Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї

Kozlenko, Roman

doi:10.15407/arheologia2021.03.095

Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї

The article introduces a marble bust of the Mithras deity, which was found in 2010 in a pit of the 2nd — 3rd centuries AD during excavations at the “R-25” sector in the Upper city of Olbia. Based on the iconography of the sculpture, side and frontal holes, with remnants of rust from the iron rods in...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2021
Випуск:	3
Сторінки:	95-105
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Roman Kozlenko — PhD in History, Junior Research Fellow of the Lower Buh Region Archaeology Department, the National Historical-Archaeological Reserve “Olbia” of the National Academy of Sciences of Ukraine
Автор:	Kozlenko, Roman
Формат:	Стаття
Мова:	Англійська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021
Теми:	релігія культ святилище Мітра римська залога Ольвія
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/275
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824530623266816
author	Kozlenko, Roman
author_facet	Kozlenko, Roman
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Roman Kozlenko", "institution": "PhD in History, Junior Research Fellow of the Lower Buh Region Archaeology Department, the National Historical-Archaeological Reserve “Olbia” of the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort	Kozlenko, Roman
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	105
container_issue	3
container_start_page	95
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2021-09-27T17:11:41Z
description	The article introduces a marble bust of the Mithras deity, which was found in 2010 in a pit of the 2nd — 3rd centuries AD during excavations at the “R-25” sector in the Upper city of Olbia. Based on the iconography of the sculpture, side and frontal holes, with remnants of rust from the iron rods intended for fastening, it should be assumed that it could have been a part of Mithras Tauroctone sculpture, which is slaying the bull. Such sculptural image of Mithras was found for the first time in the Northern Black Sea region, and has analogies in the sanctuaries of the European and Asia Minor provinces of the Roman Empire. At this time the cult of Mithras became widespread among the Roman army, in particular in the Danube provinces, from where, as part of Roman vexillations, it came to the antique centers of the Northern Black Sea area. His veneration in Olbia is confirmed by the finds of four marble votive relief slabs pieces. On the same sector, in the Roman layer, marble statues fragments, architectural details, an altar, and the lower part of a marble relief depicting a horse’s or a bull’s leg were found, which may be the parts of this sculpture, since they are made of the same kind of marble. In the Northern Black Sea region finds of votive slabs, sculptural images of Mithras, and Latin inscriptions dedicated to this deity mark the points of deployment of the Roman troops. The published marble bust may have come from the mithraeum — a sanctuary associated with the cult of Mithras, which appears in Olbia as a result of a stay of the Roman garrison in the city in the second half of the 2nd — first half of the 3rd centuries AD. Since all finds related to the cult of Mithras in Olbia were found on the territory of the citadel, the presence of mithraeum should be assumed in the Upper city.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2021.03.095
first_indexed	2026-08-07T01:04:13Z
format	Article
fulltext	НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ • ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2021 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор Чабай В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Заступник головного редактора Толочко П. П., академiк НАН України, Iнститут археологiї НАН України Вiдповiдальний секретар ШЕВЧЕНКО Т. М., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Бороффка Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Нiмеччина БРАУНД Д., професор, доктор хаб., Унiверситет Екзетера, Великобританiя БРУЯКО I. В., доктор iсторичних наук, Одеський археологiчний музей НАН України БУЙСЬКИХ А. В., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Гаврилюк Н. О., доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАКIН В. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України IВАНЧИК А. I., член-кореспондент РАН, Нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Нiмеччина КОРВIН-ПIОТРОВСЬКИЙ О. Г., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України Моця О. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Отрощенко В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЕТРАУСКАС О. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України СКОРИЙ С. А., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор, Гете унiверситет Франкфурта-на-Майнi, Нiмеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE Research JOURNAL – Founded IN 1947 Frequency: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Deputy editor-in-Chief TOLOCHKO P. P., Academician of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Executive Secretary SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr hab., German Archaeological Institute, Germany BRAUND D., Professor, Dr hab., University of Exeter, Great Britain BRUIAKO I. V., DSc in History, Odesa Archaeological Museum of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland Djindjian F., Professor, Dr hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France GAVRYLYUK N. O., DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVAKIN V. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine IVANCHIK A. I., Corresponding Member of the Russian Academy of Sciences, National Center for Scientific Research of France FORNASIER J., Professor, doctor, Goethe University Frankfurt am Main, Germany KAIZER E., Professor, DrHab, Free University of Berlin, Germany KORVIN-PIOTROVSKYI O. G., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine MOTSIA O. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PETRAUSKAS O. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine SKORYI S. A., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2021 ЗМIСТ CONTENTS Articles ZALIZNIAK L. L. Final Palaeolithic of Zhytomyr Polissia ПОМБЕРГЕР Б. М., КОТОВА Н. C., ШТАД- ЛЕР П. Нові гіпотетичні музичні інструменти неоліту Європи HUSIEV S. O. Zoomorphic Images of the BII Stage Trypillia Settlements in the Middle Buh River Region PASHKEVYCH H. A., CHERNOVOL D. K. Finds of Lithospermum Nuts at archaeological sites in Ukraine KOZUBOVSKYI G. A. The «Plaiting» on the Lithuanian and Lithuanian-Rus Coins of the XIV Century Publication of Archaeological Material IVCHENKO A. V. Coins From the “Orient” Ex- cavation Site of the Olbian Necropolis KOZLENKO R. O. The Marble Bust of Mithras Tauroctone From Olbia AKSIONOV V. S. The Catacomb No. 74 of the Verkhnii Saltiv Main Burial Ground Статтi ЗАЛІЗНЯК Л. Л. Фінальний палеоліт Жито- 5 мирського Полісся POMBERGER B. M., KOTOVA N. S., STADLER P. 28 New Hypothesized Musical Instruments of the European Neolithic ГУСЄВ С. О. Зооморфні зображення з трипi- 36 льських поселень етапу ВII Середнього По- бужжя ПАШКЕВИЧ Г. О., ЧЕРНОВОЛ Д. К. Знахiдки 47 горiшкiв горобейника на пам’ятках України КОЗУБОВСЬКИЙ Г. А. «Плетiнка» на литов- 61 ських i литовсько-руських монетах ХIV ст. Публiкацiї археологiчного матерiалу IВЧЕНКО А. В. Монети розкопу «Орiєнт» 81 некрополя Ольвiї КОЗЛЕНКО Р. О. Мармуровий бюст Мiтри- 95 Тавроктона з Ольвiї АКСЬОНОВ В. С. Катакомба 74 Верхньо-Сал- 106 тiвського головного могильника До iсторiї стародавнього виробництва ГОРБАНЕНКО С. А., IЛЬКIВ М. В., МИХАЙ- 