Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень
The issue of the Neolithization of Kyiv Dnipro region is being considered at a background of the Neolithic raising in Ukraine. Kukrek type flint industry and original Neolithic pottery having direct parallels in Buh-Dnister culture in the Buh River region are peculiar for the earliest Neolithic site...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 3-18 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/177 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824457884598272 |
|---|---|
| author | Zalizniak, Leonid L. Sorokun, Andrii A. Pereverziev, Serhii V. Khoptynets, Ivan M. |
| author_facet | Zalizniak, Leonid L. Sorokun, Andrii A. Pereverziev, Serhii V. Khoptynets, Ivan M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Leonid L. Zalizniak",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Andrii A. Sorokun",
"institution": "State Scientific Center for Protection of Cultural Heritage from Technological Catastrofs",
"orcid": ""
},
{
"author": "Serhii V. Pereverziev",
"institution": "State Scientific Center for Protection of Cultural Heritage from Technological Catastrofs",
"orcid": ""
},
{
"author": "Ivan M. Khoptynets",
"institution": null,
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Zalizniak, Leonid L. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 18 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 3 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-06T08:34:21Z |
| description | The issue of the Neolithization of Kyiv Dnipro region is being considered at a background of the Neolithic raising in Ukraine. Kukrek type flint industry and original Neolithic pottery having direct parallels in Buh-Dnister culture in the Buh River region are peculiar for the earliest Neolithic sites of Lazarivka type in Kyiv region. Based on earlier known and newly obtained materials, the authors come to the conclusion about the leading role of influences from the Balkan-Danube Neolithic in the Neolithization of the Right-Bank Ukraine and the Dnipro River middle region. The Right-Bank Ukraine Neolithization took part in the 6th millennium BC as a result of four waves of Neolithic migrants from the Danube River region.
The Hrebenyky traditions bearers were the first proto-Neolithic wave of migrants from the Balkans who left the sites of the same name culture in Odesa region of the 7th and the beginning of the 6th millennia BC (саl.). Flint inventory of this culture has direct parallels in the materials of the early Neolithic in Thessaly, as well as in flint assemblages of Krish culture.
The Krish culture population played a notable role in the Neolithization of Ukraine. Moving from Transylvania to the east in the second quarter of the 6th millennium BC, they reached Dnister region where they are represented by Sakarovka type sites. Owing to the synthesis of Krish Neolithic and local Kukrek traditions in about the middle of the 6th millennium BC, Buh-Dnister culture, the oldest Neolithic culture of Ukraine, appeared.
The population of Danube culture (Linear Pottery culture or LPC) can be called the third wave of Neolithic migrants into the Right Bank Ukraine; it moved from the Visla River upper region to Volyn, and to the Dnister River upper region, to Moldova, and to the region between the Buh and Dnister Rivers from there. The pressure of new Neolithic migrants from the west upon the Buh-Dnister population led to its movement in the north-eastern direction, into Dnipro River region of Kyiv and Cherkasy and perhaps into Nadporizzhia. These very processes of the second half of the 6th millennium BC led the beginning of the Neolithization of the Dnipro River middle region, including Kyiv Polissya.
Buh-Dnister population migration into Dnipro River region of Kyiv and Cherkasy especially strengthened at the end of the 6th millennium BC as a result of powerful pressure from the fourth wave of the Balkan-Danubian colonists, Cucuteni-Trypillya culture population, which started from Moldova territory the agricultural colonization of the Forest-Steppe zone between the Dnister and the Dnipro Rivers at this period. A final victory of producing economy in Right Bank Ukraine is related exactly with the Trypillians.
Overwhelming majority of the researchers believe that the Neolithization of the Danube River region and of Central Europe took part in procedure of their «Balkanization», in other words, spread of Neolithic innovations from the Balkans via the Danube Region took part by means of migrations of the Neolithic colonists to the north. It was colonization regime, in which the bearers of Hrebenyky, Danube (LPC), Buh-Dnister, and Cucuteni-Trypillya cultures spread in Right Bank Ukraine. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2016.01.003 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 3
Статті
Київське Подніпров’я — ключовий регіон Ук-
раїни, культурно-історичні процеси в якому,
значною мірою, визначали хід не лише влас-
не української історії, але й передісторії регіо-
ну за первісної доби. Пояснюється це його роз-
міщенням на карті Східної Європи на перетині
великих міграційних потоків. Саме в Середньо-
му Подніпров’ї зустрічалися хвилі міграцій із
Центральної Європи та Балтії, з Євразійського
степу та Балкано-Дунайського регіону (рис. 1).
У первісні та ранньоісторичні часи Київ-
щина була зоною контакту трьох головних
культурно-історичних провінцій України —
Балтійської, Євразійської степової та Балкано-
Дунайської (Залізняк 1999, с. 231—244; 2006,
с. 3—15). Уперше контакт між носіями традицій
згаданих великих культурних спільнот у Київ-
ському Подніпров’ї відбувся на зорі неолітич-
ної доби. Неолітичні матеріали з Київського
Полісся демонструють синтез традицій гене-
тично пов’язаної з балкано-дунайським неолі-
том буго-дністровської культури (БДК) з яніс-
лавицькими традиціями балтійського мезоліту.
Фундатор першої концепції неолітизації Укра-
їни В.М. Даниленко вважав, що неолітична ре-
волюція в регіоні розпочалася з т. зв. «східного
імпульсу» — міграції скотарів кукрецької куль-
тури зі степів Прикаспію в Надазов’я й далі на
Середній Дніпро, де відбувся синтез східних ку-
крецьких традицій із «протонеолітичною куль-
турою прибалтійсько-маглемезького типу» (Да-
ниленко 1969, с. 11, 30, 31) (рис. 1).
У далекому минулому з розвиненого Се ред-
земномор’я через Балкани та Подунав’я на те-
риторію України поширювалися прогресив-
ні новації (відтворювальна економіка, надбан-
ня грецької та римської цивілізації, Візантії). У
первісні часи це відбувалося шляхом колоніза-
ції безпосередніми носіями неолітичних нова-
цій із Подунав’я території Південно-Західної
України до Київщини включно. Яскравим при-
кладом цих процесів є тривала і потужна екс-
пансія мотичних землеробів культури Кукутені
з півдня Румунії до Трипілля на Київщині.
Значно менше відомо про попередні три-
пільським колоністам найперші хвилі неолі-
тичної колонізації Південно-Західної Украї-
ни ранніми землеробами з Подунав’я. Особ-
ливо важливу роль у неолітизації Київського
Подніпров’я відіграли носії традицій буго-
дністровської неолітичної культури, які з’я ви-
лися в Києво-Черкаському Подніпров’ї задов-
го до приходу землеробів культури Кукутені-
Трипілля. На це вказують нові матеріали
до сліджень стоянок поблизу с. Добрянка на
р. Тикич, та в ур. Крушники на р. Уж поблизу
м. Народичі.
Проблема формування неоліту
Київського Подніпров’я в історіографії
Щодо витоків неоліту регіону висловлювалися
кілька українських дослідників: В.М. Данилен-
ко, Д.Я. Телегін, Л.Л. Залізняк та Н.С. Котова.
На сьогодні відомо три головні версії неолі-
тизації України: автохтонна, з південного сходу
(«східний імпульс») та з південного заходу — з
Балкан через Подунав’я. Прибічником першої
був Д.Я. Телегін, який у питанні неолітизації
Подніпров’я був обережним і дуже лаконіч-
ним, але в цілому дотримувався автохтоніст-
Л.Л. Залізняк, А.А. Сорокун,
С.В. Переверзєв, І.М. Хоптинець
НЕОЛІТИЗАЦІЯ КИЇВСЬКОГО ПОДНІПРОВ’Я
У СВІТЛІ НОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Статтю присвячено проблемам поширення найдавнішої кераміки та навичок відтворювального господарства на Київ-
щині. Перші неолітичні новації в регіоні зафіксовано в матеріалах пам’яток типу Лазарівка з кременем кукрецького
типу та керамікою, що мають прямі паралелі в старожитностях буго-дністровської культури Південного Бугу.
К л ю ч о в і с л о в а: неолітизація, «східний імпульс», балканізація, буго-дністровська культура, відтворювальна еко-
номіка, хронологія.
© Л.Л. ЗАЛІЗНЯК, А.А. СОРОКУН,
С.В. ПЕРЕВЕРЗЄВ, І.М. ХОПТИНЕЦЬ, 2016
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 14
ської позиції. Неолітичні пам’ятки Київщини
він зараховував до дніпро-донецької культури,
яку виводив із місцевого мезоліту (Телегин, Ти-
това 1998, с. 15), хоча й визнавав, що на її фор-
мування впливала буго-дністровська культура
(БДК) та неоліт східніших територій. Ранньо-
неолітичні пам’ятки струміль-гастятинського
типу дослідник виводив із кудлаївської куль-
тури мезоліту Полісся (Телегин 1973, с. 180).
Певну данину автохтонізму віддав Д.Л. Гаске-
вич (2007, с. 104, 105), який услід за Д.Я. Теле-
гіним писав про кудлаївське підґрунтя ранньо-
го неоліту Київщини. У наш час поглядів про
місцеві витоки неоліту України дотримуються
лише прибічники квазінаукових концепцій на
кшталт «священної трипільської Аратти».
З кінця ХХ ст. змагаються між собою дві го-
ловні версії неолітизації України — з півден-
ного сходу («східний імпульс») та з південно-
го заходу («балканізація»). Їх уперше сфор-
мулював В.М. Даниленко, який справедливо
вважається фундатором сучасних поглядів на
поширення неолітичних новацій територією
України. Саме він сформулював визначаль-
ні засади сучасного бачення проблеми неолі-
тизації Середнього Подніпров’я щодо важли-
вої ролі в цьому процесі носіїв традицій БДК,
яка належала до кола неолітичних культур
Балкано-Дунайського регіону.
У своїй фундаментальній монографії «Нео-
лит Украины» 1969 р. В.М. Даниленко запро-
понував розгорнуту концепцію неолітизації
України. Обидві згадані версії витоків неоліту
України в його побудовах постають як дві по-
слідовні фази неолітичної революції в регіоні.
На думку дослідника, все почалось у VІІ тис.
