Населення лiсостепової зони України в скiфську добу
The issue on the composition of the forest-steppe population of Ukraine of the Scythian time was considered by historians, archaeologists, linguists and anthropologists. Recently, the database on the anthropology of the steppe Scythia population has been expanded. It allowed researchers to take a fr...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| Heft: | 3 |
| Сторінки: | 40-52 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/221 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824487145111552 |
|---|---|
| author | Rudych, Tetiana |
| author_facet | Rudych, Tetiana |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Tetiana Rudych",
"institution": "National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archaeology, D.Sc. in History, Senior Researcher",
"orcid": "0009-0008-9046-957X"
}
] |
| author_orcid_str_mv | 0009-0008-9046-957X |
| author_sort | Rudych, Tetiana |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 52 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 40 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-10-25T10:29:11Z |
| description | The issue on the composition of the forest-steppe population of Ukraine of the Scythian time was considered by historians, archaeologists, linguists and anthropologists. Recently, the database on the anthropology of the steppe Scythia population has been expanded. It allowed researchers to take a fresh look at both the population of the steppe and forest-steppe zones of Ukraine of the mentioned period.
In the article, craniological materials of the forest-steppe and steppe series were considered in a circle of groups representing the population of the Baltic region, Central and Southern Europe. Statistical processing of material was performed using the Systat software package.
According to the analysis, the anthropological composition of the Ukrainian forest-steppe zone population of the Scythian time was not homogeneous. However, the dominant morphological component is clearly distinguished. This is a dolichocran morphological type with a long, narrow skull, average face sizes, which is sharply profiled in a horizontal plane. Certain morphological type determines average characteristics of most of the summarized series of male skulls.
The population of the forest-steppe and steppe zones of Ukraine is presented by two different anthropological massifs whose boundaries do not intersect. The forest-steppe population cannot be considered as a local version of the Scythian anthropological massif.
The population of the above mentioned area was formed on a different morphological basis. The main massif of the population of the Ukrainian forest-steppe clearly demonstrates the north-western direction of anthropological ties. Its anthropological type was formed on the basis of populations that have genetic origins in the Corded Ware circle cultures. The Corded Ware culture population was not homogeneous. Namely, that part of the Corded people, on the basis of which a morphological type was formed, which in a historical perspective became dominant among the Balts in the Iron Age.
Most of the series of the forest-steppe zone of the Scythian time are morphologically and statistically close to the populations of the Eastern Baltic Iron Age. However, the population that comes from groups that are associated with the Iranian-speaking world is also fixed.
For analysis, there were used only materials from burials according to the ritual of inhumation. Cremation does not leave materials for the work of researchers who are engaged in ethnic anthropology. Consequently, some of the information on the region population is closed. Theoretically, the population of the forest-steppe zone of Ukraine of the Scythian time could be more polymorphic. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2020.03.040 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:03:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 340
© Т. О. Рудич, 2020
* РУДИЧ Тетяна Олександрівна — доктор історичних
наук, провідний науковий співробітник Інституту
археології НАН У країни, ORCID 0000-0002-3396-
504X, rudich@iananu.org.ua
Т. О. Рудич *
Населення лiсостепової зони України в скiфську добу
УДК [904.5:572](477:292.485)“638” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2020.03.040
Розглядається питання антропологічного співвідношення
груп скіфської доби лісостепової та степової зон Украї-
ни, а також місце лісостепових груп у колі хронологічно
близьких серій Європи.
К л ю ч о в і с л о в а: скіфська доба, лісостепова зона
України, антропологія.
До теми населення лісостепової зони У краї-
ни скіфської доби зверталися історики, архе-
ологи, палеолінгвісти, антропологи. Погля-
ди представників цих наук на окремі питання,
особливо пов’язані з етно-культурними проце-
сами, можуть збігатися, а можуть бути діаме-
трально протилежними.
Найбільш інформативною під час етно-
культурних реконструкцій в палеоантропології
вважається інформація, отримана під час кра-
ніологічних дослідженнях матеріалу (Алексе-
ев, Дебец 1964; Алексеев 1979).
Коротка iнформацiя з iсторiї
кранiологiчних дослiджень населення
лiсостепової зони України скiфського часу
Антропологічний матеріал скіфського доби з
території У країни почав досліджуватися дав-
но (Дебец 1948). Перевага надавалася вивчен-
ню популяцій степових скіфів, що обумовле-
но низкою причин. Передусім, це пов’язано з
тим, що в степовій зоні тривалий час на ново-
будовах працювали потужні археологічні екс-
педиції, які забезпечували формування репре-
зентативних колекцій зі скіфських поховань.
Завдяки роботі цих експедицій створювали-
ся значні колекції, які представляли степо-
ве населення У країни доби енеоліту—бронзи.
У цей самий час була сформована велика база
даних з антропології Середньої Азії та Сибіру
доби бронзи та раннього заліза. Наявність зна-
чної кількості порівняльного матеріалу дозво-
ляла перевірити гіпотези стосовно автохтон-
ного походження частини скіфів Північного
Причорномор’я або міграції груп скіфського
загалу на ці землі зі сходу.
Антропологічний склад населення україн-
ського Лісостепу скіфської доби досліджений
слабо, це пов’язано із невеликою кількістю
кісткових решток придатних для досліджень.
Матеріали лісостепової зони цього періоду
збиралися десятиліттями, але за обсягом та за
станом збереженості вони значно поступають-
ся матеріалам степу. Слабо репрезентовано та-
кож матеріал Лісостепу та лісової зони більш
ранніх хронологічних періодів. Окремі куль-
тури представлені або поодинокими черепа-
ми поганої збереженості, які не дозволяють
створити вибірки для морфологічного та ста-
тистичного порівняння з ними серій скіфської
доби, або матеріалами з кремацій, що не зали-
шають інформації для антропологів, які займа-
ються етнічною антропологією, або антропо-
логічно не представлені взагалі.
Поодинокі черепи скіфського часу з Лісо-
степу були опрацьовані та введені до науково-
го обігу Г. Ф. Дебецом (1948), Т. С. Кондукто-
ровою (1972), Г. П. Зіневич (1967), С. І. Круц
(1997; 2017), С. Г. Ефимовою (2000).
Невелика кількість матеріалів часом викли-
кала у дослідників, які займалися скіфською
проблематикою, необхідність формувати за-
гальні збірні серії лісостепової зони та оперу-
вати ними, роблячи міжгруповий аналіз. Інко-
ли це були збірні серії зі значної території від
Молдови і до східних районів України (Козин-
цев 1998; 2000). Причому антропологічний ма-
теріал не завжди був добре датованим, що ін-
коли визнавали і автори його публікацій (Кон-
дукторові 1972, с. 25—27).
Більш коректним є формування окремих
груп за невеликими територіям. Таку роботу
проводили московська антрополог С. Г. Єфімо-
ва та відома українська дослідниця С. І. Круц.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 41
Матеріали з лісостепової зони, що були нако-
пичені в антропологічних колекціях, були згру-
повані за територіальним принципом (Ефимова
1999; 2000, с. 39—44). Це Медвинська, Трипіль-
ська (Трипілля, Бурти, Богданівка), Д ністро-
Побужська (Курилівка, Показове, Непорото-
ве, Лука-Врублівецька), Сеймінська (Мариця),
Посульська (Аксютинці, Волковці, Бровар-
ки), Ворсклинська (Більськ, Ч еремушна), Бо-
риспільська групи (Мирне, Трахтемирів). Серії
виявилися невеликі, але їх кількість дозволила
скласти попереднє уявлення про антропологіч-
ний склад населення лісостепової зони.
Створені збірні групи були використані
С. Г. Єфімовою для розгляду питання про спів-
відношення лісостепових та степових груп Єв-
ропейської Скіфії. За результатами канонічного
аналізу 16 груп чоловічих черепів лісостепових
та степових груп скіфської доби, виявилося, що
найчіткіше диференціюють їх довжина та ши-
рина черепа, розміри обличчя та горизонтальне
його профілювання. Поєднання довгого та вузь-
кого черепа з меншими розмірами обличчя, яке
різкіше профільоване в горизонтальній площи-
ні на рівні вилиць, виявилося комбінацією ознак
для лісостепової зони. А комбінація дещо корот-
шого та ширшого черепа з більшими розміра-
ми обличчя, яке слабкіше профільоване в гори-
зонтальній площині, а також вищими орбітами,
була характерна для степових скіфських груп.
С. Г. Єфімова, яка чітко фіксувала наявність
цих різних комплексів, була схильна розгляда-
ти такі відмінності як зональні у межах скіф-
ського масиву. З історичної точки зору їх ціл-
ком логічно було б пояснити тим, що у фор-
муванні антропологічного складу населення
лісостепової зони брали участь групи місце-
вого населення. Але дослідниця більше схиля-
лася до іншого пояснення таких відмінностей.
Вона вважала цілком можливим пов’язувати
відмінності з процесом брахікефалізації, який
почався у степових скіфів та був пришвидше-
ний у зв’язку з більшою щільністю та рухоміс-
тю населення Степу, як наслідок внутрішньо-
групового змішування та контактів із сусідні-
ми групами (Ефимова 2000, с. 39—44).
