ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Saved in:
| Date: | 2026 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
ДКС Центр
2026
|
| Online Access: | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10299 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Agrosvit |
| Download file: |  |
Institution
Agrosvit| _version_ | 1867479085685407744 |
|---|---|
| author | Вініченко, І. І. Дідур, К. М. |
| author_facet | Вініченко, І. І. Дідур, К. М. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "І. І. Вініченко",
"institution": null
},
{
"author": "К. М. Дідур",
"institution": null
}
] |
| author_sort | Вініченко, І. І. |
| baseUrl_str | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-06-08T07:46:11Z |
| doi_str_mv | 10.32702/2306-6792.2026.10.58 |
| first_indexed | 2026-06-09T01:00:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
58
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
УДК 338.43:664:502.131.1(477)
І. І. Вініченко,
д. е. н., професор, завідувач кафедри економіки,
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9527-1625
К. М. Дідур,
к. е. н., докторант кафедри економіки,
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8489-0308
ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ
ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ
ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
DOI: 10.32702/2306-6792.2026.10.58
I. Vinichenko,
Doctor of Economic Sciences, Head at the Department of Economics,
Dnipro State Agrarian and Economic University
K. Didur,
PhDinEconomics, Doctoral candidateof the Department of Economics,
Dnipro State Agrarian and Economic University
INTEGRATION OF AGRIBUSINESS AND CIRCULAR TRANSFORMATION OF THE FOOD
INDUSTRY AS FACTORS OF STRENGTHENING FOOD SECURITY OF UKRAINE
У роботі досліджено взаємозв'язок інтеграційних процесів в агробізнесі та циркулярної трансформації харчової
промисловості в контексті зміцнення продовольчої безпеки України. Розкрито економічну природу інтеграції як
форми інституційного узгодження виробничих, переробних і збутових ланцюгів, що зменшує транзакційні витрати
та мінімізує логістично-організаційні розриви в агропродовольчій системі. Обгрунтовано, що в умовах воєнної та
структурної нестабільності інтегровані моделі господарювання виконують не лише функцію підвищення ефектив-
ності, а й стабілізаційну роль щодо забезпечення безперервності продовольчих потоків.
Окрему увагу приділено циркулярній трансформації харчової промисловості як етапу поглиблення ресурсної
ефективності агропродовольчої системи. Доведено, що перехід від лінійної моделі виробництва до замкнених циклів
використання ресурсів сприяє скороченню втрат сировини, підвищенню рівня її повторного залучення у виробничі
процеси та формуванню додаткових джерел доданої вартості. Обгрунтовано, що циркулярні практики набувають
економічного змісту як механізм ендогенного розширення ресурсного потенціалу агропродовольчого сектору, зміню-
ючи співвідношення між первинним виробництвом і вторинним використанням побічних потоків.
Встановлено, що поєднання інтеграційної та циркулярної логіки формує більш складну архітектуру агропродо-
вольчого сектору, в якій ефекти зниження витрат, оптимізації ресурсних потоків та підвищення стійкості проявля-
ються на рівні всієї системи створення вартості, а не окремих підприємств. Поряд із цим зафіксовано збереження
структурної диференціації між великими інтегрованими агропромисловими структурами та малими виробниками,
що обмежує інклюзивність трансформаційних процесів і формує нерівномірність доступу до інфраструктури, тех-
нологій та фінансових ресурсів.
АГРОСВІТ № 10, 2026
59
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
Глобальна динаміка розвитку продоволь-
чих систем упродовж останнього десятиліття
радикально змінила підходи до осмислення
продовольчої безпеки. Поступове відход-
ження від парадигми, орієнтованої переваж-
но на нарощування обсягів виробництва, суп-
роводжується зміщенням аналітичного ак-
центу у площину стійкості, адаптивності та
внутрішньої узгодженості агропродовольчих
систем. Сукупність воєнних конфліктів, лог-
істичних збоїв, нестабільності світових
ринків і ресурсних обмежень виявила струк-
Підтверджено, що зміцнення продовольчої безпеки України в сучасних умовах визначається не лише технологі-
чною модернізацією виробництва, а й рівнем зрілості інституційного середовища, здатного забезпечити узгодження
інтеграційних і циркулярних трансформацій у межах єдиної агропродовольчої системи. Саме тому ключове значен-
ня набуває не сам факт впровадження окремих рішень, а ступінь їх системної взаємопов'язаності, що визначає реаль-
ну здатність сектору адаптуватися до ресурсних, логістичних та безпекових обмежень.
The study examines the interrelationship between integration processes in agribusiness and the circular
transformation of the food industry in the context of strengthening Ukraine's food security. The economic nature of
integration is revealed as a form of institutional coordination of production, processing, and distribution chains, which
reduces transaction costs and minimizes logistical and organizational gaps within the agri-food system. It is substantiated
that under conditions of wartime and structural instability, integrated business models perform not only an efficiency-
enhancing function but also a stabilizing role in ensuring the continuity of food flows.
Particular attention is given to the circular transformation of the food industry as a stage of deepening resource
efficiency within the agri-food system. It is demonstrated that the transition from a linear production model to closed-
loop resource utilization contributes to reducing raw material losses, increasing their reintegration into production
processes, and generating additional sources of value added. Circular practices are substantiated as an economic
mechanism of endogenous expansion of the resource potential of the agri-food sector, reshaping the relationship between
primary production and secondary utilization of by-products.
It is established that the combination of integration and circular logics forms a more complex architecture of the
agri-food sector, in which the effects of cost reduction, optimization of resource flows, and increased resilience emerge
at the level of the entire value-creation system rather than individual enterprises. At the same time, the persistence of
structural differentiation between large integrated agro-industrial structures and small producers is identified, which
limits the inclusiveness of transformation processes and creates uneven access to infrastructure, technologies, and financial
resources.
It is confirmed that strengthening Ukraine's food security under current conditions is determined not only by
technological modernization of production but also by the maturity of the institutional environment capable of ensuring
the coordination of integration and circular transformations within a unified agri-food system. In this context, decisive
importance is attributed not to the mere implementation of individual solutions, but to the degree of their systemic
interconnectedness, which determines the actual capacity of the sector to adapt to resource, logistical, and security
constraints.
Ключові слова: агропромислова інтеграція, агробізнес, інтеграційні форми господарюван-
ня, інтеграційні процеси, конкурентоспроможність підприємств, переробна промисловість,
продовольча безпека, циркулярна економіка, харчова промисловість, ефективність.
Key words: agro-industrial integration, agribusiness, integration forms of management,
integration processes, competitiveness of enterprises, food industry, food security, circular economy,
processing industry, efficiency.
