Buchumschlag

Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку

Objective – to develop and implement criteria for the selection of escaped plants on the example of spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). Material and methods. The object of the study is the taxonomic composition of the spontaneous flora of the M.M...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2019
1. Verfasser: Shynder, O.I.
Format: Artikel
Sprache:Englisch
Veröffentlicht: M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2019
Online Zugang:https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/977
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Plant Introduction
Завантажити файл: Pdf

Institution

Plant Introduction
_version_ 1860144507161411584
author Shynder, O.I.
author_facet Shynder, O.I.
author_sort Shynder, O.I.
baseUrl_str https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/oai
collection OJS
datestamp_date 2019-11-11T08:15:58Z
description Objective – to develop and implement criteria for the selection of escaped plants on the example of spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). Material and methods. The object of the study is the taxonomic composition of the spontaneous flora of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. The research was conducted in 2010–2018 on the territory of the Botanical Garden. Results. The definition of the term “escaped plants” in different sources is considered. The stage of the output of alien taxa outside the culture (sintering) in different classification scales of the process of acclimatization is analyzed. For the study of escaped plants in the spontaneous flora of the Botanical garden, a criterion for their selection was formulated. Examples of different groups of escaped plants in the spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine are given. Conclusions. In the easteuropean scientific literature the term “ergasiophytes” has become much wider than it in the primary source and is now mainly used for the definition of “escaped plants”. Within the spontaneous flora of “escaped plants”, synonymously are “runaways from culture”, and within the cultural flora are close to “introducents”. Until now, there are no unified methodological principles for conducting an escaped plants inventory in botanical gardens. The boundaries of their “out of the culture” have not been clearly defined. We have formulated the main criterion for the selection of “escaped plants”: the fixation of adult individuals of the taxa in two or more spontaneous locations outside the cultivation area and preferably not in the vicinity of it. This criterion was tested on the example of the spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine.
doi_str_mv 10.5281/zenodo.3240995
first_indexed 2025-07-17T12:48:08Z
format Article
fulltext 3ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2: 3—16 https://doi.org/10.5281/zenodo.3240995 УДК 58.006:581.93(477­25) О.І. ШИНДЕР Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України Україна, 01014 м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1 СПОНТАННА ФЛОРА НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ імені М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ (м. КИЇВ). ПОВІДОМЛЕННЯ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ І КРИТЕРІЇ ВИДІЛЕННЯ АДВЕНТИВНИХ ЕРГАЗІОФІТІВ В УМОВАХ ІНТРОДУКЦІЙНОГО ОСЕРЕДКУ Мета — розробити і впровадити критерії відбору адвентивних ергазіофітів на прикладі спонтанної флори Націо­ нального ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Матеріал та методи. Об’єкт дослідження — таксономічний склад спонтанної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Дослідження проведено у 2010—2018 рр. на території ботанічного саду. Результати. Розглянуто визначення терміна «ергазіофіти» в іноземних та вітчизняних джерелах. Проаналізова­ но етап виходу ергазіофітів за межі культури (дичавіння) у різних класифікаційних шкалах інтродукційного процесу. Для потреб інвентаризації адвентивних (здичавілих) ергазіофітів у спонтанній флорі інтродукційного осередку було сформульовано критерії їх відбору. Наведено приклади різних груп ергазіофітів у спонтанній флорі Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Висновки. Термін «ергазіофіти» у східноєвропейській науковій літературі набув набагато ширшого значення, ніж первинне його тлумачення. В межах спонтанної флори поняття «ергазіофіти» синонімічне до «втікачі з культури», а в межах культурної флори — близьке до «інтродуценти». Досі в умовах інтродукційних осередків для ергазіофітів не було означено чітко момент «виходу за межі культури». Сформульовано головний критерій для виділення адвентив­ них ергазіофітів у спонтанній флорі інтродукційного осередку: фіксація дорослих особин таксона у двох і більше спон­ танних локаціях за межами ділянки вирощування (культивування) та переважно не поряд із нею. Цей критерій апро­ бовано на прикладі спонтанної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Ключові слова: Національний ботанічний сад, спонтанна флора, ергазіофіти, вихід за межі культури, критерії, методологія. © О.І. ШИНДЕР, 2019 Великий вклад у поповнення адвентивної фло­ ри вносить цілеспрямована і стихійна інтро­ дукційна робота, завдяки якій багато чужорід­ них видів рослин у нових умовах проходять повний шлях натуралізації — від первинного випробовування в культурі до не кон т ро льо ва­ ного поширення [2, 15]. У зв’язку з наростан­ ням темпів фітоінвазій у світовому масштабі одним із завдань ботанічних садів на сучасному етапі є проведення моніторингу за видами з ви­ сокими акліматизаційними показниками. Ак­ туальною є потреба своєчасно ділитися інфор­ мацією про дичавіння інтродуцентів [2, 3, 8, 23]. Головний засіб вирішення зазначених за­ вдань — інвентаризація інтродуцентів, які ви­ йшли або перебувають на межі виходу з куль­ тури. В Україні цей напрям досліджень лише в останні десятиріччя став цілеспрямованим. Опубліковано конспекти спонтанних флор кількох вітчизняних інтродукційних центрів, рідше — списки ергазіофітів. Проте досі від­ сутні уніфіковані методичні засади проведен­ ня інвентаризації ергазіофітів, не визначено чітко момент їх «виходу за межі культури». Термінологія всієї адвентивної фракції флори перебуває у періоді становлення [13]. Як на­ слідок — отримані різними дослідниками ві­ домості про структуру вивчених ними флор 4 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер часто не зіставні. У зв’язку з цим постає необ­ хідність дотримуватися уніфікованих стан­ дартів дослідження і термінології в цьому на­ прямі флористики. Під час дослідження ми зіткнулися із прак­ тичною відсутністю методологічної основи ін­ вентаризації здичавілих інтродуцентів в умовах інтродукційного осередку, а також з різними поглядами на обсяг цього поняття. Деякі ас­ пекти вивчення спонтанних флор інтродукцій­ них осередків залишаються неокресленими. У зв’язку з цим вважаємо за потрібне навести короткий огляд головних термінів і напрямів класифікації ергазіофітів та висвітлити власне бачення проблеми виділення «вихідців із куль­ тури» на прикладі Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН Ук раїни (НБС). Мета — розробити і апробувати критерії відбору адвентивних ергазіофітів на прикладі спонтанної флори НБС. Матеріал та методи Ця публікація є своєрідним розширеним всту­ пом до конспекту ергазіофітів спонтанної флори НБС. У ній висвітлено результати до­ даткового компілятивно­методологічного до­ слідження, проведеного під час інвентаризації адвентивних ергазіофітів на території НБС у 2010—2018 рр. Спонтанну флору НБС ми вва­ жаємо складовою частиною урбанофлори м. Києва. Її інвентаризацію проводили відпо­ відно до загальноприйнятих правил [18] з ура­ хуванням специфіки дослідження, положен­ ня якої наведено нижче. Предметом дослі­ дження були чужорідні таксони, які проникли на територію нашої флори 1 спочатку як ін­ тродуковані рослини, а потім здичавіли. Одним із завдань було уточнити викорис­ тання східноєвропейської «адвентивно­фло­ 1 Під «нашою флорою» ми розуміємо у вузькому значенні урбанофлору м. Києва, а в широкому — флору Правобереж­ ного Лісостепу. В межах флори окресленого географічного регіону інтродукований таксон, який вийде за межі культури в якомусь одному осередку вважатиметься ергазіофітом на всій території флори. У спонтанній флорі НБС наявні кіль­ ка заносних адвентивних видів, які є втікачами з культури в інших інтродукційних осередках на території м. Києва, тому ми їх розглядаємо як ергазіофіти. рис тичної» термінології стосовно дичавіючих інтродуцентів і апробувати критерії їх відбору на прикладі спонтанної флори НБС. Огляд термінології досить часто трапляється у пра­ цях з вивчення спонтанних флор інтродук­ ційних осередків, але використані принципи проведення інвентаризації (за їх наявності) є переважно типовими для класичної флорис­ тики, а щодо специфіки дослідження в межах інтродукційного осередку, то вони мають пе­ реважно суб’єктивний або формалістський характер. Серед відомих нам праць з інвента­ ризації флори інтродукційних осередків най­ краще відповідна методологія розкрита у стат­ ті Ю.