Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)

У статті підсумовано результати археологічних досліджень багатошарової пам’ятки Підкамінь І, розташованої в урочищі Камінь у Підкамені. Описано та проаналізовано рухомий матеріал і ситуацію в траншеях. Також встановлено хронологічні межі використання пам’ятки та висунуто припущення щодо функції й да...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2025
Випуск:	3
Сторінки:	74-98
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	R. I. Liubun — тудент докторант, кафедра археології та музеєзнавства, Університет ім. Т. Г. Масарика в Брно O. A. Didyk — магістр, завідувач науково-дослідницького відділу, комунальний заклад Лвівської обласної ради Адміністрація Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ»
Автори:	Liubun, R. I., Didyk, O. A.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025
Теми:	с. Підкамінь висоцька культура середньовіччя скельна архітектура кладовище.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/423
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824646997377024
author	Liubun, R. I. Didyk, O. A.
author_facet	Liubun, R. I. Didyk, O. A.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "R. I. Liubun", "institution": "тудент докторант, кафедра археології та музеєзнавства, Університет ім. Т. Г. Масарика в Брно", "orcid": "" }, { "author": "O. A. Didyk", "institution": "магістр, завідувач науково-дослідницького відділу, комунальний заклад Лвівської обласної ради Адміністрація Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ»", "orcid": "" } ]
author_sort	Liubun, R. I.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	98
container_issue	3
container_start_page	74
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-09-05T15:30:03Z
description	У статті підсумовано результати археологічних досліджень багатошарової пам’ятки Підкамінь І, розташованої в урочищі Камінь у Підкамені. Описано та проаналізовано рухомий матеріал і ситуацію в траншеях. Також встановлено хронологічні межі використання пам’ятки та висунуто припущення щодо функції й датування досліджуваних об’єктів.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2025.03.074
first_indexed	2026-08-07T01:06:04Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2025 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2025 ЗМIСТ CONTENTS Articles HNERA V. A., BORYSOV A. V., SKOPNEN- KO B. O., NARAIKIVSKYI M. V. Consequences of the War for Archaeological Heritage Sites on the Example of Archaeological Sites in Moshchun Village near Kyiv ЧЕЧУЛІНА І. О., КУЗЬМІЩЕВ О. Г., ФОР- НАСЬЄ Й. Аттичний чорнолаковий посуд з Оль- вії Понтійської: дослідження ділянки «П-1» Publications of Archaeological Materials NAUMENKO O. O., RYZHOV S. M. The Bi- face Made of Quartzite from Pekari Village: A Case Study Using 3D Modelling VOLODARETS-URBANOVYCH Ya. V. Finds of Strap Adornments of Early Medieval “Heraldic” Syle from the Collection of Kherson Local History Museum Discoveries and Recent Finds MELNYK O. O. Ancient Granite Fracturings near Iskrivka Village in Kryvyi Rih Region LIUBUN R. I., DIDYK O. A. The Results of Ar- chaeological Research in 2020–2021 on the Kamin Tract in Pidkamin (Lviv Oblast) BILIAIEVA S. O., FIALKO O. Ye. Investigations of the Historical Centre of Ochakiv (on the Results of the Works of 2021) Статтi ГНЕРА В. А., БОРИСОВ А. В. СКОПНЕН- КО Б. О., НАРАЙКІВСЬКИЙ М. В. Наслідки війни для об’єктів культурної спадщини на при- кладі археологічних об’єктів села Мощун побли- зу Києва CHECHULINA I. O., KUZMISHCHEV O. H., FORNASIER J. Attic Black-Glazed Pottery from Olbia Pontica: A Study of the Excavation Area “P-1” Публiкацiї археологiчних матерiалiв НАУМЕНКО О. О., РИЖОВ С. М. Двобічний виріб із кварциту із с. Пекарі: дослідження з ви- користанням 3D-моделювання ВОЛОДАРЕЦЬ-УРБАНОВИЧ Я. В. Знахідки деталей ремінних оздоб «геральдичного» стилю раннього середньовіччя з колекції Херсонського обласного краєзнавчого музею Новi вiдкриття та знахiдки МЕЛЬНИК О. О. Давні ломки граніту біля села Іскрівка на Криворіжжі ЛЮБУНЬ Л. І., ДІДИК О. А. Результати архео- логічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.) БІЛЯЄВА С. О.,ФІАЛКО О. Є. Дослідження іс- торичного центру Очакова (за результатами ро- біт 2021 р.) 5 26 44 52 64 74 99 Дискусiї РАДЧЕНКО А. І., РАДЧЕНКО С. Б. «Архео- логія» України: наукометричний аналіз Iсторiя науки КОЛЕСНІКОВА В. А., ЧЕРНОВОЛ І. В., ПІЧ- КУР С. С. Історія одного видання: діяльність укра- їнських археологів у часи Другої світової війни Discussions RADCHENKO A. I., RADCHENKO S. B. Ukrainian Arheologia: Scientometric Analysis History of Science KOLESNIKOVA V. A., CHERNOVOL I. V., PICHKUR S. S. History of an Edition: Ukrainian Archaeologists' Activity during the World War II 119 139 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 374 УДК 902.2(477.83) https://doi.org/10.15407/archaeologyua2025.03.074 ©ЛЮБУНЬ Роман Ігорович, 2025 ― студент докторант, кафедра археології та музеєзнавства, Університет ім. Т. Г. Масарика в Брно, ORCID: 0009-0004-9968-8665, liubunroman@gmail.com ©ДІДИК Олександр Андрійович, 2025 ― магістр, заві- дувач науково-дослідницького відділу, комунальний заклад Лвівської обласної ради Адміністрація Історико- культурного заповідника «Давній Пліснеськ», ORCID: 0009-0001-8006-5108, didykolexandr@gmail.com © Інститут археології НАН України, 2025 РЕЗУЛЬТАТИ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 2020–2021 РОКІВ В УРОЧИЩІ КАМІНЬ В ПІДКАМЕНІ (ЛЬВІВСЬКА ОБЛ.) Р. І. ЛЮБУНЬ, О. А. ДІДИК У статті підсумовано результати археоло- гічних досліджень багатошарової пам’ятки Підкамінь І, розташованої в урочищі Камінь у Підкамені. Описано та проаналізовано рухо- мий матеріал і ситуацію в траншеях. Також встановлено хронологічні межі використан- ня пам’ятки та висунуто припущення щодо функції й датування досліджуваних об’єктів. К л ю ч о в і с л о в а : с. Підкамінь, висоцька культура, середньовіччя, скельна архітектура, кладовище. Селище Підкамінь розташоване у східній час- тині Золочівського р-ну Львівської обл. на межі Вороняцького та Кременецького низькогірно- го пасма (рис. 1) і займає північну частину Во- лино-Подільської височини (Лоза 2010, c. 9). Вороняцьке пасмо є частиною Гологоро-Кре- менецького кряжу, який простягається із захо- ду Золочівського р-ну Львівської обл. до Кре- менецького р-ну Тернопільської обл. Середня висота Гологоро-Кременецького хребта стано- вить 400 м над р. м. і не перевищує 470 м над р. м. (Кравчук, Зінько 2018, c. 62). Із північного заходу на південний схід через Підкамінь про- стягаються хребти Медоборів, що складаються з окремих скелястих гряд і конусоподібних останців, які часто піднімаються над рельєфом на висоту 50–60 м (Лоза 2010, c. 9). Гідрографіч- на сітка Підкамінщини досить густа. Пам’ятка розташована в зоні витоків Серету (притока Дні- стра) та Ікви (притока Західного Бугу) й оточе- на низкою менших безіменних потоків і джерел. Пам’ятка Підкамінь І розміщена на висо- ті 376 м над р. м. у межах конусоподібної гори Рожаниця або Баба, у центрі якої розташована скеля-останець (рис. 2). Північна частина пагор- ба має крутий схил, причому південна, унаслі- док впливів ерозії та зсувів, є пологою. Пагорб оточений невисоким валом (1,60 м заввишки і 2 м завширшки) і ровом, які збереглися лише в північній і північно-західній частинах пам’ятки. У західній частині комплексу розта- шоване кладовище XVII—XVIII ст., на якому збереглися 20 кам’яних хрестів і 16 надгроб- них плит. Займає всю західну й північно-захід- ну частину комплексу та частково порушує вал. У південній частині пам’ятки розташовані два менші кам’яні валуни зі слідами опрацювання (ямки, вруби). Сама скеля являє собою піскови- ковий останець епохи кайнозою. Має ширину 10,0–11,5 м і висоту 10,0–12,7 м. Як на поверх- ні, так і біля підніжжя скелі розташовані антро- погенні структури, які можна класифікувати як сходи, ніші, гробниці тощо. У південній частині підніжжя пагорба розта- шована каплиця Святого Юди Тадея із XVII ст. На сусідньому пагорбі (270 м на південь