Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207106 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 205-210. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207106 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2071062025-09-30T00:03:32Z Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник Коваль-Фучило, І. Фольклор 2007 Article Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 205-210. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207106 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фольклор Фольклор |
| spellingShingle |
Фольклор Фольклор Коваль-Фучило, І. Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Коваль-Фучило, І. |
| author_facet |
Коваль-Фучило, І. |
| author_sort |
Коваль-Фучило, І. |
| title |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник |
| title_short |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник |
| title_full |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник |
| title_fullStr |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник |
| title_full_unstemmed |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник |
| title_sort |
фольклористичні видання нтш: етнографічний збірник |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Фольклор |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207106 |
| citation_txt |
Фольклористичні видання НТШ: етнографічний збірник / І. Коваль-Фучило // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 205-210. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹfučiloí folʹklorističnívidannântšetnografíčnijzbírnik |
| first_indexed |
2025-09-30T01:22:38Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:19:03Z |
| _version_ |
1844740403821019136 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 205
Ірина КОВАЛЬФУЧИЛО
(Київ)
ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ВИДАННЯ
НТШ: ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК
У 1895 р. з ініціативи голови Товариства
М. Грушевського НТШ почало видавати «Етно-
графічний збірник», а в 1898 р. на засіданні істо-
рико-філософської секції (голова – М. Грушев-
ський) створено Етнографічну комісію. На засі-
даннях комісії розроблялися плани щодо збору
етнографічних та фольклорних матеріалів, при-
ймалися ухвали про оголошення відповідних ві-
дозв до сільської інтелігенції. В українських ча-
сописах часто з’являлися відозви Етнографічної
комісії за підписами І. Франка і В. Гнатюка. Зраз-
ком для укладачів програм стала праця Ф. Вовка
«Програма для збирання відомостей, дотичних
народної побутової техніки». Вона скеровувала
дослідника на широке бачення культури народу,
коли кожен факт є важливим компонентом етно-
культурної структури.
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 206
Широку «Програму для збирання відомостей
про українсько-руський нарід» було укладено в
1895 р. під керівництвом М. Грушевського. Про-
грама донині актуальна, оскільки йдеться про
вивчення народного світосприйняття, світоро-
зуміння - питання ще й досі маловивчені.
Для виконання програми народознавчих сту-
дій Етнографічна комісія залучала до праці чи-
мало збирачів: інтелігенції, селян, учнів гімна-
зій. Записи до НТШ надходили практично з усіх
реґіонів України: Харківщини, Київщини, Пол-
тавщини, Запоріжжя, Житомирщини, Курщини,
Рівненщини, Чернігівщини, Галичини, Холмщи-
ни, Закарпаття. Листи записувачів етнографіч-
них матеріалів цінні не лише науково вартісни-
ми матеріалами, а й засвідчують почуття відпо-
відальності їх авторів за долю рідної культури й
науки.
Етнографічна комісія підносить експедиційну
діяльність на високий науковий рівень: а) екс-
педиції проводили за наперед визначеними за-
вданнями, укладеним планом, розробленою про-
грамою і маршрутом, які попередньо обговоре-
но на засіданнях комісії й затверджено істори-
ко-філософською і філологічною секціями НТШ;
б) розширено географію досліджень; в) на новий
якісний рівень піднято комплексне вивчення ет-
нографічних і локальних груп українців (гуцу-
лів, бойків, лемків, поліщуків, подолян, волинян)
на всій території їх проживання; г) запровадже-
но звітність за проведену роботу.
У 1898 р. комісія почала видавати ще один збір-
ник: «Матеріали до українсько-руської етнології»
(від 1909 р. це видання мало назву «Матеріали до
української етнології», останній спарений том
(21–22) вийшов у 1929 р. під назвою «Матеріали
до етнології та антропології»). З метою фахового
налагодження видань усі наукові праці обгово-
рювалися на засіданнях відповідних секцій НТШ
(етнографічні - на історико-філософській секції,
фольклористичні - на філологічній секції).