К. Виноградовой зі співавт., присвяченій результатам вивчення динаміки флори Голов­ ного ботанічного саду РАН (ГБС) [3]. Однак деякі принципи, наведені у цій праці, супере­ чать нашому розумінню поняття «спонтанної флори», а тому не були взяті за основу. Термінологія Визначення здичавілих рослин, зокрема уста­ леного нині у вітчизняній літературі поняття «ергазіофітів», упродовж останнього століття за­ знало значної трансформації, а наявність ве­ ликої кількості класифікацій адвентивних ви­ дів рослин призвела до термінологічної плу­ танини [13]. Поняття «здичавілі рослини» трап­ лялося ще у флористичних зведеннях XIX ст., але як одиниця класифікаційних схем ця група була виокремлена в кількох працях на початку XX ст. Просту класифікацію інтродукованих рос­ лин за характером їх перебування в рамках куль­ тури запропонував А. Thellung [24]. Автор по ді­ лив «Fremde Kultur­ (Nutz­ und Zier­) Pflanzen» («іноземні корисні та декоративні куль турні рос­ лини») на три групи, які згодом набули широко­ го вжитку при вивченні адвентивних таксонів: a) «auf dem Kulturlande selbst, an eigens f � r sie vorbereiteten Stellen, gezogene und gepflegte Indivi­ duen: Kulturpflanzen im eigentlichen Sinne» («рос­ лини, які вирощуються на спеціально оброблю­ ваних ділянках або культурні рослини в істинному значенні») — Ergasiophyten (ергазіофіти); b) «nach dem Aufh� ren des Anbaues sich k � rzere oder l� ngere Zeit an Ort und Stelle erhaltende oder 5ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... absichtlich an nat� rlichen Standorten zwecks k� nst­ licher Einb� rgerung gepflanzte Individuen: Kultur­ relikte» («культурні релікти — рослини, які збе­ реглися на колишніх ділянках культивування без подальшого догляду або спеціально висаджені за межами культурних ділянок») — Ergasiolipophy­ ten (ергазіоліпофіти); c) «spontan verwildernde, d.h. unter Benutzung ih rer nat� rlichen Verbreitungsmittel aus dem Kultur­ bereich auf andere Standorte � bergehende Individu en: Kulturfl� chtlinge» («спонтанно дичавіючі куль турні рослини або втікачі з культури») — Ergasiophygo­ phyten (ергазіофігофіти). Значно пізніше F.­G. Schroeder узагальнив напрацювання дослідників заносних видів і опублікував у 1969 р. класифікацію, в якій види флори поділив за ступенем натуралізації (ідіохорофіти 2, агріофіти, епекофіти, ефеме­ рофіти, ергазіофіти), часом імміграції (ідіохо­ рофіти, археофіти, ксенофіти) і способом ім­ міграції (ідіохорофіти, аколютофіти, ксенофі­ ти, ергазіофігофіти) [22]. Ця схема в різних варіаціях широко використовується у «тради­ ційній» (або «європейській континенталь­ ній») термінології [5]. На жаль, у вітчизняних і російських джерелах в останні десятиліття виникла значна неузгодженість у використан­ ні запозиченої термінології, що призвело до плутанини у визначенні низки понять, зокре­ ма близьких — «ергазіофіти» та «ергазіофіго­ фіти». Так, ергазіофіти у класичному визна­ ченні [22, 24] — це культивовані види. Нато­ мість у [12] ергазіофіти — здичавілі рослини, котрі локалізуються біля місць культивування, у [13] — види, сві домо занесені людиною, у [21] — види, свідомо інтродуковані з метою культиву­ вання, у [16] — «дичающие интродуценты, за­ не сенные при культивировании и исчезающие с пре кращением этого процесса». Близька за змістом категорія «ергазіофіго­ фіти» у класичному визначенні [22, 24] об’єд­ нує види, які були інтродуковані, а потім зди­ чавіли. Натомість «ергазіофігофіти» у [14] — види з низькою здатністю до натуралізації, у [16] — рослини, «ушедшие из культуры», у [20] — 2 Ідіохорофіти — аборигенні види. екзотична (завезена) рослина, котра трап ля­ ється поза культурою, здатна зростати на но­ вому місці тривалий час. Трапляються і інші варіації. Перелік цих визначень наочно де­ монструє, що розвиток вітчизняної флорис­ тики в галузі адвентивних видів супроводжу­ вався активним пошуком усталених понять і термінології та досі потребує уніфікації. У За­ хідній Європі цей напрям біології проходив через подібні перипетії [5, 13]. Нині при аналізі адвентивної фракції фло­ ри зазвичай використовують видозмінену і доповнену класифікацію F.­G. Schroeder [22], згідно з якою за способом імміграції (занесен­ ня) у «східноєвропейській» школі ідіохорофі­ ти і культивовані види переважно не згаду­ ються, а адвентивні види ділять на аколюто­ фіти, ксенофіти, ергазіофіти [15, 19 та ін.]. Деякі автори для потреб власного досліджен­ ня вводять проміжну групу ксено­ергазіофітів, а спірну групу аколютофітів приєднують до ксенофітів. У цій схемі термін «ергазіофіти» використовується не у первинному значенні, а все частіше в усталеному однозначному трак­ туванні, як­от (за [19]): ергазіофіти — види, котрі з’явилися на території дослідження в ре­ зультаті інтродукційної роботи чи спроби їх куль­ тивування. Рослини з часом поширилися по за місцем їх вирощування, освоївши різноманітні місцезростання, причому активне розселення деяких рослин виходить з­під контролю людини та становить загрозу природним екосистемам, видам і довкіллю (інвазійні рослини). Слід звернути увагу, що впродовж останніх десятиліть у російській науковій літературі та­ кож траплялися різні трактування зазначених термінів. Раніше їх використовували переваж­ но відповідно до первинного значення [16]. Нині часто вживають словосполучення «“бе­ женец” из культуры» і як синонім — «эр га­ зиофит» [3]. Таким чином, термін «ергазіофі­ ти» у східноєвропейській науковій літературі стараннями багатьох авторів набув набагато ширшого тлумачення порівняно з пер вин­ ним, а його обсяг у широкому розумінні включає і значення терміна «ергазіофіго фі ти». В оригінальному значенні (як група чужорідних 6 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер культивованих видів) термін «ергазіофіти» ни ні в Східній Європі не застосовують. Це, ймовірно, пояснюється широким викорис­ танням у радянських джерелах близького за значенням слова «інтродуценти». Зважаючи на наведене вище, в межах Схід­ ної Європи термін «ергазіофіти» доцільно ви­ користовувати для означення інтродукованих чужорідних таксонів на всіх стадіях інтродук­ ції та натуралізації. При цьому в межах спон­ танної флори поняття «ергазіофіти» синоні­ мічне до «втікачі з культури» і означає іммі­ граційну групу адвентивної фракції. У межах культурної флори «ергазіофіти» практично синонімічні з «інтродуцентами» за тим винят­ ком, що множина останніх може включати і види місцевої флори. При цьому в іншомов­ ній літературі слід дотримуватися саме пер­ винного тлумачення цього терміна! Важливим є розподіл адвентивних таксонів за ступенем їх натуралізації. Для визначення цієї характеристики було розроблено кілька класифікацій, у яких виділено 3—5 груп, котрі охоплюють увесь спектр фітоценотичних по­ зицій видів [15, 16, 19]: ефемерофіти — випадково занесені види (переважно малорічні), які в місці занесення не здатні до насіннєвого відтворення та закрі­ плення і тому зникають упродовж короткого періоду; колонофіти — види, котрі успішно закріпи­ лися в місці занесення, але не поширюються далі; епекофіти — натуралізовані види, які зрос­ тають лише у складі порушених екотопів; агріофіти — повністю натуралізовані види, здатні зростати у складі як порушених, так і природних екотопів. Для потреб поглибленого вивчення про­ цесів адвентизації додатково виділяють про­ міжні групи. За ступенем натуралізації видів прий нято виділяти стабільний і нестабільний ком поненти адвентивної фракції [19, 20]. До нестабільного відносять переважно ефемеро­ фітів і колонофітів, хоча погляди дослідників відрізняються; стабільний компонент об’єд­ нує ви ди з високими фітоценотичними пози­ ціями — епекофіти і агріофіти. Частина фло­ ристів, які стоять на «твердих» позиціях розу­ міння обсягу флори, нестабільний компонент не включають у предмет дослідження [7]. У більшості дослідників адвентивних та урба­ нофлор континентальної України нестабіль­ ний компонент є повноцінною складовою пред мета дослідження. На нашу думку, ефе­ мерофіти і колонофіти (нестабільний компо­ нент флори) доцільно розглядати як субад­ вентивні види. Як самостійну або допоміжну терміноло­ гічну одиницю у вітчизняних джерелах іноді використовують поняття ергазіофігофітів 3, але як зазначено вище, цей термін не має уніфіко ваного визначення, а у своєму тради­ ційному первинному значенні використову­ ється рідко та цілком вкладається у поняття «ергазіофіти». Коли вводили термін «ергазіо­ фігофіти» для означення «вихідців із культу­ ри», останні не становили такої великої част­ ки у складі флори як нині, тому, відповідно до сучасних умов, доцільно розглядати «ергазіо­ фігофіти» як здичавілі види, які не поширилися далеко від місця культивування [14 та ін.]