Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр.
У статті на основі опублікованих і архівних джерел (картографічного матеріалу, що вперше уводиться до наукового обігу) та аналізу історичної літератури по-новому показано історичні умови формування території Новоросійського військового поселення кавалерії, стан населених пунктів протягом їхнього пер...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2006
|
| Назва видання: | Чорноморська минувшина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206916 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. / В. Цубенко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 1. — С. 52-57. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-206916 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2069162025-09-27T00:13:51Z Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. Territory and settled points of Novorossa Military Settlement of a Cavalry (1817-1857) Цубенко, В. Статті У статті на основі опублікованих і архівних джерел (картографічного матеріалу, що вперше уводиться до наукового обігу) та аналізу історичної літератури по-новому показано історичні умови формування території Новоросійського військового поселення кавалерії, стан населених пунктів протягом їхнього періоду існування 1817-1857 рр. Визначено роль і значення поселення в заселенні й у розбудові міст і сіл Південної України. The acticle is dedicated to the history of Novorossia Military Settlement of a Cavalry. Within a period of its existence 1817-1857 on a foundation of published sources, archive materials (cartographical materials, which for the first time are put into a scientific use) and by analysis of the historical literature, the historical conditions of forming of territory of settlement, state of settled points are with a new approaches shown. The role and value of Settlement in population and in development of the cities and villages in Southern Ukraine is determined. 2006 Article Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. / В. Цубенко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 1. — С. 52-57. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206916 94(477.7):357.1 “1817―1857” uk Чорноморська минувшина application/pdf Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Цубенко, В. Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. Чорноморська минувшина |
| description |
У статті на основі опублікованих і архівних джерел (картографічного матеріалу, що вперше уводиться до наукового обігу) та аналізу історичної літератури по-новому показано історичні умови формування території Новоросійського військового поселення кавалерії, стан населених пунктів протягом їхнього періоду існування 1817-1857 рр. Визначено роль і значення поселення в заселенні й у розбудові міст і сіл Південної України. |
| format |
Article |
| author |
Цубенко, В. |
| author_facet |
Цубенко, В. |
| author_sort |
Цубенко, В. |
| title |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| title_short |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| title_full |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| title_fullStr |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| title_full_unstemmed |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| title_sort |
формування території та населені пункти новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206916 |
| citation_txt |
Формування території та населені пункти Новоросійського військового поселення кавалерії (1817–1857 рр. / В. Цубенко // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 1. — С. 52-57. — укр. |
| series |
Чорноморська минувшина |
| work_keys_str_mv |
AT cubenkov formuvannâteritoríítanaselenípunktinovorosíjsʹkogovíjsʹkovogoposelennâkavaleríí18171857rr AT cubenkov territoryandsettledpointsofnovorossamilitarysettlementofacavalry18171857 |
| first_indexed |
2025-09-27T01:15:36Z |
| last_indexed |
2025-09-28T01:11:58Z |
| _version_ |
1844468167758315520 |
| fulltext |
52
Крім цього, всі вони вміли розводити шовковичні дерева та займалися
шовківництвом.
Відзначимо, що надалі кількість мешканців була порівняно невеликою. Через
десять років після прибуття перших жителів – у 1816 р. – населення складалося з 15
родин (54 чоловіка та 46 жінок) 194. Навіть за даними ІХ ревізії (1850 р.) ці
показники змінилися несуттєво: 11 родин (50 чоловіків та 50 жінок) 195.
Таким чином, введення у науковий обіг нових архівних матеріалів дозволяє
уточнити деякі відомості відносно часу та обставин заснування у Криму грецької
колонії Балта-Чокрак.
Оlеnа Uvarova
on foundation of Greek Balta-Chokrak settlement in Crimea
On the grounds of documents of Odessa Region State Archives the author presents some data is
concerning to time and circumstances of foundation of Greek Balta-Chokrak settlement in Crimea. The
article contains extracts from the correspondence of Novorossia krai (New Russia Province)
administration, information about arrival of first Greece inhabitants of Balta-Chokrak settlement, their
nominal list, the scope of their preferences.
