Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського
This paper deals with the Late Bronze Age complexes (deposits) of molds made of stone which were found near Tokivske village, Apostolivskyi region, Dnipropetrovsk oblast, at the eastern bank of the Kamianka River, Dnipro basin. Complexes included, respectively, three and seven matrixes mainly made o...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 23-38 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/183 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824461784252416 |
|---|---|
| author | Starik, Oleksandr Kushtan, Dmytro |
| author_facet | Starik, Oleksandr Kushtan, Dmytro |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr Starik",
"institution": "Dmytro Ivanovych Yavornytskyi Dnipropetrovsk National Historical Museum",
"orcid": "0000-0001-8419-6853"
},
{
"author": "Dmytro Kushtan",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0000-0001-8419-6853 |
| author_sort | Starik, Oleksandr |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 38 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 23 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-04-30T07:44:42Z |
| description | This paper deals with the Late Bronze Age complexes (deposits) of molds made of stone which were found near Tokivske village, Apostolivskyi region, Dnipropetrovsk oblast, at the eastern bank of the Kamianka River, Dnipro basin. Complexes included, respectively, three and seven matrixes mainly made of shale. Molds were used for production of bronze sickles, daggers, flat adzes, sleeve chisels, celts, round disc (mirror), pins, round plaques-buttons. Most of types are typical for the Middle Dnipro region. However, some of those have analogies in wide territories of Eurasia, from the Carpathians to Central Asia.
The complexes of finds are contemporaneous to each other. It is confirmed by their dating and the presence of similar matrixes for the production of daggers in both complexes. Metal finds produced in Tokivske forms have analogies in complexes of Loboikivka (Middle Dnipro region, Donets region) and mainly the Ingul — Krasnyi Maiak (Lower Dnipro region, North-Western Pontic region) centers of metal production. Tokivske itself was located in the contact area of two large cultural complexes dated by the Middle Bronze Age, i.e. Zrubna (Berezhnivsko-Maivska Zrubna culture — BMZC) and Sabatynivka–Noua, to which those centers of metal production related. Similarities to the metal tools can be also found among the materials typical for the Central European deposits of Ópályi-Uriu-Domǎneşti. To a certain extent, analogies to the described finds are known in Kardashynka center of metal production belonging to Bilozerka culture. Therefore, the time of functioning of the workshop at the Tokivske site can be dated to the transition from Late Sabatynivka (BMZC-II after V. V. Otroshchenko) to Early Bilozerka time, BzD — HaA1 period according to P. Reineke or 13th—12th century BC. This was a time of the beginning of the so-called “The Bronze Age collapse”. In South-Eastern Europe the latter is marked by the decline of Noua–Sabatynivka and Zrubna (also known as Timber-Grave) cultural complexes and the formation of new cultures of the Final Bronze Age, from which Bilozerka and Bilohrudivka cultures were developed in the eastern bank of the Dnipro. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2020.01.023 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 1 2020
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Заступник головного редактора
Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Вiдповiдальний секретар
Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, ФРН
БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя
БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН та Францiї, Нацiональний центр наукових
дослiджень, Францiя
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, ФРН
КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ФОРНАСЬЕ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, ФРН
ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Ягеллонського унiверситету, Польща
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – Founded IN 1947
Frequency: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Deputy editor-in Chief
TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Executive Secretary
GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany
BRAUND D., Professor, Dr. Hab., University of Exeter, UK
BRUIAKO I. V., DSc in History, Odessa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine
BUISKIKH A. V. , DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland
Djindjian F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences,
National Center for Scientific Research of France
FORNASIER J. Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany
KAIZER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
ZALIZNYAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 1 2020
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the
Neolithization of Ukraine
STARIK O. V., KUSHTAN D. P. Complexes of
Late Bronze Age Molds from Tokivske
SHEVCHENKO T. M. Bust Thymiateria and Cult
of Dionysus in Olbia
Motsia O. P. Middle Age Settlement Structures
of the South of Eastern Europe
BIBIKOV D. V. Religious Appropriation of An-
cient Rus Chamber Graves
Publication
of Archaeological Material
GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade
Pottery from Tanais on the material from the
Trench XXV (Closed vessels)
KOROKHINA A. V., GERSHKOVYCH Ya. P.
Pottery from the Hlyboke Ozero 2 Settlement
Methods of Archaeological Research
NAUMENKO O. O., STEPANCHUK V. M.
Technical and Morphological Signs of Limestone
Processing at the Lower Palaeolithic Site Medzhy-
bizh A
History of Science
KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In-
vestigations in Olbia Pontica
ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar-
nak Monuments
Статтi
Zaliznyak L. L. Balkan-Danube Version of the 5
Neolithization of Ukraine
СТАРІК О. В., КУШТАН Д. П. Комплекси ли- 23
варних форм доби пізньої бронзи з Токівського
ШЕВЧЕНКО Т. М. Погруддя-фіміатерії та ку- 39
льт Діоніса в Ольвії
Моця О. П. Середньовічні поселенські струк- 57
тури півдня Східної Європи
БІБІКОВ Д. В. Релігійна належність давньо- 69
руських камерних поховань
Публiкацiї
археологiчного матерiалу
GAVRYLYUK N., MATERA M. Handmade Pot- 80
tery from Tanais on the material from the
Trench XXV (Closed Vessels)
КОРОХІНА А. В., ГЕРШКОВИЧ Я. П. Кера- 99
міка поселення Глибоке Озеро 2
Методи археологiчних дослiджень
НАУМЕНКО О. О., СТЕПАНЧУК В. М. Тех- 112
ніко-морфологічні ознаки обробки вапняку на
нижньопалеолітичній стоянці Меджибіж A
Iсторiя науки
KARIAKA O. V. The First Years of Ukrainian In- 124
vestigations in Olbia Pontica
ROMANOVA O. O. Unknown Old Photos of Kar- 136
nak Monuments
Хронiка
До ювілею Сергія Миколайовича Рижова 143
Пам’яті Валентина Лаврентійовича Яніна 144
Пам’яті В’ячеслава Юрійовича Мурзіна 145
Світлої пам’яті Сергія Борисовича Буйських 147
Новi видання
Залізняк Л. Л. Стародавня історія України 149
News Review
To the Anniversary of Serhii Mykolaiovych
Ryzhov
In the Memory of Valentyn Lavrentiiovych Yanin
In the Memory of Viacheslav Yuriiovych Murzin
In the Memory of Sirhii Borysovych Buiskikh
New publications
Zaliznyak L. L. Ancient History of Ukraine
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 23
© О. В. Старік, Д. П. Куштан, 2020
* СТАРІК Олександр Володимирович — кандидат іс-
торичних наук, завідувач відділу археології Дніпро-
петровського національного історичного музею імені
Дмитра Івановича Яворницького, ORCID 0000-0001-
8419-6853, segun.1@i.ua
КУШТАН Дмитро Павлович — кандидат історичних
наук, старший науковий співробітник відділу архео-
логії К риму та Північно-Західного Причорномор’я
Інституту археології НАН У країни, ORCID 0000-
0002-6411-2154, kushtan_dp@ukr.net
УДК [903.2+621.744.3](477.63)"637" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.01.023
О. В. Старiк, Д. П. Куштан *
КОМПЛЕКСИ ЛИВАРНИХ ФОРМ
ДОБИ ПIЗНЬОЇ БРОНЗИ З ТОКIВСЬКОГО
Публікуються комплекси «скарби» кам’яних ливарних
форм доби пізньої бронзи, виявлених у 2017—2018 рр. коло
селища Токівське на Дніпропетровщині. Дається опис як
самих матриць, так і предметів, які відливалися в них.
На основі типології останніх робиться висновок про да-
тування знайдених комплексів.
К л ю ч о в і с л о в а: Подніпров’я, доба пізньої бронзи,
металургія, ливарні форми.
Періодизація та хронологія пам’яток доби піз-
ньої бронзи Південно-Східної Європи засно-
вана загалом на систематизації комплексів ме-
талевих виробів та ливарних форм, які зазвичай
називають «скарбами» (Лесков 1967; Petrescu-
Dîmboviţa 1977; Bočkarev, Leskov 1980; Leskov
1981). Більшість з них є випадковими знахід-
ками, нерідко депаспортизовані й неповні. Ве-
ликою ж удачею є знахідка подібних комплек-
сів безпосередньо під час археологічних роз-
копок. Відразу два таких комплекси на одному
поселенні пощастило знайти експедиції Дні-
пропетровського національного історичного
музею імені Дмитра Яворницького (керівник
О. В. Старік) у 2017—2018 рр.
1. Загальна характеристика пам’ятки
Багатошарове поселення розташоване на від-
стані 0,23 км на північ від північної околи-
ці селища Т оківське А постолівського райо-
ну Дніпропетровської обл., на правому березі
р. Кам’янка (тече по V-подібному каньйону в
глибині ерозійної давньої долини), що є пра-
вобережною притокою р. Базавлук, котра впа-
дає в р. Дніпро. Безпосереднє місце досліджен-
ня розміщується на схилі річкової ерозійної
долини, на мисі між двома ярами, обмеженому
польовою дорогою з півдня та виходами грані-
тоїдів з півночі (т. зв. «баранячі лоби»).
