SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY

The article is devoted, firstly, to the systematization of new cosmogonic, geological data about our planet and its energy resources, about hydrogen degassing and climatic anomalies. The study of the fundamental aspect is necessary for a better understanding of the prospects of renewable energy, to...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2024
Автор:	Skosar , V.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Renewable Energy National Academy of Sciences of Ukraine 2024
Теми:	ecological crisis the internal structure of the Earth hydrogen degassing of the Earth geologi-cal hydrogen promising technologies of renewable energy.
Онлайн доступ:	https://ve.org.ua/index.php/journal/article/view/476
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Vidnovluvana energetika
Завантажити файл:

Репозитарії

Vidnovluvana energetika

_version_	1871103802451427328
author	Skosar , V.
author_facet	Skosar , V.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "V. Skosar ", "institution": "Institute of Transport Systems and Technologies of the NAS of Ukraine, Dnipro, Ukraine" } ]
author_sort	Skosar , V.
baseUrl_str	https://ve.org.ua/index.php/journal/oai
collection	OJS
datestamp_date	2026-07-18T06:32:20Z
description	The article is devoted, firstly, to the systematization of new cosmogonic, geological data about our planet and its energy resources, about hydrogen degassing and climatic anomalies. The study of the fundamental aspect is necessary for a better understanding of the prospects of renewable energy, to overcome the environmental crisis. Secondly, the article is devoted to the search for geological hydrogen, new developments in the field of renewable energy. It is recommended to conduct research on ecosystems with hydrogen bacteria in order to develop ways to reduce hydrogen emissions into the atmosphere, gen-erate electricity from natural hydrogen, and obtain biomass.
doi_str_mv	10.36296/1819-8058.2024.3(78).110-121
first_indexed	2025-07-17T11:39:37Z
format	Article
fulltext	110 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика УДК 620; 621; 662.7; 551.1; 551.2 https://doi.org/10.36296/1819-8058.2024.3(78)110-121 ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Отримано 21 чер. 2024 р.; рекомендовано до публікації 16 вер. 2024 р. Доступно онлайн 01 жов. 2024 р. Скосар В. Ю.1 Автор для кореспонденції: Скосар В’ячеслав, e-mail: skosarslava@gmail.com Стаття присвячена, по-перше, систематизації нових космогонічних, геологічних даних про нашу пла- нету та її енергетичні ресурси, про водневу дегазацію і кліматичні аномалії. Дослідження фундамента- льного аспекту необхідне для кращого розуміння перспектив відновлюваної енергетики, для подолання екологічної кризи. По-друге, стаття присвячена питанням пошуку геологічного водню, а також новим розробкам у галузі відновлюваної енергетики. Рекомендовано проводити дослідження екосистем з во- дневими бактеріями з метою розробки способів зменшення викидів водню в атмосферу, генерації елек- трики з природного водню, отримання біомаси. Ключові слова: екологічна криза; внутрішня структура Землі; воднева дегазація Землі; геологічний во- день; перспективні технології відновлюваної енергетики. SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY Received Jun. 21, 2024; accepted Sep. 16, 2024 Available online Oct. 01, 2024 Skosar V.1 Author for correspondence: Skosar Vyacheslav, e-mail: skosarslava@gmail.com The article is devoted, firstly, to the systematization of new cosmogonic, geological data about our planet and its energy resources, about hydrogen degassing and climatic anomalies. The study of the fundamental aspect is necessary for a better understanding of the prospects of renewable energy, to overcome the environmental crisis. Secondly, the article is devoted to the search for geological hydrogen, new developments in the field of renewable energy. It is recommended to conduct research on ecosystems with hydrogen bacteria in order to develop ways to reduce hydrogen emissions into the atmosphere, gen-erate electricity from natural hydrogen, and obtain biomass. Keywords: ecological crisis; the internal structure of the Earth; hydrogen degassing of the Earth; geologi-cal hy- drogen; promising technologies of renewable energy. Вступ. Для водневої енергетики існують проблеми, які стають дедалі гострішими в міру розвитку екологічної та енергетичної криз, а також у зв’язку зі збільшуваною не- безпекою цивілізаційної кризи. Перша проблема зумов- лена неповнотою нашого знання про структуру Землі та механізми, які забезпечують процеси в надрах планети, а також вихід потоків речовини / енергії на поверхню і вплив на кліматичні явища. Ми часто забуваємо, що наша планета вивчена менше, ніж, наприклад, Сонце. І тому за- пасів внутрішнього тепла й потоків геологічного водню може вистачити на більший період часу, ніж запасів тер- моядерної енергії нашого світила, а не навпаки, як багато хто думає. Друга проблема має технологічний характер і зумовлена недосконалістю існуючих способів видобутку та утилізації викопного водню і геотермальної енергії. Щоправда, відновлювана енергетика стрімко розвива- ється у світі; в Україні видано чудові монографії та підруч- ники для підготовки фахівців у цій галузі [1, 2]. До початку 80-х років вже склалася цілісна картина формування Со- нячної системи і Землі, хімічного складу нашої планети та уявлення про основні тектонічні процеси. Вважалося, що Сонячна система і Земля виникли з газопилової туманно- сті внаслідок процесів гравітаційного стиску та акреції («небулярні» гіпотези). Було оцінено хімічний склад 1 ст. наук. співроб. https://orcid.org/0000-0002-2151-3417 1 Інститут транспортних систем і технологій НАН України, м. Дніпро, Україна 1 senior of science collaborator https://orcid.org/0000-0002-2151-3417 1 Institute of Transport Systems and Technologies of the NAS of Ukraine, Dnipro, Ukraine 111 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика початкової газопилової туманності, виходячи зі складу Сонця, складу земної кори і більшості метеоритів – хонд- ритів, що випали на Землю. Численні дані сейсмічного зо- ндування, лабораторні дані щодо властивостей основних земних мінералів і порід при різних тисках і температурах дали змогу створити правдоподібну модель внутрішньої структури Землі та запропонувати найімовірніші механі- зми теплогенерації в надрах і механізми утворення міне- ральних та енергетичних ресурсів [3, 4]. Однак протягом минулих десятиліть було запропоновано альтернативні моделі Землі, наприклад [5], отримано нові дані про Со- нячну систему, отримано результати сейсмотомографії Землі. Виявлено явища, пов’язані з виходом із надр Землі великої кількості водню. Почався видобуток водню зі све- рдловин та розвиток водневої енергетики [6, 7]. Розроб- ляються ефективніші технології видобутку та утилізації ге- отермальних ресурсів [8]. Усе це потребує переосмис- лення. Наскільки надійними є наші уявлення про те, що потоки речовини / енергії через поверхню Землі відносно стабільні, і нам достатньо покладатися на результати геотермії? Наскільки правильні знання у сфері корис- них копалин? Чи безпомилково ми розуміємо причини глобального потепління? Чи не очікують Землю в най- ближчому майбутньому інтенсивні викиди водню з надр, руйнування озонового шару з кліматичними ано- маліями? Це також необхідно досліджувати для коре- гування стратегії розвитку відновлюваної енергетики. Можливо, ми маємо шанс зменшити викиди в атмос- феру геологічного водню шляхом його утилізації й за рахунок цього пригальмувати глобальне потепління (рис. 1). Мета. Провести аналіз нових космогонічних та геологіч- них даних про нашу планету, про енергетичні ресурси Землі (родовища водню і вуглеводнів, геотермальне те- пло), про водневу дегазацію і кліматичні аномалії. Розг- лянути особливості нових розробок в галузі відновлюва- ної енергетики. Рис. 1. Дегазація водню як імовірна причина потепління та посухи, згідно з [46]. Видобуток та утилізація гео- логічного водню як шанс урятувати клімат Fig. 1. Hydrogen degassing as a probable cause of warming and drought, according to [46]. Extraction and utilization of geological hydrogen as a chance to save the climate Нові дані космогонії, геології та інших наук Вважалося, і досі вважається, що сегрегація хімічних еле- ментів у «небулі» проходила переважно через вплив со- нячного випромінювання за критерієм відмінностей еле- ментів та речовин за температурою конденсації. Така гіпотеза дозволила оцінити загальний хімічний склад Зе- млі та планет земної групи, включно з недоступними нам надрами [3, 9]. Домінувала думка, що Земля і