С. І. Круц, яка ввела у свій час до науково-
го обігу матеріали з лісостепової зони скіфської
доби (1997, с. 91—106), у праці, присвяченій скі-
фам степів України, залучала лісостепові мате-
ріали до порівняльного аналізу (2017). У моно-
графії пріоритетними завданнями були визна-
чення місця степових скіфів України серед груп
скіфо-сибірського світу та виявлення їх гене-
тичних зв’язків з популяціями доби енеоліту—
бронзи України, Кавказу, Середньої Азії та Си-
біру. Авторка відзначала антропологічну нео-
днорідність як степового, так і лісостепового
населення скіфського часу. Стосовно мешкан-
ців лісостепу, вона підкреслювала, що три серії
лісостепової зони (Медвин, Трипілля та Посул-
ля) близькі між собою статистично та до них тя-
жіє серія Каховської групи з нижнього Дніпра.
Як вже говорилося, частина роботи
С. І. Круц була присвячена пошукам генетич-
них витоків скіфського населення У країни в
культурах енеоліту—бронзи У країни, Кавка-
зу та Євразійських степів. Матеріали цих хро-
нологічних періодів з території У країни були
представлені практично виключно могильни-
ками степової зони. За результатами статис-
тичного аналізу серії скіфської доби Лісостепу
України не виявляють подібності до степових
груп енеоліту—бронзи, єдина група доби брон-
зи, яка дещо наближалася до серій з лісостепо-
вого масиву — це збірна серія багатоваликової
кераміки Наддніпрянщини (Круц 2017, с. 70).
Тобто, за результатами попередніх краніо-
логічних досліджень отримані висновки про те,
що спостерігаються морфологічні відмінності
між населенням степової та лісостепової зони
скіфської доби. А от питання, чи є це відміннос-
ті локального характеру в межах одного антро-
пологічного масиву, або ми маємо справу з по-
пуляціями, що сформувалися на різній основі
та належали до різних антропологічних кіл ли-
шається відкритим.
На нашу думку, вирішення цього питання
вимагає аналізу лісостепового матеріалу скіф-
ської доби не тільки в межах скіфського маси-
ву або скіфо-сибірського світу, що вже робило-
ся попередніми дослідниками, але розширен-
ня кола груп, що залучалися для порівняння, у
західному та північному напрямках. Це цілком
логічно з огляду на морфологію населення су-
сідніх територій, а також на розробки представ-
ників суміжних наук.
Археологи та лінгвісти вважають етнічну
карту лісостепової та лісової зони У країни до-
скіфської доби строкатою. Серед населення ба-
чать предків слов’ян, балтів, фіно-угрів, вважа-
ють можливими і фракійські впливи.
Мiжгруповий аналiз кранiологiчного
матерiалу скiфської доби лiсостепової зони
в колi серiй Європи
Метою цього аналізу було визначити, насам-
перед, домінуючий напрям антропологічних
зв’язків лісостепового населення України.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 342
В антропології використовуються типологіч-
ний та статистичний підходи під час міжгрупо-
вого аналізу. Для перевірки та ілюстрації гіпотез
в етнічній антропології частіше залучаються ме-
тоди багатовимірної статистики. Вважається, що
вони дозволяють зняти питання суб’єктивності
дослідника, але використання статистичних ме-
тодів вимагає дотримання низки вимог. Так, під
час міжгрупового аналізу за низкою таксономіч-
нозначущих ознак в серії повинна бути присут-
ня інформації за всіма цими ознаками, бо аналіз
вимагає повної реалізації. Це приводить до не-
можливості залучати до нього групи, де інфор-
мація за окремими ознаками відсутня, або до від-
мови від використання саме цього набору ознак.
Особливо гостро ця проблема виникає у антро-
пологів, коли вони залучають до порівняння
групи, які були досліджені західноєвропейськи-
ми та центральноєвропейськими дослідниками.
У зв’язку з розбіжностями в методиках, західні
краніологи не знімають інформацію за низкою
ознак, які характеризують кути профілювання
обличчя та кут носа. Ці ознаки дозволяють до-
бре віддиференціювати деякі фінські, іранські
та тюркські групи, але ці завдання були завжди
більш актуальні для східноєвропейської антро-
пологічної школи, а їх вирішення саме і потре-
бувало розширення набору ознак, які залучали-
ся до аналізу.
Така ситуація змушує антропологів у низ-
ці випадків робить декілька варіантів міжгру-
пового аналізу: із залученням винятково груп
Східної Європи та частково Азії, які обробля-
лися дослідниками східноєвропейської ан-
тропологічної школи за розширеним набором
ознак, або із залученням матеріалів із західних
територій, але за коротшою програмою ознак.
Варіант А. Пропонується один з варіантів
статистичного аналізу з використанням фак-
торного методу, методу головних компонент
(МГК). Під час роботи використовувався па-
кет програм Systat.
Оскільки головною метою дослідження
було з’ясування місця лісостепового та степо-
вого населення скіфської доби в колі груп їх за-
хідних, південно-західних та північних сусідів,
ми обмежимося порівнянням серій за корот-
ким набором таксономічнозначущих ознак.
Групи чоловічих черепів порівнювалися за
10 таксономічноважливими ознаками (довжи-
на, ширина, висота черепа, ширина та висота
обличчя, ширина лоба, ширина та висота ор-
біт, ширина та висота носа).
Дані за низкою культур, які нам необхідно
було б залучити до порівняння, відсутні. Це
пов’язано з тим, що досить значна кількість
населення Європи І тис. до н. е. — І тис. н. е.
віддавали перевагу кремації, яка не залишає
інформації ні для антропологів, які займають-
ся етнічною антропологією, а ні для генети-
ків.
Для цього варіанту аналізу були залучені
серії скіфського часу лісостепової зони мед-
винської, трипільської, ворсклинської, по-
сульської, сейминської, бориспільської, дні-
стровської груп (Круц 1997; Ефимова 2000).
Скіфські серії степової зони були представ-
лені каховською, широчанською, світловод-
ською (кордон Степу та Лісостепу) групами,
групою Гайманового поля, Кам’янки, Кер-
чинського півострова (Круц 2017), серією Ні-
копольбуду (Зиневич 1967), групою Кут (Кон-
дукторова 1972), серіями Мамай-гори (Лит-
винова 1999) та Ак-Таша (Покас, Назарова,
Дяченко 1988).
Західний та південно-західний напрям-
ки репрезентували: збірна гальштатська се-
рія з території Австрії, Угорщини, Чехії, галь-
штатська серія з території Словенії, збірна
гальштатсько-латенська серія з Боснії, збірна
латенська серія з території Австрії, У горщи-
ни, Ч ехії, збірна фракійсько-іллірійська серія
(Schwidetzky 1972).
Північні землі Європи представляли мате-
ріали збірної серії І тис. до н. е. зі Скандина-
вії (Schwidetzky 1972). Репрезентативні групи з
балтських територій, які були б синхронні скі-
фам, відсутні. Тому до аналізу були залучені
балтські серії ІI—V ст. н. е. Це матеріали з ґрун-
тових і курганних могильників Литви, ґрунто-
вих могильників Жемайтії, могильників штри-
хованної кераміки (Чеснис 1990). У зв’язку з
тим, що фізичний тип людини змінюється до-
сить повільно, що особливо яскраво демон-
струє населення північних районів Європи,
то залучення перелічених серій до аналізу ціл-
ком допустиме. До того ж типи, які характерні
для населення Східної Прибалтики доби залі-
за, чітко фіксуються на тих територіях від доби
бронзи (Денисова 1975; Чеснис 1990).
Після факторизації кореляційної матриці
виділилися два головні фактори, у яких влас-
на вага більше одиниці. В оберненому вигляді
вони трактуються як головні компоненти.
За першим фактором найбільш диферен-
ціювали залучені до аналізу серії такі ознаки:
ширина черепа, розміри обличчя, ширина та
висота орбіт, висота носа (додатні навантажен-
ня), ширина носа (від’ємні навантаження). За
другим фактором — довжина та висота черепа
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 43
(від’ємні навантаження), ширина лоба (додат-
ні навантаження).
За факторними навантаженнями на окремі
краніологічні групи, серії було вписано у про-
стір двох факторів поліморфізму (рис. 1).
Результати аналізу демонструють, що се-
рії скіфської доби як степової, так лісостепової
зон України не були однорідними на міжгрупо-
вому рівні. Тим не менш, викристалізовуються
два окремі антропологічні масиви — лісосте-
повий та степовий, які не пересікаються. Вони
чітко розмежовуються за низкою ознак, що ма-
ють навантаження як за першим, так і за дру-
гим фактором. Лісостепові популяції скіфсько-
го часу мають довшу та вищу черепну короб-
ку (ознаки, що мають навантаження за другим
фактором), але менші розміри обличчя, нижчі
орбіти, нижчі та ширші носи (ознаки, які ма-
ють навантаження за першим фактором).
Досить далекими лісостепові групи скіф-
ського часу виявилися від серій, які репрезен-
тують населення більш західних та південно-
західних територій (гальштатські та латенські
серії Європи та вибірка фракійців-іллірійців).
Від них головний масив лісостепових груп
(Медвинська, Трипільська, Дністровська, Вор-
склинська, Посульська, Сейминська групи)
відрізняється довшою та вищою черепною ко-
робкою, тобто за ознаками, які несуть наван-
таження за другим фактором. Велика череп-
на коробка є характерною для більш північних
популяцій Європи.
