Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty
The paper depicts and analyzes Expert-Analytical Methodology named EAM DMDU to support Proactive Anti-crisis Decisions within Organizational Systems under deep uncertainty. Complex tools are proposed for Decisions Domain Knowledge analytical operation. The Benefit is no essential resource demands wh...
Збережено в:
| Дата: | 2023 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
PROBLEMS IN PROGRAMMING
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/article/view/537 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Problems in programming |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Problems in programming| id |
pp_isofts_kiev_ua-article-537 |
|---|---|
| record_format |
ojs |
| resource_txt_mv |
ppisoftskievua/da/da59805f6b2b2fa65a74a5e02e8444da.pdf |
| spelling |
pp_isofts_kiev_ua-article-5372023-06-25T07:54:14Z Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty Принципи та моделі експертно-аналітичної методології підтримки формування адаптивних організаційних рішень за умов глибокої невизначеності Illina, O.P. Sinitsyn, I.P. Slabospitska, O.O. anticrisis decision; deliberative estimates adjustment; decision vulnerability; deep uncertainty; Stanford model; expert-analytical methodology; uncertainty map; estimate argumentation UDC 004.822,681.3,519.81 антикризове рішення; деліберативне узгодження оцінок; уразливість рішення; глибока невизначеність; Стенфордська модель; експертно-аналітична методологія; карта невизначеності; аргументування оцінки УДК 004.822,681.3,519.81 The paper depicts and analyzes Expert-Analytical Methodology named EAM DMDU to support Proactive Anti-crisis Decisions within Organizational Systems under deep uncertainty. Complex tools are proposed for Decisions Domain Knowledge analytical operation. The Benefit is no essential resource demands while keeping the basic principles to deal with deep uncertainty (uncertainties and inconsisten- cies eliciting; Decision vulnerabilities searching instead prediction; threats resilience priority over effectiveness).EAM DMDU enables Deliberative multi-staged Process for Adaptive Decision forming aimed at expected future conflict situation solving. The Process stages are: Problem situation Analysis, Impact on Problem Situation Goal Proposition, Goal proposals Assessment; Efforts for Goal achieving Proposals; Effort Proposals Assessment; reference Proposal option Selection and Decision adaptations accordingly to Decision Frame changes Recommendation. Knowledge operation is enabled with the procedures such as: formal analysis, individual expert assessment, Decision elements deliberative forming. EAM DMDU common information space of is based on Domain Ontology and ensures equal participants’ awareness, expert judgments with their arguments constructive representation and knowledge reuse. Expert-analytical Selection of Proposals uses their Perspectivity Model. It is a sub-goals hierarchy to achieve the goal being formed over previous Process stages. Hierarchy knot is represented with ontologically formalized definition for State of the Art corresponding sub-goal achievement. Leaf node depicts State of the Art with explicit expert Estimates of Certainty factor (from the Stanford model) being provided concerning its implementation through Decision element Proposal being assessed. The Estimate’s arguments are elements of information space used by expert. Under incomplete certainty of element expert provides its boundary values and State of the Art estimates both pessimistic and optimistic. Perspectivity Model contains also conditions for goal achievement violation being caused with environmental threats. Procedures for Estimates formal integration up to Model provide extreme estimates of Proposals Perspectivity and Robustness regarding current uncertainty. Under unsatisfactory properties of integrated Estimates their deliberative adjustment is carried out using Uncertainty Map and arguments provided. The final reference Decision contains selected Goal-Means option and guides to adapt it when decision frame changes. Further research is carried out for EAM DMDU instrumental tools development and its usage for defense resource management.Prombles in programming 2022; 3-4: 364-375 Робота присвячена опису та аналізу експертно-аналітичної методології ЕАМ ПРГН для підтримки прийняття превентивних антикризових рішень системи організаційного управління за умов глибокої невизначеності. Запропоновано комплексні засоби аналітичного оперування знанням фахівців у предметній області рішення. Перевагою є відсутність значних ресурсних вимог при збереженні базових принципів опрацювання глибокої невизначеності (виявлення невизначеностей та розбіжностей; пошук уразливостей рішення замість передбачення; пріоритет стійкості до загроз перед ефективністю).ЕАМ ПРГН підтримує деліберативний мультиетапний процес формування адаптивного рішення, спрямованого на розв’язання конфліктної ситуації, що очікується в майбутньому. Процес включає етапи: Аналізу проблемної ситуації; Надання пропозицій щодо цілі впливу на проблемну ситуацію; Оцінки пропозицій відносно цілі; Надання пропозицій щодо заходів із досягнення цілі; Оцінки пропозицій щодо заходів; Вибору рамкового варіанту та рекомендацій із адаптації до змін обстановки. Оперування знанням здійснюється гармонізованим використанням процедур: формального аналізу,індивідуального експертного оцінювання, деліберативного формування елементів рішення. Єдиний інформаційний простір ЕАМ ПРГН ґрунтується на онтології пред- метної області й забезпечує рівну поінформованість учасників, конструктивне подання експертних суджень та їх аргументації й можливість повторного використання знань. Експертно-аналітичний вибір пропозицій використовує модель їх перспективності. Вона становить ієрархію під-цілей для досягнення цілі, сформованої в попередніх етапах процесу. Поданням вузла ієрархії є онтологічно формалізоване визначення стану справ, що відповідає досягненню підцілі. Листком є стан справ, для якого надаються безпосередні експертні оцінки фактору впевненості (згідно Стенфордської моделі) щодо його досягнення при реалізації пропозиції стосовно елементу рішення, яка оцінюється. Оцінка аргументується використаними експертом елементами інформаційного простору. У разі неповної визначеності елементу експерт надає йому граничні значення та формує песимістичну й оптимістичну оцінки для стану справ. У складі моделі перспективності знаходяться також умови порушення ціледосягнення під дією загроз середовища. Процедури формальної інтеграції оцінок за моделлю надають крайні оцінки перспективності пропозицій та робастності по відношенню до наявної невизначеності. При незадовільних властивостях інтегрованих оцінок здійснюється їхнє деліберативне узгодження з використанням карти невизначеності та наданої аргументації. Остаточне рамкове рішення містить обраний варіант Ціль-Засіб та адаптаційні рекомендації при зміні обстановки рішення. Подальші дослідження здійснюються в напрямку створення інструментальних засобів ЕАМ ПРГН та її застосування у сфері управління оборонними ресурсами.Prombles in programming 2022; 3-4: 364-375 PROBLEMS IN PROGRAMMING ПРОБЛЕМЫ ПРОГРАММИРОВАНИЯ ПРОБЛЕМИ ПРОГРАМУВАННЯ 2023-01-23 Article Article application/pdf https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/article/view/537 10.15407/pp2022.03-04.364 PROBLEMS IN PROGRAMMING; No 3-4 (2022); 364-375 ПРОБЛЕМЫ ПРОГРАММИРОВАНИЯ; No 3-4 (2022); 364-375 ПРОБЛЕМИ ПРОГРАМУВАННЯ; No 3-4 (2022); 364-375 1727-4907 10.15407/pp2022.03-04 uk https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/article/view/537/590 Copyright (c) 2023 PROBLEMS IN PROGRAMMING |
| institution |
Problems in programming |
| baseUrl_str |
https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/oai |
| datestamp_date |
2023-06-25T07:54:14Z |
| collection |
OJS |
| language |
Ukrainian |
| topic |
anticrisis decision deliberative estimates adjustment decision vulnerability deep uncertainty Stanford model expert-analytical methodology uncertainty map estimate argumentation UDC 004.822,681.3,519.81 |
| spellingShingle |
anticrisis decision deliberative estimates adjustment decision vulnerability deep uncertainty Stanford model expert-analytical methodology uncertainty map estimate argumentation UDC 004.822,681.3,519.81 Illina, O.P. Sinitsyn, I.P. Slabospitska, O.O. Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| topic_facet |
anticrisis decision deliberative estimates adjustment decision vulnerability deep uncertainty Stanford model expert-analytical methodology uncertainty map estimate argumentation UDC 004.822,681.3,519.81 антикризове рішення деліберативне узгодження оцінок уразливість рішення глибока невизначеність Стенфордська модель експертно-аналітична методологія карта невизначеності аргументування оцінки УДК 004.822,681.3,519.81 |
| format |
Article |
| author |
Illina, O.P. Sinitsyn, I.P. Slabospitska, O.O. |
| author_facet |
Illina, O.P. Sinitsyn, I.P. Slabospitska, O.O. |
| author_sort |
Illina, O.P. |
| title |
Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_short |
Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_full |
Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_fullStr |
Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_full_unstemmed |
Principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_sort |
principles and models of expert-analytical methodology for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty |
| title_alt |
Принципи та моделі експертно-аналітичної методології підтримки формування адаптивних організаційних рішень за умов глибокої невизначеності |
| description |
The paper depicts and analyzes Expert-Analytical Methodology named EAM DMDU to support Proactive Anti-crisis Decisions within Organizational Systems under deep uncertainty. Complex tools are proposed for Decisions Domain Knowledge analytical operation. The Benefit is no essential resource demands while keeping the basic principles to deal with deep uncertainty (uncertainties and inconsisten- cies eliciting; Decision vulnerabilities searching instead prediction; threats resilience priority over effectiveness).EAM DMDU enables Deliberative multi-staged Process for Adaptive Decision forming aimed at expected future conflict situation solving. The Process stages are: Problem situation Analysis, Impact on Problem Situation Goal Proposition, Goal proposals Assessment; Efforts for Goal achieving Proposals; Effort Proposals Assessment; reference Proposal option Selection and Decision adaptations accordingly to Decision Frame changes Recommendation. Knowledge operation is enabled with the procedures such as: formal analysis, individual expert assessment, Decision elements deliberative forming. EAM DMDU common information space of is based on Domain Ontology and ensures equal participants’ awareness, expert judgments with their arguments constructive representation and knowledge reuse. Expert-analytical Selection of Proposals uses their Perspectivity Model. It is a sub-goals hierarchy to achieve the goal being formed over previous Process stages. Hierarchy knot is represented with ontologically formalized definition for State of the Art corresponding sub-goal achievement. Leaf node depicts State of the Art with explicit expert Estimates of Certainty factor (from the Stanford model) being provided concerning its implementation through Decision element Proposal being assessed. The Estimate’s arguments are elements of information space used by expert. Under incomplete certainty of element expert provides its boundary values and State of the Art estimates both pessimistic and optimistic. Perspectivity Model contains also conditions for goal achievement violation being caused with environmental threats. Procedures for Estimates formal integration up to Model provide extreme estimates of Proposals Perspectivity and Robustness regarding current uncertainty. Under unsatisfactory properties of integrated Estimates their deliberative adjustment is carried out using Uncertainty Map and arguments provided. The final reference Decision contains selected Goal-Means option and guides to adapt it when decision frame changes. Further research is carried out for EAM DMDU instrumental tools development and its usage for defense resource management.Prombles in programming 2022; 3-4: 364-375 |
| publisher |
PROBLEMS IN PROGRAMMING |
| publishDate |
2023 |
| url |
https://pp.isofts.kiev.ua/index.php/ojs1/article/view/537 |
| work_keys_str_mv |
AT illinaop principlesandmodelsofexpertanalyticalmethodologyforadaptiveorganizationaldecisionsformingunderdeepuncertainty AT sinitsynip principlesandmodelsofexpertanalyticalmethodologyforadaptiveorganizationaldecisionsformingunderdeepuncertainty AT slabospitskaoo principlesandmodelsofexpertanalyticalmethodologyforadaptiveorganizationaldecisionsformingunderdeepuncertainty AT illinaop principitamodelíekspertnoanalítičnoímetodologíípídtrimkiformuvannâadaptivnihorganízacíjnihríšenʹzaumovglibokoíneviznačeností AT sinitsynip principitamodelíekspertnoanalítičnoímetodologíípídtrimkiformuvannâadaptivnihorganízacíjnihríšenʹzaumovglibokoíneviznačeností AT slabospitskaoo principitamodelíekspertnoanalítičnoímetodologíípídtrimkiformuvannâadaptivnihorganízacíjnihríšenʹzaumovglibokoíneviznačeností |
| first_indexed |
2025-07-17T09:46:47Z |
| last_indexed |
2025-07-17T09:46:47Z |
| _version_ |
1850409807362654208 |
| fulltext |
364
Інформаційні системи
УДК 004.822,681.3,519.81 http://doi.org/10.15407/pp2022.03-04.364
ПРИНЦИПИ ТА МОДЕЛІ ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНОЇ
МЕТОДОЛОГІЇ ПІДТРИМКИ ФОРМУВАННЯ
АДАПТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ РІШЕНЬ
ЗА УМОВ ГЛИБОКОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Олена Ільїна, Ігор Сініцин, Ольга Слабоспицька
Робота присвячена опису та аналізу експертно-аналітичної методології ЕАМ ПРГН для підтримки прийняття превентивних
антикризових рішень системи організаційного управління за умов глибокої невизначеності. Запропоновано комплексні засоби
аналітичного оперування знанням фахівців у предметній області рішення. Перевагою є відсутність значних ресурсних вимог
при збереженні базових принципів опрацювання глибокої невизначеності (виявлення невизначеностей та розбіжностей; пошук
уразливостей рішення замість передбачення; пріоритет стійкості до загроз перед ефективністю).