турну вразливість навіть тих економік, які де-
монстрували високі виробничі результати,
але зберігали фрагментованість ланцюгів
створення вартості та технологічну інерцій-
ність.
Для України зазначені виклики набувають
особливої гостроти через поєднання зовнішніх
і внутрішніх дестабілізуючих факторів. Втрата
частини виробничого потенціалу, руйнування
інфраструктури, трансформація експортно-
логістичних маршрутів і зростання вартості ре-
сурсів суттєво ускладнюють функціонування
агропродовольчого сектору. Поряд із цим,
60
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
внутрішня структурна неоднорідність, що про-
являється у розриві між первинним виробниц-
твом, переробкою та збутом, зумовлює втрати
доданої вартості та обмежує здатність систе-
ми до оперативної адаптації. За таких умов про-
довольча безпека перестає визначатися вик-
лючно кількісними параметрами виробництва і
дедалі більше залежить від якості організації
економічних зв'язків, ефективності викорис-
тання ресурсів та рівня інтегрованості агропро-
довольчих ланцюгів.
Загострення воєнних, ресурсних і логістич-
них обмежень актуалізує проблему формуван-
ня такої моделі функціонування агропродо-
вольчої системи, яка забезпечувала б узгод-
женість між її основними елементами та змен-
шення втрат на всіх стадіях руху продукції.
Інтеграція агробізнесу та циркулярна транс-
формація харчової промисловості набувають
статусу ключових напрямів структурної пере-
будови, здатних впливати не лише на ефек-
тивність виробництва, але й на стабільність про-
довольчого забезпечення.
Інтеграційні процеси розглядаються як ме-
ханізм подолання дисбалансів між окремими
ланками агропродовольчого ланцюга, знижен-
ня транзакційних витрат і підвищення узгодже-
ності виробничо-збутових процесів. Водночас,
циркулярна трансформація змінює характер
використання ресурсів, орієнтуючи економіч-
ну діяльність на мінімізацію втрат, повторне
залучення побічних продуктів та розширення
внутрішніх джерел формування доданої вар-
тості. Проблемне поле формується на перетині
зазначених процесів, оскільки їх поєднання
здатне створювати системний ефект, але вод-
ночас супроводжується низкою інституційних,
інвестиційних та організаційних обмежень.
Наявність структурної диференціації між
великими інтегрованими структурами та мали-
ми виробниками, нерівномірність доступу до
інфраструктури, технологій і фінансових ре-
сурсів, а також фрагментарність інституційно-
го середовища ускладнюють реалізацію потен-
ціалу інтеграційно-циркулярних трансфор-
мацій. За таких умов виникає науково-практич-
на проблема визначення економічних ме-
ханізмів узгодження інтеграційних і циркуляр-
них процесів як чинників зміцнення продоволь-
чої безпеки України, що потребує поглиблено-
го теоретичного обгрунтування та емпірично-
го аналізу.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Інтенсифікація структурних зрушень в аг-
ропродовольчих системах, зумовлена по-
єднанням воєнних, ресурсних і логістичних об-
межень, актуалізує необхідність переосмис-
лення механізмів забезпечення їх стійкості,
причому аналітичний фокус поступово змі-
щується від оцінювання виробничих пара-
метрів до дослідження внутрішньої узгодже-
ності економічних зв'язків, характеру ресур-
сокористування та здатності системи до
відтворення у змінених умовах функціонуван-
ня. У науковому полі дедалі чіткіше просте-
жується зближення досліджень інтеграційних
процесів і циркулярної трансформації, взає-
модія яких розглядається крізь призму фор-
мування нових конфігурацій агропродоволь-
чих ланцюгів із підвищеним рівнем коорди-
нації та замкненості потоків.
Проблематика інтеграційних процесів в аг-
рарному секторі та їх впливу на ефективність
функціонування агропродовольчих систем по-
слідовно розробляється у вітчизняній еконо-
мічній науці як у площині інституційних транс-
формацій, так і в контексті структурної модер-
нізації галузі. У працях В. Я. Месель-Веселяка
акцент зміщено на дослідження трансформа-
ційних зрушень аграрного сектору в умовах
глобалізаційного тиску, де організаційно-еко-
номічна інтеграція постає не лише як форма
координації господарських зв'язків, а як ме-
ханізм формування стійких конкурентних пе-
реваг аграрних структур [4]. Паралельно, у на-
укових напрацюваннях П. Т. Саблука продо-
вольча безпека розглядається як комплексна
системна характеристика національної еконо-
міки, детермінована взаємодією інституційних,
структурних і відтворювальних чинників. У цьо-
му підході особливого значення набуває узгод-
женість агропродовольчої системи, її здатність
до адаптації та підтримання стабільності у па-
раметрах забезпечення населення продоволь-
ством [5].
Паралельно формується науковий дискурс
щодо циркулярної економіки як нової моделі
ресурсокористування. У дослідженнях В. В. Гу-
рочкіної та М. С. Будзинської обгрунтовуєть-
ся потенціал циркулярних підходів для підви-
щення ефективності промислових підприємств,
зокрема через скорочення втрат і повторне ви-
користання ресурсів [1]. Подальше поглиблен-
ня цієї тематики представлено у роботах
Л. Капранової та О. В. Коваленка, Л. М. Ящен-
ка, де циркулярна економіка розглядається як
інструмент післявоєнного відновлення та ме-
ханізм зменшення продовольчих втрат у агро-
продовольчому секторі [2, 3].
Міжнародний науковий дискурс доповнює
зазначені підходи, розширюючи їх у контексті
АГРОСВІТ № 10, 2026
61
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
глобальних трансформацій продовольчих сис-
тем. Аналітичні звіти FAO та OECD акценту-
ють увагу на необхідності поєднання інституц-
ійних реформ, технологічних інновацій і ефек-
тивного управління ресурсами для забезпечен-
ня стійкості агропродовольчих систем [7, 10].
Концептуальні засади циркулярної економіки
як нової парадигми розвитку обгрунтовані у
роботі M. Geissdoerfer та співавторів, де під-
креслюється її системний характер і здатність
трансформувати традиційні виробничі моделі
[8]. У свою чергу, підхід глобальних ланцюгів
доданої вартості, розроблений G. Gereffi та
іншими дослідниками, дозволяє інтерпретува-
ти інтеграційні процеси як форму включення
економічних агентів у складні мережі створен-
ня вартості з різними рівнями координації та
контролю [9].
