Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури

Lysenko, S. D.; Lysenko, S. S.

doi:10.15407/arheologia2024.04.061

Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури

Статтю присвячено публікації матеріалів із курганів групи&nbsp;3 Войцехівського могильника, досліджених Фастівською археологічною експедицією у 2011–2012&nbsp;рр. Кургани належать комарівській культурі тшинецького культурного кола та датуються серединою — третьою чвертю ІІ&nb...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2024
Issue:	4
Pages:	61-85
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	S. D. Lysenko — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України, S. S. Lysenko — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України
Main Authors:	Lysenko, S. D., Lysenko, S. S.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024
Subjects:	Волинь доба пізньої бронзи тшинецьке культурне коло комарівська культура Войцехівський могильник.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/400
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824626313166848
author	Lysenko, S. D. Lysenko, S. S.
author_facet	Lysenko, S. D. Lysenko, S. S.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "S. D. Lysenko", "institution": "кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України,", "orcid": "" }, { "author": "S. S. Lysenko", "institution": "кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Lysenko, S. D.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	85
container_issue	4
container_start_page	61
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-01-15T20:30:11Z
description	Статтю присвячено публікації матеріалів із курганів групи&nbsp;3 Войцехівського могильника, досліджених Фастівською археологічною експедицією у 2011–2012&nbsp;рр. Кургани належать комарівській культурі тшинецького культурного кола та датуються серединою — третьою чвертю ІІ&nbsp;тис до н.е.
doi_str_mv	10.15407/arheologia2024.04.061
first_indexed	2026-08-07T01:05:45Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2024 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БОРОФФКА Н., доктор хаб., Нiмецький археологiчний iнститут, Німеччина БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Норвезький інститут у Римі Університету в Осло, Великобританія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» IВАНЧИК А. I., професор, Французький нацiональний центр наукових дослiджень, Францiя КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ХОХОРОВСКI Я., професор, доктор хаб., Iнститут археологiї Яґеллонського унiверситету, Польща ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BOROFFKA N., Professor, Dr. Hab., German Archaeological Institute, Germany BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine CHOCHOROWSKI J., Professor, Dr. Hab., Institute of Archaeology of Jagiellonian University, Poland DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France IVANTCHIK A. I., Professor, National Centre for Scientific Research of France, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Norwegian Institute in Rome, University of Oslo, Great Britain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2024 ЗМIСТ CONTENTS Articles КУШНІР А. С., ШЕЙКО І. М., КОЗЛЕНКО Р. О., МАТВІЇШИНА Ж. М. Результати палеоґрунто- знавчих досліджень Ольвії в контексті ранніх урбанізаційних процесів у Північно-Західному Причорномор’ї ONYSHCHUK Ya. Ya., SLOBODIAN T. I. Re- sults of the Burial No. 8 Research from the Cemetery of Kariv I in the Western Buh River Region AKSIONOV V. S. Early Medieval Catacomb Buri- als of Verkhnii Saltiv with Pendants of the Slavic Circle Publications of Archaeological Materials YEVDOKYMOV H. L.✝, DANYLKO N. M., PUSTOVALOV S. Zh. Mound group “II” near Askania-Nova LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Barrow Group No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv Culture Discoveries and Recent Finds ЇЛМАЗ М. Д. Нові архітектурно-декоративні знахідки архаїчного періоду з цитаделі Ака- лан (виявлені під час дослідницьких кампаній 2022–2023 рр.) Статтi KUSHNIR A. S., SHEIKO I. M., KOZLEN- KO R. O., MATVIISHYNA Zh. M. Results of Palaeo-Soil Studies of Olbia in the Context of Early Urbanisation Processes in the North-West- ern Black Sea Region ОНИЩУК Я. І., СЛОБОДЯН Т. І. Результати дослідження поховання № 8 на могильнику Карів І у Західному Побужжі АКСЬОНОВ В. С. Ранньосередньовічні ка- такомбні поховання Верхнього Салтова з підвісками слов’янського кола Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЄВДОКИМОВ Г. Л.✝, ДАНИЛКО Н. М., ПУСТОВАЛОВ С. Ж. Курганна група II біля смт Асканія-Нова ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарів- ської культури Новi вiдкриття та знахiдки YILMAZ M. D. Recent Archaic Period Decorated Architectural Terracotta Finds from Akalan Citadel (Discovered during the 2022–2023 Research Campaigns) 5 18 35 46 61 86 Дискусiї МІНАКОВ М. А., РАДЧЕНКО С. Б. Cтрук- тура археологічного знання та поняття археологічної культури: пропозиції до пере- гляду в перспективі акторно-мережевої теорії Iсторiя науки СТЕПАНЧУК В. М. Юрій Георгійович Коло- сов (до 100-річчя від дня народження) СЕГЕДА C. П. Дяченко В. Д. в історії укра- їнської антропології (до 100-річчя з дня народження) Хронiка Сергієві Анатолійовичу Скорому — 75! III Всеукраїнська археологічна конференція «Путивльські читання» Алфавiтний покажчик змiсту журналу «Археологiя» за 2024 рiк Discussions MINAKOV M. A., RADCHENKO S. B. The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture: The Perspective of Actor-Network Theory History of Science STEPANCHUK V. M. Yurii Heorhiiovych Kolos- ov (to the 100th Anniversary of His Birth) SEHEDA S. P. Vasyl D. Diachenko in the History of Ukrainian Anthropology (to the 100th Anniversa- ry of His Birth) News Review Serhii Anatoliiovych Skoryi Turns 75! 3rd Ukrainian Archaeological Conference “Putyvl Readings” Index of Publications in Arheologia Journal in 2024 104 125 139 145 148 149 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 461 УДК: 903.5(477.82)”637” https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.061 * ЛИСЕНКО Сергій Дмитрович — кандидат історич- них наук, старший науковий співробітник, Інститут ар- хеології НАН України, ORCID 0000-0001-9624-0364, suraganga1@gmail.com ЛИСЕНКО Світлана Станіславівна — кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-6713-6074, sspssl@gmail.com КУРГАННА ГРУПА № 3 ВОЙЦЕХІВСЬКОГО МОГИЛЬНИКА КОМАРІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ © С. Д. ЛИСЕНКО, С. С. ЛИСЕНКО* 2024 сівка (колишнє Войцехівка) Полонського р-ну Хмельницької обл. (рис. 1: 1–3). Серед пам’яток східного ареалу ТКК Войцехівський могильник посідає особливе місце. Це перша поховальна пам’ятка комарівської культури, дослідження якої були проведені систематично на широкій площі, власне, ще до виділення тшинецької куль- тури в Польщі (Kostrzewski 1930) та комарівської культури на Галичині (Sulimirski 1936). Історія досліджень Войцехівського могиль- ника Войцехівський могильник 100 років тому, влітку 1923 р. відкрив С. С. Гамченко. Того року територія ур. Запуст, розташованого на північний схід від с. Войцехівка (сучасна Колосівка) була розчищена від чорнолісся, а навесні 1924 р. — і частково розорана (Гамченко 1924, с. 69). Роз- копки на могильнику С. С. Гамченко розпочав у вересні 1924 р. У курганній групі № 1 було роз- копано сім курганів, ще один — у курганній групі № 2. На жаль, матеріали розкопок тоді так і не були опубліковані. Але в науковому архіві Інституту археології НАН України зберігся до- кладний рукописний звіт про дослідження Войцехівського могильника, складений С. С. Гам- ченком (Гамченко 1924, № 46, с. 66-94), та чер- нетки до цього звіту (Гамченко 1924, № 47–48). Пізніше ці матеріали були покладені в осно- ву публікації О. Ф. Лагодовської, яка в першій половині 1920-х років працювала у Волинському науково-дослідному музеї (зараз Житомирський обласний краєзнавчий музей) під керівництвом С. С. Гамченка (Лагодовська 1948). У зв’язку з особливим значенням Войцехів- ського могильника для вивчення історії лісо- степової смуги межиріччя Дністра — Дніпра за доби бронзи Інститут археології АН УРСР у 1941 р. запланував продовження його дослі- джень, але війна змусила надовго відкласти ви- конання цього важливого завдання (Лагодов- ська, Захарук 1956, с. 69). У 1944 р., відразу після відновлення в Ки- єві Інституту археології АН УРСР, що повер- Статтю присвячено публікації матеріалів із курганів групи 3 Войцехівського могильника, досліджених Фастівською археологічною екс- педицією у 2011–2012 рр. Кургани належать комарівській культурі тшинецького культурно- го кола та датуються серединою — третьою чвертю ІІ тис до н.е. К л ю ч о в і с л о в а : Волинь, доба пізньої бронзи, тшинецьке культурне коло, комарів- ська культура, Войцехівський могильник. У ІІ тис. до н.е. значні території Чорноморсько- Балтійського регіону входили до ареалу тши- нецького культурного кола (далі — ТКК), пред- ставленого, за сучасними поглядами, трьома археологічними культурами — тшинецькою, сосницькою та комарівською — та низкою пе- риферійних груп (Gardawski 1959; Swieszni- kow 1967; Florescu 1970; Dąbrowski 1972; Бере- занская 1972; Miśkiewicz 1978; Дергачёв 1986; Артёменко 1987; Свешников 1990; Крывальцэвiч 1995; Taras 1995; Rimantiene, Ostrauskas 1998; eds. Cavruc, Dumitroaia 2001; Лакіза 2008; Gór- ski, Lysenko, Makarowicz 2003; Makarowicz 2010; Лысенко 2017). Однією із найбільш зна- чущих пам’яток волинської групи комарівської культури східного ареалу ТКК є Войцехівський могильник (Колодяжне-2) на Житомирщині. Пам’ятка розташована на лівому березі р. Случ (права притока р. Горині — правої при- токи р. Прип’яті — правої притоки р. Дніпра), між смт Миропіль, с. Колодяжне (Колодяжин, Колодисте) Романівського (колишнього Дзер- жинського) р-ну Житомирської обл. та с. Коло- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 62 нувся з евакуації з Уфи, О. Ф. Лагодовська при- ступає до роботи над темою «Період бронзи на Волині». У цей час вона завершила також попе- редню обробку архівних матеріалів С. С. Гам- ченка та підготувала їх до друку (Дзбановський 1947, с. 184). Матеріали доби бронзи з курганів №№ 1–7 курганної групи № 1 Войцехівського могиль- ника О. Ф. Лагодовська вперше опублікувала 1948 р. у другому томі журналу “Археологія” (Лагодовська 1948). У публікації також були розглянуті аналогічні знахідки на Волині та на прилеглих територіях Київщини й Поділля (Ла- годовська 1948, с. 72-77). Згідно з висновками дослідниці, войцехівські кургани примикають до групи памʼяток, що відомі як білопотоць- ка група та комарівська культура. На думку О. Ф. Лагодовської, войцехівські кургани ма- ють бути датовані III періодом бронзи, 1400– 1200 рр. до н.