Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища
In the paper, mainly basing of archival data, the activity of the saving expeditions of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR that had been worked in the area of the construction of Kakhovka Water Reservoir during 1951—1955 is analyzed. During five years of the...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Issue: | 3 |
| Pages: | 126-146 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/33 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824341635268608 |
|---|---|
| author | Tarasenko, Iryna H. |
| author_facet | Tarasenko, Iryna H. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Iryna H. Tarasenko",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Tarasenko, Iryna H. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 146 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 126 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2019-12-04T18:17:25Z |
| description | In the paper, mainly basing of archival data, the activity of the saving expeditions of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR that had been worked in the area of the construction of Kakhovka Water Reservoir during 1951—1955 is analyzed. During five years of the work in the region almost all territory of future flood zone was explored. There 35 settlements, in particular of the Neolithic, Late and Final Bronze Age, Scythian and Late Scythian time, of Cherniakhiv culture and Kyiv Rus time were excavated. Three settlements — two Late Scythian and one Medieval Tatar were discovered. Due to these researches, in addition to the archaeological material the anthropological items were also significantly enlarged. Thus, the work was carried out on seven burial grounds (of Neolithic, Late Bronze, Cherniakhiv culture, Late Scythian and Kyiv Rus time). 90 barrows with 340 graves of the Bronze Age, 85 Scythian and 18 Late Scythian burials as well as 43 Sarmatian graves were excavated.
In addition, the material of these studies significantly enlarged the historical map of the region. The earliest sites belonged to the Neolithic age, and in the Eneolithic the region was inhabited by the tribes of Nizhne-Mykhailivska culture (Osokorivka, Mykhailivka). The largest number of sites, mostly burials were left by the Yamna and Catacombna tribes. The region was inhabited by people of the Babynska, Sabatynivska and Belozerska cultures (Hrushivka, Kut, Babyne, Liubymivka, Ushkalka, Zmievka, etc.) during Late and Final Bronze Age. An important discovery for the study of the Yamna cultural and historical community was the excavation of the Mykhailivka settlement. Complex research of the Zolota Balka settlement and burial ground made it possible to study in detail the life and economy of the Late Scythians. Significant material from the Sarmatian graves laid the foundation for the study of these tribes. Ceramic material obtained in the settlements of the Cherniakhiv culture (Kut, Hrushivka, Osocorivka, Dudchany, Kairy, Beryslav) allowed to classify it as the separate local variant with their own special features.
The significance of the saving expeditions was also in the training of young archaeologists who later became the coryphaei of our science H.T. Kovpanenko, O.H. Shaposhnikova, L.S. Klein, A.V. Burakov, I.A. Antonova, M.P. Kuchera, N.V. Linka, A.M. Kirpichnikov and others. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2018.03.126 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3126
Історія науки
Новобудовні експедиції у зоні спору-
дження Каховського водосховища
УДК: 902.2(477.7)
© І.Г. Тарасенко, 2018
І.Г. Тарасенко *
* Тарасенко Ірина Григорівна — молодший нау-
ковий співробітник редакційно-видавничого відділу
Інституту археології НАН України, iryna_tarasenko@
ukr.net
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.03.126
Подається огляд діяльності новобудовних експедицій
Інституту археології АН УРСР, які працювали у районі
будівництва Каховського водосховища протягом 1951—
1955 рр. На основі матеріалів з Наукового архіву Ін-
ституту археології НАН України робиться огляд дослі-
джених пам’яток. Подаються результати досліджень,
обсяг виконаної польової роботи та об’єм введеного до
наукового обігу археологічного матеріалу. Матеріали з
ЦДАВО 1 України містять дані щодо підготовки до за-
топлення чаші Каховського водосховища.
К л ю ч о в і с л о в а: новобудовні експедиції, розвідки,
охоронні розкопки, археологічні пам’ятки, поселення,
кургани, методика досліджень, 1950-ті рр., південні об-
ласті УРСР.
Новобудовні експедиції і новобудовна архе-
ологія 2 досить цікаве і масштабне явище у ві-
тчизняній науці. Однак його висвітленню досі
не приділено належної уваги. Перше історіо-
графічне дослідження присвячене діяльнос-
ті Дніпробудівської новобудовної експедиції
(Ковалева 1971), недавні розробки стосува-
лись вивчення північностепової Наддніпрян-
щини (Струкуленко 2011) та діяльності ново-
будовних експедицій на Донбасі (Литвиненко
2012). Проте найбільш широко і за територією
дослідження, і за тривалістю новобудовні екс-
педиції Інституту археології розгорнули свою
діяльність на півдні України. Ці досліджен-
ня, зокрема, охоплювали територію Микола-
ївської, Херсонської, південних районів Запо-
різької та Дніпропетровської областей — ма-
ловивчену та насичену значною кількістю різ-
ночасових пам’яток археології. Судячи з даних
1 ЦДАВО України – Центральний державний архів
вищих органів влади України.
2 Термін взятий зі статті Р.О. Литвиненка (2012).
фонду експедицій НА ІАНАНУ, у Херсонській
області за період із 1946—1950 рр., тобто до по-
чатку діяльності перших новобудовних експе-
дицій, Інститут археології не проводив жодних
польових робіт. Єдиним джерелом для вивчен-
ня області були довоєнні дослідження Хер-
сонського музею та його керівників — спочат-
ку В.І. Гошкевича, потім І.В. Фабриціус. Те ж
саме фактично можна сказати і про решту об-
ластей півдня України.
Метою цього дослідження є показати діяль-
ність новобудовних експедицій, які впродовж
1950-х рр. працювали в районі споруджен-
ня Каховського водосховища. Будуть розгля-
нуті обсяги робіт, головні пам’ятки, науковий
склад експедицій, об’єм введеного до науково-
го обігу матеріалу. Основне завдання статті —
показати значення новобудовних експедицій
для вивчення давньої історії краю.
Отже, починаючи з 1950-х рр. в археоло-
гічному дослідженні півдня України відбулось
значне пожвавлення. Однією з причин цьо-
го стали законодавчі зміни, пов’язані з охоро-
ною пам’яток: Постанова Уряду СРСР «Про за-
ходи до поліпшення охорони пам’яток культу-
ри» (від 14.10.1948 р. № 3898), у додатку до неї
«Положення про охорону пам’яток культури».
Згідно з цим документом, усі пам’ятки культу-
ри на території СРСР визнавались недоторкан-
ним усенародним надбанням та підлягали охо-
роні з боку держави. Затвердження цієї Поста-
нови робило республіканську Академію наук, і
зокрема Інститут археології основною відпові-
дальною інституцією, яка «вела нагляд за науко-
вим обліком, оцінкою і контролем стану археоло-
гічних пам’яток УРСР», що давало більшу само-
стійність, у порівнянні із попередніми роками.
Наступним поштовхом до початку активних
археологічних робіт стала розробка держав-
ної програми для попередження засух та під-
вищення урожаю, яка передбачала створення
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 127
гідротехнічних споруд на півдні УРСР. У верес-
ні 1950 р. прийнято Постанову Ради міністрів
СРСР «Про будівництво Каховської гідроелек-
тростанції на Дніпрі, Південно-Українського
каналу, Північно-Кримського каналу і зро-
шення південних районів України і північних
районів Криму». План роботи був розрахова-
ний на п’ять років (1951—1955 рр.).
Будівництво Каховського водосховища,
площа якого сягає 2150 км2, тягло за собою за-
топленням значних територій, на яких крім
пам’яток археології розміщувались населені
пункти, с/г угіддя, промислові підприємства
тощо. Проводились роботи з очищення май-
бутньої чаші водосховища. У фондах ЦДА-
ВО України ми виявили дані, що свідчать про
масштаб цих робіт. Так наприклад, згідно з
планом Міністерства народного господарства
УРСР із зони будівництва Каховського водо-
сховища було встановлено переселити 6200 сі-
мей (Листування з міністерствами… ЦДАВОУ.
Ф. № Р-2). Переселяли у перенесені, побудо-
вані на новому місці та куплені будинки. Кіль-
кість населених пунктів, що потрапляли у зону
затоплення та підлягали перенесенню стано-
вила — 26 (у Дніпропетровській обл.), 14 (у За-
порізькій обл.), 40 (у Херсонській обл), а зага-
лом по Каховському водосховищу — 80 насе-
лених пунктів (Матеріали про стан… ЦДАВОУ.
Ф. № Р -2). Переселенню підлягало 34 тис.
чол., які проживали у понад 9 тис. дворів Запо-
різької, Дніпропетровської, Херсонської обл.
(Матеріали про стан… ЦДАВОУ. Ф. № Р -2).
Переважна більшість населення була пересе-
лена на нові території у межах свого ж насе-
леного пункту. Зі списку існуючих на той час
населених пунктів згаданих областей, де архе-
ологи виявляли археологічний матеріал, було
вилучено такі села: Дрімайлівка, Леонтіївка,
Анастасівка, Малі та Великі Гирла, Софіївка,
Фірсовка (Херсонська обл.), Мар’їне, Ново
Олександрівка, Переверзькі хутори, Кут (Дні-
пропетровська обл.) та ін. Було затоплено і
підтоплено 210 тис. га земель, з них 10 тис. га
орних, решта — пасовища, сінокоси, вигони,
садиби, ліси, інші. Розглядалось питання зве-
дення захисних споруд у м. Нікополь, на мар-
ганцевих родовищах, в уроч. Кам’янський Под
Запорізької обл.; подібні заходи щодо збере-
ження Кінських та Базавлуцьких плавнів були
визначені як «недоцільні» (Матеріали про
стан… ЦДАВОУ. Ф. № Р-2).
Розгортання масштабного будівництва на
значній території та у стислі терміни стало
справжнім викликом для Інституту археології.
Показове з цього приводу зауваження В.А. До-
бровольського, висловлене на засіданні Вче-
ної ради: «…за 7 років Дніпробуду ми дослідили
90 км зони затоплення, а тепер слід провести
на 500 км, думаю, гостро стоїть питання ка-
дрів. …» (Протокол № 12. НА ІА НАНУ). Про-
ведена вздовж берегів майбутнього водосхови-
ща попередня розвідка показала високу наси-
ченість пам’ятками різного характеру та часу.
Науковий ресурс, який Інститут міг залучити
до цих досліджень був нечисленним. Так, згід-
но зі штатним розкладом станом на 1951 р. Ін-
ститут археології УРСР мав у своєму складі три
відділи (первісної археології, скіфо-античний,
слов’янської археології), а це — 39 наукових
співробітників. Тому обов’язково залучали
співробітників інших наукових установ (музе-
їв, інститутів тощо).
Польовим роботам передувала докладна
розвідка на обох берегах майбутнього водосхо-
вища, яку провели О.В. Бодянський (археолог
із м. Запоріжжя) та І.І. Артеменко (Дніпропе-
тровський історичний музей). Було відмічено,
що вздовж узбережжя переважали поселенські
пам’ятки та ґрунтові могильники, а на незна-
чній відстані від них, в степу — кургани та кур-
ганні групи. Дослідники виявили близько 50
археологічних місцезнаходжень; відкрили до
20 пунктів доби пізньої бронзи (переважно по-
селення), понад 20 нових пам’яток скіфського
часу, переважно це селища та поселення ІV ст.
до н. е.; крім того два нових пізньоскіфських
городища: Капулівське (О.В. Бодянського) та
Горностаївське (І.І. Артеменка).
У районі будівництва Каховського водосхо-
вища діяло п’ять експедицій: Бериславсько-
Каховська, Гаврилівська, Нікопольська, Ніко
польсько-Гаврилівська, Горностаївська, які
працювали у 13 населених пунктах.
Бериславсько-Каховська експедиція проводи-
ла дослідження у м. Берислав (Слобідка), с. Змі-
ївка (правий берег р. Дніпро), с. Любимівка (лі-
вий берег) протягом 1951—1953 рр. Очолювали
експедицію у різні роки директор Дніпропетров-
ського музею В.А. Мізін (1951 р.) та науковий
співробітник Інституту археології Є.В. Махно
(1952—1953 рр.). Крім того участь у роботі екс-
педиції брали співробітники Інституту археоло-
гії Л.Д. Димитров, В.С. Копилов, Р.І. Ветштейн,
Р.О. Юра, Є.Ф. Покровська, директор Ізмаїль-
ського обласного краєзнавчого музею Г.П. Кри-
сін, випускники Ленінградського державного
університету А.В. Бураков, І.А. Антонова, які за
розподілом потрапили в експедицію, науковий
співробітник Академії архітектури Ф.Н. Пащен-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3128
ко та ін. За даними звіту кількість співробітників
складала близько 20 осіб наукового та допоміж-
ного складу (фотографи, креслярі, художники),
крім того працювали землекопи, оскільки роз-
копки проводились вручну. Подібний склад був
і в інших експедиціях.
Протягом 1951—1953 рр. Бериславський за-
гін експедиції досліджував Бериславське по-
селення черняхівської культури, яке розміщу-
валось на високому березі Дніпра та займало
площу близько 8 га. Поруч із поселенням було
виявлено і синхронний йому могильник. При-
датною для стаціонарних робіт була не вся пло-
ща поселення: частина його знаходилась під су-
часною забудовою, частина зруйнована. За три
роки роботи було розкрито близько 3 тис. м2.
Крім потужного черняхівського шару на по-
селенні було виявлено значний матеріал доби
бронзи та скіфського часу. Розкопками вста-
новлено характер забудови поселення, вияв-
лено житлові та, очевидно, громадські спору-
ди із оригінальним плануванням (Махно, Мізін
1961, с. 124). Є.В. Махно зазначала, що черня-
хівський шар поселення відзначається своєрід-
ністю, тому його населення, слід відносити до
окремої локальної групи черняхівської культу-
ри з відмінною матеріальною культурою (Махно
1975). На основі стратиграфії знахідок дослід-
ники припускали, що черняхівське населення
на поселені було прийшлим, а його склад до-
сить неоднорідним (Махно, Мізін 1961, с. 127).
У 1952—1953 рр. було проведено обстежен-
ня та невеликі дослідження на Бериславсько-
му могильнику. Закладено п’ять шурфів, у яких
виявлено чотири тілопальні поховання черня-
хівської культури. Не зважаючи на те, що об-
сяг проведених робіт був незначним, отрима-
ний матеріал підтверджував синхронність мо-
гильника і поселення. На сьогодні могильник
зруйнований оранкою.
Зміївський загін експедиції протягом 1951—
1952 рр. досліджував поселення сабатинівської
і білозерської культури біля с. Зміївка. По-
селення займало площу 4 га, але більша його
частина була поруйнована господарською ді-
яльністю та траншеями воєнного часу. За час
роботи було розкрито площу майже 3 тис. м2.
Основними на поселенні були глинобитні спо-
руди на кам’яних підмурках. Крім того було
виявлено і цікавий матеріал часів Київської
Русі, якому було присвячено окрему публіка-
цію (Бураков 1953).
