Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2)
Повідомлення 2 завершує порівняльний аналіз видового складу теріофауни колишньої Харківської губернії за даними з огляду О. Черная (1853) і сучасними поглядами на склад фауни регі ону. Якщо у першому повідомленні головну увагу приділено змінам у таксономії та номенклатурі видів, то друге повідомленн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Національний науково-природничий музей НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Вісник Національного науково-природничого музею |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30344 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) / І.В. Загороднюк // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2010. — № 8. — С. 33-60. — Бібліогр.: 249 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-30344 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-303442012-01-31T12:03:44Z Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) Загороднюк, І.В. Зоологія Повідомлення 2 завершує порівняльний аналіз видового складу теріофауни колишньої Харківської губернії за даними з огляду О. Черная (1853) і сучасними поглядами на склад фауни регі ону. Якщо у першому повідомленні головну увагу приділено змінам у таксономії та номенклатурі видів, то друге повідомлення присвячено переважно змінам складу фауни. Показано, що за останні півтора століття фауна регіону суттєво змінилася за рахунок випадіння низки видів «мисливських» звірів та вселення (природні інвазії, штучні інтродукції) нових чужорідних видів, а також через перебудови аборигенних степових фауністичних угруповань на більш вологолюбні та лісові. Індекс змін складу фауни регіону склав 22%, проте ще більшими є зміни рівнів чисельності і поширення окремих видів. У кожному субрегіоні або конкретному місцезнаходженні ці зміни є ще більшими і сягають 30–40 % формального складу фауни за століття. З урахуванням змін структури домінування видів у локальних фауністичних угрупованнях зазначені процеси відповідають критеріям екологічної катастрофи (зникнення аборигенних видів з виразною середовищетвірною функцією, втрата ролі ключових індикаторних видів у зональних комплексах, вихід на домінантні позиції адвентивних видів тощо). Основна частка історичних змін фауни пов’язана з діяльністю людини і може бути скорегована тільки через докорінний перегляд (або помітне зменшення обсягів) поточних і за суттю варварських форм природокористування. Сообщение 2 завершает сравнительный анализ видового состава териофауны прежней Харьков ской губернии по данным из обзора А. Черная (1853) и современным взглядам на состав фауны региона. Если в первом сообщении главное внимание уделено изменениям в таксономии и номенклатуре видов, то второе сообщение посвящено преимущественно изменениям состава фауны. Показано, что за последние полтора века фауна региона существенно изменилась за счет выпадения ряда видов «охотничьих» млекопитающих и вселения (естественная инвазия, искусственные интродукции) новых чужеродных видов, а также в результате перестройки аборигенных степных фаунистических сообществ на более влаголюбивые и лесные. Индекс изменений состава фауны региона составил 22%, однако еще большими являются изменения уровней численности и распространения отдельных видов. В каждом субрегионе или конкретном местонахождении эти изменения являются еще большими и достигают 30–40 % формального состава фауны за столетие. С учетом изменений структуры доминирования видов в локальных фаунистических группировках отмеченные процессы соответствуют критериям экологической катастрофы (исчезновение аборигенных видов с выраженной средообразующей функцией, потеря роли ключевых индикаторных видов в зональных комплексах, выход на доминантные позиции адвентивных видов и пр.). Основная доля исторических изменений фауны связана с деятельностью человека и может быть откорректирована только через коренной пересмотр (или заметное уменьшение объемов) текущих и по сути варварских форм природопользования. Communication 2 completes the comparative analysis of species composition of mammal fauna occurring in former Kharkiv Government according to the review by O. Czernay (1853) and modern data on regional fauna composition. Whereas the first communication mainly concerned the changes in taxonomy and nomenclature of species, the current communication is devoted to changes in fauna composition. It is demonstrated that for the last one and a half centuries fauna has essentially changed due to loss of some game animals and “installation” (both natural invasion and artificial introductions) of new alien species, as well as due to replacement of aborigine steppe communities by more moistureloving and forest ones. Index of fauna rotation (IFR) for the region in a whole is 22%, but changes in abundance and distribution of some particular species are more essential. In each subregion or concrete locality, these changes are yet greater and reach at least 30–40% of formal composition of fauna during the century. Taking into account the huge changes of pattern of species dominance in local faunal communities, the noted processes correspond to the signs of ecocatastrophe (disappearance of aborigine species with the expressed environment-making function, loss of the role of key indicator species in zonal complexes, dominance of alien species in many local communities, etc.). The basic stake of historical changes of fauna is related to human activity and could be corrected only through the cardinal changes (or lessening of scale) of current barbarous forms of the natural management. 2010 Article Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) / І.В. Загороднюк // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2010. — № 8. — С. 33-60. — Бібліогр.: 249 назв. — укр. 2219-7516 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30344 599 (477) uk Вісник Національного науково-природничого музею Національний науково-природничий музей НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Зоологія Зоологія |
| spellingShingle |
Зоологія Зоологія Загороднюк, І.В. Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) Вісник Національного науково-природничого музею |
| description |
Повідомлення 2 завершує порівняльний аналіз видового складу теріофауни колишньої Харківської губернії за даними з огляду О. Черная (1853) і сучасними поглядами на склад фауни регі ону. Якщо у першому повідомленні головну увагу приділено змінам у таксономії та номенклатурі видів, то друге повідомлення присвячено переважно змінам складу фауни. Показано, що за останні півтора століття фауна регіону суттєво змінилася за рахунок випадіння низки видів «мисливських» звірів та вселення (природні інвазії, штучні інтродукції) нових чужорідних видів, а також через перебудови аборигенних степових фауністичних угруповань на більш вологолюбні та лісові. Індекс змін складу фауни регіону склав 22%, проте ще більшими є зміни рівнів чисельності і поширення окремих видів. У кожному субрегіоні або конкретному місцезнаходженні ці зміни є ще більшими і сягають 30–40 % формального складу фауни за століття. З урахуванням змін структури домінування видів у локальних фауністичних угрупованнях зазначені процеси відповідають критеріям екологічної катастрофи (зникнення аборигенних видів з виразною середовищетвірною функцією, втрата ролі ключових індикаторних видів у зональних комплексах, вихід на домінантні позиції адвентивних видів тощо). Основна частка історичних змін фауни пов’язана з діяльністю людини і може бути скорегована тільки через докорінний перегляд (або помітне зменшення обсягів) поточних і за суттю варварських форм природокористування. |
| format |
Article |
| author |
Загороднюк, І.В. |
| author_facet |
Загороднюк, І.В. |
| author_sort |
Загороднюк, І.В. |
| title |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) |
| title_short |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) |
| title_full |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) |
| title_fullStr |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) |
| title_full_unstemmed |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) |
| title_sort |
ссавці північного сходу україни: зміни фауни та знань про її склад від огляду о.черная (1853) до сьогодення (повідомлення 2) |
| publisher |
Національний науково-природничий музей НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Зоологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30344 |
| citation_txt |
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О.Черная (1853) до сьогодення (Повідомлення 2) / І.В. Загороднюк // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2010. — № 8. — С. 33-60. — Бібліогр.: 249 назв. — укр. |
| series |
Вісник Національного науково-природничого музею |
| work_keys_str_mv |
AT zagorodnûkív ssavcípívníčnogoshoduukraínizmínifaunitaznanʹproíískladvídoglâduočernaâ1853dosʹogodennâpovídomlennâ2 |
| first_indexed |
2025-07-03T10:38:52Z |
| last_indexed |
2025-07-03T10:38:52Z |
| _version_ |
1836621897773613056 |
| fulltext |
33Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
УДК 599 (477)
І. В. Загороднюк
Луганський Національний університет імені Тараса Шевченка,
вул. Оборонна, 2, 91011 Луганськ, Україна. e-mail: zoozag@ukr.net
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань
про її склад від огляду О. Черная (1853) до сьогодення
(Повідомлення 2)
Ключові слова: ссавці, таксономія, фауна, історичні зміни, Харківська губернія, Україна.
Вступ
Реконструкція складу фауни минулих років є ключем до з’ясування і розуміння істо-
ричних змін фауни, оцінок масштабів цих змін та їхніх головних тенденцій. Серед
останніх важливими є зміни як видового складу фауни, так і відносної рясноти окремих
складових фауни (як видів, так і їх угруповань), таких як лісові, коловодні і степові види,
синантропні та екзантропні, мисливська фауна та «види-шкідники» тощо. Окремий
інтерес складає аналіз біогеографічних особливостей фауни, обумовлених як коливан-
нями меж поширення окремих видів та їхніх угруповань, так і віковими змінами умов
середовища. Такі процеси пов’язані з прямими антропогенними впливами на фауну та
історичними (зокрема й кліматичними) змінами природних умов регіону.
У першій частині цього огляду ([85а], розділи 1–6) докладно розглянуто видовий
склад теріофауни Слобожанщини на основі описів, представлених у праці О. Черная
1853 р. [214]. Такий аналіз дозволив з’ясувати особливості видового складу фауни сере-
дини ХІХ ст. і знайти сучасні відповідники усім тогочасним тлумаченням видів, у тому
числі й тлумаченням їхнього таксономічного обсягу, синонімії, стану чисельності, меж
поширення тощо.
Друга частина, представлена нижче, присвячена порівнянням фаун, як у просторі, так
і часі. О. Чернай вважав цю частину своєї праці однією з головних, розуміючи у той
самий час, що коректність таких розвідок має базуватися на точній систематичній осно-
ві, докладно проаналізованій у першій частині огляду 1.
Результати цього дослідження представлено на XVII Теріологічній школі-семінарі
«Ресурси фауни і фауна як ресурс» (Шацький національний парк, 20–25.09.2010).
7. Порівняння фаун 2
Вышеизложенные наблюдения допускают следующие заключения относительно фауны описывае-
мой местности.
1 Нумерація розділів тексту, таблиць і посилань на літературу у цій праці є суцільною для обох повідом-
лень. Як зазначено у першому повідомленні [85а], вихідний текст праці О. Черная викладено з наближен-
ням орфографії і граматики до сучасних вимог пореформеної російської мови.
2 У цій частині огляду-ревізії номери перед назвами видів у текстах О. Черная (напр., «1. Talpa cœca») пов -
то рюються у поточних коментарях щодо сучасного статусу цих видів (напр., «Erinaceus auritus (№ 4)»),
поданими відразу після текстів О. Черная.
з о о л о г і я
О. Чернай наводить порівняння фаун у зоогеографічному розрізі, оцінюючи відмін-
ності фауни краю від фаун кожного із суміжних регіонів за сторонами світу, спираючись
на праці його сучасників-фауністів (О. Кесслера, О. Нордмана, Ю. Симашка, Е. Еверс -
мана, Й. Блазіуса тощо), цитовані на початку його огляду.
7.1. Зміни фауни на захід від регіону
У нас достигают предела распространения к западу, виды:
1. Хохуля (Myogale mocovita [=moscovitica?]), 2. Емуранчик (Dipus acontion), может быть и Dipus jac-
ulus, 3. Корбыш (Cricetus arenarius), 4. Сайгак (Antilope Saiga).
За Днепром эти виды млекопитающих более не встречаются, между тем как к востоку распростра-
няются и за Волгу. В замен их мы встречаем за Днепром виды, чуждые нам, как то:
1. Talpa cœca, 2. Myoxus nitela [=nitedula?].
Важливим є підтвердження О. Чернаєм даних, наведених у розділі 5 (види на межах
ареалів), про поширення у регіоні двох видів тушканів («Dipus jaculus» = Allactaga major
та «Dipus acontion» = Pygeretmus pumilio) та сайги, з яких на сьогодні залишився лише
перший вид (тушкан великий), вкрай рідкісний і обмежено поширений. Коментарі
щодо змін чисельності й ареалу хохулі («Myogale mocovita») та статусу хом’ячка («Cricetus
arenarius») подано у Повідомленні 1. Важливо додати, що хом’ячок у наш час відомий не
тільки лівобережжя, але й правобережжя Дніпра [200]. Відзначені О. Чернаєм відмінно-
сті фаун тепер стали значно меншими, у тому числі внаслідок зникнення в регіоні низки
степових видів (сайги, тушканчика та ін.).
Важливо дати коментарі щодо двох видів другої частини переліку О. Черная (зміни
фауни на заході, «за Дніпром»).
З тексту О. Черная можна припустити, що Дніпро є межею ареалів двох видів кротів
— сліпого (caeca, на захід від Дніпра) і європейського (europaea, Слобожанщина), у чому
є певне протиріччя, оскільки вид T. europaea L. описано саме з заходу (Швеція). Вище у
тексті О. Черная мова йде про те, що у Європі поширений саме Talpa europaea, а не зга-
даний у цьому розділі T. coeca Savi. Очевидно, що плутанина ця почалася з праці
К. Кесслера [111], який наводив у своєму огляді обидві форми крота. Тепер ареал крота
сліпого в Європі обмежують південними її регіонами [240], і ще два види групи «coeca»
поширені на Кавказі (T. levantis Thomas, 1906 та T. caucasica Satunin, 1908). З роками було
визнано, що правобережні (переважно південні) кроти мають бути віднесені до форми
Talpa europaea brauneri Satunin, 1908 (тип з Молдови, Бєльці), а за кротами Полісся і
Слобожанщини залишено статус номінативного підвиду [159, 215, 216].
Стосовно другого виду («Myoxus nitela»), очевидно, що йдеться про соню лісову,
Dryomys nitedula (Pallas, 1779). У часи О. Черная всіх вовчків відносили до роду Myoxus,
тепер поділеного (у масштабі фауни України) на 4 монотипові роди родини Gliridae
(див. огляд І. Загороднюка [87]). Нині Dryomys nitedula — один з найпоширеніших видів
цієї родини на сході України [76, 108]. Вище (див. розділ 4.5) та в усіх наступних части-
нах свого огляду О. Чернай наводить вид «Малый волчок (Myoxus dryas Schreb.)» як зви-
чайний для фауни Харківської губернії. Можна припустити, що в усіх випадках мова йде
про один і той самий вид: Dryomys nitedula = «Myoxus nitela» = «Myoxus dryas».
7.2. Зміни фауни на південь від регіону
Межове положення Харківської губернії між Лісостепом і Степом і виразний граді-
єнт у широтних змінах біоти визначає велику кількість відмінностей фауни краю від пів-
денніших теренів.
34
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
35
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
К югу от описываемой местности исчезают виды:
1. Sorex leucodon?, 2. Myogale moscovitica, 3. Myoxus dryas, 4. Lepus variabilis.
В замен их появляются там восемь чисто южных:
1. Rhinolophus bifer, 2. Rhinolophus unihastatus, 3. Plecotus barbastrellus [sic!], 4. Erinaceus auritus,
5. Cricetus accedula Pall., 6. Arvicola socialis, 7. Mus hortulanus Nordm., 8. Sminthus loriger Nathusius.
Коментарів потребують як згадки видів, що зникають на південь від регіону дослід-
жень О. Черная, так і види, що з’являються на півдні.
Щодо першої частини переліку важливо зазначити наступне.
За сучасними даними, «Sorex leucodon» не зникає на південь від Харківщини, а, навпа-
ки, з’являється там, і на сьогодні достовірно відомий в Україні тільки з південних тере-
нів, зокрема Криму [203]. Цей факт (див. також вище) дозволяє припустити, що під
назвою «leucodon» О. Чернай мав на увазі інший вид, або цей вид суттєво скоротив свій
ареал. На користь останнього свідчать не тільки подані вище коментарі щодо правиль-
ності визначень О. Черная, але й те, що в огляді К. Кесслера того ж часу [111] білозубка
велика також згадується як звичайний вид землерийок для Київщини (тобто таких
самих північних для цього виду теренів). Хохуля (Desmana moschata = «Myogale moscovit-
ica») не тільки «зникає» на південь від регіону, але й остаточно зникла в басейні Дінця
[104]. Вовчок лісовий (Dryomys nitedula = «Myoxus dryas»), очевидно, у часи О. Черная
дійсно мав у регіоні південну межу свого поширення, проте нині є звичайним по всьо-
му регіону, а також південніше його — у байрачних і штучних лісах Донецького кряжу
(у т. ч. на півдні, у Шахтарському, Амвросіївському, Тельманівському, Старобешівсько -
му районах) [202]. Заєць білий (Lepus timidus = «Lepus variabilis»), навпаки, наразі зберіг-
ся тільки на півночі Сумщини [37] (докладніше див. вище).
Щодо другої частини переліку (види, що не виявлені у регіоні і з’являються на півдні
від нього) коментарів вимагають згадки таких видів3.
Erinaceus auritus (№ 4). Докладніше про цей вид їжаків (Hemiechinus auritus (Gmelin,
1770)) сказано далі при порівняннях фауни Слобожанщини зі східнішими фаунами. На
більшій частині півдня України їжак вухатий відсутній. Єдиними відомими згадками про
цей вид, окрім наведених далі для Луганщини, є вказівки про його спостереження у схід-
ному Приазов’ї, між Маріуполем і Таганрогом (огляди див. [96, 202, 223]). Важливо, що
давні автори відзначали, що цей вид завжди був рідкісним у Приазов’ї [45, 182], через що
його відсутність чи присутність у фауністичних переліках не може бути значущим фактом.
Cricetus accedula Pallas (№ 5) описаний П. Паласом 1779 р. з Гуріївщини (Зах. Казах -
стан). Його назва — суб’єктивний синонім Cricetulus migratorius (Pallas, 1773) [169], тобто
виду, широко розповсюдженого в регіоні [127] і наведеного О. Чернаєм (див. вище) під
назвою «Cricetus arenarius Pall.». Поширені раніше погляди на вид як географічну расу
роду (зокрема й роду Cricetulus) поступово змінилися визнанням «широких» політипних
видів [178], і «Cricetus accedula» «став» однією із внутрішньовидових форм хом’ячка
сірого, а не ще одним аловидом, який заміщує типову форму на півдні.