планети зе- мної групи в процесі акреції та сегрегації елементів втра- тили значну частину легких і летких елементів та речовин, і тому складені з більш важких та тугоплавких елементів та речовин. Оскільки вміст легких і летких елементів у надрах вважався дуже малим, то загальний хімічний склад Землі може бути таким, ваг. %: Fe – 32,1; O – 30,1; Si – 15,1; Mg – 13,9; S – 2,9; Ni – 1,8; Ca – 1,5; Al – 1,4; на інші елементи припадає 1,2 ваг. % (H – 33 ppm, He – 111 ppm, C – 446 ppm…). Ядро складається з Fe – 88,8 ваг. %, Ni – 5,8 ваг. %, S – 4,5 ваг. % та близько 1 ваг. % інших елемен- тів [9]. Другий приклад – загальний хімічний склад Землі, згідно з [3], наведений на рис. 2. Ядро може мати такий склад: внутрішнє – Fe – 80 ваг. % і Ni – 20 ваг. %; зовні- шнє – Fe – 86 ваг. %, S – 12 ваг. %, Ni – 2 ваг. %. Сектор «H2O, органіка та інше = 8 %» невизначений і введений, відповідно, до складу вуглистих хондритів [3]. Наша пла- нета могла втратити ці елементи й речовини або част- ково, або суттєво. Тоді цей сектор стане менше 8 % або стягнеться до нуля. Однак якщо спиратися на гіпотезу, що сегрегацію елементів визначало магнітне поле «небули» й потенціали іонізації елементів і речовин, то загальний хімічний склад Землі виглядатиме зовсім інакше [10]. На рис. 2 вказані відповідні дані. 112 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика Рис. 2. Хімічний склад Землі (ат.%). Ліворуч – згідно з [3]; праворуч – згідно з [10] Fig. 2. Chemical composition of the Earth (at.%). On the left, according to [3]; on the right, according to [10] Але можливі й інші варіанти формування Сонячної сис- теми й Землі, тому було запропоновано альтернативні моделі нашої планети, в яких передбачається надлишок водню у земних надрах. Цей водень міг бути захопле- ний з «небули», оскільки водень є найпоширенішим елементом у всесвіті. Докладніше про моделі Землі [5, 10–12] автор писав у [13]. У моделі [5] припускається, що весь кисень розташований у мантії та корі, а його вміст – 33–35 ваг.% Землі. В залізо-нікелевому ядрі містяться: у внутрішньому ядрі – гідриди й карбіди металів (Fe, Ni, Co, Mg, Cu тощо), а також з’єднання заліза з азотом-вуг- лецем-воднем; у зовнішньому ядрі – суміш тих самих металів, водень, метан, з’єднання заліза з азотом-вугле- цем-воднем, остаточні гідриди і карбіди. Вміст водню в ядрі може бути 2–5 ваг.%, тобто 0,7–1,7 ваг.% Землі [5]. Якщо «небула» мала надзвичайно великі розміри, а тиск водню в «небулі» було набагато більше, ніж тради- ційно вважається, то Земля могла «просочитися» вод- нем до самого ядра, і тому надра нашої планети дуже багаті на водень [11, 12]. Альтернативні моделі Землі [5, 10–12], на думку автора, вказують правильний напрям досліджень з метою доповнення основних моделей Зе- млі, оскільки вони акцентують увагу на надлишку водню та інших легких елементів у ядрі Землі, й виходу потоків тепла, геотермальних вод і водню на поверхню планети. Передбачалося, що метеорити, які впали на Землю, аде- кватно характеризують склад протопланетного диска і загальний хімічний склад Землі, виходячи з хондритової моделі. Однак нові дані ставлять під сумнів це твер- дження. Ті метеорити, що впали на Землю, можуть ста- новити лише незначну частину орбітального простору Сонячної системи [14], а тому не є представницькою ви- біркою. Це ставить під сумнів загальний хімічний склад Землі, якій оцінено, виходячи з хондритової моделі. Ра- ніше вважалося, що термін формування Сонячної сис- теми – 10–20 млн років, але нові результати дослі- дження ізотопів молібдену в хондритах вказують на термін формування не більше 200 тис. років [15]. Це також впливає на склад Землі. Сюрприз вченим зробив астероїд Аррокот, сфотографований апаратом «Нові го- ризонти» в поясі Койпера. Цей астероїд виглядає як кар- топлина, і являє собою два злиплі кулясті тіла. Дослі- дження астероїду показали, що акреція в ранній Сонячній системі проходила в дуже щадному режимі, шляхом ніжного злипання. Це підтверджує гіпотезу «ні- жного злипання» всупереч панівному погляду, згідно з яким протопланетні тіла стикалися жорстко і сильно [16]. А це може означати, що леткі елементи могли збе- регтися в надрах планет з моменту початку формування, оскільки не було перегріву через жорсткі удари. Також здивував дослідників близький до Землі астероїд Рюгу, з якого зонд «Хаябуса-2» зміг доставити зразки ґрунту. Виявилося, що астероїд за складом близький до вуглис- тих хондритів, і в його ґрунті міститься безліч складних органічних речовин: всі двадцять основних амінокис- лот, аліфатичні аміни, карбонові кислоти, ароматичні вуглеводні та азотовмісні гетероциклічні сполуки [17]. Величезна кількість органіки говорить на користь того, що рання Земля могла отримати з протопланетного ди- ска основну частину своєї води і навіть абіогенної нафти. Це підтверджено результатами лабораторних дослі- джень [18], де вдалося синтезувати воду і абіогенну на- фту з органічних сполук, які характерні для космічного середовища. Таким чином, існує велика вірогідність того, що надра Землі містять набагато більше водню, ву- глецю та інших легких елементів, ніж вважалося. Також це свідчить на користь абіогенного походження родо- вищ вуглеводнів. Окремою великою проблемою зали- шається загадка формування Місяця. Тут є багато неви- рішених питань, зокрема щодо вмісту водню, води та легких елементів, які могли залишитися в надрах Землі. Основною тектонічною концепцією була й залишається теорія тектоніки літосферних плит, згідно з якою тверді плити на поверхні Землі рухаються за рахунок конвекції речовини, що відбувається в мантії. Конвекція обумов- лена тепловим потоком із глибин на поверхню та 113 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика фазовими / хімічними перетвореннями речовини мантії [3]. Проте вже до кінця ХХ століття стало очевидним, що глобальна модель динаміки нашої планети має відпові- дати отриманим знанням про мантійні плюми, про цик- лічність геологічних процесів, про процеси активного обміну речовиною / енергією між геосферами Землі. Необхідне ясне розуміння того, що Земля є відкритою, нерівноважною, самоорганізованою системою [19]. Од- ним з видатних відкриттів, зроблених методами сейс- мотомографії, є виявлення двох великих областей (Ти- хоокеанської та Африканської) з низькою швидкістю зсуву (LLSVP) у нижній мантії Землі [20–22]. Області LLSVP назвали суперплюмами за аналогією з мантій- ними плюмами, які є гарячими «краплями» мантійної речовини, що піднімаються від межі ядро – мантія і теж характеризуються зниженими швидкостями хвиль зсуву. Спрощена модель суперплюма і плюмів наведена на рис. 3. Ширина суперплюма досягає декількох тисяч кілометрів. Суперплюм піднімається від кордону ядро- мантія на тисячу кілометрів. А на менших глибинах су- перплюм ділиться на гілки – мантійні плюми. Пунктир- ними лініями зображені глибини 2000 і 1000 км у мантії. Рис. 3. Спрощена модель суперплюма і плюмів, згідно з [20–22] Fig. 3. A simplified model of the superplume and plumes, according to [20–22] Сьогодні основною гіпотезою утворення областей LLSVP є накопичення океанічних літосферних плит, які занури- лися через субдукцію. В надрах плита частково розплав- ляється, утворюючи важкий розплав, тоді як легка час- тина матеріалу потім піднімається вгору. В результаті цих процесів на межі ядро-мантія формуються невеликі скуп- чення малих плюмів, які зливаються, утворюючи більші плюми, а потім – суперплюми. Тихоокеанський та Афри- канський LLSVP спочатку створюються в результаті ви- киду тепла з ядра в набагато холоднішу мантію, а розпла- влені фрагменти літосфери допомагають керувати суперплюмом і конвекцією. Вказані процеси також мо- жуть свідчити про наявність радіогенних нуклідів у ядрі Землі, що генерують тепло [23]. Проте існує друга гіпотеза походження LLSVP, яка пояснює їх утворення зіткненням Землі з гіпотетичною планетою під назвою Тея, внаслідок чого міг утворитися Місяць. Передбачається, що LLSVP є фрагментами мантії цієї планети, які опустилися до межі ядро – мантія Землі. Зіткнення з Теєю могло запустити всю геодинаміку Землі: тектоніку, вулканізм, вихід пото- ків речовини / енергії. Згідно з обома гіпотезами LLSVP може бути прихованим резервуаром, збагаченим елеме- нтами, що виробляють тепло і формують вихід на повер- хню різноманітних речовин [20, 24]. Було розроблено термохімічну модель мантійного плюму, яка добре узго- джується з оцінкою потужностей Гавайського (3,0·108 кВт) та Ісландського (3,8·108 кВт) плюмів. Відпо- відно до моделі, з межі ядро – мантія відбувається викид струменя водню та/або метану, що взаємодіє з мінера- лами нижньої мантії, які містять залізо і кисень. У результаті виділяються тепло, вода і вуглекислий газ, які