Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні
Осуществлена синтаксономическая ревизия класса Festuco- Puccinellietea в Украине. Согласно требованиям ICPN валидизированы названия трех ассоциаций (Puccinellietum bi lykianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) и скорректировано название о...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Український ботанічний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176308 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, С.М. Ємельянова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 429-449. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-176308 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1763082021-02-05T01:26:27Z Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Ємельянова, С.М. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Осуществлена синтаксономическая ревизия класса Festuco- Puccinellietea в Украине. Согласно требованиям ICPN валидизированы названия трех ассоциаций (Puccinellietum bi lykianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) и скорректировано название одной (Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae). Описана новая ассоциация — Agrostio maeoticae-Caricetum distantis. Установлено, что основными факторами экологической дифференциации синтаксонов являются влажность почвы и омброрежим. По совокупности экологических факторов наибольшую обособленность выявляют сообщества союзов Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion desertorum, Atraphaxio-Capparion и Glycyrrhizion glabrae. A syntaxonomical revision of the class Festuco-Puccinellietea in Ukraine has been conducted. According to the requirements of ICPN the validization of three associations’ names (Puccinellietum bilykianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limo nio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) and correction of the name of one association (Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae) have been made. The new association Agrostio maeoticae- Caricetum distantis is described. It has been established that the leading factors of the ecological differentiation of syntaxa are soil moisture and climate humidity. On the base of environmental factors com bi nation the most isolation is demonstrated by unions Festuco valesiacae-Li mo nion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion desertorum, Atraphaxio-Cap parion and Glycyrrhizion glabrae. 2013 Article Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, С.М. Ємельянова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 429-449. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176308 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| spellingShingle |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Ємельянова, С.М. Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні Український ботанічний журнал |
| description |
Осуществлена синтаксономическая ревизия класса Festuco-
Puccinellietea в Украине. Согласно требованиям ICPN валидизированы названия трех ассоциаций (Puccinellietum bi lykianae,
Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limonio
meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) и скорректировано название одной (Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae). Описана новая ассоциация — Agrostio maeoticae-Caricetum distantis.
Установлено, что основными факторами экологической
дифференциации синтаксонов являются влажность почвы
и омброрежим. По совокупности экологических факторов
наибольшую обособленность выявляют сообщества союзов
Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion desertorum,
Atraphaxio-Capparion и Glycyrrhizion glabrae. |
| format |
Article |
| author |
Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Ємельянова, С.М. |
| author_facet |
Дубина, Д.В. Дзюба, Т.П. Ємельянова, С.М. |
| author_sort |
Дубина, Д.В. |
| title |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні |
| title_short |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні |
| title_full |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні |
| title_fullStr |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні |
| title_full_unstemmed |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні |
| title_sort |
синтаксономія класу festuco-puccinellietea soó ex vicherek 1973 в україні |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/176308 |
| citation_txt |
Синтаксономія класу Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973 в Україні / Д.В. Дубина, Т.П. Дзюба, С.М. Ємельянова // Український ботанічний журнал. — 2013. — Т. 70, № 4. — C. 429-449. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT dubinadv sintaksonomíâklasufestucopuccinellieteasooexvicherek1973vukraíní AT dzûbatp sintaksonomíâklasufestucopuccinellieteasooexvicherek1973vukraíní AT êmelʹânovasm sintaksonomíâklasufestucopuccinellieteasooexvicherek1973vukraíní |
| first_indexed |
2025-07-15T14:04:30Z |
| last_indexed |
2025-07-15T14:04:30Z |
| _version_ |
1837721998443151360 |
| fulltext |
429ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
Геоботаніка, екологія,
охорона рослинного світу
Д.В. ДУБИНА, Т.П. ДЗЮБА, С.М. ЄМЕЛЬЯНОВА
Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, МСП-1, 01601, Україна
geobot@ukr.net
СИНТАКСОНОМІЯ КЛАСУ FESTUCO-PUCCINELLIETEA SOÓ EX
VICHEREK 1973 В УКРАЇНІ
К л ю ч о в і с л о в а: Festuco-Puccinellietea, синтаксономія, екологічні фактори, Україна
© Д.В. ДУБИНА, Т.П. ДЗЮБА, С.М. ЄМЕЛЬЯНОВА, 2013
Вступ
Дослідження рослинності України на еколого-фло-
рис тичних засадах вітчизняними геоботаніками
здій снюється ще з кінця 70-х років минулого сто-
ліття. Інтерес науковців до методу Ж. Браун-Бланке
був зумовлений насамперед можливістю порівню-
вати синтаксони, виділені на території України, із
західно- та східноєвропейськими. Не менш ваго-
мою підставою для цього була й необхідність роз-
в’язання різних практичних завдань, зокрема роз-
роблення класифікації біотопів, розбудова екоме-
режі тощо. Однак розбіжності щодо розуміння об ся гу
синтаксономічних одиниць, а також різне тракту ван-
ня критеріїв їхньої класифікації призводили до чис-
ленних, часто суперечливих, синтаксономічних рі-
шень і не сприяли виконанню поставлених завдань.
Одним із найбільш дискусійних у цьому плані є
клас Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek 1973, що
пов’язано насамперед із високим ступенем варіа-
бельності видового складу його угруповань. Деякі
європейські фітоценологи об’єднують у межах кла-
су лише внутрішньоконтинентальні інтразональні
фітоценози Євразії, що формуються на солонцевих
грунтах (Borhidi, 2003; Голуб и др., 2005; Ермаков,
2012 та ін.). Однак більшість дослідників залиша-
ється на позиціях широкого розуміння Festuco-Puc-
ci nellietea, включаючи до його складу угруповання
зі значним діапазоном екологічних факторів, у пер-
шу чергу, зволоження: від лучних мезогігрофітних
до степових ксерофітних (Rivas-Martínez et al., 2001;
Rodwell et al., 2002; Chytrý et al., 2007; Sanda, Ollerer,
Burescu, 2008).
Синтаксони досліджуваного класу вперше були
наведені у складі галофітної рослинності України в
роботах Ю.Р. Шеляга-Сосонка та В.А. Соломахи
(Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1984; Шеляг-Сосон-
ко, Соломаха, 1987), а також в огляді В.Б. Голуба і
В.А. Соломахи вищих одиниць класифікації рос-
линності засолених грунтів європейської частини
СРСР (Голуб, Соломаха, 1988). На початку застосу-
вання еколого-флористичних критеріїв в Україні
основні синтаксономічні дослідження класу були
спрямовані переважно на вивчення рослинного
покриву окремих територій. Систематизація угру-
повань Festuco-Puccinellietea частково була прове-
дена в попередніх працях (Дзюба, Дубина, 2004;
Дубина, Нойгойзлова, Дзюба, Шеляг-Сосонко, 2004;
Дзюба, 2007). Узагальнення матеріалів щодо син-
таксономії класу було здійснено колективом авто-
рів у томі «Галофітна рослинність» видання «Рос-
линність України» (Дубина, Дзюба, Ной гой злов а
та ін., 2007), де й міститься найбільш повна та де-
тальна на сьогодні класифікаційна схема Festuco-
Puccinellietea в Україні.
Однак від часу її опублікування українськими
фітоценологами отримані нові геоботанічні описи
та дані щодо синтасономії класу, а також апробовані
новітні методи обробки та інтерпретації геоботаніч-
430 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
них матеріалів. Свого часу завдяки використанню
методу перетворення фітоценотичних таблиць (па-
кет програм FICEN) (Косман та ін., 1991; Si ren ko,
1996) було зроблено значний внесок у механізацію
обробки геоботанічних описів і зменшено су б’єк-
тивність виділення фітоценонів. Проте цей ме тод
давав змогу для перенесення результатів у Excel од-
ночасно обробляти досить невелику кількість описів
(близько 200), що змушувало фітоценологів застосо-
вувати дедуктивний метод класифікації синтаксонів,
коли у вибірку потрапляли описи з одного або двох
регіонів, і не враховував коефіцієнтів флористичної
подібності. У 1995 р. S.M. Hen ne kens розробив про-
грамне забезпечення для створення необмежених
баз даних геоботанічних описів TURBOWEG (Hen-
nekens, Schaminée, 2001), а L. Tichý — пакет програм
оброблення та інтерпретації цих баз даних JUICE
(Tichý, 2002) з інтегрованими в неї алгоритмом TWI-
NSPAN (Role ek, Tichý, Zelený, Chytrý, 2009) і про-
грамами PC-ORD (McCu ne, Mefford, 2006), R-pro-
ject, D-Map та ін., що дозволило здійснювати загаль-
ний кількісний аналіз усієї сукупності напрацьова-
них геоботанічних даних і застосовувати індуктив-
ний підхід до класифікації рослинності (Куземко,
2011). Це, своєю чергою, зумовлює необхідність про-
ведення відповідних ревізій раніше запропонованих
синтаксономічних побудов, зокрема шляхом допо-
внення їх новими одиницями різного рангу, уточ-
нення діагностичних блоків попередньо виділених
синтаксонів і їхнього обсягу, а також положення в
класифікаційній схемі тощо. Критичний аналіз і пе-
регляд напрацьованих матеріалів є конче потрібним
для успішної інтеграції розробленої в Україні класи-
фікації рослинності в міжнародну систему синтаксо-
номічних одиниць, видання «Продромусу рос лин-
ності України», розв’язання завдань стосовно оцінки
біорізноманітності, динаміки, фітоіндикації і т.п.
Заз начимо також, що постійний перегляд синтаксо-
номічної ієрархії є досить характерним для розвитку
класифікації за методикою Ж. Браун-Бланке (Мир-
кин, Наумова, Соломещ, 2001).
Мета нашої роботи — здійснення огляду синтак-
сонів класу Festuco-Puccinellietea в Україні та прове-
ден ня його синтаксономічної ревізії з урахуванням
нових матеріалів і використанням сучасних мето-
дів обробки й інтерпретації геоботанічних даних.
Матеріали та методи досліджень
Основний матеріал для розроблення синтаксоно-
мічної схеми — оригінальні описи рослинності,
виконані авторами протягом 1984—2007 рр. і опуб-
ліковані в томі «Галофітна рослинність» видання
«Рослинність України» (Дубина, Дзюба, Ной гой з-
ло ва та ін., 2007), а також наші пізніші описи (2008—
2011 рр.). Були оброблені також описи, наведені в
публікаціях В.А. Соломахи, Ю.Р. Ше ляга-Сосонка
(Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1984; Шеляг-Со сон-
ко, Соломаха, 1987), О.В. Тищенко (Тищенко, 2006),
О.М. Байрак (Байрак, 1997), Л.М. Гомлі (Гом ля,
2005), Л.М. Намлієвої (Намлієва, 1996), Б.Ю. Вой-
тю ка (Войтюк, 2005), О.Ю. Уманець та І.В. Со ло-
ма хи (Уманець, Соломаха, 1998, 1999а,б; Уманець,
Войтюк, Соломаха, 2001), В.В. Кор же нев ського і
О.А. Клюкіна (Корженевский, Клюкин, 1990а, б)
та деякі інші.
Упорядкування матеріалів проводилося шляхом
створення бази даних геоботанічних описів у фор-
маті TURBOVEG 2.79 та їх оброблення з викорис-
танням програми JUICE 7.0.
