Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry
The purpose of this paper is to explore the influence of the new Ukrainian and European regulatory framework for 2019-2020 concerning the decarburization of economy of the functioning of Ukrainian gas industry.The paper provides an overview of the Ukrainian regulatory framework of 2019–2020 on the i...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
General Energy Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine
2021
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://systemre.org/index.php/journal/article/view/769 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | System Research in Energy |
| Завантажити файл: |  |
Institution
System Research in Energy| _version_ | 1871104278517514240 |
|---|---|
| author | Leshchenko |
| author_facet | Leshchenko |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Leshchenko ",
"institution": null
}
] |
| author_sort | Leshchenko |
| baseUrl_str | https://systemre.org/index.php/journal/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-07-18T12:57:46Z |
| description | The purpose of this paper is to explore the influence of the new Ukrainian and European regulatory framework for 2019-2020 concerning the decarburization of economy of the functioning of Ukrainian gas industry.The paper provides an overview of the Ukrainian regulatory framework of 2019–2020 on the implementation of the system of monitoring, reporting, and verification of greenhouse gas emissions in our country. We also provide an overview of new European documents on the decarbonisation of economy, in particular, the European Green Deal, the EU Strategy for Reducing Methane Emissions, and the Hydrogen Strategy for Climate-Neutral Europe. We showed that these EU documents will exert a significant influence on the functioning of both the energy sector of our country as a whole and its part – gas industry.The paper shows that, under the existing plans of the development of energy sector in European countries in order to reach the state where there are no net emissions of greenhouse gases by 2050 and under conditions of fierce competition for sources and routes of gas supply to the European market, the most pressing problem confronting the gas transportation system of Ukraine is to optimize its structure with simultaneous replacement of outdated compressor equipment by modern one with lower carbon dioxide emissions, which will require a significant amount of investment. Under such conditions, it is necessary to study carefully the feasibility of introducing activities for the main transportation of gas under the action of Greenhouse Gas Trading System.We also showed that the reduction of methane emissions along the natural gas chain supply in accordance with the EU Strategy for the reduction of methane emissions is extremely important for Ukraine. In addition to the implementation of measures for reducing these emissions, it is necessary to attract attention to the development of national methods for estimating methane emissions and the use of national coefficients in the formation of the National Greenhouse gas emissions inventory for estimating volatile emissions from natural gas activities. |
| doi_str_mv | 10.15407/pge2021.01.004 |
| first_indexed | 2026-03-24T02:02:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
4
І.Ч. ЛЕЩЕНКО
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
На виконання міжнародних зобов’язань від-
повідно до Угоди про асоціацію з Європейським
Союзом Україна має запровадити систему тор-
гівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ),
яка є інструментом стимулювання екологічної
модернізації підприємств. Основою для введен-
ня в Україні СТВ має стати запровадження сис-
теми моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ)
викидів парникових газів (ПГ). У грудні 2019 р.
Верховною Радою України було прийнято Закон
України «Про засади моніторингу, звітності та ве-
рифікації викидів парникових газів» [1]. У верес-
ні 2020 р. було прийнято три постанови Кабінету
Міністрів України – № 880 «Про затвердження пе-
реліку видів діяльності, викиди парникових газів
в результаті провадження яких підлягають моні-
торингу, звітності та верифікації» [2], № 960 «Про
затвердження Порядку здійснення моніторингу
та звітності щодо викидів парникових газів» [3],
№ 959 «Про затвердження Порядку верифікації
звіту оператора про викиди парникових газів» [4],
які створили законодавче підґрунтя запроваджен-
ня з 1 січня 2021 р. системи МЗВ в нашій країні.
З 2021 р. українські промислові підприємства, які
включено до системи МЗВ, мають готувати плани
з моніторингу викидів двоокису вуглецю і затвер-
джувати їх у Міністерстві захисту довкілля і при-
родних ресурсів України. До 31 березня року, на-
ступного за звітним, підприємства мають подати
звіти про викиди двоокису вуглецю, які пройдуть
перевірку незалежними експертами відповідно
до встановлених процедур, а потім передати їх на
затвердження до Міністерства захисту довкілля і
природних ресурсів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України [2], українська система МЗВ на першо-
му етапі буде поширюватись лише на види діяль-
ності, які приводять до викидів двоокису вугле-
цю, моніторинг, звітність та верифікація викидів
метану на цьому етапі не запроваджуються. У
систему МЗВ включено такий вид діяльності,
як спалювання палива в установках із загаль-
ною номінальною тепловою потужністю більше
20 МВт. Отже, моніторинг, звітність та верифі-
кація викидів двоокису вуглецю поширюється
на всі газотурбінні газоперекачувальні агрегати
(ГПА) газотранспортної системи (ГТС) Украї-
ни. Наступним кроком є введення в дію системи
торгівлі квотами на викиди ПГ, що, відповідно
до європейського досвіду, може відбутися після
п’ятирічного терміну функціонування системи
МЗВ, тобто з 2026 р. За час, що є до запроваджен-
ня СТВ, необхідно виробити умови її функціону-
вання, які будуть прийнятними для українських
підприємств, особливо, для ГТС.
Водночас, у 2019–2020 рр. було запропоновано
нові програмні документи Європейського Союзу
щодо декарбонізації економіки, з яких найбіль-
СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
ISSN 2522-4344 (Online), ISSN 1562-8965 (Print). The problems of general energy, 2021, 1(64): 4–13
doi: https://doi.org/10.15407/pge2021.01.004
УДК 620.9 І.Ч. ЛЕЩЕНКО, канд. техн. наук, ст. наук. співр., ORCID: 0000-0003-3382-4762
Інститут загальної енергетики НАН України, вул. Антоновича, 172, Київ, 03150, Україна
ОГЛЯД НОВОЇ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ 2019–2020 РОКІВ ЩОДО ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
ТА АНАЛІЗ ЇЇ ВПЛИВУ НА УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
Наведено огляд української нормативної бази 2019–2020 рр. щодо запрова-
дження в нашій країні системи моніторингу, звітності та верифікації викидів пар-
никових газів. Наведено також огляд нових європейських документів щодо де-
карбонізації економіки, зокрема, Європейського Зеленого курсу, Стратегії ЄС
щодо скорочення викидів метану та Водневої стратегії для кліматично нейтраль-
ної Європи. Досліджено, який вплив на функціонування української газової галузі
матиме реалізація цих документів.
К л ю ч о в і с л о в а: система моніторингу, звітності та верифікації викидів парни-
кових газів, система торгівлі дозволами на викиди парникових газів, декарбоніза-
ція, Європейський Зелений курс, газотранспортна система.
© І.Ч. ЛЕЩЕНКО, 2021
5
Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки
та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
ший вплив на умови функціонування газової га-
лузі в цілому, і, особливо, на ГТС нашої країни,
матимуть Європейський Зелений курс, Стратегія
ЄС щодо скорочення викидів метану та Воднева
стратегія для кліматично нейтральної Європи.
Європейський Зелений курс (European Green
Deal) було прийнято у грудні 2019 р. з метою
зменшення викидів двоокису вуглецю на 50–55%
до 2030 р. та досягнення «кліматичної нейтраль-
ності» економіки ЄС до 2050 р. [5]. Документ
містить дорожню карту, яка передбачає комп-
лекс заходів щодо підвищення ефективного ви-
користання енергоресурсів, переходу до чистої
та безвідходної (circular) економіки, зменшення
забруднення, запобігання змінам клімату. Також
документ окреслює необхідні інвестиції та наявні
інструменти фінансування.