до н.е. в Прикаспії та Передкавказзі з аридиза-
ції клімату, кризи мисливського господарства,
вимушеного переходу до скотарства. У пошу-
ках кращих пасовиськ скотарі Прикаспію ру-
шили на захід у степи та лісостепи України, де
започаткували докерамічну фазу приазовської,
сурсько-дніпровської, кримської та буго-дні-
стровської неолітичних культур (рис. 2). Мі-
гранти зі сходу принесли в український степ
доместикованих вівцю, козу та бика, кремінь
кукрецького типу, а дещо пізніше — найдав-
нішу із шипоподібним денцем кераміку схід-
ного походження. «Східний імпульс» досяг
Надазов’я, де постала найдавніша в Україні
приазовсько-кукрецька культура, представле-
на нижніми докерамічними шарами поселен-
ня Кам’яна Могила 1. Її впливи у вигляді пер-
ших навичок скотарства та найдавнішої кера-
міки досягли Криму, Надпоріжжя, Південного
Бугу та Дністра. «Східне Надазов’я є саме тим
передаючим центром, через який зі Стародав-
нього Сходу відбувалося поширення найдавніших
прийомів керамічного виробництва» (Даниленко
1969, с. 11, 176, 177, 186).
За В.М. Даниленком, землеробство на терито-
рії України, поширилося пізніше ніж скотарство,
і не зі сходу, а з південного заходу, з Балкан через
Подунав’я (рис. 2). Його принесло населення нео-
літичної культури Криш. Під криським впливом
постала печерська фаза буго-дністровської куль-
тури, кераміка якої має прямі паралелі в посу-
ді культури Криш. Розселення буго-дністровців
у північно-східному напрямку на Київське По-
лісся та Києво-Черкаське Подніпров’я зумови-
ло формування дніпро-донецької культури, ран-
ня кераміка якої має орнаментацію подібну до
буго-дністровської. Тому дослідник підкреслю-
вав особливо потужний вплив на процеси ста-
новлення неоліту Київського Подніпров’я буго-
дністровських переселенців із півдня: «культура
племен, що мешкали у першій половині неоліту на
Середньому Дніпрі, у певному сенсі є своєрідною ет-
нокультурною філіацією буго-дністровської куль-
тури» (Даниленко 1969, с. 34).
Разом із тим, В.М. Даниленко вважав, що влас-
не дніпро-донецькій культурі в регіоні передува-
ли пам’ятки струмельського типу з найдавнішою
керамікою східного походження, що постали
внаслідок згаданого «східного імпульсу». Стало-
ся це «унаслідок інфільтрації з півдня кукрецько-
го типу культури» в середовище місцевої «протоне-
олітичної культури прибалтійсько-маглемезського
типу» (Даниленко 1969, с. 30, 31, 217).
Виділена дослідником струмельська група
пам’яток, як і твердження про прибуття кук-
рекців із Прикаспію, не витримали перевір-
ки часом. Однак базові для українського нео-
літознавства положення про генезу БДК за
участю належної до балкано-дунайського нео-
літу культури Криш та визначальну роль буго-
дністровських мігрантів у неолітизації Серед-
нього Подніпров’я підтвердили подальші до-
слідження. Зокрема в 70—80-х рр. ХХ ст. на
Київщині досліджено групу ранньонеолітич-
них пам’яток типу Лазарівка (рис. 3) з кукрець-
ким кременем та керамікою, що має прямі па-
ралелі в посуді самчинської фази БДК (стоянки
Лазарівка, Прибір 7а, Крушники та ін.) (За-
лізняк 1977, с. 36—38; 1979; 1984, с. 108; 1991,
с. 42—44; 2005, с. 147—150; 2009, с. 178—206). Ці
положення визнано усіма дослідниками нео-
літу України, окрім В.О. Манька, який кате-
горично заперечує будь-які генетичні зв’язки
БДК із Криш.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 5
Н.С. Котова, попри суттєві
розходження з В.М. Даниленком
у поглядах на періодизацію нео-
літу України, в цілому слідує його
концепції. Дослідниця визнає, що
неолітизацію України розпоча-
ли скотарі зі сходу, а продовжили
землероби-мігранти з Подунав’я
(культура Криш). Перейняті в них
бугодністровцями навички кера-
мічного виробництва та земле-
робства принесено до Середньо-
го Подніпров’я пізніше (Котова
2002, с. 10).
Варто зазначити, що Н.С. Ко-
това суттєво розвинула й навіть
гіпертрофувала ідею В.М. Да-
ниленка про «східний скотар-
ський імпульс» із Передкавказ-
зя та Надазов’я, як каталізатор неолітизації
України. Дослідниця не лише сміливо ствер-
джує, що доместикація вівці, кози, бика,
коня, собаки відбулася на Передкавказ-
зі та Надазов’ї ще в VIІІ тис. до н.е., але й
пише про «безсумнівно місцеву доместика-
цію коня» та свині: «Із західного Надазов’я і
степового Подніпров’я домашні тварини і цей
тип тваринництва поширилися у лісостепо-
ве Побужжя і дещо пізніше по всій території
України» (Котова 2002, с. 60). На думку дослід-
ниці, не лише скотарство, але й «культурні рос-
лини були запозичені мешканцями України в на-
селення Північного Надазов’я та Передкавказ-
зя, а не Балкано-Карпатського регіону». А до
Надазов’я землеробство потрапило з Анато-
лії через Кавказ і Нижній Дон ще в середині
VIІ тис. до н.е. (Котова 2002, с. 75, 76, 82).
Погляди Л.Л. Залізняка на неолітизацію
України загалом, і Київського Подніпров’я зо-
крема, суттєво різняться від бачення цих про-
цесів В.М. Даниленком та Н.С. Котовою. Перш
за все, це стосується «кукрецького імпульсу» із
Прикаспію, що нібито ще на докерамічній ста-
дії в VIІ, і навіть VIІІ тис. до н.е., поширив сте-
пами зі сходу через Надазов’я на захід перші
навички скотарства, землеробства, найдавні-
шу кераміку та кремінь кукрецького типу.
Л.Л. Залізняк висловив сумніви щодо досить
раннього скотарського «східного імпульсу». На
його думку, в Україні нині невідомі достовірні
неолітичні пам’ятки давніші 6000 ВС (cal.). До
того ж скотарство не може виникати самостій-
но в суспільствах не знайомих із землеробством
і на початковій стадії існує лише в комплексі
з останнім. Спираючись на критичний аналіз
палеозоологічних та хронологічних аргумен-
тів Н.С. Котової (Котова 2002, с. 74—81) на ко-
ристь досить раннього поширення скотарства з
Передкавказзя та Надазов’я українськими сте-
пами на захід, дослідник дійшов висновку, що
«на сьогодні немає достатніх підстав говорити
про пріоритет саме східного імпульсу в первин-
ній неолітизації території України. Скоріше на-
впаки, балкано-дунайські неолітичні впливи на
первісну Україну простежуються значно рельєф-
ніше і на великому масиві археологічних джерел,
представлених матеріалами цілої низки архео-
логічних культур Правобережної України — гре-
бениківської, Криш, буго-дністровської, лінійно-
стрічкової кераміки, Кукутені-Трипілля. Тобто
Україна не є виключенням із загальноєвропейсько-
го контексту. Як уся Центрально-Східна Європа
Україна, передусім Правобережна, неолітизува-
лася в VII—VI тис. ВС з Балкан через Подунав’я»
(Залізняк, Панченко 2007, с. 6—16). Припус-
каючи можливість східних впливів, Л.Л. Заліз-
няк бачить процес неолітизації Правобереж-
жя та Подніпров’я як їх «балканізацію» шляхом
поширення неолітичних новацій із Балкано-
Дунайського регіону.
У 2012 р. опубліковані результати палеобо-
танічних досліджень на двох десятках ранньо-
неолітичних пам’яток Надазов’я, басейну Сі-
верського Дінця та Нижнього Дону. Автор-
ка дослідження (Motuzaite-Motuzeviciute 2012,
р. 14—17) переконливо продемонструвала на
значному масиві матеріалу, що найдавніші слі-
ди вирощування окультурених злаків у зазначе-
ному регіоні виявлені лише з другої половини
V — початку ІV тис. до н.е. на енеолітичних по-
селеннях середньостогівської культури. Щодо
Рис. 1. Культурно-історичні провінції України
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 16
найраніших слідів доместикації рогатої худо-
би в Надазов’ї, про що, на думку Н.С. Кото-
вої, нібито свідчать кістки вівці з нижніх шарів
стоянки Семенівка в Надазов’ї, то з’ясувалося,
що згадані рештки належать не одомашненій
вівці, а дикій сайзі й датуються вони за С14 не
VІІI тис., а серединою VI тис. до н.е. Наведе-
не ставить під сумнів не лише можливість по-
ходження скотарства в Східній Європі з Перед-
кавказзя та Надазов’я, але й саму ідею «східного
імпульсу» як каталізатора неолітизації України.
Принаймні саме існування останнього наразі
потребує додаткової аргументації.
По правді зазначимо, що на сьогодні єди-
ним достовірним археологічним підтверджен-
ням східних зв’язків території України часів
мезо-неолітичної трансформації є нечислен-
ні пам’ятки типу Платівський Став на кордоні
Донбасу з Ростовською областю Росії. Маємо
на увазі мікролітичні комплекси із сегментами
й трапеціями з ретушшю, що заходить на спин-
ку «гелуанського» типу — Платівський Став,
Зимівники І, Мурзина Балка. У них просте-
жуємо прямі паралелі з матеріалами стоянок
нижньоволзької культурної єдності пониззя
Дону (Кремінна 2, 3, Розсипна І—VІІ, Жуков-
ська 1—5), Північного Прикаспію (Джангар,
Каїршак), Північного Кавказу (Буденівська,
Сатанай, Кістрик) (Цыбрий, 2003, с. 54; Заліз-
няк 2005, с. 96, 97).