Великого значення надавали вчені НТШ істо-
рико-порівняльному методу дослідження, вияв-
ленню історичного розвитку явища та поширен-
ня його на певній території. Важливо було систе-
матизувати весь зібраний польовий матеріал, що
давало б змогу займатися порівняльними студі-
ями 1.
У цьому дослідженні зупинимось на аналізі
фольклорних матеріалів «Етнографічного збір-
ника».
Етнографічний збірник (тт 1–40, 1895–1929)
У «Передмові» до першого тому ЕЗ Михайло
Грушевський писав: «Сим томом Наукове товари-
ство ім. Т. Шевченка розпочинає нову серію пу-
блікацій, присвячену спеціально матеріалам до
пізнання українсько-руського народу з погляду
етнографічного, в ширшім значенні того слова».
Укладачі прагнули показати широкому науково-
му загалу «багатство словесного матеріалу, що
живе досі в устах українсько-руського народу».
Керманич НТШ, професор Грушевський на-
голошував: «Наставали часи, коли етнографіч-
ні матеріали не знаходили собі притулку, гину-
ли цілковито або фрагментами виходили на світ
Божий в видавництвах чужих. Такого стану ре-
чей не міг поправити й новозаснований україн-
сько-руський «вісник літератури, історії й фоль-
клору» – «Житє і слово» д-ра Івана Франка, бо
при всій охоті свого редактора міг лише невели-
ку частину для публікації матеріалів етнографіч-
них, і то найважніших, уділити, хоч і то, звісно,
було чималою прислугою українсько-руській ет-
нографії» (с. VII).
Кожен том Етнографічного збірника містить
передмову, де описано пропонований матеріал.
Упорядники аналізували специфіку говірки того
чи іншого регіону, зазначали існуючі паралелі
до епічних і ліричних сюжетів у фольклорному
спадку інших націй (найчастіше в російському,
польському, білоруському, чеському, сербсько-
му, угорському, німецькому, англійському, фран-
цузькому фольклорі). Кожен фольклорний текст
супроводжувався паспортизацією. Майже у всіх
збірниках подано покажчик найважливіших мо-
тивів тому.
Принципи укладання тому, присвяченого пев-
ному жанру, відбору матеріалу загалом можна
продемонструвати на прикладі впорядкування
загадок, поданих у т. 5 (1898). У передньому сло-
ві до текстів загадок укладач І. Франко зазна-
чає: «Із присланої д. Миколаєвичем для Наук.
тов. ім. Шевченка збірки народних загадок (усіх
152) ми виключили ті, що вже в ідентичній формі
були друковані в збірці Номиса. Тих ідентичних
загадок було 42, а щоб дати поняття про комп-
лект збірки д. Миколаєвича, ми назвемо тут ті
номери збірки Номиса, що відповідають загад-
кам, вичеркненим нами з отсеї збірки» Далі наве-
дено необхідні номери. «Решту збірки д. Микола-
євича ми впорядкували по темах (як у збірці Чу-
бинського) і додали до кожної загадки показ на
варіанти, які є в збірниках загадок Номиса і Чу-
бинського» (ЕЗ, т. 5, с. 219). Ось таку ретельну ро-
боту проведено з кожним текстом, причому без
зайвого дублювання вже опублікованих текстів.