У Європейському Зеленому курсі відзначено,
що поточна політика ЄС у кліматичних питан-
нях дозволить до 2050 р. зменшити викиди ПГ
лише на 60%. Щоб забезпечити додаткові ско-
рочення викидів ПГ, до червня 2021 р. Європей-
ська Комісія (ЄК) має запропонувати перегляд за
необхідності відповідних інструментів політики,
пов’язаних з кліматом. Це торкнеться європей-
ської СТВ, зокрема, її можливого поширення на
нові сектори економіки, та цілей держав-чле-
нів щодо скорочення викидів у секторах, які не
входять до СТВ. Такі реформи допоможуть за-
безпечити ефективне ціноутворення на викиди
двоокису вуглецю у всій економіці, що сприя-
тиме змінам у поведінці споживачів і бізнесу та
зростанню державних і приватних інвестицій. У
документі підкреслено важливість забезпечення
узгодження оподаткування з кліматичними ціля-
ми, тому ЄК запропонує переглянути Директи-
ву про оподаткування енергії, зосередившись на
екологічних питаннях.
У документі також зазначено, що поки багато
міжнародних партнерів не поділяють амбіцій ЄС
щодо скорочення викидів ПГ, існує ризик витоків
двоокису вуглецю завдяки заміні продукції ЄС на
більш вуглецевмісну імпортну продукцію. Тому
ЄК має намір запропонувати механізм регулю-
вання вуглецевого прикордонного податку (carbon
border tax) для окремих секторів економіки з ме-
тою більш точного відображення у цінах на ім-
порт вмісту двоокису вуглецю у цих товарах.
У Дорожній карті до Європейського Зелено-
го курсу, імплементація якої потребує близько
1 трильйона євро, наведено основні заходи та
терміни їх виконання. З них найбільш важли-
вими, з точки зору впливу на українську газову
галузь, є такі:
– перегляд відповідних законодавчих актів для
досягнення підвищених кліматичних амбіцій, зо-
крема, Директиви про систему торгівлі викида-
ми, Регламенту розподілу зусиль, Директиви про
енергоефективність, Директиви про відновлюва-
ну енергію – червень 2021 р.;
– перегляд Директиви про оподаткування енер-
гоносіїв – червень 2021 р.;
– запровадження механізму регулювання при-
кордонного вуглецевого податку для окремих сек-
торів – 2021 р.;
– перегляд Директиви про інфраструктуру аль-
тернативних видів палива та Транс’європейської
мережі – 2021 р.;
– перегляд відповідних керівних принципів
державної допомоги, включаючи екологічні та
енергетичні принципи державної допомоги –
2021 р.
Також у Дорожній карті передбачено посилен-
ня дипломатичних зусиль щодо поширення норм
цього документу на співпрацю між державами-
членами ЄС та двосторонніх зусиль, спрямованих
на залучення країн-партнерів ЄС до запроваджен-
ня відповідних дій та політик.
У 2020 р. було розроблено ряд документів, пе-
редбачених дорожньою картою, зокрема, Стра-
тегію ЄС щодо скорочення викидів метану [6] та
Водневу стратегію для кліматично нейтральної
Європи [7].
Стратегія ЄС щодо скорочення вики-
дів метану (EU strategy to reduce methane
emissions) [6] була оприлюднена у жовтні 2020 р.
У цьому документі зазначено, що, відповідно до
Європейського Зеленого курсу, викиди метану
в енергетичному секторі мають розглядатись як
частина зобов’язань щодо досягнення кліматич-
ної нейтральності ЄС до 2050 р. Прогнозується,
що поточна політика щодо викидів метану до-
зволить до 2030 р. досягти їх зменшення на 29%
порівняно з 2005 р., що є недостатнім, необхідно
досягти скорочення викидів метану у цей період
на 35–37%.
Нова стратегія зменшення викидів метану
включає ряд міжсекторальних заходів.
1. Вдосконалення методологій вимірювання та
звітності щодо викидів метану. Однією з ключо-
вих цілей є перехід до формування звітності про
викиди метану в енергетичному секторі за рівнем
3 відповідно до Методології Міжнародної групи
експертів ООН з питань зміни клімату (МГЕЗК
ООН) [8], що має стати цільовим стандартом Єв-
ропейського Союзу.
2. Створення у партнерстві з Програмою ООН
з охорони навколишнього середовища (The United
Nations Environment Programme), Коаліцією з пи-
тань клімату та чистоти повітря (The Climate and
Clean Air Coalition) та Міжнародним енергетич-
ним агентством (МЕА) незалежної Міжнародної
6
І.Ч. ЛЕЩЕНКО
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
станції спостереження за викидами метану, яка
буде збирати, узгоджувати, перевіряти та публі-
кувати дані про антропогенні викиди метану
на світовому рівні, на початковому етапі – від
нафтогазового сектора. Це є актуальним, оскіль-
ки на даний час не існує незалежного міжнарод-
ного органу, який збирає та перевіряє дані про
викиди метану. З метою перевірки та узгодження
даних щодо викидів метану, пов’язаних з енер-
гетикою, звітність компаній має бути доповнено
даними Національних кадастрів викидів ПГ, нау-
кових досліджень, а також супутникових спосте-
режень та інших технологій дистанційного зон-
дування, перевірених спостереженнями на рівні
Землі. Також станції спостереження за викидами
метану буде доручено випробовувати нові техно-
логії моніторингу і звітності та оцінювати мож-
ливості їх використання в рамках існуючих ме-
тодологій. ЄК готова мобілізувати фінансування
з програми «Горизонт 2020» для створення такої
міжнародної станції.
3. Застосування супутників програми «Coper-
nicus» і Служби моніторингу атмосфери для ви-
явлення та моніторингу супервипромінювачів
метану. За останні роки у цих областях було до-
сягнуто значного технологічного прогресу щодо
поліпшення точності та економічної ефективнос-
ті, наприклад, використання безпілотників дозво-
ляє моніторити стан великих інфраструктурних
об’єктів та сприяє збільшенню частоти спостере-
жень, що є ключовим фактором для усунення пе-
ріодичних витоків, а складні аналітичні програми
дозволяють узгоджувати дані, отримані на різних
рівнях спостережень.
4. У процесі перегляду екологічного законо-
давства ЄК має намір оцінити, чи може бути по-
силена роль Директиви про промислові викиди
для запобігання та контролю викидів метану за
рахунок як розширення сфери застосування цієї
Директиви на викиди метану, так і приділення
більшої уваги до метану під час огляду найкра-
щих доступних технологій запобігання та контр-
олю промислових викидів. ЄК також дослідить
можливість включення метану до регульованих
забруднюючих речовин.
У Стратегії скорочення викидів метану про-
гнозується, що річне споживання в ЄС біогазу та
біометану зросте з близько 17 млн т н.е. у 2017 р.
до 54–72 млн т н.е. у 2050 р. переважно за рахунок
біогазу, утвореного з побутових та сільськогоспо-
дарських відходів або залишків, оскільки біогаз,
отриманий з продовольчих чи кормових культур,
збільшує викиди метану [6].
