З історії повсякденної та святкової культури німців
У статті простежуються основні етапи історії пива на німецьких землях, починаючи з раннього Середньовіччя й до сьогодні. Автор фокусує свою увагу на пивних традиціях, ритуалах і формах комунікації, розглядаючи, зокрема, культурну програму відомого мюнхенського свята Октоберфест....
Saved in:
| Date: | 2017 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2017
|
| Series: | Матеріали до української етнології |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208470 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії повсякденної та святкової культури німців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 82-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-208470 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2084702025-10-31T01:23:20Z З історії повсякденної та святкової культури німців Курочкін, О. З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя У статті простежуються основні етапи історії пива на німецьких землях, починаючи з раннього Середньовіччя й до сьогодні. Автор фокусує свою увагу на пивних традиціях, ритуалах і формах комунікації, розглядаючи, зокрема, культурну програму відомого мюнхенського свята Октоберфест. В статье прослеживаются основные этапы истории пива на немецких землях, начиная с раннего Средневековья и до наших дней. Автор фокусирует свое внимание на пивных традициях, ритуалах и формах коммуникации, рассматривая, в частности, культурную программу широко известного мюнхенского праздника Октоберфест. The main stages of beer history in German lands from the early Middle Ages to the present time are considered in the article. The author is paying attention to beer traditions, ceremonies, and forms of communication. The cultural program of Oktoberfest, as a well-known Munich holiday, is analyzed in particular. 2017 Article З історії повсякденної та святкової культури німців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 82-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208470 394(=112.2) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя |
| spellingShingle |
З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя Курочкін, О. З історії повсякденної та святкової культури німців Матеріали до української етнології |
| description |
У статті простежуються основні етапи історії пива на німецьких землях, починаючи з раннього Середньовіччя й до сьогодні. Автор фокусує свою увагу на пивних традиціях, ритуалах і формах комунікації, розглядаючи, зокрема, культурну програму відомого мюнхенського свята Октоберфест. |
| format |
Article |
| author |
Курочкін, О. |
| author_facet |
Курочкін, О. |
| author_sort |
Курочкін, О. |
| title |
З історії повсякденної та святкової культури німців |
| title_short |
З історії повсякденної та святкової культури німців |
| title_full |
З історії повсякденної та святкової культури німців |
| title_fullStr |
З історії повсякденної та святкової культури німців |
| title_full_unstemmed |
З історії повсякденної та святкової культури німців |
| title_sort |
з історії повсякденної та святкової культури німців |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
З історії традиційної культури та фольклорно-етнологічних студій зарубіжжя |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208470 |
| citation_txt |
З історії повсякденної та святкової культури німців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 82-89. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kuročkíno zístoríípovsâkdennoítasvâtkovoíkulʹturinímcív |
| first_indexed |
2025-10-31T02:05:25Z |
| last_indexed |
2025-11-01T02:05:24Z |
| _version_ |
1847551825727717376 |
| fulltext |
82
УДК 394(=112.2) Олександр Курочкін
(Київ)
З ІСТОРІЇ пОВСЯКДЕННОЇ ТА СВЯТКОВОЇ
КУЛЬТУРИ НІМЦІВ
У статті простежуються основні етапи історії пива на німецьких землях, починаючи з ран-
нього Середньовіччя й до сьогодні. Автор фокусує свою увагу на пивних традиціях, ритуалах
і формах комунікації, розглядаючи, зокрема, культурну програму відомого мюнхенського свята
Октоберфест.
Ключові слова: німці, пиво, пивоварня, традиція, ритуал, свято, Октоберфест.
В статье прослеживаются основные этапы истории пива на немецких землях, начиная с ран-
него Средневековья и до наших дней. Автор фокусирует свое внимание на пивных традициях,
ритуалах и формах коммуникации, рассматривая, в частности, культурную программу широко
известного мюнхенского праздника Октоберфест.
Ключевые слова: немцы, пиво, пивоварня, традиция, ритуал, праздник, Октоберфест.
The main stages of beer history on German lands from early Middle Ages till the present time are
considered in the article. The author is paying attention to beer traditions, ceremonies and forms of
communication. The cultural program of Octoberfest as a well-known Munich holiday is analyzed in
particular.
Keywords: Germans, beer, brewery, tradition, ceremony, holiday, Octoberfest.
Досліджуючи економічні підвали-
ни европейської цивілізації до-
індустріальної доби, відомий французь-
кий історик Фернан Бродель присвятив
чимало уваги такому важливому аспек-
ту побутової культури, як виготовлен-
ня і споживання алкогольних напоїв.
У своїй монументальній праці «Структу-
ри повсякденності» він указав, зокрема,
на зумовлений природно-кліматичними
чинниками давній поділ Європи на дві
зони: виноробства і пивоваріння. За його
спостереженнями, «лінія, проведена від
гирла Луари на Атлантичному океані, до
Криму і далі – до Грузії й Закавказзя,
означає північний кордон товарного вино-
градарства» [1, с. 251]. Там, де закінчу-
ється «виноробна Європа», починається
«Європа пивна», яка охоплює велику те-
риторію помірного поясу від Англії та Ір-
ландії до України і Росії.
