Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207724 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 318-321. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207724 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2077242025-10-14T00:06:47Z Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) Гайова, Є. Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури 2010 Article Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 318-321. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207724 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури |
| spellingShingle |
Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Гайова, Є. Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Гайова, Є. |
| author_facet |
Гайова, Є. |
| author_sort |
Гайова, Є. |
| title |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| title_short |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| title_full |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| title_fullStr |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| title_full_unstemmed |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| title_sort |
топоніми села золотареве хустського району закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207724 |
| citation_txt |
Топоніми села Золотареве Хустського району Закарпатської області (за матеріалами місцевих краєзнавців) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 318-321. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT gajovaê toponímiselazolotarevehustsʹkogorajonuzakarpatsʹkoíoblastízamateríalamimíscevihkraêznavcív |
| first_indexed |
2025-10-14T01:05:38Z |
| last_indexed |
2025-10-15T01:07:03Z |
| _version_ |
1846008006755483648 |
| fulltext |
318
Євгенія Гайова
(Київ)
ТОПОН І М И С Е Л А ЗОЛОТА РЕ ВЕ
Х УС ТСЬКОГО РА ЙОН У ЗА К А РП АТСЬКОЇ ОБЛ АС Т І
(з а матеріа ла ми міс цеви х крає зна вц і в)
Заселення Хустського району формува-
лося упродовж віків у процесі складних іс-
торичних і соціально-економічних відносин.
Перші відомості про формування сіл
з’являються в літературних джерелах, почи-
наючи з ХV ст. Багата і різноманітна топо-
німіка Хустщини теж допомагає пізнати
історію краю. У селі у назвах лісів, кутків (гу-
штаків), потоків, озер, студеничок (криниць),
гір, скель, пагорбів, полонин, перевалів, зво-
рів, урочищ залишилися відбитки історич-
ного минулого – це своєрідна енциклопедія
народознавства, де зафіксована історія засе-
лення села. Наприклад, поле, де селяни за-
хищали село від татар в ХIII ст., носить назву
«Татарський лаз (ліс)», а колодязь, куди тата-
ри вкидали дітей, – «Татарський».
Треба віддати належне спостережливості
наших предків у влучності назв для навко-
лишньої місцевості.
Легенди й історичні дані
про заснування с. Золотареве
Розташоване село на двох горбах – Осій і
Горб, які перерізають два потоки: Байлусь-
кий та Лазуський, що впадають в Тису. На
основі архівних матеріалів довідуємося,
що село засноване в кінці ХV – на початку
ХVІ ст. У книзі К. М. Бескида «Мараморош»
(с. 34) є дані про 1616 рік, де перераховуються
села: Нижнє Селище, Нанково, Крайниково,
Сокирниця, Стеблівка, Золотарево, Копащ-
нево, жителі яких були зобов’язані даремно
для Хустського замку возити дрова.
У 1771 році в селі було близько 250 жите-
лів на 50 дворів.
Назва с. Золотареве, як гласить одна з ле-
генд 1, походить від Золотої криниці, що зна-
ходиться до цього часу за селом. У криниці
чиста, кришталева вода, котра б’є з-під землі
бурхливим джерелом і ніколи не пересихає.
http://www.etnolog.org.ua
319
Люди казали: «Золота реве». А згодом і село
назвали Золотареве.
Інша легенда розповідає, що засновником
села був Золотар, який мав підлеглих кмитів.
Після його смерті вони вирішили піти звідси
геть, але дружина Золотаря їх умовила, щоб
кмити залишилися на господарстві, бо вона
хоче переїхати жити до свого брата. Вони по-
годилися, залишилися і продовжували вести
господарство й далі. Так це місце, а згодом і
село, стали називати Золотареве.
У вимові жителів села назва до цього часу
звучить по різному: Золотарьово, Золотарьо-
ва, у Золотарьові.
В селі багато людей емігрувало на заробітки
до Америки в 1920-х роках, працювали на шах-
тах, а повертаючись до села, за зароблені гроші
купували собі ниви. А хто залишався вдома,
то вирощував худобу, продавав її і теж міг собі
прикупити землю, ліс, «хто кулько муг» 2.
Назви частин села
ГОРБ – назва походить від того, що частина
села розміщена на підвищенні – горбі.
ДУБРОВА – тут колись був великий дубо-
вий ліс.
ДРАГУНСЬКЕ – ця частина села межує із
Драгунським хутором.
ДАНИЛУСЬКЕ – ця частина села межує з Да-
нелуським хутором.
КОПАЧИНСЬКЕ – ця частина села межує із
с. Копашнево.