Arvicola socialis (№ 6). Цей вид нориць, відомий тепер як Microtus socialis (Pallas, 1773)
[72, 159], у сучасній фауні України поширений лише у південних теренах (Приазов’я,
Крим), проте очевидно, що сучасне поширення є результатом поступового звуження
меж поширення впродовж ХХ ст. Недавні його знахідки на Луганщині (тільки на
крайньому сході, всі з пелеток сов [126]) дозволяють припустити, що вид, якщо і був у
фауні краю, за останні 100 років помітно скоротив ареал на південь [83]. З огляду на зна-
хідки інших степових видів гризунів на Слобожанщині (напр., тушкан, строкатка) цей
вид мав би бути присутнім тут у часи досліджень О. Черная. Проте, як показано вище,
3 Назви і номери видів на початку кожного абзацу — згідно з наведеним вище переліком О. Черная.
з визначеннями видів усіх нориць у ті часи були проблеми, і тому ця гіпотеза залиша-
ється ані спростованою, ані ствердженою4.
Mus hortulanus Nordm. (№ 7). Тривалий час з цією формою мишей ототожнювали всіх
диких Mus s. str., проте зараз відомо, що «Mus hortulanus» — однозначний синонім
M. musculus L. [57, 59]. У зв’язку з цим усі відомі згадки даного «виду» за межами регіо-
ну [19], а також у подальшому з території Харківської губернії [38], мають бути віднесе-
ні виключно до M. musculus L. У той самий час частина екзантропних популяцій мишей,
яких також позначали як «M. hortulanus» [9], належить до іншого широко симпатрич-
ного з M. musculus виду — M. spicilegus Petenyi, 1882 [59], який тепер напевно присутній
у фауні регіону [102]. Цей вид описано 1927 р. за матеріалами з Бахмута (= Артемівська)
як Mus sergii Valch [22], повторно відновлено у статусі виду 1937 р. [158], а потім ще раз
відновлено як вид 1989 р. [144]. Як відзначено у першій частині цієї праці [85а], аналіз
усіх прямих і непрямих даних про ідентифікацію M. spicilegus і динаміку його ареалу
свідчить, «що у часи О. Черная цей вид був відсутній у регіоні».
Sminthus loriger Nathusius (№ 8). Таксономічна історія цього виду дуже складна. У
сучасних оглядах чинною назвою роду є Sicista Gray, 1827 [87]. Тривалий час усіх миші-
вок (яких наразі у фауні України 4 види [72]) відносили до єдиного виду Sminthus loriger
= Sicista nordmanni = S. subtilis (Pallas) s. l., який зі сходу України був відомий лише за
кількома знахідками у Куп’янському і Старобільському повітах [154, 155]. Лише згодом,
після замітки Б. Попова 1936 р. [181], для фауни України встановлено ще один вид —
«Sicista montana Mehely», який з 1938 р. вже під назвою «Sicista betulina» був включений
у фауну країни як другий широко симпатричний з S. subtilis вид мишівок [159]. Вид (по
суті надвид) S. betulina вперше згадано для регіону (зі Стрільцівського степу) тільки 1951 р.
[161], і лише згодом він був виявлений у низці нових місцевостей [96]. Дані щодо сходу
України довгий час залишалися дуже неповними, проте протягом 2000–2007 рр. для
фауни цього краю (і України загалом) встановлено наявність двох нових видів мишівок,
S. severtzovi Ognev, 1935 (група «subtilis») та S. strandi (Formosov, 1931) (група «betulina»)
[81, 93, 245]. При цьому стало очевидним, що в межах колишньої Харківської губернії
мешкають саме ці два види [96]. На території регіону рід Sicista є вкрай рідкісним, і відо-
мості про видову ідентифікацію мишівок з Харківщини є дуже суперечними [108], а від-
носно стабільні популяції обох видів поширені лише у найбільш східних районах [124].
Отже, наведення О. Чернаєм і його послідовниками лише одного виду мишівок для пів-
нічного сходу України є помилковим, і на території губернії напевно мешкають (і рані-
ше мешкали) два види, доволі рідкісні для того, щоб їх зареєстрували традиційними
методиками обліку фауни, а тому не відзначені О. Чернаєм.
7.3. Зміни фауни на сході регіону
Східні межі регіональної фауни, за О. Чернаєм, закінчуються річищем Дону, за яким
фау на втрачає 4 види і набуває 32 «нових» види. Ця особливість географічних змін фау -
ни пов’язана з особливостями поширення Степового фауністичного ядра (СФЯ), доклад -
но проаналізованого автором на прикладі теріофауни Східної Європи [64]. Збільшення
різноманіття степової фауни на схід є загальною рисою СФЯ [64], проте частина залуче-
них до цих порівнянь видів (назви подаються за оригіналом) мешкає доволі далеко від
регіону, що розглядається (напр., Lepus tolai, Dipus platurus, Meriones sp.)5, інші види
36
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
4 Попри це, з огляду на всі відомі факти про сучасне поширення виду (включаючи приазовський розрив
ареалу) і дані про колишні (однозначні) і сучасні (проблемні) згадки цього виду на сході України автор
схиляється до гіпотези про колишнє значно більш широке розповсюдження Microtus socialis у Східній
Європі, у тому числі на південних і східних теренах колишньої Харківської губернії.
5 Тут і далі в дужках при коментуванні статусу видів у текстах О. Черная назви тварин наводяться так, як
вказано цим дослідником.
37
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
більш притаманні не так сходу, як півночі чи північному сходу і теж є географічно дово-
лі віддаленими (напр., Mustella zibellina, Tamias striatus, Arvicola rutila), ще кілька видів
тепер відомі для Слобожанської фауни, яку описував О. Чернай (напр., Vespertilio Brand -
tii, Arvicola œconomus, Myodes lagurus).
К востоку от нас, за Доном, более не известны:
Spermophilus guttatus, редок Spermophilus musicus, может быть Rhinolophus hippocrepis и Myoxus avel-
lanarius.
Вновь появляются:
1. Erinaceus auritus, 2. Sorex pulchellus, 3. Vesperugo turcomanus, 4. Vespertilio Brandtii, 5. Несколько
видов кошек, Felis manul, F. chaus, Felis servalina, 6. Canis aureus, 7. Canis corsac, 8. Mustella zibellina,
9. Tamias striatus, 10. Spermophilus fulvus, rufescens, mugasoricus, 11. Cricetus accedula и Cr. phæus,
12. Mus lineatus, 13. Arvicola œconomus, A. rutila, A. alliaria, A. socialis, 14. Myodes lagurus и M. luteus,
15. Georychus rufescens Eversm., 16. Dipus sagitta, D. lagopus Lichtst., D. platurus Lichst., 17. Meriones opi-
mus, M. tamoricinus, M. meridiamus, M. fulvus, 18. Lepus tolai Pall., 10. Lagomys pussillus, 20. Equus и
некоторые двукопытные.
Коментарів потребує друга частина переліку («наново з’являються»). Частина назва-
них видів зустрічається на сході України, у тому числі в межах тодішньої Харківської
губернії. Тобто можна думати, що такі види мали входити до описаної О. Чернаєм
фауни, проте не відзначені ним. До них належать такі сім (назви наводяться в сучасно-
му позначенні, за [76]): Hemiechinus auritus (№ 1), Myotis brandtii (№ 4), Canis aureus (№ 6),
Vulpes corsac (№ 7), Microtus oeconomus та M. socialis (№ 13), Lagurus lagurus (№ 14).
Hemiechinus auritus (Gmelin, 1770). Відсутність їжака вухатого у сучасній О. Чернаю
фа у ні регіону можна пояснити змінами (коливаннями?) ареалів степових видів. Правдо -
подібно, що цей вид був відсутній в регіоні в часи О. Черная, оскільки його не знайшов
також А. Силантьєв, який вивчав фауну Старобільщини через 45 років після О. Черная
[194]. Проте вже за 30 років після Силантьєва цей вид їжака знайшли в окол. Луганська
(1926) [7], потому — у Придеркуллі (1953) [167], ще згодом (1974–1976) — у заповіднику
«Придінцівська заплава» Станичанського р-ну і в окол. с. Трьохізбенка Слов’яно серб -
ського р-ну [96], у 2000 р. — в окол. міст Рубіжне і Сіверодонецьк [122], у 2004 р. — в
окол. м. Старобільськ [96]. Усе це може свідчити про поступове розширення ареалу
їжака вухатого на захід, яке, очевидно, почалося у період між дослідженнями
А. Силантьєва [194] та знахідками виду В. Аверіним і М. Штамом [7]. Попри це, в остан-
німи роками відбувається очевидне скорочення його ареалу, що автор пов’язує з витіс-
ненням його адвентивним для степових районів їжаком білочеревим [76].
Myotis brandtii (Eversmann, 1845) («Vespertilio Brandtii» s. Czernay). Хоча О. Чернай вва-
жає, що цей вид з’являється лише на сході від Харківщини («за Доном»), вид відомий у
сучасній нам фауні регіону [246] і з високою вірогідністю був характерний для
Слобожанщини і в часи О. Черная. Цей вид відноситься до групи «mystacinus» (вусаті
нічниці), проте ні M. mystacinus (s. str.), ні M. brandtii не були відзначені для фауни регіо-
ну ні О. Чернаєм, ні його послідовниками. Пізніше ситуація змінилася, і для регіону
почали вказувати M. mystacinus [120, 140] або навіть обидва ці види [43, 96]. Попри це,
всі дані про групу «mystacinus» зі Слобожанщини є попередніми через її рідкісність (до
1% усіх реєстрацій кажанів) та складності видової діагностики, через що фактично всі
згадки «M. mystacinus» мають бути віднесені до групи «mystacinus» в цілому (найімовір-
ніше, більшість знахідок стосується виду M. brandtii)6.
6 Можна припустити, що пізніші знахідки виду «M. mystacinus» (виду, не відзначеного О. Чернаєм, проте
напевно присутнього тут, принаймні на півдні та сході [96]) відносяться до ще одного, третього виду з цієї
групи видів-двійників, відомого нині як M. aurascens Kuzjakin, 1935 [226, 227], найбільш близького до
M. mystacinus.
Canis aureus Linnaeus, 1758. У часи О. Черная цей вид розглядали виключно як при-
таманний віддаленим фаунам, проте наразі відбувається його широка експансія на рів-
нини Східної Європи [187]: найближчі сучасні знахідки стосуються окол. м. Артемівськ
(= Бахмут) Донецької обл. [32] та с. Кірнасове Міловського р-ну Луганщини [76]. Оче -
видно, що такі поодинокі реєстрації ще не означають входження виду у склад місцевих
фаун, проте ситуація з поширенням і статусом цього і багатьох інших видів хижаків
суттєво змінилася. Можна припустити, що найближчим часом шакал може увійти у
склад аборигенних угруповань ссавців північного сходу України [77].
Vulpes corsac (Linnaeus, 1768). Стосовно лиса-корсака варто зазначити, що сучасне
його поширення в Україні обмежене Старобільськими і Деркульськими степами [18, 96,
118]. Проте у працях початку ХХ ст. дослідники відзначали знахідки цього виду на захід
майже до Дніпра (аналіз повідомлень див.: [200]), і такі вказівки можуть свідчити про
колишні значно ширші межі ареалу корсака на заході, можливо й у часи О. Черная.
Враховуючи, що сучасні знахідки виду часто асоціюються з поселеннями бабака
(Marmota bobak) [96], можна припустити колишнє поширення цього виду хижаків на
північному сході Харківської губернії, на всьому проміжку від Великобурлуцьких до
Старобільських степів. Значна подібність цього виду до Vulpes vulpes часто стає перепо-
ною до його ідентифікації, що, напевно, мало місце і в часи О. Черная.
Microtus oeconomus (Pallas, 1776) («Arvicola œconomus» s. Czernay). Вид останнім часом
виявлено на території регіону, що може бути пояснено не так змінами знань, як фак-
тичними змінами видового ареалу. Зокрема, нориця сибірська (Microtus oeconomus)
виявлена автором і колегами в низці місцевостей Сумщини [99] і Харківщини [83, 163].
Аналіз цих знахідок дозволяє говорити про сучасну експансію виду з півночі [83], проте
не можна виключати, що ця експансія була неодноразовою (пульсація ареалу). Про це
свідчать як поширені на Харківщині залишкові епізоотії лептоспір, асоційованих з
M. oeconomus, у тих місцях, де цей вид довгий час не реєстрували (В. Наглов, особ.
повід.), так і особливості поширення інших видів ссавців заплавного комплексу в басей-
ні Дінця (напр., крота Talpa europaea [132]).
Microtus socialis (Pallas, 1773). Попри згадки О. Чернаєм цього виду (як «Arvicola socia -
lis») у поданому вище переліку «чисто південних» видів (розділ 7.2), полівка гуртова
насправді характерна для східних (а не південних) степів, зокрема для Задоння і Під -
кавказзя [174]. Відповідні коментарі щодо статусу цього виду в регіоні, що розглядаєть-
ся, та на суміжних територіях подано вище.
Lagurus lagurus (Pallas, 1773). Історія існування виду у фауні регіону вкрай заплутана,
від визнання його відсутності, що відзначено і О. Чернаєм (наведено для суміжних схід-
них країв як «Myodes lagurus»), до визнання одним з наймасовіших видів гризунів регіо-
ну на початку ХХ ст. [152] та одного з найбільш раритетних видів сходу України [96,
127]. Нещодавній огляд усіх відомих знахідок цього виду в Україні [88] дозволяє гово-
рити про те, що вся територія колишньої Харківської губернії належить до області його
поширення. Виразні відмінності цього виду від інших нориць не дозволяють припуска-
ти, що О. Чернай міг «пропустити» цей вид, і очевидно, що L. lagurus у ті часи був тут
відсутній. Вперше його відзначив А. Силантьєв наприкінці ХІХ ст. для Старобільщини
[194], пізніше — Б. Виноградов для Стрільцівського степу [24] і М. Шарлемань для
Харківщини [216] (вже як «Lagurus lagurus»), а у 1923–1924 рр. О. Мигулін писав про
значну чисельність строкатки, що на Харківщині досягала 50% загальної чисельності
усіх гризунів [152]. Такий спалах чисельності є характерним для інвазійних видів, і цей
вид з’явився в регіоні очевидно вже у часи після досліджень О. Черная, приблизно у
1915–1920 рр. Близькі терміни і просторові масштаби інвазії, проте при значно менших
рівнях чисельності, демонструють їжак вухатий, корсак і тхір степовий.
38
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
39
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
7.4. Зміни фауни на півночі
На відміну від описаних вище порівнянь зі східними і південними фаунами, в яких
менше видів зникає, а більше — продовжує свої ареали, ця частина порівнянь дає суттєві
відмінності, пов’язані саме з втратами різноманіття на півночі (15 «харківських» ссавців
там відсутні, 10 нових з’являються).
К северу от нас за рекою Семью [=Сейм] и выше Воронежа исчезают:
1. Myogale moscovitica, 2. Fœtorius sarmaticus, 3. Myoxus avellanarius, 4. Myoxus Dryas, 5. Mus minutus,
6. Arctomys baibac, 7. Spermophilus guttatus, 8. Spermophilus musicus, за Воронежом [=Воронежем] к
северу редок, 9. Dipus jaculus, 10. Dipus acontion, 11. Cricetus arenarius, 12. Ellobius talpinus, 13. Spalax
typhlus, 14. Lepus timidus, 15. Antilope saiga.
Появляются:
1. Vesperugo Leisleri, 2. Felis lynx, 3. Ursus arctos, 4. Gulo borealis, 5. Pteromys volans, 6. Mus Wagneri, 7. Mus
vagus или Sminthus loriger Nath., 8. Mus betulinus, 9. Arvicola glareola, 10. Cervus alces.
Коментарі потрібні щодо другої частини другого переліку (види, що з’являються на
півночі), оскільки більшість з них тепер (або принаймні у період після досліджень
О. Черная) відомі за знахідками з теренів Харківської губернії. Це стосується 8 із 10 на -
ве дених у переліку О. Черная видів: усі вони, окрім тільки Gulo gulo (= «borealis») та Pte -
ro mys volans, відомі для фауни північного сходу України за знахідками у часи перед або
після досліджень О. Черная. Більшість з них є представниками лісового і тайгового фау-
ністичних комплексів (види № 1–5, 8–10), і їхня відсутність у фауні краю в часи О. Чер -
ная, найімовірніше, свідчить про відсутність у регіоні потужних лісових екосистем і є
ознакою значно більшого поширення степових угруповань у минулому.
«Vesperugo Leisleri» s. Czernay (№ 1). Чинна назва виду (і роду) — Nyctalus leisleri (Kuhl,
1817) [66, 139]. За сучасними даними, цей вид є поширеним у лісах регіону, насамперед
уздовж Дінця [27, 177], і його знахідки простягаються на південь щонайменше до
Кремінної [96]. Як відзначено вище, цей вид, в цілому подібний до N. noctula, але знач-
но рідкісніший за нього, часто залишається невідомим фахівцям. Окрім вечірниці малої,
в регіоні відомий ще один близький до N. noctula (більший за неї) і найбільш рідкісний
вид кажанів регіону — N. lasiopterus (Schreber, 1780) [92, 148].
