Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.)
Впервые составлена карта растительности заповедного массива "Долина нарциссов", основанная на эколого-фитоценотической классификации. Её трансформация в легенду осуществлена по типологическому принципу. Легенда карты состоит из 21 номера. Даны общие ботанико-географические сведения об осно...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3679 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) / Д.В. Дубина, П.М. Устименко // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 553-564. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-3679 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-36792009-08-10T14:02:58Z Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) Дубина, Д.В. Устименко, П.М. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Впервые составлена карта растительности заповедного массива "Долина нарциссов", основанная на эколого-фитоценотической классификации. Её трансформация в легенду осуществлена по типологическому принципу. Легенда карты состоит из 21 номера. Даны общие ботанико-географические сведения об основных синтаксонах растительности территории исследований, показана их связь с ведущими факторами среды. Делается вывод о том, что луговая растительность хорошо представлена на всех эколого-генетических элементах поймы, характеризующейся низкой заболоченностью и средней закустарненностью. Луговая растительность отличается высокой степенью раритетности фитоценофонда. Раритетные фитоценозы занимают большие площади и распространены преимущественно в притеррасной части поймы на переувлажненных эдафотопах. Предложенная геоботаническая карта может служить основой мониторинга резерватогенных смен заповедного массива. First the map of vegetation of the reserve area "Valley of Narcissi" has been charted. A legend of the map of vegetation consists of 21 numbers. It is based on ecologo-phytocoenotic classification, its transformation into the legend is made on the basis of typological principle. General botanical and geographical information about principal syntaxa of vegetation in researched area, their connection with main factors of environment are represented here. It is concluded that the vegetation is well represented in all ecological and genetic components of flood-lands with slight swamping and mid shrubbing. Meadow vegetation has high rarity of phytocoenotic fund. Rare phytocoenoses are wide spread and occupies mostly near terrace part of the flood lands with over moistened edaphotopes. The set up geobotanical map would be used as a basis of monitoring of the reserve-caused changes of the reserve area. 2007 Article Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) / Д.В. Дубина, П.М. Устименко // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 553-564. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3679 uk Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| spellingShingle |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Дубина, Д.В. Устименко, П.М. Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| description |
Впервые составлена карта растительности заповедного массива "Долина нарциссов", основанная на эколого-фитоценотической классификации. Её трансформация в легенду осуществлена по типологическому принципу. Легенда карты состоит из 21 номера. Даны общие ботанико-географические сведения об основных синтаксонах растительности территории исследований, показана их связь с ведущими факторами среды. Делается вывод о том, что луговая растительность хорошо представлена на всех эколого-генетических элементах поймы, характеризующейся низкой заболоченностью и средней закустарненностью. Луговая растительность отличается высокой степенью раритетности фитоценофонда. Раритетные фитоценозы занимают большие площади и распространены преимущественно в притеррасной части поймы на переувлажненных эдафотопах. Предложенная геоботаническая карта может служить основой мониторинга резерватогенных смен заповедного массива. |
| format |
Article |
| author |
Дубина, Д.В. Устименко, П.М. |
| author_facet |
Дубина, Д.В. Устименко, П.М. |
| author_sort |
Дубина, Д.В. |
| title |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| title_short |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| title_full |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| title_fullStr |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| title_full_unstemmed |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) |
| title_sort |
карта рослинності заповідного масиву "долина нарцисів" (закарпатська обл.) |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3679 |
| citation_txt |
Карта рослинності заповідного масиву "Долина нарцисів" (Закарпатська обл.) / Д.В. Дубина, П.М. Устименко // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 553-564. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dubinadv kartaroslinnostízapovídnogomasivudolinanarcisívzakarpatsʹkaobl AT ustimenkopm kartaroslinnostízapovídnogomasivudolinanarcisívzakarpatsʹkaobl |
| first_indexed |
2025-07-02T06:57:01Z |
| last_indexed |
2025-07-02T06:57:01Z |
| _version_ |
1836517343531892736 |
| fulltext |
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 553
Д.В. ДУБИНА, П.М. УСТИМЕНКО
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ(601, 01601, Україна
КАРТА РОСЛИННОСТІ ЗАПОВІДНОГО
МАСИВУ «ДОЛИНА НАРЦИСІВ»
(ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛ.)
К л ю ч о в і с л о в а: заповідний масив «Долина нарцисів», рослинність,
асоціація, комплекс асоціацій, карта рослинності, легенда, структура
легенди
Для успішного розв'язання завдань збереження біорізноманітності заповідних те(
риторій серед низки заходів передбачено проведення екологічного моніторингу.
Він є особливо актуальним для територій природоохоронних об'єктів, екосистеми
яких у минулому трансформовані під впливом антропогенних факторів. До таких
територій належить заповідний масив «Долина нарцисів», де у 1980(х рр. здійсне(
но осушувальні роботи, внаслідок яких суттєво змінився рослинний покрив.
Особливе місце в системі екологічного моніторингу займає картування рос(
линного покриву як автотрофного блоку, який, з одного боку, є досить чутливим
індикатором змін навколишнього середовища і його компонентів та впливу
різних видів господарської діяльності, а з іншого, — відіграє важливу роль у
функціонуванні екосистем. Геоботанічні карти не лише синтезують різноманітну
інформацію про рослинний покрив території, а й сприяють розв'язанню багатьох
теоретичних і практичних проблем. Зокрема, отримана інформація використо(
вується для пізнання графічних закономірностей розподілу угруповань, особли(
востей екологічних зв'язків, розкриває динаміку розвитку рослинного покриву
[4]. Геоботанічна карта забезпечує також наочність відображення змін рослин(
ності залежно від характеру антропогенних чинників. Інформація на карті відби(
ває територіальний розподіл рослинності, а також її зв'язок з факторами середо(
вища.
Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) є біогеографічно репрезентатив(
ним і виконує функцію збереження унікальних гірських ландшафтів регіону (2,5 %
його території). У складі КБЗ — вісім окремих масивів. Заповідні масиви Чорно(
гірський, Свидовецький, Кузійський та Мармороський знаходяться на південно(
му сході Закарпатської обл., поблизу м. Рахова; Угольсько(Широколужанський —
на північному сході від м. Хуст. Найзахіднішими масивами КБЗ є колишні бо(
танічні заказники «Чорна гора» і «Юлівська гора», що поблизу м. Виноградова, та
«Долина нарцисів», поблизу м. Хуст. Статус біосферного заповідника зумовлює
його специфічні завдання. Поряд з охороною типових та раритетних екосистем і
ландшафтів провідним є екологічний моніторинг за їх станом і прогнозування
змін. Започатковано створення серії карт рослинності заповідних масивів КБЗ.
Карти Чорногірського, Угольського та Широколужанського заповідних масивів
уже опубліковано [11].
© Д.В. ДУБИНА, П.М. УСТИМЕНКО, 2007
Нашою метою було створення великомасштабної карти рослинного покриву
«Долини нарцисів» та карти раритетних угруповань з домінуванням Narcissus an�
gustifolius Curt.
Заповідний масив «Долина нарцисів» знаходиться поблизу с. Кіреші, що у
Хустському районі Закарпатської обл., має площу 256,5 га і з 1978 р. входить до
складу КБЗ. За фізико(географічним районуванням належить до Притисянської
Чоп(Мукачівської низовини області Закарпатської низовини підпровінції Ук(
раїнські Карпати [7—9]. За геоботанічним районуванням [3] територію відносять
до Хустсько(Солотвинського геоботанічного району Закарпатського передгірного
округу Східнокарпатської підпровінції. Я.П. Дідух і Ю.Р. Шеляг(Сосонко [5]
відносять її до Закарпатського округу Панонської провінції.
Карта виконана у масштабі 1:10000 (рис. 1), складена за картографічними ма(
теріалами Карпатського біосферного заповідника та результатами польових
досліджень 2005—2006 рр. Картування виконували маршрутним методом [2]. Оп(
тимальні маршрути обирали на основі картографічних матеріалів лісовпорядку(
вання. За допомогою останніх уточнювали геоботанічні контури. Для відображен(
ня якісних характеристик підрозділів рослинності, що картуються, використано
штриховий фон.
Легенда геоботанічної карти заповідного масиву «Долина нарцисів» являє со(
бою список одиниць рослинності, фітоценози яких займають достатні для карту(
вання у вибраному масштабі площі, і відображає основну фіторізноманітність те(
риторії на рівні класифікаційних одиниць різного рангу. Вона базується на еколо(
го(фітоценотичній класифікації рослинності, оскільки остання досить повно
охоплює багато фітоценотичних ознак рослинних угруповань, суттєвих для їх сис(
тематизації при картуванні у великому масштабі. Її трансформацію в легенду
здійснено за типологічним принципом із залученням екологічних критеріїв для
конкретизації територіальної приуроченості виділених таксонів [10].
Структура легенди ієрархічна і є системою підзаголовків, супідрядних на
різних рівнях, які відповідають одиницям рослинності різного рангу і послідовно
відображають топологічну диференціацію рослинності. Таксономічний ранг і
просторова вираженість підрозділів, що складають легенду, різні. За обраним
масштабом картуються одиниці різного таксономічного значення і обсягу, що да(
ло змогу відобразити всю складність рослинного покриву заповідного масиву.
Основними одиницями картування рослинності в легенді виступають
асоціації, фітоценози яких переважають за площами, або їхні комплекси, що є
наслідком мозаїчності рослинного покриву. У легенді вони мають числові позна(
чення (рис. 1).
Справжні луки у легенді представлені 10 номерами. Основні їх площі сформу(
валися переважно у прирусловій підвищеній частині р. Хустець, а також на се(
редньовисоких елементах рельєфу центральної частини заплави. У ґрунтовому
покриві домінують дернові та дерново(лучні ґрунти. Фітоценози асоціації
Anthoxanthetum (odorati) festucosum (ovinae) в заповідному масиві займають порівня(
но невеликі площі і трапляються лише у правобережній частині заплави р. Хус(
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4554
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 555
Рис. 1. Карта рослинності заповідно(
го масиву «Долина нарцисів». Умовні
позначення: Лучна рослинність. Справ(
жні луки: 1 — Anthoxanthetum (odorati)
festucosum (ovinae) на вершинах гряд у
комплексі з Festucetum (rubrae) antho�
xanthosum (odorati) на рівнинних ді(
лянках та Alopecuretum geniculatae
purum, Caricetum acutae purum, Glyce�
rietum fluitantis purum у перезволоже(
них зниженнях; 2 — Festucetum (ru�
brae) anthoxanthosum (odorati); 3 — Fes�
tucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis);
4 — Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum
(odorati); 5 — Agrostidetum (tenuis)
anthoxantosum (odorati) з участю дерев
та чагарників; 6 — Agrostidetum (tenuis)
festucosum (rubrae); 7 — Alopecuretum
(pratensis) festucosum (pratensis); 8 —
Festucetum (pratensis) dactylosum (glom�
eratae); 9 — Arrhenatheretum (elatii)
dactylosum (glomeratae); 10 — Trise�
tetum (flavescinis) dactylosum (glomer�
atae); болотисті луки: 11 — Caricetum
