Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва

У статті проаналізовано тематику виступів на І Всеукраїнській науково-практичній конференції в с. Крупове та м. Рівному (11–12 вересня 2015 року), присвячених унікальному виду народної культури – серпанковому ткацтву....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Виткалов, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Народознавчі дослідження сучасної етнокультури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207468
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва / С. Виткалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 82-87. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207468
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2074682025-10-09T00:01:41Z Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва Виткалов, С. Народознавчі дослідження сучасної етнокультури У статті проаналізовано тематику виступів на І Всеукраїнській науково-практичній конференції в с. Крупове та м. Рівному (11–12 вересня 2015 року), присвячених унікальному виду народної культури – серпанковому ткацтву. В статье сделан анализ тематики выступлений на І Всеукраинской научно-практической конференции в с. Крупово и г. Ривне (11–12 сентября 2015 года), посвященных уникальному виду народной культуры – дымчатому ткачеству. Themes of the speeches enounced at the First All-Ukrainian theoretical and practical conference, which was held in Krupove village and Rivne city on September 11–12, 2015, and dedicated to a unique kind of folk culture – muslin weaving, are analyzed in the article. 2015 Article Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва / С. Виткалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 82-87. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207468 746.1–037.1+001.891.5 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Народознавчі дослідження сучасної етнокультури Народознавчі дослідження сучасної етнокультури
spellingShingle	Народознавчі дослідження сучасної етнокультури Народознавчі дослідження сучасної етнокультури Виткалов, С. Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва Матеріали до української етнології
description	У статті проаналізовано тематику виступів на І Всеукраїнській науково-практичній конференції в с. Крупове та м. Рівному (11–12 вересня 2015 року), присвячених унікальному виду народної культури – серпанковому ткацтву.
format	Article
author	Виткалов, С.
author_facet	Виткалов, С.
author_sort	Виткалов, С.
title	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
title_short	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
title_full	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
title_fullStr	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
title_full_unstemmed	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
title_sort	сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Народознавчі дослідження сучасної етнокультури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207468
citation_txt	Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва / С. Виткалов // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2015. — Вип. 14(17). — С. 82-87. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT vitkalovs sučasníaspektidoslídžennâtapobutuvannâserpankovogotkactva
first_indexed	2025-10-09T01:06:41Z
last_indexed	2025-10-12T01:05:17Z
_version_	1845736103818035200
fulltext	82 УДК 746.1–037.1+001.891.5 Сергій Виткалов (Рівне) СУЧАСНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОБУТУВАННЯ СЕРПАНКОВОГО ТКАЦТВА У статті проаналізовано тематику виступів на І Всеукраїнській науково-практичній конфе- ренції в с. Крупове та м. Рівному (11–12 вересня 2015 року), присвячених унікальному виду народної культури – серпанковому ткацтву. Ключові слова: серпанкове ткацтво, народна культура, майстри, національні традиції, костюм, глобалізація, с. Крупове. В статье сделан анализ тематики выступлений на І Всеукраинской научно-практической кон- ференции в с. Крупово и г. Ривне (11–12 сентября 2015 года), посвященных уникаль ному виду народной культуры – дымчатому ткачеству. Ключевые слова: дымчатое ткачество, народная культура, мастера, национальные традиции, костюм, глобализация, с. Крупово. Themes of the speeches enounced at the First All-Ukrainian teoretical and practical conference, which was held in Krupove village and Rivne city in September, 11–12 2015, and dedicated to a unique kind of folk culture – muslin weaving, are analyzed in the article. Keywords: muslin