ЕАМ ПРГН підтримує деліберативний мультиетапний процес формування адаптивного рішення, спрямованого на розв’язання
конфліктної ситуації, що очікується в майбутньому. Процес включає етапи: Аналізу проблемної ситуації; Надання пропозицій
щодо цілі впливу на проблемну ситуацію; Оцінки пропозицій відносно цілі; Надання пропозицій щодо заходів із досягнення
цілі; Оцінки пропозицій щодо заходів; Вибору рамкового варіанту та рекомендацій із адаптації до змін обстановки. Оперування
знанням здійснюється гармонізованим використанням процедур: формального аналізу,індивідуального експертного оцінювання,
деліберативного формування елементів рішення. Єдиний інформаційний простір ЕАМ ПРГН ґрунтується на онтології пред-
метної області й забезпечує рівну поінформованість учасників, конструктивне подання експертних суджень та їх аргументації й
можливість повторного використання знань. Експертно-аналітичний вибір пропозицій використовує модель їх перспективності.
Вона становить ієрархію під-цілей для досягнення цілі, сформованої в попередніх етапах процесу. Поданням вузла ієрархії є он-
тологічно формалізоване визначення стану справ, що відповідає досягненню підцілі. Листком є стан справ, для якого надаються
безпосередні експертні оцінки фактору впевненості (згідно Стенфордської моделі) щодо його досягнення при реалізації пропо-
зиції стосовно елементу рішення, яка оцінюється. Оцінка аргументується використаними експертом елементами інформаційного
простору. У разі неповної визначеності елементу експерт надає йому граничні значення та формує песимістичну й оптимістичну
оцінки для стану справ. У складі моделі перспективності знаходяться також умови порушення ціле-досягнення під дією загроз
середовища. Процедури формальної інтеграції оцінок за моделлю надають крайні оцінки перспективності пропозицій та робаст-
ності по відношенню до наявної невизначеності. При незадовільних властивостях інтегрованих оцінок здійснюється їхнє делібе-
ративне узгодження з використанням карти невизначеності та наданої аргументації. Остаточне рамкове рішення містить обраний
варіант Ціль-Засіб та адаптаційні рекомендації при зміні обстановки рішення. Подальші дослідження здійснюються в напрямку
створення інструментальних засобів ЕАМ ПРГН та її застосування у сфері управління оборонними ресурсами.
Ключові слова: антикризове рішення, деліберативне узгодження оцінок, уразливість рішення, глибока невизначеність, Стенфорд-
ська модель, експертно-аналітична методологія, карта невизначеності, аргументування оцінки
The paper depicts and analyzes Expert-Analytical Methodology named EAM DMDU to support Proactive Anti-crisis Decisions within
Organizational Systems under deep uncertainty. Complex tools are proposed for Decisions Domain Knowledge analytical operation. The
Benefit is no essential resource demands while keeping the basic principles to deal with deep uncertainty (uncertainties and inconsisten-
cies eliciting; Decision vulnerabilities searching instead prediction; threats resilience priority over effectiveness).
EAM DMDU enables Deliberative multi-staged Process for Adaptive Decision forming aimed at expected future conflict situation solv-
ing. The Process stages are: Problem situation Analysis, Impact on Problem Situation Goal Proposition, Goal proposals Assessment;
Efforts for Goal achieving Proposals; Effort Proposals Assessment; reference Proposal option Selection and Decision adaptations ac-
cordingly to Decision Frame changes Recommendation. Knowledge operation is enabled with the procedures such as: formal analysis,
individual expert assessment, Decision elements deliberative forming. EAM DMDU common information space of is based on Domain
Ontology and ensures equal participants’ awareness, expert judgments with their arguments constructive representation and knowledge
reuse. Expert-analytical Selection of Proposals uses their Perspectivity Model. It is a sub-goals hierarchy to achieve the goal being formed
over previous Process stages. Hierarchy knot is represented with ontologically formalized definition for State of the Art corresponding
sub-goal achievement. Leaf node depicts State of the Art with explicit expert Estimates of Certainty factor (from the Stanford model)
being provided concerning its implementation through Decision element Proposal being assessed. The Estimate’s arguments are elements
of information space used by expert. Under incomplete certainty of element expert provides its boundary values and State of the Art es-
timates both pessimistic and optimistic. Perspectivity Model contains also conditions for goal achievement violation being caused with
environmental threats. Procedures for Estimates formal integration up to Model provide extreme estimates of Proposals Perspectivity and
Robustness regarding current uncertainty. Under unsatisfactory properties of integrated Estimates their deliberative adjustment is carried
out using Uncertainty Map and arguments provided. The final reference Decision contains selected Goal-Means option and guides to
adapt it when decision frame changes. Further research is carried out for EAM DMDU instrumental tools development and its usage for
defense resource management.
Keywords: anti-crisis decision, deliberative estimates adjustment, decision vulnerability, deep uncertainty, Stanford model, expert-analyt-
ical methodology, uncertainty map, estimate argumentation
Постановка задачі
Підтримка прийняття рішень за умови глибокої невизначеності (ПРГН) становить один із найактуаль-
ніших викликів у теорії та практиці сучасного стратегічного управління.
Глибока невизначеність, із якою доводиться мати справу в діяльності сучасних систем організаційного
управління (СОУ), являє собою [1] істотну множинність варіантів знань або навіть відсутність таких знань (рів-
© О.П. Ільїна, І.П. Сініцин, О.О. Слабоспицька, 2022
ISSN 1727-4907. Проблеми програмування. 2022. № 3-4. Спеціальний випуск
365
Інформаційні системи
ні IVA та IVB згідно [2]) відносно таких елементів простору рішення як майбутній стан світу; модель системи,
вплив на яку планується; результати впливу; значимість, яку надають цим результатам різні стейкхолдери.
Основними методичними трендами прийняття рішень, що використовуються в проблематиці ПРГН,
є робастне прийняття рішень [3], динамічне адаптивне планування [4] та динамічні адаптивні траєкторії [5].
Вони можуть бути названі глобальними методологіями, оскільки здійснюють розгляд максимального спектру
можливих станів світу.
В сучасних СОУ внесок швидкої та непередбачуваної змінності факторів та пріоритетів, а також бага-
товекторності інтересів, що мають враховуватися, стає вирішальним у прийнятті стратегічних та випереджу-
вальних рішень, що стосуються антикризових заходів та використання можливостей розвитку.
Однак високі вимоги до створюваної бази результатів модельних експериментів, які виставляють осно-
вні методи ПРГН, роблять проблематичним їх використання за наявних, переважно випадків, ресурсних об-
межень.
Цим зумовлена актуальність запозичення принципів, покладених в основу зазначених вище підходів,
розвинутих для використання в системах та процесах загальнодержавного та міжнародного рівня управління
(оборонне планування, запобігання кліматичним змінам та ін.), для створення методології, ресурсно придатної
для використання в менш масштабних СОУ з більш обмеженими можливостями.
Одним із можливих підходів, що можуть забезпечити запозичення провідних принципів ПРГН, пере-
міщуючи акценти з глобального моделювання простору рішень на ефективне залучення професійного знання
та досвіду висококваліфікованих фахівців у предметній області, є пропонована в даній роботі експертно-аналі-
тична методологія ПРГН (ЕАМ ПРГН).
ЕАМ ПРГН не претендує бути повноцінною заміною глобальних підходів. Вона не забезпечує доведе-
них властивостей рішень та виставляє суттєві вимоги до кваліфікації експертів, особливо на етапі підготовки
базових моделей для наступного багаторазового використання.
Її перспективними рисами є:
− робота з різними видами невизначеності;
− охоплення всіх етапів життєвого циклу превентивного антикризового рішення – від аналізу про-
блемної ситуації до актуалізації рамкового рішення в оперативній ситуації;
− збереження таких принципових засад ПРГН, до яких належать:
− виявлення та специфікація невизначеностей та неузгодженостей;
− перенесення акценту з задач передбачення майбутнього на задачі пошуку вразливостей рішення,
яке приймається, по відношенню до можливих загроз із боку майбутнього;
− пошук варіантів рішення, найбільш стійких до загроз щодо всіх актуальних аспектів його ефек-
тивності;
− вироблення превентивних впливів на зовнішнє середовище для зниження ризиків можливих загроз.
