Samuil Davidovich Eidelman
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут математики НАН України
2016
|
| Онлайн доступ: | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/205 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine| _version_ | 1872552728571412480 |
|---|---|
| author_institution_txt_mv | [] |
| baseUrl_str | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2018-01-23T01:38:29Z |
| first_indexed | 2026-08-04T01:04:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
Збiрник праць Iн-ту математики НАН України 2016, т. 13, № 1, 9–17
САМУЇЛ ДАВИДОВИЧ
ЕЙДЕЛЬМАН
У 2015 р. виповнилося 95 рокiв вiд народження i 10 рокiв вiд
смертi визначного українського математика, талановитого педа-
гога, засновника знаної наукової школи з теорiї рiвнянь iз час-
тинними похiдними, доктора фiзико-математичних наук, профе-
сора С. Д. Ейдельмана.
Самуїл Давидович народився 1 вересня 1920 року (за офiцiй-
ними документами 3 сiчня 1921 року) у м. Проскуровi (тепер
м. Хмельницький) у сiм’ї виконавця будiвельних робiт. Батько
помер у 1924 р., мати виховувала обох своїх синiв сама. У 1928 р.
С. Д. Ейдельман почав навчатися у середнiй школi №12 м. Прос-
курова. Школу закiнчив у 1938 р. i зразу ж вступив без iспитiв
на фiзико-математичний факультет Київського унiверситету. У
той час на цьому факультетi навчалися майбутнi всесвiтньо вi-
домi вченi С. Г. Крейн, Ю. О. Митропольський i М. О. Кра-
сносельський. Перший iз них учився на старшому, нiж Самуїл
Давидович, курсi, а два iншi були його однокурсниками. Пiсля
закiнчення третього курсу воєнне лихолiття вiдiрвало С. Д. Ей-
дельмана вiд студентської лави.
З 1941 по 1946 рр. вiн служив у Радянськiй армiї, пройшов
шлях вiд солдата до майора. За вiдмiнну службу та активну
участь у боях з Нiмеччиною i Японiєю нагороджений 5 ордена-
ми та багатьма медалями. Незважаючи на настiйну пропозицiю
залишатись в армiї i зробити вiйськову кар’єру, С. Д. Ейдель-
ман демобiлiзувався у жовтнi 1946 р. i продовжив навчання на
фiзико-математичному факультетi Чернiвецького унiверситету,
який закiнчив у 1948 р.
Чернiвецький перiод життя i дiяльностi Самуїла Давидови-
ча, який почався у 1946 р., тривав до 1963 р. Цей перiод зi-
грав iстотну роль у формуваннi його як математика-вченого i
10 Самуїл Давидович Ейдельман
математика-педагога. У Чернiвецькому унiверситетi вiн пройшов
усi сходинки вiд студента й лаборанта до професора i завiдувача
кафедри диференцiальних рiвнянь. Тут вiн виховав своїх перших
учнiв, заснував власну наукову школу.
Першим учителем Самуїла Давидовича був М. I. Симонов,
який прибув iз Москви i в 1946 р. став першим завiдувачем кафе-
дри диференцiальних рiвнянь Чернiвецького унiверситету. Вiн
запропонував С. Д. Ейдельману тему першої наукової роботи,
звернув його увагу на ключовi працi I. Г. Петровського. Про iн-
ших своїх учителiв Самуїл Давидович висловлювався так: “Я
вчився на класичних працях I. Г. Петровського. Вони та контакт
з Iваном Георгiйовичем, доповiдi на його семiнарах вiдiграли ви-
рiшальну роль у моїй науковiй долi. Я. Б. Лопатинський, з яким
я спiлкувався з 1950 р., його чудовi працi та розповiдi були для
мене джерелом роздумiв над рiзними проблемами теорiї рiвнянь
iз частинними похiдними. У 1954 р. почалося моє регулярне спiл-
кування з Г. Є. Шиловим, з ним ми детально та плiдно обгово-
рювали рiзноманiтнi проблеми теорiї диференцiальних рiвнянь з
точки зору теорiї узагальнених функцiй”. А ось ще одна цитата
зi спогадiв Самуїла Давидовича про С. Г. Крейна, якого вiн знав
ще зi студентських рокiв (наводимо мовою оригiналу): “Челове-
ческая жизнь, сложная и противоречивая, полная больших за-
бот, тревог и маленьких радостей, становится праздником, когда
на своем пути, долгом и тернистом, человек встречает явление
экстраординарное, удивительное, благородное и вдохновляющее,
зовущее к познанию и творчеству, настоящего Человека, Твор-
ца, Ученого, Учителя, Друга. Таким человеком для меня был
Селим Крейн, при этом, конечно, огромную роль играла неи-
зменная главная тема нашего общения – математика, которая в
устах Великого Мастера Селима была очень разной, но всегда
удивительно интересной”.