weaving, folk culture, masters, national traditions, costume, globalization, Krupove village. Глобалізаційні процеси, що відбува- ються в сучасному світі, спрямова- ні, безперечно, на культурну уніфікацію. Цьому повною мірою сприяють ринкові відносини. Однак світовому співтова- риству ми можемо бути цікавими лише власною культурною ідентичністю, своєю оригінальною культурною спадщиною, якої маємо досить багато, часто навіть не усвідомлюючи цього. Тож поставивши культурний чинник на порядок денний у державній культурній політиці, виявивши найсильніші і найслабші сторони цього процесу, об’єднавши зусилля всіх небай- дужих людей, зможемо зацікавити спіль- ноту, об’єднатися з якою прагнемо вже чимало років. Сучасне життя з його безліччю фак- тично не вирішених проблем в економіч- ній і соціально-політичній сферах значно активізує культурно-мистецьку складову, за допомогою якої населення намагається зберегти чи, можливо, і зайвий раз під- твердити свій ідентифікаційний культур- ний код, через який або за допомогою якого може залишитися в культурному просторі сьогодення. Це підтверджує проведення 11–12 ве- ресня 2015 року І Всеукраїнської науково- практичної конференції на базі Центру ткацтва села Крупове Дубровицького ра- йону та Рівненського обласного краєзнав- чого музею (далі – РОКМ), мета якої – обговорити питання збереження чи не найоригінальніших культурних практик північних районів області, згаданих ще у «Слові о полку Ігоревім». Поліський серпанок – це тонка, напів- прозора лляна тканина, яку з прадавніх часів і майже до сьогодення виготовляли в північних районах області з особливих сортів льону, таких як прос так, лущик, довгунець. Це надзвичайно складний процес, збережений у краї, який, однак, через втрату зазначених сортів льону і коноплі, тобто основи ткац тва, та розши- рення машинного виробництва поступо- во виходить з культурного побуту. Хоча ще на межі 60–70-х років ХХ ст. виро- би, виготовлені в художньо-промислових майстернях Рівненського відділення Ху- дожнього фонду УРСР, де працювали майстрами-надомницями місцеві фахівці Уляна Кот, Ніна Дем’янець, Ніна Раб- чевська, Ольга та Зінаїда Придюк, ди- вували увесь цивілізований світ. Чимало художніх колективів Західної України мали за честь володіти таким унікальним сценічним вбранням. Зразки національ- ного поліського костюма, у тому числі й поліського серпанку, демонструвалися на всесвітніх виставках у США, Японії та в багатьох культурних центрах СРСР, зок- рема й України. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 83 Сьогодні такі художні зразки майстри можуть виготовляти вже з іншої, технічно досконалішої (виробленої машинним спо- собом) нитки, утім, і сорти льону, і ху- дожні техніки в районі зберігаються і по- стійно культивуються навіть у дитячому гуртку «Серпанкове розмаїття». Учасниками анонсованого вище заходу стали не лише представники вищої шко- ли, працівники методичних служб сфери культури, управлінці різних рівнів, але й ті, хто володіє цими унікальними техні- ками поліського ткацтва, хто зібрав і збе- ріг унікальні зразки тканин, інформацію про форми побутування, а головне – має автентичні технічні засоби їх відтворен- ня, на яких працювали їхні батьки. Була представлена на Конференції й чима- ла група послідовників – учнів гуртка «Серпанкове розмаїття» Центру ткацтва в с. Крупове. Інакше кажучи, ця подія змог ла об’єднати зусилля органів держав- ної влади, методичних структур галузі культури, усіх ентузіастів у справі збере- ження національної культурної спадщи- ни, у тому числі й науковців, представни- ків сфери бізнесу для вирішення спільних і надзвичайно актуальних проблем сього- дення – збереження нашої національної ідентичності. Адже ми цікаві світові лише своєю окремішністю. Наші традиції народної іграшки, зок- рема і ляльки-мотанки, що беруть поча- ток із прадавніх часів, або чорнодимленої кераміки, художньої вишивки, безлічі ін- ших форм народної культури, збереженої в регіоні, а також серпанкового ткацтва як складової національного костюма, що традиційно було ознакою вишуканос- ті української жінки з Волині, сьогодні, незважаючи на згадані труднощі, про- довжують існувати не лише в музейному просторі, але й у практиці сучасної тра- диційної духовної культури жителів пів- нічних районів Рівненщини. До речі, у с. Крупове нині проживає троє народних майстрів, відзначених високим держав- ним званням «Заслужений майстер на- родної творчості України» саме за розроб- ку цього виду творчості. Є в цьому селі й нав колишніх