Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)

У доповіді розглянуто пічні кахлі другої половини XVII — початку XVIIІ ст. з території Батурина як один з елементів елітарної культури Гетьманщини періоду її розквіту. На прикладі найбільш яскравих археологічних знахідок, які походять із садиб і жител козацької старшини та інших представників соціал...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2025
1. Verfasser:	Мироненко, Л.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2025
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Молоді вчені
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208557
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.) / Л.В. Мироненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 8. — С. 85-90. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-208557
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2085572025-11-02T01:20:07Z Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.) Stove tiles as an element of elite culture of the early modern period (based on archaeological research in Baturyn) (according to the materials of report at the meeting of the Presidium of the NAS of Ukraine, May 28, 2025) Мироненко, Л.В. Молоді вчені У доповіді розглянуто пічні кахлі другої половини XVII — початку XVIIІ ст. з території Батурина як один з елементів елітарної культури Гетьманщини періоду її розквіту. На прикладі найбільш яскравих археологічних знахідок, які походять із садиб і жител козацької старшини та інших представників соціальної еліти, показано, що кахляна піч як домінанта інтер’єру не лише виконувала утилітарну функцію обігріву приміщення, а й демонструвала індивідуальні смаки та модні вподобання власників, підкреслювала їхні родинні та патрональні зв’язки, а також політичні орієнтири. Пічні кахлі як категорія археологічних знахідок є важливим джерелом для розуміння соціальних відносин ранньомодерного часу, індикатором локалізації жител заможних мешканців міста під час археологічних розкопок, а також вказує на розвиток ремесла й економіки цієї доби. The report examines stove tiles of the second half of the 17th — early 18th centuries from the territory of Baturyn as one of the elements of the elite culture of the Hetmanate during its heyday. On the example of the brightest archaeological finds from the estates and dwellings of the hetmans, cossack officers and other representatives of the social elite, it is demonstrated that the tile-stove as a dominant feature of the interior not only performed a utilitarian function of heating the building, but also demonstrated the personal tastes and fashion preferences of the owners, emphasized their family and patronage ties, as well as political orientations. Stove tiles as a category of archaeological finds are an important source for understanding social relations of the early modern period, an indicator of the localization of wealthy city residents’ dwellings during archaeological excavations, and also point to the development of craft s and the economy in the studied period. 2025 Article Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.) / Л.В. Мироненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 8. — С. 85-90. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1027-3239 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208557 https://doi.org/10.15407/visn2025.08.085 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Молоді вчені Молоді вчені
spellingShingle	Молоді вчені Молоді вчені Мироненко, Л.В. Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.) Вісник НАН України
description	У доповіді розглянуто пічні кахлі другої половини XVII — початку XVIIІ ст. з території Батурина як один з елементів елітарної культури Гетьманщини періоду її розквіту. На прикладі найбільш яскравих археологічних знахідок, які походять із садиб і жител козацької старшини та інших представників соціальної еліти, показано, що кахляна піч як домінанта інтер’єру не лише виконувала утилітарну функцію обігріву приміщення, а й демонструвала індивідуальні смаки та модні вподобання власників, підкреслювала їхні родинні та патрональні зв’язки, а також політичні орієнтири. Пічні кахлі як категорія археологічних знахідок є важливим джерелом для розуміння соціальних відносин ранньомодерного часу, індикатором локалізації жител заможних мешканців міста під час археологічних розкопок, а також вказує на розвиток ремесла й економіки цієї доби.
format	Article
author	Мироненко, Л.В.
author_facet	Мироненко, Л.В.
author_sort	Мироненко, Л.В.
title	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)
title_short	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)
title_full	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)
title_fullStr	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)
title_full_unstemmed	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.)