Л.Л. Залізняк уважає, що неолітизація Ук-
раїни (перш за все Правобережної) стала-
ся внаслідок чотирьох основних хвиль неолі-
тичної міграції з Подунав’я (Гребеники, Криш,
культури лінійно-стрічкової кераміки, Ку-
кутені-Трипілля) (Залізняк, 1998, с. 231—
235; 1999, с. 89, 90; 2006б, с. 3—18). Важ-
ливу роль у цьому процесі відіграла куль-
тура Криш, під впливом якої з території
Молдови в середині VI тис. до н.е. почала
формуватися буго-дністровська культура, носії кот-
рої вперше принесли неолітичні новації на
Києво-Черкаське Подніпров’я (рис. 2). Вони
були змушені відходити на північний схід під
тиском нових хвиль землеробів із Подунав’я —
лінійно-стрічковиків та кукутенців. Саме бу-
го-дністровська людність у другій половині
VІ тис. до н.е. принесла з Побужжя на Київ-
щину не лише характерну кераміку, але й кре-
мінь кукрецького типу (Залізняк 2005, с. 147—
150; 2009, с. 178—206). Тут буго-дністровці
зустрілися з населенням яніславицької культу-
ри, яка наприкінці мезоліту займала басейни
Вісли, Німану та Прип’яті до Дніпра. Синтез
Рис. 2. Карта неолітизації України
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 7
буго-дністровських традицій з яніславицьки-
ми простежується в матеріалах ранніх дніпро-
донецьких пам’яток Київщини з гребінцевою
керамікою (Бородянка 3В).
Нагадаємо, що за В.М. Даниленком, неоліт
Північної України, Білорусі, Литви, Польщі
постав на протонеолітичному субстраті «куль-
тури прибалтійсько-маглемезького типу» (Да-
ниленко 1969, с. 30, 31). Останню Л.Л. Залізняк
ідентифікував у 70-ті рр. ХХ ст. як яніславиць-
ку пізньомезолітичну культуру, що мала кера-
мічну фазу розвитку. На її основі під впливом
культури лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК)
постала волинська культура Західного Поліс-
ся та німанська басейну Німану. У Київському
та Житомирському Поліссі яніславицька люд-
ність контактувала з буго-дністровськими пе-
реселенцями з півдня в процесі формування
дніпро-донецької неолітичної культури (За-
лізняк 1978, с. 12—21; 1991, с. 28—41; 1998,
с. 184—192; 2005, с. 82—89; 2009, с. 133—206;
Залізняк, Балакін 1985).
Показово, що кукрецькі крем’яні комплек-
си з Київського Полісся мають прямі паралелі
не в матеріалах надпорізького варіанту Кукре-
ку (стоянки Ігрень 8, Кізлевий), а в кукрець-
ких комплексах Південного Бугу (Абузова Бал-
ка, Добрянка 1, 2, 3). Тому кукрецький кремінь,
на думку Л.Л. Залізняка, потрапив на Київщину
не з Надпоріжжя під час «східного імпульсу», як
це вважав В.М. Даниленко, а був принесений із
Побужжя буго-дністровськими мігрантами, що
полишили пам’ятки типу Добрянка (Залізняк
2005, с. 150; 2009, с. 178—206; 2013, с. 254—255).
У наш час більшість дослідників неоліту
України висловлюють сумніви щодо «східного
імпульсу», з якого, на думку В.М. Даниленка
та Н.С. Котової, нібито розпочалася неоліти-
зація регіону. Зокрема, прибічниками балкано-
дунайської версії неолітизації України є київ-
ські дослідники М.Т. Товкайло та Д.Л. Гаске-
вич (Товкайло 2004; 2005).
Із середини 80-х рр. ХХ ст. у зв’язку з відходом
від неолітичної проблема тики з різних причин
В.М. Даниленка, Д.Я. Телегіна, В.І. Непріної,
О.М. Титової, С.А. Балакіна, Л.Л. Залізняка в
дослідженні неоліту Київського Полісся запа-
ла 30-річна тиша. Вона була порушена лише
спорадичними розкопками С.В. Переверзє-
ва, А.А. Сорокуна, В.О. Манька пізньонеолі-
тичної стоянки Романьків на південній околи-
ці Києва та публікацією Д.Л. Гаскевича зборів
неолітичних матеріалів під Ходосівкою.
Навесні 2015 р., з метою поновлення ін-
тересу молодих дослідників до неоліту Серед-
нього Подніпров’я, Л.Л. Залізняк запропону-
вав своїм пошукачам із проблематики неоліту
Буго-Дніпровського межиріччя та Київщини
С.В. Переверзєву та А.А. Сорокуну спільну про-
граму дослідження раніше відкритих і частко-
во розкопаних ним відомих неолітичних сто-
янок Лазарівка, Крушники, Бородянка 3А. У
літку 2015 р. першим кроком у цьому напрямку
були спільні розкопки упродовж 20 днів стоян-
ки Крушники, що досліджувалася 32 роки тому.
Матеріали пам’ятки висвітлюють початковий
етап становлення неоліту Київського Полісся.
Стоянка Крушники
Неолітична стоянка, що розташована в уроч.
Крушники на правому березі р. Уж навпроти
с. Матейки Народичського р-ну Житомирської
обл., була відкрита й розкопувалася в 1983 р.
Волинською експедицією Інституту археоло-
гії АН УРСР під керівництвом Л.Л. Залізняка.
За відсутності начальника експедиції функції
керівника розкопу виконував аспірант Інсти-
туту С.А. Балакін. У розкопі площею близько
36 м2 добуто 2384 кременів та невелику, але ви-
разну колекцію неолітичної кераміки. Упер-
ше опубліковані в 1987 р. матеріали з Крушни-
ків (Залізняк, Балакін, Охріменко 1987, с. 69—
73), пізніше неодноразово використовувалися
в культурно-історичних побудовах (Залізняк
2005, с. 147—150; 2009, с. 185—187, 199—205).
Мікролітичний крем’яний комплекс кукрець-
кого типу та характерна для другого самчин-
ського етапу буго-дністровської культури ке-
раміка дали підстави зарахувати пам’ятку до
найдавніших у неоліті Київського Полісся й
говорити про неолітизацію цього регіону вна-
слідок міграції носіїв буго-дністровської куль-
тури з Середнього Побужжя.
Зазначимо, що в 1984 р. за 200 м від розко-
пу 1983 р. по краю тераси на північ у бік с. Ма-
тейки тією ж Волинською експедицією ІА АН
УРСР була досліджена інша неолітична стоян-
ка — Крушники 2. Матеріали пам’ятки суттєво
відрізняються від колекції кременю та керамі-
ки з сусідньої стоянки Крушники. У пункті 2
досліджено рештки круглоподібної землянки,
із заповнення якої отримано виразну колек-
цію фрагментів глиняного посуду з рослин-
ною домішкою в тісті та орнаментом у вигля-
ді рядів наколів косо поставленою паличкою
(«копитце»). Керівник розкопу Г.В. Охріменко
пов’язав знахідки з волинською неолітичною
культурою, яка в V—ІV тис. до н.е. охоплювала
басейн Верхньої та Середньої Прип’яті. На ке-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 18
раміці з Крушників 2 Г.О. Пашкевич визначи-
ла відбитки зерен пшениці двозернянки, проса
та гороху (Охріменко 2001, с. 88, 89).
Улітку 2015 р. у пункті 1 Крушників Волин-
ською експедицією Інституту археології НАНУ
(начальник Л.Л. Залізняк) за активної учас-
ті А.А. Сорокуна, С.В. Переверзєва, І.М. Хоп-
тинця та М.М. Беленка розкопано 81 м2 пло-
щі пам’ятки. Отримано колекцію з 11820 кре-
менів (зокрема 420 виробів із ретушшю) та 422
фрагменти неолітичної кераміки, аналогічних
знайденим у розкопі 1983 р. Добуті матеріали
являють собою яскравий взірець ранньонеолі-
тичних комплексів типу Лазарівка, досліджен-
ня яких у Київському Поліссі розпочалося по-
над 40 років тому (Зализняк 1977; 1979).
Памятки типу Лазарівка
Київського Полісся
Епонімна пам’ятка була відкрита й досліджува-
лася в 1973 та 1975 рр. Л.Л. Залізняком на пло-
щі 57 м2 (Зализняк 1977; 1979). У компактно-
му скупченні матеріалів діаметром до 10 м ви-
явлено невелику (близько 2000 кременів та 30
фрагментів кераміки), але «чисту», без сторон-
ніх домішок колекцію (рис. 3), що стала ета-
лоном для ранньонеолітичних пам’яток типу
Лазарівка Києво-Житомирського Полісся.
На сьогодні до їх числа, окрім Лазарівки, вхо-
дять стоянки Прибір 7а (Зализняк 1991, с. 42—
44), Крушники (Залізняк, Балакін, Охріменко
1987), Завалівка (Гаскевич 2001, с. 45), Ходо-
сівка (Гаскевич 2007, с. 95—117) та ін. Їм влас-
тивий кремінь кукрецького типу та кераміка,
що мають прямі паралелі в кукрецьких комп-
лексах басейну Південного Бугу та в кераміці
самчинської фази БДК.
Для крем’яного інвентарю пам’яток типу
Лазарівка характерні невеликі одноплощинні
нуклеуси конусоподібної форми (рис. 4), що
іноді нагадують олівцеподібні. На Крушни-
ках знайдено виразну серію торцевих ядрищ
(рис. 4, 1, 2, 4, 5). Деякі з них представлені дво-
площинними нуклеусами зустрічного сколю-
вання (рис. 4, 5). Присутні великі серії виго-
товлених у відтискній техніці правильних мі-
кропластинок.
Мікронабір складається з мікровкладнів
із притупленим краєм, кукрецьких вкладнів,
незначної кількості трапецій та мікрорізців.
Найчисленніше представлені мікроліти з при-
тупленим краєм, принаймні на пам’ятках,
культурний шар яких пересівали через сито
(Крушники). Більшість із них складають різ-
номанітні уламки мікровістер та мікроплас-
тинок із притупленим краєм (рис. 3, 1—4; 5,
1—82). Трапляються мікроліти з крутою ретуш-
шю не лише по спинці, а й зі скошеним кінцем
(рис. 5, 20—22, 27—32). Ці видовжені трикут-
ники часом нагадують поширені на Побужжі
вістря типу Абузова Балка. Виразні серії типо-
вих та атипових кукрецьких вкладенів (рис. 3,
9—18; 5, 91—106) супроводжуються нечислен-
ними трапеціями (рис. 3, 5; 5, 83—89) та по-
одинокими мікрорізцями (рис. 3, 5—8; 5, 90).
