Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2010
Main Author: Скоряк, А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Series:Матеріали до української етнології
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207758
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність / А. Скоряк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 164-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-207758
record_format dspace
spelling irk-123456789-2077582025-10-14T00:04:47Z Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність Скоряк, А. Етнокультурна спадщина та сучасність 2010 Article Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність / А. Скоряк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 164-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207758 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Етнокультурна спадщина та сучасність
Етнокультурна спадщина та сучасність
spellingShingle Етнокультурна спадщина та сучасність
Етнокультурна спадщина та сучасність
Скоряк, А.
Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
Матеріали до української етнології
format Article
author Скоряк, А.
author_facet Скоряк, А.
author_sort Скоряк, А.
title Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
title_short Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
title_full Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
title_fullStr Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
title_full_unstemmed Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність
title_sort харчування і народна кулінарія полтавщини: минуле та сучасність
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2010
topic_facet Етнокультурна спадщина та сучасність
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207758
citation_txt Харчування і народна кулінарія Полтавщини: минуле та сучасність / А. Скоряк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 164-166. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv AT skorâka harčuvannâínarodnakulínaríâpoltavŝiniminuletasučasnístʹ
first_indexed 2025-10-14T01:08:35Z
last_indexed 2025-10-15T01:08:21Z
_version_ 1846008088440602624
fulltext 164 Анна Скоряк (с. Дрижина Гребля Кобеляцького р-ну Полтавської обл.) Х А РЧ У ВА Н Н Я І Н А РОД Н А К УЛ І Н А РІ Я ПОЛ ТА ВЩ И Н И: М И Н УЛ Е ТА С У Ч АС Н ІС Т Ь Народна їжа та харчування – важлива складова традиційної матеріальної культу- ри. І хоча сьогодні значно змінилася система харчування міського і сільського населення, однак з’явилося чимало страв, які запозичені з різних континентів, усе-таки в повсякден- ному житті надається неабияка перевага на- ціональній кухні, звичним кашам, борщам, вареникам та іншим овочевим, борошня- ним і м’ясним наїдкам. Найбільше архаїчних елементів можна знайти саме в ритуальних стравах до календарних свят і сімейних обря- дів. Характер і специфіка харчування етносу значною мірою залежать від спрямованості сільського господарства, основного та допо- міжних занять населення, природно-геогра- фічних, культурно-побутових традицій на- шого народу. Століттями вдосконалювалося і поліпшувалося саме харчування українців, акумулюючи кращий досвід та знання по- передніх поколінь, а також сусідніх етносів. Унаслідок цього сформувалася оригінальна народна кухня з неабияким асортиментом смачних і надзвичайно корисних, поживних для організму людини страв. Деякі способи добування і зберігання продуктів, приготу- вання з них страв і напоїв, що збереглися і до нашого часу, застосовувалися ще в добу енео- літу, ранніх слов’ян і Київської Русі. На території Полтавщини найпопуляр- нішими є борошняні та круп’яні страви. Це  – різноманітні каші, вареники, галушки, пиріжки тощо. У  всіх частинах області, як і в інших регіонах країни, переважали в ми- нулому і зберігаються досі такі способи при- http://www.etnolog.org.ua 165 готування їжі, як тушкування та варіння. Також поширений спосіб смаження м’яса на відкритому вогні. Часто використовується і копчення м’ясних продуктів. Традиційно се- ляни харчувалися три рази на день. Це були сніданок, обід і вечеря. Улітку ж, як і колись, додається полуденок між обідом і вечерею. Для харчування родина збиралася переваж- но разом. Однак снідати та вечеряти члени сім’ї могли залежно від ступеня своєї зайня- тості по господарству. Обід у селян був не лише символом вживання їжі, але й означав духовну єдність роду. Схожі традиції були і в тогочасному місті. У  повсякденні ці традиції вживання їжі значною мірою порушені. У містах вся роди- на збирається тепер за вечерею. У селах старші люди (переважно самотні) інколи сходяться до обіду із сусідами, але частіше обідають самі, «що Бог пошле». Молоді ж родини намагають- ся зберігати певні традиції спільного обіду. Здавна харчування українців різнилося відповідно до пір року та свят, що на них при- падали. А от в часи Голодомору 1932–1933 ро- ків населення Полтавщини вживало диких та домашніх тварин і птахів, їли котів, собак, диких голубів («дідусів»), горобців, ворон, ми- шей, жаб, їжаків, борсуків та дохлих тварин, що гинули в колгоспах; з рослинної їжі – кору, листя і цвіт липи та акації, спориш, подорож- ник, лободу, листя лопухів, шкірки картоплі, які товкли до стану полови та пекли з них коржики, що називалися «макоржениками». Збирали та ховали від влади коло їдалень колгоспів та на смітниках гнилу картоплю, лушпиння, а весною робили із суміші лободи, рогозу, пасльону і коріння пирію «блинчики». Говорять, що коли в них додати дуже багато лободи, то людина, яка з’їсть цю страву, помре страшною смертю у великих муках. Також то- гочасне населення Полтавської області вжива- ло макуху, гичку