Інтерпретація геоботанічного матеріалу здійсне-
на за допомогою аналітично-синтетичного клас-
терного аналізу (Куземко, 2012), а його оброблення
відбувалося в декілька етапів. На початкових стаді-
ях за допомогою методу двофакторного індикатор-
ного аналізу видів (TWINSPAN), зокрема його мо-
дифікованого алгоритму (Hill, 1979; Role ek, Tichý,
Zelený, Chytrý, 2009), було оброблено весь масив
даних, що включав 3924 описи галофітної, зап лав-
но-лісової та приморської (водної, псамофітної та
петрофітної) рослинності, а також розділено його
на менші групи на основі їх відмінностей. Рівень
зрізки для «псевдовидів» становив 0, 5, 15, 25 %. За
міру гетерогенності кластерів обрали Уітекерову
бету (Whittaker, 1978) — як відношення загальної
кількості видів усіх описів кластеру до середньої кі ль-
кості видів на опис. У подальшому отримані ден д-
рити аналізували окремо. Був виділений кластер,
який за певними ознаками відповідав кла сові Festu-
co-Puccinellietea. Потім у межах цього кластеру, що
включав 867 описів, найбільш однорідні кластери
ми ідентифікували як фітоценони, що приблизно
дорівнювали рангові союзу. В подальшому для
кожної з отриманих груп було проведено кластер-
ний аналіз за допомогою програми PC-ORD, котра
ґрунтується на об’єднанні об’єктів у групи за кри-
терієм їхньої схожості між собою. За міру подібнос-
ті ми обрали коефіцієнт Сьйоренсена (Sorensen,
1948), а групування описів здійснювали за методом
«гнучкої» бети при –0,25. Застосування на кінце-
вих етапах оброблення програми мультиваріантно-
431ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
го аналізу екологічних даних дозволило отримати
менші групи, що приблизно відповідали рангові
асоціації. Діагностичні види синтаксонів визнача-
ли за коефіцієнтом phi (Willner et al., 2009), порого-
ві значення якого прийняли на рівні 0,3 (для висо-
кодіагностичних видів – 0,5).
Для виявлення особливостей екологічної ди-
ференціації угруповань використали метод DCA-
ор динації (Hill, Gauch, 1980) програми R-project
(www.r-projekt.org), інтегрованої в програмний па-
кет JUICE, а також програму STATISTICA 6.0.
Розрахунок екологічних параметрів здійснювали за
фітоіндикаційними шкалами Я.П. Дідуха (Дідух,
Плюта, 1994; Didukh, 2011). У таблицях застосова-
на модифікована шкала Б.М. Міркіна (Миркин и
др., 1989): 5 — 50 % і >, 4 — 26—49 %, 3 — 16—25 %,
2 — 6—15 %, 1 — 1—5 %, + — < 1 %.
Назви синтаксонів наведені згідно з правилами
третього видання Міжнародного кодексу фітосоці-
ологічної номенклатури (ICPN) (Weber, Moravec,
Theurillat, 2000); номенклатура таксонів — за «Vas-
cular plants of Ukraine. A nomenclatural cheklist»
(Mo syakin, Fedoronchuk, 1999).
Результати досліджень і їх обговорення
Відповідно до останнього синтаксономічного зве-
дення клас Festuco-Puccinellietea в Україні нарахо-
вував 47 асоціацій, що належали до семи союзів і
трьох порядків (Дубина, Дзюба, Нойгойзлова та
ін., 2007).
Проведені кластерний та ординаційний аналі-
зи геоботанічного матеріалу, із використанням но-
вітніх методів його оброблення та інтерпретації,
підтвердив необхідність включення угруповань по-
рядку Scorzonero-Juncetalia gerardii Vicherek 1973, який
об’єднує внутрішньоконтинентальні вологі лучні
ценози на грунтах із підвищеним вмістом солей у
поверхневих горизонтах, до класу Festuco-Pu c cine-
llietea. Раніше в синтаксономічній літературі такі
угруповання були вилучені з класу Festuco-Pucci ne-
llietea, а статус відповідного порядку підвищений
(Голуб, Лысенко, Рухленко, Карпов, 2001). Ценози
порядку Glycyrrhizetalia glabrae Golub et Mirkin in
Golub 1995, які розглядаються в межах окремого
класу (Голуб, Дубына, Бондарева, Николайчук, 2007),
в Україні були описані лише на Азо вських косах.
Загалом вони вивчені мало, тому потрібно здій-
снювати подальші дослідження цих угруповань за
участю Glycyrrhiza glabra L. із метою з’ясування їх-
ньої синхорології та синекології, а також уточнення
синтаксономічного положення. Про ведений клас-
терний аналіз свідчить про близькість описаних
О.В. Тищенко ценозів саме до Festuco-Pucci ne llie tea.
Результати тривимірної DCA-ординації на рівні
союзів показали, що основним фактором екологіч-
ної диференціації останніх є рівень вологості ґрун-
ту (рис. 1). Вектор за цим фактором майже повніс-
тю збігається з першою ординаційною віссю, вздовж
якої розмістилися союзи класу Festuco-Puc ci nel lie-
tea. Найбільш гігрофітним є союз Scorzonero-Juncion
gerardii, а союзи Plantagini salsae-Artemision san to-
nicae, Puccinellion limosae, Puccinellion giganteae, Puc-
Рис. 1. Результати DCA-ординації союзів класу Festuco-Puc-
ci nellietea
Умовні позначення: Цифрами позначені союзи: 1 – Pla n-
tagini salsae-Artemision santonicae; 2 – Puccinellion limosae; 3 –
Puccinellion giganteae; 4 – Puccinellion fominii; 5 – Salicornio-
Puccinellion; 6 – Festuco valesiacae-Limonion gmelinii; 7 – Cam-
phorosmo-Agropyrion desertorum; 8 – Atraphaxio-Capparion; 9 –
Scorzonero-Juncion gerardii; 10 – Glycyrrhyzion glabrae.
Humidity – омброрежим; Crioclim – кріоклімат; Carbonat –
вміст карбонатів; Continen – континентальність клімату; The r-
malC – терморежим; Light – світловий режим; Acidity – кис-
лотність ґрунту; SaltRegi – режим засолення; VarOfDam –
змінність зволоження; SoilAera – аерація грунту; SoilHumi –
вологість ґрунту; Nitrogen – вміст азоту в ґрунті; DCA1, DCA2,
DCA3 – осі ординації
Fig. 1. Results of DCA-ordination of Festuco-Puccinellietea clas se
L e g e n d: The numbers marked unions: 1 – Plantagini salsae-
Artemision santonicae; 2 – Puccinellion limosae; 3 – Puccinellion
giganteae; 4 – Puccinellion fominii; 5 – Salicornio-Puccinellion; 6 –
Festuco valesiacae-Limonion gmelinii; 7 – Camphorosmo-Ag ro py-
rion desertorum; 8 – Atraphaxio-Capparion; 9 – Scorzonero-
Juncion gerardii; 10 – Glycyrrhyzion glabrae.
Humidity – climate humidity; Crioclim – cryoclimate; Car-
bo nat – carbonate content in soil; Continen – continentality of
climate; ThermalC – thermal climate; Light – light; Acidity – soil
acidity; SaltRegi – salt regime; VarOfDam – variability of dam-
ping; SoilAera – soil aeration; SoilHumi – soil water regime;
Nitrogen – nitrogen content in soil; DCA1, DCA2, DCA3 –
ordination axis
432 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
cinellion fominii та Salicornio-Puccinellion тяжіють до
гігромезофітних і мезофітних умов середовища. До
ксерофітних і ксеромезофітних умов приурочені
союзи Glycyrrhizion glabrae, Atraphaxio-Capparion, Cam-
phorosmo-Agropyrion desertorum і Festuco valesiacae-
Limonion gmelinii. До другої осі ординації найближ-
чим є вектор гумідності клімату. Омброрежим вия-
вився основним фактором екологічного відокрем-
лення угруповань союзу Glycyrrhizion glabrae, які
розвиваються на підвищених ділянках заплав арид-
них річок Південного Сходу Європи на слабозасо-
лених ґрунтах.
Таким чином, у межах класу Festuco-Puccinellietea ми
розглядаємо вологі, свіжо- та сухолучні внутрішньо-
континентальні й приморські угруповання на засоле-
них грунтах. Зауважимо, що ми приймаємо сутність
класу в значенні Puccinellio-Salicornietea opa 1939, а
клас Festuco-Limonietea Karpov et Mirkin 1985 вважаємо
синтаксономічним синонімом. Біотопи засоленолуч-
них угруповань є рідкісними й охороняються за
Директивою 92/43/EEC № 1340 — «Континентальні
засолені луки» та № 1530 — «Пан нонські й причорно-
морські засолені степи» (Coun cil Directive..., 1992).
Загалом в Україні сучасна структура класу вклю-
чає шість таких порядків: Scorzonero-Juncetalia ge-
rar dii, Artemisio santonicae-Limonietalia gmelinii Golub
et Solomakha 1988, Puccinellietalia Soó 1947, Festuco
valesiacae-Limonietalia gmelinii Mirkin in Golub et
Solomakha 1988, Puccinellio festuciformis-Campho ros-
metalia monspeliacae Golub et Karpov in Golub et al.
2005 і Glycyrrhizetalia glabrae V. Golub et Mirkin in
V. Golub 1995.
Порядок Artemisio santonicae-Limonietalia gmelinii
містить п’ять союзів. Для союзу Plantagini salsae-
Artemision santonicae Sheliag-Sosonko et Solomakha
1987 in Lysenko, Mucina et Iakushenko 2011 ми уточ-
нили його валідну назву, а також синтаксономічну
структуру одиниць нижчого рангу. Зокрема, крім
раніше наведених асоціацій (Limonio meyeri-Arte mi-
sietum santonicae, Agropyro elongatae-Inuletum sali ci-
nae, Agropyretum elongatae, Artemisio santonicae-Elytri-
gietum elongatae, Limonio meyeri-Elytrigietum elonga-
tae), до його складу включені ще дві: Cynancho acu-
tae-Lepidietum latifolii Dubyna, Neuhäuslová et She-
liag-Sosonko 1994 та Limonio alutacei-Elytrigietum
elo ngatae Bairak 1997. Перша займає незаливні рів-
нинні засолені ділянки з піщаними та черепашково-
піщаними ґрунтами й поширена на приморських
територіях. Початково вона наводилася у складі
Agropyretea pungentis Gehu J.-M. et Gehu J. 1969, піз-
ніше — Crypsidetea aculeatae Vicherek 1973. Фло-
ристичний та екологічний аналізи показали наяв-
ність у ній діагностичних видів і близькість саме до
угруповань Festuco-Puccinellietea. Друга асоціація
бу ла описана з Лівобережного Придніпров’я, де
вона трапляється на вологих солончаках лесових
терас і зниженнях долин річок.
Порядок Puccinellietalia об’єднує злакові та зла-
ко во-різнотравні угруповання на середньо- та ко-
роткозаливних місцезростаннях понтійсько-пан-
нон ського регіону з переважанням видів роду Pu c-
ci nellia. Ми відносимо до цього порядку союзи Puc-
ci nellion giganteae, Puccinellion limosae, Puccinellion
fo minii та Salicornio-Puccinellion. На наш погляд, за
ознакою переважання видів роду Puccinellia, угру-
повання за участю Puccinellia gigantea Grossh. і P. fo-
minii Bilyk флористично ближчі до складу саме цих
порядку й класу, а не до Scorzonero-Juncetea gerardii
Golub et al. 2001, як вважають В.Б. Голуб зі співав-
торами (Голуб и др., 2005; Golub et al., 2002). Крім
того, в даних ценозах константність видів діагнос-
тичного блоку Festuco-Puccinellietea (Artemisia san to-
nica L., Limonium meyeri (Boiss.) O.Kuntze, Petro si mo nia
oppositifolia (Pall.) Litv., Plantago lanceolata L., P. cor nuti
Gouan) і їхня чисельність значно вищі за такі по-
казники блоку Scorzonero-Juncetea gerardii (Juncus
gerardii Loisel., Scorzonera parviflora Jacq.) (табл. 1)
(табл. 1 — синоптична таблиця класу Festuco-Pu c ci-
nellietea — міститься в електронному варіанті стат-
ті (pdf-формат) на сайті Інституту ботаніки імені
М.Г. Холодного НАН України: www.botany.kiev.ua у
розділі «Українського ботанічного журналу»).
До союзу Puccinellion limosae включено асоціації
Puccinellietum distantis, Camphorosmo-Puccinellietum
distantis і Puccinellio distantis-Spergularietum salinae.
Визначаємо назву даного союзу, виходячи з його
пріоритетності, а не Tripolio-Puccinellion distantis Go-
lub et Solomakha 1988, ще і з тієї причини, що за
«Flora Europaea» вид Puccinellia limosa (Schur) E. Holmb.
наводиться як P. distans ssp. limosa (Schur.) J v. (Flora
Europaea, 1964—1980), тобто вони досить близькі.