117 ЛИНА Л. П., РIДУШ Б. Т. Жорна з Ревного на Буковині ВОЛКОВ A. В. Косторiзна справа Кам’янської 130 Ciчi Хронiка Надiї Оксентiївнi Гаврилюк — 70 146 До ювілею Наталії Серафимівни Абашиної 147 Новi видання 149 To the History of Ancient Crafts Gorbanenko S. A., ILKIV M. V., MYKHAI- LYNA L. P., RIDUSH B. T. Millstones From Revne at Bukovyna VOLKOV A. V. Bone Carving of the Kamianka Sich News Review Nadiia Oksentiivna Gavrylyuk is 70 To the Anniversary of Nataliia Serafymivna Abashyna New publications ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 95 © Р. О. Козленко * 2021 МАРМУРОВИЙ БЮСТ МiТРИ-ТАВРОКТОНА З ОЛЬВiЇ УДК [730:904.6](477.73)“652” https://doi.org/10.15407/arheologia2021.03.095 У науковий обіг уводиться мармуровий бюст Мітри- Тавроктона з розкопок ділянки Р-25 у Верхньому місті Ольвії. Наявність якісно виконаної скульптури Мітри та інших вотивних рельєфів із розкопок Ольвії може свідчити на користь існування мітреума — святилища, пов’язаного з перебуванням у місті римської залоги в дру- гій половині II — першій половині III ст. н. е. К л ю ч о в і с л о в а: релігія, культ, святилище, Мітра, римська залога, Ольвія. Рельєфні мармурові зображення римського часу — рідкісна категорія знахідок для Оль- вії. Кожна з них становить значний інтерес з погляду скульптурного мистецтва й археоло- гічного контексту їх виявлення. Особливо це стосується таких виробів, як вотивні рельєфи із зображеннями Мітри-Тавроктона та Фра- кійського вершника, оскільки вони пов’язані з римською військовою присутністю, вивчен- ня якої є актуальною проблемою в досліджен- ні Ольвії. Мітра — багатофункціональний сонячний Бог іранського походження — на початку но- вої ери був запозичений та адаптований рим- лянами в ролі найвищого божества таємни- чих містерій1. Він уособлював космократора й творця людства. Однією з його іпостасей був Мітра-Тавроктон, який, приносячи в жертву бика, дарував світло та життя світові. Таврок- тонія — з іконографією принесення сакральної жертви тварини в оточенні зодіакальних знаків і планет та двох геніїв з піднятими й опущени- ми донизу факелами — символізувала життє- вий цикл та могутність божества світла. 1 Докладніше про ґенезу містерій Мітри, місце їх заро- дження й поширення та вшанування цього божества в римській армії див.: Cumont 1913, p. 1—29, 39—57; Daniels 1975, p. 459—474; Speidel 1980, p.4—18, 38— 45; Najdenova 1989, S. 1397—1422; Clauss 1990; Beck 1998, p. 115—128; 2006, p. 76; Gordon 2009, p. 379— 450; Hensen 2013; Chalupa 2016, p. 65—96; Bottez 2018, p. 243—262. У II—III ст. н. е. культ Мітри, вже як по- кровителя воїнів, поширився в римській армії (Daniels 1975, p. 459—474), зокрема у військо- вих частинах, що дислокувалися в Дунайських провінціях (Тачева-Хитова 1982, с. 447—450; Najdenova 1989, S. 1397—1422; Królczyk 2009, S. 167—168; Hensen 2013, S. 124; Bottez 2018, p. 243—262), звідки у складі римських вексиля- цій він потрапив до античних центрів Північ- ного Причорномор’я (Blawatsky, Kochelenko 1966, p. 6—22; Krapivina 1997, p. 80—82; Зубарь 1998, с. 100). Із перебуванням в Ольвії стаціонарної римської залоги пов’язана серія вотивних плиток із зображеннями Мітри-Тавроктона (Ростовцев 1911, с. 17—18, рис. 17—18; Blawatsky, Kochelenko 1966, p. 32—34; Кра- пивина 1994, с. 168—171; Krapivina 1997, p. 80—90). Його вшанування в місті зафіксо- вано знахідками фрагментів від декількох ре- льєфів (рис. 1). У 2010 р. при розкопках на цитаделі Оль- вії на ділянці Р-25, в ямі II—III ст. н. е. було знайдено мармуровий бюст Мітри (Крапиви- на, Буйских, Кузьмищев 2011, с. 44) розміром 15,8 × 16 см (рис. 2)2. Із фронтального боку, на голові, знизу та по боках скульптури наяв- ні круглі заглиблення діаметром 0,05—0,06 см та глибиною 2,2 см, призначені, очевидно, для кріплень3. У бокових отворах міститься іржа від залізних стрижнів. Зворотний бік погруд- дя оброблено траянкою, нижня частина — від- шліфована. Вдягнутий у фригійський ковпак і задрапірований у плащ, застібнутий на лівому плечі круглою фібулою, Мітра зображений із довгими локонами. Великі мигдалеподібні очі та м’які риси обличчя підкреслюють молодість божества. Голова округлої форми повернута 2 Інв. номер О-2010/Р-25/3693. Зберігається в Ар- хеологічному музеї ІА НАНУ. Муз. номер АМ № 3507/11312. Розкопки В. В. Крапівіної та А. В. Буй- ських. 3 Отвори для металевих кріплень, які могли фіксува- ти корону з променями, містила скульптура Мітри з Південної Німеччини (Alexandrescu, Topoleanu 2019, p. 185). * КОЗЛЕНКО Роман Олександрович — кандидат іс- торичних наук, молодший науковий співробітник відділу археології Нижнього Побужжя, НІАЗ «Оль- вія» НАН України, ORCID 0000-0001-5602-7796, rknovel@ukr.net ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 396 під невеликим кутом управо. Погляд зверне- ний догори в очікуванні знаку для принесен- ня жертви. Нахил та розворот голови бюсту харак- терний для скульптурних зображень Мітри- Тавроктона (напр.: CIMRM 76, 164, 172— 174, 310, 370, 531, 584, 592, 596, 605, 657, 771; Toynbee 1986, p. 7; Adrych et al. 2017, fig. 1.1— 1.2). Виготовлений з білого мармуру 4, він 4 Білий мармур вважається проконеським. Про скульптурні майстерні, які виникали в місцях дис- локацій римських військ у Нижній Мезії та в яких виготовлялися скульптури Мітри, і центри по- стачання до них мармуру див.: Alexandrescu-Vianu 2007, p. 55—60; 2008—2009, p. 53—80. Згідно з ви- сновками О. М. Щеглова, рельєфи з зображенням Мітри-Тавроктона з Херсонеса виготовлено з мар- муру того самого сорту, що й вотивні плитки з Ха- раксу та Ольвії (Щеглов 1969, с. 153). може бути частиною скульптури, на якій Мітра-Тавроктон в оточенні тварин та гені- їв із факелами заколює бика. Чудовий зразок римського скульптурного мистецтва, таке зо- браження Мітри в Північному Причорномор’ї трапляється вперше і має аналоги серед скуль- птур Мітри — щоправда, не завжди виконаних настільки реалістично — у храмах-мітреумах європейських та малоазійських провінцій Римської імперії. У Північному Причорномор’ї мармурова голова Мітри II—III ст. н. е. походить із Хер- сонеса (Saprykin 1995, p. 324—333). Вона має аналоги з розкопок римської фортеці Ескус на Дунаї та пов’язана з перебуванням у місті рим- ських військових загонів, зокрема підрозділів V Македонського легіону, який базувався в цьому таборі. Рис. 1. Мармурові вотивні рельєфи із зображенням Мітри-Тавроктона з Ольвії: 1 — фото (за Р. О. Козленком), ма- люнок (за В. В. Крапівіною); 2—4 — за М. І. Ростовцевим Fig. 1. Marble votive reliefs with Mithras Tauroctone from Olbia: 1 — photo (after R. O. Kozlenko), drawing (after V. V. Krapivina); 2—4 — after M. I. Rostovtzev ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 97 Рис. 2. Мармуровий бюст Мітри-Тавроктона з розкопок ділянки Р-25 в Ольвії (за Р. О. Козленком) Fig. 2. Marble bust of Mithras Tauroctone from excavations at the “R-25” sector in Olbia (after R. O. Kozlenko) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 398 Разом із погруддям Мітри в Ольвії була знайдена мармурова голова Аполлона розмі- ром 20 × 17 см 5. Оскільки синкретичний культ Мітри тісно пов’язаний з Аполлоном, Со- лом та Геліосом (CIMRM 30, 32, 53, 167, 170, 422, 546, 803, 890; Cumont 1913, p. 133, 139; Rostovtseff 1923, p. 393—394, 405; Beck 2006, p. 222—226, 230; Adrych et al. 2017, p. 98, 128— 133; Bottez 2018, p. 254—255; Alexandrescu, Topoleanu 2019, p. 185), обидві скульптури мо- гли походити з одного святилища. Ушануван- ня Аполлона в римській армії засвідчено епі- графічними пам’ятками (напр.: CIL VII 218; AE 1978, 0555; 1985, 0738, 0751; ILD 482; Алек- сандров 2010, с. 250—251, 279—283), зокрема у фортеці I Італійського легіону йому вста- новлювали статуї (Łajtar 2015, p. 277—281). У римський період в Ольвії існував храм Апол- лона Простата (IOSPE I2 