Попри значну кількість наукових напрацю-
вань, питання узгодження інтеграційних про-
цесів в агробізнесі та циркулярної трансфор-
мації харчової промисловості у контексті про-
довольчої безпеки залишаються недостатньо
систематизованими. Існуючі дослідження зде-
більшого розглядають зазначені процеси ізо-
льовано, що обмежує розуміння їх взаємодії та
сукупного впливу на стійкість агропродоволь-
чої системи.
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Інтеграційні процеси в агробізнесі та цир-
кулярні зміни у харчовій промисловості доціль-
но розглядати не як відокремлені явища, а як
взаємопов'язані елементи ширшої трансфор-
мації агропродовольчого сектору. Аналітична
увага зосереджується на характері поєднання
організаційних форм інтеграції з практиками
замкненого використання ресурсів і на на-
слідках такої взаємодії для продовольчої без-
пеки.
Реалізація поставленої мети передбачає ви-
рішення взаємопов'язаних завдань:
— розкрити економічну природу інтегра-
ційних процесів в агробізнесі з урахуванням
інституційних, системно-економічних і мере-
жевих підходів;
— проаналізувати особливості циркулярної
трансформації харчової промисловості як ме-
ханізму підвищення ресурсної ефективності та
зниження втрат у виробничо-збутових ланцю-
гах;
— ідентифікувати структурні обмеження
функціонування агропродовольчої системи
України, пов'язані з логістичною розривністю,
інституційною фрагментацією та нерівномір-
ністю доступу до ресурсів;
— оцінити синергетичні ефекти поєднан-
ня інтеграційних і циркулярних процесів у
контексті формування доданої вартості та
підвищення стійкості агропродовольчих лан-
цюгів;
— визначити ризики посилення структур-
ної диференціації між різними групами вироб-
ників у процесі впровадження інтеграційно-
циркулярних моделей;
— обгрунтувати роль інституційного се-
редовища у забезпеченні узгодженості
трансформаційних процесів та розширенні
доступу суб'єктів господарювання до нових
організаційно-економічних форм функціо-
нування.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
Функціонування агропродовольчого секто-
ру в умовах зростаючої нестабільності дедалі
менше визначається окремими виробничими
показниками і дедалі більше залежить від ха-
рактеру організації економічних зв'язків між
його складовими. Посилення логістичних
збоїв, ресурсних обмежень і цінової волатиль-
ності актуалізує необхідність переходу до
більш узгоджених моделей взаємодії, здатних
забезпечувати безперервність руху продукції
та ресурсів у межах системи. Інтеграційні про-
цеси в агробізнесі доцільно інтерпретувати
значно ширше, ніж традиційне вертикальне по-
єднання стадій "виробництво — переробка —
збут". Більш адекватним сучасним умовам виг-
лядає трактування інтеграції як формування
цілісних агропродовольчих екосистем, у межах
яких відбувається узгодження матеріальних,
фінансових та інформаційних потоків, а також
зменшення структурних розривів між окреми-
ми сегментами ланцюга створення вартості.
Йдеться про перехід від фрагментованої моделі
функціонування сектору до мережевої конфі-
гурації з високим рівнем внутрішньої коорди-
нації. Теоретичне підгрунтя підходу формуєть-
ся на перетині кількох наукових традицій. У
межах неоінституційної економіки, насамперед
у працях Олівера Вільямсона, інтеграція розг-
лядається як відповідь на високі транзакційні
витрати та невизначеність ринкового середови-
ща. Ієрархічні та гібридні форми організації
дозволяють зменшити витрати на укладання і
контроль контрактів, уникнути опортуністич-
ної поведінки та стабілізувати взаємодію між
економічними агентами. Для аграрного секто-
ру, де виробничі цикли є тривалими, а за-
лежність від природних факторів — високою,
подібні механізми набувають особливої ваги
[11].
62
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
Системно-економічний підхід доповнює
інституційну оптику, акцентуючи увагу на
ефекті синхронізації потоків. Узгоджене фун-
кціонування виробництва, зберігання, перероб-
ки і дистрибуції дозволяє зменшити часові лаги,
уникнути перевиробництва на одних етапах та
дефіциту на інших, а також мінімізувати втра-
ти продукції. У продовольчій сфері подібна
синхронізація безпосередньо трансформуєть-
ся у параметри фізичної доступності продо-
вольства.
Окремий аналітичний вимір формує кон-
цепція глобальних та регіональних ланцюгів
доданої вартості (GVC), розроблена, зокрема,
Г. Джереффі. У її межах інтеграція трактуєть-
ся як включення економічних агентів у більш
складні мережі створення вартості з вищим
рівнем координації та контролю. Для України
проблема полягає не лише у включеності до
глобальних ланцюгів, а й у внутрішній розірва-
ності національного агропродовольчого про-
стору, де значна частина доданої вартості втра-
чається через слабкість зв'язків між первинним
виробництвом і переробкою [9].
Емпірична структура аграрного сектору
України формується під впливом виразної
організаційної неоднорідності: поряд із вели-
кими вертикально інтегрованими агрохолдин-
гами функціонує значний масив малих і се-
редніх виробників, для яких доступ до повноц-
інних ланцюгів створення вартості часто зали-
шається фрагментарним. Великі компанії, як
правило, контролюють декілька послідовних
ланок — від вирощування сировини до збері-
гання, логістики, переробки та експорту, що
дозволяє їм знижувати транзакційні витрати,
швидше адаптуватися до зовнішніх шоків і ут-
римувати більш стабільну якість продукції.
Натомість, дрібні виробники нерідко залиша-
ються прив'язаними до локальних ринків збу-
ту, працюють із недостатньо розвиненою
складською та холодильного інфраструктурою
й продають продукцію через посередників,
втрачаючи частину потенційного доходу. Особ-
ливо помітною така асиметрія є у виробництві
молока, овочів, фруктів та картоплі, де домо-
господарства населення традиційно забезпечу-
ють вагому частку внутрішньої пропозиції.
Попри значні обсяги виробництва, значна час-
тина продукції не проходить повний цикл ко-
мерціалізації через обмежений доступ до сер-
тифікації, стандартизованого пакування, охо-
лодження та організованих каналів збуту. На
практиці це означає, що виробник може отри-
мати врожай, але не мати можливості реалізу-
вати його у найбільш вигідний період або дос-
тавити продукцію до переробника без втрати
якості. У результаті, частина продукції про-
дається за зниженими цінами, частина спрямо-
вується на самоспоживання, а частина фактич-
но втрачається [1].
