СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ
Збережено в:
| Дата: | 2026 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
ДКС Центр
2026
|
| Онлайн доступ: | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10356 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Agrosvit |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Agrosvit| _version_ | 1867479205015453696 |
|---|---|
| author | Гопка, М. Д. Ковтун, О. А. |
| author_facet | Гопка, М. Д. Ковтун, О. А. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "М. Д. Гопка",
"institution": null
},
{
"author": "О. А. Ковтун",
"institution": null
}
] |
| author_sort | Гопка, М. Д. |
| baseUrl_str | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-06-08T08:39:19Z |
| doi_str_mv | 10.32702/2306-6792.2026.10.507 |
| first_indexed | 2026-06-09T01:02:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
АГРОСВІТ № 10, 2026
507
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
УДК 631.1:633.9:338:502
М. Д. Гопка,
аспірант,
Національний університет біоресурсів і природокористування України
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-0564-2460
О. А. Ковтун,
к. е. н., доцент, доцент кафедри адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної
діяльності, Національний університет біоресурсів і природокористування України
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2142-928X
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ
РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP
ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ
DOI: 10.32702/2306-6792.2026.10.507
M. Hopka,
Postgraduate Student
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
O. Kovtun,
PhD in Economics, Associate Professor,
Associate Professor of the Department of Administrative Management and International Activity,
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
SUSTAINABLE DEVELOPMENT MANAGEMENT SYSTEM FOR AGRICULTURAL ENTERPRISES
IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION: CAP GUIDELINES AND ESG METRICS
У статті уточнюються теоретичні засади взаємозв'язку сталого розвитку та ESG у системі управління виробни-
чими процесами аграрних підприємств в умовах євроінтеграції. Вихідна гіпотеза полягає в тому, що сталий розвиток
і ESG не є тотожними категоріями: сталий розвиток відображає нормативну мету та суспільний консенсус щодо спра-
ведливості й збалансованості економічного, соціального та екологічного вимірів, тоді як ESG є операційною рамкою
управління та вимірювання факторів (економічного, соціального, екологічного), які реалізуються у політиках, по-
казниках, ризик менеджменті та звітності підприємств. У євроінтеграційному контексті для аграрного сектору зрос-
тає значення сумісності менеджменту з логікою спільної аграрної політики (CAP), зокрема умовністю (conditionality)
як базовим рівнем дотримання вимог і еко-схемами як стимулом екологічно- та кліматично корисних практик. Та-
кож відзначається посилення ролі регуляторної політики ЄС щодо сталості: таксономія визначає критерії екологіч-
но сталих видів діяльності, розширюються обов'язки звітування про сталість (Директива ЄС про корпоративну
звітність CSRD-Corporate Sustainability Reporting Directive), а Європеські стандарти звітності про сталий розвиток
ESRS (European Sustainability Reporting Standards) деталізують розкриття про матеріальні впливи, ризики та мож-
ливості за ESG метриками. На основі системного та процесного підходів запропоновано авторське визначення уп-
равління сталим розвитком виробничих процесів аграрного підприємства та концептуальну модель управлінської
системи з чотирма блоками (економічним, екологічним, соціальним, управлінським), що забезпечує інтеграцію цілей
сталого розвитку, вимог політик ЄС і ESG метрик у планування, організацію, мотивацію та контроль. Методологічно
стаття має теоретичний характер і не використовує емпіричних даних, обгрунтування здійснюється шляхом аналізу
наукових публікацій і документів та регламентів ЄС, а саме: Порядку денного сталого розвитку до 2030 року, доку-
ментів Європейського зеленого курсу, стратегії Farm to Fork, актів Спільної аграрної політики ЄС 2023—2027, рег-
ламенту (EU) 2020/852 щодо таксономії, Директиви (EU) 2022/2464 (CSRD) та регламенту (EU) 2023/2772 щодо ESRS.
508
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУ
ВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ
НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ
ЗАВДАННЯМИ
Виробничі процеси аграрних підприємств од-
ночасно формують економічний результат, впли-
вають на стан природного капіталу (грунт, вода,
біорізноманіття, викиди) та визначають соціаль-
ну стійкість сільських територій через зайнятість
і якість праці. У сучасних умовах євроінтеграції
для аграрного сектору посилюється зовнішній
контур вимог: по?перше, через політики ЄС щодо
сталості (Green Deal, Farm to Fork) як стратегічні
рамки переходу до ресурсоефективної та кліма-
тично нейтральної економіки; по-друге, через
логіку спільної аграрної політики (CAP), яка по-
єднує базові вимоги з фінансовими стимулами
сталих практик (екосхеми); по-третє, через регу-
ляторну інфраструктуру вимірюваності сталості
(таксономія, CSRD, ESRS), яка фактично перево-
дить сталість у критерії класифікації діяльності,
ризики та розкриття інформації для простежу-
ваності. Водночас, у науковій та прикладній дис-
кусії зберігається методологічна неузгодженість:
ESG нерідко ототожнюють зі "сталим розвитком"
або розглядають як визначення, яке має одне й
теж саме значення. Проблема такої редукції
The article clarifies the theoretical foundations of the links between sustainable development and ESG (Environmental,
Social, and Governance) within the management system of production processes in agricultural enterprises under the
conditions of European integration. The initial hypothesis posits that sustainable development and ESG are not identical
categories: sustainable development reflects the normative goal and social consensus regarding intergenerational justice
and the balance of economic, social, and environmental dimensions. Conversely, ESG serves as an operational framework
for managing and measuring factors (environmental, social, and governance) implemented through corporate policies,
performance indicators, risk management, and reporting.