Класичною країною пива по праву вва-
жається Німеччина. Виготовлення і спо-
живання цього напою тут піднесено до
рівня ритуальної церемонії й символу на-
ціональної ідентичності. Майстерність ні-
мецьких пивоварів і висока якість їхньої
продукції вже давно отримали широке
міжнародне визнання. Недарма в багатьох
країнах Європи місцеві пивовари вико-
ристовували й використовують виробничі
технології та рецепти своїх німецьких ко-
лег. Переконливим доказом цих міжкуль-
турних впливів є проникнення в україн-
ську мову через посередництво польської
таких спеціальних термінів німецького
походження, як бровар, броварня, брова-
рити (від brauen – варити пиво), гальба
(від halb – півлітровий кухоль), кнайпа
(від knaipe – пивна), шинок, шинкар (від
Schank).
Характерна тенденція простежується в
останні десятиліття. У контексті європей-
ського вибору в Україну прийшла комер-
ційна мода на пивний німецький антураж.
Вона заявляє про себе в оформленні чис-
ленних ресторанів, барів, пивних з тради-
ційним німецьким дизайном і колоритом,
у більш або менш вдалих спробах при-
щепити на українському ґрунті баварське
пивне свято Oktoberfest тощо.
Відомо, що запровадження нових куль-
турних моделей в іноетнічному середови-
щі – процес складний і довготривалий.
Важливою передумовою його є широка
обізнаність громадськості країни-реципі-
єнта з автентичними традиціями країни-
донора.
Мета нашої розвідки полягає в тому,
щоб на основі аналізу первинної інформа-
ції з наукових монографій і краєзнавчої
літератури подати стислий огляд історії
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
83
пива в Німеччині від доби Середньовіччя
до сьогодні. Реалізація мети досліджен-
ня зумовлює розв’язання таких завдань:
простежити витоки німецького пивоварін-
ня і його регіональну специфіку; охарак-
теризувати етикетні форми, пивні звичаї
і смаки німців; з’ясувати особливості ні-
мецької пивної культури; висвітлити моде-
лі організації та проведення пивних свят
на прикладі мюнхенського Oktoberfest.
Вивчення пивних традицій та упо-
добань конкретного народу пов’язано із
цілим комплексом наукових дисциплін,
таких як історія, етнологія, фольклорис-
тика, культурологія, гастрономія, зіто-
логія та ін. Література, присвячена цій
проблематиці, справді неозора. Основна
фактологія наших студій почерпнута з
праць сучасних німецьких авторів (U. Be-
cher (1990), M. Gorski (1997), Gutmann
(2002), W. Schivelbusch (2010), F. Dering,
V. Eymold (2010), A. Asserate (2012)). Ви-
світленню обраної проблематики сприя-
ло також ознайомлення з розвідками ін-
ших зарубіжних і вітчизняних науковців
(Ф. Бродель, В. Похльобкін, А. Данилов,
В. Довгань, Т. Лавренова, М. Махній і
Ю. Русанов та ін.). Певну роль у розкрит-
ті теми відіграли матеріали періодики та
власні польові етнографічні спостережен-
ня автора під час неодноразових відвідин
різних регіонів Німеччини.
Деякі археологи вважають, що люди
кам’яного віку ознайомилися з пивом ра-
ніше ніж з хлібом. Припускають навіть,
що й саме гончарство зародилося через
потребу наших далеких предків у посуді
для збереження пива.
Перші свідоцтва про цей напій дійшли
до нас від древніх шумерів. Вони варили
пиво, використовуючи ячмінний солод.
Детально процес пивоваріння описаний
на клинописних таблицях, яким понад
5000 років. Від шумерів та інших наро-
дів, які населяли Месопотамію, пиво по-
ширилося в Древньому Єгипті, а потім і
серед народів Європи.
На німецьких землях пиво побутува-
ло задовго до прийняття християнства.
За германською легендою, винахідником
пива вважається казковий король Гамб-
рінус, якого пивовари називають своїм
покровителем 1. Давньоримський історик
Публій Корнелій Тацит у своєму тракта-
ті «Германія» (98–99 рр.) повідомляв про
вміння германців варити пиво з ячменю.
У добу Карла Великого пиво вживали у
всій імперії як бідняки, так і багаті в па-
лацах, «де на майстрах-пивоварах лежав
обов’язок виготовляти добре пиво: cervi-
sam bonam… facere debeant» [1, с. 257].
За класичною рецептурою пиво варять
із солоду, хмелю і води. Вихідним мате-
ріалом для виготовлення солоду є різні
злаки, найчастіше – ячмінь і пшениця.