Більшість лісостепових чоловічих груп скіф-
ського часу чітко потрапляє до кола північно-
західних популяцій. Медвинська, Трипільська,
Дністровська, Ворсклинської групи розташу-
валися у факторному полі впереміжку з група-
ми балтів I—V ст. До цього ж загалу потрапила
ще одна група з північних територій — збірна
серія зі Скандинавії І тис. до н. е.
Особливо показовим є те, що лісостепові
серії скіфської доби виявляються статистично
та морфологічно близькими не до синхронних
їм популяцій степового скіфського масиву, а
до територіально та хронологічно більш дале-
ких балтських груп перших століть н. е., а та-
кож скандинавів.
Результати аналізу свідчать на користь того,
що степове та лісостепове населення скіфської
доби України формувалося на різній морфоло-
гічній основі. Відмінності між ними не можна
розглядати, як зональні (локальні) особливості
в межах одного консолідованого масиву, бо ге-
нетично ці групи пов’язанні з різними антро-
пологічними світами.
Варіант Б. Даний варіант міжгрупового ана-
лізу було проведено за більш розширеною про-
грамою ознак, яка характерна для східноевро-
пейської школи. Порівняння серій робилося
за 13 ознаками: довжина, ширина, висота че-
репа, найменша ширина лоба, ширина та ви-
сота обличчя, ширина та висота орбіт, ширина
та висота носа, назомалярний кут, зигомакси-
лярний кут, кут кісток носа.
До аналізу було залучено групи скіфської
доби лісостепової та степової зони, які вико-
ристовувалися в попередньому варіанті аналі-
зу, три серії пізніх скіфів (Кондукторова 1972),
шість груп, які представляли сарматський світ
Поволжя, Заволжя, Подоння, Калмикії, Укра-
їни (Балабанова 2000; Батиева 2011; Круц
1993). П’ять серій репрезентували населення
черняхівської культури (Дебец 1948; Кондук-
торова 1979; Рудич 2000). Балтів представля-
ли 12 груп Східної Прибалтики ІІ—VІІ ст. н. е.
(Чеснис 1990).
Групи південно-західної, центральної Єв-
ропи та Скандинавії до цього варіанту аналі-
зу не залучалися, через відсутність інформації
про їх горизонтальне профілювання обличчя
та кут кісток носа.
За факторними навантаженнями на окремі
групи, їх було вписано в простір двох факторів
поліморфізму (Рудич 2014, с. 52).
За результатами аналізу більшість серій
скіфського часу лісостепової зони на фактор-
ному полі виявилися далекими від скіфських
груп степового масиву. Вони займають прак-
тично протилежні позиції синхронним гру-
пам степових скіфів, бо мають довшу та вищу
черепну коробку (ознаки, які мають наванта-
ження за другим фактором), менші розміри
обличчя, нижчі орбіти та різкіше горизонталь-
не профілювання обличчя (ознаки, що мають
навантаження за першим фактором). Різке го-
ризонтальне профілювання обличчя свідчить
про більш яскраво означену європеоїдність лі-
состепових груп. Максимально далекі від сте-
пового скіфського масиву Сейминська та По-
сульська групи.
С. Г. Єфімова фіксувала цей же напрям від-
мінностей, але під час порівняння тільки сте-
пових та лісостепових групи скіфської доби.
Відмінність степових груп скіфів від мешкан-
ців Лісостепу вона відзначала, як напрям, за
яким краніологічно визначається «монголоїд-
на домішка». Авторка правда додавала, що цей
термін навряд чи коректно використовува-
ти, бо для степових скіфських серій характер-
на європеоїдність. На нашу думку, коректніше
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 344
буде говорити про більш яскраво означену єв-
ропеоїдність лісостепових груп. Тим більше,
що за різними варіантами статистичного ана-
лізу вони потрапляють до кола груп з яскраво
означеною європеоїдністю. Д ля нас важливо,
що збільшення масштабу не призвело до кон-
солідації лісостепових і степових груп України
у просторі двох факторів поліморфізму.
Більшість лісостепових груп скіфської доби
і в цьому варіанті аналізу розташовані через-
смужно з балтськими групами ІІ—V ст. н. е. Це
дозволяє стверджувати, що лісостепові чоловічі
серії скіфської доби статистично та генетично
далекі від груп степового світу та мають чіткий
північно-західний напрямок антропологічних
зв’язків. Відзначимо, що до цього ж локусу по-
трапляє і дві середньодніпровські черняхівські
серії, при всьому значному різноманітті черня-
хівського загалу. Це може свідчити на користь
того, що генетичні лінії, які йшли від населен-
ня Лісостепу скіфського часу могли ще фіксу-
ватися на антропологічних матеріалах перших
століть нової ери.
Лише одна серія лісостепової зони скіф-
ської доби — Бориспільська — відійшла до
кола, як вважається, іраномовних груп, але не
скіфського, а сарматського загалу. Цю тему ми
розглянемо нижче окремо.
Рис 1. Розташування чоловічих груп у просторі І та ІІ головних компонент.
Населення Лісостепу: ЛС1 — Бориспільська група, ЛС2 — Сейминська група; ЛС3 — Медвинська група, ЛС4 — По-
сульська група, ЛС5 — Ворсклинська група; ЛС6 — Дністровська; Скіфи степової групи: СС1 — Керчинська група;
СС2 — Мамай-Гора; СС3 — Гайманове поле; СС4 — Кам’янка; СС5 — Каховська група; СС6 — група Кут; СС7 —
Ак-Таш; СС8 — Нікопольбуд; СС9 — Широке; СС10 — Светловодська група; С — Скандинавія І тис. до н. е.;
Ф — Фракійці-іллірійці. Гальштат-латен: Г1 — гальштат Австрії—Чехії—Угорщини; Г2 — гальштат Словенії; Г3 —
гальштат-латен Боснії; Л — латен Австрії, Чехії, Угорщини; Балти доби заліза: Б 1 — ґрунтові могильники Литви
ІІ—V ст. н. е; Б2 — курганні могильники Литви; Б3 — ґрунтові могильники Жемайтії; Б4 — штрихована кераміка
Fig. 1. Distribution of male groups in space of I and II components. Forest-Steppe population: ЛС1 — Boryspil group; ЛС2
— Seim River group; ЛС3 — Medvyn group; ЛС4 — Sula River region group; ЛС5 — Vorskla River group; ЛС6 — Dniester
River group; Scythians of the Steppe group: CC1 — Kerch group; CC2 — Mamai-Hora; CC3 — Haimanove field; CC4 —
Kamianka; CC5 — Kakhovka group; CC6 — Kut group; CC7 — Ak-Tash; CC8 — Nikopolbud; CC9 — Shyroke; CC10
— Svetlovodsk group; C — Scandinavia of the I millenia AD; Ф — Thracians-Illyrians. Hallstatt-La Tene: Г1 — Austria-
Czech Republic-Hungary Hallstatt; Г2 — Slovenia Hallstatt; Г3 — Bosnia Hallstatt-La Tene; Л — Austria-Czech Republic-
Hungary La Tene; the Balts of the Iron Age: Б1 — Lithuania burial grounds of II — V c. AD; Б2 — Lithuania burial grounds;
Б3 — Samogitia burial grounds; Б4 — striated pottery
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 45
Обговорення результатів. Різні варіанти між-
групового статистичного аналізу дають близькі
результати та демонструють:
— антропологічну неоднорідність населен-
ня лісостепового масиву, але наявність у ньому
чіткого антропологічного ядра;
— населення лісостепової та степової зони
скіфської доби було сформоване на різній ан-
тропологічній основі;
— населення лісостепової зони виявляє
морфологічну та статистичну близькість з
північно-західними групами з території При-
балтики.
Серед населення лісостепової зони У краї-
ни доскіфської доби та скіфського часу окремі
дослідники-археологи бачать балтів. З балтами
пов’язують юхнівську та сосницьку культури
(Березанська, Отрощенко 1997, с. 387—401).
На жаль, антропологічний матеріал з терито-
рії України, який би репрезентував населення
цих культур, практично відсутній. Але два че-
репа юхнівської культури з Мізинського горо-
дища, збереженість яких дозволяє скласти уяв-
лення про частину населення культури, мають
антропологічні паралелі серед широкого кола
балтських груп (Денисова 1975; 1990).
У Східній Прибалтиці здавна працювали
невеликі, але висококваліфіковані групи ан-
тропологів, які ввели до наукового обігу зна-
чний масив добре датованого матеріалу. Ма-
теріал дозволяє простежити витоки антропо-
логічного складу балтських груп та визначити
їх племінні відмінності. За даними антрополо-
гічної науки, балти не були однорідними, при-
балтійські дослідники налічують на матеріа-
лах доби заліза наявність чотирьох антрополо-
гічних типів (Чеснис 1990). Але два з них були
провідними. Перш за все, це доліхокранні (з
високою черепною коробкою) та широколи-
ці форми, що були розповсюдженні на терито-
рії Прибалтики від давніх часів. Р. Я. Денисо-
ва та В. В. Сєдов бачили їх витоки у культурі
бойових сокир та шнурової кераміки Прибал-
тики II тис. до н. е. (Денисова 1975). Цілком
можливо, що у I тис. до н. е. цей тип був по-
ширений на значних територіях лісостепової
та лісової зони Східної Європи. Антрополо-
ги, правда, стикаються з браком інформації,
бо у низки культур Європи в цей час побутував
звичай кремації померлих. Але у зв’язку з тим,
що масивний тип балтів доби заліза повторює
весь комплекс антропологічних особливостей
черепів з поселення юхнівської культури Мі-
зин (без слідів трансформації або метисації),
наші прибалтійські колеги вважають, що ареал
поширення цього типу був значним і можли-
во розповсюджувався також на племена міло-
градської та дніпро-двинської культур. Близькі
морфологічні форми були, найімовірніше, ха-
рактерні і для населення культури штрихова-
ної кераміки (Денисова 1990). Цей морфоло-
гічний тип був дуже широко представлений на
могильниках балтів від ІІ до ХІІІ ст. н. е (Чес-
нис 1990, с. 9—27).