In the context of EU integration, the alignment of management practices with the logic of the Common Agricultural
Policy (CAP) is gaining significance for the agricultural sector, particularly regarding "conditionality" as a baseline for
compliance and "eco-schemes" as incentives for environmentally and climate-friendly practices. The role of EU regulatory
policy on sustainability is also intensifying: the EU Taxonomy defines criteria for environmentally sustainable activities,
the Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD) expands reporting obligations, and the European Sustainability
Reporting Standards (ESRS) detail disclosures on material impacts, risks, and opportunities across E-S-G metrics.
Based on systems and process approaches, the study proposes an original definition of managing the sustainable
development of agricultural production processes and a conceptual four-pillar management model (economic,
environmental, social, and managerial). This model ensures the integration of Sustainable Development Goals (SDGs),
EU policy requirements, and ESG metrics into planning, organization, motivation, and control. Methodologically, the
article is theoretical in nature and does not rely on empirical data; its arguments are substantiated through the analysis
of scholarly publications and regulatory and policy documents, in particular, the 2030 Agenda for Sustainable
Development, the documents of the European Green Deal, the Farm to Fork Strategy, the legal acts of the Common
Agricultural Policy of the EU for 2023—2027, Regulation (EU) 2020/852 on the Taxonomy, Directive (EU) 2022/2464
(CSRD), and Regulation (EU) 2023/2772 on ESRS.
Ключові слова: сталий розвиток, управління, сільськогосподарські підприємства, еколо-
гія, виробничі процеси, ESG-метрики.
Key words: sustainable development, management, agricultural enterprises, ecology, production
processes, ESG-metrics.
полягає в тому, що "сталий розвиток" є шир-
шою категорією, тоді як ESG — прикладна рам-
ка управління факторами їх вимірювання і одна
із основних оцінок самого сталого розвитку.
Ототожнення визначень призводить до спро-
щення цілей і ризику формального комплаєн-
су замість трансформації виробничих процесів.
Критично важливо теоретично відокремити
поняття й показати механізм їх комплементар-
ності в управлінні сільськогосподарськими
підприємствами.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
І ПУБЛІКАЦІЙ
У сучасній науковій літературі проблемати-
ка сталого розвитку аграрних підприємств роз-
глядається як багаторівнева, оскільки охоплює
одночасно питання довгострокової стійкості
виробництва, екологічної збалансованості,
соціальної відповідальності та адаптації управ-
лінських систем до нових ринкових і регулятор-
них вимог. При цьому більшість сучасних дос-
ліджень виходять із того, що сталий розвиток
не зводиться лише до екологічних практик, а
передбачає інтеграцію економічних, соціальних
та екологічних цілей у систему прийняття уп-
равлінських рішень [1; 2].
АГРОСВІТ № 10, 2026
509
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
Теоретичне підгрунтя цього підходу фор-
мують праці, у яких сталий розвиток розгля-
дається як ширша нормативна рамка розвитку.
Зокрема, C. A. Ruggerio підкреслює, що
sustainability (сталість) і sustainable development
(сталий розвиток) не мають єдиної універсаль-
ної дефініції, а їх зміст формується у полі
різних концептуальних підходів та інтерпре-
тацій [2]. У свою чергу B. Sheehy та F. Farneti
наголошують на необхідності розмежування
понять sustainability, sustainable development,
corporate sustainability (корпоративна сталість)
і corporate social responsibility (CSR) (корпора-
тивна соціальна відповідальність), показуючи,
що sustainable development доцільно розгляда-
ти передусім як політико-нормативну катего-
рію, тоді як корпоративні підходи є вужчими
за змістом і рівнем застосування [1]. Така по-
зиція є важливою для даного дослідження, ос-
кільки дозволяє розглядати сталий розвиток
аграрного підприємства не як сукупність окре-
мих показників, а як загальну стратегічну ос-
нову трансформації виробничих процесів [1; 2].
Окремий напрям наукових праць пов'яза-
ний із дослідженням сталих виробничих про-
цесів у сільському господарстві та ролі техно-
логічних інновацій у їх трансформації. Сучасні
оглядові та емпіричні праці підкреслюють, що
цифровізація, точне землеробство, моніторинг
ресурсів і "зелені" технології виробництва
(green production technologies) поступово ста-
ють ключовими інструментами підвищення
стійкості аграрного виробництва [3—6]. Зокре-
ма, W. Jiang, Z. Wu та W. Chen доводять, що
цифрові технології можуть виступати важли-
вим чинником стимулювання екологічно сталих
виробничих практик (green production) у
сільському господарстві [3]. G. Niedbala,
S. Kujawa, M. Piekutowska та T. Wojciechowski
розглядають цифрові інновації як інструмент
підвищення ефективності виробництва і більш
раціонального управління ресурсами [4]. Rachel
A. Bahn, Abed Al Kareem Yehya та Rami Zurayk
акцентують увагу на тому, що цифровізація
агропродовольчих систем має значний потен-
ціал для підвищення їх економічної, соціальної
та екологічної стійкості, хоча одночасно ство-
рює нові виклики для управління [5]. Додатко-
во дослідження Haoyuan Liu та співавторів по-
казує, що цифрова грамотність і цифрові
інструменти прямо впливають на готовність
виробників впроваджувати зелені виробничі
технології [6].
У сфері управління стійкістю аграрних
підприємств українські дослідження також по-
ступово формують окремий науковий блок.
Зокрема, А. І. Соловйов обгрунтовує теорети-
ко-методологічні засади стратегічного управ-
ління стійкістю аграрних підприємств у кон-
тексті сталого розвитку та систематизує підхо-
ди до трактування понять "стійкість" (resilience)
і "сталість" (sustainability) щодо аграрного сек-
тору [7]. Паралельно українські автори все ак-
тивніше розглядають сталий розвиток як дже-
рело стратегічних переваг підприємства та як
основу його адаптації до нових умов функціо-
нування [8; 9]. Це свідчить про поступове
зміщення акценту українських наукових до-
сліджень від загальнотеоретичних положень до
проблем стратегічного управління, стійкості та
адаптації підприємств до нових викликів [7-9].