знижують температуру плавлення мантійної речовини всередині плюму. Це дозволяє плюму швидко пропла- вити всю мантію до виходу на поверхню протягом ≈ 3– 5 млн років. На поверхню плюм виносить тепло, водяну пару та безліч газів [25–26]. Відповідно до сучасних уяв- лень, основними глибинними процесами слід вважати: конвекцію у зовнішньому рідкому ядрі (вона визначає зростання внутрішнього твердого ядра, народження та варіації геомагнітного поля, нагрівання та повільну кон- векцію нижньої мантії); взаємодію ядра та нижньої мантії (тут виділення газів визначає народження плюмів, які сут- тєво доповнюють мантійну конвекцію). Головне внутрі- шнє джерело тепла розташовано в ядрі Землі, і це може бути: залишкове тепло після акреції; взаємодія внутріш- нього та зовнішнього ядра; розпад радіоактивних елемен- тів; окислення флюїдів на межі ядро – мантія [26]. Розгля- немо властивості ядра Землі. Оскільки густина залізо- нікелевого ядра Землі на 5–10 % менша, ніж густина спла- вів Fe-Ni, то вважається, що ядро містить домішку легких елементів, серед яких можуть бути: S, O, Si, C, P, H [27]. Але крім вказаних елементів, за думкою автора, потрібно ще враховувати гелій, оскільки він другий за розповсю- дженістю елемент всесвіту і газопилових туманностей. Так, нові дослідження феномена виходу He3 із сере- динно-океанічних хребтів свідчать про те, що в ядрі Землі міститься джерело He3 у кількості 1015 г. Імовірно, гелій був захоплений під час акреції Землі й тепер виноситься на поверхню [28], оскільки в надрах планети, як вважа- ється, He3 не генерується. Але якщо вважати, що вміст 114 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика гелію-4 у протопланетному диску був значно більший, ~у 105 разів, ніж гелію-3 (це звичайне співвідношення ізото- пів гелію), то він також був захоплений Землею, і кількість гелію в ядрі планети може становити набагато більше, тобто ~1020 г. А це приблизно 10-7 маси ядра (~1,4·10- 4 ат.%). Гелій дійсно може утримуватися в ядрі Землі у ве- ликих кількостях. Це засвідчили результати моделю- вання. Виявляється, в умовах ядра Землі стабільним є рі- дкісне з’єднання FeO2He. Розрахунок сейсмічних хвиль у FeO2He непогано узгоджується з даними щодо сейсміч- них властивостей ядра [29]. Було запропоновано цікаву концепцію (на рівні гіпотези) про водневу та гелієву дега- зацію з ядра Землі, як основного джерела енергії для ен- догенних процесів планети. Згідно з цією концепцією Зе- мля захопила з протопланетного диска водень і гелій у великих кількостях, і вони потім стали виходити назовні. Водень та гелій здатні утворювати метастабільні сполуки в умовах великих тисків та підвищених температур. При підйомі метастабільні сполуки водню і гелію розпада- ються на інші метастабільні сполуки, з виділенням вели- ких кількостей енергії. Зазначені процеси живлять енер- гією решту ендогенних процесів у надрах, а також забезпечують вихід на поверхню потоків водню, вуглево- днів і потоків тепла [30]. Така модель добре корелює з моделлю [5] і моделлю [11, 12]. І хоча, згідно з сучасними даними, водень навряд чи існує в ядрі Землі у вигляді гі- дридів (а вуглець – навряд чи у вигляді карбідів), загалом моделі Землі [5, 11, 12] не суперечать новим геологічним, геодезичним, геофізичним і палеомагнітним даним. На жаль, модель [10], яка передбачає сильне розширення планети за час її геологічної історії, не підтверджується новими геологічними, геодезичними, геофізичними да- ними. Нові дані підтверджують тектоніку плит і плюм-те- ктоніку, і не підтверджують розширення Землі [31, 32]. Отже, в ядрі Землі можуть міститися значні кількості во- дню й вуглецю, що добре корелює з моделлю [5]. Напри- клад, в дослідженні [33] в умовах 30–60 Гпа і 3100–4600 К здійснили імітацію зовнішнього рідкого ядра Землі й ни- жньої мантії та встановили, що 0,3–0,6 ваг.% водню може бути включено до Fe-ядра. Це пояснює 30–60 % дефіциту густини ядра, а також аномалії швидкості сейсмічних хвиль, відносно чистого Fe-ядра (зовнішнього). Це також свідчить, що водень може бути важливою складовою ме- талевих ядер планет земної групи і Місяця. При зниженні тиску (в ядрі) водень виходитиме з нього. В дослідженні [34] зроблено порівняльний аналіз комп’ютерних моде- лей і даних сейсмографії стосовно складу вуглецю в зов- нішньому ядрі Землі. Це було перше дослідження, яке уточнює діапазон оцінки вуглецю, беручи до уваги інші легкі елементи – такі як кисень, сірка, кремній, водень і азот –для оцінки складу зовнішнього ядра Землі. Встано- влено, що 0,3–2,0 ваг.% вуглецю у зовнішньому заліз- ному ядрі найкраще відповідає сейсмічним даним. Це приблизно (5,5–36,8)·1024 г. Це також означає, що в зовні- шньому (і внутрішньому) ядрі Землі міститься 93–95 % ву- глецю усій планети. Зазначені дослідження показують, що водень і вуглець в ядрі планети можуть перебувати у вигляді розплавів і твердих розчинів. У екстремальних умовах ядра можливе існування «несумісних» елементів і речовин. Кисень може існувати не тільки у зовнішньому рідкому ядрі, але й у твердому внутрішньому ядрі у ви- гляді сполук FenO, де n = 2 і більше [35]. Дискутуються ме- ханізми виходу легких елементів з ядра до мантії і далі – на поверхню. Існують суперечності щодо величин теплових потоків в надрах Землі та на її поверхні. Наприклад, в монографії [3] вказано, що теплоперенесення з ядра в мантію дорів- нює ~1013 Вт (10 ТВт), а тепловий потік з мантії у кору 4·1013 Вт (40 ТВт). Як вказано в роботі [36], на сьогодні більшість авторів оцінюють глобальний тепловий потік із надр на поверхню в 44–47 ТВт, але в надрах оцінки пото- ків різняться. Наприклад, загальний тепловий потік від ядра Землі має розбіжності від 5 до 20 ТВт. Теплогенера- ція кори Землі оцінюється в 6,93–8,10 ТВт. Загальний теп- ловий потік від розпаду радіоактивних елементів має ро- збіжності в оцінках від 9 до 36 ТВт. Дискутується можливість існування природного ядерного реактора в глибоких надрах [36]. Було переглянуто температуру вну- трішнього ядра Землі, що істотно впливає на потік тепла. Попередні дослідження 1990-х років показали, що тем- пература внутрішнього ядра приблизно 5000 °С, з огляду на температуру плавлення заліза в умовах ядра. Однак за рахунок точнішого розуміння властивостей заліза в ядрі ця оцінка змінена до приблизно 6000 °С [37]. Нові дані щодо мантійних плюмів, геотермального те- пла, родовищ водню та вуглеводнів, нових технологій відновлюваної енергетики Відомо, що плюм – висхідний речовинно-енергетичний потік у мантії (потік тепла і речовини), якій відносно стабі- льний в часі, – зумовлює активізацію вулканізму в «гарячих точках» і може відповідати за формування магматичних провінцій, вулканічних континентальних окраїн, форму- вання лавових плато (трапів), ланцюгів океанічних остро- вів, континентальних рифтів [38]. Плюм «пропалює» ман- тію і «пробиває» жорстку літосферу, створюючи рифтові та розломні зони. У цих регіонах високий потенціал геотер- мальної енергії, можуть бути потужні гідротермальні дже- рела. Наприклад, це о. Ісландія, Єллоустоунський націона- льний парк тощо. Ймовірно, плюми – головні «труби» глибинної дегазації планети – визначають основні характе- ристики нафтогазоносних басейнів, родовищ газу, водню та гелію. Наприклад, основний за запасами вуглеводнів басейн у Дніпровсько-Донецькій западині розташований над Дніпровсько-Донецьким плюмом, який своєю чергою є дериватом (наслідком) ще більшого, найдавнішого Сар- матського плюму [39], а останній – наслідком Африкансь- кого суперплюму. В роботі [40] представлена сейсмічна ві- зуалізація плюмів у мантії під територією України. У минулому нижньоархейські породи Українського криста- лічного щита, ймовірно, формувалися в умовах дрібноко- мірчастої конвекції та густій мережі плюмів [41]. Мантійні плюми і конвекція в мантії сприяють тому, що в глибоких надрах міститься великий обсяг води, як у зв’язаному стані в мантійних мінералах, так і у вільному стані [13]. Напри- клад, у кристалах алмазів, які зібрані на родовищах у ПАР, Китаї, Заїрі та Сьєрра-Леонe, вдалося виявити мікровклю- чення водного льоду в рідкісній кубічній фазі льоду VII (ви- сокобаричний лід). Вчені доходять висновку, що форму- вання цих кристалів відбувалося на глибинах 610 800 км 115 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика (перехідна зона мантії), де раніше взагалі не малася на увазі вода. За тих високих тисків і температур рідка вода утворює високобаричний лід VII. Поки що невідомо, як ба- гато води міститься в мантії, проте сама її наявність змусить геологів переглянути енергетичний баланс мантії та про- цеси, що розвиваються в її породах [42]. Підіймаючись вище, вода може утворювати надкритичний флюїд, а на поверхню виходити у вигляді пари, пароводяної