Окремий аспект пропонованої методології становить реалізація деліберативного експертного процесу
[6,7], в тому числі за участі експертів, що репрезентують різні ділові точки зору на предметну область рішення.
Типізований процес ПРГН, структура якого була запропонована в [1] для можливості порівняння різ-
них розроблених методів, ґрунтується на етапах: визначення архітектури процесу щодо способу адаптації; до-
слідження альтернатив та сценаріїв майбутнього; аналіз робастності; аналіз вразливостей.
У таблиці 1 надано порівняльне зіставлення ЕАМ ПРГН із підходами глобальних методологій, яке
ґрунтується на базових рішеннях щодо цих етапів.
Таблиця 1. Порівняльна специфікація основних позицій ЕАМ ПРГН із глобальними підходами
Аспект
методології
Підходи до підтримки в глобальних
методологіях Принципи підтримки в ЕАМ ПРГН
Забезпечення
адаптивності
Протиставлення: парадигми захисної
адаптивності, в межах якої створюється
базовий план у складі негативно
використовуваних заходів та множини
ситуативних дій, які включаються до нього
в разі потреби;
динамічної парадигми, в межах якої
надається склад дій, використання яких
визначається розвитком майбутнього
Надання множини політик, найбільш
перспективних серед розглянутих, разом
із рекомендаціями щодо їх адаптації при
уточненні недовизначеної інформації,
використаної на етапі їх вироблення
Прояви
невизначеності та
її опрацювання
Невизначеність, пов’язана з майбутнім.
Моделювання ефективності політик при
всіх можливих станах світу (сценаріях)
Специфікація різних видів невизначеності,
які стосуються обстановки виконання
рішення, окремих параметрів альтернатив
та результатів проміжних етапів процесу
вироблення рішення.
Експертне оцінювання перспективності
альтернатив при найгірших та найкращих
значеннях параметрів
366
Інформаційні системи
Аспект
методології
Підходи до підтримки в глобальних
методологіях Принципи підтримки в ЕАМ ПРГН
Формування
постановки задачі
Визначення базису сценарного простору та
багатокомпонентної моделі ефективності
політик
Розгляд альтернатив як для цілей впливу,
так і для засобів їх досягнення.
Використання властивості перспективності
альтернатив, основаної на ієрархії
станів справ, експертні підтвердження
або заперечення досяжності яких при
заданих, в межах наявної невизначеності,
умовах визначають рівень упевненості
в забезпеченні цільового стану об’єктів
рішення при реалізації заданих альтернатив
Аналіз
альтернатив
Оцінка ефективності або вибір за
ефективністю – по всьому сценарному
простору чи в виявлених критичних зонах
Оцінка альтернатив за перспективністю
(оптимістична та песимістична) з
урахуванням можливостей актуалізації умов
втрати достатності наявних свідоцтв для
оцінки рівня впевненості щодо гіпотези.
Урахування появи загроз, які анулюють
внесок окремих вузлів ієрархії станів справ
Виявлення
зовнішніх загроз
досягненню
внутрішньо
забезпеченої
результативності
альтернатив
Використання роботи «Червоних команд»
[8] із відповідними деревами цілей для
наступного введення виявлених загроз до
складу сценарного простору
Виявлення зовнішніх загроз та факторів
зі складу обстановки рішення, які їм
сприяють, з використанням методів
критичного системного аналізу [9]
Відображення загроз у моделі робастності,
яка є відповідним розширенням моделі
перспективності
Робастність
альтернативи
Оцінюється: як мінімальність втрати
ефективності по відношенню до заданого
базового рівня ефективності в певному
стані світу, або як максимальність числа
станів світу, де альтернатива досягає
заданого порогового значення ефективності
Оцінюється для альтернатив, чиї
експертні оцінки перспективності вищі за
порогове значення, як рівень збереження
перспективності при впливі загроз за
наявної невизначеності обстановки рішення
та параметрів альтернатив
Аналіз
вразливостей
Знаходження критичних, за впливом
невизначеності, характеристик сценаріїв.
Виявлення критичних областей у
просторах політик та станів світу
Використання карти інформаційної
невизначеності та властивостей результатів
етапів процесу формування рішення для
отримання рекомендацій щодо наступної
адаптації
Партисипатив-
ність
Нерегламентована процедурно участь
експертів в інтерпретації результатів
аналізу експериментальних даних для
вибору стратегій
Використання формальних процедур
інтеграції та узагальнення експертних
суджень із діагностикою прийнятності
досягнутого рівня узгодженості та
потенційних джерел розбіжності.
Перехід, за виявленої потреби, до
деліберативних процедур із використанням
наданих протоколу взаємодій та форматів
аргументації
Загальна характеристика методології ЕАМ ПРГН
Методологія призначена для підтримки деліберативного мультиетапного процесу PD формування
адаптивного рішення, спрямованого на розв’язання конфліктної ситуації, що очікується в майбутньому. Модель
цього процесу має вигляд
Інформаційні системи
[Введите текст]
Аспект
методології
Підходи до підтримки в глобальних
методологіях
Принципи підтримки в ЕАМ ПРГН
заперечення досяжності яких при заданих,
в межах наявної невизначеності, умовах
визначають рівень упевненості в
забезпеченні цільового стану об’єктів
рішення при реалізації заданих альтернатив
Аналіз
альтернатив
Оцінка ефективності або вибір за
ефективністю – по всьому сценарному
простору чи в виявлених критичних зонах
Оцінка альтернатив за перспективністю
(оптимістична та песимістична) з
урахуванням можливостей актуалізації
умов втрати достатності наявних свідоцтв
для оцінки рівня впевненості щодо
гіпотези.
Урахування появи загроз, які анулюють
внесок окремих вузлів ієрархії станів справ
Виявлення
зовнішніх загроз
досягненню
внутрішньо
забезпеченої
результативності
альтернатив
Використання роботи «Червоних команд» [8]
із відповідними деревами цілей для
наступного введення виявлених загроз до
складу сценарного простору
Виявлення зовнішніх загроз та факторів зі
складу обстановки рішення, які їм
сприяють, з використанням методів
критичного системного аналізу [9]
Відображення загроз у моделі робастності,
яка є відповідним розширенням моделі
перспективності
Робастність
альтернативи
Оцінюється: як мінімальність втрати
ефективності по відношенню до заданого
базового рівня ефективності в певному стані
світу, або як максимальність числа станів
світу, де альтернатива досягає заданого
порогового значення ефективності
Оцінюється для альтернатив, чиї експертні
оцінки перспективності вищі за порогове
значення, як рівень збереження
перспективності при впливі загроз за
наявної невизначеності обстановки
рішення та параметрів альтернатив
Аналіз
вразливостей
Знаходження критичних, за впливом
невизначеності, характеристик сценаріїв.
Виявлення критичних областей у просторах
політик та станів світу
Використання карти інформаційної
невизначеності та властивостей результатів
етапів процесу формування рішення для
отримання рекомендацій щодо наступної
адаптації
Партисипатив-
ність
Нерегламентована процедурно участь
експертів в інтерпретації результатів аналізу
експериментальних даних для вибору
стратегій
Використання формальних процедур
інтеграції та узагальнення експертних
суджень із діагностикою прийнятності
досягнутого рівня узгодженості та
потенційних джерел розбіжності.
Перехід, за виявленої потреби, до
деліберативних процедур із використанням
наданих протоколу взаємодій та форматів
аргументації
Загальна характеристика методології ЕАМ ПРГН
Методологія призначена для підтримки деліберативного мультиетапного процесу PD формування
адаптивного рішення, спрямованого на розв’язання конфліктної ситуації, що очікується в майбутньому. Модель
цього процесу має вигляд
= =
6
1}{,,},)(,{, iiMEtWUIMUIKDMSTKDIMPD (1)
де I – спільний інформаційний простір; KD – тип рішення; )(KDMST – модель постановки задачі для рішень
заданого типу; WUIMUI , – відповідно, модель інформаційної невизначеності, що характеризує
використовувані процесом дані зі складу I , та обрані способи оперування з невизначеністю в процедурах
етапів процесу; iMEt – модель і-го етапу процесу ухвалення рішення, який належить до послідовності: Аналіз
проблемної ситуації, Надання пропозицій щодо цілі впливу на проблемну ситуацію, Оцінка пропозицій цілі,
Надання пропозицій щодо заходів із досягнення цілі, Оцінка пропозицій щодо заходів, Вибір рамкового
варіанту та аналіз можливостей адаптації.
Структура спільного інформаційного простору I характеризується такими компонентами
= PMPKDSMDSOOMI ,)},({},{,, (2)
де OM – онтологічна модель предметної області рішень СОУ; O – об’єкти, операції з якими становлять зміст
етапів процесу; DS – джерела інформації, що можуть використовуватися для визначення стану об’єктів O;
)(KDSM – модель обстановки рішення заданого типу, що визначає концепти онтології, актуальні для виконання
(1)
де I – спільний інформаційний простір; KD – тип рішення; MST (KD) – модель постановки задачі для рішень
заданого типу; MUI,WUI – відповідно, модель інформаційної невизначеності, що характеризує використову-
вані процесом дані зі складу I, та обрані способи оперування з невизначеністю в процедурах етапів процесу;
Продовження табл. 1
367
Інформаційні системи
MEti – модель і-го етапу процесу ухвалення рішення, який належить до послідовності: Аналіз проблемної
ситуації, Надання пропозицій щодо цілі впливу на проблемну ситуацію, Оцінка пропозицій цілі, Надання про-
позицій щодо заходів із досягнення цілі, Оцінка пропозицій щодо заходів, Вибір рамкового варіанту та аналіз
можливостей адаптації.
Структура спільного інформаційного простору I характеризується такими компонентами
Інформаційні системи
[Введите текст]
Аспект
методології
Підходи до підтримки в глобальних
методологіях
Принципи підтримки в ЕАМ ПРГН
заперечення досяжності яких при заданих,
в межах наявної невизначеності, умовах
визначають рівень упевненості в
забезпеченні цільового стану об’єктів
рішення при реалізації заданих альтернатив
Аналіз
альтернатив
Оцінка ефективності або вибір за
ефективністю – по всьому сценарному
простору чи в виявлених критичних зонах
Оцінка альтернатив за перспективністю
(оптимістична та песимістична) з
урахуванням можливостей актуалізації
умов втрати достатності наявних свідоцтв
для оцінки рівня впевненості щодо
гіпотези.