від пам’ятки) розміщений колишній домініканський монастир (сьогодні — Монастир Походження дерева хреста Господнього), датований XVI— XVIII ст. (рис. 3). У долині між монастирем і ске- лею є печери, утворені в XVIII ст. унаслідок до- бування каменю для будівництва оборонних укрі- плень монастиря (Онищук 2010, c. 243). Коротка історія досліджень Дослідження валуна-останця та прилеглого комплексу розпочалося в другій половині XIX ст. Цей період в історії досліджень Підкаменя мож- на характеризувати як романтичний. Оскільки йшлося про збір етнографічних джерел та ле- генд, які нібито засвідчували присутність до- християнських язичницьких святилищ в ареалі та околицях пам’ятки. Основними дослідниками в той час були Т. Злотницький, Т. Кунчек, Я. Мо- рачевський, Г. Ступницький, Т. Липинський та Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 75 Рис. 1. Розташування пам’ятки Підкамінь І, урочище Камінь (Р. І. Любунь) Fig. 1. A localisation of the Pidkamin I site, Kamin tract (R. I. Liubun) Рис. 2. Вид із південної сторони на пам’ятку Підкамінь І в урочищі Камінь (Р. І. Любунь) Fig. 2. A view of the Pidkamin I site from the southern side, Kamin tract (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 376 ін. (Рожко 1998, с. 115). Найбільш ґрунтовні відо- мості про Підкамінь зібрав та упорядкував домі- ніканський монах С. Баронч (Barącz 1870). Перші наукові обстеження пам’ятки здійсню- вали М. Ф. Рожко (1981 р.), М. С. Бандрівський (1987 р.) та Я. І. Онищук (1991 р.). У 1997 р. під керівництвом М. Ф. Рожка та за участю Я. І. Они- щука були проведені основні роботи в урочищі Камінь (Підкамінь І). За підсумками досліджень було датовано цвинтар та висунуто гіпотезу про існування оборонної церкви на скелі (Рожко 1998, с. 115). У 2005 р. під керівництвом Р. Я. Бе- реста були проведені незначні за обсягом роботи з метою вивчення цвинтаря (Берест 2008, с. 363). Також у 2008 р. польська організація «Magurycz» проводила на кладовищі реставраційні роботи (Онищук 2011, с. 37). Під час розкопок 1997 та 2005 рр. було виявлено керамічний матеріал кін- ця бронзового — початку раннього залізного віку (XII—VII ст. до н.е.), Київської Русі (ХІ—ХІІІ ст.) та нового часу (XVII—XVIII ст.) (Берест 2008, с. 363; Онищук 2011, с. 36). Методика та результати досліджень У 2020 р. на пам’ятці Підкамінь І учасни- ки розвідкового загону (О. А. Дідик, Р. І. Лю- бунь) Пліснеської археологічної експедиції здійснили геодезично-топографічні роботи для отримання цифрової моделі рельєфу місцевос- ті (рис. 4). Тахеометрична зйомка здійснюва- лася за допомогою приладу Trimble 3305DR. Пікети розташовувались на відстані 5–7 м у верхній частині пагорба (гора Рожаниця). У се- редній і нижній частинах відстань між точка- ми становила 10–30 м. Зйомкою було охоплено 60306,5 м2 (423,5 × 295 м) і відзнято 216 точок (Дідик 2020, с. 11). У результаті обмірів складе- но початковий план пам’ятки (рис. 5). Далі було обстежено скелю-останець. Про- водилася фотодокументація скельних ніш, врубів, гробниць тощо, після чого із вико- ристанням фотограмметрії вдалося створити 3D-моделі окремих структур (див. додаток). На кінцевому етапі було проведено обстежен- ня підніжжя скелі. Відзначимо, що на схилах пагорба та біля скелі-останця виявлено дрібні фрагменти кераміки невизначеного культурно- хронологічного діапазону (придатних для від- бору зразків денця, вінець, ручки не виявлено). У 2020 р. зʼясовано, що пам’ятку оточує не- високий вал та рів, частково порушений цвин- тарем. Оскільки попередні дослідження цих об’єктів не проводилися, 2021 р. було вирішено закласти дві розвідкові траншеї в північній та південній частинах рову й валу для вивчення їх Рис. 3. Урочище Камінь, вид на каменолом, каплицю св. Юди Тадея та домініканський монастир (Р. І. Любунь) Fig. 3. Kamin tract, view of the quarry, the chapel of St. Jude Thaddeus, and the Dominican monastery (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 77 стратиграфії. У західній частині підніжжя ске- лі було закладено третю траншею для вивчен- ня культурних нашарувань у підніжжі останця (Дідик, Любунь 2021, с. 27-30). Траншея І (4 × 0,5 м). Локалізована в південній частині пагорба, у місці, де вал візуально закінчується (рис. 6). Орієнтована довгою віссю за експозицією схи- лу. Стратиграфія нашарувань (рис. 7) представ- лена чорними та перевідкладеними сірими су- глинками, в яких удалось віднайти фрагменти керамічних посудин XIІ—VIІ ст. до н.е (висо- цька культура), давньоруського періоду (XI— XIII ст.) та нового часу (XVIII—XIX ст.). На дні траншеї був виявлений невеликий рів ши- риною 0,4 та глибиною 0,32 м. Заповнення од- ноактне із сірих перевідкладених суглинків, у якому були два фрагменти керамічних посу- дин бронзового/ранньозалізного віку (висоцька культура). Траншея ІІ (4 × 1 м). Розташована в північно-східній частині па- горба, у місці, де вал майже відсутній, але рів ще проглядається. Орієнтована довгою віссю за експозицією схилу, короткою за напрямком пів- ніч–південь (рис. 8). Стратиграфія нашарувань представлена здебільшого чорними та сірими перевідкладеними супісками (рис. 9), у яких був виявлений різночасовий матеріал репрезенто- ваний керамікою (бронзового/ранньозалізного віку, середньовіччя, нового часу), фрагмента- ми долівкової плитки, глиняної мазанки тощо. У траншеї було досліджено три об’єкти (похо- вання), що, ймовірно, належать до старожит- ностей XVII—ХVIIІ ст. Крім того, у заповненні рову між об’єктами № 1 та № 2 виявлено неви- стріляні патрони калібру 7,62 зі стрічки кулеме- та «Максим» із маркуванням 43-540 та 37-3В. Об’єкт № 1 — частина дитячого поховання (орієнтація захід‒схід), розташована в місці, де починається вал, на рівні скупчення каменів (кв. А1; гл. 0,4–0,45 м). Було виявлено розплю- щений череп та кілька дрібних кісток. Решта поховання заходила в профіль Б, контури похо- вальної камери простежувались слабо. Супро- відний інвентар був відсутній. Об’єкт № 2 — частина поховання орієнтаці- єю захід‒схід, виявлена в центральній частині траншеї (заповнення рову), у квадраті А2–А3 на глибині 0,85–0,88 м. Череп, ребра та хребет лежали в правильному анатомічному поряду, решта кісток були розміщені хаотично або ж відсутні. Частина поховання заходила в про- філь Б. Супровідний інвентар був відсутній. Об’єкт № 3 — сліди поховальної камери виявлені в заповнені рову в південній части- ні траншеї (квадрат А3; глибина 0,76 м). Сама структура та колір ґрунту відрізняється від за- повнення попередніх об’єктів. Оскільки біль- ша частина об’єкту заходила в профіль Г, по- ховання та інвентаря в заповненні не було ви- явлено. Траншея ІІІ (2 × 1 м). Розміщена в західній частині пагорба, у під- ніжжі скелі-останця. Орієнтована довгою віссю за напрямом північ‒південь (рис. 10). Стратигра- фія нашарувань представлена чорними та сірими перевідкладеними супісками (рис. 11). У нашару- Рис. 4. Цифрова модель рельєфу урочища Камінь (О. А. Дідик) Fig. 4. A digital relief model of the Kamin tract (O. А. Didyk) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 378 Рис. 5. План пам’ятки Підкамінь І. Цифрами позначена нумерація траншей: 1 — траншея І; 2 — траншея ІІ; 3 — тран- шея ІІІ (Р. І. Любунь, О. А. Дідик) Fig. 5. A plan of Pidkamin I site. Numbers indicate the numbering of trenches: 1 — trench I; 2 — trench II; 3 — trench III (R. І. Liubun, О. А. Didyk) ваннях було виявлено велику кількість різночасо- вого рухомого матеріалу, представленого здебіль- шого керамікою (бронзового / ранньозалізного віку, середньовіччя, нового часу), фрагментами долівкової плитки, гутним склом та ін. предмета- ми (див. нижче). У траншеї були відкриті чотири об’єкти: Об’єкт № 1 — виявлено в центральній частині траншеї (на межі квадратів А1–А2; глибина 0,14 м) відразу після зняття дерну й тонкого шару чорних супісків. Являв со- бою рештки дерев’яного бруса, розміщено- го за напрямком захід‒схід, параметрами 0,63 × 0,18 × 0,17 м. Нижче було простежено скупчення каменів, переважно середніх роз- мірів, можливо, кладку. Їх перекривав тонкий обвуглений шар. Об’єкт № 2 — частина