У давні часи пиво готувалося без засто-
сування хмелю і являло собою ледь про-
ціджену хлібну масу, що підлягала про-
цесу бродіння (звідси синонімічна назва
напою – «рідкий хліб»). Ініціаторами ви-
користання хмелю в пивоварінні (хміль
надає пиву гіркуватий присмак і забезпе-
чує його схоронність), напевне, були се-
редньовічні ченці. Розквіт монастирських
броварень почасти завдячує строгим пра-
вилам посту деяких чернечих орденів,
які дозволяли своїм братам під час по-
сту лише рідке харчування. Найдавніша
у світі (діє й донині) броварня святого
Стефана (Weihenstefan) 2 була заснована
в Баварії ще у VIII ст. Сьогодні до цієї
броварні приїздять фахівці звідусіль, щоб
вивчити секрети пивного господарства та
мистецтва [2, s. 104].
Слід відзначити, що пиво здавна шану-
ють як на католицькому Півдні, так і на
протестантській Півночі Німеччини. Уже
з 1351 року відомі пивні постачання з Айн-
бекера (нижньосаксонське місто, навколо
якого розміщувалися численні броварні).
Своїми давніми пивними традиціями пи-
шається також ганзейське місто Бремен,
де на почесних обідах-братчинах купців
і судноплавців (die Schaffer-Mahlzeit)
перший тост обов’язково виголошують
з так званим морським пивом. Воно ви-
готовляється за старовинними рецептами
й становить густу суміш, багату на солод
і прянощі, що подається гостям у вели-
ких срібних бокалах. Ритуал бременських
братчин, документально засвідчений з
1545 року, за традицією відбувається в
другу п’ятницю лютого перед початком
весняної навігації [4, s. 33].
Для пересічного німця доби Середньо-
віччя пиво, завдяки своїй поживності (по-
ряд з хлібом), було важливим складником
їжі. Варіння пива тоді відбувалося пере-
важно в умовах домашнього господарства,
де цим займалися жінки. За даними іс-
ториків, у багатьох сільських місцевостях
Німеччини до кінця XVIII ст. сніданок,
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
84
як правило, починався із забутої нині
страви – пивного супу. До нього могли
подавати яйця, масло, білий хліб, сіль і
цукор [7, s. 32].
Широку популярність пива в харчо-
вому раціоні не лише простих селян, а й
вищих верств феодальної Німеччини пе-
реконливо засвідчує лист герцогині Лі-
зелотти фон Пфальц. Перебуваючи при
дворі Людовіка XIV, вона жалілася сво-
єму адресату на смак трьох напоїв, які
входили тоді в моду у Версалі: «Чай мені
здається сіном або гноєм, кава – сажею і
люпином, а шоколад для мене надто со-
лодкий, отже, жодний напій не можна
терпіти, від шоколаду в мене болить шлу-
нок. Але щоб я із задоволенням поїла, то
це тарілка холодцю або хороший пивний
суп, від цього у мене не болить шлунок»
[7, s. 38]. Цікава деталь: зловживання пи-
вом як харчовим продуктом, на думку де-
яких дослідників, пояснює побутування
важких типів тіла в людей, які фігурують
на полотнах північноєвропейських живо-
писців XVI–XVII ст. (Йорданс, Кранах,
Рубенс та ін.).
Поруч зі звичайним домашнім пивом,
яке називали «напоєм бідних», у Німеч-
чині здавна варили вишукані сорти пива,
що їх вважали предметом розкоші. Таке
пиво високої якості у XVI та XVII ст. екс-
портувалося з Лейпціга, Брауншвейга й
Бремена [1, c. 258].
Після тридцятирічної війни (1618–
1648) масове виробництво пива в Європі
постійно зростало під впливом мілітар-
ного чинника. Річ у тім, що пиво, а зго-
дом і горілка, належали до обов’язкового
провіанту професійних армій. З розпоря-
дження імперського головнокомандувача
А. Валленштейна від 1632 року дізна-
ємося, що для щоденного раціону одного
ландскнехта належали два фунти хліба,
фунт м’яса і два літра пива [7, s. 35].
Напередодні індустріальної револю-
ції по всій Німеччині й сусідніх країнах
Центральної Європи спостерігався бурх-
ливий ріст місцевого пивоваріння, яке на-
бирало промислових масштабів. Це спри-
чинилося до того, що пиво стало об’єктом
законодавства. Ще 23 квітня 1516 року
баварський герцог Вільгельм IV прийняв
перший закон про чистоту пива, згідно
з яким баварське пиво належало варити
лише із солоду (Malz), хмелю (Hoрfen)
і води (Wasser). Вимоги до якості води
були особливо суворими. У 1906 році
баварські вимоги до якості пива були за-
кріплені по всій німецькій імперії спеці-
альним податковим законом. Ці заходи
суттєво сприяли підвищенню якісних по-
казників німецького пива, що забезпечило
йому інтернаціональне визнання.
Поруч із кавою і чаєм у добу індустрі-
алізації серйозним конкурентом пива є
горілка – Branntwein. Винний спирт став
відомим у Європі приблизно в Х–ХІІ ст.
Первісно йому приписували сорок чеснот
як «королю усіх ліків», були також спро-
би алхіміків виділити зі спирту «камінь
муд рості». Більше практицизму у вико-
ристанні нового алкогольного продукту
виявили активні суб’єкти товарно-ринко-
вих відносин. Винокуріння, що приноси-
ло значні прибутки, досить швидко пере-
творилося на важливу галузь економіки
феодальних і монастирських господарств.