Поруч із поселенням виявлено могиль-
ник того ж часу з одиничними похованнями
більш пізніх часів. Могильник був оточений
кам’яною напівокруглою стіною. Дослідили
чотири скорчених поховання під кам’яною за-
кладкою (Бураков 1955, с. 109). На поселенні,
нижче шару пізньої бронзи, відкрито та дослі-
джено сім неолітичних поховань; очевидно, до
виникнення поселення тут був неолітичний
ґрунтовий могильник (Бураков 1961, с. 32).
Ще один пункт, на якому проводила до-
слідження Бериславсько-Каховська експеди-
ція — пізньоскіфське Любимівське городи-
ще, яке розміщувалось на лівому березі прито-
ки Дніпра р. Конки (зараз берег Каховського
водосховища). Наприкінці ХІХ та на початку
ХХ ст. на городищі не раз проводились розвід-
увальні дослідження (А.П. Чирков, В.І. Гошке-
вич, І.В. Фабриціус). У 1912 р. І.В. Фабриціус
за дорученням В.І. Гошкевича склала попере-
дній план городища. Впродовж 1951—1952 рр.
дослідження на ньому проводив Любимів-
ський загін експедиції під кер. Л.Д. Дмитрова.
Завдання експедиції, у першу чергу, полягало
у з’ясуванні характеру культурного шару го-
родища та його придатність для стаціонарних
розкопок. У 1952 р. експедиція здійснила но-
вий більш точний план пам’ятки.
Площа городища складала 3,5 га, про-
те воно майже скрізь поруйноване багаторіч-
ним вибиранням каміння та окопами воєн-
ного часу. Це зумовило змішання культурного
шару на більшій його частині. На момент до-
сліджень центральна частина городища майже
не збереглась. Матеріали із закладеної через
всю центральну частину траншеї дозволив зро-
бити певні висновки про його культурний шар,
техніку зведення споруд, датування. На горо-
дищі виявлено досить значний і різноманіт-
ний матеріал, переважно керамічний (пізньос-
кіфський, ранньослов’янський, османський).
Крім того було здійснено дослідження рову та
валу городища. Встановлено їх структуру та час
створення, зроблено припущення, що вал слу-
гував основою для оборонної стіни (Дмитров
1961, с. 80). Також загін провів розвідувальні
дослідження на одному із «зольників» та вста-
новив, що зольник — це своєрідна інженерна
конструкція для укріплення прибережної час-
тини городища (Дмитров 1961, с. 84).
Для виявлення синхронного городищу мо-
гильника Любимівський загін провів огляд те-
риторії навколо, проте успіхів не мав. Натомість
було зафіксовано 11 окремих курганів та дві кур-
ганні групи з близько 20 курганами різної висоти,
Серед них — курган Високий (10 м заввишки).
Отже, Бериславсько-Каховська експедиція
протягом трьох польових сезонів дослідила чо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 129
Таблиця 1. Діяльність Бериславсько-Каховської експедиції ІА АН УРСР
Пам’ятка Відкрито 1951 р. 1952 р. 1953 р. Час Публікація
Бериславське
поселення
О.В. Бодян-
ський у 1951 р.
В.А. Мізін Є.В. Махно,
В.А. Мізін,
Ф.Н. Пащенко
Є.В. Махно білозерська,
черняхівська
культури
(Махно 1955),
(Махно, Мізін
1961)
Берислав-
ський
могильник
розвідка
експедиції
у 1952 р.
— Є.В. Махно Є.В. Махно черняхівська
культура
(Махно 1955),
(Махно, Мізін
1961)
Любимівське
городище
О.В. Нариш-
кін у 1827 р.;
досліджував
В.І. Гошкевич;
І.В. Фабриціус
Л.Д. Дмитров,
В.С. Копилов,
Г.П. Крисін
Л.Д. Дмитров,
В.С. Копилов,
Г.П. Крисін
— пізньоскіф-
ський час
(Дмитров
1955),
(Дмитров, Зуц,
Копилов 1961)
Зміївське
поселення
і ґрунтовий
могильник
О.В. Бодян-
ський у 1951 р.
О.В. Бура-
ков,
І.А. Анто-
нова
О.В. Бураков,
І.А. Антонова
— неоліт; саба-
тинівська і
білозерська
культури;
києворусь-
кий час
(Бураков
1953; 1955;
1961)
тири поселення (пізньобронзової доби, чер-
няхівської культури, києворуського часу), три
ґрунтові могильники (неолітичний, доби піз-
ньої бронзи, черняхівської культури); одне піз-
ньоскіфське городище. Відкрито 15 поховань:
сім неолітичних, чотири доби пізньої бронзи
під кам’яними закладками та чотири тілопаль-
ні черняхівської культури. Матеріали дослі-
джень опубліковані у виданнях Інституту архе-
ології (табл. 1).
У районі будівництва Каховського водосхо-
вища протягом 1951 р. працювала Нікопольська
експедиція, яка потім увійшла до складу комп-
лексної Нікопольсько-Гаврилівської. Експе-
дицію очолювала Є.В. Махно. Роботи було
зосереджено у Нікопольському та Апостоль-
ському р-н Дніпропетровської обл. Завдан-
ня експедиції полягало у дослідженні ділянок,
які підлягали затопленню (с. Усть-Кам’янка,
хут. Хмельницький, Переверзькі хутори, с. Ка-
пулівка). Серед учасників експедиції — спів-
робітник Інституту археології Ф.Б. Копилов,
Державного Ермітажу Е.О. С имонович, Дер-
жавного історичного музею Н.І. Шендрик,
Інституту історії АН УРСР О.М. А панович,
І.П. Костюченко, М.В. Хижинська. У скла-
ді експедиції діяло три загони: Грушівський,
Хмельницький, Капулівський.
Під керівництвом Є.В. Махно проводи-
лись дослідження біля с. Усть-Кам’янка на
кургані доби бронзи, двошаровому поселен-
ні та на сарматському курганному могильни-
ку. Досліджений курган доби бронзи входив
до курганної групи, що складалась із дев’яти
невисоких та пошкоджених насипів. Курган
заввишки 1,0 м містив 24 поховання різного
часу: 15 доби бронзи, одне скіфського часу,
чотири сарматські.
Двошарове поселення мало розміри: 300 ×
500 м. Площа його ніколи не піддавалась розо-
рюванню, культурний шар досить добре зберіг-
ся, що дало можливість для його стаціонарних
досліджень. Експедицією було закладено три
розкопи загального розміру 716 м2, які дозволи-
ли зробити висновки про характер культурного
шару. Він, як виявилось, містив два хронологіч-
ні горизонти: доби пізньої бронзи (нижній) та
скіфського часу (верхній). Судячи з отриманого
матеріалу, населення нижнього хронологічного
горизонту жило у житлах із заглибленою підло-
гою та кам’яними вогнищами. Матеріал верх-
нього шару розміщувався характерно для лег-
ких наземних жител (Махно 1960, с. 22).
Поруч із поселенням розміщувався сармат-
ський курганний могильник, що складався із
63 насипів невеликого розміру (0,3—0,6 м за-
ввишки). Могильник займав велику площу —
700 × 350 м. Розкопано 20 курганів із 31 похо-
ванням, здійснених у ямах з підбоями (23) та
прямокутних ямах (4). Отриманий із могиль-
ника матеріал має аналогії сарматським похо-
ванням Поволжя (Махно 1960, с. 38).
Грушівський загін експедиції працював під
керівництвом Е.О. С имоновича. Дослідник,
який займався розробкою питань черняхів-
ської культури, сподівався виявити у районі
Нікополь—Каховка пам’ятки перших ст. н. е.
(Симонович 1951/2в). Була проведена розвід-
ка для визначення місця розкопок. Розкопки
проводились на поселеннях біля сс. Грушівка
та Кут, загальний обсяг здійснених робіт 828 м2
розкритої площі. Біля с. Грушівка було виявле-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3130
Таблиця 2. Діяльність Нікопольської експедицій ІА АН УРСР
Село/Пам’ятки Відкрито 1951 р. Час Публікація
Усть-Кам’янка,
курган
О.В. Бодянський
у 1951 р.
Є.В. Махно поховання різного
часу
(Махно 1960)
Усть-Кам’янка,
курганний
могильник
розвідка експедиції Є.В. Махно сарматський (Махно 1953; 1960)
Усть-Кам’янка,
поселення
О.В. Бодянський
у 1951 р.
Є.В. Махно, доба пізньої бронзи,
скіфський час
(Махно 1960)
Хут. Хмельницький
кургани
розвідка експедиції І.П. Костюченко доби бронзи (Костюченко 1960)
Переверзькі хутори,
курган
розвідка експедиції І.П. Костюченко доби бронзи (Костюченко 1960)
Чортомлицька Січ — Ф.В. Копилов,
О.М. Апанович
середньовіччя (Копылов 1955)
Грушівка,
поселення
розвідка експедиції Е.О. Симонович доба пізньої бронзи,
скіфський час,
черняхівська культура
(Симонович 1953)
Кут, поселення розвідка експедиції Е.О. Симонович черняхівська
культура
(Симонович 1953)
но поселення з наступними культурними ша-
рами: доба бронзи, скіфський час, І ст. н. е. Ви-
явлено землянку із вогнищем часів н. е. Біля
с. Кут — поселення І ст. н. е., яке на 300 м тяг-
нулось вздовж берега р. Підпільної. Відкрито
сліди двох наземних жител із вогнищем у цен-
трі. Обидва поселення, на думку дослідника,
належали до черняхівської культури (Симоно-
вич 1953, с. 20).
Ф.Б. Копилов та О.М. А панович провели
розвідку запорозьких січей (Микитинська, Ба-
завлуцька, Покровська) та розкопки на Чортом-
лицькій Січі біля с. Капулівка. Було закладено
шість розвідувальних траншей. Відкрито части-
ну виробничого комплексу з піччю, виявлено ба-
гато побутових решток, які свідчили про матері-
альну культуру мешканців Січі (Копилов 1951).
У 1951 р. експедицією здійснено розвід-
ку (І.П. Костюченко) на правому березі Дні-
пра у басейні рр. Чортомлик, Базавлук, Соло-
на. Виявлено велику кількість курганів; шість
пунктів з матеріалом доби пізньої бронзи (біля
сс. Переверзькі хутори, Олександрівка, хут.
Хмельницький, Шолохове); два пункти з мате-
ріалом І тис. до н. е. — І ст. н. е. (біля с. Шоло-
хове), три — черняхівського часу (біля сс. Пе-
реверзькі хутори, Олександрівка, Олексіївка),
один пункт кінця І тис. н.е. (біля с. Переверзь-
кі хутори) (Костюченко 1951).
Розкопки було здійснено поблизу хут. Хмель-
ницького на виявленому розвідкою курганно-
му могильнику. Досліджено п’ять курганів з 50
похованнями доби бронзи. Біля с. Переверзькі
хутори було досліджено один курган із 10 похо-
ваннями доби бронзи.
За час роботи експедицією дослідже-
но шість поселень з матеріалом доби пізньої
бронзи, скіфського часу та черняхівської куль-
тури; 27 курганів зі 112 похованнями переваж-
но доби бронзи. Отриманий значний матеріал,
зокрема й антропологічний, для вивчення іс-
торії сарматських племен (досліджено 31 сар-
матське поховання). Важливе значення мали
роботи з дослідження (розкопки і розвідка) за-
порозьких січей, зважаючи на те, що на сьо-
годні ця територія знаходиться під водою. Ма-
теріал отриманий експедицією значною мірою
введений до наукового обігу (табл. 2).
Протягом 1951—1954 рр. у районі, що роз-
глядається, працювала також Горностаївська
експедиція. Керівниками експедиції у різ-
ні роки були Д.Т. Березовець, В.І. Довженок,
А.В. Добровольський. Участь у її роботі бра-
ли співробітники Інституту археології Д.І. Блі-
фельд, В.А. Іллінська, Ф.Б. Копилов, Н.В. Лін-
ка, Д.Я. Телегін, В.І. Канівець, Є.В. Махно,
І.М. С амойловський, співробітники музеїв
І.І. Артеменко (Дніпропетровськ), О.В. Бодян-
ський (Дніпропетровськ), В.Ф. Пешанов (За-
поріжжя), Н.Т. Дяченко (Харків), А.П. Мол-
чанов (Рівне), співробітники Державного Ер-
мітажу Г.П. Гродзілов і О.І. Давидан, студент
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 131
ЛДУ А.М. Кірпічніков, студент КДУ Г.М. Бу-
ров та ін.
Експедиція проводила роботи у дев’яти на-
селених пунктах: сс. Кут, Нижній Рогачик, Ка-
їри, Ушкалка, Бабине та ін. Протягом 1951—
1952 рр. експедиція досліджувала курганний
могильник біля с. Кут Апостольського р-н,
Дніпропетровської обл. Могильник значних
розмірів розміщувався на низькому мисі, ото-
ченому Базавлуцькими плавнями. Як писав
Д.Т. Березовець, зараз більша його частина за-
лита водами Каховського водосховища, лише
центральна частина височіє острівцем, який
кожного року розмивається все більше (Бере-
зовець 1960, с. 39). Могильник складався із 31
насипу, поруч розміщувались поодинокі кур-
гани. За два роки роботи експедиції було роз-
копано 33 кургани, 205 поховань, з них доби
бронзи 115 (68 у ґрунтових ямах, 8 у катаком-
бах, 39 у насипах без ознак могильної ями);
79 поховань скіфського часу (з них 30 у ката-
комбах, 27 у ґрунтових ямах, 22 у насипах кур-
ганів); два поховання раннього заліза, шість
пізніх кочовиків, одне татарське (Березовець
1960, с. 40). Дослідник розділяє поховання пе-
реважно за типом поховальних конструкцій. З
усіх поховань доби бронзи — ямних 10, ката-
комбних 42, пізньої бронзи 14, деякі похован-
ня визначені як перехідні ямно-катакомбні.
Виділяє поздовжні та поперечні катакомби, у
залежності від того як розміщувалась до входу
поховальна камера (Березовець 1960, с. 85).
У 1951 р. проводились дослідження по-
селення та ґрунтового могильника у с. Н иж-
ній Рогачик Верхньорогачицького р-н Хер-
сонської обл. (Д.Т. Березовець, І.І. А ртемен-
ко). На поселенні було закладено два розкопи.
Розкрита за час роботи площа складала 930 м2.
Насиченість культурного шару досягала 1,5 м.
Було встановлено стратиграфію поселення,
яка містила два культурні шари: доби пізньої
бронзи (нижній), пізньоскіфського часу (верх-
ній). Значна кількість виявленої скіфської ке-
раміки могла свідчити про тривале існування
поселення. Керамічний матеріал з верхнього
шару, на думку дослідників, знаходив аналогії
на Кам’янському городищі; матеріал же піз-
ньої бронзи — на поселеннях Бабине ІV, Змі-
ївському, Ушкалка (верхній шар) (Березовець,
Березанська 1961, с. 41—43).