поховання орієнта- цією захід‒схід виявлена у квадраті А2 на гли- бині 0,6 м від сучасного рівня поверхні у шарі сірих перевідкладених супісків. Сліди похо- вальної камери нечіткі. Вдалось виявити лише значно пошкоджену черепну коробку. Імовірно, належить до поховань XVII—XVIIІ ст. Об’єкт № 3 — частина поховання та похо- вальної камери, виявлена в квадраті А1 на гли- бині 0,56–0,6 м від рівня сучасної поверхні. Об’єкт заходив у профіль В, поховальна каме- ра неправильних обрисів, зафіксовано чіткий край, що полого спускався. Від кістяка вдалось виявити лише фрагмент ребра в профілі тран- шеї. Заповнення поховальної камери представ- лене перехідним перевідкладеним горизонтом. За стратиграфічним розташуванням, імовір- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 79 но, може належати до давньоруського періоду XI—XIII ст. або пізнього періоду бронзи / ран- нього залізного віку (висоцька культура). Об’єкт № 4 — поховання орієнтацією захід‒ схід, виявлене в південній частині траншеї (ква- драт А2) на глибині 0,65 м від сучасного рівня поверхні у шарі сірих перевідкладених супіс- ків. Контури поховальної камери слабко просте- жувались. Було зафіксовано рештки дерев’яної труни (окремі дошки хвойних порід шириною до 0,15–0,2 м і товщиною до 0,02 м). Від похо- вання вдалося виявити лише череп, фрагментар- но ребра й трубчасті кістки рук. Супровідний ін- вентар був відсутній. Поховання, імовірно, нале- жить до старожитностей XVII—XVIII ст. Аналіз матеріалу Матеріал був представлений в основно- му фрагментами керамічного посуду, незна- чною кількістю крем’яних відщепів, долівко- вою плиткою, глиняною мазанкою, металеви- ми предметами та гутним склом (рис. 12). Кераміка. Кераміка складає 89,33 % (201 од.) від усіх знахідок. Серед найстарших виділяються фраг- менти посуду пізнього бронзового та раннього залізного віків, які можна віднести до висоцької культури (хронологічний діапазон ХІІ—VII ст. до н.е.). Складає 21,89 % (44 од.) від усієї кера- міки (рис. 13, 14). Значна кількість була виявлена Рис. 6. Траншея І. Орієнтація захід‒схід (О. А. Дідик) Fig. 6. Trench I. West‒eastern orientation (O. А. Didyk) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 380 в заповненні рову (траншея І, ІІ) та біля підніжжя останця (траншея ІІІ). Фрагменти в основному представлені стінками (36 од.), вінцями (4 од.) та денцем (1 од.). Кераміка ліплена — сірого, чорно- го, помаранчевого й охрового кольорів (рис. 15: 1–4). Наявні сліди загладжування поверхні й де- корування проколами та наліпними валиками. Фактура зламу стінок нерівномірна, наявні заруб- ки й слабка пористість. У тісті присутні доміш- ки дрібного піску, шамоту та незначна кількість вапняку / черепашок. Випал вогнищевий нерів- номірний із довільним поєднанням окислюваль- ного й відновлювального режиму. Наступний хронологічний горизонт пред- ставлений керамікою кінця VII—VIII ст. (рай- ковецька культура). Складає лише 1,49 % (3 од.) від усієї кераміки. Фрагменти боковин- ки та вінця були виявлені в заповненні рову (траншея І, ІІ). Кераміка ліплена — сірого, по- пелястого, сіро-чорного кольорів. Спостеріга- ються сліди загладжування поверхні (рис. 15: 5, 7). Фактура зламу стінок нерівномірна, наяв- на чітка пористість й зарубки. У тісті присутні домішки дрібного та середнього піску і незна- чна кількість вапняку / черепашок. Випал вог- нищевий, відновлювальний, нерівномірний по всій товщині. Значну кількість (42,79 %) складає керамі- ка періоду Київської Русі (фрагменти датова- ні Х—ХІ ст. та кінцем ХІІ—ХІІІ ст.). Керамі- ка Х ст. а також Х—ХІ ст. разом складає 9,46 % (19 од.). Фрагменти посуду Х ст. були виявлені Рис. 7. Векторний план траншеї І. Цифрами позначено: 1 — дерен; 2 — чорні супіски; 3 — сірі перевідкладені супіски; 4 — передматериковий горизонт; 5 — жовті суглинки (материк) (О. А. Дідик) Fig. 7. A vector plan of the trench I. Numbers indicate: 1 — sod; 2 — black sandy soil; 3 — gray redeposited sandy soils; 4 — pre-mainland horizon; 5 — yellow loams (mainland) (O. А. Didyk) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 81 тільки в заповнені рову (траншея І, ІІ). Здебіль- шого представлені стінками (13 од.), вінцями (3 од.) та денцями (2 од.). У підніжжі останця (траншея ІІІ) був виявлений фрагмент боковин- ки з кінця Х—ХІ ст. Кераміка кружальна — по- маранчевого, сірого, чорного кольорів, з обро- бленою перед випалом поверхнею (шліфування, усунення дефектів та непотрібних залишків). Фактура зламу стінок переважно рівномірна, на- явна помірна пористість. У тісті є домішки дріб- ного піску, шамоту, дрібних зерен кварцу. Випал пічний (в горні), переважно відновлювальний на всю товщину. Трапляються фрагменти з нестій- кими режимами випалу. Рис. 8. Траншея ІІ. Орієнтація південь-північ (О. А. Дідик) Fig. 8. Trench II. South-northern orientation (O. А. Didyk) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 382 Рис. 9. Векторний план траншеї ІІ. Цифрами позначено: 1 — дерен; 2 — чорні супіски; 3 — сірі перевідкладені супіски; 4 — перевідкладений перехідний горизонт; 5 — перехідний горизонт; 6 — корінна порода / відслоєння вапняків та піс- ковиків; 7 — об’єкт № 3 (сліди поховальної камери) (О. А. Дідик) Fig. 9. A vector plan of the trench II. Numbers indicate: 1 — sod; 2 — black sandy soil; 3 — gray redeposited sandy soils; 4 — redeposited transitional horizon; 5 — transitional horizon; 6 — bedrock / outcrop of limestone and sandstone; 7 — object no. 3 (traces of a burial chamber) (O. А. Didyk) Рис. 10. Траншея ІІІ. Орієнтація схід‒захід (О. А. Дідик) Fig. 10. Trench III. East‒western orientation (O. А. Didyk) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 83 Рис. 11. Векторний план траншеї ІІІ. Цифрами позначено: 1 — дерен; 2 — чорні супіски; 3 — сірі перевідкладені су- піски; 4 — перевідкладений перехідний горизонт; 5 — перевідкладений перехідний горизонт (заповнення об’єкту № 3); 6 — корінна порода / відшарування вапняків та пісковиків; 7 — горілий прошарок, що перекривав камені; 8 — перевід- кладені сірі супіски (О. А. Дідик.) Fig. 11. A vector plan of the trench III. Numbers indicate: 1 — sod; 2 — black sandy soil; 3 — gray redeposited sandy soil; 4 — redeposited transitional horizon; 5 — redeposited transitional horizon (filling of the object no. 3); 6 — bedrock / limestone and sandstone outcrops; 7 — burnt layer that covered the stones; 8 — redeposited gray sandy soil (O. А. Didyk) Фрагменти посуду кінця ХІІ—ХІІІ ст. скла- дають 33,33 %. Виявлені в заповнені рову (тран- шея І, ІІ) та в підніжжі останця (траншея ІІІ) (рис. 15: 6, 8). Загалом було знайдено 68 од., се- ред яких стінки (51 од.), вінця (11 од.) та ден- ця (5 од.) (рис. 16, 17). Являє собою характер- ну кружальну кераміку помаранчевого, охрово- го, коричневого й сірого кольорів з обробленою перед випалом поверхнею (шліфування, тонке доведення петлями по сирій масі, усунення де- фектів та непотрібних залишків). Фактура зла- му стінок рівномірна, слабка пористість. У тіс- ті мало домішок, переважно незначна кількість дрібного піску. Випал пічний (у горні), окислю- вальний та відновлювальний (два шари в зламі). Останній часовий горизонт представлений керамікою XVII ст., а також XVIII—XIX ст., які разом складають 33,83 % (68 од.). Виявлена як у заповненні рову (траншея І, ІІ), так і в підніжжі скелі (траншея ІІІ). Представлена в основному стінками (55 од.), вінцями (8 од.), денцями (3 од.) та ручками (4 од.). Кружальна кераміка — темно- сірого, чорного, графітного кольорів. Поверхня оброблена перед випалом (шліфування, лощення, обробка петлями). Фактура зламу стінок рівно- мірна, зі слабкою пористістю. У тісті мала кіль- кість домішок. Випал пічний, окислювальний із фінішним димленням (відновлювальний випал). У зламі стінок проглядаються два шари, що мар- кують технологію випалу (рис. 18). Плитка. Плитка складає 2,22 % (5 од.) від усіх знахі- док (рис. 19). Була виявлена як у південній, так і в північній частинах рову (траншея І, ІІ), а також у підніжжі скелі (траншея ІІІ). Віднайдені фраг- менти — квадратної форми із похилими