Felis lynx (№ 2). Вид, напевно, був поширений у регіоні в часи перед дослідженнями
О. Черная, проте згадується цим дослідником лише для більш північних країв. І. Сокур
[200] з посиланням на працю Струтосова 1881 р. (журнал «Природа и охота», 1881, Том
ІІ, № 4, с. 30–50; № 5, с. 1–16) зазначає, що «в допетровській Русі ... рись зустрічалась
майже скрізь, але в невеликій кількості» і наводить картографічні дані про колишнє
поширення виду біля Сум, Харкова та Ізюму. Надалі вид не відзначений для регіону в
жодному з оглядів XIX–XX ст.
Ursus arctos (№ 3). Ведмідь зник з фауни регіону ще перед початком досліджень
О. Чер ная. Очевидно, що ключовим фактором згасання його популяцій тут стало пряме
переслідування людиною. Як зазначає І. Сокур [200] з посиланнями на працю Д. Багалія
(1887), літописні та архівні дані вказують на те, «що ведмеді водилися в лісах
Слобідської України майже до кінця XVIII ст.». Тобто час зникнення ведмедя в регіоні
не так далеко відстоїть від часу досліджень О. Черная. Новіші повідомлення про знахід-
ки ведмедів на півночі Луганщини [115] очевидно пов’язані з утечами тварин з культу-
ри. Ніяких перспектив для відновлення виду при сучасних формах природокористуван-
ня в регіоні немає.
«Mus Wagneri» s. Czernay (№ 6). Украй проблематичний таксон, що пов’язано з різно-
маніттям вживань його назви для позначення Mus (s. str.) або дрібних Sylvaemus. За
результатами аналізу типових матеріалів та оригінального опису цієї форми (тип з
Казахстану, Джангала) Mus wagneri Eversmann, 1848 = Mus musculus L. [59]. Після
О. Черная вид «Mus wagneri» був наведений для сходу України у визначнику Б. Вальха
[21] з ознаками, які у частині пропорцій відповідають Mus ex gr. musculus–sergii, а за
забарвленням хутра — Sylvaemus cf. uralensis [59]. Найімовірніше, мова у Б. Вальха все
таки йшла про більш східні степові (у Черная як північні) форми Mus musculus.
Mus vagus = Sminthus loriger Nath. (№ 7)7, Mus betulinus (№ 8). Коментарі щодо цих
видів подано вище (розділ 7.2). Очевидно, їхня мала відомість досліднику визначила те,
що ці види наводяться під різними родовими назвами (давнішою Mus та прийнятою для
мишівок у часи О. Черная Sminthus). У доповнення до наведених вище коментарів щодо
форм «loriger» та «betulinus» важливо відзначити, що Sicista vagus Pallas, 1779 (тип з
Уральської обл.) — лише синонім загальновизнаної назви Sicista subtilis (Pallas, 1773)
(тип з Курганської обл.) [169]. За сучасними даними на півночі від Харківщини («за
Сеймом і вище Воронежа») з’являється тільки один вид мишівок з 4 відомих для Східної
Європи — Sicista betulina [75, 168], натомість у фауні краю присутній інший вид групи
«betulina» — S. strandi (Formosov, 1931). З цього випливає, що говорити про нещодавню
появу двох нових видів, які були «відсутні» у фауні краю, — недоречно, враховуючи
їхню природну рідкісність, через яку їх десятиліттями не реєструють, тим паче тими
методиками випадкового обліку, які були доступні О. Чернаю.
«Arvicola glareola» s. Czernay (№ 9). Не тільки у О. Черная, але й у наступних оглядах
М. Сомова [201] та В. Аверіна [4] цей вид наводиться як поширений тільки на північних
околицях заходу Харківської губернії (= Сумщині). Наразі вид Myodes glareolus (Schreber,
1780) є типовим для всього регіону, що пов’язано з розширенням його ареалу. Цьому
сприяло значне збільшення лісовкритих площ та мережі лісосмуг, яка по суті стала
моделлю однієї з найбільш ефективних екомереж, коли-небудь створених людиною [83].
Розгорнуті коментарі щодо цього виду подано вище (розділ 4). Подібні зміщення ареа-
лів глибоко в степ властиві багатьом іншим лісовим видам, у т.ч. куниці лісовій (Martes
martes), вивірці звичайній (Sciurus vulgaris), мишаку жовтогрудому (Sylvaemus tauricus),
мідиці звичайній (Sorex araneus) тощо.
Cervus alces (№ 10). За сучасними класифікаціями чинною назвою цього виду є Alces
alces L. [159, 169]. Хоча до першої третини ХХ ст. лось був відомий лише на півночі регіо-
ну [159], як це зазначено і у О. Черная, проте упродовж ІІ пол. ХХ ст. цей вид проде-
монстрував потужну експансію на південь, чому сприяло кілька факторів: розширення
лісовкритих площ, поява великої кількості нових посадок сосни та сувора охорона виду
[76]. Наразі йде нова хвиля згасання популяцій виду і скорочення меж його поширення,
чому сприяють як кліматичні зміни [236], так і величезний прес браконьєрства.
7.5. Підсумки порівнянь з суміжними фаунами
Підсумки порівнянь фауни краю з суміжними фаунами, за задумом О. Черная, ста-
новлять найціннішу частину його дослідження. Врешті, як було відзначено історіогра-
фами [40], одним із головних інтересів і здобутків О. Черная були саме біогеографічні
40
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
7 Варто відзначити певне протиріччя у тому, що вище (див. розділ 7.2) О. Чернай відносить «Sminthus
loriger» до «чисто южных» видів, які з’являються на південь від Харківщини (що загалом правильно).
Перша вжити Чернаєм назва — «Mus vagus Pallas, 1779» (типове знаходище в Уральській обл. Казахстану)
— дійсно є старшим суб’єктивним синонімом для «Sminthus loriger Nathusius, 1840» (тип з Одеси), але тіль-
ки при визнанні широкої концепції виду Sicista subtilis Pallas, 1773 [169]. Проте вище О. Чернай визнає
«Sminthus loriger» як вид, при тому «чисто южный», а не північний (як у цьому блоці його огляду: «К севе-
ру от нас за рекою Семью.... появляются....») або східний (відповідно до місця опису Mus vagus). Така точка
зору приймається і автором [87]: «Sminthus loriger» (Sicista loriger) є південним східноєвропейським видом
мишівок, окремим від азійських форм типу «Mus vagus Pallas, 1779».
41
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
порівняння8, квінтесенцію яких викладено в наведеній нижче таблиці і сформульовано
у відповідних висновках.
Итак ни одно животное млекопитающее не ограничено только описываемою местностью, но мно-
гие достигают здесь предела своего распространения. К востоку от нас фауна млекопитающих,
лишаясь 8 видов и 1 рода, приобретает 35 вид. 7 род. и 3 семейства
К югу — 4 –“– и 1 –”–, — 8 –”– 1 –”– и 0 –”–
К северу — 15 –”– и 8 –”–, — 10 –”– 4 –”– и 2 –”–
К западу — 5 –”– и 3 –“–, — 2 –”– 0 –”– и 0 –”–.
Следовательно, принимая местность между Днепром и Доном за исходный пункт, мы замечаем, что
фауна наиболее обогащается млекопитающими к юго-востоку, особенно из порядка грызунов, а
наиболее теряет их, также из порядка грызунов к северо-западу, по этому имеет наиболее сходства
с северо-западными странами России.
У нас встречаются вместе северные виды Lepus variabilis [=timidus — І. З.] и Sorex leucodon с южны-
ми Fœtorius sarmatica, Spermophilus musicus, Sp. guttatus, Lepus timidus [=europaeus!], западные Myoxus
dryas, Myoxus avellanarius, Rhinolophus hippocrepis с восточными Myogale moscovita [sic!], Arctomys
baibac [sic!] 9, Dipus jaculus, Dipus acontion, Cricetus arenarius.
З часів О. Черная ці співвідношення помітно змінилися, що сталося внаслідок кіль-
кох причин: вимирання одних видів, інвазій інших, інтродукцій третіх і, врешті, знач-
них змін чисельності та меж поширення більшості інших видів як у межах, так і на
межах регіону. Не ставлячи за мету робити перерахунки за даними для нашого часу,
мушу відзначити стійку головну закономірність — значну спорідненість місцевої фауни
до фауни більш східних і південних теренів. Ця особливість виявляє значно більшу (за
сучасну) представленість у фауні краю видів степового фауністичного комплексу. Проте
маргінальне (північно-західне) положення регіону відносно Степового фауністичного
ядра [64] та поступове зміщення меж степової зони на південь і схід призвели до втрати
цього ядра на більшій частині краю.
Сучасна ситуація є дещо відмінною від описаної О. Чернаєм: одночасно зі скорочен-
ням меж поширення степових видів відбулося значно глибше проникнення у регіон
лісових видів10. Натомість, більшість степових видів змістили (скоротили) межі свого
поширення на територію сучасних Луганської і Донецької областей. Через це говорити
про сходження ареалів видів з різних географічних комплексів, про що окремо зазначає
О. Чернай, тепер немає підстав. Отже, колишнє широке перекривання ареалів лісових і
степових видів на теренах краю змінилося значним їх розходженням (розсуванням ареа-
лів у протилежних напрямках), що врешті призвело до значного збіднення географічно
проміжних місцевих фаун Слабожанщини, які, і без того ніколи не вирізнялися видо-
вим багатством, що відзначає на початку свого огляду і О. Чернай.
8. Зміни фауни
Однією з важливих частин огляду О. Черная, якою цей дослідник закінчує працю, є
аналіз переліків звичайних та рідкісних видів і антропогенних впливів на склад фауни.
Власне, цей кінець його праці став початком цілої нової епохи досліджень, пов’язаних із
вивченням змін фауни, у тому числі проблематики «червонокнижних» видів та теми
історичних змін фауни, як антропогенно обумовлених, так і залежних від багаторічних
змін умов існування, про що дослідник писав на початку свого огляду.
8 Важливо відзначити, що наступною і широко відомою серед гідробіологів та еволюціоністів працею
О. Черная стала його монографія «Животные пресноводные в отношении к морским и сухопутным»
(1870) (аналіз див. у огляді Л. Гельфенбейна [40]).
9 Правильне написання цих двох назв — «moscovitica» та «bobak» (вище першу з них у Черная подано пра-
вильно, другу — помилково як «bobac»).
10 Одночасно частина лісових видів через своє маргінальне поширення не утрималися в регіоні, і тепер
присутні тільки у північно-східних теренах, у межах сучасної Сумщини (напр., заєць білий, вовчок сірий,
ліскулька).
Врешті, наведені О. Чернаєм дані самі по собі є цінним джерелом для аналізу фауно-
генетичних процесів, які почалися в часи його досліджень і тривають дотепер.
Унікальністю цих даних є те, що у період досліджень О. Черная ще не було відмічено ні
локальних, ні дальніх експансій чи інвазій, не було й поняття адвентивних видів.
Проблеми охорони фауни, як і питання історичної ротації біологічного різноманіття, не
цікавили дослідників, які аналізували фауну як сталу особливість того чи іншого регіо-
ну, на яку деякий вплив справляла господарська діяльність людини.
На жаль, життя однієї людини (принаймні період активних досліджень одного фахів-
ця), як правило, є значно коротшим за час помітних змін угруповань, змін статусу окре-
мих видів, або (тим більше) період розселення одного з видів, що досліджуються. Такі
процеси можуть бути описані і проаналізовані тільки шляхом порівняння даних різно-
го часу, а тому фауна часто виглядає незмінною, і кожне нове дослідження сприймаєть-
ся як доповнення нових даних до вже відомих попередніх, що є надзвичайно пошире-
ною помилкою. В частині випадків дослідники стають свідками змін фауни, що дозво-
ляє їм звільнитися від старих уявлень про сталість фауністичних комплексів у часі і віль-
ніше оперувати даними щодо відсутності або присутності того чи іншого виду у складі
того чи іншого регіону в різні періоди досліджень.
Зокрема варто згадати з’ясовані в деталях для Слобожанщини зникнення сайгака,
пискухи, тарпана, чорного пацюка та низки інших видів, суттєве скорочення ареалів слі-
пушка та ховраха, інвазію пацюка сірого, нетопира білосмугого, строкатки степової
тощо. Зокрема останній вид (Lagurus lagurus), нині визнаний надзвичайно рідкісним і
зникаючим в Україні [88, 127], вперше зареєстрований на сході краю (Старобільщина)
1894 р. [194], а вже 1923 р. він продемонстрував, як і належить інвазійному виду, над-
звичайний спалах чисельності в агроценозах [152, 154]. Цікаво, що за кілька років перед
цим його поява і наступний за нею спалах чисельності були спрогнозовані В. Аверіним
[5], який, продовжуючи розслідування А. Силантьєва [194], детально прослідкував інва-
зію строкатки на терени Східної Європи із Зауралля. Проте навіть коли маємо такі роз-
слідування, їхні результати часто лишаються непоміченими11.
Експериментів з інтродукцією та акліматизацією чужорідних видів у часи О. Черная
ще не було, і з інвайдерів був відомий тільки пацюк сірий (Rattus norvegicus).
8.1. Звичайні та рідкісні види ссавців
Коментарі щодо сучасного статусу кожного зі згаданих далі видів вміщено у текстах,
поданих у розділах 4-6 і частково 7.
Наиболее многочисленны у нас виды: Spermophilus musicus и Spermophilus guttatus, Ellobius talpinus,
Spalax typhlus, Lepus timidus, Plecotus auritus, Sorex fodiens, Erinaceus europæus, Fœtorius putorius,
Fœtorius vulgaris, Canis lupus, Canis vulpes, Sciurus vulgaris, Mus decumanus, Mus musculus, Mus sylvati-
cus, Mus agrarius, Arvicola arvalis, что указывает на орографические отношения, для них благопри-
ятные, и все они заходят за пределы описываемой местности.
Цей базовий перелік видів ссавців регіону наразі помітно змінився, проте основа
домінантної групи (з урахуванням змін у таксономії і номенклатурі окремих видів) зага-
лом збереглася. З очевидних втрат є значне скорочення чисельності і ареалу обох видів
ховраха (Spermophilus sp.) і сліпушка (Ellobius), а також помітне зниження рясноти рясо-
ніжки («Sorex fodiens» = Neomys fodiens). Для частини видів територія краю тепер стала
крайньою межею їхнього географічного поширення.
42
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
11 Власне, згадана тут історія з інвазією строкатки в зоологічній літературі фактично забута і ніким не зга-
дується. Автор цих рядків ясно осягнув її лише після підготовки огляду поширення цього виду в Україні
[88]: аналіз усієї доступної давньої літератури дозволив подолати протиріччя у тому, що рідкісний степо-
вий вид найчастіше реєструють в Україні в агроценозах і умовно природних біотопах [88]. Все врешті
пояснила інвазійна модель...
43
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
У сучасній нам фауні звичайними і поширеними в усіх суміжних теренах стали ще
принаймні 14–15 видів: сарна європейська (Capreolus capreolus) та кабан дикий (Sus scro-
fa) з копитних, Sorex araneus, S. minutus, Crocidura suaveolens із землерийок, Eptesicus
serotinus, Nyctalus noctula та Pipistrellus pygmaeus (а останніми роками і P. kuhlii) з кажа-
нів, Ondatra zibethicus, Mus spicilegus, Myodes glareolus з гризунів, Martes foina та Nycte reu -
tes procyonoides з ряду хижих.
Щонайменше 4 види з цього нового переліку домінантів є частковими або виразни-
ми синантропами (Crocidura suaveolens, Eptesicus serotinus, Pipistrellus pygmaeus, Martes
foina). При цьому значна частина нових домінантів є адвентивними («Mus decumanus» =
Rattus norvegicus, Mus musculus, Ondatra zibethicus, Pipistrellus kuhlii, Nyctereutes procy-
onoides), або їхній адвентивний статус припускається (Mus spicilegus, Eptesicus serotinus,
Pipistrellus pygmaeus, Martes foina) або вони відновлені у фауні регіону виключно завдя-
ки спеціальним біотехнічним заходам (Capreolus capreolus, Sus scrofa) [188]. Фактично
біотехнією, хоча й незапланованою, стала розбудова мережі міжпольових лісосмуг і
придорожніх степосмуг на користь частині раніше обмежено поширених видів (напр.,
Myodes glareolus). З такою самою користю адвентивними видами сприйнято розбудову
приміських дачних селищ, а у «колгоспний» період важливу роль у формуванні потуж-
них популяцій низки видів відіграли скирти обмолоченого збіжжя (напр., для Microtus
ex gr. «arvalis», Mus musculus, Crocidura suaveolens).
Малочисленность, почти случайность видов Sorex pygmæus, Myogale moscovita12, Fœtorius sarmaticus,
Myoxus glis, Arctomys bobac, Dipus jaculus, Dipus acontion, Cricetus arenarius, Lepus variabilis, Cervus
capreolus, Antilope saiga, Talpa europæa, Meles taxus, Lutra vulgaris, Cricetus frumentarius, зависит от
мало-благоприятствующих местных обстоятельств, и большая часть их в которую либо сторону
скоро исчезает совсем, делаясь постепенно более редкими.
Так как местность описываемого края имеет характер преимущественно степной, то любопытно
обратить внимание на тех млекопитающих, которые живут в степях и которые общи нам со степ-
ною фауною востока. К ним принадлежат: Fœtorius sarmaticus, Mus minutus, Arctomys bobac, Spermo -
philus guttatus, Sp. musicus, Dipus jaculus и Dipus acontion, Ellobius talpinus, Spalax typhlus, Lepus timidus,
Antilope saiga.