Численну категорію знарядь складають
скребачки, виготовлені переважно на відще-
пах (рис. 6, 11—18). Серед них виділяються се-
рії округлих та округлоподібних, часом висо-
кої форми (рис. 6, 12—18). Багато скребачок
неправильної форми на відщепах. Обов’язково
Рис. 3. Лазарівка, 1973. Кре-
м’яний інвентар, кераміка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 9
присутні кінцеві скребачки, переважно на від-
щепах (рис. 6, 1—10).
Різців менше ніж скребачок. Переважають
різці кукрецьких типів — на масивних відще-
пах, з широкими, плоскими різцевими ско-
лами, часом подвійні і навіть потрійні, іноді
багатофасеткові (рис. 6, 19—24). Нерідко різ-
цевий скол нанесено з краю спеціально підго-
товленої крутою ретушшю виїмки (рис. 6, 20—
22, 24). Поширені характерні подвійні різці-
струги з двома плоскими сколами по черевцю
відщепу, знятими з країв ретушованої виїмки
(рис. 6, 20, 22, 24).
Постійним, хоча й нечисленним, компонен-
том пам’яток типу Лазарівка є свердла та руба-
льні знаряддя на масивних відщепах (рис. 4, 9).
Прямі аналогії зазначеним кукрецьким
крем’яним комплексам із Київщини маємо в
матеріалах бузького локального варіанту цієї
культури, зокрема стоянок типу Добрянка (За-
лізняк та ін. 2013, с. 194—258). Це стосується,
перш за все, мікронабору: виразні кукрець-
кі вкладені, невеликі серії трапецій і числен-
ні мікровкладені з притупленим краєм. При-
чому на Київщині, як і на Бузі, ретуш по краю
таких мікролітів крута, усікаюча край мікро-
пластини, на відміну від дрібної ретуші мікро-
вкладенів із кукрецьких стоянок Надпоріжжя.
Наявні типово бузькі мікроліти — абузовобал-
ківські вістря. Пам’ятки типу Лазарівка по-
єднує з Добрянкою типологія скребачок, різ-
ців, характерні свердла. Найбільша різниця
між крем’яним інвентарем двох згаданих типів
пам’яток полягає в типології нуклеусів. Про-
відні в Добрянці олівцеподібні ядрища доволі
рідкісні на Київщині, хоча окремі екземпляри
відомі в колекціях із Прибору 7а та Завалівки
(Гаскевич 2001, рис. 5, 14).
За складом глини, формою та орнамента-
цією кераміка пам’яток типу Лазарівка на Київ-
щині має прямі паралелі в посуді самчинського
етапу БДК. Глина містить домішку трави, піс-
ку та жорстви. Характерні слабко профільовані
горщики з вертикальними вінчиками та стінка-
ми (рис. 3, 19—24, 7) й гострим дном. Зовнішню
поверхню пригладжено, часом навіть прило-
щено, іноді вкрито ангобом. Розчоси в середи-
ні посуду відсутні. Домінує орнамент двох ти-
пів: ряди наколів протягнутим гребінцевим
штампом (рис. 3, 21; 7, 5—21, 23—26) та про-
креслені тим же штампом (частіше двозубим)
кососітчасті композиції та косі хрести (рис. 3,
22—24; 7, 21, 22). Характерне орнаментування
вінчиків двозубим штампом не лише зовні, але
й зсередини (рис. 7, 5—15). Часом зріз вінець
орнаментувався косими насічками (рис. 3,
19, 20).
На Крушниках у 1983 р. поряд із фрагмента-
ми кераміки з самчинським орнаментом знайде-
но розвал посудини пізнішого типу. Глина місти-
ла значну рослинну домішку. Вертикальне вінце
орнаментоване рядом круглих глибоких нако-
лів по краю. Тулуб посудини вкривали горизон-
тальні смуги наколів косопоставленої гребінки,
що чергувалися з рядами наколів розмочаленою
паличкою («котяча лапка»). Така кераміка влас-
тива більш розвиненому етапу дніпро-донецької
культури (ДДК) та, можливо, свідчить про дещо
пізніший час Крушників, порівняно з Лазарів-
кою, де подібний посуд відсутній.
Окрім пам’яток типу Лазарівка з вираз-
ним кукрецьким кременем, у ранньому нео-
літі Київського Полісся за специфікою
крем’яного інвентарю виділено ще дві групи
пам’яток. Якщо стоянкам типу Оболонь (За-
лізняк, Балакін 1985) властивий яніславиць-
кий кремінь, то типу Бородянка 3а (Залізняк
1979а) — яніславицько-кукрецький. Причому
самчинська кераміка пам’яток типу Лазарівка
виглядає архаїчніше ранньої дніпро-донецької
кераміки з гребінцевим та наколюваним орна-
ментом другої й третьої групи стоянок. Імовір-
но, така картина вказує на формування ДДК
Київського Полісся в процесі взаємодії прибу-
лих із півдня носіїв самчинських традицій БДК
Рис. 4. Крушники, 2015. Нуклеуси (1—8), сокира (9)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 110
Рис. 5. Крушники, 2015. Мікроліти
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 11
з яніславицьким населенням Полісся. Не ви-
ключено, що гребінчаста орнаментація посу-
ду ДДК, по суті, є наслідуванням композицій
із наколів протягнутою гребінкою більш ран-
нього самчинського посуду БДК.
Проблема гомогенності матеріалів
пам’яток типу Лазарівка та Добрянка
Стоянки типу Лазарівка Київщини з кукрець-
ким кре менем і керамікою буго-дні стровського
типу мають прямі аналогії в матеріалах із посе-
лень біля с. Добрянка на Черкащині й, очевидно,
генетично пов’язані з ними. Однак В.О. Мань-
ко, який брав участь у розкопках стоянок До-
брянка 2 та Добрянка 3 у 2003, 2004 р., висловив
припущення, що згадані комплекси неоднорід-
ні і є сумішшю крем’яних матеріалів нижнього
кукрецького шару доби мезоліту та верхнього
неолітичного з буго-дністровською керамікою,
трапеціями та плоскими нуклеусами.
Наполегливим критиком гомогенності комп-
лексів не лише Добрянки, але й Лазарівки та
Крушників Київського Полісся є Д.Л. Гаске-
вич: «Дійсно, пам’ятки Лазарівка та Крушни-
ки зближує подібність їхнього керамічного та
крем’яного інвентарю…», однак на них «крем’яні
вироби кукрецької культурної традиції та сам-
чинська і савранська кераміка були виявлені за
умов, що не дають змоги стверджувати їхній ор-
ганічний зв’язок» (Гаскевич 2005, с. 33, 36). Ди-
вує, що в дослідника не викликає сумніву го-
могенність опублікованих ним комплексів За-
валівка та Ходосівка з Київщини, які подібні
до Лазарівки та Крушників, але на відміну від
останніх, походять не з невеликих за площею
розкопів, а зі зборів на значній території. Зо-
крема колекцію Ходосівки зібрано на площі
2500 м2 (Гаскевич 2007), тоді як площа розко-
пу Лазарівки складає всього 57 м2, а Крушни-
ків — 120 м2.
Однак зрозуміло, що без впевненості в го-
могенності комплексів будь-які культурно-
історичні побудови на їх основі будуть викли-
кати сумніви.
Дійсно, культурний шар стоянок побли-
зу с. Добрянка, як і шари більшості пам’яток
БДК Побужжя, частково пошкоджені земле-
рийними тваринами. Але пошкодження шару
не свідчить про негомогенність комплексу ар-
тефактів, що в ньому залягав. Автори цих ряд-
ків уже наводили аргументи на користь прак-
тичної гомогенності крем’яних та керамічних
комплексів із Добрянки (Залізняк та ін. 2013,
с. 246—248). Нагадаємо головні з них.
Існує, якщо не ідентичність, то значна подіб-
ність між собою крем’яних комплексів з усіх
п’яти розкопів стоянок біля хут. Добрянка
(Добрянка 1, 2, 3, розкопи 1, 2, 3) фактично за
всіма категоріями крем’яних виробів — мікро-
набором, скребачками, різцями, нуклеусами, а
також керамікою.
Однотипні матеріали знаходяться в подіб-
ному стратиграфічному становищі на п’яти
розкопах сусідніх стоянок.
Багаторічні спостереження за культурними
шарами стоянок поблизу с. Добрянка вказують
на відсутність будь-якої диференціації культу-
ровизначальних виробів по вертикалі в наша-
руваннях пам’яток. Тобто всі різновиди арте-
фактів представлені в більш-менш рівних про-
порціях у нижніх, середніх і верхніх горизонтах
культурного шару всіх стоянок.
Припущення, що на стоянках сталося меха-
нічне змішування більш ранніх безкерамічних
кукрецьких матеріалів із пізнішими неолітич-
ними, з якими нібито пов’язані кераміка та тра-
пеції, не знайшло підтвердження ні в ході безпо-
середнього розбирання культурного шару, ні під
час його просіювання та промивання через сито.
Усі типи мікролітів у рівних пропорціях розсі-
яні в культурних шарах досліджуваних стоя-
нок (Залізняк та ін. 2013, рис. 26, 28, 33), що
свідчить про гомогенність останніх. Сам факт
незмінного поєднання кукрецьких виробів із
трапеціями та ранньонеолітичною керамікою
у всіх 5-ти розкопах трьох стоянок підтверджує
гомогенність добрянських комплексів.
Переконливим доказом зв’язку кукрецько-
го кременю з п’яти розкопів стоянки зі знай-
деною на них ранньонеолітичною керамікою
БДК є аналогічна до добрянських матеріалів
колекція з Лазарівки на Київщині (Залізняк
1975; 2009, с. 199—200, 269—271). Як кремінь,
так і кераміка цієї пам’ятки знаходять пря-
мі паралелі в матеріалах Добрянки. Гомоген-
ність комплексу Лазарівки не викликає сумні-
вів у дослідників, оскільки не має механічних
домішок, а сама стоянка являла собою неве-
лике скупчення ранньонеолітичних матеріа-
лів діаметром близько 10 м. Очевидний зв’язок
кукрецького кременю Лазарівки з керамікою,
аналогічною знайденій на Добрянці, підтвер-
джує єдність крем’яного комплексу останньої
з ранньою керамікою БДК стоянки.