Другий провідний антропологічний тип дав-
ніх балтів є доліхокранний, з високою череп-
ною коробкою, вузьколиций або середньоли-
ций з тенденцією до вузьколицьості. Він ши-
роко представлений на ґрунтових могильниках
Центральної Литви II—V ст. н. е., курганних
могильниках Литви II—V ст., жемайтів V—VI
та VIII—XI ст., литовських земгалів V—VII ст.,
латиських земгалів V—VII ст. (Чеснис 1990,
с. 20). Тип вперше фіксується на території
Східної Прибалтики на матеріалах Ківуткалн-
ського могильника доби бронзи. Р. Я. Денисо-
ва бачила витоки цього типу в населенні шну-
рової кераміки Центральної Європи (Саксо-
Тюрингії), вважала, що його носії з’явилися на
землях Східної Прибалтики внаслідок мігра-
цій із заходу, та навряд чи були на той час бал-
томовними (Денисова 1975).
Дещо іншої думки дотримувався відомий
литовський антрополог Г. Ч еснис (Чеснис
1990). Він вважав, що на кордонах балтсько-
го масиву швидше проходили процеси граци-
лізації, тобто доліхокранні вузьколиці форми
характеризують ту частину балтських груп, які
розміщувалися на периферії балтського сві-
ту. У будь-якому разі цей тип став другим про-
відним на території розселення балтських пле-
мен. Він набув більш балтоїдних рис, став не
таким вузьколицим, з нижчим обличчям, ниж-
чими орбітами, з більш виступаючим носом.
Але цілком можна стверджувати, що доміную-
ча частина балтських груп пов’язана генетично
з культурами шнурового кола Європи.
Шнурова спільнота тривалий час займала
значні території Європи. В шнуровому серед-
овищі бачать витоки багатьох народів: герман-
ців, балтів, кельтів, слов’ян. На шнуровому го-
ризонті формуються окремі комплекси ознак,
які будуть в історичній перспективі характе-
ризувати різні народи. Принаймні можна го-
ворити про формування комплексів ознак, які
будуть характерні одні для балтів, а інші для
германців У германців довга черепна коробка
буде поєднуватися з нижчим черепом, вищим
обличчям та орбітами, вужчими носами. Істо-
ричні балти будуть мати комплекс, для якого
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 346
характерне поєднання довгої черепної короб-
ки з високим черепом, нижчим обличчям та
орбітами, але ширшим носом (Алексеева 1990,
с. 141—143).
Відзначимо, що серед європейських груп
доби заліза балти, за окремими ознаками, за-
ймають крайні позиції. Вони мають наймен-
ший черепний покажчик, тобто найрізкішу
доліхокранію, найвищу черепну коробку, най-
нижчі орбіти (за покажчиком), найрізкіше го-
ризонтальне профілювання обличчя на зиго-
максилярному рівні. Важливо, що перелічені
ознаки пов’язані між собою слабкою фізич-
ною кореляцією, тобто у цьому випадку ми ма-
ємо справу з історичною кореляцією. Комп-
лекс цих ознак дозволяє виділити балтів серед
інших доліхокранних європеоїдних груп. Д ля
нас важливо, що саме в цьому ж напрямі відхи-
ляються від масиву степових скіфів серії скіф-
ської доби лісостепової зони України.
Незважаючи на відсутність прямого
зв’язку між антропологічним типом населен-
ня та його етнічною приналежністю, у низці
випадків цей зв’язок можна виявити. Частіше
це вдається в групах, що тривалий час знахо-
дилися в умовах географічної або історичної
ізоляції. У свій час, наприклад, вдалося дифе-
ренціювати за пропорціями обличчя та чере-
па германців та слов’ян, а за кутами горизон-
тального профілювання обличчя слов’янські
та фінські групи.
Доліхокранний з високою черепною ко-
робкою, з середньошироким обличчям, яке
різко профільоване у горизонтальній площи-
ні на зигомаксилярному рівні, з низькими ор-
бітами антропологічний тип, який в історич-
ній перспективі охарактеризує значну части-
ну балтських груп доби заліза, фіксується і в
лісостепових групах У країні на могильниках
скіфської доби як Правобережжя Д ніпра, так
і Лівобережжя.
Тобто питання місця частини населення лі-
состепової зони України поміж популяцій, які
репрезентують північно-західний та степо-
вий світи на сьогодні, вирішується на користь
північно-західного напрямку.
Результати антропологічного аналізу за-
вжди цікаво порівнювати з розробками пред-
ставників інших гуманітарних наук. Найбільш
достовірну картину ми маємо в тому випад-
ку, коли погляди їх співпадають. Треба відзна-
чити, що як правило, висновки антропологів,
які працюють в області етнічної антропології,
найчастіше корелюються із розвідками пале-
олінгвістів. Однак правила мають і винятки,
крім того це питання можна піднімати не для
усіх хронологічних періодів.
Серед лінгвістів досить давно існує погляд
щодо можливого існування балто-іранських
мовних контактів. На жаль, матеріал, яким
оперують палеолінгвісти не завжди чітко да-
тується. Висловлюються думки про імовір-
ність балто-іранських контактів у добу серед-
ньої бронзи, що пов’язано з поширенням на
Лівобережжі носіїв зрубної культури, яким
воно може завдячувати іраномовними гідро-
німами. Балтський масив населення могли, на
думку археологів, представляти в добу бронзи
носії середньодніпровської, сосницької, лебе-
динської, підгірцівської культур (Березанська,
Отрощенко 1997, с. 394).
Скіфів лінгвісти впевнено зараховують до
іраномовних груп. Про балто-скіфські етномов-
ні зв’язки писав В. П. Петров, а про поширен-
ня елементів балтійських мов у районі Серед-
нього Подніпров’я він говорив, насамперед, на
підставі аналізу гідронімів. На його переконан-
ня, переважна більшість річкових назв басей-
ну р. Рось не пояснюється з слов’янських мов
в їх сучасному складі, але пояснюється в зістав-
ленні з балтійською гідронімією і балтійськими
апелятивами. (Петров 1972, с. 178). В. П. Пе-
тров відносив до смуги балтської топонімії та-
кож Верхню Надністрянщину, а для Лівобереж-
жя — басейн р. Сейм (Там само, с. 179).
З балтським світом пов’язували низку гідро-
німів та топонімів як Правобережжя, так і Лі-
вобережжя Дніпра (межиріччя Дніпра та Дес-
ни, правобережжя Сейму, Посулля) цілий ряд
лінгвістів (Топоров, Трубачев 1962; Неподкуп-
ний 1979; Тищенко 2010).
За даними антропології, люди, які мали
морфологічні аналогії серед балтів, мешкали
в лісостеповій зоні У країни в скіфську добу.
Вони (або їх предки) могли мати стосунок до
створення балтських гідронімів. Д ля цього
часу балто-іранські контакти цілком можливі у
лісостеповій зоні України. Ці люди могли ста-
новити вагому частину населення, на користь
цього свідчать матеріали з трупопокладень. Із
шести груп чоловічих черепів скіфської доби
лісостепової зони північно-західний напрямок
антропологічних зв’язків мають п’ять.
Виняток становить маленька вибірка чоло-
вічих черепів із Бориспільської групи (Круц
1997). Ця група істотно виділяється серед усьо-
го лісостепового масиву скіфської доби Укра-
їни. У середньому вияві вона має дуже своє-
рідне поєднання мезо-брахікранії за наявності
високої черепної коробки, широкого та висо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 47
кого обличчя, яке має дещо послаблене профі-
лювання.
Комбінація брахікранії, широкого облич-
чя з помірним профілюванням змушує переві-
рити дві гіпотези можливого походження лю-
дей, які були поховані у цьому районі: фіно-
угорську та сарматську.
З фіно-угорськими групами на землях Укра-
їни археологи пов’язують носіїв бондарихин-
ської культури та вибудовують таку етнокуль-
турну лінію: населення ямково-гребінцевої
кераміки — мар’янівська культура — малобуд-
ківські поселення — бонарихінська культура
доби пізньої бронзи (Березанська, Отрощенко
1997, с. 397—399). З території північних районів
Лівобережжя України антропологічний матері-
ал, що міг би представляти ці культури, відсут-
ній. Але досить репрезентативно представле-
не населення ямково-гребінцевого кола більш
північних районів Європи. Д ля нього харак-
терне специфічне поєднання мезо-брахікранії,
високої черепної коробки з тенденцією до ши-
роколицьості та послаблення горизонтального
профілювання обличчя. Близькі форми фіксу-
ються також на могильниках VII—VI ст. до н. е.
анан’ївської культури. Цей же морфологічний
комплекс буде широко розповсюджений серед
фіно-угорських груп доби середньовіччя (Де-
нисова 1975; Алексеев 1969).