В останньому переліку лише «Mus minutus» (= Micromys minutus (Pallas, 1771)) вигля-
дає недоречним (це не степовий вид), і його згадка очевидно є неправильною інтерпре-
тацією даних щодо суміжних регіонів. Про статус «Lepus timidus» s. Czernay (= L. euro -
paeus Pallas, 1778) сказано вище. Два види з цього переліку зникли з регіону, що розгля-
дається (Dipus acontion = Pygeretmus pumilio Kerr, 1792 та Antilope saiga = Saiga tatarica
(Linnaeus, 1766)). Ще три види суттєво скоротили свої ареали і на більшій території
колишньої Харківської губернії тепер не зустрічаються («Spermophilus guttatus» = S. susli -
cus (Gueldenstaedt, 1770), «Sp. musicus» = S. pygmaeus (Pallas, 1779)). Через ці причини нові
версії порівнянь місцевої фауни зі Сходом не є надійними, і все це свідчить про втрату
в складі фауни регіону Степового фауністичного ядра.
Некоторые, свойственные лесам, присутствием своим указывают на то, что между степными места-
ми, у нас встречаются и лесистые местности и с уничтожением лесов число этих млекопитающих
убывает, так: Mustela martes, Mustela foina, Sciurus vulgaris, Mus sylvaticus, Myoxus dryas, Myoxus glis,
Lepus variabilis, или они совершенно покидают местность как медведь, бобер.
Напротив присутствие в нашем крае в малом числе: Sorex fodiens, Fœtorius lutreola, Lutra vulgaris,
Arvicola amphibius, Myogale moscovita, свидетельствуют, что наши степи не вполне лишены водовме-
стилищ, хотя и не богаты ими.
Бідність лісового фауністичного комплексу ссавців у часи досліджень О. Черная тепер,
як зазначено вище, не є такою очевидною. Проте жодний із зазначених тут видів лісових
12 У цьому розділі вид подано не так, як це зроблено вище (розділи 5.2, 7.2 та 7.4): «Myogale moscovitica
Brandt».
ссавців не є звичайним і тим паче чисельним. Лише «Mus sylvaticus» (але при тому зовсім
не Sylvaemus sylvaticus s. str.13) є типовим для сучасних лісових фауністичних угруповань.
Всі види з другої частини списку, тобто гідрофільні ссавці стали (або й залишилися)
доволі рідкісними, а два з них (норка і хохуля), ймовірно, остаточно зникли з території
регіону. Причина цього полягає в освоєнні цього краю людиною, особливо у степових
районах, що вочевидь було пов’язано з річковими долинами.
Недолжно думать, что все исчисленные виды млекопитающих распространены равномерно по всей
местности описываемой мною. Там где орографические условия разнообразнее, как напр., в север-
ной части Харьковской губернии, в Курской и в восточной части Полтавской губернии, там встре-
чается большая часть наших млекопитающих вместе; в чисто степных, как в Екатеринославской, а в
особенности в Воронежской и в земле донских козаков, попадается весьма ограниченное число
животных этого класса, и даже те млекопитающие, которые имеют очень обширное распростране-
ние, в тех местностях исчезают.
Цінність територій, розташованих на півночі та північному сході регіону, залишаєть-
ся незмінною від часів О. Черная дотепер. Розташовані там витоки багатьох лівих при-
ток Дінця, розгалужена яружно-балкова мережа з байрачними лісами, потужні виходи
крейди та загалом низька щільність населення людей сприяли і сприяють збереженню
тут популяцій багатьох видів. Це стосується як степових ссавців (напр., бабак, ховрах,
тушкан, корсак), так і пов’язаних з байраками (напр., лось, борсук, нориця підземна)
[96]. Саме тут зберігаються найкращі умови, які відповідають вимогам для сучасних
великих природних заповідників, проте процес формування тут екомережі надзвичай-
но повільний і у кожному разі значно менш потужний за нову хвилю освоєння земель
під агропромислове виробництво.
8.2. Прямі антропогенні впливи на фауну
В нашей местности можно также ясно видеть, какое влияние имеет человек на распространение жи -
вотных млекопитающих. Крот, хомяк, и землеройка, распространяются вместе с обработкою почвы.
Медведь, барсук, выдра, бобер, кабан, избегают соседства человека, разные виды куниц истреб-
ляются им, или покидают местность с уничтожением лесов. Степные грызуны и двукопытные
отступают все далее, по мере того, как человек заселяет степи и лишает их приволья. Это новое
обстоятельство заставляет быть весьма осторожным при употреблении фауны для определения
климата страны. Должно помнить, что животное часто далеко не доходит до тех пределов физиче-
ских деятелей, которые переступить организация его не может; и что отсутствие какого либо мле-
копитающего, не всегда указывает на особые климатические условия, а что зависит от чисто слу-
чайных обстоятельств, как напр. отсутствие еврашка в северной части Харьковской губернии
нельзя приписать изменению климата, а только увеличившемуся народонаселению, равно как
исчезновение байбака зависит от той же причины14.
Антропогенні впливи на фауну набули після досліджень Черная характеру екологіч-
них катастроф.
Фактично маємо повний збіг між кількома показниками у формі прямої або зворот-
ної кореляції — кількістю населення і кількістю вимерлих (хоча б на рівні регіону) видів,
кількістю аборигенних і кількістю адвентивних видів ссавців тощо. Фактично всі види
«мисливських» звірів зникали або ставали украй рідкісними в регіоні у періоди військо-
вих дій [65, 159], і кожний новий період у розвитку засобів вбивства і полювання зако-
номірно приводив до згасання популяцій багатьох з них [113, 209]. Зокрема протягом
літописного часу з території України зникло 8 видів копитних (усі вони були відомі з
44
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
13 Колишній вид «Mus sylvaticus L.» тапер визнається як рід Sylvaemus, представлений у фауні регіону трьо-
ма видами — S. uralensis Pallas, S. tauricus Pallas (= flavicollis auct.) та S. sylvaticus s. str. [58, 76, 162].
14 Цей текст автор закінчує словами «Прилагаю к этим зоографическим данным синоптическую таблицу
групп наших млекопитающих для легчайшего их определения», за якими йде згадана таблиця (с. 19–23).
Тут таблиця не наводиться, оскільки наявні у ній систематична інформація є лише коментарем до наве-
дених у тексті даних.
45
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
території сходу України), у тому числі протягом останніх двох століть: сайга (Saiga tata -
rica, I половина XIX ст.), тарпан (Equus gmelini, II половина XIX ст.), лось (Alces alces,
I тре тина XX ст.), олень шляхетний (Cervus elaphus, I третина XX ст.) [209].
Частину цих видів відновлено завдяки забороні полювання та реінтродукціям (зокре-
ма, олень, кабан, бабак, бобер, видра). Від прямих переслідувань ще до часу досліджень
О. Чер ная в регіоні зникли всі види великих хижих (ведмідь, рись, росомаха (?)).
«Не-мисливська» фауна потерпає не менше від такого фактору, як «втрата біотопів»
(напр., хохуля і ховрахи), а трофічно пов’язані з ними види (зокрема, дрібні хижаки) —
від збіднення і втрати кормової бази. Важливу, при тому вкрай негативну роль відіг-
рають чужорідні види, з яких у огляді О. Черная згадано лише два (миша хатня і пацюк
сірий), проте наразі маємо близько 10 таких видів [77], які були штучно введені у склад
природних угруповань. Серед них — єнот уссурійський, ондатра, норка американська
тощо. Очевидно, що поява кожного з них стала новим фактором для існування місцевих
видів, оскільки це змінює середовище їхнього існування через прямі або опосередкова-
ні впливи на них. Не меншого значення набули зміни середовищ існування видів внас-
лідок «випадіння» чи зменшення участі різних видів-фітофагів, що породило низку вто-
ринних змін екосистем. Зокрема у праці Б. Образцова [167] відзначено зникнення на
степу бабаків за відсутності копитних, саме внаслідок заростання степу.
Інші види ссавців, що відзначає й О. Чернай, навпаки, значно поширилися в регіоні
внаслідок змін середовища. Як видно з наведеного вище аналізу, зникнення значної
кількості степових видів супроводжувалося симетричною появою лісових, проте
пояснювати це тільки змінами клімату не можливо. Очевидно, що створення нових
лісових масивів та мережі лісосмуг вплинуло на зміни ареалів лісових видів не менше за
зміни кліматичні. На сьогодні в регіоні завдяки середовищетвірній діяльності людини
створено унікальний приклад екомережі для більшості видів, пов’язаних з деревостана-
ми. Зокрема, наведений О. Чернаєм лише для північних околиць західної частини
Харківської губернії вид нориць Myodes glareolus («Arvicola glareolus»), можна тепер
зустріти серед найбільш звичайних видів гризунів у байрачних лісах у складі найвідда-
леніших східних ділянок степу [83]. І таких прикладів багато.
У той самий час кілька видів змінили (скоротили) ареали з інших, ймовірно, кліма-
тичних причин, хоча О. Чернай вважає ключовою причиною цього антропогенні зміни
середовища («покидают местность с уничтожением лесов»). Зокрема про колишнє
поширення на Сумщині летяги, Pteromys volans (Linnaeus, 1758), повідомляє І. Сокур
[200] з посиланням на працю Д. Багалія (1887), який наводив цей вид за виданням
«Хронолого-географическое описание Слободско-Украинской губернии 1767–1777 гг.»;
І. Сокур відзначає також, що «зовсім недавно її відмічали у Брянській... та інших суміж-
них областях», проте наразі цій вид мешкає далеко за межами України, і, очевидно, зник
в регіоні за 80–100 років перед дослідженнями О. Черная. Те саме можна сказати і про
скорочення на північ ареалу росомахи, Gulo gulo (Linnaeus, 1758), проте тут очевидна
роль людини у її знищенні.
8.3. Загальна оцінка змін фауни
Дані щодо змін фауни, у тому числі внаслідок прямих або опосередкованих антропо-
генних впливів узагальнено в таблиці 7. За час, що минув від досліджень О. Черная, а
пройшло вже 160 років, відбулися доволі значні зміни видового складу фауни і чисель-
ності окремих видів. За цей час сталося кілька суттєвих впливів людини на склад фауни:
пряме знищення одних видів та інтродукція інших, реакліматизації деяких мисливських
видів, антропогенно обумовлені інвазії та експансії тощо [65, 77–78, 200]. Окрім того,
чимало видів суттєво змінили свою чисельність і межі поширення внаслідок трансфор-
мації корінних біотопів та створення лісової екомережі. Все це також вплинуло на
умови існування значної кількості видів, частина з яких (переважно степових) зникла з
фауни краю або значно скоротила межі свого поширення, а інші (переважно лісові)
помітно збільшили чисельність та ареали в регіоні.
Особливо помітними виявилися зміни у складі макротеріофауни, що докладно опи-
сано у працях С. Кирикова [112, 113, 114] та І. Сокура [200]. Окрім загального масиву
фактажу, який засвідчує провідну роль прямих антропогенних впливів на фауну, важ-
ливим став аналіз біоценотичних факторів фауногенезу, викладений у працях П. Пуч -
кова [183, 184]. Очевидно, що значних змін зазнала і мікротеріофауна. Літописні дані
щодо останньої дуже неповні (якщо взагалі придатні). Проте аналіз праць, подібних до
огляду О. Черная, дозволяє пролити світло на те, які саме зміни мали місце, і розшири-
ти існуючі реконструкції з макротеріофауни на всіх ссавців.
Подібний аналіз нещодавно проведено для мікротеріофауни Луганщини на основі
архівних матеріалів Луганської обласної СЕС (санепідемслужби) за останні 50 років.
Зокрема, з’ясовано наявність чітких і стійких тенденцій у змінах двох основних блоків
фауни — степового і лісового, з помітним зменшенням частки першого і збільшенням
ролі другого у структурі зональних фауністичних комплексів [98]. Зокрема, частка видів
групи «степові і польові» скоротилася з 79,5% до 27,3%, а групи «лісові і лучні види»
зросла з 19,6% до 70,4%; з результатів обліків зникли 6 видів, 17 видів суттєво змінили
чисельність і поширення; значна кількість видів, що характеризували зональні фауні-
стичні комплекси, тепер внесена до Червоної книги України [98].
Для аналізу змін теріофауни від часів О. Черная до сьогодення весь склад теріофауни
регіону було поділено на кілька груп видів, які розрізняються за кількома ключовими
особливостями. Зокрема, увагу звернуто на статус присутності (аборигени, зниклі,
інтро дуценти тощо) та зміни рівнів чисельності та меж поширення в регіоні:
1) зникли з фауни регіону перед часами Черная;
2) зникли з фауни регіону через скорочення ареалу;
3) помітно скоротили чисельність і ареал;
4) не змінили чисельність і ареал,
5) помітно збільшили чисельність і ареал;
6) з’явилися як нові шляхом розселення з суміжних країв;
7) з’явилися як нові види завдяки інтродукції.
Як видно з наведених у табл. 7 даних, для більшості систематичних груп ссавців вияв -
ля ється повний спектр таких статусів, особливо виразний у великих ссавців — копит-
них, хижих і великих гризунів.
При упорядкуванні таблиці виникли окремі проблемні ситуації, пов’язані з кількара-
зовими скороченнями ареалів та експансіями окремих видів, а також з тим, що деякі
види ссавців О. Чернай наводив тільки для суміжних країв, проте (як тепер зрозуміло)
вони безумовно були присутніми й у фауні краю, хоча й не були зареєстровані ним.
Попри це, такі розбіжності в оцінках суттєво не впливають на загальну картину цього
розподілу статусів видів за 7-ма зазначеними групами.
Загальний обсяг змін є дуже високим і включає близько 35 видів, що втрачені у фауні
регіону або суттєво скоротили свою чисельність і ареали, та стільки ж видів, які з’явили -
ся в регіоні або помітно розширили свої ареали і суттєво збільшили чисельність. Незмін -
ним статус залишився лише у 23 видів, тобто лише чверть видів (23 з 92) зберегла вихід-
ний статус (частина з них не була відома О. Чернаю, часто через рідкісність, і статус їхнь-
ої присутності є реконструйованим). Цікаво, що загалом цей розподіл статусів є симет-
ричним, і обсяги втрат та обнов фауни загалом рівні. У той самий час загальний масштаб
46
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
47
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
Табл. 7. Розподіл найбільш характерних видів ссавців регіону за 7 категоріями присутності
Зникли
з фауни
регі о ну до
часів Че р ная
Зникли з
р е гіону через
скороче н ня
ареалу
Помітно
ск о ротили
чис е льність
і ар е ал
Не змінили
чисел ь ність і ареал
Помітно
збільш или
чисел ь ність
і ареал
З’явилися як
нові шляхом
розселе н ня з
сумі ж них
країв
З’явилися
як нові види
завдяки
ін т родукції
I NSECTIVORA
Crocidura
leucodon
Desmana
moschata*
[ Neomys
anomalus ]
Neomys
fod iens
Crocidura suaveolens
Erinaceus roumanicus
Sorex minutus
Sorex
araneus
Talpa
europaea
Desmana
moschata*
C HIROPTERA
Rhinolophus
hipposideros
Myotis
dasycneme
[ Nyctalus
lasiopterus ]
Nyctalus noctula
Plecotus auritus
Pipistrellus nathusii
Pipistrellus pipistrellus
[ Myotis brandtii ]
Eptesicus
serotinus
Myotis
nattereri
Myotis
daubentonii
Nyctalus
leisleri
[ Pipistrellus
pygmaeus ]
Vespertilio
murinus
Pipistrellus
kuhlii
R ODENTIA s. l.
Castor fiber*
Microtus
socialis
[ Pteromys
volans ]
Rattus
rattus
Glis glis
Lepus timidus
Muscardinus
avellanarius
Pygeretmus
pumilio
Spermophilus
pygmaeus
Allactaga
major
Arvicola
amphibius
Cricetulus
migratorius
Cricetus
cricetus
Ellobius
talpinus
Sicista
severtzovi
Spermophilus
suslicus
Apodemus agrarius
Dryomys nitedula
Lepus europaeus
Mus musculus
Micromys minutus
[ Microtus agrestis ]
Sciurus vulgaris
[ Sicista strandi ]
Spalax micr ophthalmus
Sylvaemus sylvaticus
Marmota
bobak
Microtus
levis
Microtus
oeconomus
[ Terricola
subterraneus ]
[ Sylvaemus
uralensis ]
Rattus
norve gicus
[ Sylvaemus
tauricus ]
[ Lagurus
la gurus ]
[ Microtus
obscurus ]
[ Mus
spi cilegus ]
Myodes
glareolus
Castor fiber*
[ Ondatra
zibethicus ]
C ARNIVORA
[ Gulo gulo ]
Lyn x lynx
Ursus arctos
Mustela
erminea
[ Mustela
eversmanni ]
Mustela
lutreola
[ Vulpes
corsac ]
Canis lupus
Lutra lutra
Mustela nivalis
Mustela putorius
Vormela peregusna
Martes foina
Martes
martes
Meles meles
Vulpes vulpes
Canis aureus [ Mustela
vison ]
[ Nyctereutes
procyonoides ]
A RTIODACTYLA
[ Bison
bonasus ]
[ Cervus
elaphus ] *
[ Equus
gmelini ]
Sa iga tatarica Capreolus
capreolus
Alces alces
Sus scrofa*
[ Cervus
elaphus ] *
[ Dama
dama ]
Разом
1 0 видів 9 видів 1 5 видів 23 види 20 видів 9 видів 6 видів
Примітка. У межах кожного ряду види розміщено за абеткою; назви видів, що не згадуються О. Чернаєм
(взагалі або для Слобожанщини), взято у квадратні дужки; зірочкою (*) позначено назви видів, які вва-
жалися зниклими в регіоні у часи перед дослідженнями О. Черная (в окремих випадках — пізніше), проте
наразі є відновленими.
