Надчорноморські індоєвропейці в Трої

Zalizniak, Leonid L.

doi:10.15407/archaeologyua2018.04.021

Надчорноморські індоєвропейці в Трої

The paper contains the text of author’s lecture at the conference “Trojan colloquium” which took place in Kyiv in May, 30th, 2018. The questions of connections between ancient Asia Minor population and North Pontic region are considered on the base of archaeological sources and Indo-European studies...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія
Datum:	2018
Heft:	4
Сторінки:	21-27
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	Leonid L. Zalizniak — Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine
1. Verfasser:	Zalizniak, Leonid L.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018
Schlagworte:	Троя Північне Надчорномор’я Мала Азія індоєвропейці анатолійська мовна група хето-лувійці фрігійці вірмени греки кіммерійці скіфи.
Online Zugang:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/39
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824343159898112
author	Zalizniak, Leonid L.
author_facet	Zalizniak, Leonid L.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Leonid L. Zalizniak", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "" } ]
author_sort	Zalizniak, Leonid L.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	27
container_issue	4
container_start_page	21
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-01-19T08:36:57Z
description	The paper contains the text of author’s lecture at the conference “Trojan colloquium” which took place in Kyiv in May, 30th, 2018. The questions of connections between ancient Asia Minor population and North Pontic region are considered on the base of archaeological sources and Indo-European studies. The lower Troy layers contain the traces of several invasions of Anatolian group of Indo-European peoples from the Balkans (the Hittites, Palayans, Luwians) and also the Phrygian and Armenian ancestors. They had been formed in the Danube River region in the 4th&nbsp;millennium BCE under the influence of Chalcolithic migrants from the North-Western Pontic region. Migration of the Hittites-Luwians from Balkans to Asia Minor in the 3rd&nbsp;millennium BCE was a part of great spread of Indo-European tribes in the Chalcolithic-Bronze Era from two centers of Indo-European ethno-genesis which situated in the north of Central Europe and in the North Pontic region. The fall of Homer’s Troy (layer VІІа) clashes with the invasion of “sea people” and the destruction of the Hittite Kingdom (about 1200 BCE). A leading role, in opinion of I. Diakonov and L. Klein, in Troy’s fall and in the Hittite Empire disintegration was played not by Mycenaean Greeks, but by Phrygian and Armenian ancestors, militant “musks” of the Assyrian sources. During the invasion of “Sea Peoples” they came to Asia Minor from the West — from the Balkans. The beginning of the mentioned ethnic groups formation was linked with the Lower Danube and the North-Western Pontic region, in particular, with Usatovo-Chornavoda II cultures population. Traces of the contacts of native languages: Thracian, Phrygian, Armenian, Greek with the Indo-Iranians bind them to Northern Pontic region. Just here the majority of researchers place the Indo-Iranian motherland, the ancestors of whom they consider the Yamna and Catacomb cultures population. Archaeological and literary sources testify the participating in the Asia Minor ancient history of three more peoples from the North Pontic Steppe — Sabatinovka culture tribes, Cimmerians and Scythians. “Sabatinians” apparently took part in the invasion of “Sea Peoples” which is proved by finds of bronze weapons, typical for the final Bronze Age of the North Pontic region, at the Middle East territory. Cimmerians in 675 BCE destroyed the Phrygian state with the capital of Gordion and founded the Gammira state. The latter was destroyed in 605 BCE by Scythians who had come to Asia Minor, as well as the Cimmerians, through the Caucasus.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2018.04.021