Вивчення пам’ятки розпочалося у 2012 р. з
метою перевірки свідчень місцевого краєзнав-
ця Ю. І . Сергійчука про існування на околи-
ці села залишків козацького зимівника ХVІІ—
ХVІІІ ст., котрі активно знищуються незакон-
ними діями шукачів старовини. Розвідувальна
траншея виявила кам’яний заклад дугоподіб-
ної форми у вигляді майданчика зі щільно пі-
дігнаних одне до одного каменів, витягнуто-
го за віссю схід—захід завдовжки 5,85 м, тоді
як за віссю північ—південь максимальна ши-
рина склала 1,76 м (остаточно досліджений у
2015 р.). Під закладом ям та поховань не ви-
явлено. З 2015 по 2018 рр. польові досліджен-
ня продовжувалися. Відзначимо знайдене у
2016 р. поховання доби раннього залізного
віку, здійснене в ямі з підбоєм. Під правою кис-
тю на тазовій кістці небіжчика зафіксовані за-
лишки сильно розшарованого залізного пред-
мета довжиною 17 см, імовірно, ножа. Розкоп-
ки вказали на наявність трьох етапів існування
поселення: середня бронзова доба (культур-
не коло Бабине), доба пізньої бронзи (сабати-
нівська культура), ранній залізний вік. Серед-
ня потужність культурного шару 0,6 м. Загаль-
на площа розкопу за п’ять років робіт склала
1223 м2, але значна частина мису ще не дослі-
джена. Тому вважаємо, що робити узагальню-
ючі висновки про характер пам’ятки поки що
зарано. Особливий інтерес викликають два за-
криті комплекси (скарби) ливарних форм доби
пізньої бронзи, виявлені під час розкопок у
2017—2018 рр.
Мінералого-петрографічний аналіз сирови-
ни, з якої вироблені ливарні форми, знайдені у
2017 р., виконали к. геол. н. І. С. Нікітенко та
к. геол. н. М. Л. Куцевол. Визначено, що поро-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 124
ди представлені метаультрабазами, головними
мінералами яких є антофіліт, хлорит і тремоліт.
Детальні результати цього дослідження будуть
розкриті у статті, що готується до друку.
2. Опис комплексiв ливарних форм
та аналiз виробiв, якi в них вiдливалися
І-й комплекс знайдений у 2017 р. у північно-
західній частині розкопу на глибині 0,62 м. Він
складався з трьох кам’яних стулок (1—3), що
лежали одна на одній.
1, 2. Дві однобічні стулки двохстулкової
форми (рис. 1) лежали зверху. Перша — з не-
гативами для відливання серпа та двох круглих
бляшок-ґудзиків (18,2 × 9,7 × 1,8 см) (рис. 1:
2). Матриця виготовлена із плитки тремоліт-
хлорит-антофілітового сланцю з підшліфова-
ними боками та заокругленими кутами. Вона
має підтрапецієподібну в плані форму з однією
дещо увігнутою вздовж довгої вісі стороною.
З лицевого боку на гладкій поверхні виріза-
ний негатив дугоподібного, неширокого (мак-
симальна ширина 2,0 см) серпа з двома окру-
глими отворами (діаметр 0,4 см) для кріплення
руків’я (через втрати та вищербини матеріа-
лу стулки точні розміри серпа вказати важко).
До нижньої частини руків’я прорізаний лит-
ник. З боку внутрішньої частини серпа, по-
близу із закінченням руків’я та леза просверд-
лені два округлі отвори для штифтів (діаметр
0,6 см). Поряд з першим із них, що, напевно,
перестав задовольняти майстра, просвердлено
ще один отвір. Ближче до центра увігнутої сто-
рони стулки розташовані гнізда для відливан-
ня двох округлих бляшок з петельками (ґудзи-
ків) (діаметр 3,0 см та 2,3 см). До кожного з них
підведений вузький литник. Зворотній бік ма-
триці слугував кришкою для стулки, що лежа-
ла під нею. На це вказують зачернені сліди, то-
тожні за формою двом серпам, негативи яких
прорізані на вказаній стулці, а також — два
діагонально розташовані округлі заглиблен-
ня для штифтів (діаметр 0,6 см). Крім того, на
зворотному боці фіксується прорізана діаго-
нальна лінія та два підпрямокутних заглиблен-
ня, зроблених, вочевидь, під час невдалої роз-
мітки майбутнього негативу. З торцевого боку
плитки прорізані поперечні риски, які слугу-
вали орієнтиром для суміщення стулок. Друга
стулка (рис. 1: 1) ливарної форми з негатива-
ми для відливання серпів, шпильки, прокол-
ки, долота (?) (18,8 × 10,4 × 1,8 см). За матеріа-
лом (сланець хлорит-тремоліт-антофілітовий),
формою та розмірами вона подібна описаній
вище. Більшу площину її лицевої сторони за-
ймають вирізані негативи двох дугоподібних
серпів (12,5 × 2,0 см; 10,5 × 1,6 см) з одним
отвором на кінці (діаметр 0,8 см), що слугував
для кріплення руків’я. На гладкій площині не-
гативу більшого серпа, ближче до руків’я, спо-
стерігається невеликий виступ, який поясню-
ється, найімовірніше, недостатньо ретельною
обробкою поверхні. До руків’я кожного із сер-
пів прорізані окремі литники. По діагоналі від
негативів серпів розташовані два округлі отво-
ри для штифтів (діаметр 0,6 см). На краю стул-
ки, вільній від серпів, перпендикулярно до них
вирізані негативи ще трьох дрібних предметів:
видовженого інструмента (долота або швач-
ки?) (10,4 × 1,1 см) із дещо зігнутим кінцем та
незначним розширенням (упором), вірогідно,
для кріплення руків’я та зручності користуван-
ня; проколки або швачки (9,7 × 0,6 см); шпиль-
ки з кільцеподібним навершям (8,5 × 1,9 см).
Негативи перших двох інструментів проріза-
ні наскрізь, тоді як гніздо шпильки заливалось
зі сторони кінця стрижня. Зворотній бік стул-
ки раніше теж використовувався для відливан-
ня: на ньому присутня частина негативу для
відливки серпа (без руків’я) та один округлий
отвір для штифта (діаметр 0,6 см). Можливо,
від тривалого використання стулка тріснула і її
частина була застосована повторно. Характер-
ні зачернені плями свідчать, що матриця вико-
ристовувалась як кришка до стулки, що лежала
у комплексі вище. Тобто, обидві стулки комбі-
нувалися між собою в залежності від виробни-
чої необхідності.
У формах відливалися серпи типу Heleşteni,
варіант Чут, за В. О. Дєргачовим та Дєргачовим-
Бочкарьовим (VI, за І . М. Ш арафутдіновою;
С-2/4, за Є. М. Черних). Вони характеризу-
ються невеликими розмірами, дугоподібно за-
округленою формою леза з пласким руків’ям
із одним—двома отворами на ньому. Негативи
серпів такого типу присутні в комплексі, знай
деному біля с. Чутівка Знам’янського р-ну Кі-
ровоградської обл. (Черняков 1967а, с. 33—35,
рис. 9; Шарафутдінова 1971, с. 37, рис. 2: 8, 9;
Дергачёв 1997, с. 29—30, рис. 2: IV.2; Дергачёв,
Бочкарёв 2002, табл. 87: 1205, 1206). Токівські, як
і чутівські, негативи серпів одночасно слугува-
ли і формою для відливки вироба, і покришкою
для іншої, такої само форми (Черняков 1967б,
с. 183, рис. 2: 3, 4). Матриці для відливки серпів
типу Heleşteni виявлені серед ливарних форм
Дніпровокам’янського комплексу (Дніпропет
ровська обл.) (Гершкович 2005—2009, рис. 3:
1), Дніпрострої та Вознесенці (м. Запоріжжя)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 25
(Bočkarev, Leskov 1980, taf. 8: 68—70). Готові
вироби трапляються у складі скарбів: Герма-
нешть, Хелештень, Рішешть,1 Руджиноаса (Ру-
мунія) (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 81: 6—8,
82: 5, 6, 10, 11; 85: 6, 14), Лозовка (Молдова),
Бецилове, Нова Троянка (Одеська обл.), Інгул
(Миколаївська обл.) (Черняков 1985, рис. 60:
7; 61: 19—24; 62: 25—28; 63: 17, 21), Райгородка
(Луганська обл.) (Лесков 1967, рис. 9: 12, 13).
Серпи типу Heleşteni належать до східнокарпат
* Статтю супроводжують авторські ілюстрації.
ської групи прикарпатсько-трансильванської
серії, основний ареал їх поширення — Трансіль
ванія, Східні Карпати, Північно-Західне При
чорномор’я та Подніпров’я (Дергачёв, Боч
карёв 2002, с. 236, 252). Виявляють ці серпи у
комплексах культур Ноуа та Сабатинівка, які
датуються періодом BzD—HaA1, за П. Рейне-
ке (XIII—XІI ст. до н. е.) / IV період, за Дєр
гачовим-Бочкарьовим (Дергачёв 1997, с. 29;
Дергачёв, Бочкарёв 2002, c. 256). Це дозво
ляє віднести їх до пізньосабатинівсько-ран
ньобілозерського часу.