Урахування появи загроз, які анулюють
внесок окремих вузлів ієрархії станів справ
Виявлення
зовнішніх загроз
досягненню
внутрішньо
забезпеченої
результативності
альтернатив
Використання роботи «Червоних команд» [8]
із відповідними деревами цілей для
наступного введення виявлених загроз до
складу сценарного простору
Виявлення зовнішніх загроз та факторів зі
складу обстановки рішення, які їм
сприяють, з використанням методів
критичного системного аналізу [9]
Відображення загроз у моделі робастності,
яка є відповідним розширенням моделі
перспективності
Робастність
альтернативи
Оцінюється: як мінімальність втрати
ефективності по відношенню до заданого
базового рівня ефективності в певному стані
світу, або як максимальність числа станів
світу, де альтернатива досягає заданого
порогового значення ефективності
Оцінюється для альтернатив, чиї експертні
оцінки перспективності вищі за порогове
значення, як рівень збереження
перспективності при впливі загроз за
наявної невизначеності обстановки
рішення та параметрів альтернатив
Аналіз
вразливостей
Знаходження критичних, за впливом
невизначеності, характеристик сценаріїв.
Виявлення критичних областей у просторах
політик та станів світу
Використання карти інформаційної
невизначеності та властивостей результатів
етапів процесу формування рішення для
отримання рекомендацій щодо наступної
адаптації
Партисипатив-
ність
Нерегламентована процедурно участь
експертів в інтерпретації результатів аналізу
експериментальних даних для вибору
стратегій
Використання формальних процедур
інтеграції та узагальнення експертних
суджень із діагностикою прийнятності
досягнутого рівня узгодженості та
потенційних джерел розбіжності.
Перехід, за виявленої потреби, до
деліберативних процедур із використанням
наданих протоколу взаємодій та форматів
аргументації
Загальна характеристика методології ЕАМ ПРГН
Методологія призначена для підтримки деліберативного мультиетапного процесу PD формування
адаптивного рішення, спрямованого на розв’язання конфліктної ситуації, що очікується в майбутньому. Модель
цього процесу має вигляд
= =
6
1}{,,},)(,{, iiMEtWUIMUIKDMSTKDIMPD (1)
де I – спільний інформаційний простір; KD – тип рішення; )(KDMST – модель постановки задачі для рішень
заданого типу; WUIMUI , – відповідно, модель інформаційної невизначеності, що характеризує
використовувані процесом дані зі складу I , та обрані способи оперування з невизначеністю в процедурах
етапів процесу; iMEt – модель і-го етапу процесу ухвалення рішення, який належить до послідовності: Аналіз
проблемної ситуації, Надання пропозицій щодо цілі впливу на проблемну ситуацію, Оцінка пропозицій цілі,
Надання пропозицій щодо заходів із досягнення цілі, Оцінка пропозицій щодо заходів, Вибір рамкового
варіанту та аналіз можливостей адаптації.
Структура спільного інформаційного простору I характеризується такими компонентами
= PMPKDSMDSOOMI ,)},({},{,, (2)
де OM – онтологічна модель предметної області рішень СОУ; O – об’єкти, операції з якими становлять зміст
етапів процесу; DS – джерела інформації, що можуть використовуватися для визначення стану об’єктів O;
)(KDSM – модель обстановки рішення заданого типу, що визначає концепти онтології, актуальні для виконання
(2)
де OM – онтологічна модель предметної області рішень СОУ; O – об’єкти, операції з якими становлять зміст
етапів процесу; DS – джерела інформації, що можуть використовуватися для визначення стану об’єктів O; SM
(KD) – модель обстановки рішення заданого типу, що визначає концепти онтології, актуальні для виконання
процедур P зі складу MEti, на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури фор-
мального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації мо-
делей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності; INT
– взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення страте-
гічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
які належать до моделей етапів
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
з (1), їхні онтологічні визна-
чення
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(4)
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– концепт зі складу OM відмінний від
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– відношення, що пов’язує
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
і
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
–
параметр концепту
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
що характеризується своєю областю значень
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– кількість від-
повідних властивостей
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
.
Водночас об’єкт
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
в якій
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(5)
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
означає відсутність відповідної властивості для об’єкту
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
.
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
а також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
на момент t
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
підтвердженого інформаційно
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(див.6) (7)
Інформаційне
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням,
за допомогою відображення
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(8)
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти O.
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(9)
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
, що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– рішення, що має тип KD; t – момент часу;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– підмно-
жина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
, актуальну на
момент t;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– стан справ
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
відносно множини об’єктів OI, що здійснюють інтер-
претацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
368
Інформаційні системи
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– умови прийнятності результатів і-го етапу;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– вимоги до
складу експертної групи етапу;
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
– рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу:
(11)
де
Інформаційні системи
процедур P зі складу iMEt , на основі даних попередніх експертиз та досвіду діяльності; P – процедури
формального визначення стану справ щодо заданих об’єктів O на основі {DS}; PM – процедури інтерпретації
моделей SM(KD) на основі інформації DS.
Онтологічна модель
DECPLINTENVSTROM = (3)
являє собою об’єднання взаємореферентних онтологій, що характеризують різні аспекти СОУ:
STR – структура та склад; ACT – діяльність; ENV – чинники зовнішнього середовища діяльності;
INT – взаємодію із зовнішніми суб’єктами; PL – цілі, пріоритети та програми планування; DEC – рішення
стратегічного та оперативного рівня.
Модель ґрунтується на концептуалізації знань, розглянутій в [10].
Вона надає всім концептам ,BASCE які належать до моделей етапів MEt з (1), їхні онтологічні
визначення
BASBAS M
kBASK
N
iiiBAS CEPARCERCEDef 11 )}({)},{()( == = (4)
де iCE – концепт зі складу ,OM відмінний від ;BASCE iR – відношення, що пов’язує BASCE і iCE ; KPAR –
параметр концепту ,BASCE що характеризується своєю областю значень );( KPARZ BASBAS MN , – кількість
відповідних властивостей BASCE .
Водночас об’єкт ),( BASCEO який становить інформаційний елемент в інтерпретації моделі етапу MEt
для конкретного рішення, визначається як інтерпретація )),(( BASCEDefINT в якій
);()(),1( iiBAS CEOCEINTNi =
)()(),1();1,0()( KKBASi PARZPARINTMiRINT (5)
де )( iRST = 0 означає відсутність відповідної властивості для об’єкту O ( BASCE ).
Стан об’єкту O у фіксований момент часу t
))((),( BASt CEDefINTtOS = (6)
визначається через стан, який мають на момент t об’єкти та відношення, що складають властивості ,BASCE а
також через наявні в цей момент значення параметрів таких концептів.
На цій основі може бути визначене поняття стану справ щодо множини об’єктів }{O на момент t
),,},({ aDStOSS підтвердженого інформаційно
)},({),},({ tOSDStOSS a = (див.6) (7)
Інформаційне aDS – підтвердження здійснюється процедурою P із (2), або експертним твердженням, за
допомогою відображення
)},({))},({},({ tOStDSO a → (8)
де DSDSa – підмножина інформаційних джерел, елементи якої містять дані про об’єкти .O
Семантика процедури PM із (2) задається відображенням
),())(,,),((: tdecISMtDStdecKDSMPM dec → (9)
де SM – модель обстановки рішення для типу рішень KD зі складом; }{ OMCCSM = , що відповідає
підмножині концептів онтологічної моделі, які характеризують умови, актуальні для етапів прийняття та
виконання рішення такого типу; dec – рішення, що має тип KD ; t – момент часу; DStDSdec )( –
підмножина інформаційних джерел, що містять інформацію щодо стану об’єктів зі складу )(decDef , актуальну
на момент t ; ),( tdecISM – стан справ ),,},({ aDStOISS відносно множини об’єктів OI , що здійснюють
інтерпретацію SM згідно з правилами (5).
Модель постановки проблеми зі складу (1) має вигляд
= =
6
1, },{,)( iiii CONTCPCTRMCRKDMST (10)
де MCR – модель очікуваної кризи зі складом
= SCrICrCCrMCR ,,
де CCr – множина концептів онтології, співвідношення станів яких створює очікуване кризове протиріччя;
ICr – інформаційні джерела, на основі яких вони характеризуються; SCr – онтологічно специфіковані стани
справ, позиціоновані як симптоми кризи; iCTR – умови прийнятності результатів і-го етапу; iCP – вимоги до
складу експертної групи етапу; iCONT – рекомендований інформаційний контекст етапу.
Модель етапу зі складу (1) має структуру
10
1}{ == ji EijMEt (11)
де Eij – j-ий тип елементу і-го етапу: – j-ий тип елементу і-го етапу:
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження
та його аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури делі-
беративного уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури під-
тримки процесів надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формаль-
ної інтеграції та узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта
інформаційної невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно при-
йнятного результату з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різ-
ним джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз
для неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(12)
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– елемент
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(див. (7))
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
, розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
,
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
визначається як рівень обґрунтованості
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(13)
гіпотези
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(14)
на основі аргументації, наданої експертом
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
.
Модель перспективності
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
між станами справ
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
, метризоване за допомо-
гою фактора впевненості для гіпотези
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(15)
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– період виконання рішення;
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– інформаційні джерела зі складу
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ;
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– j-й аспект пер-
спективності, пов’язаний із k-ю онтологією з (3);
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– ієрархія станів справ, що деталізує аспект
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
як дерево
підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ відносно
відповідних об’єктів;
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
– вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших вершин
моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
369
Інформаційні системи
Таблиця 2. Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів.
(17)
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів. – множина проміжних вузлів
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів. – множина листків;
Інформаційні системи
[Введите текст]
j=1 – Вихідні інформаційні структури зі складу моделей (1), (2), (10) та результатів виконання
попередніх етапів; j=2 – Інформаційний контекст; j=3 – Базова модель структури експертного судження та його
аргументації; j=4 – Процедури автоматизованої підготовки вихідних даних; j=5 – Процедури деліберативного
уточнення постановки задачі та базової моделі експертного судження; j=6 – Процедури підтримки процесів
надання та аргументації індивідуальних експертних суджень; j=7 – Процедури формальної інтеграції та
узагальнення експертних суджень; j=8 – Результат етапу та його властивості; j=9 – Карта інформаційної
невизначеності результату; j=10 – Процедури деліберативного формування колективно прийнятного результату
з ітеративним визначенням 8-го та 9-го типів елементів.
Моделі перспективності варіантів елементів рішення та її робастності в ЕАМ ПРГН
Центром суміщення та взаємодії знань, що стосуються різних аспектів ПрО рішення та належать різним
джерелам і носіям, є модель перспективності пропозицій та робастності щодо можливих зовнішніх загроз для
неї.
Розгляд пропозицій за допомогою цих моделей здійснюється щодо цілі впливу на проблемну ситуацію
(Res3 у складі моделі етапу Et3) та способу досягнення цієї цілі (Res5 у складі моделі етапу Met5) (див. (11)).
Визначимо в якості результату закінченого на момент t процесу виконання рішення dec з моделлю (1)
послідовність
6
1}Re{ =iis (12)
де isRe – елемент 8iE моделі і-го етапу (див. (11)), розглянутий як
),,(Re 8 PRtOSSs ii = (див. (7))
де ))(Re(8 ii sDefINToOo = (див. (5)); }{DSPR – протокол виконання рішення.