acutae purum; 12 — Filipenduletum
(denudatae) caricosum (acutae); тор(
ф'янисті луки: 13 — Molinietum (cae�
ruleae) agrostidosum (tenuis); 14 — Mo�
linietum (caeuleae) agrostidosum (tenuis)
з участю чагарників; 15 — Molinietum
(caeruleae) sanguisorbosum (officinalis);
16 — Molinietum (caeruleae) antho�
xantosum (odorati); 17 — Molinietum
(caeruleae) anthoxantosum (odorati) у
комплексі з Festucetum (rubrae) antho�
xanthosum (odorati) на рівнинно(під(
вищених ділянках та Caricetum acutae
purum у зниженнях рельєфу; 18 —
Molinietum (caeruleae) deschampsiosum
(caespitosae). Чагарники: 19 — чагарни(
кові зарості з участю дерев. Рудеральні угруповання: 20 — бур'янові зарості з переважанням Stenactis
annua та Erigeron canadensis; 21 — адміністративні будівлі
Fig. 1. Map of vegetation of the reserve area «Valley of Narcissi». Symbols indicate: Meadow vegetation. Ge(
nuine meadows: 1 — Anthoxanthetum (odorati) festucosum (ovinae) in picks of ridges in complex with
Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati) in plains and Alopecuretum geniculatae purum, Caricetum acu�
tae purum, Glycerietum fluitantis purum in flooded depressions; 2 — Festucetum (rubrae) anthoxanthosum
(odorati); 3 — Festucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis); 4 — Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum (odorati);
5 — Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum (odorati) with participation of trees and shrubs; 6 — Agrostidetum
(tenuis) festucosum (rubrae); 7 — Alopecuretum (pratensis) festucosum (pratensis); 8 — Festucetum (pratensis)
dactylosum (glomeratae); 9 — Arrhenatheretum (elatii) dactylosum (glomeratae); 10 — Trisetetum (flavescinis)
dactylosum (glomeratae); swamp meadow: 11 — Caricetum acutae purum; 12 — Filipenduletum (denudatae)
caricosum (acutae); pit meadows: 13 — Molinietum (caeruleae) agrostidosum (tenuis); 14 — Molinietum
(caeruleae) agrostidosum (tenuis) with participation of shrubs; 15 — Molinietum (caeruleae) sanguisorbosum
(officinalis); 16 — Molinietum (caeruleae) anthoxantosum (odorati); 17 — Molinietum (caeruleae) anthoxanto�
sum (odorati) in complex with Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati) in plain(heightened parts and
Caricetum acutae purum in depressions of relief; 18 — Molinietum (caeruleae) deschampsiosum (caespitosae).
Shrubs: 19 — shrub thickets with participation of trees. Ruderal communities: 20 — weed thickets with pre(
vailing of Stenactis annua and Erigeron canadensis; 21 — administrative constructions
тець. Вони приурочені до найвищих елементів рельєфу заплави — на плоских вер(
шинах гряд. Це найменш вологі екотопи заплави з найбіднішими різновидами
добре дренованих лучно(дернових ґрунтів. Фітоценози мають середньогустий
(70—80 %) і середньовисокий (60—70 см) травостій. Його ярусність виявлена до(
сить чітко, травостій диференційований на два під'яруси. Перший складається пе(
реважно із злаків другої величини, в якому домінує Anthoxanthum odoratum L. (25—
30 %), а співдомінує Festuca ovina L. (15—20 %). У складі фітоценозів на пробних
ділянках налічується до 30 видів, здебільшого мезофітів, ксеромезофітів і психро(
мезофітів. Охарактеризовані угруповання трапляються у комплексі з фітоценоза(
ми асоціації Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati), що сформувалися на
вирівняних ділянках, та з фітоценозами болотистих лук (Alopecuretum geniculatae
purum, Caricetum acutae purum, Glycerietum fluitantis purum та ін.) — відповідно, у пе(
резволожених зниженнях (№ 1).
Фітоценози Festucetum (rubrae) anthoxanthosum (odorati) (№ 2) трапляються у
західній частині масиву, приурочені до добре задернованих рівнинно(підвищених
ділянок прируслових ділянок заплави р. Хустець. Під ними формуються лучно(
дернові ґрунти. На одній ділянці налічується 40—45 видів, переважно мезофітів,
дещо менше — ксеромезофітів. Травостій середньовисокий (45—50 см) і густий
(95—100 %), диференційований на три під'яруси. Перший під'ярус головним чи(
ном складається з домінанта травостою Festuca rubra L. з покриттям 25—35 % та
співдомінанта Anthoxanthum odoratum з покриттям 15—20 %. До злакової основи з
групи різнотрав'я найчастіше домішуються Betonica officinalis L., Daucus carota L.,
Galium verum L., Knautia arvensis (L.) Coult, K. dipsacifolia Kreutzer, Sanguisorba offic�
inalis L., Senecio erraticus Bertol., Thalictrum lucidum L., Veronica serpyllifolia L., V. lon�
gifolia L. та інші. У розріджених другому (30—35 см) та третьому (15—20 см)
під'ярусах основна роль належить представникам з групи різнотрав'я — Achillea
millefolium L., Centaurea jacea L., Leontodon autumnalis L., Lotus corniculatus L., Ononis
arvensis L., Plantago lanceolata L., P. media L., Ranunculus acris L., Rhinanthus minor L.,
Thymus pulegioides L., Vicia tetrasperma (L.) Schreb. тощо.
На значно менших площах на дещо вирівняних ділянках прируслових частин
заплави трапляються фітоценози асоціації Festucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis)
(№ 3). Вони переважно зростають у південній частині заповідного масиву і мають
фітоценотичні характеристики, подібні до попередньої асоціації.
