АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ
Saved in:
| Date: | 2026 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
ДКС Центр
2026
|
| Online Access: | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10324 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Agrosvit |
| Download file: |  |
Institution
Agrosvit| _version_ | 1867479139299098624 |
|---|---|
| author | Гершук, В. А. |
| author_facet | Гершук, В. А. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "В. А. Гершук",
"institution": null
}
] |
| author_sort | Гершук, В. А. |
| baseUrl_str | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-06-08T07:46:11Z |
| doi_str_mv | 10.32702/2306-6792.2026.10.252 |
| first_indexed | 2026-06-09T01:01:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
252
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
УДК 005.334:005.32
В. А. Гершук,
к. е. н., доцент кафедри менеджменту,
Білоцерківський національний аграрний університет
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9157-3191
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ
САМОМЕНЕДЖМЕНТУ
DOI: 10.32702/2306-6792.2026.10.252
V. Hershuk,
PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Managemen,
Bila Tserkva National Agrarian University
ANTI-CRISIS MANAGEMENT OF AN ENTERPRISE BASED ON SELF-MANAGEMENT
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти антикризового управління підприємством на засадах
самоменеджменту в умовах нестабільного зовнішнього середовища, воєнної економіки, цифрової трансформації
та посилення кризових ризиків. Обгрунтовано, що сучасні підприємства функціонують в умовах високої невизна-
ченості, що супроводжується порушенням логістичних ланцюгів, нестабільністю фінансового забезпечення, деф-
іцитом трудових ресурсів, підвищенням рівня інформаційного навантаження та зростанням психологічного тиску
на управлінський персонал. За таких умов особливого значення набуває антикризове управління як система пре-
вентивних, адаптивних та координаційних заходів, спрямованих на забезпечення стійкості підприємства та підтри-
мання його конкурентоспроможності.
Визначено, що ефективність антикризового управління значною мірою залежить від рівня особистої організо-
ваності керівника, його здатності до самоорганізації, управління власним часом, емоційною стійкістю, комуніка-
ціями та прийняттям рішень в умовах стресу. Доведено, що самоменеджмент виступає важливим інструментом
підвищення результативності управлінської діяльності, забезпечення психологічної стабільності персоналу та
формування адаптивної системи управління підприємством. Розкрито сутність самоменеджменту як комплексної
системи управління професійною діяльністю, поведінкою, часовими ресурсами та особистісним розвитком керів-
ника.
Особливу увагу приділено впливу воєнного стану на функціонування підприємств та трансформацію системи
антикризового управління. Визначено основні виклики, пов'язані з руйнуванням виробничої та логістичної інфра-
структури, нестабільністю енергозабезпечення, скороченням інвестиційної активності, кадровими втратами та зро-
станням безпекових ризиків. Доведено, що в умовах воєнної економіки самоменеджмент перетворюється не лише
на інструмент особистої ефективності керівника, а й на важливий чинник забезпечення організаційної резильєнт-
ності та підтримання безперервності бізнес-процесів.
Обгрунтовано практичні напрями підвищення ефективності антикризового управління на основі розвитку са-
моменеджменту, зокрема формування культури самоорганізації, розвиток емоційної стійкості персоналу, вико-
ристання цифрових інструментів управління, підвищення кваліфікації керівників та вдосконалення системи
внутрішніх комунікацій. Визначено, що інтеграція принципів самоменеджменту у систему антикризового управл-
іння сприяє формуванню більш гнучкої, адаптивної та людиноорієнтованої моделі управління підприємством, здат-
ної забезпечувати швидке реагування на кризові зміни та підтримання довгострокової конкурентоспроможності
суб'єкта господарювання.
The article examines the theoretical and applied aspects of anti-crisis management of an enterprise based on self-
management under conditions of external instability, wartime economy, digital transformation, and increasing crisis
risks. It is substantiated that modern enterprises operate in conditions of high uncertainty accompanied by disruptions
in logistics chains, instability of financial support, labor shortages, increased information overload, and growing
psychological pressure on managerial staff. Under such conditions, anti-crisis management acquires particular importance
as a system of preventive, adaptive, and coordination measures aimed at ensuring enterprise resilience and maintaining
its competitiveness.
АГРОСВІТ № 10, 2026
253
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ
ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ
НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ
ЗАВДАННЯМИ
Сучасний розвиток підприємств відбуваєть-
ся в умовах високої невизначеності, економіч-
ної нестабільності, посилення конкурентного
середовища, цифрової трансформації та воєн-
них викликів. Для українських підприємств
особливо актуальними стали проблеми пору-
шення логістичних ланцюгів, нестабільності
фінансових ресурсів, дефіциту кадрів і зростан-
ня ризиків господарської діяльності. За таких
умов ефективність функціонування суб'єктів
господарювання значною мірою залежить від
здатності системи управління швидко адапту-
ватися до кризових змін.