УДК 94(477.7):357.1 “1817―1857”
Валерія Цубенко
ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ
НОВОРОСІЙСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРІЇ (1817–1857 рр.)
У статті на основі опублікованих і архівних джерел (картографічного матеріалу, що
вперше уводиться до наукового обігу) та аналізу історичної літератури по-новому показано
історичні умови формування території Новоросійського військового поселення кавалерії, стан
населених пунктів протягом їхнього періоду існування 1817-1857 рр. Визначено роль і значення
поселення в заселенні й у розбудові міст і сіл Південної України.
Проблеми, пов’язані з історією військових поселень в Україні, досліджуються
сучасною історичною наукою досить активно. Уведення в науковий обіг за останні
роки значної кількості архівних документів дало можливість по-іншому оцінити
історію військових поселень, функціонування системи, її адміністративно-
господарську структуру, уявити цей державний інститут.
Серед робіт, що фрагментарно описували територіальний устрій Новоросійського
військового поселення, слід відзначити дисертаційне дослідження з історії військових
поселень кавалерії в Україні С. М. Ковбасюка, роботи Т. М. Кандаурової і
Т. Д. Липовської, присвячені соціально-економічній характеристиці кавалерійського
поселення196. Проте низка питань потребує детальної розробки. До одного з них ми
194 Там само. – Оп. 1. ― Спр. 46. – Арк. 61 зв.; Спр. 1024. – Арк. 24 зв., 25; Спр. 1087. – Арк. 52 зв.
195 Там само. – Оп. 6. – Спр. 70. – Арк. 12, 27 зв.
196 Ковбасюк С. М. Військові поселення кінноти. Заснування і поширення військових поселень
на Україні: Дис. ... канд. іст. наук. 07.00.02 / Одесский гос. ун-т. – Одесса, 1945. – Ч. 1. – 289 с.;
Кандаурова Т. Н. Херсонские военные поселения. 1817–1832: (Административно-хозяйственная
структура). Дисс. … канд. ист. наук. 07.00.02 / МГУ им. Ломоносова. – М., 1989. – 440 с.;
53
хотіли б звернутися, насамперед, це – питання формування території і населених пунктів
Новоросійського військового поселення кавалерії, залучивши для цього картографічні
матеріали. Вони зберігаються в Центральному державному історичному архіві України
м. Києва, Державному архіві Одеської області, Російському військово-історичному архіві та
частково друковані. В даній статті подані матеріали з РДВІА і публікуються вони вперше.
Зазначені картографічні матеріали представлені картами-планами полкових округів та
поселень, де були розквартировані дивізійні і полкові штаби. Це дозволило не лише
розширити рамки досліджуваної проблематики, але й простежити масштаби
просторового розміщення поселень округів, процес формування нового соціокультурного
ландшафту, складання господарської інфраструктури центрів полкових округів і місце
дислокації дивізійних штабів, а також дають можливість дослідити традицію забудови і
формування сучасних міст і сіл України, які входили до території поселень.
Новоросійське військове поселення кавалерії засноване у 1817 р. в селах і
містах Катеринославської і Херсонської губерній – території сучасних
Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської областей.
В одному з листів до О. А. Аракчеєва міністр внутрішніх справ Росії граф В. П.
Кочубей писав: “бажано було б, щоб поселення засновані були між річками Буг і
Дністер…”197. Генерал-ад’ютант Ф. О. Паулуччі радив інспектору формувати поселення
“впродовж по кордонах Бессарабії, Криму, Кубані, по Кавказькій лінії”198. І. О. Вітт
пропонував і навіть розробляв проект поселення пішої дивізії на річці Прут. Однак життя
не дало змогу розгорнути повністю масштабний план поселень від р. Бугу до м. Чугуєва.
Генерал І. О. Вітт у 1817 р. доповідав новоросійському генерал-губернатору
О. Ф. Ланжерону: “Воля імператора – всі землі і села Бузького війська (18 поселень)
перевести з цивільного відомства” до військового199. Так, бузькі уланські полки
розселилися в Олександрійському, Єлизаветградському, Ольвіопольському повітах
Херсонської губернії200. До військового поселення Бузької уланської дивізії в 1818 р.