В Етнографічних збірниках НТШ уміщено такі
фольклорні жанри:
1. Анекдоти (тт. 2, 6, 9, 14, 30)
2. Байки (тт. 4, 9, 30, 37, 38)
3. Весільні пісні (т. 11)
4. Вірування (т. 5)
5. Голосіння (т. 31, 32)
6. Демонологічні легенди (тт. 15, 33, 34)
7. Дитячі пісні і примовляння (т. 5)
8. Загадки (т. 5)
9. Замовляння (примівки) (т. 5)
10. Історичні перекази (тт. 4, 9, 25, 30)
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 207
11. Казки (тт. 1, 2, 4, 7, 9, 14, 25, 29, )
12. Коломийки (тт. 17, 18, 19, 20)
13. Колядки і щедрівки (тт. 35, 36)
14. Легенди (тт. 3, 5, 9, 12, 13, 14, 25, 30)
15. Лірницькі пісні (т. 2)
16. Новели (тт. 3, 8, 9, 14, 25, 30)
17. Оповідання (т. 14)
18. Пісні (тт. 9, 11, 39, 40)
19. Приповідки (тт. 5, 10, 16, 23, 24, 27, 28)
20. Тости (приказки при чарці) (т. 5)
Анекдоти
До 2 т. ЕЗ (1896), крім матеріалу В. Гнатюка про
лірників і «Заміток етнографічних з Угорської
Руси» Ю. Жатковича, увійшов матеріал Митро-
фана Дикаріва «Чорноморські народні казки й
анекдоти» (усього 23 номери). Анекдоту, жанру,
який, за визначенням В. Гнатюка, найпопулярні-
ший у народній словесності, повністю присвяче-
но т. 6 «Галицько-руські анекдоти. Зібрав В. Гна-
тюк» (1899) – усього 700 номерів. У «Передньому
слові» укладач описав специфіку жанру, особли-
вості побутування, інформаторів. До кожного
номера подано паспортизацію. Паралелі до укра-
їнських анекдотів уклав І. Франко.
Народні анекдоти представлені в т. 9 «Етногра-
фічні матеріали з Угорської Руси. Зібрав В. Гна-
тюк» (1900) 2. Дослідник умістив також 36 анек-
дотів у т. 30 «Етнографічні матеріали з Угорської
Руси. Байки, легенди, історичні перекази, новели,
анекдоти з Бачки» (1911). Шість анекдотів пода-
но в т. 14 «Оповідання Р. Ф. Чмихала. Зібрав В. Ле-
севич» (1903). Це матеріал, зібраний від надзви-
чайно талановитого оповідача з Полтавщини.
Тогочасний анекдот суттєво відрізнявся від су-
часного, насамперед за розміром – він був зна-
чно довший. Нині фольклористи класифікують
цей жанр як соціально-побутову казку.
Байки
Байки 19 ст. – це казки про тварин, найдавні-
ший казковий жанр. Байки вміщені в т. 4 «Ет-
нографічні матеріали з Угорської Руси. Зібрав
В. Гнатюк» (1898) – 3 номери; у т. 30 «Етногра-
фічні матеріали з Угорської Руси. Байки, легенди,
історичні перекази, новели, анекдоти з Бачки»
(1911) – 8 номерів.
Повністю байці присвячено тт. 37–38 «Україн-
ські народні байки (звіриний епос). Зібрав В. Гна-
тюк» (1916). Тут уміщено 432 номери, зібрані чи
не з усієї етнографічної території України. Най-
більше до видання увійшло матеріалів І. Воло-
шигського (Городенщина) - 133, П. Тарасевського
(Курщина) – 98, А. Онищука (Снятинщина і Ко-
сівщина) – 46, В. Гнатюка (Бучаччина, Старосам-
бірщина) – 45. До збірника увійшло 39 передру-
ків із збірників І. Рудченка (11), Б. Грінченка (11),
І. Верхратського (6), П. Чубинського (3), М. Дра-
гоманова (2), В. Шухевича (2) та ін. Це тексти, до
яких «не знайшлося нових варіантів» серед ма-
теріалу В. Гнатюка. Тобто укладач якнайповні-
ше представив варіанти українського звіриного
епосу.
До складу тому увійшла велика аналітична
стаття В. Гнатюка «Деякі уваги над байкою», по-
дано до кожного номера паралелі й «літературні
перерібки», а також покажчик мотивів німець-
кою мовою. Упорядник поділив матеріал на такі
розділи: Ссавці (дикі, домашні). Птиці. Повзуни.