Під культурним шаром у різних частинах по-
селення було виявлено дев’ять поховань: шість
доби бронзи, три скіфські. Особливий інтерес
викликають катакомбні поховання цього ґрун-
тового могильника. Хоча для Нижнього Дні-
пра такі поховання катакомбної культури не
поодинокі.
Біля с. Грушівка Апостольського р-ну Дні-
пропетровської обл. розвідкою виявлено кур-
ганну групу з 11 курганів у заплаві. Експедиція
(Д.І. Бліфельд, А.М. Кірпічніков) дослідила
один курган з 17 похованнями та 18 окремими
жертовними ямами. Виявлено поховання доби
бронзи, усі крім одного були покладені скор-
чено на боці. Дослідник розподілив їх на ті, що
здійснені у ґрунтових ямах (ямно-катакомбні)
та у насипу (пізньої бронзи) (Бліфельд 1961).
Звернув увагу на певну систему в орієнтуван-
ні небіжчиків: вони лежать ніби по колу, за ру-
хом сонця, можливо орієнтувались за сонцем
(Блифельд 1951/3б).
Також Д.І. Бліфельд зі своїм загоном провів
дослідження біля с. Бабине Верхньорогачиць-
кого р-ну, Херсонської обл. Як писав Д.І. Блі-
фельд, у восьми пунктах, які можна інтер-
претувати як поселення, було виявлено архе-
ологічний матеріал. Невеликі розкопки було
проведено у двох краще збережених пунктах —
Бабине І і ІІІ. Розкрито площу 132 м2, потуж-
ність культурного шару до 1,5 м. Як вважав до-
слідник, поселення було зруйнованим майже
повністю і культурний шар тягнувся вздовж
берега вузькою смугою. На Бабиному І відкри-
то одне житло з матеріалом І ст. до н. е. — І ст.
н. е.; на Бабиному ІІІ виявлено переважно ке-
рамічний матеріал з цікавою, на думку дослід-
ника, орнаментацією у вигляді рельєфних лі-
ній та валика з насічками (Блифельд 1951/3б).
Розвідкою експедиції у 1951 р. було відкри-
то археологічні пункти біля сел. ім. Шевченка,
зокрема чотири поселення і курганна група. У
цьому ж таки році співробітниками Горноста-
ївської експедиції на двох поселеннях методом
закладання траншей було проведено незначні
розкопки (Г.П. Гродзілов) та розкопано курган
(О.І. Давідан). На першому поселенні відкри-
то житла, які найімовірніше, були тимчасовими
спорудами. Обидва досліджені поселення міс-
тили схожий матеріал: пізньої бронзи (нижній
культурний шар) та ранньоскіфський (верхній
культурний шар). Найближчі аналогії нижньому
дослідник знаходить у матеріалі з Білозерсько-
го поселення (дослідження О.О. Кривцової-
Гракової) (Гродзилов 1951/3в).
Досліджений загоном курган розміщувався
поблизу сел. ім. Шевченка та входив до курган-
ної групи із восьми насипів. Усі кургани інтен-
сивно розорювались, крім того розміщувались
ланцюгом вздовж берега. Курган обраний для
дослідження був кращої збереженості, висотою
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3132
1,0 м. У ньому було виявлено вісім різночасових
поховань: більшість з них за обрядом похован-
ня визначені як зрубні, решта ж визначенню не
піддавалась через практично повну відсутність
поховального інвентарю (Давидан 1951/3в).
Води Каховського моря назавжди затопи-
ли численні дніпровські плавні, багаті не лише
природними ресурсами, але й археологічними
пам’ятками. У 1953 р. Гаврилівська експеди-
ція проводила розкопки на території Кінських
плавнів — досліджувалось татарське городи-
ще у Великих Кучугурах. Розкопкам передува-
ли розвідки Інституту археології у 1950 р. (О.В.
Бодянський) та у 1951 р. (В.Ф. Пешанов). Те-
риторія Великих Кучугур під час паводків ні-
коли не затоплювалась, отже була чудовим міс-
цем для заселення. В.Ф. Пешанов, оглянувши
місцевість, підтвердив наявність на цій тери-
торії двох городищ, описаних Я.П. Новицьким
на початку ХІХ ст. На одному із них, розміще-
ному на східному схилі Великих Кучугур, до-
слідник зафіксував два потужні природні вали.
Ним також було зібрано незначний підйомний
матеріал, серед якого 43 східні монети (Пеша-
нов 1951/7а).
У 1953 р. на одному з городищ були про-
ведені стаціонарні дослідження (В.Й. Довже-
нок, Д.І. Бліфельд, Ф.Б. Копилов, Н.В. Лінка,
А.М. Кірпічніков). На початку роботи здійсне-
но огляд та встановлено, що городище було од-
ношаровим та займало площу близько 10 га. У
різних частинах городища заклали п’ять розко-
пів і кілька траншей. Об’єм розкритої площі ста-
новив близько 1400 м2. Потужність культурного
шару на городищі була майже рівномірною — у
середньому до 0,7 м. У центральній частині горо-
дища розкрили велику споруду з мощеною під-
логою і колонами, імовірно мечеть; поруч неї —
велику споруду, колись оздоблену мармуром та
полив’яними кахлями; у іншій частині зафіксо-
вано житловий комплекс із чотирьох глинобит-
них жител менших розмірів, які, очевидно, на-
лежали ремісникам і торговцям. На підвищенні
за межами міста було виявлено ще одну велику
і багату споруду з фрагментами полив’яних ка-
хель, віконного скла, китайського фаянсу тощо.
Яких-небудь оборонних споруд і навіть валів,
про які згадував у своїй розвідці В.Ф. Пешанов,
експедиція не виявила.
Фрагменти золотоординського полив’яного
та китайського фаянсового посуду, золотоор-
динські монети (всього 187 монет) дозволи-
ли В.Й. Довженку датувати городище ХІV—
ХVІ ст. За своїм призначенням городище, на
думку дослідника, являло собою торгове ту-
рецьке місто, населення якого займалось та-
кож і ремеслом (Довженок 1961, с. 193).
У 1954 р. окремий загін Горностаївської екс-
педиції проводив дослідження біля с. Каїри
Горностаївського р-н Херсонської обл. У скла-
ді загону: Є.В. Махно (керівник), студент КДУ
Г.М. Буров та ін. Основні роботи було зосе-
реджено на могильнику, незначні роботи про-
ведено на поселенні (обидва пункти відкрив
Д.Я. Телегін), також здійснено розвідку побли-
зу сс. Каїри, Завадовка, Горностаївка, Князе-
Григорівка.
Каїрський могильник розміщувався на
краю тераси і руйнувався весняними паводка-
ми та будівництвом. На розкритій ділянці пло-
щею понад 800 м2, виявлено 89 поховань, з них
68 під кам’яними закладками решта без них
(Махно 1961, с. 131). Враховуючи зруйнова-
ні поховання, Є.В. Махно припустила, що мо-
гильник міг містити понад 100 поховань. Під
час роботи на могильнику виявляли матеріал
більш раннього часу, очевидно, від поселен-
ня, яке зруйнував могильник. Матеріал із цьо-
го поселення належав до перших ст. н. е., а сам
могильник — Х—ХІІ ст. н. е. (Там само, с. 146).
На основі отриманого матеріалу встановлено,
що усі поховання у могильнику, найімовірні-
ше, були одночасними та належали одному ет-
носу, скоріш за все слов’янам. Є.В. Махно вва-
жала, що Каїрський могильник міг бути свід-
ченням того, що на початку ІІ тис. слов’яни
жили на Нижньому Дніпрі протягом трива-
лого часу (Там само, с. 147). Під могильником
розкопано рештки кам’яної споруди з черня-
хівським матеріалом, близьким до знайденого
на поселеннях у Дудчанах та Бериславі. Нижче
залягав матеріал білозерської культури (Махно
1961, с. 153). На відстані 250—300 м від першо-
го білозерського поселення було виявлено ще
одне поселення того ж періоду із залишками
двох невеликих споруд.
У тому ж таки 1954 р. інший загін Гаври-
лівської експедиції продовжив дослідження
біля с. Бабине. На двох різних пунктах працю-
вали А.В. Добровольський та В.А. Іллінська.
А.В. Добровольський досліджував поселення
пізньої бронзи Бабине ІІІ. Дослідник вважав,
що попередні роботи Д.І. Бліфельда на посе-
ленні у 1951 р. не були повними — розкоп був
закладений невеликий у порівнянні із площею
пам’ятки (1000 м2) і по краю поселення (Добро-
вольський 1954/2а, с. 2). Під час цих розкопок
на поселенні було виявлено рештки двох жи-
тел (напівземлянка та глинобитне) та кераміку
з «багатоваликовим орнаментом». Подібна ке-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 133
раміка була відомою на Україні з кінця ХІХ ст.,
її виявляли у різних регіонах (Київщина, Ка-
невщина, Дніпропетровщина), проте, тільки у
1950-х рр. ці пункти почали досліджувати ста-
ціонарно. Зважаючи на це розкопки на Баби-
ному ІІІ мали велике значення для подальшо-
го вивчення цього явища, яке згодом отримає
назву бабинська культура.
В.А. Іллінська працювала у східному кін-
ці с. Бабине на поселенні білозерської куль-
тури Бабине ІV. Об’єм відкритої площі стано-
вив 400 м2, потужність культурного шару до-
сягала 2,0 м. На поселенні було виявлено два
культурні горизонти: нижній нерушений доби
фінальної бронзи та верхній рушений, у якому
траплялись матеріали раннього середньовіччя,
пізньоеліністичного та римського часу. У ниж-
ньому шарі було виявлено житло-землянку; ке-
раміку, що має аналогії на поселеннях Нижній
Рогачик, Білозерське, Зміївка, Ушкалка (шар
пізньої бронзи). В.А. Іллінська відзначала, що
на деяких фрагментах кераміки вже помітний
відхід від основних форм та орнаменту доби
пізньої бронзи та з’являються нові елемен-
ти, притаманні передскіфському часу (Ильин-
ская 1954/2в, с. 11). Також на площі розкопу
було виявлено сім поховань різного часу: шість
доби бронзи, одне сарматське.
Ще одне поселення доби пізньої бронзи було
досліджене біля с. Ушкалка у 1954 р. співробіт-
ником Горностаївської експедиції Д.Я. Телегі-
ним. Він же і відкрий це поселення, коли про-
водив розвідку у цій місцевості за дорученням
Нікопольсько-Гаврилівської експедиції (Те-
легин 1956). Як вважав сам дослідник, це дво-
шарове поселення мало важливе значення для
вивчення передскіфського періоду та для пе-
ріодизації пам’яток доби пізньої бронзи. Зага-
лом на поселенні досліджено площу близько
700 м2. Було встановлено, що у його культурно-
му шарі виділяються два хронологічні горизон-
ти нижній (сабатинівська культура) і верхній
(білозерська культура). Нижній шар являє со-
бою великий зольник, розміром 0,5 га, товщи-
на культурного шару 0,6 м. Виявлено житлові та
господарські споруди. Матеріал знаходив ана-
логії на поселеннях Сабатинівка та Волоське
(Телегін 1961, с. 8). Верхній шар був відділений
від нижнього тонким прошарком і теж нале-
жав до доби фінальної бронзи. Матеріал з цьо-
го шару відрізнявся, він знаходив аналогії у ма-
теріалі поселень Зміївка, Білозерка, Бабине ІV,
Нижній Рогачик (Там само, с. 11).
У 1954 р. Гаврилівською експедицією було
досліджено кілька курганів. Так, В.І. Канівець
та І.М. Самойловський продовжили, розпочаті
Нікопольсько-Гаврилівської експедицією, ро-
боти біля с. Первомаївка. Дослідниками було
розкрито три кургани. Один з них містив похо-
вання кочівника, найімовірніше половця, яке
вони датували ХІ—ХІІ ст. (Канивец 1954/2г,
с. 5). Крім того у кургані над давньоямним по-
хованням було виявлено антропоморфну стелу,
аналогії якій знаходять у кургані біля с. Ново-
Пилипівка (розкопки О.І. Тереножкіна). Два
інші кургани були доби бронзи та половець-
ким. У кургані доби бронзи виявлено одне без-
інвентарне поховання у кам’яній скрині. У
другому — поховання половецького вершника
з конем (розкопки І.М. Самойловського).
Роботами Горностаївської експедиції було
досліджено 38 курганів з 354 похованнями, 13
поселень, два ґрунтові могильники, одне го-
родище. Отриманий матеріал охоплює досить
широкі хронологічні межі (від енеоліту до Ки-
ївської Русі) (табл. 3). Особливий інтерес пред-
ставляли поселення бабинської культури (Ба-
бине ІІІ), пізньої та фінальної бронзи (Ушкал-
ка), ранньоскіфського часу (Нижній Рогачик),
татарське середньовічне городище. Матеріал
було введено до наукового обігу не повністю,
але значною мірою (опубліковано 11 статей).
Досі неопублікованою залишилась колекція
золотоординських монет з татарського горо-
дища у Великих Кучугурах.
Нікопольсько-Гаврилівська експедиція була
найбільшою з усіх новобудовних експедицій і
за складом, і за обсягом виконаних робіт. Про-
водила дослідження протягом 1951—1955 рр.
у таких основних населених пунктах: Золота
Балка, Дудчани, Осокорівка, Гаврилівка, Ми-
хайлівка та ін. Зокрема досліджувала чотири
пам’ятки національного значення: Золотобал-
ківське поселення і могильник, Гаврилівське
городище, Михайлівське поселення.
Очолювали експедицію співробітники Ін-
ституту археології АН УРСР А.В. Доброволь-
ський (1951—1952) та О.Ф. Лагодовська (1953—
1955 рр.). Учасниками експедиції у різні часи
були співробітник Інституту археології Р.І. Ви-
єзжев, М.І. Вязьмітіна, Р.І. Ветштейн, В.Д. Ри-
балова, А.І. Фурманська, І.М. С амойлов-
ський, М.Л. Макаревич, О.Г. Шапошнікова,
С.С. Березанська, Г.Т. Титенко (Ковпаненко),
Д.Т. Березовець, Н.П. А мбургер, С.Н. О дін-
цова, Е.Ф. Покровська, аспіранти М.П. Ку-
чера і Н.В. Лінка, К.А. Бреде (позаштатний),
співробітник Запорізького музею В.Ф. Пеша-
нов, викладач ЛДУ Т.Д. Белановська та кілька
студентів ЛДУ, А.О. Щепинський, співробіт-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3134
С
ел
о/
П
ам
’я
тк
а
В
ід
кр
и
то
19
51
р
.
19
52
р
.
19
53
19
54
Ч
ас
П
уб
лі
ка
ц
ія
К
ут
, к
ур
га
н
н
и
й
м
ог
и
ль
н
и
к
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь
у
19
51
р
.
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь
—
—
п
ох
ов
ан
н
я
рі
зн
ог
о
ча
су
(Б
ер
ез
ов
ец
ь
19
55
;
19
60
)
Н
и
ж
н
ій
Р
ог
ач
и
к,
п
ос
ел
ен
н
я
І.