Нові дослідження стоянки Крушники нада-
ли додаткові аргументи на користь гомогеннос-
ті не тільки комплексів типу Лазарівка Київщи-
ни, а й типу Добрянка Побужжя. Досліджено
компактне скупчення однорідних матеріалів,
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 112
практично не засмічене іншокультурними до-
мішками. Нова колекція кременю та кераміки
з Крушників повторює за основними визна-
чальними показниками раніше відомі комп-
лекси пам’яток типу Лазарівка та Добрянка.
Збіг скупчень крем’яних артефактів на стоянці
з концентрацією фрагментів посуду з самчин-
ським орнаментом вказує на органічний зв’язок
кукрецького кременю з керамікою знайденою
на пам’ятці. Отримана показова колекція кре-
меню та кераміки, що має прямі паралелі в ма-
теріалах Лазарівки та Добрянки, свідчить, що
останні утворилися не внаслідок випадкового
механічного змішування різнокультурних мате-
ріалів, а є гомогенними комплексами.
На думку противників гомогенності комп-
лексів із Добрянки, кукрецький кремінь
пам’ятки виглядає дуже архаїчно порівняно з
пізньою на вигляд керамікою самчинського
типу, що його супроводжує. Але ж на очевидно
гомогенних пам’ятках типу Лазарівка на Київ-
щині такий же кукрецький кремінь архаїчно-
го вигляду супроводжується аналогічною кера-
мікою самчинського типу, що є переконливим
доказом гомогенності й колекцій із Добрянки.
Отже, неолітична кераміка із самчинським
орнаментом і правильні трапеції на кукрецьких
стоянках поблизу Добрянки з’явилися під час
їхнього функціонування. Ці артефакти відо-
бражають складний процес неолітизації місце-
вих кукрецьких мисливців та рибалок під впли-
вом ранньонеолітичної людності з Подунав’я
(Залізняк, Манько 2004). Вони могли бути за-
лишені носіями балкано-дунайських неолі-
тичних традицій, що були інтегровані в общи-
ни кукрецьких аборигенів, або передані під час
їхніх дружніх візитів до місцевих мешканців.
Неолітичні мігранти з Побужжя
на Південному Поліссі
Дослідження стоянок типу Лазарівка на Ки-
ївщині та Добрянка 1, 2, 3 на р. Тікич відкри-
вають нові перспективи у вирішенні непро-
стих питань неолітизації Південного Поліс-
ся та Києво-Черкаського Подніпров’я. Вони
проливають світло на проблему проникнення
носіїв кукрецьких та буго-дністровських нео-
літичних традицій на поліську північ та на Се-
реднє Подніпров’я.
Археологічні джерела переконливо вказу-
ють на тривалий демографічний тиск із півден-
ного заходу на аборигенів середньої течії Пів-
денного Бугу та Синюхи, що спричинило по-
стійний відтік буго-дністровського населення
з відповідною керамікою та крем’яним інвен-
тарем кукрецького типу в північно-східному
напрямку (рис. 2). З кінця VII по V тис. до н.е.
нові хвилі балкано-дунайських неолітичних мі-
грантів надходили з південного заходу на По-
бужжя, витискаючи на північний схід — на Се-
реднє Подніпров’я людність, посталої за учас-
тю автохтонів-кукрекців, але під кришськими
впливами, буго-дністровської культури.
У степовому й лісостеповому Побужжі та
на Інгулі постає значний осередок мезолітич-
них і ранньонеолітичних стоянок із крем’яним
інвентарем кукрецького типу: Абузова Балка,
Гвоздево, Кінецьполь, Синюхин Брід, Сагай-
дак, Софіївка, Печери, Добрянка 1, 2, 3 та ін.
(рис. 2). Крем’яні вироби кукрецьких пам’яток
Побужжя мають певну специфіку, порівня-
но з кукрецькими колекціями з Надпоріж-
жя (Ігрень 8, Кізлевий, Шулаїв ІІ, Сурський
тощо) чи Середнього Подністров’я (Фрумуши-
ка, Варварівка, Гура Кам’янка, Старі Бедражі).
На Побужжі поширені мікровістря типу Абу-
зова Балка (рис. 5, 20—22, 27—32), мікроплас-
тинки з крутою, усікаючою край заготовки ре-
тушшю (рис. 3, 1; 5, 1—49), різці кукрецького
типу з пласкими різцевими сколами (рис. 6,
20—24), у тому числі білатеральні виїмчасто-
ретушовані на відщепах (рис. 6, 20, 22, 24), тоді
як властиві Кукреку Надпоріжжя різці на куті
зламаної пластини та пластини з ретушшю до-
сить нечисленні.
За цими параметрами кукрецькі комплекси
Київського Полісся — Лаза рівка, Крушники,
Прибір 7А, Тетерів ІІІ, Завалівка, Бородянка 3В
(Зализняк 1979; 1984, с. 52, 61; 1991, с. 42—44;
2009, с. 200—201; Залізняк, Балакін 1985; Заліз-
няк, Балакін, Охріменко 1987, с. 69—72) — біль-
ше схожі на кукрецькі матеріали з Південно-
го Бугу, ніж із Надпоріжжя. До того ж, на трьох
перших пам’ятках знайдено фрагменти керамі-
ки, які дуже нагадують буго-дністровські виро-
би, а не кераміку сурської культури Нижнього
Дніпра (Залізняк 2009, с. 200).
Помітна подібність ранньонеолітичних
комплексів Київського Полісся з кукрецьким
кременем (Лазарівка, Крушники, Прибір 7а) до
Кукреку не Надпоріжжя, а Побужжя (Добрянка,
Абузова Балка), а також знайдена на них керамі-
ка з буго-дністровським, а не сурським орнамен-
том, дозволяють говорити, що, скоріш за все,
носії кукрецьких традицій обробки кременю по-
трапили на Київське Полісся десь у другій по-
ловині VI тис. до н.е. (за каліброваною шкалою)
не долиною Дніпра з Надпоріжжя, як уважав
В.М. Даниленко, а з басейну Південного Бугу.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 13
Вірогідно, переселенці просувалися з Верх-
нього Бугу у верхів’я річок Тетерів, Ірпінь та
Здвиж, а далі їх долинами — у Полісся (рис. 2).
Ще один можливий шлях на Полісся проходив
долиною Синюхи, Гірського та Гнилого Тікичів
на північ, до верхів’їв Росі та Ірпеня. Це ранньо-
неолітичне населення з кукрецьким кременем
і буго-дністровською керамікою в VI—V тис.
до н.е. рухалося в північному та північно-
східному напрямках під тиском із Нижнього
Подунав’я та Подністров’я людності культур
Криш, ЛСК та Кукутені-Трипілля (рис. 2).
Знахідки кукрецьких вкладенів на р. Уж,
під Чорнобилем та Народичами, а також на
стоянці Корма під Олевськом (Залізняк, Ба-
лакін, Охріменко 1987, с. 68) свідчать, що
кукрецька хвиля з півдня сягнула Нижньої
Прип’яті та Північної Житомирщини, які
на той час були заселені мисливцями та ри-
балками яніславицької культури. Поєднання
буго-дністровських та яніславицьких тради-
цій простежено в матеріа-лах ранніх дніпро-
донецьких пам’яток Київ-щини. Пам’ятки з
кукрецьким кременем та буго-дністровською
орнаментацією кераміки в Черкаському По-
дніпров’ї (Велика Андрусівка, Юрова Гора,
Чапаївка, Старосілля, Діжова) підтверджують,
що неолітичні прибульці з Побужжя відігра-
ли провідну роль і у формуванні черкаського
варіанту дніпро-донецької культури (рис. 2).
Уже згадувалося, що В.М. Даниленко вважав
ранній неоліт Середнього Дніпра «своєрідною
етнокультурною філіацією буго-дністровської
культури» (Даниленко 1969, c. 34).
На відміну від В.М. Даниленка, що писав
про кукрецький імпульс із Надазовья вгору по
Дніпру до Київщини, вважаємо, що поширення
кукрецької крем’яної індустрії в Черкаському й
Київському Правобережжі та в Південному По-
ліссі відбувалося переважно з Побужжя, під тис-
ком неолітичних мігрантів із південного заходу
(рис. 2). Це підтверджується, зокрема, і поши-
Рис. 6. Крушники, 2015. Скребачки (1—18), різці (19—24)
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 114
ренням у цьому регіоні саме буго-дністровської,
а не сурської кераміки з Надпоріжжя. Тому кук-
рецькі комплекси між Бугом і Дніпром чис-
ленні й виразні, до того ж розповсюджуються
Правобережжям далеко на північ, аж до гирла
Прип’яті. Тоді як на віддаленому від Бугу лівому
березі Дніпра маємо поодинокі пам’ятки, які не
зустрічаються північніше р. Трубіж, де знайдено
всього два кукрецькі вкладені. Якби колоніза-
ція кукрекцями Середнього Подніпров’я відбу-
валася за версією В.М. Даниленка (з Надпоріж-
жя), кукрецькі пам’ятки на лівому березі Дніпра
були б численнішими.
Для справедливості зазначимо, що Д.Л. Гас-
кевич тримається старої версії проникнення
кукрекців на Київщину не з Побужжя, а по
долині Дніпра з півдня: «Появу у Південно-
Східному Поліссі пам’яток типу Лазарівка та
Прибір 7а ми пов’язуємо з розселенням на північ
представників дніпро-донецької культури Черка-
щини та Полтавщини» (Гаскевич 2001, с. 47).
Хронологія раннього неоліту
буго-дніпровського межиріччя
Хронологія неоліту зазначеного регіону (на-
самперед провідної культури Побужжя — БДК),
сформована на типологічних паралелях із ке-
рамікою сусідніх, добре датованих культур (у
першу чергу культури Криш Подунав’я), а та-
кож на численних (більше 70) радіокарбонових
датах пам’яток БДК. Попри масовість остан-
ніх в основі хронології БДК лежать типоло-
гічні паралелі найдавнішій буго-дністровській
кераміці в посуді ІІІ та ІV фаз культури Криш.