Антикризове управління набуває стратегі-
чного значення як комплекс заходів, спрямо-
ваних на попередження кризових явищ, міні-
мізацію негативних наслідків та забезпечення
стійкого розвитку підприємства. Водночас ре-
It is determined that the effectiveness of anti-crisis management largely depends on the level of personal organization
of the manager, their ability for self-organization, time management, emotional stability, communication, and decision-
making under stress. It is proved that self-management acts as an important tool for increasing the effectiveness of
managerial activity, ensuring the psychological stability of personnel, and forming an adaptive enterprise management
system. The essence of self-management is revealed as a comprehensive system of managing professional activity,
behavior, time resources, and personal development of a manager.
The article characterizes the main components of self-management, including time management, self-organization,
stress management, self-motivation, self-development, and communicative management. It is established that the effective
use of time-management tools contributes to reducing unproductive working time losses, increasing the efficiency of
managerial decision-making, and improving the coordination of anti-crisis measures. Particular attention is paid to the
fact that the stress resistance of a manager is an important prerequisite for maintaining the psychological stability of the
team and minimizing the risk of managerial errors in crisis situations. It is substantiated that the development of self-
organization and communicative management skills ensures improvement in internal communications, better discipline
in implementing decisions, and strengthening organizational cohesion of the enterprise.
Special attention is paid to the impact of martial law on enterprise functioning and the transformation of the anti-
crisis management system. The main challenges related to the destruction of production and logistics infrastructure,
instability of energy supply, reduction of investment activity, personnel losses, and increased security risks are identified.
It is proved that under wartime economic conditions self-management becomes not only a tool of the manager's personal
effectiveness but also an important factor in ensuring organizational resilience and maintaining business continuity.
Practical directions for improving the effectiveness of anti-crisis management through the development of self-
management are substantiated, including the formation of a culture of self-organization, development of emotional
resilience of personnel, use of digital management tools, improvement of managerial qualifications, and enhancement of
the internal communication system. It is determined that the integration of self-management principles into the anti-
crisis management system contributes to the formation of a more flexible, adaptive, and human-oriented enterprise
management model capable of ensuring rapid response to crisis changes and maintaining the long-term competitiveness
of a business entity.
Ключові слова: антикризове управління, самоменеджмент, управлінська ефективність,
організаційна стійкість, адаптивність підприємства, управління персоналом, стрес-менед-
жмент, тайм-менеджмент, кризові ризики, цифровізація управління, конкурентоспро-
можність підприємства.
Key words: anti-crisis management, self-management, managerial efficiency, organizational
resilience, enterprise adaptability, personnel management, stress management, time management, crisis
risks, digitalization of management, enterprise competitiveness.
зультативність антикризового управління
значною мірою визначається особистими яко-
стями керівника, його здатністю до самоорга-
нізації, управління власним часом, емоціями,
комунікаціями та прийняттям рішень в умовах
стресу. Саме тому важливого значення набу-
ває самоменеджмент як складова сучасної уп-
равлінської системи.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
І ПУБЛІКАЦІЙ
Проблематика антикризового управління
підприємствами широко висвітлена у працях
зарубіжних і вітчизняних науковців, зокрема
І. Ансоффа, М. Портера, К. Докуніної, А. Ко-
вальова, які досліджували питання стратегіч-
ної адаптації підприємств, забезпечення кон-
курентоспроможності та формування ме-
ханізмів реагування на кризові явища. Значний
внесок у розвиток теоретичних і прикладних
аспектів самоменеджменту здійснили П. Дру-
кер, Л. Федоришина, В. Камінський, О. Приго-
254
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
дюк, В. Білик та інші дослідники, які акценту-
вали увагу на ролі самоорганізації, тайм-менед-
жменту, особистої ефективності та психологі-
чної стійкості керівника у забезпеченні резуль-
тативності управлінської діяльності. Водночас
недостатньо дослідженими залишаються пи-
тання інтеграції інструментів самоменеджмен-
ту у систему антикризового управління під-
приємством в умовах воєнної економіки, циф-
рової трансформації та підвищеної нестабіль-
ності зовнішнього середовища.
ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ
(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)
Метою статті є дослідження ролі самоме-
неджменту в системі антикризового управлін-
ня підприємством та обгрунтування практич-
них напрямів його використання для підвищен-
ня стійкості й адаптивності підприємств.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
ДОСЛІДЖЕННЯ
Антикризове управління розглядається як
комплексна система управлінських заходів, ме-
тодів та інструментів, спрямованих на своєчас-
не виявлення кризових тенденцій, мінімізацію
негативного впливу внутрішніх і зовнішніх заг-
роз, а також забезпечення стабільного функц-
іонування підприємства в умовах нестабіль-
ності. Його ключовим завданням є підтриман-
ня фінансово-економічної стійкості суб'єкта
господарювання, збереження конкурентних
переваг та формування передумов для довгос-
трокового розвитку навіть за умов підвищено-
го ризику та невизначеності. У сучасних нау-
кових підходах антикризове управління трак-
тується не лише як реакція на кризу, а як пре-
вентивна система управління, орієнтована на
адаптацію підприємства до динамічних змін
зовнішнього середовища. Зокрема, І. Ансофф
розглядав антикризове управління як механізм
стратегічної адаптації підприємства до ринко-
вих трансформацій [1], тоді як М. Портер по-
в'язував його ефективність зі здатністю фор-
мувати та утримувати конкурентні переваги в
умовах нестабільності [2]. Українські науковці
також акцентують увагу на необхідності по-
єднання фінансових, організаційних та поведі-
нкових механізмів реагування на кризові яви-
ща [3]. Так, К. Докуніна визначає антикризове
управління як систему управлінських рішень,
спрямованих на запобігання банкрутству та за-
безпечення стабільності діяльності підприєм-
ства [4], а В. Шевченко підкреслює важливість
адаптивності й гнучкості управлінської систе-
ми в умовах кризових змін [5].
Сучасне антикризове управління охоплює
широкий спектр функціональних напрямів, серед
яких особливого значення набувають діагности-
ка кризових процесів, оцінка внутрішніх і
зовнішніх ризиків, формування антикризової
стратегії розвитку, оптимізація ресурсного за-
безпечення, побудова адаптивної системи управ-
ління та забезпечення організаційної стійкості
підприємства. Водночас сучасні кризові явища
характеризуються комплексністю та багатофак-
торністю. Поряд із фінансовими труднощами
підприємства дедалі частіше стикаються з кадро-
вими, інформаційними, логістичними, технолог-
ічними та психологічними викликами. В умовах
воєнної економіки та глобальної нестабільності
кризові процеси набувають системного й довгот-
ривалого характеру, що потребує переходу від
традиційних моделей управління до більш гнуч-
ких та людиноорієнтованих підходів.
За таких умов особливого значення набу-
ває самоменеджмент, який у сучасній уп-
равлінській науці розглядається як важливий
інструмент підвищення особистої ефективності
керівника та забезпечення результативності
управлінських рішень. П. Друкер наголошував,
що ефективний менеджмент починається зі
здатності людини управляти власним часом,
професійною поведінкою та пріоритетами
діяльності [6]. На думку сучасних дослідників,
рівень самоорганізації керівника безпосеред-
ньо впливає на швидкість реагування підприє-
мства на кризові ситуації, якість комунікацій і
здатність колективу адаптуватися до змін зов-
нішнього середовища [7]. Самоменеджмент
сприяє розвитку стресостійкості, дисципліни,
стратегічного мислення та адаптивності, що
формує основу ефективного антикризового
управління підприємством.
Самоменеджмент доцільно розглядати як
комплексну систему цілеспрямованого управ-
ління власною професійною діяльністю, пове-
дінкою, емоційним станом, часовими ресурса-
ми та особистісним розвитком, спрямовану на
досягнення стратегічних і поточних цілей
підприємства. У сучасних умовах високої тур-
булентності зовнішнього середовища самоме-
неджмент набуває особливого значення як
інструмент підвищення індивідуальної ефек-
тивності керівника та забезпечення результа-
тивності управлінської діяльності. Його прак-
тичне значення посилюється в умовах воєнних
викликів, цифровізації бізнес-процесів, інфор-
маційного перевантаження та необхідності
оперативного прийняття рішень.
У науковій літературі самоменеджмент ча-
сто пов'язують із концепцією особистої ефек-
АГРОСВІТ № 10, 2026
255
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
тивності керівника. Л. Федоришина зазначає,
що результативний менеджер повинен насам-
перед навчитися управляти власним часом і
пріоритетами, оскільки саме це формує осно-
ву ефективного управління організацією [8].
Сучасні дослідники також наголошують, що
самоменеджмент є важливим елементом адап-
тивного та антикризового управління, оскіль-
ки дозволяє підтримувати продуктивність
діяльності навіть у стресових і нестабільних
умовах [9].
Основу самоменеджменту формують взає-
мопов'язані функціональні складові, кожна з
яких виконує окрему роль у забезпеченні ефек-
тивності управлінської діяльності. Однією з
ключових складових є управління часом, що пе-
редбачає раціональний розподіл робочого часу,
визначення пріоритетів та оптимізацію наванта-
ження. За оцінками міжнародних консалтинго-
вих компаній, неефективне планування робочо-
го часу призводить до втрати близько 20—30 %
продуктивності управлінського персоналу. У
кризових умовах цей показник може зростати
до 35—40 % через інформаційне перевантажен-
ня та підвищений рівень стресу [10].
Важливим елементом самоменеджменту є
самоорганізація, яка передбачає формування
ефективної системи особистої роботи, здат-
ність структурувати завдання та контролюва-
ти виконання управлінських рішень. Високий
рівень самоорганізації дозволяє скоротити час
ухвалення рішень на 15—25 %, що є особливо
важливим в умовах кризового управління.