І.
А
рт
ем
ен
ко
у
19
51
р
.
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь,
І.
І.
А
рт
ем
ен
ко
—
—
—
бі
ло
зе
рс
ьк
а
ку
ль
ту
ра
,
п
із
н
ьо
ск
іф
сь
ки
й
ч
ас
(Б
ер
ез
ов
ец
ь,
Б
ер
ез
ан
сь
ка
1
96
1)
Н
и
ж
н
ій
Р
ог
ач
и
к,
ґр
ун
то
ви
й
м
ог
и
ль
н
и
к
І.
І.
А
рт
ем
ен
ко
у
19
51
р
.
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь,
І.
І.
А
рт
ем
ен
ко
—
—
—
ка
та
ко
м
бн
і;
д
об
а
бр
он
зи
, с
кі
ф
сь
ки
й
ч
ас
(Б
ер
ез
ов
ец
ь,
Б
ер
ез
ан
сь
ка
1
96
1)
Б
аб
и
н
е,
п
ос
ел
ен
н
я
І,
І
ІІ
, І
V
І.
І.
А
рт
ем
ен
ко
у
19
51
р
.
Д
.І
. Б
лі
ф
ел
ьд
—
—
А
.В
. Д
об
ро
во
ль
-
сь
ки
й
,
В
.А
. І
лл
ін
сь
ка
п
ер
ш
і с
т.
д
о
н
.е
. –
п
ер
ш
і с
т.
н
.е
.;
б
аб
и
н
-
сь
ка
, б
іл
оз
ер
сь
ка
ку
ль
ту
ри
(Б
лі
ф
ел
ьд
1
96
1а
);
(Д
об
ро
во
ль
сь
ки
й
1
95
7)
;
(И
ль
и
н
ск
ая
1
95
6)
Г
ру
ш
ів
ка
,
ку
рг
ан
н
и
й
м
ог
и
ль
н
и
к
О
.В
. Б
од
ян
сь
ки
й
у
19
51
р
.
Д
.І
. Б
лі
ф
ел
ьд
,
А
.М
. К
ір
п
іч
н
ік
ов
—
—
—
п
ох
ов
ан
н
я
рі
зн
ог
о
ча
су
(Б
лі
ф
ел
ьд
1
96
1)
;
(Б
ер
ез
ов
ец
ь
19
61
)
М
ар
’ї
н
сь
ке
,
ку
рг
ан
и
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь
у
19
51
р
.
—
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь,
В
.А
. І
лл
ін
сь
ка
—
—
п
ох
ов
ан
н
я
рі
зн
ог
о
ча
су
(Б
ер
ез
ов
ец
ь,
П
ок
ро
вс
ьк
а,
Ф
ур
м
ан
сь
ка
1
96
0)
П
ос
. і
м
. Ш
ев
че
н
ка
,
п
ос
ел
ен
н
я,
к
ур
га
н
Д
.Т
. Б
ер
ез
ов
ец
ь
у
19
51
р
.,
Г
.П
. Г
ро
дз
іл
ов
,
О
.І
. Д
ав
и
да
н
—
—
—
до
ба
п
із
н
ьо
ї б
ро
н
зи
,
ра
н
н
ьо
ск
іф
сь
ки
й
ч
ас
—
В
ел
и
кі
К
уч
уг
ур
и
,
та
та
рс
ьк
е
м
іс
то
О
п
и
са
н
е
у
кі
н
.
Х
V
І
ст
. Е
рі
хо
м
Л
яс
от
ою
, р
оз
ві
дк
а
19
50
—
19
51
р
р.
—
—
В
.Й
. Д
ов
ж
ен
ок
,
Д
.І
. Б
лі
ф
ел
ьд
—
се
ре
дн
ьо
ві
чн
е
(Д
ов
ж
ен
ок
1
96
1)
К
аї
ри
, ґ
ру
н
то
ви
й
м
ог
и
ль
н
и
к
Д
.Я
. Т
ел
ег
ін
у
19
53
р
.
—
—
—
Є
.В
. М
ах
н
о
сл
ов
’я
н
сь
ки
й
(М
ах
н
о
19
56
; 1
96
1)
К
аї
ри
,
п
ос
ел
ен
н
я
Д
.Я
. Т
ел
ег
ін
у
19
53
р
.
—
—
—
Є
.В
. М
ах
н
о,
С
.С
. Б
ер
ез
ан
сь
ка
,
В
.І
. К
ан
ів
ец
ь
бі
ло
зе
рс
ьк
а,
че
рн
ях
ів
сь
ка
к
ул
ьт
ур
и
(М
ах
н
о
19
61
)
У
ш
ка
лк
а,
п
ос
ел
ен
н
я
Д
.Я
. Т
ел
ег
ін
у
19
53
р
.
—
—
—
Д
.Я
. Т
ел
ег
ін
са
ба
ти
н
ів
сь
ка
і
бі
ло
зе
рс
ьк
а
ку
ль
ту
ри
(Т
ел
ег
ін
1
96
1)
П
ер
во
м
аї
вк
а,
ку
рг
ан
и
—
—
—
В
.І
. К
ан
ів
ец
ь,
І.
М
. С
ам
ой
ло
в-
сь
ки
й
п
ох
ов
ан
н
я
рі
зн
ог
о
ча
су
(К
ан
и
ве
ц
1
95
6)
Т
аб
ли
ця
3
. Д
ія
ль
ні
ст
ь
Г
ор
но
ст
аї
вс
ьк
ої
е
кс
пе
ди
ці
й
Ін
ст
ит
ут
у
ар
хе
ол
ог
ії
А
Н
У
Р
С
Р
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 135
Рис. 1. А.В. Добровольський у центрі. Дослідження у Золотій Балці, 1951 р. (НА ІА НАНУ, ф. ек. 1951/1а)
ник Академії архітектури УРСР П.Н. Пащен-
ко, співробітник Інституту зоології АН УРСР
І.Г. Підоплічко, студенти ЛДУ та ін. Зважаючи
на масштаби робіт експедиції, у її складі існу-
вало кілька загонів: Золотобалківський, Осо-
корівський, Гаврилівський, Дудчанський, Ми-
хайлівський, Ушкальський.
У 1951 р. роботи було зосереджено біля
сс. Золота Балка (рис. 1), Осокорівка, Дудчани
(рис. 2), Гаврилівка. У цьому ж році було про-
ведено розвідки біля сс. Малі Гирли, Осокорів-
ка, Михайлівка.
Пізньоскіфське поселення Золота Балка —
найкраще досліджене з подібних пам’яток на
Нижньому Дніпрі. Поселення відоме ще з кін-
ця ХІХ ст., на початку ХХ ст. дослідження тут
проводив В.І. Гошкевич. Проте найбільш до-
кладно воно досліджувалось Нікопольсько-
Гаврилівською експедицією спочатку під ке-
рівництвом А.В. Добровольського (1951—
1952), потім кілька років підряд (1954—1955)
поселення досліджувала М.І. Вязьмітіна, яка
очолювала Золотобалківський загін згадуваної
експедиції. За весь час археологічних робіт на
пам’ятці відкрито площу 2,5 тис. м2, хоча роз-
міри її значно більші. На сьогодні збереглась
1/20 частина пам’ятки, решта зруйнована во-
дами водосховища.
Розвідка експедиції 1951 р. виявила поруч
із поселенням одночасний могильник. Як за-
уважувала М.І. Вязьмітіна, це відкриття мало
велике значення, адже на той час було відомо
лише дві подібні поховальні пам’ятки із синх-
ронними поселеннями (могильники біля Ко-
зацького та Червономаяцького городищ). За
перші два роки робіт (дослідження А.В. До-
бровольського) було відкрито 18 пізньоскіф-
ських поховань (Добровольський 1960, с. 156).
За виявленим у могильнику матеріалом дослід-
ник робить висновок про етнічну та соціальну
неоднорідність золотобалківського населення
(Добровольський 1960, с. 163). Серед подібних
пам’яток Нижнього Дніпра пізньоскіфського
часу, досліджених у 1950-х рр. новобудовними
експедиціями, Золотобалківське поселення та
могильник були єдиними комплексно дослі-
дженими та опублікованими у монографіях.
У нижніх культурних шарах Золотої Бал-
ки відкрито матеріал більш раннього часу. До
виникнення пізньоскіфського поселення на
цій території існувала неолітична стоянка, по-
селення та два могильники доби бронзи, ма-
теріали з яких були зафіксовані експедиці-
єю. Опубліковано було лише матеріал одного
із могильників (розкопки 1955 р.), розміще-
ного у центральній частині поселення. Зага-
лом же на могильнику відкрито 28 поховань
ранньої та пізньої бронзи під кромлехами та
кам’яними закладками: чотири (Р.І. Виєзжев),
три (А.В. Добровольський), 18 (М.І. Вязьміті-
на), три (А.І. Фурманська).
У 1951 р. досліджувався ґрунтовий могиль-
ник біля с. О сокорівка, розміщений на краю
берега р. Базавлук. Він щорічно піддавався руй-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3136
Рис. 2. Розкопки у с. Дудчани, 1951 р. (НА ІА НАНУ, ф. ек. 1951/1)
нуванню весняними водами річки та постраж-
дав від окопів воєнного часу. Як зазначала до-
слідниця могильника В.Д. Рибалова, пам’ятка
мала великі розміри, проте було досліджено
тільки невелику її частину. Поховання могиль-
ника були здійснені під кам’яними закладками
та спорудами типу кромлехів. В.Д. Р ибалова
дослідила 17 поховань різного часу (нижньо-
михайлівські, зрубні) на площі 330 м2. Дослід-
ниця пише, що особливий інтерес являли по-
ховання доби раннього металу (енеоліт), але
всі вони погано збереглись. Показовими у цих
похованнях була кераміка та поховальні кон-
струкції. Кераміка подібна до осокорівської
була виявлена на Михайлівському поселенні у
нижньому шарі. Культурний зв’язок Осокорів-
ки та Михайлівки І був встановлений В.М. Да-
ниленком (Рибалова 1960, с. 12). Зараз можна
сказати, що перші матеріали нижньомихайлів-
ської культури до розкопок на Михайлівсько-
му поселенні були виявлені на Осокорівсько-
му могильнику.
У 1952 р. дослідження на могильнику про-
довжила О.Г. Шапошнікова, крім неї участь у
дослідженнях взяли Г.Т. Титенко та В.Ф. Пе-
шанов. Було розкопано залишки десяти
кромлехів пізньобронзового часу, могиль-
ник ранньобронзового часу, один курган і
ранньослов’янське поселення. Закладено три
розкопи загальною площею 550 м2 (Шапошни-
кова, Титенко 1952/2б). Крім того, у цьому на-
селеному пункті, оскільки значна його части-
на потрапляла під затоплення, співробітники
експедиції В.Ф. Пешанов та М.І. С амойлов-
ський провели розвідувальні роботи. В.Ф. Пе-
шанов виявив поселення черняхівської куль-
тури та могильник. М.І. Самойловський дослі-
див ново виявлене поселення (загальна площа
розкопу складала 143 м2) та встановив, що воно
одношарове, можливо тимчасове; жител вияв-
лено не було.
У 1954 р. роботи на Осокорівському могиль-
нику продовжив В.Д. Гончаров. Ним досліджу-
валась лише та частина пам’ятки, що розміщу-
валась одразу над обривом та низька південна
частина, тобто ділянки, яким загрожувало за-
топлення. Було відкрито шість поховань різ-
ного часу та площу 868 м2. Дослідник відносив
поховання до ямно-катакомбного часу.
Могильник був розкопаний частково (різ-
ними дослідниками відкрито 23 поховання),
значна ж його площа залишилась не дослідже-
ною. Зокрема, його північна частина розміщу-
валась на той час на підвищенні і не потребува-
ла екстрених дослідницьких робіт.
Протягом 1951 р. Гаврилівський загін
(К.А. Бреде, Р.І. Ветштейн, А.О. Щепинський)
експедиції провів попередні дослідження на
великому пізньоскіфському городищі біля
с. Гаврилівка (площа 20 га). Городище мало
центральну частину — акрополь та було оточе-
не подвійною лінією оборони — стіна, вал, рів.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 137
Рис. 3. Розкопки на Михайлівському поселенні, 1954 р. (НА ІА НАНУ, ф. ек. 1954/1в)
Обстежувалось В.І. Гошкевичем (1907 р.) та
І.В. Фабриціус (1938 р.). На початок 1950-х рр.
значна частина пам’ятки була зруйнованою
внаслідок розмивів і обвалів прибережної час-
тини та вибирання каміння. У своїх досліджен-
нях загін користувався планом, складеним
В.І. Гошкевичем. Основним завданням було
здійснення глибокого розвідувального обсте-
ження усього городища. За допомогою шурфу-
вання пам’ятки було встановлено її стратигра-
фію та планування. Так, стратиграфія показа-
ла наявність двох шарів: раннього та пізнього.
Розкопами у різних частинах пам’ятки вста-
новлено вигляд конструкції другої оборон-
ної стіни. У верхній частині городища відкри-
то комплекс споруд нежитлового призначен-
ня. Було виявлено кам’яні житлові споруди з
вогнищами, глинобитні ж споруди відкрито у
нижньому шарі. Р.І. Ветштейн досліджувала
конструкцію головної оборонної споруди на-
вколо акрополя. Закладено розкопи загальною
площею 1225 м2. Окремо проводились роботи з
виявлення пристані, але вони не дали бажано-
го результату. Так само безрезультатно закінчи-
лись у 1951 р. пошуки некрополя, який би від-
носився до городища (Бреде 1951/1г).
Протягом 1951—1952 рр. ще одним пунк-
том, де працювала експедиція, було с. Дудча-
ни. Тут розвідкою 1951 р. було виявлено по-
селення. Розкопки проводив Дудчанський
загін (керівник Т.Д. Белановська, студенти
ЛДУ). Поселення розміщувалось вздовж бере-
га р. Підпільної. У 1951 р. у рові воєнного часу,
який значно поруйнував культурні шари, було
закладено розкопи. Виявлено два культурні го-
ризонти: доби пізньої бронзи (рушений); пер-
ших століть н. е. Краще зберігся верхній шар,
де було відкрито залишки кількох кам’яних
споруд, кераміку черняхівської культури.
Отриманий матеріал дозволив Т.Д. Беланов-
ській зробити попередні висновки про госпо-
дарство населення перших століть н. е. (Бела-
новська 1960, с. 213—214).
У 1952 р. дослідження проводились під ке-
рівництвом М.І. Вязьмітіної. Роботи зосеред-
жувались поруч з тим місцем, де працювала у
попередньому році Т.Д. Белановська. Було за-
кладено розкоп 244 м2. У стратиграфії фіксу-
валось три культурні шари: доби пізньої брон-
зи, перших століть н. е., середньовічного часу.