first_indexed	2026-08-07T01:01:15Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 21 © Л.Л. Залізняк, 2018 Л.Л. Залізняк * НАДЧОРНОМОРСЬКІ ІНДОЄВРОПЕЙЦІ В ТРОЇ УДК 902(477)+94(392) https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.021 * ЗАЛІЗНЯК Леонід Львович — доктор історичних наук, професор, заввідділу кам’яної доби І нституту археології НАН України, zaliznyakl@ukr.net У статті за даними археології та індоєвропеїстики ви- світлюються зв’язки стародавніх народів Малої Азії, зо- крема й тих, що мешкали в легендарній Трої, з Північним Надчорномор’ям. К л ю ч о в і с л о в а: Троя, Північне Надчорномор’я, Мала Азія, індоєвропейці, анатолійська мовна група, хето- лувійці, фрігійці, вірмени, греки, кіммерійці, скіфи. Відкрита у другій половині ХІХ ст. Генріхом Шліманом Троя — видатна пам’ятка археоло гії світового значення, оскільки є безцінним джерелом інформації про стародавню істо рію Східного Середземномор’я. Значний об сяг знань про стародавні народи Малої А зії, зокрема Троади, отримано завдяки індоєвро пеїстиці — палеоетнологічній дисципліні, що вивчає витоки та шляхи розселення народів ін доєвропейської (далі ІЄ) мовної сім’ї на основі комплексного аналізу даних археології, мово знавства, фольклору, антропології, генетики, письмових джерел. Одна з тринадцяти гілок ІЄ сім’ї народів носить назву анатолійської, оскільки етноси, що до неї входять (хети, па лайці, лувійці та їхні нащадки карійці, лікійці, пісідійці, кілікійці) у ІІІ—І тис. до н. е. мешка ли в Анатолії або Малій Азії. Однак їхні пращу ри прийшли в регіон із заходу, з Подунав’я, де формувалися у IV тис. до н. е. під впливом ене олітичних степовиків-мігрантів із Північно- Західного Надчорномор’я. Сліди інвазії згада них хетів, палайців, лувійців, а також фрігійців та вірмен з Балкан в Малу Азію простежені у численних культурних шарах Трої. Зв’язки Надчорномор’я та Малої Азії за даними археології та індоєвропеїстики Джерела згаданих палеоісторичних дисци плін переконливо свідчать про давні зв’язки Надчорномор’я з Малою Азією взагалі та з Троєю зокрема. А рхеологічно ці зв’язки простежу ються з доісторичних часів неолітизації Євро пи. Як відомо, поширення навичок відтворю вального господарства на Європейський кон тинент відбувалося з кінця VIII до IV тис. до н. е. в режимі колонізації найдавнішими зем леробами Малої А зії спочатку Балканського півострова, а потім через Подунав’я усієї Цен тральної Європи, зокрема й Південно-Західної України (рис. 1). Археологічно фіксується чотири основні хвилі неолітичних колоністів з Малої А зії та Балкан (Залізняк 1995, с. 12; 1998, с. 231—235; 1999, с. 89, 90; 2006б, с. 3—18; 2016, с. 14—20), які несучи аборигенам Європи перші навич ки землеробства та скотарства, докотилися до Правобережної України: 1. Гребениківська VІІ—VІ тис. до н. е. 2. Кришська середини VІ тис. до н. е. 3. Лінійно-стрічкової кераміки другої поло вини VІ тис. до н. е. 4. Трипільська V—ІV тис. до н. е. На межі І V—ІІІ тис. до н. е. просування балкано-дунайських неолітичних колоністів на північ у середовище місцевих мисливських племен змінилося зворотним рухом абориген ного населення Європи — розселенням ІЄ на родів. Якщо рушійною силою неолітичної ко лонізації Європи було мотичне землеробство, то двигуном І Є експансії стали ранні форми скотарства (Залізняк 1998, с. 272; 2012, с. 209— 268). Експансія ІЄ скотарів у VІ—ІІ тис. до н. е. набула форми своєрідної реконкісти — інва зії аборигенів Європи на раніше колонізовані землеробами Східного Середземномор’я тери торії, зокрема і на Балкани та у Малу Азію. ІЄ народи розселялися з двох центрів ет ногенези, які локалізуються на півночі Цен тральної Європи та у Н адчорномор’ї (рис. 2). Археологічні матеріали свідчать, що саме з Надчорномор’я відбувався рух І Є населен ня на Н ижній Дунай, Балкани і далі в Малу Азію. Численні культурні шари Трої, що ле жать в основі археологічної періодизації Малої Азії та Балкан, зберігають яскраві сліди втор ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 422 гнення з Балканського півострова войовничих ІЄ племен — хетів, палайців, лувійців, вірмен, фрігійців, витоки яких тією чи іншою мірою пов’язані з Надчорномор’ям. Як відомо, розкопана Генріхом Шліманом на горі Гісарлик Троя була заснована на почат ку ІІІ тис. до н. е. Сліди руйнацій у шарах ІІ, ІІІ (2500—2280 ВС) пов’язують з навалою хетів та палайців з Балкан, а руїни ІV шару Трої (2280— 2100 ВС) — з приходом лувійців (Клейн 2010, с. 91). Саме у ІІ шарі Г. Шліман знайшов зна менитий «скарб Пріама». Споріднені І Є мови хетів, палайців, лувій ців відомі з клинописних текстів на численних глиняних табличках, добутих Гуго Вінклером у 1906 р. під час розкопок столиці Хетського цар ства міста Хатуса. Написи з Хатуси були дешиф ровані у 1914 р. чехом Б. Грозним та ідентифіко вані як індоєвропейські. Серед маси ділових та ритуальних текстів хетською (несийською) мо вою знайдені менш численні пам’ятки спорід неними хетській палайською та лувійською мо вами, а також неіндоєвропейською хаттською. Автохтони Малої Азії хати у ІІІ тис. до н. е. були завойовані хето-лувійцями, але вплинули на мову індоєвропейських завойовників. Аналіз численних хето-лувійських текстів з Хатуси дозволив лінгвістам зробити висно вок про їх архаїзм у межах ІЄ мовної сім’ї. Це дало підстави вважати, що хето-лувійці пер шими відокремилися від ІЄ прамови не пізні ше ІV тис. до н. е. (Конча 2016, с. 156). Врахо вуючи сказане, Ю.