також чимало менш відомих на державному рівні, однак не менш зна- них у місцевому культурному середовищі як власними виробами, та і збереженими художніми зразками, переданими їм від їхніх близьких. Це засвідчили і виступи на Конферен- ції місцевих народознавців-дослідників – Л. Черпак, учителя-методиста Селецького НВК, і О Буткевич, старшого вчителя ху- дожньої культури Орв’яницького НВК, а також активність і зацікавленість під час обговорення окресленого питання учасни- ків та присутніх на заході заступників ди- ректорів ЗОШ району з виховної роботи, а головне – демонстрація художніх виро- бів, збережених у районі. Особливий інтерес до цієї проблеми виявили представники Національного музею народної архітектури та побуту України, які надіслали ґрунтовні допові- ді стосовно символічно-обрядової функції предметів ткацтва в українській культур- ній традиції (О. Босий) та українському пісенному фольклорі (І. Кукліна). Було також здійснено спроби дослі- дити аналогії між північними районами Рівненщини та іншими етнорегіонами України в питаннях функціонування на- ціонального костюма та його складових (В. Філь, О. Мойсюк) і ткацької традиції України загалом (Л. Іваницька). Цілком природно, що в роботі цьо- го заходу акцентувалися питання збере- ження існуючих традицій ткацтва, його витоків, символічного та семантичного контекстів. Про це йшлося у виступі про- фесора Львівської національної академії мистецтв (далі – ЛНАМ) М. Токар, яка зосередила увагу на історії регіонального костюма, труднощах упровадження націо- нального стилю в різні історичні періоди. На мистецтвознавчому аспекті інтер- претації знаків орнаментики серпанкових виробів Рівненського Полісся, що зберіга- ються у фондах РОКМ та Сарненського історико-етнографічного музею, зупинила свою увагу завідувач відділу етнографії РОКМ А. Українець, переконливо ілю- струючи свою доповідь наявними у фон- дах зразками. Спроби відтворення серпанкових тка- нин сучасними майстрами в нещодавно створеному ткацькому центрі в м. Ради- вилові намагалася проаналізувати до- слідниця з Рівненського державного гу- манітарного університету (далі – РДГУ) І. Локшук. На виявленні особливостей використання антропоморфних мотивів у художніх тканинах Житомирського По- лісся акцентувала свою увагу співробітни- ця Інституту мистецтвознавства, фолькло- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 84 ристики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України О. Мойсюк. Поза сумнівом, розкішний поліський серпанок, що був характерною рисою жі- ночого святкового вбрання кілька століть, викликає зацікавлення і стосовно вико- ристання цієї тканини чи її елементів (ху- дожнього малюнку, символіки загалом) у сучасній культурній практиці. Тож учас- ники заходу намагалися дещо розшири- ти проблематику обговорення й вийти за межі окремих питань. У цьому зв’язку згадаймо доповіді співробітниці кафедри дизайну одягу Національного універси- тету культури і мистецтв М. Костельної щодо виявлення поліських мотивів у твор- чості Г. Забашти як форми пошуку націо- нального вираження в сценічному костю- мі 80-х років ХХ ст.; і доцента кафедри образотворчого і декоративно-приклад- ного мистецтва РДГУ І. Токар, яка свій виступ присвятила аналізу характерних особливостей поліського костюма у твор- чості професора ЛНАМ Марти Василів- ни Токар, котра, як відомо, була автором багатьох сценічних костюмів провідних мистецьких колективів Західної України. Окремими дослідниками (кандидат іс- торичних наук, доцент РДГУ Л. Костюк) було здійс нено спробу розширити можли- вості вже опублікованих раніше матеріа- лів про відомих майстринь і ознайомити присутніх із сакральним виміром орна- ментальних мотивів серпанкового тка- цтва однієї з тих мисткинь, які починали відроджувати цю справу в с. Крупове в 1960-х роках, – Ніни Дем’янець. Вона, до речі, разом з Ніною Рабчевською, була й автором розробки серпанкових костюмів для місцевого ансамблю «Берегиня». Про витоки цього явища на Рівнен- щині, його аналіз у контексті традицій регіонального ткацтва йшлося у виступі директора РОКМ О. Булиги та одного зі співорганізаторів цього заходу, науко- вого редактора багатьох наукових збірок із проблематики регіональної культурної спадщини, завідувача кафедри культу- рології і музеєзнавства РДГУ професора В. Виткалова. Утім, головне, що виріз- няло цю Конференцію, – перегляд екс- позицій Центру ткацтва в с. Крупове та РОКМ, спілкування з практиками-май- страми, тобто тими, хто володіє цими техніками надзвичайно оригінального