З XVII ст. горілка стає щоденним напоєм
німців. Спочатку вона знайшла застосу-
вання серед військових, поступово витіс-
няючи з їхнього раціону пиво. Щоденна
порція горілки допомагала притупити
свідомість солдатів, перетворюючи їх на
слухняний гвинтик військової машини.
Тривале співіснування пива і горілки,
як відомо, не призвело до витіснення од-
ного напою іншим. Тут простежуємо пев-
ний паритет, де кожен напій міцно зайняв
свою нішу, створивши навколо себе роз-
винену інфраструктуру економічних, со-
ціальних і культурних зв’язків.
У ХІХ ст. ставлення до пива та горіл-
ки набрало політичного звучання в робіт-
ничому русі Німеччини, де гостро деба-
тувалося «алкогольне питання». Під час
численних страйків пивна стає традицій-
ним місцем зустрічі робітників і центром
жвавих дискусій. Усвідомлюючи, як гли-
боко в пролетарській культурі й менталі-
теті були вкорінені міцні спиртні напої і
пиво, такі видні теоретики соціалізму, як
Ф. Енгельс і К. Каутський, визнавали,
що класову боротьбу треба вести разом з
ними. Без Wirtshaus (трактиру), вважав
К. Каутський, «не існує для німецького
пролетаріату не лише товариського, а й
жодного політичного життя» [7, s. 178].
Алкоголь стимулював пролетарські
чесноти: колективізм і солідарність. Про-
те не завжди політичні зібрання за кух-
лем пива мали мирний характер і служи-
ли справі соціального прогресу. Сумною
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
85
сторінкою історії, зокрема, став мюнхен-
ський пивний путч 1923 року, який по-
служив прелюдією до встановлення тота-
літарного гітлерівського режиму.
Пивна (Bierstube, Kneipe) й сьогодні є
традиційним місцем спілкування та кому-
нікації німців. Для них цей громадський
локус так само звичний, як кав’ярня для
італійців або паб для англійців та ірланд-
ців. Характеризуючи ментальний тип нім-
ців, психологи нерідко, слідом за Й. Гете,
повторюють тезу про їхню схильність до
одноосібності й недостатність колекти-
візму [3, s. 9]. Пивна, здається, якраз і
створена, щоб долати цей національний
дефіцит.
З етнографічного погляду цікаво про-
стежити особливості німецької пивної
культури з притаманними їй ритуалами та
стереотипами поведінки. У пивній-кнайпі
панує атмосфера невимушеності й стихія
чоловічого братерства (жінки, як прави-
ло, сюди не ходять). Тоді як для відвіду-
вачів кав’ярні є цілком нормальним си-
діти за столиками поодинці, переглядати
газету або заглиблюватися у власні дум-
ки, у пивній Я-концепція поступається
місцем колективному МИ. «Вхід до кнай-
пи, – наголошує В. Шіфельбуш, – має
символічне значення, адже кожний, хто
переступає поріг, без слів дає зрозуміти,
що він готовий до розмов з іншими йому
незнайомими людьми» [7, s. 200].
Шанувальники пива звичайно сідають
разом за стіл, утворюючи своєрідне пи-
тійне коло. Його учасники по черзі замов-
ляють повні келихи для всієї компанії.
Відмовитися від цього ритуалу, як і від
запрошення до компанії, означає втрати-
ти своє обличчя. Колись така поведінка
сприймалася як образа, що могло призвес-
ти й до бійки. Якщо розпочинається кру-
гове пиття, кожен зобов’язаний сплатити
принаймні за одне коло. Якщо, напри-
клад, група складається із чотирьох осіб,
обов’язкові чотири кола. Відтак може роз-
початися новий цикл, або далі кожен п’є
за власні кошти.
Найпоширенішим ритуалом пивного
спілкування є пиття до когось. У такий
спосіб висловлюються побажання друж-
би, добра і симпатії. Не прийняти й не
відповісти на проголошений тост – озна-
чає порушити питійний етикет. Кругове
пиття, пиття за здоров’я, до когось, пиття
на брудершафт об’єднують учасників за-
стілля на певний час у дружній колектив.
Те, що природне в пивній, ззовні втрачає
жодний сенс.
Фактично кнайпу можна розглядати
як різновид резервації, де збереглися мо-
делі та способи поведінки, які в інших
сферах життя вже давно зникли. Це дає
підстави деяким антропологам убачати в
пивних ритуалах і правилах пережитки
потлача – давнього звичаю престижно-
го обдаровування. Потлач є видом жерт-
ви, адресатом якої є не бог, а інші люди.
В архаїчному суспільстві в такий спосіб
встановлювалася лабільна соціальна рів-
новага: зустрічаючись як друзі, племена
або вожді обов’язково обдаровували одне
одного. Там, де панують капіталістичні
принципи обміну, механізми престижно-
го обдаровування втрачають свою силу.
Кнайпа в цьому сенсі становить виняток.