Не менш важливим компонентом є стрес-
менеджмент, спрямований на підтримання пси-
хологічної стійкості та емоційної рівноваги
керівника. В умовах війни та економічної неста-
більності проблема професійного вигорання
набуває критичного характеру. За даними
міжнародних досліджень, понад 60 % керів-
ників середнього та вищого рівня в умовах кри-
зових трансформацій стикаються з ознаками
емоційного виснаження, що негативно впливає
на якість управлінських рішень [11].
Самомотивація забезпечує підтримання висо-
кого рівня продуктивності, ініціативності та про-
фесійної активності. Водночас саморозвиток
сприяє постійному вдосконаленню управлінсь-
ких компетенцій, адаптації до технологічних змін
та формуванню сучасного управлінського мис-
лення. У цифровій економіці безперервне навчан-
ня стає необхідною умовою конкурентоспро-
можності керівника та підприємства загалом.
У сучасних умовах самоменеджмент пере-
творюється на важливий чинник забезпечення
ефективності функціонування підприємства та
підвищення його стійкості до кризових вик-
ликів. Керівник, який володіє навичками само-
менеджменту, здатний швидше адаптуватися
до змін зовнішнього середовища, ефективніше
координувати діяльність колективу та забезпе-
чувати стабільність управлінських процесів.
Водночас розвиток самоменеджменту сприяє
формуванню адаптивної організаційної куль-
тури, підвищенню рівня відповідальності пер-
соналу та покращенню загальної результатив-
ності діяльності підприємства.
Ефективність антикризового управління
значною мірою визначається якістю управлі-
нських рішень, швидкістю реагування на зміни
зовнішнього середовища та здатністю керівни-
ка діяти в умовах високої невизначеності [12].
У сучасних умовах кризові процеси характери-
зуються динамічністю, інформаційною перена-
сиченістю та багатофакторністю, що потребує
від менеджменту не лише професійних знань, а
й високого рівня особистої організованості,
психологічної стійкості та адаптивності. Саме
тому самоменеджмент стає важливою складо-
вою системи антикризового управління, оскіль-
ки формує основу для оперативного прийнят-
тя рішень, координації діяльності персоналу та
підтримання стабільності управлінських про-
цесів.
У наукових дослідженнях самоменеджмент
розглядається як інструмент підвищення інди-
відуальної ефективності керівника та механізм
адаптації до кризових умов. На думку О. Они-
щенка, результативність управлінської діяль-
ності залежить від здатності менеджера раціо-
нально використовувати власний час і концен-
трувати ресурси на пріоритетних завданнях
[13]. Сучасні дослідники також наголошують,
що в умовах кризового середовища навички
самоменеджменту безпосередньо впливають на
рівень стресостійкості, ефективність комуні-
кацій та якість антикризових рішень [14]. У
зв'язку з цим особливого значення набуває уп-
равління часом як одна з базових складових
самоменеджменту.
Ефективне управління часом забезпечує
прискорення процесу прийняття рішень і ско-
рочення непродуктивних витрат робочого часу.
За оцінками міжнародних консалтингових
агентств, у кризових умовах менеджери мо-
жуть витрачати до 35 % робочого часу на неси-
стематизовану обробку інформації та реагу-
вання на термінові завдання. Використання
інструментів тайм-менеджменту дозволяє ско-
ротити ці втрати на 20—25 %, що сприяє підви-
щенню оперативності управління та ефектив-
ності координації антикризових заходів [15].
256
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
Водночас швидкість управлінських рішень без-
посередньо залежить не лише від організації
часу, а й від психологічної стійкості керівника.
У цьому контексті важливу роль відіграє
стресостійкість, яка забезпечує зниження ри-
зику управлінських помилок та підтримання
психологічної стабільності колективу. В умо-
вах воєнної економіки та високої турбулент-
ності зовнішнього середовища проблема про-
фесійного вигорання набуває особливої акту-
альності.
Самоорганізація забезпечує раціональний
розподіл функцій, підтримання дисципліни ви-
конання антикризових заходів та ефективну
координацію дій персоналу [16]. Особливо
важливою вона є в умовах дистанційної або
змішаної форми роботи, яка стала поширеною
внаслідок цифровізації та воєнних викликів. За
оцінками експертів, упровадження цифрових
систем планування та контролю завдань доз-
воляє підвищити ефективність координації ро-
боти команд на 20—30 %, а також скоротити
час узгодження управлінських рішень. Однак
ефективність координації значною мірою зале-
жить від рівня внутрішньої мотивації як само-
го керівника, так і персоналу підприємства.
Самомотивація виступає важливою переду-
мовою підтримання продуктивності праці, уп-
равлінської ініціативності та готовності до
адаптації в кризових умовах. Саме мотивацій-
ний потенціал керівника визначає рівень залу-
ченості працівників та ефективність виконан-
ня поставлених завдань. Дослідження свідчать,
що в організаціях із високим рівнем внутріш-
ньої мотивації персоналу швидкість адаптації
до кризових змін є на 25—40 % вищою порівня-
но з підприємствами, де домінують виключно
адміністративні механізми управління [17].