Проблема втрат на до- та післязбиральних
етапах в українських умовах має системний
характер. Для овочевої продукції, ягід,
фруктів і молока втрати виникають через не-
стачу сучасних овочесховищ, холодильних
потужностей, сортувальних центрів, належно-
го пакування та стабільної транспортної лог-
істики. В умовах повномасштабної війни заз-
начені проблеми суттєво посилилися: руйну-
вання складських приміщень, дефіцит пально-
го у критичні періоди, подорожчання переве-
зень, блокування або перевантаження окре-
мих транспортних маршрутів і зміна географії
експорту збільшили витрати на доставку та
підвищили ризики псування продукції. Логі-
стичний фактор став одним із ключових обме-
жень функціонування агропродовольчої сис-
теми. До 2022 року значна частина товарних
потоків була орієнтована на відносно стабільні
експортні маршрути через морські порти.
Після їх часткового блокування аграрний сек-
тор був змушений оперативно переорієнтову-
ватися на залізничну, автомобільну та річко-
ву логістику, що супроводжувалося зростан-
ням транспортних витрат, часових затримок
та зниженням оборотності товарних запасів.
Для великих інтегрованих структур адаптація
відбувалася швидше завдяки наявності влас-
них логістичних підрозділів, доступу до фінан-
сування та довгостроковим контрактам. Для
малих виробників такі зміни нерідко означа-
ли втрату частини ринку або вимушене скоро-
чення виробництва.
Практичний вимір інтеграції в українських
умовах набуває декількох конкретних форм.
По-перше, вертикальна інтеграція дозволяє
підприємствам поєднувати виробництво сиро-
вини, переробку та дистрибуцію в межах єди-
ного бізнес-циклу. Подібна модель особливо
поширена у зерновому, олійному, птахівничо-
му та частково молочному сегментах. Економ-
ічний ефект проявляється у зниженні залеж-
ності від зовнішніх контрагентів, кращому кон-
тролі витрат та стабільнішому плануванні гро-
шових потоків.
По-друге, зростає роль контрактних моде-
лей співпраці між виробниками та переробни-
ми підприємствами. У сегментах молока, цук-
рового буряку, овочів для переробки та птахі-
вництва контракти створюють передбачуваніші
умови збуту й частково знижують цінову не-
АГРОСВІТ № 10, 2026
63
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
визначеність. Для виробника це означає вищу
прогнозованість доходу, а для переробника —
стабільність постачання сировини необхідної
якості.
По-третє, дедалі більшого значення набу-
вають локальні та регіональні продовольчі си-
стеми. В умовах порушення міжнародної логіс-
тики коротші ланцюги постачання виявилися
більш стійкими до транспортних ризиків і менш
залежними від глобальних цінових коливань.
Локальні канали реалізації, фермерські коопе-
ративи, регіональні торговельні мережі та прямі
продажі дозволяють частково утримувати до-
дану вартість на місцевому рівні та знижувати
логістичне навантаження.
Окремий напрям трансформації пов'язаний
із цифровізацією агропродовольчих ланцюгів.
Використання систем управління запасами,
GPS-моніторингу перевезень, цифрового доку-
ментообігу, платформ електронної торгівлі та
інструментів простежуваності продукції по-
ступово зменшує інформаційні розриви між
учасниками ринку. Для України така цифрові-
зація набуває не лише комерційного, а й стра-
тегічного значення, оскільки дозволяє швидше
реагувати на перебої постачання, перенаправ-
ляти потоки продукції та підвищувати про-
зорість ринку.
Вплив інтеграції на продовольчу безпеку
проявляється через декілька практичних ме-
ханізмів. Координація між виробництвом,
зберіганням, переробкою та логістикою
зменшує фізичні втрати продукції, стабілізує
товарну пропозицію та стримує надмірні ко-
ливання цін. Водночас, надмірна концентра-
ція ринку створює інший тип ризиків — по-
силення залежності окремих сегментів від
обмеженого кола великих операторів. За
відсутності збалансованої конкурентної пол-
ітики така концентрація може посилювати
диспропорції між великими та малими вироб-
никами, обмежуючи доступ останніх до
фінансових ресурсів, логістики та каналів
реалізації [2].
Зараз в нашій державі інтеграційні проце-
си набувають особливого значення не лише
як інструмент підвищення ефективності, а як
механізм адаптації агропродовольчої систе-
ми до умов високої нестабільності. Руйнуван-
ня інфраструктури, територіальна фрагмен-
тація виробництва, дефіцит інвестицій та зро-
стання операційних витрат посилюють потре-
бу у більш скоординованій моделі функціо-
нування сектору. Разом з тим, організаційна
інтеграція сама по собі не усуває проблему
ресурсної неефективності. Навіть за налагод-
жених ланцюгів постачання зберігаються
значні втрати сировини, енергії, побічної про-
дукції та відходів. Через це логіка подальшої
модернізації агропродовольчої системи зако-
номірно виводить до необхідності переходу
від лінійної моделі виробництва до циркуляр-
ної, у межах якої питання інтеграції по-
єднується з більш ефективним використан-
ням ресурсів, повторним залученням по-
бічних потоків та зниженням втрат у харчовій
промисловості.
Переорієнтація на циркулярні принципи
змінює архітектуру використання ресурсів у
агропродовольчій системі. Лінійна модель, у
межах якої виробництво супроводжується на-
копиченням відходів і втрат, втрачає економіч-
ну раціональність за умов ресурсних обмежень,
енергетичної нестабільності та зростання вар-
тості сировини. Натомість формується замкне-
на конфігурація матеріальних потоків, де
побічні продукти та відходи інтегруються у ви-
робничі цикли як повноцінні фактори вироб-
ництва. Економічна сутність циркулярності
полягає у відновленні вартості, яка втрачаєть-
ся на різних стадіях виробничо-збутового лан-
цюга. Відбувається трансформація самої струк-
тури витрат: частина ресурсів, що раніше спи-
сувалася як втрати, набуває статусу додатко-
вого джерела доходу. У такому вимірі цирку-
лярні практики виконують функцію ендогенно-
го розширення ресурсної бази агропродоволь-
чої системи, підвищуючи її автономність і адап-
тивність.