Перспективність j-ї пропозиції ijAL , розглянутої на і-му етапі в рамках системи знань експерта kEX ,
),( kij EXALPER визначається як рівень обґрунтованості
))(/( kO EXArgHCF (13)
гіпотези
)ReRe(: 2−→ iio ssH (14)
на основі аргументації, наданої експертом kEX .
Модель перспективності KD
iMPERS (і – номер етапу, KD – тип рішення) здійснює конструктивне
подання властивості (13), використовуючи базові положення Стенфордського методу неточного виведення на
основі фактору впевненості [11].
Визначимо відношення сприяння ),( 21 XXRH між станами справ 21, XX , метризоване за допомогою
фактора впевненості для гіпотези
21 XX → (15)
де 1111 ,,( DtOSSX = ); 2222 ,,( DtOSSX = ); ),(, 21 TdecISMOO (див. (9)); T – період виконання рішення;
Ttt 21, ; 21, DD – інформаційні джерела зі складу }{DS в (2).
Склад моделі перспективності має вигляд
= = ScTRAPERMPERS N
jjj ,},{, 1 (16)
де PER – інтегральний показник перспективності, що відповідає цільовому стану справ; jA – j-й аспект
перспективності, пов'язаний із k-ю онтологією з (3); jTR – ієрархія станів справ, що деталізує аспект jA як
дерево підцілей для досягнення цільового стану справ, елементи якого, в свою чергу, подані як стани справ
відносно відповідних об’єктів; Sc – вербально-числова шкала, що використовується для оцінки PER та інших
вершин моделі, здійснюваної як оцінка значення фактору впевненості [11] щодо стану справ.
Характеристика шкали надана в табл. 2.
Таблиця 2 – Поділки шкали для оцінювання фактору впевненості в реалізованості заданого стану справ
Опис оцінки Вага
Абсолютна запереченість -1
Достовірна запереченість -0.7
Значима запереченість -0.3
Невизначеність 0
Значима підтвердженість 0.3
Достовірна підтвердженість 0.7
Гарантована підтвердженість 1
= jjjj CLNDLNDITR ,, (17)
де NDI – множина проміжних вузлів ),,(},{ DtOSSndindi = ; NDL – множина листків; CL – множина кущів. – множина
кущів.
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
та індивідуального контексту
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
де
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
– вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(див. 15);
S – кількість вершин; CFk – необов’язковий елемент визначення clk, що задає умову
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(18)
яка визначає втрату властивості достатності множини
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
в якості обґрунтування оцінки коефіці-
єнта впевненості гіпотези відносно стану справ
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
.
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання сто-
совно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD.
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS, що надається в ході виконання
PD для листка Li експертом Ek відносно пропозиції ALj має склад
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(19)
де
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
– оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); ASP – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg – аргу-
ментація.
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(20)
де DE – використаний елемент контексту;
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
належить до визначення стану справ Li; ONTK
– онтологічні зв’язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип інформацій-
ної невизначеності DE;
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
– краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
при фіксованих i, j, для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
,
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(21)
де операція * має семантику:
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
370
Інформаційні системи
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
при розгляді
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
як однієї з вершин куща з коренем
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
дерева
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
та з рештою – до інди-
відуальної оцінки показника PER для пропозиції ALj.
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
(22)
Внесок
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
– умов порушення достатності свідоцтв для кореня s-го куща до оцінки
Інформаційні системи
= exEBCONSNDLndl ,,)(
де S – стан справ, для якого може бути здійснене безпосереднє експертне оцінювання фактору впевненості за
шкалою Sc на основі рекомендованого контексту ),( TdecISMCON та індивідуального контексту exEB ,
наданого експертом ex на основі його ділового досвіду.
= =− k
S
ssrsrk CFndndiCLcl ,}{,)( 122),1(1,
де NDIndi sr 1, – корінь; nd – вершина куща, що задає стан справ, який задовольняє умові
),())(( 1,2),1(2),1( srsrsr ndindRHNDLNDInd −− (див. 15);
S – кількість вершин; kCF – необов’язковий елемент визначення kcl , що задає умову
)}),(),(({ ALTdefTdecISMeCF k (18)
яка визначає втрату властивості достатності множини S
ssrnd 122),1( }{ =− в якості обґрунтування оцінки коефіцієнта
впевненості гіпотези відносно стану справ 1,srndi .
Визначена в такий спосіб модель перспективності формується для багаторазового використання
стосовно певного класу рішень (визначеного онтологічними класами елементів моделі конфлікту з (10) та/або
класом пропонованих заходів) поза процесом PD .
Індивідуальна експертна оцінка фактору впевненості для листка MPERS , що надається в ході
виконання PD для листка iL експертом kE відносно пропозиції jAL має склад
= ijk
P
ijk
OP
ijkijk ArgASASEAS ,, (19)
де OPAS – оцінка в шкалі табл. 2, виконана при прийнятті найбільш сприятливих значень для неповністю
визначених елементів CON та EB з (17); PAS – те саме для випадку найменш сприятливих значень; Arg –
аргументація.
},,),,,(,,{ = POP
CHCHE ZZUIDEALOONTKODArg (20)
де DE – використаний елемент контексту; }{OOCH , де O належить до визначення стану справ iL ; ONTK –
онтологічні зв'язки, що визначають використані експертом взаємозалежності елементів; UI – тип
інформаційної невизначеності DE ; POP ZZ , – краще й гірше значення, яке припускає його подання.
Інтеграція оцінок ijkEAS при фіксованих ,, ji для отримання індивідуальної оцінки показника PERS
із (16) здійснюється за правилом перемноження факторів впевненості [12] для множини незалежних свідоцтв
щодо справедливості тієї самої гіпотези.
Для кореня ndm куща з S листками, що отримали оцінки S
iiAS 1}{ = ,
)...)))(( 321 Sm ASASASASAS = (21)
де операція має семантику:
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
2121 SSSS ASASASAS += – 21 SS ASAS ,
якщо 0, 21 ASAS ;
),(min1(/)( 212121 SSSSSS ASASASASASAS −+=
в інших випадках.
Такі оцінені пропозиції, для яких отримано хоча б одну оптимістичну експертну оцінку інтегральної
перспективності зі значенням, нижчим за 0.3, виключаються з подальшого розгляду як неприйнятні.
Відсутність песимістичних оцінок, що перевищують 0.3, призводить до того самого автоматичного
результату.
З використанням отриманої оцінки mAS при розгляді mnd як однієї з вершин куща з коренем 1−mnd ,
здійснюється подальше обчислення оцінок цього кореня, і так до кореня jA дерева jTR та з рештою – до
індивідуальної оцінки показника PER для пропозиції jAL .
Виконанням описаної процедури двічі – для оптимістичних/песимістичних оцінок усіх вузлів моделі
(див. (19)) отримується пара оцінок
P
jk
OP
jk ASAS , (22)
Внесок SCF – умов порушення достатності свідоцтв для кореня s -го куща до оцінки jkAS ,
формується в наступний спосіб.
, формується
в наступний спосіб.
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
оцінку 0, незалежно від
оцінок вершин куща.
Оцінки
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
, узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення, про-
ходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна проце-
дура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи запропонованого
раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють ва-
лідність вузла
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
дерева
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника. Відпо-
відна специфікація має вигляд
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
(23)
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
загроза для вузла
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
, що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM;
F – один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози,
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
; t – момент часу;
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– аргументація, на-
дана експертом k для оцінки i-го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно факторів
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– умова актуалізації
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
.
Тоді оцінка PER для AL, обчислена з урахуванням умов CF, може бути модифікована через надання зна-
чення –1 усім вузлам ndm, для яких виконано хоча б одну з умов Cr.
Позначимо
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
оцінки пропозиції ALj k-м експертом, інтегровані без урахування умов C та CF.
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи ALj може бути визначена як
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
(24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового
рішення та має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу
PD. Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких
впливає на вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Ви-
значення та аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі
перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
(25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та динаміч-
ність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових інтер-
есів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
371
Інформаційні системи
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з зада-
ним форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD.
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформацій-
них елементів EL служить Карта невизначеності UCARD що належить до результатів процесу PD. Характери-
зація інформаційного елементу EL включає
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
(26)
де
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– етап, у процедурах якого використовувалася інформація;
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– згідно (24);
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– най-
більш сприятливе та найбільш несприятливе значення EL, прийняте k-м експертом;
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– відповід-
ні значення, сформовані в деліберативних процедурах;
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля – доля експертів, які використовували
Інформаційні системи
[Введите текст]
У процесі узагальнення безпосередніх оцінок листків за схемою (21) перевіряється справедливість SCF
при поточних значеннях її операндів (18). Підтвердження SCF надає Snd оцінку 0 , незалежно від оцінок
вершин куща.
Оцінки P
j
OP
j ASAS , , узагальнені по відношенню до складу експертної групи через осереднення,
проходять процедуру колективного затвердження. В разі виникнення заперечень виконується деліберативна
процедура, що ґрунтується на розгляді аргументаційних елементів (19) та використовує принципи
запропонованого раніше в [13] ітеративного Дельфі-процесу.
Склад моделі MPERS (16) може бути доповненим специфікацією зовнішніх загроз, що відміняють
валідність вузла jndm дерева Tj з (16) як свідчення щодо коефіцієнту впевненості вузла – попередника.
Відповідна специфікація має вигляд
== )}}{,,(({},{,{ 11
R
r
K
kikrmr ArgtFSSCOMFFTHF (23)
де rmTHF – r -а загроза для вузла ndm , що становить подію, не обов’язково приналежну до онтології OM ; F
– один із факторів, що впливає на актуалізацію загрози, SMF ; t – момент часу; ikArg – аргументація,
надана експертом k для оцінки i -го листка, що служить джерелом інформації щодо стану справ відносно
факторів rF ; rC – умова актуалізації rF .
Тоді оцінка PER для AL , обчислена з урахуванням умов CF , може бути модифікована через надання
значення –1 усім вузлам ndm , для яких виконано хоча б одну з умов rC .
Позначимо P
jk
OP
jk PERPER , оцінки пропозиції jAL k -м експертом, інтегровані без урахування умов C
та CF .
OP
jkPER та P
jkPER визначимо як версії оцінок, інтегровані з урахуванням таких умов.
Тоді робастність оцінки альтернативи jAL може бути визначена як
−−=
=
=
K
k
P
jk
P
jk
K
k
OP
jk
OP
jkj PERPERKPERPERKROB
11
/1,/1 (24)
Отримані оцінки перспективності та робастності використовуються на етапах оцінювання пропозицій:
− для ініціювання процедури деліберативного узгодження індивідуальних оцінок;
− як вхідні дані для цієї процедури та для процедури відсіву неприйнятних альтернатив.