Земноводні. Риби. Шкаралупники (рак). Паву-
ківці. Комахи. Голоси звірів.
Весільні пісні
Весільні пісні, а також опис обряду подано у
т. 11 «Етнографічні матеріали з Угорської Руси.
Зібрав В. Гнатюк» (1901). Усього 88 номерів.
Вірування
Том 5 ЕЗ (1898) вийшов під редакцією І. Фран-
ка. Тут уміщено різнорідний матеріал, зокрема
«Людові вірування на Підгір’ю, в с. Ходовичах
Стрийського пов.» у запису Філарета Колесси, а
також «Людові вірування на Підгір’ю» у запису
Івана Франка.
Голосіння
Жанру голосіння повністю присвячений 31 том
ЕЗ, за редакцією Іларіона Свєнціцького (1912).
Тут подано 300 текстів, з них 139 текстів друку-
ються вперше. Ще 37 текстів уміщено в т. 32, який
присвячений похоронним звичаям, за редакцією
В. Гнатюка (ці томи вийшли однією книгою). До
тому голосінь увійшли передруки текстів із та-
ких видань: Метлинский А. Народные южнорус-
ские песни (К., 1854); Брайловский С. Похорон-
ные причитания южного края (РФВ, ХII, 1884);
із «Киевской старины», Булгаковский Д. Г. Пин-
чуки (С.Пб., 1890); Милорадович В. П. Сборник
малорусских песен Лубенского уезда Полтавской
губ. (Сборник Харьковского историко-филоло-
гического общества, Х, 1897); Малинка А. Н. Ма-
лорусские обряды, поверья и заплачки при похо-
ронах (ЭО, 1898, III); Шухевич В. Гуцульщина, III.
Демонологічні легенди
Демонології українців повністю присвячено
15, 33, 34 томи ЕЗ.
У «Передньому слові» до т. 15 «Знадоби до га-
лицько-руської демонології. Зібрав В. Гнатюк»
(1903) упорядник наголошує: «Звичайно запису-
вачі звертають найбільшу увагу на пісні та каз-
ки, а інші матеріали, між тим і такі, як обняті сим
томом, записують лише припадково. Тим часом
якраз такі матеріали мають спеціальну ціну для
нас і то не лише тому, що їх зібрано відповідно
дуже мало, але й з тої причини, що в них містить-
ся багато елементів, властивих лише нашому
народові, а не перебраних із загально людської
скарбниці фольклорної, як се є, приміром, із каз-
ками».
33 і 34 томи ЕЗ «Знадоби до української демо-
нології. Зібрав В. Гнатюк» (1912) становлять дру-
гий том українських демонологічних легенд. Ще
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 208
в 15 томі укладач зазначив: «Різниця між обома
томами буде лиш та, що коли в отсім подано не-
друковані ще ніде матеріали, то до другого тому
війдуть і деякі передруки, хоч нечисленні зре-
штою». Унаслідок цього назву другого тому де-
монології змінено: «Знадоби до української де-
монології», оскільки сюди «увійшли записи з
російської України» – матеріали М. Дикарева,
П. Тарасевського, Д. Щербаківського. У т. 33 над-
руковано велику аналітичну статтю В. Гнатюка
«Останки передхристиянського світогляду на-
ших предків». У ній автор подав перелік демонів,
характерних для українського світогляду і порів-
няв їх із демонологічними персонажами інших
слов’янських народів.
Дитячі пісні і примовляння
Дитячі жанри представлено в т. 5 ЕЗ (1898):
«Діточі пісні, прозивання, передразнювання, на-
сміхи і т. і.» (усього 44 номери). Вони становлять
п’ятий розділ «Фольклорних матеріалів із збірки
проф. д-ра Раймунда Кайндля».
Загадки
Загадки вміщено в т. 5 ЕЗ (1898): «Людові за-
гадки з Кам’янецького повіту, в с. Половім запи-
сав Яків Миколаєвич» (усього 110 номерів).