В. Павленко (1994, с. 76, 80) проголосив пращурами хето-лувійців племе на виділеної Д.Я. Телегіним (1973) середньо стогівської культури Надчорномор’я. На дум ку Д.Я. Телегіна (1990, с. 12), середньостогів ці у ІV тис. до н. е. просунулися у Подунав’я зі сходу степовим коридором через Буджак. Однак Л.С. К лейн навів переконливі дані, що пращурами хето-лувійців були не серед ньостогівці, а людність баденської культури Подунав’я кінця ІV тис. до н. е. (Клейн 2010, с. 84—88). На користь цього свідчать прямі па ралелі матеріалам з ІІ та ІІІ шарів Трої серед старожитностей Бадена: шліфовані бойові мо лоти та булави з каменю, будівлі мегаронного типу, характерна кераміка, зокрема своєрідні лицеві урни. На формування Бадена вплинула культура Чорнавода І Нижнього Подунав’я, що на думку румунських дослідників (Dumitrescu 1983, c. 126), генетично пов’язана з енеолі том степового Н адчорномор’я, зокрема носі ями нижньомихайлівських традицій. Таким чином, хето-лувійці Малої Азії, що залишили ІІ—VII шари Трої опосередковано через куль тури Чорнавода І та Баден, пов’язані зі степо виками Надчорномор’я ІV тис. до н. е. Переконливим аргументом генетичних зв’язків хето-лувійців з Надчорномор’ям є ви явлені лінгвістами в мові останніх виразні слі ди тісних контактів на ранніх етапах їх форму вання з народами арійської (індо-іранської) групи ІЄ мов. А пращурами останніх, на дум ку переважної більшості фахівців, була люд ність ямної та катакомбної культур надчор номорських степів І V—ІІ тис. до н. е. (Клейн 2010, с. 127, 161, 162, 463). Отже, предки згада них стародавніх народів Малої Азії свого часу мешкали у Північному Н адчорномор’ї або десь поблизу від нього, оскільки саме тут меш кали носії арійських діалектів ямники та ката комбники. До речі, аналогічні сліди контактів з індо-іранцями виявлені в мовах інших ІЄ на родів Малої А зії, що полишили сліди в куль турних шарах Трої — греків, фракійців, фрігій ців, вірмен. Тобто пращури останніх (як і хето- лувійців) також раніше жили у Надчорномор’ї чи десь поблизу від нього, де контактували з ямниками та катакомбниками. Троя VI, VIIa шарів (2100—1200 ВС) співіс нувала з Хетським царством (1800—1200 ВС). Падіння Трої Гомера (шар VIIa) та Хетської дер жави сталося приблизно в один час — близь Рис. 1. Розселення найдавніших неолітичних землеро бів Європи у VІІ—V тис. до н. е. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 23 ко 1200 ВС, і пов’язується з відомою за єгипет ськими джерелами навалою народів моря. Н а думку одних вчених, саме ця навала спричини ла падіння Трої та Хетського царства. Інші, нав паки, вважають, що розвал імперії хетів спри чинив рух войовничих племен на південь. Н а думку більшості дослідників, цей рух зародився на Нижньому Дунаї, однак серед народів моря схоже були й степовики з Надчорномор’я. Переконливі археологічні докази участі на селення Північно-Західного Н адчорномор’я у навалі народів моря на Грецію, К рит, Малу Азію, Сирію зібрав В.І. Клочко (1990, с. 10—17). Маються на увазі носії сабатинівської культу ри, які в XIV—XII ст. до н. е. мешкали у степах між Н ижнім Дніпром та Дунаєм. Притаманні пам’яткам Н адчорномор’я наконечники спи сів дрімайлівського типу, кинджали краснома яцького типу, дволопатеві наконечники стріл (рис. 3), рештки круглих дерев’яних щитів тощо знайдені в археологічних шарах, пов’язаних із індоєвропейською навалою у Малій Азії (Троя), Сирії (Угарит), на Криті, Родосі, Кіпрі, у мате риковій Греції (Клочко 1990, с. 10—17; Залізняк 1994, с. 109, 110; 1999, рис. 47, 48). З аналогічними круглими щитами, списами і короткими мечами зображені воїни народів моря на рельєфах із Луксору (Єгипет) (рис. 4). Ця зброя не має аналогій серед зброї Близь кого Сходу, але дуже типова для Північного Надчорномор’я кінця II тис. до н. е. Тут знай дено не лише готові вироби, а й ливарні фор ми для їх виготовлення. Короткі дволезові мечі красномаяцького типу мають дуже давню істо рію у Північному Н адчорномор’ї: їх прототи пи знайдено в похованнях надчорноморських скотарів першої половини II тис. до н. е. У результаті грандіозної міграції народів моря зброя північнонадчорноморських типів опинилася на о. Сардинія. Тут знайдено брон зові статуетки воїнів із круглими щитами та ко роткими дволезовими мечами, аналогічні від критим у похованні біля с. Борисівка на Оде щині (Клочко 1990, с. 16) (рис. 5). Отже, маємо всі підстави стверджувати, що у навалі народів моря на Грецію, Малу А зію, Палестину та інші регіони Середземномор’я брали участь племена сабатинівської культури Північного Надчорномор’я. Варто згадати ще один яскравий епізод проникнення войовничих