ПУДУСІЙ, ПУДУСОЙА – ця частина села зна-
ходиться під високим берегом, що називаєть-
ся Осуй.
СЕЛИСЬКЕ – ця частина села межує із Се-
лиським хутором.
ТОТ БУК (БІК), НА ТУМ БУЦІ – село поділено
на дві частини. Одна частина розташована на
горбі і називається «Горб», а інша – розміще-
на на низині, і у вимові жителів, які живуть
на Горбі, нижня частина називається «тот
бук».
ЧУМАЛЮСЬКЕ – ця частина села межує
із Чумайлівським хутором (це вже Тячів-
ський р-н).
ЧЕРЕТОВИ (НА ЧЕРЕТОВАХ) – великий при-
сілок, який має початкову школу, клуб, бібліо-
теку (назва невідома).
ЧЕРТЕЖ (ЧЕРТЕЖА) – так у давнину нази-
валася звільнена від лісу площа під посіви –
теж великий присілок, у якому є початкова
школа.
ШАНДРУСЬКЕ – назва походить від того, що
ця частина села межує із Шандрівським ху-
тором.
Назви кутків села
БАБАНИ – у цьому кутку села живе багато
людей із прізвищем Бабан.
ГНАЦЦІ (У ГНАЦЦЯХ) – назва походить від
прізвища Ігнатюх. У цьому кутку на сьогод-
ні живе багато людей із прізвищем Бабич, а
прізвище Ігнатюх в селі зникло.
КУВБАСОВО – велика довга і покручена ву-
лиця, як ковбаса.
МОВДАЩИНА (НА МОВДАЩИНІ) – назва не-
відома.
ПОРУБ, ПОРУБА – тут колись був великий
ліс, люди з часом його порубали і заселилися.
ПАСТУНИК (У ПАСТУНИКУ) – назва невідома.
Назви горбів, підвищень,
верхів, верхніх точок у селі
БЕРЕГ – підвищена місцевість, яка тягнеть-
ся вздовж східної частини села.
ВИРЬХ – найвища місцевість на краю села.
ВЕЖА – найвища точка у селі.
ГРИЦЬКИЙ ВИРЬХ (ВЕРХ) – назва невідома.
ГРУНЬ – підвищення в селі.
ГИРЮ ГРУНЬ – підвищення, де жив Гиря,
такі прізвища є і сьогодні в жителів села.
ГРУНЕТ, ГРУНЕТА – це теж підвищена міс-
цевість у селі.
ГАБОРУ ВИРЬХ, НА ГАБОРОВУМ ВЕРЬХУ – під-
вищення, де жив чоловік із прізвищем Габор.
ПУДВИРЬХ, ПУДВИРЬХОМ – ця частина села
розміщена під Верхом.
ПАНУ ВИРЬХ – цей верх належав чоловіку із
прізвищем Паньо.
СИРИДНІЙ ГОРБ – з усіх сторін його оточу-
ють інші горби, а він – посередині.
СУВА, СУВИ – назва походить від того, що
на великому березі зсунулася земля.
ОСУЙ, ОСОЙА, ОСОЙИ – назва словацького
походження, так називається берег, зверне-
ний до сонця.
ХАЛАБАНУ ГРУНЬ – цей грунь належав чо-
ловікові із прізвищем Халабан.
ЩОВО, ЩОВБА – великий обрив на березі
(виступ на чомусь).
Назви потоків (потуків)
БАЙЛУСЬКИЙ ПОТУК – права притока
Тиси, він протікає через лаз, який належить
с. Лалове.
ІВАНЦЬОВА ПОТОЧИНА – вона належала
чоловікові на прізвище Іванцьо.
ЛАЗУСЬКИЙ ПОТУК – назва проходить від
того, що він протікає через лаз.
http://www.etnolog.org.ua
320
Обидва потоки біля с. Данилове злива-
ються і впадають в Тису.
ЛІТОВИСЬКИЙ – протікає через місцину,
яка має назву «Літовища». Це ліва притока
Лазуського потоку.
Назви городів та їх частин
КАЛМАН – цей город належав єврею Кал-
ману, який тут до 1945 року тримав корчму;
зараз на цьому місці – магазин. До цих пір у
селі збереглася про ті часи співанка:
Папушихо, сиди тихо,
Грози собі дівку.
Би не носила до Калмана
Мелай (кукурудзу) за горілку.
КУЧІРЮ (КУЧІРЬОВОМ) – город, який на-
лежав чоловіку на прізвисько Кучіря. В селі
живе багато нащадків цього роду.