е. (Лагодовська 1948, с. 77-78). У 1948 р. під час роботи Волино-Поділь- ської археологічної експедиції Інституту архео- логії АН УРСР, що працювала під керівництвом В. К. Гончарова, О. Ф. Лагодовська провела об- стеження стану Войцехівського могильника та встановила, що через оранку пам’ятці загрожує повне знищення. Тому в 1949 р. розкопки на могильнику були поновлені. У курганній гру- пі № 1 окремий загін Волино-Подільської ар- хеологічної експедиції у складі О. Ф. Лагодов- ської, Б. М. Захарука та П. І. Завади розкопав ще шість курганів (Лагодовська, Захарук 1956). Унаслідок робіт 1949 р. більша частина курга- нів групи № 1, 13 із 16, позначених на плані у звіті С. С. Гамченка (Гамченко 1924, № 46, план XI), були досліджені розкопками. Узагальнення результатів розкопок дозволи- ло О. Ф. Лагодовській порушити питання про виділення пам’яток «войцехівського типу», до яких вона відносила відомі на той час пам’ятки комарівської культури Галичини, Волині, Поділля та Середньої Наддніпрянщини. Свідченням цьо- го є «Карта поширення знахідок войцехівського типу», яку ми виявили в архіві О. Ф. Лагодовської (Лагодовская, ф. 15, спр. 34–35) (рис. 2). Ця кар- та підкреслює відчизняні пріоритети у вивченні пам’яток Правобережного лісостепу доби пізньої бронзи. На жаль, термін «пам’ятки войцехівсько- го типу» тоді так і не прижився в науковій літе- ратурі. Ареал цих пам’яток збігається з ареалом поширення північних груп комарівської культури ТКК — галицької, волинської та києво-черкась- кої (Лысенко 2017, рис. 1). У 1960-ті роки С. С. Березанська віднесла Войцехівський могильник до тшинецько-кома- рівської культури (Березанська 1964, рис. 23; Бе- резанская 1967, с. 123), на початку 1970-х — до тшинецької культури (Березанська 1971, с. 346- 347), а дещо пізніше — до виділеної нею «східно- тшинецької» культури (Березанская 1972, с. 56- 58). І. І. Артеменко розглядав Войцехівський могильник у контексті сосницької культури (Артёменко 1987, с. 106-113). В. В. Отрощен- ко відносить цю пам’ятку до тшинецької куль- тури тшинецько-комарівської культурно-істо- ричної спільноти (Отрощенко 2005, с. 185). Од- нак аналіз поховального обряду, керамічного комплексу, комплексу металевих прикрас, осо- бливостей довколишнього ландшафту дозво- ляють розглядати пам’ятку саме в контексті комарівської культури ТКК (Swiesznikow 1967, ryc. 1: 83; Бунятян 2021, с. 206), її північного ареалу (Лысенко 2017, рис. 1: 1). Ще дослідження С. С. Гамченка в середині 20-х років ХХ ст. однозначно показали, що Вой- цехівський могильник комарівської культури не обмежується лише першою («войцехівською») групою, яка була досліджена розкопками. У ру- кописному звіті С. С. Гамченко відзначає: «Гру- па ця, названа дослідником за найближчим насе- леним пунктом (Войцехівка) Войцехівською гру- пою, віддалена від Случі на 2 км у напрямку на SSO, на відстані від неї на 0,5 км, група з 3х кур- ганів, на SO у відстані 0,25 км, група з 4–5 курга- нів, на OON на відстані 340 м, група з 7ми курга- нів і на NNW, на відстані 145 м, група теж з 7ми курганів. Усі кургани цих груп, як і інших сусід- ніх груп узбережжя Случі, на вигляд, ідентичні з Войцехівською групою»1 (Гамченко 1924, с. 67- 68). В архіві С. С. Гамченка в Інституті археології НАН України серед чернеток збереглася кар- та розміщення курганних груп біля с. Колодяж- не, складена І. Ф. Левицьким (рис. 1: 2). Тільки на лівому березі р. Случ на цій карті позначено близько сотні курганів. Групі № 1 Войцехівського могильника, за рукописом С. С. Гамченка, на цій карті відповідає группа V, а групі № 2 — груп- па VI (Гамченко 1924, № 46–48; Лысенко С. Д., Лысенко С. С. 2011). У 1959 р. Волинський розвідувальний загін Інституту археології АН УРСР на чолі з С. С. Березанською провів розвідки на лівому березі р. Случ навпроти с. Колодяжин. На пла- то, де проводила розкопки О. Ф. Лагодовська, 1 Тут і далі переклад цитат з російської С. Д. Лисенка. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 463 були відзначені залишки кількох ледь помітних насипів (Березанская 1959, с. 15-16). Роботи на Войцехівському могильнику у 2011 р. Відновила Фастівська археологічна експедиція (ФАЕ) (С. Д. Лисенко, С. С. Ли- сенко); у роботі експедиції в різні роки брали участь В. В. Ільчишин, Д. П. Куштан, Є. А. Ланг, О. В. Манігда, С. М. Разумов, Є. І. Шкляревсь- кий, студенти НПУ ім. М. Драгоманова. Розта- шування курганних груп, позначених на плані І. Ф. Левицького, вдалося ідентифікувати на місцевості, однак більшість курганів виявили- ся повністю розораними. У 2011 р. ФАЕ зафіксувала курганну груп- пу № 3, що не була позначена на плані І. Ф. Ле- вицького2. Група № 3 розташована за 1,8 км на південь-південний схід від залізничної станції Миропіль, неподалік від південного краю зе- мель лівобережної частини смт Миропіль, що має назву Кам’янка, на плато високого лівого бе- рега р. Случ, на відстані близько 0,5 км на пів- ніч-північний схід від групи № 1 та 235 м на за- хід від вигину Случі (рис. 1: 3, 4). Можливо, саме ця група згадується у звіті Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР за 1948 р.: «За 1,1 км на південний захід від залізничного мосту, на полі колгоспу ім. Шевченка с. Камʼянка, розташована група з 8-ми курганів. Вони розташовані по лінії схід- захід, азимут 276°» (Гончаров 1948, с. 7-8). Група № 3 займає гребінь піщаної гряди, яка проходить перпендикулярно до берега річки. Кургани були зведені на природних дюнних підвищеннях, оточених заболоченими низина- ми, що візуально дещо збільшує їхні розміри. На межі енеоліту та раньої бронзи це місце за- ймало поселення трипільської культури етапу CII (городського типу). Виявлені під час розко- пок та розвідок 2011–2012 рр. матеріали три- пільської культури аналогічні виявленим тут у 1924 та 1949 рр. (Славін 1947, с. 73; Лагодов- ская 1954; Бурдо 2004, с. 103-104). У 2011 р. у групі було зафіксовано шість курганів, витягнутих ланцюжком впродовж 330 м за лінією схід-захід. План курганної гру- пи № 3 був знятий Д. П. Куштаном за допомо- гою приладу Garmin GPS map76CSx (рис. 1: 4). У 2011 р. розкопано два кургани (№ 1 та № 3); у 2012 р. досліджено кургани № 2 та № 4. Решта курганів групи № 3 залишилися нерозкопаними. 2 Прийнята нами нумерація продовжує нумерацію кур- ганних груп у рукописному звіті С. С. Гамченка (Гам- ченко 1924, № 46). Матеріали з розкопок 2011–2012 рр. зберігаються у наукових фондах Інституту археології НАН України (Капустін та ін. 2020, с. 229). Опис комплексів курганної групи № 33 Курган 1 (2011 р.) (рис. 3). Візуально є найбільшим у групі. Розташова- ний у центрі групи, на відстані близько 0,35 км на захід від Случі (N50°05,037’, E27°40,304’). Візуально діаметр кургану приблизно 20 м, ви- сота близько 1 м. Курган був зведений над при- родним підвищенням. Реальний діаметр на- сипу близько 13 м, висота над рівнем шару трипільського поселення до 0,7 м. Курган містив одне поховання комарівскої культури. Курган розкопували вручну із залишен- ням центральної бровки шириною 0,8 м, орієнтованою за лінією північ-південь. Центр підвищення був накритий розкопом загальною площею 84 м2 (8,4 × 10 м). Під час розвідок у травні 2011 р. в кургані були зафіксовані два свіжі грабіжницькі шурфи: № 1 у центрі кур- гану, розмірами 1,5 × 1,0 м та глибиною до 1,0–1,2 м та № 2 у південній полі, розмірами 1,3 × 0,8 м та глибиною до 0,7 м. Насип кургану був зведений із шару три- пільського поселення та містив значну кіль- кість фрагментів посуду й кремʼяних виробів трипільської культури; знайдені також зооморфні та антропоморфні статуетки, пряс- лиця, уламки ткацьких важків. Північно- західною полою кургану була перекрита яма трипільської культури (об’єкт № 6). Ще одна трипільська яма (об’єкт № 8) була виявле- на в 1,8 м на південний схід від попередньої. У різних частинах насипу на захід, північний захід та південний захід від центру були зафіксовані скупчення перевідкладеної кера- міки трипільської культури («сфероїди» за тер- мінологією С. С. Гамченка) — об’єкти №№ 1, 2, 4, 5. У центрі насипу знайдено три фрагмен- ти кубків середньодніпровської культури (ква- драт Б/3) та крем'яну сокиру цієї культури (ква- драт Б/2) (рис. 4: 1, 4). У центрі природного підвищення за- фіксована велика неглибока яма підпрямокутної форми (рис. 3: 1), орієнтована за лінією 3 Для зручності в подальшій роботі з матеріалами пам’ятки автори дотримуються при їх описі такої мето- дики: опис об’єктів і знахідок наводиться максимально стандартизовано, із вичерпним зазначенням усіх суттє- вих ознак і параметрів артефактів. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 64 Рис. 1. Войцехівський могильник: 1, 3 — поле між населеними пунктами Миропіль, Колодяжне та Войцехівка, на яко- му розташований Войцехівський могильник; 2 — схема розташування курганних груп між смт Миропіль, селами Коло- дяжне та Войцехівка (з архіву С. С. Гамченка; складено І. Ф. Левицьким; доповнення 2011 р.); 4 — курганна група № 3 (зйомка Д. П. Куштана, 2011 р.) Fig. 1. Voitsekhivka cemetery: 1, 3 — a field between settlements Myropil, Kolodiazhne and Voitsekhivka, where the Voitsekhivka cemetery is located; 2 — a scheme of the barrow groups location between the Myropil, Kolodiazhne and Voitsekhivka (from the archive of S. S. Hamchenko; compiled by I. F. Levytskyi; with additions of 2011); 4 — a barrow group no. 3 (shooting by D. P. Kushtan, 2011) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 465 Рис. 2. Войцехівський могильник (пункт 9) серед памʼяток «войцехівського типу» (з архіву О. Ф. Лагодовської) Fig. 2. Voitsekhivka cemetery (point 9) among the sites of “Voitsekhivka type” (from the archive of E. F. Lahodovska) північний захід‒південний схід, розмірами близько 6,0 × 5,5 м, що перерізала шар трипільського поселення; глибина заглиблення — 0,3 м від давньої поверхні. Імовірне призна- чення цього котлована — вирівнювання май- данчика для проведення певного поховального ритуалу. У різних частинах кургану також ви- явлено залишки трьох «вогнищ-жертовників» (об’єкти №№ 3, 7, 9), які, ймовірно, були супутніми поховальними структурами, пов’язаними з похованням № 1. Поховання 1 (рис. 4: 5). Здійснене під цен- тром насипу біля північно-східної стінки вирів- няного майданчика, в 0,5 м на північ від R0. Кон- тури ями в плані не простежені; ширина ями по брівці 0,8 м. Кістки зафіксовані на рівні –1,2– 1,35 м від R0. Скелет (чоловік, 40–45 років)4 4 Тут і далі антропологічні визначення здійснила канд. іст. наук Л. В. Литвинова. був розчленований; кістки складені в певному, але не анатомічному порядку. Скупчення кісток було зорієнтоване за лінією південний захід — північний схід (α 58–238°). Череп розташову- вався у південно-західній частині скупчення ра- зом із крилом таза та трубчастими кістками рук; нижня щелепа — у північно-східній частині. У центрі були покладені криж та ще одне кри- ло таза. Між черепом і крижем була витягну- та велика гомілкова кістка, інша велика гомілка та обидві стегнові кістки були між крижем та нижньою щелепою (при цьому стегнові кістки були покладені «валетом»). Із дрібних кісток у похованні знайдені два хребці, два ребра та фрагмент лопатки. Особливий інтерес являють зафіксовані сліди обробки кісток. На стегні збереглися сліди зрізання плоті кремʼяним (?) ножем по мокрій кістці (рис. 4: 3). Права гілка нижньої ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 66 Рис. 3. Войцехівка, курганна група № 3, курган 1 (2011): 1 — план; 2 — бровка північ-південь, західний профіль (1 — орний шар; 2 — насип із шару трипільського поселення; 3 — заповнення ями поховання 1; 4 — шар трипільського посе- лення; 5 — материковий пісок); 3 — розчищення № 1 (фото та кольорова польова замальовка з примазками природного матеріалу; за: Матвиишина, Кушнир 2011) Fig. 3. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 1 (2011): 1 — a plan; 2 — a north-south baulk, western profile (1 — a ploghed layer; 2 — filling from the Trypillia settlement layer; 3 — filling of the burial no. 1; 4 — a layer of the Trypillia settlement; 5 — mainland sand); 3 — clearing no. 1 (photo and field sketch with addings of natural material; after: Матвииши- на, Кушнир 2011) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 467 Рис. 4. Войцехівка, курганна група № 3, курган 1 (2011): 1 — реконструкція кубка середньодніпровської культури; 2 — ре- конструкція тюльпаноподібної посудини (поховання 1); 3 — фрагмент стегнової кістки людини зі слідами зрізання пло- ті (поховання 1); 4 — кремʼяна сокира середньодніпровської культури (рисунок С. М. Разумова); 5 — план поховання 1 Fig. 4. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 1 (2011): 1 — a reconstruction of the Middle Dnipro culture cup; 2 — a reconstruction of a tulip-shaped vessel (burial no. 1); 3 — a fragment of a human femur with traces of flesh cutting (burial no. 1); 4— a flint axe of the Middle Dnipro culture (drawing by S. M. Razumov); 5 — a plan of the burial no. 1 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 68 щелепи видалена, і щелепа пришліфована. На променевій кістці виявлені неглибокі паралель- ні насічки, виконані гострим предметом. На лі- вій скроневій кістці — великий отвір з нерівни- ми краями. На кістках черепа (лобній, тім’яній та скроневій) виявлені сліди зубів тварин (Лит- винова, Лысенко 2012; Лысенко 2015). На відстані 1 м на південний схід від кістки таза, що лежала поряд із крижем, на тому самому рівні (–1,3 м від R0) горизонтально лежала плечо- ва кістка свині (?) (можливо, ця кістка пов’язана із шаром трипільського поселення?). На відстані 0,45 м на північний схід від нижньої щелепи ви- явлене пряслице трипільської культури. Не мож- на виключати, що грабіжницький шурф, який примикає впритул до поховання із заходу, виявив- ся на кургані невипадково й інвентар, який міг розташовуватися на захід від черепа, поцупили грабіжники5. Серед кісток похованого знайдені два фрагменти вінець тюльпаноподібного горщи- ка (посудина № 1), фрагмент стінки якого був у викиді з грабіжницького шурфа. Посудина 1 — тюльпаноподібний горщик тшинецько-комарівського типу (рис. 4: 2). Краї вінець потовщені назовні та пригострені до зрізу. Посудина виготовлена з керамічного тіста з домішкою великих зерен жорстви (граніт?) та включеннями дрібних блискіток слюдяно- го піску. Колір чорний; на стінці із зовнішнього боку — сірий. Поверхня ангобована, підлощена. Діаметр вінець — близько 140 мм. Висота посу- дини — не менше 150 мм. По шийці посудина прикрашена горизонтальними жолобками. Радіовуглецева дата: Ki-17441 (кістка люди- ни), BP 3050 ± 60; BC 1σ 1400–1250, 1240–1210 BC, 2σ 1440–1110 BC. Об’єкт 1 — скупчення перевідкладених фрагментів посуду трипільської культу- ри. Об’єкт розташований у квадраті А/3, на відстані 3,6 м на захід —північний захід від R0. Площа скупчення 0,8 × 0,4 м. Рівень залягання основного масиву –0,18–0,2 м від R0. Об’єкт 2 — скупчення перевідкладених (?) фрагментів посуду трипільської культури. Об’єкт розташований у квадраті Б/4, на відстані 3,5 м на північ — північний захід від R0. Площа скупчення 1,25 × 0,70 м. Рівень залягання ос- новного масиву –0,51–0,58 м від R0. 5 Уся територія Войцехівського могильника та роз- ташованого на протилежному березі Случі давньо- руського городища Колодяжин (Колодяжне 1) сис-тематично впродовж багатьох років зазнає пограбування злодіями з металодетекторами. Об’єкт 3 (комарівська культура) — «вогни- ще-жертовник» (рис. 5: 1). Об’єкт розташова- ний у квадраті Б/3, на відстані 2,5 м на захід — північний захід від R0. Являє собою скуп- чення з чотирьох обпалених каменів. Площа скупчення 0,8 × 0,5 м. Рівень залягання –0,4 м від R0. Східна частина об’єкта зруйнована гра- біжницьким шурфом № 1. Розміри каменів від 10 × 6 × 10 до 30 × 12 × 7 см. Об’єкт 4 — скупчення перевідкладених (?) фрагментів посуду трипільської культу- ри. Об’єкт розташований у квадраті Б/2, на відстані 2,3 м на південний захід від R0. Площа скупчення 0,50 × 0,25 м. Рівень залягання ос- новного масиву –0,54 м від R0. Об’єкт 5 — скупчення перевідкладених (?) фрагментів посуду трипільської культури. Об’єкт розташований у квадраті Б/4, на відстані 2,8 м на північний захід від R0. Площа скупчен- ня 0,2 × 0,2 м. Рівень залягання основного ма- сиву –0,5 м від R0. Об’єкт 6 (пізньотрипільська культура) — яма (рис. 5: 4). Об’єкт розташований на межі квадратів А/4–5, на відстані 5,6 м на північний захід від R0. Яма кругла в плані. Діаметр — 1,4 м, глибина — 1,45 м від R0 (0,85 м від рівня впуску). У південно-західній стінці утворе- ний невеликий підбій — до 0,05 м по дну. Дно пласке. Із заповнення ями походять фрагмен- ти трипільського посуду, печина, кістки тва- рин. Придонна частина заповнення ями являє собою чорний вуглистий шар, який містить дрібні вуглини, шматки печини (зокрема з відбитками пруття), декілька кісток тварин. Біля північно-західної стінки на дні лежали сильно перепалені плиточна зернотерка та про- довгуватий розтиральний камінь. Розміри зер- нотерки — 30 × 30–25 × 4–3 см; розтирального каменя —28,5 × 10–13 × 10–9 см. Об’єкт 7 (комарівська культура) — костри- ще у вигляді прокалу та скупчення вугілля. Об’єкт розташований у квадраті В/3, на відстані 1,2 м на схід — північний схід від R0 та 1,2 м на схід — південний схід від тазової кістки похо- вання № 1; на рівні –0,55 м від R0. Діаметр про- калу біля 0,3 м, товщина біля 1,5 см. Об’єкт 8 (пізньотрипільська культура) — яма. Об’єкт розташований на межі квадратів Б/3-4, на відстані 2,2 м на північний захід від R0. Яма підокругла в плані. Діаметр біля 1,5 м. Глибина біля 1,15 м від R0; рівень фіксації –0,95 м від R0. Південна частина ями зруйнова- на грабіжницьким шурфом № 1. У заповненні ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 469 Рис. 5. Войцехівка, курганна група № 3, курган 1 (2011): 1 — обʼєкт 3; 2 — обʼєкт 9; 3 — посудина з обʼєкта 9; 4 — план і розріз обʼєкта 6 (пізньотрипільська культура) Fig. 5. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 1 (2011): 1 — an object no. 3; 2 — an object no. 9; 3 — a vessel from the object no. 9; 4 — a plan and section of the object no. 6 (Late Trypillia culture) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 70 — фрагменти трипільської кераміки, дрібні ву- глини та печина. Об’єкт 9 (комарівська культура) — «вогни- ще-жертовник» (рис. 5: 2). Об’єкт розташований у східній полі кургану, у квадраті В/3, на відстані 2,8 м на схід — північний схід від R0. Являє со- бою скупчення обпаленого каміння, площею 0,45 × 0,7 м, орієнтоване за лінією північний захід — південний схід. Рівень залягання –0,55 м від R0 (0,45 м від сучасної поверхні). Поряд із вогнищем із північного сходу була поставлена посудина № 2, всередині якої виявлені залишки жертовної їжі у вигляді ребра тварини. Посудина 2 — глибока чаша тшинецько- комарівського типу (рис. 5: 3). Вінця плавно відігнуті, краї сплощені під кутом, близьким до 45°. Плічко високе, випукле. Денце пласке, зсередини трошки випукле. Тісто з домішкою жорстви (граніт?). Колір оранжевий. Поверхні ангобовані, загладжені. Діаметр вінець — близько 135 мм; максимальный діаметр корпу- су — 145 мм, діаметр денця — 70 мм. Висо- та посудини — 128–130 мм. По плічку та боч- ку посудину орнаментовано заштрихованими перевернутими трикутниками; лінії всередині трикутників (по сім, вісім та десять всередині зовнішнього контуру) нахилені вліво. По сто- ронах уздовж нижнього контуру трикутників іде «бахрома» у вигляді неглибоких овальних вдавлень. В основі шийки посудини, утворюю- чи основу трикутників, нанесена низка круглих точкових наколів діаметром до 2 мм. Близько 2/3 верхньої частини посудини знесено плугом. В орному шарі на південь від об’єкта були знайдені три фрагменти, що належали втра- ченій частині посудини: фрагмент горловини, фрагмент бочка, орнаментованого вдавлени- ми овалами, що оконтурюють трикутники, та фрагмент ручки із частиною її верхнього прилі- пу до вінець. Ширина ручки — близько 18 мм, товщина — близько 12 мм. У перетині ручка підпрямокутна із заокругленими кутами. По зовнішній поверхні вона орнаментована по- здовжньою канелюрою, облямованою з обох боків круглими точковими вдавленнями. Курган 2 (2012 р.) (рис. 6). Найсхідніший у групі. Розташований на відстані близько 110 м на схід — південний схід від кургану № 1, у 235 м від берега Случі (N50°05,018’, E27°40,390’). Візуально діаметр кургану близько 15 м, висота — біля 0,7 м. Курган зведений над незначним природним підвищенням. Реальні розміри насипу біля 15 × 13 м; висота над рівнем шару трипільського поселення до 0,6 м. Насип трохи витягнутий за лінією захід-схід. З північної, західної та східної сторони насипу простежена прикур- ганна виїмка, заповнена глеюватим грунтом із перевідкладеним трипільським матеріалом. На- сип кургану складений із вальків, нарубаних із шару пізньотрипільського поселення. Курган розкопувався вручну із залишенням хрестовидної бровки, зорієнтованої за сторонами світу. Ширина бровок — 0,6 м. Нульовий репер (R0) розміщено в центрі кургану, на перехресті бровок. Квадрати в межах кожного сектора були марковані буквами кириличного алфавіту (захід- схід) та арабськими цифрами (північ-південь) у напрямках від R0. Загальна розкрита площа на кургані становила близько 101 м2. Під центром насипу зі зміщенням до південно-східного сектора виявлено котлован неправильної форми, впущений у верхівку при- родного підвищення (рис. 6: 1). У заповненні котлована на різних рівнях виявлені п’ять по- ховань комарівської культури ТКК (рис. 7: 1) — одна демембрація (поховання 4) та чотири скор- чених трупопокладення. При цьому кістяки поховань №№ 1, 2 та 3 розташовувалися безпо- середньо один над іншим. У придонній частині котлована, нижче поховань №№ 1, 2, 3, 5, у ква- дратах А–Б/1–2 південно-західного сектора, на рівні –1,56–1,6 м від R0, зафіксовані розрізнені людські кістки та окремі кістки тварин; загаль- на площа скупчення цих кісток за лінією захід- схід — 3,6 × 1,8 м. З комарівською культурою також мож- на пов’язати «вогнища-жертовники» у вигляді скупчень каміння в південно-східному секторі (об’єкт 1), північно-східному секторі (об’єкт 2) та в прикурганній виїмці у південно-західно- му секторі (об’єкт 3), а також яму неправильної форми, врізаної в дно котлована (об’єкт 6). До пізньотрипільської культури належить об’єкт 4 — яма, профіль якої було зафіксовано в захід- ному профілі північної половини брівки північ- південь. У північно-західному секторі виявле- но пізній перекоп (об’єкт 5). Із насипу кургану походить близько 200 фрагментів керамічного посуду комарівської культури та близько тисячі фрагментів пізньотрипільської кераміки. Котлован (рис. 6; 7: 1) мав неправильну (ан- тропоморфну?) форму у вигляді великого ова- лу з напівовальним віступом, що відходить від нього на захід. Загальні розміри котло- вана — 7 × 6 м. Його більша, східна, части- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 471 Рис. 6. Войцехівка, курганна група № 3, курган 2 (2012): 1 — план кургану; 2 — розчищення № 2 (кольорова польова зама- льовка з примазками природного матеріалу; за: Матвиишина, Кушнир 2012); 3 — профілі бровок (1 — орний шар — сірий змішаний пісок; 2 — валкова кладка насипу з шару трипільської культури; 3 — гумусований шар трипільської культури; 4 — засипка верхньої частини котлована із шару трипільської культури; 5 — гумусоване заповнення котлована з великою кількіс- тю кротовин; 6 — материк — жовтий пісок; 7 — слабогумусоване піщане підґрунтя; 8 — глеюватий шар із перевідкладеним трипільським матеріалом; 9 — заповнення верхньої частини грабіжницької ями; 10 — затічне заповнення придонної части- ни грабіжницької ями; 11 — верхня частина трипільського обʼєкта 4; 12 — темне заповнення придонної частини обʼєкта 4) Fig. 6. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 2 (2012): 1 — a plan of the barrow; 2 — clearing no. 2 (field sketch with addings of natural material; after: Матвиишина, Кушнир 2012); 3 — profiles of the baulks (1 — a ploughed layer — grey mixed sand; 2 — a paddle structure of the mound from the Trypilla culture layer; 3 — a humified layer of the Trypillia culture; 4 — backfilling of the ditch’s upper part from the Trypillia cultural layer; 5 — a humified filling of the ditch with a large number of molehills; 6 — mainland — yellow sand; 7 — slightly humified sandy subsoil; 8 — gumbo layer with redeposited Trypillia material; 9 — filling of the upper part of a looter’s pit; 10 — filling of the lower part of a looter’s pit; 11 — the upper part of the Trypillia object no. 4; 12 — dark filling of the lower part of the object no. 4) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 72 на підовальної форми, орієнтована за лінією північ-південь; її розміри 4 × 6 м. Західна ча- стина котлована примикає до центру східної, утворюючи напівовальний виступ; її розміри 3 × 3–4 м. Рівень фіксації котлована –0,6 м від R0; глибина — 1,9 м від R0. Поховання 1 (рис. 7: 2; 8: 1). Розташова- не в південно-західному секторі (квадрат А/1). Сліди поховальної споруди не зафіксовані. Скелет виявлено безпосередньо в заповненні котлована. Рівень залягання кісток –0,64–0,7 м від R0. Скелет (жінка, 30–35 років) лежав слабо скорчено (ступінь скорченості III — тупий кут між хребтом та стегнами, гострий кут між стег- нами та гомілками), на правому боці, головою на південь (α 168°). Ліва рука зігнута у лікті, кисть (не збереглася) розташовувалася перед обличчям. Права рука зміщена землериями, од- нак за розташуванням променевої та ліктьової кісток можна припустити, що вона розташо- вувалася аналогічно до лівої. Нижня щелепа зміщена землериями. У 0,25 м на захід від п’ят похованого виявлено тюльпаноподібну посуди- ну (посудина 1), яка лежала на боці, вінцями на північний захід, на рівні –0,68 м від R0. Посудина 1 — тюльпановидний горщик тшинецько-комарівського типу (рис. 8: 2). Краї вінець плавно відігнуті, потовщені назовні, заокруглені, трохи сплощені під кутом май- же 10°. Денце пласке, трохи обтиснуте. Тісто з домішкою жорстви. Колір помаранчевий, бу- рий із чорними, сірими та жовтими пляма- ми. Поверхня шерехато-загладжена. Діаметр вінець — 105 × 150 мм (посудина деформо- вана під тиском насипу?); діаметр корпуса — 125 × 150 мм; діаметр денця 80 × 85 мм. Висота посудини — 155–157 мм. По шийці посудина орнаментована вертикальними групами широ- ких неглибоких боріздок, по дві-три у групі. Поховання 2 (рис. 7: 2; 8: 4). Розташова- не в південно-західному секторі (квадрат А/1), під похованням 1. Сліди поховальної споруди не зафіксовані. Скелет лежав безпосередньо в заповненні котлована. Рівень залягання кісток –1,12–1,18 м від R0. Скелет (жінка, 35–40 років) лежав слабо скорчено (ступінь скорченості III), на лівому боці, головою на південь (α 180°). П’ята правої ноги притягнута до таза. Коліна розміщені під колінами скелета з поховання 1; черепи обох поховань лежали практично об- личчями одне до одного. Променеві та ліктьові кістки зміщені землериями, але за їх розташу- ванням можна уявити, що руки були сильно зі- гнуті а ліктях та лежали кистями перед облич- чям. Нижня щелепа зміщена землериями. Ін- вентаря в похованні не зафіксовано. Поховання 3 (рис. 7: 2; 8: 3). Розташо- ване у південно-західному секторі (квадрат А/1), безпосередньо під похованням 2. Сліди поховальної споруди не зафіксовані. Скелет лежав безпосередньо в заповненні котлова- на. Рівень залягання кісток –1,28–1,34 м від R0. Скелет (чоловік, 30–35 років) лежав силь- но скорчено (ступінь скорченості I — гострий кут між хребтом та стегнами, гострий кут між стегнами та гомілками), на лівому боці, голо- вою на схід (α 100°). Руки були зігнуті в ліктях; кисті (не збереглися) розташовувалися перед обличчям. Скелет лежав перпендикулярно ске- лету з поховання 2, утворюючи разом із ним своєрідну «свастику» (рис. 9: 2). Перед облич- чям виявлена кістка тварини. Інвентаря в похо- ванні не зафіксовано. Поховання 4 (рис. 9: 1). Розташоване в північно-східному секторі (квадрат Б/1). Сліди поховальної споруди не зафіксовані. Кістки зна- ходилися безпосередньо в заповненні придонної частини котлована. Рівень залягання кісток –1,48–1,55 м від R0; окремі кістки розтягнуті землериями до глибини 1,6 м. Скелет (чоловік, adultus) було розчленовано. Площа скупчен- ня основного масиву кісток 1,25 × 1,10 м, роз- несення — до 1,8 × 1,3 м. Скупчення витягну- те по лінії південий захід — північний схід. Че- реп стояв на основі в південно-західній частині скупчення, лицьовою частиною повернутий на північний захід. У напрямку від черепа кістки розкладені по двох умовних лініях. Південна лінія в напрямку від черепа представлена такими кістками: схрещені плечові кістки — крило таза та схрещені ліктьові кістки — схрещені стегнові кістки (голівками на північ) — схрещені великі гомілки (колінними суглобами на південь) — схрещені (?) малі гомілки (одна частково зруйно- вана землериями) — нижня щелепа, що стояла на основі підборіддям на схід. Північно-західна лінія: скупчення ребер — скупчення, що склада- лося з ключиці, лопаток, крижа, хребця та кри- ла таза. Інша ключиця знаходилася в південній частині скупчення, по іншу сторону стегнових кісток. У різних частинах скупчення та довкола нього зафіксовані окремі хребці й фрагменти ре- бер. Інвентаря в похованні не зафіксовано. На відстані 0,1 м на південний захід від че- репа, на рівні —1,46 м від R0 лежала трубчас- та кістка свині (?) (рис. 9: 1/1); у 0,06 м на пів- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 473 Рис. 7. Войцехівка, курганна група № 3, курган 2 (2012): 1 — розміщення поховань та обʼєктів у межах котлована; 2 — поховання 1, 2, 3 Fig. 7. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 2 (2012): 1 — location of burials and objects within the foundation pit; 2 — burials nos. 1, 2, 3 денний схід від неї — фрагмент рогу оленя (?) (рис. 9: 1/2). На відстані 0,32 м на схід від нижньої щелепи похованого знайдений фраг- мент нижньої щелепи дрібної рогатої худоби (?) (рис. 9: 1/3). Поховання 5 (рис. 9: 4). Розташоване в південно-західному секторі, на межі квадратів А–Б/1. Сліди поховальної споруди не зафіксовані. Скелет знаходився безпосередньо в заповненні придонної частини котлована, на тому самому рівні, що і кістки поховання 4. Рівень залягання кісток –1,48–1,52 м від R0. Скелет (жінка, 45–50 років) лежав середньо скорчено (ступінь скорче- ності II — приблизно прямий кут між хребтом та ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 74 Рис. 8. Войцехівка, курганна група № 3, курган 2 (2012): 1 — поховання 1; 2 — посудина з поховання 1; 3 — похован- ня 3; 4 — поховання 2 Fig. 8. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 2 (2012): 1 — burial no. 1; 2 — a vessel from the burial no. 1; 3 — burial no. 3; 4 — burial no. 2 стегнами, гострий кут між стегнами й гомілка- ми), на лівому боці, головою на схід (α 107°). Руки сильно зігнуті в ліктях; кисті рук (не збереглися) розташовувалися перед обличчям. Перед живо- том похованої виявлений тюльпаноподібний гор- щик (посудина 2), який лежав на боці, вінцями на північний захід, на рівні –1,48 м від R0. Посудина 2 — кубок у вигляді присадкува- того тюльпаноподібного горщика тшинецько- комарівського типу (рис. 9: 3). Краї вінець сла- бо відігнуті, потовщені назовні, сплощені під кутом біля 15°. Денце пласке, зсередини плав- но переходить у стінки. Тісто з домішкою жор- стви, дрібного піску. Колір сірувато-жовтий, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 475 Рис. 9. Войцехівка, курганна група № 3, курган 2 (2012): 1 — поховання 4; 2 — поховання 2 та 3; 3 — посудина з похо- вання 5; 4 — поховання 5 Fig. 9. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 2 (2012): 1 — burial no. 4; 2 — burials nos. 2, 3; 3 — a vessel from the burial no. 5; 4 — burial no. 5 сірий. Поверхні підлощені. Діаметр вінець — 104 × 114 мм; діаметр корпусу — 108 × 113 мм; діаметр денця — 60 × 64 мм. Висота посудини — 104 мм. Посудина орнаментована по шийці поясом із восьми горизонтальних боріздок, вище та нижче яких під вінцями та по плічку розташовано по ряду підтрикутних наколів. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 76 Об’єкт 1 (комарівська культура) — «вогни- ще-жертовник» (рис. 10: 3). Об’єкт розташо- ваний у південно-східному секторі (квадрати А–Б/1–2). Являє собою скупчення обпаленого каміння, яке складалося з дев’яти каменів роз- мірами від 7 × 8 до 21 × 14 см. Площа скупчення 1,65 × 1,50 м, витягнуте за лінією північ-південь; рівень залягання каміння –0,48–0,53 м від R0. Біля південно-східного краю скупчення на рівні –0,67 м від R0, на денці стояла посудина 3. Посудина 3 — присадкувата чаша (рис. 10: 2). Вінця низькі; краї плавно відігнуті, заокруглені. Денце сплощено-підокругле. Тісто з домішкою піску, блискіток слюди. Поверхня якісно заглад- жена. Колір переважно помаранчевий із жов- тими та сірими плямами. Діаметр вінець — 143 мм; діаметр корпусу — 160 мм; діаметр ден- ця — біля 110 мм. Висота посудини — 82 мм. Об’єкт 2 (комарівська культура?) — «во- гнище-жертовник» (?) (рис. 10: 1). Об’єкт роз- ташований у північно-східному секторі, на межі квадратів А–Б/1. Являє собою скупчен- ня обпаленого каміння, яке складалося з двох каменів. Більший, південно-східний камінь у вигляді плитки розмірами 25 × 23 см, 3–4 см зватовшки; лежав на рівні –0,75–0,77 м від R0. В 0,25 м на північний захід від нього, на рівні –0,68 м від R0, знайдено інший камінь розмірами 13 × 10 × 6 см. У 1,9 м на північ від другого каменя, уже за межами котлована, на рівні –0,76 м від R0, виявлено ще один плаский камінь розмірами 10 × 10 × 1 см. Об’єкт 3 (комарівська культура?) — «вогни- ще-жертовник» (?) у вигляді невеликого скуп- чення дрібного перепаленого каміння. Об’єкт розташований у південно-західному секторі, у прикурганній виїмці. Об’єкт 4 (пізньотрипільська культура) — яма. Об’єкт розташований у північно-захід- ному секторі (квадрат А/2); зафіксований у західному профілі північної половини брівки північ-південь (рис. 6: 3). Верхня частина запо- внена шматками давньої дернини, що містила фрагменти трипільської кераміки. Заповнення нижньої частини ями являє собою сильно гу- мусований ґрунт із включеннями фрагментів трипільського посуду. Діаметр ями по брівці у верхній частині — до 2,6 м (південний край перерізаний пізнім перекопом — об’єкт 5). Діаметр ями по брівці у нижній частині — до 1 м. Глибина — до 0,88 м від нижнього рівня валкової кладки насипу (–1,48 м від R0). Об’єкт 5 (XIX–XX ст.?) — яма (гра- біжницький шурф?). Об’єкт розташова- ний практично в центрі кургану, у південно- східному куті квадрата А/1 північно-західного сектора; зафіксований у західному профілі північної половини брівки північ-південь та північному профілі брівки захід-схід безпосе- редньо під орним шаром (рис. 6: 3). Перерізає південний край об’єкта 4 та північно-захід- ний край поховального котлована. Заповне- ння нижньої частини ями шарувате, затічне, що говорить про те, що яма певний час стояла відкритою. Ширина ями у верхній частині (по бровці північ-південь) 1,9 м; ширина в нижній частині, на рівні 0,85 м від поверхні — 1 м. До- низу яма звужується на конус. Речові знахідки в заповненні не зафіксовані. Об’єкт 6 (комарівська культура) — яма (рис. 7: 1). Об’єкт розташований у південно- східному секторі (квадрати А/1–2). Впущений у дно південної частини поховального котло- вана. У плані яма неправильно-підовальної форми із «вдавленою» всередину контуру південно-східною стінкою; зорієнтована за лінією північ-південь. Розміри — 2,36 х 2,0 м. Глибина від дна котлована — 0,4 м (–2,3 м від R0). Заповнення темно-сіре. Речові знахідки в заповненні не виявлені. Курган 3 (2011 р.) (рис. 11). Розташований на відстані 38 м на захід від кургану № 2 (N50°05,019’, E27°40,358’). Візуально діаметр кургану близько 10 м, висота біля 0,4 м. Курган зведений над незначним при- родним підвищенням. У центрі кургану вияв- лене одне поховання (кенотаф), яке, імовірно, належить до комарівської культури ТКК. Курган розкопувався вручну із залишен- ням центральної брівки. У центрі підвищення був закладений розкоп площею 48 м2 (8 × 6 м), зорієнтований за лінією північ-південь; шири- на брівки 0,4 м. Поховання 1 (рис. 12: 4). Розташоване в центрі кургану, безпосередньо під R0. Яма прямокутної форми, орієнтована по лінії південний захід — північний схід, розмірами 2,1 × 1,6 м. Глибина ями — 1,3 м від R0 (0,95 м від рівня впуску). Висота насипу над ямою — 0,35 м. Заповнення ями вуглисте, містить незнач- ну кількість фрагментів пізньотрипільського по- суду із шару поселення. У південному куті, на рівні –1,1 м від R0, виявлені залишки обпаленої дошки розмірами 11 × 5 см та близько 1,5 см за- втовшки, — ймовірно, залишки обгорілого по- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 477 Рис. 10. Войцехівка, курганна група № 3, курган 2 (2012): 1 — об’єкт 2; 2 — посудина з об’єкта 1; 3 — обʼєкт 1 Fig. 10. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 2 (2012): 1 — object no. 2; 2 — a vessel from the object no. 1; 3 — object no. 1 здовжнього перекриття. Вуглисті прошарки були простежені також і вздовж контуру ями при зачистці плями на рівні –0,45 м від R0. Із насипу кургану походить декілька фрагментів посуду, які можуть бути повʼязані з тшинецьким культурним колом6. Серед них: 6 Польові шифри на матеріалах із кургану 3 — «Войц.– 2011, курган 2». декілька фрагментів кераміки сосницько- го типу, орнаментованого «колючим дротом» (рис. 12: 3), фрагмент вінець напівсферичної миски (рис. 12: 1). На південний схід від ями, приблизно на рівні її фіксації, виявлений фраг- мент придонної частини посудини із багатова- ликовою орнаментацією та дрібною жорсто- вою в тісті, яка має ознаки посуду бабинсько- го та малополовецького типів (рис. 12: 2). За ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 78 Рис. 11. Войцехівка, курганна група № 3 (2011), курган 3: 1 — план; 2 — бровка північ-південь, східний профіль (1 — орний шар; 2 — насип із шару трипільського поселення; 3 — заповнення ями поховання 1; 4 — шар трипільського по- селення; 5 — материковий пісок) Fig. 11. Voitsekhivka, barrow group no. 3 (2011), barrow no. 3: 1 — a plan; 2 — a north-south baulk, eastern profile (1 — a ploughed layer; 2 — an embankment from the Trypillia settlement layer; 3 — filling of the burial no. 1; 4 — Trypillia settlement layer; 5 — mainland sand) цими уламками посуду, курган може бути дато- ваний раньокомарівським часом, другою чвер- тю ІІ тис. до н.е. Однак не можна виключати, що ці розрізнені фрагменти взагалі не стосу- ються поховання і пов’язані з короткотривалою стоянкою / стоянками, що передувала зведен- ню кургану. Насип кургану був створений із шару пізньо- трипільського поселення та містив фрагменти ке- раміки та кремʼяні вироби трипільської культу- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 479 Рис. 12. Войцехівка, курганна група № 3, курган 3: 1–3 — кераміка з насипу; 4 — план і розріз ями поховання 1 Fig. 12. Voitsekhivka, barrow group no. 3, barrow no. 3: 1—3 — ceramics from the embankment; 4 — a plan and section of the pit of the burial no. 1 ри. У шарі, що підстилав курган, виявлено кілька розвалів кухонного й столового посуду трипіль- ської культури. Скупчення трипільської керамі- ки зафіксовані переважно під південно-східною полою кургану. У північно-східній та південно- східній частинах розкопу були залишки двох вог- нищ трипільської культури — обʼєкти 1 і 2. Об’єкт 1 (пізньотрипільська культура) — залишки вогнища у вигляді прокалу та скуп- чення дрібної печини. Об’єкт розташований ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 80 у північно-східному куті розкопу (квадрат Б/4), на відстані 4 м на північний схід від R0. Площа скупчення 0,4 × 0,4 м. Глибина залягання верх- ньої поверхні — 0,22 м від сучасної поверхні (–0,25 м від R0). Потужність прокалу — 2 см. Об’єкт 2 (пізньотрипільська культура) — залишки вогнища у вигляді прокалу. Об’єкт розташований у південно-східній частині роз- копу (квадрат Б/1), на відстані 3,6 м на південь — південний схід від R0. Розміри прокалу 0,90 × 0,55 м. Глибина залягання по верхній площині — 0,3 м від сучасної поверхні. Потужність прокалу — 5 см. У західній частині обʼєкта лежали два обпалені камені, розмірами 17 × 14 × 10 та 10 × 8 × 5 см, а з протилежного боку, під бровкою — фрагмент обпаленої зер- нотерки, розмірами 27 × 15 × 14 см. Курган 4 (2012 р.) (рис. 1: 4/04). Розташований на відстані 52 м на захід — північний захід від кургану 3, та на відстані 22 м на південний схід від кургану 1 (N50°05,030’, E27°40,318’). Візуально діаметр кургану біля 8 м, висота близько 0,2 м. У процесі розко- пок встановлено, що насип повністю зни- щений оранкою, яка зруйнувала також і шар пізньотрипільського поселення, зафіксований у перевідкладеному стані. Репер R0 був встановлений у візуально найвищій частині підвищення. У південно- західному куті північно-східного сектора було закладено траншею № 1, орієнтовану за лінією північ-південь, розмірами 4 × 1 м. У південно- східному куті південно-західного СЗ сектора було закладено траншею № 2, орієнтовану за лінією захід-схід, розмірами 4 × 2 м. Обидві траншеї розкрито на глибину до 1 м. В обох траншеях речові знахідки зустрічаються прак- тично тільки в орному шарі. Нижче орного шару йде природний шар із орзандовими про- шарками. Знахідки представлені столовою та кухонною керамікою пізньотрипільської культури. Залиш- ки поховання ТКК не зафіксовані, однак в орно- му шарі та на поверхні трапляються розрізнені фрагменти кераміки тшинецького типу. Курган 5 (рис. 1: 4/05). Розташований на відстані 96 м на захід — північний захід від кургану 1 (N50°05,059’, E27°40,230’). Візуально діаметр кургану близько 15 м, висота майже 0,6 м. Курган 6 (рис. 1: 4/06). Розташований на відстані 121 м на захід — північний захід від кургану 5 (N50°05,077’, E27°40,133’). Візуально діаметр кургану близь- ко 10 м, висота близько 0,3 м. Поверхні обох останніх підвищень сильно розорані. Розкопки на них не проводилися. Палеопедологічні дослідження Войцехів- ського могильника З метою вивчення палеоґрунтів спів- робітники відділу палеогеографії Інституту географії НАН України Ж. М. Матвіїшина та А. С. Кушнір поставили розчистки на різних ділянках бровок курганів 1 (дві розчистки), 2 (три розчистки), 3 та 4 (по одній розчистці), а також розчистки фонових ґрунтів у шурфах за межами курганів (Матвиишина, Лысенко, Кушнир 2020). Найбільш інформативні ре- зультати дали матеріали з курганів 1 та 2. У кургані 1 простежений сірий лісовий ґрунт (рис. 3: 3), подібний до тих, що у наш час формується під широколистяними лісами. Умови клімату були значно кращі за сучасні. Зональність (зона мішаних лісів) була зміще- на на північ. Великі території займали грабо- во-букові ліси, залишалися ділянки відкритих просторів із пишною травʼяною рослинністю (Матвиишина, Кушнир 2011). У кургані 2 сучасний ґрунт можна визначити як дерново-сильнопідзолистий, проте ілювіаль- ний горизонт із культурними залишками, мож- ливо, характеризує умови лісового ґрунтоутво- рення, близького до більш теплопомірного ре- жиму формування ґрунтів — бурих опідзолених лісових, таких, що розвивалися в умовах менш континентального, але більше рівномірно воло- гого клімату (рис. 6: 2). Природні зони представ- ляли західніший варіант теплопомірного кліма- ту (схожого з Прикарпатським) і, ймовірно, те- риторія була вкрита широколистяними лісами з ділянками відкритих просторів. Під курганом зафіксований профіль і древнішого ґрунту з ар- тефактами пізньотрипільської культури, який близький до чорноземів опідзоленних або тем- но-сірих лісових (Матвиишина, Кушнир 2012). Аналіз поховального ритуалу Елементи поховального обряду курганної гру- пи № 3 мають аналогії на різних памʼятках пів- нічного ареалу комарівської культури. Неглибо- кий заглиблений підпрямокутний майданчик, по- дібний до майданчика в кургані 1, зафіксований у кургані 1 (2010 р.) курганної групи I в Буківні. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 481 Котлован із кургану 2 може бути зіставлений із котлованами ритуально-поховальних комплексів 2, 4, 5 Малополовецького могильника. Порожні ями (кенотафи?), на кшталт поховання 1 в курга- ні 3, виявлені в Буківні (группа I, курган 3), у цен- трі курганних комплексів 7, 7а, 8, 8а Малополо- вецького могильника (Лысенко 2011). Загалом у группі № 3 виявлено сім похо- вань: чотири тілопокладення, дві демембрації та один кенотаф. Усі поховання розташовані в центральному секторі курганів. У тілопокла- деннях усі скелети лежать скорчено; ступінь скорченості різний — сильний (2/37), середній (2/5) та слабкий (2/1, 2/2). Три небіжчики (2/2, 2/3, 2/5) покладені на лівому боці, один (2/1) — на правому. Руки у всіх були сильно зігнуті в ліктях, кисті розташовувалися перед обличчям. Два поховання (2/3, 2/5) орієнтовані головами на схід, ще два (2/1, 2/2) — на південь. Великий інтерес являє обряд демембрації (розчленування), зафіксований у двох похо- ваннях (1/1, 2/4). В обох випадках кістки були складені в певному, але не анатомічному поряд- ку; черепи зрозташовувалися в західній, а ниж- ні щелепи у східній частині скупчення кісток. Обряд демембрації має широкі аналогії в гори- зонтах МП-ІІ — МП-IV (1600–1200 BC) Ма- лополовецького могильника та на низці інших памʼяток Правобережного Лісостепу (Лысен- ко 2015). Відомі такі поховання і в курганній группі № 1 Войцехівського могильника (похо- вання 11/3) (Лагодовська, Захарук 1956, с. 72, рис. 5). Поширення обряду демембрації се- ред населення комарівської культури може бути повʼязане з відлунням впливів культур катакомбної спільності доби середньої бронзи (Лысенко, Разумов 2016). Супровідний інвентар (керамічний посуд) виявлений лише у двох похованнях (2/1, 2/5). В обох випадках посудини лежали на боці, вінцями на північний захід. У похованні 1/1 знайдено лише декілька фрагментів тюльпаноподібної посудини; можливо, горщик був розбитий при проведенні певних ритуалів на тафологічній стадії некрологічного циклу (Смирнов 1997) і його фрагменти потрапили до поховання при засипці. Як супутній інвентар можна розгляда- ти й посудини, виявлені в курганах 1 та 2 по- ряд із скупченнями обпаленого каміння, 7 Тут і далі за текстом чисельник позначає номер курга- ну, знаменник — номер поховання. інтерпретованими як «вогнища-жертовни- ки». Аналогічне скупчення, яке також було інтерпретовано як «вогнище-жертовник», було виявлено на дні котлована комплексу № 5 Ма- лополовецького могильника. Поховання 158 з Малополовецького 3 являло собою скупчен- ня обпаленого каміння, серед якого знайдені розрізнені людські кістки. Відкритим залишається питання, чи одноча- совими були поховання, що походять із котло- вана кургану 2. Серед них безперечно одноча- совими, що належать до часу зведення кургану, є чоловіче поховання 2/4 і жіноче похован- ня 2/5, виявлені на одному рівні, на 0,4 м вище дна котлована. Поховання 2/1, 2/2, 2/3, можли- во, були впущені в насип трохи пізніше, хоч яв- ного перекопування у валковій кладці насипу зафіксовано не було. Розташування скелетів жінки (2/2) й чоловіка (2/3) безпосередньо один над одним, рівно під прямим кутом, імітуючи своєрідну «свастику» (рис. 9: 2), свідчить про їх одночасність — інакше анатомічний порядок кісток скелета поховання 2/3 було б порушено. Якщо припустити, що останні три поховання не є супутніми стосовно поховань, здійснених у придонній частині котлована, а поховання 2/1 було здійснено через певний (але не дуже знач- ний) період після поховань 2/2 та 2/3, то місце над похованнями 2 та 3 мало бути якось позна- чено на поверхні — інакше важко пояснити розташування скелета 2/1 практично над скеле- том 2/2, у дзеркальній позі, колінами до колін та обличчям до обличчя (рис. 7: 2). Відзначимо однакову орієнтацію посудин у похованнях 2/5 та 2/1 — вінцями на північний захід. Однак самі посудини типологічно тяжіють до різних хронологічних горизонтів: кубок із поховання 2/5 можна віднести до ран- ньокласичного етапу комарівської культури (відповідає горизонту МП-ІІІ Малополовець- кого могильника), а горщик із поховання 2/1 — до пізньокласичного етапу (МП-IV) (Górski, Lysenko, Makarowicz 2003); хоч ці типи певний час могли й співіснувати. Керамічний комплекс памʼятки є досить ха- рактерним для комарівської культури ТКК. Цілі та реконструйовані форми з обʼєктів представлені тільки посудом S-подібного профілю (тюльпаноподібні горщики та чаші). У формі тюльпаноподібного кубка з похован- ня 2/5 відчувається певний відголосок кубків середньодніпровської культури. Приземкувата неорнаментована чаша з кургану 2 знаходить ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 82 певні аналоги серед посуду курганної групи № 1 Войцехівки та комплексу посуду з Гостомеля (Лысенко 2019, рис. 3: 3; 7: 1). Характерними для комарівскої культури є прокреслені горизон- тальні борозенки, групи вертикальних і похи- лих відрізків, заштриховані трикутники, «бах- рома» у вигляді підтрикутних або підовальних вдавлень, ряди круглих ямок. Орнаментація по- судини з поховання 2/1 тотожна до орнаментації тюльпаноподібдної посудини з поховання Кордишів VIII 1/1 (Ільчишин 2016, рис. 1: 3). Орнаментація ручки посудини 2 з кургану 1 стилістично близька до орнаментації ручок чаш молдовсько-буковинської групи комарівської культури ТКК: Магала (Смирнова 1976, рис. 5: 3–4), Lunca (eds. Cavruc, Dumitroaia 2001, pl. 50: 1–2). Однак сама ручка на посудині з Войцехівки масивніша, на відміну від стрічкових ручок із наколами з басейнів Прута та Сірета. Узагальнення та висновки Значення вивчення пам’яток Войцехівсько- го археологічного комплексу полягає в тому, що волинська група комарівської культури, ра- зом із прип’ятською та києво-житомирською групами сосницької культури та мазовецько- підляською групою тшинецької культури, нале- жать до внутрішнього ареалу ТКК, його ядра, оточеного з усіх боків спорідненими культур- ними групами. Цей ареал, що охоплює осно- вні території Вісло-Дніпровського межиріч- чя, в цілому відповідає ареалу, у якому біль- шість дослідників розміщує ядро формування праслов’янського етносу (див. напр.: Березан- ська 1972, с. 192-193; Отрощенко 2005, с. 185). Проведені у 2011–2012 рр. дослідження на- повнюють реальним змістом припущення, що Войцехівський могильник комарівської куль- тури ТКК не обмежувався лише розкопаною раніше курганною групою № 1, а займав весь лівий берег р. Случ навпроти с. Колодяжне, між смт Миропіль та с. Войцехівка (Колосівка) (Гамченко 1924, с. 67-68; Лагодовська 1948, с. 62; Березанская 1972, с. 57; Лысенко С. Д., Лысенко С. С. 2011). Це був один із великих кур- ганних некрополів комарівської культури, роз- ташований на реконструйованій північній гілці правобережної ділянки транс’європейського лі- состепового шляху доби бронзи, що з’єднував карпатські перевали з переправами на Дніпрі та йшов далі в напрямку Поволжя та Приурал- ля (Отрощенко 1995; Лысенко 2017, с. 31). На підставі радіовуглецевого датування та аналізу керамічного комплексу, досліджені в курганній групі № 3 поховання можуть бути датовані, так само як і поховання курганної групи № 1, се- рединою — третьою чвертю II тис. до н.е. Артёменко, И. И. 1987. Сосницкая культура. Кома- ровская культура. Тшинецкая культура. В: Бадер, О. Н., Крайнов, Д. А., Косарев, М. Ф. (отв. ред.). Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. Москва: На- ука, с. 106-116. Березанская, С. С. 1959. Отчёт о работе Волынского разведочного отряда в 1958–1959 гг. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1959/13а. Березанська, С. С. 1964. Бронзовий вiк на Українi. Київ: Наукова думка. Березанская, С. С. 1967. Тшинецко-комаровская куль- тура на Северной Украине. Советская археология, 2, с. 120-136. Березанська, С. С. 1971. Тшинецька культура. В: Те- легін, Д. Я. (відп. ред.). Археологія Української РСР, I. Київ: Наукова думка, с. 344-354. Березанская, С. С. 1972. Средний период бронзового века в Северной Украине. Киев: Наукова думка. Бунятян, К. П. 2021. Доба бронзи — «вік тваринни- цтва». В: Ворончук, І. (ред.). Історія Волині, 1. Київ; Хар- ків: Видавець Олександр Савчук, с. 167-208. Бурдо, Н. Б. 2004. Войцехівка. В: Відейко, М. Ю. (відп. ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації, 2. Київ: Укрполіграфмедіа, с. 103-104. Гамченко, С. С. 1924. Раскопки 1924 г. на Волыни Сергея Гамченка. Науковий архів ІА НАН України, ф. 3 (С. С. Гамченко), спр. 46–48. Гончаров, В. К. 1948. Отчет о работах Волынско- Подольской археологической экспедиции 1948 года. На- уковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1948/5. Дергачёв, В. А. 1986. Молдавия и соседние террито- рии в эпоху бронзы (Анализ и характеристика культур- ных групп). Кишинев: Штиинца. Дзбановський, Є. О. 1947. Інститут археології АН УРСР у 1944 р. Археологія, I, с. 183-186. Ільчишин, В. В. 2016. Комарівский горизонт багато- шарового курганного могильника Кордищів VІІІ на Шум- щині. В: Ситник, О. (відп. ред.). Матеріали і досліджен- ня з археології Прикарпаття і Волині, 20. Львів: Інсти- тут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, с. 259-272. Капустін, К. М., Мироненко, Л. В., Хамайко, Н. В., Шевченко, Т. М., Шелехань, О. В. 2020. Нові надходжен- ня до наукових фондів Інституту археології НАН Укра- їни (2004–2019 рр.). Археологія і давня історія України, 1(34), с. 208-265. Крывальцэвiч, М. М. 1995. Помнiкi тшцiнецкага часу на поуднi Беларусi. Гiстарычна-археалагiчны зборнiк, 6, с. 3-32. Лагодовская, Е. Ф. спр. 34–35. Материалы к исслед. Войцеховских памятников. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 15 (О. Ф. Лагодовська), спр. 34–35. Лагодовська, О. Ф. 1948. Войцехiвський могильник бронзової доби на Волинi. Археологiя, II, с. 62-77. Лагодовская, Е. Ф. 1954. Войцеховское позднетри- польское поселение. Краткие сообщения института ар- хеологии (У), 3, с. 86-89. Лагодовська, О. Ф., Захарук, Ю. М. 1956. Новi дослiдження Войцехiвського могильника. Археологічні пам’ятки УРСР, VI, с. 69-74. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 483 Лакiза, В. Л. 2008. Старажытнасці позняга неаліту і ранняга перыяду бронзавага веку Беларускага Панямон- ня. Мінск: Беларуская навука. Литвинова, Л. В., Лысенко, С. Д. 2012. Новый антро- пологический материал из Войцеховского могильника. В: Алёкшин, В. А. и др. (ред.). Культуры степной Евразии и их взаимодействие с древними цивилизациями, 1. Санкт- Петербург: ИИМК РАН; Периферия, с. 94-97. Лысенко, С. Д. 2011. Реконструкция погребального обряда восточного ареала тшинецкого культурного круга (по материалам исследований последних лет). Археологія і давня історія України, 5, с. 66-71. Лысенко, С. Д. 2015. Демембрация в погребальном обряде комаровской культуры. В: Токарева, Е. П. (ред.). Древние культы, обряды, ритуалы: памятники и практи- ки. Сборник научных статей, I. Зимовники: Зимовников- ский краеведческий музей, с. 74-100. Лысенко, С. Д., 2017. Тшинецкий культурный круг — связующее звено между Балтийским и Черномор- ским регионами в эпоху поздней бронзы (2 тыс. до н.э.). В: Чореф, М. М. (ред.). Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма, 9. Мо- сква; Тюмень; Нижневартовск (б. и.), с. 23-66. https://doi. org/10.24411/2219-8857-2017-00002. Лысенко, С. Д. 2019. Материалы комаровской и со- сницкой культур в экспозиции Археологического музея Института археологии НАН Украины. Археологія і давня історія України, 3(32), с. 49-62. Лысенко, С. Д., Лысенко, С. С. 2011. Вклад С. С. Гам- ченко в изучение памятников тшинецкого культурного кру- га. В: Платонова, Н. И. (отв. ред.). История археологии: лич- ности и школы. Материалы Международной научной кон- ференции к 160 летию со дня рождения В. В. Хвойки (Киев, 5–8.10.2010). Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 217-230. Лысенко, С. Д., Разумов, С. Н. 2016. Демембрация в погребальном обряде ингульской катакомной культуры. Новое прошлое, 4, с. 49-66. https://doi.org/ 10.18522/2500- 3224-2016-4-49-66. Матвиишина, Ж. Н., Кушнир, А. С. 2011. Заключе- ние о результатах педологического исследования Войце- ховского могильника эпохи поздней бронзы. В: Лысен- ко, С. Д. Отчет о работах Фастовской археологической экспедиции в 2011 году. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 2011/120, приложение 1. Матвиишина, Ж. Н., Кушнир, А. С. 2012. Заключение о результатах педологического исследования Войцеховско- го могильника эпохи поздней бронзы в 2012 г. В: Лысен- ко, С. Д., Лысенко, С. С. Отчёт о раскопках Войцеховского и Малополовецкого могильников в 2012 году (Исследования Фастовской археологической экспедиции в 2012 году, I). На- уковий архів ІА НАН України, ф. 64, 2012/96, приложение I.1. Матвиишина, Ж. Н., Лысенко, С. Д., Кушнир, А. С. 2020. Палеопедологические исследования курганов Вой- цеховского могильника. В: Чореф, М. М. (ред.). Матери- алы по археологии и истории античного и средневекового Причерноморья, 12. Нижневартовск: «Киммерия», с. 13- 76. https://doi.org/ 10.24411/2713-2021-2020-00001. Отрощенко, В. В. 1995. Пути обмена — пути мигра- ций. В: Пряхин, А. Д. (ред.). Эпоха бронзы Доно-Донецко- го региона. Материалы украинско-российского полевого археологического семинара (с. Капитаново, 13–14 июля 1994 г.). Луганск: Институт археологии НАНУ, с. 18-19. Отрощенко, В. В. 2005. Епоха енеоліту-бронзи. В: За- лізняк, Л. Л. (ред.). Археологія України: Курс лекцій: На- вчальний посібник. Київ: Либідь, с. 106-202. Свешников, И. К. 1990. Средний период бронзово- го века Прикарпатья и Волыни. Тшинецко-комаровская культура. В: Черныш, А. П. (отв. ред.). Археология При- карпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и ран- нее железо). Киев: Наукова думка, с. 78-88. Славін, Л. М. 1947. Двадцять п’ять років археологічних досліджень Академії наук УРСР. Археологія, I, с. 65-84. Смирнов, Ю.А. 1997. Морфология преднамеренного погребения. Москва: Изд. фирма «Восточная литература» РАН. Смирнова, Г. И. 1976. Магала-I и некоторые вопросы хронологии позднекомаровской культуры в Прикарпатье. В: Березанская, С. С., Отрощенко, В. В., Телегин, Д. Я. (ред.). Энеолит и бронзовый век Украины. Киев: Наукова думка, с. 118-135. Cavruc, V., Dumitroaia, G. (eds.). 2001. Cultura Costişa in contextul epocii bronzului din România. Piatra-Neamţ: Constantin Matasă. Dąbrowski, I. 1972. Powiazania Ziem polskich z terenami wschodnimi w epoce brązu. Wrocław; Warchawa; Kraków; Gdańsk: Ossolineum. Florescu, M. 1970. Problème de la civilization de Costisa à la lumière du sontago de Borlesti. Dacia, 14, p. 51-81. Gardawski, A. 1959. Plemiona kultury trzcinieckiej w Polsce. Materiały Starożytne, V, s. 7-189. Górski, J., Lysenko, S., Makarowicz, P. 2003. Radiocar- bon Chronology of the Trzciniec Cultural Circle between the Vistula and Dnieper Basins. Baltic-Pontic Studies, 12, p. 253- 306. Kostrzewski, J. 1930. Cmentarzyska typu trzcinieckiego. Z otchłani wieków, 5, p. 26-35. Makarowicz, P. 2010. Trzciniecki krąg kulturowy — wspόlnota pogranicza Wschodu i Zachodu Europy. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie. Miśkiewicz, J. 1978. Kultura Trzciniecka. In: Hensel, W. (ed.). Prahistoria Ziem Polskich, III. Wroclaw; Warczawa; Kraków; Gdańsk: Wydawnictwo PAN, s. 173-196. Rimantiene, R., Ostrauskas, T. 1998. Dem Trzcieniec gleichzeitige Siedlungen in Litauen. In: Kośko, A., Czebre- szuk, J. (eds.). “Trzciniec” — system kulturowy czy interkultu- rowy proces. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, s. 203-215. Sulimirski, T. 1936. Cmentarzysco kurkhanove w Koma- rowie kolo Halicza i kultura komarowska. Sprawozdania Pol- skiej Akademii Umijętności, XLI, 9, p. 273-277. Swiesznikow, I. K. 1967. Kultura komarowska. Arche- ologia Polski, 12/1, s. 39-107. Taras, H. 1995. Kultura Trzciniecka w międzyrzeczu Wi- sły, Bugu i Sanu. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Serhii D. Lysenko1, Svitlana S. Lysenko2 1PhD, Senior Research Fellow, Department of Archaeology of the Eneolithic-Bronze Age, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine, ORCID 0000-0001-9624-0364, suraganga1@gmail.com 2PhD, Senior Research Fellow, Department of Archaeology of the Eneolithic-Bronze Age, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine, ORCID: 0000-0001-6713-6074, sspssl@gmail.com BARROW GROUP NO. 3 OF THE VOITSEKHIVKA CEMETERY OF THE KOMARIV CULTURE In 2011, the Fastiv Archaeological Expedition renewed the research on the barrow cemetery of the Komariv culture of the Trzciniec cultural circle. This cemetery is located on the border of the Zhytomyr and Khmelnytskyi Oblasts of Ukraine, between ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 4 84 References Artemenko, I. I. 1987. Sosnitskaia kultura. Komarovskaia kultura. Tshinetskaia kultura. In: Bader, O. N., Krainov, D. A., Ko- sarev, M. F. (eds.). Arkheologiia SSSR. Epokha bronzy lesnoi polosy SSSR. Moscow: Nauka, p. 106-116. Berezanskaia, S. S. 1959. Otchet o rabote Volynskogo razvedochnogo otriada v 1958–1959 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1959/13a. Berezanska, S. S. 1964. Bronzovyi vik na Ukraini. Kyiv: Naukova dumka. Berezanskaia, S. S. 1967. Tshinetsko-komarovskaia kultura na Severnoi Ukraine. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 120-136. Berezanska, S. S. 1971. Tshynetska kultura. In: Telehin, D. Ya. (ed.). Arkheolohiia Ukrainskoi RSR, tom I. Kyiv: Naukova dum- ka, p. 344-354. Berezanskaia, S. S. 1972. Srednii period bronzovogo veka v Severnoi Ukraine. Kyiv: Naukova dumka. Buniatian, K. P. 2021. Doba bronzy — “vik tvarynnytstva”. In: Voronchuk, I. (ed.). Istoriia Volyni, tom 1. Kyiv; Kharkiv: Vy- davets Oleksandr Savchuk, p. 167-208. Burdo, N. B. 2004. Voitsekhivka. In: Videiko, M. Yu. (exec. ed.). Entsyklopediia trypilskoi tsyvilizatsii, tom 2. Kyiv: Ukrpo- lihrafmedia, p. 103-104. Florescu, M. 1970. Probleme de la civilization de Costisa a la lumiere du sontago de Borlesti. Dacia, 14, p. 51-81. Gamchenko, S. S. 1924. Raskopki 1924 g. na Volyni Sergeia Gamchenka. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 3. (S. S. Gamchenko), file 46–48. Goncharov, V. K. 1948. Otchet o rabotakh Volynsko-Podolskoi arkheologicheskoi ekspeditsii 1948 goda. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1948/5. Dergachyov, V. A. 1986. Moldaviya i sosednie territorii v epokhu bronzi (Analiz i kharakteristika kulturnikh grupp). Kishinev: Shtiintsa. Dzbanovskyi, Ye. O. 1947. Instytut arkheolohii AN URSR u 1944 r. Arheologia, I, p. 183-186. Ilchyshyn, V. V. 2016. Komarivskyi horyzont bahatosharovoho kurhannoho mohylnyka Kordyshchiv VIII na Shumshchyni. In: Sytnyk, O. (exec. ed.). Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, vol. 20. Lviv: Instytut ukrainoznavst- va imeni I. Kryp’iakevycha NAN Ukrainy, p. 259-272. Kapustin, K. M., Myronenko, L. V., Khamaiko, N. V., Shevchenko, T. M., Shelekhan, O. V. 2020. Novi nadkhodzhennia do naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy (2004–2019 rr.). Archaeology and Early History of Ukraine, 1(34), p. 208-265. Kryvalcevich, M. M. 1995. Pomniki tshcineckaga chasu na poudni Belarusi. Gistarychna-arhealagichny zbornik, 6, p. 3-32. Lagodovskaia, E. F. File 34–35. Materialy k issled. Voitsekhovskikh pamiatnikov. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 15 (E. F. Lagodovskoi), file 34–35. Lahodovska, O. F. 1948. Voitsekhivskyi mohylnyk bronzovoi doby na Volyni. Arheologia, II, p. 62-77. Lagodovskaia, E. F. 1954. Voitsekhovskoe pozdnetripolskoe poselenie. Kratkie soobshcheniia instituta arkheologii (U), 3, p. 86-89. Lahodovska, O. F., Zakharuk, Yu. M. 1956. Novi doslidzhennia Voitsekhivskoho mohylnyka. Arkheolohichni pamiatky URSR, VI, p. 69-74. Lakiza, V. L. 2008. Starazhytnasci poznyaga nealitu i rannyaga peryyadu bronzavaga veku Belaruskaga Panyamonnya. Minsk: Belaruskaya navuka. Litvinova, L. V., Lysenko, S. D. 2012. Novyi antropologicheskii material iz Voitsekhovskogo mogilnika. In: Alekshin, V. A. the Myropil, Kolodiazhne and Kolosivka (the former Voitsekhivka), on the left bank of the Sluch River. Earlier excavations on the site, included in archaeological literature under the name of the Voitsekhivka cemetery, were conducted by S. S. Hamchenko (1924) and E. F. Lahodovska (1949), who studied 14 barrows in two barrow groups. In 2011–2012 in the newly discovered barrow group no. 3, four mounds were excavated, containing the remains of seven burials. Based on radiocarbon dating and analysis of the ceramic complex, the barrows can be dated by the midddle — the third quarter of the 2nd millennium BC. All the mounds were erected on the natural hills of the dune ridge occupied earlier by the settlement of the late Trypillia culture. The publication provides a detailed description of all the objects studied in 2011–2012. Palaeopedological studies at the Voitsekhivka burial ground, carried out by employees of the Institute of Geography of the National Academy of Sciences of Ukraine (Zh. N. Matviishina, A. S. Kushnir), make it possible to reconstruct palaeolandscapes of the Bronze Age. Grey forest soil was traced in the barrow no. 1 (2011), similar to those that now is forming under broadleaf forests. Climate conditions were much better than modern ones. Zoning (zone of the mixed forest) was placed to the north. Large areas were occupied by hornbeam and beech forests; there were areas of open spaces with lush grass vegetation. The modern soil in the barrow no. 2 (2012) can be defined as sod-strongly podzolic, but the illuvial horizon with cultural remains may characterise the conditions of forest soil formation, close to the regime of formation of soils of a more warm-temperate period — brown podzolic forest soils, which developed in conditions of less continental, but a more uniformly humid climate. The natural zones represented a western version of a warm-temperate climate (similar to the Carpathian one) and, probably, the territory was covered with broad-leaved forests with areas of open spaces. The profile of an older soil is also recorded under the mound, close to podzolic chernozems or dark grey forest soils. K e y w o r d s: Volyn, Late Bronze Age, Trzciniec cultural circle, Komariv culture, Voitsekhivka cemetery. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2024, № 485 et al. (eds.). Kultury stepnoi Evrazii i ikh vzaimodeistvie s drevnimi tsivilizatsiiami, kn. 1. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, Periferiia, p. 94-97. Lysenko, S. D. 2011. Rekonstruktsiia pogrebalnogo obriada vostochnogo areala tshinetskogo kulturnogo kruga (po materialam issledovanii poslednikh let). Archaeology and Early History of Ukraine, 5, p. 66-71. Lysenko, S. D., 2015. Demembratsiia v pogrebalnom obriade komarovskoi kultury. In: Tokareva, E. P. (ed.). Drevnie kulty, obriady, ritualy: pamiatniki i praktiki. Sbornik nauchnykh statei, I. Zimovniki: Zimovnikovskii kraevedcheskii muzei, p. 74-100. Lysenko, S. D., 2017. Tshinetskii kulturnyi krug — sviazuiushchee zveno mezhdu Baltiiskim i Chernomorskim regionami v epokhu pozdnei bronzy (2 tys. do n.e.). In: Choref, M. M. (ed.). Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i sredneve- kovogo Kryma, vol. 9. Moscow; Tiumen; Nizhnevartovsk (w. ed.), p. 23-66. https://doi.org/10.24411/2219-8857-2017- 00002. Lysenko, S. D. 2019. Materialy komarovskoi i sosnitskoi kultur v ekspozitsii Arkheologicheskogo muzeia Instituta arkheologii NAN Ukrainy. Archaeology and Early History of Ukraine, 3(32), p. 49-62. Lysenko, S. D., Lysenko, S. S. 2011. Vklad S. S. Gamchenko v izuchenie pamiatnikov tshinetskogo kulturnogo kruga. In: Pla- tonova, N. I. (ed.). Istoriia arkheologii: lichnosti i shkoly. Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii k 160 letiiu so dnia rozhdeniia V. V. Khvoiki (Kiev, 5–8.10.2010). Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, p. 217-230. Lysenko, S. D., Razumov, S. N. 2016. Demembratsiia v pogrebalnom obriade ingulskoi katakomnoi kultury. Novoe proshloe, 4, p. 49-66. https://doi.org/ 10.18522/2500-3224-2016-4-49-66. Matviishina, Zh. N., Kushnir, A. S. 2011. Zakliuchenie o rezultatakh pedologicheskogo issledovaniia Voitsekhovskogo mogilnika epokhi pozdnei bronzy. In: Lysenko, S. D. Otchet o rabotakh Fastovskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2011 godu. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2011/120, annex 1. Matviishina, Zh. N., Kushnir, A. S. 2012. Zakliuchenie o rezultatakh pedologicheskogo issledovaniia Voitsekhovskogo mogilnika epokhi pozdnei bronzy v 2012 g. In: Lysenko, S. D., Lysenko, S. S. Otchet o raskopkakh Voitsekhovskogo i Malopolovetskogo mogilnikov v 2012 godu (Issledovaniia Fastovskoi arkheologicheskoi ekspeditsii v 2012 godu, I). Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2012/96, annex I.1. Matviishina, Zh. N., Lysenko, S. D., Kushnir, A. S. 2020. Paleopedologicheskie issledovaniia kurganov Voitsekhovskogo mogil- nika. In: Chofer, M. M. (ed.). Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo Prichernomoria, vol. 12. Nizhnevartovsk: “Kimmeriia”, p. 13-76. https://doi.org/ 10.24411/2713-2021-2020-00001. Otroshchenko, V. V. 1995. Puti obmena — puti migratsii. In: Pryakhin, A. D. (ed.). Epokha bronzi Dono-Donetskogo regiona. Materiali ukrainsko-rossiiskogo polevogo arkheologicheskogo seminara (s. Kapitanovo, 13–14 iyulya 1994 g.). Lugansk: Institut arkheologii NANU, p. 18-19. Otroshchenko, V. V. 2005. Epokha eneolitu-bronzy. In: Zalizniak, L. L. (ed.). Arkheolohiia Ukrainy: Kurs lektsii. Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Lybid, p. 106-202. Sveshnikov, I. K. 1990. Srednii period bronzovogo veka Prikarpatya i Volini. Tshinetsko-komarovskaya kultura. In: Chernish, A. P. (ed.). Arkheologiya Prikarpatya, Volini i Zakarpatya (eneolit, bronza i rannee zhelezo). Kyiv: Naukova dumka, p. 78-88. Slavin, L. M. 1947. Dvadtsiat piat rokiv arkheolohichnykh doslidzhen Akademii nauk URSR. Arheologia, I, p. 65-84. Smirnov, Iu.A. 1997. Morfologiia prednamerennogo pogrebeniia. Moscow: Izd. firma “Vostochnaia literature” RAN. Smirnova, G. I. 1976. Magala-I i nekotorye voprosy khronologii pozdnekomarovskoi kultury v Prikarpate. In: Berezanskaia, S. S., Otroshchenko, V. V., Telegin, D. Ia. (eds.). Eneolit i bronzovyi vek Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, p. 118-135. Cavruc, V., Dumitroaia, G. (eds.). 2001. Cultura Costişa in contextul epocii bronzului din România. Piatra-Neamţ: “Constantin Matasă”. Dąbrowski, I. 1972. Powiazania Ziem polskich z terenami wschodnimi w epoce brązu. Wrocław; Warchawa; Kraków; Gdańsk: Ossolineum. Florescu, M. 1970. Problème de la civilization de Costisa à la lumière du sontago de Borlesti. Dacia, 14, p. 51-81. Gardawski, A. 1959. Plemiona kultury trzcinieckiej w Polsce. Materiały Starożytne, V, s. 7-189. Górski, J., Lysenko, S., Makarowicz, P. 2003. Radiocarbon Chronology of the Trzciniec Cultural Circle between the Vistula and Dnieper Basins. Baltic-Pontic Studies, 12, p. 253-306. Kostrzewski, J. 1930. Cmentarzyska typu trzcinieckiego. Z otchłani wieków, 5, p. 26-35. Makarowicz, P. 2010. Trzciniecki krąg kulturowy — wspόlnota pogranicza Wschodu i Zachodu Europy. Poznań: Wydaw- nictwo Poznańskie. Miśkiewicz, J. 1978. Kultura Trzciniecka. In: Hensel, W. (ed.). Prahistoria Ziem Polskich, III. Wroclaw; Warczawa; Kraków; Gdańsk: Wydawnictwo PAN, s. 173-196. Rimantiene, R., Ostrauskas, T. 1998. Dem Trzcieniec gleichzeitige Siedlungen in Litauen. In: Kośko, A., Czebreszuk, J. (eds.). “Trzciniec” — system kulturowy czy interkulturowy proces. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, s. 203-215. Sulimirski, T. 1936. Cmentarzysco kurkhanove w Komarowie kolo Halicza i kultura komarowska. Sprawozdania Polskiej Akademii Umijętności, XLI, 9, p. 273-277. Swiesznikow, I. K. 1967. Kultura komarowska. Archeologia Polski, 12/1, s. 39-107. Taras, H. 1995. Kultura Trzciniecka w międzyrzeczu Wisły, Bugu i Sanu. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie- -Skłodowskiej.
id	arheologia-com-ua-article-400
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:05:45Z
publishDate	2024
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/5c/336b6a6556ec77923df2d1ef7a6fe15c.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4002025-01-15T20:30:11Z Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури Barrow Group No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv Culture Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. Volyn, Late Bronze Age, Trzciniec cultural circle, Komariv culture, Voitsekhivka cemetery. Волинь, доба пізньої бронзи, тшинецьке культурне коло, комарівська культура, Войцехівський могильник. Статтю присвячено публікації матеріалів із курганів групи&nbsp;3 Войцехівського могильника, досліджених Фастівською археологічною експедицією у 2011–2012&nbsp;рр. Кургани належать комарівській культурі тшинецького культурного кола та датуються серединою — третьою чвертю ІІ&nbsp;тис до н.е. In 2011, the Fastiv Archaeological Expedition renewed the research on the barrow cemetery of the Komariv culture of the Trzciniec cultural circle. This cemetery is located on the border of the Zhytomyr and Khmelnytskyi Oblasts of Ukraine, between the Myropil, Kolodiazhne and Kolosivka (the former Voitsekhivka), on the left bank of the Sluch River. Earlier excavations on the site, included in archaeological literature under the name of the Voitsekhivka cemetery, were conducted by S.&nbsp;S.&nbsp;Hamchenko (1924) and E.&nbsp;F.&nbsp;Lahodovska (1949), who studied 14&nbsp;barrows in two barrow groups. In 2011–2012 in the newly discovered barrow group no.&nbsp;3, four mounds were excavated, containing the remains of seven burials. Based on radiocarbon dating and analysis of the ceramic complex, the barrows can be dated by the midddle — the third quarter of the 2nd millennium BC. All the mounds were erected on the natural hills of the dune ridge occupied earlier by the settlement of the late Trypillia culture. The publication provides a detailed description of all the objects studied in 2011–2012.Palaeopedological studies at the Voitsekhivka burial ground, carried out by employees of the Institute of Geography of the National Academy of Sciences of Ukraine (Zh.&nbsp;N.&nbsp;Matviishina, A.&nbsp;S.&nbsp;Kushnir), make it possible to reconstruct palaeolandscapes of the Bronze Age. Grey forest soil was traced in the barrow no.&nbsp;1 (2011), similar to those that now is forming under broadleaf forests. Climate conditions were much better than modern ones. Zoning (zone of the mixed forest) was placed to the north. Large areas were occupied by hornbeam and beech forests; there were areas of open spaces with lush grass vegetation. The modern soil in the barrow no.&nbsp;2 (2012) can be defined as sod-strongly podzolic, but the illuvial horizon with cultural remains may characterise the conditions of forest soil formation, close to the regime of formation of soils of a more warm-temperate period — brown podzolic forest soils, which developed in conditions of less continental, but a more uniformly humid climate. The natural zones represented a western version of a warm-temperate climate (similar to the Carpathian one) and, probably, the territory was covered with broad-leaved forests with areas of open spaces. The profile of an older soil is also recorded under the mound, close to podzolic chernozems or dark grey forest soils. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2024-12-23 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/400 10.15407/arheologia2024.04.061 Arheologia; No 4 (2024): Arheologia; 61-85 Археологія ; № 4 (2024): Археологія; 61-85 Археология; № 4 (2024): Arheologia; 61-85 2616-499X 0235-3490 10.15407/arheologia2024.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/400/404 Copyright (c) 2024 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Волинь доба пізньої бронзи тшинецьке культурне коло комарівська культура Войцехівський могильник. Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title	Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title_alt	Barrow Group No. 3 of the Voitsekhivka Cemetry of the Komariv Culture
title_full	Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title_fullStr	Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title_full_unstemmed	Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title_short	Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури
title_sort	курганна група № 3 войцехівського могильника комарівської культури
topic	Волинь доба пізньої бронзи тшинецьке культурне коло комарівська культура Войцехівський могильник.
topic_facet	Volyn Late Bronze Age Trzciniec cultural circle Komariv culture Voitsekhivka cemetery. Волинь доба пізньої бронзи тшинецьке культурне коло комарівська культура Войцехівський могильник.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/400
work_keys_str_mv	AT lysenkosd kurgannagrupa3vojcehívsʹkogomogilʹnikakomarívsʹkoíkulʹturi AT lysenkoss kurgannagrupa3vojcehívsʹkogomogilʹnikakomarívsʹkoíkulʹturi AT lysenkosd barrowgroupno3ofthevoitsekhivkacemetryofthekomarivculture AT lysenkoss barrowgroupno3ofthevoitsekhivkacemetryofthekomarivculture

Курганна група № 3 Войцехівського могильника комарівської культури

Institution

Similar Items