змін фауни є дуже великим. Для його кількісної оцінки автором запропоновано
Показник змін фауни [82] (Index of Fauna Rotation) як середній відсоток видів, що роту-
валися, відносно вихідного обсягу фауни (%):
IFR = [(Next + Nadv) / 2] / Nbas ×100,
де ext — вимерлі, adv — прибулі види, bas — вихідний список.
Розрахунки масштабу змін регіональної фауни на 160-літній період складають IFR =
[(19+15)/2] / 77 = 22%. У перерахунку на 100 років (IFR100) цей показник становитиме
14%. На рівні окремих географічних районів або локальних фаун (напр., окремих запо-
відників) такі зміни є ще більшими, оскільки частина видів, які входять до базового
переліку, є обмежено поширеними і для більшої частини регіону не характерні.
Для порівняння масштабів змін на рівні локальних і великообсяжних фаун маємо
наступні дані. Для мікротеріофауни заповідників Приазов’я індекс змін становить
IFR = 46% [82]. Для теріофауни України загалом порівняно з вихідним станом фауни
(реконструкція на період Русі) цей індекс складає:
для даних на 1938 р. (зведення О. Мигуліна [159]) — IFR = 0,6%;
для даних на 1965 р. (зведення О. Корнєєва [129]) — IFR = 2,6%,
для даних на 2007 р. (дані з огляду автора [91]) — IFR = 9,4%.
Важливо відзначити, що у частині випадків відбуваються циклічні зміни фауни та
ареалів окремих видів, які докладно описано І. Барабаш-Нікіфоровим для території
суміжної Ростовщини [11]. Подібні пульсації відзначені й О. Чернаєм (зокрема, для
ховраха сірого). Вони, очевидно, мали місце і в поширенні бабака, видри та інших видів,
які в окремі періоди свого існування помітно змінювали межі свого поширення і
чисельність, у тому числі внаслідок антропогенних впливів. Про зникнення і вторинну
появу (внаслідок розселення із суміжних регіонів) багатьох видів копитних відомо для
всього регіону, а частина видів ссавців (напр., бобер) відновлена виключно завдяки
реакліматизаційним заходам. Проте найпомітнішими стали інвазії та експансії, які від-
бувалися за сприяння, хоча й поза бажанням людини. Спонтанна інтродукція норки
американської, інтродукція ондатри, інвазії пацюка сірого, нетопира білосмугого, стро-
катки степової та інших видів у більшості районів призвели до суттєвих змін угруповань
і, як правило, супроводжувалася очевидними втратами серед місцевих видів [16, 77, 222].
Межове положення регіону, що розглядається, у системі біогеографічних координат
і проходження через нього нестійкої межі лісових і степових фауністичних угруповань,
очевидно, позначиться на подальших змінах фауни.
Потужні тенденції до подальших змін фауни припускаються і запропонованими
останнім часом моделями динаміки ареалів багатьох видів у зв’язку із глобальними змі-
нами клімату (напр., [236]). Вони ж випливають і з неусталеності меж ареалів багатьох
еволюційно молодих видів і видів-двійників східноєвропейських ссавців, які у більшо-
сті випадків перебувають у фазі свого розселення (динаміки ареалів) [75], у тому числі в
межах цього регіону [83]. Те саме слідує з очевидного факту «випадіння» низки рідкіс-
них видів зі складу регіональної фауни загалом і тим паче переважної більшості локаль-
них угруповань внаслідок антропогенної трансформації біотопів [96].
Ці зміни є настільки значущими, що традиційні концепції природоохорони, які прак-
тикуються в Україні, стають дедалі більш утопічними і вимагають кардинального пере-
гляду. На думку автора, без активної регуляції статусу присутності окремих груп консу-
ментів І порядку (від лосів до нориць) та жорсткої регуляції чисельності окремих груп
хижаків, включаючи не тільки лисиць, але й собак і котів, а також жорсткого правового
регулювання різних форм природокористування і заохочення заощадливих його форм
ситуацію змінити не вдасться. «Сіра» біота [221] стає дедалі домінуючою; заповідники
втратили природоохоронну цінність, екомережа існує лише на папері; фауна продовжує
48
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
49
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
змінюватися... Не завжди у нормальному з точки зору природи (через неприродні про-
цеси) і не завжди бажаному з точки зору людини напрямку.
Про масштаби цих змін свідчать всі представлені вище реконструкції і дані, наведені
у наступному (кінцевому) розділі, з якого видно, що лише третина видів у загальному
переліку видів (36 з 95 видів) не змінила свій статус фактичної присутності чи своєї відо-
мості дослідникам (без урахування суто номенклатурних змін).
8.4. Контрольний список теріофауни
Повний перелік видів ссавців Слобожанщини, відомих за останні два століття
(XIX–XX і початок XXI ст.), включає 95 видів 60 родів, що представляють 23 родини 8
рядів. Цей перелік включає як види, що зникли або опинилися на межі зникнення у часи
досліджень Черная, так і види, що з’явилися тут в результаті вселення природним шля-
хом (експансії та інвазії) або внаслідок штучних інтродукцій. У переліку окремими сим-
волами позначено види, що напевно були у складі місцевої фауни у всі періоди її дослід-
ження, проте не їх ідентифікували у часи Черная. В перелік не включено види, що є свій-
ськими і не входять до складу природних угруповань (напр., корови, вівці, коти, кавії).
Перелік впорядковано за надрядами, з виокремленням в окремий підрозділ гризунів із
надродини мишовидних (Rodentia Muroidea).
Використано такі позначення статусу окремих видів:
† — види, що зникли зі складу місцевої фауни за різних часів (як до Черная, так і після);
+ — види, що були додані до переліку через зміни систематики (без біогеографічних змін);
# — види, що наводилися Чернаєм для суміжних країв і на сьогодні відомі у фауні регіону;
Δ — фантомні види, знахідки припускалися і дотепер достовірно не відомі, хоча можливі;
○— адвентивні види, що з’явилися в регіоні після досліджень Черная (експансії, інтродукції);
●— назви видів, які були віднесені Чернаєм (розділ 8.1) до переліку найбільш звичайних.
8.4.1. Glires non-Muroidea — немишовидні гризуни
(ряди Leporiformes [Lagomorpha auct.] та Muriformes [Rodentia s. str. auct.] без Muroidea)
Leporidae: Lepus europaeus●, timidus†,
Sciuridae: Sciurus vulgaris●, Spermophilus suslicus●, pygmaeus●†, Marmota bobak, Pteromys volans†,
Gliridae: Glis glis†, Muscardinus avellanarius†, Dryomys nitedula,
Castoridae: Castor fiber†○,
Sminthidae: Sicista strandi+, loriger#, severtzovi+,
Allactagidae: Allactaga major, Pygeretmus pumilio†;
8.4.2. Glires Muroidea — мишовидні гризуни
(ряд Muriformes [Rodentia s. str. auct.]: тільки надродина Muroidea)
Spalacidae: Spalax microphthalmus●,
Muridae: Micromys minutus, Apodemus agrarius●, Sylvaemus tauricus+, sylvaticus●, uralensis+, Mus musculus●,
spicilegus#, Rattus rattus†, norvegicus●○,
Cricetidae: Cricetulus migratorius, Cricetus cricetus,
Arvicolidae: Ellobius talpinus●, Ondatra zibethicus○, Lagurus lagurus○, Myodes glareolus#, Arvicola amphibius,
Terricola subterraneus+, Microtus socialis#†, levis●, obscurus○?, agrestis+, oeconomus#;
8.4.3. Insectivora — комахоїдні
(ряди Erinaceiformes [Erinaceimorpha auct.] та Soriciformes [Soricomorpha auct.])
Erinaceidae: Erinaceus roumanicus●, Hemiechinus auritus#,
Talpidae: Desmana moschata†○, Talpa europaea,
Soricidae: Crocidura suaveolens, leucodon†, Neomys fodiens●, anomalus+, Sorex minutus, araneus#;
8.4.4. Archonta — архонти
(ряд Vespertilioniformes [Chiroptera auct.])
Rhinolophidae: Rhinolophus hipposiderosΔ,
Vespertilionidae: Myotis nattereri+, brandtii#, mystacinus+, dasycneme, daubentonii#, Plecotus auritus●, Nyctalus
leisleri#, noctula, lasiopterus+, Pipistrellus kuhlii○, nathusii, pipistrellusΔ, pygmaeus+, Vespertilio murinus,
Eptesicus serotinus [incl. lobatus];
8.4.5. Ferae — хижі
(ряд Caniformes [Carnivora auct.])
Canidae: Nyctereutes procyonoides○, Canis lupus●, aureus○, Vulpes vulpes●, corsac+
Ursidae: Ursus arctos†,
Mustelidae: Mustela erminea, nivalis●, putorius●, eversmanni+, lutreola, vison○, Martes martes, foina, Gulo gulo†,
Vormela peregusna#, Meles meles, Lutra lutra,
Felidae: Lynx lynx†;
8.4.6. Ungulata — унгуляти
(ряди Equiformes [Perissodactyla auct.] та Cerviformes [Artiodactyla auct.])
Equidae: Equus gmelini [= ferus]†,
Suidae: Sus scrofa#,
Cervidae: Dama dama○, Cervus elaphus†○, Capreolus capreolus#, pygargusΔ, Alces alces#,
Bovidae: Bison bonasus†, Saiga tatarica†.
Цей перелік засвідчує надзвичайно великі фактичні зміни складу фауни та помітні
зміни поглядів на склад фауни. Фактично у кожній родині є (і переважають!) види, ста-
тус яких з часів Черная суттєво змінився: зниклі, додані систематиками, інтродуковані
тощо. Понад те, у переліку є чимало видів, які мають подвійний чи потрійний статус (не
завжди відбитий у позначках). Найбільших змін зазнали копитні (Ungulata) та хижі
(Carnivora), тобто ті групи, які представляють найбільший господарський інтерес. Проте
важливо відзначити, що змін зазнала і фауна краю в цілому: вона втратила низку харак-
терних видів і колишню зональність, суттєво збагатилася чужорідними видами. Такі
зміни можуть бути порівняні зі змінами фаун на межах геологічних епох...
Подяка
Красно дякую усім колегам, у дискусіях з якими формувалися висловлені тут погляди
про багаторічні зміни складу фауни, насамперед І. Сокуру, В. Наглову, О. Кондратенку,
А. Вербину, Є. Шварцу, І. Ємельянову, П. Пучкову, Д. Вишневському, Н. Атамась, В. При -
датку, В. Лобкову, А. Дулицькому. Моя особлива подяка Ю. Некрутенку за детальний
аналіз і редагування рукопису статті, а також І. Ємельянову, Н. Новиченко, Г. Горо -
дись кій, М. Таращук за численні надзвичайно важливі редакційні зауваження.
Дослідження проведено в рамках наукової теми Лабораторії екології тварин та біо-
географії Луганського національного університету «Раритетна фауна сходу України».
Література
1. Абелєнцев В. I. Куницеві // Фауна України. — Київ : Наук. думка, 1968. — Т. 1, вип. 2. — 280 с.
2. Абелєнцев В. I., Підоплічко I. Г. Ряд Комахоїдні — Insectivora // Фауна України / За ред. І. Г. Підоплічка.
— Київ : Вид-во АН УРСР, 1956. — Т. 1, вип. 1. — С. 70–228.
3. Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України / За ред. І. Г.
Підоплічка. — Київ : Вид-во АН УРСР, 1956. — Т. 1, вип. 1. — С. 229–446.
4. Аверин В. Г. Краткій обзор вредных и полезных млекопитающих Харьковской губерніи // Бюл. о вре-
дит. сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1915. — № 1. — С. 13–35.
5. Аверин В. Г. Важнейшие вредители сельского хозяйства и меры борьбы с ними. — Харьков, 1919. — 142 c.
50
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
51
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
6. Аверін В. Г. Про перев’язку, або рябого тхора // Укр. мисливець та рибалка. — 1928. — № 11–12. —
С. 33–35.
7. Аверин В. Г., Штамм М. Г. О нахождении ушастого ежа (Hemiechinus auritus Gmel.) на Украине // Тр.
Харк. тов-ва дослідників природи. — 1927. — 50, вип. 2. — С. 51–53.
8. Авдеев А., Токарский В. Распространение и численность волка на территории Харьковской и смежных
областей // Великі хижі ссавці України та прилеглих країн : Матеріали Школи-семінару (с. Селезівка,
Україна). — 2001. — С. 34. — (Novitates Theriologicae; Pars 4).
9. Аргиропуло А. И. Сем. Muridae — мыши. — М.; Л. : Изд-во АН СССР, 1940. — 170 с. — (Фауна СССР;
Т. 3: Млекопитающие; вып. 5).
10. Атемасова Т. А., Кривицкий И. А. Александр Викентьевич Чернай // Сост. Т. А. Атемасова, И. А. Кри виц -
кий. Орнитологи Украины : Биобиблиографический справочник. — Харьков, 1999. — Вып 1. — С. 21–23.
11. Барабаш-Никифоров И. И. Особенности границ ареалов некоторых видов позвоночных животных на
территории Среднего Подонья // Проблемы зоогеографии суши. — Львов : Изд-во Львовск. ун-та,
1958. — С. 9–13.
12. Безродный С. В. Распространение сонь (Rodentia, Gliridae) на Украине // Вестн. зоологии. — 1991. — №3.
— С. 45–50.
13. Белянин А. Н., Гайченко В. А. Новые данные о хромосомных формах крапчатого суслика // Вид и его
продуктивность в ареале : Материалы 4 Всесоюз. совещ. (г. Свердловск, 3–7 апр. 1984 г.). —
Свердловск, 1984. — Ч. 1. Млекопитающие. — С. 8–9.
14. Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества. — М. : Мир, 1989. — Т. 1.
— 667 с.
15. Билушенко А. А. Первая находка ушана серого, Plecotus austriacus (Chiroptera, Vespertilionidae), в
Черкасской области // Вестн. зоологии. — 2009. — 42, № 2. — С. 120.
16. Бобров В. В., Варшавский А. А., Хляп Л. А. Чужеродные виды млекопитающих в экосистемах России.
— М. : КМК, 2008. — 232 с.
17. Боровик Е. Н. Состояние популяции волка (Canis lupus) в восточных регионах Украины // Вісн. Луган.
держ. пед. ун-ту. Сер. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 150–153.
18. Боровик Е. Н. Корсак Vulpes corsac (Carnivora, Canidae) на территории Украины // Вестн. зоологии. —
2002. — 36, № 2. — С. 95–96.
19. Браунер А. А. Степная или курганчиковая мышь // Зап. Имп. об-ва сельск. хоз-ва Южной Россіи. —
Одесса, 1899. — № 10. — С. 68–71.
20. Быстракова Н. В., Ермаков О. А., Титов С. В. Хромосомный маршрут на Среднем Дону // Вестн.
Всерос. об-ва генетиков и селекционеров. — 2005. — 9, № 1. — С. 67–69.
21. Вальх Б. С. К вопросу об ожидаемом нашествiи мышей и мерах к их уничтоженiю (съ определительной
таблицей) // Бюл. о вредит. сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1914. — № 2. — С. 33–44.
22. Вальх Б. С. О новом виде мыши (Mus sergii sp. nova) // Тр. Харк. тов-ва дослідників природи. — 1927.
— 50, вип. 2. — С. 49–50.
23. Вальх Б. С. Выхухоль в Сребрянском лесном массиве Артемовского округа // Укр. мисливець та рибал-
ка. — Харків, 1928. — № 4. — С. 19–21.
24. Виноградов Б. С. Заметка о новом для Харьковской губерніи виде хорька (Putorius eversmanni Lesson)
// Бюл. о вредит. сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1915. — № 4. — С. 14–15.
25. Виноградов Б. С. Нахождение в южной России рода Pitymys // Изв. Петроград. областной станции
защиты растений. — 1922. — 3. — С. 7–10.
26. Власов А. А. О расширении ареала позднего кожана на юго-западе Центрального Черноземья // Вестн.
зоологии. — 1995. — № 1. — С. 84–85.
27. Влащенко А. Новая находка малой вечерницы Nyctalus leisleri на Харьковщине (Украина) // Вестн. зоо-
логии. — 2000. — 34, № 6. — С. 92.
28. Влащенко А. С. Статус нічниці ставкової (Myotis dasycneme Boie, 1825) на території Харківської області
// Молодь і поступ в біології : Тези доп. І Міжнар. конф. студентів і аспірантів. — Львів, 2005. — С. 275–276.
29. Влащенко А. С. Рукокрылые западной части Изюмской Луки — материалы к заповеданию // Научные
исследования на территориях природно-заповедного фонда Харьковской области. — Харьков, 2006. —
Вып. 2. — С. 73–82.
30. Влащенко А. С., Наглов А. В. Зимовки рукокрылых (Chiroptera: Vespertilionidae) в искусственных пещерах
северо-востока Украины // Вісн. Харк. нац. ун-ту. Сер. Біологія. — 2006. — Вип. 3 (№ 729). — С. 168–175.
31. Влащенко А. С., Гукасова А. С. Разработка метода инвентаризации видового состава и структуры насе-
ления рукокрылых // Заповідна справа в Україні. — 2009. — 15, вип. 1. — С. 49–57.