суміші або гарячої рідини, тобто речовин, які можуть використо- вуватися геотермальними станціями як теплоносій. Крім води плюми і конвективні мантійні потоки можуть вино- сити на поверхню водень, вуглеводні, гелій і леткі елеме- нти, та інші речовини [5, 11‒13, 26‒30]. Сьогодні водень необхідної якості одержують в світі елек- тролітичним методом з води, так само плануть робити в Україні. В роботі [43] розглянуто питання виробництва еле- ктролітичного водню за допомогою вітрової енергії. Пред- ставлено найефективніші електролізери для промисло- вого електролізу води. Запропоновано створити вітроводневу енергетику як нову енергетичну підгалузь, яка зможе забезпечити значну частку потреб в екологічно чистих енергоносіях різних галузей економіки держави. Але водень можна не тільки виробляти з води, а й прямо добувати з надр. Це може не тільки істотно здешевити отримання водню, а й підвищити гнучкість та надійність усієї енергосистеми України. У дослідженні [44] виконано аналіз перспектив нарощування видобутку вуглеводнів в Україні, зокрема за рахунок надглибокого буріння. Підкре- слено, що освоєння досить значного газового потенціалу надр має значення для перспективного видобування во- дню і гелію. Струминне виділення водню встановлено, на- приклад, на залізорудних родовищах Кривого Рогу, при цьому їх газоносність з глибиною зростає. У роботах [45, 46] наведено численні дані про водневу дегазацію Землі, про місця виходу водню на поверхню з утворенням «кіль- цевих структур» (зі зниженням рівня ґрунту, утворенням озер та боліт) [45], про руйнування озонового шару в атмо- сфері над регіонами потужної водневої дегазації (рифти, розломні зони) [46], про викликані цим кліматичні анома- лії (аномальне тепло, посуха, спека) [46]. Ці явища необхі- дно використовувати як прогностичні під час пошуку родо- вищ водню. При цьому необхідно враховувати, що виділення водню є непостійним у часі, і сильно залежить від припливних явищ і від інших не відомих факторів. Од- нак, судячи з відомих даних, за останні десятиліття вод- нева дегазація планети загалом посилилася (!). А це може призвести до катастрофічного руйнування озонового шару, до збільшення посухи і спеки [46]. Така ситуація зо- бражена на рис. 1, ліворуч. Щорічні втрати глибинного ме- тану та глибинного (геологічного) водню оцінюються при- близно в (2500‒3000)·1024 г та (70‒80)·1024 г, відповідно, а може, й набагато більше [46]. У роботі [36] підкреслено, що визначення потоків водню є складним завданням, зе- млетруси сильно змінюють проникність тріщинно-розлом- них зон, з яких іде дегазація водню, при цьому дегазація водню може зростати на 5-6 порядків. Тому необхідно проводити подальші дослідні роботи в перспективних ре- гіонах у пошуках родовищ водню, і є великий шанс знайти багаті родовища на території України. На сьогодні існують дві групи гіпотез щодо походження геологічного водню. Перша: виникнення водню внаслідок розкладання води при контакті з двовалентним залізом у складі олівіну; при радіолізі води. Все це відбувається при магматичній акти- візації переробки порід у верхній мантії. Друга: вихід на по- верхню глибинного водню (зокрема, з ядра), який було на- копичено при формуванні планети. Це реалізується за рахунок конвективного теплопереносу. При цьому автори другої групи гіпотез не виключають виникнення водню згі- дно з першою групою гіпотез, але останні процеси вважа- ються лише вторинним утворенням водню [36]. На рис. 4 наведена спрощена схема генерації водню, яка не врахо- вує вплив біосфери. (Також на схемі не вказано, що з пове- рхні планети виділяються не тільки H2O, H2, але й CO2, і в менших кількостях – CH4, CO. Також на схемі не вказано, що до літосфери знизу підходять потоки не тільки H2, H2O, але й CH4, CO2) [5]. Зрозуміло, що окислення глибинного водню генерує багато тепла. Рис. 4. Спрощена схема геохімічних процесів генерації водню, згідно з [5, 25, 36] Fig. 4. The simplified diagram of the geochemical processes of hydrogen generation, according to [5, 25, 36] 116 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика У 2023 році в Лотарингії (Франція) в районі відпрацьованих вугільних шахт на глибині приблизно 1 км виявлено вели- чезні запаси водню, від 46 до 260 млн тонн природного во- дню. Планується продовжити пошукове буріння у 2027‒ 2028 роках. Можливо, там найбільші у світі запаси геологі- чного водню [47]. Як показує дослідження 2024 року, у від- працьованій хромовій копальні в Албанії може виходити назовні водень з іще більшого природного скупчення газу. Тут виявлено гірські породи офіоліти, які можуть генеру- вати водень при взаємодії з водою, при цьому в потоці газу міститься 84 % водню решта – метан і азот [48]. Якщо зга- дати історію відкриття багатого родовища водню в Малі (Африка) чи Канзасі, то спочатку буріння свердловин про- водилося під воду, або під нафту/газ, а згодом виявлено H2 [6]. Отже необхідно (!) проводити розвідку бурінням. За оцінками фахівців (2024 р.), у підземних резервуарах по всьому світу міститься 5,5 трлн тонн водню, і навіть якщо доступною виявиться невелика його частина, цього виста- чає на прогнозований попит, 500 млн тонн на рік, ще надо- вго [49]. Водень необхідно активно шукати. Однак про- блема в тому, що дифузійні та хімічні властивості водню ускладнюють його виявлення. Ймовірно, водень швидко залишає місце генерації й не може довго утримуватись у геологічних пастках. Крім того, водень швидко «з’їдається» мікроорганізмами, які поширені в ґрунтах та верхніх шарах земної кори. Зростаюча воднева дегазація Землі, як вже пі- дкреслено вище [46], призводить до руйнування озоно- вого шару в атмосфері над регіонами потужної водневої дегазації, до таких кліматичних аномалій, як потепління, посуха, спека. Наприклад, незважаючи на заборону вико- ристання хлорфторвуглеців (фреонів), антарктична озо- нова діра знову зростає [50]. Але справжньою причиною цього може бути те, що біля Антарктиди найбільші виходи водню з океанічних рифтів [46]. Також періодично виника- ють озонові діри над іншими регіонами. А в Каліфорнії (США) існує рифтова зона, з якої виходить водень, і там ча- сто трапляються посухи й пожежі [46]. Вірогідний механізм впливу водневої дегазації на потепління такий: водень вступає в реакцію з озоном і зменшує його концентрацію в озоновому шарі, тобто виникає озонова діра. Крізь озо- нову діру ультрафіолетове випромінювання Сонця досягає поверхні планети й розігріває її в регіоні під озоновою ді- рою [46]. Це призводить до інтенсифікації генерації вугле- кислого газу й метану, якщо відбувається окислення орга- ніки, танення вічної мерзлоти і розпад газогідратів. А це своєю чергою ще більше розігріває планету (рис. 1, ліво- руч). Чи існує у нас можливість зменшити небезпеку таких явищ, наприклад за рахунок видобутку та утилізації геоло- гічного водню (рис. 1, праворуч)? Ці питання потребують дослідження. Також необхідно проводити дослідження екосистем з водневими бактеріями, які здатні окислювати водень у ґрунтах, поблизу гідротермальних джерел тощо [51]. Імовірно, ефективне використання таких бактерій до- зволить поглинати водень з ґрунтів, земної кори, оке- ану, що зменшить його викиди в атмосферу. Позитив- ним наслідком також буде отримання біомаси, яку можна використовувати для виготовлення харчових продуктів і кормів (рис. 5). Можливо, вдасться розро- бити технологію отримання електрики з водню за до- помогою водневих бактерій, як це розпочали дослід- ники [52], що вже отримали позитивні результати. Рис. 5. Перспективні дослідження в галузі відновлюваної енергетики Fig. 5. The prospective research in the field of renewable energy У світі існують цікаві проєкти видобутку геотермаль- ного тепла, які необхідно мати на увазі для застосу- вання у водневій енергетиці. Наприклад, міжнародна консалтингова компанія CGG, яка розробляє геонау- кові технології, пропонує розташування геотермаль- них свердловин поблизу серединно-океанічних хреб- тів. Там максимальні теплові потоки, й, отже, забез- печена максимальна генерація електроенергії. Але існує проблема з доставкою електроенергії, яку буде вироблено. Для вирішення проблеми пропонується гарячу воду геотермальних станцій перетворювати на водень за допомогою електролізерів, і таким чином акумулювати електроенергію на місцях. Водень (або аміак, якій вироблено за допомогою водню) можна буде відправляти замовнику як еквівалент електрич- ної енергії [8]. 