Поряд із цим, у наукових працях дедалі
більшу увагу приділено ESG концепції як при-
кладній рамці, що поєднує нефінансові аспек-
ти діяльності підприємства з управлінням ри-
зиками, доступом до капіталу, інвестиційною
оцінкою та корпоративною звітністю. У дослі-
дженнях G. Zairis, P. Liargovas і N. Apostolo-
poulos показано, що ESG-концепція сьогодні
розвивається у тісному зв'язку зі сталими
фінансами, ризик-менеджментом та вимогами
до нефінансового розкриття інформації [10]. У
цьому контексті компоненти ESG не замінюють
концепцію сталого розвитку, а виступає інстру-
ментальним механізмом її практичної імпле-
ментації на рівні підприємства або групи
підприємств [1; 10]. Для аграрного сектору така
логіка є особливо важливою, оскільки еко-
логічні, соціальні та управлінські характерис-
тики виробничих процесів поступово перетво-
рюються на чинник зовнішньої оцінки підприє-
мства з боку інвесторів, банків і партнерів.
В українській науковій економічній літера-
турі цей напрям уже знаходить відображення
в дослідженнях, присвячених впровадженню
ESG-концепцій в аграрному бізнесі. Зокрема,
В. Вовк обгрунтовує доцільність оцінювання
ESG-рівня малих і середніх аграрних підпри-
ємств на основі інтегрального індексу та пов'я-
зує зрілість ESG-концепції із можливостями
залучення пільгового і "зеленого" фінансуван-
ня, участю в програмах підтримки сталого роз-
витку та інтеграцією до сталих ланцюгів поста-
чання [11]. Це дає підстави розглядати ESG-
концепцію не лише як елемент звітності, а і як
інструмент адаптації сільськогосподарського
підприємства до нових фінансових і ринкових
умов [10; 11].
Ще один важливий блок літератури сто-
сується подвійної суттєвості та європейської
рамки корпоративної звітності про сталість.
J. Baumuller і K. Sopp показують, що перехід від
510
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
нефінансової звітності до європейської систе-
ми звітності щодо сталого розвитку (sustaina-
bility reporting framework) означає зміщення
акценту від вузької логіки фінансової суттє-
вості до подвійної суттєвості, яка враховує як
вплив питань сталості на компанію, так і вплив
компанії на довкілля та суспільство [12]. Саме
ця логіка створює концептуальний місток між
ширшою нормативною рамкою сталого розвит-
ку та корпоративним рівнем ESG-оцінювання
й розкриття інформації [10; 12].
ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ
Метою статті є обгрунтування теоретичних
засад взаємозв'язку сталого розвитку та ESG-
концепції в управлінні виробничими процеса-
ми сільськогосподарських підприємств в умо-
вах євроінтеграції, а також визначення ролі
політик ЄС і Спільної аграрної політики у фор-
муванні відповідних управлінських підходів.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
ДОСЛІДЖЕННЯ
Теоретично обгрунтоване формування си-
стеми управління потребує чіткого розмежу-
вання рівнів аналізу та логіки відповідних кон-
цептів. У цьому контексті сталий розвиток до-
цільно трактувати, по-перше, як нормативну
мету, тобто бажаний вектор суспільного роз-
витку, і, по-друге, як інституціолізований сус-
пільний компроміс щодо узгодження економі-
чних, соціальних та екологічних пріоритетів,
закріплений у міжнародних рамках, зокрема в
доповіді Брундтланд і Порядку денному у сфері
сталого розвитку до 2030 року [13; 14].
У науковій літературі підкреслюється, що
сталий розвиток не має єдиної універсальної
дефініції, а його зміст формується в полі різних
інтерпретацій, пріоритетів і ціннісних підходів.
Саме тому його слід розуміти не лише як набір
показників, а як ширшу рамку, що задає кри-
терії бажаного розвитку та суспільно прийнят-
ного балансу між економікою, соціумом і дов-
кіллям [1; 2].
За визначенням Степаненка Т., концепція
сталого розвитку вимагає збалансованого, си-
стемного підходу до трьох складових — еко-
номічної, екологічної та соціальної. Перехід до
сталого управління підходу потребує глибоко-
го аналізу проблем підприємства, моделюван-
ня шляхів їх розв'язання і розвитку внутріш-
нього потенціалу, одночасно забезпечуючи ви-
сокі стандарти в екологічній та соціальних сфе-
рах [16]. Згідно з висновками Надводнюк О.,
реалізація стратегії сталого розвитку забезпе-
чує комплексний результат. На мікрорівні це
відображається у зміцненні фінансового ста-
ну підприємств та зростанні платоспромож-
ності мешканців сільської місцевості. Соціаль-
на складова проявляється через покращення
життя персоналу й громади, тоді як екологіч-
ний аспект фокусується на дбайливому ресур-
соспоживанні та мінімізації відходів [17].
Таким чином, сталий розвиток у контексті
аграрного сектору постає як глобальна ідеоло-
гічна парадигма, яка забезпечує людство про-
довольством, не виснажуючи при цьому зе-
мельні ресурси для майбутніх поколінь. Це
стратегічний орієнтир, який охоплює все — від
подолання голоду та збереження біорізнома-
ніття до соціального відновлення сільських те-
риторій. Якщо сталий розвиток задає загаль-
ний вектор руху для всього суспільства, то для
агробізнесу виникає потреба в конкретному
інструментарії, який дозволив би інтегрувати
ці глобальні цілі у щоденну діяльність та мож-
ливість відстежувати ефективність розвитку
глобальних цілей.