Асоціація Astero tripolii-Puccinellietum dis tan tis Golub
et Solomakha 1988, яка опублікована раніше (Вой-
тюк, 2005 та ін.), є фантомом (fantom). До цього со-
юзу додано описаний у Карпатах (НПП «Гуцуль-
щина») синтаксон Puccinellio distantis-Spergularietum
salinae, угруповання котрого трапляються поблизу
соляних джерел, криниць і струмків, до яких впа-
дають соленосні води (Борсукевич, Данылык, 2010;
Якушенко, Юсип, Соломаха, 2011).
433ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
Досить непростим виявилося встановлення син-
таксономічного положення угруповань за участю
Puccinellia fominii Bilyk, Salicornia prostrata Pall., Arte-
misia santonica та Aeluropus littoralis (Gouan) Parl. у
двох класах — Festuco-Puccinellietea і Salicornietea
fruticosae Br.-Bl. et Tx. ex A. et O. Bolòs 1950. На со-
лончаках приморських територій України в класі
Salicornietea fruticosae за участю вищенаведених так-
сонів був виділений союз Artemisio santonicae-Puc-
cinellion fominii Sheliag-Sosonko, Golub et Solomakha
1989, а в класі Festuco-Puccinellietea — союзи Pucci-
nellion fominii Sheliag-Sosonko et Solomakha 1987 і
Salicornio-Puccinellion Mirkin in Golub et Solomakha
1988. Територіально ці угруповання межують між
собою, займають подібні місцезростання (зазвичай
приморські солончаки) й тому відокремлюються
нечітко. У публікації І.О. Рухленко, присвяченій
ог лядові підкласу Kalidienea Golub et al. 2001 на те-
риторії Євразії (Рухленко, 2011), звертається увага
на сумнівність належності синтаксонів Puccinelliо
fominii-Aeluropodetum littoralis і Petrosimonio opposi ti-
foliae-Bassietum sedoidis до класу Salicornietea fru ti-
cosae. Щодо останньої асоціації, то такої ж думки
дотримуються і В.Б. Голуб зі співавторами (Голуб,
Карпов, Сорокин, Николайчук, 2005). Результати
ординаційного аналізу свідчать, що ці ценози є пе-
рехідними, а їхнє остаточне синтаксономічне по-
ложення потребує додаткових досліджень.
За сучасними даними, союз Puccinellion fominii
міс тить чотири асоціації: Artemisio santonicae-Puc ci-
nellietum fominii, Puccinellietum fominii, Puccinellietum
syvaschicae Sheliag-Sosonko et Solomakha 1987 і Puc-
ci nellietum bilykianae Umanetz et I. Solomakha 1998.
Серед них остання, описана О.Ю. Уманець та І.В. Со-
ломахою на території Чорноморського біосферно-
го заповідника (Уманець, Соломаха, 1998), відпо-
відно до статей 3о та 5 ICPN є невалідно опубліко-
ваною, зокрема назва синтаксону не типіфікована
(відсутній номенклатурний тип асоціації). Крім то
го, в роботі не наведені її діагностичні види та де-
тальна характеристика, а вказаний лише варіант
Halimione verrucifera. Пізніше угруповання Pucci ne-
llietum bilykianae були описані також Б.Ю. Войтюком
у Північно-Західному Причорномор’ї (Войтюк, 2005).
У даній статті ми валідизуємо цей синтаксон.
Асоціація Puccinellietum bilykianae Umanets et I. So-
lomakha in Dubyna, Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc
loco (табл. 2)
[syn.: Puccinellietum bilykianae Umanets et I.So lo-
makha 1998 (3o, 5)]
Номенклатурний тип асоціації (holotypus): опис
№ 32 (табл. 8) in: Уманець, Соломаха, 1998: 125—126.
Діагностичним видом асоціації є Puccinellia bi ly-
kiana Klokov. Загальне проективне покриття угру-
повань сягає 40—100 %, P. bilykiana — 15—50 %.
Фітоценози флористично збіднені, їхня середня ви-
дова насиченість становить 5—6(9) видів (табл. 2).
Переважають і відзначаються високими значення-
ми постійності представники Festuco-Puccinellietea.
Значно меншою є кількість видів інших класів (Sco-
rzonero-Juncetea gerardii, Thero-Salicornietea, Stella-
rietea mediae). Угруповання асоціації спорадично
по ширені в Причорномор’ї, де займають мікропід-
вищення із замуленими черепашково-піщаними
ґрунтами, котрі періодично підтоплюються міне-
ралізованими водами. В Чорноморському біосфер-
ному заповіднику варіант Puccinellietum bilykianae
var. Halimione verrucifera був виявлений в урочищі
«Ягорлицький кут» на схилі, в прибережній части-
ні ділянки в напрямку солоного озера, з’єднаного з
Ягорлицькою затокою. Вірогідним є поширення
угруповань за участю P. bilykiana на терасах лівих
приток Дніпра, оскільки ареал виду охоплює цей
регіон (Цвелев, 1976). У Центральній Росії, в Пів-
денному Сибіру та Східному Казахстані відзначено
також ценози асоціацій Limonio tomentelli-Pucci nel-
lietum bilykianae Golub et Saveljeva in Golub 1995,
Atriplici patentis-Puccinellietum bilykianae Agafonov et
Golub in Golub 1995, Puccinellio bilykianae-Bolbo-
sc ho enetum maritimi Agafonov et Golub in Golub 1995
(Golub et al., 2002).
Стосовно асоціації Puccinellietum syvaschicae, яка
була описана у складі класу Asteretea tripolium Wes t-
hoff et Beeftink in Beeftink 1962, союзу Puc cinellion
fominii, слід зазначити, що її протолог містить діаг-
ностичний вид класу Salicornietea fruticosae — Ha-
loc nemum strobilaceum (Pall.) M.Bieb., який трап ляє-
ть ся зі значним проективним покриттям (Ше ляг-
Сосонко, Соломаха, 1987). Пізніше угруповання з
домінуванням Puccinellia syvaschica Bilyk були опи-
сані також іншими авторами (Войтюк, 2005; Ду би-
на, Дзюба, Нойгойзлова та ін., 2007). Ці дві гру пи
описів досить різняться, що дає нам змогу в межах
даного синтаксону виділити дві субасоціації: P. s. ha-
locnemetosum strobilacei Sheliag-Sosonko et Solomakha
1987 i P. s. salicornietosum prostratae Du byna, Dziuba,
Neuhäuslová et al. 2007 (табл. 3).
З огляду на те, ще досі залишається спірним пи-
тання стосовно статусу видів Puccinellia bilykiana і
P. syvaschica, котрі за «Flora Europaea» так само, як і
434 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Puccinellia fominii, зводяться до виду Puccinellia fes-
tuciformis ssp. convolutа (Hornem.) W.E. Hughes, вва-
жаємо можливим у майбутньому, за уточненими так-
сономічними даними, асоціації Puccinellietum sy va-
s chi cae і Puccinellietum bilykianae звести до синтак со-
номічних синонімів асоціації Puccinellietum fo mi nii.
З цієї ж причини, за вимогами ст. 43 ICPN, ми
відкорегували також номенклатуру асоціації Lepidio
latifolii-Puccinellietum giganteae, яку Д.В. Дубина зі
співавторами виділили за назвою Lepidio latifolii-
Puccinellietum limosae. З’ясовано, що в переліку ви-
щих судинних рослин України (Mosyakin, Fe do ron-
Таблиця 2. Фітоценотична таблиця асоціації Puccinellietum bilykianae Umanetz et I. Solomakha in Dubyna,
Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc loco
Номер опису 1 2 3 4 5 6 7 8
Постійність
видів
Номер опису в базі даних 3122 3124 3125 3126 3127 974 975 976
Кількість видів 5 6 8 5 5 6 8 9
Загальне проективне покриття, % 40 60 100 60 100 75 80 50
Д.в1. ас. Puccinellietum bilykianae Umanetz et I. Solomakha in Dubyna, Dziuba et
Iemelianova ass. nova hoc loco:
Puccinellia bilykiana2 3 4 5 4 4 3 4 4 V
Д.в. кл. Festuco-Puccinellietea та нижчих синтаксонів:
Limonium meyeri + + 4 + 5 + . . IV
Artemisia santonica . 2 + . . . 1 + III
Halimione verrucifera . 3 . . . 4 2 1 III
Tripolium vulgare . . + 2 1 . . . II
Д.в. кл. Thero-Salicornietea:
Salicornia prostrata 3 3 . . + . . . II
Halimione pedunculata . . 1 + + . . . II
Д.в. кл. Stellarietea mediae:
Bromus squarrosus . . . . . . + + II
Інші види:
Cerastium dubium . . . . . 1 1 1 II
Apera maritima . . . . . 1 2 . II
Limonium danubiale + 2 . . . . . . II
Spergularia marina 1 . + . . . . . II
Limonium caspium . . . . + . . + II
Trifolium campestre . . . . . + + . II
Види, що трапляються лише в одному описі: Artemisia taurica (8:+), Frankenia hirsuta (8:+), Juncus gerardii (7:2), Hymenolobus
procumbens (8:+), Polypogon monspeliensis (3:+), Suaeda confusa (3:+).
У таблиці наведені описи, опубліковані в таких джерелах: 1 — опис 3 (табл. 19) Войтюк, 2005; 2 — там само, опис 5 (табл. 19); 3 — там
само, опис 6 (табл. 19); 4 — там само, опис 7 (табл. 19); 5 — там само, опис 8 (табл. 19); 6 — опис 18 (табл. 8) Уманець, Со ло-
маха, 1998; 7 — там само, опис 19 (табл. 8); 8 — там само, опис 20 (табл. 8).
1
2
435ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
Таблиця 3. Фітоценотична таблиця асоціації Puccinellietum syvaschicae Sheliag-Sosonko et Solomakha 1987
Номер опису в таблиці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Постійність
видів
Номер опису в базі даних 3576 3577 3578 342 3068 3069 339 340 341 338
Кількість видів 7 8 7 9 7 6 14 10 10 8
Загальне проективне покриття, % 45 55 50 50 50 50 80 80 50 60
Синтаксони
Puccinellietum syvaschicae
halocnemetosum strobilacei
Puccinellietum syvaschicae
salicornietosum prostratae
Д.в. ас. Puccinellietum syvaschicae:
Puccinellia syvaschica 2 3 2 3 3 4 4 4 3 3 V
Puccinellia fominii 2 + 2 2 . . + 1 1 2 V
Д.в. субас. Puccinellietum syvaschicae halocnemetosum strobilacei:
Halocnemum strobilaceum 3 2 2 . . . + . . + III
Д.в. субас. Puccinellietum syvaschicae salicornietosum prostratae:
Salicornia prostrata . . + + . . 1 + + . III
Limonium meyeri . . 1 + . 1 . 1 + 1 III
Д.в. кл. Festuco-Puccinellietea та нижчих синтаксонів:
Petrosimonia oppositifolia + 1 1 . . 3 1 . . . III
Artemisia santonica . . . . + 1 + 1 . . II
Frankenia hirsuta . 1 . . 1 . . + . + II
Plantago salsa . . . 1 . . . 1 1 . II
Elytrigia elongata . . . . 1 . + . . . I
Taraxacum bessarabicum . . . + . . . . + . I
Д.в. кл. Thero-Salicornietea:
Suaeda salsa . . . . . . 1 + . 1 II
Д.в. кл. Scorzonero-Juncetea gerardii:
Juncus gerardii . . . + 1 . 1 . + . II
Д.в. кл. Salicornietea fruticosae:
Halimione verrucifera + . . . . . . + + + II
Limonium caspium . . + . . . . . . 1 I
Limonium suffruticosum + . . . . . + . . . I
Д.в. кл. Juncetea maritimi:
Juncus maritimus . . . + . . . . + . I
Інші види:
Spergularia marina . . . + . . . . + . I
Трапляються лише в одному описі: Atriplex tatarica (5:5); Bromus squarrosus (2:+); Convolvulus lineatus (5:4); Eremopyrum orientale
(2:1); Gypsophila perfoliata (7:+); Halimione pedunculata (6:1); Lepidium perfoliatum (2:+); L. syvaschicum (7:+); Salsola laricina (8:1);
Salsola soda (1:+); Saussurea salsa (7:1); Trigonella procumbens (7:1); Xanthium albinum (6:+).