title_sort	пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні президії нан україни 28 травня 2025 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2025
topic_facet	Молоді вчені
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208557
citation_txt	Пічні кахлі як маркер елітарної культури ранньомодерної доби (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) (за матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р.) / Л.В. Мироненко // Вісник Національної академії наук України. — 2025. — № 8. — С. 85-90. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT mironenkolv píčníkahlíâkmarkerelítarnoíkulʹturirannʹomodernoídobizarezulʹtatamiarheologíčnihdoslídženʹumbaturinzamateríalaminaukovogopovídomlennânazasídanníprezidíínanukraíni28travnâ2025r AT mironenkolv stovetilesasanelementofelitecultureoftheearlymodernperiodbasedonarchaeologicalresearchinbaturynaccordingtothematerialsofreportatthemeetingofthepresidiumofthenasofukrainemay282025
first_indexed	2025-11-02T02:06:21Z
last_indexed	2025-11-03T02:04:38Z
_version_	1847732971276075008
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 8 85 ПІЧНІ КАХЛІ ЯК МАРКЕР ЕЛІТАРНОЇ КУЛЬТУРИ РАННЬОМОДЕРНОЇ ДОБИ (за результатами археологічних досліджень у м. Батурин) За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 28 травня 2025 р. У доповіді розглянуто пічні кахлі другої половини XVII — початку XVIIІ ст. з території Батурина як один з елементів елітарної культу- ри Гетьманщини періоду її розквіту. На прикладі найбільш яскравих ар- хеологічних знахідок, які походять із садиб і жител козацької старшини та інших представників соціальної еліти, показано, що кахляна піч як домінанта інтер’єру не лише виконувала утилітарну функцію обігріву приміщення, а й демонструвала індивідуальні смаки та модні вподобання власників, підкреслювала їхні родинні та патрональні зв’язки, а також політичні орієнтири. Пічні кахлі як категорія археологічних знахідок є важливим джерелом для розуміння соціальних відносин ранньомодерного часу, індикатором локалізації жител заможних мешканців міста під час археологічних розкопок, а також вказує на розвиток ремесла й економіки цієї доби. Ключові слова: ранній модерн, Гетьманщина, Батурин, пічні кахлі, архе- ологічні артефакти. Археологія доби раннього модерну досі залишається однією з найменш досліджених галузей сучасної археологічної науки в Україні. Через ідеологічні перепони лише за часів незалежності відбувся активний сплеск у вивченні різноманітних категорій матеріальної культури XVI—XVIII ст. Належна їх фіксація під час археологічних розкопок сприяла швидкому накопиченню великої за обсягом джерельної бази, ретельний і глибокий ана- ліз якої допомагає заповнити лакуни, наявні в історичних пи- семних джерелах, а також дати більш точну й широку картину культурного, політичного, економічного та соціального життя населення українських земель у зазначену добу. МИРОНЕНКО Людмила Володимирівна — кандидат історичних наук, науковий співробітник Сектору наукових фондів відділу Археологічний музей Інституту археології НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2025.08.085 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (8) МОЛОДІ ВЧЕНІ У цьому контексті Батурин, як одна зі сто- лиць Гетьманщини в другій половині XVІІ — на початку XVІІІ ст., завдяки його особливій історії є унікальною еталонною пам’яткою, ключові події на території якої можна просте- жити археологічно від часу заснування міста в другій чверті XVII ст. і до його знищення в 1708 р.1. Виокремлення в межах міста вузьких хронологічних горизонтів, тривалістю від 7 до 25 років, відкриває можливості як для вузько- хронологічних побудов у процесі дослідження артефактів 2, так і для отримання інформації щодо елітарної культури періоду