Зазначені фази Криш упевнено датуються різ-
ними лабораторіями Європи в межах 5750—
5400 до н.е. (cal.). Разом із тим, на межі ХХ—
ХХІ ст. Київською лабораторією радіокар-
Рис. 7. Крушники, 2015. Кераміка. Домішки в тісті: 1—26 — органіка та
жорства; 27—28 — органіка; 29—34 — органіка та шамот; 35 — органіка,
пісок і шамот
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 15
бонового аналізу отримано велику серію дат
для пам’яток буго-дністровської неолітичної
культури, які зістарили останню приблизно на
500 років і датують найдавніші пам’ятки БДК
останньою третиною VІІ тис. до н.е.
Склалася абсурдна ситуація, коли сфор-
мована на пізньокришському ґрунті БДК за
новими київськими датами з’явилася рані-
ше свого пращура — культури Криш. З при-
воду цієї невідповідності висловилися різні
дослідники (Бурдо 2003; Товкайло 2004; За-
лізняк 2005, с. 125; 2006, с. 14, 15; Гаскевич
2014), більшість яких піддали сумніву згада-
ні дати Київської лабораторії й шляхом коре-
ляції із хронологією культури Криш підтвер-
дили традиційну хронологію БДК (середина
VІ—V тис. до н.е.).
Ураховуючи результати тривалої дискусії
щодо хронології БДК, припускаємо, що рання
печерська фаза БДК постала в середині VІ тис.
до н.е. під впливом криських пам’яток Мол-
дови типу Сакарівки (Дергачев, Ларина 2015)
другої чверті — середини VІ тис. до н.е. Рух
буго-дністровського населення із Середньо-
го Бугу на північний схід розпочався дещо піз-
ніше на самчинській фазі культури. Очевид-
но, це сталося під тиском людності культури
лінійно-стрічкової кераміка (КЛСК), що руха-
лася з Верхньої Вісли на Волинь і далі на пів-
день через Верхній Дністер у Молдову (рис. 2).
Пам’ятки Київського Полісся типу Лазарівка з
паралелями в кераміці самчинської фази БДК
загалом датуються другою половиною VІ тис.
до н.е. На їх основі, в процесі взаємодії з міс-
цевим яніславицьким населенням Полісся,
постав дніпро-донецький неоліт Київщини з
гребінчастою керамікою V тис. до н.е.
Д.Л. Гаскевич припускає, що кераміка сам-
чинського типу могла з’явитися ще на ранньо-
му печерському етапі БДК. Якщо це припу-
щення підтвердиться, то ранню хронологічну
межу пам’яток типу Лазарівка Київщини слід
буде опустити до середини VІ тис. до н.е.
Висновки
Аналіз відомих та щойно отриманих джерел,
дає підстави авторам статті зробити висновок
про переважно балкано-дунайські витоки нео-
літу України. Неолітизація України відбула-
ся в VІ—V тис. до н.е. не випадково. Це час ат-
лантичного кліматичного максимуму, коли в
Центральній Європі почалося потепління та
зволоження клімату, що створило винятково
сприятливі умови для колонізації регіону мо-
тичними землеробами Балкан через Подунав’я.
Враховуючи можливість певних південно-
східних впливів на неоліт України, можна го-
ворити про чотири головні хвилі носіїв неолі-
тичних новацій із балкано-дунайського регіо-
ну на Правобережну Україну (рис. 2). Першою
протонеолітичною хвилею мігрантів із Балкан
були носії гребениківських традицій, що поли-
шили на Одещині пам’ятки однойменної куль-
тури кінця VIІ — початку VI тис. до н.е. (саl.).
Крем’яний інвентар останньої має прямі пара-
лелі в ранньому неоліті Фессалії та серед виро-
бів із кременю культури Криш-Старчеве (Заліз-
няк 2006а). У крем’яному комплексі пам’яток
гребениківської культури присутні сліди кон-
тактів із місцевим кукрецьким населенням
Північно-Західного Надчорномор’я.
Особливо помітну роль у неолітизації Пра-
вобережної України відіграли носії традицій
культури Криш, які, просуваючись із Тран-
сильванії на схід, у другій чверті VI тис. до н.е.
досягли Подністров’я, де вони представлені
пам’ятками типу Сакарівка. Внаслідок синте-
зу криських неолітичних традицій із місцевими
кукрецькими, близько середини VI тис. до н.е.
постала найдавніша в Україні неолітична буго-
дністровська культура. Її інвентар органічно
поєднує властиву криській культурі кераміку
та кремінь гребениківського типу з виразним
крем’яним комплексом місцевої кукрецької
культури (Печери 1, Добрянка 1, 2, 3).
Третьою хвилею неолітичних переселенців на
Правобережну Україну можна вважати людність
КЛСК, яка в третій чверті VI тис. до н.е. просу-
нулася з верхів’їв Вісли на Волинську височину, а
звідти — на Верхній Дністер, у Молдову та в буго-
дністровське межиріччя. Тиск із заходу нових
неолітичних переселенців на буго-дністровське
населення призвів до його руху в північно-
східному напрямку — у Києво-Черкаське По-
дніпров’я та, можливо, у Надпоріжжя (рис. 2).
Саме ці процеси другої половини VI тис. до
н.е. започаткували неолітизацію Середнього
Подніпров’я, зокрема Київського Полісся. Тому
крем’яний інвентар та кераміка найдавніших не-
олітичних пам’яток Київщини — стоянок типу
Лазарівка (Лазарівка, Прибір 7а, Крушники) ма-
ють прямі паралелі в буго-дністровських комп-
лексах Середнього Побужжя.
Переселення буго-дністровців у Києво-Чер-
каське Подніпров’я особливо інтенсифікува-
лося наприкінці VI тис. до н.е., внаслідок по-
тужного тиску з боку четвертої хвилі балкано-
дунайських колоністів — людності культури
Кукутені-Трипілля, що в цей час із терито-
рії Молдови розпочала колонізацію лісосте-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 116
пів Правобережної України. Саме з трипільця-
ми пов’язується остаточна перемога відтворю-
вального господарства в зазначеному регіоні.
Щодо механізму поширення неолітичних но-
вацій із балкано-дунайського регіону на Правобе-
режній Україні, то немає підстав уважати, що він
був інший, ніж принцип їх поширення на сусід-
ніх територіях Центральної Європи, Подунав’я,
Північних Балкан. Більшість дослідників дотри-
мується думки, що неолітизація Подунав’я та
Центральної Європи відбулася в режимі їх «бал-
канізації», тобто поширення неолітичних нова-
цій із Балкан через Подунав’я шляхом розселен-
ня неолітичних колоністів на північ. Саме в ре-
жимі землеробської колонізації поширювалися
на Правобережній Україні носії дунайської куль-
тури (КЛСК) та Кукутені-Трипілля.
Зазначимо, що з віддаленням від балкан-
ського центру неолітизації зростав процес
синтезу культури прибульців із автохтонами
Європи. Зокрема, неолітичні колоністи куль-
тури Криш у первинному вигляді досягли
Дністра, але східніше, в буго-дністровському
межиріччі, відбувався синтез культури криш-
ських прибульців із місцевими кукрецькими
традиціями, унаслідок чого сформувалася гі-
бридна крисько-кукрецька БДК. Вона стала
своєрідним провідником неолітичних нова-
цій із Подунав’я до мезолітичних аборигенів
Києво-Житомирського Полісся та Середньо-
го Подніпров’я. Далі на північ, у лісовій смузі
Східної Європи, неолітичні новації (спочатку
навички керамічного виробництва, а пізніше й
відтворювального господарства) поширилися
не внаслідок землеробської колонізації, а шля-
хом їх запозичень із півдня.
Розмірковуючи про хронологічні рамки
процесу неолітизації України, слід пам’ятати,
що немає переконливих свідчень про неолітич-
ні пам’ятки з керамікою, які б датувалися рані-
ше VI тис. до н.е. Нові досить ранні дати кера-
міки, які отримано Київською лабораторією,
викликають значні сумніви у фахівців (Бурдо
2003; Товкайло 2004; Залізняк 2005, с. 125; 2006,
с. 14, 15; Залізняк, Товкайло та ін. 2013, с. 248—
250; Гаскевич 2014, с. 3—17).
Таким чином, археологічні дані переконливо
свідчать про неолітизацію Правобережної Ук-
раїни, Середнього Подніпров’я та Південного
Полісся упродовж VI—V тис. до н.е. під потуж-
ним впливом неолітичних мігрантів із балкано-
дунайського регіону (культур Гребеники, Криш,
дунайської (ЛСК), Кукутені-Трипілля). За учас-
тю носіїв цих традицій на місцевому мезолітич-
ному субстраті постають неолітичні культури
Правобережжя. Синтез місцевих кукрецьких
традицій і неолітичної культури Криш сфор-
мував буго-дністровську культуру. Неолітизація
Київського Полісся розпочалася в другій по-
ловині VI тис. до н.е. внаслідок появи тут буго-
дністровського населення. У цей час на Поліс-
сі мешкали мисливці та рибалки яніславицької
культури. Прихід буго-дністровців із Побужжя
на Київщину фіксують пам’ятки типу Лазарівка
другої половини VI тис. до н.е. Контакти з міс-
цевим яніславицьким населенням призвели до
формування дніпро-донецьких пам’яток Київ-
ського Полісся V тис. до н.е. із гребінчастою ке-
рамікою. Західніше, у Рівненському та Волин-
ському Поліссі, під впливом із півдня носіїв
традицій КЛСК на яніславицьке населення По-
лісся сформувалася волинська (німанська) нео-
літична культура.
Іншими словами, ранньонеолітичні пам’ят-
ки типу Лазарівка Київського Полісся, фактич-
но, були полишені людністю самчинської фази
буго-дністровської культури, що внаслідок кон-
тактів з яніславицькими аборигенами породила
дніпро-донецький неоліт Київщини з гребінце-
вою керамікою. Остаточне завершення неолі-
тизації лісостепового Правобережжя пов’язане
з його колонізацією в V тис. до н.е. землеробами
культури Кукутені-Трипілля.
Насамкінець варто ще раз наголосити, що
достовірні дані про суттєвий вплив на форму-
вання неоліту Середнього Подніпров’я, тим
більше Правобережжя, із Приазов’я чи з Ниж-
нього Дону поки що відсутні, якщо не рахува-
ти нечисленні пам’ятки типу Платівський Став
донецько-ростовського порубіжжя. Провід-
ну роль у процесі неолітизації Правобережної
України та Середнього Подніпров’я відіграв не
«східний імпульс» з євразійського степу, а впли-
ви балкано-дунайського неоліту з лісостепово-
го межиріччя Дністра та Південного Бугу. Саме
тут у середині VI тис. до н.е. під впливом куль-
тури Криш Подунав’я постала найдавніша нео-
літична культура території України — БДК.