приєднали 3000 дес. землі миколаївського купця Володимира Кустова201. Територія
оселення Бузької уланської дивізії становила на 1822 р. 681119 дес. землі202.
Для оселення 1-го Бузького уланського полку на стан військових поселенців
переводилися жителі м. Вознесенська, селищ Сокольська Переправа, Ракове,
Новогригор’ївка, Арнаутівка, Білоусівка, Михайлівка, Щербани, Димівка, Солоне,
площею 90233 дес. землі203. 2-й полк оселили на території 89026 дес. землі в селах:
Липовская Т. Д. Социально-экономическое положение военных поселян на Украине (1817–1857
гг.). – Днепропетровск, 1982. – 83 с.
197 Письма главнейших деятелей в царствование императора Александра І (1807–1829) / Сост. И.
Дубровин. – С.Пб., 1883. – С. 287.
198 Ковбасюк С. М. Військові поселення кінноти. – С. 44.
199Бугские и украинские казаки как “поселенная кавалерия”//Анцупов И.А. Казачество
российское между Бугом и Дунаем: исторический очерк. – Кишинев, 2000. – С. 251.
200Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф. 88. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 146.; Об
исключении из казенного ведомства некоторых селений Херсонской губернии, назначенных
для поселения войск // ПСЗ РИ. Собр.І. – С.Пб., 1830. – Т. ХХХІV. 1817. – № 27195. – С. 948.
201 Державний архів Херсонської області (далі – ДАХО). – Ф. 14. – Оп. 4. –Спр. 316. – Арк. 2, 4-6.
202 Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края: В 2 ч. – Ч. 2:
1836–1838 гг. – Одесса, 1838. – С. 265.
203 Шмидт А. Херсонская губерния // Материалы для географии и статистики России, собр.
офиц. генштаба. – С.Пб., 1863. – Ч. 1. – С. 77.
54
Троїцьке, Каспарівка, Новоістровка, Матвіївка, Федорівка, Костянтинівка, Баловна, Ново-
Петровське, Себино, Інгулка, Гур’ївка; 3-й – на 56833 дес. землі в селах: Костянтинівка,
Олександрівка, Семенівка, Благодатне, Арбузинка, а 4-й – на 66735 дес. землі в селах:
Ольшанка, Лиса Гора, Синюшин Брід, Пісчаний Брід, Добрянка204. Всього на території,
заселеній Бузькою уланською дивізією в 1823 р., були місто Вознесенськ і 29 селищ205.
У кінці грудня 1817 р. полки Української уланської дивізії почали переселяти в
Херсонську губернію: “від станиці Інгульської до селищ Галаганівки і звідти через
Новомиргород до Пісчаного Броду”206. Так розпочалося поселення 3-ї Української
уланської дивізії. Оселення цієї дивізії відбувалося протягом трьох років: з 1819 по
1821 р. Вона розмістилась у північно-західній частині Херсонської губернії, на межі з
Київською губернією в північній частині Єлизаветградського та Ольвіопольського
повітів з м. Ольвіополем (див. карту 7). До 1-го Українського уланського полку – Чорний
Ташлик, посад Павлівський (див. карту 4), Рівне, Плетений Ташлик, Велика Віска, Грузьке;
до 2-го – Сухий Ташлик, Тернівка, Семлик, Скалєве (Калниболот), Надлак, Петроострів та
Злинка (див. карту 3), посад Архангельський (див. карту 5), Липняжка; до 3-го – м.
Новомиргород, Бирзулівка, Паліївка, Федвар, Буковар, Сентов, Каніж, Панчев і
Мартонош; до 4-го – Красносілля, Лозоватка, Михайлівка, Ульянівка, Лагерська, Водяна
Руда, Рутницька, казенні села Цибулів і Веселий Кут, колишні станиці Бузького війська207.