. Таке трактування є фактично лише уточненням первинної дефініції і при його послідовному дотриманні всіма дослідниками було б зруч­ ним для використання. З огляду на це визна­ чення, група ер газіо фігофітів охоплює ергазіо­ фіти на початкових стадіях експансії, тобто ефемерофіти, колонофіти і невелику частину епекофітів. Слід також згадати термін «ергазіоліпофіти», який використовується рідко, але представни­ ки цієї групи завжди наявні у складі флори. В останні десятиліття набула поширення «інвазійна» класифікація чужорідних видів за ступенем подолання низки бар’єрів та еколо­ гічної і економічної шкодочинності, розроб­ лена в англомовній екологічній школі та уні­ фікована в сучасному вигляді P. Py� ek зі спів­ авт. у 2004 р., ц. м. [5]. Відповідно до цієї класифікації виділяють такі групи: 3 В європейських працях саме цим терміном позначають «втікачів з культури». 7ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... аборигенні рослини; чужорідні рослини — всі неаборигенні так­ сони, культивовані або поширені спонтанно; випадкові чужорідні рослини — занесені так­ сони із низьким рівнем натуралізації; зника­ ють без повторних заносів; натуралізовані рослини — занесені таксони, які сформували стійкі гомеостатичні самопід­ тримувані популяції впродовж тривалого пе­ ріоду часу шляхом генеративного або вегета­ тивного розмноження (тривалість часу, впро­ довж якого вид має зберегтися, щоб вважатися натуралізованим, є дискусійною і у різних пра­ цях становить від 10 до 50 років [5, 7]); інвазійні рослини — таксони, які формують потомство у великій кількості та розповсюджу­ ються на значну відстань; мають потенційну здатність поширюватися на великій території (орієнтовні величини інтенсивності розповсю­ дження: більше ніж 100 м за 50 років для таксо­ нів, котрі розмножуються діаспорами, понад 6 м за 3 роки для вегетативно­рухомих видів); трансформери — таксони, які змінюють ха­ рактер, умови, структуру або природу екосис­ тем на значній території; в загальних рисах ця група еквівалентна едифікаторам; бур’яни — рослини, які зростають у місцях, де вони не бажані. Таким чином, термінологічні основи дослі­ дження таксонів, які вийшли за межі культу­ ри, відзначаються різноманіттям і наявністю багатьох класифікаційних шкал. З одного боку, це іноді призводить до плутанини понять, а з іншого — дає змогу значно поглибити розу­ міння процесів натуралізації видів зав дяки мож­ ливо сті різнобічно їх охарактеризувати. Крім огляду термінології, яка стосується етапів спонтанного поширення інтродуцен­ тів, важливе значення для розуміння обсягу «втікачів з культури» як частини спонтанної флори має весь набір процесів та етапів на шляху інтродукції конкретного таксона із по­ дальшим виходом його за межі культури. Головними поняттями в інтродукційній ро­ боті є акліматизація і натуралізація. Акліма­ тизація — процес пристосування рослин до но­ вих умов існування [9]. Натуралізація — вищий ступінь акліматизації, коли рослина настільки пристосовується до нових умов, що витримує конкуренцію аборигенних видів [9]; або здат­ ність виду нормально розвиватися в нових для нього умовах, давати життєздатне потомст­ во і більш­ менш активно поширюватися в новій для нього місцевості [12]. У широкому розумінні інтродукційний про­ цес охоплює стадії вирощування і стадії спон­ танного поширення таксона, а тому його пред­ ставлення як набору певних етапів на шляху акліматизації та натуралізації є важливим для розуміння моменту виходу конкретного таксо­ на за межі культури. Одним із перших чотири стадії натуралізації інтродукованих рослин у 1932 р. виділив («констатировал») Е.В. Вульф на прикладі Нікітського ботанічного саду [4]. До 1­ї автор відніс таксони, які цілком натура­ лізувалися: самостійно розмножуються, вихо­ дять за межі культурних ділянок і дичавіють; до 2­ї — таксони, які формують рясний само­ сів у місцях культури, але за їх межі не вихо­ дять; до 3­ї — таксони, які зав’язують повно­ цінне насіння, але самосів не формують; до 4­ї — таксони, які не утворюють схожого на­ сіння. Пізніше А.В. Васильев розробив 12­бальну систему оцінки інтродуцентів на Чорномор­ ському узбережжі Кавказу. У цій системі 3 сту­ пеня стосувалися натуралізованих видів: 1) ви­ ди, які витісняють місцеву флору із вторин­ них місцезростань і утворюють чисті наса­ дження; 2) види, котрі входять до складу місцевої флори, дають гібриди з її представ­ никами; 3) види, які дичавіють, але не фор­ мують угруповання із місцевими рослинами (1952, ц. м.) [17]. На сучасному етапі розвитку вітчизняної ін­ тродукційної роботи набула поширення шка­ ла оцінки успішності інтродукції М.А. Кохна і А.М. Курдюка [9]. У цій шкалі оцінюють 4 по­ казники інтродуцента: ріст, генеративний роз­ виток, зимо­ і посухостійкість. Найвищий бал відповідає: росту інтродуцента як у межах при­ родного ареалу; утворенню повністю схожого насіння і формуванню самосіву; цілком вира­ женій зимостійкості; хорошій посухостійкості. 8 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер Найвища сума балів означає повну аклімати­ зацію. Вегетативно­рухомим видам, які не утво­ рюють насіння, але мають високі інші показ­ ники, присвоюється ступінь хорошої акліма­ тизації, а ті, в яких мало схожого насіння, але є самостійне вегетативне розмноження — сту­ пінь повної акліматизації. У праці [6] наведено осучаснену шкалу сту­ пенів інтродукції рослин у зв’язку з пробле­ мою фітозабруднення: невдала інтродукція, первинна інтродукція, культивування, аклі­ матизація, натуралізація, експансія. Таким чином, у різних класифікаційних шка­ лах інтродукційна робота розпочинається пе­ реважно з первинної інтродукції, а завершу­ ється на різних етапах залежно від мети і по­ глядів дослідника щодо успішності її досяг­ нення. В багатьох таких шкалах наявні поняття натуралізації інтродуцента і виходу його за ме­ жі культури (дичавіння), але зазвичай, безпо­ середньо для інтродукційної роботи найвищої оцінки її результатів на рівні повної аклімати­ зації (формування інтродуцентом самосіву) ціл­ ком достатньо. Ймовірно, саме тому широ­ кого поширення набули шкали М.А. Кохна і А.М. Курдюка [9] та деякі інші, де усунення етапів натуралізації таксона дає змогу розши­ рити градацію оцінювання за вагомішими для практичної інтродукції показниками. Критерії виділення адвентивних ергазіофітів Стадійність інтродукційного процесу (у ши­ рокому розумінні) здавна привертала увагу до­ слідників і зумовлювала потребу у вивченні цих стадій. Причому окремі етапи акліматиза­ ції та натуралізації (дичавіння) були виділені як для потреб інтродукційної роботи, так і з точки зору класичної флористики. Однак за наявності великої кількості класифікаційних і термінологічних шкал питання якісної харак­ теристики моменту виходу інтродуцентів за межі культури, тобто переходу культивованих ергазіофітів у групу адвентивних, залишилося остаточно не з’ясованим. З огляду на масштабність інтродукційної роботи, у ботанічному саду представлені прак­ тично всі можливі випадки акліматизації та натуралізації таксонів, а їх момент «виходу за межі культури» — великою кількістю варіан­ тів, які накладаються і не дають змоги провес­ ти чітке виділення ергазіофітів. У літератур­ них джерелах, присвячених вивченню адвен­ тивної флори, це питання повною мірою не розкрито. Автори часто обмежуються зазна­ ченням низького ступеня натуралізації видів [14, 15 та ін.]