У таблиці наведені описи, опубліковані в таких джерелах: 1 — опис 11 (табл. 2) Шеляг-Сосонко, Соломаха, 1987; 2 — там само,
опис 12 (табл. 2); 3 — там само, опис 13 (табл. 2); 4 — опис 5 (табл. 34) Дубина, Дзюба, Нойгойзлова та ін., 2007; 5 — опис 10
(табл. 15) Войтюк, 2005; 6 — там само, опис 11 (табл. 15); 7 — опис 2 (табл. 34) Дубина, Дзюба, Нойгойзлова та ін., 2007; 8 — там
само, опис 3 (табл. 34); 9 — там само, опис 4 (табл. 34); 10 — там само, опис 1 (табл. 34).
436 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
chuk, 1999) Puccinellia gigantea наводиться як агрегат-
ний вид, найближчим до котрого є P. limosa. Однак
у «Flora Europaea» P. limosa розглядається як P. dis tans
ssp. limosa, а P. gigantea — як самостійний вид. В уг ру-
пованнях наведеної асоціації домінує саме P. gigan tea,
тому ми вважаємо за доцільне відкорегувати назви.
Асоціація Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae
Dubyna, Dziuba, Neuhäuslová et al. in Dubyna, Dziuba
et Iemelianova nom. corr. hoc loco [відторгнута назва:
Lepidio latifolii-Puccinellietum limosae Dubyna, Dziuba,
Neuhäuslová et al. 2007 (art. 43)].
Номенклатурний тип асоціації (holotypus) — опис
№ 7 (табл. 37) in: Дубина та ін., 2007 : 144.
Крім згаданої асоціації, до складу союзу Puc ci nel-
lion giganteae Golub et Solomakha in Dubyna et Neu-
häuslová 2000 входять ще чотири синтаксони від-
повідного рангу: Puccinellietum giganteae, Artemisio
san tonicae-Puccinellietum giganteae, Caricetum distantis
і Agrostio maeoticae-Caricetum distantis. Останній син-
таксон виділяємо тут як новий, оскільки протолог
асоціації Agrostio-Caricetum distantis (Rapaics 1927)
Soó 1930 містить діагностичний вид Agrostis stol o ni-
fera L. (orig. form. — A. alba auct.) (Soó, 1930, 1957),
його флористичний склад значно відрізняється від
номенклатурного типу та протологу, а отже, раніше
ця назва наводилася некоректно.
Асоціація Agrostio maeoticae-Caricetum distantis Du-
byna, Dziuba, Neuhäuslová et al. in Dubyna, Dziuba et
Iemelianova ass. nova hoc loco [syn.: Agrostio-Caricetum
distantis (Rapaics 1927) Soó 1930 sensu Dubyna, Dziu-
ba, Neuhäuslová et al. 2007]
Повна характеристика асоціації, а також табли-
ця з її описами міститься в томі «Галофітна рослин-
ність» видання «Рослинність України» (Ду би на,
Дзюба, Нойгойзлова та ін., 2007), тому в цій роботі
ми наводимо лише її номенклатурний тип:
Номенклатурний тип асоціації (holotypus): опис
№ 7 (табл. 28) in: Дубина та ін., 2007 : 127—128.
Синтаксономічна структура союзу Salicornio-Puc-
cinellion Mirkin in Golub et Solomakha 1988, має 11
асоціацій. Це, зокрема, Salicornio-Puccinellietum gi-
gan teae, Salicornio-Puccinellietum fominii, Tripolietum
vulgaris, Puccinelliо fominii-Aeluropodetum littoralis, Aelu-
ropodetum littoralis, Spergularietum salinae, Spergulario
maritimae-Tripolietum vulgaris, Astero tripolii-Phra g-
mitetum, Camphorosmetum monspeliacae, Tripolio vul-
ga ris-Aeluropodetum littoralis та Aeluropodo-Sali cor nie-
tum. Остання з них раніше розглядалася в рамках
класу Thero-Salicornietea, а передостання —Salicor-
nie tea fruticosae. Однак проведений аналіз показав,
що екологічно та флористично ці асоціації є ближ-
чими до угруповань вологих засолених лук і солон-
чаків із різко змінним режимом зволоження. Син-
таксони даного союзу є перехідними до ценозів
солончаків із менш доступною для рослин вологою
й більшим ступенем засолення. Фітоіндика торами
цих процесів є такі діагностичні види союзу, як
Salicornia prostrata, Suaeda salsa (L.) Pall. і Puc cinellia
fominii. Асоціації Camphorosmetum monspe liacae, A s-
tero tripolii-Phragmitetum, Spergularietum sa li nae та
Spergulario maritimae-Tripolietum vulgaris раніше бу
ли у складі союзу Puccinellion giganteae. Ре зуль тати
здійсненого фітоіндикаційного аналізу по казали,
що за екологічними параметрами (ступінь засолен-
ня, реакція рН грунту та ін.) ці синтаксони є ближ-
чими до союзу Salicornio-Puccinellion, тому й мають
бути включені до його складу.
Ксерофітні злакові та злаково-різнотравні угру-
повання засолених місцезростань степової зони
об’єднує порядок Festuco valesiacae-Limonietalia gme-
linii Mirkin in Golub et Solomakha 1988 із союзом
Festuco valesiacae-Limonion gmelinii Mirkin in Golub
et Solomakha 1988. До нього належать угруповання
остепнених лук на солонцях і солончаках. До його
складу Д.В. Дубина зі співавторами включили асо-
ціацію Artemisietum tauricae (Дубина, Дзюба, Ной-
гойз лова та ін., 2007). На основі нових даних до
цього союзу ми віднесли ще дві асоціації — Limonio
meyeri-Festucetum pseudodalmaticae і Limonio tome n te l-
li-Festucetum pseudodalmaticae.
Асоціації за участю Festuca pseudodalmatica Krajina
ex Domin потребують валідизації згідно з вимогами
ICPN. Зокрема, роботу, в якій уперше описано Li-
mo nio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, не мож-
на вважати ефективною публікацією (це депонова-
не видання), а асоціацію, відповідно до ст. 2а ICPN, —
валідною (дійсною).
Асоціація Limonio tomentelli-Festucetum pseudodal-
ma ticae Solomakha et Sheliag-Sosonko in Dubyna, Dziu-
ba et Iemelianova ass. nova hoc loco (табл. 4)
Відторгнута назва: Limonio-Festucetum pseudo dal ma-
ti cae Solomakha et Sheliag-Sosonko 1984 : 9—10 (art. 2а).
Номенклатурний тип (holotypus) асоціації: опис
№ 1 (табл. 2) in: Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1984 :
9—10.
Діагностичними видами асоціації є Festuca pseu-
dodalmatica, F. pseudovina Hack. ex Wiesb. і Limonium
tomentellum (Boiss.) O. Kuntze. Загальне проектив-
не покриття угруповань коливається в межах 50—
85 %, Festuca pseudodalmatica — 6—50 %, F. pseudovina
437ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
— 1—25 %, Limonium tomen tellum — 5—25 %.
Флористична насиченість ценозів у середньому
становить 8—10 видів (загалом у асоціації їх нарахо-
вується 26). Кількісно переважають види класу
Festuco-Puccinellietea (Artemisia santonica, Elytrigia
elongata (Host) Nevski, Puccinellia gigantea, Halimione
verrucifera (M. Bieb.) Aellen). Серед представників ін-
ших класів рослинності найчастіше трап ляються Poa
Таблиця 4. Фітоценотична таблиця асоціації Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae
Solomakha et Sheliag-Sosonko in Dubyna, Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc loco
Номер опису 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Постійність
видів
Номер опису в базі даних 3380 3381 3374 3379 3373 3375 3376 3372 3378 3377
Загальне проективне покриття, % 70 85 75 75 60 50 60 80 80 85
Кількість видів 7 8 9 10 10 7 11 9 9 6
Д.в. ас. Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae Solomakha et Sheliag-Sosonko in Dubyna,
Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc loco
Festuca pseudodalmatica 4 4 4 2 2 3 2 3 4 5 V
Limonium tomentellum 3 3 2 3 3 2 2 3 3 3 V
Festuca pseudovina 2 1 2 2 2 1 2 2 3 1 V
Д.в. кл. Festuco-Puccinellietea та нижчих синтаксонів:
Artemisia santonica 2 3 . . + . . + + + III
Elytrigia elongata . . . . . . . 2 3 3 II
Camphorosma monspeliaca . . 2 + 1 . . . . . II
Plantago salsa . . 1 . . 1 1 . . . II
Camphorosma annua . . . . + + . . . . I
Д.в. кл. Festucetea vaginatae:
Poa bulbosa 2 . 1 1 1 . . . + . III
Agropyron pectinatum . 1 . 1 . . . . . . I
Д.в. кл. Artemisietea vulgaris:
Elytrigia repens 1 1 1 2 + 1 + . . . IV
Artemisia austriaca . . + . . 1 . . . . I
Д.в. кл. Festuco-Brometea:
Poa angustifolia . . . . . . 1 + 3 + II
Galium verum . . . . + . + . . . I
Д.в. кл. Salicornietea fruticosae:
Halimione verrucifera + + . . . . . . . . I
Д.в. кл. Stellarietea mediae:
Bromus squarrosus . + . + . . . . . . I
Д.в. кл. Cakiletea maritimae:
Atriplex tatarica . . 1 . . . + . . . I
Інші види:
Medicago falcata . . . . . . + . + . I
Bassia sedoides . . . + . . .+ . . . I
Trifolium repens . . . . . . . . + + I
Види, що трапляються лише в одному описі: Juncus gerardii (8:+), Lotus corniculatus (5:+), Medicago lupulina (8:+), Puccinellia
gigantea (7:+), Salsola kali (4:+), Trifolium fragiferum (8:+).
Описи наведені з депонованої публікації: Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1984 (табл. 2, с. 9—10).
438 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
bulbosa L. (Festucetea vaginatae) та Elyt rigia repens (L.)
Nevski (Artemisietea vulgaris). Угру по вання займають
ділянки глибокостовпчастих солонців лесових те-
рас, солонців і солонцюватих лучних ґрунтів заплав
річок Лівобережного Лісостепу, а також, дещо мен-
ше, місцезростання солонцюватих чорноземоподіб-
них і каштанових ґрунтів приморської смуги. Ця
асоціація, вірогідно, є перехідною до угруповань со-
юзу Limonion to mentelli Agafonov et Golub in Golub
1994, поширених на вододілах цен т рально-
чорноземних областей Росії.
Оскільки назва Limonio-Festucetum pseudodal ma ti cae
внаслідок невірної інтерпретації вживалася багатьма
авторами в хибному розумінні (Уманець, Соломаха,
1998; Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004; Дубина,
Ной гойзлова, Дзюба, Шеляг-Сосонко, 2004; Войтюк,
2005; Дзюба, 2007), згідно зі ст. 36 ICPN, вважаємо та-
кож за необхідне валідизувати назву асоціації Limonio
meyeri-Festucetum pseudodalmaticae. Крім того, аналіз
флористичного складу угруповань союзів Diantho gut-
tati-Milion vernalis Umanets et I. Solomakha 1998, Ha-
limiono verruciferae-Aperion ma ritimae Umanets et I. So-
lo makha 1998 і Kochio prost ra tae-Artemision austriacae
Uma nets et I. Solomakha 1998, які були об’єднані в
порядок Diantho guttati-Milietalia vernalis Umanets et
I. Solomakha 1998, показав, що переважну більшість їх
можна вважати синтаксономічними синонімами вка-
заної асоціації. При включенні в обробку описів із мо-
нографії Б.Ю. Войтюка (Войтюк, 2005), у якій автор
наводить матеріали, опубліковані у статтях О.Ю. Ума-
нець та І.В. Соломахи (Уманець, Соломаха, 1998; Ума-
нець, Войтюк, Соломаха, 2001), нам не вдалося іден-
тифікувати дев’ять описів, тому вони не були врахова-
ні. В наведеній таблиці представлені лише найбільш
коректні описи валідизованої асоціації (табл. 5). При
назві Limonio-Festucetum pseu do dal maticae раніше наво-
дилися автори Solomakha et She liag-Sosonko 1984,
проте фактично В.А. Соломаха та Ю.Р. Шеляг-Со-
сонко в 1984 р. описали іншу асоціацію — Limonio
tomentelli-Festucetum pseudodal maticae, тому ми пропо-
нуємо надати авторство валідизованої асоціації Li-
monio meyeri-Festucetum pseu dodalmaticae О.Ю. Ума-
нець та І.В. Соломасі, які вперше опублікували біль-
шість описів цього синтаксону.