98), який міг розта- шовуватися у Верхньому місті (Крыжицкий 1985, с. 162). За часів імператора Севера Олександра ольвіополіт із римським громадянством Ав- релій Юліан за власний рахунок побудував в Ольвії храм, присвячений Серапісу, Ісі- ді, Асклепію, Гігеї та Посейдонові (IOSPE I2 184) — божествам, які шанувалися в римсько- му військовому середовищі Дунайських про- вінцій (Иванов, Атанасов, Доневски 2006, с. 164—165; Królczyk 2009, S. 165). У зв’язку з цим може отримувати пояснення знахідка в Ольвії мармурової голови Серапіса (ОАК за 1913—1915 гг., с. 49—50, рис. 78). Скуль- птури цього божества знаходили в мітреумах (CIMRM 479, 783, 818; Shepherd 1998, p. 107), а його бюсти містяться на деяких рельєфах із зображенням Мітри (CIMRM 693). Разом із бюстом Мітри та мармуровою го- ловою в ямі були знайдені: людські кістки, зо- крема частини черепа чоловіка віком близько 40 років зі слідами травм від ножа, велика кіль- кість цегли та черепиці з лініями проведеними пальцяма та відбитком лапи тварини, бронзові цвяхи з римського військового взуття, а також червонолаковий скляний посуд і фрагменти амфор II—III ст. н. е. (Крапивина, Буйских, Кузьмищев 2011, с. 44, табл. 254). Крім того, в ямі виявлено фрагмент мармурової плити, зво- ротний бік якої оброблений траянкою, із на- писом давньогрецькою. У написі йдеться про встановлення цієї плити або якоїсь статуї за рахунок архонтів. 5 Інв. номер О-2010/Р-25/3692. Зберігається в Архео- логічному музеї ІА НАНУ. На цій самій ділянці у шарах римсько- го часу були знайдені фрагменти мармуро- вих скульптур, архітектурні деталі, плит- ки та мармуровий вівтар (Крапивина, Буй- ских, Кузьмищев 2011, с. 11, 16, 18, 45, 50), що може свідчити на користь будівельного перепланування на цитаделі після готсько- го нашестя 269—270 рр. н. е. Унаслідок цьо- го зазначені предмети зі свого первинного місця в святилищі могли опинитися в гос- подарчих ямах та на схилах терас Верхнього міста Ольвії. Оскільки мармурові скульптури Мітри по- декуди знаходять у храмах-мітреумах (CIMRM 91, 335, 344, 435, 542, 771; Shepherd 1998, p. 107—109; Wulfmeier 2004, S. 89—94; Szabó 2013, p. 50), цілком імовірним є походження цього бюсту зі святилища, збудованого сол- датами римської залоги в Ольвії. Він міг бути як окремим скульптурним зображенням, що за допомогою металевих кріплень фіксувало- ся в спеціально призначеній для цього ніші, так і частиною розбірної скульптури Мітри- Тавроктона, елементи якої з’єднувалися між собою за допомогою металевих стрижнів. Прикладом цього може слугувати рука від мар- мурової статуї з залізним стрижнем, знайдена в мітреумі в Лондоні (CIMRM 818). У деяких вівтарях із мітреумів залізні кріплення спе- ціально використовувалися для їх складного розташування в ніші святилища з метою ство- рення особливих візуальних ефектів: напри- клад, у присвяченому божеству Солу вівтарі, у нещодавно виявленому мітреумі в римсько- му таборі Інвереск у Шотландії (Hunter et al. 2016, p. 119—168). Із культом Мітри може бути пов’язаний фрагмент теракотової голови у фригійсько- му ковпаку, знайдений на цитаделі Ольвії в ямі середини III ст. н. е. (Буйских и др. 2015, с. 17). Теракоти Мітри-Тавроктона у фри- гійському ковпаку відомі на території Бос- пору (Blawatsky, Kochelenko 1966, p. 14—20, fig. 8—10; Сапрыкин 2009, с. 355, рис. 137— 138). Пункти дислокацій римських гарні- зонів у Північному Причорномор’ї марку- ють також знахідки теракотових римських воїнів із зображенням Мітри на щитах (Са- вельєва, Савельєв 2012, с. 43). Уособлення воїнів-шанувальників божества Мітри у ко- ропластиці є традицією, що виникає в Ольвії як наслідок римської військової присутності (Козленко 2020, с. 9). Ці теракоти з підвісни- ми кінцівками могли слугувати вотивами в об- рядових діях, пов’язаних із поширеним у сол- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 99 датському середовищі культу Мітри (Русяева 1992, с. 154) 6. На основі аналізу рельєфного кубку з Майнцу із сюжетом мітраїстичної ініціації Г. Хорн виділив сім ступенів посвяти в ієрар- хії мітраїзму (Horn 1994, S. 21—66). Воїн в об- ладунках, зображений на щитах римських те- ракотових солдат з Ольвії, може уособлювати один із початкових ступенів посвяти в місте- рії Мітри, оскільки «солдат» (Miles) — це на- йменування третьої ініціації в мітраїстично- му культі (Cumont 1913, p. 39; Merkelbach 1995, S. 6; Gordon 2001, p. 252; Chalupa 2008, p. 184— 185). У релігії Мітри панували космічні начала (Cumont 1913, p. 120—137; Speidel 1980, p. 19— 27; Beck 2006, p. 30—40, 153—256; Алексан- дров 2013, с. 278—293; Assasi 2016, p. 233—246; Gordon 2017, p. 108—117), тому кола навколо божества на щитах теракот римських воїнів можна сприймати як планети сонячної сис- теми, а півмісяці та сузір’я — як сполучні еле- менти космологічного сюжету. Ще однією пам’яткою, яка може бути пов’язана з перебуванням римських військ на те- ренах Ольвійської держави, є вапняковий рельєф із городища Скелька (Манцевич 1961, с. 11—12). Рельєфи римського часу з зображенням Німф, Гекати, Кібели, Гермеса та інших божеств та- кож відомі з розкопок Ольвії (Манцевич 1961, с. 12—19; Щеглов 1967, с. 255—259) і можуть бути пов’язані з присутністю у складі римської залоги вихідців із Дунайських провінцій. Схожі рельє- 6 У Північному Причорномор’ї вівтарі з посвятами Мітрі від імені римських солдат походять із Тіри (Карышковский 1979, с. 87) та Херсонесу (Соломо- ник 1983, с. 40—41). фи із зображенням Діоніса, Гермеса, Вершни- ка, Артеміди та Гекати відомі зі святилища фра- кійських божеств біля римської фортеці Харакс (Ростовцев 1911, с. 12—15). У цьому аспекті ці- каво відзначити, що теракотова герма римсько- го часу у вигляді голови Гермеса була знайдена на цитаделі Ольвії разом із мармуровою базою та фрагментом мармурової плитки (8,0 × 9,5 × 3,5 см) з невисоким рельєфом (Крапивина, Буй- ских 2007, с. 33—34), на якій зображено зігну- ту ногу коня або бика (рис. 3) — тобто нижньою частиною рельєфу з зображенням Фракійсько- го вершника чи Мітри-Тавроктона. Відомо, що культ Мітри був також пов’язаний з Гермесом (CIMRM 32; Adrych et al. 2017, p. 128—133). Ціл- ком імовірно, що фрагмент рельєфу походить від розглянутої скульптури Мітри-Тавроктона, оскільки вони виготовлені з одного сорту марму- ру і знайдені на одній ділянці у Верхньому місті Ольвії. Цим може пояснюватися товщина плит- ки, тому що на ній, власне, міг розташовуватися бюст Мітри-Тавроктона. До пам’яток фракійського кола, що ма- ють стосунок до римської залоги в Ольвії, на- лежать рельєфи, пов’язані з культом Фракій- ського вершника (Русяева 1992, с. 152). За час дослідження ольвійського городища виявлено шість фрагментів та одна ціла вотивна плитка з його зображенням. Фрагменти мармурових плиток із рельєфними зображеннями Фракій- ського вершника походять із розкопок прето- рію (Ветштейн 1966, с. 14) та з розташованої на північ від преторію споруди, яка асоціюється з офіцерським помешканням (Ветштейн 1971, с. 168). Такі вотивні рельєфи кріпилися на сті- нах або розташовувалися в нішах святилищ (Gordon 2004, p. 263—264). Рис. 3. Мармуровий рельєф із розкопок ділянки Р-25 в Ольвії (за Р. О. Козленком) Fig. 3. Marble relief from excavations at the “R-25” sector in Olbia (after R. O. Kozlenko) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3100 Фрагмент від ще однієї мармурової во- тивної плитки з Ольвії із зображенням дере- ва життя та змією в його гілках у верхній час- тині містить текст: TOPOROBONO (IOSPE I2 171), який запропоновано читати як: [ex vo]to Poro bono, або [Sanc]to Poro bono — з ім’ям де- диканта на початку напису та інтерпретацією теоніма як грецького Пороса (Иванчик, Фа- лилеев 2011, с. 135—143). Табличка належить до серії рельєфів із зображенням Фракійсько- го вершника (Русяева 1992, с. 152), датується другою половиною