На етапі остаточного вибору варіанту рішення такі оцінки використовуються як при виборі, так і при
аналізі адаптаційних можливостей рішення.
Оперування невизначеністю
Інформаційна невизначеність, що стосується різних елементів процесу формування рамкового рішення та
має різні причини й різні форми, є одним із визначальних факторів для підтримки процесу PD .
Найважливішими інформаційними структурами процесу, неповнота визначеності елементів яких впливає на
вхідні дані та способи виконання процедур на етапах процесу, є: Контект оцінювання, Визначення та
аргументація альтернативної пропозиції та Операнди зі складу умов, що входять до моделі перспективності.
Характеризація наявної інформаційної невизначеності елементу має вигляд
UFUR, (25)
де UR – причина невизначеності: 1 – необізнаність із наявними фактами; 2 – непередбачуваність та
динамічність розвитку процесів; 3 – конфліктність поглядів стейкхолдерів; 4 – нестабільність системи ділових
інтересів та точок зору;
UF – формат подання інформації: 1 – інформаційний масив із пропусками; 2 – множина варіантів, що
належать різним діловим групам; 3 – множина версій значення, рівно правдоподібних на момент формування;
4 – подання елементу з пропусками окремих концептуальних складових; 5 – інтервальна локалізація значення.
В табл. 3 надана характеристика способів оперування даними з інформаційною невизначеністю з заданим
форматом подання, локалізованої в зазначених вище інформаційних структурах, яка здійснюється в трьох
базових процедурах процесу PD .
Для подання інформації щодо кожного з використаних у формуванні рамкового рішення інформаційних
елементів EL служить Карта невизначеності ,UCARD що належить до результатів процесу PD .
Характеризація інформаційного елементу EL включає
I
i
PES
G
OPT
G
K
K
PES
K
OPT
Ki NNNNELZELZELZELZURUFEtElUCH 143211 },,,,)(),(,})(),({,,,{)( == = (26)
де iEt – етап, у процедурах якого використовувалася інформація; URUF , – згідно (24); PES
K
OPT
K ZZ , – найбільш
сприятливе та найбільш несприятливе значення EL , прийняте k -м експертом; PES
G
OPT
G ZZ , – відповідні
значення, сформовані в деліберативних процедурах; 1N – доля експертів, які використовували EL ; 2N – доля
– доля листків моделі MPERS, для оцінки яких використано
Інформаційні системи
листків моделі MPERS , для оцінки яких використано EL ; 43 , NN – доля умов C та CF зі складу MPERS ,
для яких є актуальним EL .
Карта інформаційної невизначеності використовується при побудові Аналітичного огляду рамкового
рішення, який формується для його подальшого оперативного використання. Рекомендації у складі цієї
інформаційної структури стосуються: умов можливості безпосереднього використання результатів PD та
складу придатних до нього елементів; елементів, що потребують адаптації, а також операцій, необхідних для її
здійснення; складу знань, поданих елементами рамкового рішення, придатних для повторного використання в
процесах із аналогічними моделями MPD.
Таблиця 3 – Способи оперування невизначеністю в процесі PD
Процедура Інформаційна
структура
Формат подання
інформації Спосіб оперування
Індивідуальне
оцінювання
альтернативних
пропозицій
Опис
альтернативи
UF1
UF3, UF5
UF1 UF4
Використання експертом тих значень, які належать до
відповідної йому точки зору
Визначення найбільш та найменш сприятливих
значень
Оцінювання тільки тих елементів моделі
перспективності, що не потребують знання невідомих
властивостей
Контекст
оцінювання
UF1 (елементи ISM,
результати інших
етапів)
UF4 (результати
попередніх етапів)
Оцінювання інформаційно забезпеченої підмножини
листків у моделі перспективності
Гіпотетичне надання гірших та кращих значень на
основі аналогів та нормативів
UF3, UF5 Визначення найбільш та найменш сприятливих
значень
Деліберативне
узгодження
оцінок
Контекст:
елементи,
використані в
аргументації
UF1 – UF5
Аналіз причин та джерел розбіжності оцінок.
Формування взаємоприйнятного варіанту оцінки з
його підсумковою аргументацією
Опис
альтернативи
UF2, UF4, UF5
Виявлення критичних розбіжностей інтерпретації
альтернатив.
Формування спільного погляду на діапазон можливих
значень властивостей.
Виключення з подальшого розгляду тих альтернатив,
що не припускають компромісної інтерпретації.
Виявлення несумісних точок зору для наступної
ітерації з поданням додаткових даних
Оцінювання
робастності
Операнди зі
складу умов
UF1 – UF5
Використання кращих та гірших значень елементів із
інформаційною невизначеністю, отриманих в ході
виконання процедур оцінювання та деліберативного
узгодження
Формування адаптивного рамкового рішення
Процес PD формування адаптивного рішення в методології ЕАМ ПРГН був визначений в попередніх
розділах: як послідовність етапів та інформаційне середовище їх виконання (див. (1), (2)); як множина типів
інформаційних та процедурних елементів у складі етапу процесу (див. (11)); як спосіб організації експертних
знань, використовуваних при аналізі властивості перспективності пропозицій та робастності цієї властивості за
умови різних форм невизначеності наявної інформації.
В даному розділі надається укрупнений та інтегрований опис послідовності дій у складі цього процесу,
який спирається на аспекти розгляду попередніх розділів та надає більш докладну характеристику окремих
етапів та процедур.
Послідовність етапів процесу PD є лінійною, але передбачає можливість ітеративних циклів усередині
етапів.
Етап 1.
Деліберативна процедура аналізу наданої постановки задачі з уточненням та прийняттям Моделі кризової
ситуації. Формальне визначення класу, до якого належить рішення, та пошук досліджених аналогів.
Деліберативна процедура формування Опису обстановки рішення та Карти інформаційної невизначеності для
прийнятих інформаційних елементів.
Етап 2.
Формування Пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію (прямого або опосередкованого) з
визначенням об’єкту впливу та його питомого стану. Формування Аргументації пропозиції в термінах
використовуваних онтологічних взаємозв’язків, прецедентів і релевантного професійного досвіду.
– доля умов C та CF зі складу
MPERS, для яких є актуальним EL.
Карта інформаційної невизначеності використовується при побудові Аналітичного огляду рамкового
рішення, який формується для його подальшого оперативного використання. Рекомендації у складі цієї ін-
формаційної структури стосуються: умов можливості безпосереднього використання результатів PD та скла-
ду придатних до нього елементів; елементів, що потребують адаптації, а також операцій, необхідних для її
здійснення; складу знань, поданих елементами рамкового рішення, придатних для повторного використання
в процесах із аналогічними моделями MPD.
Таблиця 3. Способи оперування невизначеністю в процесі PD
Процедура Інформаційна
структура
Формат подання
інформації Спосіб оперування
Індивідуальне
оцінювання
альтернативних
пропозицій
Опис
альтернативи
UF1
UF3, UF5
UF1 UF4
Використання експертом тих значень,
які належать до відповідної йому точки зору
Визначення найбільш та найменш
сприятливих значень
Оцінювання тільки тих елементів моделі
перспективності, що не потребують знання
невідомих властивостей
Контекст
оцінювання
UF1 (елементи ISM,
результати інших
етапів)
UF4 (результати
попередніх етапів)
Оцінювання інформаційно забезпеченої
підмножини листків у моделі перспективності
Гіпотетичне надання гірших та кращих значень на
основі аналогів та нормативів
UF3, UF5
Визначення найбільш
та найменш сприятливих значень
Деліберативне
узгодження
оцінок
Контекст:
елементи,
використані в
аргументації
UF1 – UF5
Аналіз причин та джерел розбіжності оцінок.
Формування взаємоприйнятного варіанту оцінки з
його підсумковою аргументацією
Опис
альтернативи UF2, UF4, UF5
Виявлення критичних розбіжностей інтерпретації
альтернатив.
Формування спільного погляду на діапазон
можливих значень властивостей.
Виключення з подальшого розгляду тих
альтернатив, що не припускають компромісної
інтерпретації.
Виявлення несумісних точок зору для наступної
ітерації з поданням додаткових даних
Оцінювання
робастності
Операнди зі
складу умов UF1 – UF5
Використання кращих та гірших значень елементів
із інформаційною невизначеністю, отриманих
в ході виконання процедур оцінювання та
деліберативного узгодження
Формування адаптивного рамкового рішення
Процес PD формування адаптивного рішення в методології ЕАМ ПРГН був визначений в попередніх
розділах: як послідовність етапів та інформаційне середовище їх виконання (див. (1), (2)); як множина типів
інформаційних та процедурних елементів у складі етапу процесу (див. (11)); як спосіб організації експертних
372
Інформаційні системи
знань, використовуваних при аналізі властивості перспективності пропозицій та робастності цієї властивості
за умови різних форм невизначеності наявної інформації.
В даному розділі надається укрупнений та інтегрований опис послідовності дій у складі цього процесу,
який спирається на аспекти розгляду попередніх розділів та надає більш докладну характеристику окремих
етапів та процедур.
Послідовність етапів процесу PD є лінійною, але передбачає можливість ітеративних циклів усередині
етапів.
Етап 1.
Деліберативна процедура аналізу наданої постановки задачі з уточненням та прийняттям Моде-
лі кризової ситуації. Формальне визначення класу, до якого належить рішення, та пошук досліджених
аналогів. Деліберативна процедура формування Опису обстановки рішення та Карти інформаційної не-
визначеності для прийнятих інформаційних елементів.
Етап 2.
Формування Пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію (прямого або опосередкованого) з ви-
значенням об’єкту впливу та його питомого стану. Формування Аргументації пропозиції в термінах використо-
вуваних онтологічних взаємозв’язків, прецедентів і релевантного професійного досвіду.
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу без-
посередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та делі-
беративна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення індивіду-
альних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
.
Формальне обчислення пари оцінок
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
з урахуванням усіх обмежень та умов зі скла-
ду Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок перспектив-
ності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– для тих пропозицій, які ви-
знано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або пере-
хід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням Дель-
фі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів попередніх
процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур етапу з вико-
ристанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість пере-
ривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію; песимістич-
ні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності; актуалізована
Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
де Gi – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3;
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– j-й пропонований
вид заходу (дії);
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– характеристика необхідних ресурсів;
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– суб’єкти виконання;
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– аргументація про-
позиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику мож-
ливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна актуалі-
зація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
, де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі впли-
ву;
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
– число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
.
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить опе-
рування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з числа
373
Інформаційні системи
прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
, для якої неприйнятними виявилися всі
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
пропозицій щодо
заходу.
Результати етапу
Інформаційні системи
[Введите текст]
Етап 3.