Асоціація Limonio meyeri-Festucetum pseudo dal ma-
ticae Umanets et I. Solomakha in Dubyna, Dziuba et Ie-
melianova ass. nova hoc loco (табл. 5)
[syn.: Limonio-Festucetum pseudodalmaticae auct.
non Solomakha et Sheliag-Sosonko 1984 nom. inval.,
nom. ambig. rejic. propos. (art. 2a, 36)
Diantho-Milietum vernale Umanets et I. Solomakha
1998 (syntax. syn.)
Cardario-Stipetum capillatae Umanets et I. Solo ma-
kha 1998 (syntax. syn.)
Halimiono-Aperetum maritimae Umanets et I. Solo-
ma kha 1998 (syntax. syn.)
Limonio-Festucetum valesiacae Umanets et I. Solo-
ma kha 1998 (syntax. syn.)
Carduo-Koelerietum cristatae Umanets et I.Solo ma-
kha 1998 (syntax. syn.)]
Номенклатурний тип (holotypus) асоціації: опис
№ 419 (табл. 3) in: Уманець, Войтюк, Соломаха, 2001:
77—79.
Діагностичними видами синтаксону є Festuca pse-
udodalmatica, Limonium meyeri, Agropyron pectinatum
(M. Bieb.) P. Beauv., Artemisia austriaca Jacq., Dianthus
guttatus M. Bieb., Kochia prostrata (L.) Schrad., Koeleria
cristata (L.) Pers., Milium vernale M. Bieb., Achillea
setacea Waldst. & Kit., Allium guttatum Steven.
Угруповання асоціації поширені в Північному
Причорномор’ї в приморській смузі та на плакорних
ділянках із солонцюватими чорноземоподібними та
каштановими ґрунтами. Вони характерні для захід-
нопричорноморських варіантів полинових опустеле-
них причорноморських степів на засолених грунтах
(Уманець, Соломаха, 1998). Загальне проективне по-
криття ценозів у середньому становить 60—70(90) %.
Домінує Festuca pseudodalmatica (25—40(50) %), спів-
домінантом виступають зазвичай Artemisia austriaca,
рідше — A. santonica, Kochia prostrata, Festuca valesiaca,
Agropyron pectinatum. Пок риття діагностичного виду
Limonium meyeri становить 1—5 %. Середня флорис-
тична насиченість ценозів —15—17 видів. Особливістю
угруповань є наявність значної кількості діагностич-
них видів сте пів — класів Festuco-Brometea (Festuca
valesiaca Gau din, Achillea setacea, Bromus hordeaceus L.,
Stipa ca pi llata L., Allium paniculatum L., Iris pumila L.,
Pas tinaca clausii (Ledeb.) M. Pimen., Eryngium cam pestre
L.) і Fes tucetea vaginatae (Allium guttatum, Agropyron pecti-
na tum та ін.). Добре виражений і діагностичний блок
Festuco-Puccinellietea. Трапляються представники си-
нантропної рослинності, зокрема класів Stel la rie tea
mediae й Artemisietea vulgaris.
У межах усієї сукупності описів асоціації (73) мож-
на виділити три субасоціації: L.m.-F.p. typicum, L.m.-
F.p. festucetosum valesiacae та L.m.-F.p. hali mio netosum
verruciferae (табл. 5).
Субасоціація Limonio meyeri-Festucetum pseudoda l-
maticae typicum Umanets et I. Solomakha in Dubyna,
Dziuba et Iemelianova subass. nova hoc loco
439ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
Номенклатурний тип (holotypus) субасоціації: опис
№ 419 (табл. 3) in: Уманець, Войтюк, Соломаха,
2001: 77—79.
Диференційні види: без власних диференційних
ви дів.
Угруповання поширені на плакорних ділянках із
каштаново-лучними солонцюватими ґрунтами, на
яких здійснюється досить активний випас худоби
та сінокосіння. Загальне проективне покриття ста-
новить 50—60(70) %, домінантом є Festuca pseudo-
dalmatica (25—40(50) %), в угрупованнях помітна
участь інших діагностичних видів асоціації: Agropy-
ron pectinatum, Artemisia austriaca, Kochia prostrata, Koe-
leria cristata, Achillea setacea (табл. 5). Особливістю
субасоціації порівняно з іншими є більша пред-
с тавленість видів класу Festuco-Brometea (Stipa capil-
la ta, Salvia nemorosa L., Allium paniculatum та ін.) і,
відповідно, менша — Festuco-Puccinellietea. Середня
флористична насиченість ценозів — 15—19 видів.
Субасоціація Limonio meyeri-Festucetum pseudodal-
ma ticae festucetosum valesiacae Umanets et I. Solomakha
in Dubyna, Dziuba et Iemelianova subass. nova hoc loco
Номенклатурний тип (holotypus) субасоціації:
опис № 90 (табл. 6) in: Уманець, Соломаха, 1998:
122—124.
Диференційні види: Festuca valesiaca, Cruciata
pe demontana (Bellardi) Ehrend., Galium tenuissimum
M. Bieb., Cerastium semidecandrum L., Trifolium ar vense
L., Bromus hordeaceus, Carduus uncinatus M. Bieb.
Ценози приурочені до плакорних, найвищих ді-
лянок Ягорлицького півострова (Чорноморський
біосферний заповідник) із солонцюватими грунта-
ми, де не відчутний вплив поверхневого стоку, під-
топлення і нагінних вод (Уманець, Соломаха, 1998).
Загальне проективне покриття — 60—70(90) %, до-
мінантом виступає Festuca valesiaca (25—40(50) %).
Помітною участю відзначаються Festuca pseu do dal-
matica, Limonium meyeri, Artemisia austriaca, Kochia
prostrata та ін. (табл. 5). Диференційні види, крім
Festuca valesiaca й Cerastium semidecandrum (до 5 %),
представлені здебільшого поодиноко. Високу вір-
ність (phi-коефіцієнт дорівнює 50,6—69,6) мають
Cru ciata pedemontana, Galium tenuissimum, Carduus un-
cinatus. Наявні також види Stellarietea mediae (Cre pis
tectorum L., Vicia tetrasperma (L.) Schreb.) і Ar temisietea
vulgaris (Cardaria draba (L.) Desv., Elytrigia repens).
О.Ю. Уманець та І.В. Соломаха (Уманець, Соло ма-
ха, 1998) вказують на порушеність угруповань і пояс-
нюють її колишньою діяльністю полівки (Microtus
socialis Pallas). Це флористично найбільш насичені
ценози порівняно з іншими субасоціаціями — в
середньому вони налічують 20 видів.
Субасоціація Limonio meyeri-Festucetum pseudo dal-
maticae halimionetosum verruciferae Umanets et I. Solo-
makha in Dubyna, Dziuba et Iemelianova subass. nova
hoc loco
Номенклатурний тип (holotypus) субасоціації:
опис № 253 (табл. 3) in: Уманець, Войтюк, Соломаха,
2001: 77—79.
Диференційні види: Halimione verrucifera (M. Bieb.)
Aellen, Cerastium pumilum aggr., Galatella villosa (L.)
Rchb. f., Bromus squarrosus L.
Угруповання субасоціації займають невеликі кот-
ловиноподібні зниження на степових плакорних
ділянках із каштаново-лучними солонцями. Поши-
рені на Потіївській ділянці Чорноморського біо-
сферного заповідника (Уманець, Войтюк, Соло ма-
ха, 2001). Загальне проективне покриття досить
значне — 60—70(80) %. У травостої домінують Ha-
limione verrucifera (25—40 %) і Festuca pseudodalmatica
(до 30—40 %). Беруть участь також Agropyron pec-
tinatum, Artemisia austriaca, A. santonica, Allium gut-
tatum (табл. 5). Крім Halimione verrucifera, решта ди-
ференційних видів трапляються поодиноко. Добре
виражений діагностичний блок Festuco-Pucci nellie-
tea. На ділянках сінокосіння виявлена Elytrigia re-
pens (до 30 %). Флористична насиченість ценозів у
середньому становить 13—15 видів.
Слід погодитися із виділенням В.Б. Голубом зі
співавторами (Голуб и др., 2005) специфічних гало-
фітних угруповань грязьових вулканів і бедлендів
Кримського півострова в окремий порядок — Puc-
cinellio festuciformis-Camphorosmetalia monspelia cae Go-
lub et Karpov 2005 із трьома союзами: Artemisio san-
tonicae-Puccinellion festuciformis Golub et al. 2005, Cam-
phorosmo-Agropyrion desertorum Korzhenevski et Kliu-
kin in Golub et al. 2005 і Atraphaxio-Capparion Korzhe-
nevski et Kliukin 1988.
Що ж стосується порядку Carici praecoxi-Elyt ri-
gietalia pseudocaesiae Solomakha, Schapoval, Viniche n-
ko, Moisienko 2005, який був віднесений його авто-
рами до класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirkin
1986 (Соломаха, Шаповал, Вініченко, Мойсієнко,
2005), то, на наш погляд, він не може бути включе-
ний навіть до складу порядку Festuco valesiacae-
Limonietalia gmelinii Mirkin in Golub et Solomakha 1988,
який об’єднує угруповання остепнених лук на за-
солених грунтах, оскільки не містить у складі цено-
зів переважної більшості діагностичних видів цього
порядку та класу Festuco-Puccinellietea загалом. За
440 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Таблиця 5. Фітоценотична таблиця асоціації Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae
Umanets et I.Solomakha in Dubyna, Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc loco
Номер опису в таблиці 1 2 3 4 5 6 7* 8
Постій-
ність
у субас.
9 10
Номер опису в базі даних 3801 3799 3788 3802 3790 3791 3789 3333 8 3299
Загальне проективне покриття, % 50 70 50 65 50 70 60 65 90 70
Кількість видів 15 15 18 15 16 19 19 13 36 20 23
Д.в ас. Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae Umanets et I.Solomakha in Dubyna, Dziuba et Iemelianova ass. nova hoc loco
Festuca pseudodalmatica 3 5 4 4 4 4 4 2 V 3 1
Limonium meyeri + 1 1 + + + + 1 V 1 1
Agropyron pectinatum 2 2 1 1 1 + 1 + V 1 +
Milium vernale + + + + . . + . IV . 1
Artemisia austriaca 2 1 . + 1 2 2 . IV . 2
Kochia prostrata 2 + 1 1 1 . + . IV 3 1
Allium guttatum + 1 + + + + + + V . .
Dianthus guttatus . . . + + + + + IV + .
Koeleria macrantha . . 1 . + 1 2 4 IV . +
Achillea setacea . + 1 + 1 1 1 1 V + +
Д.в. субас. Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae festucetosum valesiacae:
Festuca valesiaca . . . . . . . . . 2 4
Trifolium arvense . . . . . . . . . 2 +
Cerastium semidecandrum . . . . . . . . . 1 1
Bromus hordeaceus . . . . . . . . . + .
Carduus uncinatus . . . . . . . . . . +
Cruciata pedemontana . . . . . . . . . . +
Galium tenuissimum . . . . . . . . . . +
Д.в. субас. Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae halimionetosum verruciferae:
Halimione verrucifera . . . . . . . . . + .
Bromus squarrosus . + + . . . . . II + .
Cerastium pumilum . . . . . . . . . . .
Galatella villosa . . . . . . + . I . .
Д.в. кл. Festuco-Puccinellietea та нижчих синтаксонів:
Plantago lanceolata + + + + + + + . V 2 +
Artemisia santonica . + . . . . . . I 1 1
Trifolium retusum + . . . . . . . I + .
Camphorosma monspeliaca . . . . . . . . . . .
Д.в. кл. Festuco-Brometea:
Stipa capillata . . + . 2 1 + 1 IV . .
Salvia nemorosa . . . . + 1 . + II . .
Allium paniculatum . . . . . + + + II . .
Eryngium campestre . . . . . . . 1 I . .
Malabaila graveolens . . . . . . . . . . .
Д.в. кл. Stellarietea mediae:
Crepis tectorum . . . . . . . . . + +
Vicia tetrasperma . . . . . . . . . . .
441ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
11 12* 13 14 15 16
Постій-
ність
у субас.
17 18 19 20* 21 22 23 24
Постій-
ність
у субас.
Постій-
ність у
асоціації
3297 3307 3309 3288 3295 3300 3796 3797 3798 3812 3811 3810 3808 3807
65 70 80 70 65 60 70 70 75 80 80 60 60 50
21 21 21 19 20 15 43 11 9 15 13 11 17 13 15 26 55
1 2 2 1 3 3 V 1 1 4 4 4 3 + 1 V V
1 2 1 2 + + V + + + + . + + 1 V V
1 1 + + . . IV 4 3 1 4 1 + 3 1 V V
+ 2 + . + . IV + 1 + . 1 + + + V IV
1 . + . 1 2 IV . 1 2 + . 2 . 1 IV IV
1 2 + . . + IV . . . + . + + 1 III IV
. . . . . . . + + + 1 . 1 1 1 V IV
. + . + . . II + . + + + + . + IV III
1 1 + . 2 + IV . . . . . + . . I III
+ + + + . . IV . . . . . . . . . III
4 2 5 4 2 2 V . . + . . . . . I II
+ + . + + . IV . . . . . . . . . II
. 1 + . . 1 IV . . . . . . . . . II
. + + + + . IV . . . . 1 . . . I II
+ + . . + + IV . . . . . . . . . II
+ + . . . 1 III . . . . . . . . . I
+ . . . . 1 II . . . . . . . . . I
. . . . . . I 3 1 2 1 3 3 4 4 V II
. . . . . . I . . + + . + + + IV II
. . . . . . . . . + + + . . . II I
. . . . . . . + . + + . . . . II I
1 + + + + . V . . . . . 1 1 1 II IV
+ 1 2 3 . . IV + 2 1 . 2 2 2 1 V III
. . . + . . II . . . . . . . . . I
. . . . . . . + . + . . . . . II I
. . + . . . I . . . . . . . . . II
. . . . . . . . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . . . . . . . I
. . + . . . I . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . + + . . . II I
+ + + + . + V . . . . . . . . . II
. . . + + . II . . . . . . . . . I
442 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Д.в. кл. Artemisietea vulgaris:
Elytrigia repens . . . . + 1 1 . II . .
Cardaria draba . . + + . . . . II . +
Інші види:
Trifolium campestre + + + . . . . . II + +
Elytrigia pseudocaesia 2 . 1 2 . . . . II 1 +
Poa bulbosa + + . . . . . . II . .
Potentilla neglecta . + + 1 1 1 + . IV . .
Tragopogon borysthenicus . + . . . + + . II . .
Vicia lathyroides + . . . . . . . I + +
Centaurea diffusa . . + . . . . . I . .
Convolvulus arvensis . . . . 1 + . . II . .
Falcaria vulgaris . . . . . + . . I . +
Galium ruthenicum . . . . + + + + III . .
Hylotelephium polonicum . . . . . . + . I . .
Trifolium diffusum . . + . . . . . I . .
Arabidopsis toxophylla . . . . . . . . . . .
Consolida paniculata + . + + . . . . II . .
Rumex acetosella . . . . . . . . . . +
Atriplex micrantha + . . + . . . . II . .
Poa angustifolia . . . . . 2 . 1 II . .
Carex melanostachya . . . . . . . . . . .
Dichodon viscidum . . . . . . . . . . .
Lepidium perfoliatum . . . . . . . . . . .
Veronica verna . . . . . . . . . + .
Види, які трапляються лише в одному описі: Anisantha tectorum (15: 1); Apera maritima (14: +); Artemisia taurica (14: +); Calamagrostis
Hypericum perforatum (15: +); Iris pumila (9: +); Matricaria recutita (14: +); Phlomis pungens (10: +); Ph. tuberosa (4: +); Prangos odontalgica
(5: +); Trifolium angulatum (9: +); Ventenata dubia (14: +); Vicia villosa (15: +).
У таблиці наведені описи, опубліковані в таких джерелах: 1 — опис 403 (табл. 3) Уманець, Войтюк, Соломаха, 2001; 2 — там само,
8 — опис 22 (табл. 22.2) Войтюк, 2005; 9 — опис 81 (табл. 6) Уманець, Соломаха, 1998; 10 — там само, опис 65; 11 — там само, опис
само, опис 127 (табл. 6); 17 — опис 252 (табл. 3) Уманець, Войтюк, Соломаха, 2001; 18 — там само, опис 333; 19 — там само, опис
Примітка. Зірочкою позначені номенклатурні типи субасоціацій. Площі описів не вказані, оскільки вони відсутні в оригіналах.
Номер опису в таблиці 1 2 3 4 5 6 7* 8
Постій-
ність
у субас.
9 10
Номер опису в базі даних 3801 3799 3788 3802 3790 3791 3789 3333 8 3299
Загальне проективне покриття, % 50 70 50 65 50 70 60 65 90 70
Кількість видів 15 15 18 15 16 19 19 13 36 20 23
своїм флористичним складом дані угруповання сто-
ять ближче до степових, класу Festuco-Brometea, що
визнав і один із авторів (Шаповал, 2006).
У порядку Scorzonero-Juncetalia gerardii, за резу ль-
татами синтетичного кластерного аналізу, ми об’єд-
нали в одну асоціацію Scorzonero parviflorae-Juncetum
gerardii та Juncetum gerardii Wenzl 1934, а також до-
дали асоціацію Plantagini cornuti-Juncetum gerardii
Solomakha et Sheliag-Sosonko in Golub et al. 2003.
Отже, після проведення відповідних уточнень і
ревізій класифікаційна схема Festuco-Puccinellietea
нараховує 46 асоціацій, що належать до десяти со-
юзів та шести порядків, і має такий вигляд:
FESTUCO-PUCCINELLIETEA SOÓ EX VICHEREK
1973
Scorzonero-Juncetalia gerardii Vicherek 1973
Scorzonero-Juncion gerardii Wendelberger 1943
443ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
. . + + + . II 4 3 1 . . . . . II II
. . . . + + II . . . . . . . . . II
+ + . + . . IV . . . . . + + 1 II III
. . . . . . II . . . . + + . . II II
. . + + . . II . . . . . + + + II II
. . . + + . II . . . . . . . . . II
. + . . . + II . . . . + . . . I II
. + . . . . II . . . . . + + . II II
. + . + . . II . . . . . . . . . I
. . . . + . I . . . . . . . . . I
. . + . . . II . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . 1 . . . + II I
. . . + + . II . . . . . . . . . I
+ . + . . + II . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . . . . . . . I
1 . . . 1 . II . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . . . . . . . I
. . . . . . . . . . . . . . . . I
. . . . + 2 II . . . . . . . . . I
1 . . . 1 . II . . . . . . . . . I
+ . . . + . II . . . . . . . . . I
. . + . . . II . . . . . . . . . I
epigeios (15: +); Crepis ramosissima (22: +); Erodium cicutarium (10: +); Euphorbia seguierana (8: +); Halimione pedunculata (12: +);
(17: +); Psammophiliella stepposa (9: +); Scorzonera laciniata (16: +); Senecio jacobaea (6: +); Sisymbrium loeselii (15: +); Sonchus oleraceus
опис 402; 3 — там само, опис 401; 4 — там само, опис 301; 5 — там само, опис 417; 6 — там само, опис 418; 7 — там само, опис 419;
39; 12 — там само, опис 90; 13 — там само, опис 151; 14 — там само, опис 1 (табл. 5); 15 — там само, опис 37 (табл. 6). 16 — там
251; 20 — там само, опис 253; 21 — там само, опис 254; 22 — там само, опис 406; 23 — там само, опис 408; 24 — там само, опис 407.
Закінчення табл. 5
11 12* 13 14 15 16
Постій-
ність
у субас.
17 18 19 20* 21 22 23 24
Постій-
ність
у субас.
Постій-
ність у
асоціації
3297 3307 3309 3288 3295 3300 3796 3797 3798 3812 3811 3810 3808 3807
65 70 80 70 65 60 70 70 75 80 80 60 60 50
21 21 21 19 20 15 43 11 9 15 13 11 17 13 15 26 55
Festucetum regelianae Solomakha et Sheliag-So-
son ko in Golub et al. 2003
Triglochino-Glaucetum maritimi Wilko -Michal-
s ka 1963
Junco gerardii-Triglochinetum maritimi Braun-Blan-
quet 1931
Scorzonero parviflorae-Juncetum gerardii (Wenzl
1934) Wendelberger 1943
Scorzonero parviflorae-Taraxacetum bessarabici Du -
by na et Neuhauslova 2000
Plantagini cornuti-Juncetum gerardii Solomakha
et Sheliag-Sosonko in Golub et al. 2003
Limonio gmelinii-Juncetum gerardii (Warming 1906)
Géhu et Géhu-Franck 1982
Plantagini salsae-Juncetum gerardii Dubyna et Neu-
häuslová 2000
Puccinellietalia Soó 1947
Salicornio-Puccinellion Mirkin in Golub et Soloma-
kha 1988
444 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Salicornio-Puccinellietum giganteae Sheliag-Sosonco
et Solomakha 1987
Salicornio-Puccinellietum fominii Sheliag-Sosonko
et Solomakha 1987
Aeluropodetum littoralis Krausch 1965
Puccinelliо fominii-Aeluropodetum littoralis She-
liag-Sosonko, Golub et Solomakha 1989
Aeluropodo-Salicornietum Krausch 1965
Tripolio vulgaris-Aeluropodetum littoralis Dubyna
et Neuhauslova 2000
Tripolietum vulgaris Korzhenevski et Kliukin in
Korzhenevski, Kliukin et Korzhenevskaia 2000
Spergularietum salinae R. Tüxen et Volk 1937
Spergulario maritimae-Tripolietum vulgaris Kor-
zhe ne vski et Kliukin in Korzhenevski, Kliukin et
Kor zhe nevskaia 2000
Camphorosmetum monspeliacae ( opa 1939) er-
b nescu 1965
Astero tripolii-Phragmitetum Krisch (1972) 1974
Puccinellion limosae Soó 1933
Puccinellietum distantis (Rapaics 1927) Soó 1930
Camphorosmo-Puccinellietum distantis Sheliag-So-
son ko et Solomakha 1987
Puccinellio distantis-Spergularietum salinae (Fee-
kes 1936) R. Tüxen et Volk 1937
Puccinellion giganteae Golub et Solomakha in Du-
byna et Neuhäuslová 2000
Puccinellietum giganteae Solomakha et Sheliag-
So sonko in Dubyna et Neuhäuslová 2000
Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae Dubyna,
Dziuba, Neuhäuslová et al. in Dubyna, Dziuba et
Ieme lianova nom. corr.