На відміну від цього, ESG є більш приклад-
ною рамкою, яка використовується на рівні
компанії для врахування екологічних, соціаль-
них та управлінських факторів у процесі прий-
няття рішень, оцінювання ризиків, комунікації
з інвесторами та побудови корпоративної
звітності. Якщо сталий розвиток відповідає на
питання, яким має бути довгостроковий напрям
розвитку, то ESG допомагає перевести цю логі-
ку у практичну площину через конкретні по-
літики, процедури, показники та механізми
контролю. У сучасних дослідженнях ESG час-
то розглядається як інструментальний рівень
реалізації цілей сталості, особливо у сфері
фінансів, корпоративного управління та не-
фінансової звітності [18; 19].
Таким чином, сталий розвиток і ESG-кон-
цепція не є тотожними поняттями. Їх ототож-
нення спрощує зміст обох категорій: у такому
разі сталий розвиток зводиться лише до кор-
поративних метрик, а ESG помилково сприй-
мається як самодостатня концепція розвитку.
Натомість більш обгрунтованим є підхід, за
яким сталий розвиток виступає стратегічною та
ціннісною основою трансформації, а ESG-кон-
цепція — прикладним механізмом її впровад-
ження, оцінювання та представлення на рівні
підприємства [2, 12]. Якщо сталий розвиток
визначає стратегічне бачення ("Для чого ми це
робимо?"), то ESG-концепція пропонує опера-
ційне втілення ("За допомогою яких інстру-
ментів ми досягаємо результату?"). Для
сільськогосподарських виробників це означає
перехід до конкретніших вимірів, не тільки від
АГРОСВІТ № 10, 2026
511
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
загального захисту довкілля, а до конкретних
технологій точного землеробства, біорізнома-
ніття, кращих умов праці та звітності перед кре-
диторами і партнерами. Саме тому для аналізу
сільськогосподарських підприємств важливо
не ототожнювати ці підходи, а поєднувати їх:
перший визначає напрям і зміст змін, другий —
інструменти їх практичної реалізації [15; 18].
Таке розмежування створює теоретичну осно-
ву для подальшого розгляду євроінтеграційних
вимог, які посилюють потребу в поєднанні
стратегічної логіки сталого розвитку та інстру-
ментальної рамки ESG-концепції.
Узагальнюючи наведені підходи, доцільно
розглядати євроінтеграцію аграрного сектору
України як процес, у межах якого ширша кон-
цепція сталого розвитку набуває конкретного
інституційного та управлінського змісту. Якщо
на загальному рівні сталий розвиток визначає
стратегічний напрям трансформації, орієнто-
ваний на узгодження економічних, соціальних
та екологічних цілей, то в межах європейської
політики він отримує нормативне закріплення
через систему правил, стимулів та інструментів
впливу на поведінку суб'єктів господарювання.
У сільському господарстві таким основним ме-
ханізмом виступає Спільна аграрна політика
(САР) ЄС, яка у програмному періоді 2023—
2027 рр. прямо пов'язує підтримку аграрного
виробництва з екологічними і кліматичними
зобов'язаннями через систему умовності
(conditionality), еко-схеми (eco-schemes) та
агроекологічно-кліматичні заходи орієнто-
вані на підтримку довгострокових змін у ве-
денні господарства. У наукових досліджен-
нях таке розмежування трактується як по-
єднання "обов'язкового мінімуму" та "опла-
чуваних зусиль понад мінімум", спрямованих
на формування екологічних і кліматичних
суспільних благ [20; 21].
У такій логіці CAP виконує не лише роз-
подільчу або підтримуючу функцію, а й
фактично виступає політичним механізмом
імплементації принципів сталого розвитку
Критерій
порівняння
Сталий розвиток ESG-концепція
Сутність
поняття
Широка нормативна і
стратегічна концепція
довгострокового розвитку,
що визначає бажаний тип
розвитку через баланс
економічних, соціальних та
екологічних цілей
Прикладна корпоративна рамка,
що структурує екологічні,
соціальні та управлінські
фактори для оцінювання,
управління та звітності
Вплив на
виробничі
процеси
Визначає якими повинні бути
виробничі процеси з точки
зору ресурсозбереження,
екологічної безпеки,
соціальної стійкості та
економічної життєздатності
Дає інструменти, через які ці
характеристики виробничих
процесів можна формалізувати
у вигляді політик, KPI,
процедур моніторингу і
розкриття інформації
Рівень
управлінських
рішень
Стратегічна: визначає, яким
має бути розвиток
підприємства і виробництва в
довгостроковій перспективі
Операційна: переводить
принципи в показники,
контрольні процедури,
внутрішні політики та зовнішню
звітність
Форма
вимірювання
Широкі індикатори розвитку,
галузеві та суспільні цілі,
SDGs, інтегральні оцінки
сталості
Стандартизовані метрики, ESG-
рейтинги, корпоративні
показники, вимоги звітності,
подвійна суттєвість (double
materiality)
Рівень
застосування
Держава, громади, споживачі,
суспільство, міжнародні
організації, підприємства
Підприємства, інвестори, банки,
аудитори, регулятори, біржі,
рейтингові агенції, партнери
Роль у
фінансуванні
Опосередкована: через
загальне підвищення
стійкості,
конкурентоспроможності та
відповідності суспільним
очікуванням
Пряма: через ESG-оцінювання,
ризик-менеджмент, вимоги
банків, інвесторів і ланцюгів
постачання
Обмеження
підходу
Може залишатися занадто
загальним і недостатньо
операціоналізованим на рівні
конкретного підприємства
Може звужувати сталість до
того, що можна виміряти,
визначити ефективність
процесів, стандартизувати і
відобразити показниками в
звітність
Таблиця1. Порівняння поняття "сталий розвиток" та "ESG-концепція" за критеріями
Джерело: сформовано авторами на основі [1, 12, 15, 18].