Активнi й наполегливi творчi пошуки С.Д. Ейдельмана увiн-
чались захистом у 1953 р. кандидатської дисертацiї “Оценки ре-
шений параболических систем и некоторые их приложения”, а
Самуїл Давидович Ейдельман 11
в 1959 р. докторської дисертацiї “Исследование по теории па-
раболических систем”. Кандидатська дисертацiя захищалась у
Львiвському унiверситетi (офiцiйнi опоненти О.С. Кованько i
Я.Б. Лопатинський), а докторська – у Московському унiверси-
тетi (офiцiйнi опоненти С. Г. Крейн, Є.М. Ландiс i Г. Є. Шилов).
З 1950 р. Самуїл Давидович почав читати спецкурси з теорiї
рiвнянь iз частинними похiдними, керувати роботою навчальних
i наукових семiнарiв, курсовими та дипломними роботами. По-
ступово в орбiту його наукових iнтересiв попадали студенти, ви-
кладачi та аспiранти Чернiвецького унiверситету. “Нашi багато-
рiчнi спiльнi зусилля були одним з основних стимулiв моєї науко-
вої дiяльностi та всього мого життя”, – говорив С.Д. Ейдельман.
17 випускникiв Чернiвецького унiверситету пiд керiвництвом Са-
муїла Давидовича виконали та успiшно захистили кандидатськi
дисертацiї. Продовживши дослiдження, початi на студентськiй
лавi та в аспiрантурi, четверо з них (М. I. Матiйчук, С.Д. Iва-
сишен, М.В. Житарашу i В.Д. Репнiков) захистили докторськi
дисертацiї.
У 1963 р. на запрошення М.О. Красносельського та
С. Г. Крейна С.Д. Ейдельман переїхав у Воронеж i до 1968 р.
завiдував кафедрою вищої математики Воронезького полiтехнi-
чного iнституту. Разом з ним у Воронеж переїхали декiлька його
аспiрантiв та випускникiв Чернiвецького унiверситету, з якими
ще зi студентських рокiв Самуїл Давидович займався теорiєю
рiвнянь iз частинними похiдними (В.Д. Репнiков, М.В. Жита-
рашу, Ф. Г. Селезньова та iн.).
З перших днiв перебування у Воронежi С.Д. Ейдельман та
його учнi за пропозицiєю С. Г. Крейна i М.О. Красносельського
почали регулярно брати участь в iнтенсивнiй науковiй дiяльностi
математичного факультету Воронезького унiверситету. Це були
роки розквiту широко вiдомої Воронезької математичної шко-
ли, створеної завдяки енергiї i таланту вiдомих математикiв
В. I. Соболєва та особливо М.О. Красносельського i С. Г. Крейна.
Поступово Самуїл Давидович та його учнi органiчно включи-
12 Самуїл Давидович Ейдельман
лись у роботу наукових семiнарiв, вiдвiдували рiзноманiтнi цiкавi
цикли лекцiй, якi читались як воронезькими математиками, так
i провiдними математиками з iнших мiст колишнього Радянсько-
го Союзу. У цей час появились Воронезькi зимовi математичнi
школи, якi iстотно розширили можливостi спiлкування мiж ма-
тематиками та одержання рiзноманiтної важливої iнформацiї “з
перших рук”.