степовиків Північ ного Н адчорномор’я далеко на південь. Він пов’язаний із поширенням конярства та бойо вих колісниць. Найдавніші колісниці, що дату ються близько 2000 р. до н. е., відомі з могиль ника Синташта на Південному Уралі (Генинг и др. 1992) (рис. 6). Вони супроводжувалися похованнями пари упряжних коней з харак терними псаліями дископодібної форми з ши пами. Пізніше на початку ІІ тис. до н. е. бойові колісниці зі схожими дископодібними псалія ми із шипами поширилися у бабинській (бага товаликовій) культурі півдня України. А у пер шій половині ІІ тис. до н. е. колісниці з кін ською упряжжю з аналогічними псаліями були принесені з півночі на Балкани ахейськими греками. Дископодібні псалії синташтинсько го типу були знайдені відкривачем Трої Генрі Рис. 2. Розселення індоєвропейців із двох центрів етногенезу у ІV—ІІ тис. до н. е. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 424 хом Шліманом в елітних похованнях у знаме нитих шахтних гробницях Мікен. На разючу подібність поховального обря ду та матеріальної культури бабинської куль тури та шахтних гробниць Мікен першою звернула увагу С.С. Березанська (1986, с. 38). Крім псаліїв їх поєднують глибокі поховальні ями, обкладені та перекриті камінням або ко лодами, сліди тризни, поховання коней, по зиція скелетів, крем’яні стріли з виїмками в основі, випрямлювачі древок стріл, характер ні бронзові наконечники списів з розімкнути ми втулками. На користь походження похова них із Надчорномор’я, на думку Д. Маккая та Л.С. К лейна (2010, с. 63—70), також свідчать характерні елементи степового поховального обряду — вохра, курганні кромлехи, антропо морфні стели, а також міцна північноєропео їдна статура скелетів з мікенських шахтних гробниць (Makkay 2000, p. 34, 41; Клейн 2010, Рис. 3. Наконечники стріл: 1 — Херсон; 2 — Слободка; 3 — Родос; 4 — Троя. Наконечники списів дрімайлів ського типу: 5 — Новокиївська ливарня; 6 — Гребені; 7, 8 — Кіпр, Енкомі. Мечі красномаяцького типу: 9 — Красномаяцька майстерня; 10 — І нгульський скарб; 11 — Заградівка; 12 — Угарит (Сирія) (Клочко 1990) Рис. 4. Давньоєгипетські рельєфи із зображенням на родів моря, озброєних мечами красномаяцького типу, списами та круглими щитами: 1 — Луксор; 2 — Міднет- Хабу (Клочко 1990, с. 14) 1 2 Рис. 5. Бронзові статуетки з о. Сардинія. Воїни «наро дів моря» зі щитами та мечами, аналогічними знайде ним біля с. Борисівки на Одещині (Клочко 1990, с. 16) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 25 с. 68). З іншого боку поховальні ритуали та ма теріальна культура бабинців мають прямі па ралелі в могильнику Синташта на Південному Уралі (Генинг и др. 1992). Сказане переконли во свідчить про причетність бабинського насе лення степового Н адчорномор’я до ахейської інвазії на Балкани у ХVII ст. до н. е. (рис. 7). Археологічним відповідником гомерівської Трої на сьогодні визнано шар Троя VIІа, верх ньою межею якого є сліди пожежі 1200 р. до н. е. Вважається, що на початок Троянської війни офіційною мовою міста була лувійська. Наступна Троя VIІв (1200—900 рр. до н. е.), що постала на руїнах гомерівської, вже говорила фрігійською (Клейн 2010, с. 147). Авторитетні дослідники І .М. Дьяконов та Л.С. К лейн (2010, с. 158—161) вважають, що гомерівську Трою зруйнували не ахейські гре ки, а войовничі племена «мушків» ассирій ських джерел, які були пращурами фрігійців та вірмен. Адже згарище 1200 р. до н. е. у Трої пе рекрите шаром, що містить не старожитності ахейських греків, а кераміку та предмети побу ту властиві мешканцям північного сходу Бал кан (Фракії), звідки прийшли в Малу Азію пра щури вірмен та фрігійців. Мова останніх спо ріднена і близька до мови фракійців північного сходу Балканського півострова, звідки в часи народів моря за ассирійськими текстами руха лися племена «мушків» (Клейн 2010, с. 147). Як зазначалося, мови згаданих споріднених народів мають сліди контактів з індо-іранцями, а також певні паралелі в грецькій мові. Це дало підстави для висновку, що раніше у ІV—ІІІ тис. до н. е. їхні спільні пращури мешкали по- сусідству у Північно-Західному Надчорномор’ї. Висловлено припущення, що таким спільним пращуром фракійців, фрігійців, вірмен та гре ків могла бути людність спільноти Усатово- Чорнавода ІІ Буджака та Добруджі. Отже, до свого легендарного падіння Троя розмовляла лувійською, а після — мовою завойовників фрі гійців, які прийшли з країни, що пізніше отри мала назву Фракії (Клейн 2010, с. 128). Після хетів у Малій Азії домінують фрігійці, які на початку І тис. до н. е. створили власну державу Фрігію зі столицею Гордіон, названою на честь царя Гордія. Саме він зав’язав упряж колісниці у «гордіїв вузол», який пізніше роз рубав мечем А лександр Македонський. Син Гордія цар Мідас також став героєм численних грецьких міфів. Зокрема багатство Фрігії пояс нювали вмінням Мідаса перетворювати на зо лото все, до чого він торкався. Фрігію знищили у 675 р. до н. е. кіммерій ці, які прийшли у Малу Азію з українських сте пів через Кавказ. Столицю Фрігії Гордіон було спалено, а останній цар Мідас покінчив життя самогубством. Рештки фрігійців, за Л.