«Учасники кола пиття, – зазначає В. Ші-
фельбуш, – є учасниками потлача. З ін-
стинктивною точністю перелітних пта-
хів вони наслідують правила і ритуали
запрошення і відмови, про походження
яких вони не мають жодного уявлення»
[7, s. 186].
Дуалізм сучасної пивної полягає в
тому, що вона є одночасно місцем спіл-
кування людей і комерційним закладом.
Друга роль поступово витісняє першу й
відображає тривалий історичний процес
комерціалізації сфери гостинності. Од-
ним із показників цієї еволюції є поява в
пивних спеціальної стійки-бару (Tresen),
біля якого п’ють стоячи.
На порозі третього тисячоліття відбу-
лися кардинальні зміни в харчовій куль-
турі європейських народів, у глобалізова-
ному світі значно розширився асортимент
усіляких алкогольних і безалкогольних
напоїв. Проте й сьогодні пиво для німців
є напоєм № 1.
За даними статистики, пересічний ні-
мець випиває за рік 143 літри пива, кон-
куренцію йому може скласти лише пере-
січний чех. Пивний ландшафт Німеччини
дуже різноманітний. Сьогодні тут реє-
струють біля 5000 сортів пива, приблиз-
но стільки ж, скільки різновидів сосисок
і ковбас – традиційної закуски до пін-
ного напою. Варто наголосити, що пиву
і сосискам у Німеччині надається симво-
лічно-ідентифікаційне значення: кожна
земля пишається своїми дегустаційними
раритетами.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
86
Давня традиція – змішувати пиво з
різними фруктовими соками і сиропами.
У Північній Німеччині та в місцевостях
над Рейном до пива нерідко додають хліб-
ну горілку – Korn. Деякі шанувальники
цього коктейлю примудряються випивати
його одним ковтком, тримаючи в руці бо-
кал пива і бокал шнапсу. Як тут не згада-
ти вітчизняний питійний афоризм: «Пиво
без горілки – гроші на вітер».
Охоче вживаючи алкогольні напої,
німці високо цінують вміння пити не
п’яніючи. Ця чеснота особливо важлива
для публічних політиків. Характеристи-
ка «nicht trinkenfest genug» (недостатньо
міцний у питті) суттєво знижує шанси на
політичну кар’єру й навпаки – здатність
тримати форму на застіллях стає вагомим
козирем. Свою витривалість у питті не
раз доводив, зокрема, колишній бундес-
канцлер Герхард Шрьодер. Під час розда-
чі своїх автографів у 2000 році він крик-
нув у натовп: «Hol mir eine Flasche Bier,
sonst streik ich hier» («Дайте мені пляшку
пива, а то я тут застрайкую»). Покладе-
ний на музику, цей крилатий вислів став
популярним хітом, який охоче виконува-
ли радіостанції всієї країни.
Особлива роль пива в житті й побуті
німців дуже помітна. Про це свідчить роз-
галужена мережа спеціалізованих пивних
закладів на всі смаки й гаманці, яка густо
покриває всю країну. За масштабами над-
ходження в бюджет пивну індустрію по-
рівнюють зі стратегічними галузями про-
мисловості. Останніми десятиліттями у
великих містах Німеччини завоювали по-
пулярність так звані пивні сади (Biergär-
ten), де місцеві жителі й туристи мають
змогу відпочити з келихом улюбленого
напою під покровом дерев. Пивний сезон
просто неба триває з березня до пізньої
осені. На відміну від інших закладів, від-
відувачам пивних садів дозволено прино-
сити із собою бутерброди та іншу закуску,
однак приваблює сюди насамперед свіже
відкорковане й добре охолоджене якіс-
не пиво.
У країні, де історично склався справж-
ній культ пива, цей напій здавна супрово-
джували різноманітні святкові церемонії.
Так, у Вестфалії 22 лютого (день Свя-
того Петра) за традицією проходили ви-
бори магістрату і гільдії, розподілялися
громадські посади. Із цієї нагоди варили
міцне пиво (Petribier), а також пекли пи-
ріг з медом (Peterskuchen). У Дортмунді
цей звичай зберігався до початку ХХ ст.
[6, s. 455].
Кожне південнонімецьке місто раз на
рік святкує Kirchweih (день освячення
храму), обов’язковою прикметою якого є
Bierzelle (пивний павільйон).
Найзапопадливішими шанувальника-
ми пива в Німеччині вважають мешкан-
ців землі Баварія. Пересічний баварець
випиває за рік близько 200 літрів пінного
напою. У столичному місті землі – Мюн-
хені, яке поетично називають «Афінами
на Ізарі», розташовано всесвітньо відомий
палац-пивоварня Hofbräuhaus. Заснова-
ний ще 1644 року, цей заклад після пере-
селення броварні в 1898 році перетворився
на елітний пивний ресторан. Нині протя-
гом року його відвідують близько двох
мільйонів гостей, випиваючи при цьому
півтора мільйона літрів пива. У різні часи
тут побували такі видатні особи, як імпе-
ратриця Елізабет (Sissi), В. Моцарт та ін.