32. Волох А. Появление шакала в Украине и его современное распространение // Охотник. — 2003. — № 8.
— С. 14–15.
33. Волох А. М. Сучасне поширення видри (Lutra lutra L., 1758) в Україні та її чисельність // Вісн. Запорізьк.
держ. ун-ту. Сер. Фіз.-мат. та біол. науки. — 2003. — № 1. — С. 133–139.
34. Волох А. М. Сучасний стан популяцій степового тхора (Mustela eversmanni Lesson, 1827) в Україні //
Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2004. — Вип. 15. — С. 105–109.
35. Волох А. Поширення і чисельність європейської норки (Mustela lutreola L., 1766) в Україні // Вісн. Львів.
ун-ту. Сер. біологічна. — 2004. — Вип. 38. — С. 118–128.
36. Воронцов Н. Н., Ляпунова Е. А. Хромосомы сусликов Палеарктики (Citellus, Marmotinae, Sciuridae,
Rodentia) // Млекопитающие: эволюция, кариология, фаунистика, систематика. — Новосибирск, 1969.
— С. 41–47.
37. Гаврись Г. Г., Кузьменко Ю. В., Мішта А. В., Коцержинська І. М. Фауна хребетних тварин національно-
го природного парку «Деснянсько-Старогутський» / За ред. Г. Г. Гаврися. — К., 2007. — 131 с.
38. Гальков В. П. Матеріалы к изученію млекопитающих Харьковской губерніи. І. Экскурсія в
Харьковский уезд В. П. Галькова // Бюл. о вредит. сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков,
1915. — № 2. — С. 35–36.
39. Гащак С., Хуфер С., Маклюк Ю. та ін. О видовом разнообразии мышей рода Sylvaemus в Украине //
Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 80–92. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
40. Гельфенбейн Л. Л. Александр Викентьевич Чернай как зоолог // Вестн. зоологии. — 1968. — № 3. — С. 93–97.
41. Генсірук С. А. Ліси України / Наук. тов-во ім. Шевченка. — Львів : УкрДЛТУ, 2002. — 496 с.
42. Гиренко Л. Л. К вопросу о распространении черной крысы в УССР // Тр. Зоол. музею Київ. ун-ту. —
1950. — 2. — С. 75–95.
43. Годлевская Е. В., Гхазали М. А. Новые находки рукокрылых (Chiroptera) на территории Донецкой обла-
сти (Украина) // Вестн. зоологии. — 2009. — 43, № 5. — С. 470.
44. Годлевская Л. В., Петрушенко Я. В., Кондратенко А. В. Новые находки ночницы Наттерера (Myotis nat-
tereri) на территории восточной и южной Украины // Вестн. зоологии. — 2001. — 35, № 6. — С. 52.
45. Голіцинський В. Вухатий їжак (Hemiechinus auritus Gmel.) в околицях Маріуполя // Зб. праць Зоол.
музею. — 1929. — Вип. 7. — С. 27–28.
46. Горбенко А. С. Некоторые особенности экологии сусликов Citellus suslicus Guld., Citellus pygmaeus Pall.
(Rodentia) на стыке их ареалов в условиях Среднего Приднепровья // Первый Международный кон-
гресс по млекопитающим (Москва, 6–12 июня 1974 г.). — М. : ВИНИТИ, 1974. — 1. — С. 156.
47. Громов И. М. Ископаемые верхнечетвертичные грызуны предгорного Крыма. — М., 1961. — 190 с. —
(Тр. Комис. по изучению четвертичного периода; Вып. 17).
48. Денисов В. П., Стойко Т. Г. Экспериментальная гибридизация малого и крапчатого сусликов (Citellus
pygmaeus Pall., C. suslicus Guld.) // Журн. общ. биол. — 1984. — 45, № 6. — С. 847–852.
49. Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы.
— Симферополь : СОНАТ, 2001. — 208 с.
50. Думенко В. П., Полищук И. К. О сезонном диморфизме и индивидуальной изменчивости окраски воло-
сяного покрова у ласки Mustela nivalis L. из биосферного заповедника «Аскания-Нова» // Вісті
Біосферного заповідника «Асканія-Нова». — 2005. — 7. — С. 112–122.
51. Емельянов И. Г., Жежерин И. В. Диагностика малой и белобрюхой белозубок (Soricidae) // Вестн. зоо-
логии. — 1990. — 24, № 4. — С. 39–46.
52. Ермаков О. А., Сурин В. Л., Титов С. В. и др. Изучение гибридизации четырех видов сусликов (Spermo phi -
lus: Rodentia, Sciuridae) молекулярно-генетическими методами // Генетика. — 2002. — 38, №6. — С. 1–15.
53. Ермаков О. А., Титов С. В., Савинецкий А. Б. и др. Молекулярно-генетические и палеоэкологические
аргументы в пользу конспецифичности малого (Spermophilus pygmaeus) и горного (S. musicus) сусликов
// Зоол. журн. — 2006. — 85, № 12. — С. 1474–1483.
54. Ермаков О. А., Титов С. В., Сурин В. Л., Формозов Н. А. Молекулярно-генетический анализ материн-
ских и отцовских линий при гибридизации сусликов (Spermophilus: Rodentia, Sciuridae) // Бюл. МОИП.
Отд. биол. — 2006. — 111, Вып. 5. — С. 30–35.
55. Загороднюк И. В. Кариотипическая изменчивость 46-хромосомных форм полевок группы Microtus
arvalis (Rodentia): таксономическая оценка // Вестн. зоологии. — 1991. — 25, № 1. — С. 36–45.
56. Загороднюк И. В. Систематическое положение Microtus brevirostris (Rodentiformes): материалы по так-
сономии и диагностике группы “arvalis” // Вестн. зоологии. — 1991. — 25, № 3. — С. 26–35.
57. Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины
(1777–1990) // Вестн. зоологии. — 1992. — 26, № 2. — С. 39–48.
58. Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их гео-
графическое распространение // Вестн. зоологии. — 1993. — 27, № 6. — С. 37–47.
59. Загороднюк И. В. Таксономическая ревизия и диагностика грызунов рода Mus из Восточной Европы.
Сообщение 1 // Вестн. зоологии. — 1996. — 30, № 1–2. — С. 28–45.
60. Загороднюк И. Редкие виды бурозубок на территории Украины: легенды, факты, диагностика // Вестн.
зоологии. — 1996. — 30, № 6. — C. 53–69.
61. Загороднюк I. Природна історія пацюка чорного (Rattus rattus) в Україні // Урбанізоване навколишнє
середовище: охорона природи та здоров’я людини / Під ред. В. Костюшина. — К., 1996. — С. 228–231.
— (Матеріали Укр. респ. наради, Київ, грудень 1995).
62. Загороднюк І. Систематичний огляд кажанів Східної Європи // Європейська ніч кажанів ‘98 в Україні.
— Київ, 1998. — С. 32–48. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 1).
63. Загороднюк І. Контрольний список теріофауни України // Ссавці України під охороною Бернської кон-
венції. — К., 1999. — С. 202–210. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 2).
52
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
53
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
64. Загороднюк І. В. Степове фауністичне ядро Східної Європи: його структура та перспективи збережен-
ня // Доп. НАН України. — 1999. — № 5. — С. 203–210.
65. Загороднюк І. В. Зміни фауни унгулят України в історичні часи // Вестн. зоологии. — 1999. — Suppl. 11
(Кінь Пржевальського (Equus przewalskii Pol., 1881): проблеми збереження та повернення в природу :
Матеріали VI Міжнар. симпоз.). — С. 91–97.
66. Загороднюк І. Контрольний список родів і видів кажанів України // Міграційний статус кажанів в
Укра їні. — К., 2001. — С. 42–46. — (Novitates Theriologicae; Pars 6).
67. Загороднюк І. Роди звірів східноєвропейської фауни та їх українські назви. Частина 1. Загальні поло-
ження. Комахоїдні, кажани та хижі // Вісн. Нац. наук.-природн. музею. — 2001. — Вип. 1. — С. 113–131.
68. Загороднюк І. В. Поширення звукової форми «45 кГц» нетопира малого в Центральній Україні // Вестн.
зоологии. — 2001. — Том 35, № 4. — С. 102.
69. Загороднюк И. В. Номенклатура и система рода Arvicola // Водяная полевка. Образ вида / Под ред. П. А.
Пантелеева. — М. : Наука, 2001. — С. 174–192. — (Сер. «Виды фауны России и сопредельных стран»).
70. Загороднюк И. В. Уровни таксономической и морфологической дифференциации европейских групп
грызунов семейства Muridae (Mammalia) // Доп. НАН України. — 2001. — № 5. — С. 151–157.
71. Загороднюк И. В. Таксономическая ревизия и диагностика грызунов рода Mus из Восточной Европы.
Сообщение 2 // Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова». — 2002. — 4. — С. 130–140.
72. Загороднюк І. В. Польовий визначник дрібних ссавців України. — К., 2002. — 60 с. — (Праці Теріо ло -
гічної Школи; Вип. 5).
73. Загороднюк І. В. Аловиди сарни (Capreolus): природа відмінностей між ними і статус популяцій з
України // Вісн. Луганськ. держ. пед. ун-ту. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 206–222.
74. Загороднюк І. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Вестн. зоологии. —
2003. — 37, № 6. — С. 30–38.
75. Загороднюк І. Біогеографія криптичних видів ссавців Східної Європи // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту.
Сер. Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 5–27.
76. Загороднюк І. Ссавці східних областей України: склад та історичні зміни фауни // Теріофауна сходу
України. — Луганськ, 2006. — С. 216–259. — (Праці Теріологічної Школи; Вип. 7).
77. Загороднюк І. Адвентивна теріофауна України і значення інвазій в історичних змінах фауни та угру-
повань // Фауна в антропогенному середовищі. — Луганськ, 2006. — С. 18–47. — (Праці Теріологічної
школи; Вип. 8).
78. Загороднюк І. В. Ссавці України: географічні та історичні зміни різноманіття фауни і угруповань //
Біорізноманіття і роль тварин в екосистемах : Матеріали IV Міжнар. наук. конф. «Zoocenosis–2007». —
Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2007. — С. 479–482.
79. Загороднюк І. В. Криптичне різноманіття фауни ссавців степової зони Східної Європи // Заповідні
степи України. Стан та перспективи їх збереження : Матеріали міжнар. наук. конф. (18–22.09.2007 р.,
Асканія-Нова, Україна). — Асканія-Нова, 2007. — С. 52–54.
80. Загороднюк І. Узгоджена генетична, біогеографічна та морфологічна диференціація у еволюційно моло -
дих видів: аналіз групи Microtus “arvalis” (Mammalia) // Доп. НАН України. — 2007. — № 3. — С. 175–181.
81. Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімі ту -
вальної схожості // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер. Біологія. Екологія. — 2007. — Вип. 15, т. 1. — С. 45–53.
82. Загороднюк І. Дрібні ссавці заповідника «Кам’яні Могили»: аналіз складу фауни та історичних змін
угруповань // Вісн. Львівськ. ун-ту. Сер. біологічна. — 2007. — Вип. 44. — С. 71–79.
83. Загороднюк І. В. Нориці (Rodentia: Arvicolidae) в басейні Сіверського Дінця: біотопний розподіл,
зміни ареалів, видова ідентифікація // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. Біологія. — 2008.
— № 7 (814). — С. 74–93.
84. Загороднюк І. Оцінювання європейських ссавців: підсумки роботи комісії МСОП // Раритетна теріо-
фауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 283–287. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
85. Загороднюк І. Наукові назви рядів ссавців: від описових до уніфікованих // Вісн. Львів. ун-ту. Сер.
Біологічна. — 2008. — Вип. 48. — С. 33–43.
85а. Загороднюк І. В. Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду
О. Черная (1853) до сьогодення. Повідомлення 2 // Вісн. Нац. наук.-природн. музею. — 2008–2009. —
Вип. 6-7. — С. 172–213.
86. Загороднюк І. Морфологія епіблеми у кажанів та її мінливість у Eptesicus «serotinus» (Mammalia) // Вісн.
Львів. ун-ту. Сер. Біологічна. — 2009. — Вип. 51. — С. 157–175.
87. Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Зб. праць Зоол.
музею. — 2009. — 40. — С. 143–181.
88. Загороднюк І. В. Поширення і чисельність Lagurus (Mammalia) в Україні // Вісті Біосферного заповід-
ника «Асканія-Нова». — 2009. — 11. — С. 77–91.
89. Загороднюк І. В. Індикатори біорізноманіття степових екосистем як критерій цінності природних ядер
// Екологічні аспекти Луганщини в контексті сталого розвитку. — Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2009. —
С. 120–125.
90. Загороднюк І., Годлевська Л. Кажани в колекціях зоологічних музеїв України: огляд і фенологічний аналіз да -
них // Міграційний статус кажанів в Україні. — К., 2001. — С. 122–156. — (Novitates Theriologicae; Pars 6).
91. Загороднюк І., Ємельянов І. Криптичне різноманіття ссавців у Східній Європі як віддзеркалення багато -
манітності проявів виду // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2008. — Вип. 22. — С. 166–178.
92. Загороднюк І., Заїка С. Нові дані про поширення рідкісних видів кажанів та гризунів (Chiroptera et
Rodentia) на Луганщині, східна Україна // Вестн. зоологии. — 2009. — 43, № 6. — С. 564.
93. Загороднюк І. В., Кондратенко О. В. Sicista severtzovi та близькі до неї форми гризунів в Україні: цито-
генетичний та біогеографічний аналіз // Вестн. зоологии. — 2000. — Suppl. 15. — С. 101–107.
94. Загороднюк І., Кондратенко О. Хохуля в басейні Сіверського Дінця: стан угідь, фактори згасання і пер-
спективи відновлення популяції // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 189–201. —
(Праці Теріологічної Школи; Вип. 7).
95. Загороднюк І., Кондратенко О. Сучасне поширення і стан популяцій ховрахів (Spermophilus) на сході
України // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 211–214. — (Праці Теріологічної школи;
Вип. 7).
96. Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних
видів // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 107–156. — (Праці Теріологічної
школи; Вип. 9).
97. Загороднюк І. В., Коробченко М. А. Сліпушок, Ellobius talpinus (Pall.), у басейні Сіверського Дінця //
Знахідки тварин Червоної книги України / За ред. Г. В. Фесенка. — К. : Ін-т зоол. НАН України, 2008.
— С. 407–410.
98. Загороднюк І., Кузнєцов В. Багаторічний моніторинг угруповань дрібних ссавців Луганщини: аналіз
бази даних Луганської обласної СЕС за 1957–2008 роки // Zoocenosis–2009. Біорізноманіття і роль тва-
рин в екосистемах : V Міжнар. наук. конф. (12–16.10.2009, Дніпропетровськ). — Дніпропетровськ :
Лира, 2009. — С. 329–331.
99. Загороднюк И., Мерзликин И. Microtus oeconomus (Mammalia) в сообществах мелких млекопитающих
припойменных экосистем Ворсклы (Восточная Украина) // Вестн. зоологии. — 1994. — 28, № 6. — С. 45.
100. Загороднюк И. В., Мишта А. В. О видовой принадлежности ежей рода Erinaceus Украины и приле-
жащих стран // Вестн. зоологии. — 1995. — 29, № 2–3. — С. 50–57.
101. Загороднюк И. В., Федорченко А. А. Аллопатрические виды грызунов группы Spermophilus suslicus
(Mammalia) // Вестн. зоологии. — 1995. — 29, № 5–6. — С. 49–58.
102. Загороднюк И. В., Наглов В. А., Зоря А. В. Современное распространение Mus spicilegus в
Слобожанской Украине // Вестн. зоологии. — 1995. — 29, № 5–6. — С. 75.
103. Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. Кажани України та суміжних країн: керів-
ництво для польових досліджень. — Київ, 2002. — 110 с. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 3).
104. Загороднюк І., Кондратенко О., Домашлінець В. Хохуля (Desmana moschata) в басейні Сіверського
Дінця. — К., 2002. — 64 с. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 4).
105. Заика С. Новая находка Neomys fodiens на востоке Украины // Раритетна теріофауна та її охорона. —
Луганськ, 2008. — С. 264–265. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
106. Заика С. В., Цема В. Г. Искусственное расселение байбака в Сватовском лесохотхозяйстве на Луган -
щине // Заповідні степи України. Стан та перспективи їх збереження : Матеріали Міжнар. наук. конф.,
18–22.09.2007 р. — Асканія-Нова, 2007. — С. 55–56.
107. Зізда Ю. Мінливість забарвлення хутра та аналіз поширення різних підвидів Sciurus vulgaris // Наук.
вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2008. — Вип. 22. — С. 212–221.
108. Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія.
— 2005. — Вип. 17. — С. 155–164.
109. Зубко Я. П. Пізній кажан (Eptesicus serotinus Schreb) на Харківщині // Наук. зап. Харк. держ. пед. ін-ту.
— 1939. — № 1. — С. 321–323.
110. Ильин А. Карта Харьковской губерніи. Масштаб в Английском дюйме 30 верст // Ильин А. Атлас Рос -
сийской Империи 1871 года. — СПб., 1871. — (http://forum.vgd.ru/402/26596/index.php. vesr. 20.12.2009).
111. Кесслер К. Ф. Животные млекопитающiя // Тр. Коммисiи... для описанiя губерній Кiевскаго учебнаго
округа — Кiевской, Волынской, Подольской, Полтавской, Черниговской. — Кіев, 1851. — 88 с. —
(Естеств. исторія губерній Киевск. учебн. округа. Т. 1: Зоологія. Часть систематическая).