Найпоширенішими серед справжніх лук є фітоценози асоціації Agrostidetum
(tenuis) anthoxanthosum (odorati) (№ 4). Вони приурочені до плоских вершин неви(
соких гряд, їхніх схилів, рівнинних ділянок заплави і трапляються у її прирусловій
(правий берег) та центральній ділянках. Найбільші їх площі зосереджені у
північній та центральній частинах масиву. У ґрунтовому покриві переважають
дернові та лучно(дернові ґрунти. Для них властивий високий (70—90 см) і густий
(95—100 %) травостій, диференційований на три під'яруси. Перший густий
під'ярус сформований домінантом травостою Agrostis tenuis Sibth (35—45 %) та
співдомінантом Anthoxanthum odoratum (15—20 %). До злаків (Arrhenatherum elatius
(L.) J. et C. Presl., Briza media L., Deschampsiа caespitosa (L.) Beauv., Holcus lanatus L.,
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4556
Molinia caerulea (L.) Moench, Тrisetum flavescens (L.) Beauv.) найчастіше домішують(
ся Coronaria flos�cuculi (L.) A. Br, Daucus carota, Knautia arvensis, K. dipsacifolia, Leu�
canthemum vulgare Lam., Lythrum salicaria L., Rumex crispus L., Stenactis annua Nees та
інші. У двох інших розріджених підлеглих під'ярусах зростають типові широко
розповсюджені лучні види (Achillea millefolium, Betonica officinalis, Campanula patula
L., Carex hirta L., Centaurea jacea, Lotus corniculatus, Plantago lanceolata, Ranunculus
acris, R. polyanthemos L., Sedum acre L., Trifolium arvense L. та багато інших). На
кожній ділянці асоціації налічується від 45 до 50 видів, переважно мезофітів.
У південній частині масиву трапляються невеликі ділянки Agrostidetum (tenuis)
anthoxantosum (odorati), що внаслідок припинення викошування заростають чагар(
никами (Corylus avellana L., Salix cinerea L., S. triandra L., S. viminalis L.) та дерева(
ми (Malus domestica Borkh., Quercus robur L., Populus tremula L., Salix alba L., S. fragi�
lis L.) (№ 5).
Фітоценози Agrostidetum (tenuis) festucosum (rubrae) (№ 6) займають значно
менші площі, ніж Agrostidetum (tenuis) anthoxantosum (odorati). Вони трапляються у
південній та східній частинах заплави і сформувалися на її підвищено(рівнинних
ділянках. За структурою і складом ці фітоценози подібні до таких попередньої
асоціації.
У північно(західній частині «Долини нарцисів» знаходяться невеликі за пло(
щею ділянки фітоценозів формацій Alopecureta pratensis, Arrhenathereta elatii,
Festuceta pratensis, Triseteta flavescinis. Фітоценози асоціації Alopecuretum (pratensis)
festucosum (pratensis) (№ 7) відзначені на пологому схилі гряди з багатими помірно
зволоженими ґрунтами правобережної частини заплави. Порівняно з іншими уг(
рупованнями справжніх лук вони мають простішу будову і бідніший флористич(
ний склад (25—27 видів в описі). Ксеромезофіти, характерні для фітоценозів
інших асоціацій, не виявлені. У густому (90—95 %) травостої чітко виділяються
два під'яруси: перший (100—115 cм) складається з домінанта Alopecurus pratensis L.
(20—25 %); другий (65—75 см) сформований співдомінантом Festuca pratensis
Huds. (15—20 %). Характерними видами є Anthoxanthum odoratum L., Bromus com�
mutatus Schrad., Dactylis glomerata L., Holcus lanatus L., Poa pratensis L., Centaurea
jacea, Lotus corniculatus, Leucanthemum vulgare, Ranunculus acris, Rumex acetosa L. та
інші види.
Фітоценози асоціації Festucetum (pratensis) dactylosum (glomeratae) (№ 8) трап(
ляються у прирусловій частині правобережної частини заплави на вирівняній
ділянці з лучно(дерновими ґрунтами, що періодично заливається. Травостій гус(
тий (95—100 %) та середньовисокий (60—70 см), диференційований на три
під'яруси. Перший (основний) під'ярус сформований домінантом Festuca pratensis
(20—25 %) і співдомінантом Dactylis glomerata (15—20 %). Значною (3—5 %) є
участь інших видів злаків (Alopecurus pratensis, Festuca rubra, Poa pratensis, Trisetum
flavescens (L.) Beauv.) і різнотрав'я (Daucus carota, Carum carvi L., Galium verum,
Leucanthemum vulgare), а в другому під'ярусі — Trifolium pratense L. (15—20 %) та
інших видів різнотрав'я. У маловираженому третьому під'ярусі поодиноко зроста(
ють Rhinanthus minor, Ranunculus repens L., Taraxacum officinale Webb ex Wigg. тощо.
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 557
Луки Arrhenatheretum (elatii) dactylosum (glomeratae) (№ 9) займають рівнинні
ділянки притерасної частини лівобережжя заплави. Травостій густий (100 %) і ви(
сокий (100—110 см), диференційований на три під'яруси. Домінант Arrhenatherum
elatius (25—30 %) формує перший під'ярус, досить густим є другий під'ярус, в яко(
му співдомінантом виступає Dactylis glomerata (20 %) зі значною участю Trisetum
flavescens (10—15 %) і Trifolium pratense (15—20 %). У розрідженому третьому
під'ярусі поодиноко трапляються види роду Carex L. (переважно Carex hirta) та
різнотрав'я (Medicago lupulina L., Plantago media L., P. lanceolata тощо ).