Верхній шар не мав слідів кам’яного будівни-
цтва. Найбільш потужним був шар перших
століть н. е.: виявлено кам’яні споруди, ями
із заповненням, значний керамічний матеріал
(Вязьмітіна 1960, с. 222). Кераміка з нижньо-
го шару доби пізньої бронзи представлена гор-
щиками банкового типу з наліпним валиком із
нігтьовими вдавленнями.
У 1954 р. роботи на поселенні здійснила
А.Т. Брайчевська. У зв’язку з тим, що с. Дудча-
ни було перенесено із зони затоплення і звіль-
нилась значна площа для досліджень, з’явилась
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3138
можливість дослідити давнє поселення повніс-
тю. Для встановлення меж поселення та харак-
теру культурного шару було закладено кілька
розвідувальні розкопів і шурфів. У результаті
було встановлено розміри поселення — 250 ×
30 м (Брайчевська 1955, с. 50).
Розвідка, що проводилась паралельно зі ста-
ціонарними роботами, виявила на прилеглих
територіях невідоме раніше поселення поблизу
с. Михайлівка. Протягом 1953—1955 рр. на по-
селенні проводились значні дослідницькі робо-
ти під керівництвом О.Ф. Лагодовської (рис. 3).
А.О. Щепинський, який відкрив поселення,
виявив на ньому керамічний матеріал доби ран-
ньої бронзи. Цей факт і зумовив особливий ін-
терес до пам’ятки (Лагодовська 1953/1, с. 3). У
Нижньому Подніпров’ї поселень ранньої та се-
редньої бронзи досі виявлено не було. Зазначе-
ний період регіону вивчався виключно за ма-
теріалами курганів, які жодним чином не по-
рушували схеми В.О. Городцова. Відкриття ж
поселень ставило цю схему під сумнів та було
поштовхом для нових розробок.
Основні дослідницькі роботи на поселен-
ні розпочалися у 1953 р. До складу Михай-
лівського загону Нікопольсько-Гаврилівської
експедиції увійшли співробітники Інститу-
ту археології О.Г. Шапошнікова, Н.П. Амбур-
гер, С.Н. Одінцова, М.Л. Макаревич, С.С. Бе-
резанська, К.А. Бреде, студенти-археологи та
ін.; консультанти експедиції — О.М. Карасьов
(ІІМК) та Ю.С. Асєєв (Інститут історії і теорії
архітектури), обробку остеологічного матері-
алу в полі провела Е.Л. Короткевич (Інститут
зоології АН УРСР).
Поселення розташовувалось на березі
р. Підпільна на трьох пагорбах, відділених дав-
німи ярами. Розкопками встановлено, що по-
чаток заселення цієї території пов’язаний із
центральним пагорбом (Михайлівка І та ІІ).
Верхній культурний шар (Михайлівка ІІІ) був
найбільш потужним та поширювався на усі три
пагорби. Отже, тільки на центральному пагор-
бі експедиція зафіксувала усі три культурні
шари. За сучасною інтерпретацією — нижньо-
михайлівський (нижній), рогачицький (серед-
ній), ямний (верхній).
Розкопана Нікопольсько-Гаврилівською
експедицією площа за весь час робіт станови-
ла близько 7 тис. м2, розвідковими роботами
було встановлено загальну площу поселення
(згодом О.Г. Шапошнікова її поточнила), по-
тужність культурного шару на центральному
пагорбі сягала до 2,4 м. О.Ф. Лагодовська вва-
жала за доцільне застосувати під час розкопок
методику дослідження широкими площами,
яку потім почали активно використовувати
інші дослідники, зокрема О.Г. Шапошнікова
під час розкопок поселення Ташлик І у 1976 р.
На поселенні виявлено рештки кам’яних
жител, оборонні споруди; зібрано значний ке-
рамічний, кістковий матеріал (добре стратифі-
кований). Багатими виявились знахідки виро-
бів із міді (26 предметів із чистої міді). Судячи
з отриманого матеріалу, дослідники поселення
констатували, що Михайлівське поселення за
доби ранньої бронзи було центром великого
родоплемінного скотарського колективу. Су-
дячи з архітектурних залишків, степові скотар-
ські племена кінця міді — початку бронзи мали
високий рівень розвитку. На сьогодні збере-
глось не більше 10 % пам’ятки.
Протягом 1960—1963 рр. дослідження на по-
селенні продовжила О.Г. Шапошнікова. Всьо-
го за весь час досліджень було відкрито площу
у 10 тис. м2, загальна ж складала 2,0 га (Короб-
кова, Шапошникова 2005, с. 27).
За межами оборонної стіни другого Михай-
лівського поселення було виявлено та дослідже-
но (роботи О.Г. Шапошнікової) п’ять поховань
ямного часу під кам’яними закладками.
У 1953 р. до складу Нікопольсько-
Гаврилівської експедиції приєдналось два за-
гони: Мар’янський досліджував кургани у
Дніпропетровській обл. (Д.Т. Березовець,
А.І. Фурманська, Є.Ф. Покровська) та Пер-
вомайський — у Херсонській обл. (В.А. Іллін-
ська, Г.Т. Титенко, Є.А. Петровська).
Мар’янський загін продовжував роботи
розпочаті у 1952 р. Горностаївською експедиці-
єю біля с. Мар’янське, Апостольського р-н. За
польовий сезон було досліджено чотири курга-
ни із 65 похованнями. Кургани мали висоту у
середньому 1,0 м, найбільший — 2,0 м. Серед
поховань виявлених у курганах: 49 поховань
доби бронзи (авторами визначено 18 ямних та
ямно-катакомбних поховань, 15 зрубних), 6
сарматських, 2 пізньокочових.
Біля с. Грушівка на місці кар’єра було до-
сліджено 13 курганів. Роботи проводились в
екстрених умовах. Як зазначав Д.Т. Березо-
вець, через терміновість роботи під час роз-
копок довелось застосувати механізми. Дея-
кі поховання доводилось буквально вихоплю-
вати із-під машин. Дещо полегшувало роботу
те, що у насипах курганів, за невеликий винят-
ком, були відсутні впускні поховання. «У нашій
практиці — це був перший випадок застосуван-
ня механізмів при зніманні ґрунту в археологіч-
них розкопках. Слід відмітити, що для розкопок
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 139
курганів найбільш підходить скрепер, бульдозе-
ри хороші тільки для забирання відпрацьованого
ґрунту за полами кургану, а екскаватори — при
розкопці великих курганів без впускних поховань»
(Березовець 1953/1а, с. 3). Всього розкопано 13
курганів на плато, майже всі вони розорані та
містять поруйновані поховання. Виявлено 19
поховань (10 доби бронзи, по два скіфських,
сарматських, пізньокочових).
Первомайський загін працював біля с. Пер-
вомаївка Верхньорогачицького р-ну Херсон-
ської обл. Територія, що підлягала затоплен-
ню, містила до 30 насипів курганів різних роз-
мірів: від ледь помітних до 3,0 м заввишки.
Загоном досліджено сім курганів, у яких ви-
явлено різночасові поховання (43), переважно
доби бронзи (32); скіфські, сарматські та піз-
ньокочові виявлені одинично.
У 1955 р. за дорученням експедиції В.А. Іл-
лінська проводила дослідження на поселенні
білозерської культури біля с. Ушкалка. Отри-
маний з цих розкопок матеріал був опубліко-
ваний Д.Я. Телегіним, який у наступному році
продовжив дослідницькі роботи.
Протягом всього часу своєї діяльності експе-
диція отримала значний матеріал, опрацюван-
ня якого дозволило значною мірою розшири-
ти наші знання про давню історію регіону. Було
досліджено одинадцять різночасових поселень,
одне пізньоскіфське городище, чотири ґрун-
тових могильники, 25 курганів зі 128 похован-
нями. Особливий інтерес для розуміння доби
бронзи мало дослідження багатошарового Ми-
хайлівського поселення, ґрунтового Осокорів-
ського могильника. Крім того отримано матері-
ал пізньоскіфського часу та черняхівської куль-
тури. За цим матеріалом було видано чотири
монографії та близько 20 статей (табл. 4).
Висновок. Значення діяльності новобудов-
них експедицій Інституту археології, які функ-
ціонували у зазначеному районі, можна розгля-
дати у кількох напрямках: накопичення значно-
го матеріалу та вивчення давньої історії регіону.
За п’ять роки роботи новобудовних експеди-
цій Інституту археології у зоні будівництва Ка-
ховського водосховища було досліджено зна-
чну територію, яка на сьогодні знаходиться під
водою. Зокрема, було розкопано 38 поселен-
ських пам’яток (понад 2,5 га дослідженої пло-
щі), сім ґрунтових могильників та 90 курганів з
понад 600 похованнями різного часу. Серед по-
селенських пам’яток — 35 поселень (одне нео-
літичне, три доби бронзи, п’ять пізньобронзо-
вих, вісім білозерської і два бабинської культур,
шість черняхівської культури, сім скіфсько-
го часу і два пізньоскіфського, одне києво-
руське); три городища (два пізньоскіфського
часу та одне середньовічне татарське). Завдя-
ки цим дослідженням значно поповнився ан-
тропологічний матеріал. Так, роботи проводи-
лись на дев’яти ґрунтових могильниках (один
неолітичний, один енеолітичний, один брон-
зової та два пізньобронзової доби, два черня-
хівської культур, один пізньоскіфський, один
слов’янський, один києворуський). У зв’язку
з цим та завдяки розкопкам значної кількос-
ті курганів було відкрито 340 поховань доби
бронзи (з них було визначено як ямні — 28, ка-
такомбні — 42, зрубні — 23, пізньої бронзи —
24), сім неолітичних, 17 нижньомихайлівської
і чотири білозерської культур. Також відкрито
85 скіфських поховань і 18 пізньоскіфських;
досить значна кількість сарматських — 43, по-
ховання іншого часу одиничні.
З виявлених розвідкою 1950—1951 рр.
пам’яток, не дослідженими залишились кіль-
ка городищ пізньоскіфського часу: Саблуків-
ське, Червономаяцьке, Козацьке (знищене
кар’єром); комплекс різночасових пам’яток
біля с. Капулівка, який наразі втрачений для
науки та ін.
Дослідження 1950-х рр. виявили у райо-
ні Каховського водосховища значну кількість
різночасових пам’яток, починаючи від нео-
літу до пізнього середньовіччя. Тут мешка-
ло населення нижньомихайлівської культури
(Оскорівка, Михайлівка), а племена ямної та
катакомбної КІС залишили у регіоні найбіль-
шу кількість пам’яток, переважно поховань (у
близько 30 населених пунктах), за доби пізньої
бронзи тут мешкало населення бабинської, са-
батинівської та білозерської культур (Гушівка,
Кут, Бабине, Любимівка, Ушкалка, Зміївка та
ін.). Комплексні дослідження у Золотій Балці
на поселенні та могильнику дозволили доклад-
ніше вивчити життя і господарство пізньос-
кіфського населення. Було також отримано
значний речовий і антропологічний матері-
ал із сарматських поховань та дані щодо шля-
хів розселення цього населення у регіоні. Ке-
рамічний матеріал отриманий на поселеннях
черняхівської культури (Кут, Грушівка, Осоко-
рівка, Дудчани, Каїри, Берислав) дозволив у
подальшому виділити окремий локальний ва-
ріант цієї культури.
Значення діяльності новобудовних експе-
дицій 1950-х рр. полягало також у тому, що для
них характерна певна рівновага у кількості до-
сліджених поселень та поховань. На наступно-
му етапі діяльності новобудовних експедицій у
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3140
Село/Пам’ятка Відкрито
Гаврилівська експедиція
Час Публікація
1951 р. 1952 р. 1953 р. 1954 р. 1955 р.
Золота Балка,
поселення
Описане В.І. Гошкевичем А.В. Добровольський,
Р.І. Виєзжев,
О.Г. Шапошнікова
А.В. Добровольський,
А.І. Фурманська,
К.А. Бреде
М.П. Кучера
М.І. Вязьмітіна А.І. Фурманська,
М.І. Вязьмітіна
М.І. Вязьмітіна пізньоскіфський
час; бабинська
та сабатинівська
культури
(Добровольський 1953;
1955; 1960), (Фурманська,
Вязмитина 1956), (Виєзжев
1960), (Фурманська 1960),
(Шапошнікова 1960),
(Вязьмітіна 1962),
Золота Балка,
ґрунтовий могильник
К.А. Бреде у 1951 р. А.В. Добровольський,
В.Ф. Пешанов
— — — пізньоскіфський
час
(Добровольський 1960),
(Вязьмітіна 1961а; 1972)
Золота Балка,
ґрунтовий могильник
виявлений під час розкопок Р.І. Виєзжев А.В. Добровольський — А.І. Фурманська М.І. Вязьмітіна ямно-катакомбний
час, доба пізньої
бронзи
(Вязьмітіна 1961)
Осокорівка,
ґрунтовий могильник
О.В. Бодянський у 1951 р.;
у 1952 р. І.М. Самойловський,
розвідка експедиції
В.Д. Рибалова О.Г. Шапошнікова,
Г.Т. Титенко
— В.К. Гончаров — нижньомихайлів-
ська, сабатинів-
ська культури
(Рибалова 1960),
(Шапошнікова 1961)
Осокорівка, поселення,
ґрунтовий могильник
В.Ф. Пешанов,
розвідка експедиції у 1952 р.
— І.М. Самойловський — — — черняхівська
культура
—
Гаврилівка,
городище
Згадує О. Чирков,
1860. В.І. Гошкевич,
І.В. Фабриціус
К.А. Бреде,
Р.І. Ветштейн
— — — — пізньоскіфський
час
(Бреде 1956; 1960),
(Ветштейн 1960)
Дудчани,
поселення
О.В. Бодянський у
1951 р., розвідка ІА
Т.Д. Белановська М.І. Вязьмітіна,
Н.В. Лінка
— А.Т. Брайчевська — доба пізньої
бронзи, черня-
хівська культура
(Белановська 1960),
(Вязьмітіна 1960),
(Брайчевская 1956)
Михайлівка,
поселення, селище
А.О. Щепинський у
1951 р., розвідка експедиції;
у 1952 р. розвідки
О.Ф. Лагодовської
— О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
неоліт, рання
бронзова доба;
скіфський час
(Лагодовская 1955),
(Шапошникова 1955),
(Макаревич 1955),
(Лагодовская, Макаревич,
Шапошникова 1956),
(Шевченко 1957), (Лагодов-
ская, Шапошникова,
Макаревич 1959; 1960; 1962),
Первомаївка,
кургани
— — В.А. Ільїнська,
Е.А. Петровська,
Г.Т. Титенко
В.І. Канівець — поховання різного
часу
(Іллінська, Ковпаненко,
Петровська 1960); (Канивец
1955), (Титенко 1955)
С. Ушкалка,
поселення
Д.Я. Телегін у 1953 р. — — — — В.А. Іллінська сабатинівська,
білозерська
культури
(Телегін 1961)
С. Мар’янське, кургани — — Д.Т. Березовець,
Є.Ф. Покровська,
А.І. Фурманська
— — поховання різного
часу
(Березовець, Покровська,
Фурманська 1960)
С. Грушівка, кургани — — Д.Т. Березовець — — доба бронзи,
скіфський час
(Березовець 1960)
Таблиця 4. Діяльність Нікопольсько-Гаврилівської експедиції Інституту археології АН УРСР
Гаврилівська експедиціяНікопольсько-
регіоні ця рівновага втрачається, адже розкоп-
ки вже ведуться у зоні будівництвом великої
кількості зрошувальних систем. Що певною
мірою призвело до однобічності у розумінні іс-
торичних процесів. Після дослідження Михай-
лівського поселення, яке дало багатющий ма-
теріал, вивчення побутових пам’яток у Ниж-
ньому Подніпров’ї майже припинилося. Так
само майже припинилось дослідження ґрунто-
вих могильників.