512
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
в аграрне виробництво. На це звертають
увагу і наукові дослідження, у яких підкрес-
люється, що нова CAP має розглядатися у
тіснішому зв'язку з Цілями сталого розвит-
ку ООН, а її "зелена архітектура" поклика-
на змінювати саму модель ведення госпо-
дарства — від базового дотримання еколо-
гічних вимог до стимулювання практик, що
створюють суспільні екологічні та кліма-
тичні блага [22]. Саме тому для України
важливим є не лише формальне наближен-
ня до аграрної політики ЄС, а й розуміння
того, що євроінтеграція означає зміну лог-
іки управління виробничими процесами на
рівні підприємства.
Паралельно в ЄС посилюється регуля-
торна база корпоративної сталості. Дирек-
тива CSRD суттєво розширює вимоги до обо-
в'язкового звітування про сталість, а стан-
дарти ESRS уніфікують підходи до розкрит-
тя інформації, яка є важливою, по-перше,
для розуміння впливу компанії на еко-
логічні, соціальні та управлінські питання, а
по-друге — для оцінки того, як ці питання
впливають на розвиток, результати діяль-
ності та фінансове становище самої компанії
[23]. Таким чином, у європейському регулю-
ванні закріплюється логіка подвійної суттє-
вості, яка поєднує зовнішній вплив компанії
із внутрішніми ризиками та можливостями
для бізнесу [12].
У наукових роботах така логіка трактуєть-
ся як важливий зв'язок між суспільним рівнем
цілей сталого розвитку та рівнем корпоратив-
ного управління, оскільки саме концепція под-
війної суттєвості, що передбачає врахування як
впливу факторів сталості на компанію, так і
впливу компанії на довкілля та суспільство, дає
змогу пов'язати ESG-фактори не лише з інте-
ресами інвестора, а й із досягненням ширших
цілей сталості [24; 25].
Таким чином, у контексті євроінтеграції,
сталий розвиток, CAP та ESG-концепція (як
звітна рамка ЄС) не є окремими напрямами,
а формують взаємопов'язану систему. Ста-
лий розвиток визначає загальну ціль і зміст
бажаної трансформації аграрного вироб-
ництва; CAP конкретизує цю трансформацію
на рівні аграрної політики та стимулів; а
ESG-концепція, CSRD і ESRS забезпечують
її управлінську операціоналізацію на рівні
підприємства через показники, процедури,
оцінювання та розкриття інформації. Саме
така послідовність дозволяє розглядати уп-
равління виробничими процесами аграрних
підприємств як ключову точку перетину між
стратегічною логікою сталого розвитку та
прикладними механізмами ESG [24;21]. У
такій логіці саме виробничі процеси аграр-
ного підприємства стають основною площи-
ною, у якій перетинаються стратегічні оріє-
нтири сталого розвитку, регуляторні та сти-
мулюючі механізми Спільної аграрної пол-
ітики ЄС, а також інструменти ESG-оціню-
вання і звітності. Це пояснюється тим, що
саме на рівні виробничих процесів фор-
мується реальний вплив підприємства на
природні ресурси, екологічний стан, орган-
ізацію праці, використання технологій та
економічні результати господарювання.
Відповідно, управління виробничими проце-
сами в сучасних умовах вже не може обме-
жуватися лише показниками продуктивності
чи прибутковості, а потребує врахування
ширшого комплексу екологічних, соціаль-
них та управлінських параметрів [1; 7; 10].
Сталий розвиток Європейська політико-регуляторна рамка сталості
Галузевий рівень (САР) Корпоративний рівень
(CSRD, ESRS)
Фінансовий рівень
(банки, інвестори, ESG
– вимоги)
Рівень сільськогосподарського підприємства (управління виробничими процесами)
Результати трансформації виробничих процесів – екологічні, економічні, соціальні
Рис. 1. Логіка впливу європейських рамок сталості на управління виробничими процесами
аграрних підприємств
Джерело: сформовано на основі авторського дослідження.
АГРОСВІТ № 10, 2026
513
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
Отже, аналіз наукових підходів дає
підстави стверджувати, що сталий розвиток
у сучасних умовах слід розглядати не лише
як загальну нормативну ідею чи політичний
орієнтир, а як практичну основу трансфор-
мації діяльності підприємства. Для аграрно-
го сектору це має особливе значення, оскіль-
ки саме в межах виробничих процесів поєдну-
ються економічні результати, використання
природних ресурсів, організація праці та
здатність підприємства адаптуватися до
зовнішніх викликів. У зв'язку з цим, виникає
потреба конкретизувати зміст сталого роз-
витку саме на рівні сільськогосподарського
підприємства, виходячи з особливостей його
виробничої діяльності та управлінських
рішень.
Узагальнюючи наукові підходи до тракту-
вання поняття "сталий розвиток", пропонуємо
розглядати сталий розвиток сільськогоспо-
дарських підприємств як процес організації та
вдосконалення виробничих процесів на основі
управлінських рішень, спрямованих на забез-
печення економічної ефективності, раціональ-
не використання природних ресурсів, розвиток
потенціалу людського капіталу та довгостро-
кову стабільність функціонування підприєм-
ства в умовах зовнішніх викликів і обмежень.
Таке трактування дозволяє розглядати сталий
розвиток не лише як загальну концепцію, а як
практичну основу управління виробничими
процесами сільськогосподарського підприєм-
ства.
ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ДАНОМУ
НАПРЯМІ
Можна відзначити, що сталий розвиток і
ESG-концепцію доцільно розглядати як взає-
мопов'язані, але змістовно відмінні категорії.