II — першою половиною III ст. н. е. і пов’язана з перебуванням в Ольвії римської залоги. Один із рельєфів із зображенням Фракій- ського вершника, знайдений на цитаделі, за- свідчив перебування в Ольвії допоміжних військ римської армії, оскільки був присвя- чений у середині III ст. н. е. солдатами I Кі- лікійської когорти (Зубарь, Крапивина 2000, с. 239—247). Вотивні плитки з зображенням Фракійського вершника відображають релігій- ні вірування солдатів фракійського та мезій- ського походження (Rostovtseff 1923, p. 405— 408; Boteva 2005, S. 199—210; Gencheva 2013, p. 44—47) 7. Їх можна датувати другою полови- ною II — першою половиною III ст. н. е. — пе- ріодом стаціонарного розташування в Ольвії римських військ. Відомо, що римська залога в Ольвії з’явилася в середині II ст. н. е. (SHA. Ant. Pius. IX, 9) і складалася з вексиляції, сфор- мованої з підрозділів I Італійського, V Маке- донського, XI Клавдієвого легіонів (Ростов- цев 1915, с. 7—10; IOSPE I2 322) та Мезійського флоту (Ivantchik, Krapivina 2007, p. 219—242). Оскільки римські культи не набули широ- кого розповсюдження серед місцевого насе- лення (Русяева 1992, с. 154, 160), знахідки во- тивних рельєфів із зображенням Фракійського вершника та Мітри-Тавроктона в Ольвії слід пов’язувати виключно з воїнами римської за- логи (Крапівіна 2014, с. 82). Враховуючи наяв- ність в Ольвії теракотових римських воїнів із зо- браженням Мітри на щитах, вотивних рельєф- них плиток, а також мармурового бюсту Мітри, цілком імовірним виглядає будівництво солда- тами римської залоги святилища фракійських божеств (Ростовцев 1911, с. 17—18; Krapivina 1997, p. 82; Зубарь 1998, с. 100; Зубарь, Крапи- вина 2000, с. 243) або окремого мітреума (Ру- 7 У Північному Причорномор’ї такі плитки відо- мі з розкопок Хараксу (Ростовцев 1911, с. 15), Тіри (Фурманська 1965, с. 158—163), Сакського пересипу (з літ.: Зубар 2003, с. 34) та Херсонеса (Щеглов 1969, с. 150—153). сяева 1992, с. 155) 8. Останні повсякчас відкри- вають при розкопках римських військових та- борів (напр.: Gillam, MacIvor 1954, p. 176—219; Najdenova 1999, p. 117—120; Hunter et al. 2016, p. 119—168) та в місцях дислокацій римських військ (Rostovtzeff 1934, S. 180—207; Allason- Jones 2004, p. 183—189). Зазвичай це прямокут- ні в плані приміщення розміром у середньому 12 × 5,0 м, з розташованими навпроти входу ві- втарями та скульптурами (напр.: CIMRM 287, 300, 829, 852). Оскільки мармуровий бюст та всі зна- хідки вотивних рельєфів із зображеннями Мітри-Тавроктона концентруються на тере- нах цитаделі, наявність мітреума в Ольвії вар- то припускати у Верхньому місті 9. Його міс- цезнаходження може бути локалізовано на території цитаделі (Крапівіна 2014, с. 82) як в Дура-Европос (Rostovtzeff 1934, S. 180— 207) або за межами ольвійського городи- ща (Karasiewicz-Szczypiorski 2018, p. 193), як у Хараксі (Ростовцев 1911, с. 7—9; Зубарь 2000, с. 189—190) або в Новах (Tomas, Lemke 2015, p. 227—247). На користь існування в Ольвії окремого мі- треума може свідчити той факт, що декілька рельєфів із зображеннями Фракійського верш- ника, які зазвичай розташовувалися в окре- мих святилищах (Garbsch 1985, Taf. 39; Borisov 2010, p. 21—24; Христов и др. 2013, с. 67—117), були знайдені в межах та навколо штабної бу- дівлі преторію, а не в спеціально призначено- му святилищі фракійських божеств. У Північному Причорномор’ї святили- ща римських військовослужбовців дослідже- ні біля римської фортеці Харакс (Ростовцев 1911, с. 1—42) та в римському таборі в Бала- клаві (Sarnowski, Savelja 2000). Проте на ко- ристь існування в античних містах інших хра- мів, пов’язаних із культовою практикою рим- ських воїнів, свідчить низка знахідок, зокрема: 8 Саме з такого святилища могли походити теракоти римських воїнів із підвісними кінцівками. 9 На користь існування в Ольвії таких святилищ вка- зують знахідки фрагментів від мармурового орла римського часу з розкопок у Верхньому місті (Нови- ченкова, Буйських 2019, с. 359, рис. 2: 2—4). Розміри його окремих частин свідчать про те, що загальна висота скульптури сягала близько півметра. У Пів- нічному Причорномор’ї фрагменти від скульптури мармурового орла відомі з розкопок храму Юпітера Доліхена в римському таборі в Балаклаві (Sarnowski, Savelja 2000, S. 77, Taf. 9: 4). Такі вироби поширені в місцях дислокацій римських військ (Rostovtzeff 1952, pl. XXIII, 2; Moga 1974, p. 592, fig. 1; Иванов, Атанасов, Доневски 2006, табл. III, 2; Gencheva 2013, p. 97, no. 249) і датуються II—III ст. н. е. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 101 присвяти (IOSPE I2 167, 748), скульптурні зо- браження, вотивні рельєфи тощо. Отже, розглянуте мармурове погруддя нале- жить до категорії храмової скульптури і свідчить про те, що культ Мітри-Тавроктона відігравав важливу роль в релігійному житті військових римської залоги в Ольвії. Подальше система- тичне дослідження римської цитаделі неодмін- но проллє світло в питанні локалізації збудова- ного римськими солдатами святилища. Александров, О. 2010. Религията в римската армия в провинция Долна Мизия (I—IV в.). Велико Търново: Св. Кирил и Методий. Александров, О. 2013. За астрономическата симво- лика в култа към Митра. Societas Classica. Култури и ре- лигии на Балканите, в средиземноморието и изтока, VI, Велико Търново: Унив. изд. «Св. св. Кирил и Методий», с. 278-293. Буйских, А. В., Кузьмищев, А. Г., Новиченкова, М. В., Шейко, И. Н., Чечулина, И. А. 2015. Отчет о работах на участке Р-25 в Ольвии в 2014 г. Науковий архів ІА НАНУ, ф. № 64, ф. е. 2015/9. Ветштейн, Р. И. 1966. Отчет о раскопках на римской цитадели Ольвии в 1966 г. Науковий архів ІА НАНУ, ф. № 64, ф. е. 1966/8-б. Ветштейн, Р. И. 1971. Раскопки на римской цитадели Ольвии. Археологические исследования на Украине в 1968 г., с. 166-168. Зубарь, В. М. 1998. Северный Понт и Римская империя. Киев: ИА НАН Украины. Зубарь, В. М. 2000. Римская крепость Харакс. Stratum plus, 4, с. 176-200. Зубар, В. М. 2003. До етнічної атрибуції так званих во- тивних плиток фракійського кола з Таврики. Магістеріум. Археологічні студії, 1, с. 33-36. Зубарь, В. М., Крапивина, В. В. 2000. Новая латин- ская надпись и некоторые вопросы истории Ольвии в се- редине III в. н. э. Stratum plus, 6, с. 239-247. Иванов, Р., Атанасов, Г., Доневски, П. 2006. Исто- рия на Силистра. Т. I. Античният Дуросторум. Силистра- София. Иванчик, А. И., Фалилеев, А. И. 2011. Porus Bonus или Porobonus? Латинское посвящение из Ольвии. Вестник древней истории, 2, с. 135-143. Карышковский, П. О. 1979. Новые тирасские надпи- си. В: Карышковский, П. О. (отв. ред.). Античная Тира и средневековый Белгород. Киев: Наукова думка, с. 76-88. Козленко, Р. О. 2020. Римська військова присутність в Ольвії (I—III ст. н. е.). Автореферат дис. канд. іст. наук. Київ: ІА НАНУ. Крапивина, В. В. 1994. Рельеф с Митрой Тавроктоном из Ольвии. Древнее Причерноморье, с. 168-171. Крапивина, В. В., Буйских, А. В. 2007. Отчет о рабо- тах на участке Р-25 в Ольвии в 2006 г. Науковий архів ІА НАНУ, ф. № 64, ф. е. 2006/49. Крапивина, В. В., Буйских, А. В., Кузьмищев, А. Г. 2011. Отчет о работах на участке Р-25 в Ольвии в 2010 г. Текст. Науковий архів ІА НАНУ, ф. № 64, ф. е. 2011/195. Крапівіна, В. В. 2014. Ольвія Понтійська. Греко- римський та пізньоантичний періоди. Київ: О. Філюк. Крыжицкий, С. Д. 1985. Ольвия. Историографичес- кое исследование архитектурно-строительных комплексов. Киев: Наукова думка. Манцевич, А. П. 1961. Рельеф из городища Скельки близ Ольвии. Краткие сообщения Института археологии Академии наук УССР, 11, с. 10-19. Новиченкова, М. В., Буйських, А. В. 2019. Аквіли з Ольвії. В: Чабай, В. П. (ред.). I Всеукраїнський археоло- гічний з’їзд: матеріали роботи. Київ: ІА НАН України, с. 351-359. Ростовцев, М. И. 1911. Святилище фракийских богов и надписи бенефециариев в Ай-Тодоре. Известия