Фітоценози асоціацій Trisetetum flavescinis purum у комплексі з Trisetetum
(flavescinis) dactylosum (glomeratae) (№ 10) опановують прируслові частини рівнин(
них ділянок берегів р. Хустець, які щорічно заливаються. Травостій досить густий
(100 %) і середньовисокий (70—75 см), диференціація на під'яруси нечітка, рогля(
дають два під'яруси. Перший створюють домінант Trisetum flavescens (50—55 %),
подекуди зі співдомінантом Dactylis glomerata (15 %), окремими особинами Alo�
pecurus pratensis, Bromus commutatus, Poa pratensis, Festuca pratensis. У другому
під'ярусі велика частка Trifolium pratense (15 %) з поодиноким зростанням бага(
тьох видів лучного різнотрав'я (Campanula glomerata L. s. l., Centaurea jacea, Knautia
arvensis, Ranunculus acris, Tragopogon pratensis L. тощо).
Фітоценози асоціацій контурів № 8—10 мають видимі ознаки антропогенно(
го впливу у минулому, зокрема залуження, підсів насіння, підживлення. Це пояс(
нюється близьким розташуванням даних лук до с. Кіреші — з дозволу дирекції за(
повідника вони щорічно викошуються місцевим населенням.
Болотисті луки у легенді представлені двома номерами. Трапляються на тери(
торії всієї заплави, але основні площі зосереджені в її центральній частині. Сфор(
мувалися в екотопах з постійним надмірним зволоженням та дерново(глейовими,
рідше дерново(мулисто(глейовими ґрунтами. Пов'язані з днищами плоских зни(
жень і русел колишніх стариць. Не займають значних площ і відзначаються мо(
заїчністю. На карті їх фітоценози частіше подаються у комплексі з іншими угру(
пованнями. У заданому масштабі вони показані лише у південно(західній частині
масиву. Представлені двома асоціаціями — Caricetum acutae purum (№ 11) та
Filipenduletum (denudatae) caricosum (acutae) (№ 12). У складі їх фітоценозів налі(
чується у середньому 40—45 видів з переважанням мезогідрофітів і гідромезофітів.
Травостій густий (95—100 %), диференційований на два під'яруси. Перший (ос(
новний) під'ярус (60—70 см) сформований домінантом травостою — Carex acuta L.
(65—80 %), а в порушених фітоценозах — Filipendula denudata (J. et C. Presl) Fritsch.
З покриттям 1—5 % ростуть Agrostis tenuis, Iris pseudacorus L., Symphytum officinale L.,
Lysimachia vulgaris L.; поодиноко — Alopecurus pratensis, Deschampsiа caespitosa,
Peucedanum palustre (L.) Moench, Thalictrum lucidum, Phalaroides arundinacea (L.)
Rausch., Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Sanguisorba officinalis та інші. Про(
ективне покриття під'ярусу 85—90 %. Другий під'ярус (30—25 см) порівняно
розріджений (10—15 %), представлений здебільшого видами різнотрав'я. До його
складу звичайно входять Centaurea jacea, Leucanthemum vulgare Lam., Lythrum sali�
caria, Lathyrus pratensis L., Knautia arvensis, Trifolium pratense тощо.
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4558
Торф'янисті луки у легенді представлені 6 номерами. Вони займають більшу
частину лучних площ заповідного масиву. Сформувалися у східній та центральній
частинах заплави — на знижено(рівнинних ділянках із застійним зволоженням.
Під ними розвиваються здебільшого мулувато(глейові та торф'янисто(глейові
опідзолені кислі ґрунти. До найпоширеніших належить асоціація Molinietum
(caeruleae) agrostidosum (tenuis) (№ 13), фітоценози якої часто трапляються у при(
терасній частині заплави. На кожній ділянці таких лук налічується 35—45 видів,
що значно більше, ніж на аналогічних поліських [1]. Травостій досить високий (до
150 см) і густий (95—100 %), диференційований на три або чотири під'яруси, його
основою є мезофітні і гідромезофітні види. Перший (основний) під'ярус (100—150
см) сформований домінантом травостою Molinia caerulea (35—50 %), до якого най(
частіше домішуються Briza media, Deschampsiа caespitosa, Filipendula denudata,
Juncus conglomerates L., J. effuses L., Lysimachia vulgaris. У другому (50—80 см) се(
редньогустому (25—35 %) під'ярусі переважає співдомінант Agrostis tenuis з участю
середньовисоких видів злаків, осок та лучного різнотрав'я (Betonica officinalis,
Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, Rhinanthus minor, Veratrum lobelianum Bernh.,
Holcus lanatus, Centaurea jacea, Dactylorhiza majalis (Reichenb.) P.F., Helictotrichon
pubescens (Huds.) Pilg., Ptarmica vulgaris DC., Campanula patula, Carex acutiformis
Ehrh., C. flava L., C. vulpine L., Coronaria flos�cuculi, Knautia dipsacifolia Kreutzer,
Leucanthemum vulgare, Lythrum salicaria, Lathyrus pratensis та багато інших). У складі
розріджених третього і четвертого під'ярусів — низькорослі види різнотрав'я (Ajuga
reptans L., Lotus corniculatus, Medicago lupulina, Polygala comosa Schkuhr, P. vulgaris L.,
Potentilla erecta (L.) Hampe, Stellaria graminea L., Thymus pulegioides та інші).
На східній межі «Долини нарцисів» дані луки внаслідок нерегулярного вико(
шування заростають чагарниками видів роду Salix L. та поодинокими деревами
(№ 14) або характеризуються значним збільшенням видів різнотрав'я, передусім
Sanguisorba officinalis (№ 15).