117 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика Висновки Численні дані космогонії та наук про Землю свідчать на користь того, що в залізо-нікелевому ядрі нашої планети в надлишку є водень, гелій, вуглець, кисень, сірка, кре- мній, фосфор, азот та інші елементи, які здатні залишати ядро. Це спричинює формування потужних потоків ре- човини / енергії від ядра до поверхні Землі за рахунок мантійних плюмів і мантійної конвекції. На поверхню планети виходять вода, водень, метан, вуглекислий газ та інші речовини. Утворюються запаси вуглеводнів, води, водню та інших корисних копалин. Також запаси водню утворюються за рахунок серпентинізації деяких гірських порід (наприклад, олівіну) при їх взаємодії з во- дою. В Україні потрібно розробляти методи пошуку геологіч- ного водню та оцінки його запасів, методи добування викопного водню. Ймовірно, викопний водень потрібно шукати у рифтогенно-розломних зонах, місцях концент- рації виходу на поверхню у вигляді «кільцевих струк- тур», у відпрацьованих і діючих шахтах та копальнях, де високий вміст водню в газах. Потрібно також проводити дослідження екосистем з во- дневими бактеріями. Ймовірно, це дасть змогу розро- бити методи поглинання водню з ґрунту, земної кори, океану, що зменшить його викиди в атмосферу й дозво- лить використовувати додаткову біомасу в господарс- тві. Не виключено, що ми також отримаємо технологію генерації електрики з водню за допомогою водневих бактерій. ПОСИЛАННЯ 1. Відновлювані джерела енергії / За заг. ред. С. О. Ку- дрі. Київ: ІВЕ НАНУ. 2020. 392 с. 2. Кудря С. О. Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії: Підруч. Київ: НТУУ КПІ. 2012. 492 с. 3. Браун Д., Массет А. Недоступная Земля. Пер. с анг. М.: Мир. 1984. 262 с. 4. Аллисон А., Палмер Д. Геология. Пер. с англ. М.: Мир. 1984. 568 с. 5. Семененко Н. П. Кислородно-водородная модель Земли. Киев: Наук. думка. 1990. 248 с. 6. Prinzhofer A., Cisse Ch. S. T., Diallo A. B. Discovery of a large accumulation of natural hydrogen in Bourakebou- gou (Mali). International Journal of Hydrogen Energy. 2018. Vol. 43. Issue 42. Pp. 19315–19326. https://doi.org/10.1016/j.ijhydene.2018.08.193. 7. Професор Степан Кудря: Ми працювали над водне- вими технологіями ще 30 років тому (10.02.2020. Ав- тор Яніна Ткачук). [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://kosatka.media/category/blog/news/professor- stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi- tehnologiyami-eshche-30-let-nazad. (дата звернення: 11.06.2024). 8. Blain Loz. Massive geothermal potential found offshore, where the Earth splits (19.02.2024). [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: https://newatlas.com/en- ergy/offshore-geothermal-cgg. (дата звернення: 11.06.2024). 9. John W. Morgan and Edward Anders. Chemical compo- sition of Earth, Venus, and Mercury. Proc Natl Acad Sci USA. 1980 Dec; 77(12): 6973–6977. https://doi.org/10.1073/pnas.77.12.6973. 10. Ларин В. Н. Наша Земля (происхождение, состав, строение и развитие изначально гидридной Земли). М.: «Агар». 2005. 248 с. 11. Маракушев А. А. Происхождение и эволюция Земли и других планет Солнечной системы. М.: Наука. 1992. 203 с. 12. Маракушев А. А., Маракушев С. А. Происхождение и флюидная эволюция Земли. Пространство и время, 2010, № 1. С. 98–118 [Электронный ресурс]. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/338015431 _Proishozdenie_i_fluidnaa_evolucia_Zemli. (дата звер- нення: 11.06.2024). 13. Скосарь В. Ю. Энергетические и экологические след- ствия из моделей Земли с флюидным металличе- ским ядром / В. Ю. Скосарь. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2018. № 10(1). С. 15‒23. [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2018_10(1)__5 (дата звернення: 11.06.2024). 14. Fredrik Terfelt and Birger Schmitz. Asteroid break-ups and meteorite delivery to Earth the past 500 million years. PNAS. June 15. 2021. 118 (24) e2020977118. https://doi.org/10.1073/pnas.2020977118. 15. Gregory A. Brennecka et al. Astronomical context of So- lar System formation from molybdenum isotopes in me- teorite inclusions. Science. 2020. Vol. 370. Issue 6518. Pp. 837‒840. https://doi.org/10.1126/science.aaz8482. 16. Pallab Ghosh. New Horizons spacecraft 'alters theory of planet formation' (13 February 2020). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bbc.com/news/science-environment- 51295365. (дата звернення: 11.06.2024). 17. Hiroshi Naraoka et al. Soluble organic molecules in sam- ples of the carbonaceous asteroid (162173) Ryugu. Sci- ence. 2023. Vol. 379. Issue 6634. https://doi.org/10.1126/science.abn9033. 18. Nakano H., Hirakawa N., Matsubara Y. et al. Precome- tary organic matter: A hidden reservoir of water inside the snow line. Sci Rep 10, 7755 (2020). https://doi.org/10.1038/s41598-020-64815-6. https://doi.org/10.1016/j.ijhydene.2018.08.193 https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://newatlas.com/energy/offshore-geothermal-cgg/ https://newatlas.com/energy/offshore-geothermal-cgg/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC350422/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC350422/ https://doi.org/10.1073/pnas.77.12.6973 http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2018_10(1)__5 https://doi.org/10.1073/pnas.2020977118 https://doi.org/10.1126/science.aaz8482 https://www.bbc.com/news/science-environment-51295365 https://www.bbc.com/news/science-environment-51295365 https://doi.org/10.1126/science.abn9033 https://doi.org/10.1038/s41598-020-64815-6 118 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика 19. Хаин В. Е. Об основних принципах построения под- линно глобальной модели динамики Земли. Геоло- гия и геофізика. 2010. Т. 51, № 6. С. 753‒760. 20. Cottaar S., Lekic V. Morphology of seismically slow lower-mantle structures. Geophysical Journal Interna- tional. 2016. Vol. 207. Issue 2. Pp. 1122–1136. https://doi.org/10.1093/gji/ggw324. 21. Hamed Gamal El Dien, Luc S. Doucet, Zheng-Xiang Li. Global geochemical fingerprinting of plume intensity suggests coupling with the supercontinent cycle. Nature Communications. 10, 5270 (2019). https://doi.org/10.1038/s41467-019-13300-4. 22. Luc S. Doucet, Zheng-Xiang Li, Richard E. Ernst, Uwe Kirscher, Hamed Gamal El Dien, Ross N. Mitchell. Cou- pled supercontinent–mantle plume events evidenced by oceanic plume record. Geology. 2019. https://doi.org/10.1130/G46754.1. 23. Maruyama; Santosh; Zhao. Superplume, supercontinent, і post-perovskite: Mantle dynamis and anti-plate tectonics на Core-Mantle Boundary. Gondwana Research. 2007. Vol. 11. No. 1-2. Pp. 7‒37. https://doi.org/10.1016/j.gr.2006.06.003. 24. Qian Yuan, Michael Gurnis, Paul D. Asimow, Yida Li. A Giant Impact Origin for the First Subduction on Earth. Geophysical Research Letters. 2024. Vol. 51. Issue 9. e2023GL106723. https://doi.org/10.1029/2023GL106723. 25. Добрецов Н. Л. Геологические следствия термохи- мической модели плюмов. Геология и геофизика. 2008. Т. 49, № 7. С. 587‒604. 26. Добрецов Н. Л. Глобальная геодинамическая эволю- ция Земли и глобальные геодинамические модели. Геология и геофизика. 2010. Т. 51, № 6. С. 761‒784. 27. Formation of Earth.s Core / D. C. Rubie, F. Nimmo, H. J. Melosh (2007). [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу: https://web.archive.org/web/20131012015248/http:// es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf (дата зве- рнення: 05.06.2024). 28. Peter L. Olson, Zachary D. Sharp. Primordial Helium-3 Exchange Between Earth's Core and Mantle. Geochem- istry, Geophysics, Geosystems. 2022. Vol. 23. Issue 3. e2021GC009985. https://doi.org/10.1029/2021GC009985. 29. Jurong Zhang, Jian Lv, Hefei Li, Xiaolei Feng, Cheng Lu, Simon A. T. Redfern, Hanyu Liu, Changfeng Chen, and Yanming Ma. Rare Helium-Bearing Compound FeO2He Stabilized at Deep-Earth Conditions. Phys. Rev. Lett. 2018. 121, 255703. https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.121.255703. 30. Gilat A., Vol A. Degassing of primordial hydrogen and helium as the major energy source for internal terres- trial processes. Geoscience Frontiers. 2012. Vol. 3. Issue 6. Pp. 911‒921. https://doi.org/10.1016/j.gsf.2012.03.009. 31. Gintov O. B. Temporal sequence of geodynamic devel- opment processes in the territory of Ukraine from the Eoarchean to Anthropogen. Geophysical Journal. Vol. 39 No. 1 (2017). Pp. 17‒40. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v39i1.2017.94009. 32. X. Wu, X. Collilieux, Z. Altamimi, B. L. A. Vermeersen, R. S. Gross, I. Fukumori. Accuracy of the International Ter- restrial Reference Frame origin and Earth expansion. Geophysical Research Letters. 2011. Vol. 38. Issue 13. https://doi.org/10.1029/2011GL047450. 33. Tagawa S., Sakamoto N., Hirose K. et al. Experimental evidence for hydrogen incorporation into Earth’s core. Nature Communications. 12, 2588 (2021). https://doi.org/10.1038/s41467-021-22035-0. 