архео- логической комиссии, 40, с. 1-42. Ростовцев, М. И. 1915. Военная оккупация Оль- вии римлянами. Известия археологической комиссии, 58, с. 1-16. Русяева, А. С. 1992. Религия и культы античной Ольвии. Киев: Наукова думка. Савельєва, К. С., Савельєв, О. К. 2012. Терако- тові статуетки римських воїнів з Північно-Західного Причорномор’я. Археологія, 1, с. 42-47. Сапрыкин, С. Ю. 2009. Религия и культы Пон- та эллинистического и римского времени. Москва-Тула: Гриф и К. Соломоник, Э. И. 1983. Латинские надписи Херсонеса Таврического. Москва: Наука. Тачева-Хитова, М. 1982. История на източните кул- тове в Долна Мизия и Тракия V в. пр. н. е. — IV в. н. е. Со- фия: Наука и изкуство. Фурманська, А. І. 1965. Рельєфи вершників з Тіри. Ар- хеологія, 19, с. 158-163. Христов, И., Торбатов, С., Иванова, Б., Иванов, С., Нинов, Л. 2013. Светилище на Тракийския конник край Со- стра. София: Издателство UNICARТ. Щеглов, А. Н. 1967. Два вотивных рельефа из Ольвии. Записки Одесского археологического общества, 2, с. 255-259. Щеглов, А. Н. 1969. Фракийские посвятительные рельефы из Херсонеса Таврического. Материалы и иссле- дования по археологии СССР, 150, с. 135-170. Adrych, P., Bracey, R., Dalglish, D., Lenk, S., Wood, R. 2017. Images of Mithra. Oxford: Oxford University Press. Allason-Jones, L. 2004. Mithras on Hadrian’s Wall. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 183-189. Alexandrescu-Vianu, M. 2007. Ateliere sculpturale în Dobrogea romană (I), Studii şi cercetări de istorie veche (şi arheologie), 58 (1-2), p. 55-60. Alexandrescu-Vianu, M. 2008—2009. Ateliere de Sculptură în Moesia Inferior. 2. Relaţile cu Bithynia. Studii şi cercetări de istorie veche (şi arheologie), 59-60, p. 53-80. Alexandrescu, C. G., Topoleanu F. 2019. Mithras Cult in Moesia Inferior: the Analysis of Some Reliefs the Northern Part of the Province. Pontica, 52, p. 175-194. Assasi, R. 2016. The Gate of Heaven: Revisiting Roman Mithraic Cosmology. In: Abbott, B. P. (ed.). Inspiration of Astronomical Phaenomena VIII: City of Stars, 7-12 July 2013. ASP Conference Series. Vol. 501. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific, p. 233-246. Beck, R. 1998. The Mysteries of Mithras: a New Account of Their Genesis. The Journal of Roman Studies, 88, p. 115-128. Beck, R. 2006. The Religion of the Mithras Cult in the Roman Empire. Mysteries of the Unconquered Sun. Oxford: Oxford University Press. Blawatsky, W., Kochelenko, G. 1966. Le Culte de Mithra sur la côte septentrionale de la mer Noire. Leiden: Brill. Borisov, B. D. 2010. Diadovo. Vol. 2. The Sanctuary of the Thracian Horseman and Early Byzantine Fortress. Varna: Zograf Publishing. Boteva, D. 2005. Soldiers and Veterans Dedicating Votive Monuments with a Representation of the Thracian ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3102 Horseman within The Provinces of Lower Moesia and Thrace. In: Mirković, M. (ed.). Römische Städte und Festungen an der Donau. Akten der Regionalen Konferenz, 16—19 Oktober 2003. Beograd, S. 199-210. Bottez, V. 2018. Mithras in Moesia Inferior. New Data and New Perspectives. Acta Antiqua Academiae Scientiarum Hungaricae, 58, p. 243-262. Chalupa, A. 2008. Seven Mithraic Grades: An Initiatory or Priestly Hierarchy. Religio: revue pro religionistiku, 16 (2), p. 177-201. Chalupa, A. 2016. The Origins of the Roman Cult of Mithras in the Light of New Evidence and Interpretations: the Current State of Affairs. Religio: revue pro religionistiku, 24 (1), p. 65-96. Clauss, M. 1990. Mithras: Kult und Mysterien. Munich. Cumont, F. 1913. Les mystères de Mithra. Bruxelles: H. Lamertin, Libraire-Èditeur. Daniels, C. M. 1975. The Role of the Roman Army in the Spread and Practice of Mithraism. In: Hinnels, J. R. (ed.). Mithraic Studies: Proceedings of the First International Congress of Mithraic Studies. Manchester, p. 459-474. Garbsch, J. 1985. Das Mithraeum von Pons Aeni. Bayerische Vorgeschichtsblätter, 50, S. 355-462. Gencheva, E. 2013. The Everyday Life of the Roman Legionary on the Lower Danube: the Catalogue of the Exhibition. Sofia: National Institute of Archaeology with Museum Ruse. Gillam, J. P., MacIvor, I. 1954. The Temple of Mithras at Rudchester. Archaeologia Aeliana Series, 4 (32), p. 176-219. Gordon, R. L. 2001. Ritual and Hierarchy in the Mysteries of Mithras. Antigüedad, Religiones y Sociedades, 4, p. 245-274. Gordon, R. L. 2004. Small and Miniature Reproductions of the Mithraic Icon: Reliefs, Pottery, Ornaments and Gems. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 259-283. Gordon, R. L. 2009. The Roman Army and the Cult of Mithras: a Critical View. In: Le Bohec, Y., Wolff, C. (eds.). L’armée romaine et la religion. Actes du 4e congrès de Lyon, 26— 28 oct. 2006, Lyon-Paris: Collection CEROR, p. 379-450. Gordon, R. L. 2017. Cosmic Order, Nature, and Personal Well-Being in the Roman Cult of Mithras. In: Hintze, A., Williams, A. (eds.). Holy Wealth: Accounting for this World and the Next in Religious Belief and Oractice. Festschrift for John R. Hinnells (Iranica 24). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, p. 93-130. Hensen, A. 2013. Mithras. Der Mysterienkult an Limes, Rhein und Donau. Aalen: Stuttgart Theiss, Konrad. Horn, H. G. 1994. Das Mainzer Mithrasgefäß. Mainzer Archäologische Zeitschrift, I, S. 21-66. Hunter, F., Henig, M., Sauer, E., Gooder, J. 2016. Mithras in Scotland: A Mithraeum at Inveresk (East Lothian). Britannia, 47, p. 119-168. Karasiewicz-Szczypiorski, R. 2018. Mithraea in Scythia and Taurica. In: Klenina, E. Ju. (ed.). Novae. Studies and Materials VI. Sacrum et profanum. Poznań: Instytut Historii UAM, p. 189-200. Krapivina, V. V. 1997. About the Cult of Tauroctonous Mithra in Olbia. In: Roman, P. I. (ed.). The Thracian World at the Crossroads of Civilizations. I. Proceedings of the Seventh International Congress of Thracology, Constanţa, Mangalia, Tulcea, 20—26 May 1996. Bucharest: Institutul Român de Tracologie, p. 80-90. Królczyk, K. 2009. Veteranen in den Donauprovinzen des Römischen Reiches (1.—3. Jh. n. Chr.). Poznań: Wydawnictwo Poznańskie. Łajtar, A. 2015. Another Greek Inscription from Novae (Lower Moesia) Associated with pastus militum. In: Tomas, A. (ed.). Ad Fines Imperii Romani. Studia Thaddaeo Sarnowski septuagenario ab amicis, collegis discipulisque dedicate. Warsaw: Institute of Archaeology Warsaw University, p. 277-288. Merkelbach, R. 1995. Das Mainzer Mithrasgefäss. Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik, 108, S. 1-6. Moga, V. 1974. Noi monumente sculpturale descoperite la Apulum. Apulum, 12, p. 591-599. Najdenova, V. 1989. Mithraism in Lower Moesia and Thrace. Aufstieg und Niedergang der Römischen Welt. Berlin, New-York: W. de Gruyter, S. 1397-1422. Najdenova, V. 1999. Le culte de Mithra á Novae (Mésie Inférieure). In: Bülow, von G., Milčeva, A. (eds.). Der Limes an der unteren Donau von Diokletian bis Heraklios, Vorträge der Internationalen Konferenz Svištov, Bulgarien (1.—5. September 1998). Sofia, p. 117-120. Ivantchik, A. I., Krapivina, V. V. 2007. A Roman Military Diploma Issued to a Sailor of the Classis Flavia Moesica. Chiron, 37, p. 219-242. Rostovtseff, M. I. 1923. Une tablette votive thraco- mithriaque du Louvre. Mémoires présentés par divers savants à l’Académie des inscriptions et belles-lettres de l’Institut de France, 13, p. 385-415. Rostovzeff, M. I. 1934. Das Mithraeum von Dura. Mittei lungen des Deutschen Arcäologischen Instituts, 49, S. 180-207. Rostovtzeff, M. I., Bellinger, A. R., Brown, F. E., Welles, C. B. 1952. The Excavations at Dura-Europos. Preliminary Report of the Ninth Season of Work, 1935—1936. Part III. The Palace of the Dux Ripae and the Dolichenum. New Haven: Yale University Press. Saprykin, S. Y. 1995. A Head of Mithras from the Tauric Chersonesus. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia, 1 (3), p. 324-333. Sarnowski T., Savelja, O. Ja. 2000. Balaklava. Römishe Militärstation und Heiligtum des Jupiter Dolichenus. Warschau. Shepherd, J. D. 1998. The Temple of Mithras, London: excavations by W. F. Grimes and A. Williams at the Walbrook. London: English Heritage. Speidel, M. P. 1980. Mithras-Orion. Greek Hero and Roman Army God. Leiden: Brill. Szabó, C. 2013. The Mithraic Statue of Secundinus from Apulum. Revista doctoranzilor în istorie veche şi arheologie, I, p. 45-64. Tomas, A., Lemke, M. 2015. The Mithraeum at Novae Revisited. In: Tomas, A. (ed.). Ad Fines Imperii Romani. Studia Thaddaeo Sarnowski septuagenario ab amicis, collegis discipulisque dedicate. Warsaw: Institute of Archaeology Warsaw University, p. 227-247. Toynbee, J. M. C. 1986. The Roman Art Treasures from the Temple of Mithras. London. Wulfmeier, J-C. 2004. Ton, Steine, Scherben — Skulpturen und Reliefkeramiken aus dem Mithraeum von Bornheim- Sechtem. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 89-94. Надійшла 14.04.2021 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 103 Р. А. Козленко Кандидат исторических наук, младший научный сотрудник отдела археологии Нижнего Побужья, НИАЗ "Ольвия" НАН Украины МРАМОРНЫЙ БЮСТ МИТРЫ-ТАВРОКТОНА ИЗ ОЛЬВИИ В статье в научный оборот вводится мраморный бюст божества Митры, который был найден в 2010 г. в яме II— III вв. н. э. при раскопках участка Р-25 в Верхнем городе Ольвии. Исходя из иконографии скульптуры, боковых и фронтальных отверстий с остатками ржавчины от предназначенных для крепления железных стержней, следует предполагать, что он мог быть частью скульптуры Митры-Тавроктона, закалывающего быка. Подобное скуль- птурное изображение Митры в Северном Причерноморье найдено впервые и имеет аналогии в святилищах евро- пейских и малоазийских провинций Римской империи. В это время культ Митры получил широкое распростра- нение в среде римской армии, в частности в Дунайских провинциях, откуда, в составе римских вексилляций, он попал в античные центры Северного Причерноморья. Его почитание в Ольвии засвидетельствовано находками фрагментов от четырех мраморных рельефных плиток. На этом же участке в римском слое найдены фрагменты от мраморных статуй, архитектурные детали, алтарь и нижняя часть мраморного рельефа с изображением ноги коня или быка, который может происходить от данной скульптуры, поскольку они изготовлены из одного сор- та мрамора. В Северном Причерноморье находки вотивных плиток, скульптурных изображений Митры и ла- тинские надписи с посвящением этому божеству маркируют пункты дислокаций римских войск. Публикуемый мраморный бюст мог происходить из митреума — святилища, связанного с культом Митры, который появился в Ольвии в результате пребывания в городе во второй половине II — первой половине III вв. н. э. римского гарни- зона. Поскольку все находки связанные с культом Митры в Ольвии найдены на территории цитадели, наличие митреума следует предполагать в Верхнем городе. К л ю ч е в ы е с л о в а: религия, культ, святилище, Митра, римский гарнизон, Ольвия. Roman O. Kozlenko PhD in History, Junior Research Fellow of the Lower Buh Region Archaeology Department, the National Historical-Archaeological Reserve “Olbia” of the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-5602-7796, rknovel@ukr.net THE MARBLE BUST OF MITHRAS TAUROCTONE FROM OLBIA The article introduces a marble bust of the Mithras deity, which was found in 2010 in a pit of the 2nd — 3rd centuries AD during excavations at the “R-25” sector in the Upper city of Olbia. Based on the iconography of the sculpture, side and frontal holes, with remnants of rust from the iron rods intended for fastening, it should be assumed that it could have been a part of Mithras Tauroctone sculpture, which is slaying the bull. Such sculptural image of Mithras was found for the first time in the Northern Black Sea region, and has analogies in the sanctuaries of the European and Asia Minor provinces of the Roman Empire. At this time the cult of Mithras became widespread among the Roman army, in particular in the Danube provinces, from where, as part of Roman vexillations, it came to the antique centers of the Northern Black Sea area. His veneration in Olbia is confirmed by the finds of four marble votive relief slabs pieces. On the same sector, in the Roman layer, marble statues fragments, architectural details, an altar, and the lower part of a marble relief depicting a horse’s or a bull’s leg were found, which may be the parts of this sculpture, since they are made of the same kind of marble. In the Northern Black Sea region finds of votive slabs, sculptural images of Mithras, and Latin inscriptions dedicated to this deity mark the points of deployment of the Roman troops. The published marble bust may have come from the mithraeum — a sanctuary associated with the cult of Mithras, which appears in Olbia as a result of a stay of the Roman garrison in the city in the second half of the 2nd — first half of the 3rd centuries AD. Since all finds related to the cult of Mithras in Olbia were found on the territory of the citadel, the presence of mithraeum should be assumed in the Upper city. K e y w o r d s: religion, cult, sanctuary, Mithras, Roman garrison, Olbia. References Aleksandrov, O. 2010. Religiiata v rimskata armiia v provincziia Dolna Miziia (I-IV v.). Veliko Tyrnovo: Sv. Kiril i Metodii. Aleksandrov, O. 2013. Za astronomicheskata simvolika v kulta km Mitra. Societas Classica. Kulturi i religii na Balkanite, v sredizemnomorieto i iztoka, VI. Veliko Tyrnovo: Univ. izd. ‛Sv. sv. Kiril i Metodii, p. 278-293. Buiskikh, A. V., Kuzmishchev, A. G., Novichenkova, M. V., Sheiko, I. N., Chechulina, I. A. 2015. Otchet o rabotakh na uchastke R-25 v Olvii v 2014 g. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. 64, f.e. 2015/9. Vetshtein, R. I. 1966. Otchet o raskopkah na rimskoi czitadeli Olvii v 1966 g. Naukovyi arkhiv IA NANU, f. No. 64, f.e. 1966/8-b. Vetshtein, R. I. 1971. Raskopki na rimskoi tsitadeli Olvii. Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1968 g. p. 166-168. Zubar, V. M. 1998. Severnyi Pont i Rimskaia imperiia. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Zubar, V. M. 2000. Rimskaia krepost Haraks. Stratum plus, 4, p. 176-200. Zubar, V. M. 2003. Do etnіchnoi atributsіi tak zvanyh votyvnyh plytok frakіiskoho kola z Tavryky. Magіsterіum. Arkheolohіchnі studіi, 1, p. 33-36. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3104 Zubar, V. M., Krapivina, V. V. 2000. Novaia latinskaia nadpis i nekotoryie voprosy istorii Olvii v seredine III v. n. e. Stratum plus, 6, p. 239-247. Ivanov, R., Atanasov, G., Donevski, P. 2006. Istoriia na Silistra. T. I. Antichniiat Durostorum. Silistra-Sofiia. Ivanchik, A. I., Falileev, A. I. 2011. Porus Bonus ili Porobonus? Latinskoe posviashchenie iz Olvii. Vestnik drevney istorii, 2, p. 135-143. Karyshkovskii, P. O. 1979. Novyie tirasskie nadpisi. In: Karyshkovskyi, P. O. (ed.). Antichnaia Tira i srednevekoviie Belgorod. Kyiv: Naukova dumka, p. 76-88. Kozlenko, R. O. 2020. Rymska vіiskova prysutnіst v Olvіi (I-III st. n. e.). Avtoreferat dis. kand. іst. nauk. Kyiv: ІA NANU. Krapivina, V. V. 1994. Relef s Mitroi Tavroktonom iz Olvii. Drevnee Prichernomoriie, p. 168-171. Krapivina, V. V., Buiskikh, A. V. 2007. Otchet o rabotakh na uchastke R-25 v Olvii v 2006 g. Naukovyi arhіv ІA NANU, f. no. 64, f.e. 2006/49. Krapivina, V. V., Buiskih, A. V., Kuzmishhev, A. G. 2011. Otchet o rabotakh na uchastke R-25 v Olvii v 2010 g. Tekst. Naukovyi arhіv ІA NANU, f. no. 64, f.e. 2011/195. Krapivina, V. V. 2014. Olviia Pontiiska. Greko-rymskii ta pizdnoantichnii periody. Kyiv: O. Filyk Kryzhiczkii, S. D. 