ПЕЧИЩЕ – на цій місцевості стояла стара
хата, зараз її немає.
СТАРИНА – на цій землі жила родина, а те-
пер там – поле.
СЛОВИНЕЦЬ – цей город належав чоловіко-
ві із прізвищем Словиниць, яке утворене від
слова «слава». Потомки з цим прізвищем жи-
вуть у селі і нині.
ДУБЕЙОВО – поле, яке належало чоловікові
на прізвище Дубей.
ХАЛАБАНУ – це поле належало чоловікові
із прізвищем Халабан.
ЧАСТИ – велике поле. Колись воно було поді-
лене між жителями села на частини (на части).
Назви вулиць
БАБИЧУСЬКА (НА БАБИЧУСЬКУЙ) – назва
походить від того, що на ній в основному жи-
вуть люди із прізвищем Бабич.
ГЛИБОКА (НА ГЛУБОКУЙ) – назва походить
від того, що вона вирита глибоко в землі. По
обидві її сторони – високі береги.
ГОРСАЗ – назва угорського походження, у
перекладі означає «кам’яна дорога».
КУВБАСУВСЬКА – ця дорога проходить че-
рез куток з назвою «Кувбасово».
КАЛНА – вона розміщується в низині і в
будь-яку пору року завжди має калюжі, забо-
лочена (каляна).
Збереглася про неї і співанка:
Ци ти, вуличко, кална,
Не вповіж (не розкажеш) нікому.
Як я ходив темнов нучков (нічкою),
Не раз через тебе.
ЛАВИЦІ – дорога, яка веде до берега, утво-
рюючи виступи – сходи, подібні до лавиці.
МИТРОВКУСЬКА – на ній живуть люди з
прізвищем Митровка.
ПАЦКАНОВА – вона проходить через поле,
яке колись належало чоловікові із прізвищем
Пацкан.
ПОРУБЛЯНСЬКА – проходить через куток в
селі, який має назву «Поруб».
ПОНОРИ – проходить через поле, яке нази-
вається «Понори».
СТАРА ВУЛИЦЯ – колись була головною,
центральною в селі.
УВУЗ (НА УВОЗІ) – ця дорога веде до берега,
має високий схил. Колись, щоб вивезти вели-
кий товар по цій дорозі, потрібно було запря-
гати по четверо коней у віз або ж вивозити
вантаж невеликими частинами.
ЦИРКУНА (ЦЕРКОВНА) – дорога, яка веде до
церкви.
Назви лісів та їх частин
БРУСТУРИ – назва невідома.
БУРСУСИНИ – тут багато борсучих нір.
ҐОЛДИ – від одиниці міри ґолд (півгектара).
КУРУЛЮСЬКУЙ – за легендою, ліс належав
королю, який сюди часто приїздив на полю-
вання.
ОСУЙИХ – назва слов’янського походження,
означає «берег від сонця», зменшене від Осуй.
ПУДХУСЬКА – частина лісу ближче до Хус-
та (це найкоротша дорога до Хуста).
ПЛАН – тут у минулому були насаджені
дуби за планом (кожне дерево – на однаковій
віддалі одне від одного).
ПАЙКИ – ліс колись ділили на частини (на
пайки) і роздавали людям, кожному дістава-
лася його частина (пай).
РУНА (РІВНА) – у цій частині лісу ростуть
рівні (руні) високі дерева.
СІЯНКИ – у минулому тут висівали жолуді,
закладали шкілку.
ТАЦЮКОВА БУКОВИНА – тут ростуть лише
буки, які належали колись чоловікові з пріз-
виськом Тацюк.
ТРІПІТКИ, ТРІПІТИ – на цій площі ростуть
трепети (осики).
ХРЕЩАТА (НА ХРИЩАТУЙ) – частина лісу,
яка розміщується на перехресті доріг.
Назви чагарників
ВОЛАРНИЦІ – тут паслися воли всього села,
поки не йшли на полонину.
ВИНОГРАДНИК – назва існує з 1960 року,
коли на цій землі почали висаджувати вино-
град, але він містив мало цукру, і його вивели.
http://www.etnolog.org.ua
321
ВУСЮГАЦЬКЕ – тут живе чоловік із прізви-
щем Вусюгацький.
ГУЩА – тут густо ростуть молоденькі дуб-
ки, між якими важко проходити.
ДУБРОВОК – на цій території колись був не-
великий дубовий ліс.
ЗАРВИ, ЗАРВ, У ЗАРВАХ – тут багато ям (зарв).