34. Bajgain S. K., Mookherjee M., Dasgupta R. Earth’s core could be the largest terrestrial carbon reservoir. Com- mun Earth Environ 2, 165 (2021). https://doi.org/10.1038/s43247-021-00222-7. 35. Jin Liu et al. Iron-rich Fe–O compounds at Earth’s core pressures. The Innovation. 2022. Vol. 4. Issue 1. 100354. https://doi.org/10.1016/j.xinn.2022.100354. 36. Shestopalov V. M. On geological hydrogen. Geophysical Journal. Vol. 42 No. 6 (2020). Pp. 3‒35. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v42i6.2020.222278. 37. Anzellini S., Dewaele A., Mezouar M., Loubeyre P., Mor- ard G. Melting of Iron at Earth’s Inner Core Boundary Based on Fast X-ray Diffraction. Science. AAAS, 2013. Vol. 340. Issue 6131. Pp. 464‒466. https://doi.org/10.1126/science.1233514. 38. Плюм мантійний. Геологічний словник. [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: https://geodictionary.com.ua/node/4585. (дата звер- нення: 11.06.2024). 39. Лукин А. Е. Система «суперплюм – глубокозалегаю- щие сегменты нефтегазоносных бассейнов» – неис- черпаемый источник углеводородов. Геологічний журнал. 2015. №. 2. С. 7‒20. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2015_2_3. (дата зве- рнення: 11.06.2024). 40. Цветкова Т. А., Бугаенко И. В., Заец Л. Н. Сейсмиче- ская визуализация плюмов и сверхглубинных флюи- дов в мантии под территорией Украины. Геофизиче- ский журнал. 2017. Т. 39. № 4. С. 42‒54. https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v39i4.2017.107506. 41. Ponomarenko, O., Gintov, O., Stepanyuk, L. (2018). On the so-called “leukogranulite formation” and “green- levada suite” of Early Precambrian of the Ukrainian https://doi.org/10.1093/gji/ggw324 https://doi.org/10.1038/s41467-019-13300-4 https://doi.org/10.1130/G46754.1. https://doi.org/10.1016/j.gr.2006.06.003 https://doi.org/10.1029/2023GL106723 https://web.archive.org/web/20131012015248/http:/es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf https://web.archive.org/web/20131012015248/http:/es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf https://doi.org/10.1029/2021GC009985 https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.121.255703 https://doi.org/10.1016/j.gsf.2012.03.009 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i1.2017.94009 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i1.2017.94009 https://doi.org/10.1029/2011GL047450 https://doi.org/10.1038/s41467-021-22035-0 https://doi.org/10.1038/s43247-021-00222-7 https://doi.org/10.1016/j.xinn.2022.100354 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v42i6.2020.222278 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v42i6.2020.222278 https://doi.org/10.1016/j.epsl.2021.117329 https://doi.org/10.1016/j.epsl.2021.117329 https://geodictionary.com.ua/node/4585 http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2015_2_3 https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i4.2017.107506 https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i4.2017.107506 119 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика Shield. Geofizičeskij žurnal, 40(5), 47–70. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v40i5.2018.147474. 42. Tschauner O. et. al. Ice-VII inclusions in diamonds: Evi- dence for aqueous fluid in Earth’s deep mantle. Science. 2018. Vol. 359. Issue 6380. Pp. 1136‒1139. https://doi.org/10.1126/science.aao3030. 43. Кудря С. О., Яценко Л. В., Шинкаренко Л. Я., Ткале- нко М. Д. Електролітичне виробництво водню для вітроводневих станцій. Відновлювана енергетика. 2023. № 3. С. 92‒100. https://doi.org/10.36296/1819- 8058.2023.3(74)92-100. 44. Лукін О. Ю., Крижанівський Є. І., Геєць В. М. Про пе- рспективи нарощування видобутку нафти і газу в Ук- раїні. Вісник Національної академії наук України. 2019. № 1. https://doi.org/10.15407/visn2019.01.038. 45. Larin Nicolay. Constitution of Earth and Hydrogen En- ergy. Journal of Environmental Earth and Еnergy Study (JEEES). No. 3 (2021). Pp. 43‒61. https://doi.org/10.5281/zenodo.5547009. 46. Syvorotkin Vladimir. Hydrogen Degasation and Environ- mental Problems. Journal of Environmental Earth and Еnergy Study (JEEES). No. 4 (2021). Pp. 75‒90. https://doi.org/10.5281/zenodo.5547023. 47. Романова Кс. Величезний запас енергії у нас під но- гами. У Франції знайшли найбільші поклади водню (04.12.2023). [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу: https://focus.ua/uk/technologies/610479- velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji- znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu. (дата звернення: 11.06.2024). 48. Taub B. World's Largest Deposit of Natural Hydrogen Gas Discovered In Albanian Mine (03.2024). [Електрон- ний ресурс]. – Режим доступу: https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of- natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine- 73210. (дата звернення: 11.06.2024). 49. Loz Blain. Trillions of tons of buried hydrogen: Clean en- ergy gold rush begins (21.02.2024). [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: https://newatlas.com/energy/geologic-hydrogen-gold- rush/. (дата звернення: 05.06.2024). 50. Victoria Gill. The return of the ozone crisis: Why Earth’s atmospheric hole poses a huge threat (again) (30.05.2024). [Електронний ресурс]. – Режим дос- тупу: https://www.sciencefocus.com/nature/ozone- layer-environment. (дата звернення: 11.06.2024). 51. Koskinen P. E. P., Beck S. R., Orlygsson J., Puhakka J. A. (November 2008). «Ethanol and hydrogen production by two thermophilic, anaerobic bacteria isolated from Icelandic geothermal areas». Biotechnology and Bioen- gineering. 101 (4): 679–90. https://doi.org/10.1002/bit.21942. 52. Chris Greening. Soil Bacteria Discovery Could Allow Us to Produce Electricity From 'Thin Air' (09.03.2023). [Еле- ктронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.sci- encealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us- to-produce-electricity-from-thin-air. (дата звернення: 11.06.2024). REFERENCES 1. Vidnovluvani dgerela energii / Za zag. red. S. O. Kudryi. Kyiv: IVE NANU. 2020. 392 p. 2. Kudrya S. O. Netradicijni ta vidnovluvani dgerela ener- hii. Pidruch. Kyiv: NTUU KPI. 2012. 492 p. 3. Brown G., Mussett A. The Inaccessible Earth. London: George Allen@Unwin. 1981. 4. Allison I., Palmer D. Geology. McGraw-Hill Book Com- pany. 1980. 5. Semenenko N. P. Kislorodno-vodorodnaya model Zemli. Kyiv: Nauk. dumka. 1990. 248 p. 6. Prinzhofer A., Cisse Ch. S. T., Diallo A. B. Discovery of a large accumulation of natural hydrogen in Bourakebou- gou (Mali). International Journal of Hydrogen Energy. 2018. Vol. 43. Issue 42. Pp. 19315‒19326. https://doi.org/10.1016/j.ijhydene.2018.08.193. 7. Profesor Stepan Kudrya: Mi pracuvali nad vodnevimi technologijami she 30 rokiv tomu (10.02.2020. Avtor Yanina Tkachuk). [Electronic resourse]. – Access mode: https://kosatka.media/category/blog/news/professor- stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi- tehnologiyami-eshche-30-let-nazad. (date of applica- tion: 11.06.2024). 8. Blain Loz. Massive geothermal potential found offshore, where the Earth splits (19.02.2024). [Electronic re- sourse]. – Access mode: https://newatlas.com/en- ergy/offshore-geothermal-cgg. (date of application: 11.06.2024). 9. John W. Morgan and Edward Anders. Chemical compo- sition of Earth, Venus, and Mercury. Proc Natl Acad Sci USA. 1980 Dec; 77(12): 6973–6977. https://doi.org/10.1073/pnas.77.12.6973. 10. Larin V. N. Nasha Zemlia (proishogdenie, sostav, stroenie i razvitie iznachalno gidridnoj Zemli). M.: «Agar». 2005. 248 p. 11. Marakushev A. A. Proishogdenie i evolustija Zemli i dru- gih planet Solnechnoj sistemy. M.: Nauka. 1992. 203 p. 12. Marakushev A. A., Marakushev S. A. Proishogdenie I flu- idnaja evolustija Zemli. Prostranstvo i vremia. 2010. No 1. P. 98–118. [Electronic resourse]. – Access mode: https://www.researchgate.net/publica- tion/338015431_Proishozdenie_i_fluidnaa_evolu- cia_Zemli. (date of application: 11.06.2024). https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i5.2018.147474 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i5.2018.147474 https://doi.org/10.1126/science.aao3030 https://doi.org/10.1126/science.aao3030 https://doi.org/10.36296/1819-8058.2023.3(74)92-100 https://doi.org/10.36296/1819-8058.2023.3(74)92-100 https://doi.org/10.15407/visn2019.01.038 https://zenodo.org/search?q=metadata.creators.person_or_org.name%3A%22Larin+Nicolay%22 https://doi.org/10.5281/zenodo.5547009 https://zenodo.org/search?q=metadata.creators.person_or_org.name%3A%22Syvorotkin+Vladimir%22 https://doi.org/10.5281/zenodo.5547023 https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://newatlas.com/energy/geologic-hydrogen-gold-rush/ https://newatlas.com/energy/geologic-hydrogen-gold-rush/ https://www.sciencefocus.com/nature/ozone-layer-environment https://www.sciencefocus.com/nature/ozone-layer-environment https://doi.org/10.1002%2Fbit.21942 https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air https://doi.org/10.1016/j.ijhydene.2018.08.193 https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://kosatka.media/category/blog/news/professor-stepan-kudrya-my-rabotali-nad-vodorodnymi-tehnologiyami-eshche-30-let-nazad https://newatlas.com/energy/offshore-geothermal-cgg/ https://newatlas.com/energy/offshore-geothermal-cgg/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC350422/ https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC350422/ https://doi.org/10.1073/pnas.77.12.6973 120 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика 13. Skosar V. Yu. Energeticheskija i ekologicheskija sledstvija iz modeley Zemli s fluidnim metallicheskim yadrom. International scientific journal «Internauka». 