Аграрний сектор України генерує значні
обсяги органічних залишків — рослинних
решток, відходів тваринництва, побічних
продуктів переробки зерна, олійних куль-
тур, м'яса та молока. За оцінками Продо-
вольчої та сільськогосподарської органі-
зації ООН (FAO), близько третини світово-
го продовольства втрачається або марнуєть-
ся, що супроводжується масштабними втра-
тами земельних, водних та енергетичних ре-
сурсів [6]. Для економік із потужним аграр-
ним сектором саме післязбиральні втрати та
неефективність переробки формують один із
ключових бар'єрів підвищення результатив-
ності функціонування системи. Українська
специфіка посилює значення циркулярних
підходів через поєднання логістичних роз-
ривів і технологічної нерівномірності роз-
витку переробних потужностей. Частина
біомаси, яка потенційно могла б бути залу-
чена у вторинний економічний обіг, фактич-
но втрачається, що означає не лише недоот-
риману додану вартість, але й зниження за-
64
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
гальної ефективності ресурсокористування.
Навіть часткове повернення таких потоків у
виробничі цикли здатне істотно змінити па-
раметри енергетичної та ресурсної самодо-
статності агропродовольчого сектору, ство-
рюючи передумови для його більш стійкого
функціонування в умовах зовнішніх обме-
жень.
Технологічна циркулярна трансформація у
харчовій промисловості України вже не вигля-
дає як абстрактна концепція — вона поступо-
во матеріалізується у конкретних виробничих
рішеннях, хоча й нерівномірно за масштабами
підприємств і регіонів. Найбільш відчутні зру-
шення спостерігаються у сфері біоенергетики.
Великі тваринницькі комплекси та окремі пе-
реробні підприємства інтегрують біогазові ус-
тановки, використовуючи гній, силосні залиш-
ки або відходи переробки як сировину для ге-
нерації енергії. У практичному вимірі йдеться
не лише про утилізацію відходів, а про частко-
ве заміщення дорогих енергоресурсів, особли-
во в умовах воєнної нестабільності енергопос-
тачання. Для підприємства це означає меншу
залежність від зовнішніх постачальників газу
та електроенергії, стабільніший виробничий
цикл і можливість планування витрат у довшо-
му горизонті.
Менш капіталомісткі, але значно ширше
поширені рішення пов'язані з поверненням
органічних залишків у виробничий обіг. Рос-
линні рештки, відходи переробки, органічні
фракції харчового виробництва дедалі частіше
використовуються як органічні добрива. У
нинішніх умовах, коли імпорт мінеральних доб-
рив подорожчав і став менш передбачуваним,
подібні практики набувають не лише екологіч-
ного, а й суто економічного сенсу. Господар-
ства, які мають доступ до власної сировини для
органічного удобрення, отримують додаткову
стійкість до цінових коливань на глобальних
ринках.
Окремий пласт змін стосується переробки
побічних продуктів. У цукровій, борошно-
мельній, молочній галузях давно існували тех-
нологічні рішення щодо використання жому,
висівок, сироватки, однак нині спостерігаєть-
ся їх поступове переосмислення як джерела
доданої вартості. Сироватка трансформується
у білкові концентрати, жом — у кормові ком-
поненти або сировину для біоенергетики, висі-
вки — у функціональні інгредієнти для харчо-
вої промисловості. Виробник у такій моделі
перестає розглядати побічний продукт як
відхід і починає працювати з ним як із окремим
ринковим ресурсом.
Більш складні технологічні рішення, пов'я-
зані з глибокою переробкою сировини, поки що
зосереджені переважно у великих компаніях
або експортно орієнтованих сегментах. Йдеть-
ся про вилучення білків, амінокислот, біоактив-
них компонентів, створення нових інгредієнтів
з підвищеною доданою вартістю. Для України
розвиток таких напрямів стримується високою
вартістю обладнання та обмеженим доступом
до довгострокового фінансування, однак
навіть поодинокі приклади демонструють по-
тенціал переходу від сировинної моделі до
більш складної структури виробництва. Про-
блема продовольчих втрат у цьому контексті
набуває цілком прикладного змісту. Втрати
виникають не лише через відсутність техно-
логій, а через розрив між окремими ланками —
виробництвом, зберіганням, транспортуванням
і переробкою.
Економічна логіка циркулярності в украї-
нських реаліях проявляється досить прагма-
тично: зменшення втрат означає фактичне
збільшення пропозиції без додаткових витрат
на землю, насіння, енергію чи воду. Для під-
приємства це трансформується у зниження со-
бівартості одиниці продукції та більш стійку
фінансову модель. На рівні ринку — у пом'як-
шення дефіцитів і менш різкі цінові коливання.
Водночас, доступ до циркулярних рішень роз-
поділений нерівномірно. Великі інтегровані
компанії мають фінансові ресурси для інвесту-
вання у біогаз, глибоку переробку або цифрові
системи управління потоками. Малі виробни-
ки часто обмежені у таких можливостях і зму-
шені діяти у короткому фінансовому циклі, що
знижує їхню здатність інвестувати у довгост-
рокові рішення. У результаті виникає ризик
посилення структурної диференціації: ті, хто
вже інтегрований і капіталізований, швидше
переходять до циркулярних моделей, тоді як
інші залишаються у лінійній логіці з вищими
втратами [3].
Реалії функціонування агропродовольчого
сектору України формують для циркулярної
трансформації специфічну траєкторію розвит-
ку, у якій економічна доцільність поєднується
з суттєвими обмеженнями її масштабування.
Визначальним чинником у цьому процесі вис-
тупає енергетичний аспект: перебої з електро-
постачанням, зростання тарифного наванта-
ження та залежність від імпортних енерго-
носіїв змушують підприємства переглядати
підходи до ресурсного забезпечення виробниц-
тва. У відповідь на ці виклики поступово поши-
рюються практики використання біогазових
комплексів, генерації теплової енергії з від-
АГРОСВІТ № 10, 2026
65
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ходів та повторного залучення енергетичних
потоків у межах виробничих циклів. Унаслідок
цього циркулярні рішення дедалі частіше інтег-
руються у систему господарювання як інстру-
мент стабілізації витрат і забезпечення безпе-
рервності виробництва, а не як ізольовані інно-
ваційні проєкти.
Водночас, трансформація не має рівномі-
рного характеру, що зумовлено структурни-
ми особливостями самого сектору. Масштабу-
вання циркулярних практик відбувається пе-
редусім у тих сегментах, де сформована орган-
ізаційна цілісність агробізнесу, тобто існує по-
єднання виробництва, переробки та збуту в
межах відносно узгоджених ланцюгів ство-
рення вартості. Саме у таких умовах підприє-
мства отримують можливість не лише фіксу-
вати втрати, але й трансформувати їх у
внутрішні ресурси, інтегруючи побічні пото-
ки у власні виробничі цикли. Відповідно, цир-
кулярність у цих випадках набуває системно-
го характеру, оскільки включається у безпе-
рервний рух сировини, енергії та продукції, що
підвищує загальну ефективність функціону-
вання [4].