фаска- ми в долішню сторону. Тісто містить значну кіль- кість піску та кварцю, що пояснюється опріс- ненням глини та наданням механічної міцності при експлуатації (насамперед до вагового наван- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 384 Рис. 12. Розподіл типів виявлених артефактів. Літе- рами позначено: a — кераміка; b — крем’яні відще- пи; c — плитка; d — мазанка; e — гутне скло; f — ме- талеві вироби (Р. І. Любунь) Fig. 12. A distribution of discovered artefacts’ types. Letters indicate: a — ceramics; b — flint chips; c — tiles; d — clay plaster; e — blown glass; f — iron artefacts (R. I. Liubun) Рис. 13. Кількість виявлених фрагментів кераміки за хронологічними періодами. Цифрами на осі х позначено періоди: 1 — XI—VIII ст. до н. е. (висоцька культура); 2 — VII—VIII ст. (райковецька культура); 3 — Х ст.; 4 — Х—ХІ ст.; 5 — ХІІ—ХІІІ ст. (Київська Русь); 6 — ХVII—ХVIIІ ст. (новий час) (Р. І. Любунь) Fig. 13. Тumber of pottery fragments by chronological periods. Numbers on the x-axis indicate periods: 1 — 11th–8th centuries BC (Vysotska culture); 2 — 7th–8th centuries (Raiky culture); 3 — 10th century; 4 — 10th–11th centuries; 5 — 12th– 13th centuries (Kyivan Rus); 6 — 17th–18th centuries (Modern times) (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 85 Рис. 14. Кількість виявлених фрагмен- тів кераміки за хронологічними періо- дами в окремій траншеї. Цифрами по- значено періоди: 1 — XI—VIII ст. до н. е. (висоцька культура); 2 — VII— VIII ст. (райковецька культура); 3 — Х ст., 4 — Х—ХІ ст.; 5 — ХІІ—ХІІІ ст. (Київська Русь); 6 — ХVII—ХVIIІ ст. (новий час) (Р. І. Любунь) Fig. 14. A number of pottery fragments by chronological periods in a separate trench. Numbers indicate periods: 1 — the 11th–8th centuries BC (Vysotska culture); 2 — the 7th–8th centuries (Raiky culture); 3 — the 10th century; 4 — the 10th–11th centuries; 5 — the 12th–13th centuries (Kyivan Rus); 6 — the 17th–18th centuries (Modern times) (R. I. Liubun) таження й стирання). Фрагменти з наявністю полив’яного покриття (полива прозора, глянцева, без домішок). Серед пігментів фігурує зелений, світло-коричневий та жовтий кольори. Деякі де- фекти поверхні (відшаровування, грубість оброб- ки) були спричинені помилками, які можна по- яснити дешевим та водночас масовим виробни- цтвом із використанням доступних компонентів і сировини. На основі аналогій такий тип долівко- вих плиток може бути датований XVII—XVIII ст. Мазанка. У траншеї ІІ було виявлено 4 од. глиняної ма- занки розмірами 4 × 4 см. Три зразки із відбит- ками зерен жовто-помаранчевого кольору, що вказує на дію високих температур при достатній кількості повітря (окислювальний випал). Один зразок із каналом, незначною кількістю піску жовто-коричневого кольору, що свідчить про не- стабільний випал зі слабкими слідами редукції. Крем’яна індустрія. Було виявлено 11 од. крем’яної індустрії, із яких 8 од. в траншеї І та решта в траншеї ІІ. Пе- реважно представлена відщепами та уламками кремʼяного виробництва розмірами до 5 × 5 см. Більшість зразків мають сірий, чорний, непро- зорий колір, іноді з плямами. Кремінь однорід- ний, дрібнозернистий, має сліди сколювання. На деяких зразках спостерігається слабка ре- туш. Кірка гладка, помірно пориста. Кремінь належить до т. зв. «туронського» типу, який за- лягає в основному на території Волині (Криже- вич 2011). Знайдені відщепи доцільно віднести до висоцької культури (XI—VII ст. до н.е.). Металеві предмети. У результаті досліджень було виявлено 2 од. металевих виробів, виконаних шляхом віль- ного кування. Ідеться про ніж (траншея ІІ, розміри: 93 × 12 × 3 мм, заклепки діаметром 3 мм), датований XII — першою половиною XIII ст., і дверну клямку (траншея ІІІ, розміри: 73,0 × 24,0 × 6,3 мм ), датовану XVIII ст. На предметах є помірна суцільна корозія. Археоботаніка. Внаслідок археологічних досліджень 2021 р. були відібрані проби землі з метою археоботаніч- ного аналізу. Зразки відбиралися методом випад- кової вибірки (random sampling) (Hajnalová 2022, с. 66), об’єм кожної становив 5 л. Було відібрано 13 проб із профілів траншеї І, ІІ та з дерев’яної конструкції (об’єкт № 1) в траншеї ІІІ (Любунь, Новосадкова 2022, с. 36-44). Далі здійснено руч- не промивання зразків, або флотація (wash-over) (Hajnalová 2022, с. 51), із яких вісім було проми- то, а решта залишено як контрольні. Аналіз зраз- ків провели Р. І. Любунь та К. Новосадковова в археоботанічній лабораторії кафедри археології Університету Костянтина Філософа в Нітрі (Сло- ваччина). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 386 Рис. 15. Вибрані знахідки. Кераміка висоцької культури (1–4); кераміка VII—VIII ст. (5, 7); кераміка (6, 8) і фрагмент леза ножа XII—XIII ст. (9) (О. А. Дідик) Fig. 15. Selected finds. Pottery of the Vysotska culture (1–4); pottery of the 7th–8th centuries (5, 7); pottery (6, 8) and a fragment of knife blade of the 12th–13th centuries (9) (O. А. Didyk) Окрім мінімальної частки осаду, відсорто- вані зразки переважно містили пісок, корін- ня рослин, також дрібний гравій та уламками листя. Органічний компонент складався з дріб- них комах, раковин молюсків і у випадку зраз- ка № 6 (траншея ІІ) — луски риб та яєчних шкаралуп. Зразки №№ 6, 7 і 8 містили дрібні фрагменти, імовірно, людських кісток. Зраз- ки № 4 (траншея І) і № 6 — дрібні фрагменти глиняної обмазки (мазанки). Досліджений бо- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 87 Рис. 16. Кількість виявлених фрагментів кераміки за частинами посудин. Згруповано за часовими горизонтами. Цифра- ми на осі x позначено періоди: 1 — XI—VIII ст. до н.е. (висоцька культура); 2 — VII—VIII ст. (райковецька культура); 3 — Х ст.; 4 — Х—ХІ ст.; 5 — ХІІ—ХІІІ ст. (Київська Русь); 6 — ХVII—ХVIIІ ст. (новий час) (Р. І. Любунь) Fig. 16. A number of pottery fragments by the parts of vessels. Grouped according to chronological horizons. The numbers on the x-axis indicate the periods: 1 — the 11th–8th centuries BC (Vysotska culture); 2 — the 7th–8th centuries (Raiky culture); 3 — the 10th century; 4 — the 10th–11th centuries; 5 — the 12th–13th centuries (Kyivan Rus); 6 — the 17th–18th centuries (Modern times) (R. I. Liubun) танічний матеріал з урочища Камінь складав- ся переважно із макрозалишків насіння рослин. У чотирьох пробах (№№ 3, 4, 5, 6) були виявле- ні зерна вільно рослих рослин, таких як подо- рожник (Plantago major), Жарнівець вінковий (Cytisus scoparius) тощо, які представляють по- ширену флору регіону (табл.1). При цьому у двох пробах (№№ 6, 7) виявлено обвуглені та сильно пошкоджені зерна невизначених зла- кових (Cerealia indet.), а також зерно пшениці спельти (Triticum sp.). Крім обвуглених зерен, один із зразків містив невизначений органіч- ний матеріал, імовірно, рослинного походжен- ня. Чи не найцікавішим виявився зразок № 7 (траншея ІІ), у якому, крім обвуглених злаків, було виявлено залишки гороху посівного. З погляду контамінації цікавим є відсутність рецентних польових рослин в органічному ма- теріалі зразків із траншеї ІІ. У порівнянні із траншеєю І, де зерна польових рослин творять весь органічний матеріал, у зразку № 6 було виявлене лише одне необвуглене зерня дугтя ягідного (Silene baccifera). З точки зору архео- ботаніки стерильним виявився зразок № 8, ві- дібраний з того самого перевідкладеного пере- хідного горизонту, що й зразок № 6. Дискусія Спираючись на результати археологічних досліджень, найстарший горизонт заселення пам’ятки можна датувати пізнім бронзовим та ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 388 Рис. 17. Відсотковий розподіл фрагментів з окремих частин посудини за траншеями (Р. І. Любунь) Fig. 17. A percentage distribution of fragments from separate parts of the vessel by the trenches (R. I. Liubun) Рис. 18. Вибрані знахідки. Кераміка ХVII ст. (1); кераміка ХVIIІ—ХІХ ст. (2, 3, 5–7, 9); гутне скло з ХVIIІ ст. (8, 10); дверна клямка з ХVIIІ ст. (4) (О. А. Дідик) Fig. 18. Selected finds. 