2 листопада 1821 р. Олександр І доручив І. О. Вітту поселити за своїм проектом
3-ю кірасирську дивізію. Під поселення 3-ї кірасирської дивізії відводилися такі села
Херсонської і Катеринославської губерній: до Орденського кірасирського полку – м.
Новогеоргієвськ, Грушівка, Андрусівка, Калантаєв, Стецівка, Галаганівка, Глинське,
Миколаївка, Золотарівка, Табурище, Павлиш, Кам’яно-Потоцьке, Янів, Вершац,
Іванківці; до Стародубівського – Зибке, Красна Кам’янка, Куколівка, Аврамівка,
Чечерівка, Петрове, Попельнасте, Жовте та Зелене; до Малоросійського – посад
Петриківка, згодом Нова Прага, Диківка, Косівка, Протопопівка, Головківка; до
Новгородського – Вершино-Кам’янка, Верблюжка, Варварівка, Спасове, Бокове,
Калинівка, Гусарівка (друга), Кам’янка, Інгульська, Новогригор’ївка, Куцівка, Гурівка,
Моторне, Суботич, Аджамка, Красний Яр, Покровське, Клинці, Гусарівка208. В 1825 р. в
3-й кірасирській дивізії було придатної 3555645 дес. 1772 саж. землі (96,8%), а
непридатної 11758 дес. 1264 саж. землі (3,2%)209. У 1825 р. було складено “Новое
образование округов поселенных полков 3-й уланской дивизии”, згідно з яким, кількість
землі 3-ї Української уланської дивізії в 1825 р. становила 276287 дес.
Територія Новоросійського військового поселення постійно збільшувалася. У
1832 р. загальна площа військового поселення у Херсонській губернії становила вже
1241624 дес., з них орних земель 1187550 дес. або 96%, територія округів Бузької
уланської дивізії складала 522081 дес. землі210.
204 ДАХО – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 1267. – Арк. 3.
205 Шмидт А. Херсонская губерния – С. 77; Липовская Т. Д. Социально-экономическое
положение военных поселян на Украине. – С. 18–19.
206 Ковбасюк С. М. Військові поселення кінноти. – С. 67–68.
207 Там само. – С. 68.
208 Там само. – С. 69; ДАОО. – Ф. 1. – Оп. 249. – Спр. 36. – Арк. 17.
209 Столетие военного министерства. Т. VІІ: Главное инженерное управление: Исторический
очерк. – Ч. І: Царствование императора Александра І / Сост. И. Г. Фабрициус. – С.Пб., 1902. – С. 290.
210 РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 2. – Спр. 12984 . – Арк. 48.
55
В 1850 р. всього у 1–8-х округах було 470908 дес. землі211. Останнє територіальне
приєднання до Новоросійського військового поселення здійснили в 1853 р. в
Херсонському повіті: селища Костроми, Вшивого (перейменованих згодом у
Костромське і Ново-Покровське) і Лозолватки Катеринославської губернії212.
У 1850-х рр. територія Новоросійського військового поселення становила: 1-й
округ – 79360 дес., 2-й – 100436 дес., 3-й – 100242 дес., 4-й – 104807 дес., 5-й – 81324 дес.,
6-й – 82574 дес., 7-й – 80210 дес., 8-й – 64483 дес., 9-й – 186193 дес., 10-й – 182657 дес.,
11-й – 146265 дес., 12-й – 131722 дес., окрема волость – 433874 дес. землі213. Всього у
1857 р. – 1405636 дес., з неї придатної – 1310981 (92%), непридатної 59648 (4%), лісу 35007
(2%). З них: 1–8-і округи – 715425 дес. (51%), а 9–12-і округи – 690225 ½ дес. (49%)214.
Для зручності влаштування округів поселених корпусів, дивізій купували землю у
поміщиків, що знаходилася на території військового поселення. Поміщикам відводилися
землі з вільних оброчних дач Херсонської губернії215. Інколи це призводило до курйозних
випадків. Так, у 1824 р. під поселення Новоросійського військового поселення кавалерії
відвели село Прилуки і туди почали оселяти солдат. Однак, як з’ясувалося згодом, воно
було поміщицьким, і не було куплене для поселенців216.