1985. Olviia. Istoriograficheskoe issledovanie akrhitekturno-stroitelnykh kompleksov. Kyiv: Naukova dumka. Mancevich, A. P. 1961. Relef iz gorodisha Skelki bliz Olvii. KSIA AN USSR, 11, с. 10-19. Novichenkova, M. V., Buiskikh, A. V. 2019. Akvily z Olvii. In: Chabai, V. P. (ed.). I Vseukrainskiy arheologichnyi zizd: materialy roboty. Kyiv, p. 351-359. Rostovczev, M. I. 1911. Sviatilishhe frakiiskih bogov i nadpisi benefecziariev v Ai-Todore. Izvestiia arheologicheskoi komissii, 40, p. 1-42. Rostovczev, M. I. 1915. Voennaia okkupaziia Olvii rimlianami. Izvestiia arheologicheskoi komissii, 58, p. 1-16. Rusiaeva, A. S. 1992. Religiia i kulty antichnoi Olvii. Kyiv: Naukova dumka. Savelieva, K. S., Saveliev, O. K. 2012. Terakotovi statuetky rymskykh voiniv z Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria. Arheologia, 1, p. 42-47. Saprykin, S. Yu. 2009. Religiia i kulty Ponta ellinisticheskogo i rimskogo vremeni. Moskva-Tula: Grif i K. Solomonik, E. I. 1983. Latinskie nadpisi Hersonesa Tavricheskogo. Moskva: Nauka. Tacheva-Hitova, M. 1982. Istoriia na iztochnite kultove v Dolna Miziia i Trakiia V v. pr. n. e. - IV v. n. e. Sofiia: Nauka i izkustvo. Furmanska, A. І. 1965. Relefi vershnikіv z Tіri. Arheologia, 19, p. 158-163. Hristov, I., Torbatov, S., Ivanova, B., Ivanov, S., Ninov, L. 2013. Svetilishhe na Trakiiskiia konnik krai Sostra. Sofiia: Izdatelstvo UNICART. Shheglov, A. N. 1967. Dva votivnyh relefa iz Olvii. Zapiski Odesskogo arheologicheskogo obshсhestva, 2, p. 255-259. Shheglov, A. N. 1969. Frakiiskie posviatitelnye reliiefy iz Hersonesa Tavricheskogo. Materialy i issledovaniia po arheologii SSSR, 150, p. 135-170. Adrych, P., Bracey, R., Dalglish, D., Lenk, S., Wood, R. 2017. Images of Mithra. Oxford: Oxford University Press. Allason-Jones, L. 2004. Mithras on Hadrian’s Wall. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 183-189. Alexandrescu-Vianu, M. 2007. Ateliere sculpturale în Dobrogea romană (I), Studii şi cercetări de istorie veche (şi arheologie), 58 (1-2), p. 55-60. Alexandrescu-Vianu, M. 2008-2009. Ateliere de Sculptură în Moesia Inferior. 2. Relaţile cu Bithynia. Studii şi cercetări de istorie veche (şi arheologie), 59-60, p. 53-80. Alexandrescu, C. G., Topoleanu F. 2019. Mithras Cult in Moesia Inferior: the Analysis of Some Reliefs the Northern Part of the Province. Pontica, 52, p. 175-194. Assasi, R. 2016. The Gate of Heaven: Revisiting Roman Mithraic Cosmology. In: Abbott, B. P. (ed.). Inspiration of Astronomical Phaenomena VIII: City of Stars, 7-12 July 2013. ASP Conference Series. Vol. 501. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific, p. 233-246. Beck, R. 1998. The Mysteries of Mithras: a New Account of Their Genesis. The Journal of Roman Studies, 88, p. 115-128. Beck, R. 2006. The Religion of the Mithras Cult in the Roman Empire. Mysteries of the Unconquered Sun. Oxford: Oxford University Press. Blawatsky, W., Kochelenko, G. 1966. Le Culte de Mithra sur la côte septentrionale de la mer Noire. Leiden: Brill. Borisov, B. D. 2010. Diadovo. Vol. 2. The Sanctuary of the Thracian Horseman and Early Byzantine Fortress. Varna: Zograf Publishing. Boteva, D. 2005. Soldiers and Veterans Dedicating Votive Monuments with a Representation of the Thracian Horseman within The Provinces of Lower Moesia and Thrace. In: Mirković, M. (ed.). Römische Städte und Festungen an der Donau. Akten der Regionalen Konferenz, 16-19 Oktober 2003. Beograd, S. 199-210. Bottez, V. 2018. Mithras in Moesia Inferior. New Data and New Perspectives. Acta Antiqua Academiae Scientiarum Hungaricae, 58, p. 243-262. Chalupa, A. 2008. Seven Mithraic Grades: An Initiatory or Priestly Hierarchy. Religio: revue pro religionistiku, 16 (2), p. 177-201. Chalupa, A. 2016. The Origins of the Roman Cult of Mithras in the Light of New Evidence and Interpretations: the Current State of Affairs. Religio: revue pro religionistiku, 24 (1), p. 65-96. Cumont, F. 1913. Les mystères de Mithra. Bruxelles: H. Lamertin, Libraire-Èditeur. Clauss, M. 1990. Mithras: Kult und Mysterien. Munich. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2021, № 3 105 Daniels, C. M. 1975. The Role of the Roman Army in the Spread and Practice of Mithraism. In: Hinnels, J. R. (ed.). Mithraic Studies: Proceedings of the First International Congress of Mithraic Studies. Manchester, p. 459-474. Garbsch, J. 1985. Das Mithraeum von Pons Aeni. Bayerische Vorgeschichtsblätter, 50, S. 355-462. Gencheva, E. 2013. The Everyday Life of the Roman Legionary on the Lower Danube: the Catalogue of the Exhibition. Sofia: National Institute of Archaeology with Museum Ruse. Gillam, J. P., MacIvor, I. 1954. The Temple of Mithras at Rudchester. Archaeologia Aeliana Series, 4 (32), p. 176-219. Gordon, R. L. 2001. Ritual and Hierarchy in the Mysteries of Mithras. Antigüedad, Religiones y Sociedades, 4, p. 245-274. Gordon, R. L. 2004. Small and Miniature Reproductions of the Mithraic Icon: Reliefs, Pottery, Ornaments and Gems. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 259-283. Gordon, R. L. 2009. The Roman Army and the Cult of Mithras: a Critical View. In: Le Bohec, Y., Wolff, C. (eds.). L’armée romaine et la religion. Actes du 4e congrès de Lyon, 26-28 oct. 2006, Lyon-Paris: Collection CEROR, p. 379-450. Gordon, R. L. 2017. Cosmic Order, Nature, and Personal Well-Being in the Roman Cult of Mithras. In: Hintze, A., Williams, A. (eds.). Holy Wealth: Accounting for this World and the Next in Religious Belief and Oractice. Festschrift for John R. Hinnells (Iranica 24). Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, p. 93-130. Hensen, A. 2013. Mithras. Der Mysterienkult an Limes, Rhein und Donau. Aalen: Stuttgart Theiss, Konrad. Horn, H. G. 1994. Das Mainzer Mithrasgefäß. Mainzer Archäologische Zeitschrift, I, S. 21-66. Hunter, F., Henig, M., Sauer, E., Gooder, J. 2016. Mithras in Scotland: A Mithraeum at Inveresk (East Lothian). Britannia, 47, p. 119-168. Karasiewicz-Szczypiorski, R. 2018. Mithraea in Scythia and Taurica. In: Klenina, E. Ju. (ed.). Novae. Studies and Materials VI. Sacrum et profanum. Poznań: Instytut Historii UAM, p. 189-200. Krapivina, V. V. 1997. About the Cult of Tauroctonous Mithra in Olbia. In: Roman, P. I. (ed.). The Thracian World at the Crossroads of Civilizations. I. Proceedings of the Seventh International Congress of Thracology, Constant ̧a, Mangalia, Tulcea, 20-26 May 1996. Bucharest: Institutul Român de Tracologie, p. 80-90. Królczyk, K. 2009. Veteranen in den Donauprovinzen des Römischen Reiches (1.-3. Jh. n. Chr.). Poznań: Wydawnictwo Poznańskie. Łajtar, A. 2015. Another Greek Inscription from Novae (Lower Moesia) Associated with pastus militum. In: Tomas, A. (ed.). Ad Fines Imperii Romani. Studia Thaddaeo Sarnowski septuagenario ab amicis, collegis discipulisque dedicate. Warsaw: Institute of Archaeology Warsaw University, p. 277-288. Merkelbach, R. 1995. Das Mainzer Mithrasgefäss. Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik, 108, S. 1-6. Moga, V. 1974. Noi monumente sculpturale descoperite la Apulum. Apulum, 12, p. 591-599. Najdenova, V. 1989. Mithraism in Lower Moesia and Thrace. Aufstieg und Niedergang der Römischen Welt. Berlin, New-York: W. de Gruyter, S. 1397-1422. Najdenova, V. 1999. Le culte de Mithra á Novae (Mésie Inférieure). In: Bülow, von G., Milčeva, A. (eds.). Der Limes an der unteren Donau von Diokletian bis Heraklios, Vorträge der Internationalen Konferenz Svištov, Bulgarien (1.