До роботи на Каховській ГЕС Інститут архе-
ології долучав вчених інших установ. На ново-
будовах півдня працювали співробітники Ер-
мітажу, Ленінградського університету, Акаде-
мії архітектури УРСР, Інституту історії України
АН УРСР, Інституту зоології АН УРСР, спів-
робітники музеїв Києва, Херсона, Миколаєва,
Запоріжжя, Дніпропетровська. Свою польову
підготовку у цих експедиціях пройшли молоді
археологи, які згодом стали відомими вченими:
Г.Т. Ковпаненко, О.Г. Шапошнікова, М.П. Ку-
чера, С.С. Березанська, Л.С. Клейн, А.В. Бура-
ков, І.А. А нтонова, М.П. Кучера, Н.В. Лінка,
А.М. Кірпічніков та ін.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 141
Село/Пам’ятка Відкрито
Гаврилівська експедиція
Час Публікація
1951 р. 1952 р. 1953 р. 1954 р. 1955 р.
Золота Балка,
поселення
Описане В.І. Гошкевичем А.В. Добровольський,
Р.І. Виєзжев,
О.Г. Шапошнікова
А.В. Добровольський,
А.І. Фурманська,
К.А. Бреде
М.П. Кучера
М.І. Вязьмітіна А.І. Фурманська,
М.І. Вязьмітіна
М.І. Вязьмітіна пізньоскіфський
час; бабинська
та сабатинівська
культури
(Добровольський 1953;
1955; 1960), (Фурманська,
Вязмитина 1956), (Виєзжев
1960), (Фурманська 1960),
(Шапошнікова 1960),
(Вязьмітіна 1962),
Золота Балка,
ґрунтовий могильник
К.А. Бреде у 1951 р. А.В. Добровольський,
В.Ф. Пешанов
— — — пізньоскіфський
час
(Добровольський 1960),
(Вязьмітіна 1961а; 1972)
Золота Балка,
ґрунтовий могильник
виявлений під час розкопок Р.І. Виєзжев А.В. Добровольський — А.І. Фурманська М.І. Вязьмітіна ямно-катакомбний
час, доба пізньої
бронзи
(Вязьмітіна 1961)
Осокорівка,
ґрунтовий могильник
О.В. Бодянський у 1951 р.;
у 1952 р. І.М. Самойловський,
розвідка експедиції
В.Д. Рибалова О.Г. Шапошнікова,
Г.Т. Титенко
— В.К. Гончаров — нижньомихайлів-
ська, сабатинів-
ська культури
(Рибалова 1960),
(Шапошнікова 1961)
Осокорівка, поселення,
ґрунтовий могильник
В.Ф. Пешанов,
розвідка експедиції у 1952 р.
— І.М. Самойловський — — — черняхівська
культура
—
Гаврилівка,
городище
Згадує О. Чирков,
1860. В.І. Гошкевич,
І.В. Фабриціус
К.А. Бреде,
Р.І. Ветштейн
— — — — пізньоскіфський
час
(Бреде 1956; 1960),
(Ветштейн 1960)
Дудчани,
поселення
О.В. Бодянський у
1951 р., розвідка ІА
Т.Д. Белановська М.І. Вязьмітіна,
Н.В. Лінка
— А.Т. Брайчевська — доба пізньої
бронзи, черня-
хівська культура
(Белановська 1960),
(Вязьмітіна 1960),
(Брайчевская 1956)
Михайлівка,
поселення, селище
А.О. Щепинський у
1951 р., розвідка експедиції;
у 1952 р. розвідки
О.Ф. Лагодовської
— О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
О.Ф. Лагодовська,
М.Л. Макаревич,
О.Г. Шапошнікова
неоліт, рання
бронзова доба;
скіфський час
(Лагодовская 1955),
(Шапошникова 1955),
(Макаревич 1955),
(Лагодовская, Макаревич,
Шапошникова 1956),
(Шевченко 1957), (Лагодов-
ская, Шапошникова,
Макаревич 1959; 1960; 1962),
Первомаївка,
кургани
— — В.А. Ільїнська,
Е.А. Петровська,
Г.Т. Титенко
В.І. Канівець — поховання різного
часу
(Іллінська, Ковпаненко,
Петровська 1960); (Канивец
1955), (Титенко 1955)
С. Ушкалка,
поселення
Д.Я. Телегін у 1953 р. — — — — В.А. Іллінська сабатинівська,
білозерська
культури
(Телегін 1961)
С. Мар’янське, кургани — — Д.Т. Березовець,
Є.Ф. Покровська,
А.І. Фурманська
— — поховання різного
часу
(Березовець, Покровська,
Фурманська 1960)
С. Грушівка, кургани — — Д.Т. Березовець — — доба бронзи,
скіфський час
(Березовець 1960)
Таблиця 4. Діяльність Нікопольсько-Гаврилівської експедиції Інституту археології АН УРСР
Гаврилівська експедиціяНікопольсько-
* * *
Каховське водосховище було заповнене у
1956 р. Вже через рік Інститут археології ор-
ганізував розвідку вздовж його берегів. У роз-
відці взяли участь Д.Я. Телегін, Н.М. Шма-
глій, І.Н. Шарафутдинова. Дослідникам, на
жаль, довелось констатувати значні руйну-
вання берегової лінії внаслідок постійного
розмивання. Разом з береговою лінією під
водою безслідно зникали і пам’ятки архео-
логії.
Із щоденника цієї розвідки: «На всем протя-
жении осмотра обрывы берега достигают 3–7–
10 м, берег размыт вглубь террасы на 25—30 м.
… на участке Любимовка–Софиевка. На пра-
вом мысу Сомовой балки, огибающей село с севе-
ра, где нами в 1953 г. был обнаружен могильник
под закладками, сейчас не сохранилось ничего.
Берег мыса отмыт на протяжении 50—70-ти
м. По сведениям местных жителей во время
обвалов там разрушилось большое количество
скорченных скелетов и были горшки. Уничто-
женного могильника очень и очень жаль!
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3142
… Вблизи от бывшего раскопа Бабино ІІІ
Блифельда и Добровольского (которые находят-
ся в море) вдоль берега примерно на протяжении
250 м встречается большое количество обломков
керамики с очень разнообразным орнаментом.
Среди керамики особенно много многоваликовой,
с гладким валиком, образующим геометрические
фигуры и с расчлененным пальцевым вдавлени-
ем…» (Дневник. НА ІА НАНУ. Ф. ек. 1957/10а,
с. 1—37).
Березовец Д.Т. Раскопки курганов у с. Кут, Днепропе-
тровской обл. Краткие сообщения Института архео-
логии АН УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 81—83.
Березовець Д.Т. Розкопки курганного могильника епо-
хи бронзи та скіфського часу в с. Кут. Археологічні
пам’ятки УРСР. Київ, 1960, т. 9, с. 39—87.
Березовець Д.Т. Курганний могильник у с. Грушівка. Ар-
хеологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10, с. 56—
63.
Березовець Д.Т., Березанська С.С. Поселення і могиль-
ник епохи бронзи біля с. Нижній Рогачик. Археоло-
гічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10, с. 40—45.
Березовець Д.Т., Покровська Є.Ф., Фурманська А.І.
Кургани епохи бронзи поблизу с. Мар’янського.
Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1960, т. 9,
с. 102—126.
Бєлановська Т.Д. Розкопки поселення перших століть на-
шої ери в с. Дудчанах. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1960, т. 9, с. 210—214.
Бліфельд Д.І. Курганний могильник в с. Грушівка. Архео-
логічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10, с. 56—63.
Бліфельд Д.І. Поселення Бабине І. Археологічні пам’ятки
УРСР. Київ, 1961а, т. 10, с. 75—77.
Бураков А.В. Слов’янське поселення на Нижньому Дні-
прі. Вісник АН УРСР. 1953, № 10, с. 38—43.
Бураков А.В. Раскопки в с. Змеевке Херсонской области.
Краткие сообщения Института археологии АН УССР.
Киев 1955, вып. 4, с. 109—110.
Бураков А.В. Поселення епохи бронзи біля с. Зміївка. Ар-
хеологічні пам’ятки УРСР. 1961, т. 10, с. 26—39.
Брайчевская A.Т. Изучение славянских памятников Над-
порожья. Краткие сообщения Института археологии
АН УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 30—31.
Брайчевская А.Т. Раскопки в с. Дудчанах в 1954 г. Крат-
кие сообщения Института археологии АН УССР.
Киев, 1956, вып. 5, с. 49—50.
Бреде К.А. Раскопки 1951 г. на Гавриловском городище.
Краткие сообщения Института археологии УССР.
Киев, 1956, вып. 6, с. 33—35.
Бреде К.А. Розкопки Гаврилівського городища рубежу
нашої ери. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1960,
т. 9, с. 191—203.
Ветштейн Р.І. Розкопки внутрішньої лінії оборонних спо-
руд Гаврилівського городища. Археологічні пам’ятки
УРСР. Київ, 1960, т. 9, с. 204—209.
Виєзжев Р.І. Роботи на ділянці В Золотобалківського по-
селення в 1951 році. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1960, т. 9, с. 166—175.
Вязьмітіна М.І. Поселення ІІ—ІV століть нашої ери в с.
Дудчани. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1960,
т. 9, с. 215—223.
Вязьмітіна М.І. Могильник епохи бронзи біля с. Золота
Балка. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10,
с. 64—74.
Вязьмітіна М.І. Могильник рубежу нашої ери біля с. Зо-
лота Балка. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961а,
т. 10, с. 101—113.
Вязьмітіна М.І. Золота Балка. Поселення сарматського
часу на Нижньому Дніпрі. Київ, 1962.
Вязьмитина М.И. Золотобалкинский могильник. Киев.
1972.
Вязьмитина М.И., Фурманская А.И. Раскопки поселения
у с. Золотая балка в 1953 и 1954 гг. Краткие сообще-
ния Института археологии УССР. Киев, 1956, вып. 5,
с. 41—45.
Дмитров Л.Д. Раскопки Любимовского городища. Крат-
кие сообщения Института археологии УССР. Киев,
1955, вып. 4, с. 165—166.
Дмитров Л.Д., Зуц В.Л., Копилов Ф.Б. Любимівське горо-
дище рубежу нової ери. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1961, т. 10, с. 78—100.
Добровольский А.В. Золотобалковское поселение. Крат-
кие сообщения Института археологии УССР. Киев,
1953, с. 56—57.
Добровольский А.В. Золотобалковское поселение. Крат-
кие сообщения Института археологии УССР. Киев,
1955, вып. 4, с. 70—71.
Добровольский А.В. Поселение бронзового века Баби-
но ІІІ. Краткие сообщения Института археологии АН
УССР. Киев, 1957, вып. 7, с. 40—45.
Добровольський А.В. Розкопки ділянок А і Г та могиль-
ника Золотобалківського поселення рубежу нашої
ери в 1951 і 1952 роках. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1960, т. 9, с. 141—165.
Довженок В.Й. Татарське місто на нижньому Дніпрі часів
пізнього середньовіччя. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1961, т. 10, с. 175—193.
Иллинская В.А. Поселение времени поздней бронзы у
села Бабино. Краткие сообщения Института архео-
логии АН УССР. Киев, 1956, вып. 5, с. 75—77.
Іллінська В.А., Ковпаненко Г.Т., Петровська Є.О. Роз-
копки курганів епохи бронзи поблизу с. Первомаїв
ка. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1960, т. 9,
с. 127—140.
Канивец В.И. Курган раннего бронзового века у с. Пер-
вомаевки на Херсонщине. Краткие сообщения Ин-
ститута археологии АН УССР. Киев, 1956, вып. 5,
с. 75—77.
Ковалева И.Ф. Днепрогэсовская археологическая
экспедиция Наркомпроса УССР 1927--1932 гг. Авто-
реф. дис. … канд. ист. наук. Днепропетровск, 1971.
Коробкова Г.Ф., Шапошникова О.Г. Михайловское посе-
ление — эталонный памятник древнеямной культуры
(экология, жилища, орудия труда, системы жизнео-
беспечения, производственная структура). Санкт-
Петербург, 2005.
Костюченко І.П. Могильник епохо бронзи поблизу
хут. Хмельницького. Археологічні пам’ятки УРСР.
Київ, 1960, т. 9, с. 88—101.
Копылов Ф.Б. Археологическое изучение остатков Запо-
рожских Сечей. Краткие сообщения Института ар-
хеологии УССР. Київ, 1955, вып. 4, с. 52—53.
Лагодовская Е.Ф. Михайловское поселение и его значе-
ние. Краткие сообщения Института археологии АН
УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 119—121.
Лагодовская Е.Ф., Макаревич М.Л., Шапошникова
О.Г. Р аскопки Михайловского поселения в 1954
г. Краткие сообщения Института археологии УССР.
Киев, 1956, вып. 5, с. 13—18.
Лагодовская Е.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Л.
Основные итоги изучения Михайловского поселе-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 143
ния. Краткие сообщения Института археологии АН
УССР. Киев, 1959, вып. 9, с. 21—28.
Лагодовская Е.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич
М.Л. Основные итоги исследований Михайловского
поселения. Краткие сообщения Института археоло-
гии АН УССР. Киев, 1960, вып. 9, с. 21—28.
Лагодовська О.Ф., Шапошнікова О.Г., Макаревич М.Л.
Михайлівське поселення. Киев, 1962.
Литвиненко Р.О. Новобудовна археологія на Донбасі: ета-
пи, дослідники, досягнення. Археологія і давня істо-
рія України. 2012, вип. 9 (Історія археології: дослід-
ники та наукові центри (до 165-річчя від дня наро-
дження Хв.К. Вовка), с. 155—159.
Макаревич М.Л. Раскопки первого Михайловского по-
селения. Краткие сообщения Института археологии
АН УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 122—123.
Махно Е.В. Сарматский могильник у с. Усть-Камянка.
Краткие сообщения Института археологии УССР.
Киев, 1953, вып. 2, с. 61.
Махно Е.В. Раскопки Бериславского поселения и могиль-
ника в 1952—1953 годах. Краткие сообщения Институ-
та археологии АН УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 40—42.
Махно Є.В. Розкопки пам’яток епохи бронзи та сармат-
ського часу в с. Усть-Кам’янка. Археологічні пам’ятки
УРСР. Київ, 1960, т. 9, с. 14—38.