Створення системи поселень, що мала особливу господарську структуру і систему
управління, не могло існувати без масштабного будівництва. Передбачалося провести
перепланування поселень, відбудувати комплекси полкових і дивізійних штабів,
господарських закладів і будинків військових поселенців. Починаючи з 1817 р. поселенці-
господарі у кавалерійських округах повинні були будувати домівки і конюшні за рахунок
державного бюджету217.
Будівничі роботи тривали щорічно з 15 жовтня шість місяців. На них працювали
вільні майстри і військово-робочі батальйони. Кінно-робочі команди працювали на
будівництві протягом року218.
Будівництво домівок, громадських, військових помешкань відбувалось у поселенні
досить повільно, що було пов’язано з обмеженими державних коштів. Щорічно разом з
кошторесом, призначеного на влаштування військових поселень, видавалися суми на
будівництво кожної будівлі219. Житло, як правило, будували з саману, вальків овальної
форми, глино-солом’яної маси, інколи з каменю. Основними будівельними матеріалами
були глина, лоза, очерет, торф, глина (біла, жовта, червона, фарфорова)220 Для опалення
використовували торф, кам’яне вугілля, очерет, бур’ян221. Також поселенці отримували для
211 Там само. – Спр. 6943. – Арк. 142.
212 Шмидт А. Херсонская губерния // Материалы для географии и статистики России. Собр.
офиц. генштаба. – С.Пб., 1863. – Ч. 2. – С. 313.
213 ЦДІАКУ. – КМФ. 12. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 1; ЦДІА в м. Києві. – КМФ. – Оп. 1. –
Спр. 107, 108. – Арк. 1.
214 Підраховано автором за даними: ЦДІАКУ. – КМФ. – Оп. 1. – Спр. 107, 108.
215 ДАХО. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 1522. – Арк. 42–43.
216 Ковбасюк С. М. Військові поселення кінноти. – С. 69.
217 Учреждение о военном поселении регулярной кавалерии. – Ч. 2: Особенные установления, к
устройству военного поселения регулярной кавалерии. – С.Пб., 1817. – С. 26.
218 ДАОО. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 87. – Арк. 100–101.
219 Богданович М. И. История царствования императора Александра І и России в его время. –
С.Пб., 1869. – Т. VІ. – С. 134–136.
220 ЦДІАКУ. – КМФ. 12. – Оп. 1. – Спр. 107. – Арк. 3; Там само. – Спр. 108. – Арк. 4.
221 РДВІА. – Ф. 405. – Оп. 4. – Спр. 6943. – Арк. 142.
56
будівництва ліс222, який привозили на підводах державного волового парку223.
Найбідніші поселенці будували землянки без стелі, на сохах. Заможні поселенці
споруджували будинки з цегли або каменю, вкривали їх черепицею. Двори були
здебільшого відкриті: тік, клуня, комора у протипожежних цілях розташовувались
окремо. Двір обгороджувався невисокою огорожею з глиносоломи або каменю224.
Бідняки мали з господарських будівель один хлів, що найчастіше розміщувався в
середині садиби. Будинки, як правило, будували за спеціальним проектом, щоб вони
мали однаковий вигляд. Кожен з таких будинків мав “російську” піч (довжиною 2½
аршини, шириною 2 аршини, висотою 2¼ аршини з одним димарем) 225.
У Херсонській губернії переважали гніздові поселення, тобто паралельно
прокладені вулиці з частими розривами провулків, побудовані за урядовими проектами.
Передбачалося за планом Військового міністерства всі розкидані села звести в один
населений пункт.Це призвело до того, що в деяких селах кількість дворів перевищувала
1100. На 1826 р. у 3-й кірасирській дивізії було збудовано за проектами 160 і мали
збудувати 4232 житлових будинки, у 3-й Українській уланській дивізії – 30, залишилося
– 4362; у Бузькій уланській дивізії збудували – 177 будинків226.