В енергетичному секторі заходи щодо скоро-
чення викидів метану охоплюють всі ланцюги
постачання нафти, газу та вугілля, включаючи
зріджений природний газ, сховища газу та біо-
метан, що вводиться в газові системи. У 2021 р.
ЄК планує подати законодавчу пропозицію
щодо обов’язкового вимірювання, звітності та
верифікації всіх викидів метану, пов’язаних з
енергетикою, спираючись на методологію, роз-
роблену Партнерством з нафтогазового метану
(The Oil and Gas Methane Partnership). Це допо-
може державам-членам вдосконалити свої звіти
до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату,
що дозволить збільшити частку звітів вищо-
го рівня для відповідних ключових категорій в
Національних кадастрах країн ЄС. У співпраці
з Програмою ООН з охорони навколишнього
середовища та Коаліцією з питань клімату та
чистоти повітря ЄК працює над розширенням
рамок Партнерства з нафтогазового метану на
більшу кількість компаній, які займаються не
лише видобуванням, але й постачанням газу, а
також на вугільний сектор.
Крім того, планується, що оновлене законодав-
ство буде включати зобов’язання щодо вдоскона-
лення програми виявлення та усунення витоків
метану у всій інфраструктурі постачання природ-
ного газу, у тому числі, при його використанні як
сировини. ЄК сприятиме визнанню Національни-
ми регуляторними органами інвестицій у програ-
ми із зниження викидів метану як дозволені ви-
трати для регульованих суб’єктів транспортуван-
ня, зберігання та розподілу, в тому числі шляхом
можливих вказівок регуляторним органам.
ЄК вивчить можливі варіанти пропозицій до
законодавства щодо усунення летучих викидів
від вентилювання та факельного спалювання, які
охоплюють повний цикл постачання нафти і при-
родного газу. Такі заходи, як правило, економічно
ефективні та є ключовими заходами зменшення
викидів метану в енергетичному секторі.
Крім того, ЄК вивчить варіанти можливих ці-
лей або стандартів щодо скорочення викидів ме-
тану від викопної енергії, що споживається та ім-
портується до ЄС.
Також Стратегією щодо скорочення викидів
метану передбачається приділення уваги до усу-
нення викидів від діючих або закритих вугільних
шахт та покинутих нафтогазових майданчиків,
адже на даний час не існує загальноєвропейських
правил щодо перевірки, вимірювання або вико-
ристання витоків метану з цих джерел. ЄК підтри-
має або ефективне закриття вугільних шахт, або їх
використання, наприклад, шляхом збору метану
для місцевого використання. Технології для цього
доступні і вже діють в окремих країнах Європи.
У документі зазначається, що викиди двооки-
су вуглецю і метану в інших країнах при видо-
буванні та транспортуванні викопного газу для
7
Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки
та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
країн ЄС від трьох до восьми разів більші, ніж
викиди від цієї діяльності в ЄС. Тому Єврокомі-
сія має намір мобілізувати коаліцію ключових
країн-імпортерів для координації зусиль щодо
скорочення викидів метану в енергетичному
секторі, заохочуватиме їх до активної участі у
Партнерстві з нафтогазового метану. Водночас,
ЄК вивчить можливість надання країнам-парт-
нерам технічної допомоги для вдосконалення
нормативної бази щодо скорочення викидів ме-
тану при видобутку газу і нафти, створення мож-
ливостей здійснення їх моніторингу, звітності
та верифікації. А перед Міжнародною станцією
спостереження за викидами метану, яку плану-
ється створити, буде поставлено завдання щодо
складання та публікації «метанового індексу по-
стачання» (methane supply index) як на рівні ЄС,
так і на міжнародному рівні. Цей індекс відобра-
жатиме викиди метану, що виникають вздовж
всього ланцюга постачання природного газу або
нафти до кінцевого споживача. Спочатку індекс
може бути складений з використанням даних На-
ціональних кадастрів викидів ПГ, що дасть мож-
ливість покупцям робити обґрунтований вибір
при закупівлі викопного палива. З часом індекс
може розраховуватись на основі світових даних,
наданих Міжнародною станцією спостереження
за викидами метану.
З метою стимулювання точних вимірювань,
звітності та верифікації щодо викопного газу
(включаючи імпорт), ЄК запропонує використову-
вати значення за замовчуванням для обсягів газу,
що постачається з країни, які не мають належних
систем МЗВ. Ці кроки підвищать прозорість між-
народних газових потоків.
Водневу стратегію для кліматично ней-
тральної Європи (A hydrogen strategy for a
climate-neutral Europe) [7] було оприлюднено у
липні 2020 р. У документі наводиться прогноз
зростання частки водню в енергетичному балан-
сі Європи з менш ніж 2% у 2019 р. до 13–14% у
2050 р. Також прогнозується, що водень може за-
мінити викопне паливо в деяких промислових про-
цесах з великими викидами двоокису вуглецю, зо-
крема, у металургійному та хімічному секторах,
знайти широке застосування у транспортній систе-
мі. Запуск водню до газових мереж може привести
до використання частини існуючої інфраструктури
природного газу, допомагаючи уникнути створен-
ня надлишкових трубопровідних активів.
У документі зазначено, що чистий водень
може задовольнити 24% світових потреб у енер-
гії до 2050 р. з річним обсягом продажів до
630 млрд євро, однак сьогодні відновлюваний та
низьковуглецевий водень ще не можуть конкуру-
вати з воднем на основі викопної сировини. Май-
же всі держави-члени ЄС включили плани щодо
чистого водню до своїх національних енергетич-
них та кліматичних планів, 26 країн підписали
Водневу ініціативу, деякі з них уже прийняли на-
ціональну стратегію щодо водню або перебува-
ють у процесі її прийняття.
У Дорожній карті щодо водню для ЄС перед-
бачаються такі заходи.
На першому етапі, з 2020 до 2024 р., страте-
гічною метою є встановлення в ЄС принаймні
6 ГВт водневих електролізерів, які працювати-
муть на електроенергії відновлюваних джерел
(ВДЕ), та виробництво до 1 млн т відновлюваного
водню, який буде використовуватись у хімічному
секторі, сприяння використанню водню в інших
промислових процесах та у важкому транспор-
ті. На цьому етапі планується розширити вироб-
ництво електролізерів, у тому числі великих (до
100 МВт). Спочатку попит буде задовольнятись
виробництвом водню поблизу місця споживання,
оскільки інфраструктура для його транспортуван-
ня залишатиметься обмеженою, також може від-
буватись змішування водню з природним газом.
Необхідно розпочати створення інфраструктури
для передачі водню на середню дальність та магі-
стральними мережами.
На другому етапі, з 2025 до 2030 р., водень має
стати невід’ємною частиною інтегрованої енер-
гетичної системи ЄС. Стратегічним завданням є
встановлення в країнах ЄС до 2030 р. щонаймен-
ше 40 ГВт відновлюваних водневих електролізе-
рів та виробництво до 10 млн т відновлюваного
водню. На цьому етапі очікується, що відновлю-
ваний водень поступово стане конкурентоспро-
можним з воднем іншого походження.