У фіно-угорських груп брахікранія, широ-
колицість та послаблення горизонтального
профілювання обличчя корелюються з низь-
ким обличчям та носом, який виступає не дуже
сильно. У випадку з Бориспільською групою
ми маємо іншу комбінацію ознак. Ця серія має
дуже високе обличчя та ніс, який сильно ви-
ступає. Це змушує нас звернутися в пошуках
антропологічних аналогій до іншого великого
етнічного масиву — сарматського.
Сарматський етно-культурний ареал про-
стягався від степів Казахстану до У горщини.
Сьогодні антропологам доступний великий за
обсягом матеріал, який характеризує сармат-
ське населення різних періодів (Дебец 1948,
с. 164—171; Кондукторова 1956; Фирштейн
1970; Гинзбург, Трофимова 1972; Великано-
ва 1975, с. 81; Батиева 1992, с. 262—271; Круц
1993; 2012, Балабанова 1999, с. 54—72; 2000).
Савроматські та сарматські популяції, хоча і
не були однорідними в антропологічному сенсі,
але мали свою морфологічну домінуючу скла-
дову. Племена сарматського кола представ-
ляли масив населення, з яким в степах Схід-
ної Європи поширюється мезо-брахікранний,
широколиций європеоїдний комплекс з дещо
ослабленим горизонтальним профілюванням
обличчя. Його морфологічні варіанти віддзер-
калюють регіональні та хронологічні відмін-
ності різних сарматських груп (Ефимова 1999,
с. 300; Балабанова 2000; Батиева 2011).
На сьогодні серед українських науков-
ців панує думка, що найбільш ранні пам’ятки
сарматів на Україні належать до ІІ ст. до н. е.,
а закінчення їх історії для регіону Північно-
го Причорномор’я може бути віднесено до ча-
сів гунської навали, тобто до останньої чверті
IV ст. н. е. (Симоненко 1998, с. 154—164). Окре-
мі археологи писали про проникнення сарма-
тів на землі між Доном та Дніпром у V—III ст.
до н. е. (Смирнов 1984).
Бориспільська серія чоловічих черепів при
залучення її до міжгрупового аналізу істотно
дистанціюється як від лісостепових популяцій
скіфів, так і від груп степових скіфів. Статис-
тично вона дійсно більше тяжіє до збірних сар-
матських груп України та Таврії.
Чоловіча серія маленька, тут можлива ви-
падковість вибірки, хоча цей же самий комп-
лекс характерний і для жіночого поховання з
кургану біля с. Мирне. Але, якщо ми зверне-
мося до морфологічного аналізу, то відзначи-
мо, що Бориспільська група характеризується
високою черепною коробкою та досить ши-
роким носом. Це в цілому не характерно для
основного сарматського масиву, хоча зустрі-
чається в окремих савроматських серіях, що,
можливо, пов’язано з входженням до їх скла-
ду представників інших етнічних груп. Висо-
ка черепна коробка, широкий ніс у поєднан-
ні з брахікранією, широким обличчям, яке має
помірне профілювання на верхньому рівні, ха-
рактерна, як вже говорилося, для низки фіно-
угорських груп. Тобто, бориспільська серія ста-
тистично тяжіє до сарматського масиву, а мор-
фологічно розміщується між сарматськими
групами та популяціями фіно-угрів. Можли-
во люди, які були поховані в районі Бориспо-
ля походили з територій, де могла бути контак-
тна зона між цими етнічними масивами. Найі-
мовірніше, з більш східних районів, наприклад
Поволжя, хоча цілком можливі і більш далекі
Азійські території.
Проникнення савроматів або ранніх сар-
матів у скіфську добу на землі У країни, було,
імовірно, епізодичним, але воно мало місце.
Це могли бути шлюбні контакти. Окремі групи
сармат, на думку Ю. В. Болтрика, могли бути
на службі у скіфської знаті (Болтрик, Окатен-
ко, Тощев 2018, с. 147—168). Про біологічну
присутність вихідців із сарматського середови-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 348
ща серед похованих в Олександропільському
кургані, а також серед чоловіків на могильни-
ку Кут в степовій зоні писали антропологи (Ба-
лабанова 2000; Круц 2017).
Якщо дивитись на це формально, то коли
з груп лісостепової зони 85 % складають один
морфологічний масив, можна було б говорити
про досить значну антропологічну однорідність
населення регіону на міжгруповому рівні. Влас-
не кажучи, про однорідність починають гово-
рити за наявності 75 % морфологічно близько-
го населення (Сегеда, 2001, с. 24). Але у нашому
випадку треба враховувати низку обставин. У
колекціях існують уламки черепів поганої збе-
реженості, які не завжди можна виміряти і до-
лучити до серій, але візуально певну інформа-
цію антрополог може знайти. Саме це змушує
нас бути обережними з тезою про однорідність.
Для прикладу, С. І. Круц відзначала мезокранні,
зі значними розмірами обличчя форми на мате-
ріалах Мотронинського городища та знаходила
для них аналогії в Бориспільській групі (Круц
1997, с. 93). Але черепи з Мотронинського го-
родища характеризувалися різким профілюван-
ням обличчя. Це відрізняє їх від Бориспільської
групи, але змушує згадати сарматську збірну
групу з Таврії (Круц 1993, с. 131—141).
У цьому контексті зазначимо, що досі три-
ває накопичення антропологічного матеріа-
лу, який походить з розкопок Більського го-
родища. У зв’язку з поганою збереженістю,
він поки що не склав репрезентативної серії,
але його попередній аналіз наводить на думку,
що антропологічна структура населення лісо-
степової зони України була складнішою, а ніж
нам демонструють результати статистично-
го міжгрупового аналізу. Цілком можливо, що
склад мешканців Більського городища може
бути поліморфним та поліетнічним, а також
відрізнятися від населення скіфської доби лі-
состепу, яке походить з інших пам’яток.
До того ж, завжди варто враховувати, що кра-
ніологи працювали тільки з антропологічним
матеріалом із трупопокладень, а для цього хро-
нологічного періоду характерна також крема-
ції. Населення окремих культур, наприклад юх-
нівської, також могло практикувати поховальні
звичаї, які не залишали можливості для репре-
зентативної антропологічної вибірки. Тобто,
частина інформації про можливий антрополо-
гічний склад населення лісостепової зони про-
сто відсутня. Маємо надію, що розширення
бази даних як з антропології скіфського часу,
так і доби бронзи, дозволить уточнити антропо-
логічну ситуацію в лісостеповій зоні України.
Висновки
Антропологічний склад населення лісостепо-
вої зони України скіфської доби не був одно-
рідним, але ми цілком можемо говорити про
домінуючу складову. Це доліхокранні форми,
з довгою, вузькою, високою черепною короб-
кою, середніми розмірами обличчя, яке різко
профільоване в горизонтальній площині Вони
визначають середні характеристики більшос-
ті збірних серій черепів Лісостепу як Правобе-
режжя, так і Лівобережжя Дніпра.
Населення лісостепової та степової зони
України скіфського часу складають два окремі
антропологічні масиви, які не пересікаються.
Скіфські групи степової зони відрізняються
від лісостепових серій більшим черепним по-
кажчиком, більшими розмірами обличчя, яке
дещо слабкіше профільоване в горизонтальній
площині, та мають вищі орбіти.
Населення лісостепової та степової зони
України було сформовано на різній морфоло-
гічній основі. Тому розглядати лісостепове на-
селення як локальний варіант скіфського ан-
тропологічного загалу є недоречним.
Населення лісостепової зони, якщо розгля-
дати його в масштабах антропологічних серій
Європи, яскраво виявляє морфологічні та ста-
тистичні відмінності від степових скіфів. Люди
лісостепових груп демонструють північно-
західний напрямок антропологічних зв’язків.
Їх антропологічний тип сформувався на базі
популяцій, які мали свої генетичні витоки в
шнуровому масиві. Шнуровий масив був ан-
тропологічно неоднорідним, ми маємо на ува-
зі, насамперед, ту його частину, на базі якої
сформувався морфологічний тип, що в істо-
ричній перспективі став домінуючим у балтів.
Якщо звернутися до хронологічно більш
близьких груп, то передусім, з групами, які в
добу заліза населяли циркумбалтійську зону —
а саме балтських популяцій.
Висловлювалися думки, що північні райо-
ни України в різні хронологічні періоди входи-
ли до периферії балтського світу, а південний
кордон балтського розселення міг мінятися в
різні часи. Палеолінгвісти фіксують на Лівобе-
режжі Дніпра та в правобережному Середньо-
му Подніпров’ї балтські гідроніми. Археологи
також не відкидають можливості, що частина
культур північних районів України могла бути
пов’язана з балтами. На жаль, антропологія лі-
состепової та лісової зони України доби брон-
зи представлена фрагментарно, окремі позиції
уточнити важко. Але ми цілком можемо гово-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 49
рити про антропологічну близькість значної
частини населення лісостепової зони скіфської
доби України з популяціями історичних балтів
Східної Прибалтики. Теоретично це населен-
ня могло бути на той час балтомовним, та саме
до цього періоду можуть відноситися балто-
іранські мовні контакти. Ч астина населення
лісостепової зони належала за матеріалами ан-
тропології до груп, які вважають іраномовни-
ми. Фіксується лінія, яка пов’язана з сармат-
ським антропологічним масивом, але переду-
сім, сарматське проникнення на ці території в
цей час носило епізодичний характер.