Водночас підтримання мотивації неможливе
без ефективної системи комунікацій між кері-
вництвом і працівниками.
У зв'язку з цим особливого значення набу-
вають комунікативні навички, які сприяють
мінімізації конфліктів, забезпечують ефектив-
ний обмін інформацією та підтримують довіру
в колективі. У кризових ситуаціях неналежна
комунікація може призводити до дезоргані-
зації роботи, дублювання функцій та зростан-
ня соціально-психологічної напруги.
У сучасних умовах саморозвиток формує
адаптивні компетенції керівника та забезпечує
його готовність до роботи в умовах постійних
змін. Цифровізація економіки, автоматизація
управлінських процесів і розвиток інформа-
ційних технологій потребують постійного
оновлення професійних знань. У кризових умо-
вах керівник змушений працювати в середовищі
інформаційного перевантаження, дефіциту
часу та постійного психологічного тиску.
Відсутність навичок самоменеджменту може
призводити до емоційного виснаження, зни-
ження якості управлінських рішень, порушен-
ня внутрішніх комунікацій та втрати контролю
над ситуацією. Натомість розвиток навичок
самоменеджменту забезпечує підвищення
адаптивності підприємства, сприяє формуван-
ню гнучкої системи управління та створює пе-
редумови для ефективного функціонування
підприємства навіть за умов високої нестабіль-
ності зовнішнього середовища.
Стійкість підприємства визначається його
здатністю адаптуватися до змін зовнішнього
середовища, підтримувати безперервність гос-
подарської діяльності та забезпечувати швид-
ке відновлення після кризових потрясінь. У су-
часних умовах нестабільності, воєнних вик-
ликів, цифрової трансформації та посилення
конкурентного тиску саме рівень організацій-
ної стійкості стає одним із ключових чинників
збереження конкурентоспроможності підпри-
ємства. При цьому стійкість доцільно розгля-
дати не лише як фінансову або виробничу ка-
тегорію, а як комплексну характеристику здат-
ності управлінської системи ефективно реагу-
вати на ризики, адаптувати внутрішні процеси
та забезпечувати координацію діяльності пер-
соналу в умовах невизначеності.
У цьому контексті самоменеджмент вико-
нує функцію внутрішнього стабілізатора сис-
теми управління, оскільки забезпечує підви-
щення особистої ефективності керівника,
підтримання управлінської дисципліни та фор-
мування адаптивної організаційної поведінки.
На думку сучасних дослідників, саме якість
особистої організації керівника значною мірою
визначає здатність підприємства швидко реа-
гувати на кризові ситуації, ефективно викори-
стовувати ресурси та підтримувати стабільність
внутрішніх бізнес-процесів [18]. У кризових
умовах роль самоменеджменту посилюється
через необхідність оперативного прийняття
рішень, високий рівень інформаційного наван-
таження та постійний психологічний тиск на
управлінський персонал.
Особливого значення в системі антикризо-
вого управління набуває емоційна стійкість ке-
рівника. Саме здатність контролювати власний
емоційний стан, підтримувати психологічну
рівновагу та демонструвати впевненість у кри-
зових ситуаціях формує основу організаційної
стабільності. Керівник виступає не лише коор-
динатором управлінських процесів, а й джере-
АГРОСВІТ № 10, 2026
257
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
лом психологічної підтримки для персоналу. У
періоди криз працівники орієнтуються на по-
ведінку керівництва, оцінюючи рівень загроз і
перспективи функціонування підприємства.
Невпевненість, емоційна нестабільність або
панічні настрої керівника можуть спричиняти
дезорганізацію роботи колективу та погіршен-
ня результативності діяльності підприємства.
Сучасне кризове середовище вимагає від
керівників здатності оперативно оцінювати
ризики, адаптувати бізнес-процеси та забезпе-
чувати координацію діяльності підприємства.
За оцінками міжнародних досліджень, у кри-
зових умовах швидкість прийняття управлінсь-
ких рішень може впливати на ефективність
функціонування підприємства більше, ніж об-
сяг наявних ресурсів. Саме тому поряд із опе-
ративністю управління зростає значення гнуч-
кості організаційної структури та адаптивності
персоналу.
Підприємства, які здатні швидко перебудо-
вувати внутрішні процеси, змінювати органі-
заційні моделі та впроваджувати дистанційні
формати роботи, мають вищий рівень стійкості
до кризових потрясінь. Важливу роль у цьому
відіграють внутрішні комунікації, які забезпе-
чують координацію дій персоналу, підтримують
довіру в колективі та сприяють мінімізації
конфліктів. Однак ефективність комунікацій та
адаптації персоналу значною мірою залежить
від психологічної готовності керівника й прац-
івників до роботи в умовах постійного стресу.