112. Кириков С. В. Изменения животного мира в природных зонах СССР (XIII–XIX вв.). Степная зона и
лесостепь. — М. : Изд-во АН СССР, 1956. — 175 с.
113. Кириков С. В. Промысловые животные, природная среда и человек. — М. : Наука, 1966. — 248 с.
114. Кириков С. В. Человек и природа степной зоны. Конец X — середина XIX в. (Европейская часть
СССР). — М. : Наука, 1983. — 126 с.
115. Клюєв В. Є., Колесніков М. О., Кондратенко О. В. Нова знахідка бурого ведмедя (Ursus actor [sic]) на
теренах Східної України // Вестн. зоологии. — 2004. — 38, № 6. — С. 82.
116. Колесніков М. Ссавці у регіональному червоному списку Луганської області // Раритетна теріофауна
та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 293–294. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
117. Колесніков М., Кондратенко О. Історія дослідження хижих ссавців Донецько-Донських і Донецько-
Приазовських степів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біологічна. — 2004. — Вип. 38. — С. 21–42.
118. Колесников А. М., Кондратенко А. В. Новые находки хоря-перевязки, Vormela peregusna, и лисицы-
корсака, Vulpes corsac, в Луганской обл. // Вестн. зоологии. — 2004. — 38, № 5. — С. 46.
54
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
55
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
119. Колесников М. А., Кондратенко А. В. Современное состояние популяций редких хищных млекопи-
тающих семейства Mustelidae на юго-востоке Украины // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та. Сер. Биология,
Химия. — 2004. — 17 (56), № 2. — С. 121–129.
120. Кондратенко А. В. Фауна рукокрылых Луганской области // Європейська ніч кажанів ‘98 в Україні /
За ред. І. Загороднюка. — Київ, 1998. — С. 139–145. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 1).
121. Кондратенко О. Історія досліджень мікротеріофауни регіону Донецько-Донських і Донецько-При -
азов ських степів // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 8–17. — (Праці Теріологічної
школи; Вип. 7).
122. Кондратенко О. В., Джос О. А. Нова знахідка вухатого їжака (Hemiechinus auritus) на теренах Східної
України // Вестн. зоологии. — 2004. — 38, № 5. — С. 84.
123. Кондратенко О. В., Загороднюк І. В. Склад і структура схожості мікротеріофаун заповідних ділянок
східної частини України // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та. Сер. Биология, Химия. — 2004. — 17 (56), № 2.
— С. 82–89.
124. Кондратенко О., Загороднюк І. Мікротеріофауна заповідних ділянок Східної України за результата-
ми обліків пастками і канавками // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 120–135. —
(Праці Теріологічної школи. Вип. 7).
125. Кондратенко О., Загороднюк І. Зональні фауністичні угруповання дрібних ссавців східної України та
їх історичні зміни // Теріофауна сходу України. — Луганськ, 2006. — С. 167–173. — (Праці Теріо -
логічної школи. Вип. 7).
126. Кондратенко А. В., Кузнецов В. Л., Тимошенков В. А. Особенности питания ушастой совы (Asio otus)
в Донецко-Донских и Приазовских степях // Вісн. Луганськ. пед. ун-ту. Біологічні науки. — 2001. — № 6
(38). — С. 116–120.
127. Кондратенко О. В., Кузнєцов В. Л., Золотухіна С. І. Хом’ячок, строкатка та сліпачок (Rodentia, Mam -
malia) у Донецько-Донських та Донецько-приазовських степах // Заповідна справа в Україні. — 2003.
— 9, вип. 2. — С. 30–33.
128. Кондратенко О., Пилипенко Д., Д’яков В. Особливості розповсюдження крота європейського в доли-
ні середньої течії р. Сіверський Донець // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2005. — Вип. 17.
— С. 165–168.
129. Корнєєв О. П. Визначник звірів УРСР. Видання друге. — К. : Рад. школа, 1965. — 236 с.
130. Коробченко М. Кріт європейський (Talpa europaea) в долині річки Деркул на кордоні України та
Російської Федерації // Вестн. зоологии. — 2008. — 42, № 1. — С. 25.
131. Коробченко М. Розширення ареалу польової миші, Apodemus agrarius (Mammalia), в басейні
Сіверського Дінця // Вестн. зоологии. — 2008. — 42, № 4. — С. 346.
132. Коробченко М. А. Расширение ареала крота европейского (Talpa europaea) в долине реки Северский
Донец // Зоол. журн. — 2009. — 88, № 4. — С. 465–472.
133. Коробченко М. А., Загороднюк І. В. Землерийна діяльність сліпушка (Ellobius talpinus) та характери-
стика його пориїв // Вісн. Луганськ. пед. ун-ту. Біологічні науки. — 2008. — № 14 (153). — С. 56–62.
134. Коробченко М., Загороднюк І. Таксономія та рівні диференціації сліпаків (Spalacidae) фауни України і
суміжних країн // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2009. — Вип. 26. — С. 13–26.
135. Коробченко М. А., Кондратенко О. В. Сліпачок звичайний Ellobius talpinus (Pallas, 1770) // Червона
книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 536.
136. Крыжановский В. И., Емельянов И. Г. Класс млекопитающие // Природа Украинской ССР. Животный
мир / Под ред. В. А. Топачевского. — Киев : Наук. думка, 1985. — С. 197–234.
137. Кузнєцов В., Загороднюк І. Нориця Terricola subterraneus та рясоніжка Neomys fodiens на Луганщині:
аналіз даних СЕС за 1990–2007 роки // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. —
С. 270–271. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
138. Ладыгина Н. М. К сравнительной характеристике курганчиковой и домовой мышей // Вопросы гене-
тики и зоологии. — Харьков : Изд-во Харьк. ун-та, 1964. — С. 67–74.
139. Лина П. Научные названия европейских видов рукокрылых // Європейська ніч кажанів ‘98 в Україні
/ За ред. І. Загороднюка. — К., 1998. — С. 159–161. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 1).
140. Лисецкий А. С., Куниченко А. А. К фауне летучих мышей (Chiroptera) Харьковской области // Тр. НИИ
биол. Харьк. гос. ун-та. — 1952. — 16. — С. 87–92.
141. Малыгин В. М. Систематика обыкновенных полевок. — М. : Наука, 1983. — 208 с.
142. Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні. — К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1972. — 229 с.
143. Маркевич О. П., Татарко К. I. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія i
номенклатура. — К. : Наук. думка, 1983. — 412 с.
144. Межжерин С. В., Загороднюк И. В. Морфологические, кариологические и генетические различия
домо вой (Mus musculus musculus) и курганчиковой (Mus musculus hortulanus) мышей // Домовая мышь.
— М., 1989. — С. 99–114.
145. Мейер М. Н., Орлов В. Н., Схоль Е. Д. О номенклатуре 46- и 54-хромосомных полевок типа Microtus
arvalis Pall. (Rodentia, Cricetidae) // Зоол. журн. — 1972. — 51, вып. 1. — С. 157–161.
146. Мерзликин И. Р. Предварительное сообщение о выхухоли (Desmana moschata) на территории Сум -
ской области (Украина) // Науч. тр. Зоол. музея Одесск. гос. ун-та. — Одесса, 1995. — 2. — С. 30–32. —
(Сер. «Материалы по изучению животного мира»).
147. Мерзлікін І. Р. Теріофауна Вакалівського біостаціонару та його околиць // Вакалівщина. До 30-річчя
біостаціонару Сумського педінституту : Зб. наук. праць. — Суми, 1998. — С. 135–149.
148. Мигулин А. Нахождение вечерницы большой Nictalus maximus Fatio в пределах Харьковской губер-
нии // Бюл. о вредит. сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1915. — № 5. — Отд. оттиск: с. 1–3.
149. Мигулин А. А. Матеріалы к изученію млекопитающих Харьковской губерніи. ІІ. О нахожденіи в
Харьковской губерніи южнорусскаго ежа (Erinaceus rumanicus Barr.-Ham.) // Бюл. о вредит. сельск. хоз-
ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1915. — № 4. — С. 14.
150. Мигулин А. А. Млекопитающія Харьковской губерніи [I. Chiroptera, II. Insectivora, III. Carnivora]15. —
Харьков : Изд-во Губ. Зем. Упр., 1917. — 74 с.
151. Мигулин А. А. Млекопитающие Харьковской губернии [IV отряд. Грызуны. Семейство Sciuridae]. —
Харьков : Изд-во ВУСОР’а, 1924. — 25 с. — (Отд. оттиск из «Природа и охота на Украине». Кн. 1–2).
152. Мигулин А. А. Степная пеструшка (Lagurus lagurus Pall) осенью 1924 года в Харьк. губернии // Захист
рослин : Збірник матеріялів по боротьбі зі шкідниками. — 1925. — Ч. 1–2. — С. 57–59. — (Додаток до
«Вісник Наркомземсправу УСРР»).
153. Мигулин А. А. Мыши северо-восточной Украины (бывшая Харьковская губерния) — (Muridae) // Тр.
Харьк. об-ва испытателей природы. — 1927. — Том 50, вып. 2. — 31 с.
154. Мигулин А. А. Обзор грызунов Украины. Conspectus Glirium Ukrainae. — Харьков, 1928. — С. 72–87.
155. Мигулин А. А. Сони, слепыши, мышовки, тушканчики и зайцы Северо-Восточной Украины (бывшей
Харьковской губернии) // Захист рослин. — Харьков, 1928. — № 3–4 (за 1927–28 рр.). — 12 с.
156. Мигулін О. О. Визначник звірів України. — Харків : Держ. вид-во України, 1929. — 96 с.
157. Мигулін О. О. Новий підвид миші лісової малої, Sylvimus sylvaticus charkovensis Subsp. n. // Зб. праць
Зоол. музею. — 1936. — № 17. — С. 53–57.
158. Мигулін О. О. Курганчикова миша (Mus sergii Valch) як вид // Зб. праць Зоол. музею. — 1937. — № 20.
— С. 115–120. — (Тр. Інституту зоології та біології АН УРСР; Том 18).
159. Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — К. : Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
160. Мигулін О. О. Зоогеографічне районування УРСР на підставі поширення ссавців // Зб. праць Зоол.
музею. — 1956. — № 27. — С. 14–37.
161. Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць
Зоологічного музею. — 1956. — № 27. — С. 154–159.
162. Наглов В. А. Распространение и численность Sylvaemus sylvaticus (Rodentia, Muridae) в Харьковской
области // Вестн. зоологии. — 1995. — 29, № 5–6. — С. 87–89.
163. Наглов В. А., Зоря А. В. Распространение полевки-экономки (Microtus oeconomus, Mammalia) в
Харьковской области // Вестн. зоологии. — 1999. — 33, № 1–2. — С. 82.
164. Наглов В., Ткач Г. Мышь-малютка (Micromys minutus) в Харьковской области // Раритетна теріофау-
на та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 232–238. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
165. Наглов В. А., Кондратенко А. В., Кузнецов В. Л. Сообщества мелких млекопитающих в поймах рек
Восточной Украины // Зоол. журн. — 2003.— 82, № 5. — С. 639–647.
166. Наглов В., Ткач Г., Зоря А. Землеройки Харьковской области, их эктопаразиты и эпизоотическое
значение // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Сер. Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 175–185.
167. Образцов Б. В. Зооэкологический очерк района Деркульской станции по полезащитному лесоразве-
дению // Полезащитные лесные насаждения на черноземах Деркула и Велико-Анадола. — М. : Изд-во
АН СССР, 1956. — С. 412–428. — (Тр. Института леса АН СССР; Том 30).
168. Павлинов И. Я. (ред.). Млекопитающие / Аверьянов А. О., Борисенко А. В., Варшавский А. А. и др. —
М. : Изд-во АСТ, 1999. — 146 с. — (Большой энциклопедический словарь).
169. Павлинов И. Я., Россолимо О. Л. Систематика млекопитающих СССР. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1987.
— 285 с. — (Сб. тр. Зоол. музея МГУ; Т. 25).
170. Павлинов И. Я., Яхонтов Е. Л., Агаджанян А. К. Млекопитающие Евразии. Часть I. Rodentia: система-
тико-географический справочник. — 1995. — 240 с. — (Сб. тр. Зоол. музея МГУ; Т. 32).
171. Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского госу -
дарства в 1793–1794 / Пер. С. Л. Белявской и А. Л. Бертье-Делагарда. — Ялта, 1999. — (Електронна версія).
172. Панов Г. М. Бобры. — Киев : Урожай, 1990. — 172 с.
173. Панов Г. Динаміка ареалів та чисельності напівводяних хутрових звірів в Україні у другій половині
XX століття // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біологічна. — 2002. — Вип. 30. — С. 119–132.
174. Пантелеев П. А. Грызуны Палеарктики: состав и ареалы. — М. : ИПЭЭ РАН, 1998. — 118 с.
175. Парникоза И. Ю., Годлевская Е. В., Шевченко М. С., Иноземцева Д. Н. Фауна Украины: охранные кате-
гории (справочник). — Киев : Киевский эколого-культурный центр, 2005. — 60 с.
56
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
15 О. Мигулін у праці 1928 р. [155] зазначає, що майже весь наклад цього видання загинув у типографії, і
залишилося лише кілька примірників. Робота знайдена в Бібліотеці Інституту зоології НАН України
(дарунок О. Мигуліна Є. Звірозомб-Зубовському). На титульній сторінці друга частина назви відсутня.
57
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
176. Переверзіев В. В. К вопросу о систематическом положеніи харьковских лесных мышей // Бюл. о вред.
сельск. хоз-ва и мерах борьбы с ними. — Харьков, 1915. — № 3. — С. 14–19.
177. Петрушенко Я. В., Годлевська О. В., Загороднюк I. В. Дослідження населення кажанів в заплаві
Сіверського Донця // Вісн. Луганськ. пед. ун-ту. Біологічні науки. — 2002. — № 1 (45). — С. 121–124.
178. Підоплічка І. Хом’ячки виду Cricetulus migratorius Pall. // Зб. праць Зоол. музею. — 1928. — № 5. —
С. 107–158.
179. Підоплічка І. Г. Огляд палеонтологічних знахідок за 1917–1936 роки // Матеріали до вивчення мину-
лих фаун УРСР / Ін-т зоол. та біол. АН УРСР. — Київ, 1938. — Вип. 1. — С. 97–174.
180. Пидопличко И. Г. О времени исчезновения пеструшки степной на Правобережье Украины // Вестн.
зоологии. — 1973. — № 5. — С. 35–41.
181. Попов Б. М. Мамаліологічні нотатки. Поширення Лейслерової вечерниці (Nyctalus leisleri Kuhl,
Chiroptera) в УСРР. Знахідка лісової мишівки (Sicista montana Mehely) в межах УСРР // Зб. праць Зоол.
музею. — 1936. — № 18. — С. 191–196.
182. Попов Б. М. К вопросу о географическом распространении некоторых млекопитающих в УССР //
Зоол. журн. — 1939. — 18, вып. 2. — С. 331–335.
183. Пучков П. В. Некомпенсированные вюрмские вымирания. Сообщение 2. Преобразование среды
гигантскими фитофагами // Вестн. зоологии. — 1992. — 26, № 1. — С. 58–66.
184. Пучков П. В. Некомпенсированные вюрмские вымирания. Сообщение 3. Перепромысел, «недопро-
мысел» и другие факторы // Вестн. зоологии. — 1992. — 26, № 4. — С. 73–81.
185. Протасов А. А. Биоразнообразие и его оценка. Концептуальная диверсикология. — Киев : Институт
гидробиологии НАН Украины, 2002. — 105 с.
186. Ранцев М. Н. Дикие козы в заказнике Краснокутского райотдела ВУСОР’а // Укр. мисливець та рибал-
ка. — 1927. — № 1. — С. 13–14.
187. Роженко М. В., Волох А. М. Поява шакала звичайного (Canis aureus) на півдні України // Вестн. зоо-
логии. — 2000. — 34, № 1. — С. 125–129.
188. Сахно И. И. Охотничье хозяйство и охрана животных // Охраняйте родную природу : Сборник ста-
тей. — Донецк : Донбасс, 1970. — С. 122–142.
189. Свириденко П. А. Суслики Большого Кавказа и происхождение горной степи // Зоол. журн. — 1937.
— 16, вып. 3. — С. 448–452.
190. Селезньов М. Ю. Поширення вихухолі на Україні та матеріали до її біології // Зб. праць Зоол. музею.
— 1936. — № 17. — С. 25–36.
191. Селюнина З. В. Тушканчиковые грызуны (Dipodoidea) региона Черноморского заповедника //
Заповідна справа в Україні. — 1995. — 1. — С. 23–28.
192. Сивков В. В. Некоторые эколого-физиологические особенности крапчатого и малого сусликов на гра-
нице ареалов в Харьковской области // Вопросы экологии наземных позвоночных. По материалам IV
экол. конф. — М. : Высш. школа, 1962. — Т. 6. — С. 137–138.
193. Сидорович В. Е. Норки, выдра, ласка и другие куньи. — Минск : Ураджай, 1995. — 191 с.
194. Силантьев А. Зоологическія изследованія и наблюденія 1894–96 годов // Тр. Экспедиціи, снаряжен-
ной Лесным департаментом под руководством профессора Докучаева. Научный отдел. — СПб. :
Изданіе Лесного Департамента, 1896. — Т. 4 (Зоологическія изследованія и наблюденія), вып. 2. —
III+180+XLII с.