Головну пивну атракцію Мюнхена, без-
перечно, становить Oktoberfest. Це масо-
ве свято виникло зі щорічного повтору
урочистого відзначання шлюбу принцеси
Терези фон Саксен з кронпринцем Людві-
гом, пізніше королем Баварії Людвігом I.
На честь весілля осіб правлячої динас-
тії 17 жовтня 1810 року відбулися кінні
змагання й народне гуляння на лугу за
містом. Тепер ця територія, де щороку
відзначають Октоберфест, називається
лугом Терези (Theresienwiese).
У перші роки організаторами свята
були сільськогосподарські об’єднання Ба-
варії. За їх участю проходили ярмарки
худоби та аграрної продукції, популяри-
зувалися нові досягнення в галузі про-
мисловості й сільського господарства. Від
1819 року одноосібним організатором і фі-
нансовим розпорядником Октоберфесту
стає самоврядне місто Мюнхен.
Упродовж двохсотлітньої історії куль-
турна програма свята суттєво змінюва-
лася, крокуючи в ногу з науково-техніч-
ною революцією й розважально-ігровою
індустрією. Наслідуючи віденський парк
у Пратері, на лугу Терезії облаштовува-
ли танцювальні майданчики, різноманітні
гойдалки й каруселі. Молодь залучали
до участі в народних іграх на зразок бігу
в мішках, вилізання на стовп за призом
тощо. Велику популярність у широкої
публіки мали ігри в кеглі, а також такі
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
87
атракціони, як американські гірки, «чор-
тові колеса», які обертали відвіду вачів у
горизонтальній або вертикальній площині.
До 1865 року на Октоберфесті практи-
кувалися собачі бої. Щоб заманити відві-
дувачів до свого пивного закладу, окремі
корчмарі влаштовували такі низько пробні
потіхи, як забіги старих жінок з тачка-
ми, лови гусей з метою їх наступного по-
їдання, пропонували охочим побачити
татуйованого бика або церемонію обезго-
ловлення за допомогою гільйотини тощо.
Видовищну частину свята забезпечували
комерційні антрепренери, які влаштову-
вали виставки мистецтва, концерти відо-
мих музикантів і диригентів, циркові й
театральні вистави.
У 1850 році до звичайних святкових
заходів Октоберфесту долучилося уро-
чисте відкриття пам’ятника на честь землі
Баварія. Її уособлювала колосальна брон-
зова статуя німецької жінки у ведмежій
шкурі з мечем і піднятим над головою
дубовим вінком. До цієї події мюнхенські
шевці пошили для Баварії величезний че-
ревик, кондитери випекли «вінок слави»,
а різники виготовили довжелезну ковбасу
з написом:
Wir haben sehr viel Durst
Denn Alles ist uns Wurst [5, s. 57].
(«Ми відчуваємо сильну спрагу,
Оскільки ковбаса наше все»).
У рамках Октоберфесту до Першої сві-
тової війни проходили спортивні змаган-
ня з різних дисциплін, які часто назива-
ли «Олімпійськими іграми». Вони певною
мірою сприяли відновленню всесвітнього
олімпійського руху й проведенню першої
Олімпіади в Афінах 1896 року.
Упродовж 1901–1962 років на Терезіен-
візе діяв гумористичний велодром, де
відвідувачі мали змогу кататися на вело-
сипедах різної конструкції, часто дуже
ексцентричних. Непевні маневри підпи-
лих їздців, їх часті падіння давали привід
для веселощів публіки.
Як би не варіювалася культурно-роз-
важальна програма мюнхенського свята,
основною домінантою його було й лиша-
ється саме пиво. На початку ХІХ ст. пін-
ний напій смакували за столами просто
неба на лавах, вкопаних у землю. Згодом
з’явилися дерев’яні пивні буди, що пред-
ставляли кожну окрему броварню. Вони
мали гостьове приміщення, кухню з пли-
тою і прилавок (Schänke). Пивні буди
розташовувалися навколо танцювального
майданчика. В оформленні цих споруд
нерідко використовувалися елементи ба-
варського народного різьблення по дереву.
На рубежі ХІХ–ХХ ст. пивні буди
пере творюються на великі святкові зали.
Цей процес тривав водночас з господар-
ським піднесенням мюнхенських брова-
рень, чий продукт став важливим елемен-
том експорту.
У 1913 році національне баварське свя-
то в останній раз проходило під монар-
хічним протекторатом, являючи собою
парад надмірностей. Якраз тоді з’явився
гігантський пивний зал Bräu-Rosl, який
мав дванадцять тисяч місць для сидіння.
Цей рекорд не побитий і досі: сучасний
найбільший пивний зал може вмістити
одночасно близько десяти тисяч гостей.
Щоб обслуговувати їх, доводиться найма-
ти двісті кельнерів.
З 1952 року Октоберфест постійно
відкривають костюмовані процесії бавар-
ських стрільців і пивоварів, у яких бере
участь і мюнхенський обербургомістр. Він
здійснює також церемонію Anzapfen –
урочисте відкриття першої пивної діжки.