Рис. 1. Токівське. І-й комплекс ливарних форм: 1 — стулка 1; 2 — стулка 2 *
Fig. 1. Tokivske. The 1st complex of molds. 1 — half of the mold no. 1; 2 — half of the mold no. 2 *
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 126
Шпильки з литою кільцеподібною голов
кою відносяться до типу У-18, за Є. М. Чер-
нихом (Черных 1976, с. 128—129). Форми для
їх виготовлення відомі на Нижньому Дніпрі у
ареалі білозерської культури й пов’язані з таки-
ми комплексами, як Солоха (Запорізька обл.),
Завадівка (Херсонська обл.), Миколаїв (Лесков
1967, рис. 2: 2, 17; Bočkarev, Leskov 1980, taf. 8:
72b; 10: 84b; 15: 151b). Самі вироби нерідко трап
ляються на пізньобронзових пам’ятках Серед-
нього Подніпров’я (могильник Бобриця, посе-
лення Леськи, Велика Андрусівка-Інбек, чис-
ленні випадкові знахідки) (Тереножкин 1961,
с. 167, рис. 111: 8—14; К уштан 2013, рис. 37:
31; 42: 19; 80: 9, 10; 102: 4—8). Поодинокі зна-
хідки відомі на Нижньому Дніпрі (поселення
Зміївка), Північно-Західному Причорномор’ї
(поселення Анатоліївка), на Дністрі (поселен-
ня Гіндешть, Магала, Слободзея-Шірауць) та
Криму (Кіровське поселення) (Черных 1976,
табл. XL: 21—23). Шпилька цього ж типу, як
елемент шумлячої підвіски, входила до скла-
ду Солонецького скарбу (Херсонська обл.)
(Черных 1976, табл. XL: 26; Bočkarev, Leskov
1980, taf. 15B: 2). Тож, основний ареал поши-
рення шпильок з литою кільцеподібною голо-
вкою — Наддніпрянщина, де вони побутували
у племен білозерської, білогрудівської та лебе-
дівської культур (Лысенко 2004, с. 302, рис. 6;
Куштан 2013, с. 143).
Круглі випуклі бляшки із петлею зсереди-
ни — ґудзики (або приналежності кінської вуз-
ди) — прикраси досить поширеного типу у піз-
ньобронзовий час. Більшість подібних виробів,
що характерні для пізньосабатинівського та бі-
лозерського часів, мали загнуту петельку: від-
ливалася заготовка у вигляді цвяха, як у фор-
мі з Волоського (Bočkarev, Leskov 1980, taf. 3:
25а). У токівській формі відливали бляшки із
литою петелькою. Подібні вироби нерідко тра-
пляються у складі скарбів доби пізньої бронзи
з території Р умунії (напр.: Petrescu-Dîmboviţa
1977, pl. 218). Така ж техніка виготовлення ли-
тих ґудзиків притаманна для пам’яток андро-
нівського та постандронівського часів Серед-
ньої А зії: могильник Бустан VI, поселення
Бургулюк та Брічмула, скарб Шамши (Кузьми-
на 2008, рис. 30: 1, 2; 46: 2; 59а: 3—5, 71: 6).
Рис. 2. Токівське. І-й комплекс ливарних форм: 1 — стулка 3; 2—4 — фрагменти стулок, знайдені
неподалік комплексу
Fig. 2. Tokivske. The first complex of molds. 1 — half of the mold no. 3; 2—4 — fragments of the molds
halves found near the complex
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 27
3. Однобічна стулка двостулкової ливар
ної форми для відливання кинджала (15,5 ×
4,8 × 3,7 см). Це брусок хлорит-антофіліт-
тремолітового сланцю видовжено-підпрямо
кутної форми, із заокругленими кутами; у пе-
ретині — трапецієподібна (рис. 2: 1). Пласка
робоча поверхня прошліфована. Н а ній вирі-
зано негатив кинджала з коротким черешком,
кільцевим упором та клинком лавролистної
форми (максимальне розширення на рівні се-
редини) із повздовжнім ребром-нервюрою, що
розширюється до середини (15,1 × 3,2 см). Кін-
чик черешка овальний. Литник розміщувався з
боку кінця клинка. З одного боку від негативу,
вздовж однієї зі сторін форми, ближче до ку-
тів розташовані два округлі отвори для штифтів
(діаметр 0,5 см). Форма для подібного кинджа-
ла походить із ІІ-го комплексу (там розглянемо
походження та аналогії цьому виробу).
За 8,0 м на південний схід від комплексу
знайдено фрагмент стулки з негативом дво-
вушкового кельта (7,3 × 4,8 × 5,0 см) (рис. 2: 2).
Другу стулку цієї форми знайдено у 2018 р.
Привертають увагу два фрагменти стулки
однобічної двостулкової керамічної ливарної
форми, знайдені на відстані близько 6,0 м одна
від одної у північній частині розкопу (рис. 2: 3,
4). Найбільш імовірно вони є частинами одні-
єї ливарної форми, але остаточно це стверджу-
вати важко через невеликі розміри фрагментів
(3,6 × 2,0 × 1,6 см та 3,5 × 3,0 × 2,0 см). Перший
фрагмент зі збереженою частиною негативу у
вигляді п’яти кінчиків ніжок шпильок або ли-
варних каналів (?), що розходяться від нижньої
частини матриці (максимальна висота рельєфу
0,3 см). Зворотній бік плаский, із заглибленою
видовженою виїмкою (1,4 × 0,5 см; глибина
0,3 см) незрозумілого походження (негатив ще
одного виробу?). Другий фрагмент верхнього
лівого кута стулки зі збереженою частиною не-
гативу у вигляді низки із трьох кульок (діаметр
0,4 см), з’єднаних між собою вузьким каналом і
залишками «ніжок», що відходять навскоси від
кожної з них. Форма фрагменту дозволяє при-
пускати, що стулка була виготовлена із пласкої
керамічної плитки, що мала заокруглені кути.
Схожа ливарна форма з вапняку (?) представ-
лена на Чикалівському поселенні (Шарафутді-
нова 1964, с. 164, рис. 6: 11). (З цієї ж пам’ятки
походить кам’яний товкач з грибоподібним на-
вершям та чотирма «шишечками», що також
пов’язує її з Токівським). Двостулкова кам’яна
ливарна форма, що знайдена на Дальверзин-
ському поселенні (Заднепровский 1962, с. 267,
табл. ХХ), значно більша за розмірами і має
кільцеподібне закінчення голівок вироба. Се-
ред вчених немає одностайності стосовно ви-
значення того, що саме відливали за допомо-
гою чикалівської матриці. І. М. Шарафутдінова
вважає, що таким чином виготовлялися «при-
віски» з кульками на тонких дротинках. Кульки
мали отвір для протягування нитки. В. А. Ро-
машко вказує, що стулка використовувалась для
отримання намист або підвісок (Ромашко 2013,
с. 96, рис. 50). Я. В. Володарець-Урбанович да-
тує чикалівську форму слов’янським періо-
дом, а її застосування пов’язує з виробництвом
круглих випуклих нашивних бляшок. Ціка-
во, що останній сам вказує на те, що бляшки
«з’єднані між собою каналом, хоча кожна із
них має свій окремий литник» (Володарець-
Урбанович 2017, с. 332). На нашу думку, така
кількість литників виглядає доволі недоціль-
ною і нераціональною. Ю. А. Чернієнко, пере-
раховуючи негативи предметів, не пов’язаних
з лобойківсько-головурівськими традиціями,
взяв за приклад «матрицю для виготовлення
шпильок з кулькоподібними голівками з посе-
лення Чикалівка» (Черниенко 2014, с. 24). Така
трактовка нам вважається найбільш імовірно.
Загальновідомо, що для території Північного
Причорномор’я в сабатинівський період не-
властиві ливарні форми, виготовлені із іншо-
го матеріалу, ніж камінь (тальковий сланець).
Саме тому фрагменти керамічних стулок з То-
ківського можуть свідчити про наявність куль-
турного обміну, можливо з тогочасним насе-
ленням Доно-Донецького регіону.
ІІ-й комплекс досліджений у 2018 р. у пів-
денній частині розкопу. Він являв собою ком-
пактне скупчення семи кам’яних ливарних
форм (1—7), що трапилися починаючи з глиби-
ни 0,22 м. Цей комплекс розміщувався на від-
стані близько 26 м на південний захід від того,
що був віднайдений 2017 р. Його мінералого-
петрографічний аналіз лише заплановано.
1, 2. Двостулкова ливарна форма (однобічна
форма з кришкою), що слугувала для виготов-
лення дископодібного вироба (діаметр 13,3 см;
товщина 2,7 см; висота бортика 0,5 см) (рис. 3).
Форма виготовлена з плитки сланцю округлої
форми. Одна сторона грубо вирівняна, інша —
пласка. На ній вирізаний негатив круглої фор-
ми, обмежений вузьким бортиком із невеликим
розривом (литником). Кришка також зроблена
з плитки: верх грубо оббитий, робоча сторона
старанно вирівняна (діаметр 14 см; товщина
3,0 см). Внутрішня поверхня обох стулок зі слі-
дами нагару. У цій формі відливалася заготовка
у вигляді плескатого круглого диска діаметром
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 128
11,5 см. Його призначення незрозуміле: зли-
вок, прикраса-бляха, дзеркало тощо.