на- ціонального виду ткацтва, збереженого в північних районах області, з людьми, які зберігають традиційні засоби його ви- робництва, зразки льону простак, лущик, довгунець, продовжують культивувати цю традицію в краї, заслуженими майстрами народної творчості України та тими, хто цим постійно займається десятки років. Серед них – Н. Рабчевська, Н. Дем’янець, О. Придюк, В. Стельмах та ін. Зокрема, саме ними було проведено майстер-класи і прокоментовано все те, що поступово ви- ходить із нашого культурного обігу – ста- ровинні верстати, зібрані і дбайливо збе- режені в Центрі ткацтва с. Крупове, види льону, художні техніки, форми роботи з дітьми, учасниками згаданого вище гурт- ка, тематика доповідей із цієї проблема- тики місцевої МАН та ще безліч того, що є предметом нашої національної гордості. Та й самі діти продемонстрували неаби- яку вправність роботи на старовинному обладнанні, збереженому односельцями, знання історії цього виду ремесла, а та- кож дитячі костюми з використанням сер- панкових прикрас. Під час обговорення окреслених питань певний інтерес викликав виступ представ- ника сфери бізнесу, керівника згадано- го вже центру ткацтва в м. Радивилові В. Дзьобака, який намагався довести пер- шість цього центру у справі відродження серпанкового ткацтва на Рівненщині, ігно- руючи очевидні здобутки й наявні худож- ні зразки та матеріально-технічну базу в жителів с. Крупове й Дуб ровицького ра- йону загалом та місцевому музеї ткацтва чи обласному краєзнавчому музеї. Однак цей виступ лише актуалізував проблема- тику вивчення регіональної культурної практики в її розмаїтті. Переконливою була й експозиція дру- кованих видань з проблем народної куль- тури, здійснених КЗ «Рівненський облас- ний центр народної творчості», який і став організатором цього заходу, та РОКМ. Захід, який уже самою проблемати- кою викликав зацікавлення, організато- ри підсилили оригінальною художньою частиною, яка складалася з виступів сту- дентів кафедри музичного фольклору На- ціонального університету культури і мис- тецтв, які брали участь у народознавчих експедиціях з питань вивчення пісенної спадщини села Крупове. Та й місцевий ансамбль «Берегиня», сформований зі згаданих вище майстринь, який уже по- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 85 над 45 років існує при місцевому клубі і є справді зберігачем народних пісенних скарбів і художніх тканих виробів, також був цілком логічним доповненням до цьо- го поважного наукового зібрання. Піснею і костюмами висловили все те, що вийшло за межі вербального коду. У контексті розгляду окресленого пи- тання слід відзначити також професійне ведення заходу одним з його організа- торів – завідувачем кафедри культуро- логії і музеєзнавства РДГУ професором В. Виткаловим. Яскраве враження залишив і виступ учительки з НВК с. Крупове Уляни Ада- мівни Букайло, доньки чи не найстарішо- го майстра (Н. Дем’янець), яка художні- ми зразками продемонструвала напрями творчості інших майстрів краю, зокрема і своєї родини, акцентуючи увагу й на мов- ному елементі місцевих жителів. Завершив Конференцію, принаймні її теоретико-прикладну частину в м. Рівно- му, виступ провідного етнографа крає- знавчого музею, старшого наукового співробітника відділу етнографії Тетя- ни Пархоменко, яка не лише виголосила ґрунтовну доповідь стосовно різних ас- пектів серпанкового ткацтва в художній практиці Волині, але й продемонструвала заздалегідь підготовлені художні зразки, які впродовж багатьох років зберігаються у фондах цього культурного осередку Рів- ненщини та с. Крупове. Порушувалася на заході й низка інших актуальних проблем. Народна творчість – це та сфера куль- тури, якою сьогодні пишається Україна і яку вона може покласти на терези світовій спільноті як важливу ідентифікаційну на- ціональну ознаку, котра, однак, потребує збереження і культивування. І щодо цього роль місцевих органів влади є чи не най- важливішою. Водночас дозвілля сьогодні – це не лише клуб чи бібліотека, туристичні по- їздки тощо, але й безліч можливих уже нових форм: ТРЦ, боулінг-клуби, сауни, широка мережа готельно-ресторанного комплексу і ще чимало іншого. Сучасна індустрія розваг, що активно поширюєть- ся по світу й Україні зокрема, характери- зується значною фінансовою витратністю, оскільки всі ці форми передбачають спо- чатку потужне вкладання коштів, а вже потім – одержання прибутку. До того ж власників, як правило, не цікавить питан- ня, наскільки змістовною є духовна скла- дова їхньої діяльності. І це є, можливо, не зовсім