У 1964 р. С.Д. Ейдельман був запрошений працювати за сумi-
сництвом професором створеної С. Г. Крейном кафедри рiвнянь
iз частинними похiдними та теорiї ймовiрностей у Воронезькому
унiверситетi. Тут йому довелось прочитати курс лекцiй з теорiї
рiвнянь iз частинними похiдними за своєю програмою для групи
студентiв, спецiально вiдiбраних за математичними здiбностями.
Як згадував С.Д. Ейдельман, за весь перiод його педагогiчної
роботи це була найкраща, найздiбнiша, найцiкавiша група висо-
кообдарованих студентiв.
У 1968 р. почався київський перiод життя С.Д. Ейдельмана.
Опинившись у Києвi, С.Д. Ейдельман з ще бiльшим, нiж досi,
натхненням продовжив iнтенсивну педагогiчну i наукову роботу.
Упродовж 1968–1993 рр. вiн працював професором кафедри ви-
щої математики Київського вищого iнженерного радiотехнiчного
училища (КВIРТУ), а з 1993 р. до кiнця життя – професором i
завiдувачем кафедри факультету комп’ютерних наук Мiжнаро-
дного Соломонового унiверситету (МСУ).
Займаючись до цього в основному питаннями теоретичної ма-
тематики, пiд час роботи у Києвi Самуїл Давидович став гли-
боко цiкавитися важливими проблемами прикладної математи-
ки. У КВIРТУ вiн читав цикли лекцiй i керував навчально-
науковими семiнарами iз сучасної прикладної математики для
курсантiв, ад’юнктiв, спiвробiтникiв науково-дослiдних лабора-
торiй та викладачiв спецiальних кафедр, а також брав участь у
науково-дослiдних роботах за тематикою училища. Вiн запрова-
див у навчальний процес чимало важливих починань, зокрема:
курсовi роботи для курсантiв з тих роздiлiв математики, якi най-
Самуїл Давидович Ейдельман 13
ближчi до майбутньої спецiальностi курсанта; постiйне удоско-
налення навчальних програм з математики, максимально врахо-
вуючи потреби спецiальних дисциплiн; обов’язкову участь усiх
викладачiв-математикiв у навчально-наукових семiнарах та iн.
Працюючи у КВIРТУ та МСУ, С.Д. Ейдельман пiдтримував
постiйнi науковi зв’язки з iнститутами математики академiй на-
ук України, Молдови i Казахстану, Московським, Чернiвецьким
та Алма-Атинським унiверситетами, Київським i Воронезьким
полiтехнiчними iнститутами. Особливо тiсним був зв’язок з Iн-
ститутом математики НАН України. Самуїл Давидович був по-
стiйним учасником i спiвкерiвником наукових семiнарiв академi-
кiв Ю.М. Березанського i I. В. Скрипника, члена-кореспондента
НАН України М.Л. Горбачука. З 1997 р. до останнiх днiв життя
С.Д. Ейдельман працював за сумiсництвом провiдним науковим
спiвробiтником вiддiлу нелiнiйного аналiзу Iнституту математи-
ки НАН України.
Крiм iндивiдуальної наукової роботи, Самуїл Давидович лю-
бив працювати над окремими проблемами теоретичної i при-
кладної математики спiльно з одним або кiлькома спiвавтора-
ми. Такими були не тiльки його численнi учнi (С.Д. Iвасишен,
Ф.О. Порпер, М.В. Житарашу та iн.), а й iншi спiвробiтники рi-
зних наукових установ. Особливо плiдними були багаторiчнi до-
слiдження додатних розв’язкiв широких класiв систем рiвнянь iз
частинними похiдними разом з професором В.О. Кондратьєвим
(Московський унiверситет), а також дослiдження з теорiї: стоха-
стичних автоматiв – з професором Є.М. Вавiловим (КВIРТУ) та
академiком В.С. Королюком (Iнститут математики НАН Украї-
ни), iгор – з членом-кореспондентом НАН України А.О. Чикрiєм
(Iнститут кiбернетики НАН України), рiвнянь фрактальної ди-
фузiї – з членом-кореспондентом НАН України А.Н. Кочубеєм
(Iнститут математики НАН України), вироджених параболiчних
рiвнянь – з професором Ш. Камiн (Тель-Авiвський унiверситет).