Негативи для виготовлення аналогічних
круглих дисків походять з комплексу Червоні
Маяки (Bočkarev, Leskov 1980, taf. 7: 54; Черня-
ков 1985, рис. 50: 3) та поселення культури Ноуа
Острівець (Bočkarev, Leskov 1980, taf. 8: 60).
Менший за розміром диск відливався у фор-
мі, фрагмент якої походить із сабатинівсько-
го поселення Берислав (Gerškovič 1999, taf. 7:
13). Такі ж диски, але з «шишечкою» посеред-
ині присутні у комплексах форм з поселення
сабатинівської культури Новокиївка (Gerškovič
1999, taf. 42: 3) та поселення культури Косло-
жень Побіт-Камик (Болгарія) (Черных 1976,
рис. XLVI: 3). Нерідко подібні бронзові вироби
трапляються у скарбах Р умунії: плаский диск
із Хелештень, овальний зливок дископодіб-
ної форми з Палаш, денце металевої посуди-
ни та трохи вигнутий диск з Гунштеріца та ін.
(Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 82: 17; 98: 6; 155:
12; 160: 14). Зі скарбу Чінку походять тонкий
диск із рельєфними концентричними кола-
ми та товстий дископодібний зливок (Petrescu-
Dîmboviţa 1977, pl. 130: 5, 7). Металеві зливки,
форма яких наближена до дископодібної, тра-
пляються на пам’ятках бронзової доби Угорщи-
ни (Mozsolics 1984, taf. 14: 4, 5; 15: 1; 16: 4; 17: 1;
18: 4). Бронзові дзеркала, подібні до токівсько-
го диску, походять із території Середньої Азії:
скарби постандронівського часу Шамши, Туюк
(Киргизстан) і Джам (Узбекистан) (Кузьмина
2008, рис. 31: 9; 59а: 1, 2; 59б: 1).
3. Стулка від двостулкової однобічної фор-
ми для відливання кельта (рис. 4: 1). Вона має
вигляд бруска хлорит-антофілітового сланцю
прямокутної форми (11,5 × 7,0 × 4,3 см). На од-
ній зі сторін вирізаний негатив кельта із дво-
ма вушками, з арочною фаскою та валикопо-
дібним потовщенням навколо втулки. К ельт
з майже паралельними краями, шестигранно-
овальний у перетині. Вздовж вісі фаски про-
стежується канавка. Поверхня зі слідами на-
гару, литник розташований з боку втулки. Біля
двох протилежних кутів форми — круглі отво-
ри для штифтів.
Рис. 3. Токівське. ІІ-й комплекс ливарних форм: 1 — стулка 1 (матриця); 2 — стул-
ка 2 (кришка)
Fig. 3. Tokivske. The second complex of molds. 1 — half of the mold no. 1 (matrix);
2 — half of the mold no. 2 (lid)
1 2
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 29
У формі відливали двовушкові кельти типу
Ново-Олександрівка, за В. О. Дєргачовим
(К-58/60, за Є. М. Чернихом; ІІ.3, за Є. Ушу-
релу; найпізніший варіант двовушкових кель-
тів червономаяцького типу, за В. І . Клочком)
(Черных 1976, с. 84—85, рис. 37; Дергачев 1997,
рис. 1: ІІІ; Клочко 2006, с. 209; Ушурелу 2010,
с. 35, рис. 6; 7). Вони вирізняються аркоподіб-
ним оформленням фасок, на одній зі сторін
посередині часто присутній отвір-«печерка».
На нашому кельті фаска прикрашалася поздов
жнім валиком-нервюрою.
Ливарні форми для виготовлення подіб
них кельтів походять з таких комплексів: Но
во-Олександрівка (Херсонська обл.) (Лесков
1967, с. 150, рис. 3: 2, 3; Bočkarev, Leskov 1980,
taf. 9: 75, 76) та Дніпровокам’янка (Дніпропе-
тровська обл.) (Гершкович 2005—2009, с. 586,
рис. 6: 3). Подібні ж вироби відливалися у фор-
мах, виявлених у Т илігульській бухті на межі
Одеської та Миколаївської обл. (Bočkarev, Les
kov 1980, taf. 11: 91) та Дудчанах на Херсонщи-
ні (Gerškovič 1999, s. 63, taf. 49: 3). Ще одна
кам’яна матриця для відливки кельта новоо-
лександрівського типу зберігається у Полтав
ському краєзнавчому музеї. Вона випадко-
во знайдена в районі смт Градизьк (Куштан
2013, рис. 103: 5). І з двох таких кельтів скла-
дався Мельниківський скарб (Черкаської обл.)
(Куштан 2013, рис. 92: 6, 7). Одиночні знахід-
ки таких кельтів характерні переважно для те-
риторії Середнього Подніпров’я (Тереножкин
1961, с. 125—126, рис. 85; Куштан 2013, рис. 96:
18—24, 26). Кельт із Лубен (Полтавська обл.),
так само, як і наш, орнаментований по фас-
ці поздовжньою нервюрою (Куштан 2013,
с. 136, рис. 96: 19). Датуються кельти новоо-
лександрівського типу пізньосабатинівським
та ранньобілозерським часом (BzD—HaA1).
Виникли вони в результаті взаємодії традицій
середньодніпровських (лобойківських) дво-
вушкових кельтів зі східнокарпатськими одно-
вушковими із арочними фасками: типи Rîşeşti
(із отвором-«печеркою») та Negreşti (без неї)
(Дергачёв 1997, с. 13).
4, 5. Двостулкові двобічні форми, що слу-
гували для відливки кинджалів двох варіантів
одного типу (трохи відрізняються оформлен-
ням упору) (рис. 5). Бруски сланцю витягнутої
овально-підпрямокутної форми, звужені до
кінців (18,3 × 5,0 × 1,9 см; 20,2 × 7,1 × 2,3 см).
На обох сторонах стулок вирізані негативи
двох різновидів кинджалів, які комбінували-
ся під час відливання. К инджали черешко-
ві із листоподібним клинком (максимальне
розширення припадає приблизно на серед-
ину або трохи ближче до черешка). Черешок
короткий, плаский, у його основі — чітко ви-
ділений упор (у одного кинджала упор з боку
руків’я прямий, у іншого — трохи заокругле-
ний). Вздовж леза проходить нервюра. По-
верхня негативів зі слідами нагару. Литники
розташовані з боку вістер клинків. На кожній
площині — пара круглих отворів для штифтів,
розташованих по діагоналі обабіч негатива
(на одній зі сторін розміщується третій отвір).
Аналогічна стулка ливарної форми входила до
складу І-го комплексу.
Ці кинджали подібні до виробів типу
Н-36, за Є. М. Чернихом (червономаяцький,
за В. І . К лочком) (Черных 1976, с. 120—121,
рис. 51; Клочко 2006, с. 196—197). Ці вироби —
раніше вони називалися «кіммерійськими» або
сабатинівськими — характеризуються листо-
Рис. 4. Токівське. ІІ-й комплекс ливарних форм: 1 —
стулка 3. Фрагмент кам’яного товкача з території по-
селення (2)
Fig. 4. Tokivske. The second complex of molds. 1 — half of
the mold no. 3. Fragment of stone shredder (2)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 130
подібною формою леза і наявністю кільцево-
го упору навколо основи черешка. На одному
з кинджалів упор досить явний, на другому —
дещо «недорозвинений», що дозволяє розгля-
дати його, як ноуаїчний варіант (Клочко 2006,
с. 187). Червономаяцькі кинджали, як прави-
ло, мають клинок, максимально розширений
ближче до руків’я. У токівських негативах мак-
симальне розширення припадає на середину,
тож вони можуть розглядатися як проміжні
Рис. 5. Токівське. ІІ-й комплекс ливарних форм: 1, 2 — стулка 4; 3, 4 — стулка 5
Fig. 5. Tokivske. The second complex of molds. 1 — half of the mold no. 4; 3, 4 — half of the mold no. 5
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 31
між вище згаданим типом і кинджалами ново-
олександрівського типу (Н-37, за Є. М. Чер-
нихом; Заградівка, за В. І . Клочком) із клин-
ком, максимально розширеним ближче до ві-
стря (Черных 1976, с. 121—122, рис. 51; Клочко
2006, с. 210).
Ливарні форми для виготовлення подіб
них кинджалів походять із таких комплексів:
Головурів, Дерев’яне, Мазепинці (Київська
обл.), В’язівок, Волоське, Верхня Т арасівка,
Дніпровокам’янка (Дніпропетровська обл.),
Малі К опані, Н овокиївка (Херсонська обл.),
Червоний Маяк (Одеська обл.) (Bočkarev, Les
kov 1980, taf. 1: 9, 16; 2: 21, 22, 24; 3: 35; 4: 39; 5;
Gerškovič 1999, taf. 40: 1—3; Гершкович 2005—
2009, рис. 4: 2; 5: 1). Такі кинджали нерідко вхо-
Рис. 6. Т оківське. ІІ -й
комплекс ливарних форм:
стулка 6 (центральний
елемент багатостулкової
чотирибічної форми)
Fig. 6. Tokivske. The second
complex of molds. Half of
the mold no. 6 (central ele-
ment of the multi-half four-
sides form)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 132
дили до складу скарбів: Лобойківського (Дні-
пропетровська обл.), К абаківського (Полтав-
ська обл.), Добрянського (Херсонська обл.),
умовного Стецівського (Черкаська обл.), Со-
коленського (Молдова), Белєнь та Дуда (Ру-
мунія) (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 73: 20—23;
80: 15; Leskov 1981, taf. 1: 8; 3: 38, 39; 4: 1, 3;
5: 1; Куштан 2013, рис. 91: 2). Основний аре-
ал поширення цих виробів — Подніпров’я, та-
кож трапляються в Північно-Західному При
чорномор’ї, Нижньому Дунаї та Волго-Ураллі
(Черных 1976, с. 122; Куштан 2013, с. 140—141).