. Значно більше уваги приділя­ ють виділенню адвентивної флори в цілому. Так, у праці [19] зазначено, що основні труд­ нощі виникають при визначенні критеріїв відокремлення занесених рослин від місце­ вих. Під час нашого дослідження найбільші труднощі виникли саме при виокремленні ер­ газіофітів, тобто визначенні моменту їх «ви­ ходу за межі культури». З точки зору класичної флористики, яка оперує великими територіями і, відповідно, ве ликою вибіркою, деталізація переліку дича­ віючих інтродуцентів тривалий час не була ак­ туальною. Наявність рослин, котрі перебува­ ють на межі виходу з культури (непостійний елемент флори), компенсувалася їх рідкісніс­ тю і не потребувала введення додаткової кла­ сифікаційної категорії. Проте накопичення ве­ ликої кількості фактів, які не вкладалися у класичні норми, спричинило появу кількісних показни ків, як у працях [5, 7], де наведено прос то рово­часові проміжки, які має подола­ ти вид, щоб бути віднесеним до інвазійних або до складу спонтанної флори. Такі вказівки є дуже важли вими, хоча повністю не вирішують проблему. Як зазначено вище, якісні характеристики «виходу за межі культури» були деталізовані у класифікаційних шкалах оцінки інтродукцій­ ної роботи. Так, ще Е.В. Вульф відокремив здичавілі (натуралізовані) інтродуценти, які вийшли за межі культурних ділянок, від тих, які спонтанно поширюються лише в межах «своїх» ділянок [4]. Таку градацію, підкріпле­ ну прикладами конкретних видів, слід вважа­ ти хрестоматійною. Ще раніше оцінку попов­ нення інтродуцентами місцевої (спонтанної) флори ботанічного саду в Монпельє (Фран­ ція) провів M.Ch. Flahault (1899, ц. м.) [3, 4]. 9ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... Він зазначив, що здичавілі види не слід вва­ жати повністю натуралізованими, оскільки вони не покинули межі ботанічного саду. По­ дібні роботи провели Л.П. Александров (1923, ц. м.) та А.В. Кожевников (1935, ц. м.), які звернули увагу, що за межі ботанічних садів у Москві в одному випадку не вийшов жоден вид, а в іншому — лише 3 [4]. Отже, за такого підходу за межі інтродукційних осередків роз­ повсюджуються інтродуценти із найвищими показниками натуралізації. Інші дослідники практично синонімізува­ ли поняття дичавіння і повної акліматизації (натуралізації). Так, С.С. Харкевич називав ін­ тродуценти дичавіючими у тому разі, коли вони формували самосів [17]. Подібний підхід часто трапляється і нині [2 та ін.]. Однак від­ несення інтродуцентів, які взагалі не виходять за межі культурних ділянок, до групи здичаві­ лих спотворює флористичні списки у бік за­ вищення кількості ергазіофітів. При вивченні флори ГБС РАН Ю.К. Вино­ градова зі співавт. [3] поділили види на 3 гру­ пи: 1) місцеві види флори Московської обл., 2) «втікачі» з культури, 3) заносні чужорідні види. Також відповідно до класифікації інва­ зійної активності, прийнятої в проекті «Shar­ ing information, and policy, on potentially inva­ sive alien plants in Botanic Gardens» [23], види флори ГБС були розподілені на такі групи: 1) масові чужорідні види, 2) види, які активно поширюються по території ГБС, не зайнятій колекціями та експозиціями, 3) види, які сфор­ мували локальні популяції, котрі натуралізу­ ються по за колекціями, а у разі вегетативного розростання — стійкі клони, які втратили фі­ зичний зв’язок із материнськими рослинами, 4) види, які хоча б раз були відмічені за межа­ ми колекційних ділянок (наприклад, за гербар­ ними дже релами). Для останньої категорії бу­ ло зроблено уточнення, що до списку флори не були віднесені види, «самовозобновляю­ щиеся в бо таническом саду, но не имеющие склонности к дальнейшему расселению», але які формально мають 4­й статус. Остання гру­ па проілюстрована кількома типовими коло­ нофітами. Наскільки зрозуміло із тексту, кри­ терієм виділення ергазіофітів була схильність інтродуцентів до подальшого поширення за межі культурних ділянок. Нам не зовсім зро­ зуміла різниця між колонофітами, які автори не відносять до спонтанної флори, і видами із 3­ї групи за інвазійною активністю. Формування самосіву є передумовою, але не показником виходу рослини за межі культури. Цього положення, здається, дотримуються біль­ шість дослідників [2 та ін.]. Наявність самосіву взагалі характерна для дуже великої кількості інтродукованих та культивованих таксонів і є логічним явищем при культивуванні рослини в спеціально створених умовах, які хоча б част­ ково наближені до таких у природних осели­ щах або принаймні сприяють зменшенню кон­ куренції з боку інших видів. Виходячи з цього, самосів за межами площі, де культивують рос­ лину, можна вважати початковим етапом «ви­ ходу за межі культури». Зазвичай інтродуцен­ ти культивують (виро щу ють) у групових наса­ джен нях (посадках), де забезпечено вирівнені умови вирощування, тому ло гічніше саме такі ділянки визначити як територіальну одиницю культивування. Отже, початком виходу за межі культури (дичавіння) логічно вважати спонтанну появу нової генерації виду за межами ділянки (пло­ щі, місця) культивування. Однак в умовах ін­ тродукційного центру завжди наявні пооди­ нокі заноси рослин за межі таких ділянок, які не завжди цілком спонтанні (випадкові), до того ж поєднання таких фактів для багатьох видів спотворює саму можливість вважати рос­ лину «вихідцем з культури» лише за одинич­ ним випадком потрапляння за межі культурної ділянки. Одиничні випадково занесені особини за межами культурних ділянок знач ною мірою залишаються культурним елементом флори, а не спонтанним (адвентивним). Тому при від­ борі адвентивних ергазіофітів ми дотримува­ лися такого критерію: фіксація дорослих особин таксона у двох і більше спонтанних локаціях за межами ділянки вирощування (культивування) та переважно не поряд із нею. Під локацією ми розуміємо окреме місцезнаходження, в якому представлені як поодинокі особини, так і їх 10 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер групи (локуси, колонії тощо), під спонтанним походженням місцезростань — їх випадкову появу, не пов’язану із безпосередньою ціле­ спрямованою участю людини, під дорослими особинами — віргінільний або генеративний віковий стан; під ділянкою культивування — конкретну ділянку (виділ) ботанічного саду, яка територіально відособлена і функціональ­ но призначена для вирощування (культиву­ вання) певної групи рослин. У літературних джерелах трапляється словосполучення «міс­ це культивування». Воно досить зручне, але територіально невизначене, саме тому ми ви­ користовуємо поняття «ділянки». У НБС (і в інших інтродукційних осередках) ділянки мо­ жуть бути представлені як одноманітною те­ риторією, так і набором різних виділів. На­ приклад, ботаніко­географічна ділянка (б.­г. д.) «Кавказ» у НБС поділена на кілька виділів — лісові, лучний, степовий та ін. При цьому пе­ рехід інтродуцентів з одного виділу на інший у межах ділянки не вважається нами виходом за межі культури. Інший приклад — б.­г. д. «Ліси рівнинної частини України», представлена трьома територіально відособленими велики­ ми виділами, які між собою не межують, тому ми їх розглядаємо як окремі ділянки. Наре­ шті, «за межами» і «не поряд» ми розуміємо певну відстань між материнською особиною і спонтанно занесеною дочірньою. Це уточ­ нення необхідне, щоб відокремити випадки, коли інтродуценти, які зростають на краю од­ нієї ділянки, формують самосів на сусідній, наприклад, через дорогу. Інший приклад — на газонах навколо ділянки «Рідкісні та зникаю­ чі рослини» сформувалося гало із самосіву охо­ ронюваних буль боцибулинних видів. У таких випадках йдеть ся про неконтрольоване роз­ ростання інтро дук ційних популяцій (наса­ джень) виду, а не про вихід за межі культури. Для вираження не обхідної відстані ми вико­ ристовували такий гнучкий спосіб оцінки, як приблизний радіус ділянки культивування, який в умовах НБС умовно відповідає уже згаданим в [5] «100 м за 50 років». Використовуючи сформульований крите­ рій, ми не віднесли до переліку адвентивних таксонів у флорі НБС ті ергазіофіти, котрі: формують самосів лише в місцях культиву­ вання (і біля них); вирощуються у складі куль­ турфітоценозів на б.