С. Клей ном, відійшли на схід у Закавказзя, де брали участь у формуванні вірмен. Н а руїнах Фрігії кіммерійці заснували власну державу Гаміру, яка проіснувала 70 років до 605 р., коли була знище на новою навалою з Надчорномор’я через Кав каз ранньоскіфських племен. Їх перебування в Анатолії фіксують писемні джерела та наконеч ники стріл ранньоскіфських типів, поширені від Кавказу до північних кордонів Єгипту. Після Троянської війни Троя поступово за непадає, доки не відбудовується іонійськими греками у VІІІ ст. до н. е., які на той час мир но колонізували Троаду (шар VІІІ, 750—85 р. до н. е.). Останній ІХ шар Трої, що датується 85 р. до н. е. — 500 р. н. е., пов’язаний із римським містом Новий Іліон. Як бачимо, стародавні народи, що так чи інакше мають зв’язок із Північним Н адчор номор’ям, грали помітну роль в історії Малої Рис. 6. Бойова колісниця з могильника Синташта на Південному Уралі (Генінг та ін. 1992, с. 205) Рис. 7. Бойова колісниця ІЄ степовиків ІІ тис. до н. е. (Акишев, Хабидулина 2011, с. 168) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 426 Азії, зокрема й Трої ІІІ—І тис. до н. е. Серед них хето-лувійці, фрігійці, вірмени, греки, племена сабатинівської культури, кіммерійці, скіфи. Ін формація про них отримана не лише з тради ційних письмових та археологічних джерел, але й завдяки зусиллям фахівців з такої комплек сної дисципліни як індоєвропеїстика. Попри те, що переважна більшість індоєвро пеїстів світу так чи інакше включають степи та лі состепи України до прабатьківщини ІЄ народів, зазначена дисципліна не стала пріоритетною се ред українських вчених. Разом з тим, археологічні матеріали переконливо свідчать про походження кількох етнічних груп індоєвропейців саме з пів дня України. Зокрема серед них є і стародавні на роди Малої Азії — хети, лувійці, палайці, греки, фракійці, фрігійці, вірмени, пращури яких поли шили сліди свого перебування в Трої. Проблеми походження І Є народів Малої Азії, далекі до остаточного розв’язання. Їх ви рішення залежить не лише від успіхів археоло гії, але й такої комплексної дисципліни як ін доєвропеїстика. Акишев К.А., Хабидулина М.К. Древности Астаны: горо дище Бозок. Астана, 2011. Березанская С.С. К ультура многоваликовой керамики. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986, с. 5—43. Генинг В.Ф., Зданович Г.Б., Генинг В.В. Синташта. Ар хеологические памятники арийских племен Урало- Казахстанских степей. Челябинск, 1992. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. Київ, 1994. Залізняк Л.Л. Пізній мезоліт України. Археологія. 1995, № 4, с. 3—16. Залізняк Л.Л. Передісторія України Х—V тис. до н. е. Київ, 1998. Залізняк Л.Л. Первісна історія України. Київ, 1999. Залізняк Л.Л. Гребениківська мезолітична культура: по ходження, хронологія, історична доля. Археологія. 2006б, № 4, с. 3—18. Залізняк Л.Л. Стародавня історія України. Київ, 2012. Залізняк Л.Л. Мезолітичні витоки перших індоєвропей ських культур Європи за даними археології. Археоло- гія. 2016, № 3, с. 3—18. Клейн Л.С. Время кентавров. Степная прародина греков и ариев. Санкт-Петербург, 2010. Клочко В.І. Народи моря та Північне Причорномор’я. Ар- хеологія. 1990, № 1, с. 10—17. Конча С.В. Індоєвропейці: пізнання доісторії. Київ, 1997. Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому кон тексті. Київ, 1994. Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. Київ, 1973. Телегин Д.Я. Степное Поднепровье и нижнее Подунавье в неолите—энеолите. Каменный век на территории Украины. Киев, 1990, с. 6—17. Dumitresku Vl. Epoque neolithique et eneolithique. Esquisse d’une prehistoire de la Romanie (ed. Vl. Dumitresku, A. Bolomei, F.Mogosanu). Bucurest, 1983, s. 56—129. Makkay J. The early Mycenaean rulers and the contemporary Early Iranians of the Northeast. Budapest, 2000. Надійшла 26.06.2018 Л.Л. Зализняк Доктор исторических наук, профессор, заведующий отделом археологии каменного века Института археологии НАН Украины ПРИЧЕРНОМОРСКИЕ ИНДОЕВРОПЕЙЦЫ В ТРОЕ Статья содержит текст выступления автора на конференции «Троянские чтения», которая состоялась в Киеве 30 мая 2018 г. Освещаются вопросы связи древнего населения Малой Азии с Северным Причерноморьем по данным археологии, а также индоевропеистики. Нижние слои Трои содержат следы нескольких инвазий с Балкан народов анатолийской группы языков ин доевропейцев (хеттов, палайцев, лувийцев), а также предков фригийцев и армян. Они формировались в Подуна вье в IV тыс. до н. э. под влиянием энеолитических степняков-мигрантов из Северо-Западного Причерноморья. Движение хетто-лувийцев с Балкан в Малую Азию в ІІІ тыс. до н.