Формування Актуалізованої моделі перспективності цілі впливу. Ревізія складу підцілей, врахованих у
рамковій моделі. Виявлення додаткових умов порушення властивостей достатності наведених засад для вузлів
ієрархії. Актуалізація множини зовнішніх загроз підцілям, поданим вузлами ієрархії. Поповнення складу
безпосередньо оцінюваних станів справ та рекомендованого контексту оцінювання.
Використовуються індивідуальні та групові процедури критичного системного аналізу [9] та
деліберативна процедура формування Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формування оптимістичних та песимістичних значень для невизначених елементів інформаційного
контексту. Процедура індивідуального експертного оцінювання крайніх значень коефіцієнтів впевненості для
положень справ, що відповідають листкам Гармонізованої версії моделі перспективності. Визначення
індивідуальних контекстів оцінювання та песимістичних і оптимістичних значень елементів з їх складу.
Індивідуальне оцінювання коефіцієнтів впевненості. Актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Формальна інтеграція оцінок за ієрархією станів справ. Отримання пари індивідуальних оцінок для
кожної з пропозицій P
jk
OP
jkj PERPERAL , .
Формальне обчислення пари оцінок P
jk
OP
jk PERPER , з урахуванням усіх обмежень та умов зі складу
Гармонізованої версії моделі перспективності.
Формальний аналіз та узагальнення за складом експертної групи індивідуальних оцінок
перспективності: відсів неприйнятних пропозицій та отримання оцінок P
j
OP
j PERPER , – для тих пропозицій,
які визнано прийнятними. Формальне обчислення оцінки робастності перспективності для прийнятних
альтернатив.
Узгодження узагальнених інтегрованих результатів членами експертної групи. Затвердження або
перехід до партисипативної процедури узгодження.
Партисипативна процедура узгодження оцінок перспективності та робастності з використанням
Дельфі-процесу з аргументованими експертними оцінками в турі [13] з наданням експертам результатів
попередніх процедур даного етапу. Можливість ітеративного повторення незадовільно виконаних процедур
етапу з використанням експертно актуалізованої інформації.
Отримання узгоджених оцінок; ідентифікація виключених з розгляду альтернатив; можливість
переривання процесу для отримання додаткової інформації.
Результати етапу: множина прийнятних пропозицій щодо цілі впливу на кризову ситуацію;
песимістичні та оптимістичні інформаційно аргументовані оцінки їхньої перспективності та робастності;
актуалізована Карта інформаційної невизначеності.
Етап 4.
Формування Пропозицій стосовно заходу для підтримки цілі впливу на кризову ситуацію.
Пропозиція формується у складі
= ijijijijiij ArgSRAGPRA ,,,,
де iG – одна з цілей впливу, пропозиція відносно якої визнана прийнятною на Етапі 3; ijA – j -й пропонований
вид заходу (дії); ijR – характеристика необхідних ресурсів; ijS – суб’єкти виконання; ijArg – аргументація
пропозиції.
Аргументація вказує прецеденти успішності для аналогічних цільових об’єктів, характеристику
можливих побічних впливів та їх наслідків, доступність ресурсів за наявної Обстановки рішення та ін.
Якщо параметри заходу задаються з інформаційною невизначеністю, здійснюється відповідна
актуалізація Карти інформаційної невизначеності.
Результати: масив пропозицій iM
j
N
iijPRA 11}}{{ == , де N – число розглядуваних пропозицій щодо цілі
впливу; iM – число пропозицій щодо заходу впливу, наданих для iG .
Етап 5.
Послідовність дій, виконуваних на етапі, є в цілому тотожною з Етапом 3. Відмінність становить
оперування з рамковою моделлю перспективності для заходів впливу. Крім того, здійснюється виведення з
числа прийнятних такої пропозиції щодо цілі впливу iG , для якої неприйнятними виявилися всі iM
пропозицій щодо заходу.
Результати етапу
iM
j
N
i
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij
P
ij
OP
ij ROBROBPERPERPERPER 11}},,,,,{{ ==
. (27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
(27)
Етап 6.
На етапі вирішуються задачі:
− здійснення остаточного вибору цілі впливу на ситуацію конфлікту та засобів її досягнення – згідно
з актуальною системою пріоритетів та очікувань;
− підготовка варіантів, найбільш прийнятних у разі іншого розвитку ситуації;
− надання аналітичного обґрунтування для подальшого адаптивного використання результатів про-
цесу;
− збереження результатів для повторного використання у наступному опрацюванні аналогічних си-
туацій конфлікту.
Процедура формування пошуку оптимального вибору використовує одну з передбачених форм цільової
функції, операндами якої є елементи множини (27), залежно від наданих експертами відповідей на запитання
анкети щодо напрямку та ваги їхніх переваг стосовно протиставлень: ефективність цілі/ефективність способу
досягнення; перспективність/робастність; максимальність виграшу/мінімальність ризику; ефективність за від-
сутності зовнішніх загроз/стійкість до загроз.
Результати оптимізації, виконаної з використанням усіх цільових функцій, що обрані за кожним із на-
даних наборів переваг, передаються експертній групі для здійснення деліберативного узгодження кінцевого
результату – пари «Ціль – Спосіб»
Інформаційні системи
− надання аналітичного обґрунтування для подальшого адаптивного використання результатів
процесу;
− збереження результатів для повторного використання у наступному опрацюванні аналогічних
ситуацій конфлікту.
Процедура формування пошуку оптимального вибору використовує одну з передбачених форм цільової
функції, операндами якої є елементи множини (27), залежно від наданих експертами відповідей на запитання
анкети щодо напрямку та ваги їхніх переваг стосовно протиставлень: ефективність цілі/ефективність способу
досягнення; перспективність/робастність; максимальність виграшу/мінімальність ризику; ефективність за
відсутності зовнішніх загроз/стійкість до загроз.
Результати оптимізації, виконаної з використанням усіх цільових функцій, що обрані за кожним із
наданих наборів переваг, передаються експертній групі для здійснення деліберативного узгодження кінцевого
результату – пари «Ціль – Спосіб» ARGR, .
Аналітичний огляд рішення, що також належить до складу результатів етапу, створюється формальною
процедурою, що використовує дані Карти інформаційної невизначеності.
До Аналітичного огляду належать:
− оцінка результативності використаних у процесі PD форматів подання та оперування
невизначеністю (з точки зору змін, прийнятих у нових ітераціях, та рівня використовуваності наданої
інформації експертами);
− рівень втрат визначеності для оцінок перспективності, що були спричинені інформаційною
невизначеністю певного елементу процесу;
− рекомендації з використання цих аналітичних даних для визначення: умов безпосередньої
використовуваності рамкових результатів, доцільності певних операцій із адаптації рамкових результатів та
доцільних коректив елементів процесу PD для повторного використання при прийнятті аналогічних рішень.
Як бачимо, процес PD здійснює формування та оперування знанням щодо рішення за допомогою
гармонізованого використання формальних процедур, процедур індивідуального експертного оцінювання та
процедур деліберативного формування елементів моделі процесу.
Створення єдиного інформаційного поля забезпечує рівну поінформованість учасників, уніфікований
формат для подання експертних суджень та їх аргументації, а також збереження та можливість повторного
використання всіх знань, отриманих при реалізації процесу.
Для наступної адаптації отриманих рамкових результатів при безпосередньому підготуванні до їх
оперативного використання призначені аналітичні рекомендації, що дозволяють визначити елементи процесу,
що переглядаються, та виконати адаптацію в залежності від здійснених інформаційних змін.
Напрямок наступних досліджень
Кінцевою метою опрацювання методології ЕАМ ПРГН є створення засобів підтримки її формальних
механізмів та інформаційно-технологічного середовища підтримки людино-машинних процедур з її складу, що
дозволяють здійснювати її налаштування для предметної області та управлінських зв’язків конкретної СОУ.
До необхідних функціональних компонентів відповідних засобів підтримки належать, перш за все:
− програмні комплекси ведення індивідуальних та групових експертиз, що використовують моделі
перспективності й робастності та забезпечують можливості аналізу типізованої аргументації;
− засоби онтологічної підтримки супроводження й координації процесів рамкового прийняття й
адаптації стратегічних та випереджувальних антикризових рішень СОУ;
− засоби ведення єдиного інформаційного середовища;
− компоненти підтримки багатоетапного та ітеративного процесу життєвого циклу рішення;
− методики організації та здійснення людино-машинних процедур;
− засоби візуалізації перебігу процесів та поточного стану системи рішень СОУ.
Підготовчі роботи в цьому напрямку ведуться наразі в ІПС НАН України, з орієнтацією на предметну
область управління оборонними ресурсами.
Вони стосуються подальшого розвитку ПК «Діагностична експертиза» [14], що підтримує роботу з
ієрархічною багатокритеріальною моделлю експертного оцінювання та використовує продукційні правила для
діагностики стану об’єкту експертизи та надання рекомендацій щодо наступного управління ним на основі
комплексного аналізу індивідуальних та інтегрованих оцінок критеріїв.
Характеризація підґрунтя для комплексної координації системи логістичних рішень у ЗС України,
створеного попереднім доробком авторів, надана в [15].
Окремі зусилля здійснюються наразі в аспекті включення до складу експертно-аналітичних процесів
прийняття рішень базових програмних засобів НАТО LOGFAS [16]. Відповідні роботи було розпочато при
створенні національного розширення цих програмних засобів, здійсненого в ІПС НАН України.
Література
.
Аналітичний огляд рішення, що також належить до складу результатів етапу, створюється формальною
процедурою, що використовує дані Карти інформаційної невизначеності.
До Аналітичного огляду належать:
оцінка результативності використаних у процесі PD форматів подання та оперування невизначеністю
(з точки зору змін, прийнятих у нових ітераціях, та рівня використовуваності наданої інформації експертами);
рівень втрат визначеності для оцінок перспективності, що були спричинені інформаційною невизна-
ченістю певного елементу процесу;
рекомендації з використання цих аналітичних даних для визначення: умов безпосередньої використо-
вуваності рамкових результатів, доцільності певних операцій із адаптації рамкових результатів та доцільних
коректив елементів процесу PD для повторного використання при прийнятті аналогічних рішень.
Як бачимо, процес PD здійснює формування та оперування знанням щодо рішення за допомогою
гармонізованого використання формальних процедур, процедур індивідуального експертного оцінювання
та процедур деліберативного формування елементів моделі процесу.
Створення єдиного інформаційного поля забезпечує рівну поінформованість учасників, уніфіко-
ваний формат для подання експертних суджень та їх аргументації, а також збереження та можливість по-
вторного використання всіх знань, отриманих при реалізації процесу.
Для наступної адаптації отриманих рамкових результатів при безпосередньому підготуванні до їх опе-
ративного використання призначені аналітичні рекомендації, що дозволяють визначити елементи процесу, що
переглядаються, та виконати адаптацію в залежності від здійснених інформаційних змін.