За допомогою спеціальної дерев’яної до-
вбешки обербургомістр вибиває з неї чіп
і наливає перший кухоль. Місцева преса
жваво коментує скільки ударів знадоби-
лося, щоб відкоркувати діжку. За допомо-
гою радіо й телебачення церемонія Anzap-
fen транслюється на весь світ.
Показово, що дерев’яні діжки, якими
броварники користувалися впродовж сто-
літь, поступово виходять з ужитку, хоча
й залишаються улюбленим фото-мотивом
для туристів. На зміну автентичним 200–
300 літровим ємностям прийшли вели-
чезні металеві контейнери-холодильники
місткістю до 5000 літрів, завдяки яким у
найбільшу спеку пиво залишається про-
холодним. Від 60-х років ХХ ст. продук-
цію броварні привозять на Терезіенвізе
вантажні авто, тоді як раніше для цього
використовували міцні вози, запряжені
парою або четвіркою коней.
За два останні століття суттєву еволю-
цію пережив і посуд для пінного напою.
Колись кухлі робили вручну з глини,
що призводило до відмінностей у розмі-
рах. Машинне виробництво ліквідувало
цей недолік. Традиційний німецький ку-
холь – Maß, законодавчо затверджений в
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
88
часи Вільгельма I, розрахований на літр
рідини. Глиняні кухлі добре зберігають
прохолоду, але не дають змоги побачити,
скільки випито. З 1880-х років мюнхен-
ські броварі заради реклами стали супро-
воджувати кухлі фірмовими девізами й
символами. Це привело до появи кухлів із
цинковими відкидними покришками, які
згодом витіснили звичайні. Запитуючи
про функціональне призначення рухомих
накривок, ми отримували від знайомих
німців жартівливі пояснення на зразок:
«від мух», «щоб сусід не плював у пиво
сусіда» тощо.
У 60-х роках ХХ ст. глиняні кухлі по-
ступилися місцем скляним. Вони більш
гігієнічні й дозволяють краще контро-
лювати процес пиття. Тепер у широко-
му вжитку «Євро-кухоль». Уведений
1984 року, він має над рискою – 1 літр ще
край висотою чотири сантиметри, щоб за
рахунок цієї пінзони забезпечити корект-
не наповнення хмільним напоєм. Цікаво,
коли це нововведення стане звичним на
українських теренах.
Головний критерій успіху Октобер-
фесту – кількість відвідувачів і випитих
ними літрів пива. Простежується ста-
більне збільшення цих показників. Якщо
1950 року на святі було випито 1,5 млн
літрів, то 1970 року – 5 млн літрів,
а 2007 року – 6,9 млн літрів. Ювілейний
Октоберфест 2010 року став рекордним:
його відвідали близько 7 млн гостей, які
випили 7 млн літрів пива [5, s. 204].
Зростаюча популярність Октоберфес-
ту значною мірою пов’язана з високими
якостями місцевого пива. Тут пригощають
лише продуктом мюнхенських пивоварень,
які дбають про свій високий авторитет.
Марки «Wiesen-Bier», «Wiesen-Märzen» і
«Münchener Oktoberfestbier» з 1952 року
стали захищеними патентами сортами, які
офіційно допущені до свята.
Високі якості пива Октоберфесту дося-
гаються за рахунок тривалості його вироб-
ництва: якщо звичайне пиво ви держують
чотири тижні, то святковий напій дохо-
дить вісім тижнів за температурою мі-
нус 1 за Цельсієм. Ще одна особливість
мюнхенського пива – його свіжість: зва-
рене в броварні й доведене до кондиції,
воно одразу потрапляє в кухлі й келихи
гостей. Переважна більшість їх сьогодні
віддає перевагу не темним, а світлим сор-
там улюбленого напою.
Піднесений настрій на Октоберфесті
створює не лише пиво, а й загальна атмо-
сфера його масового споживання в збу-
дженій, оптимістично налаштованій юрбі.
«Пивні зали, – резюмують автори ювілей-
ного видання, – перетворюються на пивні
храми, які магічно впливають на відві-
дувачів. Тут вони можуть задовольнити
свою потребу в спілкуванні й самовияв-
ленні» [5, s. 204].
Пивні зали майже не відрізняються у
своєму оформленні або пропозиції їжі та
напоїв. Вирішальним є вміння створити
святковий настрій, де головна роль нале-
жить музичним капелам. Зазвичай вони
складаються з 25 музикантів і капель-
мейстера, до яких можуть приєднуватися
ще дві запрошені співачки. Шістнадцять
днів свята капели грають від 12 до 14 год.
і з 15 до 22 год. 30 хв. з паузами кожної
півгодини. Музика Октоберфесту на всі
смаки: баварські, тірольські, рейнські на-
родні мелодії, німецькі шлягери, попурі з
опер і оперет, сучасні, переважно англо-
мовні джаз, рок і поп-композиції тощо.
Капельмейстер уміло керує ритмом пив-
ного дійства в залі, підігріваючи емоційне
збудження або даючи можливість розсла-
битись і зробити новий ковток. Особливе
захоплення в публіки викликають добре
відомі музичні хіти: їм аплодують, підспі-
вують, влаштовують «хвилю солідарнос-
ті», ритмічно розкачуючись у такт мелодії.