На третьому етапі, з 2030 до 2050 р., технології
відновлюваного водню мають досягти зрілості та
охопити всі сектори, які важко декарбонізуються і
де інші альтернативи можуть бути неможливими
або бути більш витратними. До 2050 р. близько
20% електроенергії, що виробляється ВДЕ, може
бути використано для виробництва водню.
До 2030 р. інвестиції можуть станови-
ти від 24 до 42 млрд євро в електролізери та
220–340 млрд євро у встановлення і підключен-
ня до електролізерів потужностей з виробництва
80–120 ГВт сонячної та вітрової енергії. Інвести-
ції у модернізацію половини існуючих заводів із
захоплення та зберігання двоокису вуглецю оці-
нюються приблизно в 11 млрд євро. Крім того, для
транспортування, розподілу і зберігання водню та
заправних станцій для водню потрібні інвести-
ції в розмірі 65 млрд євро [7]. До 2050 р. сумарні
інвестиції у виробничі потужності ЄС станови-
тимуть від 180 до 470 млрд євро, а інвестиції у
низьковуглецевий водень на основі викопних ма-
8
І.Ч. ЛЕЩЕНКО
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
теріалів можуть становити 3–18 млрд євро. Крім
того, адаптація секторів кінцевого споживання
до використання водню та палива на його основі
також потребуватиме значних інвестицій. Напри-
клад, переобладнання для споживання водню ти-
пової металургійної установки, у якої закінчуєть-
ся термін експлуатації, вимагатиме близько 160–
200 млн євро. У секторі автомобільного транспор-
ту розгортання додаткових 400 малих заправоних
водневих станцій (порівняно із 100 станціями на
сьогодні), потребуватиме інвестицій на суму 850–
1000 млн євро. Оновлена стратегія сталого фінан-
сування мала бути прийнята до кінця 2020 р.
У документі також зазначається, що збільшен-
ня попиту та пропозиції водню, ймовірно, потре-
буватиме різних форм підтримки, особливо на пе-
рехідному етапі, для чого буде здійснено перегляд
системи державної допомоги, включаючи керівні
принципи державної допомоги для енергетики та
охорони навколишнього середовища. ЄК планує
також розглянути різні варіанти стимулювання
використання відновлюваного водню або його
похідних, таких як аміак, включаючи можливість
запровадження квот у конкретних секторах кінце-
вого споживання, зокрема, на нафтопереробних і
хімічних підприємствах, у виробництві добрив,
низьковуглецевої сталі, на морському транспорті
та в авіаційному секторі.
ЄК планує забезпечити повну інтеграцію
водневої інфраструктури шляхом перегляду
транс’європейських енергетичних мереж, вра-
ховуючи планування мереж заправних станцій.
Додавання обмежених відсотків відновлюваного
водню до газопроводів може забезпечити на пере-
хідному етапі його децентралізоване виробництво
в локальних мережах. Однак таке змішування
може вплинути на дизайн газової інфраструктури,
обладнання кінцевих споживачів та транскордон-
ну сумісність системи. Таким чином, введення
водню до газових мереж несе ризик роздроблення
внутрішнього ринку, якщо сусідні держави-члени
приймуть різні рівні змішування, а транскордон-
ним потокам це взагалі буде заважати.
Також у документі наголошується, що беручи
до уваги природні ресурси, фізичні взаємозв’язки
та технологічний розвиток, країни Східного су-
сідства, зокрема Україна, та країни Південного
сусідства мають стати пріоритетними партнерами
ЄС у Водневій програмі. За оцінками, наведеними
у документі, до 2030 р. у країнах Східного та Пів-
денного сусідства потенційно може бути встанов-
лено 40 ГВт електролізерів, що забезпечить стійку
транскордонну торгівлю з ЄС [7]. Для підтримки
інвестицій у чистий водень у європейському су-
сідстві ЄК планує мобілізувати наявні інструмен-
ти фінансування, включаючи Інвестиційну плат-
форму сусідства, завдяки якій протягом багатьох
років фінансуються проекти, що супроводжують
перехід країн-партнерів на чисту енергетику. Буде
заохочуватись участь Західних Балкан та України
в Альянсі за чистий водень.
Розглянемо, які наслідки матиме прийняття
наведених вище документів на умови функціону-
вання газової галузі України.
Запровадження в нашій країні системи МЗВ,
безумовно, є важливим кроком, який допоможе
отримати достовірні та верифіковані дані шодо
викидів двоокису вуглецю, у тому числі й від
компресорних цехів ГТС. Це дозволить зробити
більш обґрунтованими українські Національні
кадастри антропогенних викидів з джерел та аб-
сорбції поглиначами парникових газів.
Аналіз Європейського Зеленого курсу та його
супутніх документів показує, що вони матимуть
суттєвий вплив як на енергетику України в ціло-
му, так і на її газову галузь, перед якою постають
проблеми, які вимагають здійснення негайних
заходів для їх вирішення. Необхідно зазначити,
що нові європейські документи створюють ви-
клики і для європейської газової галузі. В умовах
декарбонізації економіки через зниження попиту
на природний газ, особливо в електроенергетиці,
у першу чергу такі об’єкти, як термінали з рега-
зифікації зрідженого природного газу та сховища
природного газу, можуть знецінитись до того, як
закінчиться термін їх експлуатації. А якщо для
досягнення цілей декарбонізації буде проведено
електрифікацію централізованого теплопоста-
чання на основі ВДЕ, то можуть стати непотріб-
ними і газові мережі у нинішній конфігурації [9].
Звичайно, багато великих нафтогазових компаній
роблять кроки, направлені на зниження викидів
ПГ, серед яких найбільш важливим і економічно
ефективним напрямом є зниження витоків метану.
Декларує таку діяльність і НАК «Нафтогаз Укра-
їни», але жодних конкретних зобов’язань щодо
зниження викидів метану ним поки не взято.
На сьогодні багато європейських газових ком-
паній почали працювати над розробленням нових
стратегій подальшого розвитку в умовах форму-
вання декарбонізованої енергетики. Нафтогазові
компанії, зокрема, і НАК «Нафтогаз України», по-
чали диверсифікувати свої енергетичні операції,
включаючи в свої портфелі ВДЕ та інші низько-
вуглецеві технології. Хоча за оцінками МЕА [10]
інвестиції нафтогазових компаній в непрофільні
області, в основному у сонячну і вітрову енерге-
тику, у середньому становлять близько 1% від за-
гальних капітальних витрат.
Майбутнє газової галузі України в цілому та її
ГТС не може бути відокремлено від загальноєв-
ропейських тенденцій, адже ефективність робо-
9
Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки
та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
ти ГТС суттєво залежить від обсягів споживання
природного газу в Україні та обсягів і маршрутів
його трубопровідного транспортування для ін-
ших країн.
Динаміку завантаження української ГТС у пе-
ріод з 2014 по 2020 рр. наведено у табл. 1 за дани-
ми НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Оператор
ГТС України».
Враховуючи, що пропускна здатність україн-
ської ГТС на вході становить 290 млрд м³ на рік,
на виході – 175 млрд м3, зокрема з країнами ЄС
– 146 млрд м3, завантаження ГТС у 2020 р. ста-
новило лише 30% проєктного значення. За таких
умов не можна говорити про її оптимальну екс-
плуатацію. Російська Федерація намагається за-
вершити будівництво газопроводу Північний
потік-2 для постачання газу до Європи, не див-
лячись на санкції США щодо європейських під-
рядників. Якщо ВАТ «Газпром» після 2024 р. не
продовжить контракт на транспортування газу
територією України, то експлуатацію української
ГТС буде суттєво ускладнено.