Artemisio santonicae-Puccinellietum giganteae She-
liag-Sosonko et Solomakha 1987
Caricetum distantis Rapaics 1927
Agrostio maeoticae-Caricetum distantis Dubyna,
Dziu ba, Neuhäuslová et al. in Dubyna, Dziuba et
Iemelianova ass. nova
Puccinellion fominii Sheliag-Sosonko et Soloma-
kha 1987
Artemisio santonicae-Puccinellietum fominii She-
liag-Sosonko et Solomakha 1987
Puccinellietum fominii Solomakha et Sheliag-So-
son ko in Golub et Tchorbadze 1995
Puccinellietum syvaschicae Sheliag-Sosonko et So-
lo makha 1987
Puccinellietum bilykianae Umanetz et I. Solo ma-
kha in Dubyna, Dziuba et Iemelianova ass. nova
Artemisio santonicae-Limonietalia gme li nii Golub et
Solomakha 1988
Plantagini salsae-Artemision santonicae Sheliag-So-
son co et Solomakha in Lysenko, Mucina et Yaku-
shen ko 2011
Limonio meyeri-Artemisietum santonicae Sheliag-
So sonco et Solomakha 1987
Рис. 2. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за воло-
гістю. Тут і далі цифрами позначені союзи: 1 — Scorzonero-
Juncion gerardii; 2 — Salicornio-Puccinellion; 3 — Puccinellion
limosae; 4 — Puccinellion giganteae; 5 — Puccinellion fominii; 6 —
Plantagini salsae-Artemision santonicae; 7 — Festuco valesiacae-
Limonion gmelinii; 8 — Camphorosmo-Agropyrion desertorum; 9 —
Atraphaxio-Capparion; 10 — Glycyrrhizion glabrae
Fig. 2. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
soil water regime. Here and below numbers indicate unions: 1 —
Sco rzonero-Juncion gerardii; 2 — Salicornio-Puccinellion; 3 —
Puc ci nellion limosae; 4 — Puccinellion giganteae; 5 — Puccinellion
fo minii; 6 — Plantagini salsae-Artemision santonicae; 7 — Festuco
valesiacae-Limonion gmelinii; 8 — Camphorosmo-Agropyrion de-
ser torum; 9 — Atraphaxio-Capparion; 10 — Glycyrrhizion glabrae
Рис. 3. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за змін-
ністю зволоження
Fig. 3. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
variability of humidity
445ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
Agropyro elongatae-Inuletum salicinae erb nescu
1965
Agropyretum elongatae erb nescu 1965
Artemisio santonicae-Elytrigietum elongatae Du by-
na, Neuhäuslová, Sheliag-Sosonko in Dubyna et
Neu häu slová 2000
Limonio meyeri-Elytrigietum elongatae Tyshchen-
ko 1996
Limonio alutacei-Elytrigietum elongatae Bairak 1997
Cynancho acutae-Lepidietum latifolii Dubyna, Neu-
häuslová et Sheliag-Sosonko 1994
Festuco valesiacae-Limonietalia gmelinii Mirkin in Go-
lub et Solomakha 1988
Festuco valesiacae-Limonion gmelinii Mirkin in Go-
lub et Solomakha 1988
Artemisietum tauricae Dubyna et al. 2004
Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae
So lo makha et Sheliag-Sosonko in Dubyna, Dziu-
ba et Iemelianova ass. nova
Limonio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae Uma-
nets et I. Solomakha in Dubyna, Dziuba et Ieme-
lianova ass. nova
Puccinellio festuciformis-Camphorosmetalia mons pe-
liacae Golub et Karpov in Golub et al. 2005
Camphorosmo-Agropyrion desertorum Korzhenevski
et Kliukin in Golub et al. 2005
Рис. 7. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за аераці-
єю грунту
Fig. 7. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
soil aeration
Рис. 4. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за режи-
мом засолення
Fig. 4. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
salt regime
Рис. 5. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за омбро-
режимом
Fig. 5. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
cli mate humidity
Рис. 6. Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за вмістом
карбонатів
Fig. 6. Distribution of alliances of Festuco-Puccinellietea class by
car bonate content in soil
446 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Artemisio tauricae-Valerianetum tuberosae Korz-
he nev ski et Kliukin 1991
Eremopyro orientali-Camphorosmetum monspe-
liacae
Korzhenevski et Kliukin in Golub et al. 2005
Meliloto neapolitani-Elytrigietum repentis Korzhe-
nev ski et Kliukin 1991
Atraphaxio-Capparion Korzhenevski et Kliukin 1988
Atraphaxio-Capparidetum Korzhenevski et Kliu-
kin 1988
Glycyrrhizetalia glabrae Golub et Mirkin in Golub 1995
Glycyrrhizion glabrae Golub et Mirkin in Golub 1995
Glycyrrhizetum glabrae Tyschenko 1998
За результатами DCA-ординації було виявлено
фактори екологічної диференціації союзів безпо-
середньо в межах класу Festuco-Puccinellietea. Як
уже відзначалося, основними факторами диферен-
ціації синтаксонів є вологість грунту та омброре-
жим. Для окремих союзів важливе комплексне зна-
чення мають також інші фактори. Так, для Sa li-
cornio-Puccinellion — це рівень засолення, змінність
зволоження та реакція рН грунту. Для Plantagini
salsae-Artemision santonicae — омброрежим, для Puc-
cinellion fominii — терморежим клімату, для Festuco
valesiacae-Limonion gmelinii — вміст карбонатів у
грунті, а для Camphorosmo-Agropyrion desertorum —
континентальність клімату.
Результати фітоіндикаційного аналізу свідчать,
що екологічну специфіку синтаксонів класу визна-
чає комплексна дія факторів середовища. За сукуп-
ністю екологічних факторів найбільшу виокремле-
ність виявляють угруповання союзів Festuco va le sia-
cae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion de-
ser torum і Atraphaxio-Capparion, оскільки перший
союз об’єднує остепнено-лучні ценози, що розви-
ваються на чорноземоподібних багатих гумусом
грунтах, а угруповання інших двох приурочені до
екстремальних екотопів бедлендів і грязьових вул-
канів південно-східної частини Кримського пів-
острова.
Розподіл союзів класу Festuco-Puccinellietea за во-
логістю ґрунту показав, що найбільш ксерофітни-
ми є угруповання Festuco valesiacae-Limonion gme-
linii, Camphorosmo-Agropyrion desertorum, Atraphaxio-
Capparion і Glycyrrhizion glabrae. Натомість у гігро-
мезофітних умовах розвиваються ценози Scorzonero-
Juncion gerardii, Puccinellion giganteae, Puccinellion
fominii та Salicornio-Puccinellion (рис. 2). Щодо ве-
личини екологічної амплітуди за даним фактором,
то найбільший її діапазон характерний для Scor zo-
nero-Juncion gerardii, Salicornio-Puccinellion та Puc ci-
ne llion fominii, найменший — для згаданих союзів,
які формуються в умовах дефіциту вологи. Дифе-
рен ціація угруповань за змінністю зволоження ґрун-
ту виявила найбільшу гідроконтрастофобність це-
нозів Atraphaxio-Capparion, котрий водночас за ши-
риною екологічної амплітуди суттєво не відрізня-
ється від більшості союзів класу (рис. 3). Сте но-
топними за даним фактором є ценози, що належать
до Camphorosmo-Agropyrion desertorum, Atraphaxio-
Capparion і Glycyrrhizion glabrae. Розподіл союзів за
ступенем засолення субстрату засвідчив, що най-
вищі значення за цим показником мають угрупо-
вання, які входять до складу Salicornio-Puccinellion і
Puccinellion giganteae (рис. 4). Більшість угруповань
класу можуть розвиватися в досить широкому діа-
пазоні засолення. Виняток становлять союзи Cam-
phorosmo-Agropyrion desertorum і Festuco valesiacae-
Limonion gmelinii, ценози яких мають незначну еко-
логічну амплітуду за даним фактором. Порівняно з
іншими, угруповання Festuco valesiacae-Limonion gme-
linii та Camphorosmo-Agropyrion desertorum форму-
ються в більш аридних умовах (рис. 5). За вмістом
карбонатів у грунті всі союзи класу демонструють
незначну амплітуду (рис. 6).Ценози Atraphaxio-Cap-
parion, Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, Camp ho-
rosmo-Agropyrion desertorum і Glycyrrhizion glabrae
формуються на слабо аерованих ґрунтах (рис. 7).
Висновки
На основі компіляції геоботанічного матеріалу з
використанням індуктивного підходу до класифі-
кації рослинності та сучасних кількісних методів
інтерпретації фітосоціологічних даних уточнено
син таксономічну структуру класу Festuco-Pucci nel-
lie tea в Україні та здійснено ординаційний і фітоін-
дикаційний аналізи її угруповань. З’ясовано, що на
території України угруповання порядків Scorzonero-
Juncetalia gerardii та Glycyrrhizetalia glabrae не мають
статусу окремих класів. Екологічну специфіку син-
таксонів класу визначає комплексна дія факторів
середовища. За їх сукупністю найбільшу виокрем-
леність виявляють угруповання союзів Festuco va le-
siacae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion de-
sertorum, Atraphaxio-Capparion і Glycyrrhizion glabrae.
Основними факторами екологічної диференціації
синтаксонів визначено вологість грунту та гу мід-
ність—аридність клімату. Розроблена класифікаційна
схема сприятиме подальшому опрацюванню продро-
447ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
мусу синтаксонів Festuco-Puccinellietea та суміжних
класів, що є необхідним для розв’язання завдань
оцінки біорізноманітності, динаміки, менеджменту й
охорони рослинних угруповань і біотопів й т. ін.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Байрак О.М. Синтаксономія галофільної рослинності
Лівобережного Придніпров’я // Укр. фітоцен. зб. — К.:
Фітосоціоцентр, 1997. — Сер. А, вип. 2 (7). — С. 68—74.
Борсукевич Л.М., Данылык И.Н. Галогидрофильная рас-
тительность Прикарпатья (Украина) // Мат-лы I (VII)
Междунар. конф. по водным макрофитам «Ги д ро бо та-
ника—2010» (пос. Борок, 9—13 октября 2010 г.). — Яро-
с лавль: Принт Хаус, 2010. — С. 65—67.
Войтюк Б.Ю. Рослинність засолених грунтів Північно-
Західного Причорномор’я (сучасний стан, класифіка-
ція, напрямки трансформації, охорона). — К.: Фітосо-
ціо центр, 2005. — 224 с.
Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтак со но-
мія галофільної рослинності Чорноморського біо сфер но-
го заповідника // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту. Біол. —
2004. — Вип. 193. — С. 85—92.
Голуб В.Б., Дубына Д.В., Бондарева В.В., Николайчук Л.Ф.
Растительные сообщества класса Glycyrrhizetea glabrae //
Фиторазнообразие Восточной Европы. — 2007. — № 4. —
С. 53—63.
Голуб В.Б., Карпов Д.Н., Сорокин А.Н., Николайчук Л.Ф.
Сообщества класса Festuco-Puccinellietea Soó ex Vicherek
1973 на территории Евразии // Растительность России. —
2005. — № 7. — С. 59—75.
Голуб В.Б., Лысенко Т.М., Рухленко И.А., Карпов Д.Н. Внут-
риконтинентальные галофитные сообщества с преобла-
данием гемикриптофитов в СНГ и Монголии // Бюл. Мос-
ков. о-ва испытат. природы. Отд. биол. — 2001. — 106,
вып. 1. — С. 69—75.
Голуб В.Б., Соломаха В.А. Высшие единицы классифика-
ции растительности засоленных почв европейской час-
ти СССР // Бюл. Москов. о-ва испытат. природы. Отд.
биол. — 1988. — 93, вып. 6. — С. 81—92.
Гомля Л.М. Рослинність долини річки Хорол // Укр. фі-
тоцен. зб. — К.: Фітосоціоцентр, 2005. — Сер. А, вип. 1
(22). — 187 с.
Дзюба Т.П. До питання про синтаксономічне положен-
ня класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirkin 1986 в Ук-
раїні // Чорномор. ботан. журн. — 2007. — 3, № 2. —
С. 37—50.
Дзюба Т.П., Дубина Д.В. Синтаксономія класу Festuco-
Puccinellietea Soó 1968 у Північному Причорномор’ї //
Степові і галофільні екосистеми України: Зб. статей до
100-річчя д-ра біол. наук, проф. Г.І. Білика / Ін-т ботані-
ки НАНУ. — К., 2004. — С. 80—104. — Укр. — Деп. в
ДНТБ України 17.05.04, № 24-Ук2004.
Дідух Я.П., Плюта П.Г. Фітоіндикація екологічних фак-
торів. — К.: Наук. думка, 1994. — 280 с.
Дубина Д.В., Дзюба Т.П., Нойгойзлова З., Соломаха В.А.,
Тищенко О.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Галофітна рослин-
ність. Класи Bolboschoenetea maritimi, Festuco-Puccinel lie-
tea, Molinio-Juncetea, Crypsidetea aculeatae, Thero-Salicor nie-
tea strictae, Salicornietea fruticosae, Juncetea maritimi / Відп.
ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко // Рослинність України. —
К.: Фітосоціоцентр, 2007. — 315 с.
Дубина Д.В., Нойгойзлова З., Дзюба Т.П., Шеляг-Сосонко
Ю.Р. Класифікація та продромус синтаксономічної різ-
номанітності водойм, перезволожених територій та арен
Північного Причорномор’я. — К.: Фітосоціоцентр,
2004. — 200 с.
Ермаков Н.Б. Продромус высших единиц растительнос-
ти России // Современное состояние основных концеп-
ций науки о растительности / Б.М. Миркин, Л.Г. Нау-
мо ва. — Уфа: АН РБ, Гилем, 2012. — С. 377—480.