буряків, жолуді, брагу, жом, запарену та пере терту полову. Наприкінці ХІХ  ст. люди навчилися ви- готовляти олію переважно з ріпаку, насіння льону, конопель, маку, а на початку ХХ ст. – частіше із соняшнику. Готували і зараз го- тують на свято і в будні вареники, галушки, млинці, коржі. Для начинки використовува- ли солоний сир, до якого додавали сире яйце. Також начинкою слугували вишні, черешні, смородина, яблука, сало, капуста, печінка, товчена картопля з кропом і цибулею, мали- на, шовковиця. У  вигляді гарніру до соленої або в’яленої риби використовували варену в лушпинні («в кожушку») картоплю, яку потім чистили і поливали олією. Також частою стравою була і є запечена на вогнищі картопля, яку потім вживають із салом, оцтом та цибулею. До речі, страви з картоплі донедавна не готували на Святий вечір перед Різдвом і на поминаль- ні обіди. Тепер ця традиція починає поволі руйнуватися. Найпоширенішими і найулюбленіши- ми були і є щоденні рідкі страви. Найперше місце серед них належить борщу. У  різних сучасних закладах харчування його так і на- зивають «український борщ». Також дуже поширеними стравами є грибні, рибні (уха), картопляні, горохові, круп’яні, перлові супи та капусняк, «огірошник» (розсольник) і зе- лений борщ зі щавлем або кропивою. Вище- згадані страви переважають у системі хар- чування як сільських, так і міських жителів Полтавського регіону. М’ясні страви готували здебільшого зі свинини. Зараз вона дещо поступилася міс- цем курятині, качатині, гусятині, а на півдні області – баранині, але все-таки залишається однією з улюблених у раціоні жителів Пол- тавщини. М’ясо переважно варили, тушку- вали, а рідше коптили на вишневій тирсі чи дровах. Запечені в печі грудинки, окости, ковбаси, шинки, кров’янки залишаються святковими стравами. Також відродилася традиція вживання свіжосолених ребер мо- лодих поросят, які вимочували в розсолі. Та- кий самий рецепт посолу і сала. Раніше його зберігали у дерев’яних бочках, а зараз  – у скляних банках. Рибні страви готували і го- тують принагідно, в основному на пости. На молоці варили різно манітні каші, галушки та локшину. Кисле молоко відтоплювали в печі (тепер  – у духовці) на сир, до якого додава- ли свіжу сметану, а зараз – ще й родзинки чи інші сухофрукти (курагу, чорнослив, імбир тощо). Уживають його переважно для сні- данку. Сухофрукти використовують нині ще й для приготування повсякденного й риту- ального узвару (компоту) на Святий вечір. Особливою стійкістю етнічних традицій вирізняється святкова та обрядова їжа. На Святий вечір готували пісну вечерю з два- надцяти страв. Зараз готують не завжди пісні страви. Та обов’язковою була і залишається пшенична кутя з фруктовим узваром. Напе- редодні Водохреща дотримувалися суворого посту, а після свята готували м’ясні страви щодня. За тиждень до Великого посту пере- ходили на молочну їжу, варили вареники з сиром та пекли пиріжки, їли сир зі сметаною http://www.etnolog.org.ua 166 та фруктами. На час Великого посту варили пісний борщ із квасолею та рибою, фруктові киселі, капусту, горох, картоплю «в кожуш- ку» і запечену на вогнищі з салом чи олією, оцтом та цибулею. Варто зазначити, що в се- лах і містах області постилися за радянської влади переважно старші люди. Тепер же тра- диція посту починає поволі відроджуватися. До пісних харчів додалися різні вітчизняні й закордонні фрукти. На свято Сорока святих обов’язковими, як і раніше, є бублики. Особ- ливо святочними стравами вирізнявся Ве- ликдень. У селах і містах випікали й досі пе- чуть паски, запікають шинку, ковбаси, ребра, готують хрін з буряковим соком, фарбують лушпинням цибулі яйця. Великодні страви, як колись, так і тепер, масово освячують у церквах. Розговляються вдосвіта, після освя- чення страв. Ця традиція збереглася і донині. На Маковія головною стравою залишається маковий рулет чи коржі, а на Спаса  – пече- ні пиріжки з яблуками, грушами, іншими фруктами. Вважалося, що мати, в якої помер- ла мала дитина, не мала права вживати яблу- ка до Спаса, бо на тому світі всім дітям будуть давати яблука чи подарунки, а її дитині анге- ли скажуть, що «твоє свиня з’їла». На весілля колись готували декілька го- ловних страв: гречану кашу з м’ясом, варену чи тушковану капусту, м’ясну печеню, пи- ріжки з сиром і ряжанкою, густий молочний чи фруктовий кисіль у тарілках. Наприкінці ХХ  ст. весільні гостини перетворюються на пишні застілля, а страви замінюються більш сучасними. До нашого часу зберігся коровай, весільні шишки та дивень. Вплив міста на приготування весільних страв у селі зараз є дуже відчутним. На похоронах і поминках основною ри- туальною стравою є канун (коливо), що його готують з рисової каші з медом і сиропом, до якого також останні кілька років стали до- давати ще й родзинки. Окрім того, на поми- нальні обіди родичі намагаються готувати борщ, капусняк, голубці, варений горох, які називають «Сльозами Матері Божої». Остан- нім часом готують й інші страви, які раніше в таких випадках заборонялися. Однією з них є варена товчена картопля. Отже, святкова й обрядова їжа, яку готу- вали до найважливіших сімейних обрядів, побутує набагато менше, аніж їжа до кален- дарних свят. Основою харчового раціону населення Полтавщини була рослинна їжа. Продукти тваринного походження частіше використовувалися у святковому харчуванні. Спостерігається певна тенденція дотриман- ня традиційних страв на Різдво, Великдень та решту свят не лише в селі, але й у місті. Література 1. Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія / Л. Ф. Артюх. – К., 1977. 2.  Гонтар  Т.  О. Народне харчування україн- ців / Т. О. Гонтар. – К., 1979. http://www.etnolog.org.ua