­г. д. відділу природної флори з метою створення (моделювання) ін­ тродукційних популяцій; потрапляють за межі грядок із загубленим або віднесеним під час посіву насінням тощо. Як виявилося, запропонований критерій є зручним і досить надійним при відборі адвен­ тивних ергазіофітів, які розповсюджуються насінням. Більше того, використання цього критерію не дало змоги віднести до адвентив­ них деякі таксони, які іноді наводять у пере­ ліках адвентивних та урбанофлор рівнинної Ук раїни. Взагалі подібний підхід є актуальним і за межами інтродукційного осередку. Менша частина видів розмножуються лише (або переважно) вегетативно і серед них є ціл­ ком натуралізовані. Чітких та загальноприй­ нятих критеріїв, які б дали змогу віднести такі таксони до адвентивних ергазіофітів також не існує. У праці [3] для вегетативно­рухомих ви­ дів зазначено, що вони мають сформувати стійкі клони за межами колекцій них ділянок, які втратили зв’язок із материнськими росли­ нами. У НБС видів, котрі достатньо натура­ лізувалися, щоб включити їх до спонтанної флори, лише кілька. Умовним кри терієм для цих таксонів ми обрали їх експансивне поши­ рення на двох ділянках культивування і біль­ ше з виходом на сусідні ділянки. Крім того, до вегетативно­рухомих ергазіофітів часто від­ носять релікти культури. У НБС представлені колонії кількох видів, які збереглися ще з ча­ сів до створення на цій території ботанічного саду. Слід звернути увагу на питання, яке вини­ кає у зв’язку з вивченням спонтанної флори інтродукційного осередку як складової части­ ни флори території, де розташований об’єкт дослідження — наскільки ці флори зіставні. На нашу думку, при використанні однієї мето­ дології функціональне призначення території дослідження практично не впливає на якість кінцевих результатів. У попередньому пові­ домленні [18] було показано, що НБС — це 11ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... територія, на якій розташовано багато різних за призначенням ділянок, а з географічної точ­ ки зору — це система урочищ у межах м. Киє­ ва. Відповідно, спонтанна флора НБС є пов­ но­ і рівноцінною будь­якій іншій рівновели­ кій флорі в межах міста, а тому є складовою частиною його урбанофлори. Функціональна специфічність НБС як інтродукційного осе­ редку дає змогу розглядати територію ботаніч­ ного саду як зручну модель, де сконцентровані процеси натуралізації інтродуцентів. Результати та обговорення Імміграційна група ергазіофітів у складі спон­ танної флори НБС є найбільш різноманітною за складом елементів і шляхами натуралізації, але, використовуючи усталені критерії відбо­ ру, під час їх інвентаризації зазвичай не вини­ кало суттєвих труднощів. Розглянемо окремі підгрупи дослідженої флори із використан­ ням наведеної вище термінології. Не всі ерга­ зіофіти із конспекту натуралізувалися саме з насаджень НБС. Кіль ка видів — порівняно давні вихідці з культури у м. Києві: Asclepias syriaca L., Impatiens parviflora DC., Iva xanthiifo­ lia Nutt. 4, Saponaria officinalis L., Veronica filifor­ mis Smith (імовірно) у НБС проникли спон­ танно, тому тут є ксено­ерга зіо фі тами, але в урбанофлорі м. Києва — ергазіофітами. Деякі види, котрі вийшли з культури далеко за ме­ жами нашого регіону, наприклад, Geranium si­ biricum L. (поширився із Кременець кого бота­ нічного саду), ми віднесли до ксенофітів. Кілька здичавілих видів відмічали на сучас­ ній території (чи біля) НБС до його заснуван­ ня: Humulus japonicus Siebold & Zucc., Silene armeria L. — ці види є ефемерофітами і в пере­ лік не включені. З того ж пе ріоду на сучасній території відомі кілька деревних видів: Acer ne­ gundo L., Morus alba L., старі екземпляри яких могли бути джерелами поширення діаспор цих видів у м. Києві. Деякі види, переважно з чис­ 4 Вважається, що перші три види зі списку вийшли за межі культури у Ботанічному саду Київського університету (нині — ботанічний сад ім. акад. О. Фоміна) [11], проте є відомості [10], що A. syriaca культивували в Києві ще до його інтродукції в університетському саду . ла вегетативно­рухомих, збереглися з досадів­ ського періоду у вигляді колоній: Cerasus vulgaris, Helianthus tuberosus L. (імовірно), He­ merocallis fulva (L.) L., Lycium bar barum L., Robi­ nia pseudoacacia L., Syringa vulgaris L. (частково), Vinca minor L. — це група культурних реліктів (ергазіоліпофітів). Натомість іноді трап ля ють ся згасаючі колонії деяких переважно тра в’я нис­ тих багаторічників: Iris germanica L. cv., Tulipa gesneriana L. cv. та ін., але включати їх до скла­ ду спонтанної флори немає підстав через від­ сутність експансії. Деякі проблеми з класифікацією виникають при означенні спонтанно занесених культур­ них рослин. Наприклад, у НБС уздовж доріг постійно трапляються Helianthus annuus L., Tri­ ticum durum Desf. та деякі інші види, насіння яких заносять відвідувачі у вигляді корму для птахів. Малорічні культурні рослини в нашій кліматичній зоні переважно не перезимовують у місцях заносу (є ефемерофітами), але завдя­ ки їх широкому культивуванню та (або) вико­ ристанню в харчуванні діаспори цих видів за­ вжди потрапляють за межі культурних ділянок. Такі рослини можна охарактеризувати як ре­ гулярні ефемерофіти, вони також є специфіч­ ним нестабільним елементом флори. Більша частина ергазіофітів у спонтанній флорі НБС мають «внутрішнє» походження і тому їх логічно розглядати як ергазіофігофі­ ти — види, які дичавіють поруч із місцем куль­ тивування. Найнижчий ступінь натуралізації мають ефемерофіти, які представлені пере­ важно одно­ або малорічними трав’янистими рослинами. У НБС вирощують багато одно­ і дворічних інтродуцентів, які дуже часто, окрім випадків самосіву, потрапляють обабіч діля­ нок із загубленим чи віднесеним насінням. Іно­ ді можна спостерігати розсіяні шлейфи цих рослин вздовж шляхів між ділянками та міс­ цем зберігання насіння. Такі випадки розсі­ вання доцільно розглядати як одну лінійну локацію і не розглядати у спонтанній флорі. Деякі малорічні види можуть бути занесені далеко від ділянок культивування або одно­ часно з’являтися у кількох локаціях, але зи­ мовий період вони зазвичай не переносять. У 12 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер НБС такими ефемерофітами є: Amaranthus spp., Bryonia alba L., Lobularia maritima (L.) Desv., Lolium multiflorum Lam. та ін. Умовно цю групу також можна віднести до регулярних ефемерофітів. В умовах НБС ефемерофітами є багаторічні трави, які не розмножуються ве­ гетативно і з певних причин не формують ста­ більного насіннєвого потомства: Coreopsis gran­ diflora Hogg ex Sweet, Nepeta cataria L. тощо. Ймовірно, саме до ефемерофітів слід віднести самосівні особини деяких деревних видів, кот рі в місцях заносу часто досягають генеративного стану: Persica vulgaris Mill., Ribes alpinum L., Sorbus � hybrida L. та ін. Окремою групою можна вважати «вегета­ тивні ефемерофіти» — рослини, які потрап ля­ ють за межі грядок із рослинними рештками та успішно приживаються на смітниках, ком­ постних виділах тощо. Наприклад, Allium cepa L. і Solanum tuberosum L., які можуть проіснувати в подібних умовах більше одного сезону. До цієї групи також відносяться випадкові зано­ си рослин захищеного ґрунту. Ми такі види не включали до конспекту через відсутність спонтанного виходу за межі культури. Більш великою групою представлені коло­ нофіти. З однорічних трав типовими є ста­ більні: Abutilon theophrastii Medik., Cannabis sa­ tiva L., Perilla nankinensis (Lour.) Decne, з озна­ ками експансії — Anthriscus cerefolium (L.) Hoffm. Із багаторічних трав типові приклади: локальна і багаточисельна популяція Allium ursinum L. у нетиповому для виду робінієво­ кленовому деревостані, малочисельна попу­ ляція Aquilegia vulgaris L. у заболоченій балці Омелютинка, бур’ян на розсаднику Rumex ace­ tosa L., кілька куртин Sedum album L. на сухих газонах, дві локальні колонії Apocynum canna­ binum L. тощо. Близькими є група «газонних» багаторічників, котрі розмножуються насін­ нєво та вегетативно і поступово збільшують чисельність: Bellis perennis L., Duchesnea indica (Andrews) Focke, Muscari spp., Primula macro­ calyx Bunge, Viola spp. тощо. До цієї групи на­ лежать вегетативно­рухомі види: Hedera helix L. (сформував великі за площею монодомі­ нантні покриття на кількох ділянках), Lonice­ ra caprifolium L. (те саме) і Tulipa bieberstei niana Schult. & Schult. f. s.l. (початково інт ро­ дукований на трьох б.