Замовляння (примівки)
Замовляння вміщено в т. 5 ЕЗ (1898): «Гуцуль-
ські примівки» (усього 21 номер).
Історичні перекази, оповідання
Історичні перекази уміщено в чотирьох томах
«Етнографічних матеріалів з Угорської Руси»:
Казки
Записуванню й публікуванню казок Етногра-
фічна комісія приділила щонайпильнішу увагу:
їх уміщено у восьми томах Етнографічного збір-
ника - 1, 2, 4, 7, 9, 14, 25, 29 томи:
Коломийки (тт. 17, 18, 19, 20)
Коломийкам присвячено три томи ЕЗ – 17–19
(1905, 1906, 1907). Їх записувач і упорядник подав
тексти за такими розділами:
Усього 8622 номерів. Записи зроблено в Угор-
щині, Буковині, Галичині.
Дуже мало інформації про 20 том ЕЗ. Існують
свідчення, що він був запланований, але не вий-
шов. Нині в бібліотеках України цього тому ЕЗ
немає.
2508 коломийок умішено в 11 томі ЕЗ «Галиць-
ко-руські народні пісні з мелодіями. Зібрав у селі
Холодовичах д-р. І. Колесса» (1901).
Колядки і щедрівки (тт. 35, 36)
Колядкам і щедрівкам присвячено 35 і 36 томи
ЕЗ: «Колядки і щедрівки. Зібрав В. Гнатюк», т. 1
(1914), т. 2 (1914). Це матеріали, які «обіймають
ціле століття, бо починаються записами З. Д. Хо-
даковського, початими зараз із початком друго-
го десятиліття ХІХ ст., а кінчаться записами ...
1913 р.» Для укладання корпусу колядок і щедрі-
вок В. Гнатюк використав низку збірок, як пра-
вило, раніше не друкованих. Він зазначив: «Ма-
ючи таку силу записів, в яких назбирувалося не
раз 40–60 варіантів одної колядки, я міг вибира-
ти з них для друку тільки найкращі і найповні-
ші... Для спеціалістів зробив я одначе їх доступ-
ними, зложивши недруковані рукописи у бібліо-
теці НТШ».
У томі представлені тексти з усієї України, але
найбільше – з Гуцульщини, оскільки «в одній Гу-
цульщині заховалися вони ще в повній первісній
архаїчності» (С. 4).
До першого тому, крім традиційного «Пере-
днього слова», увійшла розповідь берези Петра
Шекерика-Дониківа «Як відбуваються коляди у
гуцулів». Усього 607 номерів.
До багатьох колядок наведено паралелі із по-
передніх видань. У «Додатку» наведено парале-
лі до колядок із видання Коробка Н. «Колядки и
щедровки, записанные в Волынском Полесье» //
Живая старина, 1901.
Легенди
Легенди, за Іваном Франком, – це «оповіда-
ння духовного змісту» (із передмови до видання
(«Галицькі народні новели. Зібрав Осип Роздоль-
ський» (ЕЗ, т. 8, 1900). Це оповіді про біблійних
героїв: про Ноя, Самсона, Соломона, Богороди-
цю, Хреста, св. ап. Петра тощо. Цей фольклорний
жанр досить повно представлено в ЕЗ. 47 легенд
уміщено в т. 3 (Етнографічні матеріали з Угор-
ської Руси. Зібрав В. Гнатюк. Т. 1. Легенди і нове-
ли. – 1897). Тут маємо легенди із такими назва-
ми: «Про початок світу і перших людей», «Борба
св. Михаїла з Люцифером», «Про Ноя», «Ангел на
службі у попа» та інші.