Краніологи працювали тільки з матеріала-
ми із трупопокладень, тобто частина інформа-
ції, стосовно людей, які були поховані за обря-
дом кремації, закрита, а тому цілком можливо,
що антропологічний склад населення Лісосте-
пу скіфської доби був більш строкатим.
Алексеев, В. П. 1969. Происхождение народов Восточной
Европы. Москва: Наука.
Алексеев, В.П. 1989. Историческая антропология и
этногенез. Москва: Наука.
Алексеев, В. П., Дебец, Г. Ф. 1964. Краниометрия. Методи-
ка антропологических исследований. Москва: Наука.
Алексеева, Т. И. 1974. Антропологическая дифференциация
славян и германцев в эпоху средневековья и отдель
ные вопросы этнической истории Восточной Европы.
В: Алексеев, В. П. (ред.). Расогенетические процессы в
этнической истории. Москва: Наука, с. 71-84.
Алексеева, Т. И. 1990. Антропология циркумбалтийского
экономического региона. В: Денисова, Р. Я. Балты,
славяне, прибалтийские финны. Этногенетические
процессы. Рига: Зинатне, с. 124-145.
Батиева, Е. Ф. 1992. Ч ерепа из курганов междуречья
Маныча и Сала (сарматское время). В: Ильюков, Л.
С., Власкин, М. В. Сарматы междуречья Маныча и
Сала. Ростов-на-Дону, с. 262-271.
Батиева, Е. Ф. 2011. Население Нижнего Дона в IX в. до
н. э. — IV в. н. э. (палеоантропологическое исследова-
ние). Ростов-на-Дону.
Балабанова, М. А. 1999. Антропология сарматских пог
ребальных памятников нижнего Поволжья 4—3 вв.
до н. э. Нижневолжский археологический вестник.
Волгоград, 2, c. 54-72.
Балабанова, М. А. 2000. Антропология древнего населе-
ния Южного Приуралья и Нижнего Поволжья. Ранний
железный век. Москва: Наука.
Березанская, С. С., Отрощенко, В. В. 1997. Бронзовий вік.
Етнічний склад населення. В: Толочко, П. П. (ред).
Давня історія України. Т. 1. Первісне суспільство,
ч. 2, р. 2, гл. 1. Київ, с. 387-401.
Болтрик, Ю. В., Окатенко, В. П., Тощев, Г. М. 2008. Тере-
ни центру Скіфії (від Солохи до Чортомлика). Архео-
логія та давня історія України, 1 (26), с. 147-168.
Великанова, М. С. 1975. Палеоантропология Прутско-
Днестровского междуречья. Москва: Наука.
Гинзбург, В. В., Трофимова, Т. А. 1972. Палеоантрополо-
гия Средней Азии. Москва: Наука.
Дебец, Г. Ф. 1948. Палеоантропология СССР. ТИЭ: Новая
серия. Т.4. Москва; Ленинград: И здательство АН
СССР.
Денисова, Р. Я. 1975. Антропология древних балтов. Рига:
Зинатне, 1975.
Денисова, Р. Я. 1990. География антропологических ти-
пов балтских племен и этнические процессы в на-
чале II тыс. на территории Латвии и Литвы. В: Де-
нисова, Р. Я. (ред.). Балты, славяне, прибалтийские
финны. Этногенетические процессы. Рига: Зинатне,
с. 28-81.
Ефимова, С. Г. 1999. Население Восточной Европы в эпоху
железа и позднеримское время. В: Алексеева, Т. И .
(ред.) Восточные славяне. Антропология и этническая
история. Москва: Научный мир, с. 279-306.
Ефимова, С. Г. 2000. Соотношение лесостепных и степных
групп населения Европы. Скифия по данням крани-
ологии. В: Алексеев, В. П. (ред.) Скифы и сармати в
VII—III вв. до н. э. Палеоэкология, антропология и ар-
хеология. Москва: Старый сад, с. 39-44.
Зиневич, Г. П. 1967. Очерки палеоантропологии Украины.
Киев: Наукова думка.
Козинцев, А. Г. 1998. Происхождение и родственные
связи скифов по данным антропологии. В: Скифы,
хазары, славяне, Древняя Русь. Международная кон-
ференция, посвященная 100-летию со дня рожде-
ния М. И . Артамонова. Тезисы докладов. Санкт-
Петербург: Изд. Гос. Эрмитажа, с. 23-24.
Козинцев, А. Г. 2000. Об антропологических связях и про-
исхождении причерноморских скифов. Археология,
этнография и антропология Евразии. Новосибирск:
Из-во Института археологии и этнографии СОРАН,
3, с. 145-152.
Кондукторова, Т. С. 1956. Материалы по палеоантропо-
логии Украины. ТИЭ, 33, с. 57-91.
Кондукторова, Т. С. 1972. Антропология древнего населе-
ния Украины (1 тыс. до н. э. —1 тыс. н. э.). Москва:
Наука.
Кондукторова, Т. С. 1979. Физический тип людей Нижнего
Поднепровья на рубеже нашей эры (по материалам мо-
гильника Николаевка-Казацкое). Москва: Наука.
Круц, С. И. 1993. Сарматы Таврии по антропологическим
данным. В: Симоненко, А. В. Сарматы Таврии. Киев:
Наукова думка, с. 131-140.
Круц, С. И. 1997. Антропология Стеблевского могильни-
ка (к вопросу о физическом типе населения Лесос-
тепи в скифское время). В: Скорый, С. А. Стеблев:
скифский могильник в Поросье. Киев: Наукова думка,
с. 91-116.
Круц, С. И. 2017. Скифы степей Украины по антропологи-
ческим данным. Курганы Украины, 5. Киев; Берлин:
ИА НАНУ.
Литвинова, Л. В. 1999. Антропологический материал из
могильника Мамай-гора. В: Андрух, С. И ., Тощев,
Г. Н. Могильник Мамай-гора. Запорожье: Изд-во За-
порожского университета, с. 188-210.
Непокупний, А. П. 1979. Балтійські родичі слов’ян. Київ:
Наукова думка.
Петров, В. П. 1972. Етногенез слов’ян. Київ: Наукова думка.
Покас, П. М., Назарова, Т. А., Д яченко, В. Д . 1988.
Материалы по антропологии Акташского могиль-
ника. В: Бессонова, С. С. Бунятян, Е. П., Гаврилюк,
Н. А. Акташский могильник скифского времени в Вос-
точном Крыму. Киев: Наукова думка, с. 118-144.
Рудич, Т. А. 2000. Население черняховской культуры
Среднего Поднепровья по материалам антрополо-
гии. Stratum plus, 4, с. 278-288.
Рудич, Т. О. 2014. Населення Середнього Подніпров’я 1—2 ти
сячоліття за матеріалами антропології. Київ: ІА НАНУ.
Сегеда, С. 2001. Антропологічний склад українського наро-
ду. Київ: Вид-во імені Олени Теліги.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 350
Смирнов, К. Ф. 1984. Сарматы и утверждение ихнего по-
литического господства в Скифии. Москва: Наука.
Тищенко, К. 2010. Іншомовні топоніми України. Терно-
піль: Мандрівець.
Топоров, В. Н., Трубачев, О. Н. 1962. Лингвистический
анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. Москва:
Наука, с. 230-232.
Симоненко, О. В. 1999. Сармати. В: Толочко, П. П. (ред.)
Давня історія України. Т. 2. Скіфо-античний світ,
р. 3, гл. 1. Київ: Поліграфкнига, с. 154-176.
Фирштейн, Б. В. 1970. Сарматы Нижнего Поволжья в ан-
тропологическом освещении. B: Тот, Т. А., Фирш-
тейн, Б. В. Антропологические данные к вопросу о ве-
ликом переселении народов. Авары и сарматы. Ленин-
град: Наука.
Чеснис, Г. А. 1990. Многомерный анализ антрополо-
гических данных как средство решения проблемы
выделения балтских племенных союзов эпохи желе-
за (преимущественно на территории Литвы). В: Де-
нисова, Р. Я. Балты, славяне, прибалтийские финны.
Этногенетические процессы. Рига: Зинатне, с. 9-28.
Schwidetzky, I. 1972. Vergieichend-statistische Unter
suchungen zur Anthropologie der Eisenzeit (letztes
Jahrtausend v.d. Z.). Homo, XXIII, 3. H., p. 245-271.
Надійшла 1.06.2020
Т. А. Рудич
Доктор исторических наук, ведущий научный сотрудник Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0002-3396-504X, rudich@iananu.org.ua
Население лесостепной зоны Украины скифского времени
Тема состава населения Лесостепи У краины скифского времени рассматривалась историками, археологами,
лингвистами и антропологами. В последнее время база данных по антропологии населения степной Скифии рас-
ширилась. Это позволяет по-новому посмотреть как на население степной, так и лесостепной зоны У краины
этого периода.
В данной работе краниологические материалы лесостепных и степных серий рассматривались в кругу групп,
представляющих население Прибалтики, Центральной и Южной Европы. Статистическая обработка материала
производилась с использованием пакета программ Systat.
По результатам анализа антропологический состав населения лесостепной зоны Украины скифского времени
не был однородным. Однако четко выделяется доминирующий морфологический компонент. Это долихокранный
морфотип с длинной, узкой черепной коробкой, средними размерами лица, которое резко профилированное в
горизонтальной плоскости. Морфотип определяет средние характеристики большинства суммарных серий муж-
ских черепов.