Серед найпопулярніших пивних пісень,
які вважаються гарантами настрою, мож-
на назвати «Fur Stenfeld», «Livés Live»,
«Sierra Madre», «Hey Baby», «Macarena»,
«Viva Colonia» та ін.
Згуртувати незнайомих людей у єдине
святкове тіло-колектив покликані тради-
ційні пивні шлягери «Ein Prosit Gemüt-
lichkeit» 3 або «Kolibris – Die Hände zum
Himmel». Ось як звучать слова з остан-
ньої пісні в нашому перекладі:
…Ми хочемо пити
Ще й ще, щоб минули всі турботи
І тому – руки до неба,
Будемо веселитися
Ми аплодуємо разом
І ніхто не лишається на самоті…
У великій медово-пивній діжці Окто-
берфесту, звісно, не бракує і ложки дьог-
тю. Часто в Інтернеті викладають фото-
знімки, що унаочнюють прикрі наслідки
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
89
надмірного захоплення хмільним: розбиті
кухлі, купи сміття, розкидані в химерних
позах «пивні трупи» тощо. Однак ці шо-
куючі сюжети не можуть заперечити ви-
сокий інтернаціональний рейтинг Окто-
берфесту. Сьогодні колишнє народне
свято помітно трансформується в пивне
маркетингове видовище, яке з кожним ро-
ком розширює аудиторію своїх прихиль-
ників і служить успішним комерційним
прикладом для наслідування в інших
країнах.
Отже, можна констатувати, що пиво
здавна відігравало важливу роль у житті
й побуті німців. Тривалий час його вжива-
ли не лише як алкогольний напій, а і як
необхідну частку харчового раціо ну. Роз-
повсюдження в Європі в добу індустріалі-
зації таких нових напоїв, як горілка, кава,
чай, какао, значно звузило сферу спожи-
вання пива. Незважаючи на це, воно за-
лишається універсальним компонентом
повсякденної і святкової культури німців.
Є всі підстави вважати пиво національним
напоєм німців, одним із маркерів та сим-
волів етнічної ідентичності. Ці особливос-
ті яскраво виявляються в мюнхенському
фестивалі Октоберфест, який здобув нині
широке міжнародне визнання.
примітки
1 Ім’я Гамбринуса сьогодні носять числен-
ні європейські та американські виробники пива,
а також профільні шинки і ресторани.
2 Вайенстефан – одночасно сорт баварського
пива Weihenstefan.
3 Das Prosit – тост. Die Gemütlichkeit – німецьке
слово, до якого в інших мовах немає точного від-
повідника. Воно виражає життєрадісний настрій
і відчуття внутрішнього спокою і розкріпачення.
Джерела та література
1. Бродель Фернан. Структуры повседнев-
ности. Возможное и невозможное / Ф. Бро-
дель. – Москва, 1986. – Т. 1.
2. Asserate. A.-W. Drausen nur Kännchen.
Meine deutschen Fundstücke / A.-W. Assera-
te. – Frankfurt am Main, 2012.
3. Best O. Volk ohne Witz. Über ein deut-
sches Defizit. / O. Best. – Frankfurt am Main,
1993.
4. Gutmann H. Bremer Bräuche / H. Gut-
mann. – Bremen, 2002.
5. Dering F., Eymold U. Oktoberfest 1810–
2010 / F. Dering, U. Eymold. – München, 2010.
6. Prümer K. Unsere Westfälische Heimat /
K. Prümer. – Leipzig, 1909.
7. Schivelbusch W. Das Paradies der Ge-
schmack und Vernuft / W. Schivelbusch. –
Frankfurt am Main, 1990.
SUmmary
The published work is aimed to show the etiquette forms, beer customs and Germans tastes to
the Ukrainians and to ascertain the peculiarities of German culture of holiday feast. The main
stages of the beer history on German lands are considered by the way of comparative analysis of
the works of modern German investigators and the materials of regional ethnography literature.
The Germans have used beer both as an alcoholic drink and a necessary part of a food allowance.
One has all grounds to consider it as Germans national drink, one of the markers and symbols
of ethnic identity.
Nowadays the holiday tourism has become a good marketing way and one of the priority trends
of international tourist activity. The multiform vast steps, like creative and sport competitions,
contests, holidays and festivals are conducted in many countries of the world on a level with the
showing of unique nature objects, the monuments of culture and art to strengthen the positive
tourist image. The experience of Munich as unofficial capital of the South of Germany is a model
in such a way. The worldwide known beer festival Octoberfest takes place there each autumn.
Its cultural program has been changing essentially for two hundred years and it conforms to the
challenges of scientific, industrial revolution and amusing, playing industry. According to the
presented materials, at the present time the former folk holiday is being transformed perceptibly
into a large-scale beer marketing performance. It is used as a successful commercial example to
be taken in the other countries.
Keywords: Germans, beer, brewery, tradition, ceremony, holiday, Octoberfest.
www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|