очікуваним, однак цілком типовим явищем, зважаючи на ринкові (або так звані ринкові) умови сьогодення. Резуль- тат залишається незмінним. Нові процеси трансформації суспіль- ства з характерним наслідуванням чи сліпим копіюванням чужого досвіду без належного підґрунтя в українському сус- пільстві призвели до вкрай важкого еко- номічного становища країни. Приміром, у новостворений комплекс на Рівненщині, покликаний сприяти відродженню віт- чизняної техніки ткацтва – поліського серпанку, вкладено кошти. Крім того, необхідно враховувати витрати на пошук майстринь, одержання й обробку інфор- мації стосовно сутності цього явища, від- найдення і придбання художніх зразків, фінансування приїзду майстрів на захід, а також на організацію паркування влас- ного або приміського автотранспорту та його охорону, громадського харчування, виставкової діяльності тощо. Відповідно ціни на квитки для відвідування цього центру мають бути досить високими, аби затрати окупилися. І саме якість наданих послуг, включаючи і цінність експонова- них зразків, коригуватиме вартість квит- ків та кількість відвідувачів. Таким чином, важливого значення на- буває факт усвідомлення керівниками га- лузі культури, принаймні її місцевого рів- ня, необхідності взаємодії з бізнесовими структурами, що мають кошти. Художній продукт потрібно зберегти (чи продати, за умови подальшого його вироблення), тоб- то за підтримки бізнесу необхідно спро- бувати якнайкраще продемонструвати цей товар публіці, щоправда, уже не в екс- клюзивному варіанті (хоча оригінальний зразок також можливий). Поле для його репрезентації досить широке: глибока ін- формованість про культурне явище того, хто має це робити, форма презентації (адже вона також повинна враховувати вже давно змінені смаки населення сто- совно ставлення до товару) і зовнішній вигляд того, хто це має робити; супровід (музичний чи будь-який інший) цього процесу тощо. Молоде населення дивить- ся телепрограми (а вони переважно пре- зентаційні) значно частіше, ніж про це мають уявлення працівники галузі чи всі http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 86 ті, хто займається питаннями виховання молодого покоління. Нині досить оперативно, що, можливо, й не зовсім добре з погляду культурної складової, організовують численні ТРЦ- презентації, зокрема картин світової кла- сики в сучасній інтерпретації (?!), або бізнесові структури змінюють упаковку, приміром, на вітчизняних цукерках (як це робили менеджери, що співпрацюва- ли з Рівненською кондитерською фабри- кою), на яких чимало років експонувався потужний ряд світового та вітчизняного образотворення. Хіба це погано?! Адже молодь, яка майже не відвідує бібліотек, художніх музеїв, які є далеко не в кож- ному місті, хоча б у такий спосіб долу- чається до світової культурної скарбниці. Одним словом, на нашу думку, галузь культури надзвичайно повільно перебудо- вує своє ставлення до того, що вона має, а відповідно – втрачає кошти, які могла б заробити, маючи такий потужний ре- гіональний культурний потенціал. І три- матися подалі від бізнесу – не розумно. Він на те і бізнес, щоб заробляти гроші, і все одно знайде предмет заробітку. Шкода лише, що культурний потенціал, чи куль- турний продукт, так і залишиться не пре- зентованим широкому загалу. На цих питаннях, як і на бережному ставленні до національної культури, ак- центували увагу заступник голови Рів- ненської обласної державної адміністра- ції О. Савчук, начальник управління культури і туризму Я. Мельник та голо- ва Дубровицької райдержадміністрації С. Киркевич. Динаміка цивілізації від її зародження і до розпаду, згідно з теорією А. Тойнбі, визначається законом Виклик – Відгук, відповідно до якого прогрес чи регрес ци- вілізації пов’язаний з адекватністю Відгу- ку регіонального соціуму на Виклик істо- ричної ситуації. Народження цивілізації відбувається спонтанно, але за двох необ- хідних умов: 1) стимулюючої ролі нав- колишнього середовища – Виклик; 2) на- явності в соціумі творчої меншості, здатної створити необхідний Відгук на Виклик [1]. Повернути минуле неможливо. Адже для його належного функціонування в соціумі потрібно відродити спочатку дух минулої епохи, ту систему культурних ко- ординат, у якій свого часу існував певний культурний зразок. Оскільки «в одну й ту саму річку не можна увійти двічі», то й відродити будь-які культурні зразки ми- нулих епох також неможливо. Однак це аж ніяк не означає, що подібні ідеї марні і такі спроби ні до чого не призведуть. Навпаки, вони надзвичайно