2018. No 10(1). P. 15-23. [Electronic resourse]. – Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2018_10(1)__5 (date of application: 11.06.2024). 14. Fredrik Terfelt and Birger Schmitz. Asteroid break-ups and meteorite delivery to Earth the past 500 million years. PNAS. June 15. 2021. 118 (24) e2020977118. https://doi.org/10.1073/pnas.2020977118. 15. Gregory A. Brennecka et al. Astronomical context of So- lar System formation from molybdenum isotopes in me- teorite inclusions. Science. 2020. Vol. 370. Issue 6518. Pp. 837‒840. https://doi.org/10.1126/science.aaz8482. 16. Pallab Ghosh. New Horizons spacecraft 'alters theory of planet formation' (13 February 2020). [Electronic re- sourse]. – Access mode: https://www.bbc.com/news/science-environment- 51295365. (date of application: 11.06.2024). 17. Hiroshi Naraoka et al. Soluble organic molecules in sam- ples of the carbonaceous asteroid (162173) Ryugu. Sci- ence. 2023. Vol. 379. Issue 6634. https://doi.org/10.1126/science.abn9033. 18. Nakano H., Hirakawa N., Matsubara Y. et al. Precome- tary organic matter: A hidden reservoir of water inside the snow line. Sci Rep 10, 7755 (2020). https://doi.org/10.1038/s41598-020-64815-6. 19. Hain V. E. Ob osnovnih principah postroenija podlinno globalnoj modeli dinamiki Zemli. Geologija i geophisika. 2010. Vol. 51. No 6. P. 753‒760. 20. Cottaar S., Lekic V. Morphology of seismically slow lower-mantle structures. Geophysical Journal Interna- tional. 2016. Vol. 207. Issue 2. Pp. 1122–1136. https://doi.org/10.1093/gji/ggw324. 21. Hamed Gamal El Dien, Luc S. Doucet, Zheng-Xiang Li. Global geochemical fingerprinting of plume intensity suggests coupling with the supercontinent cycle. Nature Communications. 10, 5270 (2019). https://doi.org/10.1038/s41467-019-13300-4. 22. Luc S. Doucet, Zheng-Xiang Li, Richard E. Ernst, Uwe Kirscher, Hamed Gamal El Dien, Ross N. Mitchell. Cou- pled supercontinent–mantle plume events evidenced by oceanic plume record. Geology. 2019. https://doi.org/10.1130/G46754.1. 23. Maruyama; Santosh; Zhao. Superplume, superconti- nent, і post-perovskite: Mantle dynamis and anti-plate tectonics на Core-Mantle Boundary. Gondwana Re- search. 2007. Vol. 11. No. 1-2. Pp. 7‒37. https://doi.org/10.1016/j.gr.2006.06.003. 24. Qian Yuan, Michael Gurnis, Paul D. Asimow, Yida Li. A Giant Impact Origin for the First Subduction on Earth. Geophysical Research Letters. 2024. Vol. 51. Issue 9. e2023GL106723. https://doi.org/10.1029/2023GL106723. 25. Dobretsov N. L. Geologicheskie sledstvija termohimich- eskoj modeli plumov. Geologija i geophisika. 2008. Vol. 49. No 7. P. 587‒604. 26. Dobretsov N. L. Globalnaja geodinamicheskaja evolut- sija Zemli i globalnije gedinamicheskie modeli. Geologija i geophisika. 2010. Vol. 51. No 6. P. 761‒784. 27. Formation of Earth.s Core / D. C. Rubie, F. Nimmo, H. J. Melosh (2007). [Electronic resourse]. – Access mode: https://web.ar- chive.org/web/20131012015248/http://es.ucsc.edu/~f nimmo/website/treatise3.pdf (date of application: 05.06.2024). 28. Peter L. Olson, Zachary D. Sharp. Primordial Helium-3 Exchange Between Earth's Core and Mantle. Geochem- istry, Geophysics, Geosystems. 2022. Vol. 23. Issue 3. e2021GC009985. https://doi.org/10.1029/2021GC009985. 29. Jurong Zhang, Jian Lv, Hefei Li, Xiaolei Feng, Cheng Lu, Simon A. T. Redfern, Hanyu Liu, Changfeng Chen, and Yanming Ma. Rare Helium-Bearing Compound FeO2He Stabilized at Deep-Earth Conditions. Phys. Rev. Lett. 2018. 121, 255703. https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.121.255703. 30. Gilat A., Vol A. Degassing of primordial hydrogen and helium as the major energy source for internal terres- trial processes. Geoscience Frontiers. 2012. Vol. 3. Issue 6. Pp. 911‒921. https://doi.org/10.1016/j.gsf.2012.03.009. 31. Gintov O. B. Temporal sequence of geodynamic devel- opment processes in the territory of Ukraine from the Eoarchean to Anthropogen. Geophysical Journal. Vol. 39 No. 1 (2017). Pp. 17‒40. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v39i1.2017.94009. 32. Wu X., Collilieux X., Altamimi Z., Vermeersen B. L. A., Gross R. S., Fukumori I. Accuracy of the International Terrestrial Reference Frame origin and Earth expansion. Geophysical Research Letters. 2011. Vol. 38. Issue 13. https://doi.org/10.1029/2011GL047450. 33. Tagawa S., Sakamoto N., Hirose K. et al. Experimental evidence for hydrogen incorporation into Earth’s core. Nature Communications. 12, 2588 (2021). https://doi.org/10.1038/s41467-021-22035-0. 34. Bajgain S. K., Mookherjee M., Dasgupta R. Earth’s core could be the largest terrestrial carbon reservoir. Com- mun Earth Environ 2, 165 (2021). https://doi.org/10.1038/s43247-021-00222-7. 35. Jin Liu et. al. Iron-rich Fe–O compounds at Earth’s core pressures. The Innovation. 2022. Vol. 4, Issue 1. 100354. https://doi.org/10.1016/j.xinn.2022.100354. http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2018_10(1)__5 https://doi.org/10.1073/pnas.2020977118 https://doi.org/10.1126/science.aaz8482 https://www.bbc.com/news/science-environment-51295365 https://www.bbc.com/news/science-environment-51295365 https://doi.org/10.1126/science.abn9033 https://doi.org/10.1038/s41598-020-64815-6 https://doi.org/10.1093/gji/ggw324 https://doi.org/10.1038/s41467-019-13300-4 https://doi.org/10.1130/G46754.1. https://doi.org/10.1016/j.gr.2006.06.003 https://doi.org/10.1029/2023GL106723 https://web.archive.org/web/20131012015248/http:/es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf https://web.archive.org/web/20131012015248/http:/es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf https://web.archive.org/web/20131012015248/http:/es.ucsc.edu/~fnimmo/website/treatise3.pdf https://doi.org/10.1029/2021GC009985 https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.121.255703 https://doi.org/10.1016/j.gsf.2012.03.009 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i1.2017.94009 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i1.2017.94009 https://doi.org/10.1029/2011GL047450 https://doi.org/10.1038/s41467-021-22035-0 https://doi.org/10.1038/s43247-021-00222-7 https://doi.org/10.1016/j.xinn.2022.100354 121 Відновлювана енергетика. №3/2024 \| Гідро-воднева енергетика 36. Shestopalov V. M. On geological hydrogen. Geophysical Journal. Vol. 42 No. 6 (2020). PP. 3-35. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v42i6.2020.222278. 37. Anzellini S., Dewaele A., Mezouar M., Loubeyre P., Mor- ard G. Melting of Iron at Earth’s Inner Core Boundary Based on Fast X-ray Diffraction. Science. AAAS, 2013. Vol. 340. Issue 6131. Pp. 464‒466. https://doi.org/10.1126/science.1233514. 38. Plum mantiyniy. Goelogichniy slovnik. [Electronic re- sourse]. – Access mode: https://geodiction- ary.com.ua/node/4585. (date of application: 11.06.2024). 39. Lukin A. E. Sistema «superplum – glubokozalegajushie segmenti neftegazonosnih basseynov» – neischerpaemiy istochnik uglevodorodov. Goelogichniy zhurnal. 2015. No. 2. P. 7‒20. [Electronic resourse]. – Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2015_2_3. (date of application: 11.06.2024). 40. Tsvetkova T. A., Bugaenko I. V., Zaets L. N. Seysmich- eskaja vizualizatsija plumov i sverhglubinnih fluidov v mantii pod territoriey Ukraini. Geofiziceskij zhurnal. 2017. No. 4. Vol. 39. P. 42‒54. https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v39i4.2017.107506. 41. Ponomarenko, O., Gintov, O., & Stepanyuk, L. (2018). On the so-called “leukogranulite formation” and “greenlevada suite” of Early Precambrian of the Ukrain- ian Shield. Geofiziceskij zhurnal, 40(5), 47–70. https://doi.org/10.24028/gzh.0203- 3100.v40i5.2018.147474. 42. Tschauner O. et. al. Ice-VII inclusions in diamonds: Evi- dence for aqueous fluid in Earth’s deep mantle. Science. 