Але загрозою для українського транзиту є не
тільки Північний потік-2. У 2020 р. було запущено
магістральний газопровід Турецький потік, завдя-
ки чому транзит російського газу через ГТС Укра-
їни у Балканському напрямку у цьому році здій-
снювався лише для Румунії та Молдови і склав
2,9 млрд м3, що на 73% нижче показників 2019 р.
[11]. Тільки за рахунок зазначеного фактора тран-
зит через нашу ГТС впаде щорічно приблизно на
15 млрд м3, а південний газовий коридор України,
розрахований на транспортування 28 млрд м3 газу
щорічно, залишається суттєво недозавантаженим.
Водночас, потенційні постачальники газу з країн
Середньої Азії завдяки жорсткій політиці Росій-
ської Федерації не мають можливості експортува-
ти газ в ЄС через Україну.
Крім того, у листопаді 2020 р. введено в комер-
ційну експлуатацію Трансадріатичний трубопро-
від (Trans Adriatic Pipeline – TAP), побудований
для транспортування газу з азербайджанського
родовища Шах Деніз II в Каспійському морі до
країн Європейського союзу [12]. ТАР з’єднується
з Трансанатолійським газопроводом (TANAP) на
турецько-грецькому кордоні, перетинає Грецію,
Албанію та Адріатичне море, а потім виходить
на берег у південній Італії. Цей проєкт робить до-
ступним нове джерело постачання трубопровід-
ного газу до країн ЄС, отже, знижує комерційну
доцільність Турецького потоку і залежність від
російського газу.
У ТОВ «Оператор ГТС України» на базі Тран-
сбалканського газопроводу було створено новий
коридор для поставок газу в Україну з Болгарії,
Туреччини та Греції в обсязі до 5,8 млрд м3 на
рік. Цей проєкт надає доступ Балканським краї-
нам до газотранспортної мережі та потужностей
із зберігання природного газу нашої країни. Про-
бне прокачування довело технічну спроможність
цього маршруту, але наразі він не є комерційно
привабливим [11].
Не менш важливим фактором, який визна-
чає перспективи завантаження ГТС України,
є прогноз споживання природного газу в Єв-
ропі. У 2019 р., вийшов звіт Центру Євро-
пейських політичних досліджень (Centre for
European Policy Studies), присвячений огляду
останніх досліджень щодо майбутнього при-
родного газу в Європі [13]. У цьому звіті про-
аналізовано прогнози 2018 р., розроблені Євро-
пейською комісією, МЕА, компаніями Trinomics
B.V. (Triple E Consulting – Energy, Environment
& Economics B.V.), ВР, Shell, Equinor, Eurogas та
наданими у 10-ти річному плані розвитку мереж
ENTSO-G за 2018 р. У [13] виділено два етапи,
які відрізняються обсягами споживання газу єв-
ропейськими країнами, – до 2030 р. та на 2040–
2050 рр. Більшість прогнозів до 2030 р. стосу-
ються саме природного газу (викопного метану)
і передбачають значний попит на нього із одно-
часним збільшенням імпорту як трубопровідно-
го, так і зрідженого газу через зменшення його
видобутку в Європі. Ця тенденція пояснюється
тим, що перехід при виробництві, у першу чер-
гу електроенергії, на природний газ є варіантом
декарбонізації енергетичного сектору тих країн,
які сильно залежать від вугілля. У довгостроко-
вій перспективі – до 2040 та 2050 р., прогнози
щодо загальної потреби у природному газі в ЄС
суттєво відрізняються, хоча більшість прогнозів
свідчать про стійке зниження його споживання.
При цьому прогнозується суттєве зменшення
частки саме викопного природного газу внаслі-
док збільшення використання інших газоподіб-
них палив – біометану, біогазу, синтетичного
Таблиця 1. Завантаження ГТС України у 2014–2020 рр., млрд м3
Показник Рік
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Транспортовано для власних споживачів 42,6 33,8 32,3 31,9 32,3 29,8 30,7
Обсяги транзиту 62,2 67,1 82,2 93,5 86,8 89,6 55,6
Транспортовано всього 104,8 100,9 114,5 125,4 119,1 119,4 86,3
10
І.Ч. ЛЕЩЕНКО
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
метану та водню, а прийняті у 2019–2020 рр. до-
кументи ЄС сприятимуть цьому процесу.
Також у дослідженні [13] відзначається, що у
сценаріях із скороченням викидів ПГ менше ніж
на 80% до 2050 р. прогнозується, що попит на газ
буде постійним або дещо зросте, оскільки у таких
сценаріях природний газ залишається важливим
енергоносієм. Однак при значенні цільового по-
казника скорочення викидів ПГ до 2050 р. на рів-
ні 95–100% (що задекларовано у Європейському
Зеленому курсі) прогнозні сценарії декарбоніза-
ції вже передбачають не лише поєднання заходів
з енергоефективності, електрифікації та техно-
логічного розвитку, але й поступове зменшення
використання природного газу. Зокрема, на ри-
сунку наведено прогнозовану потребу ринку ЄС
в газоподібному паливі згідно прогнозу Eurogas
2017 р. [14].
З рисунку видно, що в перспективі до 2050 р.
передбачається зниження частки саме викопного
природного газу в загальному споживанні газопо-
дібного палива в ЄС з приблизно 340 млн т н. е.
у 2020 р. до 85 млн т н. е., тобто майже на 75%.
І навіть за умови збереження політики щодо ско-
рочення викидів ПГ, яка існувала в ЄС станом на
2017 р., коли цей прогноз розроблявся (пунктирна
лінія на рисунку), передбачалось скорочення спо-
живання природного газу в країнах ЄС.
Цілі щодо декарбонізації економіки до 2050 р.,
визначені у прийнятих в 2019–2020 рр. докумен-
тах ЄС, вже враховуються у планах європейських
газових компаній. Так у 10-ти річному плані роз-
витку газових мереж Європейської мережі опера-
торів газотранспортних систем (ENTSOG) 2020 р.
[15] на проєкти з реконструкції та розвитку газо-
транспортних мереж передбачено фінансування в
обсязі близько 66 млрд євро, на термінали з при-
ймання зрідженого природного газу – близько
7 млрд євро, на підземні сховища газу – близько
2,5 млрд євро. У той же час, на реалізацію проєктів
з енергетичного переходу, серед яких – 44 проєк-
ти з виробництва водню та синтетичного метану,
передбачено фінансування близько 21 млрд євро.
Зокрема, Словаччина планує будівництво підпри-
ємства з вироблення водню та синтетичного мета-
ну у Вельких Капушанах, точці з’єднання україн-
ської та словацької ГТС.