розквіту Геть- манщини3. Археологічні дослідження міста розпочали- ся в 1995 р. і з перервами тривають дотепер. За ці роки було зібрано велику кількість ар- хеологічних артефактів, значну частину яких становлять пічні кахлі. Це керамічні вироби складної форми, що являють собою декоро- вану тонку керамічну пластину, з внутрішньої сторони якої є невисокі бортики, відомі під назвою румпа. Вироби різної форми і декору, розміщені декоративною стороною назовні, а бортиками всередину, формували кахляну піч, 1 Коваленко В., Ситий Ю. Батурин, відкритий археоло- гами (ч. І). Батуринська старовина: зб. наук. праць. 2008. С. 123—126. 2 Див., напр.: Мироненко Л.В. Керамічний посуд Бату- рина XVII — початку XVIII ст.: типологія та хроноло- гія. Археологія. 2017. № 1. С. 58—73. 3 Див., напр.: Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Скоро- ход В. Розкопки в Батурині у 2012 р. Культура козаць- кої еліти Мазепиного двору. Торонто: Гомін України, 2013. у якій прошарок повітря між бортиками ках- лі збільшував її тепловіддачу. В добу пізнього середньовіччя така технологія облицювання печей була революційною і швидко поширила- ся Центральною Європою4, звідки у XIV ст. ця традиція потрапила на українські землі5. На сьогодні колекція батуринських кахлів налічує близько 10 тис. фрагментованих та ці- лих виробів, що є одним із найбільших зібрань в Україні. І хоча найперші поодинокі кахлі з’яви- лися на території міста з часів його заснування, переважна більшість знахідок належить до пе- ріоду перебування Батурина в статусі столиці. В комплексах і шарах цього періоду (особливо датованих часом гетьманування Івана Мазепи) пічні кахлі є другою за частотою знахідкою піс- ля керамічного посуду і трапляються під час розкопок практично на всіх топографічних ді- лянках міста: на території цитаделі, в укріпле- ній земляними валами фортеці, неукріплених посадах та заміських садибах, монастирях6. Найчастіше трапляються прості неполив’яні кахлі, рідше монохромні зелені, найбільш рід- кісними є поліхромні полив’яні кахлі. Виокремлення категорії високоякісних піч- них кахлів серед колекції відбувалося за та- кими ознаками: колір глиняного тіста (світлі глини цінувалися вище за червоні); ретель- ність декору (чіткість та глибина орнаменту, оригінальність зображення); наявність полив (глухі олов’яні, прозорі свинцеві, монохромні, багатокольорові). Через складність процесу їх виготовлення і, відповідно, високу вартість ці кахлі трапляються переважно в садибах пред- ставників соціальної та політичної еліти. Час- 4 Heege E.R. Evropská kachlová kamna od svých počátků až do doby baroka — skica. In: Šrejberová J. (ed.). Svět kachlových kamen. Kachle a kachlová kamna severozápad- ních Čech. Most: Oblastní muzeum v Mostě, 2017. 5 Виногродська Л.І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у XIV—XVIII ст. Археологія. 1997. № 2. С. 129—140. 6 Myronenko L.V. European and local features in the decoration of stove tiles of the 17th — early 18th century from Baturyn, Ukraine. In: Blažková G., Matějková K., Bis M., Trzeciecki M., Starski M. Europa Postmediaevalis 2024: Patterns and Inspirations. Oxford: Archaeopress, 2025. P. 327. Рис. 1. Поліхром- на пічна кахля другої половини XVII ст. з терито- рії гетьманського будинку на цита- делі Батурина ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 8 87 МОЛОДІ ВЧЕНІ тина цих садиб відома: гетьманський будинок у цитаделі, садиба Івана Мазепи на Гончарівці, будинок генерального судді Василя Кочубея на Чорній річці; деякі інші садиби було іденти- фіковано саме завдяки знахідкам керамічних кахлів, наприклад садибу генерального писаря Пилипа Орлика7. Полив’яні кахлі відомі також з розкопок жител другої половини XVII — по- чатку XVIII ст. на території фортеці та в