У другій половині цього ж тисячоліття буго-
дністровці принесли неолітичні новації на Се-
редній Дніпро та в Києво-Житомирське Поліс-
ся, а людність КЛСК — на Волинь.
Отже, на сьогодні в конкурентній бороть-
бі між собою двох версій неолітизації України,
південно-східної степової та піденно-західної
балкано-дунайської, перемагає остання. Існує
можливість появи в майбутньому нових фак-
тів та аргументів, що свідчитимуть на користь
східних впливів у процесі становлення та роз-
витку неоліту України.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 1 17
Бурдо Н.Б. Історія дослідження проблеми походження Трипілля-Кукутені у світлі нових даних // Археологія. —
№ 4. — 2003. — С. 5—18.
Даниленко В.Н. Неолит Украины. — К., 1969.
Дергачев В.А., Ларина О.В. Памятники культуры Криш Молдовы (с каталогом). — Кишинэу, 2015.
Гаскевич Д.Л. Регіональні особливості у неолітизації Прип’ятського Полісся // Гістарычна-археалагічны збор-
нік. — № 16. — Мінск, 2001. — С. 36—49.
Гаскевич Д.Л. Крем’яні вироби кукрецької культурної традиції в інвентарі буго-дністровських пам’яток Побуж-
жя // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 24—37.
Гаскевич Д.Л. Знахідки мезолітичної та неолітичної доби поселення Ходосівка // Північна експедиція ІА НАН
України. Матеріали і дослідження. — К., 2007 — Вип. 1 — С. 95—117.
Гаскевич Д.Л. Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго-дністровської неолітичної культури //
Кам’яна доба України. — К., 2008. — Вип. 11. — С. 157—187.
Гаскевич Д.Л. Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури // Археологія. —
2014. — № 4. — С. 3—17.
Зализняк Л.Л. Мезолит Восточной Волыни и Киевского Поднепровья в свете новых исследований // Новые ис-
следования археологических памятников на Украине. — К., 1977. — С. 23—44.
Залізняк Л.Л. Рудоострівська мезолітична культура // Археологія. — 1978. — 25. — С. 12—21.
Зализняк Л.Л. О влиянии северопричерноморской кукрекской мезолитической культуры на мезолит Полесья //
Памятники древних культур Северного Причерноморья. — К., 1979. — С. 5—14.
Залiзняк Л.Л. Неолiтичнi пам’ятки р. Здвиж // Археологiя. — 31. — 1979а. — С. 54—65.
Зализняк Л.Л. Мезолитические культуры Украинского Полесья и их место в европейском мезолите // Первобытная
археология: поиски и находки. — К., 1980. — С. 109—124.
Зализняк Л.Л. Мезолит Юго-Восточного Полесья. — К., 1984.
Зализняк Л.Л. Население Полесья в мозолите. — К., 1991.
Залізняк Л.Л. Первісна історія України. — К., 1999.
Залізняк Л.Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України. — К., 2005. (Кам’яна доба України. —
Вип. 8).
Залізняк Л.Л. Культурно-історичні провінції України у первісну добу // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 3—15.
Залізняк Л.Л. Гребениківська мезолітична культура: походження, хронологія, історична доля // Археологія. —
2006а. — № 4. — С.3—18.
Залізняк Л.Л. Мезоліт заходу Східної Європи. — К., 2009 (Кам’яна доба України. — Вип. 12).
Залiзняк Л.Л., Балакiн С.А. Янiславицькi культурнi традицiї в неолiтi Правобережного Полiсся // Археологiя. —
1985. — № 49. — С. 41—48.
Залiзняк Л.Л., Балакiн С.А., Охрiменко Г.В. Неолiтичнi поселення Корма 1 та Крушники на Житомирщинi //
Археологiя. — 1987. — 58. — С. 64—73.
Залiзняк Л.Л., Панченко Ю.В. Неолітизація Правобережної України: балканізація чи «східний імпульс»? // Мате-
ріали та дослідження з археології Східної України. — Луганськ, 2007. — Вип. 7. — С. 6—14.
Котова Н.С. Неолитизация Украины. — Луганск, 2002.
Охріменко Г.В. Волинська неолітична культура. —Луцьк, 2001.
Телегин Д.Я. Неолитические памятники Северной Украины и Южной Белоруссии // МИА. — 1973. — № 172. —
С. 173—183.
Телегин Д.Я., Титова Е.Н. Поселения днепро-донецкой этнокультурной общности эпохи неолита. — К., 1998.
Товкайло М.Т. До проблеми датування буго-дністровського неоліту // Кам’яна доба України. — К., 2004. —
Вип. 5. — С. 236—246.
Товкайло М.Т. Неоліт Степового Побужжя. — К., 2005 (Кам’яна доба України. — Вип. 6).
Цебрий А.В. Неолитические памятники Восточного Приазовья // Неолит-энеолит юга и неолит севера Восточной
Европы. — СПб., 2003. — С. 41—55.
Motuzaite-Motuzeviciute Giedre The Earliest Appearance of Domesticated Plant Species and Their Originson the Western
Fringes of the Eurasian Steppe // Documenta Praehistoricaю. — Ljubljana, 2012. — Т. XXXIX. — Р. 1—21.
Надійшла 12.11.2015
ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 118
Л.Л. Зализняк, А.А. Сорокун, С.В. Переверзев, И.М. Хоптынец
НЕОЛИТИЗАЦИЯ КИЕВСКОГО ПОДНЕПРОВЬЯВ СВЕТЕ НОВЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ
На фоне формирования неолита Украины рассматривается проблема неолитизации Киевского Поднепровья. Для
древнейших неолитических памятников Киевщины типа Лазаревка характерно наличие кремня кукрекского типа и
своеобразная неолитическая керамика, которые имеют прямые параллели в неолите буго-днестровской культуры По-
бужья. На основе ранее известных и вновь полученных материалов авторы приходят к выводу о ведущей роли влияний
балкано-дунайского неолита в процессе неолитизации Правобережной Украины и Среднего Поднепровья. Неолити-
зация Правобережной Украины произошла вследствие четырех волн неолитических мигрантов с Подунавья.
Первой протонеолитической волной мигрантов с Балкан были носители гребениковских традиций, которые
оставили в Одесском регионе памятники одноименной культуры конца VIІ — начала VI тис. ВС (саl.). Кремневый
инвентарь последней имеет прямые параллели в материалах раннего неолита Фессалии, а также в кремневых ком-
плексах культуры Крыш.
Носители последней сыграли особенно заметную роль в неолитизации Украины. Продвигаясь с Трансильвании
на восток во второй четверти VI тис. ВС, они достигли Приднестровья, где представлены памятниками типа Сака-
ровка. Вследствие синтеза кришских неолитических традиций с местными кукрекскими около середины VI тис. ВС
возникла древнейшая неолитическая культура Украины — буго-днестровская.
Третьей волной неолитических мигрантов на Правобережную Украину можно считать население дунайской
культуры (КЛЛК), которое в третьей четверти VI тис. ВС продвинулось с верховьев Вислы на Волынь, а оттуда —
на Верхний Днестр, в Молдову и в буго-днестровское междуречье. Давление с запада новых неолитических пере-
селенцев на буго-днестровское население привело к его движению в северо-восточном направлении — в Киево-
Черкасское Поднепровье, и похоже в Надпорожье. Именно эти процессы второй половины VI тис. ВС положили
начало неолитизации Среднего Поднепровья, в том числе Киевского Полесья.
Переселение буго-днестровцев в Киево-Черкасское Поднепровье особенно усилилось в конце VI тис. ВС
вследствие мощного давления со стороны четвертой волны балкано-дунайских колонистов — населения культуры
Кукутени-Триполье, которое в это время с территории Молдавии начало земледельческую колонизацию лесосте-
пей между Днестром и Днепром. Окончательную победу производящей экономики на Правобережной Украине
связывают именно с трипольцами.
Подавляющее большинство исследователей считает, что неолитизация Подунавья и Центральной Европы
произошла в режиме их «балканизации», то есть распространение неолитических новшеств с Балкан через Подуна-
вье путем расселения неолитических колонистов на север. Именно в режиме колонизации распространялись на Пра-
вобережной Украине носители культур Гребеники, дунайской (КЛЛК), буго-днестровской, Кукутени-Триполье.
L.L. Zaliznyak, A.A. Sorokun, S.V. Pereverziev, I.M. Khoptynets
NEOLITHIZATION OF KYIV DNIPRO REGION IN THE LIGHT OF NEW RESEARCH
The issue of the Neolithization of Kyiv Dnipro region is being considered at a background of the Neolithic raising in Ukraine.
Kukrek type flint industry and original Neolithic pottery having direct parallels in Buh-Dnister culture in the Buh River
region are peculiar for the earliest Neolithic sites of Lazarivka type in Kyiv region. Based on earlier known and newly obtained
materials, the authors come to the conclusion about the leading role of influences from the Balkan-Danube Neolithic in the
Neolithization of the Right-Bank Ukraine and the Dnipro River middle region. The Right-Bank Ukraine Neolithization took
part in the 6th millennium BC as a result of four waves of Neolithic migrants from the Danube River region.
The Hrebenyky traditions bearers were the first proto-Neolithic wave of migrants from the Balkans who left the sites of the
same name culture in Odesa region of the 7th and the beginning of the 6th millennia BC (саl.). Flint inventory of this culture has
direct parallels in the materials of the early Neolithic in Thessaly, as well as in flint assemblages of Krish culture.
The Krish culture population played a notable role in the Neolithization of Ukraine. Moving from Transylvania to the east
in the second quarter of the 6th millennium BC, they reached Dnister region where they are represented by Sakarovka type
sites. Owing to the synthesis of Krish Neolithic and local Kukrek traditions in about the middle of the 6th millennium BC, Buh-
Dnister culture, the oldest Neolithic culture of Ukraine, appeared.