2018. Vol. 359. Issue 6380. Pp. 1136‒1139. https://doi.org/10.1126/science.aao3030. 43. Kudrya S. O., Jatsenko L. V., Shinkarenko L. Ja., Tkal- enko M. D. Elektrolitichne virobnitsvo vodnu dlij vitrovodnevih stancij. Vidnovlyuvana energetica. 2023. No. 3. P. 92‒100. https://doi.org/10.36296/1819- 8058.2023.3(74)92-100. 44. Lukin A. E., Kryzhanivskyi Ye. I., Heyets V. M. On the prospects for increasing oil and gas production in Ukraine. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. No 1. https://doi.org/10.15407/visn2019.01.038. 45. Larin Nicolay. Constitution of Earth and Hydrogen En- ergy. Journal of Environmental Earth and Еnergy Study (JEEES). No. 3 (2021). Pp. 43‒61. https://doi.org/10.5281/zenodo.5547009. 46. Syvorotkin Vladimir. Hydrogen Degasation and Environ- mental Problems. Journal of Environmental Earth and Еnergy Study (JEEES). No. 4 (2021). P. 75‒90. https://doi.org/10.5281/zenodo.5547023. 47. Romanova Ks. Velicheznij zapas energii u nas pid nogami. U Francii znajshli najbilshi pokladi vodnu (04.12.2023). [Electronic resourse]. – Access mode: https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy- zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli- naybilshi-zalezhi-vodnyu. (date of application: 11.06.2024). 48. Taub B. World's Largest Deposit of Natural Hydrogen Gas Discovered In Albanian Mine (03.2024). [Electronic resourse]. – Access mode: https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of- natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine- 73210. (date of application: 11.06.2024). 49. Loz Blain. Trillions of tons of buried hydrogen: Clean energy gold rush begins (21.02.2024). [Electronic re- sourse]. – Access mode: https://newatlas.com/en- ergy/geologic-hydrogen-gold-rush/. (date of applica- tion: 05.06.2024). 50. Victoria Gill. The return of the ozone crisis: Why Earth’s atmospheric hole poses a huge threat (again) (30.05.2024). [Electronic resourse]. – Access mode: https://www.sciencefocus.com/nature/ozone-layer- environment. (date of application: 11.06.2024). 51. Koskinen P. E. P., Beck S. R., Orlygsson J., Puhakka J. A. (November 2008). «Ethanol and hydrogen production by two thermophilic, anaerobic bacteria isolated from Icelandic geothermal areas». Biotechnology and Bioen- gineering. 101 (4): 679–90. https://doi.org/10.1002/bit.21942. 52. Chris Greening. Soil Bacteria Discovery Could Allow Us to Produce Electricity From 'Thin Air' (09.03.2023). [Електронний ресурс]. – Access mode: https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery- could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air. (date of application: 11.06.2024). https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v42i6.2020.222278 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v42i6.2020.222278 https://doi.org/10.1016/j.epsl.2021.117329 https://doi.org/10.1016/j.epsl.2021.117329 https://geodictionary.com.ua/node/4585 https://geodictionary.com.ua/node/4585 http://nbuv.gov.ua/UJRN/geojur_2015_2_3 https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i4.2017.107506 https://dx.doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i4.2017.107506 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i5.2018.147474 https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v40i5.2018.147474 https://doi.org/10.1126/science.aao3030 https://doi.org/10.1126/science.aao3030 https://doi.org/10.36296/1819-8058.2023.3(74)92-100 https://doi.org/10.36296/1819-8058.2023.3(74)92-100 https://doi.org/10.15407/visn2019.01.038 https://zenodo.org/search?q=metadata.creators.person_or_org.name%3A%22Larin+Nicolay%22 https://doi.org/10.5281/zenodo.5547009 https://zenodo.org/search?q=metadata.creators.person_or_org.name%3A%22Syvorotkin+Vladimir%22 https://doi.org/10.5281/zenodo.5547023 https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://focus.ua/uk/technologies/610479-velichezniy-zapas-energiji-u-nas-pid-nogami-u-franciji-znayshli-naybilshi-zalezhi-vodnyu https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://www.iflscience.com/worlds-largest-deposit-of-natural-hydrogen-gas-discovered-in-albanian-mine-73210 https://newatlas.com/energy/geologic-hydrogen-gold-rush/ https://newatlas.com/energy/geologic-hydrogen-gold-rush/ https://www.sciencefocus.com/nature/ozone-layer-environment https://www.sciencefocus.com/nature/ozone-layer-environment https://doi.org/10.1002%2Fbit.21942 https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air https://www.sciencealert.com/soil-bacteria-discovery-could-allow-us-to-produce-electricity-from-thin-air
id	veorgua-article-476
institution	Vidnovluvana energetika
keywords_txt_mv	keywords
language	Ukrainian
last_indexed	2026-07-19T01:13:59Z
publishDate	2024
publisher	Institute of Renewable Energy National Academy of Sciences of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	veorgua/b3/42fa5f86d632e9ccfbfbc543b6f343b3.pdf
spelling	veorgua-article-4762026-07-18T06:32:20Z SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Skosar , V. ecological crisis; the internal structure of the Earth; hydrogen degassing of the Earth; geologi-cal hydrogen; promising technologies of renewable energy. екологічна криза; внутрішня структура Землі; воднева дегазація Землі; геологічний водень; перс-пективні технології відновлюваної енергетики. The article is devoted, firstly, to the systematization of new cosmogonic, geological data about our planet and its energy resources, about hydrogen degassing and climatic anomalies. The study of the fundamental aspect is necessary for a better understanding of the prospects of renewable energy, to overcome the environmental crisis. Secondly, the article is devoted to the search for geological hydrogen, new developments in the field of renewable energy. It is recommended to conduct research on ecosystems with hydrogen bacteria in order to develop ways to reduce hydrogen emissions into the atmosphere, gen-erate electricity from natural hydrogen, and obtain biomass. Стаття присвячена, по-перше, систематизації нових космогонічних, геологічних даних про нашу планету та її енергетичні ресурси, про водневу дегазацію і кліматичні аномалії. Дослідження фундаментального аспекту необхідне для кращого розуміння перспектив відновлюваної енергетики, для подолання екологічної кризи. По-друге, стаття присвячена питанням пошуку геологічного водню, а також новим розробкам у галузі відновлюваної енергетики. Рекомендовано проводити дослідження екосистем з водневими бактеріями з метою розробки способів зменшення викидів водню в атмосферу, генерації електрики з природного водню, отримання біомаси. Institute of Renewable Energy National Academy of Sciences of Ukraine 2024-09-29 Article Article application/pdf https://ve.org.ua/index.php/journal/article/view/476 10.36296/1819-8058.2024.3(78).110-121 Vidnovluvana energetika ; No. 3(78) (2024): Scientific and applied Journal renewable energy ; 110-121 Возобновляемая энергетика; ##issue.no## 3(78) (2024): Scientific and applied Journal renewable energy ; 110-121 Відновлювана енергетика; № 3(78) (2024): Науково-прикладний журнал Відновлювана енергетика; 110-121 2664-8172 1819-8058 10.36296/1819-8058.2024.3(78) uk https://ve.org.ua/index.php/journal/article/view/476/385 Copyright (c) 2024 V. Skosar https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0
spellingShingle	ecological crisis the internal structure of the Earth hydrogen degassing of the Earth geologi-cal hydrogen promising technologies of renewable energy. Skosar , V. SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title	SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title_alt	ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
title_full	SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title_fullStr	SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title_full_unstemmed	SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title_short	SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY
title_sort	some problems of hydrogen energy
topic	ecological crisis the internal structure of the Earth hydrogen degassing of the Earth geologi-cal hydrogen promising technologies of renewable energy.
topic_facet	ecological crisis the internal structure of the Earth hydrogen degassing of the Earth geologi-cal hydrogen promising technologies of renewable energy. екологічна криза внутрішня структура Землі воднева дегазація Землі геологічний водень перс-пективні технології відновлюваної енергетики.
url	https://ve.org.ua/index.php/journal/article/view/476
work_keys_str_mv	AT skosarv someproblemsofhydrogenenergy AT skosarv deâkíproblemivodnevoíenergetiki

SOME PROBLEMS OF HYDROGEN ENERGY

Репозитарії

Схожі ресурси