­г. д., нині завдяки веге­ тативному розмноженню сформував два ін­ вазійні локуси, подекуди формує самосів). Деякі колонофіти перебувають на початковій стадії виходу за межі культури, а тому пред­ ставлені малочисельними спонтанними по­ пуляціями. Велика частина натуралізованих ергазіофі­ тів проявляють експансивні тенденції і пере­ ходять у групу епекофітів, насамперед це сто­ сується видів, які принаймні частково роз­ множуються насінням за межами культури. Такі види мають різну чисельність, але поши­ рилися на велику відстань від первинних ді­ лянок культивування, часто трапляються по всій території Ботанічного саду: Alcea rugosa Alef., Lonicera ruprechtiana Regel тощо. Най­ більш інвазійно­активні ергазіофіти пред­ ставлені порівняно невеликою групою видів, які є найбільш шкодочинними в умовах НБС: Acer negundo, Clematis vitalba L., Heracleum so­ snowskyi Manden., Parthenocissus inserta (A.Kern.) Fritsch, Solidago canadensis L., Ulmus pumila L., Vi tis vulpina L. Ці види за ступенем шкодочин­ ності формально є трансформерами, а за сту­ пенем натуралізації разом із деякими іншими таксонами — агріофітами. Однак у зв’язку із тим, що на території НБС умовно корінні і похідні фітоценози займають порівняно неве­ лику площу, такі визначення для зазначених видів є не зовсім коректними. Деякі інвазійно­ активні ергазіофіти спонтанної флори НБС вийшли за межі ботанічного саду або близькі до цього. Крім наведених вище трансформе­ рів (за винятком U. pumila) такими є: Alcea ru­ gosa, Celtis occidentalis L., Corydalis caucasica DC., Diplotaxis tenuifolia (L.) DC., Fraxinus pen­ nsylvanica Marshall, Isopyrum thalictroides L., Rey­ noutria spp., Phytolacca spp. З географічної точки зору цікава група «псев­ доаборигенних» рослин — тих, які перебува­ ють за межею природного поширення, але близько до неї [1]. Серед ергазіофітів такими є види за північно­західною межею ареалу: Ag­ ropyron cristatum (L.) Gaertn., Corydalis mar­ 13ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... schal liana Willd., Salvia nutans L., Tulipa bieber­ steiniana; види за північно­східною межею: Acer pseudoplatanus L., Isopyrum thalictroides, Polygo­ natum hirtum (Bosc ex Poir.) Pursh та ін. Одним із наслідків інтродукційної діяль­ ності та цікавим з точки зору біосистематики явищем є гібридизація близьких таксонів різ­ ного географічного походження. Зі спонтан­ них гібридів у НБС відзначено: Medicago � varia Martyn, Reynoutria � bohemica Chrtek & Chrtkov� , Symphytum � uplandicum Nyman, гіб­ риди в родах Amaranthus, Diplotaxis, Tilia, ймо­ вірно, Vitis та ін. Гібриди і гібридогенні види, які виникають у культурі, вважають культи­ генним компонентом [3]. Багато інтродукова­ них видів представлені в НБС генотипами різного географічного походження. Такі види в процесі натуралізації формують гетерогенні інтродукційні та спонтанні популяції. До них належать види, представлені як інтродукова­ ними, так і аборигенними генотипами (Betula pendula Roth, Inula helenium L., Viburnum lanta­ na L., Viola odorata L. та ін.), або інтродукова­ ними і заносними генотипами (Centaurea cya­ nus L. та Papaver rhoeas L.). Останні види вклю­ чено до переліку ксенофітів. Висновки Термін «ергазіофіти» у східноєвропейській нау­ ковій літературі набув набагато ширшого засто­ сування, ніж первинне тлумачення, і все частіше використовується для означення інтродукова­ них таксонів, які вийшли за межі культури. Про­ те у вітчизняних джерелах його доцільно вико­ ристовувати для означення всієї сукупності ін­ тродукованих чужорідних таксонів на всіх стадіях інтродукції та натуралізації. У межах спонтанної флори поняття «ергазіофіти» сино­ німічне до «втікачі з культури», а в межах куль­ турної флори — близьке до «інтродуценти». Досі відсутні уніфіковані методологічні заса­ ди проведення інвентаризації ергазіофітів у ін­ тродукційному осередку, не сформульовано чіт­ ко момент «виходу за межі культури». У зв’яз­ ку з цим постала необхідність дотримуватися уніфікованих стандартів дослідження і термі­ нології в цьому напрямі флористики. Під час дослідження спонтанної флори НБС ми сфор­ мулювали головний критерій для відбору ер­ газіофітів: фіксація дорослих особин таксона у двох спонтанних локаціях і більше за межами ділянки вирощування (культивування) та пере­ важно не поряд із нею. Запропонований крите­ рій є зручним і досить надійним при відборі ергазіофітів, які розповсюджуються насінням, на прикладі спонтанної флори НБС. Такий підхід є актуальним і за межами інтродукцій­ ного осередку. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Баранова О.Г. «Псевдоаборигенность» некоторых представителей флоры Удмуртии / О.Г. Баранова // Проблемы изучения адвентивной и синантроп­ ной флоры в регионах СНГ: Материалы конф. (15—17.05.2003, г. Тула). — Москва; Тула, 2003. — С. 18—19. 2. Бурда Р.И. Интродукция растений: окультурива­ ние и натурализация /Р.И. Бурда // Промышлен­ ная ботаника. — Донецк, 2013. — Вып. 13. — С. 3—15. 3. Виноградова Ю.К. Влияние чужеродных видов рас­ тений на динамику флоры территории Главного ботанического сада РАН / Ю.К. Виноградова, С.Р. Maйоров, В.Д. Бочкин // Рос. журн. биол. ин­ вазий. — 2015. — № 4. — С. 22—41. 4. Вульф Е.В. Введение в историческую географию растений / Е.В. Вульф. — М.: ОГИЗ, 1932. — 356 с. 5. Гельтман Д.В. О понятии «инвазионный вид» в применении к сосудистым растениям / Д.В. Гельт­ ман // Ботан. журн. — 2006. — Т. 91, № 8. — С. 1222—1231. 6. Гнатюк А.М. Критерії оцінки результатів інтродукції рослин у колекціях ботанічних установ / А.М. Гнатюк, М.Б. Гапоненко // Лісове і садово­паркове гос по дар­ ст во: електр. наук. журн. — 2017. — № 13. — 9 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //jour­ nals.nubip.edu.ua/index.php/Lis/article/view/9772 7. Ена А.В. Природная флора Крымского полуостро­ ва / А.В. Ена. — Симферополь: Н. Оріанда, 2012. — 232 с. 8. Кодекс поведінки ботанічних садів та дендропар­ ків України щодо інвазійних чужорідних видів / Укладачі: Бурда Р.І., Приходько С.А., Куземко А.А., Багрикова Н.О. — Київ; Донецьк, 2014. — 20 с. 9. Кохно Н.А. Теоретические основы и опыт интродук­ ции древесных растений в Украине / Н.А. Кохно, А.М. Курдюк. — К. : Наук. думка, 1994. — 187 с. 10. Кузьменко А. Про ластовень (Asclepias cornuti Decais­ ne), його розповсюдження та культуру на Україні / 14 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер А. Кузьменко // Тр. с.­г. ботаніки. — Харків, 1929. — Т. 2, вип. 2. — С. 1—26. 11. Малюшицька М.І. Дикоростуча трав’яниста флора ботанічного саду Київського державного універ­ ситету ім. Т.Г. Шевченка / М.І. Малюшицька // Київський ДУ ім. Т.Г. Шевченка. Наукові записки. — 1948. — Т. 7, вип. 6. — [Труди бот. саду ім. акад. О.В. Фоміна. — № 19]. — С. 85—97. 12. Протопопова В.В. Натуралізація адвентивних рос­ лин України / В.В. Протопопова // Укр. ботан. журн. — 1988. — Т. 45, № 4. — С. 10—15. 13. Протопопова В.В. Фітоінвазії. II. Аналіз основних класифікацій, схем і моделей / В.В. Протопопова, М.В. Шевера // Промышленная ботаника. — До­ нецк, 2012. — Вып. 12. — С. 88—95. 14. Протопопова В.В. Ергазіофігофіти у флорі Украї­ ни: сучасний стан та ступінь розвитку / В.В. Про­ топопова, М.В. Шевера // Роль ботанічних садів і дендропарків у збереженні та збагаченні біологіч­ ного різноманіття урбанізованих територій: Ма­ теріали конф. (28—31.05.2013 р.). — К., 2013. — С. 138—139. 15. Протопопова В.В. Эргазиофиты — потен циальный резерв адвентивной фракции флоры / В.В. Прото­ по пова, М.В. Шевера // Нетрадиционные, новые и забытые виды растений: теоретические и прак­ тические аспекты культивирования: Материалы. конф. (10—12.09.2013 г.). — К.: Книгоноша, 2013. — С. 99—101. 16. Список понятий и терминов, использованных в сбор­ нике (Приложение) // Проблемы изучения адвен­ тивной и синантропной флоры в регионах СНГ: Материалы конф. (15—17.05.2003, г. Тула). — Моск­ ва; Тула, 2003. — С. 134—135. 17. Харкевич С.С. Натурализация растений природной флоры Кавказа в Киеве / С.С. Харкевич // Бюл. ГБС. — 1966. — Вып. 61. — С. 3—8. 18. Шиндер О.І. Спонтанна флора Національного бо­ танічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 1. Аборигенні види / О.І. Шиндер // Інтродукція рослин. — К., 2019. — № 1. — С. 18—30. 19. Яворська О.Г. Адвентивна фракція флори Київ­ ської міської агломерації: дис. … к.б.н., 03.00.05 — ботаніка / О.Г. Яворська. — К., 2002. — 252 с. 20. Яворська О.Г. Ергазіофіти Київської міської агло­ мерації / О.Г. Яворська // Інтродукція рослин. — 2004. — № 3. — С. 24—29. 21. Protopopova V.V. Ergasiophytes of the Ukrainian Flora / V.V. Protopopova, M.V. Shevera // Biodiversity: Re­ search and Conservation. — 2014. — Vol. 35, N 1. — P. 31—46. doi 10.2478/biorc­2014­0018 22. Schroeder F.­G. Zur Klassifizierung der anthropo­ choren / F.­G. Schroeder // Vegetatio. — Springer, 1969. — Vol. 16, N 5/6. — P. 225—238. 23. Sharing information, and policy, on potentially inva­ sive alien plants in Botanic Gardens. — 2014—2018. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http:// www.botanicgardens.eu/aliens.htm 24. Thellung A. Zur Terminologie der Adventiv­ und Ru­ deralfloristik / A. Thellung // Allgemeine botanische Zeitschrift f� r Systematik, Floristik, Pflanzengeogra­ phie etc. — Karlsruhe, 1922. — Jahrgang 24/25 (1918/1 9), N 9—12. — S. 36—42. Рекомендував П.Є. Булах Надійшла 01.03.2019 REFERENCES 1. Baranova, O.G. (2003), “Psevdoaborigennost” nekoto­ rykh predstaviteley flory Udmurtii [«Pseudonative» of some taxa of the flora of Udmurtia]: Problemy izu che­ niya adventivnoy i sinantropnoy flory v regionakh SNG [Problems of studying adventitious and synanthropic flora in the CIS regions]. Moscow; Tula, pp. 18—19. 2. Burda, R.I. (2013), Introduktsiya rasteniy: okulturi­ vanie i naturalizatsiya [Plant Introduction: The Im­ provement and Naturalization]. Industrial botany. Donetsk, N 13, pp. 3—15. 3. Vinogradova, Yu.K., Mayorov, S.R. and Bochkin, V.D. (2015), Vliyanie chuzherodnykh vidov rasteniy na di­ namiku flory territorii Glavnogo botanicheskogo sada RAN [Influence of alien plant on the dynamics of the flora of the territory of the Main Botanical Garden of the Russian Academy of Sciences]. Russian j. biol. in­ vaz, N 4, pp. 22—41. 4. Vulf, E.V. (1932), Vvedenie v istoricheskuyu geografiyu rasteniy [Introduction to the historical geography of plants]. Moscow, 356 pp. 5. Geltman, D.V. (2006), O ponyatii “invazionnyi vid” v pri­ menenii k sosudistym rasteniyam [On the term “inva­ sive species” as applied to the vascular plants]. Botan zhurn. [Bot. J.], vol. 91, N 8, pp. 1222—1231. 6. Hnatyuk, A.M. and Haponenko, M.B. (2017), Kryterii otsinky rezultativ introduktsii roslyn u kolektsiyakh bo­ tanichnykh ustanov [Criteria for estimating results of introduction of plants in the collections of botanical institutions]. Lisove i sadovo­parkove hospodarstvo [Fo­ restry and horticulture: electr. sc. j.], N 13, 9 p. [Elec­ tronic resource]. — Access mode: http://journals.nu­ bip.edu.ua/index.php/Lis/article/view/9772 7. Ena, A.V. (2012), Prirodnaya flora Krymskogo poluos­ trova [Natural flora of the Crimean peninsula]. Sim­ feropol: N. Orianda, 2012, 232 p. 8. Burda, R.I., Prykhodko, S.A., Kuzemko, A.A. and Bah­ rykova, N.O. (2014), Kodeks povedinky botanichnykh sadiv ta dendroparkiv Ukrainy shchodo invaziynykh chuzhoridnykh vydiv [A Code of Conduct for Botani­ cal Gardens and Arboretums of Ukraine on Invasive Alien Species]. Kyiv; Donetsk, 2014, 20 p. 15ISSN 1605­6574. Інтродукція рослин, 2019, № 2 Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. ... 9. Kokhno, N.A. and Kurdyuk A.M. (1994), Teoreti ches­ kie osnovy i opyt introduktsii drevesnykh rasteniy v Uk­ raine [Theoretical bases and experience of introduction of tree plants in Ukraine]. Kyiv: Naukova dumka, 187 p. 10. Kuzmenko, A. (1929), Pro lastoven (Asclepias cornuti De­ caisne), yoho rozpovsyudzhennya ta kulturu na Ukraini [About the Asclepias cornuti Decaisne, its distribution and culture in Ukraine]. Works of agricultural botany. Kharkiv, vol. 2, N 2, pp. 1—26. 11. Malyushytska, M.I. (1948), Dykorostucha travyanysta flora botanichnoho sadu Kyivskoho derzhavnoho uni­ versytetu im. T. H. Shevchenka [Wild grass flora of the botanical garden of the T.G. Shevchenko Kyiv State University]. Scientific notes of the T. Schevchenko Kyiv State University, vol. 7, N 6, pp. 85—97. 12. Protopopova, V.V. (1988), Naturalizatsiya adventyv nykh roslyn Ukrainy [Naturalization of adventitious plants of Ukraine]. Ukr. Botan zhurn. [Ukr. Bot. J.], vol. 45, N 4, pp. 10—15. 13. Protopopova, V.V. and Shevera, M.V. (2012), Fitoin­ vazii. II. Analiz osnovnykh klasyfikatsiy, skhem i mod­ eley [Phytoinvasions II. Analysis of the main classifica­ tions, schemes and models]. Industrial Botany. Do netsk, N 12, pp. 88—95. 14. Protopopova, V.V. and Shevera, M.V. (2013), Erhazi­ ofihofity u flori Ukrainy: suchasnyi stan ta stupin roz­ vytku [Ergasiophigophytes in the flora of Ukraine: the present state and degree of development]: Rol botani­ chnykh sadiv i dendroparkiv u zberezhenni ta zbaha­ chenni biolohichnoho riznomanittya urbanizovanykh terytoriy [The role of botanical gardens and arbore­ tums in preserving and enriching the biodiversity of urbanized territories]. Kyiv, pp. 138—139. 15. Protopopova, V.V. and Shevera, M.V. (2013), Ergazio­ fity — potentsialnyi rezerv adventivnoy fraktsii flory [Ergaziophytes — potential reserve of the adventive fraction of flora]: Netraditsionnye, novye i zabytye vi dy rasteniy: teoreticheskie i prakticheskie aspekty kultivi­ rovaniya [Non­traditional, new and forgotten plant spe cies: theoretical and practical aspects of cultiva­ tion]. Kyiv, pp. 99—101. 16. Spisok ponyatiy i terminov, ispolzovannykh v sbornike (2003) [The list of concepts and terms used in the col­ lection (Appendix)]: Problemy izucheniya adventivnoy i sinantropnoy flory v regionakh SNG [Problems of stu­ dying adventitious and synanthropic flora in the CIS regions]. Moscow; Tula, pp. 134—135. 17. Kharkevich, S.S. (1966), Naturalizatsiya rasteniy pri­ rodnoy flory Kavkaza v Kieve [Naturalization of plants of the natural flora of the Caucasus in Kyiv]. Byulleten glavnogo botanicheskogo sada [Bulletin of Main Bo­ tanical Garden]. Moscow, N 61, pp. 3—8. 18. Shynder, O.I. (2019), Spontanna flora Natsionalno ho botanichnoho sadu imeni M.M. Hryshka NAN Uk rai ny (m. Kyiv). Povidomlennya 1. Aboryhenni vy dy [Spon­ taneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden (Kyiv). 1. Indigenous species]. Introduk tsiya roslyn [Plant Introduction]. Kyiv, 2019, N 1, pp. 18—30. 19. Yavorska, O.H. (2002), Adventyvna fraktsiya flory Kyiv­ skoi miskoi ahlomeratsii [The alien fraction of the ur­ ban flora of the Kyiv region]: diss. … Ph.D, botany. Kyiv, 252 p. 20. Yavorska, O.H. (2004), Erhaziofity Kyivskoi miskoi ah lomeratsii [Ergasiophytes of the urban flora of the Kyiv region]. Introduktsiya roslyn [Plant Introduc­ tion]. Kyiv, N 3, pp. 24—29. 21. Protopopova, V.V. and Shevera, M.V. (2014), Ergasio­ phytes of the Ukrainian Flora. Biodiversity: Research and Conservation, vol. 35, N 1, pp. 31—46. — DOI 10.2478/biorc­2014­0018 22. Schroeder, F.­G. (1969), Zur Klassifizierung der an­ th ropochoren. Vegetatio. Springer, vol. 16, N 5/6, pp. 225—238. 23. Sharing information, and policy, on potentially in va­ sive alien plants in Botanic Gardens (2014—2018), [Electronic resource]. Access mode: http://www.bota­ nicgardens.eu/aliens.htm 24. Thellung, A. (1922), Zur Terminologie der Adventiv­ und Ruderalfloristik. Allgemeine botanische Zeit schrift f r Systematik, Floristik, Pflanzengeographie etc. Karlsru­ he, jahr. 24/25 (1918/1 9), N 9—12, pp. 36—42. Recommended by P.E. Bulakh Received 01.03.2019 О.И. Шиндер Национальный ботанический сад имени Н.Н. Гришко НАН Украины, Украина, г. Киев СПОНТАННАЯ ФЛОРА НАЦИОНАЛЬНОГО БОТАНИЧЕСКОГО САДА имени Н.Н. ГРИШКО НАН УКРАИНЫ (г. КИЕВ). СООБЩЕНИЕ 2. МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ И КРИТЕРИИ ВЫДЕЛЕНИЯ АДВЕНТИВНЫХ ЭРГАЗИОФИТОВ В УСЛОВИЯХ ИНТРОДУКЦИОННОГО ЦЕНТРА Цель — разработать и внедрить критерии отбора ад­ вентивных эргазиофитов на примере спонтанной флоры Национального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины (г. Киев). Материал и методы. Объект исследования — так­ сономический состав спонтанной флоры Нацио­ нального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины. Исследование проведено в 2010— 2018 гг. на территории ботанического сада. Результаты. Рассмотрены определения термина «эргазиофиты» в иностранных и отечественных ис­ точниках. Проанализирован этап выхода интродуци­ рованных таксонов за пределы культуры (одичание) 16 ISSN 1605­6574. Plant introduction, 2019, № 2 О.І. Шиндер в разных классификационных шкалах интродукци­ онного процесса. Для нужд инвентаризации адвен­ тивных (одичавших) эргазиофитов в спонтанной флоре интродукционного центра были сформулиро­ ваны критерии их отбора. Приведены примеры раз­ ных групп эргазиофитов в спонтанной флоре Нацио­ нального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины. Выводы. Термин «эргазиофиты» в восточноевро­ пейской научной литературе приобрел гораздо более широкое значение, чем первичное его толкование. В пределах спонтанной флоры понятие «эргазиофи­ ты» синонимично «беглецам из культуры», а в преде­ лах культурной флоры — близко к «интродуцентам». До сих пор в условиях интродукционных центров для эргазиофитов не был четко обозначен момент «вы­ хода за пределы культуры». Сформулирован главный критерий для выделения адвентивных эргазиофитов в спонтанной флоре интродукционного центра: фик­ сация взрослых особей таксона в двух и более спон­ танных локациях за пределами участка выращивания (культивирования) и преимущественно не рядом с ним. Этот критерий был апробирован на примере спонтанной флоры Национального ботанического сада имени Н.