Натомість у середовищі фрагментовано-
го виробництва, характерного для значної
частини малих і середніх господарств,
подібні процеси реалізуються значно по-
вільніше і часто не дають очікуваного ре-
зультату. Відсутність координації між окре-
мими ланками — виробництвом, зберіган-
ням, транспортуванням і переробкою, при-
зводить до ситуацій, коли навіть наявність
окремих технологічних рішень не забезпечує
зниження втрат або підвищення ефектив-
ності. Практика втрат швидкопсувної про-
дукції в умовах обмеженої логістики наоч-
но демонструє, що ізольовані технологічні
рішення без належної інтеграції залишають-
ся локальними і не формують системного
ефекту. Тобто, спостережувана подвійність
розвитку циркулярної трансформації пояс-
нюється не суперечністю, а різницею у вихі-
дних умовах функціонування підприємств. З
одного боку, енергетичні та ресурсні обме-
ження об'єктивно підштовхують агробізнес
до впровадження циркулярних рішень, пере-
творюючи їх на економічну необхідність. З
іншого боку, реалізація цього потенціалу
стримується низкою бар'єрів, серед яких
ключове місце посідають висока капіта-
ломісткість технологій, обмежений доступ
до фінансових ресурсів, фрагментарність
інфраструктури збору та сортування
відходів, а також недостатня визначеність
регуляторного середовища щодо обігу по-
бічних продуктів.
Диференціація у результативності впро-
вадження циркулярних практик в українській
харчовій промисловості формує один із клю-
чових елементів розуміння реальної логіки
цієї трансформації, оскільки саме вона де-
монструє, що наявність технологічних рішень
сама по собі не гарантує досягнення економ-
ічного ефекту. У частині підприємств спосте-
рігається глибока інтеграція вторинних ре-
сурсів у виробничі цикли, що супроводжуєть-
ся відчутним зниженням витрат, підвищенням
ресурсної ефективності та більш стабільним
функціонуванням у умовах зовнішніх обме-
жень. Поряд з цим, існує значна кількість ви-
падків, коли циркулярність залишається на
рівні формального декларування або частко-
вих рішень, які не змінюють структуру вироб-
ництва і не забезпечують системного резуль-
тату, що зазвичай пов'язано з технологічни-
ми обмеженнями або відсутністю узгодже-
ності між окремими виробничими ланками
[5].
Подібна неоднорідність безпосередньо
виводить на ширшу проблему поєднання еко-
номічної необхідності циркулярної транс-
формації з обмеженою здатністю її масшта-
бування. З одного боку, зростаючий тиск ре-
сурсних і енергетичних факторів об'єктивно
стимулює підприємства до більш ефективно-
го використання сировини, енергії та по-
бічних продуктів. З іншого боку, реалізація
цього потенціалу стримується структурними
обмеженнями, серед яких ключове значення
мають доступ до інвестицій, рівень організа-
ційної координації та якість інституційного
середовища. У результаті циркулярна транс-
формація розгортається нерівномірно, кон-
центруючись у тих сегментах, де вже сфор-
мовані передумови для її системного впро-
вадження [3].
Саме у цьому контексті інтеграція агро-
бізнесу набуває не допоміжного, а визначаль-
ного значення, оскільки створює організаційні
умови, за яких циркулярні рішення перестають
бути фрагментарними і починають функціону-
вати як елемент єдиної виробничо-економічної
системи. Поєднання інтеграційних і циркуляр-
них процесів доцільно розглядати як взаємо-
доповнюючі компоненти спільної трансформа-
ційної логіки: інтеграція формує канали коор-
динації матеріальних, енергетичних і фінансо-
вих потоків, тоді як циркулярність змінює ха-
рактер їх використання, забезпечуючи повтор-
не залучення ресурсів і зниження втрат. У ме-
66
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
жах системного підходу така взаємодія інтер-
претується як джерело ефектів, що не виника-
ють за умов ізольованого функціонування ок-
ремих елементів, однак у практиці українсько-
го аграрного сектору вона набуває цілком кон-
кретного змісту.
Інтегровані структури демонструють вищу
здатність до перерозподілу ресурсів між
підрозділами, оперативніше реагують на логі-
стичні збої та ефективніше використовують
побічні продукти, трансформуючи їх у додат-
кові джерела енергії, кормів або сировини для
подальшої переробки. Еволюційна динаміка
цих процесів також простежується достатньо
чітко: підприємства, які першими інвестують
у біоенергетику чи глибоку переробку, посту-
пово формують стійкі конкурентні переваги,
що дозволяє їм нарощувати масштаби діяль-
ності та розширювати інноваційний потенці-
ал. Натомість інші учасники ринку, які зали-
шаються у межах лінійної моделі виробницт-
ва, стикаються з поступовим зростанням вит-
рат і звуженням можливостей участі у більш
прибуткових сегментах агропродовольчого
ланцюга.
Синергія інтеграційних і циркулярних про-
цесів проявляється через декілька взаємо-
пов'язаних ефектів, які мають чітке практич-
не наповнення. Зменшення імпортозалеж-
ності набуває реального змісту у випадках,
коли підприємства використовують власні
органічні добрива, кормові компоненти або
енергію, отриману з відходів, що особливо
важливо в умовах нестабільності зовнішніх
поставок. Підвищення стійкості до шоків про-
являється через наявність альтернативних
сценаріїв використання ресурсів, коли части-
на продукції, не реалізована через традиційні
канали, може бути спрямована на переробку
або використана у внутрішніх циклах, що вже
спостерігалося під час порушення експортної
логістики. Поглиблення переробки дозволяє
утримувати більшу частку доданої вартості
всередині країни, що змінює позицію вироб-
ників у ланцюгах вартості та зменшує за-
лежність від зовнішніх контрагентів. Водно-
час стабілізація витрат за рахунок викорис-
тання вторинних ресурсів і зниження логі-
стичних втрат формує більш передбачувану
структуру ціноутворення, що має безпосе-
редній вплив на економічну доступність про-
довольства.
Аналітичні дослідження Продовольчої та
сільськогосподарської організації ООН (FAO)
та Організації економічного співробітництва
та розвитку (OECD) підтверджують, що
найбільш відчутні результати досягаються за
умов поєднання технологічних інновацій із
організаційними змінами, які забезпечують
масштабування циркулярних практик на рівні
всієї системи. Водночас, український досвід
демонструє нерівномірність розподілу таких
ефектів, оскільки доступ до фінансових ре-
сурсів, технологій та управлінських компе-
тенцій суттєво відрізняється між великими
інтегрованими структурами та малими вироб-
никами. У відповідь на це в окремих сегментах
починають формуватися кооперативні моделі,
які дозволяють акумулювати ресурси для
спільного використання інфраструктури збе-
рігання, переробки або енергетичних рішень,
частково компенсуючи обмеження масштабу.