Сталий розвиток визначає стратегічні орієн-
тири трансформації сільськогосподарського
підприємства, тоді як ESG-концепція забез-
печує інструментальне підгрунтя для оціню-
вання, впровадження та відображення відпо-
відних змін у системі управління. В умовах
євроінтеграції така взаємодія набуває особ-
ливого значення під впливом Спільної аграр-
ної політики ЄС, а також нових підходів до
корпоративної звітності про сталість, закрі-
плених у CSRD, ESRS і логіці подвійної сут-
тєвості. Це дає підстави розглядати вироб-
ничі процеси сільськогосподарського підпри-
ємства як ключовий рівень практичної реалі-
зації принципів сталого розвитку та ESG-кон-
цепції.
Перспективи подальших досліджень пов'я-
зані з розробленням системи показників оціню-
вання сталості виробничих процесів сільсько-
господарських підприємств.
Література:
1. Sheehy B., Farneti F. Corporate Social Res-
ponsibility, Sustainability, Sustainable Develop-
ment and Corporate Sustainability: What Is the
Difference, and Does It Matter? Sustainability.
2021. Vol. 13(11). 5965. DOI: 10.3390/su13115965.
2. Ruggerio C.A. Sustainability and sustainable
development: A review of principles and defini-
tions. Science of the Total Environment. 2021. Vol.
786. 147481. DOI: 10.1016/j.scitotenv.2021.147481.
3. Jiang W., Wu Z., Chen W. Driving Sustai-
nable Agricultural Transformation: The Role of
Digital Technology Application in Promoting
Green Production. Sustainability. 2026. Vol. 18 (3).
1190. DOI: 10.3390/su18031190.
4. Niedbala G., Kujawa S., Piekutowska M.,
Wojciechowski T. Exploring Digital Innovations in
Agriculture: A Pathway to Sustainable Food Pro-
duction and Resource Management. Agriculture.
2024. Vol. 14 (9). 1630. DOI: 10.3390/agricultu-
re14091630.
5. Bahn R.A., Yehya A.A.K., Zurayk R.
Digitalization for Sustainable Agri-Food Systems:
Potential, Status, and Risks for the MENA Region.
Sustainability. 2021. Vol. 13 (6). 3223. DOI:
10.3390/su13063223.
6. Liu H., Chen Z., Wen S., Zhang J., Xia X.
Impact of Digital Literacy on Farmers' Adoption
Behaviors of Green Production Technologies.
Agriculture. 2025. Vol. 15 (3). 303. DOI: 10.3390/
agriculture15030303.
7. Соловйов А.І. Стратегічне управління
стійкістю аграрних підприємств в умовах ста-
лого розвитку: теоретико-методологічний ас-
пект. Scientific Bulletin of Kherson State
University. Series Economic Sciences. 2025. Вип.
57. DOI: 10.32999/ksu2307-8030/2025-57-9.
8. Воронько-Невіднича Т., Коваль О., Коло-
да О. Управління розвитком підприємства як
необхідна умова досягнення цілей сталого роз-
витку. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 25.
DOI: 10.32782/2524-0072/2021-25-80.
9. Петролюк Ю., Гребенюк Н. Сталий роз-
виток як стратегічна перевага для підприєм-
ства. Економіка та суспільство. 2024. Вип. 68.
DOI: 10.32782/2524-0072/2024-68-148.
10. Zairis G., Liargovas P., Apostolopoulos N.
Sustainable Finance and ESG Importance: A
Systematic Literature Review and Research
Agenda. Sustainability. 2024. Vol. 16 (7). 2878.
DOI: 10.3390/su16072878.
514
АГРОСВІТ № 10, 2026
ISSN 2306-6792Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
11. Вовк В. Впровадження ESG-концепцій:
стратегічний імператив для сталого зростання
малих та середніх аграрних підприємств Украї-
ни. Економіка та суспільство. 2025. Вип. 81. DOI:
10.32782/2524-0072/2025-81-117.
12. Baumuller J., Sopp K. Double materiality
and the shift from non-financial to European
sustainability reporting: review, outlook and
implications. Journal of Applied Accounting
Research. 2022. Vol. 23 (1). P. 8—28. DOI: 10.1108/
JAAR-04-2021-0114.
13. United Nations. Sustainability [Електрон-
ний ресурс]. United Nations Academic Impact.
URL: https://www.un.org/en/academic-impact/
sustainability (дата звернення: 06.04.2026).
14. World Commission on Environment and
Development. Our Common Future. Oxford:
Oxford University Press, 1987. 383 p. Available at:
http://www.un-documents.net/our-common-
future.pdf (дата звернення: 06.04.2026).
15. Silva D.N., Wehrmeyer W., Murphy R.
Managing Organisational Sustainability and
Corporate Social Responsibility: Perspectives for
Sustainable Development. Circular Economy and
Sustainability. 2025. Vol. 5. P. 7389—7413. doi:
10.1007/s43615-025-00508-4.
16. Степаненко Т.О. Теоретичні та мето-
дичні засади сталого розвитку підприємства.
Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського.
Серія: Економіка і управління. 2020. Т. 31 (70).
№ 6. С. 136—141. DOI: 10.32838/2523-4803/70-
6-23.
17. Надводнюк О.О. Теоретико-методичні
аспекти управління сталим розвитком сільсько-
господарських підприємств. Економіка та уп-
равління АПК. 2022. № 2. С. 124—136. doi:
10.33245/2310-9262-2022-177-2-124-136.
18. Cunha F. A. F., Meira E., Orsato R. J. Su-
stainable finance and investment: Review and
research agenda. Business Strategy and the
Environment. 2021. Vol. 30 (8). P. 3821—3838.
DOI: 10.1002/bse.2842.
19. Narula R., Rao P., Rao A.A. Impact of ESG
on firm value: a conceptual review of the literature.
Journal of Social and Economic Development.
2023. Vol. 25. P. 162—179. DOI: 10.1007/s40847-
023-00267-8.