The population of Danube culture (Linear Pottery culture or LPC) can be called the third wave of Neolithic migrants
into the Right Bank Ukraine; it moved from the Visla River upper region to Volyn, and to the Dnister River upper region,
to Moldova, and to the region between the Buh and Dnister Rivers from there. The pressure of new Neolithic migrants from
the west upon the Buh-Dnister population led to its movement in the north-eastern direction, into Dnipro River region of
Kyiv and Cherkasy and perhaps into Nadporizzhia. These very processes of the second half of the 6th millennium BC led the
beginning of the Neolithization of the Dnipro River middle region, including Kyiv Polissya.
Buh-Dnister population migration into Dnipro River region of Kyiv and Cherkasy especially strengthened at the end of the
6th millennium BC as a result of powerful pressure from the fourth wave of the Balkan-Danubian colonists, Cucuteni-Trypillya
culture population, which started from Moldova territory the agricultural colonization of the Forest-Steppe zone between the
Dnister and the Dnipro Rivers at this period. A final victory of producing economy in Right Bank Ukraine is related exactly
with the Trypillians.
Overwhelming majority of the researchers believe that the Neolithization of the Danube River region and of Central Europe
took part in procedure of their «Balkanization», in other words, spread of Neolithic innovations from the Balkans via the
Danube Region took part by means of migrations of the Neolithic colonists to the north. It was colonization regime, in which
the bearers of Hrebenyky, Danube (LPC), Buh-Dnister, and Cucuteni-Trypillya cultures spread in Right Bank Ukraine.
|
| id | arheologia-com-ua-article-177 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:04Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/ed/e138c5a47b6f9cd7b62f56e5e177dced.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1772020-04-06T08:34:21Z Neolithization of Kyiv Dnipro Region in the Light of New Research Неолитизация Киевского Поднепровья в свете новых исследований Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень Zalizniak, Leonid L. Sorokun, Andrii A. Pereverziev, Serhii V. Khoptynets, Ivan M. Neolithization, “Eastern impulse”, «Balkanization», Buh-Dnister culture, reproductive economy, chronology. неолітизація, «східний імпульс», балканізація, буго-дністровська культура, відтворювальна економіка, хронологія. The issue of the Neolithization of Kyiv Dnipro region is being considered at a background of the Neolithic raising in Ukraine. Kukrek type flint industry and original Neolithic pottery having direct parallels in Buh-Dnister culture in the Buh River region are peculiar for the earliest Neolithic sites of Lazarivka type in Kyiv region. Based on earlier known and newly obtained materials, the authors come to the conclusion about the leading role of influences from the Balkan-Danube Neolithic in the Neolithization of the Right-Bank Ukraine and the Dnipro River middle region. The Right-Bank Ukraine Neolithization took part in the 6th millennium BC as a result of four waves of Neolithic migrants from the Danube River region. The Hrebenyky traditions bearers were the first proto-Neolithic wave of migrants from the Balkans who left the sites of the same name culture in Odesa region of the 7th and the beginning of the 6th millennia BC (саl.). Flint inventory of this culture has direct parallels in the materials of the early Neolithic in Thessaly, as well as in flint assemblages of Krish culture. The Krish culture population played a notable role in the Neolithization of Ukraine. Moving from Transylvania to the east in the second quarter of the 6th millennium BC, they reached Dnister region where they are represented by Sakarovka type sites. Owing to the synthesis of Krish Neolithic and local Kukrek traditions in about the middle of the 6th millennium BC, Buh-Dnister culture, the oldest Neolithic culture of Ukraine, appeared. The population of Danube culture (Linear Pottery culture or LPC) can be called the third wave of Neolithic migrants into the Right Bank Ukraine; it moved from the Visla River upper region to Volyn, and to the Dnister River upper region, to Moldova, and to the region between the Buh and Dnister Rivers from there. The pressure of new Neolithic migrants from the west upon the Buh-Dnister population led to its movement in the north-eastern direction, into Dnipro River region of Kyiv and Cherkasy and perhaps into Nadporizzhia. These very processes of the second half of the 6th millennium BC led the beginning of the Neolithization of the Dnipro River middle region, including Kyiv Polissya. Buh-Dnister population migration into Dnipro River region of Kyiv and Cherkasy especially strengthened at the end of the 6th millennium BC as a result of powerful pressure from the fourth wave of the Balkan-Danubian colonists, Cucuteni-Trypillya culture population, which started from Moldova territory the agricultural colonization of the Forest-Steppe zone between the Dnister and the Dnipro Rivers at this period. A final victory of producing economy in Right Bank Ukraine is related exactly with the Trypillians. Overwhelming majority of the researchers believe that the Neolithization of the Danube River region and of Central Europe took part in procedure of their «Balkanization», in other words, spread of Neolithic innovations from the Balkans via the Danube Region took part by means of migrations of the Neolithic colonists to the north. It was colonization regime, in which the bearers of Hrebenyky, Danube (LPC), Buh-Dnister, and Cucuteni-Trypillya cultures spread in Right Bank Ukraine. На фоне формирования неолита Украины рассматривается проблема неолитизации Киевского Поднепровья. Для древнейших неолитических памятников Киевщины типа Лазаревка характерно наличие кремня кукрекского типа и своеобразная неолитическая керамика, которые имеют прямые параллели в неолите буго-днестровской культуры Побужья. На основе ранее известных и вновь полученных материалов авторы приходят к выводу о ведущей роли влияний балкано-дунайского неолита в процессе неолитизации Правобережной Украины и Среднего Поднепровья. Неолитизация Правобережной Украины произошла вследствие четырех волн неолитических мигрантов с Подунавья. Первой протонеолитической волной мигрантов с Балкан были носители гребениковских традиций, которые оставили в Одесском регионе памятники одноименной культуры конца VIІ — начала VI тис. ВС (саl.). Кремневый инвентарь последней имеет прямые параллели в материалах раннего неолита Фессалии, а также в кремневых комплексах культуры Крыш. Носители последней сыграли особенно заметную роль в неолитизации Украины. Продвигаясь с Трансильвании на восток во второй четверти VI тис. ВС, они достигли Приднестровья, где представлены памятниками типа Сакаровка. Вследствие синтеза кришских неолитических традиций с местными кукрекскими около середины VI тис. ВС возникла древнейшая неолитическая культура Украины — буго-днестровская. Третьей волной неолитических мигрантов на Правобережную Украину можно считать население дунайской культуры (КЛЛК), которое в третьей четверти VI тис. ВС продвинулось с верховьев Вислы на Волынь, а оттуда — на Верхний Днестр, в Молдову и в буго-днестровское междуречье. Давление с запада новых неолитических переселенцев на буго-днестровское население привело к его движению в северо-восточном направлении — в Киево-Черкасское Поднепровье, и похоже в Надпорожье. Именно эти процессы второй половины VI тис. ВС положили начало неолитизации Среднего Поднепровья, в том числе Киевского Полесья. Переселение буго-днестровцев в Киево-Черкасское Поднепровье особенно усилилось в конце VI тис. ВС вследствие мощного давления со стороны четвертой волны балкано-дунайских колонистов — населения культуры Кукутени-Триполье, которое в это время с территории Молдавии начало земледельческую колонизацию лесостепей между Днестром и Днепром. Окончательную победу производящей экономики на Правобережной Украине связывают именно с трипольцами. Подавляющее большинство исследователей считает, что неолитизация Подунавья и Центральной Европы произошла в режиме их «балканизации», то есть распространение неолитических новшеств с Балкан через Подунавье путем расселения неолитических колонистов на север. Именно в режиме колонизации распространялись на Правобережной Украине носители культур Гребеники, дунайской (КЛЛК), буго-днестровской, Кукутени-Триполье. Статтю присвячено проблемам поширення найдавнішої кераміки та навичок відтворювального господарства на Київщині. Перші неолітичні новації в регіоні зафіксовано в матеріалах пам’яток типу Лазарівка з кременем кукрецькоготипу та керамікою, що мають прямі паралелі в старожитностях буго-дністровської культури Південного Бугу. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2016-03-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/177 10.15407/archaeologyua2016.01.003 Arheologia; No 1 (2016): Arheologia; 3-18 Археологія ; № 1 (2016): Археологія; 3-18 Археология; № 1 (2016): Arheologia; 3-18 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2016.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/177/170 |
| spellingShingle | неолітизація «східний імпульс» балканізація буго-дністровська культура відтворювальна економіка хронологія. Zalizniak, Leonid L. Sorokun, Andrii A. Pereverziev, Serhii V. Khoptynets, Ivan M. Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title | Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title_alt | Neolithization of Kyiv Dnipro Region in the Light of New Research Неолитизация Киевского Поднепровья в свете новых исследований |
| title_full | Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title_fullStr | Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title_full_unstemmed | Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title_short | Неолітизація Київського Подніпров’я у світлі нових досліджень |
| title_sort | неолітизація київського подніпров’я у світлі нових досліджень |
| topic | неолітизація «східний імпульс» балканізація буго-дністровська культура відтворювальна економіка хронологія. |
| topic_facet | Neolithization “Eastern impulse” «Balkanization» Buh-Dnister culture reproductive economy chronology. неолітизація «східний імпульс» балканізація буго-дністровська культура відтворювальна економіка хронологія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/177 |
| work_keys_str_mv | AT zalizniakleonidl neolithizationofkyivdniproregioninthelightofnewresearch AT sorokunandriia neolithizationofkyivdniproregioninthelightofnewresearch AT pereverzievserhiiv neolithizationofkyivdniproregioninthelightofnewresearch AT khoptynetsivanm neolithizationofkyivdniproregioninthelightofnewresearch AT zalizniakleonidl neolitizaciâkievskogopodneprovʹâvsvetenovyhissledovanij AT sorokunandriia neolitizaciâkievskogopodneprovʹâvsvetenovyhissledovanij AT pereverzievserhiiv neolitizaciâkievskogopodneprovʹâvsvetenovyhissledovanij AT khoptynetsivanm neolitizaciâkievskogopodneprovʹâvsvetenovyhissledovanij AT zalizniakleonidl neolítizacíâkiívsʹkogopodníprovâusvítlínovihdoslídženʹ AT sorokunandriia neolítizacíâkiívsʹkogopodníprovâusvítlínovihdoslídženʹ AT pereverzievserhiiv neolítizacíâkiívsʹkogopodníprovâusvítlínovihdoslídženʹ AT khoptynetsivanm neolítizacíâkiívsʹkogopodníprovâusvítlínovihdoslídženʹ |