У цьому ж томі подано оповіді про найкращих
оповідачів, які дають змогу відтворити особли-
вості виконання і побутування жанру. Гнатюк
наголошував: «Записуючи свої матеріали, я три-
мався тої засади, щоби записати все, слово в сло-
во, а не пропустити нічого» (с. 13). Він уклав бі-
бліографію збірників українського, російського,
словацького, польського, чеського, білоруського,
німецького прозового фольклору, «з яких черпав
паралелі» (с. 16).
Легенди уміщено також в інших томах «Етно-
графічних матеріалів з Угорської Руси» В. Гнатю-
ка: т. ІІІ (ЕЗ, т. 9, 1900); т. IV (ЕЗ, т. 25, 1909) – 3 но-
мери; т. VI (ЕЗ, т. 30, 1911) – 66 номерів.
П’ять легенд подано в т. 5 ЕЗ (1898).
Повністю легендам присвячено 12 і 13 томи ЕЗ.
У т. 12 «Галицько-руські народні легенди. Усього
172 номери. Крім цього, у т. 13 є також додатки до
т. 12, усього 63 номери, а також покажчик моти-
вів німецькою мовою.
17 легенд уміщено в т. 14 ЕЗ «Оповідання
Р. Ф. Чмихала. Зібрав Володимир Лесевич» (1903).
Ці тексти присвячені релігійним темам, а також
це оповіді про давні історичні події («Про київ-
ську дзвіницю», «Доля і злидні» тощо).
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 209
Лірницькі пісні
Лірницькі пісні, а також інший матеріал, пов’я-
заний із життям і побутом лірників представле-
но в т. 2 ЕЗ: «Гнатюк В. Лірники, лірницькі пісні,
молитви, слова і т. ін. з пов. Бучацького» (1896).
Це запис повного репертуару галицького лірни-
ка 3. Мета публікації: «Представити репертуар
галицького лірника». Усього 40 номерів.
Новели
Новели – це невеликі оповідання на соціаль-
но-побутові теми (про попа, злодія, наймита, ба-
гача, царя, бідного тощо). 36 новел уміщено в т. 3
(Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зібрав
В. Гнатюк. Т. 1. Легенди і новели. – 1897). Усього 36
номерів.
Новели уміщено також в інших томах «Етно-
графічних матеріалів з Угорської Руси» В. Гнатю-
ка: т. ІІІ (ЕЗ, т. 9, 1900); т. IV (ЕЗ, т. 25, 1909) – 7 но-
мерів; т. VI (ЕЗ, т. 30, 1911) – 43 номери.
11 новел уміщено в т. 14 ЕЗ «Оповідання
Р. Ф. Чмихала. Зібрав Володимир Лесевич» (1903).
Повністю легендам присвячено т. 8 «Галиць-
кі народні новели. Зібрав Осип Роздольський»
(1900). Покажчик паралелей з фольклору ін-
ших народів уклав Іван Франко. Останній звер-
тав увагу на мовну вартість текстів у записах
О. Роздольського: «Подає нам тексти, схоплені,
так сказати, in flagranti з народних уст, з усіма
відзнаками, переривами, анаколютами, влас-
тивими невиробленому мисленню многих його
оповідачів.
Ся кучерява язикова форма, певно, уймає тек-
стам д. Роздольського багато артистичної вартос-
ті, але додає їм своєрідного повабу, малюючи до-
бре душу і настрій його оповідачів, має крім вели-
кого язикового ще й психологічний інтерес».
Усього том містить 81 новелу.
Оповідання
Чотирнадцятий том ЕЗ названо «Оповідання
Р. Ф. Чмихала. Зібрав В. Лесевич» (1903). Це запи-
си від одного оповідача – денисівського байкаря
Родіона Федоровича Чмихала із с. Денисівка Лу-
бенського пов. Полтавської губ.