Протягом двох останнiх рокiв життя С. Д. Ейдельман спiльно
з професорами В.О. Яворським (Iнститут ядерних дослiджень
14 Самуїл Давидович Ейдельман
НАН України) i В.Ф. Задорожним (Iнститут кiбернетики НАН
України) дослiджував модель Фоккера–Планка еволюцiї швид-
ких частинок у тороїдальних магнiтних полях.
Основною дiяльнiстю С. Д. Ейдельмана протягом усього жит-
тя було викладання математики у вищiй школi. Практично кож-
ного року вiн читав новi нормативнi та спецiальнi курси, нама-
гаючись донести до слухачiв своє бачення рiзних роздiлiв теоре-
тичної i прикладної математики.
Самуїл Давидович був блискучим лектором. Усi його лекцiї
вiдзначались оригiнальнiстю, чiткiстю, дотепнiстю, вдалим пiд-
бором вiдповiдних прикладiв, повним розкриттям сутi методiв,
якi використовувались. Вiн завжди дуже ретельно готувався до
кожного заняття i, взагалi, до будь-якого свого публiчного висту-
пу. Постiйно турбувався методичним забезпеченням самостiйної
роботи студентiв. Ним, разом iз спiвробiтниками, пiдготовлено
та опублiковано 17 навчальних посiбникiв для студентiв.
Учнями С.Д. Ейдельмана вважають себе чимало математи-
кiв. Пiд його офiцiйним науковим керiвництвом виконано 20 кан-
дидатських дисертацiй, четверо його учнiв захистили докторськi
дисертацiї. Неофiцiйним науковим консультантом Самуїл Дави-
дович був у ще 6 дисертантiв.
Основнi науковi працi Самуїла Давидовича присвяченi теорiї
рiвнянь iз частинними похiдними, особливо теорiї параболiчних
систем, в якiй вiн одержав цiлий ряд основоположних результа-
тiв, завдяки яким С.Д. Ейдельман став широко вiдомим серед
фахiвцiв-математикiв. Так, для загальних параболiчних систем
рiвнянь Самуїл Давидович розв’язав поставлену I. Г. Петров-
ським проблему єдиностi розв’язкiв задачi Кошi у класах швид-
козростаючих функцiй, побудував i дослiдив фундаментальнi ма-
трицi розв’язкiв, установив зв’язок мiж фундаментальними ма-
трицями розв’язкiв параболiчних та елiптичних систем, дослiдив
класи коректностi задачi Кошi, увiв поняття дисипацiї систем з
необмеженими коефiцiєнтами, одержав точнi оцiнки ядер Пуас-
сона модельних крайових задач. Вiн означив i почав дослiджу-
Самуїл Давидович Ейдельман 15
вати новий клас систем – клас
−→
2b-параболiчних систем. Спiльно
з учнями побудував i дослiдив однорiдну матрицю Грiна пара-
болiчних крайових задач, вивчив питання стабiлiзацiї розв’язкiв
i коректної розв’язностi у просторах Дiнi задачi Кошi та кра-
йових задач; увiв новi класи вироджених параболiчних рiвнянь
типу рiвняння дифузiї з iнерцiєю А.М. Колмогорова, а також
класи параболiчних псевдодиференцiальних рiвнянь i систем рiв-
нянь з негладкими символами, i для цих класiв рiвнянь дослiдив
розв’язнiсть, стабiлiзацiю розв’язкiв задачi Кошi; вивчив слаб-
кi фундаментальнi розв’язки задачi Кошi для рiвнянь другого
порядку з вимiрними коефiцiєнтами.