Напрямок наступних досліджень
Кінцевою метою опрацювання методології ЕАМ ПРГН є створення засобів підтримки її формаль-
них механізмів та інформаційно-технологічного середовища підтримки людино-машинних процедур з її
складу, що дозволяють здійснювати її налаштування для предметної області та управлінських зв’язків
конкретної СОУ.
До необхідних функціональних компонентів відповідних засобів підтримки належать, перш за все:
− програмні комплекси ведення індивідуальних та групових експертиз, що використовують моделі
перспективності й робастності та забезпечують можливості аналізу типізованої аргументації;
− засоби онтологічної підтримки супроводження й координації процесів рамкового прийняття й
адаптації стратегічних та випереджувальних антикризових рішень СОУ;
− засоби ведення єдиного інформаційного середовища;
− компоненти підтримки багатоетапного та ітеративного процесу життєвого циклу рішення;
− методики організації та здійснення людино-машинних процедур;
− засоби візуалізації перебігу процесів та поточного стану системи рішень СОУ.
Підготовчі роботи в цьому напрямку ведуться наразі в ІПС НАН України, з орієнтацією на предметну
область управління оборонними ресурсами.
Вони стосуються подальшого розвитку ПК «Діагностична експертиза» [14], що підтримує роботу з
ієрархічною багатокритеріальною моделлю експертного оцінювання та використовує продукційні правила для
діагностики стану об’єкту експертизи та надання рекомендацій щодо наступного управління ним на основі
комплексного аналізу індивідуальних та інтегрованих оцінок критеріїв.
374
Інформаційні системи
Характеризація підґрунтя для комплексної координації системи логістичних рішень у ЗС України, ство-
реного попереднім доробком авторів, надана в [15].
Окремі зусилля здійснюються наразі в аспекті включення до складу експертно-аналітичних процесів
прийняття рішень базових програмних засобів НАТО LOGFAS [16]. Відповідні роботи було розпочато при
створенні національного розширення цих програмних засобів, здійсненого в ІПС НАН України.
Література
1. Marchau V.A. Decision Making Under Deep Uncertainty. From Theory to Practice / V.A. Marchau, W.E. Walker,P.J. Bloemen, S.V.Popper
– Springer, 2019. – 408 p. [Electronic resource]. – Mode of access: https:doi.org/10.1007/978-3-030-05252-2.
2. Талеб Н.Н. Черный лебедь. Под знаком непредсказуемости. / Н.Н.Талеб – М: Колибри, 2018. – 735 с.
3. Lempert R.J. Making Good Decisions Without Predictions: Robust Decision Making for Planning Under Deep Uncertainty / R.J.Lempert,
S.W.Popper, D.G.Groves et al. CA: RAND, RB-9701. – Santa Monica, 2013. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.rand.
org/content/dam/rand/pubs/research_briefs/RB9700/RB9701/RAND_RB9701.pdf.
4. Kwakkel J.H. Adaptive airport strategic planning / J.H.Kwakkel, W.E.Walker, & V. A. Marchau // Europ. J. of Transport and Infrastructure
Research. – 2010. – V.10 – N3 – P. 249 – 273.
5. Haasnoot M. Dynamic adaptive policy pathways: A method for crafting robust decisions for a deeply uncertain world. //M.Haasnoot, J.H.
Kwakkel, W.E.Walker, J.terMaat // Global Environmental Change. – 2013. – V.23. – N2 – P. 485–498.
6. What is a DeliberativeProcess? [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.ncchpp.ca/docs/DeliberativeDoc1_EN_pdf.pdf
7. Renn O. The challenge of integrating deliberation and expertise / O.Renn // Risk analysis and society: An interdisciplinary characterisation
of the field. – 2004. – P.289-366.
8. Zenko M. Red Team: How to succeed by thinking like the enemy. / M.Zenko – Basic Books, 2015. – 336 p.
9. The Applied Critical Thinking Handbook. V.7.0 / University of Foreign Military and Cultural Studies, 2015. – 250 p.
10. Ильина Е.П. Методы и модели использования экспертно-аналитического знания для поддержки принятия решений в организации.
Ч.1. Модели знаний о решениях / Е.П.Ильина // Проблемы программирования. – 2016. – № 2. – С.89-101.
11. Heckerman D. The Certainty-Factor Model / D.Heckerman. [Electronic resource]. – Mode of access:http://heckerman.com/david/H92en-
cyclopedia.pdf.
12. Torgo L. Rule Combination in Inductive Learning / L.Torgo. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.dcc.fc.up.pt/~ltorgo/
Papers/RCIL/RCIL.html.
13. Ильина Е.П. Функции и методы поддержки современных парадигм метода Дельфи / / Е.П.Ильина // Проблемы программирования.
–2009. – №1 – С. 36-52.
14. Синицын И.П. Автоматизированная поддержка принятия решений по управлению программами фундаментальных научных
исследований с использованием экспертной методологии. И.П.Синицын, Е.П.Ильина, О.А.Слабоспицкая, Т.Л.Яблокова – Препринт.
Киев: Институт программных систем НАН Украины, 2011. – 94 с.
15. Синицын И.П. Модели и методы поддержки аналитического сопровождения поля решений организации / И.П.Синицын, Е.П.Ильина
// Проблемы программирования. – 2017. – №3 – С. 93-107.
16. Гаврилюк І.Ю. Щодо впровадження логістичної системи НАТО в Україні // І.Ю.Гаврилюк, М.Ю.Степанюк, І.П.Сініцин, О.В.Котеля
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://defpol.org.ua/index.php/aleia-heroiv/481-shchodo-vprovadzhennya-lohistychnoyi-sys-
temy-nato-v-ukrayini.
References
1. Marchau, V.A., Walker, W.E., Popper, S.V. (2019) Decision Making Under Deep Uncertainty. From Theory to Practice. Springer. – 408 p. [Elec-
tronic resource]. – Mode of access: https:doi.org/10.1007/978-3-030-05252-2.
2. Taleb, N.N. (2018) The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable. Kolibri, Moscow, Russia. – 735 p. (in Russian).
3. Lempert, R.J. Popper, S.V., Groves, D.G. Making Good Decisions Without Predictions: Robust Decision Making for Planning Under Deep
Uncertainty. CA: RAND, RB-9701. Santa Monica, 2013. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.rand.org/content/dam/rand/
pubs/research_briefs/RB9700/RB9701/RAND_RB9701.pdf.
4. Kwakkel, J.H., Walker W.E., Marchau, V.A. Adaptive airport strategic planning. In: Europ. J. of Transport and Infrastructure Research. –
2010. – V.10 – N3 – P. 249 – 273.
5. Haasnoot, M., Kwakkel, J.H., Walker W.E., terMaat, J. (2013) Dynamic adaptive policy pathways: A method for crafting robust decisions
for a deeply uncertain world. In: Global Environmental Change. – V.23. – N2 – P. 485–498.
6. What is a DeliberativeProcess? [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.ncchpp.ca/docs/DeliberativeDoc1_EN_pdf.pdf
7. Renn, O. (2004) The challenge of integrating deliberation and expertise. Risk analysis and society: In: An interdisciplinary characterisation
of the field. – P.289-366.
8. Zenko, M. (2015) Red Team: How to succeed by thinking like the enemy. Basic Books. – 336 p.
9. The Applied Critical Thinking Handbook. V.7.0 (2015) University of Foreign Military and Cultural Studies. – 250 p.
10. Ilina, E.P. (2016) Methods and Models for Employment of the Expert Analytical Knowledge in Organization Decision Making. Part I. Deci-
sions Knowledge Models. In: Problems in Programming. – N 1. – P. 89–101. [In Russian] .
11. Heckerman, D. The Certainty-Factor Model. [Electronic resource]. – Mode of access:http://heckerman.com/david/H92encyclopedia.pdf.
12. Torgo, L. Rule Combination in Inductive Learning. [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.dcc.fc.up.pt/~ltorgo/Papers/
RCIL/RCIL.html.
13. Ilina, E.P. (2009) The Functions and the Methods for the modern paradigms of the Delphi method support. In: Problems in Programming.
– N 1. – P. 36-52. [In Russian].
14. Sinitsyn I.P., Ilina E.P., Slabospitskaya, O.A., Yablokova, T.L. (2011) Computer Support of decision making in the fundamental scien-tific
research programs management using the expert methodology. Preprint. Kiev. Software Systems Institute of NAS of Ukraine – 94 p.[In
Russian].
15. Sinitsyn, I.P., Ilina, E.P. (2017) Models and methods for automated analytic support of the organization decisions field. In: Problems in
Programming. – N 3. – P. 93-107. [In Russian].
16. Havrylyuk, I.Yu., Stepanyuk, M.Yu., Sinitsyn, I.P., Kotelya, O.V. About NATO Logistics System implementation in Ukraine. [Electronic
resource]. – Mode of access: http://defpol.org.ua/index.php/aleia-heroiv/481-shchodo-vprovadzhennya-lohistychnoyi-systemy-nato-v-
ukrayini. [in Ukrainian].
Одержано 02.09.2022
375
Інформаційні системи
Про авторів:
Ільїна Олена Павлівна
старший науковий співробітник,
пров. наук. співроб. наукового відділу,
03143 Київ, Метрологічна, 6, кв. 68,
кількість публікацій у вітчизняних виданнях – 95
h-index: 6
ORCID 0000-0002-4073-9649
Сініцин Ігор Петрович
старший науковий співробітник,
головний наук. співроб. наукового відділу,
03113 Київ, Артилерийский пров. 13, кв. 13,
кількість публікацій в українських виданнях – 150,
кількість публікацій у закордонних виданнях – 3,
h-index: 6,
номер ORCID – 0000-0002-4120-0784
Слабоспицька Ольга Олександрівна
старший науковий співробітник,
ст. наук. співроб. наукового відділу,
03143, Київ-143, б. Ак. Вернадського 69а, кв.18,
кількість публікацій у вітчизняних виданнях – більше 50,
кількість у закордонних виданнях – 5,
h-index: 6,
http://orcid.org/0000-0001-6556-0947
Місце роботи авторів:
Інститут програмних систем
НАН України,
03187, Київ-187, Проспект Академіка Глушкова, 40.
Тел.: +38(044) 526 4286.
olsips2017@gmail.com
Прізвища та ініціали авторів і назва доповіді англійською мовою:
O.P. Illina, I.P. Sinitsyn, O.O. Slabospitska
Principles and models of expert-analytical methodology
for adaptive organizational decisions forming under deep uncertainty
Прізвища та ініціали авторів і назва доповіді українською мовою:
Ільїна О. П., Сініцин І. П., Слабоспицька О. О.
Принципи та моделі експертно-аналітичної методології підтримки
формування адаптивних організаційних рішень
за умов глибокої невизначеності
Контакти для редактора:
Слабоспицька Ольга Олександрівна,
093 219 29 30 olsips2017@gmail.com
|