17th-century pottery (1); the 18th–19th-centuries pottery (2, 3, 5–7, 9); blown glass of the 18th century (8, 10); a door latch of the 18th century (4) (O. А. Didyk) 0 5 cm 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 89 Рис. 19. Долівкова плитка з ХVII—ХVIIІ ст. (О. А. Дідик) Fig. 19. Floor tiles of the 17th–18th centuries (O. А. Didyk) раннім залізним віком. Представлений в осно- вному рухомими об’єктами, а саме керамікою висоцької культури та, імовірно, крем’яними відщепами. На основі окремих фрагментів ке- раміку можна датувати середнім або ж пізнім періодом розвитку висоцької культури (XI— VII ст. до н.е.), які синхронізовані із ступнем HaA2–HaC2 за хронологією П. Г. А. Райне- ке (Czopek 2010, p. 364; Бандрівський 2014, с. 156). Наступний хронологічний горизонт представлений знахідками епохи середньовіч- чя, а саме керамікою райковецької культури (кінець VI—VIII ст.), а також Київської Русі (Х—ХІ ст., ХІІ—ХІІІ ст.). Велика кількість ке- раміки в першу чергу свідчить про інтенсив- ність заселення пам’ятки. Оскільки фрагмен- ти не були виявлені в об’єктах, але в заповне- нні рову та порушених цвинтарем культурних шарах, досі не можемо встановити масштаби заселення та функцію пам’ятки в період згада- них часових меж. Також у 2022 р. біля підніж- жя скелі В. В. Ільчишин випадково знайшов срібну монету князя Вітовта 1411 р. (рис. 20). Це непрямо свідчить про наступний горизонт, виявлений на пам’ятці (Ільчишин 2022, с. 24- 25). 0 5 cm 1 2 3 4 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 390 Рис. 20. Срібна монета князя Вітовта 1411 р., виявлена В. В. Ільчишином в підніжжі скелі (за: Ільчишин 2022, с. 25) Fig. 20. A silver coin of Prince Vytautas of 1411, discovered by V. V. Ilchyshyn at the foot of the cliff (after: Ільчишин 2022, p. 25) Таблиця 1. Результати флотації та археоботанічного аналізу (Р. І. Любунь, К. Новосадкова) Table 1. The results of flotation and archaeobotanical analysis (R. I. Liubun, K. Novoszadková) ЗРАЗОК/SAMPLE 1 2 3 4 5 6 7 8 Осад/Sediment (ml) <0,1 8,5 1 <0,1 1,5 10 6 0,5 Камені/Stones(ml) 14,5 0,5 0,5 2 15 Пісок/Sand (ml) 25 13 25 45 25 10 Корені/Roots (ml) 7 0,5 20 <0,1 1 0,5 0,5 Листя/Leaves (ml) <0,1 <0,1 Microsporangium (ml) <0,1 Орг. невизн./Organic indet. (ml) <0,1 Вугілля/Charcoal (ml) 5,5 5 0,5 1 3 3,5 5 4 Комахи/Insect (ml) <0,1 <0,1 <0,1 <0,1 <0,1 Молюски/Molluscs (ml) 0,5 <0,1 Луска риб./Fish scale (ml) <0,1 Кіст. необвугл./Bones uncharred (ml) 2 2 <0,1 Кераміка/Pottery (ml) 1 <0,1 Обвуглені/Charred Cerealia indet. 4 Triticum cf. diccocum/spelta 1 Triticum sp. 1 Pissum sativum 1 Vicia sp. 1 Galium rotundifolium 1 Необвуглені/Uncharred Cytisus scoparius 1 Medicago falcata 1 Plantago major 1 4 2 Silene baccifera 1 0 1 см ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 91 Рис. 21. Кам’яний хрест із написом старослов’янським письмом (Р. І. Любунь) Fig. 21. A stone cross with an inscription in old slavonic script (R. I. Liubun) Останній часовий горизонт представлений як рухомим матеріалом, так і цвинтарем. Згаданий цвинтар дослідники датують серединою XVII— XVIII ст. Про це свідчать срібні польські мо- нети (1663 і 1667), виявлені в жіночому похо- вані 1997 р. Також окремі хрести та надгробні плити, на одній із яких зберігся напис (рис. 21) старослов’янськими літерами з іменем похова- ного, його родом занять і роком смерті — 1703 р. (Онищук 2011, с. 37). Крім цього, М. Ф. Рож- ко припускав, що функціонування цвинтаря тут розпочалося ще в ХІІ—ХІІІ ст., пов’язуючи його з дерев’яною оборонною церквою на скелі (Рож- ко 1998, с. 122). У свою чергу Р. Я. Берест кон- статував що під час досліджень біля підніжжя скелі виявив хаотичне скупчення поодиноких остеологічних залишків, які відрізнялися зна- чнішим ступенем розкладу кісткової тканини (більшою архаїчністю) в порівнянні з основни- ми похованнями (Берест 2008, с. 363-364). Спираючись на власні дослідження, можемо констатувати, що старші поховання були пору- шені молодшими. Це спостерігаємо на прикла- ді траншеї ІІІ, де в південному куті виявлено два поховання, одне із яких було пошкодже- не. При цьому в траншеї траплялись поодино- кі людські кістки, імовірно, зі старших похо- вань. Також у профілі траншеї були виявлені чіткі сліди поховальної камери, яка за страти- графічним розташуванням, імовірно, належить до XII—XIII ст. чи старшого періоду. Припус- каємо, що цвинтар із XVII—XVIII ст. порушу- вав могильник із попередніх часових горизон- тів (проте досі конкретних доказів не знайде- но), при цьому вже в кінці XVII — на початку XVIII ст., переповнюючись, поховання тісно скупчувалися та заходили на межі сусідніх, по- шкоджуючи їх. Аналіз стратиграфії з траншеї ІІ показує, що цвинтар займав також північну частину пам’ятки. Поховання розміщували в тоді ще існуючому рові, який унаслідок розширення цвинтаря почав втрачати свою функцію та за- непав. Тому можемо констатувати, що виник- нення огорожі (валу та рову) може припадати на старший часовий горизонт, а саме на період середньовіччя або ж бронзовий/ранній заліз- ний вік. Окрім поховань і фрагментів матері- альної культури, у зразках ґрунту над похован- ням (об’єкт № 2) був виявлений органічний матеріал, представлений обвугленими зерна- ми злакових, залишками каші (?), кістками риб та шкаралупами яєць. Імовірно, йдеться про традицію принесення їжі на могилу в пері- од певних свят або ж інші досі невідомі при- чини. Дискусійним було питання про існування Спасо-Преображенської церкви на території пам’ятки. М. Ф. Рожко стверджував, що в ХІІ— ХІІІ ст. на скелі-останці була зведена дерев’яна оборонна церква, після якої залишилися чис- ленні пази та вруби. Свою гіпотезу дослідник підкріплював аналогіями скельних пам’яток в Криму та на Поділлі, а також знахідками цер- ковної долівкової плитки нібито з ХІІ—ХІІІ ст. Оскільки місцезнаходження артефактів неві- доме, спростувати або ж підтвердити здогад- ки не можемо. Проте, спираючись на власні дослідження, можемо підтвердити існування тут споруди релігійного призначення в період XVII—XVIII ст. Цікавим виявився об’єкт № 1 в траншеї ІІІ, що являв собою рештки дерев’яного бруса, розмі- щеного над кам’яною кладкою. З огляду на малу площу траншеї невідомо, чи слугувала кладка основою під колоду (що доводить наявність над- земної споруди) чи була основою для кам’яних надгробних плит (рис. 22). Попри те, в траншеї було виявлено металеву клямку від дверної руч- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 392 ки, гутне скло (віконне?), а також уламки цер- ковної долівкової плитки, що непрямо доводить існування тут споруди в XVII—XVIII ст. З ро- боти домініканського монаха С. Баронча відо- мо, що в підніжжі останця існувала дерев’яна церква Спаса, яку за наказом австрійської влади 1788 р. було розібрано (Barącz 1870, p. 319). Як кам’яна споруда вона позначена на картах Фрі- дріха фон Міга з 1779–1783 рр. (рис. 23), а також на картині австрійського картографа та інжене- ра Й. Г. Мюнца 1783 р. (рис. 24). Імовірно, піс- ля розібрання церкви 1788 р. пошкоджені фраг- менти плитки, вікон, мазанки тощо були засипа- ні в рів (до того використаний під цвинтар) або ж розкидані по території, про що свідчить лока- лізація знахідок. Слід припустити, що з цією по- дією урочище Камінь перестало використовува- тися як релігійне місце та занепало. Аналіз стратегії розташування сусідніх пам’яток засвідчує, що вибір урочища Камінь ніяк не був повʼязаний із господарською чи ре- місничою діяльністю в період праісторії чи се- редньовіччя. До прикладу, пам’ятки періоду бронзового та раннього залізного віку мали тен- денцію розташування на мисах та перших над- заплавних терасах і були наближені до водних плес (Онищук 2022, с. 13). Серед пам’яток є від- криті поселення, розташовані на східних і пів- денних схилах пагорбів зі зручним доступом до джерельної питної води. Основна концентрація пам’яток спостерігається за 5 км на північ від Підкаменя вздовж річки Ікви (рис. 25). У меж- ах Підкаменя також починає використовувати- ся північно-західна частина підніжжя урочища Камінь (Підкамінь IV) і південно-західний схил т. зв. Підкамінської гори (Підкамінь ІІ) (Онищук 2008, с. 185). Понад 1000 од. крем’яних знарядь (датовані