Ряд важливих дослiджень Самуїл Давидович провiв спiльно
з В.О. Кондратьєвим у теорiї додатних розв’язкiв лiнiйних i ква-
зiлiнiйних рiвнянь i систем рiвнянь iз частинними похiдними до-
вiльного порядку й типу. Доведено iнтегровнiсть таких розв’яз-
кiв в околi гладкого нехарактеристичного многовиду. З цього
фундаментального факту випливає багато важливих властиво-
стей додатних розв’язкiв. Найповнiшi результати одержано для
елiптичних i параболiчних систем рiзної структури та еволюцiй-
них квазiелiптичних систем.
У циклi спiльних iз А.Н. Кочубеєм праць розглянуто задачу
Кошi для неоднорiдного рiвняння фрактальної дифузiї зi змiн-
ними коефiцiєнтами. Для такої задачi побудовано й дослiджено
матрицю Грiна i з її допомогою встановлено розв’язнiсть цiєї за-
дачi.
В останнi роки життя С.Д. Ейдельман провiв спiльнi з Ш. Ка-
мiн i Ф.О. Порпером дослiдження, присвяченi з’ясуванню того,
як впливає на класи єдиностi та коректностi задачi Кошi для ви-
роджених на нескiнченностi (при |x| → ∞) параболiчних рiвнянь
другого порядку поведiнка коефiцiєнта при похiднiй за часом
при великих значеннях просторових змiнних. Дослiджувались
також умови стабiлiзацiї обмежених розв’язкiв задачi Кошi для
таких рiвнянь.
Науковi iнтереси Самуїла Давидовича не обмежувалися лише
16 Самуїл Давидович Ейдельман
рiвняннями з частинними похiдними. Добре розумiючи те, що
найцiкавiшi та найважливiшi для практики результати можна
отримати на стиках рiзних галузей науки, вiн успiшно займався
питаннями, безпосередньо пов’язаними з математичними моде-
лями реальних об’єктiв. Вiн одержав цiкавi для застосувань ре-
зультати у теорiї функцiонування марковських стохастичних ав-
томатiв у випадкових середовищах, теорiї оптимальних дискре-
тних кодiв, задачах нечiткої оптимiзацiї. Великий цикл праць,
виконаних спiльно з Р.М. Розориновим, присвячений практи-
чно реалiзовним алгоритмам обчислення усереднених енергети-
чних спектрiв, важливих для цифрового магнiтного запису iм-
пульсних випадкових процесiв, якi керуються скiнченними лан-
цюгами Маркова. Цiлий ряд важливих результатiв одержано у
спiвавторствi з А.О. Чикрiєм та О. Г. Руренком для задач тео-
рiї еволюцiйних iгор зближення. Зокрема, для iнтегральних та
iнтегро-диференцiальних iгор знайдено умови закiнчення гри за
деякий гарантований час i запропоновано алгоритм знаходжен-
ня гарантованого часу закiнчення гри; розвинуто новi аналiтичнi
методи вивчення iгор, якi ґрунтуються на систематичному ви-
користаннi узагальнених матричних функцiй Мiттаг–Леффлера;
введено новий широкий клас iгор зближення з вольтеррiвською
еволюцiєю, пiдкласами якого є iнтегральнi та фрактальнi iгри
зближення. Разом з В.О. Яворським i В.Ф. Задорожним Са-
муїл Давидович дослiджував модель Фоккера–Планка еволюцiї
швидких частинок у тороїдальних магнiтних полях.
Самуїл Давидович був сильним аналiтиком. Саме застосу-
ванням тонких аналiтичних методiв було одержано ним i його
учнями найточнiшi результати. Ось що казав з цього приводу
видатний московський математик В.О. Кондратьєв: “Его оцен-
ки решений уравнений и систем широко используются в работах
настоящего времени, причем не видно, как их можно получить
иным путем, чем Самуил Давидович. На всех математиков прои-
зводило впечатление, что он пользовался только классическими
методами, не применяя теорию обобщенных функций, которая
Самуїл Давидович Ейдельман 17
тогда была очень популярной, и считалось, что без нее нельзя
сделать ничего серьезного”.