Українська специфіка посилює значущість
таких процесів через поєднання економічних
і безпекових факторів, оскільки здатність
підтримувати безперервність виробництва в
умовах логістичних і ресурсних обмежень стає
не менш важливою, ніж показники ефектив-
ності [7, 10].
Разом із тим, розгортання інтеграційно-
циркулярної моделі супроводжується комп-
лексом обмежень, які суттєво впливають на її
масштаб і швидкість. Висока капіталомісткість
біогазових комплексів, систем глибокої пере-
робки та інфраструктури поводження з відхо-
дами формує значні бар'єри входження, особ-
ливо для середніх і малих підприємств, які фун-
кціонують в умовах обмеженого доступу до
довгострокового фінансування. Інституційне
середовище залишається фрагментарним, що
проявляється у невизначеності регулювання
обігу побічних продуктів, відсутності чітких
стимулів для повторного використання ре-
сурсів і підвищених транзакційних витратах для
інвесторів. Асиметрія доступу до інновацій зак-
ріплює технологічні розриви між різними гру-
пами виробників, тоді як розширення верти-
кальної інтеграції створює передумови для
концентрації ринкової влади і потенційного
обмеження конкуренції. Додаткові ризики по-
в'язані з залежністю від імпортного обладнан-
ня та технологій, що в умовах нестабільності
може обмежувати стійкість уже впроваджених
рішень.
Узагальнюючи, поєднання інтеграції агро-
бізнесу та циркулярної трансформації формує
складний і неоднорідний процес, у межах яко-
го позитивні ефекти — зростання ресурсної
самодостатності, підвищення адаптивності та
ефективності, співіснують із ризиками поси-
лення структурної диференціації. Досягнення
збалансованого результату залежить від здат-
АГРОСВІТ № 10, 2026
67
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ності інституційного середовища поєднати сти-
мулювання інновацій із підтримкою конку-
ренції та забезпеченням доступу ширшого кола
виробників до нових моделей господарювання,
що набуває принципового значення для фор-
мування стійкої системи продовольчої безпе-
ки.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє конста-
тувати, що інтеграційні процеси в агропродо-
вольчому секторі України набули системного
характеру трансформації від класичних верти-
кальних структур до мережево-екосистемної
організації, у межах якої відбувається поєднан-
ня матеріальних, фінансових та інформаційних
потоків. Еволюція не зводиться до інституцій-
ного укрупнення або концентрації виробницт-
ва, а відображає зміну самої логіки функціо-
нування аграрної системи — від фрагментова-
них ланцюгів до взаємопов'язаних контурів
створення вартості з підвищеним рівнем коор-
динації та взаємозалежності. Водночас, ефек-
тивність інтеграції істотно варіює залежно від
масштабу та організаційної структури вироб-
ників, що формує асиметричну конфігурацію
доступу до ресурсів, інфраструктури та ринків
збуту.
Результати аналізу засвідчують, що клю-
човим обмеженням функціонування агропро-
довольчої системи виступає не лише виробни-
ча, а й логістично-інституційна розривність,
яка проявляється у втраті частини доданої
вартості на етапах зберігання, транспортуван-
ня та переробки. Умови воєнної економіки
посилили ці диспропорції, актуалізувавши
значення внутрішньої координації ланцюгів
постачання та підвищивши роль інтегрованих
структур як більш адаптивних до зовнішніх
шоків. Тому інтеграція виконує не лише фун-
кцію підвищення ефективності, а й стабіліза-
ційну роль щодо забезпечення безперервності
продовольчих потоків. Інтеграційні процеси
формують необхідну, але недостатню переду-
мову для підвищення стійкості агропродо-
вольчої системи. Їх ефективність істотно зни-
жується за умов збереження лінійної моделі
ресурсокористування, у межах якої значні
обсяги сировини, побічної продукції та
відходів втрачаються без економічного повер-
нення у виробничий цикл. Циркулярна транс-
формація вбудовується в інтеграційну логіку
розвитку агропродовольчої системи, допов-
нюючи координацію потоків механізмами їх
повторного залучення та формуючи додаткові
резерви ресурсної стійкості.
Отримані результати свідчать, що поєднан-
ня інтеграційної та циркулярної логіки змінює
характер організації агропродовольчого секто-
ру, формуючи більш складну систему коорди-
нації виробничих і ресурсних потоків. Ефекти
зниження витрат, скорочення втрат продукції
та підвищення ресурсної ефективності вихо-
дять за межі окремих підприємств і починають
визначати параметри формування доданої вар-
тості на рівні всього ланцюга постачання. Ра-
зом із тим, аналіз підтверджує збереження та
посилення асиметрій між великими інтегрова-
ними структурами та малими виробниками.
Доступ до інфраструктури, фінансових ре-
сурсів і технологій залишається нерівномірним,
що обмежує здатність частини суб'єктів повно-
цінно включатися в інтеграційно-циркулярні
моделі та посилює ризики структурної сегмен-
тації аграрного ринку.
Отже, трансформація агропродовольчої
системи України — це процес паралельного
розвитку інтеграційних і циркулярних ме-
ханізмів, ефективність яких істотно зале-
жить від інституційних умов їх реалізації.
Формування стійкої моделі продовольчої
безпеки в таких умовах визначається не
лише технологічною модернізацією вироб-
ництва, а й здатністю інституційного сере-
довища забезпечити інклюзивність економ-
ічних форм організації агропродовольчих
ланцюгів та зменшення структурних бар'єрів
доступу до ресурсів.
Література:
1. Гурочкіна В., Будзинська М. Циркулярна
економіка: українські реалії та можливості для
промислових підприємств. Економічний вісник.
Серія: фінанси, облік, оподаткування. 2020.
№ 5. С. 52—64.
2. Капранова Л. Циркулярна економіка як
стратегія розвитку економіки україни у після-
воєнний період. Вісник Приазовського Держав-
ного Технічного Університету. Серія: Еко-
номічні науки, 2024. № (1 (39). С. 115—127.
3. Коваленко О. В., Ященко Л. М. Циркуляр-
на економіка як ефективний інструмент скоро-
чення втрат та відходів продовольства в Україні
та світі. Продовольчі ресурси. 2022. № 10 (19).
С. 200—209.