не- укріпленій частині міста, однак пов’язати їх з конкретними історичними особистостями, на жаль, не завжди можливо. Якісні кахляні печі були домінантою ін тер’є- рів старшинських жител. Вони не лише ви- конували функцію обігріву, а й були окрасою приміщень, підкреслювали соціальний статус власника, а також відображали певну ідею, яку цей власник хотів донести до свого оточення та гостей: від демонстрації особистих смаків та модних уподобань до підкреслення родинних зв’язків, політичної та релігійної належності. Розглянемо це детальніше на прикладі най- яскравіших знахідок і комплексів другої поло- вини XVII — початку XVIII ст., що відповідає часу найбільшого розквіту Гетьманщини. Під час розкопок гетьманського дому на цитаделі серед великого комплексу кахлів з 7 Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батурині 2017. Реконструкція герба Пилипа Орлика. Торонто: Гомін України, 2018. геральдичним декором8 вирізняються кахлі з гербовим зображенням (рис. 1), яке можна ототожнити з гербом Івана Брюховецького9, 10. Наявність у комплексі виробів саме з цим зо- браженням може бути, з одного боку, свідчен- ням використання будинку як тимчасової ре- зиденції Івана Брюховецького в часи його геть- манування, а з іншого — демонстрацією ро- динних зв’язків Івана Брюховецького з одним із наступних гетьманів — Іваном Самойлови- чем: син Самойловича Григорій був одружений з донькою Брюховецького. Цікавою частиною колекції є комплекс ках- лів із зображенням двоголових орлів (рис. 2), що походять із різних частин міста: з гетьман- ського дому на цитаделі, куди за царським на- казом було перенесено генеральну військову 8 Ситий Ю.М. Гетьманські палаци Івана Мазепи в Бату- рині та деталі їх оздоблення. В кн.: Гетьман Іван Ма- зепа: постать, оточення, епоха. Відп. ред. В.А. Смо- лій, відп. секр. О.О. Ковалевська. Київ: Інститут істо- рії України НАН України, 2008. С. 257—268. 9 Гутник Ю. Батуринські кахлі з геральдичним сюже- том. В кн.: Середньовічні старожитності Цент- рально-Східної Європи: матеріали Х міжнар. студ. наук. археологіч. конф. Чернігів, 15—17 квітня 2011 р. Чернігів: Чернігівський національний педа- гогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2011. С. 57—61. 10 Лукомскїй В.К., Модзалевскїй В.Л. Малороссїйскїй гербовникъ. Санкт-Петербург: Изданіе черниговска- го дворянства, 1914. Рис. 2. Пічні кахлі кінця XVII — почат- ку XVIIІ ст. із зобра- женням двоголових орлів: а — з терито- рії цитаделі; б — з території неукріпле- ного посаду; в — з «будинку полковни- ка» на фортеці; г — з території фортеці 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (8) МОЛОДІ ВЧЕНІ канцелярію за часів гетьманування Івана Мазе- пи; з території садиби генерального судді Васи- ля Кочубея, чия лояльність до російської влади є відомою11; з території фортеці — з «будинку 11 Бантыш-Каменский Д.Н. (собр.). Источники Мало- российской истории. Ч. 2 (1691—1722 гг.). Москва: Университетская типография, 1859. С. 73—75. полковника»12, де з огляду на історичні свід- чення13, 14, ймовірно, могли розміщуватися го- лови московських стрілецьких полків, а також з інших садиб на території фортеці та в посаді. У всіх цих випадках, особливо зважаючи на відомі нам факти про ці садиби та їхніх власни- ків, ми можемо говорити, що знахідки кахлів із двоголовими орлами не випадкові, а скоріше є навмисною демонстрацією своєї лояльності та прихильності до російської царської влади. На противагу цьому маємо дві інші сади- би відомих історичних постатей, де за роки досліджень не було виявлено жодної кахлі, яка б містила зображення російського герба. Так, на заміській резиденції Івана Мазепи на Гончарівці було знайдено кахлі великого роз- міру 35,5×41,0 см15 із зображеннями фаміль- ного герба Івана Мазепи «Курч» із