Отже, на сьогодні немає передумов збільшен-
ня обсягів транзиту газу для європейських країн
українською ГТС. При зниженні обсягів корис-
ної роботи ГТС різко зростає собівартість тран-
спортування газу, адже доводиться підтримувати
у робочому стані все компресорне обладнання,
навіть незадіяне у транспортуванні газу. Згідно
10-ти річного плану розвитку ГТС України Опе-
ратора газотранспортної системи ТОВ «Опера-
тор газотранспортної системи України» на 2020–
2029 рр. (далі – 10-ти річний план) [16] станом на
01.01.2019 з експлуатації було виведено 16 газо-
перекачувальних агрегатів (ГПА), лише 2 з яких
(на компресорній станції (КС) Бар магістрального
газопроводу Союз) – у зв’язку з реконструкцією
та встановленням нових агрегатів.
У 10-ти річному плані з метою визначення
списку об’єктів, які будуть задіяні в транспорту-
ванні природного газу в наступні періоди, розгля-
дається три сценарії можливих обсягів транзиту
природного газу: сценарій 1 – транзит 0 млрд м3;
Рисунок. Прогнозована потреба ринку ЄС у газоподібному паливі до 2050 р. [14]
11
Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки
та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
сценарій 2 – транзит 30 млрд м3; сценарій 3 –
транзит 70 млрд м3. Передбачається, що при сце-
нарії 1 ГТС буде працювати в реверсному режимі
від КС Ужгород до східних регіонів, взимку при
значних похолоданнях і за відсутності імпорту з
Російської Федерації транспорт газу з підземних
сховищ газу на заході через КС Гусятин сягати-
ме до 100 млн м3/добу. Водночас, зазначається,
що для сценаріїв 2 та 3 ГТС не відчує суттєвого
впливу зміни обсягів транзиту російського газу,
режим роботи зима-літо буде схожим до існую-
чого. Прогнозовані обсяги транспортування газу
дозволять виключити з роботи певні об’єкти
ГТС, але їх кількість відрізняється для різних
сценаріїв. Так, для сценарію 1 у роботі має зали-
шитися 32 компресорні цехи, в яких встановлено
221 ГПА, для сценарію 2 – 39 цехів (255 ГПА),
для сценарію 3 – 54 компресорні цехи (323 ГПА)
з 86 цехів з встановленими 539 ГПА, які є на
сьогодні. Точний перелік об’єктів та остаточне
рішення щодо вибору дій з надлишковими по-
тужностями ГТС (експлуатація, консервація або
ліквідація) буде прийнято за висновками техніко-
економічних обґрунтувань та результатами на-
уково-технічних експертиз відповідно до вимог
чинного законодавства. Також 10-річний план
передбачає проведення заходів із забезпечення
надійності, підвищення економічності та ефек-
тивності роботи 8 КС, але остаточне інвестицій-
не рішення прийнято тільки відносно 2 станцій –
Бар та Олександрівка газопроводу Союз, на яких
проводяться роботи.
Таким чином, однією з головних проблем ГТС
України, яку необхідно вирішувати у найближчі
10 років, є оптимізація її структури та потужнос-
ті компресорних цехів, виведення з експлуата-
ції надлишкового обладнання, яке не задіяне на
сьогодні і не буде задіяно у майбутньому в тран-
спортуванні природного газу, що вимагатиме зна-
чного обсягу інвестицій. Зокрема згідно даних
10-ти річного плану заміна ГПА на сучасні для
забезпечення роботи в аверсному і реверсному
напрямках на КС Олександрівка магістрального
газопроводу Союз у 2020–2023 рр. коштуватиме
1 млрд грн. Вартість виведення компресорного
цеху з експлуатації з приведенням майданчика,
який займає лінійна ділянка газопроводу та цей
цех, до стану «чистої галявини» можна прийня-
ти рівними обсягу необхідних капіталовкладень
у будівництво нової лінійної ділянки та комп-
ресорного цеху, а вартість консервації лінійної
ділянки та компресорного цеху магістрального
газопроводу співставна з вартістю їх реконструк-
ції. Отже, оптимізація структури ГТС вимага-
тиме значних обсягів фінансування. Водночас,
необхідно враховувати, що в результаті анбанд-
лінгу до незалежної компанії ТОВ «Оператор
ГТС України» в управління перейшла ГТС, але
підземні сховища газу залишились в управлінні
групи «Нафтогаз». На сьогодні приблизно 80%
доходів ТОВ «Оператор ГТС України» отримує
за рахунок транзиту газу з Російської Федерації
до країн Європи [11], доходи від зберігання при-
родного газу, у тому числі для європейських ком-
паній, отримує група «Нафтогаз».
Отже, необхідно уважно вивчити доцільність
введення діяльності з магістрального транспор-
тування газу під дію системи торгівлі викида-
ми ПГ за умов суттєвого зменшення або, навіть,
припинення транзиту російського газу, оскільки
проведення заміни застарілого компресорного об-
ладнання на сучасне з високим ККД і, відповідно,
меншими викидами двоокису вуглецю, як це буде
вимагати входження до СТВ, компанія змушена
буде проводити одночасно із зміною структури
ГТС при суттєвому зменшенні доходів.
У компанії наголошують [11], що перспек-
тивним напрямом використання української ГТС
може стати транспортування біометану та водню,
отриманого з використанням електроенергії, ви-
робленої ВДЕ, що декларується у Водневій стра-
тегії для кліматично нейтральної Європи [7]. Од-
нак таке використання ГТС вимагає проведення
додаткових досліджень щодо технічних можли-
востей та економічної доцільності.
Крім того, необхідно зазначити, що запро-
вадження в країнах ЄС зобов’язань щодо вияв-
лення та усунення витоків метану вздовж усієї
інфраструктури постачання природного газу, яке
задекларовано у Стратегії ЄС щодо скорочення
викидів метану [6], може створити певні пробле-
ми для української газової галузі і, особливо, для
газовидобувного сектора та розподільних мереж.
Згідно даних Національного кадастру викидів ПГ
2020 р. [17] викиди метану від розвідки, видобу-
вання та підготовлення до природного газу тран-
спортування у 2018 р. становили 310 тис. т, від
трубопровідного транспортування та зберігання
природного газу – 26 тис. т, від його розподілен-
ня – 568 тис. т та від його споживання житловим
і комерційним секторами – 250 тис. т. Всього на-
фтогазова галузь дала у 2018 р. 1216 тис. т ви-
кидів метану, що склало 45% загальних викидів
цього ПГ по країні в цілому. Водночас, в євро-
пейських країнах 53% антропогенних викидів
метану припадає на сільське господарство, 26%
на відходи та лише 19% – на енергетичні галузі,
з яких 54% – це летучі викиди від нафтогазового
сектору, 34% – летучі викиди з вугільного сек-
тору і 11% – викиди житлового та інших секто-
рів кінцевого споживання [6]. Причиною такого
становища є недостатня увага до викидів метану.
12
І.Ч. ЛЕЩЕНКО
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
Адже національних методик визначення викидів
та витоків метану для різних джерел у газовій
галузі досі не розроблено, при формуванні На-
ціональних кадастрів викидів ПГ використову-
ються коефіцієнти викидів за замовченням, що
не відображає реального стану з викидами цьо-
го парникового газу в галузі. У табл. 2 наведено
коефіцієнти викидів метану, які застосовуються
в європейських країнах при формуванні Націо-
нальних кадастрів у частині оцінки летючих ви-
кидів (категорія 1.B.2.b. Natural gas). Для порів-
няння було використано дані тих Національних
кадастрів, в яких використовувались аналогічні
дані про діяльність (обсяги природного газу) та
одиниці виміру діяльності (млн м3).