Розглянемо особливості розбудови і становища міст, що належали
Новоросійському військовому поселенню кавалерії.
Місто Вознесенськ увійшло до складу Новоросійського військового поселення
одним із перших у 1817 р. У центральній частині Вознесенська знаходилися базарна
площа, засаджена тополями, навколо неї розмістились будинки управління, манеж,
полкова церква, гауптвахта, шпиталь, розрахований на 150 ліжок, і богодільня227. У
1837 р. у місті збудували 2 палаци для прийому Височайшої фамілії, столовий зал,
оранжереї, театр, тріумфальні ворота228. Військове керівництво потурбувалось також
про облаштування парку з фонтаном229.
У 1819 р. до складу Новоросійського військового поселення увійшло місто
Новомиргород (див. карту 6). У місті знаходилися: 2 кам’яні церкви, 19 вітряків і топчак,
2 винних погреби, 16 крамниць, готель, 3 постоялі двори, фабрика музичних
інструментів, а також мильний, свічний, цегельний заводи. Поруч із площею
розмістили полкову церкву і богодільню. У центрі міста була площа з ярмарковим
приміщеннями і базаром, кам’яний манеж з флігелями і гауптвахтами. Особливу красу
місту придавали державні та приватні сади. Неподалік від міста знаходилися державний
парк і ферма. У 1857 р. у Новомиргороді було 480 будинків230.
У 1820 р. до складу військового поселення місто Крилів увійшло, а в 1834 р. його
перейменували у Новогеоргієвськ (див. карту 2). Проте ця назва була лише офіційною,
тому що місцеві жителі продовжували називати його Крилів. У Новогеоргієвську
222 Учреждение о военном поселении регулярной кавалерии. – С. 12.
223 ДАОО. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 36. – Арк. 98–99.
224 Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область / Зав. ред. В. М. Кулаковський. – К.:
АН УРСР, 1972. – С. 22.
225 ДАОО. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 87. – Арк. 201, 204.
226 Ковбасюк С. М. Військові поселення кінноти. – С. 184–185.
227 Сборник исторических материалов, извлеченных из Архива Собственной ее императорского
величества канцелярии / Под ред. Н. Ф. Дубровина. – С.Пб., 1892. – Вып. V. – С. 799–801.
228 ДАОО. – Ф. 147. – Оп. 1. – Спр. 80. – Арк. 19.
229 Шмидт А. Херсонская губерния. – Ч. 2. – С. 801.
230 Там само. – С. 810.
57
знаходилися: 2 православні церкви, 1 каплиця, шпиталь, притулок для бідних.
Функціонували торгові заклади: 10 крамниць, 3 винні погреби, готель, 4 постоялих
двори, 24 салотопних, 2 свічно-сальних, 4 цегляних і 2 шкіряних заводи. Кількість
млинів становила: 3 водяних, 25 вітряків, 3 топчаки. У 1857 р. у Новогеоргієвську
нараховувалося вже 745 будинків231.
У 1828 р. місто Єлизаветград (див. карту 1) увійшло до складу Новоросійського
військового поселення. Тут переважали кам’яні будинки, криті залізом, більшість з них
двоповерхові. Впродовж вулиць простягалися магазини, погреби, трактати, готель,
чайні, майстерні, приватні колодязі. У місті були 39 ковалень, жандармська казарма,
низка приватних будинків, богодільні, приміщення для коней і худоби, яких приганяли
на ярмарки, працювали: повітове училище з підготовчим класом, книжкова крамниця та
міська лікарня232. Місто мало герб, затверджений 6 серпня 1845 р. Він виглядав так: у
верхній частині щита, на золотому тлі, Державний Російський герб, а в нижній, на
червоному тлі, земляне укріплення (фортеця), всередині якого вензель імператриці
Єлизавети Петрівни, по боках 1754 р., тобто рік заснування м. Єлизаветграда233.
Так, у 1856 р. затвердили кошторис на будівництво 20 кам’яних будинків по
дорогах 9–12-х округів Новоросійського військового поселення кавалерії234.