-5. September 1998). Sofia, p. 117-120. Ivantchik, A. I., Krapivina, V. V. 2007. A Roman Military Diploma Issued to a Sailor of the Classis Flavia Moesica. Chiron, 37, p. 219-242. Rostovtseff, M. I. 1923. Une tablette votive thraco-mithriaque du Louvre. Mémoires présentés par divers savants à l’Académie des inscriptions et belles-lettres de l’Institut de France, 13, p. 385-415. Rostovzeff, M. I. 1934. Das Mithraeum von Dura. Mitteilungen des Deutschen Arcäologischen Instituts, 49, S. 180-207. Rostovtzeff, M. I., Bellinger, A. R., Brown, F. E., Welles, C. B. 1952. The Excavations at Dura-Europos. Preliminary Report of the Ninth Season of Work, 1935-1936. Part III. The Palace of the Dux Ripae and the Dolichenum. New Haven: Iale University Press. Saprykin, S. Yu. 1995. A Head of Mithras from the Tauric Chersonesus. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia, 1 (3), p. 324- 333. Sarnowski T., Savelja, O. Ja. 2000. Balaklava. Römishe Militärstation und Heiligtum des Jupiter Dolichenus. Warschau. Shepherd, J. D. 1998. The Temple of Mithras, London: excavations by W. F. Grimes and A. Williams at the Walbrook. London: English Heritage. Speidel, M. P. 1980. Mithras-Orion. Greek Hero and Roman Army God. Leiden: Brill. Szabó, C. 2013. The Mithraic Statue of Secundinus from Apulum. Revista doctoranzilor în istorie veche şi arheologie, I, p. 45-64. Tomas, A., Lemke, M. 2015. The Mithraeum at Novae Revisited. In: Tomas, A. (ed.). Ad Fines Imperii Romani. Studia Thaddaeo Sarnowski septuagenario ab amicis, collegis discipulisque dedicate. Warsaw: Institute of Archaeology Warsaw University, p. 227-247. Toynbee, J. M. C. 1986. The Roman Art Treasures from the Temple of Mithras. London. Wulfmeier, J-C. 2004. Ton, Steine, Scherben - Skulpturen und Reliefkeramiken aus dem Mithraeum von Bornheim-Sechtem. In: Martens, M., De Boe, G. (eds.). Roman Mithraism: the Evidence of the Small Finds. Brussel, p. 89-94.
id	arheologia-com-ua-article-275
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	English
last_indexed	2026-08-07T01:04:13Z
publishDate	2021
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/a2/0f2c4b0e7abf38dd2853f93018a6caa2.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-2752021-09-27T17:11:41Z The Marble Bust of Mithras Tauroctone from Olbia Мраморный бюст Митры-Тавроктона из Ольвии Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї Kozlenko, Roman religion, cult, sanctuary, Mithras, Roman garrison, Olbia религия, культ, святилище, Митра, римский гарнизон, Ольвия релігія, культ, святилище, Мітра, римська залога, Ольвія The article introduces a marble bust of the Mithras deity, which was found in 2010 in a pit of the 2nd — 3rd centuries AD during excavations at the “R-25” sector in the Upper city of Olbia. Based on the iconography of the sculpture, side and frontal holes, with remnants of rust from the iron rods intended for fastening, it should be assumed that it could have been a part of Mithras Tauroctone sculpture, which is slaying the bull. Such sculptural image of Mithras was found for the first time in the Northern Black Sea region, and has analogies in the sanctuaries of the European and Asia Minor provinces of the Roman Empire. At this time the cult of Mithras became widespread among the Roman army, in particular in the Danube provinces, from where, as part of Roman vexillations, it came to the antique centers of the Northern Black Sea area. His veneration in Olbia is confirmed by the finds of four marble votive relief slabs pieces. On the same sector, in the Roman layer, marble statues fragments, architectural details, an altar, and the lower part of a marble relief depicting a horse’s or a bull’s leg were found, which may be the parts of this sculpture, since they are made of the same kind of marble. In the Northern Black Sea region finds of votive slabs, sculptural images of Mithras, and Latin inscriptions dedicated to this deity mark the points of deployment of the Roman troops. The published marble bust may have come from the mithraeum — a sanctuary associated with the cult of Mithras, which appears in Olbia as a result of a stay of the Roman garrison in the city in the second half of the 2nd — first half of the 3rd centuries AD. Since all finds related to the cult of Mithras in Olbia were found on the territory of the citadel, the presence of mithraeum should be assumed in the Upper city. В статье в научный оборот вводится мраморный бюст божества Митры, который был найден в 2010 г. в яме II—III&nbsp;вв. н. э. при раскопках участка Р-25 в Верхнем городе Ольвии. Исходя из иконографии скульптуры, боковых и фронтальных отверстий с остатками ржавчины от предназначенных для крепления железных стержней, следует предполагать, что он мог быть частью скульптуры Митры-Тавроктона, закалывающего быка. Подобное скульптурное изображение Митры в Северном Причерноморье найдено впервые и имеет аналогии в святилищах европейских и малоазийских провинций Римской империи. В это время культ Митры получил широкое распространение в среде римской армии, в частности в Дунайских провинциях, откуда, в составе римских вексилляций, он попал в античные центры Северного Причерноморья. Его почитание в Ольвии засвидетельствовано находками фрагментов от четырех мраморных рельефных плиток. На этом же участке в римском слое найдены фрагменты от мраморных статуй, архитектурные детали, алтарь и нижняя часть мраморного рельефа с изображением ноги коня или быка, который может происходить от данной скульптуры, поскольку они изготовлены из одного сорта мрамора. В Северном Причерноморье находки вотивных плиток, скульптурных изображений Митры и латинские надписи с посвящением этому божеству маркируют пункты дислокаций римских войск. Публикуемый мраморный бюст мог происходить из митреума — святилища, связанного с культом Митры, который появился в Ольвии в результате пребывания в городе во второй половине II — первой половине III вв. н. э. римского гарнизона. Поскольку все находки связанные с культом Митры в Ольвии найдены на территории цитадели, наличие митреума следует предполагать в Верхнем городе. У науковий обіг уводиться мармуровий бюст Мітри-Тавроктона з розкопок ділянки Р-25 у Верхньому місті Ольвії. Наявність якісно виконаної скульптури Мітри та інших вотивних рельєфів із розкопок Ольвії може свідчити на користь існування мітреума&nbsp;— святилища, пов’язаного з перебуванням у місті римської залоги в другій половині II&nbsp;— першій половині III&nbsp;ст. н.&nbsp;е. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2021-09-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/275 10.15407/arheologia2021.03.095 Arheologia; No 3 (2021): Arheologia; 95-105 Археологія ; № 3 (2021): Arheologia; 95-105 Археология; № 3 (2021): Arheologia; 95-105 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2021.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/275/253
spellingShingle	релігія культ святилище Мітра римська залога Ольвія Kozlenko, Roman Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title	Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title_alt	The Marble Bust of Mithras Tauroctone from Olbia Мраморный бюст Митры-Тавроктона из Ольвии
title_full	Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title_fullStr	Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title_full_unstemmed	Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title_short	Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї
title_sort	мармуровий бюст мiтри-тавроктона з ольвiї
topic	релігія культ святилище Мітра римська залога Ольвія
topic_facet	religion cult sanctuary Mithras Roman garrison Olbia религия культ святилище Митра римский гарнизон Ольвия релігія культ святилище Мітра римська залога Ольвія
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/275
work_keys_str_mv	AT kozlenkoroman themarblebustofmithrastauroctonefromolbia AT kozlenkoroman mramornyjbûstmitrytavroktonaizolʹvii AT kozlenkoroman marmurovijbûstmitritavroktonazolʹvií AT kozlenkoroman marblebustofmithrastauroctonefromolbia

Мармуровий бюст Мiтри-Тавроктона з Ольвiї

Репозитарії

Схожі ресурси