Вони характерні для культурних комплексів
пізньої Сабатинівки, Ноуа та ранньої Білозер-
ки. Кинджали червономаяцького типу (у т. ч.
ноуаічний варіант) датуються періодом BzD,
новоолександрівського типу — HaA1 (у ціло-
му — ХІІІ—ХІ ст. до н. е.) (Leskov 1981, taf. 15).
6. Центральний елемент багатостулкової чо-
тирибічної форми, яка слугувала для відлив-
ки відразу чотирьох знарядь: плаского тесла та
трьох доліт із литою втулкою (рис. 6). Брусок
сланцю у формі витягнутого прямокутного па-
ралелепіпеда, на всіх чотирьох довгих гранях
якого вирізані негативи знарядь (14,5 × 4,2 ×
4,0 см). На одній зі сторін — тесло пласке, витяг-
нутої підтрикутної форми, де основою є лезо, а
вершиною — п’ятка, з боку якої розташований
литник. Форма для відливки тесла була одно-
бічною: перекривалася кришкою. Стулки скрі-
плювалися за допомогою двох штифтів, отвори
від яких розташовані по діагоналі відносно не-
гативу (рис. 6: 5). Одне з втульчастих доліт, яке
відливалося у формі, мало витягнуті клинопо-
дібні обриси. Краї знаряддя звужені у бік леза,
навколо краю втулки — валикоподібне потов-
щення. З боку втулки розміщувався литник, там
само, від краю втулки — два газовідвідні канали.
Обабіч негативу розташовані дві пари круглих
отворів для штифтів, за допомогою яких приєд-
нувалася інша стулка з негативом (рис. 6: 3). На
інших двох сторонах матриці вирізані негативи
втульчастих доліт одного типу: із паралельними
сторонами, валикоподібним потовщенням на-
вколо втулки (рис. 6: 2, 4). Відмінність полягає в
тому, що на одній стороні лезо долота пряме, на
іншій — жолобчасте (готове тесло мало жолоб-
часте лезо з одної сторони). Литники в обох ви-
падках розташовані з боку втулок, обабіч яких
вирізані газовідвідні канали. На кожній із сто-
рін з негативами цих доліт є, відповідно, два та
три отвори для штифтів.
Пласкі тесла видовжених пропорцій, роз-
ширені до леза, трапецієподібні або прямо-
кутні у перетині, належать до типу Т -8, за
Є. М. Чернихом (Черных 1976, с. 106). Ливарні
форми для них присутні у наступних комплек-
сах: Головурове, Дерев’яне, Малі Копані, а та-
кож Побіт-Камик (Болгарія) (Bočkarev, Leskov
1980, taf. 1: 5; 2: 15а, 24; 4: 41а; Черных 1976,
рис. XLVI: 10). Також форми для відливки те-
сел виявлені у Волоському, Великій Тарасівці,
а також на поселенні культури Ноуа Острівець
(Івано-Франківська обл.). Т акі само знаряд-
дя входили до складу скарбів: Лобойківського
(Дніпропетровська обл.), Улянівського (Мико-
лаївська обл.), Р ибаківського (Одеська обл.),
Костромського (Прикубання), Р едєнь, У льмі
та Одейре-Падарі (Румунія) (Лесков 1967,
рис. 14: 6, 10; 15: 17; Petrescu-Dîmboviţa 1977,
pl. 84: 9; 88: 5; Leskov 1981, taf. 2: 14, 15; 4: С1; 8:
56). Основний ареал розповсюдження подібних
пласких тесел, за деякими винятками, обмежу-
ється територією Подніпров’я. Хронологічний
діапазон побутування тесел цього типу досить
широкий у межах зрубно-сабатинівського часу
(лобойківський та інгуло-червономаяцький
осередки металообробки).
Вузькі жолобчасті долота з литою втулкою
(тип Т -22, за Є. М. Чернихом) мають досить
широке розповсюдження за доби пізньої брон-
зи (Черных 1976, с. 109—110, рис. 47). Так, не-
гативи для їх виготовлення присутні в таких
комплексах ливарних форм, як Малі Копані,
Волоське, Червоний Маяк, Дніпровокам’янка,
Новоолександрівка, К ардашинка, Завадів-
ка, Побіт-Камик (Черных 1976, рис. XLVI: 10;
Bočkarev, Leskov 1980, taf. 3: 29, 36, 38с; 4: 39b,
39d, 49a; 7: 51a, 52c; 9: 77; 10: 83a; 11: 87; Герш-
кович 2005—2009 рис. 6: 1). Фрагмент ливарної
форми для виготовлення втульчастого долота
виявлений на території «передмістя» городища
білозерської культури Дикий Сад (м. Микола-
їв) (Горбенко 2012, рис. 4: 22). Готові вироби
трапляються в складі скарбів бронзових виро-
бів: Трьохізбенському (Луганська обл.), Соко-
ленському (Молдова), Старосільському (Чер-
каська обл.), Ш амши та Т уюк (Киргизстан)
(Leskov 1981, taf. 4: 2; 5: 4; К узьмина 2008,
рис. 59а: 12; 59б: 2, 3; Куштан 2013, рис. 92: 4).
Окрім Середнього та Нижнього Подніпров’я,
де вони значно переважають, подібні долота
виявляють на Поділлі, Трансільванії, Донбасі,
Волго-Ураллі та Середній Азії. Виготовлялися
вони у Нижньому Подніпров’ї племенами са-
батинівської, а згодом і білозерської культур до
самого фіналу пізньої бронзи.
7. Заготовка ливарної форми або кришка
(рис. 7: 4), яка лежала з самого низу скупчення
матриць. Виготовлена з плитки округлої форми
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 33
(7,5 × 6,5 см). Поверхня пласка, відшліфована.
На одній зі сторін у центральній частині зробле-
но округле заглиблення (можливо, це міг бути
незакінчений негатив для відливки дископодіб-
них виробів, подібних до тих, що виготовлялися
у формах 1 та 2 цього комплексу).
На відстані близько 7,5 м від комплексу
2018 р. на глибині 0,38 м знайдено заготовку
для стулки двостулкової ливарної форми або
кришка (рис. 7: 1). Виготовлена вона зі слан-
цю, підпрямокутна в плані та перетині, розмі-
ром 8,0 × 4,6 × 1,5 см. Пласка робоча поверх-
ня прошліфована. Вздовж однієї зі сторін по
короткій вісі, ближче до центру просвердле-
но округле заглиблення для штифта (діаметр
0,6 см, глибина 0,7 см). Вибоїни по поверхні
з усіх боків унеможливили вирізання негати-
ву, або ж заготовка не використовувалась через
занадто велике заглиблення для штифта чи по-
шкодження при спробі вирізати негатив. Неве-
ликий фрагмент стулки ливарної форми (2,3 ×
2,3 × 1,1 см) із залишкам округлого заглиблення
для штифта (діаметр 0,5 см) виявлено на відста-
ні близько 8,5 м від комплексу 2018 р. (рис. 7:
Рис. 7. Токівське. ІІ-й комплекс ливарних форм: 1—3, 5 — стулка та інші фрагменти, знайдені не-
подалік комплексу; 4 — стулка 7 (заготовка або кришка)
Fig. 7. Tokivske. The second complex of molds. 1—3, 5 — half of the mold and other fragments found near
the complex; 4 — half of the mold no. 7 (semi-fabricate or lid)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 134
2). Перепалена до червоного кольору з одного
боку поверхня стулки свідчить про її інтенсив-
не використання. Неподалік знайдено ще один
фрагмент стулки (4,5 × 3,3 × 1,4 см), на лицево-
му боці якого прорізане заглиблення, можливо,
для випуску газів (рис. 7: 3). Останній фрагмент
(3,6 × 3,0 × 2,0 см) стулки, за яким не вдалося
встановити речі, що відливалися, зафіксовано
за 12 м від комплексу 2018 р. (рис. 7: 5).
3. Мiсце токiвських комплексiв ливарних
форм серед старожитностей доби пiзньої
бронзи Пiвденно-Схiдної Європи
Обидва комплекси ливарних форм, виявлених
на Токівському, є синхронними за часом. Про
це свідчить як їх датування, так і наявність в
обох схожих матриць для відливки кинджа-
лів. Металеві вироби, які відливалися у токів-
ських формах, знаходять аналогії у комплек-
сах лобойківського (Середнє Подніпров’я та
Подінців’я) та, переважно, інгуло-червоно
маяцького (Нижнє Подніпров’я та Північно-
Західне При-чорномор’я) осередків металоо-
бробки. Саме ж Т оківське місцезнаходження
розташовувалося у контактній зоні двох вели-
ких культурних спільнот доби пізньої бронзи:
Зрубної (бережнівсько-маївської зрубної куль-
тури — БМЗК) та Сабатинівка-Ноуа, із якими
пов’язані вищезгадані металообробні осеред-
ки. Відповідники металевим знаряддям зна-
ходимо також серед виробів, характерних для
Рис. 8. Токівське. Керамічний комплекс
Fig. 8. Tokivske. The complex of ceramics
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 35
горизонту центральноєвропейських скарбів
Ópályi-Uriu-Domǎneşti. Частково аналогії при-
сутні у комплексах кардашинського осеред-
ку металообробки білозерської культури. Т а-
ким чином, час функціонування металооброб-
ної майстерні на Токівському можна визначи-
ти, як межу пізньосабатинівського (відповідає
БМЗК-ІІ, за В. В. Отрощенком) та ранньобі-
лозерського часів — період BzD—HaA1, за П.