Население лесостепной и степной зоны Украины составляют два разных антропологических массива, границы
которых не пересекаются. Лесостепное население нельзя рассматривать в качестве локального варианта скиф-
ского антропологического массива.
Население лесостепной и степной зоны Украины было сформировано на разной морфологической основе.
Основной массив населения Лесостепи Украины четко демонстрируют северо-западное направление антрополо-
гических связей. Его антропологический тип сформировался на основе популяций, которые имеют генетические
истоки в культурах шнурового круга. Шнуровой массив населения был не однородным. Мы говорим о той части
популяций шнуровой керамики, на основе которой сформировался морфологический тип, который в историчес-
кой перспективе стал доминирующим у балтов в эпоху железа.
Большая часть серий лесостепной зоны скифского времени морфологически и статистически близки попу-
ляциям Восточной Прибалтики эпохи железа. Однако фиксируется и население, которое происходит из групп,
связанных с ираноязычным миром.
Нами для анализа использовались лишь материалы из погребений по обряду ингумации. Кремация не остав-
ляет материалов для работы исследователей, которые занимаются этнической антропологией. Следовательно,
часть информации о населении региона закрыта. Теоретически население лесостепной зоны Украины скифского
времени могло быть полиморфным.
К л ю ч е в ы е с л о в а: скифское время, лесостепная зона Украины, антропология.
Tetiana O. Rudych
D.Sc. in History, Senior Researcher of the Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0002-
3396-504X, rudich@iananu.org.ua
The population of the forest-steppe zone of Ukraine during the Scythian time
The issue on the composition of the forest-steppe population of Ukraine of the Scythian time was considered by historians,
archaeologists, linguists and anthropologists. Recently, the database on the anthropology of the steppe Scythia population
has been expanded. It allowed researchers to take a fresh look at both the population of the steppe and forest-steppe zones
of Ukraine of the mentioned period.
In the article, craniological materials of the forest-steppe and steppe series were considered in a circle of groups
representing the population of the Baltic region, Central and Southern Europe. Statistical processing of material was
performed using the Systat software package.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 3 51
According to the analysis, the anthropological composition of the Ukrainian forest-steppe zone population of the
Scythian time was not homogeneous. However, the dominant morphological component is clearly distinguished. This is a
dolichocran morphological type with a long, narrow skull, average face sizes, which is sharply profiled in a horizontal plane.
Certain morphological type determines average characteristics of most of the summarized series of male skulls.
The population of the forest-steppe and steppe zones of Ukraine is presented by two different anthropological massifs
whose boundaries do not intersect. The forest-steppe population cannot be considered as a local version of the Scythian
anthropological massif.
The population of the above mentioned area was formed on a different morphological basis. The main massif of the
population of the Ukrainian forest-steppe clearly demonstrates the north-western direction of anthropological ties. Its
anthropological type was formed on the basis of populations that have genetic origins in the Corded Ware circle cultures.
The Corded Ware culture population was not homogeneous. Namely, that part of the Corded people, on the basis of which
a morphological type was formed, which in a historical perspective became dominant among the Balts in the Iron Age.
Most of the series of the forest-steppe zone of the Scythian time are morphologically and statistically close to the
populations of the Eastern Baltic Iron Age. However, the population that comes from groups that are associated with the
Iranian-speaking world is also fixed.
For analysis, there were used only materials from burials according to the ritual of inhumation. Cremation does not
leave materials for the work of researchers who are engaged in ethnic anthropology. Consequently, some of the information
on the region population is closed. Theoretically, the population of the forest-steppe zone of Ukraine of the Scythian time
could be more polymorphic.
K e y w o r d s: Scythian time, forest-steppe zone of Ukraine, anthropology.
References
Alekseev, V. P. 1969. Proishozhdenie narodov Vostochnoj Evropy (kraniologicheskoe issledovanie). Moskva: Nauka.
Alekseev, V. P. 1989. Istoricheskaya antropologiya i etnogenez. Moskva: Nauka.
Alekseev, V. P., Debetz, G. F. 1964. Kraniometriya. Metodika antropologicheskih issledovanij. Moskva: Nauka.
Alekseeva, T. I. 1974. Antropologicheskaia differentziatziia slavian i germantzev v epoxu srednevekovyia i otdelnyie voprosy
etnicheskoi istorii Vostochnoi Evropy. In: Zolotareva, I. M. (ed.). Rasogeneticheskie proczessy v etnicheskoj istorii. Moskva:
Nauka, p. 71-84.
Alekseeva, T. I. 1990. Antropologiia czirkumbaltijskogo ekonomicheskogo regiona. In: Denisova, R. Ya. (red.). Balty, slaviane,
pribaltijskie finny. Etnogeneticheskie proczessy. Riga: Zinatne, p. 28-81.
Balabanova, M. A. 1999. Antropologiia sarmatskikh pogrebalnykh pamiatnikov nizhnego Povolzhia 4-3 vv. do n. e. Nizhnevolzhskii
arkheologicheskii vestnik, 2, p. 54-72.
Balabanova, M. A. 2000. Antropologiia drevnego naseleniia Yuzhnogo Priuralia i Nizhnego Povolzhia. Rannii zheleznyi vek. Moskva:
Nauka.
Batieva, E. F. 2011. Naselenie Nizhnego Dona v IX v. do n. e. - IV v. n. e. (paleoantropologicheskoe issledovanie). Rostov-na-Donu:
Izd-vo IuNTs RAN.
Batieva, E. F. 1992. Cherepa iz kurganov mezhdurechia Manycha i Sala (sarmatskoe vremia). In: Iliukov, L. S., Vlaskin, M. V.
Sarmaty mezhdurechia Manycha i Sala. Rostov-na-Donu: Izd-vo IuNTs RAN, p. 262-271.
Berezanskaia, S. S., Otroshchenko, V. V. 1997. Bronzovyi vik. Etnichnyi sklad naselennia. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia
Ukrainy. Vol. 1, pr. 2, p. II, hl. 1. Kyiv: Polihrafknyha, p. 387-401.
Boltryk, Yu. V., Okatenko, V. P., Toshchev, H. M. 2008. Tereny tsentru Skifii (vid Solokhy do Chortomlyka). Arkheolohiia ta
davnia istoriia Ukrainy, 1 (26), p. 147-168.
Velikanova, M. S. 1975. Paleoantropologiia Prutsko-Dnestrovskogo mezhdurechiia. Moskva: Nauka.
Ginzburg, V. V., Trofimova, T. A. 1972. Paleoantropologiia Srednei Azii. Moskva: Nauka.
Debecz, G. F. 1948. Paleoantropologiya SSSR. TIE: Novaya seriya, vol. 4. Moskva; Leningrad.
Denisova, R. Ya. 1975. Antropologiia drevnikh baltov. Riga: Zinatne.
Denisova, R. Ya. 1990. Geografiia antropologicheskikh tipov baltskikh plemen i etnicheskie protsesy v nachale II tys. na territorii
Latvii i Litvy. In: Denisova, R. Ya. (ed.). Balty, slaviane, pribaltiiskie finny. Etnogeneticheskie protsesy. Riga: Zinatne, p. 28-
81.
Efimova, S. G. 1999. Naselenie Vostochnoi Evropy v epokhu zheleza i pozdnerimskoe vremiia. In: Alekseeva, T. I. (ed.). Vostochnyie
slaviiane. Antropologiia i etnicheskaia istoriia. Moskva: Nauchnyi mir, p. 279-306.
Efimova, S. G. 2000. Sootnoshenie lesostepnykh i stepnykh grupp naseleniia Evropy. Skifiia po dannyam kraniologii. In: Alekseev,
V. P. (ed.). Skify i sarmaty v VII-III vv. do n. e. Paleoekologiia, antropologiia i arkheologiia. Moskva: Staryi sad, p. 39-44.
Kozintsev, A. G. 1998. Proiskhozhdenie i rodstvennyie sviazi skifov po dannym antropologii. In: Skify, khazary, slaviane, Drevniaia
Rus. Mezhdunarodnaia konferentsiia, posviashchennaia 100-letiiu so dnia rozhdeniia M. I. Artamonova. Tezisy dokladov. Sankt-
Peterburg: Izd: Gos. Ermitazha, p. 23-24.
Kozintsev, A. G. 2000. Ob antropologicheskikh sviaziakh i proiskhozhdenii prichernomorskikh skifov. Arkheologiia, etnografiia i
antropologiia Evrazii. Novosibirsk: Iz-vo Instituta arkheologii i etnografii SORAN, 3, p. 145-152.
Konduktorova, T. S. 1956. Materialy po paleoantropologii Ukrainy. Trudy Instituta Etnografii, 33, p. 57-91.
Konduktorova, T. S.1972. Antropologiia drevnego naseleniia Ukrainy (1 tys. do n. e. - 1 tys. n. e.). Moskva: Iz-vo Moskovskogo
universiteta.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2020, № 352
Konduktorova, T. S. 1979. Antropologicheskie materialy cherniakhovskoi kultury Ukrainy. In: Symonovich Ye. A. (ed.). Mogilniki
cherniakhovskoi kultury. Moskva: Nauka, p. 163-204.
Kruts, S. I. 1993. Sarmaty Tavrii po antropologicheskim dannym. In: Simonenko, A. V. Sarmaty Tavrii. Kyiv: Naukova dumka, p.
