V. pubescens Pursh., V. scabrellum
Chapm., V. rafinesquianum Schult., V. brac9
teatum Rehd., V. molle Michx., V. acerifolium
L., V. orientale Pall., V. ellipticum Hook. V. fla9
vescens W.W. Sm., V. hanceanum Maxim.,
V. parvifolium Hayata.
Sect. 9. Opulus DC.
V. pauciflorum Raf., V. kansuensis Batal.,
V. trilobum Marsh., V. opulus L., V. sargentii
Koehne, V. edule (Michx.) Raf.
Однак, як зазначають деякі автори [14,
23], межі між наведеними секціями не дуже
чіткі, для розробки системи роду потрібно
провести додаткові дослідження.
D.R. Egolf [14] вважає, що поділ на секції,
який ґрунтується на морфологічних озна9
ках (за Редером), підтверджується і цито9
логічними даними.
G.R. Hillebrand та D.E. Fairbrothers [17]
проводили серологічне дослідження міжро9
дових зв'язків у роді Viburnum. Отримані
дані доводять, що серологічні угруповання
відповідають таксономічним секціям за Ре9
дером. Види секції I Thyrsosma показали
найменшу серологічну відповідність видам
секції IX Opulus, яка вважається найпро9
гресивнішою анатомічно та морфологічно,
представники інших секцій роду займали
проміжне положення.
Л.І. Лотова та М.В. Нілова [6] вивчали
анатомію кори видів роду Viburnum з ме9
тою визначення закономірностей її будови
та з'ясування можливості використання
анатомічних ознак кори для систематики.
Найваріабельнішими виявилися особли9
вості будови стереома та пробки. Ці анато9
мічні ознаки досить добре характеризують
окремі секції.
Приблизна схема філогенетичних зв'яз9
ків у межах роду Viburnum була складена
D.R. Egolf [14] з урахуванням усіх наявних
даних (рис. 1).
A.M. Wilkinson [23] запропонувала схему
природних зв'язків видів у роді. На її дум9
ку, V. sieboldii (n = 8) — найпримітивнішій
вид роду. Група порівняно примітивних
видів охоплює: V. carlesii, V. lantana та
V. dentatum, усі вони мають n = 9. До дру9
гої групи менш примітивних видів входять:
V. lantanoides, V. plicatum f. tomentosum та
V. lentago, які також мають n = 9. Група
більш прогресивних видів охоплює: V. rhyti9
dophyllum, V. nudum, V. cassinoides, V. di9
latatum, V. trilobum. Viburnum opulus (n = 9)
вважається найпрогресивнішою. A.M. Wil9
kinson є прибічницею теорії, що види з n = 8
є примітивними, а види з n = 9 — прогре9
сивними.
На основі вивчення анатомії стебла
D. Vos (цит. за [14]) вважає, що V. opulus,
V. lentago та V. cassinoides більш прогре9
сивні, a V. plicatum f. tomentosum, V. lanta9
noides та V. sieboldii — найпримітивніші.
Однак існує можливість того, що й інші
види можуть бути примітивнішими, ніж
V. sieboldii, а V. opulus не обов'язково може
бути найпрогресивнішим видом роду (не9
значну кількість видів цього роду було оці9
нено критично).
Наявних даних не достатньо для того,
щоб з'ясувати прототип родини та поход9
ження роду Viburnum.
За даними А. Криштофовича [4, 5], рід
Viburnum виник у мезозої наприкінці крей9
дового періоду, коли власне з'явилися пок9
ритонасінні. У відкладеннях цього періоду в
Арктиці, Північній Америці, басейні р. Ана9
дир та на о. Сахалін знайдено численних
представників роду Viburnum, які у великій
кількості трапляються в американських
третинних відкладеннях, значно рідше — в
європейських відкладеннях цього періоду, в
еоценових відкладах у Бельгії та Франції, в
міоценових — Центральної Європи, а також
у пліоценових відкладеннях Франції. У пост9
пліоценових відкладеннях знайдено нині іс9
нуючий вид V. tinus.
У верхньокрейдову епоху в північній
півкулі були чітко виражені широтні рос9
линні зони, вже існувала певна регіональна
диференціація в межах цих зон. У північній
30 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
О.О. Демченко
Рис. 1. Схема філогенетичних зв'язків видів роду Viburnum (за D.R. Egolf, 1962):
* види з більш ніж одним хромосомним числом
31ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
Систематика та філогенетичні зв'’язки видів роду Viburnum L.
області крейдового Голарктичного царства
переважала помірна флора, яка складалася
з мезофільних широколистяних листопад9
них дерев і кущів, таких як види Acer, Al9
nus, Betula, Cocculus, Corylus, Credneria,
Fagus, Lindera, Magnolia, Platanus, Quercus,
Viburnum, Grewiopsis, Sassafras, Ziziphus.