Рейнеке або XIII—XІI ст. до н. е. Це час по-
чатку т. зв. «катастрофи бронзового віку», яка
позначилася у Південно-Східній Європі роз-
падом Н оуа-Сабатинівської та Зрубної куль-
турних спільностей і появою нових культур
фінальнобронзової доби, з яких на Правобе-
режжі Дніпра затвердилися білозерська та бі-
логрудівська.
Не суперечить такому датуванню й кера-
мічний комплекс пам’ятки (рис. 8). Виявлені
на Токівському фрагменти горщиків, прикра-
шені одиничними наліпними валиками (у т. ч.
Т-подібними композиціями) (рис. 8: 2, 3, 5,
6), характерні для більшості пам’яток пізньо-
сабатинівського часу: Чикалівка, Червонохи-
женці 2, Новокиївка, Берислав, Дудчани, Са-
батинівка, Ушкалка, Молога ІІ та ін. (Черня-
ков 1985, рис. 20—32; Gerškovič 1999, taf. 3, 5,
6, 11—14, 19—32; Куштан 2013, рис. 32; 33). З
поселень Молога ІІ та Зміївка ІІІ а походять
аналогічні токівському горщики із парними
ручками-«вушками» (рис. 8: 8) (Черняков 1985,
рис. 33: 18; Gerškovič 1999, Taf. 4: 16).
Цікавою знахідкою на поселенні є ула-
мок старанно обробленого кам’яного товкача
з виступами-«шишечками» на держаку (рис. 4:
2). Т акі знаряддя мали грибоподібне навершя
(у токівського товкача воно відламане у давни-
ну). Вони добре відомі на пам’ятках доби піз-
ньої бронзи як Подніпров’я (Чикалівка, Піо-
нерське) (Куштан 2013, рис. 32: 32; 35: 14), так
і Північно-Західного Причорномор’я (Черня-
ков 1985, рис. 42). Подібні вироби виявлено на
поселенні Гіндешть (Молдова) культури Ноуа у
складі скарбу ливарних форм пізнього етапу са-
батинівської культури біля Волоського, а також
на поселенні Теккем-депе (Середня Азія) у шарі,
який датується часом пізньої Намазги VI — всі
ці комплекси відповідають часу БМЗК-ІІ, за
В. В. Отрощенком (кінець XIV—XIII ст. до н. е.)
(Куштан 2013, с. 172—173). Вважається, що по-
дібні товкачі належали до категорії престижних
предметів: т. зв. товкачів-«скіпетрів» (Bоroffka,
Sava 1998, Abb. 33, 39). Цілком можливо, що
вони стосуються металургійного виробництва:
могли використовуватися, наприклад, для по-
дрібнення каситериту (олов’яної руди) — над-
звичайно важливої складової для виготовлення
високоякісної олов’янистої бронзи. Для потреб
ливарів Подніпров’я цей цінний мінерал імпор-
тувався за кілька тисяч кілометрів з ареалу ан-
дронівської культурної спільноти, а після її роз-
паду — постандронівських культур (території
Східного і Центрального Казахстану та півночі
Середньої Азії) (Куштан 2013, с. 181, рис. 111).
Токівські комплекси ливарних форм зай
мають важливе місце серед таких знакових
пам’яток Степового та Півдня Лісостепового
Подніпров’я, як Малі Копані, Червоний Маяк,
Чутівка, Дніпровокам’янка, В’язівок, Волось-
ке, Верхня Тарасівка, Новокиївка та ін. Біль-
шість типів виробів характерна для території
Наддніпрянщини, хоча деякі знаходять анало-
гії на широких просторах Євразії: від Карпат
до Середньої Азії. Це є важливим свідченням
міжкультурних зв’язків і контактів між насе-
ленням різних регіонів за доби пізньої бронзи,
а також показником високого рівня комуніка-
ції між ними.
Володарець-Урбанович, Я. В. 2017. Ливарні формочки сло
в’ян раннього середньовіччя: реінтерпретація знахідок.
Археологія і давня історія України, 1 (22), с. 331-346.
Гершкович, Я. П. 2005—2009. Днепровокаменский ком-
плекс литейных форм эпохи поздней бронзы из Сред-
него Поднепровья. Stratum plus, 2, с. 578-590.
Горбенко, К. В. 2012. Кам’яні предмети з колекції арте-
фактів городища Дикий Сад. Науковий вісник Мико-
лаївського національного університету імені В. О. Су-
хомлинського. Серія «Історичні науки», 3.33, с. 10-30.
Дергачёв, В. А. 1997. Металлические изделия к проблеме ге-
незиса культур раннего Гальштата Карпато-Данубио-
Нордпонтийского региона. Кишинэу: Типография Ака-
демии наук.
Дергачёв, В. А., Бочкарёв, В. С. 2002. Металлические серпы
поздней бронзы Восточной Европы. Кишинев: Высшая
антропологическая школа.
Заднепровский, Ю. А . 1962. Древнеземледельческая куль-
тура Ферганы. Материалы и исследования по архео-
логии СССР, 118. Москва; Ленинград: АН СССР.
Клочко, В. І. 2006. Озброєння та військова справа давнього
населення України (5000—900 рр. до Р.Х.). Київ: АртЕк.
Кузьмина, Е. Е. 2008. Арии — путь на юг. Москва.
Куштан, Д. П. 2013. Південь Лісостепового Подніпров’я
за доби пізньої бронзи. Археологічний альманах, 29.
Донецьк: Донбас.
Лесков, А . М. 1967. О северопричерноморском очаге ме-
таллообработки в эпоху поздней бронзы. В: Лесков,
А. М., Мерперт, Н. Я. (ред.). Памятники эпохи бронзы
юга Европейской части СССР. Київ: Наукова думка,
с. 143-178.
Лысенко, С. С. 2004. Булавки с кольцевидной головкой
с территории Украины. Матеріали та дослідження з
археології Східної України, 2, с. 291-305.
Ромашко, В. А. 2013. Заключительный этап позднего брон-
зового века Левобережной Украины (по материалам
богуславско-белозерской культуры). Киев: КНТ.
Тереножкин, А. И. 1961. Предскифский период на Днепров-
ском Правобережье. Киев: АН УССР.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 136
Ушурелу, Е. 2010. Генезис и эволюция двуушковых то
поров-кельтов Восточной Европы эпохи поздней
бронзы. Revista Arheologică, serie nouă, V, 1, с. 22-67.
Черных, Е. Н. 1976. Древняя металлообработка на Юго-
Западе СССР. Москва: Наука.
Черниенко, Ю. А . 2014. Сабатиновская культура в сис
теме древностей бронзового века юга Восточной Ев-
ропы. Stratum plus, 2, с. 15-112.
Черняков, И. Т. 1967а. Из истории бронзолитейного про-
изводства в Северном Причерноморье. Записки Одес-
ского Археологического Общества, II (35), с. 23-37.
Черняков, И. Т. 1967б. Техника изготовления литейных
форм и металлических изделий в Северном При-
черноморье в эпоху поздней бронзы. В: Лесков, А.
М., Мерперт, Н. Я. (ред.). Памятники эпохи поздней
бронзы юга Европейской части СССР. Київ: Наукова
думка, с. 179-184.
Черняков, И. Т. 1985. Северо-Западное Причерноморье во
второй половине II тыс. до н. э. Киев: Наукова думка.
Шарафутдінова, І. М. 1964. Поселення епохи пізньої брон-
зи поблизу Кременчука. Археологія, 17, с. 153-169.
Шарафутдінова, І . М. 1971. Бронзові серпи Північно-
Західного Причорномор’я (кінець II — початок I ти-
сячоліття до н. е.). Археологія, 1, с. 26-43.
Bočkarev, V. S., Leskov, A. M. 1980. Jung- und spatbronzezeit-
liche Gusformen im nordlichen Schwarzmeergebiet. Prähis-
torishe Bronzefunde, ХІХ, 1. München: C. H. Beck’sche
Verlagsbuchhandlung.
Bоroffka, N., Sava E. 1998. Zu den stinernen zeptern «Zeptern/
Stössel», «Miniaturäulen» und «Phalli» der Bronzezei-
te Eurasiens. Archäologische Mitteilungen aus Iran und
Turan, 30. Berlin: D. Reimer.
Gerškovič, J. P. 1999. Studien zur spätbronzezeitlichen Sabati-
novka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküste des
Azov’schen Meeres. Archäologie in Eurasien, 7. Rahden/
Westf.: Verlag Marie Leidorf GmbH.