131-140.
Kruts, S. I. 1997. Antropologiia Steblevskogo mogilnika (k voprosu o fizicheskom tipe naselenioa Lesostepi v skifskoe vremia). In:
Skoryi, S. A. Steblev: skifskii mogilnik v Porosie. Kyiv: Naukova dumka, p. 91-116.
Kruts, S. I. 2017. Skify stepei Ukrainy po antropologicheskim dannym. Kurgany Ukrainy, 5. Kiev; Berlin: IA NANU.
Litvinova, L. V. 1999. Antropologicheskii material iz mogilnika Mamaj-Gora. In: Andrux, S. I., Toshchev, G. N. Mogilnik Mamaj-
Gora. B. 1. Zaporozhie: In-t arkheolohii NAN Ukrainy, p. 188-210.
Nepokupnyi, A. P. 1979. Baltiiski rodychi slovian. Kyiv: Naukova dumka.
Petrov, V. P. 1972. Etnohenez slovian. Kyiv: Naukova dumka.
Pokas, P. M., Nazarova, T. A., Diachenko, V. D. 1988. Materialy po antropologii Aktashskogo mogilnika. In: Bessonova, S. S.,
Bunyatyan, E. P., Gavrilyuk, N. A. Aktashskii mogilnik skifskogo vremeni v Vostochnom Krymu. Kyiv: Naukova dumka, p. 118-
144.
Rudich, T. A. 2000. Naselenie chernyakhovskoi kultury Srednego Podneproviia po materialam antropologii. Stratum plus, 4, p.
278-288.
Rudych, T. O. 2014. Naselennia Serednoho Podniprovia 1-2 tysiacholittia za materialamy antropolohii. Kyiv: IA NANU.
Seheda, S. 2001. Antropolohichnyi sklad ukrainskoho narodu. Kyiv: Vyd-vo imeni Oleny Telihy.
Symonenko, O. V. 1999. Sarmaty. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy. Vol. 2. Skifo-antychnyi svit, r. 3, hl. 1. Kyiv:
Polihrafknyha, p. 154-176.
Smirnov, K. F. 1984. Sarmaty i utverzhdenie ikhnego politicheskogo gospodstva v Skifii. Moskva: Nauka.
Tyshchenko, K. 2010. Inshomovni toponimy Ukrainy. Ternopil: Mandrivets.
Toporov, V. N., Trubachev, O. N. 1962. Lingvisticheskii analiz gidronimov Verkhnego Podneproviia. Mоskva: Nauka, p. 230-232.
Firshtein, B. V. 1970. Sarmaty Nizhnego P ovolzhia v antropologicheskom osveshchenii. In: Tot, T. A., Firshtein, B. V.
Antropologicheskie dannye k voprosu o velikom pereselenii narodov. Avary i sarmaty. Leningrad: Nauka.
Chesnis, G . A. 1990. Mnogomernyi analiz antropologicheskikh dannykh kak sredstvo resheniia problemy vydeleniia baltskikh
plemennykh soiuzov epokhi zheleza (preimushchestvenno na territorii Litvy). In: Denisova, R. Ya. (ed.). Balty, slaviane,
pribaltiiskie finny. Etnogeneticheskie protsessy. Riga: Zinatne, p. 9-28.
Schwidetzky, I. 1972. Vergieichend- statistische Untersuchungen zur Anthropologie der Eisenzeit (letztes Jahrtausend v.d. Z.).
Homo. XXIII, 3. H/, s. 245-271.
|
| id | arheologia-com-ua-article-221 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:03:32Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/99/df942b38be0820b8f736ee7998227999.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-2212020-10-25T10:29:11Z The Population of the Forest-Steppe Zone of Ukraine During the Scythian Time Население лесостепной зоны Украины скифского времени Населення лiсостепової зони України в скiфську добу Rudych, Tetiana Scythian time, forest-steppe zone of Ukraine, anthropology скифское время, лесостепная зона Украины, антропология скіфська доба, лісостепова зона України, антропологія The issue on the composition of the forest-steppe population of Ukraine of the Scythian time was considered by historians, archaeologists, linguists and anthropologists. Recently, the database on the anthropology of the steppe Scythia population has been expanded. It allowed researchers to take a fresh look at both the population of the steppe and forest-steppe zones of Ukraine of the mentioned period. In the article, craniological materials of the forest-steppe and steppe series were considered in a circle of groups representing the population of the Baltic region, Central and Southern Europe. Statistical processing of material was performed using the Systat software package. According to the analysis, the anthropological composition of the Ukrainian forest-steppe zone population of the Scythian time was not homogeneous. However, the dominant morphological component is clearly distinguished. This is a dolichocran morphological type with a long, narrow skull, average face sizes, which is sharply profiled in a horizontal plane. Certain morphological type determines average characteristics of most of the summarized series of male skulls. The population of the forest-steppe and steppe zones of Ukraine is presented by two different anthropological massifs whose boundaries do not intersect. The forest-steppe population cannot be considered as a local version of the Scythian anthropological massif. The population of the above mentioned area was formed on a different morphological basis. The main massif of the population of the Ukrainian forest-steppe clearly demonstrates the north-western direction of anthropological ties. Its anthropological type was formed on the basis of populations that have genetic origins in the Corded Ware circle cultures. The Corded Ware culture population was not homogeneous. Namely, that part of the Corded people, on the basis of which a morphological type was formed, which in a historical perspective became dominant among the Balts in the Iron Age. Most of the series of the forest-steppe zone of the Scythian time are morphologically and statistically close to the populations of the Eastern Baltic Iron Age. However, the population that comes from groups that are associated with the Iranian-speaking world is also fixed. For analysis, there were used only materials from burials according to the ritual of inhumation. Cremation does not leave materials for the work of researchers who are engaged in ethnic anthropology. Consequently, some of the information on the region population is closed. Theoretically, the population of the forest-steppe zone of Ukraine of the Scythian time could be more polymorphic. Тема состава населения Лесостепи Украины скифского времени рассматривалась историками, археологами, лингвистами и антропологами. В последнее время база данных по антропологии населения степной Скифии расширилась. Это позволяет по-новому посмотреть как на население степной, так и лесостепной зоны Украины этого периода. В данной работе краниологические материалы лесостепных и степных серий рассматривались в кругу групп, представляющих население Прибалтики, Центральной и Южной Европы. Статистическая обработка материала производилась с использованием пакета программ Systat. По результатам анализа антропологический состав населения лесостепной зоны Украины скифского времени не был однородным. Однако четко выделяется доминирующий морфологический компонент. Это долихокранный морфотип с длинной, узкой черепной коробкой, средними размерами лица, которое резко профилированное в горизонтальной плоскости. Морфотип определяет средние характеристики большинства суммарных серий мужских черепов. Население лесостепной и степной зоны Украины составляют два разных антропологических массива, границы которых не пересекаются. Лесостепное население нельзя рассматривать в качестве локального варианта скифского антропологического массива. Население лесостепной и степной зоны Украины было сформировано на разной морфологической основе. Основной массив населения Лесостепи Украины четко демонстрируют северо-западное направление антропологических связей. Его антропологический тип сформировался на основе популяций, которые имеют генетические истоки в культурах шнурового круга. Шнуровой массив населения был не однородным. Мы говорим о той части популяций шнуровой керамики, на основе которой сформировался морфологический тип, который в исторической перспективе стал доминирующим у балтов в эпоху железа. Большая часть серий лесостепной зоны скифского времени морфологически и статистически близки популяциям Восточной Прибалтики эпохи железа. Однако фиксируется и население, которое происходит из групп, связанных с ираноязычным миром. Нами для анализа использовались лишь материалы из погребений по обряду ингумации. Кремация не оставляет материалов для работы исследователей, которые занимаются этнической антропологией. Следовательно, часть информации о населении региона закрыта. Теоретически население лесостепной зоны Украины скифского времени могло быть полиморфным. Розглядається питання антропологічного співвідношення груп скіфської доби лісостепової та степової зон України, а також місце лісостепових груп у колі хронологічно близьких серій Європи. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2020-09-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/221 10.15407/archaeologyua2020.03.040 Arheologia; No 3 (2020): Arheologia; 40-52 Археологія ; № 3 (2020): Arheologia; 40-52 Археология; № 3 (2020): Arheologia; 40-52 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2020.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/221/207 |
| spellingShingle | скіфська доба лісостепова зона України антропологія Rudych, Tetiana Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title | Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title_alt | The Population of the Forest-Steppe Zone of Ukraine During the Scythian Time Население лесостепной зоны Украины скифского времени |
| title_full | Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title_fullStr | Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title_full_unstemmed | Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title_short | Населення лiсостепової зони України в скiфську добу |
| title_sort | населення лiсостепової зони україни в скiфську добу |
| topic | скіфська доба лісостепова зона України антропологія |
| topic_facet | Scythian time forest-steppe zone of Ukraine anthropology скифское время лесостепная зона Украины антропология скіфська доба лісостепова зона України антропологія |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/221 |
| work_keys_str_mv | AT rudychtetiana thepopulationoftheforeststeppezoneofukraineduringthescythiantime AT rudychtetiana naselenielesostepnojzonyukrainyskifskogovremeni AT rudychtetiana naselennâlisostepovoízoniukraínivskifsʹkudobu AT rudychtetiana populationoftheforeststeppezoneofukraineduringthescythiantime |