палеолітом та періодом палеометалів) було виявлено під час досліджень Рятівної ар- хеологічної служби (РАС) цвинтаря на подвір’ї Домініканського монастиря в 2019 р. (Сіла- єв, Ільчишин 2021, с. 355). Це непрямо свід- чить про використання гори в давньоісторичну добу. Також у рамках експедиції 2021 р. розвідки Рис. 22. Надгробні плити, сперті на кам’яну підстилку (Р. І. Любунь) Fig. 22. Tombstones placed on a stone bedding (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 93 Рис. 23. Селище Підкамінь на карті Фрідріха фон Міга з 1779–1783 рр. Цифрами позначено: 1 — розібрана церква Спаса в урочищі Камінь; 2 — церква святої Параскеви; 3 — Домініканський монастир (maps.arcanum.com) Fig. 23. Pidkamin village on Friedrich von Mieg’s map from 1779–1783. Numbers indicate: 1 — dismantled Church of the Savior in Kamin tract; 2 — the Church of St. Paraskeva; 3 — the Dominican Monastery (maps.arcanum.com) Рис. 24. Зображення домініканського монастиря та околиць, виконане картографом та інженером Йоганом Генріхом Мюнцом в 1783 р. (за: упор. Чухліб 2022, c. 169) Fig. 24. An image of the Dominican Monastery and its surroundings by the cartographer and engineer Johann Heinrich Münz in 1783 (after: comp. Чухліб 2022, p. 169) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 394 О. А. Дідика виявили нові поселення висоцької культури, а саме Підкамінь VI та Підкамінь X (Дідик, Любунь 2021, с. 31-35). У період середньовіччя поселення почина- ють займати не лише південні та східні схи- ли пагорбів, але й північні та західні (Они- щук 2022, с. 15). Найбільша концентрація по- селень все ще спостерігається вздовж Ікви та на берегах менших рік чи потоків. У цей час з’являються нові типи пам’яток, а саме укрі- плені земляними валами й ровами городища. Роботами Пліснеського археологічного заго- ну експедиції в 2021 р. О. А. Дідикові вдало- ся відкрити нове городище, розташоване в пів- нічно‒східній околиці Підкаменя на підвище- ному правому березі р. Синька (Підкамінь ХІ) за 800 м на північ від урочища Камінь. Його форма становить витягнутий еліпс у напрям- ку північ‒південь, а розміри 72 × 59 м. У цен- трі городища був простежений слід добре вира- женої западини розмірами 3 × 4 м. У південній частині деструкції було закладено розвідкову траншею (траншея IV) та виявлено частину за- глибленої споруди. На основі керамічного ма- теріалу попередньо об’єкт датується Х—ХІ ст. (Дідик, Любунь 2021, с. 34). За 600 м на північ- ний схід від городища, в ур. Холод Я. І. Они- щук виявив та обстежив поселення Підкамінь V (Онищук 2008, с. 186), датоване ХІ—ХІІ ст. Та- кож на вершині Підкамінської гори були вияв- лені поселення ХІ—ХІІІ ст., а саме пам’ятки Підкамінь ІІ (південно-західний схил) та Під- камінь ІІІ (присадибні ділянки по вул. Нагір- ній). Розвідки О. А. Дідика в 2021 р. у північно- західній частині смт. Підкамінь виявили посе- лення Х ст. Підкамінь VI (рис. 26). На фоні розміщення сусідніх пам’яток уро- чище Камінь все-таки доволі вирізняється. Вра- ховуючи, що в період XVII—XVIII ст. пам’ятка виконувала функцію цвинтаря та християн- ського культового місця, імовірно, таку саму функцію урочище виконувало і в більш ранні часи, що може бути доведено наявністю стар- ших поховань. Отже, можемо припустити, що з бронзового віку до XVIII ст. урочище Камінь виконувало функцію певного культового міс- ця (імовірно, могильника/цвинтаря). Однак це не ствердження, а тільки припущення, яке буде підтверджене або спростоване результатами подальших досліджень. Рис. 25. Локалізація поселень на околицях с. Підкамінь (Р. І. Любунь) Fig. 25. A localisation of settlements in the suburbs of Pidkamin village (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 95 Висновки У рамках археологічних досліджень пам’ят- ки Підкамінь І (урочище Камінь) в 2020– 2021 рр. здійснено геодезично-топографіч- ні обміри, фотофіксація цвинтаря, скелі та її окремих елементів, а також закладені три розвідкові траншеї. У результаті досліджень 2020 р. вдалося створити цифрову модель ре- льєфу, початковий план пам’ятки і 3D-моделі окремих кам’яних хрестів і скельних структур (кам’яних гробниць тощо). Причому в 2021 р. завдяки превентивним дослідженням вдалося вивчити структуру й стратиграфію північної та південної частини рову, а також стратиграфію нашарувань у підніжжі скелі. Отож найстарший горизонт заселення пам’ят- ки представлений керамікою висоцької культу- ри з ХІ—VII ст. до н.е. та, імовірно, крем’яними відщепами. Наступний — рухомими пам’ятками періоду середньовіччя, а саме керамікою райко- вецької культури з кінця VII—VIII ст., а також артефактами періоду Київської Русі Х—ХІ ст. й кінця ХІІ—ХІІІ ст. Останній хронологічний го- ризонт повʼязаний із цвинтарем та знахідками XVII—XІХ ст., зокрема керамікою, фрагментами долівкових плиток, гутним склом тощо. Завдяки дослідженням рову стало відомо, що в XVII—XVIII ст. він втратив свою функ- цію, оскільки використовувався як місце під по- ховання і був засипаний. Тому, імовірно, період створення рову та валу може припадати на один Рис. 26. Локалізація поселень в межах с. Підкамінь (Р. І. Любунь) Fig. 26. A localisation of settlements within Pidkamin village (R. I. Liubun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 396 Бандрівський, М. С. 2014. Культурно-історичні про- цеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи на початку доби раннього заліза. Львів: Ін- ститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Берест, Р. Я. 2008. Дослідження монастиря в селищі Підкамінь на Львівщині. Матеріали і дослідження з ар- хеології Прикарпаття і Волині, 12, c. 360-367. Дідик, О. А. 2020. Звіт про проведення археологіч- них обстежень та розвідок на території Золочівського (сс. Бір, Руда-Колтівська) та Бродівського (с. Підгірці, смт. Підкамінь) районів Львівської області у 2020 році. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2020/36. Дідик, О. А., Любунь, Р. І. 2021. Звіт про проведення археологічних обстежень та розвідок на території (сс. Підгірці, Ясенів Заболотцівської отг, сс. Зарваниця, Руда- Колтівська, Колтів, Опаки, Верхобуж Золочівської місь- кої ради, смт. Підкамінь Підкамінської отг) Золочівського району Львівської області у 2021 році. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 64, 2021/б.н. Ільчишин, В. В. 2022. Випадкові Археологічні знахід- ки з Підкаменя у фондах Залозецького краєзнавчого му- зею. В: Букало, І. та ін. (ред.). Матеріали третьої міжна- родної конференції «Історія Підкаменя в контексті по- літичних, соціально-економічних та культурних процесів на західноукраїнських землях». Підкамінь, Україна, жов- тень 2022 р. Підкамінь: Левада, с. 22-26. Кравчук, Я. С., Зінько, Ю. В. 2018. Рельєф Львівської області. В: Назарук, М. М. (ред.). Львівська область: при- родні умови та ресурси. Львів: Видавництво Старого Лева, с. 55-85. Крижевич, С. С. 2011. Особливості внутрішньої будо- ви та генезису овоїдних конкрецій туронського кременю району м. Кременець (Волино-Подільська плита). Вісник львівського університету. Серія геологія, 25, с. 169-173. Лоза, Б. О. 2010. Природа Брідщини. Броди: Просвіта. Любунь, Р., Новосадкова, К. 2022. Археоботанічний аналіз рослинних макрозалишків з урочища «Камінь» в Підкамені. В: Букало, І. та ін. (ред.). Матеріали третьої із попередніх часових горизонтів. Також дослі- дження в підніжжі скелі підтвердили припущен- ня вчених про наявність тут давніших поховань. Проте досі невідомо, чи йдеться лише про по- ховання нового часу, пошкоджені внаслідок роз- ширення цвинтаря, чи також і могили доби се- редньовіччя або ж бронзового / раннього заліз- ного віків. Крім цвинтаря, біля підніжжя скелі в XVII—XVIII ст. існувала церква Спаса, що можуть підтвердити як писемні та візуальні іс- торичні джерела, так і безпосередньо знахідки фрагментів долівкової плитки тощо. міжнародної конференції «Історія Підкаменя в контек- сті політичних, соціально-економічних та культурних процесів на західноукраїнських землях». Підкамінь, Укра- їна, жовтень 2022 р. Підкамінь: Левада, с. 36-44. Онищук, Я. І. 2008. Археологічні