э. было частью грандиозного расселения индо европейских племен в энеолите-бронзе с двух центров индоевропеизации Европы – Центральноевропейского и Причерноморского. Падение Трои Гомера (слой VІІа) совпадает во времени с нашествием народов моря и гибелью Хеттского цар ства (около 1200 г. до н. э.). По мнению И. Дьяконова и Л. Клейна ведущую роль в падении Трои и распаде Хетт ской империи сыграли не ахейские греки, а предки фригийцев и армян, воинствующие «мушки» ассирийских источников. Во время нашествия народов моря они пришли в Малую Азию с запада, с Балкан. Начало форми рования упомянутых этносов связывают с Нижним Дунаем и Северо-Западным Причерноморьем, в частности, c населением культуры Усатово-Чернавода ІІ. Следы контактов родственных языков фракийцев, фригийцев, ар мян, греков с индо-иранцами также связывают их с Северным Причерноморьем. Ведь именно здесь подавляющее большинство индоевропеистов помещают родину индо-иранцев, предками которых считают носителей ямной и катакомбной культур. Археологические и письменные источники свидетельствуют об участии в древней истории Малой Азии еще трех народов степного Причерноморья – племен сабатиновской культуры, киммерийцев и скифов. Сабатинов цы, похоже, приняли участие в нашествии народов моря, о чем свидетельствуют находки на Ближнем Востоке бронзового оружия, характерного для финальной бронзы Причерноморья. Киммерийцы в 675 г. до н. э. разруши ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 27 ли державу Фригию со столицей Гордион и основали государство Гамира. Последнее уничтожили в 605 г. до н. э. скифы, которые пришли в Малую Азию, как и киммерийцы, через Кавказ. К л ю ч е в ы е с л о в а: Троя, Северное Причерноморье, Малая Азия, индоевропейцы, анатолийская языковая группа, хетто-лувийцы, фригийцы, армяне. Leonid L. Zalizniak Dr. hab., Professor, the Head of Stone Age Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine NORTH PONTIC INDO-EUROPEANS IN TROY The paper contains the text of author’s lecture at the conference “Trojan colloquium” which took place in Kyiv in May, 30th, 2018. The questions of connections between ancient Asia Minor population and North Pontic region are considered on the base of archaeological sources and Indo-European studies. The lower Troy layers contain the traces of several invasions of Anatolian group of Indo-European peoples from the Balkans (the Hittites, Palayans, Luwians) and also the Phrygian and Armenian ancestors. They had been formed in the Danube River region in the 4th millennium BCE under the influence of Chalcolithic migrants from the North-Western Pontic region. Migration of the Hittites-Luwians from Balkans to Asia Minor in the 3rd millennium BCE was a part of great spread of Indo-European tribes in the Chalcolithic-Bronze Era from two centers of Indo-European ethno-genesis which situated in the north of Central Europe and in the North Pontic region. The fall of Homer’s Troy (layer VІІа) clashes with the invasion of “sea people” and the destruction of the Hittite Kingdom (about 1200 BCE). A leading role, in opinion of I. Diakonov and L. Klein, in Troy’s fall and in the Hittite Empire disintegration was played not by Mycenaean Greeks, but by Phrygian and Armenian ancestors, militant “musks” of the Assyrian sources. During the invasion of “Sea Peoples” they came to Asia Minor from the West — from the Balkans. The beginning of the mentioned ethnic groups formation was linked with the Lower Danube and the North-Western Pontic region, in particular, with Usatovo-Chornavoda II cultures population. Traces of the contacts of native languages: Thracian, Phrygian, Armenian, Greek with the Indo-Iranians bind them to Northern Pontic region. Just here the majority of researchers place the Indo-Iranian motherland, the ancestors of whom they consider the Yamna and Catacomb cultures population. Archaeological and literary sources testify the participating in the Asia Minor ancient history of three more peoples from the North Pontic Steppe — Sabatinovka culture tribes, Cimmerians and Scythians. “Sabatinians” apparently took part in the invasion of “Sea Peoples” which is proved by finds of bronze weapons, typical for the final Bronze Age of the North Pontic region, at the Middle East territory. Cimmerians in 675 BCE destroyed the Phrygian state with the capital of Gordion and founded the Gammira state. The latter was destroyed in 605 BCE by Scythians who had come to Asia Minor, as well as