У дещо сухіших умовах на ділянках з більш рівнинним рельєфом сформува(
лися фітоценози Molinietum (caeruleae) anthoxantosum (odorati) (№ 16), а в складні(
ших орографічних умовах — їх комплекс з фітоценозами Festucetum (rubrae) antho�
xanthosum (odorati) (на підвищених елементах рельєфу) і Caricetum acutae purum
(відповідно, у знижених) (№ 17). Склад і структура травостою даної асоціації по(
дібні до попередньої.
Фітоценози Molinietum (caeruleae) deschampsiosum (caespitosae) (№ 18) сформу(
валися на незначних за площею ділянках з торф'янисто(глейовими опідзоленими
ґрунтами. Для них властиві густі (95—100 %) та високі (80—100 см) травостої, доб(
ре диференційовані на три під'яруси. Основу першого становлять домінант
Molinia caerulea і співдомінант Deschampsiа caespitosa та інші види злаків (Agrostis
tenuis, Anthoxanthum odoratum, Briza media, Cynosurus crystatus L., Holcus lanatus, Tri�
setum flavescens тощо). Підлеглі розріджені під'яруси формують середньовисокі та
низькорослі види лучного різнотрав'я (Achillea millefolium, Centaurea jacea, Corona�
ria flos�cuculi, Dactylorhiza majalis, Leontodon danubialis Jacq., Ranunculus acris, Trifo�
lium pratense та інші).
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 559
Характерним компонентом заплави є чагарникові угруповання (№ 19), які
сформувалися по берегах р. Хустець, уздовж її притоків, меліоративних канав та
на перезволожених зниженнях, трапляються по всій заплаві. Найбільш зарослою
є південна частина масиву. У складі чагарників налічується 15 видів, проте основу
чагарникових заростей становлять види роду Salix (Salix aurita L., S. cinerea,
S. elaeagnos Scop., S. pentandra L., S. triandra, S. viminalis). Серед чагарників поодино(
ко чи групами зростають дерева (Salix alba, S. caprea L., S. fragilis, Tilia cordata Mill.,
Quercus robur, Malus sylvestris Mill., Populus tremula, Ulmus laevis Pall.). У цих угрупо(
ваннях представлений багатий флористичний спектр трав'яних рослин різних
еколого(ценотичних груп: лісових, лучно(болотних, болотних, рудеральних.
На місці колишніх городів у південній частині масиву, що прилягають до гор(
богір'я, вкритого садами і городами, сформувалися бур'янові зарості з переважан(
ням Stenactis annua i Erigeron canadensis L. (№ 20).
Карта раритетних фітоценозів виконана у масштабі 1:10000 (рис. 2). Основ(
ними закартованими одиницями у легенді виступають раритетні асоціації, які
переважають, або їх комплекс. Легенда карти раритетних фітоценозів містить 5
номерів.
На території заповідного масиву раритетними угрупованнями є фітоцено(
зи, утворені Narcissus angustifolius, який виступає як домінат чи співдомінант
травостою на стадії весняного (друга половина травня) розвитку. Угруповання
виду та з його участю мають вигляд куртин різної величини загальною площею
близько 85 га. Вони формуються на слабокислих ґрунтах у найбільш зволоже(
них місцях.
Найбільші площі займають фітоценози асоціації Narcissietum (angustifolii)
moliniosum (caerulea) у комплексі з Molinietum (caerulea) narcissiosum (angustifolii) (№ 1),
які сформувалися переважно уздовж східної межі заповідного масиву в умовах пе(
резволожених едафотопів знижено(рівнинного рельєфу. Для них властивий гус(
тий (90—100 %) травостій, основу якого становлять домінант N. angustifolius (30—
70 %) та найпоширеніший співдомінант Molinia caeruleae (20—30 %). Постійними
їх супутниками є звичайні лучні види з домішкою болотного різнотрав'я
(Alopecurus pratensis, Anthoxanthum odoratum, Аgrostis tenuis, Festuca rubra, Ranunculus
acris, Festuca pratensis, Holcus lanatus, Dactylis glomerata, Poa pratensis, Peucedanum
palustre, Juncus conglomeratus, J. effusus, Knautia arvensis та інші). Підлеглі розріджені
під'яруси формують види осок (Carex tomentosa L., C. panicea L., C. cinerea Poll.,
C. vulpina L., C. pallescens L.) та різнотрав'я (Achillea millefolium, Sanguisorba officinalis,
Lathyrus pratensis, Betonica officinalis, Centaurea jacea, Campanula patula, Potentilla erec�
ta, Ranunculus repens, Stellaria graminea, Ajuga reptans, Dactylorhiza majalis, Lotus cornic�
ulatus, Myosotis palustris (L.) L., M. strigulosa Reichenb., Plantago lanceolata та інші).
Видова насиченість угруповань становить 45—50 видів. Оскільки N. angustifolius у
даних місцезростаннях поширений нерівномірно і його покриття коливається у
широких межах, то в цей контур включається і асоціація з його спідомінуванням
— Molinietum (caerulea) narcissiosum (angustifolii). Останні подібні до попередньої за
структурою та флористичним складом, відрізняються лише показниками покрит(
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4560
тя травостою домінанта Molinia caeruleae (45—50 %) та співдомінанта Narcissus
angustifolius (25—30 %).