Махно Е.В. Р аскопки могильника в с. Каирах в 1954 г.
Краткие сообщения Института археологии УССР.
Киев, 1956, вып. 5, с. 46—48.
Махно Є.В. Розкопки могильника і поселень поблизу с.
Каїри. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10,
с. 131—154.
Махно Е.В. Черняхівська культура / Археологія УРСР.
Київ, 1975, т. 3.
Махно Є.В., Мізин В.А. Бериславське поселення та мо-
гильник перших століть нашої ери. Археологічні
пам’ятки УРСР. Київ, 1961, т. 10, с. 114—130.
Положение об охране памятников культуры. Постановле-
ние Совета Министров СССР от 14 октября 1948 г.
N 3898, § 11.
Рибалова В.Д. Могильник епохи бронзи в с. Осокорів-
ка. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ, 1960, т. 9,
с. 5—13.
Струкуленко А.С. Новобудовні археологічні експедиції
70—90-х рр. XX ст. та їх внесок у дослідження дав-
ньої історії північностепової Наддніпрянщини. Дис.
... канд. іст. наук. Дніпропетровськ, 2011.
Сымонович Э.А. Р аннеславянские поселения у сс. Гру-
шевка и Кут, Апостоловского р-на, Днепропетров-
ской области. Краткие сообщения Института архео-
логии АН УССР. Киев, 1953, вып. 2, с. 20.
Сымонович Э.А. Памятники черняховской культуры на
нижнем Днепре. Краткие сообщения Института ар-
хеологии УССР. Київ, 1955, вып. 4, с. 43—44.
Телегин Д.Я. Погребение скифского времени на нижнем
Днепре. Краткие сообщения Института археологии
УССР. Київ, 1956, вып. 6, с. 48—49.
Телегін Д.Я. Питання відносної хронології пам’яток піз-
ньої бронзи Нижнього Подніпров’я (за матеріала-
ми розкопок в с. Ушкалка). Археологія. 1961, т. ХІІ,
с. 3—15.
Титенко Г.Т. Каменная стела из с. Первомаевки. Краткие
сообщения Института археологии АН УССР. Киев,
1956, вып. 5, с. 78—79.
Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья
Украинской ССР Киев, 1951.
Фурманська А.І. Дослідження на ділянці В Золотобалків-
ського поселення в 1952 році. Археологічні пам’ятки
УРСР. Київ, 1960, т. 9, с. 180—190.
Шапошнікова О.Г. Роботи на ділянці В Золотобалків-
ського поселення в 1951 році. Археологічні пам’ятки
УРСР. Киев, 1960, т. 9, с. 176—179.
Шапошнікова О.Г. Могильник епохи ранньої бронзи
на Нижньому Дніпрі. Археологічні пам’ятки УРСР.
Киев, 1961, т. 10, с. 3—11.
Шапошникова О.Г. Раскопки второго Михайловского
поселения. Краткие сообщения Института археоло-
гии АН УССР. Киев, 1955, вып. 4, с. 124—125.
Шевченко А.И. Фауна поселения эпохи бронзы в с. Ми-
хайловке на Нижнем Днепре. Краткие сообщения
Института археологии АН УССР. Киев, 1957, вып. 7,
с. 36—37.
Архівні матеріали
Березовец Д.Т. Отчет о раскопках курганного могильника
в с.Грушевка Апостольского района Днепропетров-
ской области в 1952 г. Науковий архів ІА НАН Украї-
ни. Ф. ек. 1953/1а.
Блифельд Д.И. Раскопки в с. Бабино Рогачевского района
Херсонской области в 1951 г. Науковий архів ІА НАН
України. Ф. ек. 1951/3б.
Бредэ К.А. Отчет о раскопках городища в с. Гаврилов-
ка Ново-Воронцовского района Херсонской облас-
ти в 1951 г. Науковий архів ІА НАН України. Ф. ек.
1951/1г.
Гроздилов Г.П. Археологические работы в окрестностях
поселка им. Шевченко на Днепре в 1951 г. Науковий
архів ІА НАН України. Ф. ек. 1951/3в.
Давидан О.И. Раскопки кургана эпохи бронзы близ по-
селка им. Шевченко на Днепре в 1951 г. Науковий ар-
хів ІА НАН України. Ф. ек. 1951/3в.
Дневник. НА ІА НАНУ. Ф. ек. 1957/10а.
Добровольский А.В. Отчет о раскопках поселения брон-
зового века Бабино-ІІІ 1954 г. Науковий архів ІАНАН
України. Ф. ек. 1954/2а.
Ильинская В.А. Отчет об археологических раскопках
на поселении у села Бабино (пункт «Бабино 4»),
произведенных отрядом Горностаевской экспедиции
Института археологии АН УССР в 1954г. Науковий
архів ІАНАН України. Ф. ек. 1954/2в.
Канивец В.И. Отчет о раскопках кургана у с. Первома-
евки, Верхнерогачинского р-на, Херсонской облас-
ти в 1954 г. Науковий архів ІА НАН України. Ф. ек.
1954/2г.
Копылов Ф.В. Отчет о работе отдельного отряда Нико-
польской археологической экспедиции 1951 года, по
обследованию Запорожских памятников. Науковий
архів ІА НАН України. Ф. ек. 1951/2г.
Костюченко И.П. Отчет о работе Хмельницкого отряда
Никопольской экспедиции 1951 года. Науковий ар-
хів ІА НАН України. Ф. ек. 1951/2б.
Лагодовская Е.Ф. Отчет о раскопках Михайловского по-
селения Никопольско-Гавриловской экспедиции в
1952—1953гг. Науковий архів ІА НАН України. Ф. ек.
1953/1.
Листування з міністерствами Союзу РСР і Української
РСР про будівництво захисних споруд біля м. Ні-
кополь, спорудження чаші Каховського водосхо-
вища тощо. ЦДАВО України. Ф № Р-2, оп. 8, од. зб.
№ 8894, сп. 61-2.
Матеріали про стан затоплення об’єктів народного гос-
подарства в зв’язку з спорудженням Каховського во-
досховища. ЦДАВО України. Ф № Р-2, оп. 8, од. зб.
№6294, сп. 61-34.
Пешанов В.Ф. Следы памятников истории в Конских
плавнях. Науковий архів ІА НАН України. Ф. ек.
1951/7а.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3144
И.Г. Тарасенко
Младший научный сотрудник редакционно-издательского отдела Института археологи НАН Украины, iryna_tarasenko@ukr.net
Новостроечные экспедиции в зоне строительства Каховского водохранилища
В статье, главный образом на основании архивных данных, рассмотрена деятельность новостроечных экспедиций
Института археологии АН УССР в районе строительства Каховского водохранилища в 1951—1955 гг. За пять лет
работы в регионе была исследована вся территория в зоне затопления. Было раскопано 35 поселений, в частно-
сти неолитических, эпохи поздней и финальной бронзы, скифского и позднескифского времени, черняховской
культуры и средневековых. Исследовано три городища: два позднескифских и одно татарское средневековое.
Благодаря этим исследованиям, кроме археологического, значительно пополнился антропологический материал.
Так, работы проводились на семи грунтовых могильниках (неолитические, эпохи поздней бронзы, черняховской
культуры, позднескифских и средневековых). Было исследовано 90 курганов с 340 захоронениями эпохи бронзы,
85 скифскими захоронениями и 18 позднескифскими; немалое количество сарматских (43).
Кроме того, материал этих исследований значительно пополнил историческую карту региона. Наиболее ран-
ние памятники принадлежали эпохе неолита, в энеолите регион населяли племена нижнемихайловской культуры
(Осокоровка, Михайловка), а племена ямной и катакомбной КИО оставили наибольшее количество памятников,
преимущественно захоронений. В эпоху поздней и финальной бронзы регион заселяли представители бабинской,
сабатиновской и белозерской культур (Грушевка, Кут, Бабино, Любимовка, Ушкалка, Змиевка и др.). Важным
открытием для изучения ямной КИО стало открытие Михайловского поселения. Комплексные исследования
в Золотой Балке на поселении и могильнике позволили подробно изучить жизнь и хозяйство позднескифского
населения. Значительный материал из сарматских захоронений положил начало для изучения этих племен. Кера-
мический материал с поселений черняховской культуры (Кут, Грушевка, Осокоровка, Дудчаны, Каиры, Берис-
лав) позволил в дальнейшем относить их к отдельному локальному варианту со своими особыми чертами.
Значение новостроечных экспедиций также заключалось в подготовке молодых археологов: среди них буду-
щие корифеи науки Г.Т. Ковпаненко, А.Г. Шапошникова, Л.С. Клейн, А.В. Бураков, И.А. Антонова, М.П. Куче-
ра, Н.В. Линка, А.М. Кирпичников и др.
К л ю ч е в ы е с л о в а: новостроечные экспедиции, разведки, охранные раскопки, археологические памятники, поселе-
ния, курганы, методика исследований, 1950-е гг., южные области УССР.
Iryna H. Tarasenko
Junior Researcher of the Editorial and Publishing Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of
Ukraine, iryna_tarasenko@ukr.net
The Saving Expeditions in the Area of the Construction of Kakhovka Water Reservoir
In the paper, mainly basing of archival data, the activity of the saving expeditions of the Institute of Archaeology of the
Academy of Sciences of the Ukrainian SSR that had been worked in the area of the construction of Kakhovka Water
Reservoir during 1951—1955 is analyzed. During five years of the work in the region almost all territory of future flood zone
was explored. There 35 settlements, in particular of the Neolithic, Late and Final Bronze Age, Scythian and Late Scythian
time, of Cherniakhiv culture and Kyiv Rus time were excavated. Three settlements — two Late Scythian and one Medieval
Tatar were discovered. Due to these researches, in addition to the archaeological material the anthropological items were
also significantly enlarged. Thus, the work was carried out on seven burial grounds (of Neolithic, Late Bronze, Cherniakhiv
culture, Late Scythian and Kyiv Rus time). 90 barrows with 340 graves of the Bronze Age, 85 Scythian and 18 Late Scythian
burials as well as 43 Sarmatian graves were excavated.
In addition, the material of these studies significantly enlarged the historical map of the region. The earliest sites
belonged to the Neolithic age, and in the Eneolithic the region was inhabited by the tribes of Nizhne-Mykhailivska culture
(Osokorivka, Mykhailivka). The largest number of sites, mostly burials were left by the Yamna and Catacombna tribes. The
region was inhabited by people of the Babynska, Sabatynivska and Belozerska cultures (Hrushivka, Kut, Babyne, Liubymivka,
Ushkalka, Zmievka, etc.) during Late and Final Bronze Age. An important discovery for the study of the Yamna cultural and
historical community was the excavation of the Mykhailivka settlement. Complex research of the Zolota Balka settlement
and burial ground made it possible to study in detail the life and economy of the Late Scythians. Significant material from
the Sarmatian graves laid the foundation for the study of these tribes. Ceramic material obtained in the settlements of the
Cherniakhiv culture (Kut, Hrushivka, Osocorivka, Dudchany, Kairy, Beryslav) allowed to classify it as the separate local
variant with their own special features.
Протокол № 12. Протоколы заседаний Ученого Совета за
1950 год. Науковий архів ІА НАН України. Адмін. Ар-
хів. Ф. 1950/33, книга № 1.
Сымонович Э.А. Отчет о полевых археологических рабо-
тах Грушевского отряда Никопольской экспедиции.
Науковий архів ІА НАН України. Ф. ек. 1951/2в.
Шапошникова О.Г. Титенко Г.Т., Отчет о раскопках в
с. Осокоровка Ново-Воронцовского района Херсон-
ской области в 1952 г. Науковий архів ІА НАН Украї-
ни. Ф. ек. 1952/2б.
Надійшла 04.08.2018
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3 145
The significance of the saving expeditions was also in the training of young archaeologists who later became the
coryphaei of our science H.T. Kovpanenko, O.H. Shaposhnikova, L.S. Klein, A.V. Burakov, I.A. Antonova, M.P. Kuchera,
N.V. Linka, A.M. Kirpichnikov and others.
K e y w o r d s: the saving expeditions, exploration, rescue excavations, archaeological sites, settlements, barrows, research
methodology, 1950's, southern regions of the Ukrainian SSR.
References
Berezovec D.T. Raskopki kurganov u s. Kut, Dnepropetrovskoi obl. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv,
1955, no. 4, pp. 81-83.
Berezovec D.T. Rozkopky kurhannoho mogylnyka epohy bronzy ta skifskoho chasu v s. Kut. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1960, vol. 9, pp. 39-87.
Berezovec D.T. Kurhannyi mohylnyk u s. Grushivka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 56-63.
Berezovec D.T., Berezanska S.S. Poselennia i mohylnyk epohy bronzy bilia s. Nyzhnii Rohachyk. Arkheolohichni pamiatky URSR.
Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 40-45.
Berezovec D.T., Pokrovska Ye.F., Furmanska A.I. Kurhany epokhy bronzy poblyzu s. Marianskoho. Arkheolohichni pamiatky
URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 102-126.
Belanovska T.D. Rozkopky poselennia pershykh stolit nashoii ery v s. Dudchanakh. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960,
vol. 9, pp. 210-214.
Blifeld D.I. Poselennia Babyne I. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 75-77.
Blifeld D.I. Kurhannyi mohylnyk v s. Hrushivka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961a, vol. 10, pp. 56-63.
Burakov A.V. Slovianske poselennia na Nyzhnomu Dnipri. Visnyk AN URSR. 1953, no. 10, pp. 38-43.
Burakov A.V. Raskopki v s. Zmeevke Khersonskoi oblasti. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1955, no. 4,
pp. 109-110.
Burakov A.V. Poselennia epokhy bronzy bilia s. Zmiivka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 26-39.
Braichevskaia A.T. Izuchenie slavianskikh pamiatnikov Nadporozhia. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv,
1955, no. 4, pp. 30-31.
Braichevskaia A.T. Raskopki v s. Dudchanakh v 1954 g. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, no. 5,
pp. 49-50.
Brede K.A. Raskopki 1951 g. na Gavrilovskom gorodishche. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, no. 6,
pp. 33-35.
Brede K.A. Rozkopky Havrylivskoho horodyshcha rubezhu nashoii ery. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 191-203.
Dmytrov L.D. Raskopki Liubimovskogo gorodishcha. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1955, no. 4,
pp. 165-166.
Dmytrov L.D., Zucz V.L., Kopylov F.B. Liubymivske horodyshche rubezhu novoii ery. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1961, vol. 10, pp. 78-100.
Dobrovolskii A.V. Zolotobalkovskoe poselenie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheolohii USSR. Kyiv, 1953, pp. 56-57.
Dobrovolskyi A.V. Zolotobalkovskoe poselenie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1955, no. 4, pp. 70-71.
Dobrovolskyi A.V. Poselenie bronzovogo veka Babino III. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1957, no. 7,
pp. 40-45.
Dobrovolskyi A.V. Rozkopky dilianok A i G ta mohylnyka Zolotobalkivskoho poselennia rubezhu nashoii ery v 1951 i 1952 rokakh.
Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 141-165.
Dovzhenok V.Yi. Tatarske misto na nyzhnomu Dnipri chasiv piznoho serednovichchia. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1961, vol. 10, pp. 175-193.
Fabritsius I.V. Arkheologicheskaia karta Prichernomoria Ukrainskoi SSR Kyiv, 1951.
Furmanska A.I. Doslidzhennia na dilianci V Zolotobalkivskoho poselennia v 1952 rotsi. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1960, vol. 9, pp. 180-190.
Illinskaia V.A. Poselenie vremeni pozdnei bronzy u sela Babino. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956,
no. 5, pp. 75-77.
Illinska V.A., Kovpanenko H.T., Petrovska Ye.O. Rozkopky kurganiv epokhy bronzy poblyzu s. Pervomaiivka. Arkheolohichni
pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 127-140.
Kanivets V.I. Kurgan rannego bronzovogo veka u s. Pervomaevki na Khersonshchine. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii
AN USSR. Kyiv, 1956, no. 5, pp. 75-77.
Kovaleva I.F. Dneprohesovskaia arkheolohicheskaia ekspeditsiia Narkomprosa USSR 1927-1932 gg. Avtoref. dys. … kand. ist.
nauk. Dnepropetrovsk, 1971.
Korobkova G.F., Shaposhnikova O.G. Mikhailovskoe poselenie - etalonnyi pamiatnik drevneiamnoi kultury (ekologiia, zhylishcha,
orudiia truda, sistemy zhyzneobespecheniia, proizvodstvennaia struktura). Sankt-Peterburg, 2005.
Kostiuchenko I.P. Mohylnyk epokhy bronzy poblyzu khut. Khmelnytskoho. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9,
pp. 88-101.
Kopylov F.B. Arkheologicheskoe izucheniie ostatkov Zaporozhskikh Sechei. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR.
Kyiv, 1955, no. 4, pp. 52-53.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 3146
Lagodovskaia E.F. Mikhailovskoe poselenie i ego znachenie. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1955,
no. 4, pp. 119-121.
Lahodovskaia E.F., Makarevich M.L., Shaposhnikova O.H. Raskopki Mikhailovskogo poseleniia v 1954 g. Kratkie soobshcheniia
Instituta arkheolohii USSR. Kyiv, 1956, iss. 5, pp. 13-18.
Lagodovskaia E.F., Shaposhnikova O.G., Makarevich M.L. Osnovnyie itogi izucheniia Mikhailovskogo poseleniia. Kratkie
soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1959, no. 9, pp. 21-28.
Lagodovska O.F., Shaposhnikova O.H., Makarevych M.L. Mykhailivske poselennia. Kyev, 1962.
Lytvynenko R.O. Novobudovna arkheolohiia na Donbasi: etapy, doslidnyky, dosiahnennia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukraiiny.
2012, no. 9 (Istoriia arkheolohii: doslidnyky ta naukovi centry (do 165-richchia vid dnia narodzhennia Khv.K. Vovka),
pp. 155-159.
Makarevich M.L. Raskopki pervogo Mikhailovskogo poseleniia. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1955,
no. 4, pp. 122-123.
Makhno E.V. Raskopki Berislavskoho poseleniia i mogilnika v 1952-1953 godakh. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN
USSR. Kyiv, 1955, no. 4, pp. 40-42.
Makhno E.V. Raskopki mohilnika v s. Kaiirakh v 1954 g. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheolohii USSR. Kyiv, 1956, iss. 5,
pp. 46-48.
Makhno Ye.V. Rozkopky pamiatok epokhy bronzy ta sarmatskoho chasu v s. Ust-Kamianka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1960, vol. 9, pp. 14-38.
Makhno Ye.V. Rozkopky mohylnyka i poselen poblyzu s. Kaiiry. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 131-154.
Makhno E.V. Cherniakhivska kultura. In: Arkheologiya URSR. Kyiv, 1975, vol. 3.
Makhno Ye.V., Mizyn V.A. Beryslavske poselennia ta mohylnyk pershykh stolit nashoii ery. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1961, vol. 10, pp. 114-130.
Makhno E.V. Raskopki mogilnika v s. Kairakh v 1954 g. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, no. 5,
pp. 46-48.
Polozhenie ob okhrane pamiatnikov kultury. Postanovlenie Soveta Ministrov SSSR ot 14 oktiabria 1948 g. N 3898 - § 11.
Rybalova V.D. Mohylnyk epokhy bronzy v s. Osokorivka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 5-13.
Simonovich E.A. Ranneslavianskie poseleniia u ss. Grushevka i Kut, Apostolovskogo r-na, Dnepropetrovskoi oblasti. Kratkie
soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1953, no. 2, pp. 20.
Simonovich E.A. Pamiatniki cherniakhovskoi kultury na nizhnem Dnepre. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR.
Kyiv, 1955, no. 4, pp. 43-44.
Shaposhnikova O.G. Raskopki vtorogo Mikhailovskoho poseleniia. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv,
1955, no. 4, pp. 124-125.
Shaposhnikova O.H. Roboty na diliantsi V Zolotobalkivskoho poselennia v 1951 rotsi. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960,
vol. 9, pp. 176-179.
Shaposhnikova O.H. Mohylnyk epokhy rannoii bronzy na Nyzhnomu Dnipri. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10,
pp. 3-11.
Shevchenko A.I. Fauna poselenyia epokhy bronzy v s. Mikhailovke na Nizhnem Dnepre. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheolohii
USSR. Kyiv, 1957, iss. 7, pp. 36-37.
Strukulenko A.S. Novobudovni arkheolohichni ekspedytsii 70-90-x rr. XX st. ta ikh vnesok u doslidzhennia davnoii istorii
pivnichnostepovoi Naddniprianshchyny. Dys. ... kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk, 2011.
Telegin D.Ya. Pohrebeniie skifskoho vremeny na nyzhnem Dnepre. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheolohii USSR. Kyiv, 1956,
iss. 6, pp. 48-49.
Telehin D.Ya. Pytannia vidnosnoii khronolohii pamiatok piznoii bronzy Nyzhnoho Podniprovia (za materialamy rozkopok v
s. Ushkalka). Arkheolohiia. 1961, vol. 12, pp. 3-15.
Titenko G.T. Kamennaia stela iz s. Pervomaevki. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, no. 5, pp. 78-79.
Vetshtein R.I. Rozkopky vnutrishnoii linii oboronnykh sporud Havrylivskoho horodyshcha. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv,
1960, vol. 9, pp. 204-209.
Vyiezzhev R.I. Roboty na dilianci V Zolotobalkivskoho poselennia v 1951 rotsi. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9,
pp. 166-175.
Viazmitina M.I. Poselennia II-IV stolit nashoii ery v s. Dudchany. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. 9, pp. 215-223.
Viazmitina M.I. Mohylnyk epokhy bronzy bilia s. Zolota Balka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961, vol. 10, pp. 64-74.
Viazmitina M.I. Mohylnyk rubezhu nashoi ery bilia s. Zolota Balka. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1961a, vol. 10,
pp. 101-113.
Viazmitina M.I. Zolota Balka. Poselennia sarmatskoho chasu na Nyzhnomu Dnipri. Kyiv, 1962.
Viazmitina M.I. Zolotobalkinskyi mohylnyk. Kyiv. 1972.
Viazmitina M.I., Furmanskaia A.I. Raskopky poseleniia u s. Zolotaia Balka v 1953 i 1954 gg. Kratkie soobshcheniia Instituta
arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, no. 5, pp. 41-45.
|
| id | arheologia-com-ua-article-33 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:13Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/3e/88a3ca238679f11525589c8c1640803e.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-332019-12-04T18:17:25Z The Saving Expeditions in the Area of the Construction of Kakhovka Water Reservoir Новостроечные экспедиции в зоне строительства Каховского водохранилища Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища Tarasenko, Iryna H. the saving expeditions, exploration, rescue excavations, archaeological sites, settlements, barrows, research methodology, 1950's, southern regions of the Ukrainian SSR. новостроечные экспедиции, разведки, охранные раскопки, археологические памятники, поселения, курганы, методика исследований, 1950-е гг., южные области УССР. новобудовні експедиції, розвідки, охоронні розкопки, археологічні пам’ятки, поселення, кургани, методика досліджень, 1950-ті рр., південні області УРСР. In the paper, mainly basing of archival data, the activity of the saving expeditions of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR that had been worked in the area of the construction of Kakhovka Water Reservoir during 1951—1955 is analyzed. During five years of the work in the region almost all territory of future flood zone was explored. There 35 settlements, in particular of the Neolithic, Late and Final Bronze Age, Scythian and Late Scythian time, of Cherniakhiv culture and Kyiv Rus time were excavated. Three settlements — two Late Scythian and one Medieval Tatar were discovered. Due to these researches, in addition to the archaeological material the anthropological items were also significantly enlarged. Thus, the work was carried out on seven burial grounds (of Neolithic, Late Bronze, Cherniakhiv culture, Late Scythian and Kyiv Rus time). 90 barrows with 340 graves of the Bronze Age, 85 Scythian and 18 Late Scythian burials as well as 43 Sarmatian graves were excavated. In addition, the material of these studies significantly enlarged the historical map of the region. The earliest sites belonged to the Neolithic age, and in the Eneolithic the region was inhabited by the tribes of Nizhne-Mykhailivska culture (Osokorivka, Mykhailivka). The largest number of sites, mostly burials were left by the Yamna and Catacombna tribes. The region was inhabited by people of the Babynska, Sabatynivska and Belozerska cultures (Hrushivka, Kut, Babyne, Liubymivka, Ushkalka, Zmievka, etc.) during Late and Final Bronze Age. An important discovery for the study of the Yamna cultural and historical community was the excavation of the Mykhailivka settlement. Complex research of the Zolota Balka settlement and burial ground made it possible to study in detail the life and economy of the Late Scythians. Significant material from the Sarmatian graves laid the foundation for the study of these tribes. Ceramic material obtained in the settlements of the Cherniakhiv culture (Kut, Hrushivka, Osocorivka, Dudchany, Kairy, Beryslav) allowed to classify it as the separate local variant with their own special features. The significance of the saving expeditions was also in the training of young archaeologists who later became the coryphaei of our science H.T. Kovpanenko, O.H. Shaposhnikova, L.S. Klein, A.V. Burakov, I.A. Antonova, M.P. Kuchera, N.V. Linka, A.M. Kirpichnikov and others. В статье, главный образом на основании архивных данных, рассмотрена деятельность новостроечных экспедиций Институт археологииАН УССР в районе строительства Каховского водохранилища в 1951—1955 гг. За пять лет работы в регионе была исследована вся территория в зоне затопления. Было раскопано 35 поселений, в частности неолитических, эпохи поздней и финальной бронзы, скифского и позднескифского времени, черняховской культуры и средневековых. Исследовано три городища: два позднескифских и одно татарское средневековое. Благодаря этим исследованиям, кроме археологического, значительно пополнился антропологический материал. Так, работы проводились на семи грунтовых могильниках (неолитические, эпохи поздней бронзы, черняховской культуры, позднескифских и средневековых). Было исследовано 90 курганов с 340 захоронениями эпохи бронзы, 85 скифскими захоронениями и 18 позднескифскими; немалое количество сарматских (43). Кроме того, материал этих исследований значительно пополнил историческую карту региона. Наиболее ранние памятники принадлежали эпохе неолита, в энеолите регион населяли племена нижнемихайловской культуры (Осокоровка, Михайловка), а племена ямной и катакомбной КИО оставили наибольшее количество памятников, преимущественно захоронений. В эпоху поздней и финальной бронзы регион заселяли представители бабинской, сабатиновской и белозерской культур (Грушевка, Кут, Бабино, Любимовка, Ушкалка, Змиевка и др.). Важным открытием для изучения ямной КИО стало открытие Михайловского поселения. Комплексные исследования в Золотой Балке на поселении и могильнике позволили подробно изучить жизнь и хозяйство позднескифского населения. Значительный материал из сарматских захоронений положил начало для изучения этих племен. Керамический материал с поселений черняховской культуры (Кут, Грушевка, Осокоровка, Дудчаны, Каиры, Берислав) позволил в дальнейшем относить их к отдельному локальному варианту со своими особыми чертами. Значение новостроечных экспедиций также заключалось в подготовке молодых археологов: среди них будущие корифеи науки Г.Т. Ковпаненко, А.Г. Шапошникова, Л.С. Клейн, А.В. Бураков, И.А. Антонова, М.П. Кучера, Н.В. Линка, А.М. Кирпичников и др. Подається огляд діяльності новобудовних експедицій Інститут археології АН УРСР, які працювали у районі будівництва Каховського водосховища протягом 1951—1955 рр. На основі матеріалів з Наукового архіву Інститут археології НАН України робиться огляд досліджених пам’яток. Подаються результати досліджень, обсяг виконаної польової роботи та об’єм введеного до наукового обігу археологічного матеріалу. Матеріали з ЦДАВО України містять дані щодо підготовки до затоплення чаші Каховського водосховища. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-09-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/33 10.15407/archaeologyua2018.03.126 Arheologia; No 3 (2018): Arheologia; 126-146 Археологія ; № 3 (2018): Археологія; 126-146 Археология; № 3 (2018): Arheologia; 126-146 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.03 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/33/32 |
| spellingShingle | новобудовні експедиції розвідки охоронні розкопки археологічні пам’ятки поселення кургани методика досліджень 1950-ті рр. південні області УРСР. Tarasenko, Iryna H. Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title | Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title_alt | The Saving Expeditions in the Area of the Construction of Kakhovka Water Reservoir Новостроечные экспедиции в зоне строительства Каховского водохранилища |
| title_full | Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title_fullStr | Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title_full_unstemmed | Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title_short | Новобудовні експедиції у зоні спорудження Каховського водосховища |
| title_sort | новобудовні експедиції у зоні спорудження каховського водосховища |
| topic | новобудовні експедиції розвідки охоронні розкопки археологічні пам’ятки поселення кургани методика досліджень 1950-ті рр. південні області УРСР. |
| topic_facet | the saving expeditions exploration rescue excavations archaeological sites settlements barrows research methodology 1950's southern regions of the Ukrainian SSR. новостроечные экспедиции разведки охранные раскопки археологические памятники поселения курганы методика исследований 1950-е гг. южные области УССР. новобудовні експедиції розвідки охоронні розкопки археологічні пам’ятки поселення кургани методика досліджень 1950-ті рр. південні області УРСР. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/33 |
| work_keys_str_mv | AT tarasenkoirynah thesavingexpeditionsintheareaoftheconstructionofkakhovkawaterreservoir AT tarasenkoirynah novostroečnyeékspediciivzonestroitelʹstvakahovskogovodohraniliŝa AT tarasenkoirynah novobudovníekspedicííuzonísporudžennâkahovsʹkogovodoshoviŝa AT tarasenkoirynah savingexpeditionsintheareaoftheconstructionofkakhovkawaterreservoir |