Отже, укладач трактує оповідання досить широ-
ко – це народна проза. Цей том відрізняється від
інших тим, що є, так би мовити, авторським: усе
записано лише від однієї людини. Проте, за свід-
ченням В. Лесевича, це «репертуар паресічного
доброго оповідача народного», із всіма ознаками
фольклорного тексту. Укладач так писав про мову
Р. Чмихала: «Уважаючи на його плавне, виразне й
не монотонне оповідання, трудно й уявити, що пе-
ред вами неписьменний чоловік, мешканець глу-
шини, далекий від професійного світу, що ніколи
в житті не чув ані крихітки доброго читання, ані
хоч би так виголошеної проповіді» (с. 5).
У передмові подано інформацію про цього
оповідача, а також характеристику пропонова-
ного фольклорного матеріалу.
Пісні
Українські народні пісні досить численно пред-
ставлено в ЕЗ. Так, у т. 9 «Етнографічні матеріа-
ли з Угорської Руси. Зібрав В. Гнатюк» т. ІІІ. [каз-
ки, легенди, новели, анекдоти, байки, історичні
спомини і докладний опис весілля; пісні] (1900)
розділ ІІ має назву «Бачванські пісні» (назва по-
ходить від географічної назви Бач-Бодроґського
комітату).
Том 11 «Галицько-руські народні пісні з мело-
діями. Зібрав у селі Холодовичах др. І. Колесса»
(1901) містить 337 пісень (обрядових зокрема).
Автори передмови – Олександр та Філарет Ко-
лесси.
Вагомим здобутком української музичної
фольклористики є спарений 39–40 том ЕЗ. Це
«Народні пісні з Галицької Лемківщини. Тексти й
мелодії. Зібрав, упорядкував і пояснив др. Ф. Ко-
леса» (1929). Том містить ґрунтовні передмови.
«Переднє слово» присвячене аналізу особливос-
тей народної музики українців. Далі подано ві-
домості про місце запису й інформаторів («спів-
ці-селяни, шо від них записано пісні»). Тут також
надруковане дослідження «Порядкування й ха-
рактеристичні признаки лемківських пісенних
мелодій».
Важливо, що упорядник подав паралелі до тек-
стів, а також до мелодій лемківських пісень.
Приповідки
Приповідки – прислів’я і приказки – найчис-
ленніший жанр серед представлених в ЕЗ. Три-
томний корпус у 6 книгах І. Франка (тт. 10, 16,
23, 24, 27, 28) - це перше в українській фолькло-
ристиці пареміологічно-пареміографічне дослі-
дження узагальненого характеру.
Іван Франко розробив чітку методологію фік-
сації, упорядкування та вивчення паремійного
матеріалу, апробував цілісну систему принци-
пів 4.
У т. 10 ЕЗ (1901) подано бібліографію раніше
виданих збірників паремій.
123 паремії представлено в т. 5 ЕЗ (1898): «При-
повідки буковинських Руснаків і Гуцулів». Вони
становлять восьмий розділ «Фольклорних мате-
ріалів із збірки проф. д-ра Раймунда Кайндля».
Тости (приказки при чарці)
Тости – «приказки при чарці» подано в т. 5 ЕЗ
(1898): «Приказки при чарці у буковинських Під-
гір’ян» (усього 6 номерів). Вони становлять шос-
тий розділ «Фольклорних матеріалів із збірки
проф. д-ра Раймунда Кайндля».
Перелік томів Етнографічного збірника
1. Крамаренко М. Різдвяні святки в станції
Павлівській Єйського одділу на Чорноморії; Роз-
дольський О. Галицькі народні казки в Берлині
пов. Бродського; Шимченко О. Українські люд-
ські вигадки; Програма до збирання… – 1895.
2. Гнатюк В. Лірники, лірницькі пісні, молитви,
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 210
слова і т. ін. з пов. Бучацького; Жаткович Ю. За-
мітки етнографічні з Угорської Руси; Дикарів
Митрофан Чорноморські народні казки й анек-
доти. – 1896.
3. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 1. Легенди і новели. – 1897.
4. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 2. Казки, байки, оповідання про
історичні особи, анекдоти. – 1898.
5. Т. 5. [різноманітний матеріал] Під. ред.