У 1857 р. виділили для будівництва і ремонту військового поселення 25 тис. крб.
сріблом, з них для 1–8-х округів Новоросійського військового поселення 1200 крб., для 9–
12-х округів – 7000 крб. (6000 крб. мали надійти для Києво-Подільського поселення)235.
Отже, до Новоросійського військового поселення кавалерії входили 4 міста та
понад 125 населених пунктів. Планування населених пунктів, відведених під військове
поселення, відбувалося за регламентацією держави. Типові проекти сільських населених
пунктів було розроблено відповідно до наказів уряду ХVІІІ – початку ХІХ ст., через що
в Новоросійському поселенні поширилася вулична форма забудови.
Активне і масштабне будівництво привело до освоєння нових територій (кордони
поселень розширювалися) і закріплення принципів системності при плануванні
будівництва. Будівництво в поселених округах відбувалося під керівництвом штабних
архітекторів силами військово-будівничих підрозділів армії і робочих рот.
Новоросійське військове поселення кавалерії відіграло значну роль у заселенні та у
розбудові міст і сіл Південної України.
Valeriya Tsubenko
Territory and settled points of Novorossia Military Settlement of a Cavalry (1817-1857)
The acticle is dedicated to the history of Novorossia Military Settlement of a Cavalry. Within a
period of its existence 1817-1857 on a foundation of published sources, archive materials (cartographical
materials, which for the first time are put into a scientific use) and by analysis of the historical literature,
the historical conditions of forming of territory of settlement, state of settled points are with a new
approaches shown. The role and value of Settlement in population and in development of the cities and
villages in Southern Ukraine is determined.
231 Там само. – С. 812–813.
232 Там само. – С. 787–788, 790.
233 Пашутин А. Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. – Елисаветград, 1897. – С. 34.
234 ДАОО. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 87. – Арк. 192, 203.
235 Там само. – Ф. 7. – Оп. 1. – Спр. 53. – Арк. 200.
К
ар
та
1
. П
ла
н
м.
Є
ли
за
ве
тг
ра
д
Н
ов
ор
ос
ій
сь
ко
го
в
ій
сь
ко
во
го
п
ос
ел
ен
ня
к
ав
ал
ер
ії.
1
85
4
р.
//
Ц
Д
ІА
У
К
. –
Ф
.1
33
1.
–
О
п.
1.
–
С
пр
. 1
а.
–
А
рк
. 3
3
Карта 2. План м. Новогеоргієвськ (Крилів). Штаб 1-го округу Новоросійського
військового поселення кавалерії. 1854 р. // ЦДІАУК. – Ф.1331. – Оп.1. – Спр.1а. – Арк.41
Карта 3. План селища Злинка. Штаб 1-ї волості V округу Новоросійського військового
поселення кавалерії. 1854 р. // ЦДІАУК. – Ф.1331. – Оп.1. – Спр.1а. – Арк. 62
Карта 4. План посад Павловський. Штаб 3-ї волості V округу Новоросійського
військового поселення кавалерії. 1854 р. // ЦДІАУК. – Ф.1331. – Оп.1. – Спр.1а. –
Арк.. 66
Карта 5. План посад Архангельский. Штаб 1-ї волості VІ округу Новоросійського
військового поселення кавалерії. 1854 р. // ЦДІАУК. – Ф.1331. – Оп.1. – Спр.1а. –
Арк. 68
Карта 6. План м. Новомиргород. Штаб 1-ї волості VІІ округу Новоросійського
військового поселення кавалерії. 1854 р. // ЦДІАУК. – Ф.1331. – Оп.1. – Спр.1а. –
Арк. 72
К
ар
та
7
. П
ла
н
м.
О
ль
віо
по
ль
Н
ов
ор
ос
ій
сь
ко
го
в
ій
сь
ко
во
го
п
ос
ел
ен
ня
к
ав
ал
ер
ії.
1
85
4
р.
//
Д
оп
ом
іж
ни
й
ф
он
д
П
ер
во
ма
йс
ьк
ог
о
кр
ає
зн
ав
чо
го
м
уз
ею
|