Для підвищення ефективності антикризово-
го управління доцільно впроваджувати комп-
лекс заходів, спрямованих на розвиток само-
менеджменту як керівників, так і персоналу
підприємства. У сучасних умовах нестабіль-
ності саме рівень особистої організованості,
адаптивності та психологічної стійкості праці-
вників значною мірою визначає здатність
підприємства підтримувати безперервність
діяльності та ефективно реагувати на кризові
виклики. У зв'язку з цим розвиток самоменед-
жменту доцільно розглядати як важливий еле-
мент формування організаційної резильєнт-
ності та підвищення конкурентоспроможності
підприємства.
Насамперед одним із ключових напрямів є
формування культури самоорганізації, яка пе-
редбачає впровадження стандартів плануван-
ня робочого часу, контролю результатів діяль-
ності та персональної відповідальності за ви-
конання управлінських рішень. Завдяки цьому
раціональна організація робочого процесу доз-
воляє скоротити непродуктивні витрати часу,
підвищити дисципліну праці та забезпечити
більш ефективну координацію дій персоналу.
Крім того, в умовах цифровізації управлінсь-
ких процесів особливого значення набуває ви-
користання інструментів тайм-менеджменту,
систем моніторингу виконання завдань та ме-
тодів пріоритизації управлінських рішень. Та-
ким чином, формування навичок самооргані-
зації створює основу для підвищення оператив-
ності та результативності антикризового уп-
равління.
Поряд із самоорганізацією важливим на-
прямом виступає розвиток емоційної стійкості
працівників і керівників. Це пояснюється тим,
що високий рівень психологічного навантажен-
ня, постійний стрес та інформаційне переван-
таження негативно впливають на якість управ-
лінських рішень і продуктивність праці. У зв'яз-
ку з цим доцільним є проведення тренінгів зі
стрес-менеджменту, психологічної адаптації,
управління конфліктами та кризових комуні-
кацій. У результаті формування навичок конт-
ролю емоційного стану сприяє підвищенню
психологічної стабільності колективу, знижен-
ню рівня конфліктності та покращенню загаль-
ного соціально-психологічного клімату на
підприємстві. Водночас психологічна стійкість
персоналу створює передумови для більш
ефективного впровадження управлінських змін
у кризових умовах.
Разом із цим підвищення ефективності анти-
кризового управління неможливе без активно-
го використання цифрових інструментів. Саме
тому підприємствам доцільно впроваджувати
CRM-системи, цифрові платформи управління
проєктами, системи електронного документоо-
бігу та автоматизовані засоби комунікації. Зав-
дяки використанню цифрових технологій підви-
щується швидкість обробки інформації, забез-
печується оперативний контроль виконання зав-
дань та покращується координація роботи
структурних підрозділів. Крім цього, цифрові-
зація управлінських процесів сприяє зменшен-
ню адміністративних витрат і підвищенню про-
зорості внутрішніх бізнес-процесів. Отже, інтег-
рація цифрових інструментів у систему управл-
іння дозволяє підприємству швидше адаптува-
тися до кризових змін та підвищувати ефек-
тивність організаційної взаємодії.
Не менш важливим напрямом є підвищення
кваліфікації керівників, оскільки сучасне кри-
зове середовище потребує постійного оновлен-
ня управлінських компетенцій. Зокрема, участь
у професійних тренінгах, опанування сучасних
методів стратегічного управління та викорис-
тання цифрових технологій дозволяють керів-
никам швидше адаптуватися до змін зовнішнь-
258
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ого середовища та покращувати якість анти-
кризових рішень. Водночас постійне навчання
сприяє розвитку стратегічного мислення, нави-
чок ризик-менеджменту та здатності працюва-
ти в умовах невизначеності. У результаті це
підвищує рівень управлінської гнучкості та
формує передумови для більш ефективного
реагування на кризові виклики.
Важливою складовою підвищення ефектив-
ності антикризового управління є також роз-
виток внутрішніх комунікацій. Це пов'язано з
тим, що ефективний обмін інформацією між
керівництвом і персоналом сприяє зниженню
рівня конфліктності, підвищенню згуртова-
ності колективу та формуванню довіри до уп-
равлінських рішень. Особливої актуальності це
набуває в кризових умовах, коли саме якість
внутрішніх комунікацій визначає швидкість
реагування підприємства на зміни та ефек-
тивність координації дій працівників. Тому
важливим є впровадження сучасних каналів
корпоративної комунікації, регулярне інфор-
мування персоналу про зміни в діяльності
підприємства та підтримання відкритого управ-
лінського діалогу. Завдяки цьому підприємство
отримує можливість підвищити рівень органі-
заційної єдності та зменшити соціально-психо-
логічну напругу в колективі.
ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ
НАПРЯМІ
Сучасне функціонування підприємств
відбувається в умовах підвищеної нестабіль-
ності, динамічних змін зовнішнього середови-
ща та зростання кількості кризових ризиків, що
зумовлює необхідність удосконалення підходів
до антикризового управління. За таких умов
самоменеджмент набуває важливого значення
як інструмент підвищення результативності
управлінської діяльності, забезпечення орган-
ізаційної стійкості та підтримання ефектив-
ності функціонування підприємства.