the Cimmerians, through the Caucasus. K e y w o r d s: Troy, Northern Pontic region, Asia Minor, Indo-Europeans, Anatolian language group, Hittites-Luwians, Phrygians, Armenians. References Akishev K.A., Khabdulina M.K. Drevnosti Astany: gorodishche Bozok. Astana, 2011. Berezanskaia S.S. Kultura mnogovalikovoi keramiki. Kultury epokhi bronzy na territorii Ukrainy. Kyiv, 1986, pp. 5-43. Dumitresku Vl. Epoque neolithique et eneolithique. Vl. Dumitresku, A.Bolomei, F.Mogosanu. Esquisse d`une prehistoire de la Romanie. Bucurest, 1983, pp. 56-129. Gening V. F., Zdanovich G. B., Gening V. V. Sintashta. Arkheologicheskie pamiatniki ariiskikh plemen Uralo-Kazakhstanskikh stepei. Cheliabinsk, 1992. Klein L.S. Vremia kentavrov. Stepnaia prarodina grekov i ariev. Sankt-Peterburg, 2010. Klochko V.I. Narody moria ta Pivnichne Prychornomoria. Arkheolohiia. 1990, no. 1, pp. 10-17. Koncha S.V. Indoievropeitsi: piznannia doistorii. Kyiv, 1997. Makkay J. The early Mycenaean rulers and the contemporary Early Iranians of the Northeast. Budapest, 2000. Pavlenko Yu.V. Peredistoriia davnikh rusiv u svitovomu konteksti. Kyiv, 1994. Telehin D.Ya. Serednostohivska kultura epokhy midi. Kyiv, 1973. Telegin D.Ia. Stepnoe Podneprove i nizhnee Podunave v neolite - eneolite. Kamennyi vek na territorii Ukrainy. Kyiv, 1990, pp. 6-17. Zalizniak L.L. Narysy starodavnoi istorii Ukrainy. Kyiv, 1994. Zalizniak L.L. Piznii mezolit Ukrainy. Arkheolohiia. 1995, no. 4, pp. 3-16. Zalizniak L.L. Peredistoriia Ukrainy X-V tys. do n.e. Kyiv, 1998. Zalizniak L.L. Pervisna istoriia Ukrainy. Kyiv, 1999. Zalizniak L.L. Hrebenykivska mezolitychna kultura: pokhodzhennia, khronolohiia, istorychna dolia. Arkheolohiia. 2006, no. 4, pp. 3-18. Zalizniak L.L. Starodavnia istoriia Ukrainy. Kyiv, 2012. Zalizniak L.L. Mezolitychni vytoky pershykh indoievropeiskykh kultur Yevropy za danymy arkheolohii. Arkheolohiia. 2016, no. 3, pp. 3-18.
id	arheologia-com-ua-article-39
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:01:15Z
publishDate	2018
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/79/eff8b045ae9a272cf9bfcb6172bc5379.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-392020-01-19T08:36:57Z North Pontic Indo-Europeans in Troy Причерноморские индоевропейцы в Трое Надчорноморські індоєвропейці в Трої Zalizniak, Leonid L. Troy, Northern Pontic region, Asia Minor, Indo-Europeans, Anatolian language group, Hittites-Luwians, Phrygians, Armenians. Троя, Северное Причерноморье, Малая Азия, индоевропейцы, анатолийская языковая группа, хетто-лувийцы, фригийцы, армяне Троя, Північне Надчорномор’я, Мала Азія, індоєвропейці, анатолійська мовна група, хето-лувійці, фрігійці, вірмени, греки, кіммерійці, скіфи. The paper contains the text of author’s lecture at the conference “Trojan colloquium” which took place in Kyiv in May, 30th, 2018. The questions of connections between ancient Asia Minor population and North Pontic region are considered on the base of archaeological sources and Indo-European studies. The lower Troy layers contain the traces of several invasions of Anatolian group of Indo-European peoples from the Balkans (the Hittites, Palayans, Luwians) and also the Phrygian and Armenian ancestors. They had been formed in the Danube River region in the 4th&nbsp;millennium BCE under the influence of Chalcolithic migrants from the North-Western Pontic region. Migration of the Hittites-Luwians from Balkans to Asia Minor in the 3rd&nbsp;millennium BCE was a part of great spread of Indo-European tribes in the Chalcolithic-Bronze Era from two centers of Indo-European ethno-genesis which situated in the north of Central Europe and in the North Pontic region. The fall of Homer’s Troy (layer VІІа) clashes with the invasion of “sea people” and the destruction of the Hittite Kingdom (about 1200 BCE). A leading role, in opinion of I. Diakonov and L. Klein, in Troy’s fall and in the Hittite Empire disintegration was played not by Mycenaean Greeks, but by Phrygian and Armenian ancestors, militant “musks” of the Assyrian sources. During the invasion of “Sea Peoples” they came to Asia Minor from the West — from the Balkans. The beginning of the mentioned ethnic groups formation was linked with the Lower Danube and the North-Western Pontic region, in particular, with Usatovo-Chornavoda II cultures population. Traces of the contacts of native languages: Thracian, Phrygian, Armenian, Greek with the Indo-Iranians bind them to Northern Pontic region. Just here the majority of researchers place the Indo-Iranian motherland, the ancestors of whom they consider the Yamna and Catacomb cultures population. Archaeological and literary sources testify the participating in the Asia Minor