пам’ятки Бродів- ського району Львівської області (за матеріалами Бродів- ського історико-краєзнавчого музею). Археологічні дослі- дження Львівського університету, 11, с. 172-194. Онищук, Я. І. 2010. Підкамінські печери: спроба істо- ричної інтерпретації. В: Булига, О. С. (ред.). Наукові за- писки, 8, Рівне: Видавець Олег Зень, с. 240-243. Онищук, Я. І. 2011. До питання хронології христи- янських поховань в урочищі «Камінь» у Підкамені. В: Стрільчук, В. та ін. (ред.). Брідщина край на межі Галичи- ни та Волині, 4. Матеріали п’ятої краєзнавчої конферен- ції, присвяченої дню пам’яток історії та культури. Броди, Україна, 8 квітня 2011 р. Броди: Просвіта, с. 35-38. Онищук, Я. І. 2022. Водне середовище у процесах за- селення Підкамінщини в давньоісторичну добу. В: Бу- кало, І. та ін. (ред.). Матеріали третьої міжнародної конференції «Історія Підкаменя в контексті політич- них, соціально-економічних та культурних процесів на західноукраїнських землях». Підкамінь, Україна, жов- тень 2022 р. Підкамінь: Левада, с. 8-21. Рожко, М. Ф. 1998. Скельні групи Медоборів та ви- користання їх у минулому. В: Забашта, Р., Яців, Р. (ред.). Медобори і духовна культура давніх, середньовічних слов’ян. Матеріали наукової конференції до 150-річчя виявлення Збруцького Святовита. Гримайлів, Україна, 8–9 жовтня 1998 р. Львів (б. в.), с. 113-124. Сілаєв, О. М., Ільчишин, З. А. 2021. Рятівні досліджен- ня пізньосередньовічного кладовища домініканського монастиря в Підкамені (Львівська область). В: Плавлін- скі, М. А., Сідаровіч, В. М. (ред.). Экспедыцыя працяглас- цю ў жыццё. Зборнік навуковых артыкулаў памяці Аляк- сандра Плавінскага. Мінск: Колорград, с. 341-357. Чухліб, Т. (упор.). 2022. Україна XVIII століття у ма- люнках Йогана Генріха Мюнца. Київ: Мистецтво. Додаток 1. 3D-моделі кам’яних структур Скельна гробниця №2: https://p3d.in/1poZf?fbclid=IwAR0MTGAtvAKFuxZYe3jjToj5BkPwoDu5JR 5Db8XW1ixCl4S4XGQXF46-6B8 Скельна гробниця № 3/4: https://p3d.in/aGlIU?fbclid=IwAR2LFNw24Pk2elsGKfZqatcGT1V93DKL Osi5R6KxjGAF2siCgPjpDz96E4 Менший камінь із слідами опрацювання: https://p3d.in/3lQxj?fbclid=IwAR3ZQ7QtQLbI_aR8tqjjucn YKpTRwppAJATdotBfaoyHCfOqzy0IxU5uKU Кам’яний хрест XVII–XVIIІ ст.: https://skfb.ly/oUBQr Траншея ІІ: https://skfb.ly/pwDLZ Траншея ІІІ: https://skfb.ly/pwDMr Модель пам’ятки Підкамінь І виконана за результатом фотограметрії в 2024 році: https://skfb.ly/ pqO6M ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 97 Barącz, S. 1870. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. Tarnopol: Drukiem Józefa Pawłowskiego. Czopek, S. 2010. Naddniestrzańskie rubieże kulturowe w epoce brązu i wczesnej epoce żelaza. In: Czopek, S., Kadrow, S. (eds.). Mente et Rutro. Studia archeologica Johanni Machnik viro doctissimo octogesimo vitae anno ab amicis, collegis et discipulis oblata. Rzeszów: Mitel, s. 357- 368. Hajnalová, M. 2022. Archeobotanika. Nitra: VEDA SAV. Roman I. Liubun1, Oleksandr A. Didyk 2 1PhD Student, the Department of Archaeology and Museum Studies, Faculty of Philosophy, the Masaryk University in Brno, Czech Republic, ORCID: 0009-0004-9968-8665, liubunroman@gmail.com 2Head of the Research Department of the Municipal Institution of the Lviv Regional Council Administration of the Historical and Cultural Reserve “Davnii Plisnesk”, ORCID: 0009-0001-8006-5108, didykolexandr@gmail.com THE RESULTS OF ARCHAEOLOGICAL RESEARCH IN 2020–2021 ON THE KAMIN SITE IN PIDKAMIN (LVIV OBLAST) The focus of the article is to summarise the results of archaeological research in 2020–2021 at the Pidkamin I site (Kamin tract), which is in Pidkamin village, Lviv Oblast. The site is located on a conical hill surrounded by a line of walls and ditches, on the top of which there is a 12-meter-high cliff. During the research, there were carried out geodetic and topographical measurements, photographic recording of the cemetery, the cliff, and its individual elements, as well as three exploration trenches. According to the 2020 research, it was possible to create a digital terrain model, an elementary plan of the site, and 3D models of individual stone crosses, rock tombs, etc. Even in 2021, due to preventive research, it was possible to study the structure and stratigraphy of the northern and southern parts of the ditch, as well as the stratigraphy of the layers at the foot of the cliff. As a result, it was verified that the oldest horizon of the site’s settlement can be associated with the Vysotska culture of the 11th–7th centuries BC, as evidenced by a large number of pottery fragments found. The next horizon is represented by artefacts of the Middle Ages, including pottery of the Raiky culture of the late 7th–8th centuries, and items of the Kyivan Rus period, of the 10th–11th centuries, and late 12th–13th centuries. The final period was associated with the cemetery and artefacts of the 17th–19th centuries, including pottery, tile fragments, blown glass, etc. Due to the research at the foot of the cliff, it was possible to confirm the assumption of scholars regarding the presence of older burials here. Probably, in the late 17th–18th centuries, because of overflow and widening, neighboring or older burials of the Middle Ages or Bronze / Early Iron Age were damaged. Due to the research of the ditch, it became known that in the 17th–18th centuries it lost its primary function, as it was used as a burial place and was filled in. Therefore, the time of the ditch’s construction was probably dated to the Middle Ages. In addition to the cemetery, in the 17th–18th centuries at the foot of the cliff, the Church of the Savior existed, which can be confirmed by both written and visual historical sources and by the presence of tile fragments, etc. This directly indicates the important religious significance of the site and the tradition of burying in the 17th–18th centuries, which probably preserved from earlier times. K e y w o r d s: Pidkamin village, Vysotska culture, Middle Ages, cut-rock architecture, cemetery. References Bandrivsky, M. S. 2014. Kulturno-istorychni protsesy na Prykarpatti i Zakhidnomu Podilli v piznii period epokhy bronzy na pochatku doby rannioho zaliza. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Berest, R. Ya. 2008. Doslidzhennia monastyria v selyshchi Pidkamin na Lvivshchyni. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 12, p. 360-367. Didyk, O. A. 2020. Zvit pro provedennia arkheolohichnykh obstezhen ta rozvidok na terytorii Zolochivskoho (ss. Bir, Ruda- Koltivska) ta Brodivskoho (s. Pidhirtsi, smt. Pidkamin) raioniv Lvivskoi oblasti u 2020 rotsi. Scientific Archives of the In- stitute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2020/36. Didyk, O. A., Liubun, R. I. 2021. Zvit pro provedennia arkheolohichnykh obstezhen ta rozvidok na terytorii (ss. Pidhirtsi, Yas- eniv Zabolochivskoi oth, ss. Zarvanytsia, Ruda-Koltivska, Koltiv, Opaky, Verkhobuzh Zolochivskoi miskoi rady, smt. Pid- kamin Pidkaminskoi oth) Zolochivskoho raionu Lvivskoi oblasti u 2021 rotsi. Scientific Archives of the Institute of Archae- ology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2021/w.n. Ilchyshyn, V. V. 2022. Vypadkovi arkheolohichni znakhidky z Pidkamenia u fondakh Zalozetskoho kraieznavchogho muzeiu. In: Bukalo, I. et al. (eds.). Materialy tretioi mizhnarodnoii konferentsii “Istoriia Pidkamenia v konteksti politychnykh, sotsialno-ekonomichnykh ta kulturnych protsesiv na zakhidnoukrainskykh zemliakh”. Pidkamin, Ukraina, zhovten 2022 r. Pidkamin: Levada, p. 22-26. Kravchuk, Ya. S., Zinko, Yu. V. 2018. Relief Lvivskoi oblasti. In: Nazaruk, M. M. (ed.). Lvivska oblast: pryrodni umovy ta resursy. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva, p. 55-85. Kryzhevych, S. S. 2011. Osoblyvosti vnutrishnoi budovy ta genezysu ovoidnych konkrecii turonskoho kremeniu raionu m. Kremenec (Volyno-Podilska plyta). Visnyk lvivskoho universytetu. Seria heolohia, 25, p. 169-173. Liubun, R., Novosadkova, K. 2022. Arkheobotanichnyi analiz roslynnykh makrozalyshkiv z urochyshcha “Kamin” v Pidkameni. In: Bukalo, I. et al. (eds.). Materialy tretioi mizhnarodnoi konferentsii “Istoriia Pidkamenia v konteksti politychnykh, sotsialno-ekonomichnykh ta kulturnych protsesiv na zakhidnoukrainskykh zemliakh”. Pidkamin, Ukraina, zhovten 2022 r. Pidkamin: Levada, p. 36-44. Loza, B. O. 2010. Pryroda Bridshchyny. Brody: Prosvita. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 398 Onyshchuk, Ya. I. 2008. Arkheolohichni pamiatky Brodivskoho raionu Lvivskoi oblasti (za materialamy Brodivskoho istoryko- kraeznavchoho muzeiu). Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 11, p. 172-194. Onyshchuk, Ya. I. 2010. Pidkaminski pechery: sproba istorychnoi interpretatsii. In: Bulyha, O. S. (ed.). Naukovi zapysky, 8, Rivne: Vydavets Oleh Zen, p. 240-243. Onyshchuk, Ya. I. 2011. Do pytannia khronolohii khrystyianskych pokhovan v urochyshchi “Kamin” u Pidkameni. In: Stril- chuk, V. et al. (eds.). Bridshchyna krai na mezhi Halychyny ta Volyni, 4. Materialy piatoi kraieznavchoi konferentsii, prys- viachenoi dniu pamiatok istorii ta kultury. Brody, Ukraina, 8 kvitnia 2011 r. Brody: Prosvita, p. 35-38. Onyshchuk, Ya. I. 2022. Vodne seredovyshche u procesakh zaselennia Pidkaminshchyny v davnioistorychnu dobu. In: Bu- kalo, I. et al. (eds.). Materialy tretioi mizhnarodnoi konferencii “Istorija Pidkamenia v konteksti politychnykh, socialno- ekonomichnykh ta kulturnych protsesiv na zakhidnoukrainskykh zemliakh”. Pidkamin, Ukraina, zhovten 2022 r. Pidkamin: Levada, p. 8-21. Rozhko, M. F. 1998. Skelni ghrupy Medoboriv ta vykorystania ikh u mynulomu. In: Zabashta, R., Yatsiv, R. (eds.). Medobory i dukhovna kultura davnikh seredniovichnykh slovian. Materialy naukovoi konferentsii do 150-richia vyiavlennia Zbruchs- koho Sviatovyta. Hrymailiv, Ukraina, 8–9 zhovtnia 1998 r. Lviv (w. ed.), p. 113-124. Silaev, O. M., Ilchyshyn, Z. A. 2021. Riativni doslidzhennia piznioseredniovichnoho kladovyshcha dominikanskoho monastyria v Pidkameni (Lvivska oblast). In: Pavlinski, M. A., Sidarovich, V. M. (eds.). Ekspedicia praciahlasciu u zhycie. Zbornik naukovych artykulau pamiaci Aliaxandra Plavinskaha. Minsk: Kolorgrad, p. 341-357. Chukhlib, T. (comp.). Ukraina XVIII stolittia u maliunkakh Johanna Heinricha Münza. 2022. Kyiv: Mystetstvo. Barącz, S. 1870. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu. Tarnopol: Drukiem Józefa Pawłowskiego. Czopek, S. 2010. Naddniestrzańskie rubieże kulturowe w epoce brązu i wczesnej epoce żelaza. In: Czopek, S., Kadrow, S. (eds.). Mente et Rutro. Studia archeologica Johanni Machnik viro doctissimo octogesimo vitae anno ab amicis, collegis et discipulis oblata. Rzeszów: Mitel, s. 357-368. Hajnalová, M. 2022. Archeobotanika. Nitra: VEDA SAV.
id	arheologia-com-ua-article-423
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:04Z
publishDate	2025
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/00/86c58446cf58052c886b43ac92c9f100.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4232025-09-05T15:30:03Z Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.) The Results of Archaeological Research in 2020–2021 on the Kamin Tract in Pidkamin (Lviv Oblast) Liubun, R. I. Didyk, O. A. Pidkamin village, Vysotska culture, Middle Ages, cut-rock architecture, cemetery. с. Підкамінь, висоцька культура, середньовіччя, скельна архітектура, кладовище. У статті підсумовано результати археологічних досліджень багатошарової пам’ятки Підкамінь І, розташованої в урочищі Камінь у Підкамені. Описано та проаналізовано рухомий матеріал і ситуацію в траншеях. Також встановлено хронологічні межі використання пам’ятки та висунуто припущення щодо функції й датування досліджуваних об’єктів. The focus of the article is to summarise the results of archaeological research in 2020–2021 at the Pidkamin&nbsp;I site (Kamin tract), which is in Pidkamin village, Lviv Oblast. The site is located on a conical hill surrounded by a line of walls and ditches, on the top of which there is a 12-meter-high cliff. During the research, there were carried out geodetic and topographical measurements, photographic recording of the cemetery, the cliff, and its individual elements, as well as three exploration trenches. According to the 2020 research, it was possible to create a digital terrain model, an elementary plan of the site, and 3D models of individual stone crosses, rock tombs, etc. Even in 2021, due to preventive research, it was possible to study the structure and stratigraphy of the northern and southern parts of the ditch, as well as the stratigraphy of the layers at the foot of the cliff.As a result, it was verified that the oldest horizon of the site’s settlement can be associated with the Vysotska culture of the 11th–7th centuries BC, as evidenced by a large number of pottery fragments found. The next horizon is represented by artefacts of the Middle Ages, including pottery of the Raiky culture of the late 7th–8th centuries, and items of the Kyivan Rus period, of the 10th–11th centuries, and late 12th–13th centuries. The final period was associated with the cemetery and artefacts of the 17th–19th centuries, including pottery, tile fragments, blown glass, etc.Due to the research at the foot of the cliff, it was possible to confirm the assumption of scholars regarding the presence of older burials here. Probably, in the late 17th–18th centuries, because of overflow and widening, neighboring or older burials of the Middle Ages or Bronze&nbsp;/&nbsp;Early Iron Age were damaged. Due to the research of the ditch, it became known that in the 17th–18th&nbsp;centuries it lost its primary function, as it was used as a burial place and was filled in. Therefore, the time of the ditch’s construction was probably dated to the Middle Ages. In addition to the cemetery, in the 17th–18th centuries at the foot of the cliff, the Church of the Savior existed, which can be confirmed by both written and visual historical sources and by the presence of tile fragments, etc. This directly indicates the important religious significance of the site and the tradition of burying in the 17th–18th&nbsp;centuries, which probably preserved from earlier times. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-08-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/423 10.15407/archaeologyua2025.03.074 Arheologia; No 3 (2025): Arheologia; 74-98 Археологія ; № 3 (2025): Археологія; 74-98 Археология; № 3 (2025): Arheologia; 74-98 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/423/432 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	с. Підкамінь висоцька культура середньовіччя скельна архітектура кладовище. Liubun, R. I. Didyk, O. A. Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title	Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title_alt	The Results of Archaeological Research in 2020–2021 on the Kamin Tract in Pidkamin (Lviv Oblast)
title_full	Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title_fullStr	Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title_full_unstemmed	Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title_short	Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
title_sort	результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі камінь в підкамені (львівська обл.)
topic	с. Підкамінь висоцька культура середньовіччя скельна архітектура кладовище.
topic_facet	Pidkamin village Vysotska culture Middle Ages cut-rock architecture cemetery. с. Підкамінь висоцька культура середньовіччя скельна архітектура кладовище.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/423
work_keys_str_mv	AT liubunri rezulʹtatiarheologíčnihdoslídženʹ20202021rokívvuročiŝíkamínʹvpídkamenílʹvívsʹkaobl AT didykoa rezulʹtatiarheologíčnihdoslídženʹ20202021rokívvuročiŝíkamínʹvpídkamenílʹvívsʹkaobl AT liubunri theresultsofarchaeologicalresearchin20202021onthekamintractinpidkaminlvivoblast AT didykoa theresultsofarchaeologicalresearchin20202021onthekamintractinpidkaminlvivoblast

Результати археологічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.)

Репозитарії

Схожі ресурси