20. Guyomard H., Bureau J.-C., Chatellier V.,
Dupraz P., Jacquet F., Reboud X. How the Green
Architecture of the 2023—2027 Common Agri-
cultural Policy could have been greener. Ambio.
2023. Vol. 52. P. 1489—1502. doi: 10.1007/s13280-
023-01861-0.
21. Matthews A. The new CAP must be linked
more closely to the UN Sustainable Develop-
ment Goals. Agricultural and Food Economics.
2020. Vol. 8. Article 19. doi: 10.1186/s40100-020-
00163-3
22. Anougmar S., Fockaert L., Michiel K., Van
Passel S., Van Schoubroeck S. Could the new eco
schemes replace the long-known agri-environ-
mental measures? Evidence from two labeled
discrete choice experiments. Land Use Policy.
2025. Vol. 153. Article 107525. doi: 10.1016/
j.landusepol.2025.107525
23. Directive (EU) 2022/2464 of the European
Parliament and of the Council of 14 December 2022
amending Regulation (EU) No 537/2014, Directive
2004/109/EC, Directive 2006/43/EC and Directive
2013/34/EU, as regards corporate sustainability
reporting (Text with EEA relevance). Official
Journal of the European Union. 2022. OJ L 322.
P. 15—80.
24. Delgado-Ceballos J., Ortiz-De-Mandojana
N., Antolin-Lopez R., Montiel I. Connecting the
Sustainable Development Goals to firm-level
sustainability and ESG factors: The need for double
materiality. Business & Society Review. 2023.
Vol. 26 (1). doi: 10.1177/23409444221140919.
25. Nielsen C. ESG Reporting and Metrics:
From Double Materiality to Key Performance
Indicators. Sustainability. 2023. Vol. 15(24).
Article 16844. doi: 10.3390/su152416844.
References:
1. Sheehy, B. and Farneti, F. (2021), "Corpo-
rate Social Responsibility, Sustainability, Su-
stainable Development and Corporate Sustai-
nability: What Is the Difference, and Does It
Matter?", Sustainability, vol. 13(11), 5965. doi:
10.3390/su13115965.
2. Ruggerio, C.A. (2021), "Sustainability and
sustainable development: A review of principles
and definitions", Science of the Total Environment,
vol. 786, 147481. doi: 10.1016/j.scitotenv.-
2021.147481.
3. Jiang, W., Wu, Z. and Chen, W. (2026),
"Driving Sustainable Agricultural Transformation:
The Role of Digital Technology Application in
Promoting Green Production", Sustainability, vol.
18(3), 1190. doi: 10.3390/su18031190.
4. Niedbala, G., Kujawa, S., Piekutowska, M.
and Wojciechowski, T. (2024), "Exploring Digital
Innovations in Agriculture: A Pathway to Su-
stainable Food Production and Resource Mana-
gement", Agriculture, vol. 14 (9), 1630. doi:
10.3390/agriculture14091630.
5. Bahn, R.A., Yehya, A.A.K. and Zurayk, R.
(2021), "Digitalization for Sustainable Agri-Food
Systems: Potential, Status, and Risks for the MENA
Region", Sustainability, vol. 13(6), 3223. doi:
10.3390/su13063223.
АГРОСВІТ № 10, 2026
515
ISSN 2306-6792 Copyright © The Author(s). This is an open access article distributed under the terms of the Creative
Commons Attribution License 4.0 (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
6. Liu, H., Chen, Z., Wen, S., Zhang, J. and Xia,
X. (2025), "Impact of Digital Literacy on Farmers'
Adoption Behaviors of Green Production Tech-
nologies", Agriculture, vol. 15(3), 303. doi: 10.-
3390/agriculture15030303.
7. Soloviov, A.I. (2025), "Strategic manage-
ment of the sustainability of agricultural enter-
prises in the context of sustainable development:
theoretical and methodological aspects", Scientific
Bulletin of Kherson State University. Series
Economic Sciences, vol. 57. doi: 10.32999/ksu2307-
8030/2025-57-9.
8. Voronko-Nevidnycha, T., Koval, O. and
Koloda, O. (2021), " Enterprise development
management as a necessary condition for achieving
sustainable development goals ", Ekonomika ta
suspilstvo, vol. 25. doi: 10.32782/2524-0072/2021-
25-80.
9. Petroliuk, Yu. and Hrebeniuk, N. (2024),
"Sustainable development as a strategic advantage
for the enterprise", Ekonomika ta suspilstvo,
vol. 68. doi: 10.32782/2524-0072/2024-68-148.
10. Zairis, G., Liargovas, P. and Apostolo-
poulos, N. (2024), "Sustainable Finance and ESG
Importance: A Systematic Literature Review and
Research Agenda", Sustainability, vol. 16 (7), 2878.
doi: 10.3390/su16072878.
11. Vovk, V. (2025), "Implementation of ESG
concepts: a strategic imperative for the sustainable
growth of small and medium-sized agricultural
enterprises in Ukraine", Ekonomika ta suspilstvo,
vol. 81. doi: 10.32782/2524-0072/2025-81-117.
12. Baumuller, J. and Sopp, K. (2022), "Double
materiality and the shift from non-financial to
European sustainability reporting: review, outlook
and implications", Journal of Applied Accounting
Research, vol. 23 (1), pp. 8—28. doi: 10.1108/
JAAR-04-2021-0114.
13. United Nations (2026), "Sustainability",
United Nations Academic Impact, Available at:
https://www.un.org/en/academic-impact/
sustainability (Accessed: 06 April 2026).
14. World Commission on Environment and
Development (1987), Our Common Future,
Oxford University Press, Oxford, Available at:
http://www.un-documents.net/our-common-
future.pdf (Accessed: 06 April 2026).
