“Через брак людей...”. Німецька політика набору робочої сили та примусові депортації робітників із окупованих областей України 1941–1944 рр.

• Дата: 2005
• Автор: Айкель, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Пам'ятки історії та культури
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205246
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: “Через брак людей...”. Німецька політика набору робочої сили та примусові депортації робітників із окупованих областей України 1941–1944 рр. / М. Айкель // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 139-160. — Бібліогр.: 201 назв. — укр.

Автор описує механізми та вади німецької політики набору українських примусових робітників, спираючись здебільшого на архіви України та Німеччини. Серед усіх окупованих нацистами територій саме Україна стала основним резервуаром для набору примусових робітників та їх насильницької депортації. Понад 1,7 млн українців зазнали тяжкої долі остарбайтерів у Німеччині, а ще більшій кількості довелося виконувати каторжні роботи на окупованих територіях СРСР. Представники місцевої влади та української допоміжної поліції брали безпосередню участь в облавах для набору робочої сили, виконуючи накази окупантів. Відомство Ф.Заукеля в Берліні до останніх днів окупації продовжувало спускати розпорядження про масовий вербунок примусових працівників, незважаючи на те, що представники окупаційної влади в Україні (цивільне, військове, а також керівництво СС і поліції) дійшли одностайної згоди, що починаючи з кінця 1942 р. ці вимоги були непомірними й не враховували потреб окупаційного режиму в трудових ресурсах у самій Україні. Відсутність чітких узгоджених пріоритетів призвела до, на перший погляд, парадоксального висновку: німецька окупаційна влада відчула "брак людей" для вербування попри те, що сотні тисяч українських бранців було відправлено до райху.