4. Месель-Веселяк В.Я. Ефективність госпо-
дарювання новостворених сільськогосподарсь-
ких підприємств ринкового спрямування в Ук-
раїні. Економіка АПК. 2016. № 12. С. 21—33.
5. Саблук П.Т., Білорус О.Г., Власов В.І.
Продовольча безпека України. Економіка
АПК. 2009. № 10. С. 3—7.
68
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
6. FAO. The State of Food and Agriculture
2019 Moving forward on food loss and waste
reduction. Rome Food and Agriculture Organi-
zation of the United Nations 2019. https://
www.fao.org/3/ca6030en/ca6030en.pdf
7. FAO. The State of Food Security and
Nutrition in the World 2023 Urbanization agrifood
systems transformation. Rome FAO 2023. https:/
/www.fao.org/publications/sofi/2023/en/
8. Geissdoerfer M., Savaget P., Bocken N.,
Hultink E. The Circular Economy — A new
sustainability paradigm. Journal of Cleaner
Production. 2017. Vol. 143. P. 757—768.
9. Gereffi G., Humphrey J., Sturgeon T. The
governance of global value chains. Review of
International Political Economy. 2005. Vol. 12.
No. 1. P. 78—104.
10. OECD. Making Better Policies for Food
Systems. Paris Organisation for Economic Co-
operation and Development 2021. https://
www.oecd.org/agriculture/topics/food-systems/
11. Williamson O. E. The Economic Institutions
of Capitalism Firms Markets Relational Contrac-
ting. New York Free Press 1985. 450 p.
References:
1. Hurochkina, V. and Budzynska, M. (2020),
"Circular economy: Ukrainian realities and oppor-
tunities for industrial enterprises", Ekonomichnyi
visnyk. Seriia: finansy, oblik, opodatkuvannia,
vol. 5, pp. 52—64.
2. Kapranova, L. (2024), "Circular economy as
a strategy for the development of Ukraine's eco-
nomy in the post-war period", Visnyk Pryazov-
skoho Derzhavnoho Tekhnichnoho Universytetu.
Seriia: Ekonomichni nauky, vol. 1 (39), pp. 115—127.
3. Kovalenko, O.V. and Yashchenko, L.M.
(2022), "Circular economy as an effective tool for
reducing food losses and waste in Ukraine and the
world", Prodovolchi resursy, vol. 10 (19), pp. 200—
209.
4. Mesel-Veseliak, V.Ya. (2016), "Efficiency of
management of newly created agricultural enter-
prises of market orientation in Ukraine", Ekono-
mika APK, no. 12, pp. 21—33.
5. Sabluk, P.T., Bilorus, O.H. and Vlasov, V.I.
(2009), "Food security of Ukraine", Ekonomika
APK, vol. 10, pp. 3—7.
6. FAO (2019), The State of Food and
Agriculture 2019 Moving forward on food loss and
waste reduction, Food and Agriculture Orga-
nization of the United Nations, Rome, Italy,
available at: https://www.fao.org/3/ca6030en/
ca6030en.pdf (Accessed 5 May 2026).
7. FAO (2023), The State of Food Security and
Nutrition in the World 2023 Urbanization agrifood
systems transformation, FAO, Rome, Italy,
available at: https://www.fao.org/publications/
sofi/2023/en/ (Accessed 5 May 2026).
8. Geissdoerfer, M., Savaget, P., Bocken, N.M.P.
and Hultink, E.J. (2017), "The Circular Econo-
my — A new sustainability paradigm", Journal of
Cleaner Production, vol. 143, pp. 757—768.
9. Gereffi, G., Humphrey, J. and Sturgeon, T.
(2005), "The governance of global value chains",
Review of International Political Economy, vol. 12,
no. 1, pp. 78—104.
10. OECD (2021), Making Better Policies for
Food Systems, Organisation for Economic Co-
operation and Development, Paris, France,
available at: https://www.oecd.org/agriculture/
topics/food-systems/ (Accessed 5 May 2026).
11. Williamson, O.E. (1985), The Economic
Institutions of Capitalism Firms Markets
Relational Contracting, Free Press, New York,
USA.
Отримано редакцією журналу / Received: 06.05.26
Прорецензовано / Revised: 14.05.26
Дата публікації / Published: 21.05.26
|
| id | www_nayka_com_ua-article-10299 |
| institution | Agrosvit |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-06-09T01:00:40Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | ДКС Центр |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwnaykacomua/a1/bca9a410639854b0ced9c1bfa5ac55a1.pdf |
| spelling | www_nayka_com_ua-article-102992026-06-08T07:46:11Z ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ INTEGRATION OF AGRIBUSINESS AND CIRCULAR TRANSFORMATION OF THE FOOD INDUSTRY AS FACTORS OF STRENGTHENING FOOD SECURITY OF UKRAINE Вініченко, І. І. Дідур, К. М. ДКС Центр 2026-05-21 Article Article application/pdf https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10299 10.32702/2306-6792.2026.10.58 Журнал "Агросвіт"; № 10 (2026): АГРОСВІТ; 58-68 Agrosvit; No. 10 (2026): AGROSVIT; 58-68 2306-6792 10.32702/2306-6792.2026.10 uk https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10299/10444 Авторське право (c) 2026 Журнал "Агросвіт" |
| spellingShingle | Вініченко, І. І. Дідур, К. М. ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title | ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title_alt | INTEGRATION OF AGRIBUSINESS AND CIRCULAR TRANSFORMATION OF THE FOOD INDUSTRY AS FACTORS OF STRENGTHENING FOOD SECURITY OF UKRAINE |
| title_full | ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title_fullStr | ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title_full_unstemmed | ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title_short | ІНТЕГРАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ ТА ЦИРКУЛЯРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИКИ ЗМІЦНЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ |
| title_sort | інтеграція агробізнесу та циркулярна трансформація харчової промисловості як чинники зміцнення продовольчої безпеки україни |
| url | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10299 |
| work_keys_str_mv | AT víníčenkoíí íntegracíâagrobíznesutacirkulârnatransformacíâharčovoípromislovostíâkčinnikizmícnennâprodovolʹčoíbezpekiukraíni AT dídurkm íntegracíâagrobíznesutacirkulârnatransformacíâharčovoípromislovostíâkčinnikizmícnennâprodovolʹčoíbezpekiukraíni AT víníčenkoíí integrationofagribusinessandcirculartransformationofthefoodindustryasfactorsofstrengtheningfoodsecurityofukraine AT dídurkm integrationofagribusinessandcirculartransformationofthefoodindustryasfactorsofstrengtheningfoodsecurityofukraine |