продуктивні, оскільки стимулюють художнє мислення митця, його бажання постійно перебувати у творчому пошуку, невпинно експеримен- тувати, вивчаючи безліч збережених куль- турних зразків, ґрунтуючись на високому ідеалі, властивому минулій епосі. І часто виявляється, що той ідеал був дещо (або зовсім) іншим. Будь-якому процесу чи явищу з рока- ми притаманна така характеристика, як романтизація, тобто перебільшення одних культурних характеристик і завуальову- вання або усунення інших. Так було завж- ди, це помітно на прикладі культурного життя навіть одного покоління. Однак головним для культурного процесу в цьо- му випадку є інше, а саме: той факт, що це експериментаторство кількох творців надихає до створення нового культурно- го взірця, а згодом – художньої системи, здатної заволодіти умами чималої кіль- кості художньо обдарованих людей і по- тім перевести культурний процес в іншу площину, змінивши на цій підставі і нав- колишній культурний простір. До практичних кроків, закладених у резолюції цієї науково-практичної кон- ференції, слід зарахувати усвідомлення представниками органів державної вла- ди, методичних служб, науковцями дум- ки про те, що проведення подібних захо- дів, спрямованих на дослідження інших складових наявної регіональної культур- ної практики, повинно стати постійним процесом в області, під який закладати- муться необхідні кошти. І питання це має контролюватися методичними органами. Джерела та література 1. Тойнби А. Вызов-и-Ответ [Электронный ресурс] / А. Тойнби. – Режим доступа : http:// pryahi.indeep.ru/history/toinby_02.html. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 87 SUMMARY Themes of the speeches enounced at First All-Ukrainian scientifically-practical conference, held in Krupove village, Dubrovytsia district of Rivnenshchyna and The Museum of Regional Etnography in Sep- tember, 11–12 2015, dedicated to the existence peculiarities of unique kind of folk culture of Northern dis- tricts of Rivnenshchyna – muslin weaving – which is mentioned in The Tale of Ihor’s Campaign are analyzed in the article. A membership of the participants of the conference is described. The definition of this cultural phenomenon, its peculiarities, the role in cultural context and everyday practice is given. Attention is paid to Ukrainian national dress in general, the forms of its evolution in modern conditions, the role of national adornments in the preservation of ethnic features, etc. The activity of the first masters, industrious persons of art-industrial workshops of Artistic Fund of the USSR, who were engaged in this kind of art is mentioned. Their creative achievements, exhibition work are stressed. The article is also devoted to historical and social-cultural circumstances of the rise of this original kind of trade, functioning and present tends, the bearers of this cultural tradition (U. Kot, N. Rabchevsku, L. Stelmashuk, N. Demiyanets, whose creative activity started in 1960s, and folk masters of a later period – Z. Prydiuk, V. Stelmakh, etc., whose creative activity took place under ordinary conditions of Ukrainian village). The material-technical providing of the creative process of contemporary artists, etc. is emphasized. Separate figures of craftsmen as the carriers of this cultural tradition are considered, attention is paid to the activities aimed at the creation of a local museum in Krupove village, artistic samples collected there, looms and also the dissemination of the practice of teaching to this type of weaving with the help of chil- dren’s circle Muslin diversity, founded by the masters, is emphasized. The most famous collections of Polissia muslin, concentrated in The Museum of Regional Etnography and Historical-Ethnographic Museum of Sarny in Rivnenshchyna are considered. Creative activity of the masters of alternative weaving center, founded recently in Radyvyliv, Rivne re- gion, is mentioned. The outstanding tendencies of modern existence of folk culture of the region are depicted. The necessity of changes in attitude to folk culture, the broad involvement of business structures and authorities, methodi- cal services of the sphere of culture to solve problems of effective functioning of this heritage is emphasized. Keywords: muslin weaving, folk culture, masters, national traditions, costume, globalization, Kru- pove village. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Сучасні аспекти дослідження та побутування серпанкового ткацтва

Institution

Ähnliche Einträge