У викопному вигляді відомі: Viburnum pel9
voyi Krysht. (відбитки листків), V. schmid9
tianum Heer., V. spinulosum Heer., V. subwhym9
peri Krusht., V. aff. lesquereuxii Ward., V. les9
quereuxii var. longifolium Ward., V. lesque9
reuxii var. ovalifolium Ward., V. lesquereuxii
var. sachalinensis Krysht., V. multinerve
Heer., V. nordenskioldii Heer, V. napanensis
Kara9Mursa., V. tiltoides Ward., V. giganteum
Sap., V. volgense Krassnow., V. whymperi Heer.,
V. pseudolentago Baik., V. lantana L., V. opu9
lus L. (насіння) [11]. Таким чином, можна
зробити висновок, що калини — одни з най9
давніших квіткових рослин.
Нині види роду Viburnum поширені в
помірній та субтропічній зонах Євразії, у Пів9
нічній, Центральній та почасти у Південній
Америці, Північній Африці [11] (рис. 2).
Є три центри видоутворення калин: схід9
ноазійській, атлантично9північноамерикан9
ський і середземноморський. В Японо9Ко9
рейській, Центрально9Китайській, Тибет9
ській, Західногімалайській та в Аппалачській
ботанічних провінціях природно зростає знач9
на кількість видів калин.
Географічне поширення роду пов'язано з
країнами, в складі флор яких збереглася
велика кількість третинних реліктів. Однак
було б невірним відносити калини до релік9
тових видів. Відсутність чітких меж між
секціями, численні приклади штучної між9
видової гібридизації, наявність поліплоїдно9
го числа хромосом у деяких видів — усе це
свідчить про незавершеність видоутворю9
ючих процесів і відносну молодість видів
(східноазійський регіон).
Географічне поширення поліплоїдів об9
меженіше, ніж диплоїдів. Вісім поліплоїд9
них видів походять з Азії, один — з Європи,
шість — з Північної Америки. Поширення
поліплоїдних видів роду Viburnum не дає
достатніх підстав для визначення єдиного
центру походження роду. Можливо, полі9
Рис. 2. Ареал роду Viburnum L. (за D.R. Egolf, 1962)
32 ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
О.О. Демченко
плоїди виникали в різних місцях: у Східній
Азії, Гімалаях, Середземномор'ї, східній
частині Північної Америки. В Східній Азії
трапляються види з хромосомним числом
n = 8, а також значна кількість видів з n = 9
та деякими поліплоїдними формами. Се9
редземноморські види малочисленні і нале9
жать до групи з n = 9. Види східної частини
Північної Америки містять найбільшу кіль9
кість октоплоїдів, що, можливо, вказує на
те, що ця географічна зона найсприятливі9
ша для їх розвитку та існування.
Лише для деяких видів калин установ9
лено зв'язок між географічним поширенням
і таксономічним поділом роду. Більшість
видів секцій Thyrsosma та Pseudopulus
зростають в Азії, види секції Lentago — у
східній частині Північної Америки. Пред9
ставники секцій Tinus та Lantana поширені
як в Азії, так і в Європі. Секції Odontotinus
та Pseudotinus представлені як північно9
американськими, так і азійськими видами.
Види секції Opulus трапляються в Європі,
Азії та Північній Америці.
Таким чином, проаналізувавши місце та
обсяг роду Viburnum у сучасних системах ви9
щих рослин, ми поділяємо погляди А.Л. Тах9
таджяна щодо виділення роду Viburnum у
самостійну родину Viburnaceae, порядок Vi9
burnales. На основі аналізу результатів мор9
фологічних, цитологічних та анатомічних
досліджень видів роду (за літературними да9
ними) вважаємо обґрунтованим поділ родини
на 9 секцій, запропонований А. Rehder. Для
розроблення схеми філогенетичних зв'язків у
межах роду потрібні додаткові дослідження.
1. Артюшенко З.Т. Развитие цветка и плода
жимолостных //Тр. Ботан. ин9та АН СССР. Сер. 7. —
1951. — Т. 2. — С. 131—169.
2. Деревья и кустарники СССР. Дикорастущие,
культивируемые и перспективные для интродук9
ции. — М.; Л.: Изд9во АН СССР, 1962. — Т. 6. — 379 с.
3. Камелина О.П. Эмбриологические призна9
ки и филогенетические связи семейств порядка
Dipsacales // Филогения и систематика растений:
Материалы Х Моск. совещ. по филогении расте9
ний. — М.: Наука, 1999. — С. 83—85.
4. Криштофович А.Н. Курс палеоботаники. —
М.; Л.: Госгеолтехиздат, 1933. — 326 с.
5. Криштофович А.Н. Палеоботаника. — Л.:
Гостоптехиздат, 1957. — 650 с.
6. Лотова Л.И., Нилова М.В. Анатомия коры
видов рода Viburnum L. //Бюл. МОИП. Отд. биол. —
1997. — 102, вып. 1. — С. 53—57.
7. Оськина Л.Д. Система семейства жимолост9
ных: Автореф. дис. … к. б. н. — Нальчик, 1974. — 21 с.
8. Тахтаджян А.Л. Cистема и филогения
цветковых растений. — М.; Л.: Наука, 1966. — 611 с.