І. Франка. – 1898.
6. Галицько-руські анекдоти. Зібрав В. Гна-
тюк. – 1899.
7. Галицькі народні казки. Зібрав О. Роздоль-
ський. – 1899.
8. Галицькі народні новели. Зібрав О. Роздоль-
ський. – 1900.
9. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 3. [казки, легенди, новели, анек-
доти, байки, історичні спомини і докладний опис
весілля; пісні] – 1900.
10. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 1.
Вип. 1. (А – Відати). – 1901.
11. Галицько-руські народні пісні з мелодіями.
Зібрав у селі Холодовичах др. І. Колесса. – 1901.
12. Галицько-руські народні легенди. Зібрав
В. Гнатюк. Т. 1. – 1902.
13. Галицько-руські народні легенди. Зібрав
В. Гнатюк. Т. 2. – 1902.
14. Оповідання Р. Ф. Чмихала. Зібрав В. Лесе-
вич. – 1903.
15. Знадоби до галицько-руської демонології.
Зібрав В. Гнатюк. – 1903.
16. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 1.
Вип. 2. (Відати – Діти). – 1901.
17. Коломийки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 1. – 1905.
18. Коломийки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 2. – 1906.
19. Коломийки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 3. – 1907.
20. Коломийки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 4. (не вийшов).
21. Галицько-руські народні мелодії, зібрані на
фонографі Й. Роздольським, списав і зредагував
С. Людкевич. Ч. 1. – 1906.
22. Галицько-руські народні мелодії, зібрані на
фонографі Й. Роздольським, списав і зредагував
С. Людкевич. Ч. 2. – 1908.
23. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 2.
Вип. 1. (Діти – Кпити). – 1907.
24. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 2.
Вип. 2. (Кравець – П’ять). – 1908.
25. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 4. Казки, легенди, новели, істо-
ричні спомини з Банату. – 1909.
26. Народні оповідання про опришків. Зібрав
В. Гнатюк. – 1910.
27. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 3.
Вип. 1. (Рабунок – Час). – 1909.
28. Галицько-руські народні приповідки. Зі-
брав, упорядкував і пояснив др. І. Франко. Т. 3.
Вип. 2. (Час – Ячмінь). – 1910.
29. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 5. Казки з Бачки. – 1910.
30. Етнографічні матеріали з Угорської Руси. Зі-
брав В. Гнатюк. Т. 6. Байки, легенди, історичні пе-
рекази, новели, анекдоти з Бачки. – 1911.
31. Свєнціцький І. Похоронні голосіння. – 1912.
32. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди. –
1912.
33. Знадоби до української демонології. Зібрав
В. Гнатюк. Т. 2. Вип. 1. – 1912.
34. Знадоби до української демонології. Зібрав
В. Гнатюк. Т. 2. Вип. 2. – 1912.
35. Коляди і щедрівки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 1. –
1914.
36. Коляди і щедрівки. Зібрав В. Гнатюк. Т. 2. –
1914.
37–38 Українські народні байки (звіриний
епос). Зібрав В. Гнатюк. Т. 1–2. – 1916.
39-40. Народні пісні з Галицької Лемківщини.
Тексти й мелодії. Зібрав, упорядкував і пояснив
др. Ф. Колеса. – 1929.
1 Cапеляк О. Етнографічні студії в Науковому товари-
стві ім. Шевченка (1898-1939 рр.). – Л., 2000.
2 Внаслідок специфічного поділу цього тому, подати
кількість номерів певного жанру іноді проблематично.
3 Колесса Ф. Переднє слово // Матеріали до етнології й
антропології. – 1929. – С. 4.
4 Пилипчук С. «Галицько-руські народні приповідки»
Івана Франка: пареміологічний та пареміографічний
аспекти, поетика текстів. Автореф. ... канд. філол.
наук. – Л., 2005. – С. 8.
http://www.etnolog.org.ua
|