Використання інструментів самоменеджмен-
ту в системі антикризового управління сприяє
підвищенню якості управлінських рішень, по-
кращенню адаптивності підприємства до кризо-
вих змін, раціоналізації використання ресурсів
і зміцненню психологічної стабільності персо-
налу. Особливо актуальним розвиток навичок
самоменеджменту є в умовах воєнних викликів,
цифрової трансформації економіки, інформац-
ійного перевантаження та посилення невизна-
ченості господарського середовища.
Упровадження принципів самоменеджменту
дозволяє сформувати більш гнучку, адаптивну
та людиноорієнтовану модель управління
підприємством, здатну забезпечувати оператив-
не реагування на зовнішні зміни, підтримання
безперервності діяльності та зміцнення довгос-
трокових конкурентних переваг підприємства.
Література:
1. Ansoff H. I. Implanting Strategic Mana-
gement. New York: Prentice Hall, 1984. 520 p.
2. Porter M. E. Competitive Strategy: Tech-
niques for Analyzing Industries and Competitors.
New York: Free Press, 1980. 396 p.
3. Терещенко С., Пєтухов А. Генеза науко-
вих концепцій дослідження фінансової пове-
дінки підприємств у контексті економічних
трансформацій. Економіка та суспільство. 2025.
№ 82.
4. Докуніна К. І. Антикризове управління
підприємством: сутність поняття та функції.
Причорноморські економічні студії. 2018.
Вип. 36( 1). С. 113—116.
5. Шевченко В. Синергія agile-підходу та
low-code технологій як чинник підвищення
адаптивності підприємств до кризових умов.
Development Service Industry Management. 2025.
№ 2. С. 142—148.
6. Drucker P. F. Management: Tasks,
Responsibilities, Practices. New York: Harper &
Row, 1973. 839 p.
7. Bortnikova M., Bohomaz P., Rulikivskyi O.,
Titov A. Вплив організаційної культури на адап-
тивність бізнесу у кризових умовах. Європейсь-
кий науковий журнал економічних та фінансо-
вих інновацій. 2025. Т. 4, № 18. С. 339—348.
8. Федоришина Л. М., Камінський В. І. Са-
моменеджмент як мистецтво управління інди-
відуальним людським капіталом. Глобальні та
національні проблеми економіки. 2016. Вип. 10.
С. 535—538.
9. Пригодюк О. М. Самоменеджмент в сис-
темі розвитку ІТ-підприємств України: якість
прийняття рішень та іміджу. Збірник наукових
праць Черкаського державного технологічно-
го університету. Серія: Економічні науки. 2025.
Т. 26, № 1 (74). С. 70—82.
10. Manyika J., Sprague K., Yee L. The Social
Economy: Unlocking Value and Productivity thro-
ugh Social Technologies. McKinsey Global
Institute, 2012.
11. State of the Global Workplace Report 2023.
Washington, DC: Gallup Press, 2023.
12. Ковальов А. І. Підвищення ефективності
антикризового управління в корпоративному
секторі на основі реінжинірингу бізнес-про-
цесів. Вісник соціально-економічних дослід-
жень. 2014. № 3. С. 124—130.
АГРОСВІТ № 10, 2026
259
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
13. Onyshchenko O. Практична інтегра-
ція теорії організацій у формування лідер-
ських компетентностей менеджера. Європей-
ський науковий журнал економічних та фінан-
сових інновацій. 2025. Т. 4, № 18. С. 131—
142.
14. Білик В., Шпильова В., Ангельська В.
Впровадження практик самоменеджменту для
покращення корпоративної культури. Herald of
Khmelnytskyi National University. Economic
Sciences. 2024. Т. 334, № 5. С. 26—32.
15. Stress in America Survey. Washington, DC:
American Psychological Association (APA), 2022.
16. Воронкова В. Г. Місце і роль синергети-
ки у пізнанні соціальних процесів та розвитку
сучасного суспільства. Гуманітарний вісник
Запорізької державної інженерної академії.
2012. Вип. 48. С. 5—24.
17. Продіус О., Адирова Т. Особливості ме-
неджменту організацій в умовах глобалізацій-
них ризиків та кризових явищ. Економіка та
суспільство. 2023. № 58.
18. Антонюк Р. Особиста ефективність як
основа лідерської продуктивності керівника
організації. Науковий вісник Вінницької ака-
демії безперервної освіти. Серія "Екологія.
Публічне управління та адміністрування". 2023.
№ 3. С. 11—21.
References:
1. Ansoff, H.I. (1984), Implanting strategic
management, Prentice Hall, New York, USA
2. Porter, M.E. (1980), Competitive strategy:
Techniques for analyzing industries and
competitors, Free Press, New York, USA.