ЗАЛУМ, ЗАЛОМА – колись на цій площі ві-
тер повалив (заломив) багато дерев, залиши-
лися лише чагарники.
ЛІТОВИЩА – тут у минулому літом паслися
(літовали) телята.
ЛАЗИВО, ЛАЗОВ – назва невідома.
ЛЯХОВО – колись цей чагарник належав
чоловікові із прізвищем Лях.
МАЛЕ ЯЙЦЬОВО – назва невідома.
МАТІЙУСЬКЕ – цей чагарник належав ко-
лись чоловікові на прізвище Матій.
ПУДВОЛАРНИЦЬ – цей чагарник розміщу-
ється нижче Воларниці.
КУГУТОВИ (кугут – це півень) – назва не-
зрозуміла.
ТУХЛИЙОВО – належало чоловікові із пріз-
вищем Тухлий, зараз в селі таких прізвищ не-
має.
ТІЛАРМОШ – назва незрозуміла.
ХРОМНЯКУ – назва незрозуміла.
ЧЕРТЕЖИК, ЧЕРТІЖ – ділянка, звільнена від
лісу.
ЯГОДНИК – у цьому чагарнику росте багато
суниць.
ЯЙЦЬОВО – назва незрозуміла.
Назви лісових полян
БАТАРОВА ПОЛЯНА – назва походить від
прізвища власника – Батара.
ГОРОТКИ – вона по формі подібна до горо-
ду. Тут добра земля, гарно ростуть фруктові
дерева. Лише заможні ґазди мали землю на
Горотках.
КОЛЬОВА ПОЛЯНА – у давнину Коля (місце-
вий хлопець) часто на цій поляні збирав ба-
гато грибів, він усім односельцям так і казав:
«Це моя полянка».
ПОЛЯНКИ – навколо неї розміщується де-
кілька полянок.
Назви зворів і ярків
ВЕЛИКИЙ ЖОЛОБ – глибокий і широкий яр.
ГЛИБОКИЙ ЗВУР – назва походить від того,
що він досить глибокий.
ГРИДЖИНСЬКИЙ ЗВУР – розміщується в ча-
гарнику, який називається «Гриджино».
КРИВИЙ ЗВУР – цей яр не прямий, а має ба-
гато поворотів.
ЛЯХУ ЗВУР – він належав чоловікові з пріз-
вищем Лях.
ЛУКОВА – у цьому зворі чоловік, якого зва-
ли Лука, викопав криницю, люди її назива-
ють «Лукова» і весь яр дістав назву «Лукова».
НІМИЙ ЗВУР – у цьому зворі дуже тихо, на-
віть вітерець не шелесне.
ПАВЛОВИЦЬ – його ще називають «Павлу
звур», тут убито чоловіка, якого звали Павло.
СУМНИЙ ЗВУР – тут завжди сумно, рідко
навіть пташки співають.
ТОПАНУ ЗВУР, У ТОПАНОВУМ ЗВОРІ – назва
незрозуміла.
Назви криниць
БОВДАРЬКА, БУВДАРЬКА – незрозумілі на-
зви.
БІМБОВА – назва походить від прізвища
Бімбор. Чоловік стеріг корів, свиней, і де б
він не був, не хотів пити води, лише пив з цієї
криниці.
ГРЯЗКА, ГРЯЗЬКОЇ – ця криниця знаходить-
ся на полі, що має назву «Грязка».
ДУОДОВА – цю криницю викопав єврей
Дуод. Він завжди брав з неї воду.
ЄРЖАВКА – на дні цієї криниці є іржа.
ЗОЛОТА – біля цієї криниці було засноване
село. Існує кілька легенд, пов’язаних з її наз-
вою. Одна з них розповідає, що цар, ідучи
повз криницю, напився води, яка йому дуже
сподобалася, і він вигукнув: «Золота вода!».
Згодом слово «вода» забулося і залишилося
одне слово «ЗОЛОТА».
КАДУБ – у цій криниці замість стінок – ду-
плавий дуб, який називають «кадуб».
ЛОПАЙЧИНА – назва походить від того, що
криниця викопана на Лопайчиному полі.
Примітки
1 Записано від Наталії Дмитрівни Гайдур – за-
сновника, організатора і керівника краєзнавчого
музею, який розміщено в школі, а також від учи-
теля Золотарівської школи І–ІІІ ст. М. В. Бабич,
1947 р. н.
2 Записано від Олени Антонівни Бабич,
1927 р. н., у с. Золотареве Хустського району За-
карпатської області.
http://www.etnolog.org.ua
|