З табл. 2 добре видно, що коефіцієнти викидів
метану від діяльності з видобування (без ураху-
вання розвідування) природного газу в Україні
вище коефіцієнтів, які застосовуються у сусідніх
країнах, у 5–57 разів, а від діяльності з розподі-
лення – у 4–15 разів. Отже, запровадження прак-
тики складання «метанового індексу постачання»
(methane supply index) з використанням даних На-
ціональних кадастрів викидів ПГ може створити
додаткові перешкоди для інтеграції газової галузі
до європейського газового ринку.
ВИСНОВКИ
1. Проведений аналіз нових нормативних до-
кументів щодо декарбонізації, які прийнято в
Україні у 2020 р., показав, що запровадження
системи торгівлі дозволами на викиди ПГ може
відбутися після п’ятирічного терміну функціону-
вання системи моніторингу, звітності та верифі-
кації викидів ПГ, яка почала діяти з 01.01.2021,
тобто 2026 р. За час, що є до запровадження СТВ,
необхідно виробити умови її функціонування, які
будуть прийнятні для українських підприємств
газової галузі.
2. Проведений аналіз нових європейських
документів щодо декарбонізації економіки, зо-
крема, Європейського Зеленого курсу, Водневої
стратегії для кліматично нейтральної Європи
та Стратегії ЄС щодо скорочення викидів мета-
ну, показав що вони матимуть суттєвий вплив
на функціонування як енергетики нашої країни
в цілому, так і її газової галузі. Зокрема, реалі-
зація Водневої стратегії ЄС викличе докорінні
зміни енергетики Європи, що може привести до
суттєвого скорочення споживання природного
газу. А в умовах жорсткої конкуренції за дже-
рела та маршрути постачання газу на європей-
ський ринок найбільш актуальною проблемою,
яка стоїть перед ГТС України, є оптимізація її
структури з одночасною заміною застарілого
компресорного обладнання на сучасне з висо-
ким ККД і меншими викидами двоокису вугле-
цю, що вимагатиме значного обсягу інвестицій.
За таких умов необхідно уважно вивчити до-
цільність введення діяльності з магістрального
транспортування газу під дію системи торгівлі
дозволами на викиди ПГ.
3. Завдання щодо скорочення викидів мета-
ну вздовж всього ланцюга поставок природного
газу, яке ставиться у відповідній Стратегії ЄС,
є надзвичайно актуальним для України. Крім
впровадження заходів із скорочення цих вики-
дів, необхідно приділити увагу розробленню
національних методик оцінки викидів метану та
використанню національних коефіцієнтів при
формуванні Національного кадастру в частині
оцінки летучих викидів від діяльності з природ-
ним газом.
1. Про засади моніторингу, звітності та верифі-
кації викидів парникових газів: Закон України від
12.12.2019 №377-IX. Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/377-20 (дата звер-
нення: 27.11.2020).
2. Про затвердження переліку видів діяльності,
викиди парникових газів в результаті проваджен-
ня яких підлягають моніторингу, звітності та вери-
фікації: Постанова Кабінету Міністрів України від
23.09.2020 № 880. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/
pro-zatverdzhennya-pereliku-vidiv-diyalnosti-vikidi-
parnikovih-gaziv-v-rezultati-s230920 (дата звернення:
12.11.2020).
3. Про затвердження Порядку здійснення моні-
торингу та звітності щодо викидів парникових газів:
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020
№ 960. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/960-
2020-%D0%BF#Text (дата звернення: 12.11.2020).
Таблиця 2. Коефіцієнти викидів метану у категорії 1.B.2.b. Natural gas, які було застосовано
при складанні Національних кадастрів 2020 р. (дані 2018 р.), кг/млн м3 [18]
Вид діяльності Країни
Україна Словаччина Італія Угорщина Греція Румунія РФ
Видобування (без розвідування) 12 190,0 2 300,0 905,9 1 340,0 1 930,0 1 340,0 213,0
Підготовлення до транспортування 790,0 1 030,0 405,8 935,1 IE* 590,0 IE
Транспортування 192,9 480,0 391,2 298,0 298,0 247,5 6 025,0
Розподілення 16 082,7 1 100,0 3 888,3 1 100,0 1 100,0 1 100,0 1 100,0
Примітка * – IE (Included elsewhere) – враховано в іншому місці.
13
Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки
та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України
ISSN 1562-8965. The Problems of General Energy, 2021, issue 1(64)
4. Про затвердження Порядку верифікації звіту
оператора про викиди парникових газів: Постано-
ва Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 959.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-2020-
%D0%BF#Text (дата звернення: 12.11.2020).
5. The European Green Deal. Communication from the
European Commission. European Commission. Brussels.
11.12.2019. COM (2019) 640 fi nal. URL: https://eur-lex.euro-
pa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52019DC0640
(дата звернення: 17.11.2020).
6. An EU strategy to reduce methane emissions. Com-
munication from the Commission to the European Par-
liament, the Council, the European Economic and Social
Committee and the Committee of the Regions. COM
(2020) 633 fi nal. 14.10.2020. URL: https://eur-lex.europa.
eu/legal-content/EN/TXT/?qid =1603122077630&uri=CE
LEX:52020DC0663 (дата звернення: 15.12.2020).
7. A hydrogen strategy for a climate-neutral Europe.
Communication from the Commission to the European
Parliament, the Council, the European Economic and
Social Committee and the Committee of the Regions.
COM (2020) 301 fi nal. Brussels. 08.07.2020. URL: https://
ec.europa.eu/energy/sites/ener/fi les/hydrogen_strategy.pdf
(дата звернення: 15.12.2020).
8. IPCC Updates Methodology for Greenhouse Gas In-
ventories 2019. URL: https://www.ipcc.ch/report/2019-re-
fi nement-to-the-2006-ipcc-guidelines-for-national-green-
house-gas-inventories/ (дата звернення: 17.11.2020).
9. Stern J. (2017). The Future of Gas in Decarbonising
European Energy Markets: the need for a new approach.
The Oxford Institute of Energy Studies. URL: https://www.
oxfordenergy.org/wpcms/wp-content/uploads/2017/01/
The-Future-of-Gas-in-Decarbonising-European-Energy-
Markets-the-need-for-a-new-approach-NG-116.pdf (дата
звернення: 03.12.2020).
10. The Oil and Gas Industry in Energy Transitions.
World Energy Outlook special report. January 2020. URL:
https://www.iea.org/reports/the-oil-and-gas-industry-in-
energy-transitions (дата звернення: 03.11.2020).
11. Аналітична розмова: Сергій Макогон, генеральний
директор Оператор газотранспортної системи України.
Інтерв’ю S&P Global Platts від 19.10.2020. URL: https://
tsoua.com/news/analitychna-rozmova-sergij-makogon-
generalnyj-dyrektor-operator-gazotransportnoyi-systemy-
ukrayiny/ (дата звернення: 15.11.2020).
12. Сайт Trans Adriatic Pipeline. URL: https://www.
tap-ag.com/news/news-stories/tap-starts-commercial-op-
erations (дата звернення: 01.11.2020).
13. Cătuţi M., Egenhofer Chr., Elkerbout M. The future
of gas in Europe: Review of recent studies on the future
of gas. Research report. CEPS. № 2019/03. August 2019.