3. Tereschenko, S. and Pietukhov, A. (2025),
"Genesis of scientific concepts of researching the
financial behavior of enterprises in the context of
economic transformations", Ekonomika ta su-
spil'stvo, vol. 82.
4. Dokunina, K.I. (2018), "Anti-crisis mana-
gement of the enterprise: the essence of the concept
and function", Prychornomors'ki ekonomichni
studii, vol. 36 (1), pp. 113—116.
5. Shevchenko, V. (2025), "Synergy of agile
approach and low-code technologies as a factor
in increasing the adaptability of enterprises to crisis
conditions", Development Service Industry
Management, vol. 2, pp. 142—148.
6. Drucker, P. F. (1973), Management: Tasks,
Responsibilities, Practices, HarperCollins, New
York, USA.
7. Bortnikova, M., Bohomaz, P., Rulikivskyi, O.
and Titov, A. (2025), "The impact of organizational
culture on business adaptability in crisis con-
ditions", Yevropejs'kyj naukovyj zhurnal ekono-
michnykh ta finansovykh innovatsij, vol. 4, no. 18,
pp. 339—348.
8. Fedoryshyna, L.M. and Kaminskyi, V.I.
(2016). "Self-management as the art of managing
individual human capital", Global and national
problems of economics, vol. 10, pp. 535—538.
9. Pryhodiuk, O. M. (), "Self-management in
the development system of Ukrainian IT enter-
prises: quality of decision-making and image",
Zbirnyk naukovykh prats' Cherkas'koho derzhav-
noho tekhnolohichnoho universytetu. Seriia: Eko-
nomichni nauky. 2025. № 26, no. 1 (74), pp. 70—
82.
10. Manyika, J., Sprague, K. and Yee, L. (2012),
The Social Economy: Unlocking Value and
Productivity through Social Technologies,
McKinsey Global Institute, NY, USA.
11. Gallup Press (2023), State of the Global
Workplace Report 2023, Washington, DC.
12. Koval'ov, A. I. (2014), "Increasing the effec-
tiveness of anti-crisis management in the corporate
sector based on business process reengineering",
Visnyk sotsial'no-ekonomichnykh doslidzhen', vol. 3,
pp. 124—130.
13. Onyshchenko, O. (2025), "Practical in-
tegration of organizational theory into the forma-
tion of a manager's leadership competencies",
Yevropejs'kyj naukovyj zhurnal ekonomichnykh
ta finansovykh innovatsij, vol. 4, no. 18, pp. 131—
142.
14. Bilyk, V., Shpylova, V., Angelska, V. (2024),
"Implementation of self-management practices to
improve corporate culture", Herald of Khmel-
nytskyi National University. Economic Sciences,
vol. 334, no. 5, pp. 26—32.
15. American Psychological Association
(APA) (2022), Stress in America Survey, Washing-
ton, DC.
16. Voronkova, V. H. (2012), "The place and
role of synergetics in the understanding of social
processes and the development of modern society",
Humanitarnyj visnyk Zaporiz'koi derzhavnoi
inzhenernoi akademii, vol. 48, pp. 5—24.
17. Prodius, O. I. and Adyrova, T. I. (2023),
"Peculiarities of organization management in
conditions of globalization risks and crisis
phenomena", Ekonomika ta suspil'stvo, vol. 58.
18. Antoniuk, R. (2023), "Personal effectiveness
as the basis of the leader's productivity of the head
of the organization", Naukovyj visnyk Vinnyts'koi
akademii bezperervnoi osvity. Seriia "Ekolohiia.
Publichne upravlinnia ta administruvannia", vol. 3,
pp. 11—21.
Отримано редакцією журналу / Received: 07.05.26
Прорецензовано / Revised: 14.05.26
Дата публікації / Published: 21.05.26
|
| id | www_nayka_com_ua-article-10324 |
| institution | Agrosvit |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-06-09T01:01:31Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | ДКС Центр |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwnaykacomua/be/71287d302e3f415fe9b3fee049b388be.pdf |
| spelling | www_nayka_com_ua-article-103242026-06-08T07:46:11Z АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ Гершук, В. А. ДКС Центр 2026-05-21 Article Article application/pdf https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10324 10.32702/2306-6792.2026.10.252 Журнал "Агросвіт"; № 10 (2026): АГРОСВІТ; 252-259 Agrosvit; No. 10 (2026): AGROSVIT; 252-259 2306-6792 10.32702/2306-6792.2026.10 uk https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10324/10468 Авторське право (c) 2026 Журнал "Агросвіт" |
| spellingShingle | Гершук, В. А. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_alt | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_full | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_fullStr | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_full_unstemmed | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_short | АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ НА ЗАСАДАХ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ |
| title_sort | антикризове управління підприємством на засадах самоменеджменту |
| url | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10324 |
| work_keys_str_mv | AT geršukva antikrizoveupravlínnâpídpriêmstvomnazasadahsamomenedžmentu |