9. Тахтаджян А.Л. Флористические области
Земли. — Л.: Наука, 1978. — 248 с.
10. Тахтаджян А.Л. Система магнолиофитов. —
Л.: Наука, 1987. — 439 с.
11. Флора СССР. — М.; Л.: Изд9во АН СССР,
1958. — Т. 23. — 776 с.
12. Cronquist A. An integrated system of classifica9
tion of flowering plants. — New York, 1981. — 1262 p.
13. Dahlgren R. General aspects of anagiosperm
evolution and macrosystematics // Nordic J. Bot. —
1983. — Vol. 3. — P. 1199149.
14. Egolf D.R. A cytological study of the genus
Viburnum // J. Arnold Arb. — 1962. — Vol. 43. —
N 2. — P. 132—172.
15. Fritsch K. Caprifoliaceae // Die natürlichen
Pflanzenfamilien Ed. A. Engler, K. Prantl. — Leip9
zig, 1897. — Bd. 4. — S. 156—169.
16. Fucuoka N. Taxonomic study of the Caprifo9
liaceae // Mem. Fac. Sci. Kyoto Univ. Ser. boil., 1972. —
Vol. 6. — N 1. — P. 15—58.
17. Hillebrand G.R., Fairbrothers D.E. A serologi9
cal investigation of intragenetic relationships in Vi9
burnum (Caprifoliaceae) // Bul. Torr. Bot. Club. —
1969. — Vol. 96. — N 5. — P. 556—566.
18. Krüssmann G. Handbush der Laubgehölze. —
Berlin; Hamburg: Parey, 1978. — Bd. 3. — 496 S.
19. Rehder A. Manual of cultivated trees and
shrubs. — New York, 1949. — 996 p.
20. Takhtajan A.L. Diversity and classification of
flowering plants. — New York, 1997. — 620 p.
21. Thorne R.T. Classification and Geography of the Flo9
wering Plants //Bot. Rev. — 1992. — Vol. 58. — N 3. — 351 p.
22. Vascular plant Families and Genera / Ed. R.K.
Brummit. — Kew: Royal Botanic Gardens, 1992. — 804 p.
23. Wilkinson A.M. Floral anatomy and mor9
phology of some species of the genus Viburnum of the
Caprifoliaceae // Amer. J. Bot. — 1948. — Vol. 35. —
N 5. — P. 455—465.
24. Wilkinson A.M. Floral anatomy and morphology of
Triosteum and of the Caprifoliaceae in genera // Amer. J.
Bot. — 1949. — Vol. 36. — N 6. — P. 481—489.
Рекомендував до друку С.І. Кузнецов
Е.А. Демченко
Национальный ботанический сад
им. Н.Н. Гришко НАН Украины,
Украина, г. Киев
СИСТЕМАТИКА И ФИЛОГЕНЕТИЧЕСКИЕ
СВЯЗИ ВИДОВ РОДА VIBURNUM L.
Проанализированы результаты исследований по
выяснению систематического положения и объема
рода Viburnum L. Рассмотрены филогенетические
связи в пределах рода.
O.O. Demchenko
M.M. Grishko National Botanical Gardens,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Ukraine, Kyiv
TAXONOMY AND PHYLLOGENETIC
RELATIONS OF VIBURNUM L. SPECIES
It was analyzed the results of investigations on taxo9
nomy and volume of Viburnum L. species. Examined
of the phyllogenetic relations of the genus Vibur9
num.
33ISSN 1605�6574. Інтродукція рослин, 2005, № 2
Систематика та філогенетичні зв'’язки видів роду Viburnum L.
|
| id | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-947 |
| institution | Plant Introduction |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | English |
| last_indexed | 2025-07-17T12:47:53Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwplantintroductionorg/31/5495e4de1fc6229483b5ab554e735d31.pdf |
| spelling | oai:ojs2.plantintroduction.org:article-9472019-12-28T19:03:58Z Taxonomy and phyllogenetic relations of Viburnum L. species Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. Demchenko, O.O. It was analyzed the results of investigations on taxonomy and volume of Viburnum L. species. Examined of the phyllogenetic relations of the genus Viburnum. Проаналізовано результати досліджень із з’ясування систематичного положення та об’єму роду Viburnum L. Розглянуто філогенетичні зв’язки в межах роду. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2005-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/947 10.5281/zenodo.2584361 Plant Introduction; Vol 26 (2005); 27-33 Інтродукція Рослин; Том 26 (2005); 27-33 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377839 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/947/908 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0 |
| spellingShingle | Demchenko, O.O. Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title | Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title_alt | Taxonomy and phyllogenetic relations of Viburnum L. species |
| title_full | Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title_fullStr | Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title_full_unstemmed | Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title_short | Систематика та філогенетичні зв’язки видів роду Viburnum L. |
| title_sort | систематика та філогенетичні зв’язки видів роду viburnum l. |
| url | https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/947 |
| work_keys_str_mv | AT demchenkooo taxonomyandphyllogeneticrelationsofviburnumlspecies AT demchenkooo sistematikatafílogenetičnízvâzkividívroduviburnuml |