URL: https://www.ceps.eu/ceps-publications/the-future-
of-gas-in-europe/ (дата звернення: 01.12.2020).
14. Gas Sector Priorities – European Level. Euro-
gas. Finnish Gas Association. Helsinki. 10 April 2019.
URL: https://www.kaasuyhdistys.fi /wp-content/up-
loads/2019/04/WATSON-Eurogas-Presentation-Fin-
land-10-04-19.pdf (дата звернення: 30.11.2020).
15. Ten-Year Network Development Plan 2020 – Ex-
ecutive Summary. ENTSOG AISBL. Brussels, Belgium.
39 р. URL: https://www.entsog.eu/tyndp (дата звернення:
05.12.2020)
16. План розвитку газотранспортної системи Опе-
ратора газотранспортної системи ТОВ «Оператор га-
зотранспортної системи України» на 2020-2029 роки.
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
2019. 148 с. URL: https://tsoua.com/wp-content/uploads/
gas-quality/files/TYNDP_2020-2029_18-03-2020.pdf
(дата звернення: 25.12.2020).
17. Ukraine. 2020 Common Reporting Format (CRF)
Table. URL: https://unfccc.int/documents/227985 (дата
звернення: 10.06.2020).
18. National Inventory Submissions 2020. URL:
https://unfccc.int/ghg-inventories-annex-i-parties/2020
(дата звернення: 10.12.2020).
Надійшла до редколегії: 28.12.2020
|
| id | systemreorg-article-769 |
| institution | System Research in Energy |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-07-19T01:21:33Z |
| publishDate | 2021 |
| publisher | General Energy Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | systemreorg/04/ddf2083c72017199c4f24c34e5b63104.pdf |
| spelling | systemreorg-article-7692026-07-18T12:57:46Z Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України Leshchenko monitoring, reporting and verification of greenhouse gas emissions, Greenhouse Gas Trading System, decarbonisation, European Green Deal, gas transportation system система моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, система торгівлі дозволами на викиди парникових газів, декарбонізація, Європейський Зелений курс, газотранспортна система The purpose of this paper is to explore the influence of the new Ukrainian and European regulatory framework for 2019-2020 concerning the decarburization of economy of the functioning of Ukrainian gas industry.The paper provides an overview of the Ukrainian regulatory framework of 2019–2020 on the implementation of the system of monitoring, reporting, and verification of greenhouse gas emissions in our country. We also provide an overview of new European documents on the decarbonisation of economy, in particular, the European Green Deal, the EU Strategy for Reducing Methane Emissions, and the Hydrogen Strategy for Climate-Neutral Europe. We showed that these EU documents will exert a significant influence on the functioning of both the energy sector of our country as a whole and its part – gas industry.The paper shows that, under the existing plans of the development of energy sector in European countries in order to reach the state where there are no net emissions of greenhouse gases by 2050 and under conditions of fierce competition for sources and routes of gas supply to the European market, the most pressing problem confronting the gas transportation system of Ukraine is to optimize its structure with simultaneous replacement of outdated compressor equipment by modern one with lower carbon dioxide emissions, which will require a significant amount of investment. Under such conditions, it is necessary to study carefully the feasibility of introducing activities for the main transportation of gas under the action of Greenhouse Gas Trading System.We also showed that the reduction of methane emissions along the natural gas chain supply in accordance with the EU Strategy for the reduction of methane emissions is extremely important for Ukraine. In addition to the implementation of measures for reducing these emissions, it is necessary to attract attention to the development of national methods for estimating methane emissions and the use of national coefficients in the formation of the National Greenhouse gas emissions inventory for estimating volatile emissions from natural gas activities. Метою статті є дослідження впливу на функціонування української газової галузі нової української та європейської нормативної бази 2019–2020 рр. щодо декарбонізації економіки.У статті наведено огляд української нормативної бази 2019–2020 рр. щодо запровадження в нашій країні системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Наведено також огляд нових європейських документів щодо декарбонізації економіки, зокрема, Європейського Зеленого курсу, Стратегії ЄС щодо скорочення викидів метану та Водневої стратегії для кліматично нейтральної Європи. Показано, що ці документи ЄС матимуть суттєвий вплив на функціонування як енергетики нашої країни в цілому, так і її газової галузі.У статті показано, що за існуючих планів розвитку енергетики європейських країн з метою досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 р. та в умовах жорсткої конкуренції за джерела та маршрути постачання газу на європейський ринок найбільш актуальною проблемою, яка стоїть перед газотранспортною системою України, є оптимізація її структури з одночасною заміною застарілого компресорного обладнання на сучасне з меншими викидами двоокису вуглецю, що вимагатиме значного обсягу інвестицій. За таких умов необхідно уважно вивчити доцільність введення діяльності з магістрального транспортування газу під дію системи торгівлі дозволами на викиди ПГ.Також показано, що скорочення викидів метану вздовж всього ланцюга поставок природного газу, яке ставиться у відповідній Стратегії ЄС щодо скорочення викидів метану, є надзвичайно актуальним для України. Крім впровадження заходів із скорочення цих викидів, необхідно приділити увагу розробленню національних методик оцінки викидів метану та використанню національних коефіцієнтів при формуванні Національного кадастру в частині оцінки летучих викидів від діяльності з природним газом. General Energy Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine 2021-03-29 Article Article application/pdf https://systemre.org/index.php/journal/article/view/769 10.15407/pge2021.01.004 System Research in Energy; No. 1 (64) (2021): The Problems of General Energy; 4-13 Системні дослідження в енергетиці; № 1 (64) (2021): Проблеми загальної енергетики; 4-13 2786-7102 2786-7633 uk https://systemre.org/index.php/journal/article/view/769/663 Copyright (c) 2021 Leshchenko https://creativecommons.org/publicdomain/zero/1.0 |
| spellingShingle | monitoring reporting and verification of greenhouse gas emissions Greenhouse Gas Trading System decarbonisation European Green Deal gas transportation system Leshchenko Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title | Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title_alt | Огляд нової нормативної бази 2019–2020 років щодо декарбонізації економіки та аналіз її впливу на умови функціонування газової галузі України |
| title_full | Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title_fullStr | Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title_full_unstemmed | Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title_short | Overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| title_sort | overview of the new regulatory base for 2019–2020 on the decarbonisation of economy and its influence on the conditions of functconing of the ukrainian gas industry |
| topic | monitoring reporting and verification of greenhouse gas emissions Greenhouse Gas Trading System decarbonisation European Green Deal gas transportation system |
| topic_facet | monitoring reporting and verification of greenhouse gas emissions Greenhouse Gas Trading System decarbonisation European Green Deal gas transportation system система моніторингу звітності та верифікації викидів парникових газів система торгівлі дозволами на викиди парникових газів декарбонізація Європейський Зелений курс газотранспортна система |
| url | https://systemre.org/index.php/journal/article/view/769 |
| work_keys_str_mv | AT leshchenko overviewofthenewregulatorybasefor20192020onthedecarbonisationofeconomyanditsinfluenceontheconditionsoffunctconingoftheukrainiangasindustry AT leshchenko oglâdnovoínormativnoíbazi20192020rokívŝododekarbonízacííekonomíkitaanalízíívplivunaumovifunkcíonuvannâgazovoígaluzíukraíni |