ancient history of three more peoples from the North Pontic Steppe — Sabatinovka culture tribes, Cimmerians and Scythians. “Sabatinians” apparently took part in the invasion of “Sea Peoples” which is proved by finds of bronze weapons, typical for the final Bronze Age of the North Pontic region, at the Middle East territory. Cimmerians in 675 BCE destroyed the Phrygian state with the capital of Gordion and founded the Gammira state. The latter was destroyed in 605 BCE by Scythians who had come to Asia Minor, as well as the Cimmerians, through the Caucasus. Статья содержит текст выступления автора на конференции «Троянские чтения», которая состоялась в Киеве 30 мая 2018 г. Освещаются вопросы связи древнего населения Малой Азии с Северным Причерноморьем по данным археологии, а также индоевропеистики. Нижние слои Трои содержат следы нескольких инвазий с Балкан народов анатолийской группы языков индоевропейцев (хеттов, палайцев, лувийцев), а также предков фригийцев и армян. Они формировались в Подунавье в IV тыс. до н. э. под влиянием энеолитических степняков-мигрантов из Северо-Западного Причерноморья. Движение хетто-лувийцев с Балкан в Малую Азию в ІІІ тыс. до н.э. было частью грандиозного расселения индоевропейских племен в энеолите-бронзе с двух центров индоевропеизации Европы — Центральноевропейского и Причерноморского. Падение Трои Гомера (слой VІІа) совпадает во времени с нашествием народов моря и гибелью Хеттского царства (около 1200 г. до н. э.). По мнению И. Дьяконова и Л. Клейна ведущую роль в падении Трои и распаде Хеттской империи сыграли не ахейские греки, а предки фригийцев и армян, воинствующие «мушки» ассирийских источников. Во время нашествия народов моря они пришли в Малую Азию с запада, с Балкан. Начало формирования упомянутых этносов связывают с Нижним Дунаем и Северо-Западным Причерноморьем, в частности, c населением культуры Усатово-Чернавода ІІ. Следы контактов родственных языков фракийцев, фригийцев, армян, греков с индо-иранцами также связывают их с Северным Причерноморьем. Ведь именно здесь подавляющее большинство индоевропеистов помещают родину индо-иранцев, предками которых считают носителей ямной и катакомбной культур. Археологические и письменные источники свидетельствуют об участии в древней истории Малой Азии еще трех народов степного Причерноморья — племен сабатиновской культуры, киммерийцев и скифов. Сабатиновцы, похоже, приняли участие в нашествии народов моря, о чем свидетельствуют находки на Ближнем Востоке бронзового оружия, характерного для финальной бронзы Причерноморья. Киммерийцы в 675 г. до н. э. разрушили державу Фригию со столицей Гордион и основали государство Гамира. Последнее уничтожили в 605 г. до н. э. скифы, которые пришли в Малую Азию, как и киммерийцы, через Кавказ. У статті за даними археології та індоєвропеїстики висвітлюються зв’язки стародавніх народів Малої Азії, зокрема й тих, що мешкали в легендарній Трої, з Північним Надчорномор’ям. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/39 10.15407/archaeologyua2018.04.021 Arheologia; No 4 (2018): Arheologia; 21-27 Археологія ; № 4 (2018): Археологія; 21-27 Археология; № 4 (2018): Arheologia; 21-27 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/39/36
spellingShingle	Троя Північне Надчорномор’я Мала Азія індоєвропейці анатолійська мовна група хето-лувійці фрігійці вірмени греки кіммерійці скіфи. Zalizniak, Leonid L. Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title	Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title_alt	North Pontic Indo-Europeans in Troy Причерноморские индоевропейцы в Трое
title_full	Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title_fullStr	Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title_full_unstemmed	Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title_short	Надчорноморські індоєвропейці в Трої
title_sort	надчорноморські індоєвропейці в трої
topic	Троя Північне Надчорномор’я Мала Азія індоєвропейці анатолійська мовна група хето-лувійці фрігійці вірмени греки кіммерійці скіфи.
topic_facet	Troy Northern Pontic region Asia Minor Indo-Europeans Anatolian language group Hittites-Luwians Phrygians Armenians. Троя Северное Причерноморье Малая Азия индоевропейцы анатолийская языковая группа хетто-лувийцы фригийцы армяне Троя Північне Надчорномор’я Мала Азія індоєвропейці анатолійська мовна група хето-лувійці фрігійці вірмени греки кіммерійці скіфи.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/39
work_keys_str_mv	AT zalizniakleonidl northponticindoeuropeansintroy AT zalizniakleonidl pričernomorskieindoevropejcyvtroe AT zalizniakleonidl nadčornomorsʹkííndoêvropejcívtroí

Надчорноморські індоєвропейці в Трої

Institution

Ähnliche Einträge