Leskov, A. M. 1981. Jung- und spätbronzezeitliche Depotfunde
im nördlichen Schvarzmeergebiet (Depots mit einheimischen
Formen). Prähistorishe Bronzefunde, XX, 1. München:
C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.
Mozsolics, А . 1984. Ein Beitrag zum Metallhandwerk der
ungarischen Bronzezeit. Bericht der Römisch-Germani
schen kommission, 65. Mainz am Rhein: Philipp von
Zabern, s. 19-72.
Petrescu-Dîmboviţa, M. 1977. Depozitele de bronzuri din Ro-
mânia. Bukureşti: Editura Academiei Republicii S ocia-
liste Romania.
Надійшла 22.01.2020
А. В. Старик1, Д. П. Куштан2
1 Кандидат исторических наук, заведующий отделом археологии Днепропетровского национального исторического музея
имени Дмитрия Ивановича Яворницкого, ORCID 0000-0001-8419-6853, segun.1@i.ua
2 Кандидат исторических наук, старший научный сотрудник отдела археологии Крыма и Северо-Западного Причерноморья
Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0002-6411-2154, kushtan_dp@ukr.net
КОМПЛЕКСЫ ЛИТЕЙНЫХ ФОРМ ЭПОХИ ПОЗДНЕЙ БРОНЗЫ ИЗ ТОКОВСКОГО
Публикуются комплексы (клады) каменных литейных форм эпохи поздней бронзы, обнаруженные в 2017—
2018 гг. около поселка Токовское Апостоловского р-на Днепропетровской обл., на правом берегу р. Каменка
(бассейн правого берега Днепра). Комплексы состояли соответственно из трех и семи матриц, изготовленных, в
основном, с хлорит-антофилитового сланца. В них отливались такие бронзовые изделия: серпы, кинжалы, плос-
кие тесла, втульчатые долота, кельты, круглый диск (зеркало?), булавки, круглые бляшки-пуговицы. Большин-
ство типов характерны для территории Приднепровья, хотя некоторые находят аналогии на широких просторах
Евразии: от Карпат до Средней Азии.
Оба комплекса литейных форм, обнаруженные на Токовском поселении, являются синхронными по времени.
Об этом свидетельствует как их датирование, так и наличие в обеих похожих матриц для отливки кинжалов. Ме-
таллические изделия, которые изготавливались в токовских формах, находят аналогии в комплексах лобойков-
ского (Среднее Поднепровье, Подонцовье) и, преимущественно, ингуло-красномаяцкого (Нижнее Поднепро-
вье, Северо-Западное Причерноморье) очагов металлообработки. Само Токовское местонахождение находилось
в контактной зоне двух больших культурных общностей эпохи поздней бронзы: Срубной (бережновско-маевской
срубной культуры — БМСК) и Сабатиновка-Ноуа, с которыми связаны вышеупомянутые очаги. Соответствия
металлическим орудиям находим также среди изделий, характерных для горизонта центральноевропейских
кладов Ópályi-Uriu-Domǎneşti. Частично аналогии присутствуют в комплексах кардашинского очага металло-
обработки белозерской культуры. Таким образом, время функционирования металлообрабатывающей мастер-
ской на Токовском поселении можно определить как рубеж позднесабатиновского (соответствует БМСК-ІІ, по
В. В. Отрощенку) и раннебелозерского времен — период BzD—HaA1, по П. Рейнеке или XIII—XІI вв. до н. э.
Это время начала т. н. «катастрофы бронзового века», которая обозначилась в Юго-Восточной Европе распадом
Ноуа-Сабатиновской и Срубной культурных общностей и появлением новых культур финальнобронзовой эпохи,
из которых на Правобережье Днепра утвердились белозерская и белогрудовская.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Поднепровье, эпоха поздней бронзы, металлургия, литейные формы.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 1 37
Oleksandr V. Starik1, Dmytro P. Kushtan2
1 PhD, the Head of Archaeology Department at the Dmytro Ivanovych Yavornytskyi Dnipropetrovsk National Historical Museum,
ORCID 0000-0001-8419-6853, segun.1@i.ua
2 PhD, Senior Research Fellow, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-6411-2154,
kushtan_dp@ukr.net
COMPLEXES OF LATE BRONZE AGE MOLDS FROM TOKIVSKE
This paper deals with the Late Bronze Age complexes (deposits) of molds made of stone which were found near Tokivske
village, Apostolivskyi region, Dnipropetrovsk oblast, at the eastern bank of the Kamianka River, Dnipro basin. Complexes
included, respectively, three and seven matrixes mainly made of shale. Molds were used for production of bronze sickles,
daggers, flat adzes, sleeve chisels, celts, round disc (mirror), pins, round plaques-buttons. Most of types are typical for
the Middle Dnipro region. However, some of those have analogies in wide territories of Eurasia, from the Carpathians to
Central Asia.
The complexes of finds are contemporaneous to each other. It is confirmed by their dating and the presence of similar
matrixes for the production of daggers in both complexes. Metal finds produced in T okivske forms have analogies in
complexes of Loboikivka (Middle Dnipro region, Donets region) and mainly the Ingul — Krasnyi Maiak (Lower Dnipro
region, North-Western Pontic region) centers of metal production. Tokivske itself was located in the contact area of two
large cultural complexes dated by the Middle Bronze Age, i.e. Zrubna (Berezhnivsko-Maivska Zrubna culture — BMZC)
and Sabatynivka–Noua, to which those centers of metal production related. Similarities to the metal tools can be also found
among the materials typical for the Central European deposits of Ópályi-Uriu-Domǎneşti. To a certain extent, analogies
to the described finds are known in Kardashynka center of metal production belonging to Bilozerka culture. Therefore, the
time of functioning of the workshop at the Tokivske site can be dated to the transition from Late Sabatynivka (BMZC-II
after V. V. Otroshchenko) to Early Bilozerka time, BzD — HaA1 period according to P. Reineke or 13th—12th century BC.
This was a time of the beginning of the so-called “The Bronze Age collapse”. In South-Eastern Europe the latter is marked
by the decline of Noua–Sabatynivka and Zrubna (also known as Timber-Grave) cultural complexes and the formation of
new cultures of the Final Bronze Age, from which Bilozerka and Bilohrudivka cultures were developed in the eastern bank
of the Dnipro.
K e y w o r d s: Dnipro region, Late Bronze Age, metallurgy, molds.
References
Volodarets-Urbanovych, Ya. V. 2017. Lyvarni formochky slovian rannoho serednovichchia: reinterpretatsiia znakhidok. Arkhe-
ologiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22), p. 331-346.
Gershkovich, Ya. P. 2005-2009. Dneprovokamenskii kompleks liteinykh form epokhi pozdnei bronzy iz Srednego Podneprovia.
Stratum plus, 2, p. 578-590.
Horbenko, K. V. 2012. Kamiani predmety z kolektsii artefaktiv horodyshcha Dykyi Sad. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsional-
noho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho. Seriia ‛Istorychni nauky’, 3.33, p. 10-30.
Dergachev, V. A. 1997. Metallicheskie izdeliia k probleme genezisa kultur rannego Galshtata Karpato-Danubio-Nordpontiiskogo re-
giona. Kishineu: Tipografiia Akademii nauk.
Dergachev, V. A., Bochkarev, V. S. 2002. Metallicheskie serpy pozdnei bronzy Vostochnoi Evropy. Kishinev: Vysshaia antropolog-
icheskaia shkola.
Zadneprovskii, Yu. A. 1962. Drevnezemledelcheskaia kultura Fergany. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 118. Moskva;
Leningrad: AN SSSR.
Klochko, V. I. 2006. Ozbroiennia ta viiskova sprava davnoho naselennia Ukrainy (5000-900 rr. do R.Kh.). Kyiv: ArtEk.
Kushtan, D. P. 2013. Pivden Lisostepovoho Podniprov’ia za doby piznoi bronzy. Arkheolohichnyi almanakh, 29. Donetsk: Donbas.
Kuzmina, E. E. 2008. Arii - put na iug. Moskva: Letnii sad.
Leskov, A. M. 1967. O severoprichernomorskom ochage metalloobrabotki v epokhu pozdnei bronzy. In: Leskov, A. M., Merpert,
N. Ya. (red.). Pamiatniki epokhi bronzy iuga Evropeiskoi chasti SSSR. Kyiv: Naukova dumka, p. 143-178.
Lysenko, S. S. 2004. Bulavki s koltsevidnoi golovkoi s territorii Ukrainy. Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy,
2, p. 291-305.
Romashko, V. A. 2013. Zakliuchitelnyi etap pozdnego bronzovogo veka Levoberezhnoi Ukrainy (po materialam boguslavsko-beloz-
erskoi kultury). Kiev: KNT.
Terenozhkin, A. I. 1961. Predskifskii period na Dneprovskom Pravoberezhie. Kyiv: AN USSR.
Ushurelu, E. 2010. Genezis i evoliutsiia dvuushkovykh toporov-keltov Vostochnoi Evropy epokhi pozdnei bronzy. Revista
Arheologică, serie nouă, V, 1, p. 22-67.
Cherniakov, I. T. 1967a. Iz istorii bronzoliteinogo proizvodstva v Severnom Prichernomore. Zapiski Odesskogo Arkheologicheskogo
Obshchestva, II (35), p. 23-37.