Фітоценози асоціацій Narcissietum (angustifolii) agrostidosum (tenuis) у комп(
лексі з Anthoxanthetum (odorati) narcissiosum (angustifolii) (№ 2), які поширені у
південній частині «Долини нарцисів», та Narcissietum (angustifolii) agrostidosum
(tenuis) у комплексі з Narcissietum (angustifolii) festucosum (pratensis) (№ 3) — у
північній, формуються на менш зволожених ділянках. Їм притаманні густі (80—
95 %) та середньовисокі (50—60 см) травостої. Перший (основний) ярус утворю(
ють домінант N. angustifolius (30—40 %) та співдомінанти — Anthoxanthum odoratum
(15—25 %), Agrostis tenuis (20—25 %), Festuca pratensis (15—20 %). Досить значною
(5—15 %) є участь у травостої Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, Betonica offici�
nalis, Poa pratensis, Festuca rubra. Поодиноко трапляються Alopecurus pratensis,
Dactylis glomerata, Deschampsia caespitosa, Holcus lanatus, Coronaria flos�cuculi,
Veratrum lobelianum, Filipendula denudata, Centaurea jacea, Campanula patula, Carum
carvi, Peucedanum palustre та інші. Нижчі під'яруси складають поодинокі види
різнотрав'я (Аjuga reptans, Alchemilla gracilis Opiz., Achillea millefolium, Carex nigra
(L.) Reichard, Equisetum pratense L., Leontodon autumnalis, L. danubialis, Lotus corni�
culatus, Rumex acetosa, Rhinanthus minor, Stellaria graminea, Trifolium pratense, Vicia
tetrasperma та інші види).
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 561
Рис. 2. Карта раритетних фітоценозів
заповідного масиву «Долина нарцисів».
Умовні позначення: 1 — Narcissietum
(angustifolii) moliniosum (caerulea) у комп(
лексі з Molinietum (caerulea) narcissio�
sum (angustifolii); 2 — Narcissietum (an�
gustifolii) agrostidosum (tenuis) у комп(
лексі з Anthoxanthetum (odorati) narcis�
siosum (angustifolii); 3 — Narcissietum
(angustifolii) agrostidosum (tenuis) у комп(
лексі з Narcissietum (angustifolii) festu�
cosum (pratensis); 4 — Narcissietum (an�
gustifolii) anthoxanthosum (odorati); 5 —
Alopecuretum (pratensis) narcissiosum
(angustifolii)
Fig. 2. Map of rare phytoceonoses of the
reserve area «Valley of Narcissi». Symbols
іndicate: 1 — Narcissietum (angustifolii)
moliniosum (caerulea) in complex with
Molinietum (caerulea) narcissiosum (an�
gustifolii); 2 — Narcissietum (angustifolii)
agrostidosum (tenuis) in complex with An�
thoxanthetum (odorati) narcissiosum (an�
gustifolii); 3 — Narcissietum (angustifolii)
agrostidosum (tenuis) in complex with
Narcissietum (angustifolii) festucosum (pra�
tensis); 4 — Narcissietum (angustifolii)
anthoxanthosum (odorati); 5 — Alopecu�
retum (pratensis) narcissiosum (angustifo�
lii)
На незначних за площею підвищено(рівнинних ділянках у південній частині
масиву сформувалися фітоценози асоціації Narcissietum (angustifolii) anthoxantho�
sum (odorati) (№ 4) з густим (85—90 %) та середньовисоким (45—50 см) травостоєм
з домінуванням N. angustifolius (35—40 %) та співдомінуванням Anthoxanthum odo�
ratum (15—20 %). Значною є домішка у травостої Sanguisorba officinalis (15—20 %),
Ranunculus acris (3—5 %), Betonica officinalis (3—5 %), поодиноко трапляються
Achillea millefolium, Аjuga reptans, Centaurea jacea, Coronaria flos�cuculi, Symphytum
officinale, Veratrum lobelianum, Vicia tetrasperma тощо.
На правобережжі заплави знайдена лише одна ділянка раритетних фітоце(
нозів асоціації Alopecuretum (pratensis) narcissiosum (angustifolii) (№ 5). Вони сфор(
мувалися у багатих перезволожених едафотопах у знижених елементах рельєфу.
Травостій густий (95—100 %), з домінуванням у першому під'ярусі Alopecurus
pratensis (15—25 %) та співдомінуванням N. angustifolius (20—25 %) — у другому.
Значна участь у травостої також видів злакової групи (Anthoxanthum odoratum,
Bromus commutatus, Cynosurus cristatus, Dactylis glomerata, Festuca pratensis, F. rubra,
Holcus lanatus, Poa pratensis) і видів різнотрав'я (Achillea millefolium, Betonica offici�
nalis, Campanula patula, Centaurea jacea, Leontodon danubialis, Plantago lanceolata,
Sanguisorba officinalis, Ranunculus acris, R. repens та інші).
Побудована геоботанічна карта відображає головні структурні ознаки рос(
линних угруповань, екологічний потенціал їх місцезростань і закономірності по(
ширення. Згідно з нею рослинність заплави добре диференційована за еколого(
генетичними елементами та особливостями середовища, зокрема, це напру(
женість процесу алювіальності, характер рельєфу і режим зволоження.
Рослинність заплави відзначається комплексністю та мозаїчністю і представ(
лена комплексами чагарникових, лучних, болотних і водних ценозів. Луки, як
найпоширеніший тип рослинності, найрізноманітніші — внаслідок неодно(
рідності алювіальних режимів заплави, гідрологічних й едафічних умов. Вони доб(
ре представлені на всіх еколого(генетичних елементах: у підвищеній прирусловій
та центральній частинах заплави з рівнинно(слабогривистим рельєфом із се(
реднім зволоженням поширені справжні луки, у зниженій перезволоженій прите(
расній частині — торф'янисті. Для заплави характерні незначна заболоченість і се(
редній ступінь заростання чагарниками.