195. Симашко Ю. Русская фауна. Ч. II. Млекопитающія. — Петербург, 1851. — (цит. за: [214, 216]).
196. Сиренко В. А., Мартынов В. В. Фауна наземных позвоночных Украинского степного природного
заповедника (пресмыкающиеся, птицы, млекопитающие. Аннотированный список видов) // Тр.
филиала Украинского степного природного заповедника «Каменные могилы». — Киев : Фитосоцио -
центр, 1998. — Вып. 1. — С. 63–82.
197. Скубак Е. Гибель рукокрылых на автодорогах в Национальном парке «Святые Горы» // Раритетна
теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 274–275. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
198. Соколов В. Е., Котенкова Е. В., Лялюхина С. И. Биология домовой и курганчиковой мышей. — М. :
Наука, 1990. — 208 с.
199. Сокур I. Т. Ссавці фауни України та їх господарське значення. — Київ : Держучпедвид., 1960. — 211 с.
200. Сокур І. Т. Історичні зміни та використання фауни ссавців України. — К. : Вид-во АН Укр. РСР, 1961.
— 84 с.
201. Сомов Н. Н. Орнитологическая фауна Харьковской губерніи. — Харьков : Типогр. Адольфа Дарре,
1897. — 680 с. — [Розділ про ссавців: с. 145–154].
202. Тараненко Л., Мельниченко Б., Пилипенко Д., Дьяков В. Раритетные виды наземных млекопитающих
Донецкой области: современное состояние и перспективы их охраны // Раритетна теріофауна та її охо-
рона. — Луганськ, 2008. — С. 187–198. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
203. Товпинец Н. Н., Евстафьев И. Л. Редкие, краснокнижные и угрожаемые виды наземных млекопи-
тающих Украины на территории Крыма: прошлое, настоящее, будущее. Сообщение 1. Насекомоядные
// Заповедники Крыма: заповедное дело, биоразнообразие, экообразование : Материалы III науч. конф.
— Симферополь, 2005. — Ч. 2. — С. 180–184.
204. Токарский В. А. Степной хорек (Mustela eversmanni) в степном биоценозе Восточной Украины //
Вестн. зоологии. — 2001. — 35, № 3. — С. 78.
205. Токарский В. А. Историческое изменение ареала и численности степного сурка (Marmota bobak Mull.
1776) в Украине // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та. Сер. Биология, Химия. — 2004. — 17 (56), №2. — С. 173–185.
206. Токарский В. А., Карташов А. В., Зубатов Ю. М., Козыра П. С. Поселения речного бобра (Castor fiber) на
северо-востоке Украины // Вісн. Луганськ. пед. ун-ту. Біологічні науки. — 2002. — №1 (45). — С. 104–109.
207. Токарский В. А., Грубник В. В., Авдеев А. С. Реакклиматизация степного сурка (Marmota воваk [sic!]
Мull., 1776) в Украине (Харьковская, Полтавская, Сумская, Запорожская и Днепропетровская области)
// Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. біологія. — 2006. — Вип. 4 (№ 748). — С. 100–109.
208. Топачевский В. А. Слепышовые (Spalacidae). — Л. : Наука, 1969. — 248 с. — (Фауна СССР; Т. 3.
Млекопитающие; вып. 3).
209. Трунов О. П. Загороднюк І. В. Зміни угруповань великих ссавців внаслідок розвитку мисливської
діяльності людини // Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах : Матеріали IV Міжнар. наук. конф.
«Zoocenosis–2007». — Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2007. — С. 509–511.
210. Харківська губернія // Вікіпедія. — http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківська_губернія. — 2009. — Vers.
25.12.2009.
211. Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — 624 с.
212. Чернай А. О фауне Харьковской губерніи и прилежащих к ней мест: Акт в Императорском Харь -
ковском университете 30 августа 1850 г. — Харьков : Типографія университета, 1850. — 40 с.
213. Чернай А. Фауна Харьковской губерніи и прилежащих к ней мест составленная, преимущественно по
наблюденіям сделанным во время ученой экспедиціи, совершенной в 1848 и 1849 годах. — Харьков :
Университетская типографія, 1852. — Вып. 1. Фауна земноводных животных и рыб. — 44 с.
214. Чернай А. Фауна Харьковской губерніи и прилежащих к ней мест составленная, преимущественно по
наблюдениям сделанным во время ученой экспедиціи, совершенной в 1848 и 1849 годах. — Харьков :
Университетская типографія, 1853. — Вып. 2. Фауна млекопитающих и птиц. — 51 с.
215. Шарлеман Э. В. Млекопитающие окрестностей г. Киева // Материалы к познанию фауны юго-запад-
ной России / Под ред. В. М. Артоболевского. — Киев : Орнитол. об-во им. К. Ф. Кесслера, 1915. — Т. 1.
— С. 26–92.
216. Шарлемань М. Звірі України. Короткий порадник до визначання, збірання і спостерігання ссавців
(Mammalia) України. — К. : Вукоопспiлка, 1920. — 83 с.
217. Шарлемань М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні // Шарлемань М., Татарко К. Назви хребетних тва-
рин / Інститут української наукової мови. — К. : Держ. вид-во України, 1927. — С. 9–67. — (Словник
зоологічної номенклатури. Ч. 2).
218. Шарлемань М. Вихухоль (Desmana moschata L.) в УСРР // Зб. праць Зоол. музею. — 1936. — №17. — С. 39–52.
219. Шарлемань Н. Забытый вид мыши // Природа. — 1937. — № 4. — С. 122–125.
220. Шарлемань М. В. Зоогеографія УСРР (Матеріали до вивчення географічного поширення наземних
хребетних УСРР). — К. : Вид-во АН УСРР, 1937. — 235 с.
221. Шварц Е. А. Сохранение биоразнообразия: сообщества и экосистемы / Под ред. А. В. Кожаринова. —
М. : КМК, 2004. — 112 с.
222. Шварц Е. А., Белоновская Е. А., Второв И. П., Морозова О. В. Интродуцированные виды и концепция
биоценотических кризисов // Усп. соврем. биол. — 1993. — 113, № 4 — С. 387–401.
223. Шевченко С. Їжак вухатий (Hemiechinus auritus) в Україні: огляд // Раритетна теріофауна та її охоро-
на. — Луганськ, 2008. — С. 249–258. — (Праці Теріологічної школи; Вип. 9).
224. Эверсман Э. Естественная исторія Оренбургскаго края (перевел В. Даль). — Казань, 1850. — Ч. 2:
Млекопитающие. — 296 с.
225. Abramov A. V., Baryshnikov G. F. Geographic variation and intraspecific taxonomy of weasel Mustela nivalis
(Carnivora, Mustelidae) // Zoosystematica Rossica. — 1999 (2000). — 8, N 2. — P. 365–402.
226. Benda P. Myotis aurascens Kuzjakin, 1935 — Steppen-Bartfledermaus // Handbuch der Saugetiere Europas /
Eds. J. Niethammer, F. Krapp. — 2004. — Bd 4/2: Fledertiere (Chiroptera) 2. — S. 1149–1158.
227. Benda P., Tsytsulina K. Taxonomic revision of Myotis mystacinus group (Mammalia, Chiroptera) in the west-
ern Palearctic // Acta Societatis Zoologicae Bohemicae. — 2000. — 64, N 4. — P. 331–398.
228. Bulatova N., Searle J. B., Bystrakova N. et al. The diversity of chromosome races in Sorex araneus from
European Russia // Acta Theriologica. — 2000. — 45, Suppl. 1. — P. 33–46.
229. Bystrakova N. V., Shchipanov N. A., Bulatova N. S. et al. New data on the geographic distribution of chromo-
some races of Sorex araneus (Soricidae, Eulipotyphla) in European Russia // Russian Journal of Theriology. —
2007. — 6, N 1. — P. 105–109.
230. Сzernaу А. Beitrage zur Fauna des Charkowschen und der anliegenden Gouvernements // Bulletin de la
Société Impériale des Naturalistes de Moscou. — 1850. — 23. — P. 603–627.
231. Сzernaу А. Nachtrag zur meinen Beobachtungen bezug auf die Fauna des Charkowschen und anliegenden
der Stadt // Bulletin de la Société Impériale des Naturalistes de Moscou. — 1851. — 24, N 1. — P. 269–282.
232. Сzernаy А. Nachtrag zur Fаunа der Сharkowschen Gouvernements // Bulletin de la Socié té Impé riale des
Naturalistes de Moscou. — 1865. — 38, N 3. — P. 60–64.
58
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
59
зоологія
Вісник Національного науково-природничого музею, 2010, № 8
233. Denisov V., Bielianin A., Jordan M., Rudek Z. Karyological investigations of two species Citellus (Citellus pyg-
maeus Pall. and Citellus suslicus Guld.) // Folia Biologica. — 1969. — 17, N 3. — P. 169–175.
234. Frank F. Zur Evolution und Systematik der kleinen Wiesel (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) // Z. Säuge -
tierkunde. — 1985. — 50. — S. 208–225.
235. Keyserling A. G., Blasius J. H. Ordn. IV. Glires // Die Wirbelthiere Europa’s. — Braunschweig : F. Vieweg und
Sohn, 1840. — S. 30–43.
236. Kolomytsev G., Prydatko V. European Elk (Alces alces), GLM // Biomodel / ULRMC (Ukrainian Land and
Resource Management Center). — http://biomodel.org.ua/?page_id=93. — (Last update: June 10, 2008).
237. Michaux J. R., Magnanou E., Paradis E. et al. Mitochondrial phylogeography of the Woodmouse (Apodemus
sylvaticus) in the Western Palearctic region // Molecular Ecology. — 2003. — 12. — P. 685–697.
238. Mishta A. V. Searle J. B., Wojcik J. M. Karyotypic variation of the common shrew Sorex araneus in Belarus,
Estonia, Latvia, Lithuania and Ukraine // Acta Theriologica. — 2000. — 45, Suppl. 1. — P. 47–58.
239. Niemi G. J., Hanowski J. M., Lima A. R. et al. A critical analysis of the use of indicator species in management
// Journal of Wildlife management. — 1997. — 61. — P. 1240–1251.
240. Niethammer J., Krapp F. (eds.). Handbuch der Säugetiere Europas. — Wiesbaden : AULA–Verlag, 1990. —
Bd. 3/1 (Insektenfresser — Insectivora, Herrentiere — Primates). — 524 S.
241. Nordmann A. Observations sur la Faune Pontique. Mammalia // Voyage dans la Russie mé ridionale et la
Crimee. — Paris : E. Bourdin et Cet., 1840. — 3. — P. 1–65.
242. Searle J. B., Wójcik J. M. Chromosomal evolution: the case of Sorex araneus // Evolution of shrews / Eds. J. M.
Wójcik, M. Wolsan. — Białowieża : Mammal Research Institute PAN, 1998. — P. 219–268.
243. Zagorodnyuk I. V. Sibling species of mice from Eastern Europe: taxonomy, diagnostics and distribution //
Proc. Natl. Acad. Sci. Ukr. [Доп. НАН України]. — 1996. — № 12. — С. 166–173.
244. Zagorodniuk I. V. Taxonomy, biogeography and abundance of the horseshoe bats in Eastern Europe // Acta
Zoologica Cracoviensia. — 1999. — 42, N 3. — P. 407–421.
245. Zagorodniuk I., Kondratenko O. Cryptic species of the birch mice (Sicista) in Eastern Europe: existence and
distribution of four chromosome forms in Ukraine // 7th International Conference Rodens et Spatium :
Abstracts. — České Budějovice, 2000. — P. 80.
246. Zagorodniuk I., Korobchenko M. Myotis brandtii (Mammalia) in Eastern Ukraine: a first identification for
fauna of the Luhansk Natural Reserve and Luhansk province as a whole // Vestnik Zoologii. — 2009. — 43,
N 2. — P. 140.
247. Zagorodniuk I., Postawa T. Spatial and ecomorphological divergence of Plecotus sibling species (Mammalia)
in sympatry zone in Eastern Europe // Proc. of the State Nat. Hist. Museum. — L’viv, 2007. — 23. — P. 215–224.
248. Zawadzki A. Säugetiere. Mammalia. Sssace // Zawadzki A. Fauna der galizisch bukowinischen Wirbethiere.
— Stuttgart : Schmeizerbarts Verlag., 1840. — P. 13–35.
249. Zima J., Cenevová E. Coat colour and chromosome variation in central European populations of the weasel
(Mustela nivalis) // Folia Zoologica. — 2002. — 51, N 4. — P. 265–274.
Рекомендує до друку: чл.-кор. НАН України, проф. І. Г. Ємельянов
І. В. Загороднюк
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Ссавці північного сходу України: зміни фауни та знань про її склад від огляду О. Черная
(1853) до сьогодення. Повідомлення 2
Повідомлення 2 завершує порівняльний аналіз видового складу теріофауни колишньої Хар -
ківської губернії за даними з огляду О. Черная (1853) і сучасними поглядами на склад фауни
регі ону. Якщо у першому повідомленні головну увагу приділено змінам у таксономії та номен-
клатурі видів, то друге повідомлення присвячено переважно змінам складу фауни. Показано, що
за останні півтора століття фауна регіону суттєво змінилася за рахунок випадіння низки видів
«мисливських» звірів та вселення (природні інвазії, штучні інтродукції) нових чужорідних
видів, а також через перебудови аборигенних степових фауністичних угруповань на більш воло-
голюбні та лісові. Індекс змін складу фауни регіону склав 22%, проте ще більшими є зміни рів-
нів чисельності і поширення окремих видів. У кожному субрегіоні або конкретному місцезна-
ходженні ці зміни є ще більшими і сягають 30–40 % формального складу фауни за століття. З
урахуванням змін структури домінування видів у локальних фауністичних угрупованнях
зазначені процеси відповідають критеріям екологічної катастрофи (зникнення аборигенних
видів з виразною середовищетвірною функцією, втрата ролі ключових індикаторних видів у
зональних комплексах, вихід на домінантні позиції адвентивних видів тощо). Основна частка
історичних змін фауни пов’язана з діяльністю людини і може бути скорегована тільки через
докорінний перегляд (або помітне зменшення обсягів) поточних і за суттю варварських форм
природокористування.
Ключові слова: ссавці, таксономія, фауна, історичні зміни, Харківська губернія, Україна.
И. В. Загороднюк
Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко
Млекопитающие северо-востока Украины: изменения фауны и знаний об ее составе от
обзора А. Черная (1853) до современности. Сообщение 2
Сообщение 2 завершает сравнительный анализ видового состава териофауны прежней Харь -
ков ской губернии по данным из обзора А. Черная (1853) и современным взглядам на состав фау -
ны региона. Если в первом сообщении главное внимание уделено изменениям в таксономии и
номенклатуре видов, то второе сообщение посвящено преимущественно изменениям состава
фауны. Показано, что за последние полтора века фауна региона существенно изменилась за счет
выпадения ряда видов «охотничьих» млекопитающих и вселения (естественная инвазия, искус-
ственные интродукции) новых чужеродных видов, а также в результате перестройки абориген-
ных степных фаунистических сообществ на более влаголюбивые и лесные. Индекс изменений
состава фауны региона составил 22%, однако еще большими являются изменения уровней чис-
ленности и распространения отдельных видов. В каждом субрегионе или конкретном местона-
хождении эти изменения являются еще большими и достигают 30–40 % формального состава
фауны за столетие. С учетом изменений структуры доминирования видов в локальных фауни-
стических группировках отмеченные процессы соответствуют критериям экологической ката-
строфы (исчезновение аборигенных видов с выраженной средообразующей функцией, потеря
роли ключевых индикаторных видов в зональных комплексах, выход на доминантные позиции
адвентивных видов и пр.). Основная доля исторических изменений фауны связана с деятель-
ностью человека и может быть откорректирована только через коренной пересмотр (или замет-
ное уменьшение объемов) текущих и по сути варварских форм природопользования.
Ключевые слова: млекопитающие, таксономия, фауна, исторические изменения, Харьковская губерния,
Украина.
I. V. Zagorodniuk
Taras Shevchenko Luhansk National University
Mammals of the North-Eastern Ukraine: changes of fauna and views about fauna composition
since review by A. Czernay (1853) to the present. Communication 2
Communication 2 completes the comparative analysis of species composition of mammal fauna
occurring in former Kharkiv Government according to the review by O. Czernay (1853) and modern
data on regional fauna composition. Whereas the first communication mainly concerned the changes
in taxonomy and nomenclature of species, the current communication is devoted to changes in fauna
composition. It is demonstrated that for the last one and a half centuries fauna has essentially changed
due to loss of some game animals and “installation” (both natural invasion and artificial introductions)
of new alien species, as well as due to replacement of aborigine steppe communities by more moisture-
loving and forest ones. Index of fauna rotation (IFR) for the region in a whole is 22%, but changes in
abundance and distribution of some particular species are more essential. In each subregion or concrete
locality, these changes are yet greater and reach at least 30–40% of formal composition of fauna during
the century. Taking into account the huge changes of pattern of species dominance in local faunal com-
munities, the noted processes correspond to the signs of ecocatastrophe (disappearance of aborigine
species with the expressed environment-making function, loss of the role of key indicator species in
zonal complexes, dominance of alien species in many local communities, etc.). The basic stake of his-
torical changes of fauna is related to human activity and could be corrected only through the cardinal
changes (or lessening of scale) of current barbarous forms of the natural management.
Key words: mammals, taxonomy, fauna, historical changes, Kharkiv government, Ukraine.
60
zoology
Proceedings of the National Museum of Natural History, 2010, Nr 8
|