Корженевский В.В, Клюкин А.А. Очерк растительности
грязевых вулканов Крыма. — М.: Ред. журн. Биол. нау-
ки, 1990а. — 23 с. — Рук. деп. в ВИНИТИ 1990 г. —
№ 1429-В90.
Корженевский В.В, Клюкин А.А. Растительность абразио н-
ных и аккумулятивных форм рельефа морских побере-
жий и озер Крыма. — М.: Ред. журн. Биол. науки, 1990б. —
108 с. — Рук. деп. в ВИНИТИ 10.07.1990 г. — № 3822-В90.
Куземко А.А. Концепція асоціації в сучасній фітосоціо-
логії // Чорномор. ботан. журн. — 2011. — 7, № 3. —
С. 215—229.
Куземко А.А. Лучна рослинність лісової та лісостепової
зон рівнинної частини України: структура та антропо-
генна трансформація: Автореф. … докт. біол. наук. — К.,
2012. — 38 с.
Миркин Б.М., Наумова Л.Г., Соломещ А.И. Современная
наука о растительности. — М.: Логос, 2001. — 264 с.
Миркин Б.М., Розенберг Г.С., Наумова Л.Г. Словарь по-
нятий и терминов современной фитоценологии. — М.,
1989. — 223 с.
Намлієва Л.М. Галофільна рослинність Північно-За хід-
ного Приазов’я // Укр. фітоцен. зб. — К.: Фітосоціоцентр,
1996. — Сер. А, вип. 3. — С. 25—34.
Рухленко И.А. Конспект сообществ подкласса Kalidienea
Golub et al. 2001 (кл. Salicornietea fruticosae) на террито-
рии Евразии // Изв. Самар. научн. центра РАН. — 2011.
— 13, № 5. — С. 114—121.
Соломаха В.А., Шаповал В.В., Вініченко Т.С., Мойсієнко І.І.
Фітоценотична приуроченість та стан популяцій Allium
regelianum A. Becker ex Iljin i Ferula orientalis L. у регіоні
біосферного заповідника «Асканія-Нова» // Чорномор.
ботан. журн. — 2005. — 1, № 1. — С. 66—81.
Соломаха В.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Флористическая клас-
сификация галофильной растительности Украины /
Укр. ботан. журн. — 1984. — 29 с. — Рук. деп. в ВИНИТИ
1984 г. — N 5965-В-84.
Тищенко О.В. Рослинність приморських кіс північного
узбережжя Азовського моря. — К.: Фітосоціоцентр, 2006. —
156 с.
Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослиннос-
ті Чорноморського біосферного заповідника. І. Урочище
«Ягорлицький кут» // Укр. фітоцен. зб. Сер. А. — 1998. —
Вип. 2(11). — С. 109—127.
Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослиннос-
ті Чорноморського біосферного заповідника. ІІ. Острів
Тендра // Укр. фітоцен. зб. Сер. А. — 1999а. — Вип. 1-2(11-
12). — С. 63—77.
Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослиннос-
ті Чорноморського біосферного заповідника. ІІІ. Ді лян-
ка Івано-Рибальчанська // Укр. фітоцен. зб. Сер. А. —
1999б. — Вип. 3(14). — С. 84—102.
448 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2013, vol. 70, № 4
Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Синтак со но-
мія рослинності Чорноморського біосферного заповід-
ника ІV. Ділянка Потіївська // Укр. фітоцен. зб. — Сер.
А, вип. 1 (17). — К.: Фітосоціоцентр, 2001. — С. 66—86.
Цвелев Н.Н. Злаки СССР. — Л.: Наука, 1976. — 788 с.
Шаповал В.В. До синтаксономії рослинності депресій
лівобережжя нижнього Дніпра. Класи: Isoeto-Nanojun ce-
tea Br.-Bl. et R. Tx. ex Westhoff et al. 1946, Molinio-Ar rhe-
natheretea R.Tx. 1937 та Festuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx.
in Br.-Bl. 1949 // Вісті Біосфер. заповід. «Асканія-Нова». —
2006. — 8. — С. 15—48.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Соломаха В.А. Нові синтаксони га-
лофільної рослинності України // Укр. ботан. журн. —
1987. — 44, № 6. — С. 13—17.
Якушенко Д.М., Юсип С.В., Соломаха В.А., Чорней І.І.,
То карюк А.І., Буджак В.В., Данилик І.М., Томич М.В., Со-
ло маха І.В., Держипільський Л.М., Сенчина Б.В. Рос лин-
ність НПП «Гуцульщина» // Національний природний парк
«Гуцульщина». Рослинний світ / За ред. В.А. Со ло махи, І.І.
Чорнея. — К.: Фітосоціоцентр, 2011. — С. 194—298.
Borhidi A. Magyarorsz (The plant
communities of Hungary). — Budapest: Akadémiai Kiadó, 2003
(http://www.tankonyvtar.hu/biologia/magyarorszag -080905-155).
Chytrý M. (ed.), Ko i M., Šumberová K. et al. Vegetace eske
republiky. 1. Travinná a ke i ková vegetace. Vyd. 1. — Praha:
Academia, 2007. — 528 s.
Council Directive 92/43/EEC of 21 May 1992 on the con-
servation of natural habitats and of wild fauna and flora (OJ L
206, 22.7.1992, p. 7) // www.internationalwildlifelaw.org/
EUCouncilDirective92.html
Didukh Ya.P. The ecological scales for the species of Uk rai-
nian flora and their use in synphytoindication. — Kyiv: Phy-
to sociocentre, 2011. — 176 p.
McCune B., Mefford M.J. PC-ORD. Multivariate analysis of
ecological data. Version 5. — Gleneden Beach, Oregon, USA,
2006. — 24 p.
Golub V.B., Karpov D.N., Lysenko T.M., Bazhanova N.B. Con-
spectus of communities of the class Scorzonero-Juncetea ge-
rar dii Golub et al. 2001 on the territory of the commonwealth
of independent states and Mongolia // Самарская Лука.
Бюл. — 2002. — N 13. — Р. 88—140.
Flora Europaea / Eds. Tutin T.G., Heywood V.H., Burges N.A.
et al. — Cambridge: Univ. Press, 1964—1980. — Vol. 1—5.
Hennekens S.M., Schaminée J.H.J. TURBOVEG, a comp re-
hensive date base management system for vegetation data //
J. Veget. Sci. — 2001. — 12. — P. 589—591.
Hill M.O. TWINSPAN — a FORTRAN program for arran-
ging multivariate data in an ordered two-way table by classi-
fication of the individuals and the attributes. Ithaca. — New
York, 1979. — 48 p.
Hill M.O., Gauch H.G. Detrended correspondence analisys,
an improved ordination techmique // Vegetatio. — 1980. —
42. — P. 47—58.
http: www.r-projekt.org
Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine.
A nomenclatural checklist / Ed. S.L. Mosyakin. — Kiev,
1999. — 345 p.
Rivas-Martínez S., Fernández-González F., Loidi J. et al. Syn-
taxonomical checklist of vascular plant communities of Spain
and Portugal to association level // Itinera Geobot. — 2001. —
14. — P. 5—341.
Rodwell J.S., Schaminee J.H.J., Mucina L., Pignatti S., Dring J.,
Moss D.The diversity of European Vegetation.An overview of
phytosociological alliances and their relationships to EUNIS
habitats. — Wageningen, 2002. — 168 p.
Role ek J., Tichý L., Zelený D., Chytrý M. Modified TWIN-
SPAN classification in which the hierarchy respects cluster
heterogeneity // J. Veget. Sci. — 2009. — 20. — P. 596—602.
Sanda V., Öllerer K., Burescu P. Fitocenozele din Rom nia.
Sin taxonomia, structur , dinamic si evolutie. — Bucure ti:
Ars Docendi, 2008. — 576 p.
Soó (von) R. A modern n vénhf ldrajz problémái, irányai és
irodalma. A n vényszociológia Magyarországon. Über Prob le-
me, Richtungen und Literatur der modernen Geobotanik //
Die Pflanzensoziologie in Ungarn. Magy. Biol. Kut. Inst.
Munkái. — 1930. — 3. — S. 1—51.
Soó (von) R. Systematische Übersicht der pannonischen Pflan-
zengesellschaften. I // Acta Bot. Acad. Sci. Hung. — 1957. —
3. — S. 317—373.
S rensen T.A. A method of establishing groups of equal am-
pli tude inplant sociology based on similary of species content,
and its application to analyses of the vegetation Danish com-
mons // Kongelige Danske Videnskabernes Selskabs Bio lo-
gis ke Skrifter. — 1948. — 5. — P. 1—34.
Tichý L. JUICE, software for vegetation classification //
J. Veget. Sci. — 2002. — 13. — P. 451—453.
Weber H.E., Moravec J., Theurillat J.-P. International Code
of Phytosociological Nomenclature. 3rd ed. // J. Veget. Sci. —
2000. — 11. — P. 739—768.
Willner W., Tichy L., Chytry M. Effects of different fidelity
mea sures and contexts on the determination of diagnostic
species // J. Veget. Sci. — 2009. — 20. — P. 130—137.
Whittaker R.H. Approaches to classifying vegetation on
classification of plant communities (Ed. R.H. Whittaker). 2nd
ed. — The Hague: Junk, 1978. — P. 1—31.
Рекомендує до друку Надійшла 04.03.2013 р.
С.Л. Мосякін
449ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2013, т. 70, № 4
Д.В. Дубына, Т.П. Дзюба, С.Н. Емельянова
Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины,
г. Киев
СИНТАКСОНОМИЯ КЛАССА FESTUCO-PUCCINELLIETEA
SOÓ EX VICHEREK 1973 В УКРАИНЕ
Осуществлена синтаксономическая ревизия класса Festuco-
Puccinellietea в Украине. Согласно требованиям ICPN ва ли-
дизированы названия трех ассоциаций (Puccinellietum bi ly-
kianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limonio
meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) и скорректировано на-
звание одной (Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae). Опи-
са на новая ассоциация — Agrostio maeoticae-Caricetum distan-
tis. Установлено, что основными факторами экологической
дифференциации синтаксонов являются влажность почвы
и омброрежим. По совокупности экологических факторов
наибольшую обособленность выявляют сообщества союзов
Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion de-
sertorum, Atraphaxio-Capparion и Glycyrrhizion glabrae.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Festuco-Puccinellietea, синтаксоно-
мия, экологические факторы, Украина.
D.V. Dubyna, T.P. Dziuba, S.M. Iemelianova
M.G. Kholodny Institute of Botany National Academy
of Sciences of Ukraine, Kyiv
SYNTAXOMY OF FESTUCO-PUCCINELLIETEA SOÓ
EX VICHEREK 1973 CLASS IN UKRAINE
A syntaxonomical revision of the class Festuco-Puccinellietea in
Ukraine has been conducted. According to the requirements of
ICPN the validization of three associations’ names (Puccinellietum
bilykianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Li-
mo nio meyeri-Festucetum pseudodalmaticae) and correction of the
name of one association (Lepidio latifolii-Puccinellietum gigan-
teae) have been made. The new association Agrostio maeoticae-
Caricetum distantis is described. It has been established that the
leading factors of the ecological differentiation of syntaxa are soil
moisture and climate humidity. On the base of environmental
factors com bi nation the most isolation is demonstrated by unions
Festuco valesiacae-Li mo nion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion
desertorum, Atraphaxio-Cap parion and Glycyrrhizion glabrae.
K e y w o r d s: Festuco-Puccinellietea, syntaxonomy, ecological
factors, Ukraine.
НОВІ ВИДАННЯ
Смарагдова мережа в Україні / Болтачев О.Р., Дідух Я.П., Соломаха Т.Д. та ін. (за ред. Л.Д. Проценка). — К.: «Хімджест»,
2011. — 192 с.
У книзі наведені дані щодо процесів створення Смарагдової мережі та пропозиції вчених стосовно 151 потенційного
об’єкта Смарагдової мережі в Україні.
Видання розраховане на представників державних органів, керівників об’єктів природно-заповідного фонду, власників і
землекористувачів, науковців, громадськість й інших зацікавлених осіб та організацій.
|