літерами І, М, Г, В, Ц, П, В, З (рис. 3), які є абревіатурою імені та титулу гетьмана: «Іван Мазепа Геть- ман Войска Царского Прєсвєтлого Вєлічєства Запорожского»16. Подібно до цього, в садибі ге- нерального писаря Пилипа Орлика, розташо- ваній за межами укріпленої фортеці, було вияв- лено кахлі з гербом Пилипа Орлика «Новина»17 і його ініціалами латиницею — F i O (рис. 4а), а також із гербом Івана Мазепи (рис. 4б, в) з мотивом арматури18. Декоруючи свою піч ках- 12 Виногродська Л., Ситий Ю. Колекція кахлів з розко- пок на території Батуринської Фортеці 2001—2002 рр. Батуринська старовина: зб. наук. праць. 2008. С. 261—277. 13 Алмазов О.С. Роль стрілецьких голів у Батурині у відносинах гетьманів Лівобережної України з Мо- сквою в 1670—1680-ті роки. Сіверянський літопис. 2014. № 4. С. 17—22. 14 Павленко С. Батуринська фортеця. Київ: Мисте- цтво, 2019. С. 112—115. 15 Ситий Ю., Мироненко Л. Перший кольоровий герб Івана Мазепи на декоративній кахлі. Нові досліджен- ня пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. ст. 2010. Вип. 19. С. 135—137. 16 Ситий Ю. Кахлі ХVІІ—ХVІІІ ст. з літерами з Батури- на. Батуринська старовина. 2014. Вип. 4. С. 23—31. 17 Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю. Розкопки у Батури- ні 2017. Реконструкція герба Пилипа Орлика. Торон- то: Гомін України, 2018. 18 Мезенцев В.І. Батуринські кахлі з гербами П. Орли- ка та І. Мазепи: реконструкції та аналіз. Сіверщина в Рис. 3. Кахлі кінця XVII — початку XVIIІ ст. із зобра- женням герба гетьмана Івана Мазепи із заміської сади- би на Гончарівці Рис. 4. Кахлі кінця XVII — початку XVIIІ ст. із садиби Пилипа Орлика із зображеннями: а — власного герба; б, в — герба Івана Мазепи ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2025, № 8 89 МОЛОДІ ВЧЕНІ лями не лише з власним гербом, а й з гербом Мазепи, генеральний писар, ймовірно, мав на меті підкреслити свій статус клієнта відносно Івана Мазепи як патрона19 в межах традицій- ної патронально-клієнтельної системи. Як уже було зазначено, кахляні печі і влас- не кахлі демонструють, крім іншого, моду та особисті смаки замовника, що найяскравіше простежується на прикладі виробів із резиден- ції Івана Мазепи на Гончарівці20 (рис. 5а). Так, мінімум одна поліхромна піч у гетьманському палаці за морфологією та кольоровою гамою нагадувала вироби початку XVII ст. з терито- рії Центральної Європи. Такий стилістичний анахронізм можна пояснити лише безпосеред- нім замовленням Івана Мазепи, яке полягало в спорудженні печі, максимально подібної до тих європейських зразків, з якими гетьман, ймовірно, був знайомий у часи перебування на службі у польського короля. Цікаво, що такий смак ішов у розріз із модою на «голландську» кахлю і плитку, поширену в цей час у середови- щі російської еліти21. Значне зростання кількості кахлів на терито- рії міста саме в часи Івана Мазепи наштовхує на думку, що ми маємо справу з одним із про- явів упередження престижу (prestige bias), яке виявляється через поширення кахляного деко- ру як елемента, запозиченого з елітного сере- до вища, — коли смаки однієї особи, в нашому випадку Івана Мазепи, переймає старшина, а потім і пересічні жителі міста. Традиція поши- рювалася, але те, якою мірою реалізовувалося запозичення, безпосередньо залежало від ма- історії України. 2020. Вип. 13. С. 129—139. 19 Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратни- ки та прибічники. Київ: КМ Академія, 2004. С. 58. 20 Myronenko L.V. European and local features in the decoration of stove tiles of the 17th — early 18th century from Baturyn, Ukraine. In: Blažková G., Matějková K., Bis M., Trzeciecki M., Starski M. Europa Postmediaevalis 2024: Patterns and Inspirations. Oxford: Archaeopress, 2025. P. 332—333. 21 Андреева Е.