15. Silva, D.N., Wehrmeyer, W. and Murphy,
R. (2025), "Managing Organisational Sustainability
and Corporate Social Responsibility: Perspectives
for Sustainable Development", Circular Economy
and Sustainability, vol. 5, pp. 7389—7413. doi:
10.1007/s43615-025-00508-4.
16. Stepanenko, T.O. (2020), "Theoretical and
methodological principles of sustainable develop-
ment of an enterprise", Vcheni zapysky TNU imeni
V. I. Vernadskoho. Seriia: Ekonomika i uprav-
linnia, vol. 31 (70), no.6, pp. 136—141. doi:
10.32838/2523-4803/70-6-23.
17. Nadvodniuk, O.O. (2022), "Theoretical and
methodological aspects of managing the sustai-
nable development of agricultural enterprises",
Ekonomika ta upravlinnia APK, vol. 2, pp. 124—
136. doi: 10.33245/2310-9262-2022-177-2-124-136.
18. Cunha F. A. F., Meira E. and Orsato R. J.
(2021), "Sustainable finance and investment:
Review and research agenda", Business Strategy
and the Environment, Vol. 30 (8), pp. 3821—3838.
DOI: 10.1002/bse.2842.
19. Narula R., Rao P. and Rao A.A. (2023),
"Impact of ESG on firm value: a conceptual review
of the literature", Journal of Social and Economic
Development, Vol. 25, pp. 162—179. DOI: 10.1007/
s40847-023-00267-8.
20. Guyomard, H., Bureau, J.-C., Chatellier, V.,
Dupraz, P., Jacquet, F. and Reboud, X. (2023),
"How the Green Architecture of the 2023—2027
Common Agricultural Policy could have been
greener", Ambio, vol. 52, pp. 1489-1502. doi:
10.1007/s13280-023-01861-0.
21. Matthews, A. (2020), "The new CAP must
be linked more closely to the UN Sustainable
Development Goals", Agricultural and Food
Economics, vol. 8, no. 19. doi: 10.1186/s40100-020-
00163-3
22. Anougmar, S., Fockaert, L., Michiel, K.,
Van Passel, S. and Van Schoubroeck, S. (2025),
"Could the new eco schemes replace the long-
known agri-environmental measures? Evidence
from two labeled discrete choice experiments",
Land Use Policy, vol. 153, 107525. doi: 10.1016/
j.landusepol.2025.107525.
23. European Parliament and of the Council
(2023), "Commission Delegated Regulation (EU)
2023/2772 of 31 July 2023 supplementing Directive
2013/34/EU of the European Parliament and of
the Council as regards sustainability reporting
standards (Text with EEA relevance)", Official
Journal of the European Union. OJ L 2023/2772.
24. Delgado-Ceballos, J., Ortiz-De-Mandojana,
N., Antolin-Lopez, R. and Montiel, I. (2023),
"Connecting the Sustainable Development Goals to
firm-level sustainability and ESG factors: The need
for double materiality", Business & Society Review,
vol. 26 (1). doi: 10.1177/23409444221140919.
25. Nielsen, C. (2023), "ESG Reporting and
Metrics: From Double Materiality to Key
Performance Indicators", Sustainability, vol.
15(24), 16844. doi: 10.3390/su152416844.
Отримано редакцією журналу / Received: 06.05.26
Прорецензовано / Revised: 14.05.26
Дата публікації / Published: 21.05.26
|
| id | www_nayka_com_ua-article-10356 |
| institution | Agrosvit |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-06-09T01:02:34Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | ДКС Центр |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | wwwnaykacomua/f9/93a9c3763d764a1f9c24d2924d17a0f9.pdf |
| spelling | www_nayka_com_ua-article-103562026-06-08T08:39:19Z SUSTAINABLE DEVELOPMENT MANAGEMENT SYSTEM FOR AGRICULTURAL ENTERPRISES IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION: CAP GUIDELINES AND ESG METRICS СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ Гопка, М. Д. Ковтун, О. А. ДКС Центр 2026-05-21 Article Article application/pdf https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10356 10.32702/2306-6792.2026.10.507 Журнал "Агросвіт"; № 10 (2026): АГРОСВІТ; 507-515 Agrosvit; No. 10 (2026): AGROSVIT; 507-515 2306-6792 10.32702/2306-6792.2026.10 uk https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10356/10500 Авторське право (c) 2026 Журнал "Агросвіт" |
| spellingShingle | Гопка, М. Д. Ковтун, О. А. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title | СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title_alt | SUSTAINABLE DEVELOPMENT MANAGEMENT SYSTEM FOR AGRICULTURAL ENTERPRISES IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION: CAP GUIDELINES AND ESG METRICS |
| title_full | СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title_fullStr | СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title_full_unstemmed | СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title_short | СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: CAP ОРІЄНТИРИ ТА ESG МЕТРИКИ |
| title_sort | система управління сталим розвитком сільськогосподарських підприємств у контексті європейської інтеграції: cap орієнтири та esg метрики |
| url | https://www.nayka.com.ua/index.php/agrosvit/article/view/10356 |
| work_keys_str_mv | AT gopkamd sustainabledevelopmentmanagementsystemforagriculturalenterprisesinthecontextofeuropeanintegrationcapguidelinesandesgmetrics AT kovtunoa sustainabledevelopmentmanagementsystemforagriculturalenterprisesinthecontextofeuropeanintegrationcapguidelinesandesgmetrics AT gopkamd sistemaupravlínnâstalimrozvitkomsílʹsʹkogospodarsʹkihpídpriêmstvukontekstíêvropejsʹkoííntegracíícaporíêntiritaesgmetriki AT kovtunoa sistemaupravlínnâstalimrozvitkomsílʹsʹkogospodarsʹkihpídpriêmstvukontekstíêvropejsʹkoííntegracíícaporíêntiritaesgmetriki |