Cherniakov, I. T. 1967b. Tekhnika izgotovleniia liteinykh form i metallicheskikh izdelii v Severnom Prichernomore v epokhu
pozdnei bronzy. In: Leskov, A. M., Merpert, N. Ya. (red.). Pamiatniki epokhi pozdnei bronzy iuga Evropeiskoi chasti SSSR.
Kyiv: Naukova dumka, p. 179-184.
Cherniakov, I. T. 1985. Severo-Zapadnoe Prichernomore vo vtoroi polovine II tys. do n. e. Kyiv: Naukova dumka.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 138
Chernienko, Yu. A. 2014. Sabatinovskaia kultura v sisteme drevnostei bronzovogo veka iuga Vostochnoi Evropy. Stratum plus, 2,
p. 15-112.
Chernykh, E. N. 1976. Drevniaia metalloobrabotka na Iugo-Zapade SSSR. Moskva: Nauka.
Sharafutdinova, I. M. 1964. Poselennia epokhy piznoi bronzy poblyzu Kremenchuka. Arheologia, XVII, p.153-169.
Sharafutdinova, I. M. 1971. Bronzovi serpy Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria (kinets II - pochatok I tysiacholittia do n. e.).
Arheologia, 1, p. 26-43.
Bočkarev, V. S ., Leskov, A. M. 1980. Jung- und spatbronzezeitliche Gusformen im nordlichen Schwarzmeergebiet. Prähistorishe
Bronzefunde, ХІХ, 1. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.
Bоroffka, N., Sava E. 1998. Zu den stinernen zeptern «Zeptern/Stössel», «Miniaturäulen» und «Phalli» der Bronzezeite Eurasiens.
Archäologische Mitteilungen aus Iran und Turan, 30. Berlin: D. Reimer.
Gerškovič, J. P. 1999. Studien zur spätbronzezeitlichen Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküste des Azov’schen
Meeres. Archäologie in Eurasien, 7. Rahden/Westf.: Verlag Marie Leidorf GmbH.
Leskov, A. M. 1981. Jung- und spätbronzezeitliche Depotfunde im nördlichen Schvarzmeergebiet (Depots mit einheimischen Formen).
Prähistorishe Bronzefunde, XX, 1. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.
Mozsolics, А. 1984. Ein Beitrag zum Metallhandwerk der ungarischen Bronzezeit. Bericht der Römisch-Germanischen kommission,
65. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern, s. 19-72.
Petrescu-Dîmboviţa, M. 1977. Depozitele de bronzuri din România. Bukureşti: Editura Academiei Republicii Socialiste Romania.
|
| id | arheologia-com-ua-article-183 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:08Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/92/f40df7a1196b0a3edfa7733c3d051f92.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-1832020-04-30T07:44:42Z Complexes of Late Bronze Age Molds from Tokivske Комплексы литейных форм эпохи поздней бронзы из Токовского Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського Starik, Oleksandr Kushtan, Dmytro Dnipro region, Late Bronze Age, metallurgy, molds. Поднепровье, эпоха поздней бронзы, металлургия, литейные формы. Подніпров’я, доба пізньої бронзи, металургія, ливарні форми. This paper deals with the Late Bronze Age complexes (deposits) of molds made of stone which were found near Tokivske village, Apostolivskyi region, Dnipropetrovsk oblast, at the eastern bank of the Kamianka River, Dnipro basin. Complexes included, respectively, three and seven matrixes mainly made of shale. Molds were used for production of bronze sickles, daggers, flat adzes, sleeve chisels, celts, round disc (mirror), pins, round plaques-buttons. Most of types are typical for the Middle Dnipro region. However, some of those have analogies in wide territories of Eurasia, from the Carpathians to Central Asia. The complexes of finds are contemporaneous to each other. It is confirmed by their dating and the presence of similar matrixes for the production of daggers in both complexes. Metal finds produced in Tokivske forms have analogies in complexes of Loboikivka (Middle Dnipro region, Donets region) and mainly the Ingul — Krasnyi Maiak (Lower Dnipro region, North-Western Pontic region) centers of metal production. Tokivske itself was located in the contact area of two large cultural complexes dated by the Middle Bronze Age, i.e. Zrubna (Berezhnivsko-Maivska Zrubna culture — BMZC) and Sabatynivka–Noua, to which those centers of metal production related. Similarities to the metal tools can be also found among the materials typical for the Central European deposits of Ópályi-Uriu-Domǎneşti. To a certain extent, analogies to the described finds are known in Kardashynka center of metal production belonging to Bilozerka culture. Therefore, the time of functioning of the workshop at the Tokivske site can be dated to the transition from Late Sabatynivka (BMZC-II after V. V. Otroshchenko) to Early Bilozerka time, BzD — HaA1 period according to P. Reineke or 13th—12th century BC. This was a time of the beginning of the so-called “The Bronze Age collapse”. In South-Eastern Europe the latter is marked by the decline of Noua–Sabatynivka and Zrubna (also known as Timber-Grave) cultural complexes and the formation of new cultures of the Final Bronze Age, from which Bilozerka and Bilohrudivka cultures were developed in the eastern bank of the Dnipro. Публикуются комплексы (клады) каменных литейных форм эпохи поздней бронзы, обнаруженные в 2017—2018 гг. около поселка Токовское Апостоловского р-на Днепропетровской обл., на правом берегу р. Каменка (бассейн правого берега Днепра). Комплексы состояли соответственно из трех и семи матриц, изготовленных, в основном, с хлорит-антофилитового сланца. В них отливались такие бронзовые изделия: серпы, кинжалы, плоские тесла, втульчатые долота, кельты, круглый диск (зеркало?), булавки, круглые бляшки-пуговицы. Большинство типов характерны для территории Приднепровья, хотя некоторые находят аналогии на широких просторах Евразии: от Карпат до Средней Азии. Оба комплекса литейных форм, обнаруженные на Токовском поселении, являются синхронными по времени. Об этом свидетельствует как их датирование, так и наличие в обеих похожих матриц для отливки кинжалов. Металлические изделия, которые изготавливались в токовских формах, находят аналогии в комплексах лобойковского (Среднее Поднепровье, Подонцовье) и, преимущественно, ингуло-красномаяцкого (Нижнее Поднепровье, Северо-Западное Причерноморье) очагов металлообработки. Само Токовское местонахождение находилось в контактной зоне двух больших культурных общностей эпохи поздней бронзы: Срубной (бережновско-маевской срубной культуры — БМСК) и Сабатиновка-Ноуа, с которыми связаны вышеупомянутые очаги. Соответствия металлическим орудиям находим также среди изделий, характерных для горизонта центральноевропейских кладов Ópályi-Uriu-Domǎneşti. Частично аналогии присутствуют в комплексах кардашинского очага металлообработки белозерской культуры. Таким образом, время функционирования металлообрабатывающей мастерской на Токовском поселении можно определить как рубеж позднесабатиновского (соответствует БМСК-ІІ, по В. В. Отрощенку) и раннебелозерского времен — период BzD—HaA1, по П. Рейнеке или XIII—XІI вв. до н. э. Это время начала т. н. «катастрофы бронзового века», которая обозначилась в Юго-Восточной Европе распадом Ноуа-Сабатиновской и Срубной культурных общностей и появлением новых культур финальнобронзовой эпохи, из которых на Правобережье Днепра утвердились белозерская и белогрудовская. Публікуються комплекси «скарби» кам’яних ливарних форм доби пізньої бронзи, виявлених у 2017—2018 рр. коло селища Токівське на Дніпропетровщині. Дається опис як самих матриць, так і предметів, які відливалися в них. На основі типології останніх робиться висновок про датування знайдених комплексів. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-04-03 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/183 10.15407/archaeologyua2020.01.023 Arheologia; No 1 (2020): Arheologia; 23-38 Археологія ; № 1 (2020): Arheologia; 23-38 Археология; № 1 (2020): Arheologia; 23-38 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/183/176 |
| spellingShingle | Подніпров’я доба пізньої бронзи металургія ливарні форми. Starik, Oleksandr Kushtan, Dmytro Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title | Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title_alt | Complexes of Late Bronze Age Molds from Tokivske Комплексы литейных форм эпохи поздней бронзы из Токовского |
| title_full | Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title_fullStr | Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title_full_unstemmed | Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title_short | Комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з Токiвського |
| title_sort | комплекси ливарних форм доби пiзньої бронзи з токiвського |
| topic | Подніпров’я доба пізньої бронзи металургія ливарні форми. |
| topic_facet | Dnipro region Late Bronze Age metallurgy molds. Поднепровье эпоха поздней бронзы металлургия литейные формы. Подніпров’я доба пізньої бронзи металургія ливарні форми. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/183 |
| work_keys_str_mv | AT starikoleksandr complexesoflatebronzeagemoldsfromtokivske AT kushtandmytro complexesoflatebronzeagemoldsfromtokivske AT starikoleksandr kompleksylitejnyhformépohipozdnejbronzyiztokovskogo AT kushtandmytro kompleksylitejnyhformépohipozdnejbronzyiztokovskogo AT starikoleksandr kompleksilivarnihformdobipiznʹoíbronziztokivsʹkogo AT kushtandmytro kompleksilivarnihformdobipiznʹoíbronziztokivsʹkogo |