А. Появление голландской расписной фаянсовой плитки в России во второй половине XVII — начале XVIII в.: историография вопроса. Петербургский исторический журнал. 2016. № 4. С. 212—235. теріального становища замовника: від майже цілковитого морфологічного наслідування, що можна простежити на садибі Василя Кочубея (рис. 5б), до використання менш якісного тіс- та і поливи в кахлях із садиби Пилипа Орли- ка (рис. 5в) та спроби створення поліхромії Рис. 5. Поліхромні пічні кахлі кінця XVII — початку XVIIІ ст.: а — з території заміської резиденції Івана Мазепи на Гончарівці; б — із садиби Василя Кочубея; в — із садиби Пилипа Орлика; г— з «будинку полков- ника» на фортеці Рис. 6. Кахлі кінця XVII — початку XVIIІ ст.: а — з те- риторії заміської резиденції Івана Мазепи на Гончарів- ці; б — з колекції наукових фондів Національного істо- рико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» 90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2025. (8) МОЛОДІ ВЧЕНІ Liudmyla V. Myronenko Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8545-0718 STOVE TILES AS AN ELEMENT OF ELITE CULTURE OF THE EARLY MODERN PERIOD (BASED ON ARCHAEOLOGICAL RESEARCH IN BATURYN) According to the materials of report at the meeting of the Presidium of the NAS of Ukraine, May 28, 2025 Th e report examines stove tiles of the second half of the 17th — early 18th centuries from the territory of Baturyn as one of the elements of the elite culture of the Hetmanate during its heyday. On the example of the brightest archaeological fi nds from the estates and dwellings of the hetmans, cossack offi cers and other representatives of the social elite, it is demon- strated that the tile-stove as a dominant feature of the interior not only performed a utilitarian function of heating the building, but also demonstrated the personal tastes and fashion preferences of the owners, emphasized their family and patronage ties, as well as political orientations. Stove tiles as a category of archaeological fi nds are an important source for understanding social relations of the early modern period, an indicator of the localization of wealthy city residents’ dwell- ings during archaeological excavations, and also point to the development of craft s and the economy in the studied period. Keywords: early modern period, Hetmanate, Baturyn, stove tiles, archaeological artifacts. Cite this article: Myronenko L.V. Stove tiles as an element of elite culture of the early modern period (based on archaeo- logical research in Baturyn) (according to the materials of report at the meeting of the Presidium of the NAS of Ukraine, May 28, 2025). Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2025. (8): 85—90. https://doi.org/10.15407/visn2025.08.085 дешевими прозорими поливами в «будинку полковника» на фортеці (рис. 5г). Запозичення відбувалося також через копіювання виробів із використанням більш дешевих червоних глин та вторинних матриць, що явно позначалося на якості (рис. 6). Отже, пічні кахлі є елементом елітарної міської культури та джерелом багаторівневої інформації, зокрема й про певні соціальні вза- ємодії в середовищі самої старшини та стосун- ки з вищою політичною владою. У подальшо- му залучення матеріалів з інших різночасових гетьманських столиць і резиденцій допомо- жуть скласти більш цілісну картину цього яви- ща. Водночас застосування археометричних методів для безпосередньої роботи з артефак- тами дозволить зрозуміти особливості розви- тку ремесла й економіки того часу та з’ясувати, чи приводили такі масштабні будівництва до виникнення ремісничих центрів на місцях, чи все ж існувала мережа відомих на території України і Європи ремісничих осередків, які за- довольняли попит еліти на подібну керамічну продукцію.

Institution

Ähnliche Einträge