Лучна рослинність відзначається високою раритетністю фітоценофонду. Ра(
ритетні угруповання займають значні площі і поширені переважно у притерасній
частині, здебільшого у перезволожених едафотопах.
Проектом Світового банку «Збереження біорізноманіття Карпат» передбаче(
на серія наукових досліджень, зокрема впровадження у КБЗ географічної інфор(
маційної системи (ГІС) [6]. Геоботанічна карта є основним елементом бази даних
ГІС. Маючи у базі даних ГІС певний набір карт заповідного масиву «Долина нар(
цисів», різних за масштабом, інформаційним навантаженням, тематичним спря(
муванням, можна їх комбінувати через взаємне накладання, а також моделювати,
тобто одержувати нові знання шляхом синтезу й аналізу певної множини спе(
цифічних географічних об'єктів певної території. Тому наступним етапом
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4562
досліджень мають стати створення різних екологічних карт заповідної території
(рельєфу, ґрунтів, вологості, кислотності тощо) та побудова геоінформаційної
системи заповідного масиву «Долина нарцисів».
1. Афанасьєв Д.Я. Природні луки УРСР // Рослинність УРСР. — К.: Наук. думка, 1968. —
253 с.
2. Грибова С.А., Исаченко Т.И. Картирование растительности в съемочных масштабах //
Полевая геоботаника. — Л.: Наука, 1972. — Т. 4. — С. 137—330.
3. Геоботанічне районування Української РСР. — К.: Наук. думка, 1977. — 304 с.
4. Дидух Я.П., Еременко Л.П., Куковица Г.С., Шеляг�Сосонко Ю.Р. Крупномасштабная геобо(
таническая карта как модель для изучения антропогенных сукцессий растительности //
Геоботан. картограф. — Л.: Наука, 1984. — С. 25—33.
5. Дідух Я.П., Шеляг�Сосонко Ю.Р. Нове геоботанічне районування України та суміжних
територій // Укр. ботан. журн. — 2003. — 60, № 1. — С. 6—17.
6. Довганич Я.О., Теут О.О. Географічна інформаційна система та перспективи її застосу(
вання в Карпатському біосферному заповіднику // Біорізноманіття Карпатського
біосф. запов. — К.: ІнтерЕкоЦентр, 1997. — С. 462—477.
7. Маринич О.М. Українські Карпати // Фізична географія Української РСР. — К.: Вища
шк., 1982. — С. 168—176.
8. Маринич А.М. Украинские Карпаты // Природа Украинской ССР. Ландшафты и физи(
ко(географич. районир. — Киев: Наук. думка, 1985. — С. 180—188.
9. Цысь П.Н. Область Закарпатской равнины // Физико(географич. районир. Украинской
ССР. — Киев: Изд(во Киев. ун(та, 1968. — С. 634—636.
10. Шеляг�Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.А. География растительного покрова
Украины. — Киев: Наук. думка, 1982. — 288 с.
11. Шеляг�Сосонко Ю.Р., Попович С.Ю., Устименко П.М. Ценотична різноманітність // Біо(
різноманіття Карпатського біосф. запов. — К.: ІнтерЕкоЦентр, 1997. — С. 114—238.
Рекомендує до друку Надійшла 25.10.2006
Я.П. Дідух
Д.В. Дубина, П.М. Устименко
Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев
КАРТА РАСТИТЕЛЬНОСТИ ЗАПОВЕДНОГО МАССИВА «ДОЛИНА НАРЦИССОВ»
(ЗАКАРПАТСКАЯ ОБЛ.)
Впервые составлена карта растительности заповедного массива «Долина нарциссов», ос(
нованная на эколого(фитоценотической классификации. Её трансформация в легенду осу(
ществлена по типологическому принципу. Легенда карты состоит из 21 номера. Даны об(
щие ботанико(географические сведения об основных синтаксонах растительности терри(
тории исследований, показана их связь с ведущими факторами среды. Делается вывод о
том, что луговая растительность хорошо представлена на всех эколого(генетических эле(
ментах поймы, характеризующейся низкой заболоченностью и средней закустарнен(
ностью. Луговая растительность отличается высокой степенью раритетности фитоцено(
фонда. Раритетные фитоценозы занимают большие площади и распространены преиму(
щественно в притеррасной части поймы на переувлажненных эдафотопах. Предложенная
геоботаническая карта может служить основой мониторинга резерватогенных смен запо(
ведного массива.
К л ю ч е в ы е с л о в а: заповедный массив «Долина нарциссов», растительность, ассоци�
ация, комплекс ассоциаций, карта растительности, легенда, структура легенды
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 563
D.V. Dubyna, P.M. Ustymenko
M.G. Kholodny Institute of Botany National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev
MAP OF VEGETATION OF THE RESERVE AREA «VALLEY OF NARCISSI»
(THE TRANSCARPATHIAN REGION)
First the map of vegetation of the reserve area «Valley of Narcissi» has been charted. A legend of the
map of vegetation consists of 21 numbers. It is based on ecologo(phytocoenotic classification, its
transformation into the legend is made on the basis of typological principle. General botanical and
geographical information about principal syntaxa of vegetation in researched area, their connection
with main factors of environment are represented here. It is concluded that the vegetation is well
represented in all ecological and genetic components of flood(lands with slight swamping and mid
shrubbing. Meadow vegetation has high rarity of phytocoenotic fund. Rare phytocoenoses are wide
spread and occupies mostly near terrace part of the flood lands with over moistened edaphotopes.
The set up geobotanical map would be used as a basis of monitoring of the reserve(caused changes
of the reserve area.
K e y w o r d s: reserve area «Valley of Narcissi», vegetation, association, complex of associations,
map of vegetation, legend, legend's structure.
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4564
|