Наукова спадщина Самуїла Давидовича складається iз 303
публiкацiй, серед них 3 монографiї, бiльше 10 статей монографi-
чного характеру, 4 авторськi свiдоцтва на винаходи.
Самуїл Давидович одержував на конкурсних засадах гран-
ти Американського математичного товариства, Державного ко-
мiтету України з науки i технiки та Соросiвського професора.
За оригiнальнi науковi розробки та iстотний вклад у розвиток
математики на Буковинi Самуїлу Давидовичу було присуджено
премiю iменi Ганса Гана у 1994 р. На превеликий жаль, вiн так
i не став нi академiком, нi членом-кореспондентом, не був удо-
стоєний жодної високої державної нагороди в галузi науки, хоча,
безперечно, на це заслуговував. А коли мова йшла про висунення
його в члени НАН України, вiн жартома вiдповiдав: “Я почуваю
себе академiком лише за своїм робочим столом ”.
Усе своє довге творче життя Самуїл Давидович присвятив
математицi, теоретичнiй i прикладнiй, у єдностi яких бачив осо-
бливу силу й красу. Його постiйною пристрастю i природною по-
требою були щоденнi заняття науковою роботою. Але не тiльки
математика цiкавила Самуїла Давидовича. Вiн любив художню
лiтературу, цiкавився полiтикою, спортом (добре грав у шахи i
волейбол). Вдачу мав веселу, був дотепним, любив життя в усiх
його рiзноманiтних проявах, своїх рiдних i близьких, а також
учнiв, яких учив, прощав i хвалив. Його кредо у роботi з учнями
i спiвробiтниками – вимоглива пiдтримка та вдячнiсть.
Самуїл Давидович залишив нам багату спадщину. Вона вклю-
чає науковi iдеї, методи, теореми, рiзноманiтнi педагогiчнi при-
йоми, зразки: працелюбностi й працездатностi; надзвичайно вiд-
повiдального ставлення до своїх обов’язкiв; порядностi; роботи й
спiлкування з учнями, спiвробiтниками; того, як треба “вчитися
на математика” (за його висловом).
Ю. М. Березанський, М. Л. Горбачук, C. Д. Iвасишен,
А. Н. Кочубей, В. А. Михайлець, О. О. Мурач, Л. П. Нижник.
|
| id | oai:trim.imath.kiev.ua:article-205 |
| institution | Transactions of Institute of Mathematics of NAS of Ukraine |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-04T01:04:03Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут математики НАН України |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | trimimathkievua/ff/673a198f51a3c9ff524c4b590e7277ff.pdf |
| spelling | oai:trim.imath.kiev.ua:article-2052018-01-23T01:38:29Z Samuil Davidovich Eidelman Самуїл Давидович Ейдельман Інститут математики НАН України 2016-05-16 Article Article application/pdf https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/205 Transactions of Institute of Mathematics, the NAS of Ukraine; Vol. 13 No. 1 (2016): Differential equations and related problems of analysis; 9-17 Сборник Трудов Института математики НАН Украины; Том 13 № 1 (2016): Диференціальні рівняння і суміжні питання аналізу; 9-17 Збірник Праць Інституту математики НАН України; Том 13 № 1 (2016): Диференціальні рівняння і суміжні питання аналізу; 9-17 3083-7529 1815-2910 uk https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/205/182 Авторське право (c) 2016 Праці Інституту математики НАН України |
| spellingShingle | Samuil Davidovich Eidelman |
| title | Samuil Davidovich Eidelman |
| title_alt | Самуїл Давидович Ейдельман |
| title_full | Samuil Davidovich Eidelman |
| title_fullStr | Samuil Davidovich Eidelman |
| title_full_unstemmed | Samuil Davidovich Eidelman |
| title_short | Samuil Davidovich Eidelman |
| title_sort | samuil davidovich eidelman |
| url | https://trim.imath.kiev.ua/index.php/trim/article/view/205 |