Н. Гришко НАН Украины. Ключевые слова: Национальный ботанический сад, спонтанная флора, эргазиофиты, выход за пределы куль туры, критерии, методология. O.I. Shynder M.M. Gryshko National Botanical Garden, National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine, Kyiv SPONTANEOUS FLORA OF M.M. GRYSHKO NATIONAL BOTANICAL GARDEN OF THE NAS OF UKRAINE (KYIV). 2. METHODOLOGICAL PROBLEMS AND CRITERIA FOR SELECTION OF ESCAPED PLANTS IN BOTANICAL GARDEN CONDITIONS Objective — to develop and implement criteria for the selection of escaped plants on the example of spontane­ ous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). Material and methods. The object of the study is the taxonomic composition of the spontaneous flora of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. The research was conducted in 2010—2018 on the territory of the Botanical Garden. Results. The definition of the term “escaped plants” in different sources is considered. The stage of the output of alien taxa outside the culture (sintering) in different clas­ sification scales of the process of acclimatization is ana­ lyzed. For the study of escaped plants in the spontaneous flora of the Botanical garden, a criterion for their selection was formulated. Examples of different groups of escaped plants in the spontaneous flora of M.M. Gryshko Nation­ al Botanical Garden of the NAS of Ukraine are given. Conclusions. In the east­european scientific literature the term “ergasiophytes” has become much wider than it in the primary source and is now mainly used for the defi­ nition of “escaped plants”. Within the spontaneous flora of “escaped plants” synonymously are “runaways from culture”, and within the cultural flora are close to “intro­ ducents”. Until now, there are no unified methodological principles for conducting an escaped plants inventory in botanical gardens. The boundaries of their “out of the culture” have not been clearly defined. We have formu­ lated the main criterion for the selection of “escaped plants”: the fixation of adult individuals of the taxa in two or more spontaneous locations outside the cultivation area and preferably not in the vicinity of it. This criterion was tested on the example of the spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. Key words: National Botanical Garden, spontaneous flora, escaped plants, “out of the culture”, criteria, methodology.
id oai:ojs2.plantintroduction.org:article-977
institution Plant Introduction
keywords_txt_mv keywords
language English
last_indexed 2025-07-17T12:48:08Z
publishDate 2019
publisher M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine
record_format ojs
resource_txt_mv wwwplantintroductionorg/9c/7d70ed5f69432170540a9af3c7242e9c.pdf
spelling oai:ojs2.plantintroduction.org:article-9772019-11-11T08:15:58Z Spontaneous flora of M.M. Gryshko National botanical garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). 2. Methodological problems and criteria for selection of escaped plants in botanical garden conditions Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку Shynder, O.I. Objective – to develop and implement criteria for the selection of escaped plants on the example of spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). Material and methods. The object of the study is the taxonomic composition of the spontaneous flora of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. The research was conducted in 2010–2018 on the territory of the Botanical Garden. Results. The definition of the term “escaped plants” in different sources is considered. The stage of the output of alien taxa outside the culture (sintering) in different classification scales of the process of acclimatization is analyzed. For the study of escaped plants in the spontaneous flora of the Botanical garden, a criterion for their selection was formulated. Examples of different groups of escaped plants in the spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine are given. Conclusions. In the easteuropean scientific literature the term “ergasiophytes” has become much wider than it in the primary source and is now mainly used for the definition of “escaped plants”. Within the spontaneous flora of “escaped plants”, synonymously are “runaways from culture”, and within the cultural flora are close to “introducents”. Until now, there are no unified methodological principles for conducting an escaped plants inventory in botanical gardens. The boundaries of their “out of the culture” have not been clearly defined. We have formulated the main criterion for the selection of “escaped plants”: the fixation of adult individuals of the taxa in two or more spontaneous locations outside the cultivation area and preferably not in the vicinity of it. This criterion was tested on the example of the spontaneous flora of M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. Мета – розробити і впровадити критерії відбору адвентивних ергазіофітів на прикладі спонтанної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Матеріал та методи. Об’єкт дослідження – таксономічний склад спонтанної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Дослідження проведено у 2010–2018 рр. на території ботанічного саду. Результати. Розглянуто визначення терміна “ергазіофіти” в іноземних та вітчизняних джерелах. Проаналізовано етап виходу ергазіофітів за межі культури (дичавіння) у різних класифікаційних шкалах інтродукційного процесу. Для потреб інвентаризації адвентивних (здичавілих) ергазіофітів у спонтанній флорі інтродукційного осередку було сформульовано критерії їх відбору. Наведено приклади різних груп ергазіофітів у спонтанній флорі Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. Висновки. Термін “ергазіофіти” у східноєвропейській науковій літературі набув набагато ширшого значення, ніж первинне його тлумачення. В межах спонтанної флори поняття “ергазіофіти” синонімічне до “втікачі з культури”, а в межах культурної флори – близьке до “інтродуценти”. Досі в умовах інтродукційних осередків для ергазіофітів не було означено чітко момент “виходу за межі культури”. Сформульовано головний критерій для виділення адвентивних ергазіофітів у спонтанній флорі інтродукційного осередку: фіксація дорослих особин таксона у двох і більше спонтанних локаціях за межами ділянки вирощування (культивування) та переважно не поряд із нею. Цей критерій апробовано на прикладі спонтанної флори Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine 2019-06-01 Article Article application/pdf https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/977 10.5281/zenodo.3240995 Plant Introduction; Vol 82 (2019); 3-16 Інтродукція Рослин; Том 82 (2019); 3-16 2663-290X 1605-6574 10.5281/zenodo.3377520 en https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/977/938 http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
spellingShingle Shynder, O.I.
Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title_alt Spontaneous flora of M.M. Gryshko National botanical garden of the NAS of Ukraine (Kyiv). 2. Methodological problems and criteria for selection of escaped plants in botanical garden conditions
title_full Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title_fullStr Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title_full_unstemmed Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title_short Спонтанна флора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (м. Київ). Повідомлення 2. Методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
title_sort спонтанна флора національного ботанічного саду імені м.м. гришка нан україни (м. київ). повідомлення 2. методологічні проблеми і критерії виділення адвентивних ергазіофітів в умовах інтродукційного осередку
url https://www.plantintroduction.org/index.php/pi/article/view/977
work_keys_str_mv AT shynderoi spontaneousfloraofmmgryshkonationalbotanicalgardenofthenasofukrainekyiv2methodologicalproblemsandcriteriaforselectionofescapedplantsinbotanicalgardenconditions
AT shynderoi spontannafloranacíonalʹnogobotaníčnogosaduímenímmgriškananukraínimkiívpovídomlennâ2metodologíčníproblemiíkriteríívidílennâadventivnihergazíofítívvumovahíntrodukcíjnogooseredku

Ähnliche Einträge